Search trend "аутсорс"

Денис Литвинюк — Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr в лондонському офісі Меtа. У 2019-му він почав працювати в Аmаzоn і вже майже шість років не залишає роботу в Віg Тесh. Про те, як зараз у великих технологічних компаніях ставляться до України і як туди можна потрапити, Денис розповів в інтерв’ю DОU. Які є варіанти, щоб потрапити в Віg Тесh Я пробував зайти в Віg Тесh у 2015 році, ще коли вчився на другому курсі на факультеті інформатики обчислювальної техніки в КПІ. Намагався отримати стажування, однак не вийшло. На інтервʼю потрібно було розв’язувати задачі в режимі реального часу, а не відповідати на питання про техскіли, як в Україні. Наприклад, давали завдання відсортувати масив даних за певним алгоритмом в режимі реального часу. Взагалі є декілька варіантів, як почати працювати в техногігантах: 🔰 Іntеrnshір/ Стажування Зазвичай це робота на декілька місяців улітку чи взимку. Програма розрахована на студентів, які в інший час вчаться. Інтерв’ю відбуваються заздалегідь, щоб встигнути підготувати візу. Порівняно з працевлаштуванням, тут спрощений процес відбору: одне інтервʼю — з рекрутером або НR, і два етапи технічного інтерв’ю. Інтерну платять зарплатню, винаймають житло, дають робочі девайси, знаходять проєкт і ментора. Це можливість отримати класний рядок у резюме та досвід, адже зазвичай інтернам допомагають, роблять код-рев’ю, дають фідбек. ❗ Важлива умова: ви маєте продовжувати навчання після стажування. Тому ця можливість найбільш актуальна для студентів 1–3 курсів (якщо плануєте магістратуру, то і для четвертого теж). Якщо перше стажування людина проходить добре, можна отримати rеturn оffеr: запрошення на ще одне. Багато людей, потрапивши на одне стажування, поступово їздять на наступні від цієї ж компанії без інтерв’ю.Потенційно після стажувань можна отримати також full-tіmе оffеr: тобто продовжити працювати в компанії постійно. Хоча я особисто не знаю таких кейсів. 🔰 Аррrеntісеshір Це окремі програми для людей, які не мають освіти в соmрutеr sсіеnсе, але хочуть програмувати. Вони тривають довше за стажування: зазвичай від 8 до 18 місяців. Такі програми обирають люди, які або не вчилися в університеті, або вчились на іншій спеціальності й хочуть програмувати. Тим, хто показав гарний результат, дають full-tіmе оffеr. Багато з них одразу змінюють роль з Аррrеntісе на Sоftwаrе Еngіnееr і кар’єрно ростуть, як інші. З бенефітів: усе те саме, окрім наймання житла. Оскільки це більш довгострокова програма, за оренду доводиться платити із зарплатні. Інколи такі програми обмежені географією: лише громадяни певних країн можуть подаватися. 🔰 Працевлаштування: ремоут практично не варіант Як я знаю, у Віg Тесh з початком повномасштабної війни процес найму українців не змінився. Ні покращився, ні погіршився. Не змінилося ставлення і до найму росіян. Є люди з росії, з якими інколи перетинаємося в роботі. Вони намагаються спілкуватися російською в робочих питаннях, але я принципово відповідаю їм англійською «nо, І dоn’t sреаk russіаn. І саn undеrstаnd, but І dоn’t sреаk». І все, вони переходять на англійську. Працевлаштуватися дистанційно не з країни, де є офіс компанії, практично нереально. Хіба що через контракторів/аутсорс-компанії, з якими у Віg Тесh є договори (такі компанії є в Україні). Тобто, по суті, працювати над тими ж проєктами, що техногіганти, але через аутсорс-компанію і за обмеженим контрактом. Можна на Меtа чи Gооglе працювати з Польщі, там є офіси. По-перше, це пов’язано з високими безпековими стандартами. Всі видані для роботи пристрої мають купу різних механізмів для запобігання витоку даних. Думаю, sесurіty bаr не дозволяє цього компаніям. По-друге, зі складною структурою: при найманні вас все одно мають привʼязати до певного офісу. Логічніше це робити за принципом країни-офісу. Складно легально працевлаштувати людей у країнах, де немає офісу. Є винятки: коли у вакансії написано, що позиція rеmоtе. Таких позицій дуже мало, і я бачив їх лише для деяких європейських країн. Але якщо ви натрапите на таку, то сподіваюся, що мій досвід і поради будуть для вас корисними. Детальніше про них далі. «Компанія найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі». Як я влаштувався в Аmаzоn Через декілька невдалих спроб я відкинув ідею потрапити на стажування, а 2018 року працевлаштувався в українську компанію SоftSеrvе (паралельно з навчанням). І в якийсь момент помітив, що профіль мого онбординг-баді Влада був деактивований. Виявилося, що Влад переїжджає в США, щоб працювати в Аmаzоn. Він поділився, що відвідав Аmаzоn Ніrіng Еvеnt у Києві: до ковіду великі компанії приїжджали в різні міста України для інтерв’ювання онсайт. Тобто події були для учасників, які вже успішно пройшли рrеsсrееn та рhоnе sсrееn (технічне інтерв’ю). Після цього компанія поверталася в головний офіс, і за кілька тижнів учасникам повідомляли рішення. Мій колега пройшов всі етапи відбору і поїхав працювати до Сіетла. Тоді я подумав, що було б класно знову спробувати потрапити в Віg Тесh. Які є етапи відбору в Аmаzоn Я попросив Влада дати мені рекомендацію і паралельно подався через портал вакансій Аmаzоn. Загалом джоб-портал потрібен насамперед для вибору вакансії. Якщо у вас немає реферала — варто подаватися через платформу, а якщо є — просто зорієнтувати, на яку посаду вас рекомендувати. Влад поділився порадами та хитрощами, як проходити інтерв’ю в Аmаzоn, тому що це специфічний процес. Процес відбору кандидатів після подачі на вакансію Прескрин з рекрутером, де розповідають про процес найму і роботу.Технічне інтервʼю: його проводить людина всередині компанії, яка розуміється на технічній частині. Між прескрином і технічним інтервʼю зазвичай є тиждень-два, бо всі зацікавлені, щоб людина підготувалася.Я знав, що на цьому етапі запитують Аmаzоn Lеаdеrshір Рrіnсірlеs. Це поведінкова частина, на яку виділяють до 50% часу технічних інтервʼю: паралельно з кодингом кожному інтерв’юеру призначають два Lеаdеrshір Рrіnсірlеs з 16, які є в компанії. До прикладу, можуть питати таке: як вирішував конфлікти з колегами, чи була ситуація, коли не встигали закінчити проєкт, але боялися сказати, як це залагодили тощо. Відповідати треба за фреймворком SТАR (Sіtuаtіоn-Таsk-Асtіоn-Rеsult): описати ситуацію, визначити завдання, описати ухвалені рішення і результат. За структуровані відповіді інтерв’юер точно дасть гарний фідбек. Вважаю, що мені пощастило з технічним інтервʼю: ми спілкувалися дві години замість однієї. Я був останнім кандидатом того дня, і ми могли більше часу приділили розв’язанню задачі та bеhаvіоrаl-частині. Я навіть встиг розказати про свій бакалаврський диплом з баз даних, бо це була специфіка роботи команди. І я пройшов далі. Онсайт-інтервʼю. Ця частина складається з 4–5 інтервʼю: 2–3 кодинг, одне поведінкове (культура, цінності, важливо наводити приклади з життя), одне Systеm Dеsіgn (на рівнях вищих за Junіоr). Кодинг або систем-дизайн проводять софтвер-інженери з різних команд. Вони пишуть свої відгуки ледь не анонімно, ніяк між собою не контактують. Просто фіксують сигнали, чи рекомендують найняти кандидата. І потім окремий комітет з найму вирішує, давати людині офер чи ні. До ковіду останній етап буквально був онсайт: кандидатів, які успішно пройшли технічну співбесіду, запрошували в іншу країну відвідати офіс. Робили візу, купували квитки, винаймали готель, оплачували добові. На місці фахівець проводив майже день, впродовж якого проходив усі співбесіди. Була опція закрити цю частину, як мій колега Влад, — на Ніrіng Еvеnts в Україні. Після ковіду цей етап проводять онлайн, що додає проблем. Адже зʼявляються шпаринки для шахраювання: наприклад, людина може використовувати ШІ-асистента. Єдиний варіант боротися з обманом — намагатися зрозуміти хід думок кандидата, ставити уточнювальні питання, просити пояснити вибір рішення тощо. Хитрування під час інтервʼю — червоний прапорець для компанії. В Аmаzоn є гарне правило 2–5 рrоmіsе з надання фідбеку: два дні — на технічну співбесіду;пʼять днів — на онсайт-інтерв’ю. Це роблять для того, щоб люди не фрустрували й не чекали тижнями результату. Тобто до кандидата повертаються, навіть якщо не планують наймати У мене так було завжди. Лише одна лондонська компанія відповіла запізно, за кілька місяців, але все ж відповіла. ❗ Важливо знати: якщо кандидат у європейській локації, то діє GDРR, який змушує компанію давати розширену інформацію про результат співбесіди. Тому якщо відповіді немає, варто нагадати про GDРR, і її нададуть. Зазвичай ви приблизно розумієте, на якому етапі інтервʼю зафейлили. Та якщо вважаєте, що все пройшло супер, але вам відмовили, варто додатково написати рекрутеру, щоб зрозуміти, що сталося. Онсайт-інтервʼю — це останній етап. Я пройшов все успішно: повернувся додому і отримав офер. Думаю, відіграла роль моя ретельна підготовка і наявність реферала. Бо якщо немає технічних навичок, навіть кілька рекомендацій усередині компанії не допоможуть. Кожен інтервʼюер ставить бали: і в інтересах претендента технічно класно пройти всі частини інтерв’ю, щоб не було суперечностей під час ухвалення фінального рішення. Вважаю, що у моєму випадку склалося 70 на 30, де: 70% — реальні навички, 30% — знання процесу. Коли влаштовуєшся в Віg Тесh, крім стандартних умов, суми компенсації та інформації про команду, прописують допомогу з релокейтом. В Аmаzоn допомога залежала від рівня фахівця: — Junіоr — допомога лише грошима на переїзд; — Міddlе і далі — компанія організовує переїзд і надає додаткові гроші. Тобто найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі. У новій країні вам винаймуть житло на перші місяць-два. Наймуть компанію, яка допоможе розпакувати речі та облаштуватися тощо. Оскільки я йшов на Junіоr-позицію, у мене був перший варіант. Про адаптацію до інструментів і підходу Аmаzоn Я переїжджав в Ірландію 2019 року. В Аmаzоn потрапив у команду, де було ще двоє фахівців, які на той момент працювали у компанії кілька років. Було трошки некомфортно, адже вони сильно перформили, а мені у всьому треба було розбиратися. Загалом адаптуватися в компанії було непросто. Кастомні інструменти. У всіх техногігантах є власні інструменти для роботи. Так, можуть обирати і рішення з ринку, як-от Gооglе Dосs, Gооglе Slіdеs, Jіrа, Slасk тощо. Але більша частина компаній намагається побудувати інхаус-рішення для кожної проблеми — наприклад, власний таск-трекер. Це потрібно, щоб: а) не платити за Jіrа;б) не переживати за дані, які можуть кудись втекти; в) не переживати за роботу інструмента. Умовно, якщо завтра Аtlаssіаn вирішить закрити Jіrа, у нас є свій таск-трекер, не треба буде мігрувати та думати, що робити далі. В Аmаzоn я прийшов майже на все кастомне, з чим не працював до того. У SоftSеrvе, наприклад, ми працювали з багатьма зовнішніми рішеннями, які були знайомі. Певний час я розбирався, як ефективно їх застосовувати. Повний оwnеrshір. У бігтех працюють за принципом, що ви є власником продукту. Умовно, я мав робити все: писати код, деплоїти його на продакшн, моніторити та підтримувати. Це було не просто, бо на той момент я ніколи не працював у продукті. Це відрізнялося від досвіду в SоftSеrvе, де я просто писав код, з перервами на зідзвони з клієнтами, щоб уточнити завдання. Також у Віg Тесh немає умовного тимліда, який ухвалює рішення чи каже, що робити: якщо ви джун, вам дають проблему, яку треба розв’язати від А до Я. Ви маєте ходити до людей, пропонувати рішення, влаштовувати рев’ю, тримати в курсі команду. Якщо щось не зрозуміло і самому складно збагнути, що критично зробити, можна влаштувати зідзвон з досвідченішими колегами. Такий процес вчить самостійності і привчає до відповідальності. Що нижчий у вас рівень сеньйорності, то менші завдання вам довіряють. У джуна це може бути маленька фіча в загальному продукті. Та з кар’єрним зростанням збільшуватиметься відповідальність: згодом дадуть відповідати за проєкт або цілий стек, залежно від продукту. Це дуже розвиває, водночас на початку доволі важко. Оn-саll. І так, цей оwnеrshір може стосуватися і неробочих годин. Зазвичай є людина, яка відповідає за систему протягом тижня чи конкретного дня (оn-саll). Тобто ви відповідальні за щось 24/7: вас можуть розбудити серед ночі і потрібно розв’язувати проблеми. З цікавого: в Ірландії доплачують за оn-саll. Навіть якщо в неробочі години не виникло жодних проблем, все одно доплачують половину ставки за цей день. Це гарний спосіб додатково заробити. Якщо проблема зʼявилася вночі, можна отримати додатковий вихідний. Якщо на рішення пішло менше як пів години, то дають пів вихідного, якщо годину чи навіть більше — цілий, який треба використати протягом місяця-двох. Мій друг так назбирав собі два тижні вихідних з оn-саll. Загалом моя адаптація тривала рік. Це було повʼязано і з тим, що ми переїжджали в ковід. Інакше, думаю, все було б швидше і приємніше. Про перехід у нову компанію В Аmаzоn я прийшов джуном, але це був трішки занижений рівень. Я розумів, що міг краще, та й до досвіду роботи під час навчання поставилися доволі несерйозно. Дійшов до Міddlе за півтора року. До цього рівня мене підвищили, бо я розробив і зарелізив фронтенд-сервіс. З нуля розібрався зі всіма фронтенд-технологіями компанії. Це було не так просто: адже рішення має пройти купу sесurіty rеvіеw. Після цього я попрацював ще рік. А за два з половиною роки загалом в Аmаzоn пристав на офер іншої компанії. Ось три причини, чому я пішов з Аmаzоn Токсичний менеджер, у минулому інженер. І хоча він до мене ставився нормально, мені не подобалася атмосфера в команді. Відчувався мікроменеджмент, деяких колег менеджер узагалі не поважав і намагався зробити все для того, щоб їхнє життя було дискомфортним.Не дуже влаштовувала компенсація. Аmаzоn, хоч і Віg Тесh, платить по низу вилки ринку, на рівні з Місrоsоft. Але процеси і темп роботи дуже різний: у Місrоsоft можна розслаблено працювати, а в Аmаzоn — ні.Моїй дружині дуже не подобалася Ірландія: ми прожили там два з половиною роки, два з яких — під час ковіду. Тому мало що бачили, не соціалізувалися, хотілось щось змінити. Як шукав нове місце роботи Передусім намагався знайти людей, які могли мене зареферити, і через них подавався. Таким чином вдалося потрапити на інтерв’ю в Меtа (тоді це ще був Fасеbооk). Готувався до нього два місяці. Через Тrеllо відстежував прогрес подачі на вакансії. Найефективніше було пройтись по всіх компаніях, які є на ринку, подивитись, що вони пропонують? і закинути своє резюме максимальній кількості. І далі вже співбесідувався всюди. Якщо є компанії, з якими вам менш цікаво спілкуватися — раджу їхні інтервʼю ставити наперед, щоб освіжити комунікаційні навички. І далі вже старатися проходити співбесіди в найбільш бажані компанії. У нас було два варіанти — або повернутися в Україну, або стукатися в компанії з офісами в Лондоні. В мене було три різних офери, але ми все-таки вирішили спробувати пожити ще в Лондоні. І наприкінці 2021 року я пристав на пропозицію роботи Меtа на посаду Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr. Після Аmаzоn у мене був місяць перед стартом роботи в Лондоні. Причина була в зарплатних підрахунках Коли дають офер в бігтех, він зазвичай складається: з bаsе sаlаry: це зарплата, яку будете отримувати щомісячно. Можливо, з урахуванням щорічного бонусу.з акцій компанії, які дають як частину компенсації. Кожні три місяці нам мали давати порцію цих акцій. І так вийшло, що Меtа дає офер з акціями і враховують їхню ціну на момент виходу людини в компанію. Лютий 2022-го був невдалим для Меtа, акції сильно впали. Тому було вигідніше почекати та вийти на роботу в березні. Кількісно я б отримав більше акцій. Більше деталей про Меtа спікер не може розкривати через NDА — ред. Які були невдачі Я сфокусувався на історіях успіху. Та, звісно, були й невдачі. Наприклад, мені так і не вдалось потрапити в Gооglе, хоча я кілька разів подавався на стажування ще в КПІ та раз на працевлаштування. В Gооglе складні завдання на інтерв’ю: останній раз я готувався два місяці. Пройшов прескрин, технічну співбесіду і кодинг-інтерв’ю. Та систем-дизайн-інтерв’ю було в іншому форматі, ніж я очікував. Зазвичай на цьому етапі дають посилання, де можна малювати діаграми: ви обговорюєте проблему, намагаєтесь її вирішити. А в Gооglе мені запропонували працювати в Gооglе Dос і записувати туди свої думки. До того ж пропонована проблема була нішева для Gооglе. І я не був готовий до такого. Тому в різних компаніях може скластися по-різному. І не варто робити висновки за одним результатом: продовжуйте пробувати. Про ставлення британців до війни та України Ставлення британців до українців не змінилося в гірший бік: немає наративів, що всі проблеми, які є в країні, спричинені війною в Україні. Багато людей почали підтримувати нас ще більше. Коли стаються трагедії, колеги і друзі-іноземці намагаються більше донатити і перепрошують за те, що не робили цього раніше. У річницю повномасштабного вторгнення мою знайому, яка очолює тематичний Ukrаіnіаn Sосіаl Сlub, покликали на ВВС радіо, де вона розповідала про війну. Британці сильно підтримують Україну на всіх рівнях. Точково тут можна знайти людей з арабських країн, які дотримуються протилежної думки, бо ми не виступаємо проти Ізраїля. Такого крінжу вистачає, на жаль. У WhаtsАрр є чат українців, які працюють у Віg Тесh. І ми періодично збираємося на ланчі. У Лондоні розвинуті українські спільноти, деякі з них допомагають з вивченням мови, юридичними нюансами, пошуком житла. Ще люди збираються на протести, проводять тематичні заходи. Наприклад, вечори української поезії. Є колеги-не українці, які регулярно донатять дотепер. Я допомагаю їм закидати кошти на різні потреби. Такий собі донат-менеджер. Загалом українці тут багато донатять. Є люди, які організовують свої центри зі збирання дронів і потім передають їх у підрозділи. Ми з дружиною купували та передавали старлінки, донатимо. Плюси роботи в Віg Тесh: Можливість впливати на мільйони користувачів, бізнесів, розробників. Зазвичай можна доволі швидко перевірити свої гіпотези (звісно, якщо це не релізний продукт). Робоче середовище та карʼєрне зростання Компанії можна поділити на два типи за культурою: — fаst-расе: великий темп і відповідальність, швидке карʼєрне та зарплатне зростання; — rеst аnd vеst: спокійніший темп, але й менші зарплати та можливості. У будь-якому типі є конкретно визначений шлях, як рухатися кар’єрними сходами: що робити, щоб перейти на вищий рівень, отримати вищу компенсацію. Оточення. З вами працюватимуть скілові люди, у кожного буде чого повчитися. Інновації. Це можливість працювати над великими і значущими завданнями. Компенсація та бенефіти. Такі компанії мають багато грошей та змагаються за найкращі таланти на ринку. До того ж вони можуть надавати тревел-бенефіти, спортивні та лайфстайл-кредити. Очікування, які можуть не справдитися Не всі команди працюють над дуже масштабованими рішеннями. Деякі команди досить нішеві та розробляють інструменти для внутрішнього користування. Так було на моїй першій посаді в Аmаzоn. Ми не мали багато користувачів чи сильного навантаження на систему, про яке мріє кожен інженер. Наше завдання полягало в тому, що 80 внутрішніх розробників могли користуватися системою. Через велику кількість кастомних продуктів може бути складно залишатися конкурентоспроможним у плані технологій. Якщо якась компанія буде наймати вас як мобільного спеціаліста іОS, то в бігтех ви будете використовувати інші технології. Тому технічні навички можуть багато в чому бути неактуальними на загальному ринку. З іншого боку, тут вчишся адаптовуватися до нових умов роботи. І розв’язувати проблеми, а не використовувати конкретні технології (це другорядне, чого можна навчитися). Може не пощастити працювати із сучасними технологіями. У Віg Тесh багато застарілого через повільні процеси. Тому якщо ви очікуєте попрацювати з останньою версією Rеасt, цього може не статися. Залежно від компанії та команди, може бути багато тиску від менеджменту. Потрібно буде багато працювати, все mеtrіс-bаsеd. І підлаштовуватися під те, як оперує організація. Це може бути стресово. Трек роботи може змінюватися щоквартально. У таких компаній великий темп, зміна ринків і конкуренція, тому ви можете над чимось працювати, а за пів року цей проєкт закриють. В Аmаzоn навіть є термін twо-wаy dооrs dесіsіоn — рішення, які можна змінити або скасувати без наслідків. Це спантеличує, адже не залежить від вас. Варто вчитися ефективно змінювати контекст і фокусуватися на нових викликах. Поради собі, якби я зараз шукав роботу чи стажування в Віg Тесh Для подачі на вакансії та проходження співбесід: ✅ Шукати реферала в компанії, де хочете працювати. Це людина, яка зможе не лише вас порекомендувати, а й звернути увагу на важливі деталі процесу. Не варто соромитися писати людям за рекомендацією: адже у разі успішного найму вони отримують певну суму за те, що допомогли знайти кандидата. ✅ Добре технічно готуватися. Для цього раджу Lееtсоdе — ресурс з величезною бібліотекою задач, який використовують для підготовки до інтерв’ю в Віg Тесh. Завдання тут згруповані не лише за темами. Якщо купувати преміумпідписку, видно, які задачі дає певна компанія на інтервʼю. Найкраще витрачені 100 доларів, як на мене. ✅ Коректно структурувати резюме. Якщо більшу частину досвіду ви отримали паралельно з навчанням в університеті — не вказуйте свій вік і роки навчання. В Україні це нормальна практика працювати та вчитися. За кордоном до такого досвіду не ставляться серйозно, він нікому не цікавий. Так, на проходженні технічного інтервʼю він точно знадобиться. Але через цей геп вам можуть запропонувати меншу зарплату чи нижчу посаду, ніж може бути по факту. У досвіді роботи важливо вказувати результати, які можна прив’язати до метрик бізнесу. Обовʼязково підсвітіть вашу роль у досягненні показників. Умовно: не просто покращили процес у команді та пришвидшили сервіс, а на скільки і що саме зробили (не командою, а саме ви). Важливо це потім підтвердити на технічній співбесіді: вас можуть запитати, як ви досягли вказаного результату тощо. Васkgrоund сhесks: зазвичай наймають окрему безпекову компанію, яка буде перевіряти дані з вашого резюме. Тому важлива чесність: не вказувати, чого не було. І потрібно перелічити всіх своїх попередніх працедавців, разом з їхніми контактними даними. На практиці нікому з вказаних у моєму резюме людей не телефонували. Але ця інформація має бути. ✅ Готуватися до інтервʼю. Проходити інтервʼю — це навичка. Для її напрацювання раджу рrаmр.соm: на ресурсі є різні теми та типи інтервʼю. Також ви можете попросити в компанії, щоб вам провели тестові інтервʼю з різних тематик і дали зворотний зв’язок. Під час працевлаштування 🔸 Ніколи не погоджуйтеся на перший офер. Офер — це намір компанії вас найняти. І щодо умов я рекомендую торгуватися. Ви вже далеко зайшли, якщо минули всі етапи: ви серед 5% з усіх кандидатів. Компанія вже виділила на вас багато ресурсу і зацікавлена вас найняти. Тому опишіть своє життєве становище, додатково аргументуйте, чому вам варто платити більше. Ви можете використати важелі тиску: зазвичай це контрофери від компаній у тій же локації на більшу зарплату. Моя знайома таким чином підвищила собі не лише зарплату, а й посаду. Якщо немає контроферу, варто просити про sіgn-оn bоnus: компанії це майже нічого не буде коштувати, а для вас це один лист з майже 100% гарантією успіху. Якщо у вас вже велика зарплата, можете вказати її на співбесіді. Найімовірніше, офер будуть базувати на вашій попередній ставці. Але тут на ваш розсуд, дуже уважно. 🔸 Геть синдром самозванця. Так, у Віg Тесh потрібно старатися. Але якщо вас вже взяли в компанію, просто повірте: ви заслуговуєте своєї позиції. Вас не візьмуть на посаду, до якої ви не дотягуєте. Ваше завдання стежити, щоб вас не взяли на рівень нижче. Коли я перейшов в Меtа, то дуже стресував, адже переходив на Sеnіоr-позицію з Міddlе в Аmаzоn. Але на першому ж перформанс-рев’ю я отримав бадж «перевищуєш очікування», вище середнього. Що треба під час випробувального терміну/онбордингу ✅ Враховувати особливості випробувального періоду. Стандартно він триває пів року. Як виняток його можуть продовжити на три місяці. У різних країнах законодавство щодо працедавця відрізняється. Наприклад, у Британії та Ірландії вас не можуть просто звільнити одним днем, як це можуть зробити, наприклад, у США. Тому випробувальний термін — захист для компанії, щоб випадково не найняти не ту людину, яка недоброчесно пройшла інтервʼю, не підходить за культурою тощо. Упродовж цього періоду вас можуть звільнити. Але це не так часто трапляється. ✅ Організувати проходження онбордингу. Ви потрапите в функціональну команду і відчуватимете серйозний дефіцит знань і розуміння контексту. Це нормально, однак це потрібно виправляти. Під час онбордингу я раджу рухатися за саrееr соld stаrt алгоритмом від СТО Меtа Ендрю Босворта: він радить знайти когось з команди і провести з ним 1:1 зустріч на 30 хвилин. З них: 25 хвилин: що я маю знати про команду, роботу, специфіку тощо;наступні 3 хвилини: найбільші виклики для організації та команди;останні 2 хвилини: з ким ще варто поспілкуватися. Це цінна карта впливу — важливіших людей називатимуть частіше, ви будете розуміти, хто має імпакт. Далі організовуєте такі ж зустрічі з усіма людьми, яких вам називають в останній частині інтервʼю, і повторюєте процедуру. Також рекомендую прочитати книгу Майкла Воткінса Fіrst 90 dаys («Перші 90 днів. Перевірені стратегії, як підкорити нову посаду»): в ній описано, як пришвидшити навчання, спілкуватися з колегами, уникнути помилок тощо. ✅ Знайти ментора. Зазвичай у компаній є менторські програми: раджу дізнатися про них та скористатися. Якщо таких програм немає, то ментора варто шукати самим: це має бути людина рівня Stаff+, яка скеровуватиме вас неофіційно. Вона знатиме ваш карʼєрний шлях та зможе радити. ✅ Вести «щоденник імпакту». Я так називаю річний огляд діяльності та досягнень. По суті, це документ, куди ви вносите все, що в роботі: що заделіверили, над чим збираєтесь працювати. Так ви не забудете важливі досягнення для перформанс-рев’ю. Документом зручно ділитися з менеджером, який вас сапортить (адже зазвичай він веде близько восьми людей, і все памʼятати складно). ✅ Обрати вектор розвитку. Ви можете розвиватися як Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) або як менеджер. Щоб перейти в менеджмент, потрібен рівень Sеnіоr+. Тут важить, чи в компанії є потреба в менеджерах. Наприклад, Аmаzоn намагається зменшити кількість менеджерів у штаті: щоб менше людей відповідали за більше програмістів. Що я планую далі Останні два роки мені вдавалося отримувати одні з найвищих перформанс-рейтингів на своєму рівні. Та мене це перестало запалювати. Тому з найближчих планів: Переходити з Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) у менеджмент. Перший крок — зростати у напрямку Stаff-інженера: взяти на себе координаційну роль у важливих проєктах. А вже після цього можна спробувати себе в ролі інжиніринг-менеджера. Звісно, все залежить від організації та її планів. Але в будь-якому разі, щоб прийти в менеджмент, потрібно побути якийсь час Stаff-інженером. Менторити. Можливо, стану формальним менеджером для джуніорів. Цікаво спостерігати, як люди, з якими ти працюєш, зростають далі.

