Search trend "6 травня свято"

Sign up, for leave a comments and likes
Еспресо on espreso.tv
Чому в справі польсько-української історії весь Сейм голосував на догоду Росії
Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.
we.ua - Чому в справі польсько-української історії весь Сейм голосував на догоду Росії
Gazeta.ua on gazeta.ua
Сім цікавих фактів про журналістів
Щорічно 6 червня в Україні відзначають день журналіста. Це професійне свято працівників засобів масової інформації засновали 25 травня 1994 року на честь прийняття Спілки журналістів України 1992-го в Міжнародну федерацію журналістів. Іноді журналістів називають четвертою владою, оскільки саме їм товариство зобов'язане цивілізованим медіапростором. Gаzеtа.uа зібрала цікаві факти про журналістів. 1. Вони живуть в умовах постійного дедлайну Світ новин живе своїм життям, реальність в якій змінюється з кожною хвилиною. Для журналіста це означає, що статті, інтерв'ю та новини повинні бути написані, відкореговані й опубліковані в той час, коли вони актуальні. 2. Вони - багатогранні особистості Більшість журналістів готують матеріали в різних жанрах і на різні теми. Крім того, деякі з них ще й працюють на кілька різних ЗМІ. Це призводить до того, що їм доводиться постійно розбиратися в незнайомих темах і зі спокоєм ставитися до нової роботи. 3. Найстрашніші критики журналістів - це вони самі Журналісти несуть повну відповідальність за свої матеріали й теми. Одночасно це веде і до гордості за свою роботу, і до прагнення робити її краще. 4. Вони змушені вчитися смиренню Перед тим, як журналіст досягне висот, кожен його матеріал буде правитися і піддаватися жорстокій критиці редакторів тисячі разів. Усе це вчить журналіста смиренно ставитися до критики та незадоволення начальства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прийшло літо: прикмети та прислів'я про теплу пору 5. Вони ризикують своєю кар'єрою мало не щодня Журналісти, які займаються розслідуваннями, постійно ставлять свою кар'єру під удар, намагаючись донести до громадськості важливі факти, які можуть стосуватися впливових людей і компаній. 6. Журналісти - частина постійно зростаючої індустрії Журналістика давно вилізла за рамки звичних ЗМІ. Тепер будь-яке видавництво має сторінку в соціальних мережах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаві факти про дітей 7. Журналісти живуть в світі чоловіків 79% авторів американських газет - чоловіки. Тому бути жінкою в американській журналістиці важко. В Україні все мало не з точністю навпаки: на журналістських факультетах майже 80% - жінки. 6 червня в Україні відзначають День журналіста. Це свято усіх, хто працює в ЗМІ. Святкують кореспонденти, репортери, редактори. Gаzеtа.uа підготувала добірку привітань з Днем журналіста. Вишліть листівки тим, хто працює у медійному просторі. Їм це буде неймовірно приємно. Також вшануймо пам'ять тих журналістів, які не дожили до цього дня.
