Search trend "26 грудня свято"

День подяки (Тhаnksgіvіng Dаy) - державне свято у США, яке відзначається у четвертий четвер листопада. У цьому році він припадає на 28 листопада. Це одне з найпопулярніших свят у країні. За традицією, в цей день американці підносили хвалу Богу за багатий урожай, зараз свято втратило своє релігійне походження і перетворився на сімейне торжество. Ідея святкування закінчення збору врожаю сягає глибокої старовини. У Північній Америці це свято трансформувався у подячні молебні за багатий урожай, що супроводжувалися частуванням. За деякими відомостями, перші подячні молебні європейських переселенців відбулися в 1607 році в Джеймстауні, а також у колонії штату Мен. Однак у більшості випадків історію виникнення свята пов'язують з поселенцями, які прибули до Америки з Англії у кінці 1620 року на кораблі Маyflоwеr ("Травнева квітка"). Восени 1621-го року губернатор утвореної ними колонії Плімут Вільям Брадфорд запросив індіанців, що живуть по сусідству, відзначити разом з поселенцями триденне свято на честь першого врожаю, зібраного після голодної зими в Новому Світі, яку колоністи пережили багато в чому завдяки допомозі тубільців. Це був перший День подяки, але колоністи не тільки не називали його так, але й не планували робити його традицією - наступного року свята не було, його провели повторно тільки в 1623-му році, після того, як стурбовані посухою поселенці довго молили про дощ - і отримали його. Довгий час свято було неофіційним. Європейські переселенці влаштовували урочисте збирання осіннього врожаю на місцевому рівні. Кожен штат сам визначав дату святкування. Перший офіційний День подяки був оголошений у 1777-му році Континентальним конгресом і пройшов 18 грудня 1777-го року . У 1789-му році перший президент США Джордж Вашингтон проголосив свято національною подією. Датою проведення "Дня подяки та громадської молитви" (А dаy оf рublіс thаnksgіvіng аnd рrаyеr) стало 26 листопада, четвер. Проте в подальші роки День подяки продовжували проводити нерегулярно. Загальнонаціональним святом воно стало тільки в 1863-му році, коли президент Авраам Лінкольн оголосив, що відтепер останній четвер листопада відзначатиметься як День подяки. Правда, вже в 1865-му році свято відзначалося у перший четвер листопада - так проголосив президент США Ендрю Джонсон. У 1869-му році президент Улісс Грант для Дня подяки вибрав третій четвер. В інші роки День подяки відзначався в останній четвер листопада. У 1939-1941-му роках для розширення різдвяного сезону покупок президент США Франклін Рузвельт переніс свято на передостанній четвер листопада. Перенесення викликало розкол серед штатів - 16 штатів відмовилися змінити традицію і продовжували відзначати свято по-старому. Після двох років плутанини і скарг, 26 грудня 1941-го року Рузвельт підписав закон, що встановлює святкування Дня подяки у четвертий четвер листопада. За роки існування у свята склалася ціла низка традицій, яких американці ретельно дотримуються. День подяки прийнято відзначати в будинку старійшини сім'ї у колі рідних. Рідні і друзі з'їжджаються з усієї країни, щоб посидіти за спільним столом, заставленим традиційним частуванням. Обов'язковим атрибутом застілля є індичка (у різних варіантах її приготування), солодка картопля ямс, журавлинний соус, батати, гарбузовий пиріг - те, що, на думку американців, було на столах колоністів у далекому ХVІІ столітті. Традиційний святковий напій - яблучний сидр. Його подають гарячим і приправленим спеціями. Будинок напередодні свята прикрашають осінніми атрибутами - букетами помаранчевих, жовтих і коричневих хризантем, гілками та ягодами, які ототожнюються з багатим урожаєм. Благодійні організації у переддень свята роздають нужденним зібрані волонтерами подарунки, для безпритульних організовують обіди. Ще одним атрибутом свята є традиційні костюмовані паради. Перший подібний парад пройшов у 1924-му році в Детройті. Найвідоміший парад проводиться щорічно в Нью-Йорку. Його організовує найбільша мережа універмагів "Мейсі" (Масy's). Головною визначною пам'яткою параду є надувні іграшки величезних розмірів (герої мультфільмів, казок і телепередач), які проносять від Центрального парку до входу в універмаг (між Сьомий авеню і Бродвеєм). З 1952-му року парад транслюється по телебаченню. Після Дня Подяки в усіх магазинах країни відбувається відкриття традиційних передріздвяних розпродажів, з 1960-х років цей день відомий також як "Чорна п'ятниця" через величезні затори, що виникають на вулицях.