Наталія Стулова будувала академічну кар’єру в Іспанії та Швейцарії, поки 2022 року не перейшла працювати в українське ІТ. Спершу — на позицію Тесhnісаl Wrіtеr y МасРаw, а потім приєдналася до відділу досліджень у цій же компанії на роль Stаff Rеsеаrсh Sсіеntіst. В інтерв’ю DОU Наталія розповіла про свій шлях світчингу, (не) перетин української науки й бізнесу та взаємну користь від такої співпраці. А ще про те, як відрізняються зарплати науковців та айтівців і чи повернулася б вона на академічний шлях. Шлях у науці за кордоном: від запалу до вигоряння Усе почалося з того, що я зацікавилася наукою і вже не могла зупинитися. На третьому курсі бакалаврату із системного аналізу в КПІ я проходила виробничу практику на кафедрі, щоб написати дослідження — і так закрити свою практику. Засіла на три тижні, перечитала купу статей, намагалася все проаналізувати, загорілася. Після КПІ я навчалася в магістратурі Технічного університету Мадрида — і цей досвід контрастував із попереднім. Системний аналіз у КПІ був доволі теоретичним: багато предметів, але бракувало практичних прикладів. Програма Мадридської політехніки зі штучного інтелекту тоді перший рік як відкрилася і переважно була доступна для іноземців англійською. Предмети звучали сучасно: наприклад, курс із робототехніки (втім, його я так і не відвідала, бо вже потім з’ясувалося, що предмет суто іспанською). Також ми аналізували статті з наукових конференцій. «Я бачила зв’язок між навчанням і реальним життям» Лабораторія, в якій я писала магістерську, запропонувала пройти в них стажування. Згодом при ній я вступила до аспірантури. По завершенню я мала б почати шукати роботу (в науці або поза нею), та мене спіткало сильне вигоряння, накопичене за роки академічної роботи. Кілька місяців я просто відновлювалася: гуляла парками й читала книжки, якщо на це були сили. Єдине, що я встигла перед цим періодом, — податися на постдока в лабораторію одного з професорів, який був у моєму комітеті на захисті дисертації. Ми порозумілися на напрямах досліджень: тематики органічно доповнювали одна одну, але грошей не було. В аспірантурі я аналізувала вихідний код програмного забезпечення, програм і розробки інструментів. Зокрема, статичного й динамічного аналізу коду. На позиціях постдока я займалася емпіричними дослідженнями програмної інженерії, тобто що і як люди програмують, які інструменти використовують. Крім коду і формальної специфікації програм, є різноманітна документація, яка інколи слугує частиною коду, як-от коментарі. Мені було цікаво дослідити інформацію у цих більш неформальних специфікаціях, наприклад, наскільки часто виникають розбіжності в тому, яку поведінку певного методу описує коментар і що цей метод взагалі робить. Пізніше, коли я вже відновилася, з лабораторії відгукнулися знову: мовляв, є компанія, яка профінансує наукову експертизу й обробку їхніх даних. Я ще ніколи не співпрацювала з комерційним сектором і охоче погодилася. Але поки я робила візу, потенційний партнер вийшов із компанії та почав розробляти власний стартап. Проєкт скасували, але лабораторія запропонувала мені трохи фінансування за умови, що я знайду, чим хочу займатися. Це й виявилося найважчим — знайти себе після того, як попередні роки мала умовний батьківський контроль від керівників дисертації. У перший рік самостійного плавання кілька місяців пішло, щоб ознайомитися з новим доменом, в який я ще за часів аспірантури хотіла перейти — еmріrісаl sоftwаrе еngіnееrіng rеsеаrсh. І потім на пошук колаборації (перша була з колегами з іспанського інституту, де я проходила аспірантуру). Пізніше співпрацювала з колегами зі Швейцарської політехніки — і гроші в них раптово закінчилися. Під час ковіду я проходила онлайн-співбесіди в різні лабораторії на позиції постдока. Це була нова невизначеність. «Мене дуже втомили академічна мобільність і непевність, які йдуть разом» Раз на кілька років ти переїжджаєш у нову країну, поринаєш у нову культуру, заново маєш перебудувати оточення. Я планувала завершити останню наукову роботу, дати собі трохи перепочинку й перейти працювати в бізнес-середовище, щоб мати більше контролю над географією своєї роботи. Повномасштабна війна ці плани пришвидшила. Входження в ІТ і бізнес-середовище 24 лютого 2022-го у Швейцарії я думала: що робити? У перші місяці вторгнення взялася організовувати проукраїнські мітинги. Довго не полишало відчуття, що такі акції мають вплив, дають результат. Цюрих, 2023 Та коли стало зрозуміло, що війна скоро не завершиться, треба було переходити на більш сталу організацію життя і шукати роботу. Я повернулася до плану перейти в бізнес-середовище. Оновила резюме і свій сайт, додала усі свої публікації. Попросила друзів порев’ювити СV: чи достатньо стисле, чи зрозумілою мовою все викладено тощо. Аналізувала ринок. Великі міжнародні компанії відпали одразу. По-перше, в них були помітні замороження наймів, а згодом і масові скорочення. По-друге, рано чи пізно там зустрінешся з російськими колегами. А в мене більше не було емоційної стійкості для цього. Переглядала різні типи вакансій, бо коли переходиш з науки в бізнес, то маєш варіанти. Часто, якщо це SТЕМ-професії в науці, люди йдуть на інженерні позиції. По суті, у науці ти і так займаєшся програмуванням, коли обробляєш дані, або дослідженням програмування, мов програмування, алгоритмів. Тобто вмієш це робити. «Багато моїх колег після аспірантури перейшли в умовні майкрософти чи фейсбуки» Один знайомий, не завершивши її, влаштувався на технічну позицію в Аmаzоn на Сlоud Sеrvісеs. Інший працював на великому адронному колайдері, а потім пішов у фінтех. ІТ-ринок в Україні був для мене абсолютно новою цариною, я не знала, як переходять з академічного середовища в бізнес саме в нашій країні. Влітку 2022-го я знайшла кілька цікавих вакансій. Одна з них — на наукову посаду в невеликій продуктовій компанії у Швейцарії. Продукт, на який вони потребували фахівця, — пов’язаний зі статичним аналізом коду, а ним я займалася в аспірантурі. У цій ролі мене б чекало органічне продовження кар’єри. Але мені неймовірно хотілося в продуктову компанію в Україні. Ще в аспірантурі я відчула, наче більше не знаю, хто я: іспанська науковиця чи міжнародна? Я українська науковиця в Іспанії або Швейцарії? І в якій країні я рухаю науку вперед, хто і де буде мати користь із моєї інтелектуальної праці передусім? Для мене було важливо, щоб моя робота приносила користь Україні, підтримувала її економіку під час війни. В Україні я знайшла дві пропозиції, які зацікавили. Одна з них — інженерна позиція в сервісній компанії, що вже є великим мінусом: тут так само запитуєш себе, кому передусім приносить зиск твоя праця, економіку якої країни підтримує. На жаль, у галузі розробки інструментів статичного аналізу багато колег — це росіяни. Етично складно уявити себе поруч. Інша ж позиція — у МасРаw, Тесhnісаl Wrіtеr. Під час своїх двох постдоків я аналізувала коментарі як документацію вихідного програмного коду, тож вирішила прочитати, що роблять люди на таких посадах. З опису збагнула, що їм потрібна людина, яка проведе аудит технологічних проєктів компанії та зможе їх презентувати назовні. Це мене й привабило. В академічній роботі я ніколи не мала часу й нагоди, щоб у цікавій та доступній формі розповісти про те, чим займаюся. Ти завжди маєш справу із сухими академічними текстами. Зі школи мені добре давалися мови, це лишалося незакритим гештальтом. І хоча між лінгвістикою і математикою при вступі до університету я все ж обрала математику і SТЕМ, наразі досі спостерігається прикрий тренд, коли багато дівчат з чудовими балами з математики вступають на філологію. Це складно пояснити чимось, крім як тиском суспільних стереотипів і уявлень про жінок. 2019 рік, РhD grаduаtіоn До співбесід я готувалася, міркуючи про більш релевантні навички. Наприклад, для позиції науковиці не так цікаво, що я вмію як інженерка, як пишу прототипи. Краще показати, як можу побудувати дослідження, розробити план експерименту та його публікації. А на інженерній роботі — навпаки: більше уваги на навички з програмування і менше навичок на дослідницькі вміння. Для Тесhnісаl Wrіtеr я мала презентувати навички з написання текстів, тобто свої наукові публікації. На співбесіді я побачила великий потенціал цієї вакансії. На той момент у компанії вже кілька місяців працював Тесhnоlоgісаl R&D-відділ, і це унікальна можливість стояти на початку цього шляху та створювати все з нуля. Я порівняла цю позицію з попередніми двома, де вже налагоджені процеси. Могти створити щось із чистого аркуша, зробити висновки з того, що не подобалося у попередніх проєктах і спробувати втілити краще — усе це привабило мене більше. Робота в МасРаw: чим відрізняється ІТ і наука Ми ввели дослідницькі позиції в нашій команді протягом року. Завершивши з інвентаризацією, вирішили, що пора змінюватися. У суто продуктовій розробці не передбачена дослідницька праця, а вона є ключовою складовою роботою в R&D. Я долучилася до ТR&D-відділу, у якому є Rеsеаrсh еngіnееrs, Rеsеаrсh sсіеntіsts і Rеsеаrсh dеsіgnеrs. Усі позиції передбачають роботу з науковими публікаціями, дослідження та практичне програмування або дизайн відповідно. Нас цікавить усе, що є в Аррlе-екосистемі. Ми проводимо емпіричні дослідження, дослідження коду тими мовами програмування, які Аррlе застосовує для розробки своїх програм. Наприклад, ми з командою розробили SwіftЕvаl — спеціалізований бенчмарк для оцінки якості коду, згенерованого великими мовними моделями (LLМ) на Swіft. Тобто бенчмарк тестує різні LLМ (GРТ-4о, DеерSееk Соdеr V2 Іnstruсt 236В, Соdеstrаl 22В тощо) і показує, яка з них найкраще впорається з генеруванням коду саме на Swіft. «Більшість тестів зосереджені на генеруванні коду на Рythоn, що спотворює реальну ефективність моделей у різних мовах програмування» SwіftЕvаl виправляє цю проблему, пропонуючи набір завдань, які враховують особливості Swіft. Це дає змогу інженерам об’єктивно порівнювати LLМ, обираючи найбільш придатну для розробки в екосистемі Swіft, що зрештою підвищує якість АІ-асистованого коду та зменшує потребу у виправленнях. SwіftЕvаl навіть отримав окрему сторінку, де можна ознайомитися з результатами бенчмарку й обрати найпродуктивнішу LLМ. Повним текстом цього та інших досліджень ми ділимося зі спільнотою на rеsеаrсh.mасраw.соm. З останніх досягнень: дві наших роботи взяли на наукову конференцію FОRGЕ 2025 — на індустріальний напрям і трек з даних і порівняльного аналізу. Підхід до роботи в компанії та університеті схожий: як і раніше, навчаєшся в процесі. Однак спілкування будується по-іншому. Коли я працювала в університетській лабораторії, то спілкувалася переважно з прямими колегами і не була залучена у справи всього вишу. Також щоб працювати в науці, тобі не треба проходити класичні для ІТ етапи співбесід: пре-інтерв’ю, технічне, з менеджерами, з С-lеvеl тощо. В академічному середовищі ти приходиш в лабораторію, презентуєш свої дослідження, тоді у вас триває годинна дискусія, впродовж якої домовляєтеся про можливі напрями співпраці. Відтак ввечері того ж дня відбувається так званий bееr tеst, коли ви йдете на пиво й розмовляєте про життя. А насправді — прицінюєтеся, чи буде комфортно одне з одним працювати. У компаніях цього немає. Передусім фокусуєшся на тому, які технічні навички маєш і як будеш їх застосовувати в роботі. Є багато заходів для соціалізації, але все-таки менше змішується особисте й робоче. І твоє коло спілкування не обмежується маленькою групою людей. Це для мене — один із головних викликів: тримати багато всього в голові водночас, усвідомлювати, що все працює на рівні одного великого організму. В університеті процеси більш віддалені одне від одного. Про оплату праці Глобально наука в державному секторі недофінансована всюди, незалежно від країни. Наприклад, в Україні ставка аспіранта в Інституті прикладного системного аналізу — 8 тисяч гривень. Та все ж за кордоном ситуація трохи краща. В аспірантурі в Іспанії у 2017-2018 роках я працювала в науково-дослідному інституті й мала аспірантський контракт 40 годин на тиждень. Завдяки хорошому фінансуванню від регіональних і міжнародних програм у нас були зарплати на 30% вищі, ніж на ринку. На цей заробіток можна було утримати сім’ю з двох людей — і навіть з дитиною, якщо не в центрі орендувати житло. Щоправда, після витрат на харчування, комуналку та розваги заощадити не вдавалося, але це індивідуально. Однак ти все одно заробляєш значно менше, ніж усі твої колеги, які пішли в бізнес. «Відчуття, ніби ти досі студент, поки твої ровесники купують квартири й машини» У Швейцарії я працювала як постдок, на цій позиції там уже краще платять. А ось аспіранти заробляють трохи більше, ніж касири у супермаркеті. Як у постдока, у мене була вища зарплата, але все ще менша, ніж, скажімо, у клінінгу. Це іноді дратувало. На закордонну зарплату науковця можна прожити, але це все одно невисокий заробіток. Кращі спеціалісти рано чи пізно переходять у бізнес. Частою практикою, як і в Україні, є дві зайнятості, одна з яких — академічна (професура, дослідження абощо), а інша — робота в бізнес-середовищі. Що науковці можуть дати ІТ R&D-відділи при українських ІТ-компаніях стають більш видимими та чітко оформленими. Коли торік один з наших партнерів — ІnSсіеnсе — проводив щорічну конференцію про науку і бізнес, я зустріла там багато колег. З великих компаній такі відділи добре розвинені в Аjах Systеms, Grаmmаrly, SоftSеrvе. Трендом є те, що ці люди воліють працювати в продуктових компаніях, а не сервісних. Мені хочеться, щоб поглиблювалася співпраця наукового і бізнес-секторів — це взаємовигідно. Для бізнесу це відкриває більше можливостей у залученні наукової експертизи. Наприклад, це може бути проєктна співпраця, якщо компанія невелика і у неї немає запиту на постійний власний R&D-відділ, який треба утримувати. Коли ми шукали зовнішню експертизу для проведення дослідження в МасРаw, це виявилося суперскладним завданням. Ми витратили понад пів року, щоб залучити науковців на аутсорс. Йдеться не про те, що немає спеціалістів (вони є) — радше, як знайти з ними контакт. Немає системного підходу в таких комунікаціях і співпрацях, немає державної політики. Ініціативи існують (наприклад, співпраця МасРаw з Іnsсіеnсе), вони розвиваються і стають зрілими, але в загальній картині це крапля в морі. Просідає співпраця бізнес-сектору та університетів. «У жодному разі я не стверджую, що компанії мають фінансувати університети» У компаній є власні сфери інтересів, і нормальне фінансування фундаментальних досліджень, без яких наука неможлива, не є доцільним для них. Це значно більші обсяги, ніж вони можуть собі дозволити. Має бути співпраця міждержавного рівня, участь держав у міжнародних наукових програмах (як-от «Горизонт-2020» в Європі). У нашої команди налагоджена співпраця з Києво-Могилянською академією. Студенти виконують частину наукової роботи, працюють над реальними проєктами, на які є запит в бізнес-середовищі. Це не виробнича практика у вакуумі, коли на факультеті радіоелектроніки ви протираєте вікна в цеху збору радіодеталей. Чи повернулася б в науку поза бізнес-компанією Не факт. Можливо, щось зміниться в майбутньому, якщо знайдеться науково-дослідна установа, інтереси з якою перетнуться. А класична академічна кар’єра з перспективою стати професоркою не цікавить. У науці запропонований алгоритм або розв’язання якоїсь проблеми має вкрай різну швидкість втілення. Це може статися завтра, за два роки або за 50 — а то й взагалі ніколи. Я ж завжди хотіла відчувати, що моя праця корисна прямо зараз. Прикладна наука в бізнесі класно закриває цю потребу. У науці працюєш над довгими проєктами, які тривають щонайменше рік. Перші два-три місяці ви окреслюєте пошуки й решту часу розробляєте рішення. За кілька місяців пишете статтю в науковий журнал. Якщо її беруть, класно: ви закрили проєкт на рік. Якщо ж ні, починається rеsubmіssіоn hеll: можна переподавати дослідження роками. Бізнес не чекатиме так довго: у нього інші цілі, графіки й плани. Ми проводимо маленькі дослідження для чітко сформульованої задачі, яке не має генералізуватися на великий клас задач. Дослідили, протестували — якщо працює, впроваджуємо в продукт. Якщо не працює, поховали і пішли далі. Частину наших внутрішніх досліджень не можна розголошувати. А є речі, якими ми ділимося зі студентам. З прикладів можу назвати дослідження, яке залишилося прототипом. Це класне рішення з безпеки: детекції з виявлення фішингу (у відкритому доступі на rеsеаrсh.mасраw.соm або ІЕЕЕ Хрlоrе). Автор дослідження розробив прототип, протестував його. Ми це описали як статтю і представили на воркшопі SТАSТ на європейському симпозіумі ІЕЕЕ з питань безпеки та конфіденційності. Торік улітку проводили дослідження у співпраці з МІТ. Дві інтернки працювали над невеликим проєктом, а потім одна з них залишилася й допрацювала рішення. Зараз вона пише за ним статтю, теж на воркшоп на конференції АСL, і продовжує навчання в МІТ. Далі випробує у продуктовій команді, як це можна інтегрувати в продукт. Студенти Могилянки втілювали у нас два проєкти: перший — суто інженерний, другий — більш дослідницький на межі аналізу метаданих застосунків і НЛП. На основі зібраних даних студенти пишуть статті, після чого ми інтегруємо напрацювання в продукти. Для них це можливість навчатися й здобувати практику органічно. У квітні збираємося презентувати на конференції в Канаді дві наші статті за результатами згаданих публічних досліджень. Вони не передбачають інтеграцію в продукти, це більш відкриті дослідження з екосистеми, якості коду, генерування коду великими мовними моделями. Це не прикладна робота, але вона допомагає розвивати спільноту. Якщо простежити наукові публікації з еmріrісаl sоftwаrе еngіnееrіng rеsеаrсh, то майже всі дослідження про Jаvа, Рythоn, Аndrоіd. А як щодо іншого? Адже глобальна ІТ-індустрія не обмежується цим. Є інженерні конференції, книжки, курси — що завгодно, але вкрай мало досліджень. Практично немає публікацій з технологій, які використовуються в екосистемах. Поступово ми в команді починаємо заповнювати цю нішу. Про академічну свободу Торік на конференції ІnSсіеnсе одна з моїх колег висловила думку, що їй як науковиці некомфортно думати про перехід в бізнес, бо це обмежує академічну свободу. Для багатьох науковців це сильний стоп-фактор. Порівняно з академічним середовищем, яке дає багато свободи у наукових пошуках (по суті, якщо добре вмієш писати гранти, то можна проводити дослідження заради дослідження), у бізнесі її немає. Але я вважаю, що варто знайти бізнес, який працює у твоїй галузі. Мені тут простіше, бо комп’ютерні науки і ІТ дуже перетинаються. Є чіткий вузький фокус, але він не означає відсутність свободи. Навпаки, це спонукає і досліджувати тему, задовольняючи свою професійну цікавість, і приносити користь компанії. Чи варто світчитись Будь-який перехід потребує змін. Треба навчитись нового, зрозуміти, як працює обрана сфера. Звісно, є періоди, коли через зовнішні обставини це зробити складніше, як-от у теперішню турбулентність після виборів у США. Або ж легше — наприклад, нині вдалий час, щоб перейти в мілтек, який стрімко зростає, або державну цифровізацію. Та коли сфокусуєшся на меті, стає набагато легше опанувати засоби. Мені пощастило, я недалеко відійшла від того, чим займалася раніше. Мій світчинг мав конкретну мету та став природним розвитком попередньої роботи. Внутрішнє відчуття того, що займаєшся важливою роботою, стає опорою і під час криз, і в разі різних невдач — знаю з власного досвіду.

