Український тиждень

За останні кілька років у країнах Азії стався потужний «молодіжний землетрус», який змінив політичний ландшафт у Південній Азії, зокрема в Бангладеш, Непалі й нещодавно в Індії. Об’єднує ці повстання не випадковий характер і структурованість: у кожній з країн надзвичайно активна молодь, здатна постійно бути на зв’язку завдяки цифровим технологіями, виступила проти політичної системи, де опозиція — надто слабка для стримування свавільного уряду. Окрім того, скрізь спалах спричинювала одна помилка, що ставала спусковим механізмом.
Деякі з молодіжних хвиль увінчалися успіхом; інші дали важливий урок своїм країнам і всьому світу про те, що політичним режимам не варто задиратися з молоддю — нестримна енергія готова спалахнути будь-якої миті через дрібний прорахунок чи зловживання держави.
Саме це призвело до повалення уряду в Непалі — країні, яка вважалася чи не найспокійнішою в Азії.У вересні 2025 року рух представників покоління Z повалив уряд у Непалі після протестів, спричинених забороною соціальних мереж. Однак слід враховувати, що демонстрації були спрямовані також проти глобальніших проблем, як-от корупція, кумівство й авторитаризм.
8 вересня минулого року десятки тисяч молодих людей заполонили головні вулиці Катманду, сподіваючись, що уряд усвідомить свої помилки. Натомість держава перегнула палицю із застосуванням сили, спричинивши великі втрати для традиційних політичних партій і державної скарбниці вже наступного дня, 9 вересня.
Тодішній прем’єр-міністр К. П. Шарма Олі подав у відставку, і сформувався тимчасовий уряд. 8 вересня було підтверджено загибель щонайменше 19 молодих людей. Поліція відкрила вогонь у сутичці, що тривала менше двох годин. Та, за офіційними оцінками, кількість загиблих становить 76 осіб. Головним завданням тимчасового уряду на чолі з колишньою главою Верховного суду Непалу Сушилою Каркі було провести демократичні вибори протягом шести місяців.
Ті вибори, що відбулися 5 березня, виявилися історичними: молода чотирирічна партія Rаstrіyа Swаtаntrа (RSР), заснована колишнім телеведучим Рабі Ламічане, майже здобула кваліфіковану більшість у непальському парламенті — це рідкісна політична перемога в Непалі. Колишній мер-бунтар Катманду, репер й інженер Балендра (Бален) Шах був обраний прем’єр-міністром Непалу, ставши наймолодшим очільником уряду в історії країни. Він здобув популярність, перемігши спільного з поколінням Z ворога — К. П. Шарму Олі.
Премʼєр-міністр Непалу та колишній репер Балендра Шах. Джерело: Фейсбук Ваlеn
Цікаво, що це перший прем’єр-міністр Непалу, який походить із Мадхеша — найпівденнішої провінції країни. Цей регіон часто зазнає дискримінації, вважається нижчим за статусом, порівнюючи з елітою з верхніх районів, і критикується через нібито тісні зв’язки з південним сусідом.
У Бангладеш студентський рух — знову ж таки ініційований молоддю — починався як антидискримінаційний рух проти відновлення суперечливої системи квот. Незабаром переріс у масштабніший протест проти авторитаризму, репресій, корупції та кумівства, що зрештою призвело до повалення уряду Шейх Хасіни. У серпні 2024 року Хасіна втекла в Індію шукати притулку. За даними Управління ООН з прав людини в Женеві, репресії з боку уряду в Бангладеш призвели до загибелі майже 1 400 осіб.
Слід зазначити, що десятки тисяч представників усіх прошарків суспільства вийшли на вулиці, щоб повалити уряд, який перебував при владі 16 років. За цього режиму вибори вважалися фікцією, а базові права людини й свобода слова постійно порушувалися. Упродовж 16-річного правління Хасіни були поширені випадки зникнень незгодних осіб і політичних опонентів — саме тому повалений режим зараз намагається створити іншу версію подій.
Журналісти з Бангладеш розповіли мені, що режим не відгукнувся на потреби народу й молоді, яка його повалила. Державний апарат використовував усі доступні засоби, щоб утриматися при владі, зокрема залучення озброєних оперативників і військових.
Непал, схоже, обрав шлях повномасштабної революції і молодого лідера, тоді як Бангладеш зупинив вибір на Таріку Рехмані — синові колишнього прем’єр-міністра й голови Бангладеської націоналістичної партії (ВNР).
Поки Непал і Бангладеш після своїх історичних революцій обзаводяться новими урядами і переходять до ефективного врядування, подібний рух спалахнув в Індії. Спровоковані нетактовними зауваженнями глави Верховного суду Індії й подальшими інцидентами з витоком документів, протести (подібні до тих, що відбувалися в Непалі) тривали 36 днів.
Студентський рух в Індії відгукнувся непальській молоді: це не лише співчуття, а спільна боротьба одного покоління. Молоді непальці виявили активну солідарність у соцмережах, об’єднавшись на тлі колективних вимог щодо інституційної прозорості й підзвітності держави.
Протести в Катманду 8 вересня 2025 року, спричинені глибоким невдоволенням корупцією чиновників і зловживаннями виконавчої влади, призвели до епохальних політичних зрушень, відгомін яких прокотився Південною Азією. Непальський рух покоління Z був здебільшого децентралізованим і не мав лідера, тоді як індійські демонстрації виявилися більш структурованими й інституційно організованими.
Утім, створений у Непалі прецедент, безперечно, надихнув молодь за кордоном. Політичні лідери в Нью-Делі діяли рішуче й зважено, намагаючись уникнути катастрофічних прорахунків адміністрації Олі в Непалі, проявляючи більше стриманості, щоб запобігти ескалації.
Досягнення наполегливої індійської молоді у протистоянні уряду Моді, — це великий прогрес. Незважаючи на повідомлення у національних і міжнародних ЗМІ про репресії проти незгодних, протести під керівництвом партії Сосkrоасh Jаntа Раrty (СJР) у поєднанні з 26-денним голодуванням активіста у сфері освіти Сонама Ванґчука змусили уряд піти на діалог з молоддю та, зрештою, поступитися давно ігнорованим вимогам про підзвітність.
Одночасне пробудження молоді в Непалі, Бангладеш та Індії свідчить про значні структурні зміни в політиці Південної Азії. Сучасне покоління добре знається на цифрових технологіях, завжди на зв’язку і рішуче виступає проти системної корупції і перевищення повноважень урядом. Ці люди відмовляються приймати усталені практики кумівства як даність.
Бангладеш пережив подібний «молодіжний землетрус»; інше питання: чи буде він так само успішним, як у Непалі чи Індії. Але сигнал, який він надіслав світові, полягає в тому, що молоді урвався терпець, і вона не вдовольнятиметься мінімумом.
У цих рухах часто вбачали вплив Заходу, відповідно до численних теорій змови. Політики і деякі ЗМІ, ошелешені політичним пробудженням молоді в регіоні, квапилися назвати протести покоління Z у Непалі чи акції СJР в Індії «антинаціональними» силами.
Кілька експертів, з якими я спілкувався, зазначили, що на всьому субконтиненті ми спостерігаємо регіональне демократичне відродження, що уможливлюється як завдяки вулицям, так і завдяки виборам, зокрема в Непалі, де партія, що існує лише чотири роки, забезпечила собі майже абсолютну більшість у парламенті (це направду рідкісне явище). Побачивши, як колективні дії можуть успішно стримувати автократичні пориви, молодь Південної Азії впроваджує нову засаду управління: підлаштовуйся і дбай про підзвітність, інакше втратиш легітимність в очах громадськості.
Ці події, що відбуваються одночасно в країнах Південної Азії, чітко засвідчують, що молодь довела: якщо постати на захист своїх прав, найімовірніше досягнеш успіху. Нове покоління не лише досягло успіху, а й змінило планку нової політичної доби в цих країнах, голосно й чітко заявивши, що лідерам не варто сприймати молодь як належне і дозволяти легковажність.
Викладач політології Університету Трібгувана в Непалі, доктор Бінай Мішра, зазначає: спільною рисою для всіх трьох країн є те, що молодь прагнула змін у різних сферах. «У Бангладеш відбулася зміна режиму, який тривалий час очолювала Шейх Гасіна; у Непалі — зміна парадигми, за якої до влади по черзі приходили старі партійні лідери; в Індії тиск призвів до змін у складі освітніх урядових органів, зокрема це стосувалося міністра Дхармендри Прадхана», — каже він.
На думку Мішри, відмінності полягали в причинах невдоволення. У Бангладеш переломним моментом стало запровадження квот на державні посади для рідних загиблих борців за незалежність. У Непалі — це був крок уряду щодо регулювання соціальних мереж, а в Індії молодь розбурхав витік завдань Національного тесту для вступу до вищих навчальних закладів (NЕЕТ).
«Спільним рушійним чинником для всіх країн була відсутність авторитетної опозиції. Невдачі опозиційних партій у виборчій політиці створили вакуум для незгоди, і саме він спонукав молодь діяти», — зазначає Мішра. «Аwаmі Lеаguе постійно перебувала при владі, перемагаючи на всіх виборах. У Непалі альянс Непальського конгресу і Комуністичної партії Непалу (Об’єднаних марксистів-леніністів) (СРN-UМL) створив кваліфіковану більшість при вкрай слабкій опозиції. В Індії Моді перебуває при владі вже три терміни поспіль при відносно слабкій опозиції на чолі з Рахулом Ґанді».
Однак Мішра наголошує, що спільною рисою протестів і революцій є розчарування молоді, яке призводить до пробудження внаслідок відсутності в країні авторитетної політичної опозиції й лідерів.
Проте це пробудження має й зворотній бік. У Бангладеш, Індії й Непалі паралельно з політичними зрушеннями спостерігається зростання релігійної напруженості. У Непалі поліція вбила трьох молодих людей — Джея Пракаша Мехту, Ома Пракаша Мехту і Ганеша Ядава — внаслідок ескалації напруженості в провінціях Мадхеш і Коші під приводом придушення протестів.
У Бангладеш також стався серйозний злочин: натовп лінчував і спалив 28-річного індуїста Діпу Чандра Даса після того, як його звинуватили у богохульстві. Цей інцидент викликав резонанс в усьому світі.
Індію на чолі з Моді часто звинувачують у міжконфесійних напруженнях і наклепах проти мусульманської спільноти. Однак нещодавні протести в Індії показали, що люди швидше за все не змішуватимуть релігію і політику.
Якщо відкинути релігійні конфлікти в цих країнах, можна винести більш загальний урок: покоління, яке бачило, як масові протести скидають уряди, відтепер навряд мовчки прийматиме укорінену, безвідповідальну владу — ані в Південній Азії, ані деінде. І це — послання до всього світу.