we.ua - Сім цікавих фактів про журналістів
Суспільне on suspilne.media
Пластуни Тернопільщини відкрили таборовий сезон Святом весни
30 травня-1 червня на Тернопільщині відбулося Свято весни — традиційний захід, яким пластуни розпочинають таборовий сезон. Цьогоріч 240 дітей, віком від від 6-ти до 18-ти років, приїхали до села Тудорів Копичинецької громади
we.ua - Пластуни Тернопільщини відкрили таборовий сезон Святом весни
Gazeta.ua on gazeta.ua
Міжнародний день чаю: найдорожчі напої, які варто спробувати
21 травня відзначають Міжнародний день чаю. Це неофіційне свято, яке створили п'ять років тому за ініціативи Організації Об'єднаних Націй. Цей день - ще одна можливість відзначити чай, який є корисним для здоров'я. Чай є одним з найстаріших і найбільш споживаним напоєм в світі. Сьогодні багато його любителів чаю крім "заварки" додають в чашку імбир, спеції, лимон або часточки апельсина. Розповість, які чаї є найдорожчими та найкращими у світі та як вибрати якісний товар. У світі є кілька десятків сортів чаю. Але є такі, які не кожен може собі дозволити придбати. Переваги найдорожчого чаю у світі З давніх часів ці напої служать як ліки та тонізуючі еліксири. До переваг вживання найдорожчого сорту чаю варто віднести: Поліпшення процесів травлення; Антибактеріальні властивості; Відновлення при застудних захворюваннях; Захист печінки від токсинів; Активізація імунної системи; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не лише спалює жир: що буде з організмом, якщо регулярно пити білий чай Розщеплення жирів; Вирівнювання артеріального тиску; Зміцнення серцево-судинної системи; Прискорення обміну речовин; Зміцнення волосся, нігтів, здоров'я шкіри; Зниження "негативного" холестерину; Очищення від токсинів та шлаків. Як правильно вибрати якісний чай Якщо ви хочете отримати справжнє задоволення від чаювання, важливо правильно вибирати продукт. Основними критеріями оцінки якісного сорту є: Свіжість. Аромат має бути яскраво вираженим, але не різким; Натуральність. У складі не повинно бути барвників, ароматизаторів і консервантів. Ці добавки мають несприятливий вплив на організм. До того ж, надлишок подібних компонентів суттєво псують смак та аромат натурального напою; Текстура листя. Якісний чай - це цілісне листя, не перетерте в порошок і чайний пил, який часто можна зустріти в пакетованих чаях; Однорідність. Листя має бути приблизно одного розміру, мати однаковий колір та форму; Природний аромат. У процесі заварювання натуральний якісний чай випромінює приємний запах; Який сорт чаю найдорожчий у світі "Да Хун Пао" - в перекладі означає "великий червоний халат". Це відомий у всьому світі сорт чаю, вік якого, на думку експертів, сягає 350 років. Його виробляють у китайській провінції Фуцзянь поблизу монастиря Тяньсінь. Урожай чаю на рік становить всього 500 грам, що зумовлено тим, що кущів цього сорту існує всього 6, а для виробництва напою використовується тільки перше молоде проросле листя. Збір чайного листя здійснюється один раз на рік - з 1 по 15 травня. Який найкращий чай у світі Якщо говорити про смакові якості напою - це питання індивідуальне. Кожен вибирає для себе, які аромати та смакові відтінки подобаються більше. Хун Пао це найдорожчий сорт, який спробувати зможе далеко не кожен. Але якщо говорити про національну гордість китайського чаю, слід зазначити такі напої: "Сиху Лунцзін" "Дунтін Бі Ло Чунь" "Ті Гуань Інь" "Хуаншань Маофен" "Юньнань пуер". Зелений напій матча вважають набагато кориснішим за інші види чаю. Його випивають разом із заваркою. На відміну від зеленого чаю, матча містить у 10 разів більше антиоксидантів, які борються зі старінням шкіри. Цей напій добре виводить шкідливі речовини з організму і поліпшує загальний обмін речовин.
we.ua - Міжнародний день чаю: найдорожчі напої, які варто спробувати
Gazeta.ua on gazeta.ua
День літнього Миколая Чудотворця: прикмети і звичаї свята
9 травня в Україні відзначають день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця. В народі цей день називають святом "літнього" Миколи. У цей день просять захисту від лиха та бажають здоров'я. Святий Миколай є одним з найшанованіших святих у християнській вірі. Його вважають покровителем дітей, купців і моряків. Християни вшановують пам'ять святого двічі в році - 6 грудня та 9 травня. "Два Миколи у нас - один з травою, інший з зимою", - каже прислів`я. Вперше це свято встановив папа Урбан ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем в кінці ХІ століття. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли ймовірні останки Святого Миколая Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу. Священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи "щоб нечиста сила коней не мучила". В народі казали "Прийшов Миколай - коней випасай", "Юрій з теплом, а Микола з кормом", "Святий Юрій пасе корів, а Микола - коней". "До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!" На Київщині і на Поділлі у цей день був звичай робити "заздравні" обіди. Їх називали нікольщиною. На Миколая не можна відмовляти нікому, хто попросить вас про допомогу, інакше за це сім'я терпітиме злидні і лиха. За народними віруваннями, святий Миколай є покровителем мореплавців. Козаки перед довгою мандрівкою морем завжди служили молебень Богородиці й Миколаю Угоднику. Народні прикмети на 9 травня: - День Миколи був останнім терміном для посадки картоплі. Вважали, що, якщо її посадити пізніше, то вона вже не встигне вирости, і урожай не збереш. - Сьогодні треба вмитися першою росою, щоб протягом року бути здоровим. - Жаби почали квакати - буде багатий урожай вівса. - Вільха зацвіла - пора сіяти гречку. 22 травня 1919 року митрополит Василь Липківський відправив перше богослужіння українською мовою в Микільському соборі на Печерську. Спеціально для цього український композитор Микола Леонтович, автор знаменитого "Щедрика", написав нові ноти кантів та особисто диригував хором.
