Тренд пошуку "А-50 літак"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Як вижити у цій війні. Чому Захід так панькається з Росією
Велика війна в Україні припала на глибоку кризу західного світу, коли світ взаємодії та компромісів пішов у могилу з його творцем — легендарним дипломатом Генрі Кіссінджером, а нового нічого не народилось. Саме цей архітектор сучасного світового порядку зблизив США з Китаєм. І по суті дав можливість Китаю вирости економічно і зазіхати на статус політичного гегемона. Саме Кіссінджер спочатку на полюванні з Леонідом Брєжнєвим різав ковбасу, а потім називав Путіна справжнім російським патріотом. Тривалий час саме цей ветеран американської дипломатії говорив, що Україну не можна приймати до НАТО, інакше буде ескалація, а на початку великої війни взагалі натякав, що Україні варто поступитись своїми територіями. Перед смертю він змінив свої погляди. Але варто сказати, що сучасні американські лідери — якраз учні подібної політики. І тому Джозефу Байдену так тяжко дається розуміння, що в Росії неможлива демократія. І замість палких обіймів із вдовою Навального, варто було б пришвидшити надання Україні обіцяного пакету зброї.  Врешті, якщо подивитись на історію часів другої світової — в США завше були ілюзіонітські рухи, подібні до тих, з гаслами яких зараз бігає купка радикальних трампістів. Свого часу прем’єр-міністру Великої Британії Вінстону Черчиллю знадобилось два роки аби переконати США дати зброї.  Просто порівняйте уривок із листа Черчилля Рузвельту 1941 року: "Якби можна було надіслати нам 40-50 есмінців, хоча б і старезних, кілька сотень літаків і сталь...Ми оплачуватимемо доларами, скільки зможемо. Але вірю, що, коли не зможемо, ви ж не залишите нас без допомоги?" Цілком нагадує наші часи і дискусії з американським конгресом.  У західних еліт досі нема рецепта, що робити з Росією, яка обов’язково посиплеться після завершення війни в Україні — і коли додому в депресивні містечка повернуться тисячі агресивних людей, які вбивали та ґвалтували.  Західні еліти після розвалу СРСР чомусь вирішили, що Російська Федерація автоматично стала іншою. І пробачили їй агресію в Грузії та Україні. Не так давно колишній президент Барак Обама на одному з круглих столів пояснював, чому США так мляво відреагували на агресію РФ щодо Криму у 2014-му:  "Є причина, чому не було збройного втручання в Крим. Тому що в Криму було багато російськомовних людей і там була певна симпатія до поглядів, які представляла Росія. Навіть у Верховній Раді тоді були симпатики Росії. Політика в Україні була складнішою", – сказав колишній президент Обама.  І це головний урок для нашого суспільства — українізуймося, не обираймо проросійські сили, які першими побіжать здавати регіон окупантам. І головне, варто забути нарешті російську мову та РПЦ — бо саме ці фактори були чіпкими гачками, аби Путін виходив і заявляв, що "це наші, ісконно російські території". Україна ніколи не мала суттєвих гарантій безпеки. Інший президент США Білл Клінтон розказав, що під час зустрічі з Володимиром Путіним у 2011 році зрозумів, що це "лише питання часу", коли Росія розпочне війну проти України. Бо ж саме тоді Путін відхилив укладену за посередництва США угоду, підписану його попередником Борисом Єльциним, про повагу до територіальної цілісності України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї радянських часів. Він так і сказав тоді США, що не згоден з умовами угоди та не зобов'язаний їх дотримуватись. США тоді було досить лояльні до Росії, бо вважали її частиною західного світу. Однак всередині України панувало тотальне зросійщення і "внєполітікі". У нас тоді був Віктор Янукович, чия втеча до Ростова завершилась підписанням листа з проханням до Путіна ввести сюди окупаційні війська.  