Глобальна війна: рикошет
Go to all channel newsЯк Росія використовує «глобальний» Південь у протистоянні із Заходом
Бойові дії в Україні — найгарячіша точка війни Росії проти Заходу, але не єдина. Кремль робить ставку на те, що диверсії, залякування й інші підпорогові дії відволічуть союзників України, налякають і виснажать, так що послабиться допомога Києву. Тим часом російська «політична війна» дає свої плоди в Африці, Азії і Латинській Америці.
Розширення фронтів цього глобального протистояння майстерно описано в новій книжці Генни Нотте «Ми їх переживемо: глобальна кампанія Путіна, спрямована на перемогу над Заходом» («Wе Shаll Оutlаst Тhеm: Рutіn’s Glоbаl Саmраіgn tо Dеfеаt thе Wеst»). Авторка — експертка з питань Росії, яка здобула освіту в Оксфорді й Кембриджі й нині працює в Берліні, — детально аналізує операції впливу Кремля у понад десяти країнах. Вона пропонує ретельне дослідження, яскраві описи і невтішний висновок: Росія використовує слабкості Заходу, щоб здолати нас.
Один із парадоксів полягає в глобалізації: головний проєкт Заходу з часів краху комунізму зараз підриває зусилля із запровадження санкцій. Китай, Північна Корея, Іран та інші країни, які Нотте називає «євразійським кільцем», допомагають Росії експортувати й імпортувати все необхідне для підтримки військової машини. Прагматичні судноплавні олігархи в Дубаї не припинять справ із «тіньовим флотом», а індійські енергетичні магнати не відмовляться від дешевої нафти. Це просто бізнес, кажуть вони.
Та річ не лише в цьому. Багато хто на так званому «глобальному Півдні» інстинктивно зневажає Україну, вважаючи її маріонеткою США. Іронія цієї ситуації не вкладається в голові: Україну вважають парією через зв’язки з начебто її покровителем, який майже покинув її. Окрім експлуатації антиамериканізму (що б це не означало в наші дні), Росія також спирається на глибокі історичні симпатії — геть незрозумілі з погляду колишніх поневолених країн Європи.
Скажімо, у багатьох впливових африканців лишилися гіркі спогади — власні або успадковані — про ставлення США до їхнього континенту під час Холодної війни, зокрема про підтримку Південної Африки за апартеїду. Водночас вони мають дещо ідеалізоване уявлення про Радянський Союз, який підтримував їхню визвольну боротьбу; дехто навіть там навчався. Те, що Україна є жертвою реваншистської імперіалістичної Росії, для них безглуздя; в інтерв’ю з Нотте вони не спромагаються сприймати Україну повноцінною державою. Деінде в Африці Китай, можливо, і має більшу економічну вагу, проте Росія привабливіша з геополітичного погляду: пропонує диктаторам цілий арсенал репресивних інструментів і дипломатичну підтримку в обмін на угоди щодо видобутку корисних копалин. Це брутальна модель, але вона працює ефективніше за західну.
Стратегія — не універсальна: Кремль припустився серйозних прорахунків на Близькому Сході, зокрема в Сирії. Проте, з огляду на хаос, який спричинюють країни Заходу в цьому регіоні, такі невдачі навряд чи можна вважати визначальними. У ширшому контексті стрімкий розвиток об’єднання БРІКС, до якого нині входять 11 повноправних членів і ще 10 країн-партнерів, ілюстративно свідчить про провал дипломатичної ізоляції Росії. Описуючи події на дипломатичній арені Відня й Нью-Йорка, Нотте яскраво змальовує гострі протистояння під час багатосторонніх переговорів, зокрема, щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Хоча жорсткий підхід Росії до переговорів часом може бути контрпродуктивним, він водночас створив істотну противагу домінуванню Заходу у визначенні міжнародного порядку денного. До того ж, розкол Заходу — і, зокрема, зневажливе ставлення адміністрації Трампа до всіх структур ООН — значно ускладнює протидію російським зусиллям.
Окрім того, стоїть питання ядерної зброї. Нове розслідування Fіnаnсіаl Тіmеs виявило, що у 2022 році наближені до Кремля особи надсилали панічні повідомлення своїм американським друзям, натякаючи, що Путін може застосувати ядерну зброю через невдачі на полі бою. Американці вважали, що, створивши неофіційний канал зв’язку (через колишнього офіцера «Штазі» та приятеля Путіна Маттіаса Варніґа), відвертають кінець світу. Насправді ж ядерна загроза, найімовірніше, була блефом, а справжньою (і досягнутою) метою цієї операції було послабити підтримку України з боку США.
Поряд із жадібністю та боягузтвом, у «свідоцтві про смерть» Заходу фігуруватиме й наївність.
