Search trend "День енергетика в Україні"

Наталія Шаховська понад 20 років працювала в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки, де у 2018 році заснувала кафедру систем штучного інтелекту. Зараз Наталія стала першою жінкою, яка очолила університет. Також вона є авторкою понад 300 наукових праць, організаторкою міжнародних конференцій і воркшопів. Ми поспілкувалися з Наталією про перші кроки на новій посаді і про те, чому університети повинні переглянути свої підходи до підготовки студентів. А ще про збільшення кількості дівчат в ІТ, виїзд студентства за кордон, розвиток ІТ-освіти у Львівській політехніці та виклики штучного інтелекту для закладів освіти. «Нині у фокусі дрони та зелена енергетика». Про перемогу на виборах і перші кроки — Які першочергові завдання ви ставите перед собою на посаді ректорки? Насамперед провести повний аудит — як майна університету, так і всіх бізнес-процесів. Наступний крок — оптимізація документообігу. Тобто це зменшення паперової бюрократії та переведення процесів у цифровий формат, де це можливо. Плануємо запровадити електронний цифровий підпис і створити застосунок «Університет у смартфоні». Ще один важливий напрям — покращення інфраструктури. Почнемо із зон відпочинку для студентів, оновимо їдальню («Годівничку»), щоб зробити її комфортнішою для всієї університетської спільноти. Підтримуватимемо викладачів у написанні проєктів для залучення додаткового фінансування. Головний виклик тут — фінансування. Щоб запроваджувати нові процеси, потрібні ресурси, а їх доводиться шукати самостійно. Йдеться про кошти від наукових проєктів, підтримку від партнерів і випускників. Залучення додаткових коштів — один з найскладніших викликів, особливо для державного університету. — Чи плануєте щось конкретне вже зараз? Є нові напрями? Ми готуємося переглянути підрозділи, щоб об’єднати ті, які дублюють функції. Хочемо зробити структуру простішою й ефективнішою. Ці процеси не відбуватимуться миттєво, але потреба в оновленні — очевидна. Паралельно хочемо створити нові кафедри, які будуть відповідати на актуальні виклики. Наприклад, торік ми приєднали Академію друкарства, і це вже сприяло певних трансформаціям усередині структури. У майбутньому плануємо відкривати нові напрями й спеціальності. Нині у фокусі дрони та зелена енергетика. Це також означає зміни в організаційній побудові. — Ви згадували про застосунок «Університет у смартфоні». Чи вже маєте бачення, які функції він виконуватиме? Так, схожі рішення вже існують у світі, і навіть в Україні є певні спроби впровадження. Ми хочемо створити інструмент, який справді спростить життя і студентам, і викладачам: Для студентів — це насамперед зручний доступ до розкладу, оплата за проживання, перегляд навчальних предметів, рейтингів, повідомлень і важливої інформації.Для викладачів — можливість подавати відомості, заяви та інші документи в електронному вигляді, без потреби дублювати їх на папері. Плануємо представити готове рішення протягом півтора року. — Ви плануєте змінювати підхід до відбору та підготовки викладачів на посаді ректорки? Радикальні зміни у відборі викладачів запровадити складно — передусім через низьку оплату праці. Залежно від посади, наукового ступеня та вислуги років зарплатня викладача може становити 12-20 тисяч гривень. Складно мотивувати молодь приходити працювати в політехніку, тому ми постійно шукаємо способи, як зацікавити людей викладати: дати їм можливості для розвитку, участь у проєктах, стажування, академічні обміни. «Студенти повинні розуміти більш фундаментальні й глобальні речі». Про ІТ-освіту — Які зміни, на вашу думку, потрібно внести в ІТ-освіту, аби випускники були більш готовими до реальної роботи в компаніях? Наші випускники — цілком конкурентні, добре орієнтуються в тому, що відбувається на ринку. Освітні програми ми регулярно актуалізуємо. Але є один момент, який потребує змін — це збільшення практики. Сьогодні на неї відводиться лише три тижні, і цього абсолютно недостатньо. До того ж компаніям складно повноцінно залучати студентів через внутрішні обмеження — доступ до даних, NDА тощо. Мені дуже імпонує німецький підхід, коли практика винесена на літо, і студенти самі шукають місце її проходження. Вони працюють фактично все літо — це справді ефективно. Такий формат міг би добре працювати і в Україні, але для цього потрібно змінювати нормативну базу — зокрема, у співпраці з Міністерством освіти. — Раніше ви згадували, що компанії більше зацікавлені в студентах, які мають поглиблене знання і розуміння процесів. Чи змінилася тенденція у підготовці студентів до роботи в компаніях? Без сумніву, зміни відбулися, особливо враховуючи, що глобальний ІТ-ринок уже не такий динамічний, як був раніше. Вимоги до студентів зросли. «Просто знати мови програмування тепер недостатньо» Студенти повинні розуміти більш фундаментальні й глобальні речі. Тому наші освітні програми адаптуються до нових реалій. Наголос робиться на правилах проєктування інформаційних систем, взаємодії різних структур, навчанні мікросервісної архітектури тощо. — На що є запит в українських компаніях, зокрема в техсекторі? Як і раніше, традиційно є запит на Васk-еnd і Frоnt-еnd розробників. Але з розвитком продуктових компаній з’явився значний попит на Dаtа Sсіеntіsts та інженерів машинного навчання. Менший попит на Віg Dаtа-інженерів, але загалом є тренд у бік наукоємних спеціальностей. — Що потрібно зробити, щоб студенти залишалися в Україні і не шукали роботу за кордоном? Насправді студенти не так часто орієнтуються на закордоння. Одне з головних пояснень — це різниця в зарплатах і податкових ставках. В Україні більшість ІТ-спеціалістів працюють як ФОПи або за гіг-контрактами в Дія Сіty, що дає змогу значно знижувати податкове навантаження проти офіційного працевлаштування за кордоном. Зважаючи на те, що ІТ-ринок є глобальним, фізичної потреби виїжджати немає, за винятком безпекових аспектів. Студенти активно шукають роботу в міжнародних компаніях, таких як Gооglе, Fасеbооk та інші, але загалом масового бажання виїхати немає. Це вже давно не є тенденцією. — Чи відчутна різниця у рівні підготовки студентів, які вступають сьогодні, порівняно з попередніми роками? Студенти, які вступають сьогодні, значну частину свого навчання проходили дистанційно через СОVІD і війну. Це, на мою думку, позначилося на соціальних навичках студентів. Зараз ми спостерігаємо, що соціальні контакти та софт-скіли, які важливі для роботи в ІТ-компаніях, у сучасних студентів трохи відстають порівняно з їхніми попередниками. Щодо рівня підготовки, то загалом в Україні знизився рівень знань з фізики, що є критично важливим для інженерних спеціальностей. Це, можливо, частково пов’язано з тим, що учні вчилися онлайн, що теж впливає на якість освіти. — В університеті приділяють увагу розвитку софт-скілів студентів? Чи є окремі програми? Це залежить від кожної освітньої програми. У деяких програмах є навіть окремий предмет, який називається «Командна робота», де студенти вчаться працювати в команді. Загалом у будь-якій програмі студенти працюють у команді, виконуючи завдання або розробляючи проєкти, які потім оцінюють працівники ІТ-компаній. Останні виконують роль модераторів, допомагають правильно розподілити ролі, організувати комунікацію в колективі й навіть змінювати ролі в процесі. Це дуже важливий аспект. — Тобто потенційно в студентів у гуртожитках софт-скіли трошки кращі? Можливо, хоча ми намагаємося створювати спеціальні лаунж-зони, де можна залишатися між парами чи після пар і спілкуватися. Такі вже є у п’ятому та першому корпусах, а також у студентському просторі бібліотеки. Оскільки студентів багато, таких зон, без сумніву, потрібно більше. — Кажуть, що, окрім фізики, багато студентів не знають математики. Про це свідчать результати міжнародного дослідження якості освіти РІSА, яке було проведене у 2022 році. Чи спостерігаєте ви це? Мені важко прокоментувати це щодо загального рівня освіти, тому що студенти, які вступають до нас, мають високі прохідні бали (за даними DОU, Львівська політехніка входить в десятку вишів України з найвищими середньозваженими балами вступників — ред.). Якщо порівнювати рівень студентів, які вступали 10 років тому, і зараз, можливо, є зміни. Сучасні студенти не готуються до вступу так серйозно, як це було раніше, навіть для такого стандарту, як Сканаві. Однак ми не відчуваємо сильного просідання рівня підготовки. — Чи готує Львівська політехніка спеціалістів для оборонного сектору? Напряму ми не готуємо таких фахівців, але маємо спеціальності, пов’язані з кібербезпекою та захистом інформації. Окремі кафедри мають свої доробки в цій сфері. Є гуртки з 3D-друку, роботехніки, наук про дані. Ми співпрацюємо і з оборонними компаніями, але деталі не можна розголошувати. Актуальні потреби для оборонних компаній — це еmbеddеd-спеціалісти, а також інженери-електронщики, які мають практичні навички, наприклад, у пайці. — Чи спостерігаєте зростання кількості дівчат, які вступають на ІТ-спеціальності? Так. Наприклад, на кафедрі систем штучного інтелекту, де з третього курсу студенти обирають блоки, ми помітили, що більше дівчат записалося на робототехніку, ніж хлопців. Загалом кількість дівчат на технічних спеціальностях збільшується. І навіть у таких навчальних закладах, як фізматліцей, де традиційно було більше хлопців, нині наближається паритет. Ми не проводимо спеціальних заходів для гендерного балансу — це відбувається природно. — Які найпоширеніші хибні уявлення про ІТ мають сучасні абітурієнти? По-перше, що ІТ — це тільки програмування, і математика тут не потрібна. Багато хто думає, що достатньо вивчити кілька операторів чи функцій. По-друге, є уявлення, що обчислювальні ресурси настільки потужні, що не потрібно турбуватися про оптимізацію програм, їхню часову чи ємнісну складність. Студенти часто не усвідомлюють важливість правильних алгоритмів і структур даних для ефективного створення програм. Зазвичай це стає зрозумілим на старших курсах. «Половина працівників ІТ-компаній — це випускники Львівської політехніки». Про співпрацю з університетами та ІТ-компаніями — Які країни зараз є найбільш пріоритетними для розширення академічних зв’язків у Львівської політехніки? У нас є багато програм академічного обміну з європейськими вишами. Маємо гарні відносини з Польщею, Чехією, Німеччиною, Великою Британією, з якими діє програма подвійних дипломів. Також співпрацюємо зі Швецією, Італією, Іспанією — практично з усіма країнами Європи. Розширюємо співпрацю з Америкою та Канадою. Зокрема, кілька канадських університетів запрошують наших студентів на літні школи, де вони добре себе проявляють і часто продовжують навчання в магістратурі за кордоном. Щодо Америки, то співпрацюємо з Єльським університетом, з університетом у Сан-Бернардіно. Торік ми відправляли студентів в останній на літню школу. Є кілька наукових проєктів з американськими професорами, зокрема в межах проєктів НАТО. Але хотілося б ще тіснішої співпраці. Звісно, певні речі ускладнюються через геополітику, але важливо розглядати всі можливості. Водночас до нас активно їдуть студенти з Азії, зокрема з Китаю, а студенти прикладної лінгвістики навчалися і навчаються в Японії. Щодо Австралії, то співпраця поки що не є сильно розвиненою, було кілька спільних івентів. В майбутньому, можливо, її посилимо. — Як ви оцінюєте рівень співпраці між університетом і технологічними компаніями? Він досить хороший. У нас є приклади дуальної форми підготовки з кількома компаніями, ми реалізовуємо рrооf оf соnсерt-проєкти для ІТ-компаній, а самі компанії беруть участь у консорціумах під час реалізації проєктів Львівської політехніки. Але мені б дуже хотілося поглибити цю співпрацю. Ми вже маємо досвід створення R&D-лабораторій університету безпосередньо в компаніях, як-то Вlасkthоrn.