we.ua - День літнього Миколая Чудотворця: прикмети і звичаї свята
Європейська правда on eurointegration.com.ua
Як США готуються завдати сильного удару по керівній партії Грузії і які це матиме наслідки
6 травня в Грузії відзначали день святого Георгія. Це релігійне свято, яке грузинські православні віруючі зустрічають з особливою вірою і благоговінням.
we.ua - Як США готуються завдати сильного удару по керівній партії Грузії і які це матиме наслідки
Еспресо on espreso.tv
Аналітик Їжак назвав головну причину погроз Кремля вдарити ракетою "Орешник" по Києву
Таку думку він висловив в етері Еспресо."Кремль дуже боїться, що їм зіпсують свято і великий візит Сі Цзіньпіна до Москви. Вони бояться, що він вирішить змінити плани й натомість поїде до Швейцарії, де розпочинаються консультації між США й Китаєм стосовно тарифів. Це дійсно визначальна подія зараз у світі", - вважає Їжак.Аналітик наголосив, що Москва не має планів припиняти вогонь на лінії вогню, а всі ці "ініціативи перемирʼя" повʼязані лише з політичним тиском на Україну."Росіяни шлють сигнали, щоб їм не псували свято. З іншого боку, вони намагаються нам натякнути, що якщо ми не будемо проводити цей "марш мертвих" в Києві й не святкувати разом із ними, то вони завдадуть удару по столиці ракетою "Орешник". А якщо не буде марш з колорадськими стрічками, то тоді вони не будуть бути по Києву. Це тиск на Україну, щоб і не псували свято і щоб ми відзначали ці дні так, як хочуть росіяни. Нового тут нічого немає. Жодного припинення вогню немає і це скоріше політична акція для росіян, яка призначена забезпечити спокійне проведення цього їхнього свята", - додав він. Росіяни ввечері 6 травня запустили дрони та балістичні ракети по Україні. У Запоріжжі ворог атакував обʼєкт інфраструктури, щонайменше четверо людей постраждали. У декількох районах Києва уламки впали на житлові будинки, а також горять склади: є загиблі та постраждалі, серед них - діти.Міністр закордонних справ Андрій Сибіга відреагував на нічну атаку РФ по Україні. За його словами, ворог відкидає пропозицію України щодо припинення вогню 
we.ua - Аналітик Їжак назвав головну причину погроз Кремля вдарити ракетою Орешник по Києву
24 Канал on 24tv.ua
Яке церковне свято у вівторок, 6 травня: чому сьогодні не можна сперечатися з рідними
6 травня віряни вшановують пам'ять святого праведного Йова Багатостраждального. Він пережив багато випробувань, але не зрікся віри в Бога. Повний текст новини
we.ua - Яке церковне свято у вівторок, 6 травня: чому сьогодні не можна сперечатися з рідними
24 Канал on 24tv.ua
З Днем піхоти України 2025: найтепліші привітання у картинках і словах
6 травня щороку відзначають День піхоти Збройних Сил України. Це професійне свято для військових, які виконують важливу і відповідальну справу, захищаючи кордони рідної держави від ворогів. Повний текст новини
we.ua - З Днем піхоти України 2025: найтепліші привітання у картинках і словах
УНІАН on unian.ua
Які три важливі заборони потрібно знати: цікаві факти про свято 6 травня 2025
Сьогоднішній день примітний кількома важливими світовими і військовими святами.
