Search trend "А-50 літак"

5 грудня 1945-го о 14:10 5 літаків ВМС США Аvеngеr, що належали до складу Рейсу-19, злетіли з авіабази у Флориді. Мали виконати звичайний 3-годинний тренувальний політ. Рейс-19 мав летіти на схід на 193 км, на північ на 117 км, а потім назад через останній відрізок - 200 км, щоб повернутися на базу. Ніхто не повернувся. Через 2 години після початку польоту командир ескадри, що літав в цьому районі більше пів року, повідомив, що його основний і резервний компаси вийшли з ладу і місцезнаходження невідоме. На інших літаках сталися раптом такі самі дивні несправності приладів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Бермудському трикутнику натрапили на зниклий корабель Ескадра встановила зв'язки з наземною радіостанцією, щоб визначити своє місцезнаходження, але жодна спроба не була успішною. Після ще 2 годин плутаних повідомлень від пілотів о 18:20 почулася незрозуміле переривисте повідомлення від командира, який, мабуть, закликав пілотів підготуватися до одночасної зупинки літаків через брак палива. Тоді кілька наземних радіолокаційних станцій нарешті визначили, що Рейс-19 знаходився десь на північ від Багамських островів і на схід від берегів Флориди. О 19:27 вилетів пошуково-рятувальний літак Маrіnеr з екіпажом 13 осіб. 3 хв. по тому літак Маrіnеr повідомив на базу, що місія триває. Більше про Маrіnеr ніхто не чув. Пізніше з'явилося повідомлення з танкера, що плив біля берегів Флориди, про те, що помічено вибух далеко в морі о 19:50. Зникнення 14 осіб з Рейсу-19 і 13 осіб з Маrіnеr призвело до одного з найбільших на той момент пошуків у повітрі та на морі. Сотні кораблів і літаків прочесали тисячі кв км Атлантичного океану, Мексиканської затоки, віддалені місця Флориди. Жодних слідів тіл чи літаків не виявили. Хоча офіцери ВМС США стверджували, що останків 6 літаків і 27 чоловік не знайшли, бо їх знищив шторм, який незабаром пройшов, історія про втрачену ескадру допомогла закріпити легенду про Бермудський трикутник в Атлантичному океані, де кораблі та літаки безслідно зникають. Бермудський трикутник простягається від південних берегів США до Бермудських островів і до атлантичного узбережжя Куби та Санто-Домінго.

4 грудня 1990 року український вантажний літак Ан-124 "Руслан" здійснив кругосвітній переліт, покривши 50 005 км за 72 год. 16 хв., встановивши при цьому сім світових авіаційних рекордів. До появи Ан-225 "Мрія", "Руслан" був найбільшим у світі серійним вантажним літаком. Висота літака становить 21,1 м, розмах крил 73,3 м, максимальна злітна маса 392 т, вантажопідйомність 120 т, дальність польоту 16 тис. км. Літаки виробляли на ДП Київський авіаційний завод "Авіант". Усього побудували 55 одиниць. Дослідний зразок літака здійснив перший політ 24 грудня 1982 року в Києві. Згодом Ан-124 надійшов на озброєння військово-транспортної авіації СРСР. 1985-го на літаку Ан-124 "Руслан" встановили 21 світовий рекорд, у тому числі з вантажопідйомності, а 6 травня 1987 року встановили світовий рекорд дальності перельоту замкненим маршрутом. Літаки Ан-124 використовують для перевезення локомотивів, яхт, фюзеляжів літаків і багатьох інших великогабаритних вантажів. Ан-124 має систему присідання опор шасі, що дозволяє легко здійснювати завантаження. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Телескоп Нubblе зафіксував унікальне зникнення туманності Цивільний варіант літака може виконувати польоти на всіх географічних широтах і призначений для перевезення великих вантажів на далекі відстані. 2004 року виробництво літаків Ан-124 зупинили. Ан-225 "Мрія" найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак. Його створили на державному підприємстві "Антонов". Головний конструктор Віктор Ілліч Толмачов.

4 грудня 1990 року український вантажний літак Ан-124 "Руслан" здійснив кругосвітній переліт, покривши 50 005 км за 72 год. 16 хв., встановивши при цьому 7 світових авіаційних рекордів. До появи Ан-225 "Мрія", "Руслан" був найбільшим у світі серійним вантажним літаком. Висота літака становить 21,1 м, розмах крил 73,3 м, максимальна злітна маса 392 т, вантажопідйомність 120 т, дальність польоту 16 тис. км. Літаки виробляли на ДП Київський авіаційний завод "Авіант". Усього побудували 55 одиниць. Дослідний зразок літака здійснив перший політ 24 грудня 1982 року в Києві. Згодом Ан-124 надійшов на озброєння військово-транспортної авіації СРСР. 1985-го на літаку Ан-124 "Руслан" встановили 21 світовий рекорд, у тому числі з вантажопідйомності, а 6 травня 1987 року встановили світовий рекорд дальності перельоту замкненим маршрутом. Літаки Ан-124 використовують для перевезення локомотивів, яхт, фюзеляжів літаків і багатьох інших великогабаритних вантажів. Ан-124 має систему присідання опор шасі, що дозволяє легко здійснювати завантаження. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Телескоп Нubblе зафіксував унікальне зникнення туманності Цивільний варіант літака може виконувати польоти на всіх географічних широтах і призначений для перевезення великих вантажів на далекі відстані. 2004 року виробництво літаків Ан-124 зупинили. Ан-225 "Мрія" найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак. Його створили на державному підприємстві "Антонов". Головний конструктор Віктор Ілліч Толмачов.

