Рецепти стійкості від українців минулого
Go to all channel newsУ новітній українській історії не раз виникало сливе містичне відчуття, що наші герої минулого допомагають нам вистояти сьогодні.
Ця думка вкотре залунала 2026 року, коли в Україні урочисто перепоховали тіла Андрія Мельника, Софії Федак-Мельник і Євгена Коновальця.
Це відчули, коли у вересні 2022 року українські військовослужбовці у щойно звільненій Балаклії на Харківщині зірвали російський агітаційний плакат, а під ним виявився банер зі словами Тараса Шевченка:
«Борітеся – поборете, вам Бог помагає…».
Про це в квітні 2022 року писала Оксана Забужко, коли всіх вразила стійкість керамічного півника з Бородянки – «знак підтримки» від репресованого бойчукіста Василя Седляра:
«Це наші невідомщені, невідспівані й неоплакані – безмогильні мертві за нас воюють. І тому нема нині на світі армії, сильнішої за нашу…»
Про це далекого 2003 року заспівав гурт «Мандри» в пісні «Не спи, моя рідна земля», яка лунала під час Помаранчевої революції і Революції гідності:
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.
Тиждень починає цикл коротких публікацій із рецептами стійкості від українців минулого, які можуть підтримати нас сьогоднішніх. Вони жили, боролись і творили в умовах особистих і національних випробувань, окупації, заслання, війн і втрат, і їм є що сказати про те, за що вони тримались. А нам варто прислухатись.
Сьогодні – голос Докії Гуменній. Їй було 15 років на момент Української революції, вона встигла дебютувати як письменниця і відчути чар «наших 20-х», була приречена на мовчання з міркувань безпеки в кривавих 1930-х і відмовилася евакуюватися вглиб СРСР у 1941-му, щоб не опинитись «у якійсь сірій кацапській “дєрєвнє”». Під час війни вона лишалася в Києві, попри небезпеку і побутові незручності. І навіть коли ходили чутки про її загибель від рук гестапо, продовжувала працювати. Життя в Києві в 1941–1943 роках письменниця описала в романі-хроніці «Хрещатий яр»:
«Вже всі аргументи вичерпані, Мар’яна не знає, як втримати нерозважного. Виходу нема, але… Вони ж тільки того й хочуть. Ми мусимо триматися Києва за всяку ціну. Ми мусимо тут бути… мусимо стверджувати себе й берегти для нас нашу столицю».
Ця думка вкотре залунала 2026 року, коли в Україні урочисто перепоховали тіла Андрія Мельника, Софії Федак-Мельник і Євгена Коновальця.
Це відчули, коли у вересні 2022 року українські військовослужбовці у щойно звільненій Балаклії на Харківщині зірвали російський агітаційний плакат, а під ним виявився банер зі словами Тараса Шевченка:
«Борітеся – поборете, вам Бог помагає…».
Про це в квітні 2022 року писала Оксана Забужко, коли всіх вразила стійкість керамічного півника з Бородянки – «знак підтримки» від репресованого бойчукіста Василя Седляра:
«Це наші невідомщені, невідспівані й неоплакані – безмогильні мертві за нас воюють. І тому нема нині на світі армії, сильнішої за нашу…»
Про це далекого 2003 року заспівав гурт «Мандри» в пісні «Не спи, моя рідна земля», яка лунала під час Помаранчевої революції і Революції гідності:
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.
Тиждень починає цикл коротких публікацій із рецептами стійкості від українців минулого, які можуть підтримати нас сьогоднішніх. Вони жили, боролись і творили в умовах особистих і національних випробувань, окупації, заслання, війн і втрат, і їм є що сказати про те, за що вони тримались. А нам варто прислухатись.
Сьогодні – голос Докії Гуменній. Їй було 15 років на момент Української революції, вона встигла дебютувати як письменниця і відчути чар «наших 20-х», була приречена на мовчання з міркувань безпеки в кривавих 1930-х і відмовилася евакуюватися вглиб СРСР у 1941-му, щоб не опинитись «у якійсь сірій кацапській “дєрєвнє”». Під час війни вона лишалася в Києві, попри небезпеку і побутові незручності. І навіть коли ходили чутки про її загибель від рук гестапо, продовжувала працювати. Життя в Києві в 1941–1943 роках письменниця описала в романі-хроніці «Хрещатий яр»:
«Вже всі аргументи вичерпані, Мар’яна не знає, як втримати нерозважного. Виходу нема, але… Вони ж тільки того й хочуть. Ми мусимо триматися Києва за всяку ціну. Ми мусимо тут бути… мусимо стверджувати себе й берегти для нас нашу столицю».
About news channel
Новини в Україні, економіка, політика, культура, новини в світі, об'єктивно та ексклюзивно про головні події в Україні та світі
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site tyzhden.ua.