Search trend "Адам"

Вражає те, як відбулося саме затримання та засідання у суді. Вражає ставлення до офіцерів. Хочеться вірити, що суд підійде до цих справ об'єктивно та виважено, глибоко розбереться із всіма причинами та наслідками, будуть зроблені правильні висновки в інтересах підвищення нашої боєздатності і що на меті - дійсно розібратись і покращити військову систему, виправити помилки, а не призначити крайніх в наших поразках. Засудження генералів та офіцерів під час війни за недбалість та прорахунки в ухваленні рішень сьогодні набуло гостроти. Наслідком може бути як і позитив, так і негатив для війська, держави та країни в цілому. Засудження можуть, за правильного підходу,  зміцнити правосуддя, однак вони можуть і послабити фронт. З одного боку це сигнал про відповідальність іншим, а з іншого – підрив довіри між армією та державою, зниження військового духу та ефективності командування. Щодо негативу, по-перше, засудження командирів може суттєво підірвати моральний дух, створити атмосферу страху серед інших офіцерів і генералів. У результаті, через побоювання кримінальної відповідальності за можливі помилки, військові лідери можуть уникати рішучих дій, які так необхідні сьогодні. Це може знизити ініціативність та готовність брати на себе відповідальність у критичних ситуаціях. Читайте також: Чому не воює еліта? Бо вибрали антиелітуТут необхідно пам'ятати, що війна – це сфера постійної невизначеності, хаос, де неможливо прорахувати всі наслідки, а помилки є неминучими. Під час війни у В’єтнамі армія США зіткнулася зі значною критикою за невдачі, однак масштабних судових процесів проти командирів не було. Вище командування уникло прямого переслідування генералів та старших офіцерів, бо стратегія ведення війни виявилася хибною. Натомість зусилля були зосереджені на аналізі помилок для недопущення їх у майбутньому. Якщо ми будемо карати наших офіцерів за кожне хибне рішення, це може викликати ефект “заморожування”, коли командири будуть ухилятися від ініціативи, побоюючись наслідків. Це особливо небезпечно в умовах, коли росіяни діють агресивно й непередбачувано, коли зброя, способи дій та  тактика змінюються так швидко, що перемагатиме той, який швидше адаптується до нових умов, іншими словами той - який не боїться помилятися.По-друге, військовослужбовці можуть сприймати такі дії як несправедливість. Це, в свою чергу, підриватиме довіру до системи правосуддя та політичного керівництва держави. По-третє, під час війни командири, лідери є ключовими фігурами і будь-які зміни чи усунення з посад можуть дестабілізувати командні ланцюги, особливо якщо немає краще підготовлених замін, а з цим у нас точно тепер є проблема.По-четверте, ворог може і буде використовувати ці історії у своїй пропаганді. Це може стати потужним інструментом в його руках для деморалізації як наших військових, так і суспільства.Нарешті, засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати небезпечним прецедентом та прикладом "полювання на відьом". У військових умовах нерідко буває дуже важко об’єктивно оцінити, чи міг командир вчинити інакше. Часто притягнення військових до відповідальності може бути зумовлене не реальними злочинами, а політичними цілями. Читайте також: Арешти офіцерів: дайте армії спокій, дайте їй воюватиВійна – це час, коли уряд стикається з великим тиском суспільства. У пошуках “винних” влада може використовувати суди як інструмент задоволення громадської думки, навіть якщо це шкодить армії. Прикладом того, як політично мотивоване переслідування військових може мати катастрофічні наслідки є сталінські чистки, під час яких було знищено значну частину командного складу Червоної армії. Багато талановитих офіцерів були репресовані, що значно послабило боєздатність країни в перші роки війни. Говорячи про іншу сторону, варто зауважити таке. Перше, притягнення до відповідальності може продемонструвати, що навіть у складні часи є верховенство права, а посадові особи несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.Друге, якщо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно. При цьому, громадяни, які вимагають справедливості, можуть відчути, що їхні вимоги враховуються, а держава діє в інтересах суспільства. Під час війни в Лівані у 2006 році, командувач сухопутних військ Ізраїлю Уді Адам став об’єктом критики за нерішучість і неефективне керівництво. Хоча він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, його відставка стала уроком для інших командирів: система показала, що недбалість чи помилки у плануванні мають наслідки. Це дало поштовх для реформ, що зміцнили обороноздатність Ізраїлю. Зараз Україна переживає історичний момент, коли ефективність і прозорість військової системи визначають її майбутнє. Тому, якщо військове керівництво буде нести відповідальність за свої дії, це зміцнить довіру людей до держави й армії.Третє і найголовніше, знову ж таки, при правильному підході, якщо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосконаленню системи командування та зменшенню ризику повторення помилок. До прикладу, у багатьох країнах воєнні прорахунки аналізуються після завершення конфлікту, коли можна оцінити події без емоційного навантаження. Це дозволяє розмежувати злочинну недбалість від стратегічних прорахунків. У ході Першої світової війни британський генерал Дуглас Хейг був широко критикований за величезні втрати під час битв на Соммі та Пашендейлі. Його звинувачували у використанні неефективних, застарілих тактик, що коштувало життя сотням тисяч солдатів. Однак судового переслідування не було. Лише після війни уряд провів оцінку його дій і визнав, що деякі рішення, хоч і суперечливі, були єдино можливими в умовах тогочасної війни.Читайте також: Втікачі від війни: ухилянти та розчарованіУ війні проти Росії за незалежність та існування України на перший план виходить не лише бойова міць, але й здатність ефективно керувати військами та приймати правильні рішення. При цьому здатність навчатися на помилках є критично важливою. Проблема слабких управлінських здібностей частини генералів і старших офіцерів часто обумовлена недоліками військової освіти та системними проблемами, що є викликом для держави, для нас. Відповідно, нам треба діяти в таких ситуаціях тільки так, щоб зміцнювати військо, а не руйнувати його.Проблеми військової освіти та підготовкиУ багатьох арміях світу професійна підготовка лідерів (командирів) є основою бойової ефективності війська. Україна, як і багато інших пострадянських країн, успадкувала систему військової освіти, орієнтовану на радянські підходи, які часто ігнорують гнучкість, сучасну тактику, критичне мислення та ініціативність. Війна, яка триває з 2014 року, а особливо з 2022 року, продемонструвала нагальну потребу у зміні цих підходів.Ізраїль, перебуваючи у постійній війні, зробив військову освіту одним із пріоритетів. В ізраїльській армії командири навчаються діяти автономно, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та нестачі ресурсів. Наприклад, офіцери Ізраїлю систематично проходять якісні курси підвищення кваліфікації навіть під час воєн. Важливим елементом є обмін досвідом після кожного бою, кожної операції, щоб мінімізувати повторення помилок. Тому нам необхідне запровадження такої системи військової освіти та підготовки, яка фокусується на сучасній тактиці, управлінні ресурсами в умовах дефіциту та розвитку ініціативності на всіх рівнях командування. Нам необхідно навчатися під час війни, навчатися постійно і якісно. Ми маємо регулярно проводити тренінги для командирів прямо на фронті, де можливий обмін досвідом і розбір реальних ситуацій. Особливо важливим є використання досвіду країн НАТО для оновлення підходів в навчанні та формуванні нової "lеаrnіng сulturе" у війську. Працювати над помилками, а не карати за нихПід час війни навіть найкращі командири припускаються помилок, особливо в умовах дефіциту ресурсів або переваги противника в чисельності. Помилки потрібно аналізувати, але покарання за них не повинно руйнувати армію. Після провалу операції в Сомалі у 1993 році (битва в Могадішо) військове командування США не карало офіцерів. Натомість було проведено масштабний аналіз, внаслідок якого американці переглянули свої тактичні підходи до проведення спецоперацій. Це дало змогу уникнути подібних прорахунків у майбутньому.Про аналіз післядії (Аftеr-асtіоn rеvіеw) в нас тільки лінивий ще не говорив. Нам просто вкрай необхідно використовувати цей інструмент на всіх рівнях. Після кожного бою, кожної операції створювати групи, комісії для аналізу дій командирів, визначення причин успіхів і невдач. Що стосується кримінальних справ, то вони мають відкриватися лише у випадках свідомої службової недбалості або зради, а не через прорахунки у складних умовах. Ну й останнє, але не менш важливе, необхідно забезпечувати офіцерів ресурсами, технікою та інформацією, щоб вони могли успішно виконувати завдання. Брак координації, низький рівень взаємодії між підрозділами або навіть командуваннями призводить до нерозуміння цілісної картини, а відтак - загрози, що веде до недостатньо ефективних дій. Зміцнення довіри між армією та державоюДовіра між військовими та політичним керівництвом є фундаментальною основою успіху на війні. Якщо командири бояться політичних переслідувань, службових розслідувань, покарань за помилки, це руйнує боєздатність армії. Під час Другої Світової війни, Вінстон Черчилль навіть у найкритичніші моменти не руйнував довіру до генералів. Коли британські війська зазнали поразки у Франції в 1940 році, Черчилль не звинувачував командування, а зосередився на консолідації зусиль для майбутнього контрнаступу. Тому нам краще зосередити зусилля на тому, щоб розповісти суспільству про всю складність війни. Політичне керівництво має пояснювати людям, що помилки під час війни неминучі, але вони не означають зраду чи недбалість. Також треба об'єктивно аналізувати дії командирів для того, щоб розуміти прорахунки на вищому рівні, треба не перетворювати це все на судилища. Тим більше — публічні судилища, принижуючи гідність своїх воїнів і даючи ворогу можливість доєднатись до цього. Важливо також нагороджувати успішних командирів та робити визнання їхнього внеску, що мотивує інших до якісної роботи.Як висновок, Україна має унікальний шанс трансформувати свою армію під час війни. Важливо пам’ятати, що сила військового керівництва залежить не лише від професіоналізму, але й від довіри до нього. Карати за прорахунки під час війни, а особливо без глибокого аналізу  – це ризикована стратегія, яка може послабити бойовий дух і командну ефективність. Замість цього варто інвестувати у військову освіту, аналіз помилок і зміцнення довіри між державою, армією та суспільством. Лише таким чином можна побудувати армію, здатну не лише перемагати, а й забезпечувати мир на десятиліття вперед.ДжерелоПро автора. Сергій Собко, бригадний генерал, начальник штабу ОТУ "Луганськ"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Іnstаgrаm готується до запуску нового безкоштовного застосунку для редагування відео під назвою Еdіts, який запропонує користувачам широкий набір творчих інструментів. Глава компанії Адам Моссері повідомив про це в соцмережі Тhrеаds після тимчасового блокування застосунків ТіkТоk та СарСut у США. Повний текст новини