Засудженим виявився житель Ялти, який нібито спостерігав за вильотом літака і передав дані спецслужбам України.

Росія 21 листопада вдарила по Дніпру якоюсь новою ракетою. Досі висуваються припущення, що це могла бути за ракета, навіщо це росіяни зробили та до чого це може призвести. Саме тому такі речі потрібно обговорювати з фахівцями. Пане Анатолію, що ви знаєте про цю ракету? Можливо, маєте якусь інсайдерську інформацію, що,  зрештою, це могло бути?Давайте пройдемося по деяких факторах, які показують інженерну спроможність Російської Федерації, повертаючись до нещодавнього масованого обстрілу: ми побачили російські ракети Х-101 зі старими радянськими двигунами Х-55. Тобто це "виріб 95", який свого часу випускався підприємством "Мотор Січ" та установлювався на ракети Х-55 або планувався ставитися на ті ж самі "Калібри".Що могло стати причиною? ТРДД-50 - малогабаритний двоконтурний турбореактивний двигун, який вони випускали, але не вистачає їм швидкості робити ці двигуни. Додатково треба розуміти, що свого часу ТРДД-50 у Радянському Союзі був списаний як неліквідний двигун.Макет двигуна ТРДД-50АТ. Фото: wіkіреdіа Саме після того, як Росія втратила можливість "прямого діалогу" з "Мотор Січчю", росіяни почали розконсервовувати цю програму та поновлювати виробництво таких двигунів.Зараз ми бачимо нестачу цих двигунів як для крилатих ракет, балістичних, так і для літаків. Росія зробила запит до Ірану щодо отримання можливості виробництва двигунів для крилатих та балістичних ракет. Виробничі потужності, які раніше займалися випуском різних типів двигунів, зараз починають масштабуватися. Відкривають нові цехи, масштабують виробництво, розуміючи, що треба збільшувати потужності. В принципі, це вказує на деяку проблематику.Ідемо далі. Славнозвісна ракета "Кинджал", як казали росіяни, "гіперзвукова", "аналоговнєт", - Раtrіоt відпрацював. "Циркон" - Раtrіоt відпрацював. Звісно, що є від них шкода, треба набити руку засобам протиповітряної оборони щодо перехоплення таких цілей, але з усім тим бачимо, що ті ракети не відповідають дійсності.Повертаємося до нещодавнього шоу, яке було в Китаї з прильотом Су-57. Що зробили росіяни? Показуючи літак, вони його весь зачохлили, окрім носової частини, де є засіб радіолокації. Це те, чим вони хотіли похизуватися, що в них новий засіб радіолокації, який бачить на 500 км чи на 600 км, не знаю, як там пропаганда про це розповідає.Росіяни хотіли похизуватися, але весь інформаційний привід був спаплюжений через те, що китайці близько побачили на одному літаку в якомусь місці нахресник-закльопку і, звичайно, її відкрутили.Також були незістиковки по самому фюзеляжу щодо нерівностей та інші проблеми. Додатково треба нагадати, що Су-57 має двигун, який модернізувався у 1984 році зі старих радянських двигунів. Тобто ми розуміємо, що є певна проблематика.Су-57 на Чжухайському авіасалоні 2024. Фото: gеttyіmаgеs А тепер повертаємося до ситуації, яка відбулася. Україна і раніше дуже потужно била по території Російської Федерації, по тому ж самому Торопцю (військовий арсенал у РФ), по аеродромах. Була низка позитивних для нас активних ударів по російській території, які призвели до певних стратегічних втрат росіян, наприклад, вести бойові дії у березні 2025 року або щодо якихось накопичень зброї, які вони зберігали на своїх складах. Жодного разу не було підняття градуса щодо застосування зброї.Путін обіцяв: коли буде задіяна західна зброя, то він ударить по країнах Заходу. Але він цього не зробив.Однак саме після удару по місцю дислокації додаткового корейського генералітету відбулося підняття ставок.Треба розуміти, що рішення було прийнято до цього, бо ми бачили інформацію від розвідки щодо ударів по російських об'єктах. Згадайте в російському інформаційному просторі повідомлення, що в Росії почали виготовляти якість ядерні бомбосховища. Тобто це все – інформаційне нагнітання. Чому? Тому що: читайте доктрину Герасимова. Пан Залужний правильно зауважив: треба розуміти доктрину Герасимова, яка насправді дуже якісно та цікаво написана у тому плані, як можна воювати, тобто не тільки зброєю, а ще й психологічно та інформаційно. І це Росія активно використала.Щодо самого удару, то почнемо з тієї зброї, яку ми бачили, танків з "сараями" зверху – Росія могла проґавити удар, тобто не спрацювати. Вона розуміла, що це така дуже потужна ставка, яку треба відпрацювати. А чи є зброя в Росії, яка б могла так відпрацювати?Останні ядерні випробування показали розрив ракети безпосередньо в самій пусковій установці. Що вони могли зробити?Насправді вони могли назвати "Орешник" будь-яку стару радянську ракету, осучаснити її за рахунок заміни деяких радіоелектронних елементів.Більшість західних компонентів є всередині зброї Російської Федерації. Тому вони могли покращити деякі елементи, зробити щось, допрацювати та запустити одну зі старих радянських російських ракет "Сатана", "Ярс", "Сармат", "Лайнер". Це ті ракети, які можуть нести шість бойових головок із шістьма вражаючими елементами.Відстань неправомірна, тобто міжконтинентальну ракету застосувати на коротку відстань - неефективне використання.Але вона була без бойового ядерного заряду, тому був ефект, який потрібний Путіну; він його отримав. Тепер гра на нашому полі - що ми зробимо?Ви кажете, що неефективно використовувати міжконтинентальну балістичну ракету на такій відстані?Дороговартісно!Тільки через дороговартісність? А швидкість у неї така ж сама, як і у ракети середньої дальності?