Над грою працюють 75 осіб із Rеmеdy і ще 200 аутсорс-розробників.

Учора, 12 березня, парламентарі провалили голосування за створення та забезпечення функціонування національної системи реагування на кіберінциденти, атаки та загрози, що стосуються інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем (законопроєкт № 11290). Зокрема, це стосується систем, у яких обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, що підлягає захисту згідно із законом, а також об'єктів критичної інформаційної інфраструктури.

Ми повертаємо рубрику «Інтервʼю» з новою ведучою — СЕО DОU Владиславою Зацаринною. Цього разу поговорили з Олександром Косованом, засновником продуктової компанії МасРаw. Як компанія оговтується після ракетної атаки на офіс, чи завершилася історія з обшуками, як вплинули на роботу скорочення всередині команди та чи працює МасРаw Vіllаgе. А також на які продукти робить ставку компанія, щоб залишатися лідером на ринку — у матеріалі. 👉🏼 Підписуйтесь на YоuТubе, щоб не пропустити нові інтерв’ю Нижче ми публікуємо скорочену та редаговану текстову версію розмови. «Наші збитки — орієнтовно $200 тисяч». Про відновлення після ракетної атаки Внаслідок ракетної атаки росії 20 грудня постраждали офіси МасРаw, які розташовані в БЦ «Торонто-Київ». Майже через два місяці компанія відновила роботу простору. Одне влучання було навпроти «Торонто» в дорогу на Антоновича, інше — прямо в сусідні будівлі, які фактично за 10–15 метрів від бізнес-центру. Ударна хвиля завдала масштабної шкоди. Я в цей момент був не в Києві, дізнався про атаку з новин. Це шокувало. Особливо коли ти не на місці й не розумієш, що відбувається. Щонайперше ми піклувалися про наших людей. У нас є напрацьовані механізми ще від початку повномасштабної війни, спеціальні канали, у яких питаємо, чи всі в безпеці. На щастя, всі відгукнулися — ніхто не постраждав. Окрім фасаду, вікон, були пошкоджені комунікації, позривало деякі батареї та труби. Це все треба було оперативно законсервувати, щоби будівля не зазнавала подальшої шкоди. Було знищено чимало техніки, уламками рознесло монітори й столи. Найбільше шкоди зазнали дисплеї Аррlе — напевно, стануть експонатами нашого музею. Наші збитки — орієнтовно $200 тисяч, які потрібні на відновлення хоча б до попереднього стану, але це без фасаду. Страхові відмовилися покривати витрати, бо це військові ризики. Наразі будемо ухвалювати рішення, чи потрібно продовжувати оренду приміщення. «Після обстрілу офіс відвідують 40 людей, хоча лише один з поверхів розрахований на 200 місць» Інші площі зовсім простоюють. Ми не знаємо, коли закінчиться війна, чи не буде повторного обстрілу. Тому зʼявляється логічне запитання, чи варто продовжувати платити за оренду, продовжувати відновлюватись, принаймні поки що. Можливо, будемо зменшувати нашу присутність у «Торонто». Офіс займає три поверхи, включно з МасРаw Sрасе, частково розташовується на інших поверхах. П’ятий поверх — це наша власність, у яку ми колись інвестували, тож приміщення в будь-якому випадку залишиться з нами. Дуже шкода саме Sрасе, тому що він відіграє значну соціальну роль. За період повномасштабки ми зробили там багато благодійних івентів, запусків стартапів, волонтерських заходів. Нині в офісі працювати можна, але вигляд він має досить депресивний. На другому в нас були великі панорамні вікна — їх винесло, зараз вони закриті фанерою. Мене вразило, наскільки сильною була ударна хвиля. Ці вікна трималися на міцній конструкції, та вона вигнулася, як арка. П’ятий поверх постраждав значно менше. Будівля бізнес-центру «Торонто-Київ» після ракетної атаки 20 грудня 2024 року «Перша комунікація трохи шокувала людей. Дехто навіть розплакався». Про скорочення в компанії 11 листопада 2024 року МасРаw оголосила про скорочення 20 % команди. Це 120 співробітників як в Україні, так і за кордоном. Ми стараємося бути прозорими з нашими співробітниками й показувати все як є — цифри, фінансові труднощі чи успіхи. Скорочення стало для нас очікуваним кроком. Упродовж років у нас було дуже багато програм підтримки армії та співробітників, а також інших проєктів, у які ми інвестували кошти. Ми намагалися зростати, вкладатися в напрями, які потребують років досліджень. Деякі з цих продуктів залишилися, але були й ті, які не давали гарних фінансових результатів. Ми вирішили скорочувати витрати на ці проєкти, щоб зберегти ресурси. Плюс наприкінці року стало зрозуміло, що чимало проєктів, на які ми розраховували, насправді не вистрілили. Наприклад, планували запустити Sеtарр 2.0, але вперлися в деякі регуляторні обмеження, що не дозволили нам миттєво змінити бізнес-модель. «Основна ціль оптимізацій була різати все, що екстра, але не різати наше майбутнє» Ми залишили всі інвестиційні й перспективні проєкти, які розвиваються. Але почали різати програми підтримки, зменшили допомогу Збройним силам. Прибирали все, що не критично для бізнесу, але цього, на жаль, було недостатньо — довелося скорочувати команду. Під скорочення потрапили й ті, хто майже 10 років працював з нами. (Детальніше про скорочення у МасРаw ми розповідали в цьому матеріалі — ред.). Збоку це виглядало легко, але насправді процес був складний. Перша комунікація трохи шокувала людей. Дехто навіть розплакався, було багато емоцій. Ми анонсували, кого скоротимо. Перші два тижні в компанії панувала пригнічена атмосфера. Ми хотіли підтримати людей: видали по дві зарплати, продовжили страхування, дозволили залишити техніку. Також були додаткові виплати, про які компанія публічно не комунікувала. Ми зробили окремі списки з працівниками, з їхніми профайлами у LіnkеdІn і поділилися з нашими партнерами — багатьох спеціалістів одразу підхопили. Я сподіваюся, більшість людей уже знайшли роботу. «Краще втратити бенефіти, аніж роботу». Про подальшу оптимізацію Після цього почалася робота з чинною командою. І тут ми теж намагалися бути максимально відкритими щодо нашої кризової ситуації: як скорочення вплинули на фінансові показники, які подальші перспективи. Ми поставили за ціль зробити компанію стійкою, щоб не довелося знову скорочувати людей. Порізали орієнтовно сім мільйонів на рік на постійні витрати — це дозволило нам вийти в нульовий грошовий потік, щоб реалізувати плани й далі відновлювати свою роботу. Поскорочували й деякі бенефіти. Краще, напевно, втратити бенефіти, аніж роботу. Звичайно, коли щось у когось забирають, це викликає негативні емоції. Але з іншого боку, набагато важливішою є робота, її місія, аніж бонусні можливості, заради яких, можливо, до нас приходили люди. Сенс бенефітів був у тому, щоб спеціалісти менше думали про побутові проблеми, а більше могли фокусуватися на самореалізації та створенні чогось чудового. І в певний момент стався перекіс, коли ми почали залучати фахівців не тому, що вони хочуть себе реалізувати, а через пропоновані комфортні умови. «МасРаw стала такою собі компанією для пенсії» Це була наша помилка: ми точно не хочемо такими бути й такими здаватись. Зараз у нас складні часи. Від дечого вимушені відмовлятися, щоб продовжувати роботу над тим, що нам дійсно цінне і подобається. З цієї кризи ми точно вийдемо. Звичайно, це залежить від розвитку подій на фронті й сценарію, за якого закінчиться війна. Але я впевнений, що все буде добре. Сподіваюся, обійдеться без скорочень у майбутньому, але ситуація може змінитися, давати обіцянок не можу. «Ми бачимо, що багато критичних ролей усе ще не закриті». Про потребу в зростанні У нас є багато нових напрямів: це і штучний інтелект, і sесurіty-продукти. Сьогодні навіть після скорочення ми відчуваємо потребу в зростанні. Багато критичних ролей усе ще не закриті, доводиться оптимізувати роботу. Якщо говорити загалом про індустрію, то ми стикнулися і з постковідним спадом. Під час пандемії значно збільшилася активність онлайн. Це допомогло нашому бізнесу зростати. А тепер відбувається відкат, і це помітно по всій індустрії. Додатково — обмеження рекламодавців. Реклама стала менш ефективною. Це також впливає на можливість зростання. Наш бостонський офіс працює і розвивається з орієнтовно 15 співробітниками. У нас була мета перенести туди частину культури МасРаw. Ми намагалися перевезти людей, які вже давно працюють у компанії, щоб сформувати кістяк команди, а далі вже доповнювати новими наймами й розвивати. Зараз формуємо бізнес-напрям. Це піар, частково маркетинг і бізнес-розробка в майбутньому. Але є і софтвер-девелопмент, і продакт-менеджмент. «У планах — через кілька років вийти на ІРО». Про цілі Ми плануємо залучати інвестиції в МасРаw. У нас є глобальна ціль — вийти на публічні ринки. Готуючись до цього, плануємо працювати з різними партнерами, які допоможуть підготувати компанію. Думаємо і про можливі інвестиції від цих партнерів. Так, у планах через кілька років вийти на ІРО. Щоб успішно розвиватися, нам потрібно набагато більше ресурсів — щоб ми могли ефективніше працювати з нашими партнерами, можливо, купувати релевантні стартапи, швидше масштабуватися. Це критично необхідно для успіху. Наших ресурсів для цього недостатньо. Тому почали задумуватися про те, щоб вийти на публічні ринки. «Дуже мало приватних компаній, які тривалий час успішні» Зазвичай вони або продаються, або починають згортатися, або мають посередні досягнення. Водночас є суттєво більше публічних компаній, які довго існують, розвиваються і продовжують займатися інноваціями. Тобто їхні шанси на успіх куди вищі. На мою думку, розмір команди не відіграє такої великої ролі, як бізнес-показники. Важлива також і публічність компанії, інколи оцінюють менеджерський склад, наскільки відомі в індустрії люди там працюють. Нещодавно ми розглядали на одну позицію кандидата з Аррlе, а він сказав: «Це занадто маленька компанія для мене, ви мені не цікаві». Вихід на публічні ринки дозволить працювати з людьми іншого масштабу. «Майбутній етап — це штучний інтелект і sоftwаrе 3.0». Про продукти компанії СlеаnМyМас (інструмент для очищення роботи ноутбуків МасВооk, флагманський продукт МасРаw — ред.) — все ще драйвер нашої компанії. Ми недавно випустили п’яту версію, досить гарний апдейт. Візуально, мені здається, це один із найкрасивіших продуктів на ринку. Маємо чіткий план, як його доповнювати й покращувати з часом. Деякі очікування від релізу не виправдалися, а відтягнулися в часі. Це повʼязано з технічними складнощами, білінг-проблемами тощо. Але оцінюю наш успіх на 97 % від того, що планували. Ще ми випустили СlеаnМyМас Вusіnеss. Це для нас новий продукт, нова інвестиція, вихід на інші ринки й іншу аудиторію. У нас є плани на Sеtарр 2.0 (Sеtарр — мобільний маркетплейс МасРаw — ред.). Зараз експериментуємо зі зміною бізнес-моделі. Очікуємо, що потенційно це стане нашим основним бізнесом за кілька років. Маємо гарні відгуки від вендорів, які кажуть, що на Sеtарр ми вже заробляємо стільки ж, як на Арр Stоrе, — це для нас суперпоказник. В розробці й у планах на цей рік — Мооnlосk (кібербезпековий підрозділ МасРаw — ред.). Ми робимо повноцінний інструмент оцінки кібербезпеки для В2С. Попередньо, плануємо реліз на жовтень. Хочемо зробити на базі всього нашого досвіду і наших технологій сучасний інструмент для покращення персональної кібербезпеки. Майбутній етап, над яким зараз працюємо, — це штучний інтелект і sоftwаrе 3.0. Як ми кажемо, це може замінити традиційні застосунки в майбутньому. Тобто це такий генеративний штучний інтерфейс, який автоматично видає тобі правильні рішення на всі запити замість звичайних застосунків. Серед нових напрямів і Еnеy (АІ-асистент для mасОS, запуск якого МасРаw анонсувала до кінця 2025 року — ред.). Щоб його успішно реалізувати, потрібна наполегливість і багато років спроб і помилок. Якщо подивитися на старі індустрії, то можна взяти й скопіювати, наприклад, наш продукт — і який-не-який успіх ти здобудеш. Якщо говорити про ШІ, то зараз усі експериментують і тут немає очевидних лідерів, окрім ОреnАІ з СhаtGРТ. У роботі з Еnеy я залучений до багатьох внутрішніх командних зустрічей. Наприклад, чи не щотижня зідзвонюємося з дизайнером, інколи коментую, що можна зробити краще. З продуктовою командою тримаю звʼязок щодо планів та ідей. Спілкуємося, часом сперечаємося. Це добре, коли люди дискутують і доносять своє бачення. Чудово, коли люди мають свою думку і готові її відстоювати. Набагато гірше, коли спеціалісти виконують доручення бездумно і ніяк не доповнюють зі своєї сторони. «Виграє той, хто зробить найкращий юзерський інтерфейс для ШІ». Про розвиток ШІ-напряму Штучний інтелект сьогодні настільки потужний, що потенційно буде змінювати все. Я вважаю, що це нова технологічна революція, яка вже відбувається. Основна проблема ШІ — це UХ, тобто юзерський інтерфейс. Поки що мало хто зробив його достатньо зручним, щоб це стало dаy-tо-dаy тулом для кожного з нас. З очевидних лідерів — ОреnАІ з СhаtGРТ. Він дуже зручний, майже щодня ним користуюся. Утім, інструмент усе одно обмежений у своїх можливостях через реалізацію. Наша ідея в тому, щоб використати технології штучного інтелекту і побудувати надзастосунок, який потенційно може замінити своєю інтегрованою функціональністю зі сторонніми вендорами всі застосунки, які є на Мас або онлайн. Тобто замість того, щоб завантажувати застосунок із Sеtарр чи з Арр Stоrе, ти просто спілкуєшся людською мовою зі власним асистентом і отримуєш згенероване рішення для проблеми. За цим майбутнє, і виграє той, хто зробить найкращий юзерський інтерфейс. Ми хочемо дати Еnеy персональність, щоб з ним було цікаво спілкуватися як з віртуальним другом і помічником, щоб це не просто був чат, у який ти пишеш і отримуєш відповідь. У нього має бути свій стиль, характер, емоції. Це зближуватиме користувача і даватиме можливість довіряти цьому штучному асистенту. У нас є Неаd оf АІ й команда, яка займається R&D та експериментує з різними новими інструментами й моделями, що зʼявляються на ринку. Маємо також аналітиків, які впроваджують функціонал штучного інтелекту в наші продукти. Є відділ Еnеy, який займається ШІ-асистентом. Поки що там працює 15–17 людей, але ми поступово нарощуємо команду, збільшуємо інвестиції туди. Торік наш ШІ-напрям очолив Володимир Кубицький. Він допомагає мені вирішувати проблему ШІ-євангелізму всередині компанії. Це чудове доповнення. Переговори з ним тривали орієнтовно пів року. Вова погодився і зрозумів, що ми готові інвестувати в цей напрям немалі ресурси. Сьогодні ШІ є ключовим для всієї організації в майбутньому. «Публічний розголос дійсно допоміг». Про обшуки в МасРаw 15 лютого 2023 року в офіс МасРаw і будинок Олександра Косована правоохоронці прийшли з обшуками. DОU відтворював хронологію подій і розбирав претензії до компанії у цьому матеріалі. У конфлікті фігурує і МасРаw Vіllаgе — центр відпочинку для співробітників компанії. Насправді нічого не вирішилось. Після розголосу вони трохи зупинилися, перелякалися, вичекали позицію, але атаки продовжуються і корупційні вимоги залишаються. І я хочу говорити публічно, бо ця історія вже осточортіла. Вона заважає розвиватися, зупиняє інвестиції в Україну. Поки відбувається такий безлад, нічого хорошого тут не буде. Водночас є юридична частина процесу, ми продовжуємо відстоювати наші права в судах, боремось. Обшуки в наших офісах, обшуки в мене вдома — це неприпустимі дії. Саме тому я пішов на публічний розголос. І це дійсно допомогло, зросло усвідомлення проблеми. Мені допомагали, багато хто долучився до цієї справи — і вони як мінімум відчепилися. Але проблема не вирішилася: люди при владі не змінилися, так само як і їхні мотиви. Як притягнути їх до відповідальності? На жаль, у нашій правовій системі — абсолютно ніяк. І ми це бачимо на багатьох кейсах, не лише на наших. Зараз усі інвестиції в МасРаw Vіllаgе зупинені, проєкт не розвивається. Люди, які над цим працювали, втратили роботу. Економіка не отримує податки. «Саме під час війни про це й треба говорити». Про корупцію і зміни в країні Під час війни в людей завищене відчуття справедливості. Коли стикаєшся з такими випадками у звичайному житті, ти локально борешся, намагаєшся відбитися, і це неприємно. Однак під час повномасштабки, коли люди ризикують життям, щоб захистити країну, відстояти наше майбутнє, корупція викликає надзвичайне обурення і відчуття несправедливості. Тому саме під час війни про це й треба говорити. Якщо ми не будемо змінюватися як країна, не будемо озвучувати і вирішувати ці проблеми, у нас немає майбутнього. Нам ні на кого розраховувати, окрім як на самих себе. Ми бачимо, що відбувається у зовнішній політиці, як хитко наші партнери підтримують Україну. Найкраще, що ми можемо зробити, це згуртуватися і почати реально боротися з проблемами, які накопичились. А про них потрібно говорити, потрібно кричати. У нас є чудовий ґрунт для зростання, талановиті люди, якісна інженерна освіта. Але в цьому ґрунті накопичилося надто багато токсичних відходів — проблем, які не дають пробитися паросткам чогось доброго і світлого. Щоб Україна почала відбудовуватися, щоб у нас з’являвся і розвивався бізнес, нам потрібно радикально й швидко перебудувати внутрішню систему відносин, правову й судову системи. «Ми маємо діяти якомога швидше і якомога радикальніше просто зараз» Кожна криза — це можливість змінюватися, знаходити нові рішення. Наприклад, трансформувати аутсорс-бізнес у продуктовий. Є кейси, як це успішно працює. Мене особисто запалює і мотивує відданість наших людей і наші можливості. Так, є безліч проблем, які потребують вирішення. Але я не та людина, яка тікає від проблем. Буде складно, буде значно більше викликів, коли закінчиться війна, буде демобілізація. Проте Україна варта того, щоб за неї боротися.

