Search trend "15 березня"

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Про це повідомила Служба безпеки України.Вінницький міський суд заочно засудив прокремлівського пропагандиста Анатолія Шарія до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та каналів на YоuТubе та Теlеgrаm."За матеріалами справи, з початку повномасштабної війни Шарій був залучений до реалізації інформаційних диверсій ФСБ проти нашої держави. Йдеться про участь пропагандиста у підготовці та поширенні постановочних відео, де рашисти допитують українських полонених", - йдеться у повідомленні.Розслідування встановило, що Шарій консультував окупантів щодо "потрібного формату" допитів та питань для бранців, а потім монтував відео, видаляючи кадри, що дискредитують РФ зокрема, ознаки катувань. Комунікація з окупантами відбувалася через ексочільника поліції Вінниччини Антона Шевцова, який переховується в Севастополі. Саме від нього пропагандист отримував матеріали, які після "монтажу" поширював через свої ресурси.Його визнали винними за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану).Про вирок Анатолій Шарій також повідомив у Теlеgrаm-каналі.Свою провину блогер відкидає та стверджує, що звинувачення в "антиукраїнській діяльності" через Теlеgrаm та YоuТubе є безпідставними, і ніяких доказів цього немає. Також він зазначає, що вирок оголосили без участі його адвокатів.Окрім цього Шарій звинувачує суд у тому, що попри вимоги його не допустили до процесу, і всі докази, які нібито мають довести його невинність відмовились слухати.Що відомо про справу 6 лютого 2021 року Служба безпеки України оголосила підозру блогеру Анатолію Шарію за статтями "Державна зрада" та "Порушення рівноправності громадян", викликавши його на допит 22 лютого. Згодом СБУ оголосила Шарія в державний розшук. 5 березня 2022 року активісти виявили його в Іспанії.4 травня 2022 року проросійського блогера Шарія, підозрюваного в держзраді, затримали в Іспанії. 5 травня того ж року суд заборонив Шарію покидати Іспанію, вилучив його паспорт та зобов'язав двічі на місяць з'являтися до найближчого суду. 6 липня 2022 року блогеру Анатолію Шарію повідомили про підозру в державній зраді за роботу на російську пропаганду з Іспанії.У липні 2023 року справу прокремлівського блогера Анатолія Шарія та колишнього начальника поліції Вінниччини, яких підозрюють у державній зраді за роботу на російську спецслужбу, передали до суду.18 квітня 2024 року соціальна мережа ТіkТоk заблокувала 24 акаунти, що поширювали російську пропаганду, включно зі сторінкою Шарія.Володимир Зеленський у серпні 2024 року ввів у дію рішення РНБО, яке продовжує санкції на 10 років проти блогера Анатолія Шарія, так званого очільника "ДНР" Дениса Пушиліна та проросійського журналіста Ігоря Гужви. 

4 червня 1945 року чекісти радянського НКВД захопили в полон членів ОУН, братів Миколу й Петра Дужих. Для їх знешкодження використали газ. Микола Дужий народився 1901 року в селі Карів Львівської області. Був найстаршим сином у родині. 1918-го став солдатом Української Галицької Армії. Воював із поляками в Галичині, з "білими" й "червоними" на Правобережжі. Перехворів на тиф. Після переходу УГА на бік Червоної армії служив командиром однієї з частин. А після розриву УГА з ЧА 1920 року повернувся до Галичини. Деякий час служив у польській армії, а після того вступив до Львівського державного університету. Здобув звання магістра філософії. 1931-го Микола Дужий став працівником товариства "Просвіта". Виховував людей у національному дусі. Після окупації Західної України Червоною армією 1939 року переїхав до Кракова. За рік дізнався, що матір та інших членів родини радянська влада насильно вивезла до Казахстану. 1941-го приєднався до ОУН і перебрався до Львова. Працював в Українському центральному комітеті. Розробляв концепцію військових відділів. Мав псевдоніми "Вировий" і "Мирон". 1944 року став учасником Першого Збору Української Головної Визвольної Ради, де його обрали секретарем Президії організації. А після арешту голови УГВР Кирила Осьмака саме Микола виконував його обов'язки. З просуванням радянських військ теренами України пішов у підпілля й працював у Головному штабі УПА. Редагував журнал "Повстанець". Петро Дужий народився у Карові 1916 року. За 16 років, під час навчання в Рава-Руській гімназії, його прийняли до підпільної організації юнацтва ОУН. Його викрили й арештували поляки. Потім знову, але вдавалося звільнятися. 1941-го Петро потрапив до списку 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Він приєднався до похідних груп ОУН(б). Його група мала проголосити в Києві Акт відновлення Української державності, але цьому завадило німецьке СД. Дужого заарештували й відправили до Львова. Йому вдалося звільнитися й потрапити на Дніпропетровщину. А згодом у межі Холодного Яру на Черкащині, де мав організовувати відділи УПА. Там німці схопили його вчергове й засудили до страти, але знову вдалося втекти. Спочатку потрапив до Умані, а звідти, за підтримки побратимів, удалося перебратися на Волинь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Охоплює всі області України. Створили мапу націоналістичного підпілля часів Другої світової 1944 року Петра Дужого прийняли до складу Головного Проводу ОУН референтом пропаганди. Редагував часопис "Ідея і Чин" та інші. Підготував брошуру "Слово Організації українських націоналістів до українського народу". Під його керівництвом працював Петро Федун - "Полтава". На криївку, в якій 4 червня 1945 року перебували брати й іще шість повстанців, агентів НКВД вивів зрадник. Щоб знешкодити повстанців чи не вперше вирішили застосувати струменево-паралітичний газ. Усі українські бійці знепритомніли. Після захоплення в полон розпочалося слідство з тортурами. Микола Дужий не визнав свого членства в УГВР. 4 лютого 1946-го військовий трибунал засудив його до смертної кари. Такий самий вирок 22 березня 1947 року дістав і Петро. Але 26 травня 1947-го в СРСР вийшов указ, яким смертну кару скасували. Замінили її на 20 років таборів. 1955 року Миколу Дужого звільнили з ув'язнення за станом здоров'я. Він повернувся до Львова й прожив лише 12 днів. Петро провів у таборах 15 років. Його звільнили 1960 року. Поселили в Запоріжжі під суворим наглядом, а пізніше дозволили повернутися до Львова. 1980 року під псевдонімом Опанас Скелястий видав збірку сонетів і поезій "Розкуте слово". Головний ідеолог збройного підпілля ОУН-УПА Петро Федун - "Полтава" застрелився під час бою з військами УМГБ на Івано-Франківщині 23 грудня 1951 року. Посмертно нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА. Федув написав безліч зрозумілих звичайним людям проукраїнських ідеологічних статей, пропагандистських і агітаційних брошур. Розробив ідеологічну базу для продовження боротьби в підпіллі. Наголошував на незацікавленості "західних демократій" в українському питанні й радив не чекати від них значної допомоги. На сьогодні знайдено 34 фундаментальні публікації "Полтави". Поміж них: "Концепція самостійної України", "Україна погибає! Хто винуватий в цьому". Писав навіть російською мовою для радянських солдатів. З-поміж найважливіших публікацій: "Хто такі бандерівці та за що вони борються". Був прихильником створення вільних національних держав у межах етнічних територій.

У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє ні критика, ні поблажливе ставлення. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "У червні важливо налагодити партнерство, - говорить астрологиня. - Правильна співпраця допоможе подвоїти прибутки. Не забувайте, що час - цінніший за гроші. Гідно оцінюйте свою працю. Надихайте коханих, будьте для них другом і розрадником. Їхнє сильне плече допоможе вам багато чого досягти у майбутньому. Гроші в червні пливуть до тебе хвилями. Головне навчитися ловити момент. Несподівана можливість з'явиться через інтуїцію або знак, який важко пояснити логічно. На початку літа варто купувати ноутбуки та смартфони, вкладати гроші у розширення власної справи та нові знання. Записуйтеся на курси. Особливий хист до підприємницької діяльності у собі відкриють Терези і Риби. Ці два знаки будуть за крок до багатства і зірвуть справжній куш". Овен (21 березня - 20 квітня) Не ведись на "легкі гроші". За ними стоїть або шахрайство, або розчарування. Якщо плануєш інвестиції, краще зробити це після 15 червня. Час посіяти зерно - результат прийде восени. Телець (21 квітня - 20 травня) Успішні будуть ті, хто вміє зупинятися вчасно. Статусні покупки краще відкласти. Вони не принесуть задоволення. Гроші люблять, коли їх витрачають мудро, а не гучно. Близнюки (21 травня - 21 червня) Більшого досягне той, хто готовий вчитися. Не бійтеся здатися необізнаним. Запитуйте, радьтеся, переймайте досвід. У другій половині місяця можлива премія або несподіваний бонус. Купи собі щось красиве. Це не марнотратство, а мотивація. Рак (22 червня - 22 липня) Цей місяць дає шанс монетизувати те, що ти вважав просто захопленням. Якщо давно планував запустити свій проєкт, кращого часу годі чекати. Лев (23 липня - 23 серпня) Фінансова енергія червня залежить від твоєї здатності приймати не все треба заробляти потом і сльозами. Подарунки, повернення боргів або виграш можуть приємно здивувати. Витрати на дім або родину будуть доречними, але не забувай і про себе. Діва (24 серпня - 23 вересня) У червні ти наче магніт для фінансових можливостей, але обирати доведеться уважно. Не погоджуйся на все одразу, твоя цінність у виборі. Інтуїція стане головним фінансовим порадником. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У житті цих трьох знаків починається період злетів та перемог - астрологиня приголомшила прогнозом Терези (24 вересня - 23 жовтня) Фінансова стабільність тебе тішить, але червень підштовхує до чогось більшого. Пам'ятай: нові навички = нові прибутки. Твоя наполегливість буде винагороджена, особливо в довготривалих проєктах. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) У червні гроші приходять до тебе за принципом енергії: чим більше ініціативи, тим вагоміший прибуток. Старі зв'язки можуть несподівано принести дохід або вигідну пропозицію. Але остерігайся імпульсивних витрат під час розпродажів. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Твої фінанси напряму залежать від дисципліни. Прокидайся раніше, дотримуйся дедлайнів. Якщо з початку місяця зробиш ревізію доходів і витрат, зможеш вийти на новий рівень достатку. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Уникай фінансової залежності. Вона знецінює твій потенціал. Отримаєте премію. Її краще відкласти на подорож або саморозвиток. Гроші, які інвестуєте у себе, повернуться з відсотками. Водолій (21 січня - 20 лютого) Головне правило місяця: не все золото, що блищить. Деяке справжнє золото виглядає дуже скромно. Зумійте розгледіти те, що дійсно варте уваги. Беріть участь у волентерській діяльності та благодійності. Щедрість цього місяця може повернутися дуже приємним бонусом. Риби (21 лютого - 20 березня) Гроші в червні приходять через рух - подорожі, відрядження, навчання. Якщо давно думали про додатковий заробіток онлайн, саме час спробувати. Але варто уникати легковажних витрат на речі, що швидко втратять актуальність. Вдалим буде обмін - послуга за послугу, ідея за інвестицію. Цього тижня не варто боятися власних бажань. Вони неймовірним чином можуть здійснитися. Астрологиня назвала чотири знаки, у житті яких може багато чого змінитися на краще.