Бойові дії в Україні — найгарячіша точка війни Росії проти Заходу, але не єдина. Кремль робить ставку на те, що диверсії, залякування й інші підпорогові дії відволічуть союзників України, налякають і виснажать, так що послабиться допомога Києву. Тим часом російська «політична війна» дає свої плоди в Африці, Азії і Латинській Америці.
Розширення фронтів цього глобального протистояння майстерно описано в новій книжці Генни Нотте «Ми їх переживемо: глобальна кампанія Путіна, спрямована на перемогу над Заходом» («Wе Shаll Оutlаst Тhеm: Рutіn’s Glоbаl Саmраіgn tо Dеfеаt thе Wеst»). Авторка — експертка з питань Росії, яка здобула освіту в Оксфорді й Кембриджі й нині працює в Берліні, — детально аналізує операції впливу Кремля у понад десяти країнах. Вона пропонує ретельне дослідження, яскраві описи і невтішний висновок: Росія використовує слабкості Заходу, щоб здолати нас.
Один із парадоксів полягає в глобалізації: головний проєкт Заходу з часів краху комунізму зараз підриває зусилля із запровадження санкцій. Китай, Північна Корея, Іран та інші країни, які Нотте називає «євразійським кільцем», допомагають Росії експортувати й імпортувати все необхідне для підтримки військової машини. Прагматичні судноплавні олігархи в Дубаї не припинять справ із «тіньовим флотом», а індійські енергетичні магнати не відмовляться від дешевої нафти. Це просто бізнес, кажуть вони.
Та річ не лише в цьому. Багато хто на так званому «глобальному Півдні» інстинктивно зневажає Україну, вважаючи її маріонеткою США. Іронія цієї ситуації не вкладається в голові: Україну вважають парією через зв’язки з начебто її покровителем, який майже покинув її. Окрім експлуатації антиамериканізму (що б це не означало в наші дні), Росія також спирається на глибокі історичні симпатії — геть незрозумілі з погляду колишніх поневолених країн Європи.
Скажімо, у багатьох впливових африканців лишилися гіркі спогади — власні або успадковані — про ставлення США до їхнього континенту під час Холодної війни, зокрема про підтримку Південної Африки за апартеїду. Водночас вони мають дещо ідеалізоване уявлення про Радянський Союз, який підтримував їхню визвольну боротьбу; дехто навіть там навчався. Те, що Україна є жертвою реваншистської імперіалістичної Росії, для них безглуздя; в інтерв’ю з Нотте вони не спромагаються сприймати Україну повноцінною державою. Деінде в Африці Китай, можливо, і має більшу економічну вагу, проте Росія привабливіша з геополітичного погляду: пропонує диктаторам цілий арсенал репресивних інструментів і дипломатичну підтримку в обмін на угоди щодо видобутку корисних копалин. Це брутальна модель, але вона працює ефективніше за західну.
Стратегія — не універсальна: Кремль припустився серйозних прорахунків на Близькому Сході, зокрема в Сирії. Проте, з огляду на хаос, який спричинюють країни Заходу в цьому регіоні, такі невдачі навряд чи можна вважати визначальними. У ширшому контексті стрімкий розвиток об’єднання БРІКС, до якого нині входять 11 повноправних членів і ще 10 країн-партнерів, ілюстративно свідчить про провал дипломатичної ізоляції Росії. Описуючи події на дипломатичній арені Відня й Нью-Йорка, Нотте яскраво змальовує гострі протистояння під час багатосторонніх переговорів, зокрема, щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Хоча жорсткий підхід Росії до переговорів часом може бути контрпродуктивним, він водночас створив істотну противагу домінуванню Заходу у визначенні міжнародного порядку денного. До того ж, розкол Заходу — і, зокрема, зневажливе ставлення адміністрації Трампа до всіх структур ООН — значно ускладнює протидію російським зусиллям.
Окрім того, стоїть питання ядерної зброї. Нове розслідування Fіnаnсіаl Тіmеs виявило, що у 2022 році наближені до Кремля особи надсилали панічні повідомлення своїм американським друзям, натякаючи, що Путін може застосувати ядерну зброю через невдачі на полі бою. Американці вважали, що, створивши неофіційний канал зв’язку (через колишнього офіцера «Штазі» та приятеля Путіна Маттіаса Варніґа), відвертають кінець світу. Насправді ж ядерна загроза, найімовірніше, була блефом, а справжньою (і досягнутою) метою цієї операції було послабити підтримку України з боку США.
Поряд із жадібністю та боягузтвом, у «свідоцтві про смерть» Заходу фігуруватиме й наївність.
About news channel
Новини в Україні, економіка, політика, культура, новини в світі, об'єктивно та ексклюзивно про головні події в Україні та світі
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site tyzhden.ua.