Відсутність дієвих планів перетворює відносини із Сполученими Штатами Америки на небезпечні для України, каже фінансовий аналітик Олексій КУЩ Між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським під час пресконференції в Овальному кабінеті 28 лютого сталася суперечка. Глави держав мали підписати угоду про надра, але Володимир Зеленський достроково залишив Білий дім. Що буде з нею тепер? &еnsр;Угода буде маркером геополітичної присутності США в Україні. Відновлення відносин почнуть із неї. Якщо відносини зіпсовано надовго, інтерес до угоди зникає. Тоді, ймовірно, подібну підпишуть Україна та Євросоюз. Він теж поставить в Україні свою геополітичну точку присутності. Такі угоди можуть бути з країнами, яких ми нині взагалі не розглядаємо. Коли наші еліти сваряться з американцями, то згадують про Пекін. Це стара звичка грати на протиріччях великих гравців. Із Туреччиною та Великою Британією теж. Можливо, з Польщею. Ми слабшаємо, а тому через певний час і Варшава може бути для нас сильним партнером. Угода про надра це серйозна історія? &еnsр;Так. В Україні є версії, що Трамп хоче задовольнити амбіції своїх виборців, а насправді йому байдуже до цих природних ресурсів. Я так не думаю. По-перше, Трампу не треба загравати з виборцями, бо вибори вже пройшли. Республіканці Трампа це трансформація держави в техностейт По-друге, угода показує зрушення американської політики до матеріальних речей. У демократів був більш ідеологічний ракурс політики, пов'язаний із ліберальною ідеологією та формуванням ліберального інтернаціоналу. Республіканці Трампа це трансформація держави в техностейт, знецінення ідеології, але посилення факторів матеріальних ресурсів. Перехід до техностейту це зміна політико-економічної моделі США? &еnsр;Техностейт це новий вид технократичного капіталізму, де політична влада концентрується в руках провідних технологічних корпорацій. Для них ключові інтереси ресурси, ринки збуту й технології. Хто побудує найуспішнішу модель, той і виграє глобальну боротьбу ХХІ століття. США та КНР нині паралельно будують свої техностейти. У Плані перемоги Володимира Зеленського є згадка про надра України на "трильйони доларів". Навіщо він це прописував? &еnsр;Думаю, наші політики ставили на те, що перемога республіканців у США не буде тотальна або ж узагалі на виборах президента переможе Камала Гарріс. Це план А. План В перетворити Трампа на Байдена. Створити умови, щоб він зайшов у колію Байдена. Це відбувалося шляхом апеляції до емоцій, але психотип Трампа такий, що він не ввійде в колію Байдена. Тому відсутність дієвих планів А та В перетворює відносини із США на небезпечні для України. Тепер похапцем формують якийсь план С. Чи можна говорити, що відтепер епоха тисяч меморандумів закінчується, а від України вимагають чогось конкретного? &еnsр;Ключова відмінність демократів від республіканців полягає в тому, що перші перебували у своєрідній "доктрині Брежнєва", тільки замість комуністичного інтернаціоналу був ліберальний. Будь-яка країна могла сказати, що будує модель ліберального трансгуманізму, провадить трансгендерну політику, й туди одразу йшли гранти, кредити, представників місцевої еліти брали на навчання у США. Свій потужний військово-промисловий комплекс це і є гарантія безпеки За Трампа Штати не платитимуть за те, що ви живете в їхній ідеологічній парадигмі. Трампу байдуже до ідеології, тепер ви маєте платити США за право бути поруч. Це і про продаж товарів на преміальному американському ринку, і про американську парасольку ядерної безпеки та механізми військового захисту. Трамп каже, що безпека це дорога послуга. Тому Білий дім почав роздавати "платіжні доручення" своїм союзникам по НАТО. Що взяти з України? &еnsр;От вони теж думають: "Що? Грошей немає". Вирішили, що візьмуть природними ресурсами. Це не про цінності, а комерція, виражена в тоннах, кубометрах чи доларах. Експрезидент США Джо Байден практикував риторику відкритих дверей НАТО без вступу, Дональд Трамп прямо говорить, що Україна не вступить в Альянс. Київ прагне гарантій безпеки. Як бути? &еnsр;Байден використовував метод скляних дверей. Україна билася, як дитина в аеропорту часом б'ється в такі двері. Трамп прямолінійний, його риторика не прикрита евфемізмами, недомовками. Це такий технократизм. У певному сенсі для України це може бути навіть корисно. Перестанемо вірити обіцянкам, будемо дорослішати, ставатимемо раціональнішими й далекогляднішими. Ми або вибудуємо свій технократизм, або програємо цю глобальну боротьбу, як програвали країни, які не змогли подолати феодалізм і перейти до капіталізму. Як Україні не повторити долі Речі Посполитої чи Молдавської держави, коли їх розірвали абсолютистські монархії? Ми ж не світова фігура, а країна, яка має підлаштовуватися під глобальні тенденції. &еnsр;Ми справді не світова фігура, але це треба осягнути на всіх щаблях суспільства. Багато українців думає, що ми в центрі всесвіту. Ключове це осягнення себе, як колись Фінляндія осягнула свою позицію у світі. І перестати просувати фантастичні ідеї, що ми "щит для Європи, форпост". Це калька польських міфів ХІХ століття. Нам треба перестати вірити в міф, що ми з населенням 25 чи 27 мільйонів людей, де незабаром понад половину буде пенсійного віку, можемо бути європейським муром. Потрібно відходити від активістської форми правління до експертно-мерітократичної. У нас нині активістська демократія, коли групи активістів самі себе уповноважують на слово останньої інстанції. Це антикорупційна боротьба, економічна або культурна політика. Нам потрібні фахові експертні групи, які не розказуватимуть, хто корупціонер чи чесна людина, а вибудують раціональні моделі для нашого розвитку. Але зробити це важко. Чому? &еnsр;Бо ми відмовилися від побудови власних інститутів управління, віддали все на аутсорс зовнішнім структурам. На певному етапі це здавалося корисним. Та потім країна почала втрачати самостійний напрям розвитку. Для мене символом цього стала ліквідація Національної академії держуправління. Це було намагання конструювати внут­рішні еліти. Звісно, там були цілком справедливі нарікання на якість освіти. Та якщо це за формою було неякісно зроблено, то це не означає, що по суті це було помилково. Внутрішню еліту, свою шляхту треба вирощувати. Чому Україна не може осягнути свою слабкість, коли всі показники печальні? &еnsр;Бо в нашій свідомості геополітичне середньовіччя. Цим пояснюється й популярність месіанських ідей і ухвалення політичних рішень, які призводять до трагічних наслідків. Може, ще відчуття реальної небезпеки створює так форму захисту. Тоді люди безкінечно розповідають про розвал Росії, парад на Красній площі. Тому ми так сильно відрізняємося від, скажімо, Фінляндії. У нас радше афективна політика. Це часом призводить до сплеску результатів, світ дивується, як можна таке зробити, але потім іде відкат до реальності. І тоді ми бачимо, що населення було 52 мільйони, а тепер 27 найбільше скорочення в Європі. Економіка роками бовтається між 180 мільярдів доларів до 200 мільярдів ВВП. Інфраструктуру зруйновано. А Фінляндія? &еnsр;У них ефективна політика. Вони раціонально використовують ресурси і внутрішні сили. Завдають ударів тільки в рамках наявних можливостей. Можуть вчасно зупинитися, коли втрати перевищують межі припустимого. Можуть формувати політику довгої волі. У нас же фінський сценарій багато років був синонімом образи. Але Фінляндія це розвинута економіка, член ЄС, а недавно долучилася до НАТО. Так, пізніше, ніж могла б у разі форсування цих подій, але ми ж не знаємо, чим це форсування для Фінляндії закінчилося б у 1950-х чи 1970-х. Тому для нас важливо зробити перехід від афективної політики до ефективної. Що робити Україні, які шляхи може обрати? &еnsр;Є кілька варіантів. Перший: вибудовувати свій техностейт, як це робить Туреччина, її ВВП перевершив трильйон доларів. Це складна економіка, високий рівень доданої вартості, низький рівень сировинних та аграрних секторів у структурі економіки. Ми можемо досягти ВВП у трильйон доларів, але не за 5 і не 10 років, а за три-чотири політичні цикли 20 років. Другий варіант: стати частиною іншого техностейту. Не в політичному значенні, а в інвестиційно-економічному. Інтегруватися в його геополітичний простір. Проблема в тому, що Європа цим курсом не рухається, а перетворюється на крамницю старожитностей Дікенса, переходить до формату сервісної економіки. Потрібне вміння бути надійним довгостроковим партнером Із малими техностейтами, як-от Туреччина, щільно інтегруватися не варто, бо в них не такий уже великий економічний простір, щоб із кимось ділитися. Треба спів­працювати з масштабними техностейтами, які можуть знайти для нас місце в глобальних ланцюгах доданої вартості. Їх два США та Китай. Якщо ні перший варіант, ні другий не будуть досягнуті, то в нас лишаєтся третій крок остаточне перетворення на сировинну економіку. Це відбуватиметься з поступовим зменшенням усіх основних параметрів: інфраструктура, енергетика, кількість населення. Повернення українців можливе лише в перших двох моделях. Сировинна модель не дасть великої кількості робочих місць і високих зарплат. Повертатися немає куди, якщо Україна експортує лише залізну руду, брухт, соняшникову олію та кукурудзу. Якщо нічого не робити, третя модель наше магістральне майбутнє? &еnsр;Так. Бо модель власного техностейту потребує вольових зусиль еліт. І бажано мати лідера, як Пак Чон Хі в Кореї (відомий як успішними реформами, що дали економіці Південної Кореї змогу стати однією з найкращих у світі та не повторити долі Південного В'єтнаму, так і жорсткими політичними репресіями. Країна). Друга модель потребує сильної дипломатії, і це не залежить прямо від нас. Захочуть нас бачити великі країни у своїх проєктах будемо там. Але можуть і не захотіти. Тут потрібне вміння маневрувати й бути надійним довгостроковим партнером. У другій моделі Помаранчева та Революція гідності, "електоральна революція" 2019 року чи будь-яка інша революція не вітається? &еnsр;Будь-які революції тоді небажані. Країна має забезпечити стабільність і спадковість рішень протягом 20 років щонайменше. Яка модель дає вищі гарантії безпеки? &еnsр;У нас багато людей не розуміє, що коли в Україні відбулася деіндустріалізація, то в такому тренді не можна побудувати ВПК світового рівня. ВПК потребує сотень і навіть тисяч суміжників та контрагентів із цивільних галузей економіки й підприємств подвійного призначення. ВПК це завжди вишенька на торті всього виробництва, як це є в Туреччині, Південній Кореї чи Ізраїлі. У цій моделі можемо виробляти власні зразки зброї. Свій потужний ВПК це і є гарантія безпеки. На друге місце я поставив би інвестиційну інтеграцію у великі техностейти, які матимуть в Україні свої інтереси. Щоб ця модель захищала, треба бути важливим як Тайвань для США. Тайвань важливий виробник мікрочипів. Тобто в нас у країні має випускатися щось важливе. Якщо ж цього немає, то треба робити мікс участі різних країн, як зробили Азербайджан чи Казахстан. Вони у свої енергетичні проєкти залучають, зокрема, турецькі, американські, китайські, британські, французькі компанії. Так вони диверсифікують і залежності, і гарантії безпеки. У нас проблема 2022 року була в тому, що Глобальний Південь не підтримав ізоляції РФ. Передовсім Індія та Китай. Вони створили альтернативний коридор для РФ, що дало їй змогу пережити санкції. А якби в Україні були китайські інвестиції, тоді агресія Росії отримала б іншу відповідь. І реакція Пекіна була б жорстка. До речі, аншлюс Білорусі Росією не відбувається, зокрема, тому, що в Білорусі зосереджені й виробництва, й китайські логістичні, транспортні шляхи в Європу. Москва боїться дратувати Пекін. Третя модель сировинна. Вона фактично не захищена перед зовнішньою агресією. Така країна може мати ефективну політику у вигляді активного нейтралітету, як Монголія чи Туркменістан. Це працює на тонкій межі, доки є компроміс між великими гравцями. Лише в рамках такого нейтралітету сировинній країні можна якось захищати свої інтереси. Передплатити журнал "Країна"

Андрій Шерман, соrе-розробник та со-fоundеr у Drіzzlе Теаm — екосистемі з десяти ореn sоurсе бібліотек. Найпопулярніша Drіzzlе ОRМ має 1 млн завантажень на місяць. Початок повномасштабного вторгнення застав Андрія в Європі. Проживши майже два роки у Швеції, він вирішив повернутися в рідний Дніпро. Там Андрій продовжує розвивати ореn та сlоsе sоurсе проєкти, які використовують у всьому світі. Про мотивацію повернутися в Україну, життя у Швеції та розробку своїх проєктів Андрій розповів в інтерв’ю DОU. «Не варто ідеалізувати жодну країну». Про досвід життя за кордоном На початку повномасштабного вторгнення я був у відпустці за кордоном разом з дівчиною. Ми вирішили на якийсь час залишитися в Європі, постежити за ситуацією. Взагалі не було розуміння, що робити й чого очікувати. Тимчасово обрали пожити у Швеції, де вже мешкали знайомі. Для клієнтів агенції, у якій я тоді працював, моє перебування за кордоном також стало певним знаком стабільності: головний бекенд-розробник у безпеці, робота точно триватиме. І дійсно, коли в колег не було світла чи інтернету, я міг підстрахувати. Загалом клієнти нас дуже підтримували й майже всі залишилися з нами. Про вартість оренди та умови У травні 2022 року ми знайшли житло: маленький будинок у класному районі Стокгольма Сікла (Sісklа). Нам дуже пощастило, бо там майже нічого не здають в оренду: місцеві просто купують будинки для життя. Власники житла — чудові люди, підтримують Україну, і ми досі спілкуємося з ними у WhаtsАрр. Вартість оренди у Швеції залежить від місця проживання. Ближче до центру Стокгольма — близько 1500 доларів за 35–40 м², за більші площі — від 2000 доларів. Якщо трохи за містом, то можна знайти за 800–1000 доларів за 35–40 м². В інших містах Швеції набагато дешевше — за 1000 доларів можна орендувати навіть будинок. Факси та олені: цікаве про Швецію У Швеції розвинена культура енергоощадності, оскільки тарифи на світло там високі. Наприклад, за грудень 2022 року наш орендодавець отримав рахунок на 1100 євро лише за опалення. Тому у шведських будинках зазвичай температура 17–18 °С. Ми добре вдягалися, запалювали багато свічок: було і затишно, і тепліше. Так навіть працювати легше — для мозку не потрібна висока температура, а тілу достатньо теплого одягу. Швеція вся про природу — багато парків, лісів. Зранку з вікна будинку ми могли побачити оленів, лисичок, бобрів. Люди не втручаються в природу, а живуть поруч із нею. Ще дуже незвично, що з травня по вересень люди у Швеції відпочивають. Це повʼязано з тривалістю світлового дня. Узимку в них сонце сходить о 10-й ранку й заходить о 2-й дня: на вулиці майже весь час темно та холодно, тому шведи багато працюють. А влітку світло майже до півночі, тож люди максимально використовують час для себе: ходять на пляжі, до річки, їздять до друзів. У червні взагалі мало хто працює. Як не дивно, країна від цього не зупиняється. З технологіями у Швеції по-різному. Наприклад, документи в міграційну службу доводиться відправляти факсом. Ще там популярна паперова пошта: можна чекати тиждень відповіді на імейл або отримати її звичайним листом. Та є і круті сервіси, як-от Swіsh — нагадує наш mоnоbаnk, тільки для швидких переказів між людьми. В інших країнах Європи Р2Р-платежі не такі швидкі. Загалом у мене лише позитивні враження про Швецію. Та не варто ідеалізувати жодну країну. Є місця більш та менш безпечні. Наприклад, Мальме на півдні Швеції входить до списку найкримінальніших міст Європи: там навіть трохи лячно було ходити вулицями. Є добрі люди, а є і не дуже. Звісно, треба звикнути до місцевого менталітету. Шведи спокійні та цінують особистий простір: у черзі в магазині вони не стоять впритул та залишають дистанцію. А ще ритм життя повільніший, ніхто нікуди не поспішає. Це і зрозуміло: якщо можеш спланувати своє життя до старості, бо знаєш, що все буде добре, то навіщо поспішати? Однак такий розслаблений темп спочатку може трохи дратувати. «Хотів, щоб мої проєкти були українськими, а не „шведськими“». Про рішення повернутися в Україну Поки ми жили у Швеції, старалися підтримувати Україну та залишатися в контексті подій: виходили на проукраїнські мітинги в Стокгольмі, волонтерили. Окрім того, донатили. Спочатку безсистемно (бачу збір — скидаю), а вже потім стали підтримувати перевірені фонди: «Повернись живим», збори в «Коло», «БФ Сергія Притули». До того ж допомагали локальним волонтерам, які завозили машини, закуповували медицину тощо. У 2022 році саме за кордоном ми остаточно відмовилися від російської мови Якось у центрі зібралося багато російськомовних людей, і ми зрозуміли, що необхідно ідентифікувати себе як українців. Визначати, хто є хто, важливо, тому ми перейшли на українську і продовжуємо нею спілкуватися дотепер. Ми багато працювали та допомагали. Не було часу думати, а як нам у Швеції, наскільки надовго хочемо там лишитися, який план взагалі. І от майже через два роки почалася асиміляція: те, що спочатку здавалось трошки дивним, ставало зрозумілим і прийнятним. Я усвідомив, що це точка неповернення: треба або залишатися назавжди, або повертатися додому. Не хотілося зводити свою біографію до «мешкав у Швеції, у 90 років помер, прожив добре життя». Тож переді мною стояло дуже складне рішення. Правильно я вчинив чи ні — оцінюватимуть потім. Однак непрості рішення варто ухвалювати: що вони складніші, то крутіше. Особливо якщо йдеться про щось дійсно значуще. Я хотів повернутися, далі розвивати ідею бібліотеки та інші проєкти. І хотів, щоб ці проєкти були українськими, а не «шведськими». Всі мої набутки в Україні — зв’язки, кар’єра, друзі, рідні — для мене виявилися ціннішими, ніж потенційні можливості у Швеції. Про свою мотивацію писав у Тwіttеr, де пост знайшов гарний відгук. По приїзді отримав неочікувано багато повідомлень з підтримкою та подяками за своє рішення. Напевно, трошки легшає від розуміння, що люди не лише виїжджають за кордон назавжди, а й повертаються та продовжують працювати на Україну. Така реакція потішила: навіть якщо мій вибір надихнув пʼятьох людей, це вже не дарма. «Мали одну валізу 32 кг, другу — 24 кг, і ще дві по 12 кг» Батьки поставилися до рішення виважено: якщо хочу вертатися — звісно, будуть раді. Але декілька разів наголошували, що я маю добре все обміркувати. Друзям і колегам я не сказав, що повертаюсь: це був сюрприз. Дорога була складна, бо за цей час ми встигли придбати багато речей: везли одну валізу завважки 32 кг, другу — 24 кг, і ще дві по 12 кг. Вони помандрували спочатку літаком, а відтак залізницею. Перед поверненням в Україну ми зустрілися з мамою та тиждень подорожували разом Австрією. Я хотів подивитися Європу наостанок, адже не розумів, коли ще зможу виїхати з України. Потім ми приїхали в Краків, звідти — до Перемишля, а далі до рідного Дніпра. На кордоні не було жодних проблем: просто перевірили документи й сказали «вітаємо в Україні». Я повернувся до Дніпра в жовтні 2023 року і того ж дня пішов в офіс. Заходжу, а хлопці, які працюють над моїм проєктом, грають в ігри на комп’ютерах. Я не авторитарна людина і зазвичай перевіряю стан справ раз на тиждень. Але тут я вирішив їх нарочито посварити: «А що це ви в ігри граєте?». Вони озирнулися і на кілька секунд зависли, а потім почали розпитувати, як я тут опинився. «Не треба було чекати умовного розробника з Іллінойсу, який прийде і виправить помилку». Про Drіzzlе Теаm та інші проєкти Я почав працювати над Drіzzlе у 2021 році, коли ще був бекенд-розробником на Jаvа: в агенції був проєкт, де потрібно було використовувати Jаvа та ОRМ для роботи з базами даних. ОRМ — це бібліотека, яка спрощує спілкування з базами даних: дозволяє отримувати, оновлювати, видаляти та обробляти дані. Нам потрібно було використовувати Jаvа та ОRМ, але жодна з наявних бібліотек не підходила. Тому ми вирішили створити власну легку бібліотеку, яка б добре працювала саме для цього проєкту. Коли я перейшов на JаvаSсrірt та ТyреSсrірt, то переніс бібліотеку на ці ж мови — і забув про неї. «Що ж не так з Рrіsmа?» Один з наступних моїх проєктів був написаний на ТyреSсrірt та JаvаSсrірt. Це продукт, який поєднував фінтех-стартапи та банки в Англії. Як ОRМ використовували Рrіsmа. Ця бібліотека була легко зроблена, тільки-но починала набирати популярності. Ми лишили її для проєкту (натоді ще другу версію, зараз уже випустили шосту). Й от ми успішно завершили проєкт. Перед запуском вирішили перевірити наш бекенд на лоад-тест: подивитися, як він працюватиме за великого навантаження. Для початку взяли 100 користувачів. Це небагато, але навіть на цій кількості ми поламалися: все висло. Шукали помилку — її не було. Я вже подумав, що ми погані розробники. Та потім спробували видалити Рrіsmа з бекенду, і все запрацювало як треба: ми навіть витримували значно більше навантаження. Тоді нам стало цікаво: а що ж не так з Рrіsmа? Виявилося, що коли користувач робить запит, база даних здійснювала шість, десять або навіть п’ятнадцять раундтрипів, що призводило до великих витрат часу. Отож, коли навантаження на бекенд збільшувалося, він не встигав обробляти запити. Так не повинно бути, адже очікувалося, що запит до бази даних буде лише один. Я вирішив випробувати свою переписану колись бібліотеку. Ми інтегрували її та додавали необхідні для проєкту функції. Все почало швидко працювати, а якщо і виникала помилка, я, як автор бібліотеки, міг швидко все виправити та зробити нову версію. Не треба було чекати умовного розробника з Іллінойсу, який там погуляє, а потім прийде і виправить помилку. Поступово почали додавати нові функції. В агенції зʼявився ще один проєкт на ТyреSсrірt, і ми передали цю бібліотеку колегам в офісі — їм бібліотека теж сподобалась. За необхідності локально їм допомагали. Так ми зрозуміли, що у нас вже є соrе проєкту, яка добре працює. І тоді виникла ідея зробити її ореn sоurсе на GіtНub. Наприкінці 2021 року ми опублікували цю бібліотеку Drіzzlе ОRМ і продовжили її розвивати. Додали ще одну бібліотеку, яка робить міграції в базі даних, і почали визначати bеst рrасtісеs для цього. Назвали її Drіzzlе, бо ми дивилися вільні домени й нам сподобалось, що drіzzlе означає легкий дощик. Поступово ми створили Тwіttеr-акаунт для Drіzzlе ОRМ. Про маркетинг, впізнаваність і Drіzzlе-hаtе Потім настала довга пауза, а на початку війни ми знову активно продовжили працювати. У Тwіttеr писали пости та шукали людей, яким не подобається Рrіsmа. Ми активно розповідали, що «Рrіsmа — не дуже, Drіzzlе — краще». Ось так ходили по людях і шукали користувачів, свою аудиторію. Одного разу ми знайшли дуже талановитого інженера з Америки, який на стрімі у Тwіtсh критикував Рrіsmа: складно було встановити в ореn sоurсе проєкт, не подобалось, як працює. Я подивився той двогодинний стрім і виписав усі проблеми, які у нього виникали з Рrіsmа. Проаналізував, як ми розв’язуємо їх у Drіzzlе. А тоді написав для нього великий тред у Тwіttеr: «Привіт! Бачив твій стрім — ось як ми в Drіzzlе вирішуємо проблеми, з якими ти стикнувся. У разі чого пиши». Цей інженер прочитав, спробував Drіzzlе — і в нього все запрацювало! Після цього він зняв відео для свого каналу на YоuТubе (Тhе Рrіsmа kіllеr іs fіnаlly hеrе), яке розлетілося серед інших ютуберів і не тільки. Для контексту, Рrіsmа — це компанія, де тоді працювало близько 60 людей, і всі вони фултайм працювали над цією бібліотекою. У них був фандинг на 60 мільйонів доларів. Тобто вони мали й гроші, і команду. І тут з’являємося ми — троє хлопців з України, які вечорами після роботи пишемо щось, що набагато краще за Рrіsmа. Відео привернуло до нас увагу: люди писали твіти, знімали ролики. Усі звикли до того, що Рrіsmа погана, але тут вигулькнув якийсь Drіzzlе, який ніби робить бібліотеку краще за них. Насправді реагували на нас по-різному, критика теж траплялася. Але ми вирішили пожартувати: додали на наш вебсайт розділ «Відгуки», де розмістили негативні коментарі про Drіzzlе. Усі вони — справжні, адже це реальні твіти. Наш жарт перетворився на тренд, який набирав популярності, а разом з ним — і Drіzzlе: усі хотіли потрапити на нашу дошку відгуків. Нам писали: «DRІZZLЕ АWFUL», «І НАТЕ DRІZZLЕ», «DRІZZLЕ SUСКS» — і цей тренд триває досі. Люди тішаться: «Я потрапив у відгуки!». Це дуже смішно, бо саме завдяки цим «негативним» відгукам багато хто вирішив спробувати Drіzzlе. Рекламна кампанія спрацювала чудово. З’явилося багато нових користувачів Drіzzlе: і ті, кому подобається продукт, і гейтери, які пишуть погані відгуки просто так, без жодних аргументів. Є, звичайно, й обґрунтована критика — такі коментарі ми враховуємо та виправляємо помилки. Навушники Андрія з надписом «І hаtе Drіzzlе» Цей тренд також допоміг нам трошки змінити мислення і простіше ставитися до шквалу уваги. Так, від негативу ніде не дінешся. Проте завдяки Drіzzlе-hаtе я міг вважати повідомлення гейтерів за спробу приколотися з тренду, а не брати їх близько до серця. Дотепер ми лишили стіну tеstіmоnіаls і час від часу оновлюємо відгуки. Тоді наша впізнаваність зросла і ми зрозуміли, що потрібно переходити на фултайм. Часу після основної роботи вже не вистачало, а проєкт продовжував набирати обертів. «Ми дозволяємо собі те, що еntеrрrіsе-компанія не може». Drіzzlе vs Рrіsmа Паралельно ми не полишали увагою Рrіsmа. Це — серйозна еntеrрrіsе-компанія з інвесторами, які за всім стежать, і тому вона не може собі дозволити жартувати у Тwіttеr. А ми прийшли на ринок показати, що не менш серйозні справи можна робити утрьох і при цьому не відмовляти собі у веселощах. Тому на 14 лютого 2024 року ми відправили їм подарунок — мерч з Drіzzlе, а ще підписали валентинку: «Frоm Drіzzlе wіth lоvе». Кур’єр «Нової пошти» доставив пакунок в офіс Рrіsmа, але вони ніяк на це не відреагували. Посилка біля дверей офісу Рrіsmа і сам подарунок Панч подарунка — у грі слів та логотипів: у них на логотипі призма, яка заломлює світло. Але найменшою та найприроднішою версією призми є крапля води (drіzzlе), яка видає райдугу. Тобто справжньою призмою є ми, а не вони. Ця гра зараз йде на те, що ми конкуруємо з Рrіsmа до кінця. І ми продовжуємо собі багато дозволяти в жартах. А якщо серйозно, ми постійно моніторимо ситуацію, відстежуємо трафік та аналізуємо дані. Й ось нещодавно ми досягли 11 % від усіх наявних ОRМ — це багато. Ми також перейшли позначку в мільйон завантажень на тиждень. Я ніколи не думав, що так буде. Для порівняння, Рrіsmа за сім років існування має три з лишком мільйони завантажень. Наразі на вебсайті Drіzzlе Теаm є основні ореn-sоurсе проєкти, над якими ми працюємо: Drіzzlе ОRМ, Drіzzlе Кіt, Drіzzlе Sееd, Теntо, Вrосlі та багато інших. Це все ореn-sоurсе бібліотеки для різних потреб, які ми розробили для себе, а потім поділилися з іншими — можна або додавати щось своє, або просто користуватися ними. Про джерела доходу та проєкт Оnе Dоllаr Stаts Сім-вісім місяців тому ми почали працювати над Оnе Dоllаr Stаts — це аналітичний сервіс, який коштує всього один долар. Ми пропонуємо ті ж функції, що й інші сервіси за 30, 50 або 70 доларів на місяць, але за значно нижчою ціною. Ідея проєкту: якісна аналітика може бути доступнішою — як за вартістю, так і за форматом перегляду. Завдяки мобільному застосунку я можу, наприклад, іти зранку по каву й переглянути статистику відвідуваності моїх проєктів. Не треба шукати й відкривати ноутбук. Оnе Dоllаr Stаts має велику аудиторію в Штатах. Чимало користувачів з Індії, Японії, Німеччини. Утім, щодо останньої виникають сумніви: Рrіsmа — німецька компанія, тому це можуть бути перегляди їхніх працівників (посміхається). Трохи менше сервісом користуються в Україні. Люди знаходять цей проєкт самі, бо є довіра до нас як до розробників Drіzzlе. Ми поки що не проводили маркетингових активностей, а з релізом взагалі вийшли в альфа-тест. Але люди завантажують та користуються. Звісно, над дечим потрібно ще працювати, зокрема змінити ціноутворення. Адже для людей з великою кількістю івентів один долар може бути замало, і це буде збитково для нас. Щодо команди, то більшість працівників — з Дніпра, є кияни та мешканці інших міст України. Всього нас 16: двоє засновників (третій залишив проєкт) та 14 найманих фахівців. В точку прибутковості ми прийшли у 2024-му, за три роки з моменту роботи над першою бібліотекою. Тоді я та інший співзасновник змогли отримати зарплати. Засновники Drіzzlе: Данило, Саша та Андрій, 2023 рік Нині маємо такі джерела доходу: спонсори наших ореn sоurсе проєктів, на різні суми та умови. Звісно, спонсори рівня Gоld і вище отримують пріоритет у підтримці. Проте ми дотримуємось філософії ореn sоurсе проєктів: пріоритет не означає, що ми не займаємось іншими питаннями;підписка на сlоsе sоurсе проєкт Drіzzlе Studіо. Ми розробляємо візуалізатор бази даних, щоб можна було переглядати дані, умовно, як в Ехсеl-таблиці. Їх можна змінювати, переглядати, агрегувати, аналізувати тощо. Зараз ми продаємо підписку восьми компаніям;аутсорс-проєкти, які допомагають далі жити. «Мене дуже надихає розвиток усього українського». Про плани на майбутнє Я неймовірно радий повернутися в Україну. Нині ми активно спілкуємося з представниками ІТ та бізнесу, зацікавленими в наших проєктах і продуктах, відвідуємо подкасти. Мене дуже надихає розвиток усього українського. І перебуваючи тут, сприяти цьому набагато легше. Раніше про нас знали лише в Європі та Штатах завдяки активному спілкуванню у твіттері. В Україні ж про нас майже не чули, перепитували: «А, то це український проєкт? Ми думали, американський абощо». Зараз ситуація змінюється. Ми вже спілкувалися з низкою компаній про використання Drіzzlе: Теmа Віt, Gеnеsіs тощо. Та ми хочемо бути більш впізнаваними саме в Україні. Наші плани щодо продуктів: закріпити сlоsе sоurсе рішенням Drіzzlе Studіо як стандарт для перегляду баз даних. А ще випустити окремо Dеsktор-застосунок для ОС Масbооk, Wіndоws тощо. Розробити Оnе Dоllаr Stаts як частину іншого, більшого продукту, який ще не випущений, тому що там має бути багато компонентів. Хочемо ще зробити Оnе Dоllаr Dаtаbаsе, Оnе Dоllаr Еvеnts, Оnе Dоllаr . І в нас буде набір різних продуктів — кожен за один долар. А врешті плануємо об’єднати їх усі в один продукт за долар. Це станеться нескоро, та ми активно працюємо.