30 травня мало що йтиме за планом. Будьте готові до експромту. Краще не починати нових масштабних проєктів. Щось піде не так просто на старті. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Творчі люди переживатимуть кризовий період, - говорить астрологиня. - Проте не слід перейматися з цього приводу. За тиждень натхнення повернеться. Не час іти до перукарні й робити косметичні операції. Цього дня можна зіпсувати свою зовнішність через невдалий експеримент. Слідкуйте за своїм харчуванням. Зменшуйте кількість калорій. Швидко набиратимуться зайві кілограми. Пийте більше чистої води протягом дня. Риби й Козероги не почуватимуться затишно у вирі непрогнозованих подій. Овнам слід більше уваги приділити літнім родичам. Діви, Терези та Леви, Скорпіони та Водолії купатимуться у славі і грошах. Цим п'ятьом знакам зараз ніщо не заважатиме насолоджуватися результатами своєї праці. Красиво жити не заборониш". Овен (21 березня - 20 квітня) Завтра твої слова здатні впливати сильніше, ніж ти думаєш. Особливо у коханні. Не витрачай гроші на показ. Краще інвестуй у щось, що принесе реальну користь. Стосунки потребують щирості, навіть якщо правда трохи колюча. Телець (21 квітня - 20 травня) Інтуїція буде твоїм найкращим фінансовим радником. Дослухайся до неї, коли сумніваєшся. У любові може виникнути момент вибору: відвертість чи мовчання. День підходить для зміни в просторі. Перестановка, прибирання чи декор відкриють нову енергію у вашому домі. Близнюки (21 травня - 21 червня) Хтось із минулого дасть про себе знати, але не варто відкривати старі двері без потреби. Фінансова удача усміхнеться тим, хто не боїться ризику, але у бізнесі керується розумом і холодним розрахунком. Рак (22 червня - 22 липня) Хтось може запропонувати легкий заробіток. Перевір усе двічі перед тим, як погодитися. У стосунках варто уникати ревнощів, бо підозри не мають ґрунту. Життя підкине несподівану зустріч. Не проходь повз, навіть якщо поспішаєш. Ввечері добре відкласти телефон і послухати тишу. Лев (23 липня - 23 серпня) Твоя харизма як магніт. Використовуй її обережно, особливо в грошових питаннях. У стосунках можлива несподівана легкість, але не плутай її з байдужістю. День варто закінчити чимось, що змінює думки: новою книгою, улюбленим кіно чи глибокою розмовою. Діва (24 серпня - 23 вересня) Завтра може з'явитися шанс підзаробити на своєму хобі. Не відмовляйся, а спробуй свої сили. Цей день створений для краси: зміни щось у собі або навколо. Хтось захоплюється тобою мовчки. Помітиш, якщо не поспішатимеш. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкращі звабники і звабниці: у ліжку яких трьох знаків ви можете опинитися вже після першого побачення Терези (24 вересня - 23 жовтня) День пасує для нового - зачіски, маршруту, ідеї. Ви станете для когось джерелом натхнення. У вас закохуватимуться, хоча ви цього не помічатимете. Вечір подарує неймовірну зустріч. Будьте відкритими до знайомств. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Не витрачайте час на сум та поневіряння. Краще прислухатися до внутрішнього голосу. Він підкаже, чим займатися далі. Залишайтеся мудрими і терплячими. Якщо зараз щось не вдається, відкладіть це до кращих часів. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) День підкине шанс зробити щось незвичне. Не відмовляйся тільки через страх виглядати дивно. Інтуїція покаже, де справжнє, а де - ілюзія. Увечері добре зробити паузу від шуму - навіть 15 хвилин тиші змінять усе. Козоріг (22 грудня - 20 січня) День підходить для планування подорожі або великої покупки. Хтось захоче відчути твоє надійне плече. Допомагай, але не бери на себе чужі обов'язки. Увечері зірки краще розслабитись без почуття провини. Ти все робиш правильно. Водолій (21 січня - 20 лютого) Не витрачай гроші на те, що викликає сумніви. У стосунках не намагайся контролювати. Справжнє тримається не силою, а довірою. День відкриє важливу правду про людину, яка поруч. Не розповідай про свої плани. Їх краще реалізувати у тиші. Риби (21 лютого - 20 березня) Гарний день для того, щоб наважитися на фінансовий крок, який давно відкладали. У стосунках почуєте несподіване зізнання або питання, до якого не готові. Насолоджуйтеся приємним товариством. Вечір п'ятниці поверне у ваше життя пристрасть. Тиждень з 26 травня по 1 червня виявиться багатим на позитивні новини. Настає один із найкращих періодів у році. Астрологиня розповіла, яким трьом знакам світить кар'єрний успіх і багато грошей.

В сьогоднішніх умовах закон про демобілізацію чи про звільнення з військової служби окремих категорій осіб навряд чи буде ухвалено. Про це заявив народний депутат фракції "Слуга народу", член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський під час брифінгу, передає Gаzеtа.uа. "Треба бути відвертим - питання демобілізації безперечно дуже болюче для наших військовослужбовців, для членів їх сімей, особливо для тих хто добровільно пішов служити з перших днів війни, але в умовах тої реальної ситуації, яку ми зараз маємо, коли Росія постійно збільшує свій мобілізаційний ресурс, коли збільшує сили Збройних сил, залучає шляхом призову і через мотиваційні засоби значно більшу кількість людей, коли кількість окупаційних військ, які на окупованій території України збільшується на 15-20% порівняно з минулим роком, говорити про те, що найближчим часом буде ухвалено закон про демобілізацію чи про звільнення з військової служби окремих категорій осіб - не потрібно бути надто оптимістичним в цьому напрямі. Найближчим часом цього навряд чи варто очікувати", - сказав Веніславський, відповідаючи на запитання про законодавче врегулювання демобілізації. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голова Верховної Ради пояснив законопроєкт про демобілізацію та пригадав 1919 рік Водночас, він зазначив, що з представниками Генерального штабу і Міністерства оборони неодноразово обговорюються питання запровадження додаткові періоди для відпуском і ротаційні заходи. Як повідомлялося, у кінці березня заступниця міністра оборони Катерина Черногоренко заявила, що Міноборони та Генеральний штаб ЗСУ продовжують працювати над законопроєктом щодо демобілізації. Голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич пояснив, що у період воєнного стану термін демобілізація на законодавчому рівні не використовується. Водночас парламент обговорює інші механізми, які могли б частково розвантажити армію та допомогти військовим відновитися.

Таку думку висловив дипломат, постійний представник України при ЄС (2008-2010), надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський в етері Еспресо. "Найманцями треба було займатися два роки тому. Всіх найманців, всіх людей, які згодні з-за кордону приїхати й вбивати за гроші, вже купила Російська Федерація. Тим більше, що грошей в неї більше, і вона може це собі дозволити. Отже, з найманцями у нас не вийде, не склалося. А патріоти вже давно на фронті всі. І з Колумбії, і з Хорватії, і зі Сполучених Штатів Америки, і з Франції, звідки такі немає. Є вислів: “Порядок б’є клас”. У нас, мені здається, не до кінця наведений порядок у мобілізації. Громадяни України мають свій конституційний обов’язок. Вони його повинні виконувати. Вони його багато в чому не виконують", - вважає він.Андрій Веселовський зауважив, що за статистикою в Україні незареєстровані належним чином, як люди, здатні воювати, понад 4 мільйони чоловіків. "Ці 4 мільйони гуляють десь на нашій території. Не мається на увазі ті, хто виїхав, а ті, хто тут. Очевидно, державі потрібно посилюватися не тільки на тому, щоб робити дрони. А щоб знайти тих, буде ці дрони запускати. Не тільки на тому, щоб виготовляти снаряди, але також і знайти тих, хто буде ці снаряди посилати на ворога. Можливо, це найголовніше зараз справа. Нам можуть німці, нам можуть французи, нам можуть італійці допомогти з протиповітряною обороною. Але вони нам не можуть допомогти із солдатами та офіцерами. Це наше питання. Жодна сусідня з нами країна не має ресурсу, людського ресурсу, або не може з історичних міркувань використовувати цей ресурс. Ну, візьмемо, наприклад, ту саму Польщу. А країни, такі великі держави, як Британія, Франція, Німеччина, мають доволі маленькі армії. Збройні сили кожної з цих держав в масштабах 200 тисяч, 200 тисяч разом усього", - зазначив він.Якщо одна з цих країн відправить 5-10 тисяч військових, це нічого не змінить, вважає Андрій Веселовський. Крім того, він зауважив, що немає механізму, який би примусив закордонних військових воювати на території України.Дипломат зазначив, що можна розраховувати, і це зараз тимчасово поставлено на очікування - те, що представники Збройних сил ряду країн з'являться на території України після досягнення угоди про припинення вогню. Так звані стабілізаційна сила."І повертаючись до питання про найманців. Росія, як я вже сказав, активно скупила всіх найманців по всьому світу. Думаєте, це багато? Це навіть не десятки тисяч. Я вже не кажу про сотні. Це навіть не десятки тисяч. Єдиний серйозний резерв, який вони задіяли, це Північна Корея. Говорилося про 15 тисяч. І знову ж таки це не є вирішальний контингент. Коли на фронті з кожного боку по 600-500 тисяч людей. Вони були заведені на територію Російської Федерації та частково на територію України лише для того, щоби продемонструвати Сполученим Штатам Америки, що Російська Федерація готова разом з Північною Кореєю і Китайською Народною Республікою воювати за свої цілі будь-якими способами у будь-якому місці", - додав Андрій Веселовський.21 березня повідомлялось, що вже сформовано перелік країн, готових відправити військові контингенти в Україну. Триває обговорення чисельності, локацій та формату участі.

