Український тиждень

Знову вихідні у Варшаві, кілька родинних і дружніх зустрічей, а на сам кінець велика цікавинка. У Національному музеї в Варшаві відкрилась старанно підготовлена виставка «Колекціонер — Іґнацій Корвін-Мілевський (1846-1926)». На 2026 рік припадає сто вісімдесята річниця з дня народження і сота з дня смерті графа Іґнація Корвіна-Мілевського, одного з найважливіших польських колекціонерів мистецтва помежів’я ХІХ і ХХ століть. Нетипову постать графа ми відкрили рік тому під час нашої поїздки до колишнього венеційського міста Ровінь (Rоvіgnо/ Rоvіnj) у Хорватії, а щоби бути точним — на острів Святої Катерини, що розташований на відстані десяти хвилин кораблем від Ровеня. На невеличкому мальовничому острові є затишний готель у переробленій будівлі колишньої резиденції… графа Іґнація Корвін-Мілевського. Перш ніж повернутися до постаті «колекціонера», згадаю іще про одні польські перегринації. Щоб дістатися Істрії, де розташований Ровінь, треба долетіти до Пули, де розташований найближчий аеропорт. Із Польщі туди можна долетіти з Катовиць або Познані. Минулого року ми летіли з Катовиць, цьогоріч вибір упав на Познань, місто, в якому ми востаннє були 20 років тому. На півтора дні ми поселились у бутік-готелі на Ринку Старого міста в серці історичної Познані. Варто наголосити, що Познань — це колиска польської державності. На невеличкому Тумському Острові на річці Варта, нині — резиденції Познанського архієпископа, знаходиться Архікафедральна базиліка Святих апостолів Петра і Павла — один із найстаріших польських костьолів, і найстарший собор (з 968 року), це місце поховання перших Польських правителів (Мешко І, Болеслав Хоробрий, Мешко ІІ Ламберт, Казимир Відновитель, Болеслав Побожний і Пшемисл ІІ) і вірогідним місцем хрещення першого польського правителя, князя Мешка І з великопольської лінії династії П’ястів.
Прогулянки центром Познані залишили у нас якнайкращі враження, Познань — це доглянуте, історичне, а водночас дуже сучасне місто, що весь час швидко модернізується, сповнене добре збереженої міської матерії, зокрема з часів, коли воно було частиною прусської й німецької держави. Але сьогодні я б хотів торкнутися іншої теми: отже, відколи Росія вторглася в Україну, в Познані поселилось багато біженців з України, які після понад чотирьох років зазначають у місті свою креативну присутність. Українську підприємницьку діяльність можна побачити в найкращих центральних локаціях. Ми були в українському ресторані на познанському Старому місті. Там само відвідали українську книгарню «Гарна книгарня» й зустрілись із її засновницею родом із Миколаєва, яка нещодавно відкрила нову українську книгарню у Варшаві. Книгарня справила на нас якнайкраще враження, і ми сподіваємося, що вона й надалі розвиватиметься.
Не далі як через кількасот метрів від Архікафедральної базиліки на Тумському Острові у першокласній локації розташований український маркет «Одеса», а в ньому все, що українець і кожен, хто любить і цінує українські продукти, може шукати. Скажу лиш, що такого гарного асортименту в українській крамниці ви не знайдете в Торонто і мабуть у цілій Канаді. Як ми довідалися з розмови з продавчинею, власники магазину — поляки, які ризикнули й відкрили схожі маркети в інших польських містах. Як бачимо, українські продукти знаходять своє місце в ідеальних локаціях найбільших польських метрополій.
У познанський аеропорт нас «Убером» везла Наталія, родом із Полтави, мати чотирьох дітей, і при цьому дуже підприємлива людина. Як вона нам повідомила, через 3 місяці вона виплатить кредит за свою «Тойоту» і їздитиме й зароблятиме на «своєму». Кілька цих осіб, яких ми зустріли, добре пристосувались до умов, які їм створює Познань, і поки що це місто залишиться їхнім новим домом.
Авіаподорож до Пули в хорватській Істрії була швидкою, а автівкою з Пули до Ровеня іще швидшою. З Ровеня на Святої Катерини — це вже палицею кинути, і ми знову поселились у переобладнаному на готель домі графа Іґнація Корвін-Мілевського. Коло замкнулося. Нам іще залишилося відвідати на місцевому цвинтарі в Ровені могилу цього неординарного польського аристократа, який у часи, коли польської держави не існувало як незалежного політичного суб’єкта, пожертвував родинні статки і свої знання (він навчався в Королівській академії образотворчих мистецтв у Мюнхені) на створення найбільшої і найкращої колекції польського мистецтва помежів’я ХІХ і ХХ століть. Багато років живучи за кордоном, він спромігся зібрати картини, що й донині формують колективну уяву поляків, творять канон польського мистецтва того часу. У колекції зокрема є «Станьчик» Яна Матейка, «Бабине літо» Юзефа Хелмонського, «Перекупка з помаранчами» Александра Ґєримського, а також роботи Яцека Мальчевського, Теодора Аксентовича, Францішека Жмурки, Альфреда Веруш-Ковальського й багатьох інших.
Граф обертався в колах політичної еліти Європи. Брав за взірець їхній стиль життя, будуючи свою позицію ексцентричного магната.
у 1898 році у ерцгерцога Карла Стефана Габсбурґа він купив острів Святої Катерини в Адріатичному морі неподалік міста Ровінь і поселився там.
Мрією Корвін-Мілевського було зведення музею у Кракові й передача зібраної ним роками колекції польському народу. Ображений відсутністю зацікавлення з боку краківської влади він розмістив свою колекцію на острові Святої Катерини.
Після 1910 року він припинив колекціонування, а після подій Першої світової війни, коли острів Святої Катерини опинився в кордонах Італії, він прийняв італійське громадянство. Важкий час для соntе Корвін-Мілевського — це роки після 1920 року, коли внаслідок програних судів із колишньою дружиною він був змушених розпродати колекцію.
Він безрезультатно пропонував цілу колекцію польському уряду, зрештою колекція була розпорошена і лише 37 картин потрапило в Національний музей у Варшаві.
Хворий і зневірений, найбільший польський Колекціонер помежів’я ХІХ і ХХ століть помер 16 жовтня 1926 року в Пулі і був похований на цвинтарі в Ровені.
Будинок на острові Святої Катерини був проданий і зрештою перетворений на готель, де туристи, переважно з Австрії, Німеччини, Швейцарії, Великої Британії насолоджуються унікальною атмосферою острова й теплими водами Адріатичного моря. Про історію будинку і його власника розповідає лише скромна таблиця, профінансована кілька років тому посольством Республіки Польща в Хорватії.
Р.S. Як ми й обіцяли, напередодні нашого виїзду з Ровеня ми відвідали графа у місці його вічного спочинку. На цифровому екрані біля входу на кладовище ми знайшли ділянку, де розташована могила, в автоматі, схожому на ті, що продають напої, купили лампадку і віддали шану великому КОЛЕКЦІОНЕРУ.
На могильній плиті видно герб і скромний напис:
Іgnаzіо Саrlо соntе dі Коrwіn Міlеwskі 1846-1926