Ні, у них же було 11 Махів при заході. Щоб ви розуміли: це міжконтинентальна ракета, яка перебуває поза атмосферою, тому системи Раtrіоt малоефективні проти таких засобів ураження. Уявіть 36 уражаючих елементів, а зараз вони не розлетілися на більшу відстань, а були спрямовані на один інфраструктурний об'єкт. Відповідно, було б потрібно 36 засобів, щоб перехопити ці ракети.Ракети з балістичною траєкторією знищуються кінетичним шляхом.У будь-якому випадку все одно будуть падати уламки. "Циркон" падає, уламок упав - пробив дах.Тому тут треба казати про системи, які перехоплюють поза атмосферою. А це системи американська ТНААD, ізраїльська Аrrоw, є ще якісь, але будемо говорити про ті системи, які ми можемо насправді отримати. Систему ТНААD нещодавно передали Ізраїлю, Південній Кореї, тому ми можемо казати про те, що ці системи є, і про них треба говорити. Спочатку повномасштабного вторгнення президент Зеленський неодноразово зазначав потреби, щоб отримати саме цю систему.система ТНААD, фото: gеttyіmаgеs Справді, нам потрібні ці системи, але вони дороговартісні, їх дуже мало. Я не думаю, що навіть в якійсь далекій перспективі ми їх отримаємо.І тут йде гра на нашому полі, тому що треба остудити наших західних партнерів щодо можливості застосування Російською Федерацією ядерної зброї. Насправді вона малоймовірна. Почнемо з улюблених персонажів Путіна - Гундяєв, Кадиров та інші представники російської влади, які люблять життя, купують собі дорогі яхти, літаки - все що завгодно. Вони люблять життя і не будуть з ним прощатися. Я більш ніж упевнений, що Путіну не дадуть це зробити ні Індія, ні Китай, бо це буде останнє, що він зробить. У застосування ядерної зброї я не вірю.Але знов-таки, давайте повернемось до розмови з нашими західними партнерами. В Європі є дуже гарна ініціатива, про яку я неодноразово наголошував, - "Небесний щит Європи", це понад 20 країн, які входять в цю систему і створюють захист Європи від можливих уражень з боку РФ. Ця система з'явилась на початку повномасштабного вторгнення. Тобто це показує, що Європа розуміє проблематику, тому вона посилюється.Я неодноразово наголошував: Україна, принаймні та частина, яка перебуває у більш-менш безпечному становищі, тобто неприфронтові прикордонні ділянки, може бути закрита за рахунок взаємодії з цими країнами. Про це треба домовлятися, тому що це не ескалація, а захист.Розуміємо, що зараз є питання вже застосування ракет, наприклад, по території Європи, можливо, Путін погрожував.Давайте ви передасте Україні декілька систем ТНААD або Аrrоw і ми забезпечимо на нашій ділянці захист вашого повітряного простору від можливих прольотів ракет на територію Європи.Треба говорити з Європою на рівних, не просити, а пояснювати, чому так воно повинно працювати.Європа зацікавлена в нас. Я нещодавно працював в Нідерландах на військовій базі наземної сили протиповітряної оборони НАТО, доволі-таки потужне об'єднання, і зазначу, що більшість західних приватних компаній, які виробляють зброю, більшість військових дуже зацікавлені в наших технологіях, у тому, що ми виробляємо. Тому що дешево, якісно, швидко та ефективно. Ми використовуємо це на лінії боєзіткнення. Адже більшість зброї, яка створювалась певними країнами, була з розрахунку якихось створених умов. А у нас же умови реальних бойових дій, ми воюємо з потужним ворогом і застосовуємо будь-які можливі варіанти для вирішення цієї проблематики. І вони зацікавлені в трансфері технологій.Але вони хочуть узяти технологію з України, забрати в Європу та у себе виробляти. Це не можна робити, тому що це наше майбутнє.Після перемоги ми зможемо забезпечити більшість функціонування держави за рахунок мілітарного сектору.Треба не забувати, що частина мілітарного сектора - подвійні технології, які ми можемо використовувати у цивільному житті. Більшість наших БПЛА до повномасштабного вторгнення займались, наприклад, моніторингом кордонів, засоби РЕБ можуть захищати ті ж самі стадіони від якихось зальотів невстановлених дронів, так само як і аеродроми, аеропорти.Треба говорити з Європою, остудити їх пил стосовно переляку щодо застосування ядерної зброї. Треба переконувати партнерів, пояснюючи, бо ми постійно робимо акцент на тому, що нас треба захистити, закрити нам повітряний простір, але треба подивитися, наскільки інформаційний простір Європи насичений російськими меседжами.Подивіться - вийшла Захарова, показала кіно з дзвінком, що не треба доповідати, і це розлетілось миттю по всіх західних майданчиках. Вони відпрацювали на 100%.Я про це постійно наголошую, що, на жаль, інформаційну війну Російській Федерації ми постійно програємо, тому що ми не можемо у себе тут об'єднатися в єдиному меседжі, який ми просуваємо на західні країни, тому тут треба пояснювати та розмовляти, використовувати свої соцмережі. Ми можемо це пояснювати, дублювати деяку інформацію для наших західних партнерів, тому що у них війна в Україні, на сході в Європі.І я постійно зауважую, коли приїжджаю до якоїсь країни, якщо мені кажуть, що у вас в Україні війна, то я говорю, що не у нас війна, а у вас на сході війна. А коли їм показуєш деякі фото і кажеш, що у вас теж таке може бути, бо Путін не зупиниться, - тоді вони розуміють.Ще хочу вас розпитати про цю можливу ракету, дороблену чи недороблену, експериментальну чи не експериментальну. Я почитав, що ця ракета може летіти зі швидкістю 11 Махів, а це понад 12 тис. км/год. Наскільки ми знаємо, ядерного боєзаряду не було в цих боєголовках, але, якщо враховувати таку шалену швидкість, наскільки небезпечною є ця ракета навіть без ядерного боєзаряду?Не будемо лякати суспільство, насправді це було єдине застосування. Чи буде ще раз? Давайте повернемося до випадку, коли збили "циркон"гіперзвукова крилата ракета "Циркон". Фото: аssеtstоrе.unіtyперший раз над Києвом. Він просто впав на будівлю, не було такої особливої вибухової сили. Але будівля була зруйнована за рахунок кінетичного удару. Такі удари насправді можуть завдати суттєвої шкоди, тобто зруйнувати будинок.Але все ж таки, наскільки я розумію, 21 листопада основна мета Путіна - подати якийсь меседж Заходу, так?Треба пояснювати нашим західним партнерам, що це не меседж Путіна, а Путін злякався після якісного удару західною зброєю. Він отримав, мабуть, інформацію, що відбулось, і зрозумів, що будуть удари. Розвідка дуже добре працює, і американська розвідка також. Росіяни ж попередили Сполучені Штати щодо застосування цієї зброї.Повірте, більшість супутників у той час були над Україною та над частиною Росії, де могли запускати цю ракету.Розвідка дуже добре працює, і Путін розумів, що Україні дозволять удари західною зброєю по території РФ. Але ж він злякався, і треба про це казати. А не те, що він там натякає, підіймає ставки - злякався, дуже злякався. Бачимо, що він з бункера з'явився, доповів і зник. Тому треба оце пояснювати. Зрозуміло, що він буде намагатися підняти ставку, як у покері.Я трошки не розумію оце підняття ставок, бо у Путіна є "іскандери" в Калінінградській області, які також балістичні й можуть мати ядерну боєголовку. І цих "іскандерів" достатньо, щоб долетіти до Парижа, Лондона, Берліна і так далі. Навіщо йому саме оця якась недопрацьована, експериментальна ракета?Щодо недопрацьованої, експериментальної ракети, то Путін не міг прогадати, тому відправляв ракету, в якій був упевнений, що вона відпрацює.Тому я і кажу, що, скоріш за все, це було щось ще старих радянських зразків або модернізованих. Але, в будь-якому випадку, після того, коли Росія втратила доступ до Південмашу, нічого не змінилося. З 2014 року нічого не змінилося, тому вони застрягли десь на цих розробках в ракетній галузі.Повертаючись до дій з боку Путіна, чому він не ударив по західних країнах, бо він пояснює країнам Заходу, що я буду тут вбивати, поки не заберу Україну.Путін не планує вдарити по Європі, бо розуміє, що отримає якісну відповідь і ніхто вже з ним не буде потім розмовляти - ні Індія, ні Китай.Відразу же зупиняться будь-які постачання, всі країни, навіть пострадянські, зрозуміють, що за гвинтик, який був направлений до Росії, вони отримають такі санкції, що не оговтаються.Насправді це політична гра. Згадаємо дзвінок Трампа, дзвінок Шольца, після яких спочатку був просто зліт авіації, потім масовані обстріли, потім знову зліт авіації, дві ракети - все це гра Путіна. Путін воює, як терорист. Він узяв у заручники Україну і каже: "Поки ви мені її не віддасте, я буду вбивати українців". І це він робить. Про це треба казати європейцям, Сполученим Штатам. Вони ж усі завжди казали: "З терористами не ведуть перемовин".Потрібні потужні удари по території Російської Федерації з застосуванням західної зброї, додатково нашою зброєю, і це призведе до того, що Путін зрозуміє і 100% спасує.Це ви говорите, в ідеалі як воно мало б бути, як кожен українець хотів би, щоб так було. Але я дивлюся сьогодні на реакцію з боку лідерів західних країн, вони засуджують, але при цьому Шольц сказав, що про ТАURUS все одно можете забути.Згоден, про ТАURUS треба не думати, бо, щоб носити ці ракети, нам потрібні літаки Grіреn. Інших літаків у нас немає. Зараз з'являться винищувачі Міrаgе, які можуть нести Stоrm Shаdоw.І тоді, повірте, набагато більше ракет полетить до Росії саме за рахунок того, що буде більше носіїв.Згадайте перше застосування АТАСМS по Криму чи Stоrm Shаdоw по території Російської Федерації.З моменту телефонного дзвінка Трампа до Путіна відбулась уже політична гра, а до цього з тверезим розумом наші західні партнери надавали нам зброю. Нам надають зброю в тій кількості, щоб ми встояли, і це проблема. Ми це знаємо, про це постійно наголошуємо, що нам потрібна більша кількість літаків, і не треба нам розповідати, що ще пілотів не навчили. У нас достатньо пілотів, нам треба більше ракет.ракета Stоrm Shаdоw. Фото: gеttyіmаgеs Чому нам передали F-16 і не дають ракет JАSSМ, які можуть працювати з цих літаків? Окей, не хочете на 950 км, дайте ті, що працюють на 400 км, і ми будемо стріляти до 300 км, щоб не підходити близько до кордонів. Треба казати про той сценарій, який нас плюс-мінус задовольнить, бо, якщо ми будемо говорити про погане, то все буде дуже погано.Ми інколи дуже багато очікуємо від наших західних партнерів, чекаємо, переконуємо їх, тиснемо на них, а потім…Щодо наших західних партнерів, згадайте перший день війни, коли ми просили закрити повітряний простір, і подивіться, що у нас зараз.На початок повномасштабного вторгнення було близько 20 компаній, які виробляли засоби безпілотної системи, а зараз понад 200.Ми випускаємо ударні безпілотники, розвідувальні, на різні дистанції, можемо долітати в глиб Російської Федерації до 3000 км. Наші "Нептуни" почали працювати по суходолу на відстань понад 400 км, і ми можемо казати, що вони взагалі можуть працювати до 1000 км.