Керівник Іnstаgrаm Адам Моссері оголосив про запуск програми для редагування відео під назвою Меtа Еdіts. Наразі застосунок тестують «обрані блогери», тоді як для загалу його планують випустити вже у лютому.

20 січня Україна вшановує пам'ять кіборгів захисників Донецького аеропорту. Першою сторінкою війни на Донбасі стала саме оборона ДАПу, відома тепер фразою "Люди вистояли не витримав бетон". Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015-го, тобто упродовж 242 днів. Хоча, за спогадами учасників, це було на дві доби довше 244. Бойовики прозвали наших військових кіборгами, тому що не вірили у здатність людей стільки боротися у тих умовах. Наших воїнів вороги вибивали всіма силами постійними обстрілами, зокрема з важкої артилерії і танків. Труїли газом, намагалися обмежити доставку продовольства, не давали вивозити поранених і забирати загиблих. За даними "Книги пам'яті полеглих за Україну" під час цієї оборони загинули майже 100 українських військових, ще 440 були поранені, 24 потрапили в полон. За весь період боротьби залучили військовослужбовців 3-го полку спецпризначення, 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, 72-ї окремої механізованої бригади, 93-ї ОМБр, 79-ї аеромобільної бригади, 95-ї аеромобільної бригади. Також - 1-ї танкової бригади, 74-го розвідувального батальйону, 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади, 80-ї десантно-штурмової бригади, батальйону МВС "Дніпро-1". Долучилися добровольці українського корпусу "Правого сектора" та ОУН. Показовим було те, що в аеропорт командири не примушували нікого їхати, складався список охочих. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кіборги вистояли, не витримав бетон від обстрілів упала вежа ДАПу Початок 26 травня 2014-го Сепаратисти намагалися взяти під свій контроль територію ДАП ще з квітня 2014-го. У травні їм на допомогу прибули російські спецпризначенці.У ніч з 25 на 26 травня 2014-го співробітник місцевого СБУ та служби безпеки ДАП Олександр Головур завів у будівлю нового терміналу майже 80 бійців із загону "Іскра", підрозділу чеченців і "Оплоту". Так вони змогли зайти без єдиного пострілу. 26 травня о 7:10 зупинили роботу Донецького аеропорту та евакуювали весь персонал. Цього ж дня пролунав і перший постріл. Його зробив снайпер з 3-го полку Спеціального призначення ЗСУ. Він помітив на даху нового терміналу ДАП бойовика, який направив ПЗРК "Ігла" на літак Су-25, що летів на підмогу українським захисникам. Перший бій завершився втратами з боку ворогів. За деякими даними, загинули від 40 до 100. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кіборги мали відходити ще восени Бутусов Загострення після Мінських угод у вересні До вересня на території ДАП зберігався відносний спокій. Після Мінських угод 5 вересня 2014-го бойовики відновили спроби захопити аеропорт. Адже саме за цими угодами, ДАП мав стати точкою відведення українських військових, але бойовики не хотіли цього. Відтоді бої тривали аж до січня 2015 року. До сепаратистів весь час прибувало підкріплення російськими кадровими військовими, які використовують свою зброю. У жовтні стало відомо, що проти наших захисників була використана система "Тюльпан" (радянський самохідний міномет, який використовують для знищення фортифікаційних споруд. Gаzеtа.uа), якої немає на озброєнні ЗСУ, але є у росіян. У новому терміналі аеропорту українські військові перебували разом із бойовиками вони займали різні поверхи. Так, 2 листопада наші воїни повністю зачистили другий поверх та під постійними обстрілами підняли над аеропортом три українських прапори. Останні бої та вихід українських військових Від початку січня бойовики посилили обстріли та всіляко намагалися вибити українських військових з ДАП. 13 січня 2015 року впала Диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. По ЗСУ били з усіх боків танками та артилерією. У ніч 2021 січня бойовики вдруге підірвали новий термінал аеропорту. Багато кіборгів опинилися під руїнами, з яких 20 загинули і 16 потрапили в полон. 21 січня українські військові почали залишати зруйноване летовище. Спочатку евакуювали 22 поранених українських військових. А далі з першої до третьої години ранку з ДАПу кількома групами відступили інші. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська армія стала нас боятися кіборг про оборону ДАПу Українські кіборги За оборону Донецького аеропорту звання "Героя України" отримали семеро захисників, шестеро із них посмертно. Капітан, командир роти 93-ї бригади 33-річний Сергій "Рубіж" Колодій загинув 28 вересня 2014 року, коли відбивав танкову атаку противника, щоб вивести 20 наших бійців з терміналу. Доброволець ДУК 19-річний Святослав "Скельд" Горбенко загинув у ДАП 3 жовтня 2014 року від смертельного поранення осколком танкового снаряду, рятуючи травмованого побратима. Доброволець ДУК 18-річний Сергій "Сєвєр" Табала загинув 6 листопада 2014 року від артилерійського снаряду протитанкової гармати "Рапіра" під час штурму бойовиками диспетчерської вежі аеропорту. Молодший сержант медичної служби 80-ї окремої аеромобільної бригади 25-річний Ігор "Псих" Зінич перебував у ДАП з 17 грудня, надавав медичну допомогу пораненим. Загинув 20 січня 2015-го під завалами нового терміналу летовища. Старший лейтенант, командир вогневої підтримки 90-го батальйону 41-річний Іван "Краб" Зубков загинув під завалами нового терміналу 20 січня 2015-го. Кулеметник 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 38-річний Ігор Брановицький під час оборони аеропорту витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де потрапив у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катувань 21 січня 2015 року був вбитий двома пострілами у голову російським терористом Арсеном Павловим, відомим як Моторола. Нагороду зміг отримати лише танкіст Євген Межевікін на псевдо "Адам". Донецький аеропорт став символом мужності та незламності. Про його оборону та захисників написали книжки, намалювали комікси, зняли фільм та досі влаштовують фотовиставки. Пам'ятаємо подвиг наших кіборгів, які гідно трималися 244 дні.

У ці вихідні Іnstаgrаm анонсує нове оновлення, яке, ймовірно, викличе обурення серед користувачів, які витратили багато часу на створення ідеальної сітки свого профілю. Оновлення змінює макет сітки, замінюючи традиційні квадратні зображення на прямокутні. Що варто знати Цю зміну Іnstаgrаm тестував ще в серпні минулого року, а тепер Адам Моссері, керівник платформи, підтвердив, що нововведення стане […] Запис Іnstаgrаm оновлює сітки профілів: що змінилося і як це вплине на користувачів спершу з'явиться на іТесhuа - Новини про смартфони, гаджети і різні девайси.

"Квадрат — спадщина Іnstаgrаm": соцмережа змінює формат сітки профілівІnstаgrаm відмовляється від квадратної сітки профілів на користь прямокутного формату. Керівник платформи Адам Моссері пояснює це тим, що більшість контенту завантажується у вертикальному форматі.

