Search trend "15 березня"

Командувачу атаками "Кинджалів" по енергетичних об’єктах Україні оголошено підозруУкраїнська прокуратура оголосила підозру командиру російського 44-го окремого авіаційного полку за атаки "Кинджалами" на енергетичні об&ароs;єкти України. Його звинувачують у плануванні та веденні агресивної війни з 15 жовтня 2022 по 9 березня 2023 року.

У середині липня 2025 року планується голосування за зміну складу уряду. Орієнтовна дата засідання - 15 липня. Про це кажуть джерела у Кабміні та фракції "Слуга народу", передає "Українська правда". Найімовірнішими кандидатами на вихід називають очільників трьох міністерств. Це Оксен Лісовий з МОН, Віктор Ляшко з МОЗ та Микола Точицький, який керує Міністерством культури і стратегічних комунікацій. Міністр освіти й науки став мішенню критики з боку депутатів президентської фракції. Глава МОЗ отримав негативну оцінку від радника президента Дмитра Литвина. Основна претензія - затягування з відбудовою дитячої лікарні "Охматдит" після ракетного обстрілу у липні 2024 року. Наразі остаточні рішення щодо заміни Лісового та Ляшка не ухвалено. Нові кандидатури на їхні місця також ще не визначені. Точицький може перейти на дипломатичну службу. Обговорюється можливість його призначення послом у США. Лісовий перебуває на посаді з березня 2023 року. Його прихід до МОН супроводжувався резонансом через плагіат у дисертації. Документ, захищений у 2012 році, викликав сумніви у доброчесності. Згодом міністр самостійно відмовився від наукового ступеня. Він пояснив, що не мав щирого наміру будувати академічну кар'єру. За його словами, захист дисертації був формальністю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Умєров може залишитись на посаді Ляшко став міністром у травні 2021 року. За час його роботи в МОЗ спалахувала низка конфліктів. Серед них - корупційні скандали, що стосувалися керівників МСЕК. Ці структури відповідають за присвоєння інвалідності, тож на них часто надходили скарги. Ще один гучний випадок - ситуація довкола тендера на реконструкцію "Охматдиту". Після атаки РФ у липні 2024 року будівля зазнала пошкоджень. Відновлення триває досі. Точицький очолив Мінкульт у вересні 2024-го. Через вісім місяців на нього обрушився шквал критики через звільнення Максима Остапенка. Той керував заповідником "Києво-Печерська лавра". Після конфлікту відкритий лист із вимогою відставки міністра надійшов до прем'єра Дениса Шмигаля. Під зверненням підписалися представники культурної спільноти. Вони навели сім аргументів. Серед претензій - неетична поведінка, перевищення повноважень та зневага до професійного середовища. Ймовірна ротація в уряді пов'язана не лише з репутаційними втратами. Деякі кадрові рішення можуть бути обумовлені зовнішніми призначеннями, як у випадку з Точицьким. У будь-якому разі липень обіцяє стати місяцем політичних змін. Прем'єр Денис Шмигаль та його уряд можуть бути звільнені вже найближчими тижнями. Причиною майбутніх кадрових рішень, за словами джерел у керівництві фракції "Слуга народу", є зростаюче невдоволення економічними результатами Кабміну. Зокрема, все частіше лунає критика через незадовільну ситуацію в економічній сфері.

Перед цим, вдень, там відбулися два масових мітинга - за та проти проросійського правління Александара Вучича, що вже понад 11 років керує Сербією (спершу як прем'єр, а тепер як президент), розповідає опозиційний телеканал N1.Шанувальники Вучича зібралися у Піонерському парку, противники - на площі Славія.Приводом для обох акцій стало сербське національне свято Відовдан (День Вида), коріння якого сягають ще дохристиянських часів. Цьогоріч воно відзначається 28 червня.При цьому наближені до влади медіа окреслюють учасників антипрезидентської акції, а це переважно студентська молодь, як "терористів" та "блокадерів" (мова про їхню застосовувану раніше тактику з блокування установ).Читайте також: Віцепрем'єр Сербії Вулін заявив, що російські спецслужби допомагали стримувати протести в Белграді"Час вичерпано, але не для нас. Відтепер це вже не студентський протест. Ми залишаємося тут як громадяни. Це не кінець нашого шляху в боротьбі за краще суспільство", – сказав один з представників студентства, якого цитує N1."Вибори – це чіткий засіб виходу із соціальної кризи, спричиненої діями уряду, які безсумнівно суперечать інтересам власного народу", - йшлося у заяві антипрезидентської молоді, озвученій зі сцени після 18:00.Проти учасників акції поліція застосовує сльозогінний газ. У відповідь летять пляшки та каміння.Остання грандіозна акція протесту в Белграді мала місце 15 березня 2025 року. Організатори тоді казали про рекордний 1 млн зібраних ними протестувальників, своєю чергою віддана Вучичу поліція наполягала на 107 тисячах учасників.Для розгону демонстрантів владою того разу було застосовано звукову гармату.

Прем'єр Денис Шмигаль та його уряд можуть бути звільнені вже найближчими тижнями. Про ймовірну зміну прем'єра повідомили кілька народних депутатів, передає LІGА.nеt. Причиною майбутніх кадрових рішень, за словами джерел у керівництві фракції "Слуга народу", є зростаюче невдоволення економічними результатами Кабміну. Зокрема, все частіше лунає критика через незадовільну ситуацію в економічній сфері. Нардеп від "Слуги народу" Федір Веніславський вказав, що серед колег ставлення до роботи Шмигаля не є однозначним. Більшість нарікань стосується не стільки самого прем'єра, скільки окремих міністрів, яких вважають неефективними. "Різні у різних колег. Залежить від членства в тому чи іншому комітеті", - так прокоментував Веніславський внутрішню оцінку дій уряду. Коли саме може відбутися звільнення уряду - наразі точно невідомо. Депутат від "Батьківщини" та представник профільного комітету Сергій Власенко уточнив, що для цього необхідна особиста заява прем'єра про відставку. Водночас депутат Володимир Ар'єв із "Європейської Солідарності" наголосив, що в умовах воєнного стану припинення повноважень органів державної влади формально заборонене. Проте більшість депутатів посилаються на положення чинного закону про Кабмін. Згідно зі статтею 17, чинний уряд може продовжувати виконувати обов'язки навіть після подання у відставку - до того моменту, як почне роботу новий склад. "Ми тут нічого не порушуємо", - кажуть депутати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він робить те, що говорю йому я" - Зеленський зробив заяву про Єрмака Ймовірними датами називають проміжок між 8 і 15 липня. Один зі співрозмовників у керівництві фракції "Слуга народу" сказав таке: "90%, що уряд змінять у липні. Вирішується, чи 15 липня, або 7-8 липня. У серпні змінювати вже пізно. Новому Кабміну треба дати хоча б місяць, аби розробити бюджет-2026". Але точні дати все ще під питанням. 10-11 липня в Римі відбудеться міжнародна конференція з відновлення України - Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе. Частина депутатів і міністрів має взяти участь у цьому заході. У Верховній Раді планове засідання призначене на 15 липня. Проте офіційних команд із Банкової наразі не надходило. Це підтвердила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. За її словами, питання відставки Шмигаля на фракції ще не розглядали. У березні 2020 року президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради подання про призначення Дениса Шмигаля на посаду прем'єр-міністра. 4 березня 2020-го парламент проголосував за призначення нового складу уряду. Тоді за призначення Шмигаля проголосували 242 народних депутати з фракції "Слуга народу". До роботи в органах влади Шмигаль займав керівні посади у ДТЕК олігарха Ріната Ахметова.

