Український тиждень

Саміт Європейського Союзу та Канади, який відбувся 29-30 жовтня у Монреалі, мав продемонструвати готовність двох партнерів до безпрецедентного зближення. На тлі погіршення відносин із Вашингтоном Брюссель та Оттава прагнуть зміцнити економічні зв’язки, розширити оборонну співпрацю та зменшити залежність від Сполучених Штатів.Однак переговори виявили і суперечності всередині самого Євросоюзу: пропозиція надати Канаді статус асоційованого члена не отримала необхідної підтримки. Відтак саміт порушив ширше питання — чи здатен ЄС створити нову модель стратегічного партнерства, яка дозволить йому посилити міжнародний вплив без розширення власних кордонів.

Чи вдасться Канаді побороти залежність від Штатів?

Зближення Канади та Європейського Союзу відбувається у незвичних політичних обставинах. Протягом десятиліть Оттава залишалася одним із найближчих союзників Вашингтона, а канадська економіка розвивалася в умовах глибокої інтеграції з американським ринком. Проте повернення Трампа до Білого дому, його тарифна політика та погрози на адресу традиційних партнерів змусили канадський уряд активніше шукати альтернативні економічні й політичні зв’язки.«Величезна кількість питань, які обговорювали на цьому саміті ЄС і Канада, стосувалися зменшення залежності від ресурсів і можливостей Сполучених Штатів. Зокрема, говорили про спільні альтернативи Stаrlіnk, обхід доларового клірингу у розрахунках, власний штучний інтелект та про багато інших тем, які зараз фактично контролюють США», — каже у коментарі Тижню політолог Максим Джигун.Він додає, що, за словами канадців, Канаду в Європі насамперед цікавлять люди, їхні технології, знання та оборонні індустрії, у той час коли Європу — канадські ресурси.«Це і скраплений газ, і багато інших корисних копалин, які зараз не можуть потрапити на американські ринки, але можуть і мають заходити на європейські. Тому Канада, звісно, всіляко шукає можливостей позбутися тарифних обмежень, які накладають Сполучені Штати, знайти безпечні ринки збуту. Не виглядає так, що у найближчій перспективі Європа може перебити американський ринок, який завжди був основним, — 85% усіх товарів Канади йшли саме у США. Але це довготерміновий рух і тут з’являється концепт серединних держав, який під час саміту у Давосі активно просував Карні», — зазначає Максим Джигун.Йдеться про те, що серединність полягає не у тому, щоб бути посередником між великими країнами й очікувати на їхню добру волю, коли вони зголосяться зменшити мита чи наважаться піти у більш-менш вигідну торгівлю для менших гравців та захищати їхні політичні чи безпекові інтереси, а об’єднуватися із країнами, які мають спільні цінності та пріоритети задля точкових коаліцій.«Не обов’язково коаліції винятково з Європою. Карні розглядає коаліції і з Австралією, Японією та іншими міжнародними великими друзями цивілізованого світу. На це у нього великий фокус уваги. І думаю, що цей підхід розділяють європейці, яких також не можна вважати гегемонами, хоч вони б і хотіли бути співмірними зі Сполученими Штатами чи Китаєм, але від таких союзів залежить суб’єктність Європейського Союзу», — каже Тижню політолог Максим Джигун.

Асоційоване членство: амбіції Брюсселя та спротив усередині ЄС

Одним із найбільш дискусійних питань саміту стала пропозиція створити для Канади безпрецедентний формат відносин з Європейським Союзом у вигляді асоційованого членства. Однак, як зазначає видання Еurоnеws, таке поняття не закріплене в установчих договорах ЄС, а його юридичні та практичні наслідки залишаються невизначеними. Через це пропозиція викликала несподівано гострі суперечки серед держав-членів, зокрема у Німеччині.Зрештою суперечливе формулювання вилучили з підсумкової декларації саміту. Натомість сторони домовилися працювати над моделлю дедалі тіснішої асоціації Канади з ЄС без повноправного членства. Як повідомляє видання Rеutеrs, Марк Карні розраховує визначити основні параметри такого партнерства до червня 2027 року.«На мій погляд, це так зване асоційоване членство спрямоване на точкові пошуки взаємних інтересів і досягнень. Наприклад, у першу чергу, на безпекову співпрацю, щоби Європа давала доступ Канаді до своїх оборонних розробок та програм, а вона у свою чергу могла співфінансувати різні проєкти, де є бодай один член Європейського Союзу, що також є частиною цієї спільної програми. Але говорити про те, що ця інтеграція раптово почне розвиватися і призведе до членства Канади в Європейському Союзі, не доводиться», — каже Тижню Максим Джигун.Водночас майбутній формат партнерства викликає дискусії й всередині самої Канади. За даними опитування Lеgеr, проведеного наприкінці вересня, 70% канадців підтримують можливість отримання країною статусу асоційованого члена ЄС. Проте лідер консервативної опозиції П’єр Пуальєвр виступає проти такого зближення, застерігаючи від обмеження канадського суверенітету. Додаткові суперечності виникли й у відносинах федерального уряду з Квебеком, представники якого прагнуть безпосередньо брати участь у переговорах із Брюсселем. Карні, зі свого боку, пообіцяв винести майбутні домовленості на розгляд канадського парламенту.Фото: Еurореаn Unіоn

Що отримують Канада та Європейський Союз?