Про це йдеться у новому звіті Grееnреасе.Будівництво лінії фіксується на захід від Бердянська, Запорізька область, та на північний захід від Маріуполя, Донецька область. Супутниковий аналіз, проведений Grееnреасе на основі зображень високої та середньої роздільної здатності від Рlаnеt, підтверджує наміри російської державної корпорації "Росатом" відновити роботу ядерних реакторів на ЗАЕС, яка перебуває під окупацією з березня 2022 року.Так, згідно з повідомленням, станом на 23 травня 2025 року вже зведено 90 км лінії з 300  встановленими опорами. За період з 11 по 22 травня було змонтовано 15 опор та понад 5 км лінії електропередачі від східної частини Тополиного, що на північ від Маріуполя. Очікується, що до кінця травня будівництво триватиме через Кальчицьке водосховище.Grееnреасе прогнозує, що цю лінію буде продовжено ще на 100 кілометрів на захід до окупованого Мелітополя, де її мають підключити до підстанції 330 кВ. У східному напрямку лінія має бути з’єднана з підстанцією 750/330 кВ на північ від окупованого Маріуполя.Читайте також: Окупанти використовують ЗАЕС як військову базу, де вони тренують екіпажі БПЛА, - Сили оборони півдняКоординація будівельних робіт здійснюється Чорноморським регіональним диспетчерським управлінням, що є окупаційною філією АТ "СО ЄЕС" – структури, яка відповідає за оперативно-диспетчерське управління в Об'єднаній енергосистемі Росії.Grееnреасе Україна з січня 2024 року попереджає про небезпеку російського перезапуску ЗАЕС та закликає зупинити ці незаконні дії. Організація також досліджує роль Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) у цій ситуації, оскільки, на їхню думку, дії МАГАТЕ можуть сприяти незаконним планам Росатому."Це одне з перших конкретних свідчень того, що Росія реалізує небезпечні та незаконні плани перезапуску найбільшої АЕС в Україні та Європі — Запорізької. Але ця станція є виключно власністю України, а російський крок до потенційно катастрофічної експлуатації реакторів повинен бути засуджений. Росію та Росатом потрібно зупинити, станцію — деокупувати й повернути Україні", - заявив Шон Берні, ядерний спеціаліст "Grееnреасе Україна".Читайте також: У якому стані перебуває окупована росіянами Запорізька АЕС та які існують ризики для України Grееnреасе Україна застерігає, що плани Росатому щодо перезапуску реакторів ЗАЕС несуть дуже серйозні ризики для ядерної безпеки. Серед ключових загроз:зношеність обладнання: після трьох років окупації обладнання ЗАЕС перебуває у зношеному станібрак досвідченого персоналу: станції бракує кваліфікованого персоналувідсутність резервних ліній електропередачі: існує лише одна зовнішня лінія електропередачі без резерву, оскільки українська та російська мережі не синхронізованіпроблеми з охолодженням: відсутність циркуляції охолоджувальної води може призвести до перегрівання та пошкодження активної зони реактора.Ці фактори можуть призвести до серйозних наслідків, включно з радіоактивним забрудненням за межами майданчика станції."Росатом не здатен гарантувати ядерну безпеку під час спроби перезапуску ЗАЕС. Ми не раз закликали гендиректора МАГАТЕ чітко донести це до представників РФ. МАГАТЕ не повинна в жоден спосіб підтримувати підготовку до незаконного перезапуску реакторів Запорізької АЕС", - наголосив Ян Ванде Путте, ядерний експерт "Grееnреасе Україна".22 травня глава Центру вивчення окупації Петро Андрющенко повідомив, що росіяни продовжують будівництво ліній електропередачі від тимчасово окупованої Запорізької атомної електростанції, зокрема через Маріупольський район.

Початок літа принесе фінансові виклики. Червень випробує Овнів, Тельців і Дів на вміння керувати грошима: легкі заробітки можуть виявитися пасткою, а імпульсивні покупки - марними. Тим, хто дослухається до інтуїції й не поспішатиме з витратами, вдасться уникнути втрат і закласти основи майбутнього добробуту, розповіла Gаzеtа.uа астрологиня Олена Максимова. Овен (21 березня 20 квітня) Не ведись на "легкі гроші". За ними стоїть або шахрайство, або розчарування. Якщо плануєш інвестиції, краще зробити це після 15 червня. Час посіяти зерно - результат прийде восени. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любовний фурор: чотири знаки, яким зірки готують емоційний сплеск у червні Телець (21 квітня 20 травня) Успішні будуть ті, хто вміє зупинятися вчасно. Статусні покупки краще відкласти - вони не принесуть задоволення. Гроші люблять, коли їх витрачають мудро, а не гучно. Діва (24 серпня 23 вересня) У червні ти наче магніт для фінансових можливостей, але обирати доведеться уважно. Не погоджуйся на все одразу - твоя цінність у виборі. Інтуїція стане головним фінансовим порадником. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє ні критика, ні поблажливе ставлення. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. У цьому місяці важливо налагодити партнерство. Правильна співпраця допоможе подвоїти прибутки, розповіла астрологиня Олена Максимова. Особливий хист до підприємницької діяльності у собі відкриють Терези і Риби. Ці два знаки будуть за крок до багатства і зірвуть справжній куш.

Про це пише Rеutеrs.Запроваджені обмеження, які набувають чинності негайно, забороняють акредитованим журналістам відвідувати більшу частину штаб-квартири міністерства оборони в Арлінгтоні, штат Вірджинія, якщо вони не мають офіційного дозволу та супроводу."Хоча міністерство залишається відданим принципам прозорості, воно також зобов'язане захищати СSNІ (секретну розвідувальну інформацію) та конфіденційну інформацію, несанкціоноване розголошення якої може поставити під загрозу життя американських військовослужбовців", - йдеться в заяві Геґсета.Він підкреслив, що захист секретної інформації національної розвідки та оперативної безпеки є "непохитним імперативом для міністерства".Наказ Геґсета також передбачає, що члени пресслужби Пентагону повинні визнати відповідальність за захист національної розвідувальної та конфіденційної інформації. Їм будуть видані нові посвідчення, які більш чітко ідентифікуватимуть їх як представників преси. Очікується, що найближчим часом буде оголошено про додаткові заходи безпеки та посилення контролю за видачею посвідчень.Однак Асоціація преси Пентагону, що представляє інтереси журналістів, які працюють у відомстві, назвала нові правила "прямим нападом на свободу преси". "Рішення нібито ґрунтується на занепокоєнні з приводу оперативної безпеки. Але прескорпус Пентагону мав доступ до незахищених, незасекречених приміщень Пентагону протягом десятиліть, при республіканській і демократичній адміністраціях, в тому числі після терактів 11 вересня 2001 року, без будь-якого занепокоєння з приводу ОР-SЕС з боку керівництва міноборони", - йдеться в заяві.21 квітня Тhе Nеw Yоrk Тіmеs повідомив, що міністр оборони США Піт Геґсет поділився детальною інформацією про заплановані удари в Ємені 15 березня в приватному чаті групи Sіgnаl, до якої входили його дружина, брат і особистий адвокат. Речник Пентагону заперечив це. Водночас президент Дональд Трамп назвав інформацію фейковою.Згодом стало відомо, що у міністерстві оборони США планують перевіряти чиновників на детекторі брехні, аби знайти підозрюваних у витоку секретної та конфіденційної інформації в медіа. 