На одинадцятому році війни суспільство має зрозуміти, що ключ до змін і нашої безпеки в наших руках. Нас не приїдуть рятувати американські морпіхи, сюди не приїде французький іноземний легіон. Бруд під Авдіївкою місили наші люди — колишні баристи, трактористи, айтівці та середні бізнесмени.  Нас чекає тотальна мобілізація. Де "фінляндизація" та "нейтралітет, як у Швейцарії" означатиме, що кожен рік ти будеш ходити на військові збори, як на день народження до друзів. У твоїй гардеробній стоятиме тактичний рюкзак і берці. А питання укриття в новенькому домі буде пріоритетом над панорамним видом на Києво-Печерську лавру.  Україна стане місцем для сильних і витривалих людей, які точно впевнені, нащо їм це треба. І які розуміють, що жити легке життя на пляжах Аліканте — то не зовсім їхній варіант.  Досвід війни має спонукати ретельніше обирати депутатів, які йдуть працювати в комітет оборони. Аби потім не обливатися потом і кров’ю від того, що там сидять або державний зрадник Богуслаєв, або імпортований бізнесмен із Сочі Арахамія, або жінка з привітом Мар’яна Безугла.  Наш майбутній президент точно не має влазити у військові карти і міряти рейтинги актуального головнокомандувача. Ба більше — заздрити тому, що його цифри підтримки кращі. А потім влаштовувати кач із його звільненням.  У нас точно мають бути пріоритети в міжнародній політиці. Провали з Обамою, Клінтоном, республіканцями стали можливі, бо ми економимо гроші на наших посольствах. Зараз у нас бракує людей в США, а сама пані посол Оксана Маркарова не в стані фізично об’їхати всю країну. Є сенс економити на єдиних марафонах, але виділити зарплатню бодай для двох додаткових дипломатів.  Досвід довгої війни має навчити цінувати незалежність і самобутність. Бо як виявилось, нікому ти не треба, крім власного дому. Шкода, що до 24 лютого це майже ніхто не цінував.  Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Як вижити у цій війні. Чому Захід так панькається з Росією
РФ має змогу використовувати проти України майже 300 бойових літаків, - ГУР
Про це повідомив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв'ю Інтерфакс-Україна. "Багато (літаків має ворог, - ІФ-У). Скажімо так, на сьогодні Росія може протиставити і має проти нас майже триста бойових літаків", - сказав Скібіцький. За його словами, "росіяни для себе поставили завдання знищити і нашу авіацію, і інфраструктуру". Однак заступник начальника ГУР МО зауважив, що літаки F-16, які Україна скоро отримає, є одним із засобів, що дасть змогу знищувати авіацію, яку ворог використовує для завдання бомбових ударів.  "Ось, три дні поспіль противник бомбив аеродром Канатове (недалеко від міста Кропивницький), намагаючись вразити балістичними ракетами. І це якраз той підхід ворога, щоб не дати нам змогу розмістити там авіацію. Вони дуже бояться, що потужна західна техніка прийде в Україну. А ми вже чітко впевнені і знаємо, що західні зразки озброєння набагато кращі й мають перевагу над російським, над радянським озброєнням. Будь-які. Це і точність, і ефективність, і інші параметри", - розповів Скібіцький. Також він нагадав, що українські захисники нещодавно збили літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 РФ. "Тоді росіяни відсунули район бойового чергування, але вони втратили тут дальність ведення розвідки. Це дуже позитивно для нас. Тобто якщо раніше росіяни могли з Азова бачити до Києва, то нині - з Краснодарського краю до Києва вони не дістають засобами розвідки. Тому що вони бояться ближче підходити", - додав заступник начальника ГУР. 21 лютого речник командування Повітряних сил України Юрій Ігнат заявив, що Росія має багато авіації й на зношеність авіапарку ворога розраховувати не варто.