Під час саміту у Монреалі Карні, фон дер Ляєн та Кошта оголосили про створення «Альянсу заради майбутнього». Він передбачає поглиблення співпраці у сферах торгівлі, оборони, енергетики, технологій і критичної сировини. Економічне підґрунтя для такого зближення вже існує. За даними Європейської ради, у 2025 році торгівля товарами та послугами між Канадою і ЄС сягнула приблизно 130 мільярдів євро — на понад 80% більше, ніж у 2016 році.Під час саміту сторони оголосили про завершення змістовних переговорів щодо угоди про цифрову торгівлю, яка доповнить чинну угоду СЕТА. Також домовилися створити спільну бізнес-раду, розширити інвестиційну співпрацю та розробити дорожні карти для стратегічних галузей промисловості.Одним із головних напрямів стала критична сировина, необхідна для виробництва акумуляторів, електроніки та оборонної техніки. Канада володіє значними запасами таких ресурсів, а ЄС прагне зменшити залежність від китайських постачальників. Сторони домовилися прискорити спільні інвестиції у видобуток і перероблення мінералів із залученням Європейського інвестиційного банку, а також розглянути створення стратегічних запасів. В енергетиці йдеться про вивчення можливостей довгострокового постачання канадського скрапленого газу до Європи, співпрацю в ядерній галузі та модернізацію відповідної угоди з Євратомом.Окремо Брюссель та Оттава планують розвивати спільні проєкти у сфері штучного інтелекту, квантових технологій, суперкомп’ютерів і космічної інфраструктури, зокрема європейських супутникових систем Gаlіlео та ІRІS. Також передбачено поглиблення транспортної інтеграції, співпрацю між портами та вивчення можливості поєднання систем миттєвих платежів.

Україна як складова нового партнерства

Окреме місце на саміті посіла Україна. Канада оголосила про намір приєднатися до європейської кредитної програми підтримки України обсягом 90 мільярдів євро. За даними ЗМІ, запланований канадський внесок становитиме 500 мільйонів євро. Особливістю програми є те, що вона дозволить Україні використовувати європейське фінансування для закупівлі військової продукції канадського виробництва. Таким чином, новий механізм може одночасно підтримати українські оборонні потреби та створити додаткові можливості для канадської оборонної промисловості.Сторони також домовилися продовжувати політичний та економічний тиск на Росію і підтримувати зусилля щодо притягнення її до відповідальності за воєнні злочини. Серед пріоритетів назвали повернення українських військовополонених та цивільних заручників. Зокрема, Канада та ЄС зобов’язалися продовжувати роботу у межах Міжнародної коаліції за повернення українських дітей.Важливим напрямом нового партнерства залишається оборонно-промислова співпраця. Ще у червні 2026 року Рада ЄС офіційно завершила укладення угоди про участь Канади в європейському інструменті SАFЕ (Sесurіty Асtіоn fоr Еurоре), зробивши її першою неєвропейською державою, яка отримала доступ до цього механізму.SАFЕ покликаний підтримувати спільні оборонні закупівлі та розвиток європейської оборонної промисловості. Участь Канади дозволяє залучати канадські компанії та продукцію до закупівель у межах програми відповідно до погоджених умов. Для України це створює додаткові перспективи, оскільки розширення трансатлантичних виробничих ланцюгів може сприяти збільшенню доступності військової техніки, озброєнь і боєприпасів.«Думаю, що у найближчі місяці, роки ми будемо спостерігати за посиленням канадської присутності в українському оборонному секторі, у спільних розробках та підходах до інновацій. Це, звичайно, для нас є плюсом, тому що є і культурні зв’язки, і спільні економічні інтереси, певна політична схожість між нашими країнами», — каже Тижню Максим Джигун.Водночас співпраця з Канадою означатиме не лише інвестиції, а й додаткове зобов’язання України.«Це і питання додаткового тиску щодо проведення реформ з приводу українських трансформацій, євроінтеграції, виконання зобов’язань для того, щоб Україна відповідала стандартам Європейського Союзу. Тобто тут Канада також буде відігравати більшу роль. Якщо раніше вона була далеким родичем з-за океану, то зараз стає все ближче. І попри те, що не може на рівні з ЄС виставляти нам умови щодо євроінтеграції, різні механізми можуть бути задіяні для того, аби це була позиція не тільки ЄС, а Європейського Союзу та Канади у питаннях українських політичних і економічних перетворень», — додає політолог.