Петлюра пропонував, щоб військових навчали лише українською мовою "&hеllір; Центральна Рада та її Генеральний секретаріат взивають усіх українців до оборони рідного краю. Кожен українець повинен пам'ятати, що де б він не був, на який би фронт його не посилали, скрізь він боронить Україну та її свободи. Негайно скличте військову раду і виясніть страшну небезпеку, яка нам усім грозить. Коли уважатимете можливим сформувати ударні батальйони, то назвати їх "батальйонами рятунку України". Українці повинні показати, що вони розуміють всю небезпеку і що вони є опорою України й революції", писав у телеграмі до штабів армії й округ військовий та політичний діяч Симон Петлюра 25 липня 1917 року. З початком Першої світової війни Симон Петлюра вступив на службу до Всеросійського союзу земств, де переважну більшість становили українці. Він допомагав у постачанні армії. Доводилося багато спілкуватись із солдатами та перейматися їхніми настроями. Завдяки його сприянню створили українські військові ради. Авторитет Симона Петлюри серед солдатів швидко зростав. За ініціативи адвоката Миколи Міхновського 16 березня 1917-го створено товариство "Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка". Головне завдання згуртувати воїнів для здобуття "повної волі України". Перший український військовий з'їзд розпочався 5 травня 1917 року в Києві, у приміщенні Педагогічного музею. Понад 900 делегатів з'їхалися з усіх фронтів. На з'їзді відбулася суперечка щодо вибору голови. Представники військових організацій пропонували кандидатуру Миколи Міхновського, а прибічники соціалістичного напряму Симона Петлюри. Після тривалих дебатів дійшли компромісу: обрати президію, члени якої мають по черзі вести засідання. Від фронту обрали Симона Петлюру, від тилу Миколу Міхновського, від Центральної Ради Володимира Винниченка, від Балтійського флоту Семена Письменного. Почесним головою з'їзду призначили Михайла Грушевського. Завдяки своїм виступам на з'їзді Симон Васильович поступово здобув популярність серед делегатів. Він виступив із доповідями "Про національні війська" та "Про просвітню справу". Пропонував, щоб військових навчали лише українською мовою, а також щоб для гуртків і товариств передплачували газети, журнали, книжки й агітаційні брошури. Петлюра виступив із запальною промовою з приводу провокації начальника київської міліції Лепарського щодо начебто намірів з'їзду захопити державні установи: "Тільки ми стоїмо на сторожі революції на Україні. Ми стоїмо тут і боремося з контрреволюційною "демократією", з панами Лепарськими. А коли ворожа нам демократія заявляє, що ми розпорошуємо революційні сили, то ми зі свого боку мусимо заявити, що, навпаки, ми революцію на Україні спасаємо, бо тільки на наші зорганізовані сили може опертися, яка б там не була, демократія". На з'їзді домінувала ідея соціалістичних партій, прихильники якої переважали в Центральній Раді. Вони категорично заперечували необхідність створення власних силових структур, а також не бажали серйозно порушувати питання організації національних збройних сил. Володимир Винниченко переконував: "Україні немає за що воювати, бо вона нікого поневолювати не буде". А Михайло Грушевський відстоював думку, що це не революційний шлях розвитку суспільства, який супроводжується насильством, кровопролиттям та руїною і є антигуманним. Натомість мирний шлях, на їхню думку, мав би бути провідним фактором в історичному розвитку України. Ми не жебраки, а козацькі сини, і хочемо бути господарями Такі тези не були популярні серед вояків. Зокрема Симон Петлюра у промові виголошував: "&hеllір; Вирвати українських вояків із рук російського командування й скупчити їх на одному фронті". Делегати від Центральної Ради змушені були піти назустріч і підтримати ідею українізації армії. Відтоді почали активно створювати військові ради, комітети, відбуваються військові з'їзди. Перший військовий з'їзд поклав край нерішучості Центральної Ради у стосунках із Тимчасовим урядом. На з'їзді ухвалили рішення: вимагати від Тимчасового уряду та ради робітничих і солдатських депутатів негайного оголошення особливим актом національно-територіальної автономії України. Для підтримки вимог Центральної Ради на 4 червня призначили другий військовий з'їзд. На ньому планували виробити стратегію українізації армії. Коли про це дізнався тодішній військовий міністр Тимчасового уряду Олександр Керенський, телеграмою до всіх частин армії заборонив проведення з'їзду під загрозою кари військово-польового суду. У відповідь Симон Петлюра надіслав телеграму командувачам фронтів і воєнних округів. Він застерігав, що "заборона з'їзду викличе неминучу реакцію і посіє в масах недовір'я до верховної команди та понизить бойовий дух українців, котрих в армії третина&hеllір; Заборону з'їзду можуть використати сьогодні в цілях зовсім небажаних і небезпечних для бойової здатності на фронті і порядку в тилу&hеllір; Український Генеральний Комітет рішуче підтримує своє жадання дозволу на з'їзд і жде негайної відповіді". Попри заборону з'їзд відбувся 5 червня. На ньому активно лунала думка про повний розрив із Росією. Делегати з Одеси у промовах говорили: "А що нам твоя автономія? Щоб і далі своє власне жебрати від москалів? Ми не жебраки, а козацькі сини, і хочемо бути господарями такими, як були предки козацькі, князі київські, хочемо самостійності". Обурені шовіністичною поведінкою російського уряду делегати були готові вийти на вулицю, щоб разом з українізованими частинами встановити контроль над Києвом. Побоюючись таких дій, на трибуні з'явився Симон Васильович. "Силою слова свого, духа свого він спинив розбурхане море, влив його у спокійні береги й утримав з'їзд від виступу, який міг би привести до тимчасової ліквідації осередків українського національного руху і в кожному разі затримав би його на довгий час", згадував полковник армії УНР Володимир Кедровський. Вимоги військового з'їзду спонукали Центральну Раду виголосити свій І Універсал про автономію України та створення уряду Генерального секретаріату. Його зачитав Володимир Винниченко останнього дня з'їзду 10 червня. 15 червня створили Генеральний секретаріат найвищий виконавчий орган. Генеральним секретарем із військових справ обрали Симона Петлюру. Він намагався об'єднати навколо Українського генерального військового комітету фахівців із колишніх старшин російської армії й поділити між ними функції так, щоб комітет виконував роль вищої інстанції української армії. До нього ввійшли представники різних політичних течій, що означало формування Збройних сил України на загальнонаціональному рівні. Після Жовтневого перевороту в Петрограді до влади прийшли більшовики. Щоб перешкодити анархії, 7 листопада Центральна Рада проголосила ІІІ Універсал: "Віднині проголошена Українська Народна Республіка. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся Російська Республіка стала федерацією вільних народів". На відміну від інших лідерів, Петлюра розумів, що російські політичні течії є противниками самостійної України. Він усвідомлював значення армії не лише як фактора військових дій, а й важливого чинника в політичному процесі. 7 листопада Симон Васильович віддав наказ про створення Українського фронту, але військове керівництво всіляко гальмувало його виконання. Наступного дня видав наказ звернення до частин, у якому повідомляв: "Внаслідок останніх подій вся влада на Україні перейшла до Центральної Ради, української народної, та її Генерального секретаріату органу українського селянства, вояцтва й робітництва. Вище військове командування призначається тепер нею з людей, які відповідали б народним бажанням і могли б бути захисниками народних інтересів. У зв'язку з цим усі несанкціоновані призначення чи усунення з посад в армії будуть вважатися анархічні і як такі, що порушують інтереси Української Народної Республіки, належним чином припинятися". Генеральний секретаріат із військових справ намагався вжити заходів для переведення українізованих частин, що перебували за межами України, на батьківщину. 18 листопада Петлюра наказав військовим частинам, які перебували за кордоном, підпорядковуватися міським українським військовим радам, а в Петрограді Українському Петроградському військовому штабові. Володимир Винниченко назвав Петлюру головним винуватцем конфлікту з Радою народних комісарів у Росії Загострення стосунків між Центральною Радою та російською більшовицькою Радою народних комісарів було реальною загрозою вторгнення більшовицьких частин в Україну. Приводом для вторгнення стала заборона пропуску 24 листопада через Україну на Дон російських військ для придушення Донської козацької республіки. Наступного дня Володимир Ленін проголосив Центральну Раду буржуазною та видав директиву вирушати військам із Москви до Харкова й на Донбас "на допомогу робітникам і селянам України". На території України розташовувалися 24 армійські і два кавалерійські корпуси, лише в п'ятьох було проведено часткову чи повну українізацію. У військах більшовики вели активну антиукраїнську агітацію. "Більшовики не шкодували ні грошей, ні людей для того, щоб проникнути в українські загони, які значною мірою складалися з надзвичайно наївних у політиці селян, і переконати останніх, аби не брали участі у боях, або приєдналися до більшовиків", писав історик Орест Субтельний. Більшовики йшли на Київ. 2 грудня частини 19-ї дивізії 12-го армійського корпусу почали бої з військами Центральної Ради в районі Кам'янця-Подільського. Микола Криленко, який керував більшовицькими військами, наказав генералу Павлові Скоропадському виступити з Першим українським корпусом на фронт, проте отримав відмову. Скоропадський перейшов на бік Центральної Ради й за наказом Петлюри зі своїм корпусом перекрив залізничний шлях на Київ на лініях Жмеринка Козятин, Шепетівка Козятин, Христинівка Вапнярка, розпочав роззброєння 2-го гвардійського корпусу. До Козятина пробивалося військо Євгенії Бош, яке також було роззброєне. 3 грудня Петлюра наказав Скоропадському провести операцію зі знешкодження Південно-Західного фронту в Бердичеві. Це зірвало плани більшовиків, і вони були змушені припинити активний наступ. Володимир Винниченко назвав Петлюру головним винуватцем конфлікту з Радою народних комісарів у Росії та звинуватив його в перевищенні повноважень. На знак протесту проти пробільшовицької орієнтації голови секретаріату 18 грудня 1917 року Петлюра подав у відставку. Став головним суперником Павла Скоропадського 1879, 10 (22) травня в родині міщанина Василя Павловича Петлюри в передмісті Полтави народився син Симон. Був третім сином у родині, мав трьох братів і п'ятьох сестер, ще троє померли в дитинстві. 1901 був виключений із Полтавської духовної академії за участь у виступі семінаристів, які вимагали скасувати систему шпигунства. Займався журналістикою. Першу статтю надруковано у львівському "Літературно-науковому віснику". 1906 переїхав до Санкт-Петербурга редагувати щомісячник "Вільна Україна". Після шести випусків видання припинилося. Влітку того ж року Симон повернувся до Києва. З липня працював секретарем київської щоденної газети "Рада". 1910 одружився з освітянкою Ольгою Більською. Спочатку подружжя переїхало до Санкт-Петербурга, потім до Москви. Симон і Ольга брали активну участь у житті української діаспори, постійно влаштовували концерти та літературні вечори. За рік у них народилася донька Леся. 1916 добровільно вступив на службу до Всеросійського союзу земств. Перебував на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського земського з'їзду. Переїхав із сім'єю до Мінська, де перебував штаб Західного фронту. 1917, 21 травня обраний головою Українського генерального військового комітету. 15 червня Петлюру обрали на посаду Генерального секретаря з військових справ. Він намагався українізувати армію. Під час революційних подій Петлюра придушив спроби більшовицьких переворотів у Києві в листопаді-грудні 1917-го та січні 1918 року. 1918, 29 квітня обіймав посаду голови Всесоюзного земства в уряді. Став головним суперником Павла Скоропадського та вів активну діяльність у підпіллі для повалення Гетьманату. 14 грудня відбувся державний переворот. Петлюра взяв активну участь у перевороті, внаслідок якого до влади прийшла Директорія УНР. 1919, 11 лютого став Головним отаманом та головою Директорії. Петлюра активно шукав союзників у боротьбі проти більшовиків. Після окупації України більшовиками змушений був виїхати за кордон. 1920, листопад керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. 1923 виїхав у Австрію, згодом в Угорщину, Швейцарію. 1924 оселився в Парижі, де організував видання тижневика "Тризуб" і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. 1926, 25 травня був убитий єврейським поетом Самуїлом Шварцбардом, більшовицьким агентом. Шварцбард розстріляв Петлюру на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель о другій дня. Пересвідчившись, що перед ним саме Симон Петлюра, Шварцбард випустив у нього сім куль. Тоді дочекався поліцію біля тіла.

Федеральний суд Швейцарії відхилив апеляцію колишнього російського біатлоніста Євгена Устюгова щодо дискваліфікації за допінгові порушення, підтвердивши рішення Спортивного арбітражного суду (САS). Це остаточно позбавляє спортсмена всіх медалей, здобутих на Олімпіаді-2010 у Ванкувері та чемпіонатах світу. Аналогічне рішення ухвалене у справі біатлоністки Світлани Слєпцової - її апеляцію також відхилили. Слєпцову дискваліфікували ще у 2020 році, анулювавши всі її результати з березня 2013-го до завершення наступного сезону. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росію позбавлять першого місця Олімпіади-2014 в Сочі Обом спортсменам доведеться сплатити судові витрати у розмірі 15 тис. швейцарських франків. Устюгова дискваліфікували на чотири роки ще 2020-го - через відхилення в біологічному паспорті. Всі його результати з січня 2010-го по кінець сезону 2013/14 визнані недійсними. Внаслідок цього 39-річний спортсмен втратив золото і бронзу Олімпіади-2010, два срібла ЧС-2011, а також золото Сочі-2014 в естафеті. Оновлений медальний залік передбачає, що срібло чемпіонату світу отримає Україна, а бронзова нагорода дістанеться команді Швеції, яка тоді фінішувала четвертою. Євген Устюгов - російський біатлоніст, олімпійський чемпіон 2010-го в масовому старті та бронзовий призер в естафеті 4х7,5 км, переможець 3 етапів Кубка світу, переможець малого заліку Кубка світу в мас-старті (2009-2010), дворазовий срібний призер чемпіонату світу 2011-го, дворазовий віце-чемпіон Європи.