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

Про це повідомляє RМF24.Зазначається, що за вихід із Оттавської конвенції проголосували 413 депутатів. Проти виступили 15, ще 3 утрималися.Перед голосуванням віцепрем’єр-міністр, міністр оборони Польщі Владислав Косіняк‑Камиш заявив, що цей крок є ключовим для убезпечення регіону. Він зазначив, що ініціатива вийти з договору походить від Польщі, а також від країн Балтії та Фінляндії."Польща не може бути зв’язана жодними обмеженнями, які не дозволяють захищати свою батьківщину", - наголосив Косіняк‑Камиш.Тепер законопроєкт передадуть на розгляд сенату.Варто зазначити, що Оттавська конвенція була прийнята в Осло 18 вересня 1997 року, а набула чинності в 1999 році. До неї приєдналися понад 160 країн світу, включаючи більшість західних держав. 18 березня міністри оборони Польщі, Естонії, Латвії та Литви рекомендували своїм країнам вийти з Оттавської конвенції. Сейм Латвії 16 квітня остаточно ухвалив рішення про вихід країни з Оттавської конвенції. Президент Латвії Едгарс Рінкевичс підписав відповідний закон 24 квітня. Сейм Литви денонсував Оттавську конвенцію 8 травня. Парламент Естонії ухвалив аналогічне рішення 4 червня.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам 
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати 
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного 
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога 
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія 
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах 
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ

Президент Франції Еммануель Макрон у Гренландії назвав неприйнятною ідею Дональда Трампа стосовно можливого приєднання острова до США. 15 червня Макрон став першим лідером іноземної держави, який відвідав Гренландію після того, як президент США Трамп висловив інтерес до можливої анексії цієї данської автономії, повідомляє "Радіо Свобода". "Президент заявив, що це візит солідарності Франції і Європейського Союзу на підтримку суверенітету Гренландії, що має стратегічне становище в Арктиці й багаті природні ресурси", - йдеться в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Трампа придумали, як захопити Гренландію - Тhе Nеw Yоrk Тіmеs У її столиці Нууку Макрона зустріли прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і голова уряду Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен. Макрон також прямо прокоментував ідею Трампа про можливе приєднання Гренландії до США: "Союзники так не роблять", - підкреслив французький лідер, назвавши ситуацію неприйнятною. Прем'єр-міністерка Данії назвала візит яскравим прикладом європейської єдності. Адміністрація Дональда Трампа неодноразово заявляла про наміри взяти під контроль Гренландію, яка нині входить до складу Данії на правах автономії. 15 березня, сотні жителів Гренландії вийшли на вулиці, протестуючи проти заяв президента США Дональда Трампа щодо можливого приєднання острова до Сполучених Штатів. Приблизно 800 людей пройшли маршем вулицями столиці Нуук, тримаючи прапори Гренландії та плакати з гаслами: "Змусьте Америку піти геть" і "Ми не продаємося".