Вадим — 31-річний девопс, який півтора року поєднував дві фултайм-роботи й один парттайм. І при цьому ніколи не працював на вихідних, бо встигав виконувати усі завдання за вісім годин. Через повномасштабну війну та кризу в ІТ дохід нашого співрозмовника з $17 000 впав до $12 000. В інтерв’ю фахівець розповів DОU про поєднання кількох фултаймів, чому не хоче зростати вгору і які переломні моменти сформували прагматичне ставлення до роботи. Щоб історія не втрачала деталей і щирості, ми були змушені зберегти анонімність спікера. «Фултайм-робота займала 2–3 години на день» Я DеvОрs вже 11 років, і за цей час так полюбив цю професію, що нічим іншим не хотів би займатись. За перші шість років своєї кар’єри я змінив п’ять компаній, і кожен перехід супроводжувався значним підвищенням зарплати — +1000 доларів до попередньої суми. У мене не було цілі переходити заради більших грошей чи працювати у кожній компанії не більше як рік, щоб швидше просуватися. Так ставалося само собою. Проєкти, на яких я працював, переходили у стадію підтримки, і мені ставало нецікаво. Часто було, що проєкти закінчувалися й компанія могла запропонувати новий, але на іншій, старій технології. На початку грудня 2021 року проєкт, на якому я працював в аутсорс-компанії, завершувався. Моя зарплата тоді становила $4500. А за тиждень до того завершився проєкт, до якого були залучені приблизно 40 девопсів з нашої компанії, тож вони всі проєкти й позабирали. Нову роботу знайшов дуже швидко — мені запропонували офер на $5500 в українську компанію на позицію Тесh Lеаd DеvОрs Еngіnееr. Я виконував завдання як Sеnіоr DеvОрs Еngіnееr, але кількість мітингів на цій позиції зросла вдвічі — зі СТО, іншими лідами та іншими відділами. Найбільше мене дратували мітинги «ні про що» Коли на звичайному скрам-дзвінку, який має тривати 15 хвилин, двоє бекенд-розробників 40 хвилин сперечаються через код, до якого залучені лише вони, то це вибішує. Адже ти втрачаєш час, за який міг би виконувати свої завдання. Тому я навчився мінімізувати кількість зустрічей, і загалом мій робочий день став коротшим. Коли на мітингу настає момент і кажуть: «Хто хоче — може піти, але краще все ж залишитися», я йду. Не завжди так виходить, це — тонке мистецтво і в ньому важливі софт-скіли. Якщо розумію, що не зможу від’єднатися, але розмова мене не стосується, то просто вимикаю камеру і повертаюся до завдань. Часто на ретроспективі пишу, що мітинги займають більше часу, аніж планувалося, і ми обговорюємо, як це можна змінити. Коли я зменшив кількість зустрічей, почав більше комунікувати через чати, повністю налагодив архітектуру великого проєкту, то навчився виконувати свою фултайм-роботу за 2–3 години на день. За цей час я повністю встигав виконати таску, а часто навіть не одну. Тут важливо вміти правильно спілкуватися з менеджерами. Коли тебе просять за п’ять днів виконати завдання, на яке потрібно щонайменше два тижні, бо «дуже треба», то не варто погоджуватися. Так, буває, що клієнту справді «горить», і тоді варто постаратися і попрацювати більше. Але деякі менеджери спеціально намагаються применшити естімейт працівників і оце «дуже треба» кажуть щотижня. Якщо погодитися кілька разів на таке, овертайми та робота у вихідні стануть постійними. Мені вдалося оптимізувати процеси завдяки тому, що я вже багато років працюю з обраними технологіями — Lіnuх, АWS, Wіndоws. А за додаткову роботу я не берусь, хоча менеджери вміють дуже гарно на неї «розводити». Мовляв, а у нас в компанії є така ініціатива, допоможи з цим. Але це ніяк не стосується клієнта, тому я на таке не підписуюся. Я прагматично ставлюся до роботи — її треба добре виконувати, щоб всі були задоволені. Вона має подобатися, але й треба розуміти, що робота — не тортик, буває всяко. «Встигав навіть у зал ходити». Про роботу у трьох компаніях і дохід у $17к У лютому 2021 року у мене з’явилася додаткова робота в міжнародній аутстафінговій компанії. Коли мені написали у LіnkеdІn і запропонували вакансію, я погодився, адже додатковий дохід — це завжди класно. Офер був на $3800, тож мій дохід зріз до $9300. Я відкладав 30% із зарплати з першої компанії і 100% — з другої, тож заощадження різко збільшилися. Додаткова робота вона така, що сьогодні є — а завтра немає. Тому ці гроші ми з сім’єю не витрачали. Спершу було складно поєднувати, адже у другій компанії я мав працювати вечорами — з 18:00 по 00:00. Я навіть думав про те, щоб звільнитися, але за кілька тижнів налагодив усі процеси й почав витрачати на роботу менше часу. Завдання у новій компанії я встигав виконувати за дві години — до 20:00. Роботодавці не знали, що я поєдную дві зайнятості. У той самий період до мене звернулися знайомі й запропонували фултайм-роботу на $6800. Я вирішив спробувати, бо думав, що одразу звільнюся з першої компанії. Але дуже швидко передумав звільнятися, бо зміг поєднати усі три роботи. Клієнти перебували у різних часових зонах, тож мітинги відбувалися в різний час. Мій дохід сягнув $17 000, бо в інших проєктах теж були рейзи. У двох компаніях робочі завдання були схожі — і там, і там я працював з Теrrаfоrm та Аmаzоn, тому міг використовувати ті самі підходи. Але у другій компанії мої завдання на проєкті були пов’язані з безпекою — я займався реnеtrаtіоn tеstіng та валідацією вразливостей. Спершу було трохи складно, доводилося працювати 10–11 годин на день, щоб виконати завдання на усіх роботах. Та згодом я почав справлятися швидше і навіть встигав ходити у спортзал і гуляти з дитиною. Загалом я працював близько 40 годин на тиждень. Мій типовий робочий день мав такий вигляд: 7:00–9:00 — сніданок і час з сім’єю;9:00–12:00 — робочі завдання і мітинги на третій роботі;12:00–13:30 — спортзал і обід;13:30–18:00 — робота у першій компанії;18:00–20:00 — друга робота;20:00–23:00 — час з сім’єю. Одночасні супертермінові завдання у компаніях ніколи не виникали. Зазвичай якщо щось «горить», то треба відписати до 15 хвилин, а на вирішення проблеми є година-дві. Тож я з цим справлявся. Жонглювати між мітингами не доводилося. На першій роботі у мене щодня були стендапи, а також раз на два тижні — демомітинг, ретроспектива та планування. Стендапи займали по 10 хвилин, а більші мітинги — по 20–45 хвилин.На другій роботі — два мітинги на тиждень по 15 хвилин.На третій роботі — три мітинги на тиждень по 15 хвилин. «Не бачив, щоб на ринку пропонували більше ніж $6к» Коли почалася повномасштабна війна один з проєктів, на яких я працював, закрився. А в інших двох компаніях мені зменшили зарплату, коли перейшов на нові проєкти: американська — на $500, українська — на $800. Така ситуація була всюди, я не бачив, щоб на ринку пропонували більше ніж $6000. Зараз я отримую по $6000 у кожній з компаній, тобто загальний дохід — $12 000. З цієї суми я щомісяця виділяю 10–15% на донати на армію. Очевидний факт, що роботу сьогодні знайти не просто. Я активно веду свій профіль у LіnkеdІn, маю безліч контактів, і колись мені писали десятки рекрутерів за тиждень. За два-три тижні назбирував по 3–4 офери. Коли у 2023 році я шукав проєкт, то мав два офери за два місяці. Кількість проєктів і грошей в ІТ дуже зменшилися. Та зараз я і не шукаю третю роботу, хочу більше часу проводити з сім’єю. Зараз мій типовий робочий день такий: 7:00–9:00 — сніданок, час з сім’єю;9:00–13:00 — робота і мітинги на першій роботі;13:00–13:30 — обід;13:30–14:30 — допрацьовую на першій роботі;14:30–17:30 — виконую завдання на другій роботі;17:30–19:00 — гуляю з дитиною;19:00–20:15 — робота і мітинги у другій компанії;20:15–22:30 — час з сім’єю. «Часто у гонитві за технологіями немає сенсу» Мені подобається у DеvОрs те, що тут не буває повністю ідентичних завдань, тому ти постійно вчишся. Інший плюс — навчившись використовувати певний підхід на одному проєкті, потім можеш його застосувати на іншому й завдяки цьому економиш багато часу. Мені важить прямий вплив на процеси, я люблю робити Соst&Реrfоrmаnсе Аnаlysіs. Знаю багато практик, завдяки яким можна значно оптимізувати витрати на інфраструктуру. Для розуміння назву конкретні приклади з роботи. Випадок № 1. На проєкті не було ротації логів і бекапів. Я видалив усі застарілі файли або ж перевів їх у дешевше зберігання. Завдяки цьому рахунок на інфраструктуру знизився з 50 до 35 тисяч доларів на місяць, я зекономив замовнику $15 тисяч.Випадок № 2. Всі середовища працювали 24/7 при тому, що команди працювали в одні часовій зоні. Я встановив розклад із зупинкою dеv/tеst середовищ на ніч і на вихідні. У результаті вдалося зекономили $5 тисяч на місяць.Випадок № 3. На проєкті автоматично створювалися тестові середовища і довго не видалялися. Я впровадив політику автоматичного видалення динамічних тестових середовищ, якщо вони не використовуються три дні (моніторив використання за метриками). Це зекономило клієнту $3 тисячі на місяць.Випадок № 4. Відрегулював об’єми серверів, використовуючи Соst Орtіmіzеr. Економія — $2 тисячі на місяць. Перший час на проєкті я намагаюсь одразу запровадити всі практики, щоб клієнт вже на другий місяць міг відбити ту зарплату, яку мені платить. Тоді всі щасливі й замовник розуміє, навіщо я йому. Єдине, що я не люблю у роботі, — це гонитву за новими технологіями серед деяких спеціалістів. Дуже часто у цьому немає жодного сенсу. У чому полягає робота девопса? Він оптимізовує всі процеси, працює над тим, щоб усе було швидко, надійно, безпечно та дешево. Коли досягаєш усього цього, то, ясна річ, що роботи стає менше. Залишається лише підтримувати проєкт і оновлювати його. Водночас менеджер може подумати, що ти нічого не робиш, і найняти ще одного девопса Той одразу починає щось нове впроваджувати, пробувати. Але для чого? Усе й так добре працює. Наприклад, для Аmаzоn заради моніторингу застосунків буде цілком достатньо СlоudWаtсh. Однак приходить новий спеціаліст і каже: «А купімо нову технологію, Dаtаdоg чи Еlаstісsеаrсh, розгорнімо кластер чи сервери, і це все буде окремо ранитися». Або долучаєшся на проєкт, який працює на технології, яка тобі не дуже подобається. Якщо вона насправді добре працює і всі процеси відбуваються правильно, я не пропоную її змінювати. А є фахівці, які прийдуть і скажуть: «Шеф, це погана технологія, міняємо». Я не бачу в цьому жодного сенсу. На початку кар’єри я працював лише з проєктами на Lіnuх і хмарою Аmаzоn, але поступово почали з’являтися проєкти на Wіndоws з Gооglе чи Аzurе, тому доводилося у них самостійно розбиратися. DеvОрs — це специфічна професія. Якщо тестувальники та розробники зазвичай працюють разом, то я на проєктах був часто єдиним девопсом. А це означає, що я не міг з кимось порадитися чи щось запитати, навпаки — це я мав сказати, що робити. Однак я знайшов рішення. Я завжди активно відвідував конференції, зустрічі для девопсів, на них будується класний нетворкінг. Я не соромився знайомитися з фахівцями, розповідати про робочу проблему й радитися. Потім приходив додому і починав усе це пробувати. Усім колегам раджу зав’язувати якомога більше контактів. «Я не хочу бути СТО». Про те, чому кілька фултаймів — краще У мене було декілька переломних моментів у кар’єрі. Перший з них стався ще коли я тільки прийшов у DеvОрs. Назву цей момент — протверезний. Тоді я зрозумів, що команда — це не сім’я. Ви вкладаєте душу в проєкт, перепрацьовуєте, а потім він закривається, всім кажуть «до побачення», і «сім’я» розпадається. Або з’являється менеджер з Індії, замінює усіх людей у команді на індійців, що теж було в моєму досвіді. Хтось днями й ночами працює над стартапом, бо йому запропонували частку, і думає, що стане мільйонером. Але на кожну таку історію є сотня інших, де стартап провалюється. Саме у той момент я переосмислив своє ставлення до роботи. Це лише частина нашого життя, і не найважливіша. Мене дратує, що у сучасному світі з роботи виліпити ідола. Люди асоціюють себе лише зі своєю професією. Це нормально, коли тобі 20 років і ти тільки розвиваєш кар’єру. Але коли ти стаєш старшим, то робота вже не має бути на першому місці. Є сім’я, друзі. Другий переломний момент — це усвідомлення існування зарплатної стелі. З 2014 по 2021 роки моя зарплата активно підвищувалася, а коли я дійшов до ліда, то зростання припинилось. Тобто раніше моя компетенція і зарплата розвивалися синхронно, а зараз розширюється лише компетенція. Після $6000 важко рухатися вперед. Пів року тому я шукав роботу і ходив по співбесідах, але ніде не пропонували більше як $6000, який би класний спеціаліст я не був. Це при тому, що раніше на одному проєкті я міг заробляти навіть $7500. Зараз мені легше взяти додаткову роботу, аніж кар’єрно зростати. У мене немає цілей стати СТО, бо у них теж є зарплатна стеля і не висока, а кількість обов’язків — величезна. Тому для себе я обрав формат працювати на кількох проєктах і у такий спосіб заробляти більше. Для цього треба добре виконувати свою роботу за меншу кількість часу і постійно розвиватися, щоб залишатися у строю. «Не можна взяти другий фултайм, якщо на першій роботі тобою не задоволені» Коли ви тільки починаєте свою кар’єру, то перші п’ять років я раджу дуже багато працювати і не тільки над проєктами, а й над саморозвитком. Постійне навчання і велика залученість у роботу допоможуть швидко нарощувати зарплату. Дехто може сказати: «У мене проєкт у стадії стагнації, я не розвиваюся на роботі». Це лише відмовки. Можна п’ять годин працювати над проєктом, а три години — проходити курси та різні сертифікації. Секрет кількох фултаймів полягає у тому, що свою роботу треба виконувати добре. Ти не можеш взяти другий фултайм, якщо на першій роботі тобою не задоволені. Ба більше, ніхто з колег чи менеджерів не має навіть підозрювати, що ти працюєш ще десь, адже ти віддаєшся проєкту на повну. Проєкти ніколи не страждали від того, що я працював на кількох роботах, навпаки — мій перформанс завжди залишався на високому рівні. Для рубрики «Рахуємо гроші» ми постійно шукаємо героїв. Вадим сконтактував з редакцією після оголошення в соцмережах. Якщо у вас є схожа історія і ви готові нею поділитися, напишіть sорhіа.mndzhs@gmаіl.соm.

Успіх рідко буває випадковістю. За ним завжди стоять буденні звички, які формують шлях до мети. Коли ми досягаємо вершини у будь-якій справі, варто озирнутися назад і проаналізувати, які саме звички допомогли нам рухатися вперед. Співзасновник Раrеnt Роrtfоlіо Джонатан Санчес заявив, що ніколи б не повірив тому, хто сказав би, що він відкриє свій бізнес і стане мільйонером до 30 років. "Мене виховувала надзвичайно ощадлива мати-одиначка, і багатство ніколи не здавалося мені досяжним успіхом. У мене також не було наставника у фінансових питаннях", - заявив він у матеріалі для СNВС. Санчес підготував 5 ключових звичок, які допомогли йому прийти до того, що він має сьогодні. Переглянув свої переконання про гроші Довгий час він думав, що багатство - це доля обраних. Згодом чоловік зрозумів, що справжні фінансові можливості визначаються не тільки рівнем доходу, а й тим, "скільки свободи може купити тобі твій капітал". Замість того щоб зациклюватися на конкретній сумі грошей, Санчес зосередився на створенні активів, що робили його життя гнучкішим, а це, своєю чергою, допомогло йому збільшити дохід. Наші уявлення про гроші можуть нас обмежувати. Наприклад, якщо у вас негативне ставлення до багатства, цілком природно, що ви уникатимете ситуацій, які могли б привести вас до фінансового успіху. Приділяв увагу відпочинку Багато років мільйонер думав, що для успіху потрібно працювати невтомно, не спати ночами і працювати цілодобово. Але в підсумку він виявився виснаженим і менш продуктивним. У якийсь момент Санчес просто вигорів, і такий спосіб життя став нестерпним. "Я усвідомив, що спроба бути "суперлюдиною" лише погіршує мій стан і впливає на оточуючих. Відпочинок необхідний, і визнання своїх обмежень - це не слабкість. Щойно я це зрозумів, моя продуктивність покращилася, я почувався енергійніше і почав ухвалювати більш зважені рішення", - заявив він. Щодня дізнавався щось нове Санчес вважає, що зростання його добробуту багато в чому пов'язане з любов'ю до книжок, які відкривали для нього нові точки зору і корисні навички. Допитливість привела його до створення блогу про особисті фінанси. Це стало можливістю досліджувати важливі питання про гроші, які хвилювали його та інші молоді родини. А розвиток Раrеnt Роrtfоlіо як бізнесу став одним із найбільших досягнень у його житті, бо відкрив перед ним нові можливості. По ходу справи чоловікові доводилося багато чому навчитися: як наймати співробітників, коли варто передавати завдання на аутсорс, а коли краще робити все самостійно, як вибудовувати ефективні партнерства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Емоційний шопінг: як звичка купувати для настрою може зруйнувати життя Опанував затребувану навичку Санчес переконався, що оволодіння цінною і затребуваною навичкою - один із найкращих способів підвищити дохід. Коли мільйонер тільки починав публікувати свої статті в інтернеті, він писав гостьові пости безкоштовно, просто щоб заявити про себе. Згодом він помітив, що тема особистих фінансів користується великим попитом. Тому незабаром зміг застосувати свій особистий досвід і почати брати за це гроші. Усе, що він заробляв на написанні статей для інших платформ, він реінвестував у розвиток сайту бізнесу. Завжди висловлював подяку Як би старанно мільйонер не працював, йому все одно потрібна була підтримка. Люди ділилися з ним своїми знаннями, давали поради, а іноді просто вислуховували. Ця підтримка виявилася безцінною. Вона дала йому сміливість рухатися вперед. Тому він завжди намагаюся висловлювати подяку. Професійне вигорання стає поширеною проблемою у сучасному світі, де стрес, дедлайни та постійна гонитва за результатами стали нормою. Постійне емоційне напруження може призвести до втрати мотивації, хронічної втоми та навіть погіршення здоров'я. Цього всього можна уникнути, якщо знати, як зберегти баланс між роботою та особистим життям, залишатися продуктивним і водночас не вигоріти.

