Український тиждень

Європейським лідерам не потрібно заохочень, щоб насолоджуватися літнім сонцем. То нехай і сприятливою політичною «погодою» скористаються сповна. Після відходу від влади Віктора Орбана в Будапешті до вступу на посаду нового президента Франції у травні наступного року — у Європі пануватиме рідкісний період консенсусу щодо підтримки України.
Коли засмаглі високопосадовці повернуться у вересні до роботи, першим пунктом на порядку денному має стати конфіскація активів Центрального банку Росії: близько 210 млрд. євро, заморожених з 2022 року, які здебільшого зберігаються у бельгійській компанії Еurосlеаr. План Європейського Союзу щодо конфіскації цих коштів на користь України зірвався через російські смертельні погрози на адресу бельгійських можновладців та інші, більш конвенційні (легальні) форми залякування. Прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер торік заявив, що охоче віддасть ці гроші будь-кому, хто готовий відшкодувати збитки Бельгії; з огляду на пов’язані з цим ризики він додав, що безплатно надасть кілька охоронців та броньований автомобіль.
Вихід полягає в тому, щоб ЄС самостійно взяв під контроль заморожені рахунки. Росія може залякати окремих бельгійців. Натомість європейських комісарів і високопосадовців навряд змусить боятися за своє життя. ЄС надав би гарантію відшкодування будь-яких залишкових ризиків, з якими стикаються Бельгія і Еurосlеаr, що зберігає 185 млрд. євро. Усі інші заморожені суверенні рахунки Росії в ЄС (загальна сума яких сягає 210 млрд. євро) також можна передати ЄС за тією ж схемою.
Коли ці кошти будуть у розпорядженні ЄС, їх не обов’язково конфісковувати негайно (хоча я б підтримав такий підхід). ЄС вирішуватиме, як їх використовувати: наприклад, як заставу за позику Україні, яку слід буде повернути лише тоді, коли Росія почне виплачувати воєнні репарації. (Вартість самої лише повоєнної реконструкції оцінюється у понад 500 млрд. євро).
Незалежно від цього рішення, сам факт передачі коштів у розпорядження організації, що належить ЄС, матиме потужний ефект. Путін побоюватиметься, що надходження величезної суми в Україну — лише питання часу. Отже, зміцниться переговорна позиція України. А також ці гроші будуть захищені від адміністрації Трампа, яка минулого року висунула ідею використання заморожених активів у рамках непрозорої й вигідної США інвестиційної угоди.
Застосування коштів на користь України зменшить політичний тиск з боку скептично налаштованих виборців у таких країнах, як Франція й Німеччина, які воліють, щоб обмежені кошти платників податків витрачалися в їхніх країнах, а не на війну за кордоном.
План «російського трансферу», розроблений, зокрема, моїм другом, британським коментатором Г’юго Діксоном, саме здобув підтримку трьох політичних діячів: Аннеґрет Крамп-Карренбауер (колишньої міністерки оборони Німеччини); Наталі Луазо (колишньої французької міністерки Європи) і Даліпа Сінґха (колишнього очільника програми санкцій в адміністрації Байдена).
Серед ознак прогресу: нещодавно міністр закордонних справ Бельгії Максим Прево відвідав Київ на знак підтримки і заявив, що обговорення питання тривають. Він підкреслив, що Бельгія «загалом не проти використання заморожених активів».
Вікно можливостей має не лише політичний, а й фінансовий характер. Позика ЄС для України обсягом 90 млрд. євро, яка мала покрити потреби на 2026 і 2027 роки, є недостатньою. За нинішніх темпів, готівка у влади в Києві вичерпається на початку наступного року. Як наслідок, буде важко виконати правила МВФ про боргову стійкість (які наразі ґрунтуються на оптимістичному припущенні, що війна закінчиться цього року), що значно ускладнить залучення коштів від інших міжнародних кредиторів.
Європейському Союзу набагато дешевше й простіше вирішити проблему зараз, ніж чекати, поки Україна опиниться у фінансовій кризі, а Європа — у геополітичній.