Коцюбинський написав коханці 335 листів "Тільки що принесено твого листа з пошти, Вірусенько-донечко. Спасибі тобі, моя єдина, за привітання з Новим роком. Вони такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх, тільки&hеllір; тільки я б не писав так: щодо щастя свого, задоволення, то, ведучи розмову про них, я виключив зі свого лексикону займенники: "я", "моє", "мені", а почав уживати "ми", "наше", "нам"&hеllір; Отож з новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої&hеllір; та ще&hеllір; Юрка! Голубонько, такого маленького, маленького Юрка, щоб він простягав до нас рученятка та лепетав: "тато! мамо!" писав у листі 12 січня 1896 року до своєї коханої Віри Дейші письменник Михайло Коцюбинський. Віра Дейша увійшла в життя 30-річного Михайла Коцюбинського наприкінці 1894-го. Їхнє знайомство відбулося на першому Київському з'їзді української "Громади", де Михайло був делегатом від Вінниці, а Віра від Чернігова. Віра Устимівна була вражена письменником гарний елегантний одяг, витончені манери. Молоді люди розговорились і зрозуміли, що мають багато спільного. Після закінчення з'їзду Михайло Михайлович мав нагоду супроводжувати дівчину до Чернігова, адже їхав до товариша на хрестини. Згодом він став часто навідуватися до Віри додому. За короткий час Михайло став називати її "моє серденятко". На рік старша від Коцюбинського Віра Дейша народилася в місті Ржев Тверської губернії. Мати після смерті чоловіка переїхала до Чернігова, де жив її брат Василь Степанович Гортинський. Юлія Степанівна Дейша спочатку була класною дамою в Чернігівському єпархіальному жіночому училищі, а згодом його керівницею. Самостійно виховувала трьох дітей. Віра закінчує Чернігівську гімназію і вступає на фізико-математичний факультет петербурзьких Бестужевських курсів перші курси для жінок університетського зразка. Але царський уряд встановив суворі обмеження курсистками ставали одиниці здібні й енергійні дівчата, які мали жагу до навчання та громадської діяльності. Отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік Революційна діяльність Віри призвела до того, що вона отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік. Тягнувся шлейф неблагонадійності і за Михайла Михайловича через відстоювання ним самостійницьких інтересів. Знайшовши спільні громадські інтереси та ще й оцінивши письменницький талант, Віра Устимівна захопилася Коцюбинським. 24 січня 1896 року Михайло Коцюбинський та Віра Дейша побралися. Михайло Михайлович працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася зі шкідниками винограду на території колишнього Новоросійського генерал-губернаторства. Коцюбинський мав вирушати у тривалу робочу поїздку на початку березня. Віра Устимівна поїхала за чоловіком, але у вересні повернулася до Чернігова, адже невдовзі мала народжувати. Михайло й Віра постійно писали одне одному. "Люба моя дитино кохана! Я писав тобі без краю і кінця, та вже пізно, треба спочити, бо завтра дорога. Отож цілую тебе міцно і пригортаю до серця. Будь мені веселенькою і здоровенькою та не забувай, що маєш такого Мусю, що тебе дуже і дуже кохає. Бережи, серце, і мамине здоров'я, гляди, щоб не застуджувалася. Поцілуй її за мене. Пиши, пиши. Цілую всіх, а тебе найбільше", писав Михайло. Він важко переживав розлуку з дружиною, а затягнулася вона майже на два роки. Наприкінці 1896 року в подружжя народився первісток Юрій. Того ж року на пароплаві з Ялти до Одеси письменник сильно застудився. "Коцюбинський їхав з Криму в Одесу з товаришем восени. Без теплої одежі. Грошей не було. Їхали на палубі. Мерзли. Грілися в машинному відділі. Кутались вночі на рубці в брезенти. Застудився. Придбав тяжкий ревматизм. Ходив на милицях. І тоді ж придбав початок хвороби серця. З середини листопада аж до середини квітня наступного 1897 року він прохворів", згадував поет Микола Чернявський. Розлука з родиною спонукала Михайла Коцюбинського серйозно задуматися над тим, щоб покинути роботу в комісії та переїхати жити до Чернігова. Щоб там оселитися, Коцюбинському потрібно було отримати дозвіл від генерал-губернатора, а той своєю чергою мав його отримати в департаменті поліції. Пів року, від листопада 1897-го до березня 1898 року, Коцюбинський очікував дозволу. Протягом цього часу жив у Житомирі, де працював у редакції газети "Волинь". Нарешті навесні 1898 року письменник переїхав до дружини в Чернігів. Своє нове помешкання вони придбали в місцевого лісника, сюди чоловік забрав стареньку матір та сестру Лідію. У подружжя народилися ще троє дітей Оксана, Ірина та Роман. Їхали на палубі. Мерзли У цьому будинку Михайло Михайлович прожив останні 15 років. Віра Устимівна дбала про комфорт чоловіка свіжі букети у вазі, тиша в будинку, доглянутий сад, щоденні сонячні ванни. "Він був вигадливий. Завжди по-дитячому захоп­лювався красою природи, людьми, здобутками людського розуму. Він був людяний, не втрачав цієї риси протягом усього життя, любив добро, вірив у його переможну силу&hеllір;" згадувала батька донька Ірина. Коцюбинського називали письменником-імпресіоністом. Його повісті "Тіні забутих предків", Fаtа Моrgаnа й оповідання більше нагадують полотна художників, ніж друковані твори. Але буденність гнітила Михайла Михайловича. У оповіданні "Сон" він писав: "Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть". На початку 1900-х Михайло Коцюбинський із дружиною працювали у статистичному бюро. Воно мало репутацію демократичної установи, його називали притулком для політично неблагонадійних інтелігентів. Однак така служба виявилася великою мукою для Михайла Михайловича, адже заважала літературній діяльності, забирала всі сили та час. До того ж за цю роботу він отримував мізерні кошти. Увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу Якось у бюро влаштувалася молода працівниця Олександра Аплаксіна. Як згадувала потім жінка, перше знайомство відбулося вдома в подруги 1902 року, куди завітало подружжя Коцюбинських: "У кімнаті вже були присутні кілька гостей. За деякий час увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу. Вона з підстриженим волоссям, високого зросту, квітучим цікавим обличчям, але трохи різкими манерами. Він стрункий, елегантно одягнений. Вражав його блідий навіть матовий колір обличчя&hеllір;" Того разу Михайло Михайлович не звернув уваги на дівчину. Тому, коли Олександра прийшла першого робочого дня в бюро, Коцюбинський їй відрекомендувався. Це засмутило дівчину, бо вийшло, що він її не запам'ятав. Спочатку їхні стосунки були робочими, але згодом Коцюбинський почав приділяти їй більше уваги. Якось Михайло Михайлович покликав Олександру до телефона у віддаленому коридорі. Ніякого дзвінка не було, натомість Коцюбинський пристрасно поцілував дівчину й освідчився в коханні. Ображена, вона втекла, на записки із вибаченнями не відповідала. Попри симпатію Аплаксіна боялася довіритися почуттям. Крім того, була суттєва різниця у віці їй 24 роки, а йому 40. Для Коцюбинського подружнє життя давно перетворилося на рутину, хоча для всіх вони залишалися зразковою парою. Аплаксіна ж не поспішала відповідати на залицяння чоловіка. Тому Михайло Михайлович пообіцяв більше не набридати зізнаннями. Він почав уникати Олександру, а в разі зустрічі поводив себе сухо та стримано. Так тривало понад рік. Їхнє спілкування поновилося в грудні 1905 року. Тоді одна з працівниць запросила Аплаксіну на вечірку, де Коцюбинський мав читати свої твори. Олександра прийняла пропозицію, а коли побачила письменника, то зрозуміла: за цей час його почуття не зникли. Наступного дня на своєму робочому столі вона знайшла записку від Коцюбинського з освідченням у коханні. Дівчина вирішила з ним зустрітися. "Михайло Михайлович вже чекав на мене. Він помітно хвилювався. Ми мовчки повернули до площі, так само мовчки він узяв під руку. Мовчки ми пройшли квартал", згадувала Олександра. Того вечора вони довго гуляли безлюдними вулицями. Згодом Коцюбинський і Аплаксіна почали зустрічатися майже щовечора за містом. Зустрічі були короткі, тому домовилися обмінюватися листами, які непомітно підкладали на роботі. "Якою ж важкою видається така тривала розлука, та все ж я безмежно щасливий знаючи, що ти мене любиш. Це таке величезне, таке яскраве, захопливе щастя, що я буквально сп'янів від нього. Ти мене любиш! Ти моя! Я можу цілувати тебе, пестити, чути твій голос, бачити твої чудові очі, любити тебе й віддати тобі своє серце нероздільно", було в одному з послань Коцюбинського Аплаксіній. Загалом написав коханці 335 листів. Пізніше Олександра Іванівна згадувала: "Якщо спочатку ми жили сьогоднішнім днем, то з часом нас усе більше гнітили думки саме про майбутнє про сумісне життя. Михайло Михайлович часто говорив і писав, що не може жити без мене, що ­задихається в таких умовах. Він повторює, що й робота у нього пішла б краще, і здоров'я подужчало, якби ми жили разом". Однак покинути сім'ю письменник не наважувався. Віра Устимівна про все знала, але робила вигляд, що нічого не сталося. Якось Михайло Михайлович від'їхав у термінових справах, а молоду коханку попередити не встиг. Тому лист, адресований Коцюбинському, прочитала дружина. З цим листом жінка прийшла до матері Олександри Аплаксіної. Віра Устимівна просила вплинути на доньку, а також погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство. Але із суперницею говорити відмовилася. Після цього Віра Устимівна мала розмову з чоловіком, деталі якої Коцюбинський розповідає в листі: "Мені було пред'явлено твого листа з поясненням, що це лист від тебе. Вона перевершила сама себе жодного докору, жодних сцен. Навпаки, стільки було виказано благородства і співчуття та доброти, що я був приголомшений. Як виявилося, Віра Устимівна дуже любить мене, що я навіть не очікував. Вона благала мене не кидати родину і не губити всіх. Мені було неймовірно тяжко, так нестерпно, що я плакав. Не знаю, чи переживу таку тяжку душевну драму цей конфлікт між обов'язками та почуттями. Що робити?" Олександра спершу вирішила розірвати стосунки з коханцем, але змучений вигляд чоловіка викликав жалість і вона вирішила залишити все, як було. Драми вирували не лише в особистому житті Михайла Коцюбинського. 1908 року за наказом губернатора його виключили з товариства "Просвіта", де письменник обіймав посаду голови. Це було пов'язано з революційною діяльністю сестри Ольги. Та з часом життя Коцюбинського повернулося у звичний ритм. Чоловік пообіцяв дружині розірвати стосунки з Аплаксіною, а Віра Устимівна зробила вигляд, що повірила. Здоров'я Михайла Коцюбинського стрімко погіршувалося. Лікарі поставили невтішний діагноз хвороба серця і астма. Полегшення приносив відпочинок на острові Капрі на Півдні Італії. Погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство У травні 1911 року Київська спілка допомоги українській літературі, науці та мистецтву виділила Коцюбинському постійну пенсію 2 тисячі рублів на рік. Також ним почали цікавитися як письменником і за кордоном. Це дало змогу покинути службу у статистичному відділі. У цей період він багато подорожував та писав. Проте після чергової подорожі в Карпати влітку 1912-го Коцюбинський захворів. Поїхав на лікування до Києва. За три місяці повернувся до Чернігова. 12 квітня 1913 року Михайло Коцюбинський помер. Серед натовпу, який проводжав письменника в останню путь, були дві головні жінки дружина та коханка. Свій вінок Аплаксіна сплела з білих квітучих гілочок яблуні. Його поклали біля голови покійного, хоч Віра Устимівна категорично заборонила приймати від Аплаксіної будь-які квіти. Через вісім років померла Віра Дейша-Коцюбинська. Олександра Аплаксіна на все життя залишилася самотньою. Після смерті Коцюбинського вона переїхала до Москви, де працювала в бібліотеці. Переживши важку душевну травму, вона втратила зір. 1945 року повернулася до Чернігова. Померла в грудні 1973-го у віці 92 років. Передплатити журнал "Країна"