Активність угорського прем'єра пішла на спад синхронно з ініціативами Брюсселю позбавити Угорщину фінансування. У деталях розбиралася Gаzеtа.uа. Днями комісар з бюджету Єврокомісії Петер Серафім отримав листа від 26 членів Європарламенту із пропозицією припинити фінансування Угорщини. Щороку зі спільного бюджету ЄС виділяються кошти (субсидії) країнам-членам Євросоюзу на різні потреби. Наприклад, Угорщині вони надаються у рамках Програми підтримки структурно слабких регіонів та інших програм. Бюджетний механізм у ЄС надзвичайно складний. За загальним правилом, Європарламент, котрий щорічно схвалює спільний євробюджет, може запропонувати перегляд сум і отримувачів виплат. Єврокомісія має повноваження заблокувати виплати, якщо країна-отримувач не відповідає правилам надання або порушує їх. З Угорщиною прецедент є. У 2022 році Єврокомісія призупинила виділення Угорщині понад 30 млрд через недостатньо прозорі механізми використання цих коштів. Прем'єр Віктор Орбан тоді критикував Брюссель, але змушений був провести реформи. Зокрема, було створено Інтеграційне бюро. Попри це, 20 млрд досі "висять" між Єврокомісією та Угорщиною. На початку 2024 року Угорщина через невиконання вимог ЄК втратила право на понад 1млрд. Однак наприкінці 2023 року угорська сторона погодилася розблокувати надання Євросоюзом допомоги Україні - й отримала 10 млрд. Угорщина продовжує отримувати субсидії Більше того, Угорщина продовжує отримувати субсидії, наприклад, на розвиток сільського господарства. У ЄС зазначають, що прецеденту повного припинення фінансування ще не було. На думку підписантів листа ("зелених", лівих, соціал-демократів, лібералів), у країні систематично порушуються цінності та законодавство Євросоюзу. Депутатка Ееро Хейнялуома стверджує, що після "зависання" 20 млрд Угорщина продовжує нехтувати стандартами ЄС. За її словами, закони пакету так званого "весняного прибирання" (ухвалені в Угорщині) обмежують основні права і свободи громадян. Про що "весняне прибирання" 15 березня Віктор Орбан звинуватив політичних опонентів у роботі на іноземні держави, порівняв їх із комахами і натякнув на "весняне прибирання". 21 травня правляча в Угорщині партія "Фідес" внесла на розгляд парламенту проєкт "Про прозорість громадського життя" ("Про прозорість&hеllір;"), котрий дозволить Управлінню із захисту суверенітету вносити організації (зокрема, і ті, котрі фінансуються ЄС через гранти) до списку "загроз національному суверенітету". Асоціація суддів Угорщини 22 травня назвала цей проєкт таким, що суперечить верховенству права і принципам ЄС. Ініціативу розкритикували і засудили головні редактори провідних ЗМІ та понад 300 неурядових організацій світу. Раніше угорський парламент схвалив закон, котрий дозволяє владі заборонити масові мирні зібрання. Ще одна цьогорічна весняна ініціатива в Угорщині - надати угорському парламенту право відкликати мандати у депутатів Європарламенту. Закон дає владі повноваження для перевірок рахунків неурядових організацій на предмет отримання коштів від інших держав. Документ назвали "проросійським" Нещодавно у Будапешті вибухнув скандал із забороною ЛГБТ-спільнотам провести свій марш. На додачу, ще один закон дає владі повноваження для перевірок рахунків неурядових організацій на предмет отримання коштів від інших держав. Документ назвали "проросійським" за аналогією з законами РФ про іноагентів. Перед виборами до Європарламенту у 2024 році Угорщина "заморозила" рахунки опозиційних партій нібито для перевірки. Нині Будапешт реалізує неоднозначну судову реформу, котра підриває незалежність судів. Право голосу Законопроєкт "Про прозорість&hеllір;" викликав таке обурення євродепутатів, що, як повідомила доповідачка Європарламенту по Угорщині Тінеке Стрік, ЄП найближчим часом може провести дебати. Ініціатива, за її словами, набере кількість голосів, оскільки місяць тому євродепутати відвідали Угорщину і могли на власні очі оцінити, що там відбувається. Тема Угорщини набуває актуальності й у безпековому контексті. Депутати Європарламенту від партії Vоlt пропонують передати угорський голос Верховній представниці Каї Каллас. Пропозиції Vоlt частково збігаються із Планом "RЕАRМ Еurоре" (далі - План), котрий був схвалений на екстреному саміті ЄС. Відносини угорського прем'єра з ЄС сягнули нової критичної позначки. Та чи зважиться Брюссель на позбавлення його права голосу? Гальмо розширенню ЄС Віктор Орбан уже загальмував інтеграцію України до ЄС. Так, кілька років поспіль угорський прем'єр блокував санкції проти Росії, а у 2022 році лише його вихід "попити кави" дав можливість розпочати вступ України до Євросоюзу. Утім, нині Угорщина пробує взяти реванш. 11 травня Будапешт інформував про відтермінування початку переговорів по нацменшинах через підозру українського громадянина у шпигунстві. 12 травня міністерка юстиції України Ольга Стефанишина повідомила про початок консультацій з питання нацменшин, але тема наразі зависла. На додачу, Орбан готує референдум про вступ України до Євросоюзу. Результати плебісциту не є зобов'язуючими навіть для угорського уряду. Проте вони стануть аргументом для демаршу Орбана, коли йтиметься про членство України в ЄС. Якщо Єврокомісія перекриє фінансування Угорщині, то офіційний Будапешт матиме підстави назвати рішення політично мотивованим і, мінімум, викликати напругу у країн Східної Європи. Його підтримають словацький прем'єр Роберт Фіцо і лідер румунських ультраправих Джордже Сіміон. Але це прямо суперечить Плану, де окремо зазначений пріоритет розширення ЄС. Ймовірне і малоймовірне Якщо Брюссель вирішить обмежити функціонал Угорщини при ухвалі важливих рішень, він саме зараз може це зробити, вважає співробітниця Німецького фонду Маршалла у США Жужанна Вег. На її думку, стаття 7 Договору про ЄС допускає призупинку певних прав країни-члена, у тому числі і право голосу в Раді ЄС, якщо порушуються верховенство закону, демократія і свобода. "Євросоюз справді може заявити, що в Угорщині має місце систематичне порушення демократії та верховенства закону, і позбавити права голосу, - пояснила Жужанна Вег. - Але це все ще політичне рішення, тому малоймовірне". Більш реальним є скорочення субсидій. "ЄС може призупинити фінансування Угорщини, якщо новий проєкт "Про прозорість&hеllір;" або інший підриває верховенство закону або загрожує фінансовим інтересам Євросоюзу", - пояснила запрошена наукова співробітниця Центру Вільфріда Мартенса у Брюсселі Теона Лаврелашвілі. Є ще один варіант, про котрий пише у петиції Софі Вільєрс - подати до суду ЄС. У 2017 році Євросоюз подав позов проти Угорщини за спробу ухвалити законопроєкт, основні положення котрого повторюють нинішній резонансний "Про прозорість&hеllір;". Суд вирішив, що проєкт є дискримінаційним і запроваджує необґрунтовані обмеження на іноземні пожертви для організацій громадянського суспільства, що змусило Орбана відкласти спробу ухвалити документ.