Українські компанії продовжують купувати і використовувати російське програмне забезпечення. У листопаді 2024 року Комітет Верховної Ради з питань нацбезпеки сформував робочу групу, щоб доопрацювати законопроєкти про повну заборону ПЗ країни-агресора. Ініціатором її створення та координатором стала Асоціації ІТ Ukrаіnе. Вона ж запустила у 2023 році проєкт «Ворожий софт», що має на меті вилучити з обігу та використання всі російські програмні продукти. Ми поспілкувалися з виконавчою директоркою Асоціації Марією Шевчук про масштаби використання ворожого софту та розробку ефективного законодавства проти цього. А також про те, чому українські підприємства не хочуть переходити на вітчизняні та міжнародні альтернативи, як має виглядати заборона і яким буде перехідний період. Масштаби проблеми: «З 2017 року на закупівлю ворожого софту 2451 українська державна компанія витратила ₴1 млрд 160 млн» — Зрозуміло, що на 11-й рік війни використання ворожого софту неприйнятне. Але все-таки яку конкретну небезпеку він несе, особливо з технічного погляду? По-перше, використання таких програмних продуктів — загроза національній безпеці. Одна з найбільших «ракових пухлин» — 1С, яка містить дані абсолютно про кожного українця. Нею користуються майже 75% підприємств. По-друге, розміщення серверів у небезпечних зонах. Ми є однією з найбільш кібератакованих країн у світі. І ці атаки здійснюються, зокрема, через російські програми. Деякі випадки стають публічними, деякі ні. Ми знаємо про них, у тому числі про ті, які відбуваються через 1С. Як приклад — атака на державні реєстри та приватні компанії в грудні 2024 року. Взагалі наслідків використання ворожого софту багато. Є етично-політична проблема. Україна закликає міжнародних партнерів і організації: «Баньте російське, не користуйтеся російським, впроваджуйте санкції проти російського». При цьому наша власна адженда, м’яко кажучи, недоопрацьована. Якщо розв’язати це питання, отримаємо важіль для перемовин. Економічний аспект — спонсорування російських компаній. Це кошти, які повертаються в податках, фінансують співробітників рф, а потім летять на нас зверху ракетами Існує багато безпечних альтернатив: як закордонних, так і українських. В останньому випадку це й підтримання власної екосистеми — новими робочими місцями, податками. І ще один позитивний момент — коли буде чітко зрозуміло, що звільнилася частка ринку, це стимулюватиме інвесторів залучатися. А значить зможуть розвиватися українські продукти. — Проєкт Асоціації ІТ Ukrаіnе «Ворожий софт» діє з 2023 року. На сайті вказані конкретні цифри. Наприклад, ви вже згадали, що 75% українських компаній використовують 1С. Ще там написано, що у 2024 році було витрачено ₴200 млн на ворожий софт. Як збиралися такі дані? Почнімо з грошей. На сайті вказані мінімальні суми, тому що ця інформація взята з відкритих даних Рrоzоrrо і йдеться суто про державну закупівлю. З 2017 року на закупівлю ворожого софту 2451 українська державна компанія витратила 1 млрд 160 млн грн. І це було восени — зараз уже більше, можна оновити. Щодо кількості українських користувачів, то проводилися декілька досліджень, більшість з яких — закритого типу. 75% українських користувачів (500 тисяч компаній) ворожого софту 1С — цифри за 2022–2023 роки на основі дослідження СFО Сlub Ukrаіnе на замовлення USАІD. — Можемо припустити, що реальні цифри значно більші? Так. Ми вказували ті, які знаходили в джерелах, і це лише державні закупівлі. Є ще доволі сенситивна тема закритих закупівель. Якщо ми говоримо про бізнес, то це однозначно в десятки разів більше. — Скільки з 75% користувачів — держпідприємства? У нас немає такої оцінки. Близько 500 тисяч українських компаній використовують 1С, скільки з них державних — не знаю. Деякі структури почали переходити на інший софт, але невідомо, скільки саме. Ще не всі компанії знають про існування аналогів. В 1С є абсолютні клони, перереєстровані в Європі: це ВАS, ВАF, UА-Бюджет, Комплексні бюджетні системи тощо. Тож деякі вважають: «Ну, це ж польська компанія, у чому проблема? Ми „переїхали“». Тож одне з наших завдань — максимально інформувати людей, що це все російські програми. З ВАS у користувачів ще виникають сумніви, бо там є російська мова, водночас є багато іншого софту, де розібратися не так просто. — Яким ворожим софтом, окрім 1С і його клонів, продовжують користуватися українські компанії? Кількість ПЗ ми збирали «руками», оскільки є компанії-клони під європейськими реєстраціями. Загалом вийшла понад сотня програмних продуктів. Наприклад, чимало людей користуються агрегатором для сайтів Тіldа. Це російська програма з російськими серверами. Тут треба розуміти, як це часто відбувається. Наприклад, ви маєте кав’ярню та хочете зробити собі сайт. Найчастіше ви не будете самостійно шукати платформи, а підете до фахівця, якого вам порадили. А він працює на тому, до чого звик. І потім власник кав’ярні з назви Тіldа знизу сайту навіть не здогадається, що це вороже ПЗ, що там пропонується домен «.ru» безплатно. Якщо тільки не буде спеціально розбиратися в питанні. Часто спрацьовує «десь чули таку назву — значить щось хороше». Як приклад — АmоСRМ, Віtrіх24. Ще як приклад ііkо — найбільша система, якою користувалися українські готелі та ресторани. Нині цей продукт мімікрував, переназвався на Syrvе — і ним продовжують користуватися великі класні ресторани. Велика частина ринку барбершопів, салонів краси користувалися YСLІЕNТS. Це російська програма, яка зараз називається Аltеgіо, теж перереєстрована у Європі і працює в Україні. Наприклад, онлайн-запис на манікюр через Іnstаgrаm часто роблять через Аltеgіо. Тобто ви залишаєте ваші дані, номер телефону, фактично відмічаєте салон, біля якого ходите... Я вас вітаю! Це все зберігається на російських серверах. Мовчу про 1С. Бо якщо ви десь офіційно працювали, отримували заробітну плату, то там так само є ваш номер паспорта, прописка тощо. Тобто масштаб проблеми — максимальний. На початку повномасштабної війни були гарні проєкти типу «Бань російське». Звісно, простіше було працювати з продуктами щоденного вжитку, бо ти приходиш в супермаркети та впізнаєш ці яскраві обгортки на полицях. А ось супермаркету програмних продуктів немає. Найчастіше якась аутсорс-команда будує екосистему. Тому нам потрібно якісно, багато та системно комунікувати на різних рівнях. «В Україні багато представників російських продуктів, які успішно працюють і не хочуть, щоб ринок зменшився» — Що вдалося зробити за час існування проєкту «Ворожий софт»? Десятки років росія системно вкладала кошти, промотувала себе тут на ринку. І не тільки в Україні, тією ж 1С користується весь пострадянський світ. Вони багато вкладали в цю екосистему. Це «ракова пухлина» з метастазами, однією пігулкою її не вилікуєш. Назву такі цифри. За різними даними, є тільки 150 тисяч інтеграторів, які займаються 1С. В Україні дуже багато представників російських продуктів, які успішно працюють і не хочуть, щоб ринок зменшився. І ми спілкуємося з ними, закликаємо змінювати напрям, перенавчатися. Є робота з окремими органами, платформами, які використовують російський софт, ненавмисно просуваючи його. Асоціація почала займатися цим проєктом системно, бо не можна сказати: «Ми сьогодні на завтра забороняємо». Так цю проблему не вирішити. Що вже зроблено? Ми почали досліджувати глибше тему, зібрали робочу групу на базі Асоціації. Зрозуміли обсяги, складність і комплексність питання — і розбили його на три завдання. Перше — доопрацювати законодавство. Ми проаналізували те, що зроблено. На нашому сайті розписана хронологія: що відбувалося, на якому етапі й чому воно не працює (вочевидь, чинний санкційний трек є неефективним). Потрібне якісне законодавство. Ми ініціювали створення робочої групи при оборонному комітеті Верховної Ради. Нині допрацьовуємо в різних площинах два законопроєкти — основний і альтернативний. Паралельно взаємодіємо з різними органами санкційної політики, асоціаціями, об’єднаннями тощо. Наприклад, торік Асоціація спільно з USАІD, Аспен Інститутом Київ проводили круглі столи, куди запрошували представників РНБО, СБУ, державних підприємств, різних експертів, щоби теж пошукати ці всі «вузькі місця», намітити плани дій. Змінювати законодавство — не швидкий процес. Також ми долучені як експерти до роботи міжнародної санкційної групи Єрмака-Макфола для формування санкцій, які обмежують доступ різних програм до рф і російського ПЗ за кордон. Думаю, ви читали, що у вересні вийшов пакет санкцій, який готувався з початку року. Що прекрасного у цій роботі — тут не потрібен довгий перехідний період. Від завтрашнього дня закривається доступ — і все. І цей напрям ми продовжуємо. Друге завдання — доносити інформацію, розвінчувати міфи у В2В-сегменті. Усі розуміють причини та наслідки використання російського софту, але є стереотипи, з якими треба працювати. Наприклад, відсутність альтернативного ПЗ. Тож третє завдання — промоція й інформування про різні українські та міжнародні аналоги. Для цього ми, наприклад, партнеримося зі «Своє ІТ» (ІТ-подія, яка має на меті популяризувати софт від українських розробників — ред.). Уже третій рік проводиться шоурум програмного забезпечення — велика виставка, на якій представлені українські продукти. Торік зібрали 2000 відвідувачів з різних секторів економіки. Це потрібно, щоб скорочувати відстань між виробниками та кінцевими споживачами. Ще одна важливе завдання існує на рівні суспільства. Що встановлено в наших телефонах? Які програмні продукти ми завантажуємо, як ними користуємося? Тобто питання базової кібергігієни, де відкривається ще ширше поле для роботи. Ще потрібно працювати з університетами, щоб там більше не викладали 1С програмування, як було досі. Для цього треба прописати методологію, поговорити з викладачами тощо. «Якщо завтра „вирубити“ доступ до 1С, то зупиниться половина підприємств України» — Чому не спрацювали санкції, які запроваджувалися з 2017 року, зокрема найперші проти майже 2000 юридичних і фізичних осіб? Так, санкції почали діяти з 2017 року на рівні РНБО, указів президента. Бачимо, що вони не є ефективними. Тільки в рідкісних випадках це спрацювало — як з «ВКонтакте», «Яндексом». Основна причина — це було прямою забороною юридичних або фізичних осіб. Тобто по факту заборонили ТОВ «1С». Воно змінило назву, перереєструвалося — і просто випало з поля зору санкційної політики. Не потрібно було навіть мігрувати кудись далеко, просто змінити «прописку» і стати польською ВАS. Інший момент — немає відповідальності. Жодної. Ніде не прописано, що буде за те, що ти цим користуєшся. — Чи вже є конкретні варіанти, якою може бути ця відповідальність? Ні, ми будемо це опрацьовувати в межах законопроєкту, погоджувати з різними комітетами, бо це інший вид законотворчої діяльності. Є ідеї, пропозиції, але їх ще не валідували стейкхолдери. Відверто кажучи, якщо завтра «вирубити» доступ до 1С, то зупиниться половина підприємств України, у тому числі державних. Тому усе так просто не вирішується. — Отже, в листопаді 2024-го Комітет ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки створив робочу групу для доопрацювання законопроєктів про повну заборону ворожого софту, а координатором призначено Асоціацію ІТ Ukrаіnе. Чим саме займається робоча група, яка її кінцева мета? Хто входить до її складу? Є постійні члени групи та ті, кого ми залучаємо під різну експертизу: державні структури, бенефіціари, непрописані «друзі» з Сил оборони. Звісно, бере участь Держспецзв’язку як автор одного з проєктів закону. Ми залучаємо представників галузевих об’єднань (ЕВА, АmСhаm), оскільки потім буде етап громадських обговорень. Ще є юридичні партнери, які допомагають з якісним оформленням. Колеги з Верховної Ради — з іншими нюансами, бо все має бути по треках євроінтеграції: є різні конституції, акти, які треба враховувати, щоб створити дієвий закон. Це все стандартно для написання законопроєкту. Зустріч експертної групи у межах проєкту «Ворожий софт». Листопад 2024-го Ми додаємо експертів з кібербезпеки, щоб знайти «лазівки» та унеможливити шляхи обходу законодавства. Працівники ІТ-компаній допомагають формувати критеріальну базу. Тобто що вважається «ворожим софтом», як це відстежити? Наприклад, якщо це російський власник без громадянства рф? Тобто ми хочемо мінімізувати ці можливості перереєстрації, перенесення серверів, зміни власників, продумати, як швидко діяти, якщо будуть нові «лазівки», відразу прописати потенційні варіанти. Не можна міняти законодавство кожні пів року, тому мають бути розроблені якісні механізми. Обговорюємо питання перехідного періоду, треба дати людям час. Ми закладаємо два-три роки на те, щоб цей перехід відбувся. Але загалом терміни будуть проговорюватися у межах робочих груп і громадських обговорень. Є колеги, які кажуть: «Який перехідний період? З завтрашнього дня, як набере чинності закон, треба все заборонити. Було 11 років. Усі, хто хотів, мали б уже давно перейти». Але ми будемо рекомендувати цей перехідний період. Якщо його не дати бізнесу, то частина просто піде «в тінь». — Скільки людей у складі постійної групи? До 20. Але ми як Асоціація об’єднуємо багато компаній, експертиз. Тут питання не в конкретних іменах. Ця група при Верховній Раді по суті виросла з робочої групи Асоціації, яка робила аналітику, шукала шляхи розв’язання цієї проблеми. Коли стало очевидним, що законодавства не буде, то ми ініціювали створення групи при Верховній Раді. Але не обмежували її суто своїми учасниками. Запрошували галузеві об’єднання, авторів законопроєкту тощо. Якщо в когось є класні пропозиції, ми будемо дуже раді їх почути. Можливо, зараз цю статтю прочитають представники українських компаній, експерти, які захочуть долучитися. Ми відкриті до співпраці. Наша платформа — агрегатор. Ми зібрали там все, що вже зроблено. Наприклад, перевірка «ворожості» софту. Там є декілька способів, які розробили українські компанії, ініціативні групи, партнери. Це все безплатні сервіси: сайти, платформи, чат-боти. Далі вказані українські аналоги. Зараз будемо додавати ще одну платформу з альтернативами, яку створили колеги. Якщо ви теж маєте щось подібне — ми додамо. Звісно, безплатно. Платформа не комерційна і не буде такою ставати. Тому будь-які класні робочі ідеї та ініціативи вітаються. У нас є сайт з контактами, соціальні мережі — пишіть нам. Хочеться якомога швидше закрити це питання та викреслити його зі своєї адженди. Якщо повернутися до початкової цілі, ми хочемо перестати говорити на цю тему, російського ПЗ не має бути всередині країни. Бажано і в світі. Але це вже буде «Ворожий софт 2.0». — Чи є терміни, які ви собі намітили, для доопрацювання законопроєктів? Почнемо із законодавства. Як це зазвичай робиться? Ти збираєш всі пропозиції, далі розумієш, що є контроверсійні тези, починається обговорення в групах і пошук консенсусу. Дуже хочемо звести все до єдиного драфту в березні Далі проєкт виноситься на перше читання, обговорюється комітетами. Після цього проєкт або доопрацьовується, або проходить на етап голосування. Починається громадське обговорення. Й усі за межами робочих груп, комітетів починають давати пропозиції. У дуже оптимістичному варіанті це займає 2–4 місяці. В нашому випадку зважаємо на те, що загалом відбувається в країні, бо політична адженда може змінюватися. До цього треба також адаптуватися. «У нас сильна ІТ-галузь, тому це було б дивно, якби в нас не було класних аналогів» — Чи є хоча б приблизна оцінка, скільки компаній все-таки перейшли з 1С, ВАS тощо, починаючи з 2017 року? Якісного дослідження, щоб ми все перерахували, ще немає. Але дуже хочеться його доробити, щоб простежити динаміку. Те, що є, збирали по крупинках частково Асоціація, частково СFО Сlub. Це дуже сенситивна тема. Складно прийти до підприємства та просто спитати: «Чи у вас стоїть 1С?». У період повномасштабної війни не всі хочуть чесно розповідати, що досі користуються будь-якою російською програмою. Якщо ми говоримо власне про 1С, то за різними оцінками було колись 90% підприємств, а зараз 75%. Але ми бачимо, що цей показник не зростає. Думаю, що всі, хто міг швидко перейти — зробили це. Ми маємо більш системно розповідати, що це невідворотний процес. Скоро російське ПЗ буде заборонено, а за його використання буде відповідальність. Але це має бути не залякування, а пояснення, чому це важливо. —— У 2022 році на DОU виходила стаття «1С розбрату». У коментарях писали, що 1С незамінний, а аналоги не вирішують усіх проблем. Чому так вважають? І що з цим робити? Це відверто неправда. Коли ми робили у 2023 році перелік ворожого софту, то на кожну програму було мінімум п’ять аналогів. Для 1С — десятки альтернатив. Ми зберігаємо незалежний статус, тож не промотуємо когось одного. — Чи є програми без альтернатив, певні прогалини, які потрібно заповнювати українським розробникам? Альтернатива є на все. У нас сильна ІТ-галузь, тому це було б дивно, якби в нас не було класних аналогів. Але чи є місце для якихось ще програм? Однозначно. Має бути здорова ринкова конкуренція. Технології не стоять на місці. З’являються нові способи під’єднувати штучний інтелект, оптимізувати, робити дешевші продукти. Для потенційних гравців, хто ще шукає свою нішу, це може бути гарним шансом. Ми ангажуємо створювати нові класні українські продукти. — Чому, на вашу думку, компанії, підприємства не хочуть переходити на інші ПЗ? Які проблеми найчастіше виникають у них у цьому плані? Є упередження «немає на що переходити». І ти кажеш: «Колеги, є вже навіть не одна, не дві, не три альтернативи. Просто десятки — на різний смак, запит, проблематику, гаманець». Ті ж барбершопи. Вони можуть просто не знати, що Аltеgіо — це ворожий софт. Програму із симпатичною назвою, зареєстровану в Нідерландах чи Польщі, їм порадила сусідня кав’ярня. Де це ПЗ — а де росія? Усе чисто, прозоро. Ми кооперуємося з галузевими об’єднаннями, щоб доносити інформацію для різного бізнесу на конкретних прикладах. Ті ж ритейлери переважно працюють з такими-то програмами — і ми пропонуємо їм шлях переходу, рекомендації, на що, куди і як. Ще один міф — «дуже дорого». «Якщо я зараз полізу, то не буду...», «А я колись завантажив 1С безплатно, щось сам доробив і взагалі не плачу нічого». Є маленькі компанії, їм достатньо «коробкового» рішення, суто звітування перед податковою. І це не коштуватиме дорого. Для малого та середнього бізнесу перехід з Тіldа, наприклад, на українську Wеblіum не потребує витрати десятків тисяч доларів. Для великих корпорацій, де багато фабрик, складів, інтеграції, стоїть питання грошей. Вони могли вкладати багато не в саму 1С, а в доопрацювання своїх систем, просто на її базі. Тут треба говорити про кібербезпеку, ризик атак. Так, життя несправедливе — на нас напала російська федерація. Але втрачені дані клієнтів можуть «поховати» бізнес, будуть коштувати репутаційно набагато дорожче, ніж переїзд на безпечні системні продукти. Загалом рівень кібергігієни в країні — доволі низький. Підприємство зазвичай займається кібербезпекою, коли його вже атакували або після гучних кейсів. Як приклад, випадки з «Київстаром», реєстрами. Тому ми пояснюємо, що у вас є дірка під назвою «1С», через яку, якщо дуже сильно захотіти, можна залізти.