Протягом вихідних 14-15 червня не вдаватиметься експромт. Бажано зарання спланувати свій відпочинок. Можна зайнятися хатніми справами чи ремонтом техніки. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Добре йтимуть творчі види діяльності, - говорить астрологиня. - Малюйте, фільмуйте, створюйте щось красиве своїми руками. Прогулянки, подорожі й похід у гості краще планувати на неділю. У суботу бажано більше працювати фізично й займатися спортом. Ці дні не годяться для старту нових проєктів. Не бажано також проводити збори й перемовини. Різні погляди на обговорювані питання не дозволять досягти згоди. Сходіть на концерт, виставу, виставку чи у музеї. Мистецтво повноцінно відновить ваші сили. Ракам і Левам слід поступатися своїми інтересами заради злагоди в родині. Небачений успіх і високі заробітки зірки обіцяють Тельцям, Дівам, Терезам і Водоліям. Цим чотирьом знакам у вихідні вдаватиметься усе". Овен (21 березня - 20 квітня) Вихідні пройдуть так, як того забажаєте ви. Завчасно купіть продукти і порадуйте рідних смакотою. Неприємності відступлять. Люди об'єднаються заради певної цілі. Телець (21 квітня - 20 травня) Захочеться пожити у своє задоволення. Усі справи відійдуть на другий план. Не захоплюйтеся азартними іграми. У гостях почуватиметеся ніби не у своїй тарілці. Слідкуйте за словами. Вас дратуватимуть співбесідники. Ризикуєте наговорити зайвого. Близнюки (21 травня - 21 червня) Женіть від себе думки про повернення колишньої любові. Не шкодуйте за втраченим. Знайдіть у собі сили, аби почати нові стосунки. Відпочинку потребуватимуть очі. Менше читайте. Варто на деякий час перейти на аудіокниги. Рак (22 червня - 22 липня) Суттєво покращите фінансове становище. Грошей вистачатиме на розваги та подарунки. Не відмовляйте собі у відпочинку. У вихідні потрібно добре виспатися. Надокучатиме біль у спині. Відвідайте мануального терапевта. Лев (23 липня - 23 серпня) Марно намагатиметеся встигнути завершити усі справи за вихідні. Зачекайте з купівлею і продажем авто та нерухомості. У ваше життя повернеться романтика. Запрошуйте на побачення, освідчуйтеся. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не плануйте покупку меблів та електроніки. Будьте обережні з бажаннями. Вони швидко втілюватимуться у життя. Відмовтеся від косметичних операцій. Ризикуєте нашкодити своїй зовнішності. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заживуть як мільйонери: які три знаки щедро винагородить доля Терези (24 вересня - 23 жовтня) Якщо щось не вдається, подякуйте долі і не беріться за це. Ангел-охоронець відводитиме від неприємностей. Добре заробити вдасться ввечері у суботу. Слідкуйте за роботою серця. Дозуйте фізичні навантаження. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Субота принесе успіх, неділя - впевненість у завтрашньому дні. Ваш позитивний настрій дратуватиме оточення. Не хваліться своїми досягненнями. Грошей буде вдосталь. Пам'ятайте: вони люблять тишу. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не бійтеся щось втратити. Те, що вам не треба, саме відійде. Може повернутися колишній партнер. Вам вирішувати, чи варто розпочинати ці стосунки. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Станете душею компанії. Неочікувано швидко здійсняться деякі з бажань, які загадали на початку літа. Гроші самі йтимуть до ваших рук. Водолій (21 січня - 20 лютого) Погодьтеся на пропозицію, яку отримаєте у суботу, і не пошкодуєте. Вам можуть запропонувати цікавий спосіб заробітку. Претензії коханих дратуватимуть. Дайте їм трохи часу, щоб побути на самоті. Риби (21 лютого - 20 березня) Зарання складіть список людей, яких треба привітати з днем народження у ці вихідні. Багато хто образиться, якщо про нього забудете. Шедеври створюватимете на кухні. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.

Про це інформує Арменпресс.Цю заяву він зробив під час форуму GLОВSЕС 2025 в Празі. "Азербайджан піднімає питання про розпуск структур Мінської групи ОБСЄ, і в цілому це прийнятний для нас порядок денний. Але є дуже важливий нюанс: ми повинні бути впевнені, що виключена ситуація, коли сторінка конфлікту закривається на території Азербайджану, але перетворюється на нові претензії на територію Вірменії", - зазначив прем'єр-міністр Вірменії.Крім того, Пашинян звернув увагу на те, що деякі азербайджанські кола називають близько 60% суверенної території Вірменії "Західним Азербайджаном", що, на його думку, є прямою територіальною претензією до Вірменії."Наш підхід полягає в тому, щоб підписати мирну угоду і одночасно розпустити ці механізми. Я думаю, що ми повинні спробувати реалізувати все це як мінімум до кінця цього року", - підсумував Пашинян, підтвердивши готовність Вірменії до інтенсифікації переговорного процесу з Азербайджаном щодо підписання та ратифікації угоди.14 березня Вірменія прийняла пропозиції Азербайджану щодо фінального тексту мирної угоди.15 квітня Вірменія та Азербайджан звинуватили один одного у порушенні режиму припинення вогню на кордоні між двома країнами, Єреван закликав провести розслідування випадків транскордонної стрілянини, що підвищує ймовірність відновлення бойових дій.