На відміну від Аlyоshа, Олена Тополя ніколи не писала російською Недавно вийшло відео на вашу пісню "Каштан". Який її основний меседж? &еnsр;Це українськомовна версія моєї пісні 2012 року. Ідея її переробити виникла ще під час Революції гідності. Сьогодні вона звучить через рок, біль і надію. Це пісня про мрію, яка не зникає навіть під звуками сирен. Це молитва про Україну. Ваш перший серйозний успіх це перемога на міжнародному конкурсі "Ялта 2006". Чим запам'ятався Крим? &еnsр;Тоді було неймовірно спекотно. Я сильно згоріла й рятувала шкіру сметаною. Не знала, що робити, а треба було виступати. У цьому конкурсі брали участь представники з 14 чи 17 країн. Було страшно, бо відчувала велику відповідальність, до того ж співала свою пісню. А ще в мене була хорео­графічна постановка, і я боялася, що не впораюся. А мені лише 20. Коли почула, що заслужила перше місце, відчула: це серйозна перемога. На жаль, розділила першість із хлопцем з Росії. Однак не відчувалося, що Крим не український. У мене й нині так. Коли відчули себе по-справжньому дорослою? &еnsр;Для мене дорослість це мудрість, коли до тебе приходять за порадою. Проте я ще люблю побути дитиною ­побешкетувати, пострибати, побігати. Як співачка дорослішаю щодня, отримуючи новий досвід. Навіть свої старі пісні нині зовсім по-іншому відчуваю. Багато текстів з'являється миттєво. Я не вмію писати спеціально. Записую потік думок, а згодом починаю їх переосмислювати. Іноді такі пісні по-новому відкриваються за кілька років. Чому відбулася трансформація з Аlyоshа до Олени Тополі? &еnsр;Це планувалося давно, ще з початком війни 2014 року. Через сценічне ім'я дехто вважав мене російською співачкою. По-перше, хочу підкреслити, що я в Росії ніколи концертів не давала. Так, колись мене запрошували на декілька подій, де я не співала. По-друге, в паспорті я Олена Тополя і мені вже не треба ніяких шор. Я вибрала свій шлях співаю рок і повертаюся сама до себе. До речі, суттєва відмінність не тільки в зміні сценічного імені, але й у тому, що Олена Тополя ніколи не писала російською. Не відчувалося, що Крим не український Як познайомилися з чоловіком Тарасом Тополею? &еnsр;Перше поверхове знайомство відбулося у продюсерському центрі Саtарult Мusіс, із яким підписала контракт 2009 року. Потім ми запрошували Тараса знятись у кліпі, але він приїхав наприкінці знімання. А вже після мого повернення з Євробачення попросив виступити на дні заснування селища Славсько (до 2023 року Славське. Країна). У Карпатах ми роззнайомилися, я придивилася до Тараса. Наші світосприйняття перепліталися. Зрозуміла, що не хотілось би втратити такого друга. Тарас пішов добровольцем у територіальну оборону. Як сприйняли це рішення? &еnsр;Я його підтримала, тому що на його місці зробила б так само. Та оскільки в нас малі діти, треба було швидко реагувати. Хоча я не хотіла залишати країну. Думала, може, ми на Заході України перечекаємо й потім повернемося додому. Але, щоб уберегти дітей від війни, ви поїхали у США до рідних? &еnsр;Ми поїхали у Штати, бо саме там живе мама Тараса. Це єдина причина. Ми були там рік і вісім місяців. Спочатку два тижні були на Заході України, де нас прийняла наша няня, потім іще тиждень у Варшаві, доки робили тести на коронавірус. А 13 березня полетіли в Америку. Який був період у США? &еnsр;Складний. Було важко жити не вдома, не з Тарасом, не в рідній країні. Було відчуття, ніби ти в комп'ютерній грі, яка зависла. Наче й життя триває, діти навчаються у школі, ти займаєшся з ними, допомагаєш виконувати завдання з української і американської шкіл, маєш благодійні виступи, щоб заробити щось для ЗСУ, але насправді все, немов у вакуумі, як у чорній дірі. Плюс ти відкриваєш новини і зриває дах. Здається, всередині мене все згоріло, ніби була ­величезна пожежа. Через стреси я почала стрімко втрачати вагу, хоч їла торти й іншу калорійну їжу. Коли повернулася з Америки, важила 41 кілограм. Потім мала відродитися заново, як у фізичному плані, так і в душевному. Це відродження починається з голови, коли психологічно себе підтягуєш, потім серце дозволяє, каже: "Все, можна дихати нормально". А тоді тіло починає реагувати й набирати вагу. Тепер я важу 53, але хочу більше м'язів. Обов'язково займаюся з тренером, враховуючи, що в моєму животі встановлено спеціальну сітку. Під час третьої вагітності сильно розійшлися прямі м'язи живота, був стовідсотковий діастаз. Сітку поставили торік, коли на УЗД сказали, що внутрішні органи прикриває лише шкіра. Вирішила, що піду на цю операцію. Після неї залишився великий шрам, тому що я лише півтора місяця носила корсет, а далі повернулася до свого активного життя танцювала, стрибала. Коли приїхала з Америки, важила сорок один кілограм Ви самі впоралися з вигорянням чи зверталися до фахівців? &еnsр;Сама. Адже неможливо навіть ні з ким поговорити про те, що відчуваєш. У мене були спроби, але зазвичай людина проходить це тільки наодинці з собою, і в кожного цей шлях різний. Щодо волонтерської діяльності. Які труднощі були? Що відкрили для себе? &еnsр;На жаль, волонтерська діяльність почалася не з самого початку повномасштабного вторгнення. Хоча я давала благодійні концерти ще з 2014-го. Але серйозні збори почалися, коли я з дітьми вже була в Америці. Брала участь у турах, де українські артисти збирали великі зали, виставляли лоти на благодійні аукціони. Зі свого боку могла поїхати на виступи, але надовго не залишала дітей із бабусею. Також організовувала з подружками концерти у Філадельфії, де ми збирали кошти на прилади нічного бачення. Українці, які вже давно живуть у США, суттєво допомагали. Ми неймовірна нація, об'єднана, сильна. Люди інших національностей, які на початку великої війни виходили на протести, відправляли на підтримку України великі кошти, нині трохи втомилися. Я це розумію, бо війна триває не в їхніх країнах. До того ж вони стежать за новинами й бачать, що ті, хто мають відреагувати максимально чітко й резонансно, обирають іншу сторону, і це велика печаль для нас. Яке було ваше повернення в Україну? Як діти реагують на сигнали повітряної тривоги, чи не бояться? &еnsр;Готувала їх до цього. У США ми ставили аудіо й мали декілька репетицій, щоб вони одразу орієнтувалися на звук і могли максимально швидко зібратися. Марійка найперша хапає подушечку, вдягається, взувається і вже може бігти в укриття. Навіть коли вибухи десь недалеко, а таке часто, діти орієнтуються на нашу з Тарасом поведінку. Вони чекали повернення додому. В Америці постійно спостерігали два моїх перманентних стани маму, яка або плаче, або взагалі ніяка. А вдома я усміхаюся. Навіть більше коли повернулася в Україну, через певний час зловила себе на тому, що сміюся. Помітили якісь зміни в суспільстві після повернення? &еnsр;Передусім зміни щодо мови. Коли я вийшла в наш парк, помітила багато людей, які переїхали зі сходу країни. Вони нас упізнають, підходять і намагаються розмовляти українською. Я кажу: "Нічого, разом усе здолаємо". 2014-го я починала із себе. Для мене це важливо, адже несу велику відповідальність як українка, людина, артистка. Упродовж усієї історії України люди йшли на смерть за свою націю, мову, право відстоювати своє. Мені соромно, що вже в дорослому віці деякі імена чула вперше. На жаль. Ти народився на цій землі, то поважай її, природу, яка тобі так багато дає просто так, своїх героїв, завдяки яким ти живий, поважай інших і особистий простір. Як пережили розлуку з чоловіком тривалістю рік і вісім місяців? І як долаєте критичні моменти в подружньому житті? &еnsр;Як і всі інші через любов і прийняття. Є бажання бути разом, є почуття. Серце не підкорюється розуму, воно кричить голосніше. Серце це голос правди в тобі, який неможливо з чимось переплутати. Так, пережити тривалу розлуку складно навіть фізично, але є інтернет. Як розділяєте сімейні обов'язки? &еnsр;У нас немає якогось розподілу обов'язків, і ніколи не було. Іноді мені було простіше щось самій зробити, ніж просити й бачити, що все залишається на місці. Нині на деякі речі стало все одно. Коли комусь це впаде в очі, то хай бере й робить. Тобі треба візьми й помий посуд, тобі треба помий підлогу, тобі треба поскладай, тобі треба піди й купи продукти. Так само щодо себе мені треба, я пішла і зробила. Тільки коли ми хворіємо або ж не встигаємо, можемо попросити одне одного про щось. І це нормально. Як виховуєте дітей? &еnsр;Величезне значення має максимальний прояв батьківської любові, піклування й підтримки. У цьому ніколи не обманеш дитину. Дитина завжди відчуває щирість і все, що транслюють батьки, навіть коли вони мовчать. На цьому в нас будується спілкування. Звісно, іноді діти дослухаються до нас із Тарасом, деколи ні. Але вони найкращі у світі. Марія дівчинка з характером. Проте я вмію боротися з її вибриками. Кажу: "Хоч би що ти зараз робила, хоч катайся по підлозі, я все одно тебе люблю". І вона це знає, підходить і говорить: "Мамо, вибач. Я не буду так поводитися". Це все досвід, якого не було спочатку, особливо з Ромою, первістком. Він моє кохане дитятко, на ньому вчилася бути мамою. Було складно, адже це новий світ. Маєш піклуватися про дитину попри сильну фізичну та психологічну втому. Малюк забирає всю материнську увагу, і це важко, коли не можеш займатися улюбленою справою. А крім того, що ти постійно з немовлям, треба встигати поприбирати, приготувати, попрати, попрасувати, погуляти з дитиною і себе не забути. Та хай там як, материнство це величезне щастя. Воно будується на любові, й коли жінка це розуміє, то їй стає легше, вона перестає втрачати сили, а навпаки заряджається. Чи вірите в дива? &еnsр;Можу назвати дивом багато речей і ситуацій. Якось написала текст пісні "Одной ночи мало". Попросила Бориса Кукобу за нагоди подумати над музикою. І ось він написав музику, пісня вийшла пристрасна, в циганському стилі. Коли записували демо-версію, у студію прийшла Наталка Могилевська. Каже: "Я хочу цю пісню. Дайте мені її. Продайте". Погодилася, тільки сказала, що маю її закінчити. Хотіла зробити куплет циганською. Щоб розібратися з вимовою, звернулася до матері музиканта Василя Котлярова Наталі. Вона не лише циганка, але й філологиня. Домовилися про зустріч у ресторані "Сатурн" нині "Прага". Прийшла з подружкою, а Наталя з чоловіком літнього віку, представила його Пітером. Ми поспілкувалися, я дізналася, як правильно читати куплет. Раптом мені захотілося заспівати. З 15 років моєю улюбленою піснею була Whаt lоvе саn bе гурту Кіngdоm Соmе. Саме її і виконала. Повертаюся за столик і бачу, що Пітер свариться з Наталею. Мовляв, це вона попросила мене цю пісню заспівати. Наталя ж не може зрозуміти, чому він на неї напав. Тоді Пітер дивиться на мене й каже: "Я цю пісню написав". Ну, думаю, чолов'яга з глузду з'їхав. А він обурений, аж почервонів, каже: "Не віриш мені? Зараз доведу". Попросив свого водія привезти документи на авторські права, де написано: гурт Кіngdоm Соmе, текст "Whаt lоvе саn bе", автор Пітер Чекалюк, текст продано 15 квітня 1977 року, і підписи. Уся робота над неймовірними піснями, на жаль, не дала результатів Потім ми з Пітером, який виявився американцем українського походження, записали цілий альбом А Wоrld Оutsіdе Yоur Dооr, який вийшов у США 2010 року під псевдонімом Аlyоshа. Тоді ж в Україні я підписала контракт із Саtарult Мusіс, і вони лагідно натиснули, щоб я пішла на відбір Євробачення, хоч не планувала це робити. По-перше, це було зарано для мене. По-друге, участь у Євробаченні перебила мою присутність у США. Альбом вийшов без промо-­виступів, і вся робота над неймовірними піснями, на жаль, не дала результатів. Після повернення з Євробачення всі мої плани зруйнувалися, довелося працювати у форматі попси за тогочасними потребами аудиторії. Нині, коли маю досвід роботи з різними продюсерами, вирішила, що час робити те, що хочу. Я повернулася до себе справжньої. У мене є купа прекрасних англомовних і українських пісень у рок-стилі. Хочу їх реалізовувати. Як вдається тримати баланс між музичною кар'єрою, материнством і особистим життям? &еnsр;Не можна давати собі розслабитися. Я хочу бути впевненою, хочу собі подобатися. Для цього маю працювати над собою, розвиватися, бути розумною. Треба робити щось, щоб перевершувати себе вчорашню. Хочу показати дітям, що потрібно йти до своєї мети. Адже життя без цілей це зупинка. Звісно, буде постійно кудись кидати то вгору, то вниз. Треба це усвідомлювати й розуміти: такий графік життя. Тому маємо з гордістю виходити з будь-якої ситуації. Хоч які перешкоди трапилися на шляху, стереотипи не повинні нами керувати. У кожного є власний досвід, почуття й розуміння. Не варто жити чужими думками. Виявляйте себе, не бійтеся бути інакшими це чудово бути не таким, як усі. Немає жодних стандартів. Усесвіт величезний, багатогранний, прекрасний і сповнений загадок. Не сприймайте його лише через призму того, що вам накинули.

Люди, які захищають закон, права та свободи громадян, у будь-якому суспільстві належать до найбільш високооплачуваних фахівців. Україна не виняток. Наші судді та прокурори очолюють рейтинги із заробітків. Та завжди є запит на соціальну справедливість. Суспільство каже: окей, ці люди заслуговують на особливі умови оплати праці за ризики, напруженість та навантаження. Але вони не мають бути "особливі" там, де всі повинні бути рівні. І тут все непросто. От дві сьогоднішні історії про те, як, охороняючи закон, можна скористатися його прогалинами та суперечностями Пенсіонери-мільйонери, або Історія перша Працівники прокуратури рано виходять на пенсію. Та багато хто з них продовжує працювати на своїх посадах. І зрозуміло, отримувати пенсію. "Країна" придивилася, скільки пенсіонерів-працівників у керівництві столичної та обласних прокуратур. Чемпіоном виявилася Сумська обласна прокуратура. Її керівник і всі його заступники пенсіонери. Заступник керівника Сумської обласної прокуратури, 40-річний Олексій Ляшенко, з 36 років отримує пенсію. І якщо 2021-го це було 122 тис. грн, то за 2024 рік 801 тис. грн. Тобто майже всемеро більше. Аналогічно в решти заступників. У Харківській обласній прокуратурі немає керівника, але всі троє заступників пенсіонери-мільйонери. І вони очолюють список із 10 прокурорів із найвищими пенсіями за 2024 рік. Дані, що відображені в таблиці, взяті з їхніх декларацій. Як бачимо, троє лідерів списку до своєї доволі вагомої, як за українськими мірками, платні отримують понад 100 тис. грн пенсії щомісяця. Інші учасники рейтингу від 23 до 85 тис. грн. Диво великих пенсій, як то кажуть, рукотворне. За законодавством, розмір пенсії для тих, хто досягнув пенсійного віку, має становити 60% суми грошового забезпечення, але не більш як 10 прожиткових мінімумів 29,2 тис. грн. Та працівники прокуратури мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності 25 років вислуги, зокрема стажу роботи на посадах не менш як 15 років. Водночас прокурори з мільйонними зарплатами судяться з Пенсійним фондом за перерахунок своїх пенсій і збільшують їх багатократно. Так заступник керівника Харківської обласної прокуратури Станіслав Муратов 2024-го отримав понад 1,3 млн грн пенсії. Виплати почалися 2021-го, коли йому виповнилося 39 років, тоді розмір пенсії становив 244 тис. грн. А далі був суд, який зобов'язав ПФУ "призначити пенсію за вислугою років, зарахувати до неї навчання у вузі, що відповідає законодавству. До прокурорської вислуги років слід також зобов'язати зарахувати період роботи охоронцем", ідеться в рішенні Харківського адмінсуду. Працівники прокуратури особлива каста Перший заступник керівника ­Херсонської обласної прокуратури Олександр Михалік з лютого 2023-го отримує 73 тис. грн пенсії на місяць. 2023 року він використовує право за ст. 86 Закону "Про прокуратуру" і звертається до Головного управління ПФУ в Харківській області для встановлення пенсійного забезпечення. Отримує відмову. Звертається до Харківського окружного адмінсуду з адміністративним позовом. І отримує добро: рішенням від 3 липня 2023 року суд призначає йому виплату пенсії в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати та зобов'язує державу перерахувати позивачеві пенсію за вислугою років із розрахунку 90% розміру зарплати без обмеження максимального розміру зарплати. У чому тут сіль байки? Пенсію держслужбовців багато років встановлювали на рівні 90% заробітної плати, але потім відбулося кілька секвестрів пенсійних виплат для держ­чиновників. Спочатку 2011-го в рамках реформування пенсійної системи внесли зміни до законодавства, відповідно до яких пенсію призначають у розмірі 80% суми зар­плати. У березні 2014-го Законом "Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні" пенсії обмежили 70% зарплати, а наприкінці того ж року 60%, але не більш як 10 прожиткових мінімумів 29,2 тис. грн. Чому ж тоді суди масово ухвалюють рішення на користь прокурорів? Бо працівники прокуратури всі ці роки були й залишилися особливою кастою в державі. Спочатку отримували пенсії за Законом "Про прокуратуру" від 2001 року до 90% зарплати. У липні 2015-го набула чинності нова редакція Закону "Про прокуратуру": умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури мав визначати Кабмін. Тобто уряд мав розробити і схвалити підзаконний акт на зразок постанови, який передбачив би такий механізм. Але урядовці цього механізму не розробили й документа не схвалили. В результаті, починаючи з 2015-го, в Україні жоден закон не визначав ані умов, ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону "Про прокуратуру". Цим і скористалися прокурори, масово почали подавати позови до судів. І адмінсуди пішли їм назустріч. Прокурори дійшли навіть до Конституційного суду, доводячи, що обмеження для пенсії на рівні 60% зарплати, але не більш як 10 прожиткових мінімумів, тобто 29,2 тис. грн, мають діяти для всіх, але не для них. І Конституційний суд у грудні 2019-го визнав таким, що не відповідає Конституції України, положення частини 20 ст. 86 Закону "Про прокуратуру" 2015 року. Тобто не повинен уряд визначати рівень пенсійного забезпечення прокурорів. Як з'ясувала "Країна", третина прокурорів-пенсіонерів у керівництві обласних прокуратур скористалася методом і підвищила свої пенсії вдвічі-втричі. Приклад керівництва заохочує їхніх колег теж судитися за перерахунок пенсій. Позови вже подають навіть працівники, які вийшли на пенсію 10 років тому. Проблема настільки поширена, що на неї звернули увагу народні депутати. В грудні 2024-го в парламенті зареєстрували законопроєкт, який пропонує призначати пенсії працівникам прокуратури за вислугу років тільки після їх звільнення з органів прокуратури. Як це відбувається із суддями, які отримують пенсії в розмірі 50% грошового забезпечення тільки після відставки. У березні 2025-го документ винесли в сесійну залу на перше читання. Законопроєкт підтримали 223 народні обранці з необхідних 226. Документ відправили на доопрацювання. У квітні законопроєкт знову потрапив до сесійної зали, і депутати з другої спроби таки проголосували його в першому читанні. Основна норма про нарахування та виплату пенсій прокурорам лише після звільнення з прокуратури в ньому залишилася. Зауважимо, що законопроєкт підтримали всі відомства, крім одного Офісу генпрокурора. Півтора мільярда за ковід, або Історія друга Ви вже забули за ковід? А от судді ні. І вимагають розрахуватися з ними за обмежені зарплати під час карантину у квітні-серпні 2020 року. Тож держбюджету знадобиться 160 років, щоб виконати вже прийняті судові рішення виплатити суддям компенсацію 1,6 млрд грн. Як до цього дійшло? Судді районних, апеляційних, адміністративних, господарських судів позиваються до територіальних підрозділів Державної судової адміністрації України, щоб відсудити кошти, які держава зекономила на їхніх зарплатах під час коронавірусної кризи 2020-го. Але спочатку трохи теорії. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів згідно зі ст. 130 Конституції України. Відповідно, в держбюджеті окремо визначають видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Але Конституція не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Як, наприклад, щодо Закону "Про судоустрій і статус суддів", який визначає розмір винагороди суддів. 2020 року Україна, як і більшість країн світу, змушена була реагувати миттєво, щоб зберегти життя своїх громадян. Пам'ятаєте, як запровадили карантин і з'явилися щоденні звіти про госпіталізованих і померлих? Причому тут судді? У квітні того року Верховна Рада внесла зміни до держбюджету на поточний рік, обмеживши до завершення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, доходи бюджетників десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020-го. Тобто не більш як 47&thіnsр;210 грн. За даними Центру демократії та верховенства права, середня заробітна плата в Україні на той момент становила 10&thіnsр;847 грн. А суддівські винагороди 2020 року коливалися в межах від 63 до 115 тис. грн плюс доплата за вислугу років до 80% суддівської винагороди. Після внесення цих змін до держбюджету голови судів як бюджетних установ почали видавати накази про урізання суддівської винагороди означеними 10 розмірами мінімальної зарплати. Це обурило суддівський корпус. Зокрема, Асоціація розвитку суддівського самоврядування у квітні 2020-го звернулася з листом до голови Верховного суду. Посилаючись на те, що "розглядаючи справи, пов'язані з порушенням правил карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил, суди наражаються на небезпеку", Асоціація закликала голову Верховного суду звернутися до Конституційного суду щодо неконституційності норм про обмеження розмірів суддівських зарплат. Звісно, звернення не забарилося. Який був результат розгляду цього звернення? Прогнозований. Голова Верховного суду, якому обмежили виплати майже вдвічі, звертається до Конституційного суду, тобто до суддів, чия грошова винагорода зменшилася орієнтовно вп'ятеро, і запитує: чи правильно уряд їм усім обмежив суддівську винагороду? На чию користь буде рішення? Тож уже в серпні 2020-го Конституційний суд визнає неконституційними зміни до ст. 29 Закону "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якими обмежили зарплати державних службовців. Рішення розв'язало руки служителям Феміди, і вже наприкінці 2020 року вони почали масово подавати позови з вимогою виплатити суддівську винагороду в повному розмірі. А до кінця 2020-го суди першої інстанції винесли 680 рішень на користь суддів. 2021-го кількість рішень, за даними аналітичної системи Ореndаtаbоt, перевалила за 2 тисячі. "Країна" дослідила десятки судових документів із різних регіонів України та склала рейтинг сум суддівських позовів. Судді судяться за недораховану винагороду Звісно, територіальні підрозділи Державної судової адміністрації подавали апеляції, але це нічого не вирішувало. Для прикладу, за п'ять місяців 2021-го до Восьмого апеляційного адмінсуду у Львові на апеляційний розгляд надійшло 92 рішення судів першої інстанції. І всі вони по суті встояли в апеляції: дві третини скарг залишили без задоволення, а судове рішення без змін, решту скарг задовольнили частково суд не визнав наказів про виплати в обмеженому розмірі злочинними, як вимагали позивачі, але зобов'язав виплатити заявлені суми. Загалом пошукова система Єдиного державного реєстру судових рішень видає понад 5 тис. документів за темою "судді судяться за недораховану винагороду". Процес триває й досі. За чотири місяці 2025 року маємо 79 нових рішень судів на користь суддів. Проблема, однак, у тому, що рішення є, а грошей немає. У бюджеті ДСА на 2023-й на виплати на виконання рішень судів заклали 1 млн грн, ­2024-го ця цифра виросла до 10 млн грн, таку ж суму закладено в бюджет 2025 року. Але це крапля в морі порівняно з реальними масштабами витрат. Щоб задовольнити всі рішення судів, ухвалені на користь суддів, із держбюджету треба витратити на це 1,654 млрд ­грн. Ці дані є у звіті ДСА за ­2024-й, який є в розпорядженні "Країни". Ці цифри озвучив тимчасовий виконувач обов'язків голови ДСА Максим Пампура й під час засідання Ради суддів України 6 березня 2025 ­року. Обуренню суддів не було меж. &еnsр;Якщо ми візьмемо борг ДСА перед нашими колегами в 1,6 мільярда й поділимо на цих 10 мільйонів, які виділено на 2025-й, то фактично потрібно 160 років, щоб погасити борг! емоційно порахував Костянтин Кобилянський, член Ради суддів, суддя Окружного адмінсуду Києва. Максим Пампура, тимчасовий виконувач обов'язків голови ДСА, відповів, що він щомісяця звертається до бюджетного комітету ВР і Мінфіну, але, на жаль, відповідь завжди однакова: усі ресурси спрямовуються на відсіч збройній агресії Росії. Така відповідь не задовольнила членів Ради суддів. Вони вимагали термінових змін у ситуації й навіть перейшли до погроз тимчасовому виконувачу обов'язків голови ДСА. На думку Костянтина Кобилянського, більшість суддів поки що толерантно ставиться до заборгованості ДСА перед ними й не подає на примусове виконання. Але всім може ввірватися терпець, дав зрозуміти він, і тоді чиновникам загрожують штрафи та кримінальна відповідальність. Насправді судді керуються зовсім не толерантністю, а цілком прагматичними міркуваннями. Вони ж бо чудово розуміють, що в разі примусового виконання хтось із чиновників отримає кримінальне провадження, хоча незрозуміло, як виплатити ці кошти, коли їх немає в бюджеті адміністрації. Але цей крок ніяк не конвертується в реальні гроші. До того ж на виплату суддям буде навіть менше, бо гроші у вигляді штрафів з ДСА України просто перекочують до бюджету Міністерства юстиції. Тобто суддям, щоб отримати відсуджену в держави копійку, доведеться жити навіть довше, ніж ті самі 160 років. Ситуація заплутана. Але створили її судді, які не можуть не розуміти обмеженості держбюджету країни під час війни. Втім, очевидно, впевненість у своїй особливості бере гору. До цієї святої впевненості додаються неабиякі апетити служителів Феміди. Апетити підштовхують до досить цинічної маніпуляції під час підрахунку компенсації. Адже добре відомо, що в період ковіду суди не працювали за звичним графіком розглядали лише термінові справи, запроваджували чергування суддів, дистанційний розгляд справ. Відповідно, практично всі судді відпрацьовували лише частину робочого часу. Але точного обліку цього часу не вели. Тепер же практично всі судді, подаючи свої позови, вказували дані про весь відпрацьований час. Звідси й захмарна цифра компенсації. Нарешті про моральний аспект цієї проблеми. Ніхто не зобов'язував суддів подавати позови під час війни, це лише право, яким вони могли скористатися. І скористалися. Є приклади суддів, які з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну відмовилися від своїх позовів. Але їх небагато. Наприклад, семеро суддів Волинського апеляційного суду, зокрема голова суду Василь Подолюк, у лютому 2022 року подали позови на загальну суму 2,7 млн грн. Ці справи Волинський окружний адміністративний суд почав розглядати за 10 днів до початку повномасштабного вторгнення РФ. Але так і не розглянув: до честі служителів Феміди, всі вони тоді, коли російські війська намагалися оточити Київ, подали заяви про відмову від позовів. Заяви датовано березнем 2022-го. І повторно до суду вони не зверталися. Та це виняток. Наприкінці травня судді зберуться в Києві на з'їзд. Питання невиконання рішень судів щодо виплат суддівської винагороди розглядатимуть одним із перших. Щось нам підказує: судді наполягатимуть на "короновірусних" компенсаціях. І апелюватимуть до справедливості.

