Український тиждень

Судячи з усього, чи не найкращі у світі країни для життя зараз зосереджені у Центральній і Східній Європі. Розберімося!
«Наступною буде Нарва». Це коротке речення втілює західну панікерську риторику й шкідливе повторення кремлівських тез про гадану вразливість країн Балтії. Міністерство закордонних справ Естонії дало відсіч, опублікувавши яскраве 30-секундне відео, що показує принади цього прикордонного міста на сході країни й закликає обирати його своїм «наступним» туристичним напрямком.
У заголовках також фігурує нове дослідження сінгапурської консалтингової групи Rumаvі, згідно з яким Естонія є найкращою у світі країною для переїзду, а за нею — Литва. Чехія теж увійшла до першої десятки разом із Тайванем. У дослідженні країни оцінюються за 24 критеріями, зокрема державне управління, сприятливість податкового середовища, комфорт і охорона здоров’я, — із погляду різних прошарків населення, як-от цифрові кочівники, пенсіонери і підприємці.
Не варто зациклюватися на рейтингах у цих опитуваннях, зокрема тому, що навіть незначна різниця в балах суттєво впливає на позиціонування країни (Литва, що посідає шосте місце, лише на два бали випереджає Латвію, яка опинилася на 19-му; насправді висновок полягає в тому, що в усіх трьох країнах Балтії добре жити). Однак цікаво, що сприйняття геополітичного ризику не позначається на результатах опитування. Постійні погрози з боку материкового Китаю анітрохи не псують рейтингу Тайваню. Естонія має низькі показники лише за критерієм «кліматичний комфорт», а за критерієм «безпека» — дуже високі.
Мабуть, ще важливішу роль відіграє потенціал. Привабити іноземців — життєво необхідно для країн, які досі оговтуються від згубних наслідки комунізму. Як зазначає польський професор економіки Марчін Пйонтковські у своїй нещодавно опублікованій книжці «Майбутнє європейської інтеграції (Тhе Futurе оf Еurореаn Іntеgrаtіоn), «золота доба» перехідного періоду після 1991 року добігає кінця. Країни ЄС-11 Центральної і Східної Європи досягли фантастичних успіхів, зокрема завдяки членству в Європейському Союзі. Ще ніколи за свою історію вони не були настільки близькими до західної частини континенту, якщо оцінювати рівень доходів і якість життя.
Однак, як стверджує автор, темпи розвитку сповільняться в наступному десятилітті через старіння населення, низьку якість вищої освіти, посилення конкуренції з боку Китаю, слабкий розвиток науки та інновацій, а також низький рівень державних інвестицій. «Приблизно до 2040 року, — пише Пйонтковські, — розвиток регіону може навіть зупинитися й ніколи не досягти рівня доходів ЄС-27». Професор закликає звернути особливу увагу на п’ять факторів: інституції, інвестиції, інновації, інклюзивність й імміграція.
Я не зовсім згоден з його думкою. Сумніваюся в існуванні «регіону», що простягається від Естонії до Румунії, особливо якщо до нього не входить Україна — оплот безпеки континенту, його житниця й нова оборонно-промислова супердержава. А країни «західної» Європи мають чимало власних проблем.
Але я погоджуюся з Пйонтковські в тому, що збереження економічного імпульсу є життєво важливим. Економічне зростання — це питання національної безпеки, і не лише тому, що забезпечує фінансування військових бюджетів. Росія прагне зображувати ці країни слабкими невдахами, які не мають друзів і відчужені від решти Європи. Речниця МЗС Росії Марія Захарова нещодавно назвала Естонію «диктатурою», позбавленою «економічних результатів, промислових досягнень, науки, культури, мистецтва. Не залишилося нічого, лише поліцейська держава». Економічна інтеграція, включно з торгівлею, інвестиціями і туризмом, викриває цей брехливий наратив. Так само як переїзди, що заохочуються опитуванням Rumаvі.
Окрім того, нічого не можна приймати як належне. Міцні інституції — це цінність, яку потрібно захищати. Вони, вкупі з соціальною згуртованістю, виковувалися в боротьбі за свободу. Просторікування про привілеї і зловживання владою руйнують цю спадщину.
І, мабуть, найголовніше: немає сенсу хвалитися популярністю, якщо ви не готові приймати наслідки. Імміграція може бути політично чутливим питанням. Але брак імміграції справляє згубний економічний і геополітичний вплив.