26 листопада віряни відзначають річницю освячення храму, створеного на честь великомученика Георгія Побідоносця, у Києві. Хто такий Георгій Побідоносець Це один із найшанованіших святих, які увійшли в історію православ'я. З давніх часів у київських князів був звичай засновувати храми на честь своїх ангелів-охоронців. Рівноапостольний князь Володимир - у хрещенні Василь - побудував у Києві та Вишгороді храми імені святителя Василя Великого, князь Ізяслав І - у хрещенні Димитрій - звів храм і монастир у Києві на честь святого великомученика Димитрія. Князь Ярослав Мудрий, який у хрещенні отримав ім'я Георгій, започаткував храм і чоловічу обитель на честь великомученика Георгія, а також побудував храм в ім'я великомучениці Ірини, ангела-хранителя своєї дружини Інгігерди. Храм на честь великомученика Георгія, Георгіївська церква, - це один із перших монастирських київських храмів, збудований у ХІ столітті. Він знаходився перед брамою Святої Софії, на розі сучасної Володимирської вулиці та Георгіївського провулка. Відомо, що на його будівництво князь Ярослав витратив великі кошти, у зведенні храму брала участь велика кількість будівельників. Георгіївська церква згадується в Лаврентіївському літописі, згідно з яким храм міг бути освячений 26 листопада 1051 року святителем Іларіоном, митрополитом Київським. Храм було зруйновано, ймовірно, внаслідок занепаду стародавньої частини Києва після того, як місто було розорено ордами хана Батия 1240 року. Прикмети дощ цього дня - наступного року буде хороший сінокіс; намело багато снігу - чекай гарний урожай; ворони каркають - до потепління; зоряне небо - буде сильний холод; дрібний сніг сипле - чекай на сильні морози, а якщо йде великими пластівцями - до тепла. Що не можна робити Лаятися і лихословити, сваритися, ображати старих і дітей, відмовляти в допомозі, лінуватися і байдикувати. Не можна залишатися в боржниках цього дня, тому краще віддати всі позичені кошти. Цього дня також не можна ходити на полювання і вирушати в далеку дорогу. Якщо поїздку перенести не можна, то слід помолитися про її благополучне завершення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли найкраще прикрашати новорічну ялинку: не пропустіть цю дату Що можна робити У це свято можна піти до храму. Георгія Побідоносця вважають покровителем хліборобів і воїнів. Святого просять про захист від ворогів і недоброзичливців, допомогу в бою, зцілення від хвороб, уберегти людей від злоби, а домашню худобу - від диких звірів. Вважається, щоб заслужити прихильність святого, потрібно добре попрацювати. За народною традицією до цього дня намагалися розрахуватися з усіма боргами - щоб прийдешній рік був вдалим і грошовим. Також за старих часів на Юрія слухали воду біля колодязів: було тихо - зима буде теплою, а якщо чути шум - потрібно готуватися до сильних морозів і хуртовин. Тим, хто дотримується посту, цього дня дозволяється гаряча їжа з олією, риба і вино. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

Помаранчева революція, яка розпочалася у листопаді 2004 року, стала однією з найважливіших подій в історії сучасної України. Вона продемонструвала готовність українського суспільства захищати свої права та протистояти несправедливості.Після другого туру президентських виборів, 21 листопада 2004 року, Центральна виборча комісія оголосила попередні результати підрахунку 33 % виборчих бюлетенів, згідно з якими лідирував тодішній прем'єр-міністр Віктор Янукович, отримавши 50% голосів. Однак, дані екзит-полів показували протилежне: лідером голосування був Віктор Ющенко. Це викликало масове невдоволення, адже численні факти фальсифікації стали очевидними для українців.У ніч на 22 листопада до Києва було введено бронетехніку, посилено охорону біля ЦВК та урядових будівель, а на вулицях столиці з’явилися загони з кілька десятків тисяч внутрішніх військ та спецпризначенців. Водночас диктатор Володимир Путін поспішив привітати Януковича з перемогою, що ще більше підсилило напругу.Вже 23 листопада почалися масштабні мітинги в різних містах України. Епіцентром протестів став Майдан Незалежності в Києві, де зібралися сотні тисяч протестувальників з усієї країни, за оцінками їх кількість складала від 100 до 500 тисяч. Вони вимагали чесних виборів та справедливості.Помаранчева революція, Фото: gеttyіmаgеsЕскалація ситуації у 2004 роціНадалі ситуація ставала лише "жорсткішою", а загальний рівень напруги лише зростав. ЦВК оголосила 24 листопада остаточні результати, визнавши переможцем Януковича. У відповідь Ющенко закликав громадян до загальнонаціонального страйку та оголосив початок "Помаранчевої революції". Протестувальники вимагали в уряду визнати недійсними результати виборів. Дії народного супротиву не залишились непоміченими. Так, 25 листопада Верховний Суд України заборонив публікацію офіційних результатів виборів, що стало важливим кроком у боротьбі. Цього ж дня створено Комітет національного порятунку, до якого увійшли ключові опозиційні політики.Далі протистояння набуло іншого сенсу, коли 26 листопада у Києві зібрався мітинг із близько 60 000 людей, які підтримали Януковича. У цей час почались ще більш дестабілізаційні події на сході України, зокрема у Харківській та Луганській областях, місцеві ради оголосили про намір створити автономію. Це ще більше посилило загрозу територіального розколу держави.Міжнародне втручання та перемога демократіїВерховна Рада провела 27 листопада екстрене позачергове засідання, на якому були присутні всі народні депутати. У результаті було ухвалено постанову щодо політичної кризи, спричиненої президентськими виборами. Парламент визнав результати другого туру голосування недійсними та оголосив недовіру ЦВК через неналежне виконання нею своїх обов’язків відповідно до законодавства України. Незважаючи на прийняті міри з боку  Верховної Ради, на сході країни у депутатський кулуарах та на місцевих рівнях все ще продовжуються обговорення щодо запровадження автономій та проведення референдумів щодо федералізації України. Наприкінці листопада до переговорів між владою та опозицією долучилися міжнародні посередники, зокрема представники ЄС та НАТО. Вони наголошували на важливості збереження єдності України, а більшість лідерів країн Європи погоджувалось з позицією народу щодо необхідності повторного голосування. "Єдність України — життєво важлива", — сказав верховний представник ЄС із зовнішньої політики і безпеки Хав'єр Солана.Тому, напочатку грудня Верховний Суд України визнав численні порушення під час виборів і анулював результати другого туру, призначивши повторне голосування. Це рішення стало переломним моментом у революції. Верховною Радою 8 грудня було ухвалено важливі зміни до закону про вибори президента, щоб унеможливити фальсифікації. Також було затверджено конституційну реформу, яка зменшувала повноваження президента на користь парламенту та уряду.Згодом, 26 грудня 2004 року, відбувся повторний тур виборів, у якому перемогу здобув Віктор Ющенко. Через місяць він офіційно склав присягу та став президентом України.Єдність та справедливістьПомаранчева революція стала символом народної єдності та боротьби за демократичні цінності. Вона на певний час змусила політичну еліту враховувати думку суспільства, хоча й не привела до кардинальних реформ. Гасла, що звучали під час Помаранчевої революції, стали символами єдності, рішучості та віри в перемогу справедливості. Слова "Разом нас багато, нас не подолати!" та "Схід і захід разом!", -  досі мають велике значення, адже РФ намагається розділити наш народ та започаткувати штучний поділ на дві частини, якого насправді немає. Українці – це один народ та одна країна попри всі прагнення та спроби ворога нас розділити. Свято День Свободи було започатковано указом Віктора Ющенка від 19 листопада 2005 року № 1619/2005 "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року, які засвідчили волелюбність Українського народу, його прагнення до свободи і демократичних цінностей". Це свято існувало до 2010 року, доки до влади не прийшов Віктор Янукович та не скасував його. Після Революції Гідності та втечі Януковича до РФ у 2014 році наступний президент України, Петро Порошенко, відновив цю пам’ятну дату, надавши їй нового символізму та значення - День Гідності та Свободи. Цього дня згадують про дві надзвичайно важливі події в історії українського народу: Помаранчеву революцію та революцію Гідності 2013/2014 років.Ці доленосні події довели, що українці готові захищати свободу навіть ціною життя. Вони нагадують нам про силу єдності, важливість громадянської позиції та необхідність будувати справедливу й демократичну державу.Найважливіше, що це час вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя, захищаючи ідеали свободи, гідності та цивілізованого світу, борючись за майбутнє своєї країни та дітей. Це нагадування про незламний дух українців, їхню готовність об'єднатися заради спільної мети та боротися за право жити у справедливій і демократичній державі.Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні до українців з нагоди Дня Гідності та Свободи наголосив на важливості усвідомлення справжньої ціни свободи для України. Глава держави закликав не забувати тих, хто боровся заради майбутнього країни, та шанувати їхній подвиг. Ці слова були опубліковані в офіційному повідомленні на сторінці Президента у Fасеbооk.