we.ua - Які три важливі заборони потрібно знати: цікаві факти про свято 6 травня 2025
ЛІГА.Новини on news.liga.net
Усе про 6 травня: яке сьогодні свято, день ангела та що не можна робити
Сьогодні – день Іова в народному календарі
we.ua - Усе про 6 травня: яке сьогодні свято, день ангела та що не можна робити
Главком on glavcom.ua
6 травня: яке сьогодні свято, традиції та заборони
Сьогодні не рекомендується розповідати про сон, який побачили в ніч проти 6 травня
we.ua - 6 травня: яке сьогодні свято, традиції та заборони
УНІАН on unian.ua
6 травня: церковне свято сьогодні, прикмета дня, як зміцнити здоров'я
Розповідаємо, яке православне свято сьогодні, заборони дня і про що можна дізнатися за росою, що випала.
we.ua - 6 травня: церковне свято сьогодні, прикмета дня, як зміцнити здоров'я
КоментаріUA on society.comments.ua
Чому 23 квітня важливо молитися за здоров'я захисників: які заборони цього дня
Православне свято 23 квітня (6 травня за старим) - день пам'яті одного з найвідоміших християнських святих Георгія Каппадокійського, відомого як Георгій Побідоносець
we.ua - Чому 23 квітня важливо молитися за здоров'я захисників: які заборони цього дня
Gazeta.ua on gazeta.ua
"Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса"
Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею. &еnsр;Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін. &еnsр;Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного. &еnsр;Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує: &еnsр;Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам. &еnsр;Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо ВВС передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль. &еnsр;А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках &еnsр;Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами. &еnsр;Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав. &еnsр;Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка. &еnsр;Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів. &еnsр;Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока&hеllір; я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив. &еnsр;Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. &еnsр;Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет. &еnsр;Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок. &еnsр;Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса. &еnsр;Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.
we.ua - Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса
Еспресо on espreso.tv
День Збройних Сил України: що відомо про свято та кого вітати
Зі святом військовослужбовців вже привітав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський."Сучасні Збройні сили України успадкували хоробрість і волелюбність у попередніх українських військових формувань новітнього часу: українських січових стрільців, армії УНР та української Галицької Армії, героїв Холодного Яру, української Повстанської Армії. Сьогодні ми знову боремося за Незалежність. Ворог той самий, що й сто років тому. Українці знову покликані боротися і ми повинні перемогти!", - зазначив Сирський.Він відмітив, що наразі ЗСУ "загартовані у десятилітній війні з російськими окупантами"."Це сучасна українська армія, яка має досвід повномасштабних бойових дій нового зразка з переважаючими силами противника. Військовослужбовці Збройних сил уславили себе успішними та героїчними військовими операціями", - додав головком.Він подякував усім воїнам, які беруть участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині, захищають Запоріжжя, прикордоння на Чернігівщині та Сумщині, тим, хто б’ється за Чорне море та боронив Київ, а також тим, хто брав участь у Харківській наступальній операції, операції зі звільнення правобережної Херсонщини та Курській наступальній операції.Головком також наголосив, що під час реалізації наступальних операцій ЗСУ російські окупанти зазнавали в обороні вдвічі більших втрат, ніж Сили оборони України в наступі. "Подвиг і жертва героїв, принесена нашими побратимами і посестрами заради нашої перемоги, назавжди в наших серцях! Вічна їм слава і пам’ять! Пишаюся Збройними силами України! Щиро дякую всім за боротьбу і служіння українському народові! Перемагає лише той, хто бореться і не складає зброї. Ми вистояли, ми тримаємося, ми здолаємо ворога", - додав Сирський.До привітань долучився і міністр оборони України Рустем Умєров, зазначивши, що воїни Збройних сил України є втіленням героїзму та патріотизму.