Український тиждень

У понеділок, 17 серпня, за повідомленням Rеutеrs, Саудівська Аравія почала пропонувати азійським нафтопереробним компаніям сиру нафту в обхід Ормузької протоки. Два джерела повідомили Rеutеrs, що саудівська нафтова компанія Аrаmсо вдалася до незвичної практики — постачання свого «чорного золота» нафтопереробним заводам методом перевантаження з судна на судно біля узбережжя Фуджейри в ОАЕ. Раніше Саудівська Аравія вже перенаправила частину сирої нафти до порту Янбу на Червоному морі, але там Ер-Ріяд зіткнувся з атаками хуситів у протоці Баб-ель-Мандеб.

У пошуку альтернативних шляхів

На Близькому Сході наполегливий пошук альтернатив традиційним транспортним коридорам, особливо з огляду на дедалі більші ризики морських блокад через війни та політичні конфлікти, став майже буденним явищем.Іранські погрози повністю чи частково перекрити Ормузьку затоку почали зʼявлятися ще під час попередніх, короткострокових конфліктів між Ісламською Республікою й Ізраїлем восени 2023-го — навесні 2024 років, а особливо під час так званої 12-денної війни в червні 2025 року, коли Ізраїль ліквідував топ-керівництво КВІРу точковими ударами по іранських містах. До того, як США та Ізраїль почали завдавати військових ударів по Ірану 28 лютого цього року, через Ормузьку протоку проходило близько 20 мільйонів барелів сирої нафти на добу. За даними компанії Крlеr, яка відстежує морські перевезення, минулого тижня обсяги експорту сирої нафти через протоку впали приблизно до 3,7 мільйона барелів на добу.Водночас ідея позбутися залежності від Ормузу, який, як показали останні події, Іран може досить легко перебрати під свій контроль — не нова. Арабські країни Перської затоки вже давно розглядають альтернативні шляхи транспорту своїх енергоносіїв.

Саудівська Аравія

Першою спробою оминути Ормузьку протоку став саудівський нафтопровід Еаst Wеst (Схід-Захід), спроєктований під час ірано-іракської війни у 1980-х роках, довжиною 1201 кілометр — він перетинає Аравійський півострів зі сходу на захід. Голова правління Аrаmсо Ясір Аль-Румайян назвав його економічною «артерією» королівства. Адже нафтопровід має пропускну спроможність до 7 мільйонів барелів на добу та з’єднує родовище Абкайк у східній провінції Даммам з портом Янбу на узбережжі Червоного моря. Родовище Абкайк — найбільший завод зі стабілізації сирої нафти у світі. До початку війни з Іраном навесні цього року саудівський нафтопровід Схід-Захід транспортував лише близько 2 мільйонів барелів на добу. Проте вже до кінця березня 2026 року королівство вивело нафтопровід на повну потужність.Нині цей коридор транспортує майже 5 мільйонів барелів на добу для експорту та ще 2 мільйони — для місцевих нафтопереробних заводів уздовж узбережжя. Саудівська Аравія також розглядає можливість його розширення.Саудівська влада також працює над тим, щоб збільшити пропускну спроможність нафтопроводу ще на 1–2 мільйони барелів на добу, і розглядає можливість будівництва меншого паралельного нафтопроводу для транспортування нафтопродуктів.Важливою частиною спроб диверсифікувати транспортні шляхи стала американо-саудівська ініціатива МЕRА Оіl — спільний проєкт американської МWG Еntеrрrіsеs, Раtеl Fаmіly Оffісе та РWS, партнера саудівської групи АНQ Grоuр. Про його створення офіційно оголосили наприкінці липня.Після трьох років переговорів щодо можливого місця розташування нафтопроводу компанії вийшли на фінальний етап вибору майданчика для запланованого нафтопереробного комплексу та енергетичного експортного коридору вартістю 5 мільярдів доларів США, який має працювати в обхід Ормузької протоки. За планом, проєкт включатиме нафтопереробний завод потужністю 200 тисяч барелів на добу, глибоководний порт, великі потужності для зберігання сирої нафти і нафтопродуктів, а також інфраструктуру для морського експорту. Завершити монтаж першої черги планують до кінця 2029 року, після чого об’єкт мають ввести в експлуатацію.

Обʼєднані Арабські Емірати

У травні цього року Шейх Халед бін Мохаммед бін Заїд Аль Нахайян, принц-спадкоємець Абу-Дабі, доручив державній нафтовій компанії ОАЕ прискорити реалізацію раніше засекреченого проєкту, щоб до 2027 року нафтопровід міг подвоїти обсяги транспортування нафти до порту Фуджейра. Очікується, що новий заявлений нафтопровід удвічі збільшить експортні потужності ОАЕ на додачу до уже наявного 380-кілометрового нафтопроводу Хабшан-Фуджейра.За декілька тижнів до цього, 1 травня, ОАЕ офіційно вийшли з ОПЕК, а вже 4 травня Іран атакував дронами нафтові потужності Еміратів у Фуджейрі.Фуджейра розташована на східному узбережжі ОАЕ вздовж Оманської затоки, що забезпечує їй прямий вихід до Аравійського моря й Індійського океану. Термінал у Фуджейрі не лише має стратегічне розташування, а й відіграє важливу роль у глобальному постачанні енергоносіїв. Минулого року порт експортував у середньому понад 1,7 мільйона барелів сирої нафти та нафтопродуктів на добу, що еквівалентно приблизно 1,7 % світового добового попиту.Крім цього, на початку серпня Аbu Dhаbі Nаtіоnаl Оіl Со (Аdnос), національна нафтогазова компанія Обʼєднаних Арабських Еміратів, оголосила про плани побудувати новий об’єкт для експорту газу в обхід Ормузької протоки, а також термінал для експорту скрапленого природного газу (СПГ) на східному узбережжі ОАЕ. Це дозволить компанії транспортувати СПГ із Перської затоки, не проходячи через Ормузьку протоку.

Ірак і Сирія

Ірак став однією з країн, які найбільше постраждали від де-факто припинення судноплавства через Ормузьку протоку. У липні уряд Іраку уклав десятки угод із західними нафтовими компаніями, зокрема щодо відновлення вже наявного маршруту, який Багдад міг би використовувати для експорту своєї нафти в обхід Ормузької протоки.Ірак, БагдадПопередні домовленості були підписані в п’ятницю, 15 серпня, під час американо-іракського бізнес-саміту в Торговій палаті США у Вашингтоні. Цей крок має розширити схему, за якою Ірак уже експортує мазут через середземноморський порт Баніяс після закриття Ормузької протоки. Двоє іракських представників нафтової галузі заявили, що плани диверсифікувати маршрути експорту сирої нафти та пального, зокрема через Сирію, діятимуть і після потенційного завершення війни з Іраном та відновлення нормального судноплавства через Ормузьку протоку.«Уряд Іраку та міністерство нафти розуміють значення диверсифікації маршрутів експорту сирої нафти, зокрема через територію Сирії», — заявив Rеutеrs речник іракського міністерства нафти Салім аль-Рікабі.Загалом Ірак експортує близько 3,6 мільйона барелів нафти на добу, причому до війни з Іраном близько 3,4 мільйона барелів на добу проходили через південні термінали країни в місті Басра. До перекриття Ормузької протоки Ірак переважно експортував мазут через порт Хор аль-Зубайр у Перській затоці. Однак після закриття протоки та початку заповнення сховищ конфлікт змусив країну шукати альтернативні маршрути. Наприклад, за увесь липень Ірак зумів відправити через Ормузьку протоку лише 35,5 мільйона барелів, за даними державної нафтової компанії SОМО.Перший альтернативний маршрут почав працювати у квітні: після 11-річної перерви запрацював прикордонний перехід Аль-Танф — Аль-Валід. Звідти мільйони барелів іракського мазуту вантажівками доправляли до сирійського нафтопереробного заводу в Баніясі на середземноморському узбережжі, а потім експортували повторно.Водночас проєкт діючого нафтопроводу для іракської сирої нафти до сирійського узбережжя Середземного моря в обхід Ормузької протоки займе ще щонайменше чотири роки та 15 мільярдів доларів США інвестицій від запуску, повідомили Rеutеrs у понеділок джерела, знайомі з проєктом. За їхніми даними, наявний нафтопровід, який не працює вже понад два десятиліття, використати не вдасться. Натомість доведеться створювати нову інфраструктуру, що збільшить його вартість і відтермінує завершення будівництва.План будівництва нафтопроводу, який підтримує адміністрація США як спосіб зменшити значення Ормузької протоки для світових поставок нафти, наразі переглядають і оцінюють його доцільність. Цим займається консорціум, до якого входить американський нафтовий гігант Сhеvrоn. США називають ідею такою, що має зробити Ормузьку протоку «неактуальною» протягом двох років. Однак безпосередньо будівництво нафтопроводу займе щонайменше чотири роки, повідомили Rеutеrs джерела, безпосередньо залучені до проєкт.

Практичні межі альтернативних маршрутів

Водночас, у статті Dеutsсhе Wеllе про ймовірні альтернативи Ормузу стверджується, що одна з нагальних проблем альтернативних шляхів — це фізична пропускна спроможність. Скажімо, Фуджейра не може швидко компенсувати величезні обсяги транспортування нафти й нафтопродуктів через великі об’єкти в Перській затоці, такі як Джебель-Алі.Інший, не менш важливий ризик — це ймовірне відновлення воєнних дій. Обхідний маршрут має обмежену користь, якщо судновласники та страховики вважають його майже так само небезпечним, як і Ормузьку протоку.Бахрейн, МанамаАвтор статті також наводить слова іранського економіста Рахмана Гахреманпура. Той пояснює, що спроби обійти Ормузьку протоку — не нове явище, однак, на його думку, нещодавня війна продемонструвала вразливість таких альтернативних маршрутів.«Ці нафтопроводи справді можуть зменшити важливість Ормузької протоки, але під час війни вони самі стають вразливими», — сказав Гахреманпур, додавши, що іранські та хуситські безпілотники можуть атакувати як Фуджейру, так і транспортні судна в Червоному морі.Він також додав, що для Катару, Кувейту та Бахрейну проблема є ще серйознішою, адже, на відміну від Саудівської Аравії та ОАЕ, вони не мають узбережжя за межами Перської затоки. Тож будь-який альтернативний маршрут потребуватиме співпраці з іншими країнами, потенційно залучаючи Ірак, Сирію, Йорданію чи Ізраїль.