we.ua - РФ має змогу використовувати проти України майже 300 бойових літаків, - ГУР
Заблокувати Польщу
Пропагандистський плакат Комуністичного Інтернаціоналу Червоний прапор на тракторі польського пікетника, як і плакат із закликами до кремлівського очільника "навести лад", недвозначно засвідчив, хто є справжнім бенефіціаром гучних акцій на українському кордоні. Та нагадав про те, що масовий саботаж для досягнення військових цілей вже використовували - більше ста років тому. Ті, хто прагнув встановити той самий червоний прапор не лише над Києвом, а й над Варшавою.   Фото: Гжегож Целеєвський / Agencja Wyborcza.pl Власне, ще до того як більшовики захопили владу в самій Росії, вони були відомі закликами "перетворити імперіалістичну війну на громадянську" - тобто, по суті, саботувати військові зусилля власних урядів. Інша справа, що, діставшись державного керма, Ленін з притаманною йому легкістю звинуватив в розпалюванні громадянської війни своїх опонентів – ще й почав під цим приводом проти них кампанію терору.  Чернетка більшовицького декрету про арешт "організаторів громадянської війни" Натомість запалити одночасно вогонь "світової комуністичної революції" в Німеччині комуністам не вдалося – тому й мир із нею довелося підписувати зовсім не на більшовицьких умовах. Та навіть визнавати незалежність країн, які за кілька місяців до того вони намагалися "советізувати"  - зокрема, й України. До того ж мир цей був сепаратний. Антанта визнавати його не збиралася. Тож спрямувала до Росії хоч і невеликий, але цілком собі воєнний контингент. Який без бою зайняв Мурманськ, а потім Архангельськ.    Командувач контингенту Антанти в Архангельську Фредерік Пул, Фото: wikimedia Ленін запанікував і почав вимагати від своїх спільників у Британії – якщо вже в них не виходило збройне повстання за більшовицьким зразком, то хоча б розпочати акції протесту, які могли ускладнити проведення справді масштабної військової операції в Росії. Але і з акціями не склалося. Воно й зрозуміло - світова війна ще тривала, тож із саботажниками, та й взагалі з ворожими агентами, розмова була короткою. Щоправда, й увага Антанти в цей момент була прикута насамперед до Західного фронту, відволікатися на малозрозумілу експедицію проти більшовиків було щонайменше ризиковано. Укладання Комп’єнського перемир’я, що завершило першу світову війну, Фото: wikimedia А ось коли Австро-Угорщина, а потім і сама Німеччина з війни вийшли – дійшла черга й до сходу Європи. Британський флот майже одразу з’явився у Балтійському морі, французький – у Чорному. Союзники справді поспішали - сподіваючись "заповнити вакуум", який міг утворитися після евакуації німецьких та австрійських військ. Капітуляцією Центральних держав намагалися скористатися й більшовики. Розпочавши наступ проти держав, незалежність яких самі визнали за Берестейським миром. А зрозумівши, що справа вже невдовзі може дійти до прямих зіткнень з військами Антанти, в Москві згадали про саботаж і в її тилу.   Більшовицькі війська входять до Києва у 1919 році До того ж в країнах, які опинилися в таборі переможених, у цей час вже вирували справжні революції. І більшовики не збиралися залишатися осторонь. Навпаки - надсилали своїм спільникам гроші та зброю, щоб ті скористалися сум’ятицею й теж захопили владу. У січні 1919 року дійшло до комуністичного повстання навіть у Берліні. І хоча уряд новоспеченої Німецької республіки з ним впорався – цілком ймовірними здавалися як його звернення по допомогу до Антанти, так і збройна інтервенція більшовиків. За обох сценаріїв саботаж видавався Москві дуже помічним.   Барикади з рулонів газетного паперу, зведені під час комуністичного повстання в Берліні, Фото: flibusta Тож не дивно, що в тому ж таки січні 1919 році в Британії розпочалася кампанія під гаслом "Руки геть від Росії!". Її ініціаторами були радикальні соціалісти (що згодом відкрито взяли собі ім’я комуністів) Вільям Пол, Гаррі Полліт і Альфред Комрі. За їхнім закликом лондонські докери зірвали завантаження зброї на корабель "Джоллі Джордж". А команда "Квін Елізабет" навіть відмовилася виконувати наказ і вирушати до російських берегів. Покарати моряків за законами воєнного часу вже не могли – формально війна скінчилася. А комуністи тепер мали модель дій на майбутнє.  Агітаційна брошура Вільяма Пола Проте цього разу більшовики, схоже, переоцінили войовничість Антанти. Вояки армій-переможниць були втомлені чотирирічною світовою бійнею. І зовсім не прагнули нових пригод в чужій країні. Та й політиків більше приваблювали лаври миротворців. Вже наприкінці січня 1919 року британці і американці запропонували влаштувати перемовини між більшовиками та "альтернативними" урядами, які встигли постати на неконтрольованих ними територіях. "Нейтральним майданчиком" для зустрічі визначили Принцеві острови в Мармуровому морі.   Вудро Вільсон і Девід Ллойд Джордж, ініціатори перемовин на Принцевих островах, Фото: wikimedia Ленін розумів усю хиткість свого становища, тож погодився з пропозицією майже одразу. А для певності ще й пообіцяв визнати частину державних боргів попередніх урядів та надати "капіталістам" вигідні концесії – чим насправді лише здивував (ба навіть образив) "миротворців", які розцінили таку ініціативу як хабар. Відмовилися домовлятися з більшовиками їхні опоненти – нагадавши "посередникам", яким чином комуністи захопили владу і скільки злочинів встигли наробити за кілька місяців своєї диктатури.    Французькі танки в Одесі, Фото: wikimedia Провал ідеї переговорів дозволив західним урядам… "вмити руки". Вже навесні 1919 року вони розпочали евакуацію своїх контингентів – спочатку з чорноморського узбережжя, а потім і з Півночі. Більшовики були переконані, що змусили Антанту відступити своєю підривною роботою, тож одразу записали "перемогу" на свій рахунок. Кому "миролюбство" Антанти коштувало й справді дорого, так це Україні. Уряд та армія УНР опинилися по суті в міжнародній ізоляції. І змушені були відбиватися від чергової навали з півночі самотужки, без особливих шансів на успіх.   Україна в оточенні ворогів, Фото: wikimedia "Розібравшись" за кілька місяців з Україною (і переконавшись якою корисною для неї може бути міжнародна ізоляція жертви) Москва визначила для себе нову мету - Польщу. Привід шукали недовго. Точніше – зовсім не шукали.  В хід йшли нісенітниці на кшталт тих, що якісь невідомі американські (!) літаки бомбили українські міста, щоб допомогти "польським імперіалістам" відновити владу Петлюри та вивезти весь місцевий хліб до Британії (виглядає, звісно, як фантасмагорія, але не для більшовиків, чиї продзагони в цей час вивозили збіжжя до Росії).    Петроградські більшовики вирушають на війну з Польщею, Фото: wikimedia Кинути Варшаву напризволяще, як це вже зробили з Києвом, Антанта не могла. Надто важливою була відновлена польська держава для задуманої переможцями архітектури повоєнної Європи. В Парижі Варшаву взагалі вважали ключовим союзником на сході континенту. От тільки воювати за нього… не хотіли. Коли польський міністр закордонних справ прямо запитав про можливість французького десанту – йому відповіли ввічливою, але відмовою. Британці поцікавилася, чи погодиться Париж хоча б на спільну операцію з ними – і теж отримали негативну відповідь.  Міжсоюзницька місія у Польщі, Фото: wikimedia Подейкували, що французьке командування було не до кінця впевненим у своїх військах – уславлених перемогами, але втомлених і знесилених в боях з німцями. Натомість в публічних розмовах йшлося про те, що "захистити Польщу можуть лише самі поляки", а зовнішнє втручання, мовляв, може спричинити лише ескалацію з "непередбачуваними наслідками".   Вояки армії Галлера вирушають на батьківщину, фото: wikimedia На закиди у зраді в Парижі відповідали, що й так допомагають новому союзнику усім, чим можуть. Найбоєздатнішою частиною польського війська і справді вважали армію Галлера, яка не лише мала за плечима досвід війни на Західному фронті, а й була озброєна та споряджена за французький рахунок. З початку 1919 року Париж надав Варшаві позик на загальну суму в 375 мільйонів франків – для закупівлі додаткової зброї та амуніції, а коли почався радянський наступ, до них додали ще 50 мільйонів.   Юзеф Пілсудський зі своїми вояками, Фото: wikimedia Щоправда, при цьому дипломати постійно натякали полякам, що непогано було б змінити політичне, а може й військове керівництво (як дивно це звучить сьогодні, вони й Юзефа Пілсудського підозрювали в тому, що він може змовитися з більшовиками). До того ж навіть закуплене озброєння все ще знаходилося у Західній Європі і потрібні були неабиякі зусилля, щоб вчасно перекинути його до Польщі.   Польський броньований потяг В Москві це розуміли дуже добре. Тож вирішили застосувати вже опрацьовану зброю – саботаж. Цього разу, однак, це була вже не "самодіяльність" окремих груп більшовицьких спільників. До справи взялися ґрунтовно.   