Ви – щит, що стоїть між свободою та тиранією, світлом і темрявою, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Кожен із вас –  від солдата до генерала –  є втіленням героїзму та патріотизму. Ваша мужність на полі бою, стійкість перед обличчям небезпеки та відданість присязі надихають націю та служать прикладом для майбутніх поколінь. Ми глибоко вдячні за ваші жертви та зусилля, спрямовані на збереження миру та безпеки. Держава робить усе можливе, щоб забезпечити вас найсучаснішою технікою та необхідними ресурсами, зміцнюючи нашу обороноздатність і підтримуючи кожного з вас. Нехай ваша сила духу та відданість служать променем надії для усіх нас. Бажаю вам міцного здоров’я, незламної волі та швидкого повернення до мирного життя", - зазначив міністр оборони.До захисників і захисниць України звернувся також прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. "Українські воїни – сила і гордість нашої Батьківщини. Велич духу й воля до перемоги українського війська вражає весь світ. Завдяки відважним захисникам і захисницям наша держава вистояла та продовжує боротьбу за своє майбутнє. Завдяки їхнім неймовірним зусиллям, українці мають змогу жити у вільній країні, виховувати дітей, щодня робити Україну кращою та міцнішою", - зазначив він. Прем’єр-міністр подякував усім військовим за сміливість, та наголосив, що завдяки їм Україна і весь світ впевнені в нашій перемозі. "Ви героїчні і нескорені. Ви ті, хто щодня, щогодини, щохвилини захищає нашу свободу та наш європейський шлях. Дякуємо вам за любов до своєї землі. Вічна шана всім, хто загинув за нашу правду, волю та незалежність", - додав Шмигаль.Історія святаДень Збройних Сил України збігається з початком Першого зимового походу армії УНР.Перший зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.)Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за важливі державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.Фото: З відкритих джерелНа фото: Учасники Першого зимового походу, старшини конвою Михайла Омеляновича-ПавленкаПочинаючи з 2009 року, до Дня ЗСУ присуджується Премія ім. Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в декількох номінаціях.За Конституцією, армія відповідає за оборону країни, захист її територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності. В ЗСУ виділяють три основні види військ: Сухопутні війська, Військово-морські сили та Повітряні сили. Також є окремі роди військ ЗСУ: Десантно-штурмові, Сили спецоперацій, Війська зв'язку та кібербезпеки, Сили територіальної оборони, Медичні сили й Сили логістики. Кожен із цих видів має свій професійний святковий день, але 6-те грудня об’єднує всіх військовослужбовців України.Традиції святаУ цей день у всіх військових частинах та гарнізонах України проводяться урочисті заходи. Найважливішим моментом святкування є урочисте підняття державного прапора, а також нагородження військовослужбовців за високі досягнення та відданість службі.У День Збройних Сил України нагороджують військовослужбовців, які відзначилися в ході виконання військового обов’язку. Серед нагороджених можуть бути:військовослужбовці, які зробили значний внесок у розвиток Збройних Сил Українивійськовослужбовці, які досягли високих результатів у службівійськовослужбовці, які проявили героїзм і відвагу в бою.Сучасні захисники України завзято продовжують традиції козаків війська Запорозького, Українських січових стрільців, армії Української Народної Республіки, Вільного козацтва, Української Галицької та Української Повстанської армій.Жінки в українському військуОлена Степанів-Дашкевич — перша українка, яка була офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера Української Галицької Армії. Також в Армії УНР воювали Харитина Пекарчук та Христина Сушко. У Легіоні Українських Січових стрільців існувала Жіноча чота, організатором якої була розвідниця Ольга Басараб. Фото: З відкритих джерел                                                                                                                                             На фото: Олена Степанів-Дашкевич Починаючи з 2017 року, українські захисниці мають доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. Територіальна оборона - рід сил сучасних ЗСУОдин із нових родів сил сучасних ЗСУ — це Сили територіальної оборони. Все почалось 1 січня 2022 року відповідно до закону "Про основи національного спротиву". Уже за перший тиждень повномасштабної війни лави ТрО поповнили понад 100 тисяч добровольців. Вони прийняли бій у Київській, Сумській та Чернігівській областях. Разом з бійцями інших родів військ сили ТрО обороняли Маріуполь, брали участь у контрнаступі на Харківщині. Сили ТрО й по сьогоднішній день тримають оборону на Півдні, Сході та Півночі України.
we.ua - День Збройних Сил України: що відомо про свято та кого вітати
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules