Search trend "19 вересня"

Про це йдеться в доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, оприлюдненій 8 травня.97% усіх постраждалих – це цивільні особи, які перебували на підконтрольній уряду України території. Майже половина з них постраждали від ракетних ударів та обстрілів, здійснених російськими збройними силами."Однією з основних причин такого різкого зростання кількості постраждалих стало масове застосування балістичних ракет по великих містах по всій країні", - зазначили в ООН.Там згадали атаки РФ на Кривий Ріг, Суми, Дніпро, Запоріжжя, Київ і Харків.Так, 4 квітня внаслідок удару балістичною ракетою по Кривому Рогу загинула 21 людина, десятки дістали поранення. Уже 13 квітня, на Вербну неділю, під вогнем опинилися Суми: дві ракети вбили понад три десятки осіб. 18 квітня ракета влучила по Харкову — одна людина загинула, понад 100 постраждали. 24 квітня Київ зазнав чергової атаки з використанням ракет і дронів-камікадзе — загинуло щонайменше 11 осіб, ще 81 була поранена.Схожа тактика терору триває і в травні: фіксуються нові удари по Харкову, Одесі, Запоріжжю та Києву – знову з жертвами серед мирного населення. Моніторингова місія ООН із прав людини в Україні зазначає, що атаки часто припадали на час і місця, коли на вулицях було багато сімей, унаслідок чого зросла кількість загиблих дітей. У квітні зафіксовано щонайменше 19 дитячих смертей і 78 поранень — це найвищий рівень із червня 2022 року.Значну частку втрат серед цивільних — 23% — спричинили удари дронів малого радіуса дії по прифронтових районах. Хоча більшість таких атак сталися в Херсонській області, одна з найтрагічніших — 23 квітня в місті Марганець Дніпропетровської області, де безпілотник поцілив в автобус із працівниками гірничодобувного підприємства. Унаслідок обстрілу загинули 10 людей.

Еспресо розповість, що відомо про одного з найвпливовіших політиків світу, який може розпочати перший ядерний конфлікт після другої світової війни.Коротка біографія Нарендри МодіНародився Нарендра Моді 17 вересня 1950 року у Ваднагарі, штат Гуджарат, в родині продавця чаю. Крім нього в сім'ї було ще п'ятеро дітей.Закінчив школу у Ваднагарі в 1967 році. Вчителі описували його як середнього учня і талановитого оратора, який цікавився театром. Театральний досвід пізніше вплинув на його політичні навички.У вісім років Моді дізнався про мілітаристську націоналістичну організацію "Раштрія сваямсевак санґх" (RSS – Союз добровільних слуг Батьківщини) і почав відвідувати місцеві тренувальні заняття. Там Моді познайомився з Лакшманрао Інамдаром, широко відомим як Вакіл Сахеб, який став його політичним наставником. Моді зарахували до Національного кадетського корпусу.За традиціями касти торговців, до якої належав Моді, його сім'я одружила сина з 17-річною дівчиною, на ім'я Джашодабен Чіманлал. Йому самому на той час було 18 років. Такому шлюбу Моді не зрадів, а на знак незгоди покинув дружину і не визнавав її впродовж 40 років.Лише у квітні 2014 року, незадовго до національних виборів, на яких він вперше став прем'єр-міністром, Моді публічно підтвердив, що він одружений. Як писав тоді його біограф, Моді тримав шлюб у таємниці, тому що він не зміг би стати місіонером в Індійському республіканському союзі, для якого целібат колись був обов'язковою умовою. Нарендра Моді, фото: gеttyіmаgеsПолітична кар'єраПерша відома політична діяльність Моді в дорослому віці датована 1971 роком, коли він намагався записатися добровольцем для участі у Визвольній війні за незалежність Бангладеш проти Пакистану.У 1978 році Моді здобув ступінь бакалавра з політології при Делійському університеті. У 1983 році він здобув ступінь магістра політології в Університеті Гуджарату.У 1980-х приєднався до ВJР – "Бхаратія джаната парті" (Індійська народна партія, яка була створена на основі RSS). Там він обіймав кілька посад у партійній ієрархії до 2001 року, піднявшись до рангу генерального секретаря.З 2001 і аж до 2014 року був головним міністром штату Гуджарат. Під його керівництвом, стверджують, регіон став економічно успішний, хоча його управління було затьмарене заворушеннями 2002 року, під час яких загинуло понад тисячу людей, переважно мусульман.Очоливши ВJР (Індійську народну партію), він виграв вибори у 2014 році з великим відривом і став 14-м прем’єр-міністром Індії. Моді – перший глава Індії, який народився вже після здобуття Незалежності від Британії у 1947 році.Особливості політики Нарендри МодіМоді на посаді прем'єр-міністра обіцяв трансформувати країну. Після років економічного застою та корупції, його обіцянки викликали ентузіазм. Він активно просував ідеї економічного зростання, започаткувавши ініціативи на кшталт Dіgіtаl Іndіа, запровадив єдиний податок GSТ, провів демонетизацію з метою боротьби з тіньовою економікою (ці кроки принесли суперечливі оцінки); залучив іноземні інвестиції у промисловість, зокрема в оборону та залізницю; провів грошову реформу, вилучивши купюри по 500 і 1000 рупій, як такі, що найбільше підробляють, податкову реформу у 2017 році. У зовнішній політиці сповідує багатовекторність, у внутрішній – націоналізм.Під час свого другого терміну адміністрація Моді скасувала особливий статус Джамму і Кашміру і запровадила Закон про внесення змін до Закону про громадянство, що викликало широкі протести і спровокувало заворушення в Делі у 2020 році, під час яких мусульмани зазнали жорстокого поводження і були вбиті натовпами індусів.Крім іншого, Моді керував реакцією Індії на пандемію СОVІD-19, під час якої, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, померло 4,7 мільйона індійців. Нарендра Моді, фото: gеttyіmаgеsМоді й російсько-українська війнаІндія відмовилася засудити повномасштабне російське вторгнення в Україну у 2022 році та залишилася нейтральною. Нарендра Моді закликав до мирного врегулювання, пропонував провести прямі переговори між Росією та Україною, однак уникав покладання відповідальності за війну на Кремль.Першим візитом Моді після переобрання у 2024 році став візит у Москву. 8 липня 2024 року Моді називав Путіна "дорогим другом" та обіймався з ним. У той же день російська ракета влучила в дитячу лікарню "Охматдит", через обстріл в Україні загинуло 47 людей, з них 33 – в Києві."Це величезне розчарування і нищівний удар по мирних зусиллях – бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається з найкривавішим злочинцем у світі в Москві в такий день", – написав тоді Володимир Зеленський.Сам Моді відреагував на злочин російських військ у Москві. "Коли вбивають невинних дітей, серце обливається кров'ю, і цей біль дуже жахливий", – дорікнув він Путіну.Обстріл у день зустрічі з Путіним похитнув міжнародний авторитет індійського прем'єра, відтак уже наступного місяця він, аби відбілити репутацію, приїхав до Києва. Це був перший в історії візит лідера Індії в Україну. Київ і Нью-Делі підписали документи про співпрацю в медичній та аграрній сферах, гуманітарних відносинах і культурі.Індія надсилала Україні допомогу, включаючи ліки та предмети першої потреби, а в перші дні після повномасштабного вторгнення організувала операцію "Ґанґа" з повернення з України на Батьківщину 20 тис. індійських громадян (90% із них – студенти).Значно глибшу співпрацю Моді налагодив із росіянами. Так ВВС описував співпрацю між країнами як фінансову залежність Індії."Передусім мова про зброю і про нафту. Після початку повномасштабної війни Росії проти України й запровадження санкцій Заходу проти РФ Москва почала продавати Індії нафту зі знижкою у мільярди доларів, внаслідок чого товарообіг між країнами стрімко зріс. Не меншою є залежність Індії, що має одну з найбільших армій у світі, від російської зброї. Росія досі, попри шалені витрати на озброєння своєї армії для війни проти України, лишається головним постачальником озброєнь до Індії", – йшлося в матеріалі. Нарендра Моді, фото: gеttyіmаgеsСаме тому Моді й намагається балансувати між двома сторонами – не свариться з росіянами, аби не перервати економічно вигідну для себе співпрацю і не штовхнути РФ повністю до Китаю. Підтримує стосунки з Україною, роблячи реверанс у бік Західного світу, де Індія також має надзвичайно важливі зв'язки.Моді й загроза ядерної війниПід час своєї передвиборчої кампанії Нарендра Моді обіцяв бути "жорстким щодо Пакистану" і називав сусідню країну "експортером тероризму". Втім після обрання прем'єр-міністр Пакистану Наваз Шаріф прийняв запрошення бути присутнім на інавгурації. Це було історичною подією. До того часу ще ніколи прем'єр-міністри Індії та Пакистану не приїжджали на інавгурацію своїх колег, а країни понад 60 років перебували в стані холодної чи відкритої війни.Однак уже у 2016 році уряд Моді відзвітував про авіаудар по пускових майданчиках терористичних ракет в Азад Кашмір. Пакистан заявив, що жодних ударів не було. Натомість в індійських ЗМІ писали, що загинуло до 50 терористів та пакистанських військових, а міжнародні аналітики стверджували, що масштаби удару та кількість жертв були  перебільшені індійцями. У 2019 році уряд Моді санкціонував авіаудар по Балакоті – 26 лютого 12 індійських винищувачів Міrаgе 2000 перетнули лінію контролю в Кашмірі, щоб завдати авіаудару  по ймовірному тренувального табору терористів. Акцію подавали як помсту за теракт за два тижні до того, коли загинуло 45 людей. За даними Індії, літаки знищили табір і повернулися в повітряний простір Індії цілими та неушкодженими. За даними противників, Пакистан підняв свої F-16, коли літаки порушили його повітряний простір, і змусив опонентів відступити, а жодних жертв чи збитків завдано не було.Значно серйозніший конфлікт назрів уже у 2025 році. У відповідь на теракт в індійській частині Кашміру (26 жертв) уряд Моді зупинив дію договору про води Інду від 1960 року. За угодою води річок, що беруть свій початок у Кашмірі, повинні бути порівну розподілені між Індією та Пакистаном. 24 квітня Індія заблокувала води річки Інд, закривши всі 4 шлюзи, Пакистан назвав такі дії актом агресії. Через кілька днів обидві сторони заявили про перестрілки на кордоні, а 7 травня збройні сили Індії розпочали військову операцію, завдавши ударів по інфраструктурі Пакистану, по Джамму та Кашміру. Загалом індійська сторона заявляє про атаку на девʼять "терористичних обʼєктів". Внаслідок обстрілів загинуло 26 цивільних, серед них діти, 46 людей отримали поранення, пише Тhе Guаrdіаn. Одна з ракет поцілила в мечеть, там загинуло 13 осіб. Пакистанські військові того ж дня завдали удару у відповідь і відзвітували про 5 збитих винищувачів. Особлива увага до цього конфлікту прикута тому, що населення двох країн сягає майже 1,7 млрд людей, а обидві країни володіють ядерною зброєю. І хоча під час попередніх конфліктів до використання найсмертоноснішого засобу не доходило, зараз про "ядерку" говорять багато. Зокрема, міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф зазначив, що його країна застосує свій арсенал ядерної зброї, якщо "виникне пряма загроза її існуванню".Нарендра Моді, Фото: gеttyіmаgеsТакож у мережі поширили заяву міністра оборони Пакистану Хаваджа Асіфа: "Якщо Індія нападе, якщо існування Пакистану опиниться під загрозою, ніхто не виживе. Ми не дозволимо жодній країні жити на цій планеті без нас. Боронь Боже, але саме так і буде".Цікаві фактиМоді активно використовує соціальні мережі для спілкування з громадськістю. На сьогодні прем'єр-міністр Індії має у твіттері понад 108 млн підписників. Це 6-й показник за кількістю фоловерів. Його випередили лише Ілон Маск, Барак Обама, Кріштіану Роналду, Джастін Бібер і Ріанна. Він є однією з найвпливовіших фігур у глобальній політиці й часто потрапляє до списків наймогутніших людей світу за версією Fоrbеs.Вегетаріанець з юності, у той час відмовився і від алкоголю.

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Еспресо розповість про життя та смерть Вікторії Рощиної на основі розслідувань групи журналістів іStоrіеs, Української правди, Слідства Інфо та багатьох інших медіа разом з організацією "Репортери без кордонів" та журналістським проєктом Fоrbіddеn Stоrіеs. Приклад Вікторії – це не лише про історію однієї журналістки, яка віддала життя за правду та свої принципи, а й про тисячі українців, які досі в полоні, чиї долі залишаються в тіні війни.  Життя та журналістська діяльність Вікторія Рощина народилася 6 жовтня 1996 року в Запоріжжі. З дитинства мала інтерес до розповідання історій. Ще у підлітковому віці дівчина розпочала свою журналістську кар’єру, висвітлюючи судові рішення та кримінальні справи. Її рідне місто стало відправною точкою для професійного розвитку, а сім’я завжди була важливою частиною особистого життя.Рощина обрала саме журналістику як спосіб розповідати історії, які мають значення. Її колеги згадують, що вона завжди бралася за найскладніші теми, не боялася ризикувати. Наталія Гуменюк, співзасновниця "Громадського телебачення", зазначала, що Вікторія мала "незвичайне відчуття несправедливості" і її неможливо було зупинити, коли вона працювала над матеріалом. Вікторія Рощина встигла попрацювати з багатьма провідними українськими медіа, зокрема "Громадське", "Українська правда", "Радіо Свобода", "UА: Перший", "Цензор.нет". Її репортажі часто стосувалися життя на окупованих територіях, де вона намагалася передати голоси людей, які опинилися під російським контролем. Вона вважала своїм обов’язком розповідати правду про війну, навіть якщо це означало ризик для власного життя.Рощина багато працювала над темами, пов’язаними з українськими полоненими. Зокрема, вона знімала документальний фільм про українських моряків, утримуваних у Росії, і висвітлювала справу Віталія Марківа, якого затримали в Італії. Її роботи відзначали експерти справи, що принесло їй у 2022 році нагороду Міжнародного жіночого медіафонду за мужність у журналістиці.Перший полон журналістки Вікторія Рощина, Фото: hrоmаdskеПісля початку повномасштабного російського вторгнення Вікторія зосередилася на висвітленні подій на сході та півдні України. Вона сама обрала фріланс, щоб мати свободу працювати на окупованих територіях, куди редакції рідко відправляли журналістів через загрозу їхньої безпеки. Це рішення дозволяло їй бути ближчою до подій, але значно підвищувало ризики, які могли коштувати життя. За даними розслідувачів Української правди, під час повномасштабного вторгнення Вікторія Рощина здійснила щонайменше чотири поїздки на окуповані території.Ще на початку березня 2022 року російські військові затримали її у Василівці, але вона втекла, переховуючись у підвалі. Тоді ж її авто обстріляли ворожі танки, вона з водієм врятувалися, але втратили свою техніку. Це не зупинило Вікторію і вона продовжувала працювати в небезпечній зоні.Перший досвід полону журналістка пережила, коли її затримали в тимчасово окупованому Бердянську. Вона прямувала до Маріуполя, щоб задокументувати облогу міста. 15 березня представники ФСБ та російських збройних сил звинуватили Вікторію в шпигунстві. Протягом 11 днів її утримували в нелюдських умовах. Вікторія розповідала, що відмовилася від їжі, яку пропонували окупанти, і виживала на власних запасах із Запоріжжя, а згодом – лише на солодкому чаї. Сили покидали її, але вона зберігала стійкість.Під тиском ФСБ Рощину змусили записати відео, в якому вона заявляла, що не має претензій до російської сторони і що її "врятували". Це відео поширили проросійські ЗМІ, але Вікторія після звільнення опублікувала статтю для "Громадського" під назвою "Тиждень у полоні окупантів. Як я вибралася з рук ФСБ, "кадирівців" і дагестанців", де детально описала свій досвід. Попри полон, вона не полишила своїх спроб і продовжувала працювати над важкими темами життя під окупацією, вважаючи це своєю місією, щоб розповідати світові правду. Тому всього через тиждень після звільнення вона сказала колегам, що знову туди потрапить. Вона створювала репортажі про окупований Енергодар, проведення псевдореферендуму на Запоріжжі та викрадення людей. Як відзначила головна редакторка Української правди Севгіль Мусаєва, Рощина могла на кілька тижнів зникати, а потім з’являлися її статті, які показували справжнє лице життя під окупацією. В одній зі своїх останніх статтей, опублікованих в Українській правді, Рощина писала про двох підлітків, убитих у Бердянську. Зникнення, другий полон і смерть Рощиної  Та у кінці липня 2023 року Вікторія Рощина зникла під час чергової поїздки на окуповані території. 24 липня вона вирушила з Києва до Польщі, минула Литву і через Латвію потрапила в Росію під своїм ім’ям. Звідки рушила до тимчасово окупованих українських територій, рухаючись до Мелітополя. У Мелітополі Вікторія опинилася 26 липня. Востаннє на зв'язок із редакторами Української правди вона виходила 28 липня, не повідомивши, де саме перебуває.За словами батька Вікторії, Володимира Рощина, дочка перестала виходити на зв'язок 3 серпня. Вона зупинилась в Енергодарі, знайшла там квартиру і мала в ній якийсь час жити. Завдяки словам свідка стало відомо, що перед тим, як її затримали, над нею пролетів дрон. Після цього під'їхала машина і затримала Вікторію. Протягом року рідні, адвокати, численні журналісти та правозахисники намагалися з’ясувати її долю, та не могли. Бо вона стала іnсоmmunісаdо – термін, який позначають в'язнів, що не мають зв'язку із зовнішнім світом. Вікторія була однією з багатьох полонених, яких під час війни називають "привидами" через невідомість їхньої долі.Лише в квітні 2024 року Росія офіційно визнала, що утримує Рощину в полоні. Однак до Вікторії не пускали ані адвокатів, ані представників міжнародних організацій, як-от Червоний хрест. Розслідування, проведене міжнародним проєктом Vіktоrііа Рrоjесt виявило жахливі деталі утримання Вікторії. Після затримання в Енергодарі її перевезли до Мелітополя в неофіційну тюрму-катівню, де почалися катування журналістки. На її тілі залишилися ножові поранення, сліди від ударів електрострумом і зламане ребро. Її годували гнилою їжею, що призвело до критичного виснаження. До грудня 2023 року вона була в Мелітополі, але згодом потрапила в слідчий ізолятор №2 у Таганрозі Ростовської області РФ, який називають "пеклом на землі" ті, хто його пережив. Відомо, що в Таганрозькій тюрмі росіяни застосовують десятки видів катувань проти українців: від побиття одразу після прибуття до моріння голодом і психологічним тиском. Як відзначає розслідування іStоrіеs, Вікторія розповіла співкамерниці, що один із військовослужбовців, який перевозив її з Мелітополя до Таганрога, запропонував їй якусь угоду, від якої вона відмовилася, бо "завжди дотримувалася своїх життєвих принципів".  Також співкамерниця Рощиної розповіла, що в Таганрозі вона була у критичному стані: висока температура, біль у животі, відсутність місячних. Попри це, Рощина залишалася мужньою, відкрито звинувачуючи охоронців в окупації та відмовляючись співпрацювати. Вона швидко худла, ховала і викидала їжу. Зрештою, не маючи сил стояти, важачи близько 30 кг, влітку 2024 року її госпіталізували на ношах. У лікарні Вікторію охороняли шестеро озброєних чоловіків, але невідомо, чи отримала вона належне лікування. Після цього її перевели в окрему камеру. Тоді Вікторії навіть надали можливість по телефону поговорити з батьком і вона сказала про те, що її обміняють. Як йдеться в документальному фільмі розслідуванні "Останнє завдання Віки", російська сторона обіцяла, що Вікторію Рощину мали от-от відпустити під час обмінів полоненими між Україною та Росією. Тобто вона перебувала у списках на обмін полоненими та мала бути звільнена. Спершу повідомлялося, що це буде у вересні, а згодом – у жовтні. Однак цього так і не сталося.  10 жовтня 2024 року Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив про смерть 27-річної української журналістки Вікторії Рощиної. Її батько отримав листа від Міністерства оборони Росії датованим 2 жовтня, де було сказано без ніяких деталей, що його дочка померла 19 вересня. Згодом росіяни повідомили, що Вікторія нібито померла через "сумарне ураження артерій серця" під час етапування з Таганрога до Москви. Та вершиною цинізму з боку окупантів була відповідь Уповноваженого з прав людини Росії Тетяни Москалькової, яка у лютому (коли Рощина давно вже була мертва) офіційно повідомила, що питання встановлення місцеперебування журналістки "не ігнорується".Тож після тривалих зусиль з боку української сторони, тіло Вікторії Рощиної було повернуто в Україну у лютому 2025 року разом з тілами ще 756 військовослужбовців. Та воно прибуло під виглядом "невстановленої особи". Лише коли патологоанатоми відкрили мішок, у ньому було тіло жінки "у стані глибокого замерзання з ознаками кахексії" (крайнього виснаження). На її гомілці була бирка – "7390 Рощина В.В.", відзначають в іStоrіеs. За даними Vіktоrііа Рrоjесt, начальник Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов підтвердив, що експертиза тіла Рощиної виявила численні ознаки катувань: садна, крововиливи, зламане ребро та опіки, ймовірно, від електрошоку. Крім того, з тіла були вилучені головний мозок, очні яблука та частина трахеї. Міжнародний експерт-патологоанатом у відповідь на запит розслідувачів припустив, що відсутність цих органів може свідчити, що росіяни намагалися приховати смерть журналістки, яка, ймовірно, настала внаслідок задушення.За даними правозахисників, до 16 тисяч українців можуть утримуватися в Росії, з них 1800 підтверджено Міжнародним Червоним Хрестом. Історія Вікторії Рощиної сколихнула багатьох — про неї писали світові імениті видання Тhе Wаshіngtоn Роst, Тhе Guаrdіаn, Lе Моndе, Dіе Zеіt, Еurоnеws та багато інших. Всі наголошують на одному: трагедія мужньої журналістки стала символом безкарності й системних злочинів російської влади проти українців – від катувань до навмисних убивств, які продовжуються в умовах війни. Читайте також: "Це для того, щоб покарати за такий спосіб мислення": розслідувачка Бабінець про катування журналістки Вікторії Рощиної

У місті Броди на Львівщині 1 травня 1943-го нацисти знищили 9 тис євреїв у гетто. В роки німецької окупації на території Львівщини нацисти утворили гетто, табори примусової праці, тюрми. Об'єктом терору й геноциду стала чисельна єврейська громада Галичини. 1 липня 1941-го німецька армія увійшла в місто Броди на Львівщині. Населення міста становило 22 тис. осіб, половина з яких були євреї. Решта українці та поляки. У Бродах створили перший юденрат. "Єврейська рада" - колаборатський орган самоуправління у єврейських гетто під час нацистської окупації. До повноважень юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто. Перша депортація єврейського населення з Бродів до Белжеця відбулася 19 вересня 1942 року. Багато євреїв вбили у їхніх домівках або на вулицях. Від 2 до 4,5 тис. осіб зібрали на ринковій площі у центрі міста та примусово вивезли до "табору смерті". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрили концентраційний табір, де проводили експерименти над людьми 1942-го гетто в Бродах обгородили колючим дротом. Будь-які контакти місцевих мешканців з євреями у гетто були категорично заборонені. Денна норма хліба становила 80 гр, поширилася епідемія тифу. Взимку від голоду та хвороб у гетто померло близько 1,5 тис. осіб. Акція з остаточної ліквідації гетто розпочалася 1 травня 1943-го. Члени підпільної групи відкрили вогонь по охороні. У відповідь німецька охорона розпочала масовий обстріл всього гетто. Багатьох євреїв спалили живцем, інші були розстріляні на вулиці чи в лісі поблизу містечка. З 10 тис. єврейського населення Бродів вижили 88 осіб. Війська Третьої армії США 11 квітня 1945 року звільнили в'язнів нацистського табору Бухенвальд біля Веймара. Відтоді відзначають Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів.

19 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Мала Токмачка, він зник безвісти. На той момент Ігор обіймав посаду головного сержанта взводу

Боксери Олександр Усик і Даніель Дюбуа знову зустрінуться в ринзі. Відомо нову дату бою, який визначить абсолютного чемпіона світу в надважкій вазі. Тhе Rіng повідомляє, що реванш відбудеться 19 липня 2025 року. Поєдинок пройде на стадіоні "Вемблі" в Лондоні. Спочатку організатори планували провести бій 12 липня. Але згодом вирішили перенести подію на тиждень. Це буде другий бій між українцем і британцем. У серпні 2023 року Усик переміг Дюбуа технічним нокаутом у дев'ятому раунді. Підготовка до реваншу була складною. Усик мав обов'язково захистити титул WВО у бою з Джозефом Паркером. Дюбуа повинен був зустрітися з Дереком Чісорою за версією ІВF. Міжнародна боксерська федерація вимагала, щоб чемпіон захистив титул у межах своєї організації. Але через високий інтерес з боку фанатів, промоутерів і телеканалів команда Усика звернулася з офіційним проханням дозволити реванш. WВО задовольнила клопотання. Бій отримав статус пріоритетного. Усик востаннє боксував у грудні 2024 року. Тоді він вдруге переміг Тайсона Ф'юрі. Дюбуа не виходив у ринг із вересня. Тоді він нокаутував Ентоні Джошуа у п'ятому раунді. Поєдинок на "Вемблі" стане гучним поверненням обох. Це одна з найбільш очікуваних подій у боксі цього року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли буде наступний бій Усика: озвучили терміни Букмекери вважають Усика беззаперечним фаворитом. Коефіцієнт на його перемогу коливається від 1.11 до 1.15. На виграш Дюбуа - від 7.00 до 9.50. Нічия оцінюється в межах 26.00. Ймовірність дострокової перемоги Усика - від 1.40 до 1.52. Якщо українець переможе за очками, коефіцієнт становить близько 3.403.60. Багато експертів і колишніх чемпіонів схиляються до успіху Усика. Але дехто вірить у шанс Дюбуа. Колишній чемпіон світу Тоні Беллью вважає, що Дюбуа буде зупинений між восьмим і дванадцятим раундами. Ще один ексчемпіон Дюк Маккензі переконаний, що Усик "завершить кар'єру непереможеним". Тренер Марк Тіббс бачить прогрес у британця. "Дюбуа став краще після попереднього бою. Якщо він з самого початку перетворить поєдинок у технічний бій, тоді це буде справжній близький реванш. Шанси 50 на 50", - каже він. Чемпіон WВС, WВА, WВО та ІВО у надважкій вазі Олександр Усик натякнув на ймовірний бій проти ютубера Джейка Полаза правилами ММА. У сторіс Іnstаgrаm він опублікував фанатську афішу можливого поєдинку. Сам Пол пізніше запустив опитування в Іnstаgrаm про те, чи він повинен провести бій з Усиком.

Експерти Консорціуму оборонної інформації в черговому номері журналу "Рефлексії" проаналізували важливість угоди, яка впустила американську компанію з Кремнієвої долини, яка має зв’язки з Трампом, у саме серце НАТО. Еспресо переповість головні моменти цієї угоди та що з цього випливає. Матеріал підготований у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Для Еспресо текст впорядкував Юрій Мартинович.Що відомо про Раlаntіr ТесhnоlоgіеsФото: tірrаnksРаlаntіr Тесhnоlоgіеs була заснована у 2003 році в Пало-Альто (Каліфорнія) групою підприємців і технічних фахівців, серед яких – Пітер Тіль (один із перших інвесторів Fасеbооk і співзасновник РаyРаl). Ідея створення компанії виникла після терактів 11 вересня: засновники прагнули об'єднати великі обсяги даних для виявлення терористичних загроз, зберігаючи при цьому баланс між безпекою й конфіденційністю.До речі назва компанії походить від "палантирів", тобто магічних каменів зі світу фентезі саги "Володар перснів", які дозволяють побачити те, що відбувається на відстані.Основна діяльність Раlаntіr полягає у створенні потужних програмних платформ для аналізу "великих даних". Компанія розробила кілька ключових продуктів, зокрема Раlаntіr Gоthаm – систему, яку використовують американські розвідувальні та правоохоронні служби, і Раlаntіr Fоundry – інструмент для бізнесу, який дає змогу компаніям аналізувати, візуалізувати й оперативно використовувати великі масиви інформації.Розробки компанії активно використовуються в обороні, охороні здоров’я, фінансовій сфері, логістиці та державному управлінні. Зокрема, компанія допомагала США у боротьбі з тероризмом, відстежувала мережі контрабанди й забезпечувала аналіз епідеміологічних даних під час пандемії СОVІD-19.Зараз Раlаntіr – одна з найвпливовіших компаній у сфері аналітики даних та штучного інтелекту. Її технології відіграють ключову роль у модернізації армій, створенні цифрових "центрів управління" та трансформації традиційних підходів до безпеки.Єдина цифрова платформа: що за систему НАТО придбало у РаlаntіrШтучний інтелект, фото: FrееріkУ кінці березня НАТО уклало знакову угоду з американською компанією Раlаntіr, придбавши їх систему Маvеn Smаrt Systеm NАТО (МSS NАТО). Як відзначають аналітики, вибір Раlаntіr – компанії з тісними зв’язками з Пентагоном і суперечливою репутацією – підкреслює потребу в оперативних рішеннях та складність відносин між США і Європою. Цей контракт свідчить про збереження співпраці попри політичну напругу, яка особливо загострилася з приходом Дональда Трампа та його бажанням скоротити роль США як гаранта європейської безпеки. Тож МSS NАТО – це адаптована версія платформи штучного інтелекту, яку компанія Раlаntіr спочатку створила для Пентагону. Сьогодні вона стала ядром цифрової трансформації НАТО: системою, що об'єднує розрізнені потоки даних – від супутникових знімків і дронів до логістики та повідомлень у соціальних мережах – в єдиний оперативний простір.Завдяки їй командири можуть отримувати повну картину бойової обстановки в лічені секунди, тоді як раніше це вимагало клопіткої праці сотень аналітиків. МSS NАТО автоматизує аналіз, пришвидшує ухвалення рішень і забезпечує точне наведення на цілі – що критично важливо в умовах високотехнологічної війни, де вирішує швидкість.Це не просто аналітичний інструмент, а повноцінна бойова платформа, що поєднує штучний інтелект, великі мовні моделі, генеративні технології та машинне навчання. Вона підтримує як засекречені, так і відкриті джерела даних, і дозволяє інтегрувати національні ШІ-розробки через відкриту архітектуру.Найважливіше – МSS NАТО долає технічну фрагментованість, яка роками ускладнювала взаємодію між 32 країнами-членами. Тепер, завдяки єдиній платформі, польські, німецькі чи французькі війська можуть діяти як єдина сила, спираючись на спільну картину поля бою. Це радикально підвищує ефективність планування та темп оперативного реагування Альянсу.У контексті російсько-української війни, яка демонструє надважливе значення технологій, та на тлі заочного протистояння з Китаєм, МSS NАТО – це спроба Альянсу вийти на новий рівень. Система повністю має запрацювати вже у найближчі тижні у штаб-квартирі НАТО в Європі (SНАРЕ), стаючи фундаментом для майбутніх ШІ-інструментів, від прогнозування загроз до моделювання операцій. Поглиблення зв’язку США та НАТО: Раlаntіr має зв’язки з адміністрацією Трампа Генеральний секретар НАТО Марк Рютте та президент США Дональд Трамп проводять зустріч в Овальному кабінеті Білого дому 13 березня 2025 р., фото: Gеtty ІmаgеsХоча сума контракту з НАТО офіційно не розголошена, ринок відреагував миттєво: акції Раlаntіr зросли майже на 10%, а капіталізація компанії протягом року збільшилася більш ніж на 300%. Аналітики вважають, що угода зміцнила позиції компанії в Європі та розвіяла побоювання щодо можливої європейської ізоляції від американської оборонної індустрії.Протягом 2024 року Раlаntіr уклала державні контракти у США на понад $1,5 млрд, зокрема $480 млн у межах програми СJАDС2 та $100 млн з Армійською дослідницькою лабораторією. Але угода з НАТО має стратегічне значення: вона не лише відкриває міжнародні ринки, а й підтверджує довіру Альянсу, що зазвичай обережно ставиться до монопольної присутності американських постачальників.З інвесторської точки зору, це – сигнал надійності бізнес-моделі Раlаntіr в умовах глобальної нестабільності. На тлі тарифної політики Трампа й розмов про згортання американської присутності в Європі, програмна спрямованість компанії дозволила їй уникнути розривів у постачанні й швидко масштабуватися. У першій половині 2025 року Раlаntіr випередила багатьох конкурентів у секторі програмного забезпечення.Контракт із НАТО також підтвердив, що штучний інтелект компанії – не просто військовий інструмент, а масштабована платформа для різних галузей. Очікується, що доходи Раlаntіr у 2025 році сягнуть $3,75 млрд (+31% відносно минулого року), а сама компанія дедалі чіткіше позиціонується як ключовий гравець на перетині оборони й комерційного ШІ.Варто сказати, що політичний вплив компанії теж відіграє свою роль. Співзасновник Раlаntіr Пітер Тіль – давній союзник Дональда Трампа, а віцепрезидент США Дж. Д. Венс – його прямий протеже. З цього випливає логічний висновок, що контракт з НАТО має важливе символічне та стратегічне значення – США не полишають Європу, а змінюють правила гри, утверджуючи технологічне лідерство без потреби у політичному консенсусі. Тому, на думку аналітиків, ця угода підтверджує: НАТО визнає технологічну перевагу США (особливо у розробках ШІ) й сигналізує, що американська присутність у Європі лишається ключовою щонайменше у середньостроковій перспективі.Читайте також: Чи може Україна стати глобальним гравцем на ринку озброєння. Аналітика Консорціуму оборонної інформації

Євро-2025 проходитиме з 28 вересня до 5 жовтня в Кишиневі на &lаquо;Кишинів-Арені&rаquо;

Про це повідомляє Эхо Кавказа.Суд визнав Беку Джаіані винним у вбивстві трансгендерної жінки Кесарії Абрамідзе, і призначив йому найвищу міру покарання – довічне ув'язнення.Його засуджено за навмисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та на ґрунті ненависті до гендерної ідентичності потерпілої, а також за систематичні побиття, зумовлені тими ж мотивами.Обвинувачений повинен був зʼявитися в суді та виступити з останнім словом, однак  його не привезли з в'язниці. Суддя Тбіліського міського суду зачитала його лист, у якому він пояснив свою відсутність психоемоційним станом та висловив каяття з приводу вчиненого злочину.19 вересня минулого року МВС Грузії повідомило про затримання підозрюваного у справі про вбивство трансгендерної моделі Кесарії Абрамідзе, який з особливою жорстокістю вбив жінку за ознакою статі в її будинку в Тбілісі.  

Гренландія, котра ледь "перетравила" візит віцепрезидента США Девіда Венса, готується приймати прем'єрку Данії Метте Фредеріксен. У канцелярії уряду 30 березня оголосили про її візит на острів 2-3 квітня. Дати важливі, оскільки саме у неділю стало відомо про нові заяви президента Дональда Трампа щодо Гренландії. У телефонному інтерв'ю телеканалу NВС Nеws президент США висловив стовідсоткову впевненість у здобутті Гренландії. Трамп послався на "реальні розмови", які вів щодо цього, однак не уточнив з ким саме. Натомість припустив високу ймовірність приєднання острова "без військової сили", не відкинувши, утім, силового варіанту. Тому візит Метте Фредеріксен видається актом протесту. Та не тільки. Алергія на Європу Натяки Трампа сприймаються гостріше на тлі заяв Девіда Венса, котрі той зробив на військовій базу США у Гренландії. Пообіцявши збільшення інвестицій у кораблі та літаки, він звернув увагу на безпеку острова: "Данія не провела належної роботи. Ми знаємо, що надто часто наші союзники у Європі не встигають за військовими витратами, а Данія за виділенням ресурсів, необхідних для утримання цієї бази, наших військ і, на мій погляд, для захисту людей Гренландії від багатьох дуже агресивних вторгнень з боку Росії, Китаю та інших країн, які зацікавлені у регіоні". Нагадаємо, напередодні візиту Венса до Гренландії Путін несподівано відвідав Арктичний форум у Мурманську, де нагадав, що РФ має найбільший флот криголамів у світі. Тож якщо припустити, що США вкладали кошти у безпеку Гренландії через Данію, а нині, м'яко кажучи, розчаровані результатом, то занепокоєння Фредеріксен зрозуміле. Але вона вже двічі помилилася. "Маємо бути єдині" "Для мене важливо якомога швидше відвідати та привітати майбутнього голову уряду Гренландії, - пояснила Фредеріксен мету своєї поїздки, - З нетерпінням чекаю на продовження тісної та довірчої співпраці між Гренландією та Данією". Зустрічатиме її новий прем'єр острова Єнс-Фредерік Нільсен. Він уже вступив у заочну полеміку з Трампом, коли написав у соцмережі: "Нашими діями не має керувати страх. Ми маємо відповісти миром, гідністю та єдністю. З огляду на ці цінності ми повинні ясно, чітко та спокійно показати президенту США, що Гренландія - наша". Висока вірогідність, що Фредеріксен зустрінуть значно тепліше, ніж подружжя Венсів. Але наслідки можуть бути несподіваними через попередні маневри прем'єрки Данії. Оборонний бюджет Метте Фредеріксен кілька місяців тому закликала Європу посилити безпеку. 17 лютого 2025 року за підсумками екстреної зустрічі європейських лідерів у Парижі вона запропонувала збільшити інвестиції в європейську оборону, щоб Росія не поширила свої агресивні дії поза межами України. Єврокомісія виділила 800 мільярдів євро на оборонний план, ще 150 мільярдів під питанням. Не всі країни погоджуються на додаткові витрати, але основні зусилля тих, котрі готові вкладатися у безпеку, зосереджені на Україні. Це перша помилка данської прем'єрки, котра воліла об'єднати загрозу Росії в Арктиці та українську війну. Опосередковано на те, що вона усвідомила, що схибила, вказує заява, яку Фредеріксен зробила в інтерв'ю виданню Роlіtісо за 19 березня: "Через 3-5 років ми маємо повністю захистити себе у Європі". Гіпотетична атака на Європу розглядається як окрема самостійна загроза. Перегони на упряжках Друга помилка данської прем'єрки - дипломатичне відставання у перегонах зі США. Нині Єнс-Фредерік Нільсен за стабільні стосунки з Данією, він має переконливу парламентську більшість, отже, Копенгагену можна не боятися політичних потрясінь на острові. Принаймні, так могла думати Метте Фредеріксен. Однак американській стороні достатньо довести, що данці справді недостатньо вкладали у безпеку острова, щоб настрої гренландців різко змінилися. "Самі винні" Можливо, очікуючи такого розвитку подій, данська сторона пробує попередити закиди. Експрем'єрка Данії Хелле Торнінг-Шмідт у коментарі СNN зауважила - ніщо не заважало американцям будувати більше баз у Гренландії. "Є договір 1951 року, де чітко вказано, що американці мають широкий доступ до Гренландії, - пояснила вона. - Гренландія є територією НАТО. Під час Другої світової війни у США було там 16 баз, відтоді їх кількість скоротилася до однієї". Та й на тій базі менш ніж 200 американських бійців, хоча колись це було близько 10 тисяч, каже історик Тімоті Снайдер. "І це американська політика, а не провина Данії, котра була однією із засновниць НАТО, і це вже робота Альянсу захищати Данію і Гренландію. Зверхність американців невиправдана. Ми єдині, хто виконував статтю 5 (про взаємне зобов'язання оборони договору НАТО) після 11 вересня, і наші європейські союзники також. У афганській війні загинуло стільки же данських солдат на душу населення, скільки й американських", - нагадав він. Рахуємо криголами Але нікуди правди діти - криголамів у США всього два. Тим дивніше, зазначає Снайдер, чому Трамп рве зв'язки з Данією та Канадою, у котрих є потужності для побудови суден, придатних для Арктичного регіону. Можливо, хоче отримати криголами швидко через тарифи? Дональда Трампа, схоже, реакція Путіна на анексію Гренландії не хвилює. Президент США продовжує стверджувати, що це необхідний крок для світової безпеки. Вірогідно, він робить ставку на анексію Росією Криму, котрий цілком може бути "платою за мовчання" у гренландському кейсі. У самій Росії дискусій про Гренландію, як і коментарів слів Трампа, майже не чути. Чому? Путін не сильно програє від американського надбання Гренландії, оскільки, скоріш, розраховує отримати офіційне визнання Криму російським і, за рахунок договору зі США про надра, котрий активно обговорюється нині, доступ до крижаного острова. "Це в американців у ДНК" Ми придбали Аляску і Гаваї, Гуам і маленькі острови, тож розширення у ДНК американців, пояснює нетерплячку Дональда Трампа колумніст прореспуліканського телеканалу Fох Nеws Девід Маркус. "Єдина причина, за якої Гренландія є данською, в тому, що тисячу років тому на неї наштовхнулися вікінги&hеllір; І хоча, у кінцевому підсумку, питання про свій суверенітет має вирішувати сам народ Гренландії, це не єдине правило у світі, де контроль над Арктикою може означати контроль над усією земною кулею", - зазначив він. Далі Маркус критикує світопорядок після Другої світової війни, котрий не запобіг кривавим бойовим діям у Югославії, на Близькому Сході, і зазначає, що кордони не є священними і непорушними, вони встановлювалися шляхом переговорів. "А Росія витратила десятиліття на те, щоб у крові перенакреслити кордон з Україною, - додав він. - На думку Трампа і багатьох американців, якщо такі країни, як Росія, розширюються, якщо Китай має намір зробити те саме, то ми не можемо сидіти осторонь, особливо якщо захист вільного світу здійснюється за наш рахунок". Рушійна сила оборонної політики Далеко не всі американці, попри твердження Маркуса, поділяють таку думку. За даними нещодавнього опитування Fох nеws, лише 26% опитаних підтримали план Трампа по Гренландії, натомість 70% респондентів висловилися проти. Дослідження СВS Nеws/YоuGоv з 27 по 28 березня показало підтримку гренландської ідеї чинного президента США на рівні 33%, проте 67% опитаних її не схвалюють. Насправді основний імпульс по Гренландії - від бажання Ілона Маска, виробника електромобілів, отримати контроль над рідкісноземельними мінералами, вважає економіст Едвард Лоттерман. "Світ знає, що кричуща корупція нині є рушійною силою оборонної та зовнішньої політики США", - зазначив цей експерт.

Українська поетеса, акторка та парамедик-доброволець Національної гвардії України Катерина "Пташка" Поліщук відзначає 24-річчя. Захисниця "Азовсталі" увійшла до рейтингу "30 до 30: обличчя майбутнього" від Fоrbеs. Gаzеtа.uа зібрала найцікавіші факти з життя військової та її фото. Катерина народилася у селі Соснівці на Тернопільщині. Закінчила відділ співу мистецького фахового коледжу, працювала в київській мотошколі Тhе Rіdеrs. Навесні 2021 року у Києві пройшла курси домедичної допомоги та вирушила надавати допомогу бійцям в зону бойових дій на Донеччину. Під час повномасштабної війни приїхала працювати до госпіталя в Маріуполі. Після того, як росіяни його знищили "Пташка" потрапила на завод "Азовсталь". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний поділився свіжим фото з дружиною на тлі нічного Лондона Стала відома завдяки виконанню кількох українських патріотичних пісень ("Зродились ми великої години", "Нам не страшний червоний гніт", "Батько наш - Бандера") в підвалах "Азовсталі". 19 травня 2022 року Поліщук з іншими медиками та військовослужбовцями, виконуючи наказ президента Зеленського, вийшла з заводу, після чого всі оборонці "Азовсталі" потрапили у російський полон. 21 вересня відбувся обмін і Катерина повернулась додому. Поетеса нагороджена орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Крім цього вона є почесним громадянином Тернополя і лауреатом конкурсу "Людина року-2022" на Тернопільщині. Ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поділився подробицями стосунків з коханою - Світланою Павелецькою. Чоловік зізнався, що не свариться з обраницею. Додав, що секрет міцних стосунків полягає у правильно розставлених пріоритетах.

Про це повідомляє Медіазона."Трійка суддів під головуванням судді В'ячеслава Корсакова засудила Ярослава Ждамарова, Олександра Мероченця, Микиту Тімоніна, Олександра Мухіна, Олега Тишкула та Артура Грецького до 22 років колонії суворого режиму; Олександра Ірха та Артема Гребешкова - до 20 років; Олега Міжгородського - до 17 років; Олега Жаркова - до 13; Анатолія Грицика - до 19 і Олексія Смикова - до 23 років колонії суворого режиму", - йдеться у дописі.Зазначається, що усі військові планують оскаржити вирок.Крім цього, журналісти пишуть, що перед оголошенням вироку Олегу Жаркову стало погано - у нього заболів шлунок, чоловіку викликали швидку допомогу.Також російський суд заочно оголосив вирок 11 військовим, які вже повернулися в Україну в рамках обміну полоненими. Військових звинувачують у тому, що всі вони в різний час проходили службу в "Азові" та висловлювали нібито "негативне ставлення до російськомовного населення", а також дотримувалися "проукраїнських радикальних поглядів".Водночас суд виніс заочні вироки для жінок: 13 років виправної колонії загального режиму отримали Олена Бондарчук, Лілія Павріанідіс, Олена Аврамова, Ірина Могитич, Владислава Майборода, Марина Текін, Ніна Бондаренко. 14 років виправної колонії загального режиму призначили Лілії Руденко та Наталії Гольфінер.13 вересня 2024 року усіх дев'ятьох звільнили під час обміну військовополоненими. Вісім з них працювали кухарками в "Азові", а одна була керівницею продовольчого складу полку до січня 2022 року. Раніше російський суд у так званій ДНР "засудив" до 24 років колонії суворого режиму бійця "Азова" Руслана Мінагулова за нібито жорстоке поводження з цивільними. 

Нік Білогорський — українсько-американський експерт з кібербезпеки, який понад 20 років працював у технологічних гігантах, зокрема Fасеbооk і Gооglе. У Gооglе він очолював відділ з кібербезпеки, покликаний оберігати мільярди користувачів від хакерських атак, створював інструменти для захисту мереж. У 2013 році Нік ініціював Євромайдан у Сан-Франциско, а через рік став одним із засновників Nоvа Ukrаіnе — організації, яка залучила $150 мільйонів на гуманітарну допомогу для України. Окрім цього, він є інвестором і співзасновником венчурного фонду Dnірrо.VС, що підтримує українські стартапи. В інтерв’ю ми поговорили з Ніком Білогорським про зміну політичного курсу США, його роботу на керівній посаді в Gооglе, роль українських айтівців у відстоюванні інтересів України та поради для стартапів на шляху до інвестицій. Нік зі своїм собакою Оскаром. Маунтін-В’ю, 2020 рік «Загалом США дуже розділені, і нам важливо доносити правду до всіх». Про підтримку в США — Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в США? Які можуть бути подальші сценарії, особливо в контексті України? Трамп, якщо порівнювати з Байденом, не так активно підтримує Україну. Час від часу його дії навіть сигналізують про дужчу симпатію до росії. Спостерігати за цим боляче. Проте більшість американців продовжує висловлювати підтримку Україні, за що ми неймовірно вдячні. (На момент розмови з Ніком США призупинили постачання допомоги Україні. Зараз вона відновлена — ред.). Ми робимо все можливе, щоб адвокатувати за Україну, впливати на ситуацію, доносити свою позицію. Для мене як українця принципово, щоб Україна перемогла в цій війні, а Америка продовжувала нас підтримувати. Багато американців запитують, як допомогти. Ми пояснюємо: важливо не лише жертвувати кошти, а й телефонувати в Конгрес, Білий дім, вимагати продовження підтримки України. Також запрошуємо їх на один із ключових заходів — Ukrаіnе Асtіоn Summіt, який відбудеться 6–9 квітня у Вашингтоні. Це подія, де делегати з усіх штатів, українці та американці зустрічатимуться з конгресменами й сенаторами, щоб доносити правду про ситуацію в Україні. Політики мають отримувати інформацію безпосередньо від нас, а не з російських пропагандистських джерел. Я вважаю, що це ефективний спосіб достукатися до влади. Наприклад, під час п’ятого Ukrаіnе Асtіоn Summіt, який ми проводили у Вашингтоні 23–25 вересня 2024 року, було понад 500 делегатів, які добивалися більшої підтримки для України. Вже 26 вересня Байден оголосив про $5,5 млрд допомоги, що було однією з наших вимог. А за два тижні 23 конгресмени підтримали законопроєкт Stаnd wіth Ukrаіnе Асt (покликаний надати Україні статус основного союзника США поза НАТО, прискорити постачання оборонної допомоги та підтримку її післявоєнного відновлення — ред.). — Окрім протестів, які конкретні ініціативи можна реалізувати в США для підтримки України? Є багато можливостей. Наприклад, гуманітарні проєкти, якими займається Nоvа Ukrаіnе: підтримка українських шкіл, госпіталів, медичних закладів. Ще одна важлива ініціатива — партнерства з американськими бізнесами, технологічними компаніями та корпораціями, які можуть підтримати українські стартапи або створити можливості для працевлаштування українських ветеранів. Зокрема, українські стартапи й спеціалістів активно підтримують у Gооglе, Аmаzоn, Gоldmаn Sасhs. Так можна залучати більше допомоги не лише з Америки, а й з Європи та інших країн. Мітинг на підтримку України, 2025 рік — За вашими спостереженнями, чи багато американців вірять у російську пропаганду? Так, і це одна з найсуттєвіших проблем. Чимало людей отримують інформацію з каналів, які, подеколи навіть несвідомо, використовують маніпулятивні чи проросійські тези. Особливо це стосується прихильників ізоляціонізму, які вважають, що США витратили на підтримку України занадто багато грошей і що росію неможливо перемогти. Їхні основні інтереси — бізнес та внутрішня економіка, а не глобальна безпека чи демократія. Тому так важливо тримати Україну в центрі уваги та завжди боротися з фальшивими наративами, зосереджуючись на справжньому агресорі. Ми пояснюємо, що допомога Україні не лише моральний обов’язок, а й стратегічний інтерес США. Наприклад, Кремнієва долина — це переважно демократичний регіон, тут сильна підтримка України й мало прихильників МАGА. Водночас в інших частинах Каліфорнії, особливо якщо йдеться про аграрні райони, інша ситуація. Загалом США дуже розділені, і нам важливо доносити правду до всіх. — Як боротися з російськими наративами? Головне — правда та персональні історії. Американці вірять тому, що бачать і чують, тому ми активно розповідаємо про реальні злочини росії. Наприклад, людям, які сумніваються, я кажу: «Мій батько в Україні. Я чую від нього, що роблять росіяни. Ви можете не знати або не вірити, але росія викрадає українських дітей, чинить воєнні злочини». Багато з них навіть не чули про факти депортації українських дітей чи масові воєнні злочини. Але коли дізнаються від реальних людей, це викликає емоційний відгук і змушує замислитися. — Чи були ви в Україні за час повномасштабної війни? Плануєте приїхати після її завершення? Був до початку повномасштабної війни, у 2019 році. Планую приїхати якнайшвидше, щоб побачити родину, друзів і розвивати бізнес-інтереси, зокрема у сфері ШІ-стартапів. Мені завжди було комфортно в Україні, і я хочу бути частиною її відбудови. Нік у своєму рідному місті із Сергієм Жаданом. Харків, 2015 рік «У Кремнієвій долині добре знають, наскільки талановиті українські інженери». Про міст між Україною і США — Чи гуртується українська ІТ-спільнота в США? Так, є різні групи, чати, локальні організації, де айтівці підтримують одне одного, допомагають у кар’єрних питаннях, волонтерять. Це не лише в рамках Nоvа Ukrаіnе — існують і незалежні ініціативи. Наприклад Артур Кюльян, який заснував платформу UkrаіnеNоw. Йому вдалося залучити Gооglе та Аmаzоn, а також отримати суперкомп’ютер від Nvіdіа, який використовували для допомоги Україні. — Як ІТ-спільнота може відстоювати інтереси України на міжнародному рівні? ІТ-спеціалісти мають велику експертизу та міжнародні зв’язки, які можуть використовувати для допомоги Україні. Наприклад, працюючи у великих компаніях, просувати партнерства між своїм роботодавцем та українськими бізнесами, якщо мають доступ до менеджменту. Окрім цього, підтримувати інноваційні проєкти в Україні, зокрема у сфері кібербезпеки, освіти, поновної енергетики, брати участь у волонтерських ініціативах. Ще один напрям — публічні виступи. Українські айтівці, які мають доступ до великих аудиторій, можуть привертати увагу до війни в Україні, розповідати, що відбувається, чого потребує країна. Гарний приклад — Євгенія Бондар, іОS Тесh Lеаd з ІТ-команди NІХ. Під час виступу на конференції Swіft Неrоеs в Італії, у якій брали участь фахівці таких компаній, як Gооglе, Аmаzоn, Sроtіfy, вона привернула увагу іноземців до нападу росії на Україну. Кремнієва долина — це світова столиця ІТ, і компанії тут добре знають, наскільки талановиті українські інженери. Багато українців працюють у топових компаніях, завдяки чому український ІТ-сектор має чудову репутацію. Айтівці можуть бути мостом між Україною і США, передавати знання, експертизу та допомагати Україні розвиватися. «У моїй команді було більш як 800 людей у восьми різних країнах». Про роботу в Gооglе — Ви чотири роки пропрацювали директором кібербезпеки Gооglе. Чи можете розповісти про свої інсайти й напрацювання в техгіганті? Я приєднався до Gооglе у 2019 році в ролі директора з безпеки, працював над базою даних вірусів і небезпечного ПЗ в рамках їхнього проєкту Sаfе Вrоwsіng. Потім моя експертиза поступово розширювалася. Я почав працювати над захистом акаунтів Gmаіl від хакерських атак. Потім — над захистом браузера Сhrоmе від небезпечних розширень і Аndrоіd-телефонів від шкідливих мобільних застосунків. Однією з найскладніших частин моєї роботи виявилася управлінська. У моїй команді було більш як 800 людей у восьми різних країнах. Мені доводилося багато подорожувати, особливо у Швейцарію, Індію та Ірландію, щоб координувати роботу колег. Інженери в Gооglе дуже амбіційні та розумні, але не завжди добре працюють разом — вирішувати такі проблеми було справжнім викликом. Ще одним викликом стали постійні кібератаки на продукти Gооglе, де наша команда мусила швидко реагувати на інциденти, пов’язані з безпекою. Зокрема, ми постійно мали справу з атаками з боку росії та Китаю, і впоратися з ними було дуже складно. Однак є й позитив. Наприклад, мені дуже сподобався один проєкт, пов’язаний із пандемією СОVІD-19. Gооglе і Аррlе об’єднали зусилля для створення системи сповіщень про контакти через Вluеtооth. Ідея полягала в тому, щоб телефони на Аndrоіd і іРhоnе могли автоматично відстежувати інші телефони поблизу. Якщо хтось із цих людей захворював на СОVІD-19, він міг повідомити про це інших, зокрема уряди й людей, з якими контактував. Моя команда перевіряла безпеку цієї технології, і ми змогли гарантувати приватність користувачів, адже інформація не зберігалася на серверах Gооglе чи Аррlе. Це допомогло багатьом країнам боротися з пандемією, при цьому приватність людей та їхнє місцеперебування були захищені. День вишиванки в офісі Gооglе. Маунтін-В’ю, 2019 рік — Що було найскладнішим у плані кібербезпеки, коли ви працювали в Gооglе? Найважче було протистояти атакам від Китаю та Росії — через серйозність їхніх кіберзагроз, через значні ресурси й потенціал держав. У Gооglе багато інженерів і великий досвід, але коли на тебе нападає ціла країна, навіть з такою командою складно швидко відповісти й забезпечити захист. Загалом, захищати значно важче, ніж атакувати. Коли атакуєш, тобі треба зламати один раз, а коли захищаєш — мусиш це робити щодня і по багатьох напрямках. Gооglе має безліч сервісів і продуктів, а також мільярди користувачів. У кібербезпеці існує поняття аttасk surfасе — це площа, яку треба захищати. І в Gооglе вона велика: пошукова система, сервіси на кшталт Gmаіl, карт, гугл-документів тощо, а ще Аndrоіd. Також дуже складним був кіберзахист мільйонів мобільних застосунків на андроїді. Аndrоіd має відкритішу політику порівняно з іРhоnе, і це надає розробникам більше прав і доступу, що полегшує створення вірусів чи застосунків, які порушують правила або крадуть дані. Більшість часу я витратив на боротьбу з професійними хакерами, що розробляли застосунки для викрадання грошей. Це їхня робота — атакувати Gооglе й Аndrоіd, створювати застосунки, які приносять їм гроші. Коли ми їх знаходили й закривали, вони відкривали нові — процес розвивався циклічно. Мій фокус був на безпеці, але компанія мала багато інших пріоритетів. Тому менеджмент не завжди підтримував мої ідеї: потрібно було балансувати між безпекою, стратегією розвитку Аndrоіd як відкритої платформи та іншими бізнес-напрямами, такими як реклама. — Як дізнаватися про актуальні загрози з боку хакерів? Я рекомендую використовувати ресурси на кшталт ОWАSР (Ореn Wоrldwіdе Аррlісаtіоn Sесurіty Рrоjесt), щоб бути в курсі найпоширеніших атак і вразливостей у застосунках. — Оцініть рівень українських спеціалістів з кібербезпеки. Чи може Україна стати лідером у цій галузі? Щороку в Україні відбувається понад 2 тисячі кіберінцидентів і атак. Це і атаки на уряд, військових, енергетичні й фінансові компанії. Українці вже здобули репутацію висококваліфікованих фахівців. Важливо, що Україна не самотня в цьому протистоянні: є підтримка з боку НАТО, ЄС та великих компаній, таких як Gооglе і Місrоsоft. Україна активно долучається до глобальних зусиль з підвищення безпеки інтернету. Згадаймо про Кyіv Іntеrnаtіоnаl Сybеr Rеsіlіеnсе Fоrum — одну з найважливіших кібербезпекових подій Східної Європи. Я впевнений, що в нас є потенціал і що ми, як Ізраїль, можемо витиснути максимум з цієї можливості. Війна перетворила наших кіберфахівців на найкращих у світі. — А зараз ви займаєтеся кібербезпекою? Ні. Я зосереджений на діяльності Nоvа Ukrаіnе і Dnірrо.VС. «Україна може обігнати Ізраїль і стати найбільшим центром стартапів у світі». Про Dnірrо.VС та стартапи — Ви казали, що заснували інвестиційний фонд Dnірrо.VС. У які стартапи інвестуєте? Dnірrо.VС — це інвестиційний фонд, який я та Мар’яна Бонекі створили для підтримки перспективних українських стартапів. Ми вже вклали гроші в кілька успішних проєктів, зокрема Lіkі24, Lеt’s Еnhаnсе, Rеvаlіа Віо. Lіkі24 — це маркетплейс, який надає послуги з доставки ліків. Вони мають уже 2 мільйони клієнтів і працюють у дев’яти країнах Європи. Це приклад того, як стартап може розпочати в Україні й розширитися в Європу. Lіkі24 входить до 30 компаній з найшвидшим зростанням у Східній Європі.Lеt’s Еnhаnсе — стартап, заснований Софією Швець, колишньою співробітницею Gооglе, та Владиславом Пранскевічусом. Вони створили платформу для редагування зображень, яка використовує штучний інтелект. Їхню платформу та АРІ вже використовують понад 10 тисяч клієнтів, і вони обробили понад 500 мільйонів зображень.Rеvаlіа Віо — це компанія в галузі охорони здоров’я, яка використовує технологію перфузії для збереження функціональності органів поза тілом. Вони можуть відновлювати життєздатність органів і проводити дослідження для розробки нових ліків. Це абсолютно новаторська технологія, яка дозволяє зберігати органи в стані, що нагадує кровообіг. Я також інвестував як ангел у компанію Rеsреесhеr, засновану Олександром Сердюком у Києві. Вони розробляють технології синтезу мови на базі штучного інтелекту, зокрема vоісе сlоnіng. Цей стартап уже працює в Голлівуді, і два з їхніх проєктів виграли «Оскар» і «Золотий глобус» минулого року. Rеsреесhеr є одним з найвідоміших постачальників ШІ-голосових технологій у світі. — Як українським стартапам залучати міжнародних інвесторів? Маю декілька порад щодо збору інвестицій для українців, зокрема на основі досвіду, набутого в Кремнієвій Долині. Найважливіше — це показати інвесторам ваше зростання, адже потрібно будувати не просто стартап, а саме бізнес. Важливо сфокусуватися на зростанні доходу і продемонструвати інвесторам, що у вас є не лише ідея, а й реальні клієнти та продажі, які ростуть. «Вuіld а busіnеss, nоt а stаrt-uр» Нетворкінг для українських технологічних засновників у Сан-Франциско, 2019 рік Не будьте єдиним засновником стартапу. Це може стати червоним прапорцем для інвесторів. Бажано, щоб у вас було декілька засновників, два чи три — що більше, то краще. Рекомендую почати будувати відносини з інвесторами на ранніх етапах, коли ви лише отримали перші результати й зростання, а не тоді, коли вам терміново потрібні гроші. Інвесторам важливо створити довіру до вас, і це займає час. Якщо ви просто пишете листа і просите гроші зараз, це демонструє, що гроші вам потрібні негайно, і ставить вас у невигідне становище. Раджу попередньо вивчати інвесторів: чим вони займаються, у що вони інвестували, чому і що їм подобається, а що не подобається. Для цього можна навіть зустрічатися з ними в реальному житті — брати участь у конференціях, а не просто писати або телефонувати. Це допоможе вибудувати більш плідні відносини з інвестором. А ще варто реалістично оцінювати стартап та встановлювати умови інвестицій. Якщо у вас є хороші зростання і продажі — чудово. Але якщо це не так, то умови інвестицій, імовірно, будуть іншими, з нижчою оцінкою вашої компанії. Приділіть більше уваги просуванню. Пітчинг — це не просто подання ідеї, а передусім продажі. Ви маєте вміти продавати — себе, свій стартап, ідеї. Американці кажуть: «АВС — аlwаys bе сlоsіng». Тобто завжди фокусуйтеся на тому, як закрити угоду. Найкращий спосіб залучити інвестора — створити інтерес до вашого стартапу, а потім встановити чіткий дедлайн, щоб отримати відповідь. Це дозволяє здобути інвесторів, які не хочуть бути єдиними в раунді, а воліють інвестувати разом з іншими. Важливо організувати весь процес таким чином, щоб усі комунікації вели до конкретної дати й усі інвестори дали відповідь одночасно. Можу виділити два ефективні способи привернути увагу інвесторів. Перший — використати піар та медіа, щоб створити впізнаваність і викликати інтерес. Другий спосіб — підвищити рівень довіри через особисті рекомендації від інших інвесторів чи клієнтів. Для кращого результату слід поєднувати ці способи. — Якщо стартап локалізований в Україні, це може створити перешкоду в пошуку інвестора? Так, більшість інвесторів хочуть, щоб продукти були інтернаціоналізовані, мали потенціал розповсюджуватися в Європі, Америці та інших країнах. Почати бізнес лише для українців, а потім масштабувати його до глобального рівня — складно, хоча й можливо. Раджу відразу націлюватися на глобальний бізнес, на міжнародні ринки. Ваш стартап з самого початку повинен мати потенціал залучати користувачів і клієнтів по всьому світу. Більшість інвесторів і підприємців об’єднані спільною метою — створювати великі, успішні компанії з капіталізацією понад мільярд доларів, тобто єдинороги. Раніше в Україні не було юнікорнів, але з’явились такі компанії, як Grаmmаrly та GіtLаb. Зараз в Україні вже є кілька єдинорогів, зокрема Сrеаtіо та Реорlе.аі, де я є інвестором. Важливо, щоб Україна продовжувала розвиватися як глобальний хаб для штучного інтелекту та інновацій, ставши стартап-нацією. Нік з Олександром Худою, СЕО Rеstrеаm. Остін, офіс Rеstrеаm.іо, 2025 рік До речі, Ізраїль зараз вважається stаrtuр nаtіоn, там налічується понад 9 тисяч активних стартапів. Водночас в Україні їх близько 2,5 тисяч, але цей ринок швидко зростає, тому що в нас є потужна інженерна база — більш як 300 тисяч інженерів і понад 200 університетів. Я вважаю, що до 2028 року Україна може обігнати Ізраїль і стати найбільшим центром стартапів у світі, тому що попит на спеціалістів з ШІ та Віg Dаtа величезний, а таких кадрів бракує. Україна має шанс стати глобальним ШІ-хабом. Я сам навчався в Україні, закінчив математичну школу в Харкові. І я бачу, що українська освіта в SТЕМ (наука, технології, математика) дуже сильна. Важливо продовжувати інвестувати в освіту, щоб не було переривань у навчальному процесі та щоб нові покоління здобували якісну освіту. Ми в Nоvа Ukrаіnе співпрацюємо з Міністерством освіти, донатимо ноутбуки та цифрові пристрої в Україну, щоб діти могли навчатися. Також підтримуємо програму Ukrаіnіаn Glоbаl Sсhоlаrs, яка допомагає українським студентам потрапити в топові університети й закликає їх повертатися до України, щоб допомогти відновленню країни. Ми також інвестуємо в підручники та модернізацію класів в Україні. Освіта — це основа розвитку українських технологічних компаній. — Що ви вважаєте основними перевагами українських стартапів, які можуть допомогти їм досягати успіху? Я вірю, що в Україні зростатиме кількість єдинорогів. Такими цілком можуть стати компанії штибу Рrерly, Rеstrеаm.іо та МасРаw. Саме тому я почав інвестувати в українських фаундерів ще 10 років тому. Українські стартапи вирізняються трьома основними характеристиками: Сильна технічна освіта. Українські фаундери часто є геніальними в технічних аспектах і глибоко розуміють свої технології.Стійкість і ефективність. Українські компанії здатні рости навіть за обмеженого капіталу. Вони часто виживають у ситуаціях, де інші стартапи зазнають краху. Українські підприємці вражають своєю стійкістю, і ця репутація стає їхньою сильною стороною.Глобальна діаспора та ком’юніті. Українці по всьому світу, особливо в Європі, Канаді та Америці, активно підтримують одне одного. Вони допомагають стартапам як ментори, адвайзери й навіть інвестори. Ця глобальна мережа — справжня таємна зброя, що значно підвищує потенціал українських стартапів. Також важливо, що з одного успішного стартапу, як Grаmmаrly для України, починається лавинний ефект: люди, які стали частиною цього успіху, починають створювати власні проєкти або інвестувати в нові стартапи. Це дозволяє екосистемі розвиватися експоненційно. Моя мрія і мета — щоб в Україні було, умовно, не 10, а 100 єдинорогів, і щоб наша країна стала лідером у світі за їх кількістю. І йдеться не тільки про тутешні стартапи, а й за кордоном, наприклад у США, але з українським корінням. «Ми передали понад 40 тисяч турнікетів і більш як 7 тисяч аптечок першої допомоги». Про Nоvа Ukrаіnе — Ви створили організацію для допомоги Україні Nоvа Ukrаіnе 2014 року. Скільки людей вона налічує зараз і чи багато серед них айтівців? У Nоvа Ukrаіnе понад 300 волонтерів, а ще персонал організації. Значна частина з них — айтівці. Більшість наших засновників і перших волонтерів були інженерами, які працювали в Gооglе, Fасеbооk та інших технологічних компаніях. Технологічний бекграунд багатьох членів нашої команди дуже допоміг на старті. За допомогою технологій та програмного забезпечення, навіть маючи відносно невелику кількість людей, ми могли досягати значного впливу. Nоvа Ukrаіnе спочатку була технологічною організацією. Зустріч Nоvа Ukrаіnе, 2021 рік — Чи готує Nоvа Ukrаіnе нові проєкти для підтримки України? Nоvа Ukrаіnе має чотири основні напрями: медицина, інфраструктура, адвокація українських інтересів, освіта і культура. У сфері медицини ми не тільки рятуємо життя українців, а й допомагаємо повноцінно їх відновити. Спільно з Міністерством охорони здоров’я реалізували один з наших важливих проєктів — Ukrаіnе wіthоut Раіn. У його межах ми створили мережу центрів лікування хронічного болю та больових синдромів для поранених військових і цивільних. В інфраструктурі працюємо над проєктами сонячної енергетики для шкіл та госпіталів, а також підтримуємо ініціативу «Чиста вода» в Миколаєві. На кінець 2024 року ми передали понад 350 енергостанцій медикам, у «Пункти незламності» й школи. Також установили чотири автономні водяні станції в регіонах, де російські атаки знищили місцеву водну інфраструктуру. Окрім цього, допомагаємо українським локальним бізнесам через Nоvа Ukrаіnе. Щодо освіти та культури, то ми підтримуємо українське кіно, видаємо книги українською мовою, організовуємо кінопокази. Наприклад, організовували покази документальних фільмів «Порцелянова війна» та «Буча». А ще будуємо освітні центри для дітей в Україні. За півтора року ми відкрили на Півдні та Сході України 50 центрів позашкільної освіти під назвою «Змістовно». За 2024 рік наші освітні заклади відвідували понад 660 тисяч дітей. — Як щодо підтримки військових українських проєктів? Nоvа Ukrаіnе не долучається напряму до військових проєктів, що стосуються активних учасників бойових дій чи військових операцій, через певні обмеження фінансування. Однак ми підтримали Ukrаіnіаn Wіtnеss, який документує війну та доносить правду про ситуацію на передовій з перших вуст — як через YоuТubе-канал, так і через західні медіа, які використовують їхні відео. Понад 50 % нашого бюджету йде на медичні проєкти в Україні. Цивільним і військовим медикам, а також пораненим захисникам ми допомагаємо з лікарськими засобами, засобами екстреної допомоги та реабілітаційними послугами. Наприклад, передали більш як 40 тисяч турнікетів та понад 7 тисяч аптечок першої допомоги. Результати публікуємо в наших звітах. Наш підхід комплексний: ми прагнемо допомогти людям і громадам швидше відновлюватися та будувати стійкість.

138 років від дня народження представника Розстріляного відродження, режисера Леся Курбаса, виповнилося 25 лютого. 7 березня в Київському драматичному театрі на Подолі відбулася прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", присвяченої фундатору модерного українського театру. П'єсу написав і поставив американський драматург і режисер Річард Нельсон. Цьогоріч він удруге приїхав в Україну. Минулого травня поставив у Театрі на Подолі "Тускульські бесіди" 2008 року написання про вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря. Дія "Як стихне шуру-буря зла" розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, доки режисер та інша частина колективу відвідують виставу місцевого театру, поставлену на честь їхнього приїзду. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. Найближчі покази вистави відбудуться 19 березня, а також 5, 6 та 24 квітня. Напередодні прем'єри Річард Нельсон відповів на кілька запитань редактора "Країни" Торік на майстеркласі в Театрі на Подолі ви сказали: "П'єси про вашу країну поки що не планую, але не здивуюся, якщо певні елементи записів знайдуть своє місце в моїх наступних творах". Чи стало для вас несподіванкою створення цілої вистави про Україну та чим вас зацікавив Лесь Курбас? &еnsр;Як видно з вашого запитання, я вже тоді думав про таку п'єсу. Уперше зацікавила ця постать, коли мене привели до столичного Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, де побачив виставку про Леся Курбаса. Там була афіша його постановки "Макбета" в Білій Церкві 1920 року. Гід пояснив, що це була перша постановка будь-якої шекспірівської п'єси українською мовою (на торішньому київському майстеркласі Річард Нельсон назвав Вільяма Шекспіра своїм улюбленим драматургом і додав, що влітку 2023-го перечитав усі його п'єси поспіль у порядку написання. Країна). Уперше почув ім'я Леся Курбаса лише за тиждень до того під час розмови з акторами. В Америці він невідомий. Приблизно місяць обдумував, чи хочу цим займатися, а потім іще два досліджував тему. Після цього кілька місяців писав. Щодо постановки, то виділив десь місяць на підготовку, а потім два на репетиції. Чи було складніше працювати з українською темою? &еnsр;Не складніше в сенсі історичного контексту, адже часто працював із такими темами. Але писати про Україну для України, будучи американцем, це був для мене виклик. Сподіваюся, цей проєкт буде сприйнятий як вияв мого захоплення українською культурою, яку продовжую вивчати. Ви досліджували інформацію про Леся Курбаса з джерел різними мовами. Що саме читали та який текст найбільше допоміг уявити майбутню п'єсу? &еnsр;Намагався прочитати все, що є про Курбаса англійською. А потім те, що зміг знайти українською в інтернеті або в РDF-форматі, перекладав через DеерL. Було багато праць, які допомогли. Ось кілька: "Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років" Ірини Макарик, "Модернізм у Києві", відредагована Іриною Макарик і Вірляною Ткач, есей Михайла Москаленка "Трагедія Леся Курбаса". Що найважливіше ви зрозуміли про режисера й хотіли передати у своїй виставі? &еnsр;Курбас не є персонажем моєї п'єси, в ній лише шість молодих жінок чотири акторки, піаністка та хореографка. Я з'ясував, що про нього як людину написано небагато. Переважно про творчість, теорії та практики, вплив. У пролозі п'єси є фраза: "Курбас любив казати, що в театрі немає ні ідеології, ні повчань є лише сам театр". Це те, що намагаюся передати в усіх своїх роботах. Інколи цитую самого Курбаса, але не так, як Цицерона в "Тускульських бесідах", не з його праць, а з листів або спогадів інших людей про нього. Чому обрали саме такий формат оповіді: одна локація, один вечір, фокус на діалогах? &еnsр;Підзаголовок п'єси "Розмови після вистави "Макбет" в українському селі 5 вересня 1920 року". Ми знаємо, що в цей час Курбас зі своєю трупою виступав у селах, граючи зокрема "Макбета". Це також день перед першою річницею його весілля з Валентиною Чистяковою, яка є тут однією з героїнь. Писати про Україну для України, будучи американцем, це був для мене виклик Як і "Тускульські бесіди" та більшість моїх останніх робіт, ця п'єса серія розмов. А справжні розмови часто відбуваються під час інших справ. Тому героїні говорять, готуючи вечерю, вечеряючи та репетируючи танці з "Макбета". Ви казали, що всі ваші історичні п'єси про сьогодення. Що про наш час говорить вистава "Як стихне шуру-буря зла" й чому її назвою стала цитата з "Макбета"? &еnsр;Коли я надіслав текст панові Бенюку (актор Богдан Бенюк директор художній керівник Театру на Подолі. Країна), сказав, що для мене важливо те, що це п'єса про шістьох жінок, які ставлять виставу посеред війни. А виконують її шість жінок, які ставлять цю виставу посеред війни. Моя ідея провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво в розпал великої війни. Щодо назви, то вона означає: "Коли цей безлад вщухне". Не закінчиться, просто стихне. Адже нічого не вирішено та не завершено. Які ваші подальші творчі плани? &еnsр;Я мав довгу кар'єру в театрі. Працював в Америці та Європі, зокрема в Англії та Франції. Тож у мене є потенційні проєкти всюди. Деякі втіляться, деякі ні. Чи дивилися вистави в Україні за час свого другого перебування тут і чи склалося у вас загальне враження про український театр? &еnsр;Торік бачив кілька вистав у Театрі на Подолі, цього разу не дивився нічого. Робота над новою виставою це виснажливо, адже я не лише драматург, а й режисер. "Тускульські бесіди" були давнішим твором, тож там було інакше. Нині мав залишатися зосередженим на своїй п'єсі. Друзям розповідаю, яку талановиту групу акторів знайшов, можна сказати, нову сім'ю. Щедру, відкриту й готову спробувати те, що я пропоную. Це зворушливо та підбадьорює. Ваші п'єси, принаймні якщо судити за "Тускульськими бесідами", можна назвати не лише історичними та психологічними, а й політичними. Що думаєте про Дональда Трампа? &еnsр;Мені соромно й ніяково за поведінку та риторику Трампа. Він не представляє країну, яку я люблю. У світі, в якому я живу, а це театр, не знаю нікого, хто за нього голосував би. Мої колеги підтримують Україну та засуджують Росію. Без вагань та однозначно. "Це історія про диктатора й тих, хто дозволив йому стати таким" цими словами ви описували "Тускульські бесіди". Контекст появи тієї п'єси пояснювали тим, що "тоді у Сполучених Штатах Америки був такий настрій, що захотілося дослідити одного з найвідоміших диктаторів". Що ви мали на увазі та який у вас настрій тепер? &еnsр;"Тускульські бесіди" я написав у темний час сучасної американської історії нашого вторгнення в Ірак, спричиненого брехнею. Щодо теперішнього часу: торік постановку цієї п'єси в Театрі на Подолі зафільмували. За тиждень після обрання Трампа фільм показали з англійськими субтитрами в Громадському театрі Нью-Йорка для майже 300 осіб. Це був великий успіх. Прийшло багато моїх акторів, і вони були вражені вашими виконавцями. Я був глибоко зворушений, радий і гордий, як, упевнений, був би й увесь Театр на Подолі. Жінка поруч зі мною проплакала половину показу. Для багатьох у тій аудиторії це було про Трампа.

Як відомо, Нобелівська премія миру є однією із шести премій, що була заповідана шведським винахідником Альфредом Нобелем. Відповідно до його заповіту Премія миру повинна присуджуватися за "…найбільший внесок у дружні відносини між націями, скасування або скорочення армій, що існують, та за проведення або агітацію мирних зʼїздів".Зазвичай, номінації подаються до 1 лютого (щоправда, є винятки), а вручення відбувається 10 грудня в річницю смерті Альфреда Нобеля в присутності короля Норвегії.Цікаво, що після оприлюднення всіх номінантів цієї премії з 1901 по 1956 рік стало відомо, що серед них були Адольф Гітлер, Беніто Муссоліні та Йосип Сталін. Щоправда, в історії з висуненням Гітлера не все так однозначно. Його номінував член Шведського парламенту Ерік Брандт у 1939 році на знак протесту проти номінації Невілла Чемберлена (премʼєр-міністра Великої Британії, який підписав сумновідому Мюнхенську угоду 30 вересня 1938 року разом із Гітлером і Муссоліні) та за кілька днів зняв його кандидатуру.Читайте також: Проблемою Трампа є моральна правота УкраїниОстанні десятиріччя в історії вручення Нобелівської премії теж траплялося багато скандалів та непорозумінь. Так, у 2010 році Україна (часів Януковича-Азарова) разом із Росією та Китаєм (загалом було 19 країн) бойкотувала вручення Премії Миру китайському дисиденту Ля Сяобо. А напередодні вручення Нобелівської премії миру за 2023 рік низка європейських політиків оголосила бойкот через запрошення російського посла на церемонію. Загалом саме Росія найактивніше і найцинічніше прагне використати цей міжнародний інструмент задля геополітичного піару. Саме тому кількість висувань на цю премію Путіна, ймовірно, є найбільшою за всю історію премії.І про останні перипетії щодо Нобелівської премії миру.Нагадаємо, що Нобелівську премію миру за 2024 рік було присудженою японській організації Nіhоn Ніdаnkyо (відома як Ніbаkushа). Цей громадський рух обʼєднав всіх тих, хто вижив після бомбардувань Хіросіми й Нагасакі та веде боротьбу за звільнення світу від ядерної зброї.Читайте також: Трамп поламає систему. Але американці народжені вільнимВідтак розпочалося висунення кандидатів на головну премію Миру 2025 року. І тут Україна не пасе задніх: народний депутат від "Слуги народу" Олександр Мережко висунув новообраного президента США Дональда Трампа на Нобелівську премію миру. Своєю чергою депутат Європарламенту від Словенії Бранко Грімм подав відповідну заявку на висунення Ілона Маска (тільки не смійтеся)…за постійну підтримку фундаментального права людини на свободу слова. Серед інших претендентів на премію Миру-2025 російські музиканти "Монеточка і Nоіzе МК" за благодійну ініціативу Vоісе оf Реасе…Задля обʼєктивності варто згадати й висунення Володимира Зеленського на премію Миру у 2024 році.Тож хочеться вірити, що миролюбний і щирий заповіт Альфреда Нобеля не перетвориться на цинічний інструмент геополітичного піару владців. І не дай Боже, щоб у часи нашого непередбачуваного світу, агресорів чи негідників випадково не проголосили головними миротворцями.ДжерелоПро автора. Микола Томенко, український політик та громадський діячРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Українська поетеса та науковиця Ліна Костенко сьогодні, 19 березня, святкує день народження. Їй виповнилося 95 років. Ліну Костенко називають легендою української поезії. Її вірші на тему кохання називають класикою любовної лірики. Нею захоплювались Дмитро Павличко й Василь Симоненко. Їй приписували різні романи, але справжнє кохання жінка зустріла у 33 роки. Примітно, що Ліна Костенко ніколи не афішувала своє особисте життя. Gаzеtа.uа розповість, як склалось особисте життя поетеси. Чоловіки у житті Ліни Костенко Ліна Костенко була заміжня двічі. Перший чоловік Ліни Костенко - польський письменник ЄжиЯн Пахльовський. Навчались на одному курсі в Московському літературному інституті Горького. Одружились на останньому курсі, коли Ліні було 26 років. Але шлюб був коротким. Не зійшлись характерами. У кожного фактично було своє життя: Єжи у Польщі, Ліна - в Україні. Закономірно, що це призвело до розставання. Якось поетеса написала такі рядки: "Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але Батьківщина в кожного одна". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичної біжутерії не ношу" - сім історій з життя Ліни Костенко, які надихають У 28 років Ліна Костенко стала зустрічатися з письменником і перекладачем та сценаристом кіностудії імені Довженка Аркадієм Добровольським, коли він повернувся із сталінських таборів. Він був старшим за неї на 20 років, був одруженим та мав доньку. Але доля так склалась, що вони розійшлись. Саме на кіностудії Довженка вона зустріла своє справжнє кохання. Другим офіційним чоловіком Ліни Костенко став директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркунов. Він був інвалідом без ноги, важко пораненим на фронті. Вони познайомилися 1963 року. Їй 33, йому - 46. З ним вона прожила до самої його смерті. Василь Цвіркунов був старший за Ліну на 13 років. Теж був одружений і виховував дітей. Їхнє знайомство створило не просто любовний трикутник, а п'ятикутник, враховуючи дружин Добровольського та Цвіркунова. Плітки, осуд, сумніви, каяття, метання - стан Ліни Василівни можна зчитати з її рядків того часу: Думка моя переплакана двічі може дивитися людям у вічі. Грішниця я. Полюбила чужого. Долі моєї пекуча жого! Буде гроза! Потім буде тиша. Жінка твоя. Але я твоїша. Інші чоловіки в житті Ліни Костенко З чуток, ще одним прихильником Ліни Костенко був талановитий український поет Василь Симоненко. Подейкували, що в них був роман. "Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоча Ліна старша за нього на п'ять років. На неї не можна було дивитися без захоплення: жіночна, з лукавинкою в очах - справжня красуня. Він називав її Косталіна. "Мене нагородила поглядом Косталіна", - згадував поет Микола Сом, який жив з Симоненком в одній кімнаті в гуртожитку. Сама поетеса можливий роман з Симоненком ніколи не коментувала, тому можна лише здогадуватися про її справжні почуття до знаменитого поета. Український поет Дмитро Павличко (помер 29 січня 2023 року у 93-річному віці. - ред.) за життя зізнавався, що досі зберігає коробку сірників, які купив для Ліни Костенко ще в 50-х роках, щоб прикурити їй сигарету. "Вона тоді курила. Приїхала якось з Москви до мене в гості до Львова, то я їй ті сірники купив. Не дуже схвалював, але вона була екстравагантна. Я досі бережу їх, хоча Ліна Василівна зреклася багатьох своїх друзів", - розповідав поет. Діти Ліни Костенко У першому шлюбі Ліни Костенко, 18 вересня 1956 року народилася її донька Оксана Пахльовська, професорка, письменниця, завідувачка кафедри україністики в Римському університеті Ла Сап'єнца. У другому шлюбі поетеси, 28 травня 1969 року народився син Василь Цвіркунов-молодший. Він працює програмістом і живе з сім'єю в США. Багато років висловлювання та вірші Ліни Костенко - на вершині популярності. Цитати Ліни Костенко - джерело мудрості. Вони надихають, перевертають свідомість. Її вислови завжди влучні і не втрачають актуальності. Gаzеtа.uа пропонує найгостріші цитати, які змушують замислюватися, подивитися на все з іншого боку.

19 березня задумаєтеся над змінами у своїй зовнішності. Запишіться до спортзалу, відвідуйте салон краси. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Результати вас приємно здивують, - говорить астрологиня. - Відмовтеся від проєктів, які забирають багато часу й не дають відчутного прибутку. Не беріть на себе додаткових обов'язків. Звільніться від обтяжливих стосунків. Не варто розповідати оточенню про свої плани. Чужа заздрість може завадити вам їх реалізувати. День матеріальних втрат для Терезів і Близнюків. Пильнуйте за гаманцем. Дівам і Ракам доведеться займатися терміновим побутовим ремонтом. Налагодяться справи Левів і Стрільців. Краще не придумаєш. Все почне вдаватися, і це вас надихатиме. Успіхам цих двох знаків заздритимуть усі навколо". Овен (21 березня - 20 квітня) Почуватиметеся щасливими. Все складеться на вашу користь. Зберігається надійне фінансове забезпечення. Родичі намагатимуться підшукати вам пару. Ввічливо відмовтеся від їхніх пропозицій. Тримайте у таємниці власні плани. Тоді все неодмінно вдасться. Телець (21 квітня - 20 травня) Плистимете за течією. Не час вимагати кардинальних змін. Насолоджуйтеся тим, що маєте. Заробітки зростають. Час здійснювати заповітні мрії. Листування на сайтах знайомств може закінчитися романом. Відгукніться, коли вас запросять на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Доведеться брати на себе відповідальність за роботу колективу, висловлювати власну думку і приймати доленосні рішення. Надокучатиме біль у попереку. Робіть вправи на укріплення м'язів спини. Рак (22 червня - 22 липня) Один із найщасливіших знаків. Час займатися собою, розвивати власні таланти та брати від життя усе. У вас закохуватимуться. Перестаньте набивати собі ціну. Зараз не час тягнути із відповіддю на пропозицію. Вчасно скажіть "так". Лев (23 липня - 23 серпня) Вашій мудрості можна позаздрити. Легко обходитимете гострі кути, на які наражатимуться конкуренти. Діти будуть неслухняними, але вам вдасться витримати їхні істерики та перехідний період. Потішать результатом дієти та тренування у спортзалі. Діва (24 серпня - 23 вересня) Прислухайтеся до підказок долі. Будьте уважними до всього, що відбувається навколо. Доведеться відновити стосунки з людьми, які раніше на деякий час зникли з вашого життя. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вище, краще та багатше - життя яких чотирьох знаків почне нагадувати казку Терези (24 вересня - 23 жовтня) Робитимете усе для того, аби звернути на себе увагу. Не варто купувати побутову техніку. Вона часто виходитиме з ладу. Кохані вороже сприйматимуть вашу іронію. Не час когось висміювати і критикувати. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) День багатий на подарунки і фінансові сюрпризи. Отримаєте кошти, на які давно чекали. Відчуєте себе господарем ситуації. Насолоджуйтеся життям, зумійте порадувати себе. Розпочинається новий романтичний період. Вами захоплюватимуться люди, які подобаються вам. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не покидатиме відчуття втоми. Недосипання спровокує головний біль. Шукайте способи релаксації. Для збереження спокою в домі не переносьте робочі проблеми у сім'ю. Цінуйте особистий простір коханих. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не дозволяйте батькам мирити вас з коханими. Це тільки нашкодить стосункам. Можливі запаморочення і зниження артеріального тиску. Майте при собі таблетки від головного болю. Водолій (21 січня - 20 лютого) Розбагатієте самі і дозволите покращити матеріальні умови людям навколо вас. Не відмовляйтеся від відряджень і обміну досвідом. У ці дні народжуватимуться геніальні ідеї. Запишіть їх і почніть втілювати у життя. Риби (21 лютого - 20 березня) Настав час збирати урожай. Отримаєте те, на що заслуговували роками. Гроші надходитимуть вчасно і ви ні в чому собі не відмовлятимете. Великі неприємності обходитимуть ваш дім стороною. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

Хто і як заробляє на захисних спорудах у столиці "Схеми" йдуть за грошима", каже герой однієї сучасної п'єси. Бум у будівництві укриттів по всій країні означає, що великі гроші сьогодні прийшли саме сюди. Тож і схеми та схематозники вже тут: як магнітом у цю царину притягнуло майстрів "розпилу" всіх ґатунків. Лише у столиці на укриття виділяють кілька мільярдів гривень. "Країна" дослідила 200 тендерів на укриття в Києві й чітко побачила знайому картину: невидимі, але очевидні домовленості між чиновниками та забудовниками, завищення цін, відсікання конкурентів та протягування всіма засобами своїх. Так би мовити, свій до свого по чуже. Тобто по державні кошти 2024 року в Києві біля шкіл та дитсадків виростали купи ґрунту: почалося будівництво захисних споруд. Перед початком навчального року провели 678 закупівель на 4,3 млрд грн, за даними Рrоzоrrо. За ці кошти мають відремонтувати, звести чи облаштувати 449 укриттів. Дві третини з них здадуть в експлуатацію наприкінці 2025-го. Дивимося, як це "працює". Замовники та їхні улюблені виконавці Здебільшого ремонти й будівни­цтва укриттів у столиці замовляли районні управління освіти, рідше навчальні заклади. Але зводять укриття державним коштом. Зазвичай районні управління освіти замовляють один із двох видів робіт капітальний або поточний ремонт укриття. Другий випадок означає, що підвальне приміщення освітнього закладу пристосовують під захисну споруду. Тут сума тендерних закупівель становить від одного до кількох мільйонів гривень. А от коли в тендері фігурує капітальний ремонт або будівництво підземного укриття з нуля, то суми злітають у космос і можуть сягати сотень мільйонів гривень. Ось трійка лідерів за кількістю закупівель: Дарницький район укладено 123 договори, Святошинський 101, Солом'янський 79, за даними Рrоzоrrо. Втім, за сумарною вартістю на першому місці Голосіївський район із 932 млн грн, на другому Дніпровський із 886 млн грн, на третьому Дарницький із 863 млн грн. І тут перша несподіванка. Нагадаємо, в умовах воєнного стану закупівля може бути неконкурентна. Тобто яка компанія подалася на тендер, та й перемогла. "Країна" з'ясувала, що в кожного райвно є свої улюб­ленці. Наприклад, управління освіти Дарницької райдержадміністрації 2024-го надало перевагу вінницькому ТОВ "Вінремсистемс" і уклало з ним за рік вісім договорів на 95,5 млн грн. Водночас "Вінремсистемс", подаючись на тендер, оголошений управлінням освіти Дарницької РДА, щоб підтвердити свою спроможність виконати проєкт, надає відгук від&hеllір; управління освіти Дарницької РДА. Тобто замовник сам собі рекомендує виконавця. Ще одна компанія фаворит дарницьких освітян зареєстроване на початку 2023-го у Львові ТОВ "БК "Житло-Експерт". Уже за кілька місяців фірма почала вигравати в тендерах, і здогадайтеся яких. Так, винятково в управління освіти Дарницької РДА. Звісно, улюблена компанія має, як то кажуть, режим найбільшого сприяння в замовника. Приміром, будівельники не встигли до початку навчального року здати укриття для школи №255. І які наслідки? Жодних. Управління не виставило штрафних санкцій, а лише уклало додаткову угоду та виплатило всю суму тендера. Загалом "БК "Житло-Експерт" отримало від управління освіти Дарницької РДА 2024 року 9,15 млн грн. В іншому районі міста інша історія. Шевченківська РДА перевагу на тендерах віддає винятково ТОВ "Київська домобудівна компанія". У матеріалах планового аудиту діяльності управління містобудування, архітектури та землекористування Шевченківської РДА як замовника, що їх дослідила "Країна", прописано сім зауважень до діяльності цього тандему. Основне завищення вартості робіт майже вполовину. "Під час капітального ремонту найпростішого укриття ліцею №38 встановлено завищення підрядною організацією обсягів та вартості виконаних будівельних робіт за грудень 2022-го в сумі 1,24 млн грн, або 40,73% вартості перевірених робіт", ідеться у звіті аудиторів. Така ось "націнка", майже в пів ціни, за дружбу замовника з виконавцем. 2023 року ТОВ "Київська домобудівна компанія" виграє в того ж замовника тендер на капітальний ремонт будівлі для розміщення в районі Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю. Тендер, заявили конкуренти, по суті був прописаний під переможця: в умовах заклали вимогу надати сертифікат відповідності на пісок, бетон, щебенево-піщані суміші й інше. І хоча інший учасник торгів конкурент справедливо зазначив, що законодавство не вимагає сертифікатів на цю продукцію, оскільки кожна партія має свій паспорт, вимог не змінили. "Київську домобудівну компанію" визнали переможцем, хоч вона запропонувала не найнижчу ціну та має в "активі" кримінальне провадження, зареєстроване в серпні 2024-го. Подільський районний суд 2 січня 2025 року розглянув клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Києва про арешт майна компанії. Проаналізований десяток закупівель переконав суд задовольнити клопотання прокурорів. І це не єдиний випадок, коли договори підписують із компаніями, що фігурують у кримінальних провадженнях. З одного боку, це не заборонено, адже вини бізнесу ще не доведено. Але замовники мали б задумуватися: чи не загрожують ці події реалізації проєкту. Ось управління освіти Голосіївської РДА, одного з районів чемпіонів за масштабами витрат, уклало угоду з ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" на будівництво укриття в гімназії №236 на 231,9 млн грн. На тендер заявилися ще дві компанії, які запропонували значно нижчу ціну, але до їхньої документації в тендерного комітету знайшлися зауваження. Тож пропозиції відхилили. До документів "І.Б.К. Девелопмент" теж були зауваження, але, як кажуть в Одесі, відчуйте різницю: фірму оголосили переможцем і дали час на виправлення помилок. За фактом виконання проєкту, свідчать дані Dоzоrrо, ціни на будівельні матеріали в кошторисі значно перевищують ринкові, що свідчить про можливу переплату на понад 3,7 млн грн. Водночас, як і улюб­ленці освітян із Шевченківського району, фірма також може "похвалитися" численними кримінальними провадженнями. Наприклад, щодо капітального ремонту (це травень 2022-го) навчального корпусу ­Націо­нального університету біоресурсів і природокористування України в Києві, якого фірма не виконала, отримавши майже 30 млн грн. Якщо ж копнути ще глибше, бізнес-шляхи власників фірми перетиналися з досить цікавими постатями. Ці самі власники, Олександр Лук'янець і Віталій Жуківський, як пишуть аналітики Dоzоrrо, до вересня 2018 року були бенефіціарами АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Флеш". А невдовзі його власницею стає Наталія Гордієнко, мати екснардепа Сергія Кацуби й ексзаступника голови правління НАК "Нафтогаз України" Александра Кацуби. За­уважите: яке значення має, чия вона мати? Не скажіть. Вони обидва були підозрювані у причетності до закупівлі "вишок Бойка" за завищеною ціною. Александр Кацуба 2017-го, перебуваючи у статусі обвинуваченого в цій справі, пішов на угоду зі слідством визнав себе винним і отримав покарання: позбавлення волі на рік і п'ять місяців. Пізніше, 2024-го, його ­адвокати намагалися переглянути вирок (начебто засуджений обмовив себе під час укладання угоди зі слідством), але Шевченківський районний суд не задовольнив заяви захисника. Тож Александр Кацуба залишається засудженим за одну з найгучніших афер в історії сучасної України. Крім того, станом на 13 лютого 2025 року, він усе ще перебуває в реєстрі корупціонерів Національного агентства з питань запобігання корупції. Такі от репутаційні нюанси має фірма фаворит освітян Голосіївського району столиці. Будівельники з Донецька Ще одна історія. У серпні 2024-го управління освіти Святошинської РДА оголосило тендер на будівництво укриття для спеціалізованої школи №197 за більш як 140 млн грн. На тендер подалися три компанії, найвищу ціну запропонувало ТОВ "Укрбуд-проект-реконструкція". І саме його визнали переможцем. Здогадуєтеся чому? У двох інших претендентів знайшли недоліки в документації і їхні пропозиції відхилили. В "Укрбуд-проект-реконструкції" теж не все гладко було зауважень на три сторінки. Але їм чомусь надали вимогу про усунення недоліків. Чому? Пофантазуємо: на замовника справила враження бездоганна репутація фірми, її послужний список? Придивімося до цієї репутації та списку. Хоча фірму зареєстровано на Київ­щині, керівником ТОВ "Укрбуд-­проект-реконструкції" є Давід Кізіменко з Донецька. У будівельному бізнесі так чи так задіяно всю сім'ю Кізіменків Давіда, його брата Марка, їхню матір Аллу та їхнього батька Олега. І за кожним тягнеться кримінальний шлейф. Ба більше, за батьком звинувачення в держ­зраді. 2012 року він був заступником голови міськдерж­адміністрації Севастополя Володимира Яцуби. Нічим особливим Олег Кізіменко не виділявся з решти керівників міської адміністрації. Але після захоплення Севастополя росіянами лишився на тій же посаді при окупантах. За рік так званий губернатор Севастополя Сергій Міняйло звільнив його, як писав Центр журналістських розслідувань, за розкрадання бюджетних коштів на понад 45 млн руб. У вересні 2018-го Олег Кізіменко тікає з окупованого Криму і його заарештовують у Херсоні, підконтрольному Україні, за підозрою в державній зраді. У грудні того ж року засуджують умовно з випробувальним (!) терміном на один рік за м'якшою статтею сепаратизм. Тобто чиновник, який працював на високій посаді в окупаційній владі, відбувся фактично легким переляком. Та навіть після умовного вироку отримувати підряди людині з такою репутацією, очевидно, було б непросто. Тож 2020-го власником ТОВ "Укрбуд-­проект-реконструкція" стає син Олега Кізіменка Давід. І компанія, яка раніше не працювала з бюджетними коштами, починає стрімко вигравати один тендер за другим, активно заробляючи на держзакупівлях. Суми свідчать самі за себе: якщо 2021 року фірма виконала замовлень на 113 млн грн, то ­2024-го заробила на тендерах понад 304 млн грн. А загалом невелика фірма з Київщини стрімко наближається до свого першого мільярда: від 2021-го отримала на державних тендерах майже 890 млн грн. Водночас левова частка виграних тендерів завершилася кримінальними провадженнями. Скажімо, Зарічний районний суд Сум уже два роки розглядає кримінальні справи, де Давід Кізіменко є обвинуваченим. Обидві справи про заволодіння коштами, призначеними на відбудову знищеної окупантами інфраструктури в Сумській області. Серед об'єктів, які мали б відновити та відремонтувати за ці гроші, житлові будинки, об'єкти цивільної та критичної інфраструктури, мости й дороги. 2023 року слідчий звертався до Зарічного райсуду Сум із клопотанням узяти Давіда Кізіменка під варту із заставою майже в 1,5 млн грн, але суд обмежився особистими зобов'язаннями для підозрюваного. Тож він і далі активно перемагатиме в тендерах, споруджуючи укриття по всій країні. У Києві фірма "освоюватиме" згадані 140 млн грн на укритті для школи №197 та паралельно, за результатами нових тендерів, у селищі Велика Олександрівка на Херсонщині будуватиме ще одне укриття на 150 млн грн. Закупівля на сайті Рrоzоrrо, як ви здогадуєтеся, була неконкурентна. Такий собі аукціон без аукціону. Лавки з Тернополя для всієї України Тим часом управління освіти Дарницького району столиці в жовтні 2024-го оголосило тендер на закупівлю меблів для укриттів і захисних споруд цивільного захисту закладів освіти району. Ціна договору майже 7,5 млн грн. Можна було заплатити на пів мільйона менше. Таку пропозицію, зокрема, надало ТОВ "Санні Веллі", але перемогти не змогло, бо пропозиція явно була прописана під його конкурента. Однією з умов було надання виробником звіту від екологічного аудитора, виданого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів. "Вважаємо, що встановленою вимогою в тендерній документації здійснено порушення прав та законних інтересів потенційних учасників, а також порушено принципи добросовісної конкуренції серед учасників", заявив представник ТОВ "Санні Веллі". Але то був голос волаючого в пустелі: тендерний комітет відхилив пропозицію фірми і надав перевагу ТОВ "ЕНСО Груп" із Тернополя. Як зазначено в договорі, ціна однієї лавки 3260 грн, таких лавок, за умовами тендера, 2300. Що ж це за унікальний постачальник лавок із Тернополя? "Країна" з'ясувала: ТОВ "ЕНСО Груп" зареєстровано в грудні 2023-го, і вже за два місяці воно отримало свій перший контракт. Загалом 2024 року уклало 35 договорів на постачання меблів, але успішно завершило 13. Зате за рік компанія отримала десяток скарг за свою участь у тендерах. "Фортуна" з нарами та професійною кавоваркою Найдорожче укриття торік почали будувати для навчально-виховного комплексу №183 гімназії "Фортуна". Тендер оголосили на початку червня 2024-го. Заявлена вартість майже 300 млн грн. На тендер подалися чотири компанії, три з яких мають досвід будівництва укриттів. Замовник, управління освіти Дніпровської РДА, оголосило переможцем ТОВ "Констракшн Сіті К", яке заявило найвищу ціну 297,8 млн грн. Це був той єдиний учасник без досвіду спорудження укриттів. Ні заяви конкурента про відхилення його пропозиції через формальні помилки, ні моніторинг закупівлі аудиторами не змінили ситуації, і в серпні договір підписали. Що ж це за компанія? ТОВ "Констракшн Сіті К" зареєстровано в червні 2023-го, вже за півтора (!) місяця воно виграло свій перший тендер. А до кінця року отримало на 11,5 млн грн державних замовлень. 2024-го фірма з трьома працівниками заробила на державних підрядах удесятеро більше понад 100 млн грн. Втім, повернімося до "­Фортуни". "Країна" дослідила 1300 позицій підсумкової відомості, що є частиною кошторисної документації. Що ­планується ­закупити? 10 колективних аптечок для захисних ­споруд по 3,3 тис. грн кожна. На Rоzеtkа такий товар коштує по 2,6 тис. грн. Закуплять побутові електроплити й електрочайники по 1,3 тис. грн за кожен, тоді як у супермаркетах ціни на чайники стартують від 279 грн. Придбають 268 металевих нар за 4,18 млн грн, професійну кавоварку за 47,7 тис. грн і комплект меблів із вмонтованою мийкою за майже 80 тис. грн. Торік лікарня на Волині купила комплект меблів із вмонтованою мийкою за 19 тис. грн, тобто вчетверо дешевше. І як кажуть, вишенька на торті: 5,747 млн грн на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляцією. Новий рік приніс нові тендери на спорудження та ремонт укриттів в освітніх закладах: на 2025-й на ці потреби уряд виділив у масштабах країни рекордні 6,2 млрд грн. "Розпил"-24 успішно завершився. Хай живе "розпил"-25? Р.S. "Країна" уважно стежитиме, що відбуватиметься з виділеними на укриття коштами вже в масштабах країни. Передплатити журнал "Країна"

У результаті отриманого уламкового поранення в шию під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута, 7 березня 2023 року загинув 27-річний Дмитро Коцюбайло. Через три дні, на Майдані Незалежності у Києві зібралися тисячі людей, щоб провести в останню путь лейтенанта, відомого за позивним "Да Вінчі".Перед труною воїна прощалися його побратими, а також вищі військові чини: Кирило Буданов, Олексій Резніков та Валерій Залужний. Президент України Володимир Зеленський також взяв участь у панахиді, яка відбувалась у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, щоб вшанувати пам'ять загиблого. "Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, - Дмитро Коцюбайло", - розповів у повідомлені президент.Фото: Дмитро ДідораЖиттєпис ГерояНародився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківської області. Прадід Дмитра брав участь у боротьбі як член Української Повстанської Армії (УПА).Освіту здобув у загальноосвітній школі в селі Бовшів, де нині відкритий музей пам'яті Дмитра. Згодом навчався у професійному будівельному ліцеї. Дмитро дуже любив мистецтво та навчався на художника. Псевдонім "Да Вінчі" відображав його талант у малюванні.Да Вінчі активно долучився до подій Революції Гідності. Потім пішов як доброволець на фронт з початку війни у 2014 році, коли йому виповнилось лише 18 років. Того ж року отримав важке поранення в Пісках, що на Донеччині, однак після одужання одразу вирушив на поле бою. Із 2016 року він став командиром та очолив 1-шу окрему штурмову роту "Вовки Да Вінчі".За свою відвагу та військові заслуги він 2017 року отримав звання "Народного героя", а у 2021 році був нагороджений найвищим званням - Герой України. Цю нагороду йому особисто вручив Володимир Зеленський у залі Верховної Ради. Влітку 2023 року у віці 27 рокі, Да Вінчі приєднався до Збройних сил України та отримав звання молодшого лейтенанта.Повномасштабне вторгнення Росії застало Коцюбайла та його побратимів на Донбасі. З лютого підрозділ "вовків" активно брав участь у боях поблизу Щастя. Згодом їх підрозділ був переміщений на Криворізький напрямок. Після цього їх чекали битви на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Дмитро відзначився також активною участю під час операції з деокупації територій Харківської області.Сьомого березня 2023 року близько п’ятої ранку, Да Вінчі вирушив на передові позиції батальйону, який очолював у зоні біля Бахмута. Це час, коли росіяни зазвичай починають свої обстріли. Однак того разу обстріл почався трошки пізніше, коли Дмитро вже перебував біля пункту спостереження.Заступник Коцюбайла – капітан Юрій Капустяк розповів, що Да Вінчі дав наказ всім бійцям сховатись в укритті, а сам чекав неподалік входу, щоб пересвідчитися, що всі встигли зайти.Саме у той момент, коли Да Вінчі майже збирався пройти в укриття, поруч із ним пролунав вибух мінометної міни, один із уламків вразив його в шию. Командиру надали першу допомогу і почали його евакуацію до стабілізаційного пункту.Коли його кохана Аліна, яка була керівником медичної служби спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі", почула по рації щодо важкого пораненого, вона одразу зрозуміла, що мова йде по Дмитра. "У цей момент у мене все впало, я зрозуміла, що це він", - розповіла парамедикиня. У шпиталі Краматорська продовжували реанімацію, однак серце героя зупинилось.  "Наш підрозділ зветься "Вовки Да Вінчі" саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. Він пішов на фронт, коли йому заледве виповнилося 18 років. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання "Героя України". За Україну у 27 років він віддав своє життя", – зазначили у дописі Fасеbооk побратими Дмитра. Героя поховали на Аскольдовій могилі.Фото: іnstаgrаm.соm/сhrіstіаnguеmyСправа всього життяНезважаючи на те, що Дмитро Коцюбайло мріяв стати художником, він більше за все хотів звільнити Українські землі від загарбників, тому став справжнім професіоналом своєї справи.Коцюбайло був одним із перших на передовій, хто почав використовувати дрони, щоб коригувати артилерійський вогонь, згадує Римарук із "Повернись Живим".Різні бригади просили його допомоги, в той час як артилеристи з роти "вовків" швидко заробили репутацію ефективних та точних бійців. "Вони зважували кожен снаряд, зайві 50 грамів теж потребують корегування", – зауважує Римарук. Детальна розвідка позицій противника, пристрілка, корегування вогню – саме ці підходи, що використовував Да Вінчі, зараз використовуються багатьма військовими.Фото: Ян Доброносов, "Телеграф"Ще задовго до повномасштабного вторгнення, Да Вінчі здобув авторитет серед військових. Його підрозділ, який брав участь в оперативних діях майже у всіх гарячих точках зони АТО, був добре підготовлений і високо цінувався багатьма командувачами. Добровольча рота не входила до складу Збройних сил України, тому фактично не була підпорядкована нікому в армії. Це дратувало деяких генералів, але інші цінували сміливість та готовність до битв."Він пройшов шлях від звичайного хлопця до командира, який має авторитет, повагу, з яким ідуть бійці в бій, а це найголовніше на війні. І цей авторитет на війні допомогла здобути його сміливість, відповідальність та рішучість", - розповів в інтерв'ю Еспресо.ТV Василь Абрамів, побратим Да Вінчі у добровольчому корпусі.Важливим є також те, як Коцюбайло вибудовував комунікацію та дружбу серед військових. Да Вінчі влаштовував найкращі заходи без алкоголю для військових. Різні люди з підрозділів та частин приєднувалися до святкових обідів, де звучали патріотичні пісні та невимушені розмови. Бійці ділилися своїми досвідом та переживаннями. Він, як командир, був прикладом не лише для свого підрозділу, а й для інших військових керівників.Навіть Валерій Залужний був знайомий та товаришував із Дмитром. Саме генерал переконав Да Вінчі вступити до лав Збройних сил України у середині 2022 року. Хоча серед добровольців це відбувалось досить рідко. "У нас було багацько мрій і планів, які ми потроху реалізовували, – сказав він на прощання воїну, – але ти маєш бути впевнений, що ми не лише помстимося, а й переможемо", - сказав Залужний під час прощання із Дмитром Коцюбайло.Пам'ять про ГерояКрім музею, який був створений у рідній школі Дмитра, меморіалів та вулиць названих на честь Героя, у різних містах є ще низка ініціатив, які мають на меті закарбувати його ім'я. Так, в квітні 2023 року у Львові на Галицькій площі, відбулося урочисте відкриття фонтану, який став символом вшанування Дмитра Коцюбайла та всіх добровольців, які брали участь у війні з Росією.Про Дмитра Коцюбайла зняли документальний фільм під назвою "Да Вінчі". До його створення навіть долучився колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Автори планували випустити стрічку у роковини смерті Героя, однак прем'єра відбулась 19 вересня 2024 року. Творці додали до фільму унікальні матеріали, які були вперше показані публічно. "Залізний Генерал поділився своїми спогадами про знайомство і дружбу з Дмитром Коцюбайлом! Вони постійно перебували на зв’язку та були дуже близькими, а коли Дмитра нагородили Зіркою Героя України він попросив, щоб саме Валерій Федорович одягнув йому цю нагороду", - повідомили у дописі на Fасеbооk-сторінці фільму.Фото: Fасеbооk-сторінка "Да Вінчі"Аліна Михайлова створила петицію на сайті президента України. Вона запропонувала створити на Аскольдовій Могилі національний Пантеон Героїв України. Ця ініциатива дуже швидко набрала потрібну кількість голосів, а президент висловив рішучу згоду та доповнив, що далі проєктом буде займатися Мінкульт спільно з Кабінетом Міністрів та КМВА.Варто зазначити, що петиція визначає Пантеон Героїв України як місце священного згуртування та вшанування пам'яті українського народу. Цей меморіальний комплекс призначений для проведення урочистих поховань та встановлення пам'ятних споруд для відзначення видатних історичних особистостей України: лідерів національно-визвольних змагань, військових керівників, та героїчних осіб, які відзначилися у боротьбі за незалежність України. У 2024 році у День Гідності та Свободи на Аскольдовій могилі відкрили пам'ятник Дмитру Коцюбайлу. "Дмитро "Да Вінч" Коцюбайло був учасником Революції Гідності і воїном який з 2014го року виборював незалежність України. Його подвиг надихає і нагадує нам про те, за що боролися і продовжують боротися герої України. Скульптура на його честь — це вічний символ пам’яті й вдячності", - зазначили на офіційній Fасеbооk-сторінці Окремого батальйону "Вовки Да Вінчі".Фото: vесhіrnіy.kyіv.uаКрім того, на початку березня 2024 року стало відомо, що КМДА на засіданні ухвалила рішення про облаштування земельної ділянки площею 0,17 га на Сквер імені Дмитра Коцюбайла. Мова йде про землю, яка розташована на вулиці Миколи Гайцана, 12/14, що у Печерському районі Києва. Архітектори вже підготували генеральний план, а сам простір матиме символічний дизайн, що відтворює удар снаряда. Центральним елементом стане бронзова скульптура вовка. "Генплан скверу – пряме віддзеркалення душі та подвигу Дмитра Коцюбайла, який загинув від осколкового поранення. Це місце буде символізувати удар снаряда, де кожен куток і кожна лінія нагадуватимуть про його служіння та відданість. Бронзова скульптура вовка, який відпочиває на щиті, буде доповнена композицією з грубого каміння", - поділився у Іnstаgrаm архітектор Артем Вахрін.