аі та SОМАТІС. Це, на мою думку, сильна модель. Студенти мають доступ до новітнього обладнання, працюють з актуальними задачами прямо в індустрії, і це підвищує якість підготовки. Крім того, багато проєктів, особливо РоС, які для компаній можуть бути дорогими, цілком реально реалізовувати в університетському середовищі — з вигодою для обох сторін. — Які конкретні плани зі співпраці з ІТ-компаніями є, які — у розробці? Насамперед це розширення програм дуальної освіти. Працюємо над створенням нових освітніх програм, які підтримує Львівський ІТ-кластер. Наприклад, цього року запускаємо нову програму, присвячену системам віртуальної реальності. Крім того, налагоджуємо співпрацю з представниками індустрії у напрямі Іndustry 5.0, щоб готувати спеціалістів, заточених під нові виклики і потреби сучасного виробництва, де важлива інтеграція технологій, людиноцентричність і сталий розвиток. — Хотілося б детальніше дізнатися про систему віртуальної реальності, технології віртуальної реальності. Це буде як спецкурс? Це повноцінна бакалаврська освітня програма — чотирирічне навчання. Вона передбачає два вибіркових блоки: один — з розроблення систем віртуальної та доповненої реальності, інший — з їхнього супроводу, обслуговування, підтримки. У розробленні програми брали участь ІТ-кластер, компанії N-іХ, tsukаt. До викладання на ній будуть залучені фахівці з ІТ-компаній. Тобто це буде не лише академічна підготовка, а й реальний індустріальний досвід. Ми запланували набір дві групи, це близько 50 студентів. Програма стартує з вересня. — Чи плануєте залучати міжнародні гранти та інвестиції для розвитку університету? Звісно. Освітня галузь в Україні дотується і значною мірою залежить від зовнішнього фінансування. Тому залучення проєктів — критично важливе. Львівська політехніка вже сьогодні є лідером серед українських університетів за кількістю проєктів Ноrіzоn, які реалізують наші науковці — це великі гранти Євросоюзу, які дають змогу вести наукову роботу, публікуватися в якісних міжнародних журналах. Окрім Ноrіzоn, ми беремо участь у програмах ЕURЕКА, LІFЕ, НАТО та інших. Це напрям, який ми однозначно будемо розвивати. Також маємо досвід проєктів, які були розроблені на замовлення закордонних компаній — це вже не гранти, а практична R&D-співпраця. Зокрема, йдеться про німецьку компанію Lесturа та литовську Ресоdе. — Львів уже став потужним ІТ-хабом. Як університет може допомогти підтримувати розвиток цього статусу для Львова? Я вважаю, що Львівська політехніка разом з університетом Франка — це регіоноутворювальні університети. У нас навчається понад 32 тисячі студентів — це фактично маленьке місто. Якщо подивитися на структуру ІТ-компаній, то, на мою думку, приблизно половина працівників — це випускники Львівської політехніки. Тобто ми вже формуємо цей ринок. Окрім цього, студенти активно створюють стартапи, частина з яких перетворюється на повноцінні компанії ще до завершення навчання. На 4–5 курсі вони вже можуть запускати проєкти, що утворює абсолютно живу і внутрішньо керовану екосистему. І це дуже важливо. Бо ми не лише готуємо кадри, а й готуємо умови, щоб ІТ-бізнес розвивався всередині країни, а отже — з’являються нові робочі місця та зростає економічна стійкість регіону. Наприклад, є компанія Sсаlаmаndrа, яку заснували студенти кафедри систем штучного інтелекту, ще коли навчались на 3–4 курсі. Вони працюють і над АІ-продуктами. Також наші випускники заснували компанію ЕХТЕLА і цілу низку інших. — Як ви ставитесь до внутрішніх освітніх програм ІТ-компаній? Чи є вони конкуренцією університетам? Я не вважаю це конкуренцією — радше взаємодоповненням. Мати такі внутрішні мініуніверситети — доволі дорого для компаній. І, власне, через це ми і почали розвивати дуальну форму підготовки. Внутрішні освітні програми компаній — це гарне рішення, зокрема для перепрофілювання спеціалістів, які хочуть перейти в ІТ, але не мають відповідної освіти. Наприклад, в медичних ІТ-проєктах важливо мати доменного експерта — людину, яка розуміє і медицину, і ІТ. Саме такі фахівці часто виростають у внутрішніх університетах компаній. Але й тут ми можемо бути партнерами, особливо зараз, коли на законодавчому рівні в Україні впроваджено мікрокваліфікації. Це короткі практичні програми, які може пройти людина з дипломом бакалавра чи магістра, щоб швидко отримати нові навички. Це не те саме, що магістратура — вона довша, комплексніша. А мікрокваліфікації — шлях до швидкої перекваліфікації або отримання додаткової спеціалізації, потрібної безпосередньо індустрії. «Важливо готувати не джуніорів, а одразу мідлів». Про штучний інтелект — Як ви оцінюєте рівень підготовки студентів у сфері штучного інтелекту в Україні? Я дуже задоволена рівнем підготовки студентів в Україні. І маю змогу порівняти їх з іншими, оскільки викладаю також у Польщі, Німеччині та Швеції. Одна з відмінних рис наших студентів — глибша фундаментальна підготовка, що є важливим для розвитку штучного інтелекту. Вона допомагає краще розуміти теорії і принципи, на яких базуються сучасні технології ШІ. Приклад успіху українських студентів — це компанія Grаmmаrly, яка стала одним з найвідоміших стартапів у світі. І таких прикладів багато, що свідчить про потужний потенціал у сфері штучного інтелекту. Це показує, що ми не лише маємо якісних спеціалістів, а й здатні створювати інноваційні продукти, які впливають на глобальний ринок. — Які, на вашу думку, ключові тенденції у розвитку штучного інтелекту, як вони змінять освіту? Ключові тенденції — усе більше застосування великих мовних моделей (LLМ) у повсякденному житті. Ми активно користуємося СhаtGРТ, Соріlоt тощо, і це має великий вплив на традиційні способи оцінювання знань студентів. Нині важко гарантувати, як текст реферату чи іншої роботи був створений, оскільки штучний інтелект може генерувати його без участі студента. Це створює нові виклики для освіти. Ще один аспект — це генерування коду за допомогою ШІ. Студенти, які раніше повинні були вивчати всі тонкощі програмування, тепер можуть покладатися на штучний інтелект для написання чи вдосконалення коду. Це знижує мотивацію глибше розуміти основи програмування. В Україні наші програмісти славилися високою якістю коду, особливо проти розробників з Індії. Але зараз використання генеративного ШІ для створення коду підвищує конкуренцію, і це вже виклик для нас. Тому університети повинні переглянути свої підходи до підготовки студентів. Важливо готувати не джуніорів, а одразу мідлів, оскільки попит на такі кваліфікації зростає. Для цього навчання повинно бути більш практично орієнтованим, з акцентом на реальні проєкти. Дуальна освіта може бути одним з варіантів покращення підготовки студентів, оскільки дає змогу поєднати теорію з практикою вже під час навчання. Проте, як показує досвід, університети в Україні та у світі ще не повністю адаптувались до викликів, які ставить ШІ в освітньому процесі. Нам потрібно враховувати ці нові реалії в навчанні і методах викладання. — Україна почала розробку національної моделі LLМ. Що ви думаєте про це? Наскільки вона потрібна? Я думаю, що це класна ініціатива. Передусім вона орієнтована на українську мову, що є важливим кроком для збереження мовної ідентичності та розвитку технологій в Україні. Окрім того, національна модель LLМ може бути використана в багатьох сферах, зокрема в освіті, де допоможе удосконалити процес навчання, надаючи студентам доступ до більш адаптованих і локалізованих ресурсів. Також така система може значно полегшити документообіг, автоматизуючи багато процесів, що важливо для державних установ, бізнесу та освітніх закладів. Китай, наприклад, вже має свій DеерSееk, чому ж ми не можемо мати власну систему, яка відповідатиме національним вимогам і особливостям? Це може стати важливим інструментом для розвитку технологічної інфраструктури і для інтеграції української мови в глобальний інформаційний простір. «Я кілька разів думала про перехід в комерційний сектор». Про минуле і майбутнє — Що вас надихнуло піти у сферу ІТ-освіти? Я випадково потрапила на день відкритих дверей у Львівську політехніку і побачила комп’ютер. У школі ми їх не мали, був лише профцентр із зеленими моніторами, де дозволяли набирати якусь програму на ВАSІС. Коли я обирала кафедру, на якій вчитися, обрала інформаційні системи та мереж. Це був інтуїтивний вибір, але я вважаю, що це було моє щастя. Після завершення навчання я працювала з базами даних, і те, що зараз називається фрилансом, допомогло мені реально жити. Я почала працювати у Львівській політехніці, і так могла поєднувати роботу і отримувати додатковий заробіток. Тому, попри те, що це було спонтанне рішення, я вважаю, що воно було дуже правильне і дало мені змогу бути тим, ким я є сьогодні. — Чи було у вас бажання працювати в комерційному ІТ-секторі? Одразу після завершення університету я працювала в одній ІТ-компанії, але це було досить недовго — менше як місяць. 2001 рік, у мене була дитина. Тоді робота в ІТ виглядала зовсім не так, як тепер — це були пізні години на роботі, постійні стреси, і я не змогла поєднувати це з материнством. Тому вирішила повернутися в університет. Протягом роботи в університеті я кілька разів думала про перехід у комерційний сектор. Навіть почала готуватися до співбесід, зокрема в Dаtа Sсіеnсе, бо це було частиною моєї наукової роботи в університеті. Але зрештою бажання працювати зі студентами переважило. Хоча на перших порах, коли мені дали групу студентів, які були на рік молодші за мене, я думала: «Я не знаю, як я це переживу». Це був великий стрес, але з часом усе склалося і я залишилася в університеті. — Як ви уявляєте Львівську політехніку через 10 років? Я б хотіла, щоб Львівська політехніка стала інженерним хабом для всієї України, тому що в нас є великий потенціал, хороші викладачі та студенти. Якщо ми залучимо випускників до співпраці, це зробить нашу мету досяжною. В закордонних університетах часто хваляться своїми випускниками, і це слугує стимулом для студентів розвиватися. Важливим є встановлення міцної комунікації «студент-викладач-випускник».