Понад пів року в Україні оновлюється система бронювання військовозобовʼязаних. Однією з останніх змін стала можливість бронювати більше працівників у компаніях, де є мобілізовані після 18 травня 2024 року фахівці. DОU поговорив з представниками великих українських ІТ-компаній щодо того, як ці зміни вплинули на процес бронювання, скільки фахівців мають бронь, скільки перебувають у війську і скільки з них мобілізувалися після 18 травня минулого року. Загалом, за підрахунками Харківського ІТ Кластера для DОU, на сьогодні в Україні бронювання мають 15-18 тисяч айтівців з 330 тисяч фахівців галузі. 📝 Що передбачають оновлені правила 28 лютого 2025 року Кабмін ухвалив зміни у порядку бронювання, за якими критичність компанії тепер оцінюватимуть за середньою зарплатою за останній місяць, а до загальної кількості військовозобов’язаних стали зараховувати деяких працівників, що мобілізувалися. Хоча постанова набула чинності 5 березня, за словами Мінцифри, ця опція стала доступною наприкінці травня. Квота на бронювання для критично важливих підприємств, попри оновлення, залишається на рівні 50%. Проте, як пояснив DОU, юрист Іван Щеглаков, раніше до загальної кількості військовозобов’язаних не входили: призовники (чоловіки віком до 25 років, що не проходили військову службу чи військову кафедру);військовослужбовці (які вже призвані на військову службу під час мобілізації);військовозобов’язані жінки. «Згідно з останніми змінами, тепер до загальної кількості військовозобов’язаних входять ті чоловіки, які вже служать у війську, проте мобілізувалися після 18 травня 2024 року», — зазначає юрист. І доповнює, що люди, які підписали контракт, сюди не зараховуються. Тобто дозвіл на врахування мобілізованих працівників дає можливість забронювати більше спеціалістів в межах ліміту. Наприклад: 👉 Раніше: якщо в компанії було 80 військовозобовʼязаних — бронювали максимум 40.👉 Тепер: якщо в компанії є 20 мобілізованих після 18 травня співробітників, то загальна кількість військовозобов’язаних зростає до 100 і можна забронювати 50 з них. Проте є нюанси. Якщо мобілізовані не додалися до загальної кількості автоматично, роботодавець має звернутися до ТЦК та СП, щоб оновити інформацію. Також якщо працівник уже заброньований в одній компанії — він не потрапляє в загальний перелік для іншої. 📌 Яка ситуація в ІТ-компаніях Ті компанії, які погодилися дати коментар, не відчули значних змін у процесі бронювання. Це може бути пов’язано із тим, що значна кількість айтівців працюють як ФОПи або гіг-контрактори і не можуть бути заброньованими. За даними аналітики DОU, станом на зиму 2024 року в Україні 61,82% айтівців працювали як ФОПи, 14,41% — за гіг-контрактами і 10,71% — були офіційно працевлаштовані. Хоча з року в рік відмічається зменшення кількості ФОПів, цей варіант співпраці досі залишається найпоширенішим в Україні. У квітні Михайло Федоров повідомляв, що резидентами Дія Сіty є близько 1750 українських ІТ-компаній, в яких працює понад 105 тисяч людей. З них за гіг-контрактами працюють 33% спеціалістів. Ще 5% — за моделлю ФОП. Ми розпитали у компаній щодо кількості заброньованих, мобілізованих, а також особливостей процесу бронювання. ЕРАМ В ЕРАМ одна з найбільших команд в українському ІТ — понад 9500 людей. Компанія не розголошує кількість заброньованих фахівців, проте відомо, що за останній час їхня кількість зросла у межах квоти в 50%. На червень 2025 року в компанії: 500 фахівців служать у війську;80 демобілізувалися. З них 60 — повернулися до проєктної роботи. Маklаі В Маklаі 19 людей заброньовано із 150 фахівців у команді. Також один співробітник перебуває у війську більше як рік і один ветеран повернувся до роботи. «Порівнюючи з вереснем 2024 року, стало зручніше бронювати людей. Бо можна подавати список через „Дію“ і його не відхилять через одну людину. Бронювання не отримає тільки той, кому його не дають. Корисно, що можна побачити причини цього», — розповідають у компанії. В Маklаі поділилися баченням, як зробити процес бронювання зручнішим. Пропонують додати функціональність, щоб дізнатися, скільки фахівців компанія може забронювати. Зараз, щоб з’ясувати це, необхідно вираховувати самостійно. Або зробити заявку на бронювання. Крім цього, в компанії розповіли про випадок, коли працівнику надійшло повідомлення в «Дії» про відмову в бронюванні з причиною «перебуває у розшуку». І одразу ця інформація з’явилася в «Резерв+», хоча до цього все було в порядку. SоftSеrvе У SоftSеrvе кількість заброньованих працівників не назвали, проте зазначили, що таких у компанії кілька сотень із 7200 людей в Україні. «У компанії SоftSеrvе більшість спеціалістів працюють як гіг-контрактори, тому ці зміни не впливають на наш процес бронювання. Ми маємо статус підприємства, критичного для економіки, і кількасот наших колег заброньовані як критично важливі для забезпечення безперервності бізнесу та реалізації стратегічних проєктів», — каже Сергій Мінєєв, VР оf Glоbаl Shаrеd Sеrvісеs Сеntеr. Щодо кількості мобілізованих фахівців, то їх у компанії 403 (129 з них — у війську менше як рік). 60 ветеранів уже повернулися до роботи. Іntеllіаs Серед військовозобов’язаних спеціалістів компанії 25% — мають бронь. Загальна кількість фахівців в українських офісах: близько 2200 людей. За останній тиждень у компанії забронювали шестеро людей. «Загалом очікуємо на збільшення відсотку бронювання. Це дасть безпосередній вплив на стійкість українського ІТ-бізнесу та його конкурентоспроможність за кордоном», — розповіли в компанії. Щодо мобілізованих співробітників, то станом на червень 2025 року в компанії: 97 спеціалістів служать у Силах оборони;12 із них доєднались менше як рік тому. Sоmbrа У Sоmbrа працює близько 300 спеціалістів в Україні. В компанії зазначили, що протягом останнього місяця подали заявки на бронювання двох спеціалістів і планують подати ще 3-4 людини у червні. Також зізнаються, що нові норми суттєво не впливають на процес бронювання в компанії. Це пов’язано з тим, що кількість мобілізованих Sоmbrа не є великою, а також через різні формати співпраці з мобілізованими працівниками. «Ці подачі не були прямо пов’язані з ухваленням нових законодавчих змін, ми працюємо за внутрішнім планом, який розроблений спільно з делівері-менеджерами», — повідомили в компанії. На червень 2025 року в компанії: 30 працівників мають бронювання;11 проходять військову службу, з них 6 — менше як рік. Серед основних труднощів в процесі бронювання, в компанії відзначили, що інколи технічно некоректно спрацьовує сама програма для бронювання. Крім того, є складнощі з тим, що частина працівників не завжди охоче встановлюють застосунок «Резерв+» або не оновлюють вчасно свої дані — через це доводиться проводити додаткову розʼяснювальну роботу. «Було б добре, якби квота на бронювання була не 50%. Адже це дозволило б краще захищати критичних фахівців. Але наразі ми не очікуємо таких змін, оскільки не бачимо для цього передумов», — коментують у Sоmbrа. Сіklum Бронювання має 39 із 2000 спеціалістів в Україні. В компанії повідомили, що не очікують тут суттєвих змін найближчим часом. На червень 2025 року в компанії: 99 працівників служать у війську;40 з них — мобілізовані менше як рік тому. Sіgmа Sоftwаrе 95 працівників Sіgmа Sоftwаrе мають бронювання. Четверо з них — за останній тиждень. У компанії зазначають, що поки не помітили суттєвих змін у процесі, попри оновлення правил. На червень 2025 року в компанії: 46 працівників служать у Збройних силах України. 🧿 Як забронювати фахівця у 2025 році Нині є два основних варіанти, як компанія може отримати право на бронювання: Укласти контракт (договір) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних сил, інших військових формувань.Отримати статус підприємства, яке визначено критично важливими для функціонування економіки. Загалом, враховуючи всі зміни до порядку бронювання працівників і визначення критичності підприємств, щоб забронювати спеціаліста, компанія повинна відповідати таким умовам: Мати статус критично важливого підприємства. Для цього треба не мати боргів, а середня зарплатня має становити не менше як 2,5 мінімумів (20 000 грн). Третій критерій вибірковий. З опцій — резидентство в Дія Сіty.Працівник має бути офіційно працевлаштованим за КЗпП. Ті, хто працює за моделлю ФОП чи гіг-контрактом, не можуть бути заброньованими.Працівники, що несуть військову службу мають бути у Реєстрі військовозобовʼязаних «Оберіг» із позначкою «знятий з військового обліку». Коли роботодавець подає списки військовозобов’язаних, він вказує і працівників, яких мобілізували після 18 травня 2024 року. «Дія» зараховує їх, що дозволяє забронювати більше спеціалістів. Виправлення: в останньому пункті додали пояснення щодо позначки «знятий з військвого обліку»

Дії Дональда Трампа суттєво погіршили ставлення українців до керівництва США, і тепер Америка вже не сприймається як надійний союзник - на відміну від Європи. Про це свідчать дані опитування КМІС. Зміна ставлення до Трампа У грудні 2024 року понад половина українців (54%) позитивно оцінювали обрання Трампа. Проте вже в березні 2025-го 73% вважали його президентство негативним для України, і лише 19% залишалися оптимістами. На початок червня ситуація майже не змінилася: 72% оцінюють його негативно, а позитивно - тільки 16%. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці проти компромісів із Кремлем: соціологи зафіксували незламну позицію українців Європа проти США Більшість українців (64%) вважає Європу союзником, який підтримує прагнення України до справедливого завершення війни. Протилежної думки - 24%. Щодо США - настрої менш оптимістичні. Попри деяке покращення з березня, 58% українців переконані, що Вашингтон втомився від війни, тиск на Україну зростає, а підтримка слабшає. Лише 32% вважають США надійним партнером у питанні миру. Американці та уряд США - різне ставлення Загалом 63% українців добре ставляться до США як країни, і 29% - негативно. Водночас ставлення до пересічних американців залишається вкрай позитивним: 90% мають добре ставлення, і лише 3% - погане. Натомість 68% критично оцінюють дії американського уряду, позитивно - 24%. Опитування провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) серед 1011 респондентів з 15 травня по 3 червня 2025 року. Від початку повномасштабного вторгнення і до травня 2024 року частка громадян, які заявляли про готовність триматися "стільки, скільки буде потрібно", залишалася стабільно високою - у межах 71-73%. Ще 2-5% зазначали, що зможуть витримати війну щонайменше ще рік. Водночас від 12% до 21% опитаних вказували на готовність терпіти лише кілька місяців або пів року.

Таку думку висловив кандидат історичних наук, співробітник Секретаріату ООН (1987-2019 рр.)  Дмитро Довгополий в етері Еспресо."З боку Росії, з боку агресора, я б чекав якихось дій, я дивився на так званий Сувальський коридор. Це той коридор, який поєднує Росію з Кенігсбергом. І я б там очікував чи збройних провокацій, чи якихось дипломатичних демаршів, але я б очікував якихось провокацій саме у районі Сувалок. Це у зв'язку з Білоруссю", - сказав він. Дмитро Довгополий зауважив, що у разі, якщо цього не відбудеться, він звернув увагу на навчання "Захід-2025", які у вересні мають відбутися між Росією та Білоруссю."Якщо цього не відбудеться, є різні дані про навчання "Захід-2025". Офіційно росіяни оголосили 12 до 15 тисяч учасників. Естонська розвідка вказує на 50 тисяч і до 100 тисяч. Якщо дійсно так, то це дуже небезпечна концентрація на українському кордоні. Це також можливість провокацій. Що стосується України, Україна дивувала світ вже не один раз. І з крейсером "Москва", і з дронами. І я вважаю, що і у Малюка, і у Буданова щось є у задній кишені, чим вони зможуть здивувати", - зазначив дипломат.Читайте також: Серйозна атака на країни НАТО для Москви стане останнім чи передостаннім днем її існування, - дипломат Огризко30 березня стало відомо, що міністри оборони Естонії, Латвії та Литви висловили занепокоєння, що ймовірне припинення вогню в Україні може посилити загрозу безпеці їхніх країн. Вони вважають, що Росія використає цей час для переозброєння та зміщення своїх військ уздовж північно-східного флангу НАТО.

Протягом тижня з 9 по 15 червня добре працюватиме інтуїція. Це гарний час для планування нових фінансових стратегій, переоцінки цінностей і щирих розмов із партнером. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Прислухайтеся до власного серця і шукайте своє покликання, - говорить астрологиня. - Робіть щось, навіть якщо усі навколо відмовляють вас від цього. Гроші липнутимуть до вашого гаманця. Фінансово незалежними стануть Овни, Раки і Скорпіони. Ці три знаки відчують непереборне бажання багатіти і зроблять усе для того, щоб заробляти більше. Про таких кажуть: із грязі в князі. Не зупиняйтеся на пів дорозі і завжди піднімайте планку своїх цілей". Овен (21 березня - 20 квітня) У фінансах ви проявите блискучу рішучість. Це дасть плоди, якщо не поспішати. Можливі цікаві ідеї для додаткового доходу, але не беріться за все одразу. У стосунках важливо не нав'язувати своїх стандартів. Не кожен хоче будувати життя за вашим ритмом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стрибнуть вище власної голови - ці п'ять знаків магічним чином змінять свою долю на краще Рак (22 червня - 22 липня) У понеділок зявиться шанс змінити усе на краще. Не прогавте свій зоряний час. У середу на вас з коханими чекає глибока розмова, яка змінить багато. Почнете романтичні стосунки з людиною, від якої довго зарікалися. Ніколи не кажіть "ніколи". Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Ви можете більше, ніж думаєте, але зараз треба дисципліна, а не натхнення. У стосунках з'явиться бажання свободи. Перевірте, чи ви втікаєте від когось, чи до себе. Подорож або нове знайомство може стати початком справжнього партнерства. Астрологиня зробила детальний гороскоп на тиждень і розповіла, кому слід наважитися на те, що довго відкладали. Цей тиждень подарує блискучі фінансові можливості Ракам, Дівам, Козорогам і Рибам. Мрійте і дійте. Вдало піде запущений бізнес.

Тиждень з 9 по 15 червня ніби лупа, яка збільшує все: наші можливості, почуття та очікування. Він вимагає чесності, перш за все - із собою. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Добре працюватиме інтуїція, особливо у питаннях, де раніше ви надто покладалися на логіку, - говорить астрологиня. - Це гарний час для планування нових фінансових стратегій, переоцінки цінностей і щирих розмов із партнером. Саме зараз варто не боятися сказати "так" тому, що давно кличе, і "ні" тому, що більше не ваше. Наважтеся на те, що довго відкладали. Вдало піде запущений цього тижня бізнес. Прислухайтеся до власного серця і шукайте своє покликання. Робіть щось, навіть якщо усі навколо вас відмовляють від цього. Гроші липнутимуть до вашого гаманця. Цей тиждень подарує блискучі фінансові можливості Ракам, Дівам, Козорогам і Рибам. Мрійте і дійте". Овен (21 березня - 20 квітня) У фінансах ви проявите блискучу рішучість. Це дасть плоди, якщо не поспішати. Можливі цікаві ідеї для додаткового доходу, але не беріться за все одразу. У стосунках важливо не нав'язувати своїх стандартів. Не кожен хоче будувати життя за вашим ритмом. Телець (21 квітня - 20 травня) Не ігноруйте легкого флірту. Він може означати більше, ніж здається. Цього тижня гроші прийдуть від вміння домовлятися і грати першу скрипку там, де інші мовчать. Гарні заробітки принесе торгівля. Близнюки (21 травня - 21 червня) Будьте уважні до деталей - і в рахунках, і в словах близьких. Ваші фінансові справи зараз залежать від вашого оточення: чи ви серед тих, хто росте, чи тих, хто постійно скаржиться. Перегляньте, з ким ділите плани і ресурси, хто тягне на дно, а хто навпаки окриляє. Рак (22 червня - 22 липня) У понеділок зявиться шанс змінити усе на краще. Не прогавте свій зоряний час. У середу на вас з коханими чекає глибока розмова, яка змінить багато. Почнете романтичні стосунки з людиною, від якої довго зарікалися. Ніколи не кажіть "ніколи". Лев (23 липня - 23 серпня) У всьому шукатимете фінансовий або кар'єрний інтерес. Інвестуйте в освіту, розвиток, професійні навички. У стосунках можливі несподівані емоційні повороти: вас або потягне до когось нового, або відпустить старе. Діва (24 серпня - 23 вересня) Буде спокуса повернутися до колишніх стосунків. Подумайте, чи там справді ще є щось живе. Час оновити своє уявлення про те, що таке любов. Це не турбота до виснаження. Подумайте, куди ви вкладаєте свої сили і хто насправді відповідає взаємністю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народжені бути щасливими - астрологиня назвала три найуспішніші знаки, яким не буде рівні Терези (24 вересня - 23 жовтня) Уникайте емоційних покупок. Витратите гроші на те, чим не користуватиметеся. Пам'ятайте: інколи найкраще, що можна зробити, - це пауза. Фінансова стабільність прийде через вміння сказати "досить" - як собі, так і іншим. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Ви можете більше, ніж думаєте, але зараз треба дисципліна, а не натхнення. У стосунках з'явиться бажання свободи. Перевірте, чи ви втікаєте від когось, чи до себе. Подорож або нове знайомство може стати початком справжнього партнерства. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Якщо відчуєте ревнощі - це дзвіночок: пора зміцнювати довіру, а не підозри. Зосередьтеся на вдячності. Вона заспокоїть і серце, і гаманець. Цього тижня варто переглянути свої фінансові звички. Дозвольте собі витрачати на себе без докорів сумління, але не заліковуйте покупками порожнечу. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Гроші зараз приходять з несподіваних джерел. Будьте відкриті до незвичних можливостей. Не бійтеся змінити фінансову модель, навіть якщо інші не зрозуміють вас. Ваше фінансове становище залежатиме від того, чи вмієте ви сказати "ні" токсичним зобов'язанням. Не жертвуйте собою заради спокою інших. Це не любов, а втрата себе. Водолій (21 січня - 20 лютого) Фінансово ви на підйомі, але є ризик втратити пильність. Не підписуйте нічого важливого без детального аналізу. Дослідіть усі підводні камені. У коханні на вас чекає глибока трансформація: щось може раптово завершитись або початися. Риби (21 лютого - 20 березня) Це час відвертих розмов і рішучих дій. Якщо є невисловлені образи, краще не мовчати, інакше вони прорвуться у найгірший момент. Прислухайтесь до свого тіла. Воно теж підказує, куди рухатися далі. Це перкрасний час для відпустки і справжнього відпочинку. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.

9 червня 1940 року Червона армія дістала наказ розпочати війну на морі проти країн Балтії. Майбутня операція стала частиною радянської окупації. У документі № 02622 йшлося, що Балтійський флот мав перейти під командування Ленінградського військового округу й бути готовим до виконання бойових завдань уже 12 червня. Мав блокувати узбережжя Естонії та Латвії у Фінській затоці й Балтійському морі, захопити кораблі естонського, латвійського й литовського військових флотів, які перебували на морських базах і безпосередньо в морі. Також наказувалося захопити торговельний флот і всі плаваючі засоби Естонії та Латвії, щоб перервати морський зв'язок між цими країнами. Надати морську підтримку для вторгнення в естонське місто Раквере. В естонському місті-порту Палдіскі й столиці Таллінні мав висадитися десант. Йому наказували захопити гавань столиці й гарматні батареї на острові Вульф. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Раатській дорозі фіни знищили 17 тисяч радянських солдатів Окремо в наказі йшлося про необхідність не допустити евакуації естонського й латвійського урядів, усіх збройних сил і запобігти виведенню активів. Для воєнних дій проти країн Балтії радянська влада спорядила 435 тис. солдатів, 8 тис. гармат і 3 тис. танків. Уже 15 червня СРСР вдерся до Литви, а радянські військові атакували латвійський прикордонний пост "Масленки". 16 червня відбувся наступ на Естонію та Латвію. Збройні сили країн, окрім деяких частин, капітулювали й були роззброєні. Реакція Заходу на події була стриманою. Дії визнали необхідними для убезпечення від нацистської загрози. Далі в країнах Балтії розпочалася радянізація, репресії та депортації. Тоді, а згодом і після 1944-го говорили про добровільне входження цих країн до складу СРСР. Масова депортація литовців, латишів та естонців до Сибіру силами МГБ СРСР розпочалася 25 березня 1949 року. Операція дістала назву "Прибій". Щоб уникнути паніки серед населення, була таємною. Пізніше радянська влада заявляла, що проводила її з метою викорінення із села куркульства, яке заважало колективізації. Насправді ж боролася з антирадянськими партизанами лісовими братами й людьми, які симпатизували їм. Депортація других могла значно скоротити базу підтримки лісових братів і дати змогу завершити насильницьку колективізацію, почату ще 1947 року. У рішенні про депортацію були вказані квоти. З Литви мали вивезти 8,5 тис. родин або 25,5 тис. осіб, з Латвії - 13 тис. родин або 39 тис. осіб, а з Естонії - 7,5 тис. або 22,5 тис. відповідно. Упродовж 25-28 березня 1949 року до віддалених земель СРСР вивезли 94 779 людей без права повернення на батьківщину.