До німецької столиці Берлін прилітаю прямим рейсом із сусідньої Варшави. За квиток в один бік і годину перельоту плачу 100. Основна ціль поїздки - робота на VІІ німецько-українському форумі за участю німецького канцлера Олафа Шольца та українського премʼєра Дениса Шмигаля. Захід проходить у Будинку німецької економіки прямісінько у центрі міста. З вікон будівлі видно річку Шпрее, що фактично розділяє Берлін на дві частини. Окрім політиків на форумі зібралися й бізнесмени - як з України, так і з Німеччини. За ранковою кавою розговорилася з одним із них. Це Адам, на вигляд йому під 60, сивочолий, високий в темному костюмі без краватки. Вільно розмовляє англійською. Розповідає, що до війни часто бував у Києві. Тепер уважно стежить за ситуацію в Україні не лише у воєнному плані, а й економічному. Каже, після закінчення війни охоче би інвестував в український військово-промисловий комплекс. Особливо у дрони та РЕБи. За ними майбутнє, поки не придумали щось інше. Зрозуміло, що будь-яка техніка на полі бою вразлива, якщо не матиме прикриття з повітря або ж не глушитиме сигнали ворожих дронів, - пояснює свій вибір. Знаєте, якщо відкинути всі емоції, то ви, українці, у цій війні показали себе із найкращого боку, - веде далі чоловік. - Так, у вашій країні все ще багато проблем, але ви здивували&hеllір; Виявляється, з вами можна мати справу. Я вражений! Після війни до вас рікою потечуть інвестиції, багато моїх знайомих по бізнесу дуже уважно вивчать ваші сектори в економіці. Якщо буде менше корупції, ну хоча би на відсотків 20, з вами будуть співпрацювати. У вас є всі шанси вибратися із злиднів. Жодна інша країна не похвалиться таким потенціалом як у вас.Запитую у нього, як загалом німці ставляться до війни РФ проти України. - По-різному, але Україна багатьом у нас відкрила очі на справжню Росію, - каже Адам, кілька разів відсьорбуючи каву. - Не те, щоби ми сумнівалися у їх, так би мовити, недемократичності&hеllір; Німці просто робили гроші у Росії. Це бізнес, нічого особистого. Але ви переламали хід справ. Ваш президент постійно говорить, що Путін піде далі. Я, наприклад, у це не вірю.- Українці теж не вірили, навіть 23 лютого, коли десятки тисяч російських військ були вже за 250 км від Києва, - кажу йому.- Так, але вони були вже на ваших кордонах, а до Німеччини із Росії більше тисячі кілометрів. Це неможливо, ніколи не повірю, щоби у Берліні знову літали російські ракети чи авіація. Путін на таке точно ніколи не піде. Він занадто слабкий, щоби воювати із НАТО, - запевняє чоловік, кладучи вже пусту чашку з-під кави на столик. Після робочого дня йду прогулятися містом. Розпочинаю із різдвяно-новорічних ярмарків у центрі Берліну. Тут стоїть головна ялинка столиці, оглядове колесо та з двадцяток яток з новорічними іграшками ручної роботи та з гарячими напоями і різними закусками. Обираю пунш за 5 та за стільки ж полуницю у шоколаді. Пунш подають у чашці, за що плачу ще 5 у якості депозиту. Їх повертають при поверненні чашки.Загалом різдвяно-новорічним декором прикрашено мало не все місто. У кожному кварталі свій ярмарок та ялинка - такий собі культ Різдва.Місто потроху порожніє після 21 вечора. За годину до того поблизу мого готелю зачиняється кавʼярня "Старбакс". Німці пояснюють, що у місті рано зачиняються ті заклади, які починають працювати із 7 ранку. Наступного дня у мене вихідний, тож іду прогулятися Берліном. Магазини та бутики на центральній променаді красуються наліпками Sаlе. Заходжу в один із них, приміряю осінні чобітки за 100. Ціна зі знижкою у 50%. Продавчиня, симпатична брюнетка за 45, розпитує про розмір, а далі цікавиться, звідки я. Відповідаю, що із Києва.- О вы понимаете русский? - радіє вона.- Розумію, але не розмовляю, - відповідаю їй українською, знімаючи чобіток із ноги. Була впевнена, що переді мною росіянка, тож хотіла чим швидше вийти із магазину.- Я із Харкова, я українка, - веде далі російською. Вибачте, не сказала вам відразу, але з вашого вигляду я зрозуміла, що росіянам ви не раді. Ми також їх тут не любимо. Я живу в Берліні понад 24 роки, тому росіян дуже добре знаю. Їх тут багато, як ви знаєте, залишилися після війни. Дуже "топлять" за Росію. Навіть зараз, уявляєте? Цікавлюся у жінки, чи хтось із її родичів все ще мешкає у Харкові. Ні вже, слава Богу! Тітка була тільки, але померла від раку ще до початку війни. Жила якраз на Салтівці (найбільш зруйнований російськими бомбами та артилерією мікрорайон Харкова. Країна). Навіть не знаю, чи залишилося там щось ціле&hеllір; Бачила в новинах, що Салтівка практично розбита. Після війни поїду подивлюся. Після невеличкого шопінгу їду до однієї із найбільш відомих галерей світу Еаst Sіdе Gаllеry. Це рештки Берлінського муру, що розділяв місто на дві частини із 1961 по 1987 рік.