Іноді навіть найщиріші на вигляд подарунки можуть приховувати приховані сенси. Особливо, коли йдеться про стосунки з свекрухою. Деякі речі можуть бути не просто недоречними, а й нести негативну енергетику або натяк на контроль, критику чи втручання в особистий простір. Розповімо, які подарунки від свекрухи варто приймати з обережністю або й зовсім відмовитись, щоб зберегти межі та душевний комфорт. Подарунки, які краще не приймати від свекрухи Якщо невістка не хоче бути "задушеною" свекрухою та її надмірним контролем, то категорично не можна приймати речі, які так чи інакше здатні обвити шию. Природно, це шарф. Однак складно уявити ситуацію, в якій свекруха могла б подарувати своїй невістці цей предмет гардероба. Хіба що вона замислила щось недобре і збирається позбутися небажаної супутниці свого синочка. Одним із найсильніших способів навести псування завжди були релігійні символи. Це своєрідний троянський кінь. Відьми та прихильники ритуалів чорної магії беруть ікону і з її допомогою наносять псування на того, кому вона дарується. Якщо ви людина віруюча, то краще купувати ікони та інші релігійні символи самостійно, у спеціальних магазинах. Свекрусі краще знайти альтернативу такому подарунку. Всім відомо, що існують сімейні традиції передачі перснів і кілець від свекрухи до невістки. Це нібито амулет, що оберігає всіх жінок у роду, він просякнутий енергетикою всіх попередниць. Заведено вважати, що такий подарунок - це прояв поваги і прийняття нового члена сім'ї. Однак варто пам'ятати, що енергетика здатна накопичуватися і передаватися новому власнику, а що там було раніше і яку саме енергетику несе перстень, сказати складно. Езотерики рекомендують відмовитися від такого подарунка або як мінімум віднести його до церкви, щоб освятити. Є предмети, які самі по собі асоціюються з негативом. Наприклад, ваги запросто можуть стати причиною поганого настрою, оскільки несуть нотку образи і змушують задуматися над тим, чи не товста невістка, якщо їй вказують на це. Годинники не можна дарувати взагалі нікому. Такий предмет, прийнятий від свекрухи, може закінчитися розлученням з чоловіком. Іноді накладається псування, яке свідчить - людина буде жити рівно до тих пір, поки годинник йде. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яким жінкам чоловіки зраджують найчастіше Ножі часто дарують без зайвих думок, бо це дійсно дуже корисна річ на кухні, а якщо невістка вміє готувати, то як не порадувати її набором гострих як скальпель ножів. Однак і тут існує заборона. Заведено вважати, що відносини зі свекрухою з цього моменту будуть напруженими, як кажуть "на ножах". До розставання з сім'єю дарують і капці. Якщо їх презентував чоловік, то це до розлучення. Якщо свекруха, то до руйнування сім'ї. Тут уже або ви з чоловіком проти його батьків, або вони всі разом проти вас. Такі забобони, краще не ризикувати і ввічливо повідомити свекрусі, що ви її любите і не хочете, щоб між вами встала магія. Взагалі людям варто навчитися говорити про те, що їм подобається і чого хочеться. Якщо свекруха знатиме, про що мріє невістка, то зможе подарувати щось потрібне, від чистого серця. А краще виділити на це гроші. Один з найтепліших свят, якого чекають українці - День матері. В Україні його відзначають у другу неділю травня.Цього дня заведено від щирого серця вітати мам. Дарують квіти, подарунки, надсилають листівки і вірші та всіляко висловлюють повагу і любов до матері - за їхнє добро, світло, нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Хто втратив маму рано, йдуть із квітами на їхні могили, щоб вшанувати пам'ять найдорожчої людини.

"Тобі варто згадати, що ти альфа-самець" - написав у листі Дональду Трампу колишній прем'єр Британії Борис Джонсон, і закликав американського президента до рішучих дій щодо впокорення Путіна і Росії. Однак, нинішній Трамп - альфа-самець не в тих місцях, де нам треба. Натомість він просто поговорив з Путіним по телефону. Домовилися про припинення взаємних атак України та РФ на енергетику впродовж тридцяти діб, обмін полоненими. Крім того, є погодження щодо початку переговорів на Близькому Сході. За словами Трампа, розмова була продуктивною. Словом, говорили-балакали&hеllір; Для Заходу Україна сьогодні не якась "терра інкогніта" на краю світу, а - перший рубіж їхньої оборони... Путін висуває вимоги повного припинення Заходом військової допомоги Україні та обміну розвідданими як передумову "перемир'я". Однак - Захід вже не той. Для Заходу Україна сьогодні не якась "терра інкогніта" на краю світу, а - перший рубіж їхньої оборони і елемент нової колективної безпеки. Тому на ультиматуми Путіна європейський Захід ніколи не пристане, Україна має бути озброєна і сильна. Одразу після розмови Трампа і Путіна Британія та Франція заявили, що планують прискорити постачання зброї Україні. І того ж дня канцлер Шольц повідомив, що уряд Німеччини виділить додаткові три мільярди євро на військову допомогу Україні у 2025 році. Бюджетний комітет Бундестагу у п'ятницю підтримав це рішення. Ще 8,3 мільярда євро буде надано впродовж наступних трьох років. Поговорив Трамп і з президентом України Зеленським. За його словами, розмова була дуже позитивною. "Дуже позитивні розмови" у Трампа поки виходять найкраще. Крім того, президент Трамп сказав, що присутність США в українській атомній енергетиці буде найнадійнішою безпековою гарантією України. Як кажуть в Україні: дурний, та хитрий. Наша атомна енергетика - найцінніший ресурс не тільки в Україні, а, певно, і в усій Східній Європі. Щоправда, поки не зрозуміло, чи Трампові апетити розповсюджуються на всю українську атомну галузь, чи тільки на Запорізьку АЕС. Трампістська Америка сьогодні не має ані голосу, ані свободи. Крім того, в магазинах немає курячих яєць... Адміністрація Трампа припинила фінансування "Голосу Америки" та Радіо "Свобода". І скидається на те, що трампістська Америка сьогодні не має ані голосу, ані свободи. Крім того, в магазинах немає курячих яєць, принаймні в достатній кількості. Тому набирає обертів контрабанда цього продукту з Мексики та Канади до Сполучених Штатів. Там вони дешевші. Отакої! Спростовано ще один міф про американського президента, як про "чоловіка з яйцями". Інтрига з курми триватиме очевидно й далі, бо за версією нинішньої адміністрації, їхні попередники на чолі з Джо Байденом вчинили підлу диверсію і погубили 7 мільйонів курей спеціально для організації "яйцекризи". Гуси, як відомо, колись врятували Рим, кури - підвели Трампа. Далі Трамп підписав указ про початок згортання Департаменту освіти США. Це цілком логічне і послідовне рішення нової адміністрації. Згоріла хата - гори й сарай. Франція, вустами депутата Єврропарламенту Рафаеля Глюксмана, вимагає від Сполучених Штатів повернути статую Свободи до Парижа. Бо за нинішньої влади, свобода в США виявилася неактуальною. Статую Свободи французи подарували Америці ще в 19 столітті. Це - один із головних символів США. Ще Дональд Трамп урочисто й гордо повідомив, що виграв чемпіонат у власному гольфклубі. Це поки що єдине реальне досягнення 47-го президента США. Щойно ми починаємо вірити у помірковану адекватність Дональда Трампа, як він то все негайно спростовує. Прем'єр Великої Британії Кір Стармер на зустрічі лідерів "коаліції охочих", повідомив, що Лондон готовий направити 10 тисяч військовослужбовців на лінію розмежування, в Україну. Москва ж заявила, що вона згодна лише на неозброєних спостерігачів, на що президент Франції Емманюель Макрон цілком резонно відповів, що то не її (Москви) діло собаче. Британські та французькі війська будуть розміщені у великих містах, портах та критично важливих інфраструктурних об'єктах України. У Чорному морі - патрульні кораблі Вlооmbеrg, з власних інсайдів, оприлюднив таку концепцію присутності миротворчих сил в Україні: британські та французькі війська будуть розміщені у великих містах, портах та критично важливих інфраструктурних об'єктах України. У Чорному морі - патрульні кораблі. Авіація та додаткові наземні сили - у Польщі та Румунії. Європейський союз надав черговий транш Україні, у обсязі 3,5 млрд євро. В планах ЄС - військова допомога на 40 мільярдів євро. Про це розповіла віцепрезидентка Єврокомісії Кая Каллас. Німеччина передала Україні зенітні установки Gераrd з боєприпасами, ракети до ЗРК ІRІS-Т SLМ, розвіддрони Vесtоr, протимінні захищені ТЗ МRАР, бойові машини піхоти МАRDЕR. Україна також отримала нову партію американських винищувачів F-16. Про це повідомив президент Зеленський. В Україні пройшли успішні випробування ракети "Довгий "Нептун". Дальність ураження - 1000 кілометрів. Саме довгий "Нептун" минулого тижня завітав на Туапсинський НПЗ в Краснодарському краї. Полк безпілотних систем "Ахіллес" на території ворога знищив одразу чотири ЗРГК "Панцир С-1", вартістю понад півсотні мільйонів доларів. Аеророзвідники 14-го окремого полку БпАК СБС вразили три самохідні артилерійські установки "Коксан" північнокорейського виробництва. Дрони Служби безпеки та Сил спецоперацій завдали удару по російському аеродрому стратегічної авіації в місті Енгельс. Зафіксовано вторинну детонацію, населення евакуюють. Ймовірно, влучили в склади ракет Х-101. На Курщині, поблизу міста Суджа, потужно вибухнула газорозподільна станція. Кажуть, що вибух було видно неозброєним оком і чути неозброєним вухом аж із орбанівського Будапешта. Так гучно пішов у вічність газогон "Уренгой-Помари-Ужгород". Британська розвідка оцінила втрати Росії в ході так званої СВО: 900 тисяч осіб з початку повномасштабного вторгнення, майже мільйон Британська розвідка оцінила втрати Росії в ході так званої СВО: 900 тисяч осіб з початку повномасштабного вторгнення, майже мільйон. Найбільше з часів Другої світової війни. Так насправді виглядає "Київ за три дні". Інтернет-календар каже нам, що сьогодні Всесвітній день неробства та День тюленя. Гадаю, обидва ці свята можна об'єднати докупи, бо вони приблизно в одному вайбі. А ще сьогодні - теплого Василя. Бо весна таки йде й красу несе. Тримаймося!

Еспресо нагадає історію того, як виникла Чорнобильська АЕС, чому там сталася трагедія і яким чином вдалося реалізувати унікальний проєкт укриття над стацією. Чергова терористична атака росіян: налякати світ перед Мюнхенською конференцієюЩе у перший день вторгнення російські війська захопили територію Чорнобильської АЕС і утримували її більш як місяць. Тоді під час окупації були зафіксовані випадки мародерства та порушення правил радіаційної безпеки. Тобто росіяни з першого дня повномасштабної війни продемонстрували, що у своїх загарбницьких цілях вони не зважають ні на що, навіть, якщо це може призвести до світової трагедії. Тим більше, що окупанти РФ вже майже три роки втримують у заручниках найбільшу атомну станцію Європи – Запорізьку АЕС, де періодично стаються нештатні ситуації. Тому несподіваний удар безпілотником по куполу ЧАЕС став черговим свідченням терористичної загрози з боку Росії. Адже дрон летів на висоті 85 метрів, що дозволило йому уникнути виявлення радарами. Відповідно, це був цілеспрямований удар по саркофагу ЧАЕС, а не якась випадковість. Тим більше, що виявлені уламки дрона та його серійний номер підтверджують російське походження безпілотника - це "Герань-2", російська версія іранського "шахеда". Та у Кремлі, як завжди, заперечили це, назвавши інформацію про удар по ЧАЕС "провокаціями перед Мюнхенською конференцією". Хоча експерти відзначають, що це типовий почерк РФ – звинуватити Україну в тому, що вони самі роблять. "Це провокація Росії напередодні Мюнхенської конференції. Дрон з фугасною бомбою цілеспрямовано влучив в об'єкт укриття. Причому влучив у таку частину, яка розташована не над зруйнованим четвертим енергоблоком, оскільки там ще є старе укриття, яке потребує демонтажу", - сказала в етері Еспресо експертка з питань ядерної енергетики та ядерної безпеки Ольга Кошарна. Хоча цей удар не призвів до підвищення радіаційного фону (можна відстежувати в режимі онлайн за посиланням), та будь-яке пошкодження захисних структур ЧАЕС потенційно несе катастрофічні наслідки. Адже при їхньому проєктуванні не враховували те, що по ній стрілятимуть дронами з мінами. "Він був розроблений таким чином, щоб бути дуже надійним для таких подій як екстремальні погодні умови, але він не витримає ракетного удару", -  ще кілька років тому сказав колишній голова фонду "Укриття" Саймон Еванс. Саркофаг був зведений над старим прогнилим укриттям, яке своєю чергою звели над зруйнованим реактором. Він стримує дію залишків радіоактивних матеріалів. Тому, якщо він стане нестабільним, це може призвести до обвалу і викиду радіації, яка загрожує не лише Україні, а й сусіднім країнам.Удар дрону порушив герметичність об’єкта укриття на ЧАЕС, тому для ремонту потрібні будуть нові інженерні й технічні рішення, а також кошти, щоб залатати пробиту оболонку."Чорнобильське укриття спроєктоване і необхідне для того, щоб утримувати величезний радіоактивний вміст реактора 4-го енергоблока. Це не просто дах, а масивна, складна машина, розроблена спеціально для запобігання витоку радіоактивності в навколишнє середовище. А тепер Росія влучила в нього вибухівкою, яка пробила сталевий дах і спричинила пожежу. Як довго Росія залишатиметься безкарною за свої напади на українські атомні електростанції, включаючи окупацію Запорізької АЕС та військові злочини?", – риторично сказав Grееnреасе фахівець з ядерної енергетики Шон Берні. Як написав керівник Офісу президента України Андрій Єрмак, у Мюнхені, куди злетілися на безпекову конференцію політики зі всього світу і де ключове питання – російсько-українська війна, "всі дуже злі від цієї новини"."Не "занепокоєні ", як часто буває, а справді злі. Бо у 80-х роках Кремлю весь світ допомагав цю трагедію ліквідовувати. Коли Москва кидала на радіацію незахищених людей, Горбачов отримував роботів, техніку і вчених. Потім весь світ інвестував в укриття, а сьогодні ці російські придурки запустили по ньому дрон", - висловився Єрмак.Однак у МАГАТЕ лише підтвердили удар по станції, але традиційно жодним чином не вказали, що покладають вину в цьому на росіян. Коли збудували Чорнобильську АЕС і чому там сталася трагедія 4-й енергоблок ЧАЕС через три дні після вибуху, фото: Чорнобильська катастрофаЗгадуючи історію будівництва Чорнобильської АЕС, варто перенестися у часи Другої світової війни, яка принесла не лише смерті десятків мільйонів людей та великі руйнації, а й швидкий технологічний стрибок. Поява ядерних технологій була палкою з двома кінцями: з одного – страшні атомні бомби, але з іншого – дешева атомна енергетика. Саме Радянський Союз у 1954 році запустив першу у світі атомну електростанцію в Обнінську (Росія), що стало пропагандистським успіхом у холодній війні зі США та країнами Заходу. Тобто, у Радянському Союзі розвиток атомної енергетики мав не лише економічне, а й військово-політичне значення. Вже у 1960-х роках розпочався світовий бум ядерної енергетики. У всьому світі почали будувати АЕС. У той час СРСР інтенсивно розвивав важку промисловість, тож країна потребувала великих обсягів електроенергії. Вугільна промисловість не могла повністю забезпечити ці потреби. Натомість атомна енергетика дозволяла створити високопродуктивні електростанції. Тому було прийнято рішення про будівництво великої кількості ядерних реакторів, багато з яких так і не були добудовані (наприклад, у Криму).Українська ядерна енергетика розпочалася саме з Чорнобильської атомної електростанції у Київській області. Будівництво почалось у 1970 році, а перший енергоблок увели в експлуатацію в 1977-му. Паралельно за два кілометри від станції з нуля збудували нове місто для її працівників — Прип'ять, яке зараз є містом-привидом.  До моменту аварії на ЧАЕС, станція мала чотири діючі енергоблоки з реакторами типу РБМК-1000. Планувалося добудувати ще два, але після катастрофи ці роботи припинили.Багато хто думає, що аварія на ЧАЕС у 1986 році була першою подібною в СРСР. Однак насправді, ще в 1957-му на хімкомбінаті "МАЯК" у Челябінській області сталася масштабна аварія з ядерними відходами через яку постраждало близько 300 тис. людей на площі розміром як Волинська область. Однак, якщо трагедію на Уралі радянському режиму вдалося приховати більш як на 30 років, то те, що сталось у Чорнобилі майже одразу стало відоме через масштаби, які відчули в усьому світі.  Аварія сталась у ніч на 26 квітня 1986 року, під час проведення тестового експерименту на четвертому енергоблоці. Випробування мало визначити, чи зможе турбогенератор короткочасно постачати електроенергію на випадок знеструмлення. Однак натомість стався вибух. Трагедія мала чимало причин: від конструкторських недоліків реактора до помилок персоналу, які допустили критичне порушення регламенту безпеки. У будь-якому разі, тепловий вибух, що зруйнував реактор і викинув у атмосферу велику кількість радіоактивних матеріалів, став яскравим нагадуванням всьому людству про те, якими небезпечними можуть бути ядерні технології, якщо зловживати на дотримування безпеки.Радіаційна хмара охопила частини України, Білорусі, Росії та кількох інших країн Європи. Понад 600 тис. ліквідаторів брали участь у боротьбі з наслідками аварії. Багато з них зазнали високих доз радіації, що спричинило хвороби та смерті в наступні роки. Через радіоактивне забруднення було евакуйовано близько 116 тисяч людей з 30-кілометрової зони, а ще 230 тисяч переселили пізніше. За оцінками ВООЗ, кількість смертей через онкологічні захворювання та інші радіаційні ускладнення сягнула десятків тисяч, вже не говорячи про тисячі патологій у немовлят, відсоток яких різко зріст після аварії. А частина землі майже назавжди стала непридатною, увійшовши в зону відчуження. Як вдалося приборкати вогонь ЧАЕС та почати будувати саркофаг Після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС станцію охопила масштабна пожежа. Першими на боротьбу з вогнем прибули пожежники з Прип’яті, які без спеціального захисту намагалися загасити займання. Вони працювали в умовах смертельного рівня радіації, не усвідомлюючи масштабу небезпеки, адже до останнього радянський режим хотів все приховати. Пожежу вдалося локалізувати на ранок 26 квітня, але головною загрозою залишався розплавлений графіт та уранове паливо, які продовжували горіти всередині реактора, викидаючи у повітря радіоактивний пил. Для зменшення викидів з вертольотів почали скидати тонни піску, свинцю, бору та доломіту, що мало загасити осередок займання та поглинути радіацію. Проте такі заходи частково ускладнили ситуацію, оскільки маса, що утворилася, продовжувала нагріватися, загрожуючи проривом до підреакторних приміщень.Щоб запобігти ще більшій катастрофі, під блоком почали рити тунель для встановлення охолоджувальної системи. Група шахтарів вручну викопала підземний коридор, який дозволив залити бетонну плиту під реактором, запобігши його подальшому руйнуванню. Водночас тисячі ліквідаторів працювали над дезактивацією території, розчищенням уламків та зменшенням рівня радіації.Паралельно почали будувати саркофаг, щоб захоронити відходи та реактор. На будівництві працювало 90 тисяч людей, які за пів року в екстремальних умовах звели конструкцію. Інженери й робітники працювали короткими змінами, використовуючи роботизовану техніку, яка часто виходила з ладу через потужне випромінення. У листопаді того ж року над зруйнованим реактором завершили монтаж бетонно-металевого укриття, яке отримало назву об’єкт "Укриття". На будівництво пішло 400 тис. кубометрів бетонної суміші та 7000 тонн металоконструкцій.Хоча саркофаг не був ідеальним рішенням і мав багато недоліків, він дозволив суттєво зменшити рівень радіаційного забруднення і запобігти подальшому поширенню радіоактивних речовин. Це дало можливість розпочати довготривалі роботи з ліквідації наслідків катастрофи. Після аварії на четвертому енергоблоці робота ЧАЕС була припинена, але з завершенням будівництва "Укриття", знову запустили перший та другий енергоблоки, а вже через рік відновили і роботу третього. Лише у грудні 2000 року робота Чорнобильської АЕС була повністю зупинена. Чому занепав перший саркофаг та як звели Нову захисну оболонкуОб’єкт "Укриття" був тимчасовим рішенням. Інженери, які його створили, говорили, що він прослужить від 20 до 30 років та насправді руйнація відбувалася значно швидше. Через поспіх та екстремальні умови конструкція мала численні вади. Вона складалася з металевих та бетонних елементів, частина яких спиралася на зруйновані стіни реактора. Це робило укриття нестійким, а з часом, під впливом радіації, погодних умов та корозії, його міцність поступово знижувалася.Вже у 1990-х роках стало очевидно, що саркофаг не зможе довго утримувати радіоактивні матеріали. Адже рівень внутрішньої радіації в певних місцях сягав 10 тисяч рентгенів на годину, коли нормальний радіаційний фон у містах зазвичай становить близько 20–50 мікрорентген на годину. У 1997 році за ініціативи країн Великої сімки розпочав роботу Чорнобильський фонд "Укриття", метою якого було створення умов для демонтажу та розкладання забруднених радіацією конструкцій і появи нових споруд захисту. Міжнародні експерти підтвердили ризик обвалення споруди, що могло призвести до повторного викиду радіоактивних речовин. Тому було прийнято рішення розробити проєкт укриття – Нового безпечного конфайнменту (або Нової захисної оболонки), що мала повністю накрити аварійний реактор і старий саркофаг.Однак найперше стартували роботи з будівництва металевих конструкцій посилення — для стабілізації старого "Укриття", щоб той не завалився і знову не випустив смертельний промінь назовні. Ці роботи проводили в кілька етапів і завершилися лише у 2007 році. У 2004 році Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для Чорнобильської АЕС, переможцем якого у кінці 2007 року був визнаний французький консорціум "Новарка", що погодився збудувати нове захисне укриття у формі арки.Компанія взялася до робіт восени 2010 року. Загалом було задіяно до 8 тис. осіб, але безпосередньо на місці - близько 3 тис., які працювали вахтовим методом, аби не перевищити дозу допустимої радіації. Особливість роботи полягала в тому, що новий саркофаг будували на відстані 180 метрів від об'єкта "Укриття ", щоб суттєво знизити опромінення персоналу. Тому був створений спеціальний майданчик із рейками, щоб після завершення будівництва арки її насунути на існуючий об'єкт "Укриття" за допомоги спеціальних механізмів. Тож арку було зведено у 2016 році і в той же рік завдяки сотням гідравлічних домкратів її пересунули на місце над старим саркофагом. Таким чином ця арка стала найбільшим пересувним сталевим об'єктом у світі.Однак знадобилося ще два роки, поки новий саркофаг після всіх випробувань таки запустили в експлуатацію у липні 2019 року. Загальний кошторис проєкту перевищив 2 млрд євро. 27 країн долучилися до будівництва. Які особливості Нового безпечного конфайнменту Новий безпечний конфайнмент – це унікальна інженерна споруда, яка накрила четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, запобігаючи подальшому поширенню радіоактивного пилу. Головною особливістю нового укриття стала його величезна аркоподібна конструкція. Висота споруди сягає 92,5 метра, що приблизно дорівнює 30-поверховому будинку. Ширина арки – 260 метрів, довжина – 150 метрів, а висота - 110 метрів. Вага конструкцій – понад 36 тис. тонн. Завдяки таким розмірам конфайнмент повністю накриває аварійний реактор і залишає всередині достатньо місця для демонтажу зруйнованих конструкцій. Нове укриття вище за американську Статую Свободи і лондонський Біг Бен. Хоча воно і поступається паризькій Ейфелевій вежі за висотою, але з металу, використаного для будівництва споруди в Чорнобилі, можна було б побудувати три таких вежі, відзначають у ВВС. Каркас споруди складається з трубчастих сталевих елементів, зовні вкритих тришаровими так званими сендвіч-панелями, які забезпечують надійну ізоляцію. Внутрішня частина арки облицьована полікарбонатними панелями, що не дають радіоактивному пилу осідати на металевих конструкціях. Крім того, між зовнішніми стінками циркулює тепле сухе повітря, яке запобігає утворенню конденсату та корозії.Споруда здатна витримувати потужні торнадо, а також тривалий вплив температури повітря в діапазоні від -43° до +45°. Окрім захисної функції, конфайнмент оснащений сучасними системами вентиляції, дистанційного управління та моніторингу. Передбачено спеціальні крани та обладнання, які дозволять безпечно демонтувати залишки старого саркофага та працювати над очищенням об’єкта.Новий безпечний конфайнмент став найбільшою рухомою спорудою у світі та головною гарантією безпеки для майбутніх поколінь. Він розрахований щонайменше на 100 років і має забезпечити контроль над руїнами ЧАЕС, поки вчені та інженери працюватимуть над остаточною ліквідацією наслідків катастрофи, яка хоч і захоронена, але ще багатьом поколінням становитиме небезпеку. Повністю земля в Чорнобилі зможе очиститися від радіації лише за сто тисяч років. Читайте також: Що робити, як їсти та пити при радіаційній аварії. Інструкція

В Україні другий день в окремих областях споживачам відключають електроенергію.

Леся Кушнір — Sеnіоr Dеlіvеry Маnаgеr в міжнародній ІТ-компанії. З чоловіком і трьома дітьми вони переїхали в село у Карпатах, де тепер паралельно з основною роботою розвивають ферму альпак «Хитра стайня». Про перевезення альпак через польський кордон, менеджмент ферми і життя в горах Леся розповіла в інтервʼю DОU. «Мій неочевидний „козир“: те, що я — мама трьох дітей». Про роботу в ІТ В ІТ я працюю останні пʼять років. До цього близько десяти років працювала в інвестиційних компаніях — залучала в Україну міжнародних інвесторів, торгувала єврооблігаціями та акціями. Коли у мене з’явилася третя дитина, зрозуміла, що хочу зростання. Тому я повністю змінила індустрію, роль і професію. Було два варіанти: або йти в агро і займатися трейдингом, або обрати ІТ. Спочатку здавалося, що мій досвід не зовсім підходить, та зараз я розумію, що проєктний менеджмент — це моє. На співбесіді я навіть виявила неочевидний «козир», що я — мама трьох дітей. Знаєте, є стереотип, що краще не казати про дітей на співбесіді, бо вони можуть сприйматися як проблема: брак часу, лікарняні тощо. Але я вирішила сказати, що доволі непогано керую проєктами, бо в мене троє дітей. І це був момент вау-ефекту, коли було очевидно, що я «продала» свої навички. Тепер я розумію чому: якщо ти можеш одночасно справлятися з такими різними завданнями вдома, то на роботі це теж буде твоєю сильною стороною. Я працюю у великій організації з різними напрямами і весь час зростала як горизонтально, так і вертикально: починала з Рrоjесt Маnаgеr, переходила на більш технічні ролі. За відчуттями, я кілька разів змінювала свою діяльність, не змінюючи компанії. Окрім роботи, вже понад два роки ми з чоловіком розбудовуємо та розвиваємо ферму альпак «Хитра стайня» на межі сіл Річка та Яворів в Івано-Франківській області. «„Хитра“ — це про складність, нестандартний підхід і функціональність». Звідки назва та ідея ферми Стайня — це основа концепції нашого проєкту, вона в центрі всього, і саме тому ми обрали цю назву. А «хитра» — бо не проста: у ній живуть цікаві тварини альпаки, яких не так багато в Україні. До того ж стайня сучасна. Там є камери відеоспостереження, спеціальні поїлки та інші зручності. Завдяки цьому легко утримувати стайню в чистоті, а тваринам — комфортно жити. Тому «хитра» — це про складність, нестандартний підхід і функціональність. Відео стайні зсередини, джерело: Іnstаgrаm Ферму ми розвиваємо на землі, де жили декілька поколінь моєї родини: я отримала її у спадок від бабусі та дідуся. Ми всі гуцули. Ідея розпочати свій бізнес у Карпатах зародилася у 2020-2021 роках, у розпал ковіду. Тоді компанія відправила мене на ремоут, діти перейшли на дистанційне навчання, а чоловік якраз звільнився. Тобто ми перестали бути привʼязаними до міста. Та переїзд все-таки вимагав хоробрості, бо в нас був налагоджений побут і власна квартира в Києві: велика, комфортна, красива. Виникла ідея побудувати на нашій ділянці в Карпатах будинок під здачу, бо в суспільстві є запит на відпочинок в горах. І в процесі перебиратися ближче, щоб менеджерити будівництво. Фото ділянки в Карпатах влітку 2021 року, джерело: Особистий архів Восени 2021 року ми почали робити дорогу до самого будинку: найбрутальнішу ділянку в 600 метрів тоді розрівняли, завезли багато машин щебеню. По суті, це точка старту підготовчих робіт зі здачі будинку: ми шукали забудовника і зробили проєкт майбутнього будинку. У середині лютого 2022 року ми родиною приїхали до батьків чоловіка у Львів, щоб мати змогу залишити з кимось дітей і з’їздити в Карпати вирішити справи по будівництву. А 26 лютого, через два дні після початку повномасштабного вторгнення, вже з речами приїхали в бабусин дім у Карпатах: я, мій чоловік Максим, троє наших дітей (Дзвінка, Злата та Дем’ян) і золотистий ретривер Бабай. Ми розглядали різні варіанти, адже на роботі мені пропонували релокацію в один з офісів за кордоном, але буквально в перші два тижні зрозуміли, що хочемо залишитись жити в горах. «Мрія, взята з полички». Про те, як вирішили заводити саме альпак Це було дуже органічне рішення, і я пам’ятаю відчуття полегшення, коли ми його ухвалили. Тепер ми могли втілювати мрії та бажання, які без нашої присутності тут були б неможливі. Я завжди хотіла мати тварин і куди б не поїхала, намагалась знайти ферми. Не можу пояснити чому, але у мене велика любов до таких місць. Пам’ятаю, якось в Ісландії ми зупинилися пожити на конюшні. Це було в полі, навколо ні душі, лише коні. Відчуття були неймовірними. Це особлива енергетика. Альпаки і Перу мене дуже надихають, хоча я там ніколи не була, і це досі моя мрія. Я довго задивлялась на цих тварин, бо вони такі прекрасні. І мені стало цікаво, чи могли б вони жити в наших Карпатах. Почала читати і зрозуміла, що тут для них — ідеальний клімат. Вони природно живуть у горах і добре переносять перепади температур, не люблять спеку, а серед гір завжди прохолодно і є багато площі для випасу. Коли ми в лютому 2022-го зрозуміли, що залишаємось жити в Карпатах, я, не довго думаючи, дістала ферму альпак з полички мрій, і ми взялись за її втілення. «Все технічне завдання йшло від нас». Проєктний менеджмент ферми Для мене будь-яке завдання — це проєкт. Незалежно від того, чи це питання, пов’язане з дітьми, чи робоче завдання, чи господарське. Ти проводиш дослідження, розбиваєш на частини, визначаєш, що потрібно, і реалізовуєш. Так само було з фермою альпак. Ми з чоловіком почали з досліджень: Вивчали всі доступні в інтернеті матеріали. Насправді в мережі інформації англійською мовою дуже багато, зокрема на YоuТubе.Склали список ферм, які хочемо відвідати у Польщі. Якщо ви поїдете до Польщі або просто на карті введете «альпака», побачите ферми кожні кілька кілометрів. Наприклад, Соnіrаyа та Неаvеn — одні з найбільших. Я переконалася, що ми йдемо в правильному напрямку: Польща близько, і якщо там це так популярно, то рано чи пізно набуде поширення і в нас. Потім ми відвідали обрані ферми, поспілкувалися з власниками та працівниками, щоб краще зрозуміти, які умови необхідні альпакам. Я навіть надіслала проєкт альпакарні знайомій фермерці в Польщі, щоб вона подивилася і дала фідбек. Все технічне завдання йшло від нас. Ми фіналізували документацію і почали будувати Звісно, не власними руками: наймали львівську будівельну компанію, яку довго шукали. Мій чоловік Максим був постійно на місці та фактично виконував роль прораба. Це була велика залученість. Не можу уявити, як можна побудувати щось, якщо ви не на місці! Єдиний варіант — найняти когось, кому повністю довіряєш. Відео з підготовки брами для «Хитрої стайні», джерело:Іnstаgrаm І що важливо: Максим не мав досвіду в будівництві. Як і я, він багато років працював в офісах, носив костюм і сидів на зустрічах. Та він розібрався у всіх нюансах і повністю взяв контроль будівництва на себе. Паралельно ми почали пошук альпак. Спочатку думали, що знайдемо їх в Україні, бо не було плану везти тварин з-за кордону. Але не знайшли потрібних. В Україні є багато альпакоподібних тварин, але нам було важливо купити здорових альпак з гарною шерстю, щоб у перспективі їх можна було розмножувати. Тому ми поставилися до пошуку дуже серйозно. Нам допомогла віцепрезидентка Асоціації заводчиків альпак у Польщі: вона знайшла для нас ферми, де можна придбати тварин. «Це був найдовший dеlіvеry, який я коли-небудь робила». Як перші альпаки приїхали в Україну Отже, альпак ми все-таки привезли з Польщі в травні 2024 року. І організувати це було дуже непросто. Я жартувала, що це був найдовший dеlіvеry-процес у моїй кар’єрі Dеlіvеry Маnаgеr. Сукупно це зайняло близько року. Було багато паперової роботи, і головне — дуже незвична для мене комунікація. Відео перших альпак на фермі, джерело: Іnstаgrаm Наприклад, якщо на роботі я запускаю проєкт у Штатах, то збираю всіх на дзвінок, хто б де не перебував, і ми за кілька днів можемо розв’язати будь-яке питання. Але з перевезенням альпак інша ситуація. Ти пишеш, а відповіді немає. Потім пишеш через тиждень, а відповідають не те, що потрібно. Люди працюють в зовсім іншій сфері та з іншими темпами життя. Пам’ятаю різні етапи: від зневіри до розпачу, а потім — надії. Було декілька таких хвиль. І ще ж рідні запитували: «А коли будуть тварини?». Я вже не могла це чути, тому що не могла відповісти. Я за них повністю розрахувалась, але вони ще були на фермі в Польщі. Постійно надходила нова інформація: то ось скоро, то зачекайте, то потрібно місяць карантину, то тести на туберкульоз, які їм зробили, не підходять, то ще щось. І мова про привезення з Польщі, тобто не дуже здалеку. Ми навіть жартували: «Купімо якийсь причіп і просто їх самі привеземо». Але так не можна, бо не пропустять через кордон. Потрібна спеціальна ліцензія для фургона та водія, розмитнення та інші моменти. У результаті ми дочекалися — приїхали шість альпак. Поки що лише хлопці: два самці (залишаємо на розплід) і чотири кастрованих (для компанії, бо альпаки потребують соціалізації). Наші альпаки мали польські імена, але вони були не дуже цікаві, тому ми їх переіменували на українські: Бажан та Їлак (гуцульська варіація імені Ілля) — це наші самці.Вир, Ярополк, Дарій і Свирид Опанасович — наші четверо хлопців. З останнім — жодної передісторії цього імені немає, просто чоловік вирішив жартівливо назвати. Коли альпаки нарешті приїхали, ми відкоркували пляшку шампанського. Я не могла повірити, що ці тварини, на яких ми так довго чекали, нарешті в стайні: живуть своє чудове життя. Свирид Опанасович на природі, джерело: Іnstаgrаm А взагалі, першими на фермі зʼявилися кури, бо це легко: поїхав на ринок, купив і все. Спочатку ми придбали кілька звичайних курей, але згодом я захотіла більш специфічні породи, тож почала шукати на ОLХ. Ми їздили Івано-Франківською областю, купували курей і тепер знову будемо розширювати курник. Я вже забронювала партію курочок на березень. У нас на це цілий rоаdmар. Щодо курника, то він поки що досить простий і ще без півня, бо ми не займаємось розведенням. Але це теж у планах на наступний рік: півень, курчата, весь цикл. До речі, курочки на фермі, не прості: вони несуть кольорові яйця. І наші гості зможуть спробувати їх на сніданок. Всі ці елементи створюють атмосферу казкового фермерського вайбу. Приклад кольорових яєць, джерело Іnstаgrаm «Це не ті тварини, які будуть раді обіймам». Більше про альпак та особливості їхньої поведінки Багато хто думає, що альпаки — тварини, яких можна обіймати, але насправді в них немає такої природної потреби. Коли альпака народжує, вона не облизує дитинча, на відміну від інших тварин, тих самих корів. Альпаки не люблять, коли їх гладять. Можливо, є винятки, але загалом це не ті тварини, які будуть раді обіймам. Їм цікаві люди, вони підходять, особливо якщо у тебе є морквинка. Але в нас тільки один альпака зараз підходить, щоб його почухали — це Бажан. Від їхньої появи у травні з альпаками не було жодних неприємних ситуацій. Але оскільки вони належать до родини верблюжих (Саmеlіdае), то можуть плюватися — зазвичай один на одного, коли з’ясовують стосунки. Здебільшого так роблять самці, які можуть між собою посперечатися. Я чула від нашого перевізника історію, що один з альпак плюнув на ветеринара на кордоні Сама ж жодного разу не бачила подібного щодо людини. Це не лами, які набагато більш агресивніші. Альпаки дуже милі та спокійні. Коли я шукала ветеринара, то дивилась, хто працює з верблюдами. Це великий челендж — знайти такого спеціаліста в Україні. Якби я була новачком у заведенні альпак, то починала б з таких питань: чи є достатньо площі для них, щоб вони могли бігати, чи є хороша трава та сіно, чи можна знайти ветеринара. За альпаками цікаво спостерігати. Коли дивишся відео в інтернеті, вони здаються просто пухнастими та милими, але насправді вони ще дуже енергійні. Класно бігають, особливо коли є простір, разом ходять, роблять однакові рухи. Якщо один побіг кудись, всі йдуть за ним. Вони навіть у туалет ходять одночасно, і це дуже цікаве видовище. Альпаки дуже чистоплотні, обирають для своїх потреб лише кілька зон і користуються винятково ними. «З однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок». Про догляд та особливості розведення альпак Загалом альпаки не потребують особливого догляду, але є кілька нюансів. По-перше, це стадні тварини. Тому не можна купити одну чи дві альпаки — потрібно щонайменше три однієї статі. Якщо альпака буде сама, вона може просто померти, адже це суперечить її природним потребам. По-друге, у харчуванні альпак важливі площа для випасу та велика кількість трави. І тут у нас все добре: польські колеги були вражені умовами для альпак, адже у нас велика площа паші — 3,3 гектара. Вони бігають на вільному просторі: мабуть, це найщасливіші тварини у світі. За умовами ми з польськими фермами точно можемо змагатися. Територію для альпак ми огородили: встановили великий паркан, поділили її на кілька частин, щоб можна було чергувати випас. Коли дівчата приїдуть, вони будуть пастися окремо. Стайня сконструйована так, щоб з одного боку жили дівчата, з іншого — хлопці, і між ними має бути певна відстань. В нас цю задачу вирішує оборіг — простір, де зберігається сіно. Ми спершу вивчили ці важливі правила і тепер дотримуємось їх. Окрім сіна і трави, даємо їм корм. Перші великі порції ми привезли з Польщі разом з альпаками. Зараз купуємо корм в Україні — він для малої рогатої худоби, але склад дуже схожий, тому підходить альпакам. Тварини мають отримувати всі необхідні елементи для здоров’я. По-третє, альпаки потребують медичних процедур. Це і щеплення, і засоби від кліщів. Стрижка нігтів, підпилювання зубів. Нігті ми з чоловіком вже обрізали: це робив він, а я тримала тварину. Нині у нас шість альпак, але коли їх буде 60, я б хотіла, щоб хтось допомагав, тому що роботи дуже багато. І є речі, які неможливо самому виконати, наприклад, ми разом даємо препарати тваринам. Це часто відбувається в мої вихідні або ввечері. По-четверте, альпак потрібно стригти. Це тварини, яких загалом заводять заради шерсті. Вона дуже цінна: гіпоалергенна, легка, м’яка. Шерсть дорога через кілька чинників: стрижуть альпак раз на рік,з однієї тварини можна отримати від 3 до 5 кілограмів шерсті.Для розуміння: одна шапка — це орієнтовно 200 грамів шерсті. Отже, з однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок. Наші альпаки приїхали вже постриженими. І це спростило нам життя, бо я навіть не уявляю, як би ми справлялися з цим у перший тиждень, адже якраз був сезон стрижки. Стрижка альпак складна, бо потрібно використовувати спеціальні інструменти, а ідеально — ще й мати спеціальний стіл для стрижки. Альпака — велика тварина, це не вівця, яку можна швидко постригти, затиснувши між ногами. Все займає більше часу, особливо якщо цього не робив раніше. Цього року ми їздили до колег на стрижку, щоб побачити цей процес. Зазвичай стрижуть альпак у травні, але залежить від сезону. На відео — процес стрижки альпаки, джерело: Іnstаgrаm «Ферма для життя». Як усе влаштовано зсередини Ми поки що не відкрилися, потрібно зробити багато роботи. Анонсувати будемо на нашій сторінці. Коли ми починали цей проєкт, не планували відкривати ферму для відвідування. Спочатку ідея була простішою — будинки на фермі, де можна винайняти житло. Але в процесі я зрозуміла, що є запит від людей, які хочуть просто подивитися на альпак, не обов’язково залишатися на фермі. Тому з чоловіком ми почали обговорювати, що, ймовірно, варто відкрити ферму для відвідувань. Та це точно не буде постійна історія типу «працюємо щодня». Плануємо створити спеціальні слоти, коли можна буде приїхати, і це буде окремий продукт. Поки що ми не готові приймати гостей у такому форматі, адже для цього потрібна окрема інфраструктура: туалет, зона для очікування і так далі. Це все ще в процесі. Отже, плануємо мати дві опції: життя на фермі. У нас навіть слоган так само звучить. Ви приїжджаєте, винаймаєте один з двох будинків і в комфортних умовах спостерігаєте, як живуть тварини. Попередньо перший будинок відкриємо до кінця весни 2025 року, а другий — пізніше, протягом року.відвідування ферми (без проживання), більш обмежений формат, який теж плануємо запустити 2025 року. Зараз на фермі проживає дві собаки, багато курей, три коти і шість альпак. Територія ферми, джерело: Іnstаgrаm По території — у нас є зона будиночків, яка віддалена від основної зони, де ми з сім’єю живемо. А між нами — загальний простір, де розташовані ферма і пасовище з альпаками. Ми з чоловіком ділимо відповідальність за родину та стайню. Стратегічні та фінансові питання — це моя відповідальність на цьому етапі життя. Чоловік займається всіма господарськими справами: тваринами, будівництвом, доглядом за територією, логістикою. Щодо дітей, то вони вже шкільного віку, тому немає потреби сильно їх няньчити. Обов’язки по дітях ми розподіляємо, але це не завжди рівномірно, а залежить від того, хто чим завантажений у той чи інший момент. Я працюю в класичному розумінні фултайму, зранку до ночі. Коли їду у відрядження, то всі справи падають на Максима. Іноді ми привозимо бабусю на допомогу. «Найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи». Про фінанси та окупність Про кошторис поки що складно говорити, бо ми ще в процесі будівництва. Якщо дивитись на нашу ферму з погляду класичного бізнесу, то це не дуже репрезентативна історія, адже можна побудувати будинок значно дешевше, зробити все аскетичніше і простіше, і окупиться він швидше. Звісно, бізнес-частина для нас важлива, але в нас не стоїть ціль швидко відбити гроші. Ми прагнемо створити місце з душею, яке полюбиться гостям. До того ж робимо фокус на комфорті та безпеці, використовуємо якісні матеріали. Все це не дешево. Не знаю, чи це коректно порівнювати, але в якийсь момент ми продали нашу чотирикімнатну квартиру в Києві. І вклали гроші в «Хитру стайню». Це дає уявлення про контекст. Наприкінці 2022-го до нас прийшли покупці і запропонували придбати квартиру. Ми вирішили, що це той момент, коли потрібно наважитися на продаж (хоча у 2021 році, наприклад, я не була готова її продавати). Найімовірніше, до постійного проживання в Києві, як це було до лютого 2022 року, ми вже не повернемось. Крім того, я продовжую працювати, що також допомагає фінансово підтримувати розвиток ферми. Можу сказати, що найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи. Це Карпати: місцевість гориста, скеляста земля. Вирівняти її, зробити дренажі, дороги дорого і складно. Лише покращення останніх 600 метрів дороги до нашої ділянки обійшлось у близько 8000 доларів. Я навіть не встигла детально все спланувати, хоча я той ще фрік — завжди моніторю кожну копійку, записую все в файлики, веду витрати. Але тут був момент, коли витрати на земельні роботи почали йти настільки швидко, що навіть я не встигала їх усвідомлювати. Але саме будівництво було більш-менш фіксованим. Підготовчі земельні роботи, джерело: Іnstаgrаm Ще затратні каміни: їх можна було б зробити дешевше. Але коли починаєш розбиратися в деталях, хочеш унеможливити ризики загоряння, зробити все безпечним. І тоді вирішуєш зробити дорожче, але якісно. Звісно, у мене є підрахунки і прогнози. Та для мене важливішою є душа цього проєкту. Тому і термін, в який у нас буде повернення інвестицій буде більший: 4-5 років, а не 2-3, якби ми ставили в пріоритет бізнес-складову. «Я не почуваюся ізольованою». Про те, як змінилося життя з переїздом З переїздом я почала бачити людей набагато частіше. Хоча існує стереотип, що якщо ти живеш в селі в горах, далеко від всіх, то ти стаєш відлюдькуватим. Та це зовсім не так. Друзі та знайомі, що їдуть у наш бік, завжди намагаються заїхати, зустрітися. Їм цікаво побачити це місце. Тому я не почуваюся ізольованою. Та і колеги іноді приїжджають до мене під час відпусток. Загалом у Києві я давно не вела активного соціального життя. Робота, діти, побутові турботи — завжди було багато справ. На заходи чи зустрічі з друзями я ходила досить рідко. Ми не відчуваємо себе чужими у цій громаді. Мене тут добре знають, бо з бабусею я буквально росла. Мені було вісім місяців, коли сталася Чорнобильська аварія, і батьки залишили мене пожити з бабусею в Карпатах, бо так було безпечніше. В результаті я прожила тут до пʼяти років. Тут я почала говорити гуцульським діалектом. Згодом часто приїжджала на всі канікули. На жаль, бабуся померла у 2015 році. Дідусь живе в Києві. Я певна, що сусіди були здивовані нашим переїздом з Києва Думаю, вони спочатку пояснювали нашу присутність великою війною. Але тепер розуміють, що ми тут надовго з огляду на масштаби будівництва. Та і чоловіка добре прийняли: він у мене роботящий, а тут це дуже цінують. В умовах початку повномасштабного вторгнення в дітей теж не було жодних претензій чи заперечень. Вони, звісно, не були в захваті, та розуміли реальність. По приїзду ми передусім налагоджували побутові умови. Бабусин будинок на той момент вже був облаштований певними зручностями — свердловиною і туалетом, про які подбала моя мама для комфорту дітей на канікулах. Але ще багато чого не вистачало: наприклад, в кімнаті була лише одна розетка, погані проводка і світло, було холодно. Перші пів року ми були зосереджені на цих побутових моментах. Я працювала з мобільним інтернетом, та через поганий звʼязок діти не могли приєднуватися по Zооm до уроків, а навчання в школі продовжувалось. Спали всі разом в одній кімнаті. Холодно, старі меблі, купа мотлоху, який збирався поколіннями. Робоче місце ми облаштували на горищі, в кімнаті, де колись стояв верстат. Замовили старлінк. Це було важливо для моєї роботи, адже це наша основна фінансова підтримка. Окрім цього, ми почали розчищати територію, привезли теплицю, зробили грядки, посадили сад. Це була велика робота, і ми були зайняті щодня. Це, як я тепер розумію, врятувало наш ментальний стан. Наразі у мене немає потреби часто їздити в офіс. В Україні його вже не існує у звичайному розумінні: офіс закрили з початком повномасштабного вторгнення, наразі у нас є коворкінг, де співробітники можуть орендувати місце і працювати, а компанія це оплачує. Я їжджу у відрядження кілька разів на рік, максимум два-три рази. Зазвичай у Софію в Болгарії, рідше — у Бостон в Штатах. «Я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами». Як ферма і життя на природі вплинули на родину Я бачу великі зміни. По-перше, підтримка ментального здоров’я. Ми дуже любимо їздити в ліс, і раніше поїздки траплялися лише на вихідних, зі складною логістикою. Умовно, подорож тільки в одну сторону займала півтори-дві години. І ми приїжджали сильно виснажені, треба було ще й дітей годувати та інші справи робити. Зараз я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами, особливо під час грибного сезону. Встала з-за столу, прогулялась і вернулась додому. Або рано-вранці перед роботою. Останнім часом трохи занедбала цю традицію, але хочу її відновити — пройтися біля дому або зробити невеликий хайк перед роботою. Чоловік у мене взагалі суперактивний. Він цілий день на вулиці. Я ще не встигла кави попити, а в нього вже 10 000 кроків на трекері. І до вечора цифри просто божевільні. Це все, а також повітря, дуже впливає на здоров’я. До речі, шкіра теж стає здоровішою, і це дуже помітно. Навіть просто виходиш на вулицю, дивишся на краєвид, і одразу змінюється настрій. Це своєрідне перезавантаження. По-друге, покращення здоровʼя. Ми вирощуємо свої овочі та маємо свіжі яйця від власних курочок. Їжа стає здоровішою, бо ти знаєш, звідки вона взялася. Коли ти вирощуєш щось, що потім їси, це зовсім інший досвід. Є відчуття гармонії і вдячності. Вирощені власноруч овочі, джерело: Іnstаgrаm «Цікаво спостерігати, як в житті руйнуються стереотипи». Про плани Я жартую, що роблю кар’єру в треніках на горі й не планую зупинятись. Мені це дуже цікаво. Класно спостерігати, як у житті руйнуються стереотипи: ти не можеш зростати, якщо в тебе є діти, або якщо ти живеш в селі, або якщо ти займаєшся чимось ще, окрім роботи. Але насправді все можна бути мамою і дружиною, будувати карʼєру, розводити курей, їздити в Бостон і навіть заводити альпак. В перспективі є багато інших планів і ідей: більше будиночків, збільшення поголів’я альпак і їх розведення,виготовлення виробів з шерсті. Точно плануємо мерч, колись мрію про лінійку одягу. Навіть думали з чоловіком, чи не завести нам YоuТubе-канал і стрімити, як він миє стайню. Сьогодні на такий божевільний контент є попит. Але кожна ідея вимагає багато ресурсу, тому всьому свій час. Звісно, плануємо й далі навчатись, їздити на курси, здобувати нові знання. Це завжди непроста логістика, бо хтось має залишатися з дітьми та доглядати за фермою, а я — брати відпустку. Планів і мрій багато. Це, можливо, звучить пафосно, але я справді відчуваю цю енергетику і невидиму підтримку своєї землі. Я розумію, що все заплановане має збутися і що все буде добре. Є віра в краще. Дай Боже, аби була перемога. А далі вже плани реалізуються.

Міністр фінансів Сергій Марченко підписав із Європейським союзом угоду про надання Україні макрофінансової допомоги на суму до 35 млрд в рамках ініціативи Великої сімки (G7). Позику погашатимуть коштом прибутків від заморожених російських активів в ЄС. Це робить її фактично безповоротною для України, повідомляє пресслужба Мінфіну. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туск анонсував "знакові події" для України Угоду від України також підписав голова Національного банку Андрій Пишний, а від Євросоюзу - віцепрезидент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс. "Остаточний обсяг МFА буде визначено після затвердження суми кредитів всіх сторін ініціативи. Враховуючи запропоноване фінансування Сполученими Штатами у 20 млрд доларів США, макрофінансова допомога від ЄС може складати 18 млрд євро", - йдеться у повідомленні. Для отримання допомоги Україна має виконати 14 заходів у різних сферах: макрофінансова стабільність, державні підприємства, державне управління, енергетика, верховенство права та боротьба з корупцією, а також оборонна промисловість. У перший день роботи нового керівництва європейських інституцій голова Європейської ради Антоніу Кошта побував в Україні. Він, зокрема, зустрівся із президентом Володимиром Зеленським. Він подякував усій команді Європейської ради за політичні рішення та за політичну, військову, фінансову, гуманітарну допомогу.

Наразі існує висока ймовірність того, що взимку в українців не буде світла по 4-8 годин на день.

Україна відзначає трагічну та водночас героїчну дату 19 листопада – 1000 днів із початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги. Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.З нагоди 1000 днів війни в Україні, 19 листопада Європарламент проведе позачергове пленарне засідання, яке включатиме спеціальне звернення президента України Володимира Зеленського. Про це повідомила президентка Європарламенту Роберта Мецола, пише Радіо Свобода.Світ визнав Росію агресором, що сіє терор і хаос, та відповів їй санкціями та ізоляцією. Натомість Україна стала прикладом незламного духу, об’єднавши довкола себе країни, що підтримують її прагнення до свободи. Наша боротьба уособлює глобальні цінності: перемоги світла над темрявою, демократії над тиранією, людяності над варварством.Болючі втрати Тисячі життів мирних людей та військових було втрачено через агресію РФ. Кожна смерть - це невимовний біль та трагедія, яка залишає рани у серцях близьких та народу загалом. Війна не оминає жодного регіону та населеного пункту, залишаючи по собі руїни та ріки сліз. У лютому 2024 року президент України вперше відкрито заявив про втрати серед наших захисників на пресконференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024". За його словами, станом на 25 лютого армія втратила близько 31 000 військових. Водночас втрати російської сторони, за оцінками, становили приблизно 180 000 осіб (загиблих та поранених - до 500 тисяч).Втім, у вересні 2024 року американське видання Wаll Strееt Jоurnаl опублікувало матеріал, де зазначалося, що кількість загиблих українських військових сягнула 80 000, а ще 400 000 зазнали поранення. Щодо російських втрат, оцінки дещо різняться: за одними даними, загинуло 200 000 окупантів, а поранених — також близько 400 000. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на сьогодні росіяни втратили понад 717 тисяч військових. Проте, визначити реальну кількість загиблих і поранених сьогодні неможливо. Україна та РФ не розкривають повних даних про свої втрати, зокрема, з міркувань безпеки та задля протидії маніпуляціям.Ми всі пам’ятаємо, як проводжали в останній шлях Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі", який став символом нескореності, Олександра Мацієвського, чий вигук "Слава Україні" перед лицем смерті став уособленням нашої сили, льотчика Валентина Коренчука на позивний "Бджоляр", відомого своєю майстерністю та відданістю небу. Нажаль, із кожним днем війни таких історій стає все більше. Кожного полеглого захисника українці проводжають в останній путь, стоячи на колінах. Перелічити всіх героїв складно, однак на їх честь переназивають вулиці та сквери, встановлюють пам'ятники та закарбовують імена у мистецьких творах. Пам’ятаймо про кожного військового, їх жертва ніколи не буде забута, бо вони боролися за наше сьогодення та наше майбутнє.Людина – це найцінніший скарб нашого народу. Багато цивільних сьогодні також пройшли нелегкий шлях, так, лише з серпня 2024 року понад 170 000 людей були змушені залишити свої оселі на сході України через активні бойові дії. Деякі з них знайшли безпеку в інших регіонах України, де вже перебуває близько 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а інші - приєдналися до 6,7 мільйона біженців, які знайшли прихисток за кордоном.З початку 2024 року майже 400 000 українців перетнули кордони ЄС у пошуках захисту від вибухів та небезпеки. Ці цифри — не просто статистика, за ними приховуються долі, історії та мрії тих, хто був змушений залишити рідні місця. На підконтрольній частині нашої країни нині проживає близько 25-27 мільйонів людей. Руйнування інфраструктуриЗагарбники цілеспрямовано знищують критичну інфраструктуру: школи, лікарні, житлові будинки, електростанції. Особливо складним став опалювальний сезон 2022–2023 років через масовані обстріли енергетичної системи.За 2023 рік українська енергетика зазнала значних втрат внаслідок цілеспрямованих атак російських окупантів. Було зафіксовано 271 удар по об’єктах генерації, що призвело до масштабних руйнувань та пошкоджень. Як зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, в Україні не залишилося жодної теплоелектростанції (ТЕС) чи гідроелектростанції (ГЕС), яка б не постраждала від ворожих обстрілів упродовж зими. Низка населених пунктів залишались протягом декількох діб без електроенергії та водопостачання. За декількох років війни масштаби пошкоджень настільки великі, що відновити повну потужність енергетичної системи до початку нового опалювального сезону виявилося неможливо. Україна зазнала масштабних втрат у сфері енергетики також у 2024 році, адже близько 65% енергогенеруючих потужностей було зруйновано через масовані обстріли РФ. Загроза й досі залишається високою, оскільки обстріли тривають, ускладнюючи зусилля щодо відновлення енергетичної системи та забезпечення стабільності в умовах наближення холодної пори року. Навіть за умови, якщо більше не буде пошкоджень енергетичних об'єктів, експерти прогнозують, що за сильних морозів в українських оселях не буде світла щонайменше до чотирьох годин на добу. Енергетики та уряд продовжують працювати над мінімізацією наслідків для населення, відновлюють пошкоджені об'єкти та запроваджують нові технологічні моделі, однак всі ці процеси потребують значних ресурсів та часу. Сьогодні енергетичний терор – це ще один психологічний прийом агресора, що не полишає спроби дестабілізувати життєво важливі системи країни та посилити гуманітарну кризу. Вплив на довкілляВійна завдала Україні колосальних екологічних втрат, які мають довгострокові наслідки, деякі з них зараз навіть складно повністю оцінити.Через військові дії, на місці тисяч гектарів природних зон залишились вигорілі ліси та поля. Це не лише знищує природне середовище тварин, а й збільшує рівень СО2 у атмосфері. Заміновані поля, ліси та річки перетворюють величезні площі в зони екологічної катастрофи, роблячи їх небезпечними для використання людиною та природою. Сумна статистка говорить про те, що сьогодні Україна є найбільш замінованою країною у всьому світі. Станом на 1 липня 2024 року понад 144 тисячі квадратних кілометрів України вважаються потенційно небезпечними через вибухонебезпечні предмети, тобто замінованими. Цю інформацію оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України.Війська РФ окупували та знищили десятки національних парків та заповідників.  Так, відомий своєю унікальною фауною та флорою регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", був просто спалений. Нелюдське ставлення до довкілля загарбники показали також в заповіднику "Асканія-Нова", знищуючи рослини та вивозячи тварин із їх природного ареалу. Однак, справжній екоцид та техногенну катастрофу світ побачив 6 червня 2023, вночі окупанти підірвали машинну залу Каховській ГЕС зсередини, повністю знищивши станцію. За даними "Укргідроенерго", відновлення ГЕС неможливе через масштабність руйнувань. Цей акт агресії завдав Україні збитків на суму майже 14 мільярдів доларів США, як зазначають на веб-порталі ООН України.Цей удар не лише завдав значної шкоди енергетичній інфраструктурі. Під воду пішли десятки населених пунктів, а в небезпеці опинились цивільні як на підконтрольній частині України, так і на окупованій. Підрив греблі має серйозні екологічні наслідки, адже знищено екосистеми, назавжди втрачено ендемічні види тварин, а купи сміття та відходів були змиті у Чорне море.Підрив Каховської ГЕС, Фото: Колаж Еспресо ТVВажливі досягнення та перемогиУкраїнська армія вразила світ своєю мужністю та професіоналізмом. Відбиття російського наступу на Київ, звільнення Харківщини, Херсона та багатьох інших населених пунктів — це перемоги, які увійдуть до підручників історії.Битва за Київ, де умовною точкою відправки є початок повномасштабного вторгнення, тривала приблизно до квітня 2022 року. Цей етап війни мав надзвичайно велике значення, оскільки окупанти були впевнені, що зможуть захопити столицю без супротиву. Російські війська почали наступ на столицю з декількох напрямків, зокрема через Ірпінь, Ворзель і Бучу, з метою стрімко прорватися до центру Києва і захопити урядові будівлі. ЗСУ та тероборона продемонстрували надзвичайну стійкість і рішучість, зірвавши плани агресора.Особливу важливість мали бої за ключові об'єкти, такі як аеропорт "Антонов" у Гостомелі, де війська агресора зазнали великих втрат, намагаючись захопити стратегічний пункт. Стійка оборона Києва та злагоджені дії українських сил, змусили ворога відступити. Ця перемога мала вирішальне значення для подальшого розвитку ситуації в країні, адже поставила російське командування в скрутне становище.Харківську стратегічну наступальну операцію можна назвати однією з найбільш значущих та яскравих подій у контексті російсько-української війни. Завдяки стратегічній майстерності та чітким військовим діям, українські сили змогли обманути противника, створивши враження, що наступ відбудеться в іншому напрямку. Цей маневр дозволив українським військам не тільки здобути стратегічну перевагу, а й розгромити деморалізовані російські підрозділи, які відступили до лінії державного кордону України.У вересні Сили оборони України звільнили від ворога важливі населені пункти, зокрема Богородичне та Святогірськ, що на півночі Донецької області. За результатами операції було звільнено понад 300 сіл та міст, а також очищено 3800 кв. км території, на яких проживає понад 150 тисяч українців. Ця невелика перемога стала важливим кроком у контексті звільнення окупованих територій і зміцнення українських позицій на Сході країни.Операція зі звільнення правобережжя Херсонської області стала важливою віхою в боротьбі України. Російські війська укріплювали свої позиції на цьому напрямку протягом місяців, зокрема, створюючи потужні фортифікації: бетоновані укриття, окопи та добре організовані вогневі точки. Однак завдяки майстерності українських командирів та точно спланованим тактичним маневрам, ЗСУ змогли провести серію ефективних операцій.А 11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Тисячі громадян зустрічали своїх визволителів з українськими прапорами, що стало символом великої перемоги та надії для всіх, хто пережив окупацію. Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Fасеbооk, Ще однією новиною, яка задавалась просто неможливою на початку повномасштабного вторгнення РФ – це те, що українці наважаться перенести військові дії на територію ворога. Курська наступальна операція стала однією з найбільш значущих в історії війни, продемонструвавши відвагу та стратегічне планування Сил оборони. Операція розпочалася орієнтовно 6 серпня 2022 року, саме тоді Росія заявила, що українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Курської області. Однак, "прорив" не став кінцевою точкою, а українські підрозділи продовжували ефективно просуватися вглиб території та закріплюватись на цих територіях.До кінця серпня ЗСУ досягли значних результатів, зокрема, взяли під контроль 100 населених пунктів, це близько 1294 кв. км території, та захопили в полон майже 600 солдатів РФ. Ця наступальна операція надала Україні деякої стратегічної переваги та значно зміцнила моральний дух на фронті.Крім того, всі пам'ятають запеклу боротьбу та звільнення острова Зміїний, блискавичне знищення флагмана російського Чорноморського флоту - крейсера "Москва", ретельно сплановане повернення під контроль України "вишок Бойка" та інше. Насправді, наші військові щодня виконують важливі завдання, як крок за кроком допомагають наближати нашу перемогу. Дуже багато місій та операцій сьогодні засекречені, їх подробиці ми зможемо дізнатись лише після закінчення війни. Вишки Бойка, Фото: Головне управління розвідкиВажливо згадати, що наші люди показали унікальний приклад згуртованості: волонтери, медики, підприємці та звичайні люди стали до лав опору. Кожен робить свій внесок у перемогу. Якщо росіяни намагались розколоти наше суспільство, тоді можна з впевненістю сказати, що війна стала поштовхом для піднесення української культури.Крім того, світова спільнота об’єдналася навколо України, надаючи фінансову, військову та гуманітарну допомогу. Постачання сучасної зброї, санкції проти РФ та політична підтримка стали важливими для нашої країни у цій війні.Що чекає українців попереду?Найбільша мрія всіх українців – перемога у війні та повернення всіх військових і цивільних додому, до мирного життя. Експерти зазначають, що війна в Україні найімовірніше буде продовжуватися і в 2025 році. Найближчими місяцями прогнозується зниження активності російського наступу на Донбасі, хоча це не означає завершення бойових дій. Залежно від подій, можливий розвиток низки сценаріїв. Серед низки варіантів розглядаються як нові контрнаступальні дії Збройних Сил України, так і політичні зміни, що вплинуть на хід війни. Зокрема, йдеться про потенційні переговори з Росією, адже міжнародна політична ситуація також відіграє важливу роль.Останніми місяцями інфопростір переповнений можливими сценаріями розвитку війни у зв'язку з обранням нового президента США. Дональд Трамп неодноразово наголошував на тому, що зможе зупинити війну в Україні "за один день". Деякі фахівці зазначають, що Трамп може ініціювати укладення мирного договору між Україною та РФ. На думку колишнього спеціального радника з російських і євразійських питань при головнокомандувачі сухопутних військ США в Європі Марка Войгера, такий договір може бути досягнутий "не заради справедливості, не заради відновлення суверенітету України та покарання російської агресії", а шляхом посиленого тиску на Київ. Однак, існують інші думки, зокрема, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко припустив, що Путін не погодиться на пропозицію Трампа про заморожування конфлікту на нинішній відмітці фронту. Це пов’язано з тим, що Росія претендує на території, які залишаються підконтрольні Україні, тому такий план може викликати внутрішню критику в РФ. Коваленко вважає, що за таких умов, Трамп буде змушений активніше постачати Україні озброєння, навіть більше, ніж це відбувалось за адміністрації Байдена. Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Фото: Gеtty ІmаgеsІнтерпретацій та сценаріїв розвитку подій дуже багато, напевно ніхто не може точно передбачити події, які будуть відбуватись. Однак кожен українець вірить, що Росія відповість за свої злочини: міжнародний трибунал, репарації та покарання винних. Це питанням не лише справедливості, а й безпеки.Сьогодні 1000 днів війни показали незламність українців, які вірять у свою перемогу, незважаючи на неймовірні труднощі. Попереду ще чекає багато випробувань, але об'єднана нація, яку підтримує цивілізований світ, зможе подолати всі перешкоди. Слава Україні! Героям слава!