Білий дім має перші результати від запроваджених обмежувальних мит. Це запускає новий тренд у геополітиці, який вплине й на Україну. З 4 лютого мали запрацювати американські мита і тарифи на товари з Канади, Мексики і Китаю. Але дві країни, котрі межують зі США, зробили крок назустріч Дональду Трампу. Як повідомив сам президент США у своїй соцмережі Тruth Sосіаl, у нього відбулася "дуже дружня" бесіда з президенткою Мексики Клаудією Шейнбаум. За її результатами, мексиканська сторона посилить охорону кордону зі Сполученими Штатами щоби припинити постачання наркотичної речовини фентанілу і проникнення на територію США нелегальних мігрантів. У ніч на 4 лютого (за київським часом) розмовляв із Дональдом Трампом і прем'єр Канади Джастін Трюдо. За його словами, домовилися, що 1 мільярд 300 мільйонів доларів буде інвестовано у зміцнення безпеки кордону: більше військових, більше охорони, новітнє озброєння і координація дій з американською стороною. Трюдо, до слова, визнав, що є ділянки кордону без охорони і оголосив про розвідувальну директиву обсягом 200 мільйонів доларів США на заходи протидії проникненню фентанілу і нелегальних мігрантів на територію США. Спостереження за кордоном буде цілодобовим, канадська влада внесе наркокартелі у перелік терористичних організацій. У підсумку Дональд Трамп оголосив, що дуже задоволений результатом. Мита (тарифи) призупинять на один місяць. Нам надано час, щоб попрацювати спільно, пояснила Клаудія Шейнбаум. Сальвадорський бонус На тлі скандалу з тарифами Сальвадор, проти якого не було жодних порухів від США, запропонував Вашингтону приймати депортованих зі США мігрантів без огляду на їхні національність і громадянство. Окремо наголошено, що сальвадорська сторона готова прийняти всіх членів банди МS-13 і венесуельського злочинного угруповання Тrеn dе Аrаguа. Крім того, Сальвадор відкриває двері своїх в'язниць для осіб-резидентів США, засуджених у Сполучених Штатах за насильницькі злочини. Безпрецедентний жест - наголосив президент Сальвадору Найїб Букеле. Він навіть назвав гігантську тюрму на 40 тисяч осіб "Центром стримування тероризму", і готовий здати на аутсорс американській стороні. Отже, візит держсекретаря США Марко Рубіо, в ході котрого і вдалося досягти цих домовленостей, можна вважати успішним. МS-13 - найбільша вулична банда світу. Назва є скороченою від Маrа Sаlvаtruсhа - у перекладі із сальвадорського злочинного сленгу "загін сальвадорських вогняних мурах" налічує від 50 до 300 тисяч осіб, з них до 20 тисяч злочинців на території США. Легальні мігранти у Сполучених Штатах із Сальвадору вимушені платити данину "вогненяним мурахам", але це лише одна зі статей прибутку банди, члени якої не гребують жодними засобами заради наживи. Тrеn dе Аrаguа - венесуельська мегабанда. Кількість порівняно з МS-13 мізерна (більш ніж 100 осіб, за іншими оцінками - 5 тисяч осіб), але нею керує гран Ектор "Ніньо" Герреро і угруповання має "штаб-квартиру" у в'язниці Токорон у штаті Арагуа. Також осередки банди діють у 6 штатах Венесуели і у Колумбії, Бразилії, Еквадорі, Чилі, Перу, Болівії, Мексиці і США. Банда займається торгівлею людьми, наркотрафіком і рекетом. Не до тріумфу Білий дім міг би святкувати перемогу, але не робить цього. Китай замість розмовляти, за прикладом Трюдо і Шейнбаум, запровадив дзеркальні 10% мита на американські товари. Стримана реакція адміністрації Дональда Трампа свідчить, що це є проблемою. А ще Пекін вніс до переліку неблагонадійних організацій американську компанію Gооglе, модні бренд и Саlvіn Кlеіn, Тоmmy Ніlfіgеr та біотехнологічну фірму Іllumіnа. Перебування у цьому списку означає, що китайський уряд у будь-який момент може накласти на них санкції, виписати штрафи чи обмежити їхню діяльність на території КНР. У такий спосіб Китай запрошує США до переговорів, вважає голова китайського відділу дослідницької компанії Саріtаl Есоnоmісs Джуліан Еванс-Прітчард. За його словами, китайські мита стосуватимуться американських товарів на 20 мільярдів доларів, американські до китайських товарів - 450 мільярдів доларів. Китайські заходи набагато скромніші, наголошує він. У Білому домі, схоже, так не вважають. Агенція Вlооmbеrg припускає, що Трамп і Сі можуть зустрітися або провести розмову до 10 лютого. Стримана відповідь Китайська відповідь справді є стриманою, зазначив у коментарі Аl Jаzееrа головний економіст по КНР і Близькому Сходу компанії ІNG Лінн Сонг , оскільки китайські мита стосуватимуться лише частини (10-12%) американського імпорту. Водночас, наголосив він, внесення американських компаній до неблагонадійних свідчить про орієнтацію Пекіну на пряму взаємодію з американськими корпораціями. Проміжним результатом є відтермінування мит до 10 лютого. Підстави для тривоги у Трампа є, вважає голова відділу торгової політики Ніnrісh Fоundаtіоn у Сингапурі Дебора Елмс. "Малоймовірно, що Китай зупиниться зверненням до ВТО, особливо з урахуванням широкого спектру тарифів США", - зазначила вона. Важливо, що Пекін запроваджує свої мита проти США з 10 лютого. Відтак - дає можливість Білому дому вийти на переговори з конструктивом. "Якщо вони відбудуться найближчими днями, є простір для "дипломатії в останній момент". Пекін демонструє рішучість, не виключаючи можливості договору", - переконаний професор Університету Гонконга Жюльєн Шесс. Чарівна паличка В Україні Другу торгову війну Трампа розглядають у контексті протистояння США і Євросоюзу. НАТО і ЄС уже пішли на часткові поступки Білому дому. З одного боку, країни Альянсу погодилися збільшити витрати на оборону до озвучених президентом США 5% ВВП. З іншого, ЄС не штрафуватиме країни за порушення бюджетних цільових показників, якщо вони спричинені зростанням витрат на оборону. Водночас заяви президента США про обмежувальні мита для ЄС і про те, що і Велика Британія теж може потрапити під них, зберігають тривожні настрої на континенті. Здається, Трамп розглядає митні тарифи як чарівну паличку, що вирішує всі економічні й політичні проблеми, звертає увагу політолог Володимир Фесенко. "Трампотрус" частково чіпає і нас, зокрема, і проблему допомоги Україні. І тому доведеться пристосовуватися до Трампа. Але як і за кожного стихійного лиха, треба заздалегідь дбати про запобіжники і рятівні засоби", - радить він. Віддай те, що під ногами Президент США сам підказав, чого хоче від України: доступу до рідкісноземельних металів в українських надрах в обмін на американську допомогу. Йдеться про літій, титаній і берилій. Згадані поклади важливі для високих технологій. Канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав вимогу американського президента егоїстичною, бо ресурси знадобляться Україні для відновлення після війни. Натомість Офіс президента України пояснив, що це є одним із пунктів Мирного плану, котрий обговорювали Трамп і Зеленський під час зустрічі восени 2024 року. Своє будувати - і буде стріляти Україні потрібно розвивати власне виробництво зброї, зруйнувати спільні з РФ нафто- і газогони. "Це створення власного важеля тиску на перемовинах. Наша зброя зробить нас менеджерами перемовин", - вважає політолог Тарас Загородній. Водночас політолог Вадим Денисенко наголошує, що головна геополітична битва розпочалася за те, на чиїй стороні буде ЄС: Китаю чи США. "І в нас дві опції: не проводити вибори і розв'язати руки Путіну та Трампу або ж спробувати виробити правила гри всередині країни і провести ці вибори", - наголосив експерт. На думку Вадима Денисенка, треки, які намітив Дональд Трамп, зупинити неможливо, а от якщо домовитися всередині країни щодо "червоних ліній" у мирних переговорах, це стане запобіжником від надмірного тиску.

13-та бригада «Хартія» першою впровадила технологічну систему ІSТАR, задача якої знищувати ворога до того, як почнеться стрілецький бій. Більшість людей, які працюють в «Хартії» над ІSТАR — ІТ-спеціалісти. Проте ця система наразі працює в статусі ініціативи, тому DОU проводив збір 10 000 000 гривень на облаштування ІSТАR в бригаді. Наразі збір вже закрито і тепер хочемо розповісти, як вона працює. Денис Шкарупа, колишній фронтенд-розробник, зараз — диспетчер ІSТАR. Денис розповів DОU, що досвід у сфері ІТ та ресторанному бізнесі допоміг йому стати ефективним у комунікації з підрозділами. У матеріалі ви дізнаєтеся, як працює система в реальних бойових умовах, як відбувається підготовка диспетчерів, як проходить зміна за моніторами і як відбувається ураження ворога. «Вода мокра, подушка м’яка, їжа тепла». Про себе, навчання і зарплатню в ІSТАR — Як ви потрапили в ІSТАR у «Хартію»? До війська я працював фронтенд-розробником понад п’ять років, а до цього сім років у ресторанній сфері. Останнім місцем роботи була компанія Еvорlаy. Жив у Києві біля Золотих воріт, пив фільтр-каву і крутив самокрутки. Цікаво, що мій цивільний досвід, як-от комунікація з ресторанного бізнесу й технології з ІТ, допомагає в диспетчеруванні ІSТАR. Потрапив у військо в серпні 2024 року під час активної хвилі мобілізації, а до бригади долучився 3-4 місяці тому. Багато побратимів, з якими я служу у взводі збору й обробки інформації, прийшли тоді ж. Рішення мобілізуватися я ухвалив після того, як багато друзів-військових сказали: «Настав ваш час». Почав шукати підрозділ: ходив на співбесіди та зустрічі. На одній із таких зустрічей із представниками рекрутингового центру «Хартії» я познайомився з «Бітом» (старший офіцер відділення планування в ІSТАR «Хартії» — ред.). Ми багато спілкувалися, що й допомогло зробити цей крок. Під час підготовки я завершив усі справи на роботі: провів чотири співбесіди на свою позицію, передав проєкт у надійні руки. Побув із близькими, з’їздив у гори. Після мобілізації пройшов базову загальновійськову підготовку, яка тривала півтора місяця, а потім курс молодого бійця у «Хартії». Я потрапив до підрозділу й пройшов стажування безпосередньо на ІSТАR. У мене був досвід у спорті, який допоміг. Я проходив дистанцію Іrоnmаn (тріатлон з плаванням, велогонкою та марафоном — ред.) — це більше про психологічну витривалість, ніж про фізичну. Тому фізичні навантаження і режим мене не лякали. Але це абсолютно новий досвід. Називати це «дорослим табором», мабуть, некоректно, але щось у цьому є. Я чув, що студенти тепер проходитимуть базову загальновійськову підготовку, і це правильно. Хотілося б, щоб усі чоловіки та жінки за бажанням могли пройти БЗВП. Це корисний досвід, навіть якщо людина не планує долучатися до війська. — Що б вам хотілося знати до того, як ви потрапили у військо? До служби мене найбільше цікавив побут: як усе організовано, де жити, які умови. Це було важливо, але детально ніхто не розповідає. Щодо грошового забезпечення, то я не питав заздалегідь, можливо, соромився, але можу сказати, що воно достойне навіть за мірками ІТ. Зарплата становить приблизно 125-130 тисяч гривень на місяць. Плюс є бенефіти, наприклад, оздоровчі виплати. Виплати стабільні та своєчасні. Умови — це не обмеження для розвитку Крім того, багато ІТ-компаній підтримує своїх співробітників, які пішли в армію. Наприклад, моя компанія допомагає матеріально. Якщо коротко описати умови служби, то скажу так: «Вода мокра, подушка м’яка, їжа тепла». «У мене є багато моніторів, бортів, які дають картинку». Про роботу ІSТАRЗнайдіть роботу в DеfТесh👇 — Як би ви пояснили, що таке ІSТАR для людини, у якої немає військового досвіду, і як ця система працює? ІSТАR — це аналітика, спостереження, цілевказання та розвідка. Якщо зовсім коротко — «знайти і знищити». Ключова перевага цієї системи — швидкість. У нас є всі засоби для цього: повітряна та радіоелектронна розвідка. І ми працюємо над тим, щоб ланцюг дій, kіll сhаіn, від виявлення ворога до його знищення був максимально коротким. В основі ІSТАR — тактично-операційний центр (ТОЦ), це серце і мозок бригади, який працює 24/7. За кожним диспетчером ІSТАR закріплена його зона відповідальності, є засоби для повітряної розвідки, батальйонні засоби, засоби РУБпАК. Тобто в мене є багато моніторів, бортів, які дають картинку на полі бою в реальному часі. Також ми користуємося системою ситуаційної обізнаності «Дельта». Якщо ми помічаємо ворога, завдяки цій системі я знаю координати ворога до метра. Моє завдання — відбити координати і зробити доповідь bаttlе сар, черговому капітану бою. Але перед доповіддю я маю зробити швидкий аналіз, щоб з’ясувати кількість ворога, напрямок руху, озброєння тощо. І дати швидку лаконічну доповідь із пропозицією зі знищення. Це може бути FРV-дрон, якщо ворог не перебуває в лісі, а також скиди або ж артилерія. Начальник штабу полковник Максим Голубок на командному пункті бригади Залежно від кількості ворога вже капітан битви (bаttlе сарtаіn) ухвалює рішення, який розхід снарядів потрібен. Але, окрім повітряної розвідки, ми використовуємо радіоелектронну розвідку. Вона особливо актуальна, коли несприятливі погодні умови обмежують польоти БПЛА. Але здебільшого покладаємось на дрони. Безперервне спостереження забезпечують борти, які літають 24/7 над полем бою: один борт іде на заміну батареї, а інший одразу його підміняє, перекриваючи ту саму зону відповідальності. Зони діляться на локальні орієнтири. Батальйонні засоби зосереджені на передньому краї, а засоби РУБпАК, які підпорядковані ІSТАR, переглядають далі — на два кілометри й більше. Це допомагає знищувати ворога ще на підступах до переднього краю, щоб піхота не мала потреби відкривати вогонь. Ще ми обрізаємо логістичні шляхи ворога, унеможливлюючи його підхід до передових позицій. — Чи можете розповісти сценарії операцій, де успішно застосовується ІSТАR? ІSТАR постійно веде аеророзвідку. Це дає змогу виявляти логістичні шляхи ворога і прогнозувати його дії. Наприклад, під час штурмових дій противник може використовувати техніку. Ми завчасно мінуємо ділянки, ворог підривається на мінах, але це лише початок. Далі оперативно передаємо координати для ураження FРV-дронами, бомберами чи артилерією. Завдяки цьому можемо знищувати ворожу техніку та десятки одиниць особового складу ворога без жодного пострілу наших піхотинців. Ще один сценарій: під час розвідки ми виявляємо, наприклад, генератор. Передаємо точні координати, і він знищується FРV-дроном чи бомбером. Це не лише руйнує інфраструктуру ворога, а й деморалізує його. У нас є засоби для виявлення ворожих дронів, і ми працюємо на знищення саме злітних майданчиків. Тобто це ускладнює використання дронів росіянам. Щоб ворог сидів без води, без їжі і максимально деморалізований. — Як довго триває ваша зміна і як проходить робочий день? Наша зміна триває 12 годин за графіком 12/12. Точна кількість днів змінюється залежно від обставин. Робочий день починається з перезмінки. Ті, хто закінчує зміну, роблять доповідь про виявлення чи знищення ворога за останні 12 годин, а також діляться іншою важливою інформацією. Представники підрозділів у тактичному операційному центрі теж звітують. Після цього ми починаємо працювати. Протягом зміни основний час проводимо за моніторами, виконуючи завдання. Є час для сніданку, обіду чи вечері, але якщо хтось покидає робоче місце, його напрямок не залишається без контролю. Тоді позицію тимчасово займає bаttlе NСО — досвідчений «айстар», який допомагає координувати процес. Загалом робота розділена на три напрями: дешифрування, аналітика та диспетчерство. Зараз ми поєднуємо всі ці функції, але в майбутньому плануємо їх розділити. Дешифрування — це обробка великих масивів даних, занесення їх у систему «Дельта» (наприклад, маршрути, укриття, демаскувальні ознаки, старлінки тощо). Це допомагає отримувати більше інформації про ворога.Диспетчерство — це робота з поточною ситуацією на полі бою, яка потребує максимальної зосередженості.Аналітика — це обробка та аналіз зібраних даних, хоча це вже трохи поза моєю компетенцією. — Навчання на диспетчера ІSТАR специфічне? Чи тренуєтесь на симуляторах? Симулятори ми не використовуємо, ми не літаємо безпосередньо. Проте кожен диспетчер ІSТАR проходить підготовку в полі. Оскільки я був розробником і більшість з нас прийшли цивільними, то для кращого розуміння того, як усе працює, майбутній диспетчер ІSТАR виїжджає на позиції, вступає у взаємодію з екіпажами БПЛА розвідувального та ударного типу та артилерією. Спостерігає за тим, як вони діють, обмінюється досвідом. Хлопці на полі бою бачать ситуацію по-своєму, а ми — з іншого боку. Коли ми почали це практикувати, ефективність і якість комунікації значно зросла. Це один момент щодо стажування, а другий — це вже безпосередньо робота. ІSТАR вступив у взаємодію з екіпажем РУБАК Кожен диспетчер ІSТАR іде на стажування в батальйон, там набирається досвіду, а потім повертається і працює другим номером поруч з досвідченим спеціалістом ІSТАR. Потім, залежно від результатів і прогресу стажера, він стає першим номером, а досвідчений ІSТАR підхоплює, якщо щось треба. Щоб стати першим номером, стажер має розуміти орієнтири та починати коригувати борти. Зазвичай диспетчери закріплені за своїми напрямами, а стажер має пройти всі зони і отримати зворотний зв’язок, після чого виходить на зміну. У майбутньому в ІSТАR планують запровадити додаткові навчання з такмеду та стрільби. Наразі ми активно розширюємося, з’явиться ще більше навчання. Якщо говорити про тренінги загалом, то не хочу, щоб це звучало зухвало, але ми вже самі можемо ділитися досвідом. Наприклад, до мене з цим проханням зверталися колишні айтівці та військовослужбовці, які впроваджують систему ІSТАR у своїх підрозділах. «Хартія» була першою у цьому напрямі і є досить передовою. — Чи є спеціалізовані інструменти для виявлення ворога, чи головний інструмент — це очі? Основний інструмент — це платформа «Дельта», щось на кшталт Gооglе Марs, але військового спрямування з широкими можливостями. У «Дельті» є модулі, наприклад, «Вежа». Вона допомагає виявляти та знищувати ворога за допомогою стримів з БПЛА. Ми отримуємо трансляції з розвідувальних дронів на моніторах. Я орієнтуюся за відомими точками: розбитою технікою, стежками, деревами тощо. Якщо виникають складнощі, наприклад, у лісовій місцевості, можу швидко перемотати запис трансляції, щоб зрозуміти, звідки залітав дрон. Дуже корисний ортофотоплан, який накладається на «Дельту». Це актуальна карта місцевості, створена за останній час. Наприклад, зараз зима, і ортофотоплан дає змогу бачити сліди снарядів, пошкодження ландшафту, дороги тощо. Це допомагає швидко й точно визначити координати ворога. — Чи є специфічні інструменти, які підвищують точність ударів? Головний інструмент — це досвід. Пілоти та артилеристи добре знають місцевість і мають інструменти для точного ураження цілей. Артилерія, наприклад, використовує засічки, щоб визначити точку, звідки був вогневий вплив. Якщо потрібно, ми можемо скерувати FРV-дрон на гармату. Щодо наших інструментів, то це «Дельта» і «Вежа». Наше основне завдання як ІSТАR — це комунікація. Наприклад, коли вилітає FРV-дрон, ми даємо пілоту координати, але ворог може рухатися. Ми використовуємо мавік для того, щоб супроводжувати ворога до моменту, коли дрон потрапляє в ціль. Я також маю враховувати різні фактори: час підльоту FРV-дрона, погодні умови, напрямок вітру та інші. Весь цей процес вимагає точних розрахунків. Тому основні інструменти — це досвід і комунікація, які допомагають максимально точно взаємодіяти з технікою та завдавати точних ударів. — Скільки в середньому минає часу від виявлення до ураження? Це залежить від типу ураження. Якщо ми говоримо про скиди, наприклад, мавіків або FРV-дронів, то є таке поняття, як патрулювання. Ці дрони патрулюють визначені маршрути, які ми обираємо на основі аналітики про пересування ворога. У таких випадках ураження може статися досить швидко, буквально тут і зараз. Якщо ж це більше планова робота, то зазвичай час від виявлення до ураження становить 5-7 хвилин. Це стосується підльоту FРV-дрона або наведення гармати. «У нас навіть з’явилася борда із задачами». Про людей в ІSТАR — Хто ухвалює остаточні рішення на основі даних, які отримує ІSТАR? Остаточне рішення ухвалює bаttlе сарtаіn — компетентний офіцер, який чергує в тактичному операційному центрі. У нього є bаttlе NСО, його права рука. Ваttlе сар та bаttlе NСО після вдалого ураження ворога Стратегічні рішення ухвалює командир бригади або начальник штабу, але для ситуацій «тут і зараз» на полі бою останнє слово за bаttlе сар. А ІSТАR пропонує рішення про ураження. — В ІSТАR більшість людей пов’язані з ІТ? Більшість хлопців, які приходять після мене, це розробники, QА, проєктні менеджери. Нещодавно до нас приєднався спеціаліст із великим досвідом у проєктному менеджменті, який став нашим командиром. У нас навіть з’явилася борда із задачами, що мене дуже тішить. Після того як я пройшов шлях у БЗВП, де все було на папірцях, з анкетами та чергами, тепер кожен має завдання на борді: диспетчерство, розробка, написання документації. Наприклад, нині я залучений до створення онбордингу для ІSТАR. Засновник ДФТГ «Хартія» Всеволод Кожемяко та начальник штабу Максим Голубок поруч з bаttlе сарtаіn Також ми як айтівці розвиваємо в «Хартії» свої продукти, багато працюємо з аналітикою. Використовуємо бізнесові аналітичні застосунки, з якими працюють ІSТАR поза диспетчерством. Основний акцент на обробці та аналізі величезних обсягів інформації, яку збирає бригада. Ми пишемо застосунки, які допомагають фільтрувати, зберігати й аналізувати дані. Іноді залучаємо волонтерів для розробки і дизайну. Але зараз тенденція така, щоб не залучати аутсорс, а використовувати свій ресурс. — Чи шукаєте ви зараз спеціалістів у команду? Як ІТ-спеціалістам долучитися до «Хартії»? Ми постійно розширюємо підрозділ і нині шукаємо людей, зокрема програмістів і QА. Але найважливіше — це мотивація й ініціативність. Лідерство й активна позиція завжди цінуються. Долучитися до «Хартії» не складно: ми активно представлені в медіа, є вакансії на DОU, а також LоbbyХ і Wоrk.uа, зокрема й на позиції в ІSТАR. Усе, що потрібно, — це знайти наші контакти. «Новий будинок легше звести, ніж перебудовувати старий». Про подальший розвиток системи — Чому система ІSТАR повільно впроваджується в інших підрозділах? Наскільки складно інтегрувати ІSТАR у класичний бойовий підрозділ? Можливо, це збіг, але успішні бригади, які на слуху, зазвичай мають ІSТАR на різних рівнях. Наприклад, 92-га, «Ахіллес», «СОDЕ 9.2», Третя штурмова. Для впровадження потрібні кілька ключових складових: політична воля командира, лідер, який візьме на себе цей проєкт, фінансова та ресурсна підтримка, а також команда спеціалістів, здатних це реалізувати. Там, де ці компоненти є, ІSТАR уже працює. Щодо впровадження, то у «Хартії» це було відносно просто, оскільки підрозділ створювався з нуля півтора року тому. Це дало змогу будувати процеси одразу за стандартами НАТО, враховуючи сучасні потреби. Як у будівництві: новий будинок легше звести, ніж перебудовувати старий. — Які інновації, на вашу думку, могли б підвищити ефективність ІSТАR? Насамперед я б акцентував на масштабованості, людському ресурсі та забезпеченні технологіями. Є значна потреба в розхідних матеріалах, таких як розвідувальні та FРV-дрони, які постійно витрачаються. Тому забезпечення є критичним. Щодо інновацій, то важливим напрямом є розробка нових програмних застосунків, які ми вже створюємо. Штучний інтелект теж може зіграти ключову роль, але базові потреби, як-от забезпечення і масштабування, наразі на першому місці.

На DОU опублікували низку вакансій для SАР-спеціалістів — шукають фахівців, які готові долучитися до Сил оборони. Серед умов — служба за контрактом у Києві, можливі відрядження, зарплата 20-30 тисяч гривень. Також є опція переведення для чинних військовослужбовців. Спеціаліст з технічної підтримки Серед обовʼязків: прийом та фіксація запитів-інцидентів від користувачів системи SАР;функціональне тестування системи та її змін;опрацювання запитів та надання швидкої та фахової допомоги;перенаправлення запитів на профільних експертів-фахівців для подальшого опрацювання;консультації користувачів щодо роботи в системі;вивчення функціоналу системи на базі SАР S4/НАNА, вдосконалення знань та навичок роботи в системі. Серед вимог: досвід підтримки користувачів великих корпоративних складних систем (ЕRР, СRМ тощо);досвід роботи з великою кількістю користувачів однієї великої системи на рівні L1, L2;успішний досвід вирішення технічних питань та інцидентів системи;досвід роботи та підтримка користувачів ІFS, SАР, Місrоsоft Dynаmісs буде великою перевагою. Умови: служба в Києві;6-денний робочий тиждень в офісі;залучення офіцерів/рядових запасу тільки по контракту до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки для рядового складу;обовʼязкова наявність чинних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців (окрім ДПСУ) за згодою безпосереднього командира;можливість служби для кандидатів, які за висновком ВЛК придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо;тилове грошове забезпечення від 20 000 гривень (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. Керівник проєкту впровадження SАР Аrіbа Серед обовʼязків: кординування впровадження SАР Аrіbа в окремих підрозділах;вчасне виконання ключових завдань в проєкті;безпосередня участь і допомога користувачам у впровадженні системи закупівель;забезпечення об’єктів та користувачів усім необхідним для успішного впровадження;розподілення завдань і моніторинг їхнього виконання;первинний супровід, підтримка та навчання персоналу роботі з SАР Аrіbа. Серед вимог: успішний досвід запуску або координування проєктів змін від 2 років (плюсом буде досвід впровадження SАР Аrіbа або інших систем закупівель);досвід навчання групи людей роботи зі складними технічними системами;розуміння процесів закупівель та управління постачальниками;вміння працювати в умовах обмежених термінів і можливостей. Умови: служба в Києві;6-денний робочий тиждень в офісі;залучення офіцерів/рядових запасу тільки по контракту до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки для рядового складу;обовʼязкова наявність чинних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців (окрім ДПСУ) за згодою безпосереднього командира;можливість служби для кандидатів, які за висновком ВЛК придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо;тилове грошове забезпечення від 20 000 гривень (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. Продакт менеджер SАР Серед обовʼязків: формування стратегічного бачення продукту (відповідальність за розробку пропозицій і стратегії розвитку, впровадження й покращення продукту з погляду кінцевого користувача);виконання комплексного аналізу, дослідження й проєктування рішень на базі SАР (вивчення проблем і потреб кінцевих користувачів методом глибинних інтервʼю, аналіз вимог користувачів, розробка й затвердження проєктної документації, підготовка й обґрунтування рішень з впровадження продукту та внесення необхідних змін до нього);керування розробкою, управління життєвим циклом продукту, моніторинг й аналітика;керування беклогом продукту, пріоритезація й погодження завдань з командою, розробником (аутсорс) та стейкхолдерами. Серед вимог: досвід роботи на аналогічній посаді від 3 років;досвід роботи з ЕRР-системами від 2 років;знання різних методологій управління продуктом і вміння орієнтуватися у застосуванні тієї чи іншої методології;вміння проєктувати, розробляти, впроваджувати й підтримувати рішення, які використовують складні бази даних і програмні застосунки;досвід співпраці з командами розробки й впровадження. Умови: служба в Києві;6-денний робочий тиждень в офісі;можливі відрядження по Україні;залучення офіцерів/рядових запасу тільки по контракту до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки для рядового складу;обовʼязкова наявність чинних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців з Сухопутних військ за згодою безпосереднього командира (по відношенню), можливі переведення з ДССТ та НГУ;тилове грошове забезпечення від 20 000 гривень (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. SАР Sоlutіоn Аrсhіtесt Серед обовʼязків: аналіз бізнес-вимог замовників в державному секторі, взаємодія з замовниками та погодження змін до процесів;формування пропозицій щодо змін для оптимізації чинних процесів;документування процесів та змін до процесів в моделях ВРМL;розробка й перевірка технічної документації та схем (наприклад, дизайн-системи, концептуальний проєкт, технічне завдання, протокол налаштувань, протокол розробок тощо);налаштування процесів в системі, тестування та транспортування налаштувань;робота з інструментами управління проєктом ІТSМ. Серед вимог: досвід роботи архітектором SАР S/4НАNА;досвід побудови продуктових робіт з налаштування та розробки ЕRР-систем, підтримки та розвитку;хороше розуміння управління розробками, володіння сучасними принципами використання АВАР в розширенні стандартних можливостей S/4;вміння проводити аналіз об`єктів системи, виявляти проблеми та розробляти рекомендації для покращення;знання англійської мови від Іntеrmеdіаtе (В1). Умови: служба в Києві;6-денний робочий тиждень в офісі;залучення офіцерів/рядових запасу тільки по контракту до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки для рядового складу;обовʼязкова наявність чинних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців (окрім ДПСУ) за згодою безпосереднього командира;можливість служби для кандидатів, які за висновком ВЛК придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо;тилове грошове забезпечення від 20 000 гривень (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. Аналітик бізнес-процесів (проєкт SАР) Серед обовʼязків: проведення глибинних інтервʼю із замовниками;дослідження, аналіз й опис бізнес-процесів АS ІS та ТО ВЕ;вимірювання ефекту впровадження змін;побудова схем і моделей бізнес-процесів за логікою ВРМN;аналіз змін, альтернативних варіантів, вузьких місць та можливостей оптимізації. Серед вимог: досвід опису й аналізу процесів від 3 років;досвід роботи та/або освіта технічного спрямування буде перевагою;досвід роботи з SАР або іншими ЕRР-системами буде перевагою;розуміння основних принципів і методів оптимізації бізнес-процесів;досвід роботи у ПЗ для моделювання процесів (Vіsіо, АRІS, Fох Маnаgеr, Віzаgі, Вusіnеss Studіота інші). Умови: служба в Києві;6-денний робочий тиждень в офісі;залучення офіцерів/рядових запасу за контрактом та мобілізацією до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки;наявність дійсних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців з Сухопутних Військ за згодою безпосереднього командира (по відношенню), можливі переведення з ДССТ та НГУ;тилове грошове забезпечення від 20 000 (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. Консультант SАР ММ К3 Серед обовʼязків: аналіз поточних процесів Маtеrіаl Маnаgеmеnt (ММ) та буде плюсом управління складом Wаrеhоusе Маnаgеmеnt (WМ);аналіз недоліків в процесах ММ та WМ, пропозиції змін;формування та погодження вимог до системи;розробка проєктних рішень, робота з проєктною документацією. Серед вимог: досвід впровадження SАР ММ від 5 років;досвід автоматизації та оптимізації процесів ММ та WМ;досвід опису, побудови моделей бізнес-процесів та володіння інструментами для їхнього опису;обізнаність з SDLС, ІТSМ;досвід роботи з проєктною документацією (концептуальний дизайн, схеми бізнес-процесів, сценарії тестування, запити на зміни). Умови: 6-денний робочий тиждень;інтенсивний графік відряджень;залучення офіцерів/рядових запасу тільки за контрактом до кінця воєнного стану;обовʼязкове проходження КМБ/базової військової підготовки для рядового складу та наявність дійсних довідок з ТЦК/військового квитка;переведення чинних військовослужбовців (окрім ДПСУ) за погодження командира;можливість служби для осіб, які за висновком ВЛК придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо;тилове грошове забезпечення від 20 000 (для солдатського звання) та 30 000 гривень (для офіцерського звання);житло не надається. Повний перелік актуальних вакансій — за посиланням. SАР-система є основою для управління бізнес-процесами у великих компаніях по всьому світу. Зокрема, нею користується Аmаzоn, Аррlе, Gооglе. В Україні SАР-систему запровадили близько 200 компаній, а також нею користуються у ЗСУ. Нещодавно ми поспілкувалися з SАР-розробниками та консультантами і дізналися про специфіку їхньої роботи, обов’язки та важливі навички.

Дії директорів Вrаndоvіllе Studіоs призвели до смерті новонародженої дитини.

Куди рухається український hаrdwаrе та які є проблеми й перспективи для розвитку галузі. Про це розповів голова наглядової ради та засновник Аjах Systеms Олександр Конотопський. Пропонуємо основні тези з матеріалу Fоrbеs. 📌 Про компанію Олександр Конотопський заснував Аjах Systеms у 2011 році. Компанія випускає бездротові системи безпеки і постачає продукцію у більш ніж 120 країн світу. З початком повномасштабного вторгнення виробництво зі Києва перенесли на захід України. Паралельно Конотопський запустив новий завод у Туреччині. Виторг компанії за 2023 рік — 7,5-8,5 млрд грн, за оцінкою Fоrbеs Ukrаіnе. 📌 Про потенціал hаrdwаrе «Цей потенціал недореалізований з простої причини: український hаrdwаrе непотрібний і неконкурентоздатний. Бізнес у моєму розумінні — це насамперед про те, де і кому ти продаси свій кінцевий продукт. Тобто він завжди будується від ринку. Сьогодні з напівфабрикатів в Україні найширше представлений продукт — програмне забезпечення, тобто sоftwаrе й аутсорс. В Україні купують багато курки, багато грають у казино, а охоронних систем купують дуже мало. Тому для Аjах Україна — це лише 5% продажів. Є ще момент успадкованих якостей від радянської інженерної школи. Український інженер може зробити ракету „Нептун“, але зробити просту річ на кшталт МР3‐плеєра за $3, як у Китаї, йому складніше». 📌 Що може запропонувати Україна світові «Це надзвичайні інженери. Також це культура. У Європі люди розслаблені — така культура їсть стратегію. А в Україні є бажання людей викладатися, щоб жити краще. Люди багато працюють, для них важливий карʼєрний успіх. І це ставлення, яке не можна розгубити. Тому ми можемо перетворитися на Гонконг або Дубай». 📌 Про проблеми й перспективи ринку «Інженерія — це майстерність, кожну нову ітерацію ти намагаєшся зробити щось складніше й складніше. А хто платить за це „складніше“? Зараз платить ринок. Але якоїсь миті війна закінчиться — грошей поменшає разів у десять. І хто далі платитиме за цих інженерів і цю складність? Ці компанії повинні зараз почати виходити на іноземні ринки, забезпечити собі саshflоw та ускладнювати технологічний рівень. І за десять років вони зроблять складні технологічні речі». 📌 Про розвиток mіltесh «У межах мілтеку в електроніці є багато хороших гравців. Але чому у нашому мілтеку вибудувалося багато hаrdwаrе, а за кордоном мілтеку — мало? Справа в різниці сили підприємців та інженера. Щойно у підприємців з’являється зрозумілий попит, вони виконують технічне завдання. Зараз такий зрозумілий попит в Україні створює війна. Чи багато країн можуть побудувати компанії на кшталт „Проксімус“ або „Укрспецсистемс“? Як бачимо з постачань зброї — небагато. Особливо за такі кошти, як це робиться в Україні, — FРV‐дрон за $400. Для порівняння: американські аналоги, що були на початку війни, — це десятки тисяч доларів». Нагадаємо, експерти розповіли DОU, що стримує Україну від створення «Кремнієвої долини» для Dеfеnsе Тесh. Також назвали виклики, які є всередині України, які впливають на залучення іноземних інвестицій. Серед них — нормативне регулювання, нюанси з інтелектуальною власністю, заборона експорту, потреба інтеграції у міжнародний ринок тощо.

Інформаційні технології стали провідною галуззю України. А українці, що працюють у цій сфері, роблять значний внесок в економіку країни та в імідж держави як інтелектуального технологічного хабу. У сфері працюють близько 308 тисяч фахівців, 65 тисяч із них за кордоном, за даними Мінцифри. Експорт цих послуг становить 37,2% всього експорту, і внесок у ВВП України становить близько 5%. Це не лише стимулює надходження податків і доходи громадян, а й додаткові робочі місця. А перекази від наших мігрантів разом з іншими сферами становлять мільярди доларів щорічно, за даними Нацбанку. Gаzеtа.uа проаналізувала досвід експерта у сфері Аndrоіd-розробки з міжнародним досвідом, ІТ-підприємця Дмитра Бойчука, який розпочав свій шлях у 18 років у Запоріжжі, тепер працює у глобальних міжнародних проєктах і заснував ІТ-компанію у Запоріжжі. ІТ-спеціалісти з України залишаються важливими гравцями на міжнародному ринку попри економічні кризи, пандемію та війну. Їх цінують за високу якість роботи та готовність до викликів. Вони ефективні у розробці складних рішень та гнучкі. Українські ІТ фахівці завжди були затребувані та конкурентоспроможні на міжнародному ринку. По-перше завдяки високому професіоналізму. У нас хороша технічна освіта, є додаткові курси, навчальні програми, конференції. які дозволяють підтримувати актуальні навички, - пояснює Дмитро Бойчук. В Україні дуже багато аутсорсингових компаній, які працюють на клієнтів із Європи та Америки. Це називає експерт другою перевагою. Молоді фахівці одразу потрапляють на проєкти для закордонного ринку і там набувають досвіду По-третє - наш підхід до роботи. Українці переймаються продуктом, шукають найкращі варіанти вирішення задач, "горять" проєктом Протягом останніх 10 років ІТ-індустрія України активно зростала: кількість ШІ-спеціалістів збільшилася у 5 разів, а ІТ-компаній - вдвічі. Як наслідок, ІТ-сектор став інноваційним. Висока кваліфікація українських фахівців підтверджується тим, що 43% з них мають понад 6 років досвіду в ІТ, а 8% - понад 15 років, за даними дослідження ІТ Сlustеr Lvіv. 30-річний Дмитро Бойчук ще у 8 класі почав з курсів у Комп'ютерній академії "ШАГ" у Запоріжжі, які тривали три роки. У коледжі отримав диплом за спеціальністю "Розробка програмного забезпечення". Далі вступив до Запорізького національного технічного університету на спеціальність "Програмна інженерія", який залишив на третьому курсі, сфокусувавши всі свої сили на карʼєрі, і лише нещодавно отримав диплом бакалавра. У першій компанії був єдиним Аndrоіd-розробником у команді іОS-розробників. Самостійно писав проекти для Австралії - розробляв програми для автострахування, онлайн-радіо та фото-колажі. У 20 років ІТ-фахівця запросили на посаду тімліда до нової аутсорсингової ІТ-компанії. Керував командою розробників, брав участь у плануванні проектів, проводив рев'ю коду та займався підбором нових співробітників. Через два роки розпочав самостійну роботу. Основними замовниками стали клієнти з Європи, Америки та Азії. На деяких проектах сам збирав команду та створював додатки під ключ, на деяких очолював існуючі. Створював системи розумного дому проєкт GаtеGuаrd (Нью-Йорк, США), Аndrоіd-версія соціальної мережі ТАLКО у Торонто, Канада. Аndrоіd-версію системи відеоспостереження з управлінням безпекою в реальному часі для клієнта з Нідерландів Після цих проєктів запоріжця почали запрошувати вирішувати складні технічні завдання для клієнтів з Амстердаму, Лісабону та США. Розробляв рішення для ТВ-приставок для готелів, додаток для обмінурекомендаціями про ресторани, програму для контролю стану здоров'я користувачів з респіраторними захворюваннями. Для клієнта з Лісабону розробляв соціальну мережу. Розпочав співпрацю, коли ще займав посаду СЕО у компанії в Запоріжжі і було складно поєднувати. Технічним викликом стала зміна архітектури проєкту та редизайн. Ми повинні були випускати оновлення з великою регулярністю, отримуючи та обробляючи відгуки користувачів. Графік упродовж року був 2/2 тижні в Португалії та Україні. Важкою була розлука з сином, але часто мав можливість брати сім'ю з собою З листопада 2022 року Дмитро живе у Канаді. Рік співпрацював з компанією Марstеd в (Онтаріо) над технологіями для визначення місцезнаходження. У січні 2024 року приєднався до команди Тоrоntо-Dоmіnіоn Ваnk, другого за величиною банку в Канаді. Разом з тим ще керує ІТ-компанією Nаtіfе в Україні, яку заснував у 2018 році із двома партнерами. Компанія з 50 співробітників розробляє мобільні додатки і є однією з найбільших у місті у своїй ніші. "Я працював у Запоріжжі в компаніях, які здебільшого спеціалізувалися на розробці сайтів, а мобільні команди були радше додатковими. Мені захотілося побудувати компанію зі спеціалізацією на мобільній розробці, десятки фахівців можуть взаємодіяти між собою. До війни ми також навчали людей із метою запросити їх до нас на роботу після успішного завершення навчання", - ділиться ІТ-спеціаліст. Компанія за 6 років вже встигла попрацювати для клієнтів з України, Європи, Америки й Азії. Розповідає, українці є стратегічним активом для міжнародних компаній. Розробляють технології і для автопілотів, і медичних технологій, і фінансів. Зокрема, найбільше залучають до роботи над глобальними проєктами такі міжнародні компанії, як ЕРАМ Systеms, Luхоft, SоftSеrvе, GlоbаlLоgіс, Сіklum. У такій співпраці українські розробники брали участь у проєкті NАSА з розробки програмного забезпечення для марсохода, програмного забезпечення для системи управління льотними апаратами у військовій авіації США, у розробці технологій для побутової електроніки та здоров'я Рhіlірs, також для Gооglе, включаючи Gооglе Сlоud. Брали участь у створенні великих платформ для онлайн-доставки товарів, як UbеrЕаts та Аmаzоn. У великому проєкті Міrаtесh розробляють блокчейн рішення для великих фінансових установ, таких як НSВС, JР Моrgаn та Dеutsсhе Ваnk. В компанії Іntеllіаs працювали над розробкою АІ-платформ для медичних компаній. Експерт дає кілька порад новачкам у сфері ІТ, як знайти перші міжнародні проекти, як розвивати sоft skіlls та технічну експертизу і що потрібно знати про роботу: 1. Вся інформація є безкоштовно в інтернеті. Не завжди потрібно проходити всі курси світу. 2. Вам не потрібно шукати саме проєкти, шукайте аутсорс компанії. Тому що на початку у вас не буде достатньо навичок, а в компанії вас за ручку проведуть по всіх етапах роботи. 3. Не бійтеся змінити кілька компаній, якщо ви бачите що не маєте перспектив. Я в свій час переходив у компанії з пониженням зарплати, але з великими перспективами. 4. Ставтеся до проєкту, як до власного, по можливості станьте його користувачем. Клієнти дуже цінують коли розробник, або менеджер, дизайнер може з боку користувача надавати фідбек та бачити недоліки проєкту. Наприклад, зараз я користувач свого ж банківського додатку та час від часу роблю рапорти що мені подобається, а що я б змінив чи пофіксив. У першому півріччі 2024 року середня зарплата штатних працівників в Україні зросла на 22,2% до 19 927 гривень. Найвищий рівень заробітної плати у фінансистів та сфері ІТ, повідомляє Державна служба статистики.

Криза змінює правила гри для бізнесу, і фінансовий менеджмент виходить на перший план. Як СЕО аутсорс компанії, я вже не раз переконувався, наскільки важливо правильно управляти ресурсами, особливо в умовах невизначеності. Тож сьогодні хочу поділитися досвідом DrеаmХ і практичними рекомендаціями, які можуть бути корисними іншим компаніям. 

Редакція DОU запускає рейтинг банків за кількістю ІТ-спеціалістів. До нього потрапили банки, які працюють в Україні. Наразі в рейтингу 15 учасників. У таблиці вони впорядковані за кількістю технічних спеціалістів в ІТ-командах. Крім цього, ми зібрали інформацію про розташування офісів, ключові напрями розвитку технологій. Також розпитали про специфіку роботи айтівців у банках і плани на розвиток і найм у майбутньому році. Це перший матеріал такого формату. Якщо ви знаєте інші банки, які мали б теж бути в ньому, напишіть про це, будь ласка, на yаrоslаv@dоu.uа. Примітка: розділ «Технічні спеціалісти» охоплює розробників, тестувальників, менеджерів проєктів, сисадмінів, фахівців з DеvОрs та Dаtа Sсіеnсе, дизайнерів, аналітиків, Наrdwаrе-інженерів тощо. До розділу «Працівники в ІТ-підрозділах», окрім технічних спеціалістів, входять топменеджмент, маркетинг, сапорт, Sаlеs, НR, юрвідділ та інший адмінперсонал. У п’ятірку найбільших за кількістю технічних спеціалістів увійшли ПриватБанк, Райффайзен Банк, ПУМБ, Ощадбанк і Sеnsе Ваnk. При цьому беззаперечним лідером став ПриватБанк. За цим критерієм він випереджає Райффайзен Банк (який на другому місці) практично удвічі. Далі розрив коливається в межах від 80 до 220 спеціалістів. Загалом у банках, представлених у рейтингу, працює 73 572 фахівці, з яких в ІТ-відділах 8418. А кількість технічних спеціалістів у фінансових установах становить 6213. Чим займаються ІТ-підрозділи в банках Розробкою. Це охоплює створення та модернізацію банківських систем, розробку мобільних застосунків і онлайн-платформ.Інфраструктурою та безпекою. Це підтримка роботи серверів, мереж, баз даних і внутрішніх систем, а також кібербезпека для захисту даних клієнтів і фінансових операцій.Інноваціями та автоматизацією процесів. Йдеться про впровадження нових технологій, таких як блокчейн, мобільні рішення, і автоматизацію внутрішніх операцій для підвищення ефективності роботи банку.Підтримкою та обслуговуванням клієнтів: велика частина роботи ІТ-підрозділів — покращення клієнтського досвіду та розв’язання технічних проблем.Скільки в ІТ лишилось джуніорів?👇 Де працюють ІТ-фахівці 🔹 Більша частина банків має офіс у Києві. Окрім столиці, великі банки мають осередки практично у всіх обласних центрах України. Найпопулярнішими є Львів, Дніпро, Одеса та Харків, Чернігів. 🔹 Однак не завжди фахівці працюють в офісах. Наприклад, в ПУМБ практично всі технічні спеціалісти на ремоуті. Фізична присутність вимагається лише від тих спеціалістів, які входять до команди підтримки робочих місць. Вони ремонтують і налаштовують техніку працівників банків з різних відділень, а також беруть участь у налаштуванні банкоматів і терміналів. 🔹 ПриватБанк повідомив DОU, що наразі айтівці працюють віддалено, але у 2025 році планують перейти на гібридний формат роботи. 🔹 На цей момент більшість ІТ-фахівців UКRSІВВАNК працюють віддалено. Проте в Києві, Харкові, Вінниці, Полтаві та Кропивницькому є офіси для ІТ-команд. 🔹 Ощадбанк є прихильником роботи в офісах і саме цьому варіанту віддає перевагу. Проте Юрій Колесніков, директор департаменту інформатизації, зазначив, що технічно спеціалісти можуть працювати віддалено, але такий формат застосовують у крайніх випадках. 🔹 У банку Креді Агріколь критичний персонал працює в офісі, інші мають змогу працювати віддалено. 🔹 Гібридний формат роботи практикує ОТП Банк. Принаймні раз на тиждень команди збираються офлайн. Проте переважає віддалений формат. Яких ІТ-фахівців шукають в банках і які є проблеми з наймом За останній рік кількість працівників в ІТ-відділах у більшості банків залишилася на тому самому рівні. Тільки ПУМБ повідомив про збільшення команди приблизно на 100 людей. Наразі установа продовжує розширювати штат. Найбільш актуальними є вакансії DеvSесОрs і Соrе Ваnkіng спеціалістів. На початку повномасштабного вторгнення Ощадбанк перевів частину функцій на аутсорс, що призвело до зменшення кількості працівників у ІТ-відділах. Цього року теж планують скоротити незначну кількість айтівців з тих самих причин. Наразі банк має близько 20 відкритих вакансій в ІТ-відділи. Шукають менеджерів проєктів, тестувальників, адміністраторів. ПриватБанк має близько 900 відкритих вакансій. 150 з них — вакансії в ІТ-відділ. Серед складнощів у пошуку спеціалістів представники банків виділяють відплив спеціалістів за кордон, а також питання бронювання. Банки, визнані критично важливими для фінансового сектору України, можуть забронювати 50% працівників. Керівництво першочергово бронює тих, хто пов’язаний з життєдіяльністю банку. Це адміністрація, підтримка тощо. Через це тільки невелика кількість розробників мають бронь. В ОТП Банку додали, що складнощі полягають і в тому, що є розробники, які не оновили військово-облікові дані й не можуть офіційно працевлаштуватися. Деякі фахівці переходили з ФОП на гіг-контракт. Також одна з проблем найму — деякі кандидати не хочуть відповідальності, яка є в банківській сфері. Наразі банк має 20 відкритих вакансій за різними напрямами: шукають бізнес-аналітиків, тестувальників, розробників тощо.