Мітинг під час конгресу Комуністичного Інтернаціоналу в Петрограді у 1920 році, Фото: wikimedia В травні 1920 року виконком Комуністичного Інтернаціоналу оголосив план – не більше, й не менше – як світового бойкоту польського уряду (зараз, мабуть, сказали б "режиму"). Згідно з ним робітники британських, французьких, італійських та американських заводів мали відмовлятися виготовляти зброю для Варшави. Французькі, німецькі, австрійські і чеські залізничники повинні були заблокувати потяги із озброєнням та продовольством, а в Данцигу, через який продукція надходила до Польщі морем, -  зупинити розвантаження кораблів. Завдання були "нарізані" навіть для більшовицьких спільників у Румунії, Латвії та Фінляндії. А вирішального удару в тил своєму уряду були "зобов’язані" завдати польські робітники – цього Москва в них навіть не просила, а вимагала – до того ж публічно.  Пропагандистський плакат Комуністичного Інтернаціоналу Показово, що відозви Комінтерну не лише зверталися до "почуття пролетарської солідарності" (Ленін з Троцьким, як ми знаємо, були ще тими злидарями), а й натякали сусідам Польщі на нагоду відірвати він неї ласі шматки території – якщо, звісно, блокаді сприятимуть їхні урядовці. І, треба визнати, дехто й справді "купився".    Вступ польських військ до Тешина, Фото: wikimedia Прага, скажімо, мала з Варшавою нерозв’язаний конфлікт навколо Тешина, тож, трохи повагавшись для пристойності, врешті-решт оголосила про свій "нейтралітет" - що на практиці означало "заморожування" вантажного сполучення між країнами. За дивним збігом обставин майже одночасно і з Берліна попередили, що не можуть "гарантувати безпеку" і дотримання графіків перевезень.   Штеттінський вокзал у Берліні У випадку з Німеччиною, щоправда, уряд радше констатував доконані факти. Блокаду і без його участі влаштували місцеві комуністи. Офіційний їхній рупор газета "Роте фане" ("Червоний прапор") вже через кілька днів після оприлюднення відозви Комінтерну попередила, що під загрозою будуть усі перевезення до Польщі – не лише військові, але військові насамперед. Розагітовані комуністами робітники відмовлялися завантажувати ящики зі снарядами та набоями, блокували потяги, цупили або виводили з ладу зброю, знайдену у вагонах, влаштовували справжні бої з поліцією, яка  намагалася їм завадити.  В Штутгарті вже готові до відправлення бронемашини просто порізали автогеном. В Карлсруе зупинили транспорт одразу зі ста вагонів, вантаж більшості з яких "випарувався". В Берліні лише з одного ешелону за три дні "розтягнули" триста мінометів,  десять тисяч гарматних снарядів і двадцять тисяч гранат. І такі повідомлення надходили мало не щодня – в той самий момент, коли знищеної в Німеччині зброї так не вистачало для боротьби з більшовицьким наступом.   Данциг у 1920 році Данциг в цей час був вилучений з німецької юрисдикції і формально перебував під управлінням британців. Але це допомагало мало. Кораблі тижнями могли стояти нерозвантаженими. А деякі "втрачали" вантажі ще в морі – як це сталося, скажімо, з британськими ж літаками. Не діяли навіть погрози розстрілами. Вже наприкінці червня 1920 року польські урядовці із сумом визнали, що країна й справді опинилася в суцільній блокаді.  Польський плакат із закликом до загальнонаціонального спротиву Більшовикам натомість здавалося, що перемога вже майже в них у кишені. Командувачі їхньої армії обіцяли вже не зупинятися й на Варшаві, та обіцяли встановити червоні прапори над Берліном і Парижем. Але розрахунок на комуністичне підпілля в самій Польщі врешті-решт провалився. Війна для країни перетворилася на справді загальнонаціональну. Навіть позбавлена допомоги ззовні, польська армія – разом із союзниками-українцями – навалу таки зупинила. І перейшла у наступ.  Більшовицькі прапори, здобуті поляками під час Варшавської битви "Диво на Віслі" остаточно поховало надії Леніна побачити перемогу світової комуністичної революції. Але не змусило більшовиків відмовитися він надії на реванш вже в недалекому майбутньому. А впевненість в ефективності саботажу, схоже, успадкували навіть їхні нащадки з неорадянської Росії. Шкода лише, що "корисні бовдури" дотепер знаходяться навіть у тих країнах, яким пощастило відбитися від непроханих "визволителів" сто років тому. Спеціально для Еспресо Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Заблокувати Польщу
Росія – вже без 50 Су-34. Скільки ще потрібно збити літаків, щоб позбавитися КАБів
Для того, щоб російська авіація пішла "в мінус" за Су-34, потрібно збивати їх по 2-3 на місяць, стверджує військовий оглядач Олександр Коваленко. Тоді ВПК РФ не зможе заповнити цю втрату — не ті можливості...
we.ua - Росія – вже без 50 Су-34. Скільки ще потрібно збити літаків, щоб позбавитися КАБів
Медичний батальйон «Госпітальєри»
“Госпітальєри”— добровольча організація парамедиків. Була заснована Яною Зінкевич на початку бойових дій в Україні у 2014 році. Тоді Росія анексувала Крим і розпочала бойові дії на сході країни. Гаслом нашої організації є “Заради кожного життя”. І Госпітальєри щодня доводять, що для нас це не просто слова.
we.ua - Медичний батальйон «Госпітальєри»
"Армія дронів": у 2023 році законтрактовано понад 300 тис. дронів. Скільки виробили в Україні
Про це написав віцепрем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у колонці для УП. "Завдяки тому, що українські виробники змогли масштабувати виробництво, а держава виділила історичний бюджет на дрони – 40 мільярдів гривень, у 2023 році в межах проєкту "Армія дронів" законтрактували більш ніж 300 тисяч БПЛА. З них 90% – дрони українського виробництва", - розповів міністр. За його словами, закупівлі окремих груп дронів зросли в сотні разів у порівнянні з 2022 роком. Під час першого року повномасштабного вторгнення РФ було закуплено 500 FPV-камікадзе, а в 2023-му – близько 100 тис. Федоров зауважує, що кількість закуплених літаків-камікадзе з дальнім діапазоном, які здатні літати на сотні кілометрів, збільшилася в 50 разів. Він акцентує, що майже 90% БПЛА, які вражають російські об’єкти в Чорному морі й долітають до Білгорода чи Петербурга, були закуплені в межах проєкту "Армія дронів". Також у 80 разів збільшилася кількість закуплених багаторазових коптерів: вони протягом ночі можуть здійснити до 10 вильотів та знищити десятки одиниць техніки ворога. Було закуплено в 70 разів більше "Мавіків", що допомагають українським військовим розвідувати ворожі території.  "В 2024 році темпи зростатимуть, адже є бюджет та великий запит від Сил оборони", - запевняє Федоров. 12 лютого Федоров пообіцяв, що в 2024 році Україна виготовить тисячі безпілотників дальньої дії. Вони зможуть завдати ударів по глибокому тилу РФ.
we.ua -
Бояться використовувати близько до українського кордону: чому окупанти “відсунули” літак А-50 ближче до ростова
Бояться використовувати близько до українського кордону: чому окупанти “відсунули” літак А-50 ближче до ростоваРечник ВПС України повідомив, що російська авіація знизила активність у районах, де нещодавно було збито кілька російських літаків, і відвела літак А-50 далі від українського кордону.
we.ua - Бояться використовувати близько до українського кордону: чому окупанти “відсунули” літак А-50 ближче до ростова
Юрій Ігнат: російські літаки вже не так часто з’являються на лінії фронту, А-50 взагалі ближче до ростова
Про це заявив речник Повітряних Сил Збройних Сил України полковник Юрій Ігнат в ефірі телемарафону. «Ворог на тих ділянках фронту,...
У Повітряних силах розповіли, які літаки ворог використовує для авіарозвідки
Після знищення Збройними силами України російського літака далекого радіолокаційного виявлення А-50 для авіарозвідки ворог використовує ІЛ-22, Су-24 і ще один А-50.