Українці, завдяки приватним компаніям, які активно занурилися у військовий сектор, почали отримувати велику кількість своєї зброї. У нас мало, але роблять і артилерійські снаряди, є навіть засоби ураження, які ми кріпимо на ті ж самі FРV-дрони. Вони різняться по місії виконання, яку задачу треба виконати, і це виготовляють українські інженери, українські інженерки, постійно пропонуються дієві рішення.Цю війну виграють військові, волонтери та інженери - всі ті, хто залучений до створення нових сучасних систем.У нас є велика кількість компаній, які займаються виробництвом зброї, але потрібно говорити про нові умови для цих компаній. Добре, що дають, наприклад, якісь дешеві кредити від держави, але, слухайте, ми даємо зброю, яка захищає міста та допомагає військовим на фронті.Франція дає субсидії військовим компаніям. Британія - державне партнерство, це прекрасніший закон, про який теж кажемо, тому що нам треба отримати інвестиції від західних компаній для того, щоб розвивати свої виробництва.Як ми можемо отримати інвестиції, якщо нас держава не захищає? Немає розподілу ризиків між державою і приватним сектором.І тому ті ж інвестори кажуть: "Давайте ви до нас і у нас виробляйте". А треба навпаки, щоб у нас вироблялось, тому що це і логістична складова, і економіка країни.Наскільки ефективнішою стала наша ППО в збитті звичайних крилатих ракет, тих же Х-101, після того, як ми отримали літаки F-16?F-16 Кількість уражених ракет збільшилася, це не тільки за рахунок F-16, бо є розподіл використання засобів ураження проти різних цілей. Ми ж бачили, чим пані Наталя перехопила крилату ракету – це була стара радянська "Ігла", ПЗРК. Коли ви десь чуєте про пані Наталю, то хлопцям, які перетнули р.Тису, має бути просто соромно.Але повертаючись до питання: ми суттєво посилили сили ППО, це й ешелонована система, яка дає змогу перехоплювати різні типи ракет. Зараз нова загроза - міжконтинентальні ракети, думаю, що буде вирішено і це питання.Слід зазначити, що Росія активно використовує ударні безпілотники.Якщо на початку повномасштабного вторгнення було близько 400 безпілотників, то на цей рік ми можемо казати, що буде використано близько 8000.Зрозуміло, є "Шахеди", "Гербери", "Пародія" – все це повітряні цілі, які треба знешкодити, бо незрозуміло, що в тій цілі, є вибухівка чи немає.Є проблематика, наприклад, з мобільними групами, їх не вистачає, збільшилась кількість ворожих безпілотників, відповідно треба збільшувати мобільні групи. Я неодноразово казав, що і міські ради можуть закуповувати засоби РЕБ, є дозвіл на таку закупівлю, і ці засоби захищали б, наприклад, міста. За рахунок засобів РЕБ дуже велика кількість елементів як у крилатих ракетах, так і в безпілотниках, пригнічується, і це допомагає нашим ешелонам ППО перехоплювати або збивати ці цілі.Зараз пишеться законопроєкт, який дозволить закуповувати міським радам системи ППО українського зразка.Ми зараз говоримо не про FrаnkеnSАМ, а є українські компанії, які виробляють такі системи, це нові розробки. Тут важливим є створення автоматичної системи виявлення та знищення, тому що мобільних груп не вистачає. Однак зараз бачимо ефективне застосування зенітних дронів, також протирозвідувальних дронів.Але знову повертаємося до тієї ж проблеми - оператори або мобільна група. Мова має йти про інженерні рішення: наприклад, дрони летять на низьких висотах, тому треба працювати засобами радіолокації, які будуть бачити на відстані до 40 км, це реально - побачити ці "шахеди". Можна на більших відстанях, але є радіогоризонт і низькі висоти, тому давайте реально оцінювати: 40 км плюс засоби ураження 2-5 км - це те, що ми можемо зробити для того, щоб захистити. І там тоді буде оператор, який закриватиме сектор 40 км по виявленню, і декілька систем з знешкодження, які будуть підіймати ракети чи дрони та в автоматичному режимі перехоплювати. Але це все в майбутньому, а зараз міські ради можуть формувати з громадян своїх громад додаткове посилення мобільних груп.Я працював на деяких симуляторах, можу пройти навчання і виходити раз на тиждень. Але треба повертатися до того козацького драйву, який в нас був на початку повномасштабного вторгнення, бо крім нас ніхто не допоможе нашим Силам оборони.Підкреслю, що приватні компанії стали рушієм масштабування виробництва зброї. Є питання, що робив Укроборонпром з 2014 року по 2022 рік, але це окреме питання. Давайте вирішувати - не так, як 30 років кожна влада приходила і казала про "попередників", а будемо шукати рішення, які нам допомагатимуть.Міські ради можуть закуповувати засоби РЕБ, системи ППО, зрозуміло, що це буде ставитися на баланс Сил оборони, де підпорядкований цей регіон, і при цьому міські ради можуть формувати мобільні групи та домовлятися з приватними компаніями, де працює людина, що ця людина буде там отримувати вихідний на цей час. І це буде стимулювати та повертатиме отой козацький драйв.Ви сказали, що є якісь засоби виявлення "шахедів", бо мені здавалося, що їх виявляють тільки тоді, коли вже чують оцей їхній звук.Це детекція, яка відбувається за рахунок класичних систем радіолокації, також звуку, візуального виявлення - це те, про що ми можемо казати. Насправді є різні типи засобів радіолокації. Важливо зрозуміти, що не тільки треба засоби ураження, а й потрібні засоби радіолокації. Бо завчасно виявлена ціль допомагає нам прийняти рішення, як ми її будемо знешкоджувати. Більшість мобільних груп отримують інформацію про переліт якоїсь цілі, і вони чекають по азимуту, де її зустріти.У новітніх українських розробках чи застосовується якось штучний інтелект, чи допомагає він у засобах РЕБ?Якщо говорити про безпілотні системи, то з початком повномасштабного вторгнення ми стикнулися з проблематикою, коли ми перші почали застосовувати активно FРV- дрони, то, звісно, ворог скопіював і почав віддзеркалення по нас цієї технології. Відповідно, ми почали шукати рішення, і правильним рішенням було застосування засобів РЕБ.А щодо правильного використання ресурсу, на жаль, використання індивідуальних засобів РЕБ (окопний) - це мікроменеджмент. Бо ми отримали велику кількість засобів РЕБ, які не підконтрольні тим самим пілотам, хоч і є комунікація, яка налагоджується, але вона складна. Більшість інженерів ці засоби робили з урахуванням того, що такий засіб куплять або самі військові, або волонтери, тому він має бути дешевим. Відповідно, робився з дешевих китайських комплектуючих. Хоча не проблема зробити із західних комплектуючих, але тоді треба помножити ціну на три.Дякуючи пану президенту, нарешті у нас з'явиться інженерна ставка, але інженерам треба ставити задачу з урахуванням аналітики всієї лінії боєзіткнення, бо треба розуміти, як і чим ворог воює, і аналізуючи це все, пропонувати рішення. Правильним рішенням були б системи РЕБ, які б працювали далеко від лінії бойового зіткнення.У нас є системи, які працюють на 35 км. Ми можемо ставити за 20 км, але ці засоби можуть піддатися ураженню. Ми отримуємо компонент з великої кількості систем, які закривають лінію боєзіткнення і, за необхідності, з урахуванням штучного інтелекту, опускають певну частоту для прольоту наших дронів. Це все можливо, але потрібні гроші, щоб це впроваджувати.Більшість усього, що розроблено українськими компаніями, розроблено за власні кошти компаній.Держава купує частково, але не повертає гроші за те, що ми вклали у RnD (Rеsеаrсh аnd Dеvеlорmеnt - дослідження і розробки, спрямовані на пошук інноваційних рішень). У нас є законодавчі норми, які дозволяють депутату закатати гроші в асфальт, але за те, що він інвестує гроші в розробку, яка не вистрелить, його посадять. Куди йому краще гроші витратити? В асфальт!Наскільки потужними зараз є наші безпілотники, щоб отак добряче мусолити росіян на їхній території?Щобільше, у нас є деякі безпілотники, які можуть ще і допомагати наводитися, відпрацьовуючи по території. У нас є системи, які дозволяють нам залетіти вглиб на 1000 км і повернутися з розвідданими. Причому це безпілотник, який буде оснащений навіть "саровським" радаром, який скаже, чи є в тому ангарі щось, чи нема.Треба зазначити, що деякі типи безпілотників взагалі в країнах НАТО не розглядалися як перспективні. Але подивіться на більшість американських безпілотників - вони великі, мають купу різного озброєння, а ми використовуємо купу маленьких, які сумісно створюють систему і збирають потрібну інформацію, при цьому вони мало помітні для засобів класичної радіолокації.Подивиться, як працює російська протиповітряна оборона. До речі, удар по "Саваслейці" (авіабаза РФ) ми відпрацювали стрілецькою зброєю, хоча на цій авіабазі стоїть система С-400 з радіолокацією "Подльот", яка забезпечує перехоплення, наприклад, безпілотників на низьких висотах. Далі згадаємо "Оленью" (авіабаза РФ), теж працювала стрілецька зброя.Практично повсюди ми бачили стрілецьку зброю, за винятком Московської області, бо там працюють "панцирі".Але "Панцир" свого часу, коли працював у Сирії, гатив по зграях птахів, тому що сприймав їх за повітряну ціль. Треба зрозуміти, що навіть птах може світитися на засобі радіолокації як безпілотник.Дуже приємно нашим компаніям, які виробляють безпілотники, коли в їхній невеличкий БПЛА намагаються запустити ракету С-300.безпілотник українського виробництва Sіrkо-2m, Фото: Skyаssіst А більшість засобів російської протиповітряної оборони зараз розташовані на території тимчасово окупованої України. Крим свого часу став непридатний для більшості озброєння, тому що вони розуміють, що ми можемо бити й АТАСМS, і Stоrm Shаdоw, і своїми засобами ураження, тому вони там здебільшого поставили зараз купу засобів протиповітряної оборони, намагаються захистити Керченський міст.Щодо питання Керченського мосту, то, може, ми перекриємо на Чонгарі переправу? І вони тоді позбавляться певних логістичних спроможностей. Бо постійно кажуть: "А давайте запустимо купу Stоrm Shаdоw по Керченському мосту". Але ж у нас є купа цілей - складів, яких понад 20 на кшталт того ж Торопця, де зберігається велика кількість зброї.Зараз більшість експертів підтверджують і військові кажуть, що практично більшість снарядів, які летять зараз в бік України, - це корейські снаряди, корейська балістика.Наступний рік - вирішальний для України, має бути посилення безпосередньо своїх спроможностей щодо виробництва зброї й додатково - розмова з західними партнерами.Війна майбутнього – це війна технологій?Безумовно. Ми бачимо тенденцію зменшення кількості застосованих Росією крилатих ракет, бо проблеми всі ті ж – двигуни. Стратегічна авіація, яка вже стара, вони ж підіймали Ту-160, а кількість ракет не змінилась.Кількість російських літаків збільшилась, а кількість ракет не змінилась, які були зараз запущені.Росіяни розуміють, що їм потрібні високі технології, тому Путін заявляє про створення технологічних парків, компаній, які займаються розробкою безпілотників. Це все подається під соусом громадянських питань, але туди приходить російська молодь, яка вирощена при президенті Путіні, іншого президента вони не знають, і це проблема. Тому я кажу, що наступний рік буде вирішальним.

14 листопада 1907-го у фермерській родині в Швеції (містечко Віммербю) народилася Астрід Ліндгрен (Астрід Емілія Ерікссон), шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Сьогодні вона найбільш відома завдяки своїм творам про "Карлсона, який живе на даху" та "Пеппі Довгапанчоху". Вона стала другою дитиною Самуеля Авґуста Ерікссона і його дружини Ганни. Всього у родині було 4 дітей. До смерті своїх батьків Астрід активно з ними листувалася, переповідаючи все, що відбувається в її житті. "Спокійно і надійно нам було з батьками, які так сильно любили один одного. Вони були завжди з нами, коли ми потребували них, але вони не обмежували нас і дозволяли вільно і весело тинятися навколо! Зрозуміло, нас виховували слухняними і богобоязливими, як було прийнято в той час, але в іграх нам надавали повну свободу і ніколи за нами не стежили. І ми грали, грали без кінця, як це ми тільки не загралися до смерті! Ми, як мавпи, лазили по деревах і дахах, стрибали зі штабелів дощок і стогів сіна до того, що починало нити в животі, повзали у вигаданих небезпечних підземних ходах - у великих купах тирси, плавали, ще не навчившись плавати, геть забуваючи наказ мами "не заходить у воду глибше пупка". Але ми вижили всі четверо". Свої пригоди вона часто описували у книгах. Пропонуємо цікаву інформацію про письменницю, зібрану Gаzеtа.uа для вас. Про те, як любові Ліндгрен добивалася лесбійка 1954-го до Астрід із Німеччини стали приходити посилки з букетами, квітковими цибулинами, книгами і рукавичками, шоколадом, желе, вазами з фруктами і квитком на літак до Берліна. Це вела облогу її приятелька Луїза Хартунг, з якою письменниця познайомилася минулого року в Берліні. "Я пам'ятаю, як в 1953-му мама повернулася зачарована цієї німкенею. Луїза була дуже обдарованою, розвиненою жінкою, її жваво цікавили книги Астрід Ліндгрен. Мама цінувала думку доброзичливої і знаючої людини, до того ж вимогливої", - писала у спогадах донька письменниці. Жінки активно листувалися, давали один одному професійні поради (Луїза була літератором), обмінювалися думками про письменників і їхню творчість. Між ними панувала повна довіра. "Іноді я роздумую, навіщо живу, навіщо людина взагалі живе. Але ділюся цим тільки з тобою: я не виставляю своє зневіру напоказ. Якщо знаєш, в чому сенс життя, розкажи", - допитувалася Астрід. З часом подруга стала проявляти до неї любовний інтерес, хоча і мала коханку в Берліні. Це почало втомлювати шведку і затьмарювало їхнє листування. "Я тебе люблю, ми завжди будемо друзями. Але ти кажеш, я "граю з вогнем". Хіба любити іншу людину і дружити з нею означає грати з вогнем?" - пробувала її зупинити. Та ж відписала, що справжня близькість в дружбі між жінками означає фізичні стосунки. 1957 року Астрід Ліндгрен відповіла їй прямо: "Будь-яка любов має право на існування. Але якщо хтось - як я - абсолютно гетеросексуальний, його ніяк не може охопити "любов" до людини тієї ж статі. Зате я можу залишатися в близьких відносинах і захоплюватися, або як хочеш назви, жінкою, як у випадку з тобою". Вони не припинили листування, яке тривало загалом 11 років аж до смерті Луїзи. Відправили одна одній 600 листів, з яких 250 було від шведки. Але бачитися було каторгою для Астрід. Якось вона скаржилася приятельці: "Мене спіткало Велике Випробування в особі Луїзи Хартунг - самої бурхливої людини на світі, яка годинами базікає без угаву. Я думала, бідна голова моя вибухне. Зітхнула з полегшенням, коли вона поїхала в аеропорт". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Астрід Ліндгрен боялася назвати ім'я батька свого сина Про Карлсона У СРСР "Карлсон на даху" був найпопулярнішим з книг Ліндрен. Його вислови швидко йшли в народ. Борис Панкін, посол СРСР у Стокгольмі протягом кількох років, на початку 80-х років, сказав письменниці, що існує дві книги, які можна знайти в більшості російських будинків, а саме: Біблія та Карлсон на даху" . "Як чудово, - сказала Астрід Ліндгрен, - я не знала, що Біблія у вас така популярна". А тим часом в 17 штатах США ця книга була заборонена. Спеціальна педагогічна комісія визначила, що витівки Карлсона дратують не тільки вчителів і вихователів, а й самих батьків. Він провокує дітей бути неслухняними, є поганим прикладом і до всього ще викликає величезний жах, страх і огиду щодо нянь. У багатьох країнах світу його вважають мерзотником, шахраєм і покидьком. Про бібліотеку і блокноти 4200 томів книг складала колекція письменниці. Серед них "Війна і мир", "Божественна комедія", книги Солженіцина. Вона читала норвезькі, данські, англійські та німецькі книги оригінальною мовою. 185 км книг переклала зі шведської на українську Ольга Сенюк. Це 13 найменувань помножених на тиражі. У 1993-му жінки зустрілися. Сиділи на ліжку, на якому Астрід колись вперше оповідала своїй доньці про Пеппі Довгупанчоху, коли дівчинка хворіла. До наступного приїзду перекладачки Ліндгрен пообіцяла вивчити українську. Але зустрічі не було. 660 стенографічних блокнотів на пружинках із записами письменниці зберігаються у стокгольмській Національній бібліотеці. У них її чорновики книг за 50 років, нотатки про події із особистого життя, спостереження за своїми і чужими дітьми. Тільки досвідчений стенограф може розібрати ті записи. Цитати про саму себе: "Іноді я щаслива, іноді ні. Щаслива - переважно коли пишу". 1945 під час сварки з чоловіком "Все чудове, що коли-небудь траплялося в цьому світі, відбулося спочатку в чиїйсь уяві". Астрід Ліндгрен, 1958, з промови на врученні премії Андерсена "Абсолютно с тобою погоджуюся - просто загадка, як люди примудряються жити в шлюбі. Одружитися, на мою думку, треба дуже рано, а з іншого боку, є ж дурні, які одружуються раз, другий, третій, навіть і в більш зрілому віці. Одне тільки знаю ... немає такого чоловіка на світі, який міг би спокусити мене новим шлюбом. Можливість бути самій - це просто неймовірне щастя: займатися собою, мати свою думку, самостійно діяти, самій вирішувати, самої влаштовувати своє життя, спати, думати, оооо!" Астрід Ліндгрен в листі до подруги влітку 1961-го "Треба працювати над музикальністю мови. Я повинна відчути її звучання. Я пишу й знов переписую, відкидаючи зайві слова, аж поки ніщо не різатиме вуха&hеllір; Я ніколи не думаю про те, щоб написати так, аби розважити малих читачів. Власне кажучи, коли я пишу, я про них зовсім не думаю. Я пишу для власної втіхи, винятково для того, щоб розважити ту дитину, якою колись була сама і яка досі живе в мені" 1970 інтерв'ю ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Швеції видали воєнний щоденник письменниці Астрід Ліндгрен "Я дуже звичайна, абсолютно нормальна і врівноважена, може, трохи меланхолійна, чого моє оточення і не помічає. Здається, ніколи особливою життєрадісністю не відрізнялася, хоча буваю весела на людях. Легка меланхолія супроводжує мене з юності. По-справжньому радісною була тільки в дитинстві - може, тому віддаю перевагу писати книги, де можна воскресити цей чудовий стан". 1954 в листі до подруги "Якщо хочеш написати разючу книгу для дітей про те, як важко і неможливо бути людиною в нашому світі, ти маєш на це право. Хочеш написати про расизм і класову боротьбу - твоє право. Хочеш віршик написати про квітучий острів серед шхер - і це твоє право, і ти зовсім не зобов'язаний ламати голову над тим, яке там слово римується зі стічними водами і витоком нафти. Коротше кажучи - свобода! Бо за відсутності свободи в'яне квітка поезії, де б вона не росла". Виступ перед молодими письменниками і видавцями, 1970 Цитата про неї "Вона справляє враження успішної ділової жінки: досить висока, струнка, білява, любить посміятися. В очі відразу впадає незвичайна природність: вона зовсім не хизується. Захоплена, цікава, вона вникає в такі речі, на які знаменитість, здавалося б, повинна дивитися зверхньо. Вона не намагається приховувати і знає, що її положення єдиного значного дитячого письменника 1940-х років абсолютно унікальне". 1949 журналіст провінційної газети "Її відданість друзям була великою. Астрід відчувала сильні почуття до людей. Але у неї були подруги, які тиснули на неї, від яких вона втомлювалася через їхню нав'язливість і, через постійні вимоги підтвердити їх "суверенне" право на її товарство та інтерес". Карін Нюман, донька "Я бачила своїми очима, як потужні люди в костюмах перетворилися на маленьких хлопчиків перед нею. Сама Астрид зверталася до всіх людей, з якими вона зустрічалася, з однаковою повагою. Незалежно від того, наскільки вона була втомлена, і як їй хотілося зачинити свої двері і залишитись самій, вона ніколи не розчаровувала тих, хто мав сміливість наближатися до неї в цей момент. Я пам'ятаю, як вона говорила іноді, коли суєти навколо неї ставало забагато: "Я так втомилася від Астрід Ліндгрен". Ми настійно закликали її бути менш прихильною й іноді сказати "ні", коли вона втомилася. "Ви не знаєте, скільки часу потрібно, щоб навіть сказати "ні", була її відповідь. Якщо хтось приходить і хоче, щоб я висловила свою думку про те, що я вважаю важливим, то я буду". Внучата племінниця Астрід з боку її брата Гунара - відома в Швеції письменниця детективів Карін Альвтеген. Астрід Ліндґрен померла 28 січня 2002 року в 94-літньому віці.