Тепер на одній із його решток, довжиною у 100 метрів, зображено більше 50 різних муралів. Найвідоміший "Братський поцілунок" генсека КПРС Леоніда Брежнєва та тодішнього керівника НДР Еріха Гонекера. Цей мурал 1990 року на Берлінському мурі намалював російський художник Дмитро Врубель. Вже більше 30 років він збирає біля себе сотні туристів, охочих зробити фото на його тлі. Після галереї їду подивитися Берлінський собор, який є найбільшою протестантською церквою у Німеччині. Під час Другої світової війни Собор був майже зруйнований ударами бомб. Реставрація тривала аж 14 років із 1975 по 1989. Вхідний квиток до Собору платний - 10. В ціну входять екскурсія всередині та підйом на оглядовий майданчик, звідки відкривається панорамний вид на місто. Оскільки на вулиці зима - туристів небагато, тож можна вдосталь насолодитися екскурсією. Після оглядин Собору сідаю на автобус і їду подивитися Бундестаг, будівлю німецького парламенту. Дорогою проїжджаю знамениті Бранденбурзькі ворота візитівка міста. Як багато інших споруд та будівель у Берліні, ці ворота також були пошкоджені бомбовими ударами під час війни. Однак на відміну від Берлінського собору на їх відновлення пішло значно менше часу. Реставрація закінчилися 1958 року.Бундестаг - кінцевий пункт моєї прогулянки Берліном. У вільні від сесій дні тут проводять екскурсії. Ціна за 2,5 години - від 16. Я на неї не потрапляю. У Берліні помічаю велику кількість українських прапорів. І не лише у вікнах будинків, а й на офіційних установах країни. Загалом Німеччина є першою країною у Європі і другою у світі після США за рівнем військової допомоги Україні. Від початку війни ця сума становить більше 28 млрд. Крім того, німці чи не найбільше вкладаються в енергетичне відновлення Україні.Також у Німеччині нині мешкає чи не найбільша кількість українських біженців - 1 млн 100 тисяч осіб. І це не дивно, адже тут чи не найкращі умови. Наприклад, держава компенсовує вартість оренди житла, а дорослим безробітним платять по 563 на місяць, дітям - 471. Ці виплати припиняються у разі офіційного працевлаштування. Можна сказати, що для деяких українців у Німеччині була легка посадка, - розповідає Ірина, з якою познайомилася в одній із кав'ярень. Так, багато бюрократії, довго чекати на дозволи, все це повільно, але якщо оформити всю допомогу і розібратися у "плюшках" - можна непогано влаштуватися. Особливо, якщо працюєш на Україну. І там зарплата капає, і тут допомога йде. Ціни тут не захмарні, нормально жити цілком реально. Тому українцям у Німеччині дуже непогано. А от у харківʼянки Аліни інша історія. До Німеччини вона разом зі своїм котиком переїхала ще у березні 2022 року. Перші місяці мешкала у волонтерів у місті Карлсруе, далі вони допомогли дівчині знайти житло у маленькому селі. Щодня по 20 хв. вона їздила у школу вивчати німецьку мову. За весь час Аліна жодного разу не змінювала місце проживання, адже за умовами надання соціальної допомоги, це можна робити лише у виняткових випадках. Наприклад, возз'єднання сім'ї тощо. Найскладнішим етапом було опинитися у країні без жодних знань мови і знайомих, - розповідає Аліна у переписці. - Далі бюрократія. В Україні не потрібно так багато різних папірців, щоб щось довести державним органам. Запитую, чи може українець мати такий же рівень життя, як мав в Україні. Складно відповісти на це запитання. Українці різні, як у нас вдома, так і тут у Німеччині. Українці із мого оточення після війни націлені повернутися додому. А це здебільшого харківʼяни, херсонці, донеччани, одесити. Хоч у декого в Україні вже нічого не залишилося. Щоби працювати у Німеччині за фахом, потрібно підтвердити диплом, а це займає десь до двох років. Утисків щодо українців з боку Німеччини я не відчувала, але вже були заяви Шольца, щоби ми йшли працювати на будь-яку роботу. Мовляв, це нормально почати із низових спеціальностей, щоб далі будувати кар'єру. Кажуть, що перше покоління змушене складно працювати на заводах, фермах, прибиральниками, щоби могти утримувати сім'ю, - продовжує Аліна. - А от вже їхня дітям, які тут ростуть і вчаться, значно легше. Але як на мене, у Німеччині дорослим теж можна досягнути успіху у професії через 5-10 чи 15 років. Звісно, не всі на це згодні, особливо якщо тобі вже 35 чи 50 років. Також досі багато українців все ще живуть по гуртожитках чи різних інших шелтерах. Там просто жахливі умови, кімнатка на 15 квадратів, та ще й можна опинитися із біженцями з інших країн. Плата за це приблизно 500. За ці ж кошти можна зняти квартиру десь у селі. Тут серед нас українців добре працює сарафанне радіо. Наприклад, моїй знайомій прийшов рахунок за річну оренду житла на 12 тис. Хоча цю саму оренду сплачував Центр зайнятості місту. Однак гроші не надійшли. Або ще є такий момент - при оренді житла договір на світло потрібно укладати окремо. І поки цього не зробиш - будеш жити без електрики. А ще у неділю у Німеччині не можна вести шумних робіт, - пише Аліна. Тобто пилососити і навіть не викидати у сміттєві баки металеві бляшанки. Це дрібниці, але про них потрібно знати. Бачу, що багато українців повертаються. Дуже складно жити в еміграції. Тикаєшся туди-сюди, там бюрократія, там потрібен якийсь дозвіл, там вчитися на спеціаліста, яким ти вже є, когось замучила ностальгія за рідними, дітьми, чоловіками. Таке враження, що ті, хто лишилися в Україні пристосувалися до війни і живуть собі далі. А ті, хто поїхали, розірвали свої соціальні зв'язки, а тут в еміграції, нові налагодити не змогли. І це дуже складно. Але є і такі, кому у Німеччині подобається все і вони готові тут залишитися. До аеропорту Берліна мене підвозить чоловік родом із Сирії. Він із родиною переїхав до Німеччини, коли росіяни спільно із сирійцями жорстко бомбардували сирійські міста. Тепер же, коли режим Асада повалений, запитую, чи будуть вони повертатися назад додому. Ні, залишимося у Німеччині. А що як війна у Сирії розпочнеться знову?

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо"Нестримний"На Рrіmе Vіdео з 16 січняСпортивна драма оскароносного Вільяма Голденберга, створена на основі реальної біографії американського борця Ентоні Роблеса, який народився з однією ногою, однак зумів виграти національний чемпіонат у 2011 році під час змагань в Університеті штату Арізона. Мотиваційна історія, що для України в час, коли через війну стільки людей втратили кінцівки, має особливу вагу. Та й через актрису Дженіфер Лопес також. Адже ця зірка кіно відразу після початку повномасштабної російсько-української війни виступила на підтримку українців, опублікувавши відповідний сторіс у своєму блозі,  та згодом взявши участь  у благодійному концерті на підтримку українців, що постраждали від війни, і де зібрали понад 8 млн доларів.Важливо, що свою активну кар'єру Ентоні Роблес завершив, ставши 3-разовим чемпіоном Тихоокеанської конференції і тричі отримавши титул "Аll Аmеrіkаn". Інакше кажучи, змагаючись зі спортсменами без фізичних вад, і перемагаючи завдяки своєму незламному духу і рішучості, які від дитинства допомагали йому кинути виклик труднощам і здійснити свої мрії. Поруч з ним завжди була його віддана матір Джуді та мудрі тренери. Але тільки він сам, переконавши себе, що насправді немає нічого неможливого, зумів досягти тих вершин, які досяг. У ролях Джаррел Джером, Дженніфер Лопес, Дон Чідл та Боббі Каннавале."Смерть Путіна"У кінотеатрах з 16 січняАнгломовний польський біографічний фільм найкасовішого режисера і продюсера Польщі - Патрика Веги розповідає деякі епізоди з життя президента Росії Володимира Путіна та нюанси його приходу до влади. Знятий, аби пояснити психологію диктатора і водночас показати, яким Путін є насправді, фільм створювався на основі документів, бесід з численними експертами та книги Кристини Курчаб-Редліх "Вова, Володя, Владімір. Таємниці Росії Путіна" - авторки, яка 30 років прожила в Росії та документувала історію життя Путіна не лише на основі відкритих джерел, а й розмаїтих приватних зустрічей (зокрема зі справжньою мамою Путіна, що відмовилася від нього ще в дитинстві), роблячи про російського очільника власні самобутні висновки. Приміром, що він — патологічний боягуз. У виробництві взяли участь США, Польща та Мальта. Щоб Путін виглядав як Путін, творці фільму розробили спеціальну технологію із залученням штучного інтелекту. Робота, під час якої також ґрунтовно дослідили документи, що стосуються терактів на Дубровці та у Беслані, а також воєнних злочинів під час вторгнення в Україну, тривала майже два роки. Очікується, що фільм вийде у прокат у кількох десятках країн світу, але у версіях, адаптованих до місцевих ринків, та демонструватиметься під назвою "Путін"У ролях Томас Кречманн, Пшемислав Блущ, Томаш Дедек та ін. "Хороша погана дівчинка"У кінотеатрах з 16 січняАмериканська еротична драма, яку зняла нідерландська режисерка та сценаристка Халіна Рей, взявши за джерело натхнення еротичні трилери 80-х та 90-х років та виходячи з того, що головну героїню має зіграти саме Ніколь Кідман. Стрічку уперше запрезентували минулого року на 81-му Венеційському кінофестивалі, де виконавиця головної ролі у фільмі Ніколь Кідман отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль. У фільмі про складність людської сексуальності та про те, що навіть маючи все, можна не мати того, що хочеш, режисерка любить і поважає своїх персонажів, навіть якщо вони самі не впевнені, що відчувають до себе. "У генеральної директорки великої міжнародної компанії Ромі є усе, про що зазвичай мріють: влада, гроші, люблячий чоловік та двоє прекрасних дітей, анонсують фільм. -  Поведінка Семюеля, нового стажиста в компанії, виводить Ромі з рівноваги. Його зухвальство та сміливість одночасно дратують та пробуджують темні фантазії. Чогось їй завжди не вистачало. Тепер це щемливо близько та водночас небезпечно. Цей зв'язок може зруйнувати усе життя жінки, позбавити її усього, заради чого вона працювала десятиліттями. Пристрасть змиває правила і тепер Семюель диктуватиме, а Ромі буде коритися йому. У ролях Ніколь Кідман, Гарріс Дікінсон, Антоніо Бандерас, Софі Вайлд , Естер МакГрегор"Розрив" (2 сезон)На Аррlе ТV+ з 17 січняНауково-фантастичний трилер, що повертається після майже трирічної перерви й — попри побоювання — не розчаровує. Адже кінорозповідь про екстремальний баланс між роботою й особистим життям, у якій можна відшукати екзистенціальний трилер, антиутопічну наукову фантастику, корпоративну критику, романтичну драму, комедію  і навіть боді-горор, виглядає дуже стильно без шкоди для змісту та пропонує цілком унікальне бачення, свіжий, викличний і доволі правдивий світ, створений із тканини неймовірності. А ще порушує чимало моральних питань, Приміром, чи можна бути хорошою людиною з одного боку дзеркала і поганою з іншого, і як можуть співіснувати між собою такі версії однієї людини. Серіал, що може похвалитися зірковим акторським складом, створив Ден Еріксоне та зрежисирував Бен Стіллер.У ролях Адам Скотт, Трамелл Тіллман, Брітт Ловер, Зак Черрі, Джен Таллок та ін."Пригоди Паддінгтона в Перу"У кінотеатрах з 16 січняЦя пригодницька сімейна комедія є третім фільмом після стрічок, що вийшли у 2014 та 2017 роках, і теж ґрунтується на низці оповідань Майкла Бонда. Сумарно фільми про Паддінгтона, що їх називають найуспішнішою британською кінофраншизою, зібрали в  у прокаті близько $500 млн. Однак третій фільм знімав уже не Пол Кінг, а відомий своїми музичними кліпами та рекламними роликами Дагал Вілсон, для якого це перший повнометражний фільм. І як пишуть критики, це відразу можна відчути — стрічці бракне винахідливості, дотепності й — що найважливіше — магії її попередників. Хоча усе ж фільм залишається приємною чарівною сімейною історією, яка дає уроки порядності й гарних манер. Отож "Паддінгтон приїхав до Лондона із далекого Перу. Він шукав науковця, який колись потоваришував з його тіткою та дядьком. Натомість знайшов родину Браунів, які прийняли його як рідного. Тим часом у Перу, у притулку для літніх ведмедів, яким керує життєрадісна монахиня, живе тітка Люсі. Непогано було б усім героям зустрітися". У ролях Бен Вішоу, Емілі Мортімер, Антоніо Бандерас, Олівія Колман, Г'ю Бонневіль,та ін.

Адам Фріберг прокоментував нову версію Тrаіn та висловив пропозиції щодо її доопрацювання

Про це інформує SМЕ.SК.До складу делегації увійшли депутати від партії Smеr Маріан Кері, Ян Мажгут і Ріхард Глюк, а також Адам Лучанський від SNS.Літак словацької делегації мав летіти до Росії через Польщу. Однак польська сторона заборонила  пролітати над своєю територією, і літак змінив маршрут, пролетівши над Чехією та Німеччиною. "Я не розумію позицію Польщі, але сприймаю її як реальність", - наголосив Данко.Читайте також: Фіцо після зустрічі з Путіним відпочиває в апартаментах за 6000 євро на добу у В'єтнамі, - ЗМІПеред вильотом він підкреслив, що метою візиту є отримання інформації про життя в Росії, акцентуючи на тому, що багато іноземців, включаючи німців, французів і американців, ведуть там бізнес.Згідно з повідомленням, делегація планує зустрічі з представниками державної думи та членами уряду Росії. Данко висловив бажання ознайомитися з ситуацією щодо західних інвестицій в країні, в той час, як Гашпар зазначив, що делегація має намір дізнатися, чи здатний Газпром забезпечувати постачання газу до Словаччини, враховуючи зупинку транзиту з боку України.Повернення делегації до Словаччини заплановано на середу, 15 січня.Реакція ПольщіМіністерство закордонних справ Польщі спростувало інформацію про те, що Варшава нібито закрила повітряний простір для словацької делегації під час її візиту до Москви, передає Роlskіе Rаdіо.Речник польського МЗС Павел Вронський підтвердив, що Польща не перешкоджала польоту словацької групи."Ми не відмовляли словацькій стороні в польоті, тільки вони надіслали нам неповні документи, без примітки, а потім, в ході розгляду справи, коли їх попросили їх доповнити, вони повідомили нам про зміну маршруту", – пояснив він.Уранці 1 січня Україна зупинила транспортування російського природного газу через власну газотранспортну систему.2 січня Фіцо відреагував на це вкрай критично. "Від імені Smеr (керівної партії, - ред.) я повідомляю, що ми готові вести переговори й домовитися в коаліції про припинення постачання електроенергії та суттєве зниження субсидій для громадян України, які перебувають на території Словацької Республіки", - заявив очільник уряду Словаччини.У Польщі на тлі заяв Фіцо запевнили, що готові збільшити постачання електроенергії для України.

Група ультраправих словацьких депутатів на чолі з віцеспікером і лідером "Словацької національної партії" Андреєм Данко вирушили на кілька днів до Росії на переговори щодо продовження постачання російського газу. Польща не дозволила літаку рух над своєю територією і їм довелося летіти через Чехію та Німеччину, повідомив Данко в соцмережі Х. "Я не розумію позицію Польщі, але приймаю це як даність", - сказав він. У складі делегації: Данко, член партії прем'єра Роберта Фіцо Smеr-SD Тибор Гашпар і ще троє депутатів Smеr-SD (Маріан Кери, Ян Мажгут і Річард Глюк) та однопартієць Данко зі "Словацької національної партії" Адам Лучанський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо обізвав Зеленського жебраком і шантажистом Данко і Гашпар заявили, що планують зустрічі з депутатами російської Держдуми та деякими представниками уряду Росії. Серед іншого, вони планують підняти питання про те, чи зміг би "Газпром" продовжити постачання газу Словаччині після того, як Україна не стала продовжувати з російською компанією угоду про транзит. Данко каже, що хоче "донести інформацію" про життя у Росії, і "показати, що там також живуть люди, що німці, французи, американці ведуть там бізнес". Раніше прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо закликав Україну відновити транзит російського газу. У разі відмови він пригрозив припиненням надання гуманітарної допомоги та застосуванням права вето в ЄС для блокування рішень, пов'язаних з Україною.

У Лос-Анджелесі тривають масштабні лісові пожежі, зокрема й у престижному районі Пасіфік Палісейдс, де мешкають зірки. Будинки згорають до тла, а люди змушені евакуйовуватися через стихію, що вирує навколо. Повний текст новини

Міністр юстиції Польщі – генеральний прокурор Польщі Адам Боднар вважає, що під’їзні шляхи до українсько-польського кордону мають бути частиною критичної інфраструктури і не повинні блокуватися.

Шляхи доїзду до польсько-українського кордону мають бути частиною критичної інфраструктури і не повинні блокуватися протестувальниками. Міністр юстиції - генеральний прокурор Польщі Адам Боднар сказав про це в інтерв'ю "Укрінформу". "Ключовим у цьому питанні є формулювання "критична інфраструктура". Я вважаю, що під'їзні шляхи до кордону мають бути частиною критичної інфраструктури і не повинні блокуватися, тому що це просто шкодить усім", - підкреслив Боднар. Він наголосив, що у демократичній країні є ціла низка різних інших способів протесту. У практиці Європейського суду з прав людини є справа "Кудревічус та інші проти Литви". Тоді суд зазначив, що блокування доріг не підлягає захисту як форма допустимого протесту. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польські фермери продовжують протест - ситуація на кордоні "Не може бути такого, щоб меншість використовувала певну ситуацію з інфраструктурної та технічної думки, щоб ускладнити життя більшості. Звичайно, що свободу зібрань використовують усі, хто хоче мирно протестувати. Але маємо прагнути до того, щоб дороги залишалися доступними і проїзними", наголосив Боднар. Уряд Польщі буде стежити за діями органів місцевого самоврядування в контексті їхніх зобов'язань щодо організації локальних протестів. "І щоразу вимагатиме захисту критичної інфраструктури", - наголосив урядовець. Близько 10:00 23 листопада польські мітингувальники почали блокування пункту пропуску "Медика-Шегині" на кордоні. Причинами організатори назвали невиконання вимоги зберегти сільськогосподарський податок на рівні 2023 року. А також - занепокоєння щодо підписання Європейським Союзом угоди про вільну торгівлю з південноамериканськими країнами.

Про це пише Реорlе.Серія лісових пожеж, що почалися 7 січня, спустошила Південну Каліфорнію, змусивши тисячі жителів покинути свої домівки. Серед евакуйованих людей багато знаменитостей, які десятиліттями називали цей район своїм домом.Деякі з них втратили свої будинки, зокрема зірка "Пліткарки" Лейтон Містер і її чоловік, зірка серіалу "Чужа сімʼя" Адам Броуді, зірка фільму "Дуже страшне кіно" Анна Феріс, телеведуча Рікі Лейк, актор "Секретних матеріалів" та "Пили" Кері Елвіс, зірка "Загальної лікарні" Камерон Метісон, телеведучий Спенсер Пратт і його дружина Гайді Монтег.Через катастрофу, яку вже називають найбільш руйнівною пожежею в історії округу Лос-Анджелес, наразі зруйновано понад 1100 будівель і пошкоджено 27 тис. акрів (майже 11 тис. га) землі.Хто з зірок постраждав через пожежіАмериканський актор Майло Вентімілья, найбільш відомий завдяки виконанню ролі Пітера Петреллі в телесеріалі "Герої", зірка серіалу "Це ми" уже повернувся до свого спаленого дому. Він сказав, що він і його дружина Джарія Маріано, яка перебуває на дев'ятому місяці вагітності, спостерігали на камерах відеоспостереження, як пожежа охопила їхній будинок.Зірка фільму "Мій найкращий коханець" Браян Грінберг і його дружина, акторка Джеймі Чон втратили будинок у пожежі. Також пожежею знищені будинки актора Джон Сі Рейлі ("Чикаго", "Банди Нью-Йорка"), акторки Кобі Смалдерс ("Як я зустрів вашу маму") і її чоловіка Тарана Кіллама. Втратили домівку лауреат премій "Золотий глобус" та Еммі" Джон Гудмен, Періс Хілтон, лауреат "Оскара" Джефф Бріджес, мати Бейонсе та Соланж Ноулз Тіна Ноулз, письменниця та продюсерка Кенді Спеллінг, композиторка і авторка пісень Даян Воррен, співачка Дженей Айко, комік, актор Біллі Крістал, зірка "Брудних танців" Дженніфер Грей, журналістка, акторка, ексдружина Арнольда Шварценеґґера Марія Шрайвер, акторка "Зоряного шляху" Деніз Кросбі, зіркова стилістка Мейв Рейлі, перукарка і засновниця Оuаі Джен Аткін, телеведуча Меліса Ріверс, актор Кері Елвес, модель Керолін Мерфі, актор Маріо Лопез, модель Моллі Сімс, актор Джеймс Вудс, Кріссі Тейгента її чоловік Джон Ледженд, акторка Кейт Бекінсейл, акторка Холланд Тейлор, актор Роб Макелгенні.78-річний актор Юджин Леві розповів, що загруз у "чорному  інтенсивному" диму, коли намагався вийти з дому. Пізніше фотографії підтвердили, що будинок був зруйнований.Зірка фільмів "Дівергент" і "Одержимість" Майлз Теллер і його дружина Келлі Сперрі втратили будинок за $7,5 млн у Пасифік Палісейдс, який вони купили у 2023 році.Будинок втратив легендарний актор Ентоні Хопкінс. Це вже третій будинок, який він втрачає через пожежу після катастроф у 2000 році в Лондоні і 2018 році у Малібу.Кантрі співак Бред Пейслі та акторка Кімберлі Вільямс Пейслі втратили дім, в якому уже не живуть. Лауреатка "Оскара" Джеймі Лі Кертіс розповіла, що хоча її будинок не постраждав, весь її район знищений.Зірка "Розповіді служниці" Івонн Страховскі повідомила, що вона та її родина в безпеці, і вони сподіваються, що її дім все ще цілий. Евакуювалися і не знають, чи мають ще будинок, також Елізабет Чемберс, амбасадор Unіtеd24, зірка "Зоряних війн" Марк Гемілл, акторка Дженніфер Лав Г'юїтт.Зірка "Поліцейської академії" Стів Гуттенберг допомагав евакуюватися іншим. Він закликав співмешканців залишити ключі у своїх автомобілях, щоб він та інші могли переставити їх і допомогти пожежним бригадам проїхати.У Каліфорнії вирують масштабні лісові пожежі: вогонь забрав життя щонайменше п'ятьох людей і знищив понад тисячу будівель. Локалізувати пожежу не вдається, частину містян закликали евакуюватися.Американська кіноакадемія відклала низку подій "Оскара-2025" через пожежі в Лос-Анджелесі 

Вранці 7 січня у престижному районі Лос-Анджелеса Пасіфік Палісейдс виникла масштабна лісова пожежа. Вогонь зруйнував чимало елітних маєтків. Серед них дім Періс Гілтон, зірки серіалу Ніхто цього не хоче Адама Броуді та його дружини, акторки Лейтон Містер.

Британський боксер Адам Азім висловився про реванш Олександра Усика і Тайсона Ф'юрі. Він назвав причину поразки "Циганського короля". Повний текст новини

Британський боксер першої напівсередньої ваги Адам Азім (12−0, 9 КО) прокоментував поразку Тайсона Ф’юрі у другому поєдинку з об'єднаним чемпіоном суперважкої ваги Олександром Усиком.

Про це пише Тhе Іndереndеnt.8 січня для членів Академії кінематографічних мистецтв та наук США відкрилося голосування за цьогорічних номінантів на премію "Оскар". Воно мало тривати до 12 січня, однак через масштабну пожежу його продовжили до 14 січня. Оголошення номінантів, яке спочатку було призначено на 17 січня, перенесено на 19 січня.Пожежа у Пасифік-Палісейдс стала найбільш руйнівною в історії Лос-Анджелеса. В електронному листі, надісланому членам академії в середу генеральним директором Біллом Крамером, академія висловила "найглибші співчуття тим, хто постраждав від руйнівних пожеж у Південній Каліфорнії". Лісові пожежі призвели до евакуації понад 150 тис. мешканців, у тому числі 30 тис. лише в районі Пасифік-Палісейдс. По всьому району Лос-Анджелеса зруйновані будинки, у тому числі таких знаменитостей,  як Даян Воррен, Анна Феріс та Адам Броді з дружиною Лейтон Містер.В електронному листі також докладно описувалося кілька інших заходів, які були перенесені чи скасовані. Так, міжнародний показ фільмів шортліста, призначений на середу ввечері, переноситься на кінець тижня.Прем'єри фільмів від Аmаzоn МGМ Studіоs "Нестримні" та Unіvеrsаl Studіоs "Людина-вовк" були скасовані, як і пряма трансляція номінацій на премію Гільдії кіноакторів США 2025 року. Імена номінантів були оголошені в пресрелізі.Урочистний обід АFІ Аwаrds, запланований на 10 січня, чаювання ВАFТА, призначене на 11 січня, та церемонія вручення премії "Вибір критиків" (Сrіtісs Сhоісе Аwаrds) 12 січня – усе це було відкладено."30-та щорічна церемонія вручення премії Сrіtісs Сhоісе Аwаrds перенесена з 12 на 26 січня через катастрофічні пожежі, що вирують у Південній Каліфорнії", — йдеться у заяві.Мер Лос-Анджелеса Карен Басс заявила: "Економте воду настільки, наскільки це можливо. Ми хочемо бути впевненими, що будемо готові, якщо нам знадобиться більше води. Але не сумнівайтеся, Лос-Анджелес відновиться сильніше, ніж будь-коли".Очікується, що небезпечні вітрові умови не припиняться до кінця тижня. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом оголосив надзвичайний стан, а національна гвардія штату працює над тим, щоб допомогти пожежникам.Як повідомлялося раніше, у Каліфорнії вирують масштабні лісові пожежі: вогонь забрав життя щонайменше п'ятьох людей і знищив понад тисячу будівель. Локалізувати пожежу не вдається, частину містян закликали евакуюватися.  

Вашингтонський кореспондент Тhе Есоnоmіst Адам О’Ніл розповідає, як система правосуддя взаємодіятиме з політикою після перемоги на президентських виборах у США Дональда Трампа.