У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє ні критика, ні поблажливе ставлення. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "У червні важливо налагодити партнерство, - говорить астрологиня. - Правильна співпраця допоможе подвоїти прибутки. Не забувайте, що час - цінніший за гроші. Гідно оцінюйте свою працю. Надихайте коханих, будьте для них другом і розрадником. Їхнє сильне плече допоможе вам багато чого досягти у майбутньому. Гроші в червні пливуть до тебе хвилями. Головне навчитися ловити момент. Несподівана можливість з'явиться через інтуїцію або знак, який важко пояснити логічно. На початку літа варто купувати ноутбуки та смартфони, вкладати гроші у розширення власної справи та нові знання. Записуйтеся на курси. Особливий хист до підприємницької діяльності у собі відкриють Терези і Риби. Ці два знаки будуть за крок до багатства і зірвуть справжній куш". Овен (21 березня - 20 квітня) Не ведись на "легкі гроші". За ними стоїть або шахрайство, або розчарування. Якщо плануєш інвестиції, краще зробити це після 15 червня. Час посіяти зерно - результат прийде восени. Телець (21 квітня - 20 травня) Успішні будуть ті, хто вміє зупинятися вчасно. Статусні покупки краще відкласти. Вони не принесуть задоволення. Гроші люблять, коли їх витрачають мудро, а не гучно. Близнюки (21 травня - 21 червня) Більшого досягне той, хто готовий вчитися. Не бійтеся здатися необізнаним. Запитуйте, радьтеся, переймайте досвід. У другій половині місяця можлива премія або несподіваний бонус. Купи собі щось красиве. Це не марнотратство, а мотивація. Рак (22 червня - 22 липня) Цей місяць дає шанс монетизувати те, що ти вважав просто захопленням. Якщо давно планував запустити свій проєкт, кращого часу годі чекати. Лев (23 липня - 23 серпня) Фінансова енергія червня залежить від твоєї здатності приймати не все треба заробляти потом і сльозами. Подарунки, повернення боргів або виграш можуть приємно здивувати. Витрати на дім або родину будуть доречними, але не забувай і про себе. Діва (24 серпня - 23 вересня) У червні ти наче магніт для фінансових можливостей, але обирати доведеться уважно. Не погоджуйся на все одразу, твоя цінність у виборі. Інтуїція стане головним фінансовим порадником. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У житті цих трьох знаків починається період злетів та перемог - астрологиня приголомшила прогнозом Терези (24 вересня - 23 жовтня) Фінансова стабільність тебе тішить, але червень підштовхує до чогось більшого. Пам'ятай: нові навички = нові прибутки. Твоя наполегливість буде винагороджена, особливо в довготривалих проєктах. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) У червні гроші приходять до тебе за принципом енергії: чим більше ініціативи, тим вагоміший прибуток. Старі зв'язки можуть несподівано принести дохід або вигідну пропозицію. Але остерігайся імпульсивних витрат під час розпродажів. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Твої фінанси напряму залежать від дисципліни. Прокидайся раніше, дотримуйся дедлайнів. Якщо з початку місяця зробиш ревізію доходів і витрат, зможеш вийти на новий рівень достатку. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Уникай фінансової залежності. Вона знецінює твій потенціал. Отримаєте премію. Її краще відкласти на подорож або саморозвиток. Гроші, які інвестуєте у себе, повернуться з відсотками. Водолій (21 січня - 20 лютого) Головне правило місяця: не все золото, що блищить. Деяке справжнє золото виглядає дуже скромно. Зумійте розгледіти те, що дійсно варте уваги. Беріть участь у волентерській діяльності та благодійності. Щедрість цього місяця може повернутися дуже приємним бонусом. Риби (21 лютого - 20 березня) Гроші в червні приходять через рух - подорожі, відрядження, навчання. Якщо давно думали про додатковий заробіток онлайн, саме час спробувати. Але варто уникати легковажних витрат на речі, що швидко втратять актуальність. Вдалим буде обмін - послуга за послугу, ідея за інвестицію. Цього тижня не варто боятися власних бажань. Вони неймовірним чином можуть здійснитися. Астрологиня назвала чотири знаки, у житті яких може багато чого змінитися на краще.

У столиці зафіксовано спалах гепатиту А - станом на сьогодні підтверджено 76 випадків зараження, з яких 35 становлять діти. Про це повідомив головний санітарний лікар Києва Сергій Чумак. До медзакладів госпіталізовано 30 осіб, у тому числі 13 дітей. Усі пацієнти переносять хворобу в легкій або середній формі. У мікрорайоні Відрадний медики протестували 640 контактних осіб - у 15 експрес-тести показали позитивний результат. У цих людей взяли додаткові зразки для лабораторного аналізу. Обстеження населення триває. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закарпаття охопив гепатит А: влада заборонила весілля та закрила школи Ймовірною причиною спалаху вважають одноразове забруднення водопроводу, яке могло статися у другій половині березня. Саме тоді мешканці Відрадного скаржилися на неприємний запах і смак води. Однак лабораторні дослідження зразків води з різних джерел, включно з централізованим водопостачанням, бюветами та озером, не виявили вірусу. Тривають перевірки в дитячих садках, школах, закладах харчування та інших об'єктах району. Інспекції здійснює Держпродспоживслужба спільно з Київводоканалом, місцевою адміністрацією та Центром контролю та профілактики хвороб. У межах протиепідемічних заходів вже вакциновано близько 700 осіб. Вакцинація від гепатиту А в Україні необов'язкова, тож щеплення проводять за власний кошт: орієнтовна вартість - 1100 грн для дорослих і 900 - для дітей. У Солом'янському районі столиці зафіксовано спалах вірусного гепатиту А. Спалах захворювання локалізовано в мікрорайоні Відрадний. Випадки були виявлені серед учнів кількох навчальних закладів - у них одразу взяли проби води для аналізів. Також зразки відібрали з місцевих бюветів. Водночас триває перевірка інформації про ремонтні роботи на водомережах і бюветах, а також гігієнічний стан працівників, які їх обслуговували. Не виключається можливість недотримання санітарних норм, що могло призвести до зараження.

Про це пише Роlіtісо.Як повідомили в прокуратурі Парижа, рішення про відмову було ухвалене 12 травня. Підставою для такого кроку стало те, що "така поїздка за кордон не видається необхідною або виправданою".У виданні нагадали, що Павло Дуров був заарештований у французькому аеропорту в серпні 2024 року. З вересня минулого року він перебуває під суворим правовим контролем після того, як його звинуватили за шістьма пунктами, пов'язаними з імовірною незаконною діяльністю, яка відбувається на платформі Теlеgrаm.В рамках застосованих до нього заходів Дурову заборонено залишати територію Франції без відповідного дозволу. Раніше він отримував такий дозвіл для поїздки в Дубай у період з 15 березня по 7 квітня. З моменту свого арешту Дуров дедалі більше критикує французьку владу. Подібний інцидент стався і кількома днями раніше, коли засновник Теlеgrаm звинуватив західний уряд у втручання в вибори Румунії, натякаючи на Францію.Зокрема, у неділю, коли в Румунії проходив другий тур президентських виборів, Дуров зробив заяву про те, що французький уряд, включаючи голову Служби зовнішньої розвідки Франції Ніколя Лернера, нібито звертався до нього з проханням заблокувати консервативні голоси в Теlеgrаm напередодні голосування.Париж рішуче заперечив заяви Дурова.18 травня засновник Теlеgrаm Павло Дуров заявив, що до нього звернувся один із західних урядів з проханням "заглушити" консервативні голоси в Румунії напередодні другого туру президентських виборів, однак він відмовив.

У 2025 році розмір грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України значно варіюється залежно від посади, досвіду та участі в бойових діях. Мінімальна зарплата для рекрута становить 20 130 грн, строковики отримують 6 000 грн, а інструктори від 15 000 до 30 000 грн. Як повідомляє видання Fіntесо, середня виплата для військових на передовій може значно перевищувати 100 000 грн. Курсантам 1-2 курсів із березня цього року нараховують по 8 000 грн щомісяця, що відповідає рівню мінімальної зарплати. Курсанти 3-4 курсів, які прирівнюються до контрактників, отримують понад 20 000 грн. Окрім базового окладу, зарплата ЗСУ у 2025 році може зростати за рахунок додаткових нарахувань: надбавки за умови служби; доплати за наукові ступені, спортивні або почесні звання; премії за особисті досягнення (в середньому 1530 тис. грн). Також передбачені одноразові виплати для тих, хто підписує контракт зі ЗСУ вперше: 24 224 грн для рядового складу; 27 252 грн для сержантів і старшин; 30 280 грн для офіцерів. Приклад розрахунку зарплати військовослужбовця у 2025 році без урахування премій і одноразових виплат Базовий посадовий оклад для рядового складу становить 2 550 гривень. До нього додається оклад за звання - 530 гривень. Якщо військовослужбовець має 10 років вислуги, то отримає надбавку у розмірі 20% від окладу та звання, що становить 616 гривень. Також передбачена надбавка за особливості служби 65% від основної суми, тобто ще 2 503 гривні. Для тих, хто виконує бойові завдання на передовій, нараховується бойова доплата в розмірі 100 000 гривень на місяць. Таким чином, загальна сума місячного грошового забезпечення військового, який перебуває на лінії фронту, може становити від 106 199 гривень.

18 травня 1929 року почалися арешти причетних до сфабрикованої справи Спілки визволення України. Процес мав на меті легалізувати репресії проти українців та скомпрометувати політику українізації. Для показового судового процесу відібрали 45 осіб на чолі з академіком Сергієм Єфремовим. Головними осередками СВУ назвали Академію наук і Православну автокефальну церкву України. Підсудних звинуватили у підготовці терактів, які мали здійснювати члени "Спілки української молоді" та лікарі. Слідство говорило про зв'язки організації із центром УНР за кордоном. Процес відбувся над 45 особами в будівлі Столичного оперного театру у Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 року. Квитки на процес розповсюджували поміж працівників державних установ. У газетах проводили кампанію проти українських націоналістів. Обвинувальний акт читали три дні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У лісі розстріляли священника Усього до судового процесу залучили 474 особи. Засудили до розстрілу 15 осіб, до концтаборів 192, вислали за межі Української СРР 87, засудили умовно трьох, звільнили від покарання 124 особи. Суд над звинуваченими в справі організації "Спілки визволення України", якої не існувало, розпочався в Харківському оперному театрі 9 березня 1930 року. Справу сфабрикували в ОДПУ УРСР для дискредитації провідних українських діячів. До судового процесу залучили приблизно 474 осіб.