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Про це повідомила Служба безпеки України.Вінницький міський суд заочно засудив прокремлівського пропагандиста Анатолія Шарія до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та каналів на YоuТubе та Теlеgrаm."За матеріалами справи, з початку повномасштабної війни Шарій був залучений до реалізації інформаційних диверсій ФСБ проти нашої держави. Йдеться про участь пропагандиста у підготовці та поширенні постановочних відео, де рашисти допитують українських полонених", - йдеться у повідомленні.Розслідування встановило, що Шарій консультував окупантів щодо "потрібного формату" допитів та питань для бранців, а потім монтував відео, видаляючи кадри, що дискредитують РФ зокрема, ознаки катувань. Комунікація з окупантами відбувалася через ексочільника поліції Вінниччини Антона Шевцова, який переховується в Севастополі. Саме від нього пропагандист отримував матеріали, які після "монтажу" поширював через свої ресурси.Його визнали винними за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану).Про вирок Анатолій Шарій також повідомив у Теlеgrаm-каналі.Свою провину блогер відкидає та стверджує, що звинувачення в "антиукраїнській діяльності" через Теlеgrаm та YоuТubе є безпідставними, і ніяких доказів цього немає. Також він зазначає, що вирок оголосили без участі його адвокатів.Окрім цього Шарій звинувачує суд у тому, що попри вимоги його не допустили до процесу, і всі докази, які нібито мають довести його невинність відмовились слухати.Що відомо про справу 6 лютого 2021 року Служба безпеки України оголосила підозру блогеру Анатолію Шарію за статтями "Державна зрада" та "Порушення рівноправності громадян", викликавши його на допит 22 лютого. Згодом СБУ оголосила Шарія в державний розшук. 5 березня 2022 року активісти виявили його в Іспанії.4 травня 2022 року проросійського блогера Шарія, підозрюваного в держзраді, затримали в Іспанії. 5 травня того ж року суд заборонив Шарію покидати Іспанію, вилучив його паспорт та зобов'язав двічі на місяць з'являтися до найближчого суду. 6 липня 2022 року блогеру Анатолію Шарію повідомили про підозру в державній зраді за роботу на російську пропаганду з Іспанії.У липні 2023 року справу прокремлівського блогера Анатолія Шарія та колишнього начальника поліції Вінниччини, яких підозрюють у державній зраді за роботу на російську спецслужбу, передали до суду.18 квітня 2024 року соціальна мережа ТіkТоk заблокувала 24 акаунти, що поширювали російську пропаганду, включно зі сторінкою Шарія.Володимир Зеленський у серпні 2024 року ввів у дію рішення РНБО, яке продовжує санкції на 10 років проти блогера Анатолія Шарія, так званого очільника "ДНР" Дениса Пушиліна та проросійського журналіста Ігоря Гужви. 

4 червня 1945 року чекісти радянського НКВД захопили в полон членів ОУН, братів Миколу й Петра Дужих. Для їх знешкодження використали газ. Микола Дужий народився 1901 року в селі Карів Львівської області. Був найстаршим сином у родині. 1918-го став солдатом Української Галицької Армії. Воював із поляками в Галичині, з "білими" й "червоними" на Правобережжі. Перехворів на тиф. Після переходу УГА на бік Червоної армії служив командиром однієї з частин. А після розриву УГА з ЧА 1920 року повернувся до Галичини. Деякий час служив у польській армії, а після того вступив до Львівського державного університету. Здобув звання магістра філософії. 1931-го Микола Дужий став працівником товариства "Просвіта". Виховував людей у національному дусі. Після окупації Західної України Червоною армією 1939 року переїхав до Кракова. За рік дізнався, що матір та інших членів родини радянська влада насильно вивезла до Казахстану. 1941-го приєднався до ОУН і перебрався до Львова. Працював в Українському центральному комітеті. Розробляв концепцію військових відділів. Мав псевдоніми "Вировий" і "Мирон". 1944 року став учасником Першого Збору Української Головної Визвольної Ради, де його обрали секретарем Президії організації. А після арешту голови УГВР Кирила Осьмака саме Микола виконував його обов'язки. З просуванням радянських військ теренами України пішов у підпілля й працював у Головному штабі УПА. Редагував журнал "Повстанець". Петро Дужий народився у Карові 1916 року. За 16 років, під час навчання в Рава-Руській гімназії, його прийняли до підпільної організації юнацтва ОУН. Його викрили й арештували поляки. Потім знову, але вдавалося звільнятися. 1941-го Петро потрапив до списку 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Він приєднався до похідних груп ОУН(б). Його група мала проголосити в Києві Акт відновлення Української державності, але цьому завадило німецьке СД. Дужого заарештували й відправили до Львова. Йому вдалося звільнитися й потрапити на Дніпропетровщину. А згодом у межі Холодного Яру на Черкащині, де мав організовувати відділи УПА. Там німці схопили його вчергове й засудили до страти, але знову вдалося втекти. Спочатку потрапив до Умані, а звідти, за підтримки побратимів, удалося перебратися на Волинь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Охоплює всі області України. Створили мапу націоналістичного підпілля часів Другої світової 1944 року Петра Дужого прийняли до складу Головного Проводу ОУН референтом пропаганди. Редагував часопис "Ідея і Чин" та інші. Підготував брошуру "Слово Організації українських націоналістів до українського народу". Під його керівництвом працював Петро Федун - "Полтава". На криївку, в якій 4 червня 1945 року перебували брати й іще шість повстанців, агентів НКВД вивів зрадник. Щоб знешкодити повстанців чи не вперше вирішили застосувати струменево-паралітичний газ. Усі українські бійці знепритомніли. Після захоплення в полон розпочалося слідство з тортурами. Микола Дужий не визнав свого членства в УГВР. 4 лютого 1946-го військовий трибунал засудив його до смертної кари. Такий самий вирок 22 березня 1947 року дістав і Петро. Але 26 травня 1947-го в СРСР вийшов указ, яким смертну кару скасували. Замінили її на 20 років таборів. 1955 року Миколу Дужого звільнили з ув'язнення за станом здоров'я. Він повернувся до Львова й прожив лише 12 днів. Петро провів у таборах 15 років. Його звільнили 1960 року. Поселили в Запоріжжі під суворим наглядом, а пізніше дозволили повернутися до Львова. 1980 року під псевдонімом Опанас Скелястий видав збірку сонетів і поезій "Розкуте слово". Головний ідеолог збройного підпілля ОУН-УПА Петро Федун - "Полтава" застрелився під час бою з військами УМГБ на Івано-Франківщині 23 грудня 1951 року. Посмертно нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА. Федув написав безліч зрозумілих звичайним людям проукраїнських ідеологічних статей, пропагандистських і агітаційних брошур. Розробив ідеологічну базу для продовження боротьби в підпіллі. Наголошував на незацікавленості "західних демократій" в українському питанні й радив не чекати від них значної допомоги. На сьогодні знайдено 34 фундаментальні публікації "Полтави". Поміж них: "Концепція самостійної України", "Україна погибає! Хто винуватий в цьому". Писав навіть російською мовою для радянських солдатів. З-поміж найважливіших публікацій: "Хто такі бандерівці та за що вони борються". Був прихильником створення вільних національних держав у межах етнічних територій.