we.ua - У Повітряних силах розповіли, які літаки ворог використовує для авіарозвідки
Що спільного між лобстерами та українським збіжжям
Тодішній прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон зажадав відкритості та детального розслідування від Китаю відносно джерел та причин пандемії COVID-19, на що Китай відповів дуже болісними для Австралії торговельними санкціями на імпорт продуктів сільського господарства та вугілля. Бо нє хрін питати таке, я так розумію. Найбільш потерпілою була індустрія виробництва лобстерів. До цього Австралія експортувала до Китаю лобстерів приблизно на 50-55 мільйонів американських доларів на місяць, австралійські лобстери цінилися вище, ніж звичайні лобстери (яких до Китаю в основному експортувала Канада та США) і для австралійського сільського господарства (aquaculture та риболовля тут обраховується в статистиці як частина сільського господарства) це було великим ударом. В якийсь момент після введення Китаєм ембарго лобстери були, певне, чи не найдешевшим джерелом білка в країні, хоча це було дуже і дуже недовго. Тому що виробники лобстерів знайшли можливість обходу торговельний ембарго – упродовж декількох місяців після введення ембарго експорт лобстерів до Гонконгу виріс на 2 000 відсотків. У Гонконзі створилися угруповування контрабандистів, єдиним бізнесом яких стали лобстери – вони привозили лобстерів літаками в аеропорт Гонконга, вантажили їх на моторні човни й везли їх до континентального Китаю. Читайте також: Потрібно припинити польську роботу на ворога Це було спочатку і дуже недовго. Дуже скоро вони винайшли новий прогресивний метод, який називається в українських умовах "перерваний транзит" - вони оформлювали транзит лобстерів до країн Середньої Азії та Монголії, в яких несподівано прокинувся апетит до морських гадів, вантажили ящики на машини з рефрижераторними причепами й везли їх з Гонконгу до, скажімо, Киргизії. Машини кудись зникали в дорозі, а споживач десь в Шанхаї або Пекіні отримував свого преміального лобстера (кілограм австралійського лобстера в Гонконзі тоді вартував близько 150 доларів США, а в Шанхаї той же кілограм був вартий 250 доларів). Просто для розуміння масштабів – за місяць в Гонконг імпортувалося близько 250-300 тонн лобстерів за живою вагою (тобто, мінімум 700-800 тонн брутто, бо вони були в спеціальних контейнерах з водою, насиченою киснем), це було декілька вантажних Боїнгів Суперджамбо на тиждень. Тобто, якщо подивитися на цю ситуацію з погляду моралі, то австралійські експортери лобстерів свідомо сприяли кримінальним угруповуванням контрабандистів, які використовували той факт, що Гонконг, після його передачі Британією Китаю, лишився автономним районом з окремим законодавством, і мав одночасно відносно прозорі (якнайменше – порівняно з митними кордонами між Австралією і континентальним Китаєм) кордони з Китаєм, окремі митні правила та такі процедури транзиту, що дозволяли "загубити" декілька сотень тон на просторах Піднебесної. Проте з юридичного погляду все було кошерно – просто традиційні імпортери морепродуктів з Гонконгу чомусь стали купувати у двадцять разів більше деяких категорій (лобстерів, молюсків абалоне і т.п.), а австралійські експортери, притиснуті до стіни економічними негараздами, що йшли від торговельного ембарго Китаю, давали їм великі знижки за гуртові закупівлі. Читайте також: До Польщі потрапляє значно більше російського зерна, ніж з України Так тривало приблизно рік, після чого Гонконг арештував карго з двох літаків, виставив його на злітній смузі на декілька годин під тропічним сонцем, а після того надіслав санітарних інспекторів, які (surprise, surprise!) побачили декілька контейнерів з протухлими лобстерами. Після цього і Гонконг, разом з Китаєм, заборонив імпорт лобстерів з санітарних міркувань, а імпортери, чий вантаж протух на смузі аеропорту Гонконгу, поїхали кудись "на стройки народного хозяйства", як це формулювалося в СРСР. Я бачу багато паралелей в цій ситуації з ситуацією з українським збіжжям, що їде через Польщу. Бо, наскільки я розумію, збіжжя їде кудись за межі митної території ЄС, але не доїжджає до того "кудись" і з’являється на ринку Польщі, знижуючи ціни на внутрішньому ринку до рівня плінтуса. Приблизно так, як австралійські лобстери їхали в Киргизстан з Гонконгу, а закінчували своє життя на столі шанхайського ресторану. При чому я певен, що відправники збіжжя, де б вони не були, в Києві, Львові, Дніпрі або Одесі, не сидять в офісі й бідкаються "От, блін, це ж в Ефіопію збіжжя мало йти, а ти диви – знов десь пропало... Будемо ще один зерновоз відправляти, бо Ефіопія ж чекає, може хоч він доїде...", тобто вони, так, як і австралійські експортери лобстерів, знають про те, яка доля очікує їхнє карго, проте папери в них на 100% всі в порядку. Є, проте, різниця. І вона – в реакції всіх зацікавлених сторін зі сторони країни-експортера. Експортери лобстерів, назви яких були в усіх газетах, обговорювали ситуацію з обмеженням експорту в Гонконг з міністерством сільського господарства (от я і знаю з того часу, що найбільший виробник лобстерів в Австралії називається Geraldton Cooperative). Після того держава подавала в усі можливі арбітражі, від WTO до якихось ще спеціалізованих судів для сільського господарства, і робила це публічно з поясненням своїх дій в медіа, від телевізора до газет і виступів в парламенті. Я ж дивлюся на всю ситуацію з українським зерном в Польщі, яка стає все більш емоційно зарядженою, і в мене є декілька питань до всіх учасників процесу, що мені здаються доречними в цій ситуації: 1. Хто ті експортери, хто постраждали? "Его имя, сестра", як казали в радянському фільмі. Де хоч один експортер, хто вийде і скаже – от, дивіться, ми ж за мандатом ООН все в Ефіопію, а в нас ось так просто взяли та вкрали? Або – от, дивіться, ми ж експортуємо за контрактом до (скажімо) якогось Вроцлавміськхліб, будь ласка, до них, не до нас претензії, вони нам надали всі дозвільні документи? Ми бачимо в новинах емоційно заряджених та затраханих від роботи водіїв, але водії точно не ті, хто має бути спікерами в такого роду ситуаціях, бо ті, хто зазвичай пояснює свою правоту монтеркою в торець, — не найкращі комунікатори. Читайте також: Поки на кордоні сипалося зерно з фур — у Москві лилося шампанське 2. Яка позиція держави з цього приводу? Експорт через/в Польщу – це благо для держави, він робиться з відома та благословення України та Польщі? Або це – самодіяльність деяких невеликих трейдерів, що бачать свою маржу і готові для неї нести ризики блокувань доріг і КПП на кордоні? Якщо перше – то держава має виступити на захист своїх виробників та експортерів, використати весь інструментарій, від нот протесту до подання в WTO, польські суди тощо. Якщо друге – то держава має сказати "атата!" в якомусь вигляді й донести це "атата!" до польської сторони. Якнайменше – зобов’язати кожного експортера через Польщу підписувати декларацію на кордоні, де буде сказано, що він везе збіжжя на свій страх і ризик, розуміє, що з його вантажем можуть бути неприємності, повністю несе відповідальність за наслідки та зобов’язується розв'язувати свої проблеми сам, без втручання держави. І у випадку прикрих ситуацій демонструвати цю декларацію в новинах в прайм-тайм і казати - "Це — самодіяльність деяких ділків". Австралія, наприклад, дуже часто через всі медіа сповіщає — в нас з такою-то країною проблеми, ми не можемо гарантувати безпеку людей чи вантажів, якщо ви туди їдете/везете щось, то це — суто на ваш страх та ризик. 3. Яка інформаційна політика всіх причетних до цієї ситуації з української сторони? Чи є якась присутність українського погляду в польських медіа? І якщо є, то яка вона, ця точка зору? "Ми перепрошуємо і більше не будемо","Ви всі мудаки, ми у своєму праві", "Поліція, дивіться, зазіхають на приватну власність, в Ефіопії діти голодуюит, а тут їхнє збіжжя на дорогу вивалюють"? Без відповідей на ці, самоочевидні для мене в цій ситуації, питання, ситуація виглядає такою, яку можна дуже легко загострити до межі, після якої її цей фарш буде дуже важко затиснути назад в м’ясорубку. І я допускаю, що відповіді на ці питання просто не видно з 14.5 тисяч кілометрів від міста подій і мені зараз надішлють кучу посилань з відповідями на всі мої питання, за що я буду вдячний всім дописувачам і про що я завтра напишу із полегшенням. Джерело Про автора: Сергій Будкін, засновник інвестиційної компанії FinPoint, інвестиційний банкір Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів
we.ua - Що спільного між лобстерами та українським збіжжям
П'ятниця 23 Лютого

8

°

Хмарно

7° - 8°

81 %

1003 мм

7.1 м/с

  • 19:00

    8°
  • 22:00

    8°
  • 01:00

    8°
  • 04:00

    7°
  • 07:00

    8°

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил