Search trend "День єднання"

Православна Церква України розвінчала міф, що жінкам не можна заходити до церкви у штанах. Ця заборона стосовно жінок виникла від неправильного тлумачення Писання, пояснили у пресслужбі Православної церкви України. у Fасеbооk. Тому до храму жінки можуть заходити у штанах і подібних заборон не існує. "Немає в нашій церкві такої заборони. Та й в інших Православних церквах світу (окрім МП, очевидно) подібних правил, які б забороняли зараз жіноцтву в штанах приходити до храмів. Для наших священнослужителів важливим є не те, в якому одязі людина приходить до храму, а головне - з якими бажаннями та духовними потребами", - йдеться у дописі. Найчастіше в контексті такої "заборони" заходити у штанах посилаються на рядки зі Старого Завіту: "На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це" (Втор. 22: 5). Тут мається на увазі заборона чоловікові вдавати з себе жінку, а жінці - чоловіка. Священики ПЦУ переконані, що для Бога важливе не зовнішнє, а внутрішнє, не тимчасова "обгортка" людини, а її духовні прикраси. "Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє - заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом. А Господь Ісус Христос заповідав: "Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вербна неділя: що обов'язково треба принести до церкви та яку молитву промовити Не витрачайте час на непотрібні суперечки і заборони, не судіть інших людей за зовнішністю. Особливо зараз, під час війни і великих втрат. Можливо, ця людина втратила все, і в неї просто немає іншого вбрання. А навіть якщо й є - не ви їй Суддя. Прагніть того, щоби не виглядати, а бути вірними - не зовнішньо, а внутрішньо. Зустрічайте людей з любов՚ю, а не з осудом, з радістю, а не з докором. "Двері Церкви завжди відкриті для всіх - і чоловіків, і жінок. І чи будуть то жінки з покритою чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, в будь-який день календаря - наші храми завжди відкриті для вас, аби стати місцем молитви та єднання з Господом", - наголосили священики. У травні на українців чекає найсвітліше свято року - Світле Христове воскресіння. Якщо новий церковний календар не впливає на дату святкування Великодня 5 травня, то інші церковні свята змінили свої дати у травні. Які свята тепер святкуємо в інші дні, розповість Gаzеtа.uа

Це свято має особливе значення в церковному календарі, оскільки вшановує пам'ять двох видатних апостолів, які зробили великий внесок у розвиток і поширення християнства.Коли відзначають День святих апостолів Петра і Павла у 2025 році?Зазвичай пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла вшановували в Україні 12 липня православні християни, відповідно до юліанського календаря. Однак після однієї із найбільших важливих подій 2023 року у релігійному світі  – переходу українських церков на новоюліанський календар, дата святкування змінилась.День святих апостолів Петра і Павла відзначатимуть 29 червня. Це свято є важливою подією у християнському календарі.Історія апостола Петра та ПавлаАпостол Петро, уроджений Симон, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. За своє життя він пройшов шлях від простого рибалки до одного з найвпливовіших проповідників християнства. Петро відіграв ключову роль у формуванні первісної християнської церкви. Згідно з Євангеліями, Ісус назвав його "Петром" (що означає "камінь") і сказав, що на цьому камені збудує свою церкву. У Писанні від Матвія 16:18 йдеться:Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть їїПетро був присутній при багатьох важливих подіях життя Ісуса, включно з Преображенням і Воскресінням.Апостол Павло, відомий також як Савл з Тарсу, спочатку був ревним переслідувачем християн. Проте після драматичного осяяння на шляху до Дамаска, він став одним з найпалкіших проповідників християнства. У дев'ятій главі Книзі Діяння святих апостолів сказано:Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: "Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?"Савл запитав: "Хто ти, Господи?"І голос відповів: "Я Ісус, Якого ти переслідуєш. "Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити"Павло здійснив кілька місіонерських подорожей, під час яких поширював християнське вчення серед язичників та засновував храми на території тодішньої Римської імперії. Апостоли Петро і Павло загинули мученицькою смертю за свою віру під час переслідувань християн у Римі. Їхні смерті стали символом відданості Христу і були значущими подіями в ранній релігійній історії.Апостол Петро, згідно з віруваннями, був розп'ятий у Римі під час правління імператора Нерона. За легендою, Петро попросив розіп'яти його вниз головою, оскільки не вважав себе гідним померти так само, як Ісус Христос. Місце його страти традиційно вважається Ватиканським пагорбом, де нині знаходиться базиліка Святого Петра.Апостол Павло також загинув мученицькою смертю в Римі приблизно в той самий час, що й Петро, під час правління Нерона. Оскільки Павло був римським громадянином, його стратили шляхом обезголовлення, що вважалося менш болісним і принизливим способом порівняно з розп'яттям. Місце його страти знаходиться за межами стародавнього Риму, де тепер стоїть базиліка Святого Павла за мурами.Фото: fssрх.nеwsСвято Петра і Павла символізує єдність і різноманітність у християнстві. Апостоли були дуже різними за своїм походженням і шляхом до віри, але обидва стали стовпами церкви. Їхні життєві приклади демонструють, що шлях до Бога може бути різним для кожного, але мета завжди одна – служіння Богу і ближнім.Традиції відзначенняВ Україні та інших країнах з християнськими традиціями день Петра і Павла відзначається урочистими богослужіннями, де віряни згадують подвиги і вчення апостолів. У цей день багато людей відвідують церкву, де проходять святкові літургії. Також прийнято читати уривки з Послань апостола Павла і Євангелій, де йдеться про життя та діяльність первоверховних Петра і Павла.Серед народних традицій також є звичаї, пов'язані з завершенням Петрівки – посту, який передує святу. У цей період люди відвідують родичів і друзів, а також займаються благодійністю.Також, на це свято існує традиція готувати мандрики – це солодкі сирні булочки або пампушки, які стали невід'ємною частиною святкового столу на "Петрів день". Мандрики готуються з тіста на основі сиру, яєць, цукру та борошна. За легендою, ця страва має давнє походження і символізує мандрування світом апостолів.День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – це нагадування про важливість віри, відданості та служіння. Вшанування цих великих апостолів зміцнює духовний зв'язок між віруючими, нагадуючи про фундаментальні цінності християнства. Свято Петра і Павла надихає на духовне зростання і єднання у вірі, де кожен може знайти свій шлях до Бога, як це зробили великі апостоли.У народі казали: "Прийшов Петро — почалось жниво". Саме з цього дня в багатьох регіонах починали масово косити сіно, збирати врожай, особливо жито. Апостол Петро вважався покровителем хліборобів.

36 тисяч людей побували на фестивалі сучасної попкультури FАNСОN 2025. Це другий найкращий показник відвідуваності за всю історію проведення комік-конів в Україні. Цьогорічний FАNСОN проходив 7-8 червня на території Міжнародного виставкового центру в Києві. Крім конкурсів косплею та К-Рор танців, ігрових турнірів, презентацій коміксів, музичних виступів, реслінгу й інших активностей, на фестивалі провели публічні розмови з трьома іноземними гостями. На благодійній основі на подію завітали шотландський актор Сильвестр Мак-Кой, британський актор Міккі Льюїс, а також німецький косплеєр, каскадер і постановник боїв Бен Бергманн, відомий як Маul Соsрlаy.Сильвестр Мак-Кой найбільше знаний за ролями Сьомого Доктора у серіалі "Доктор Хто" та Радаґаста Брунатного в кінотрилогії "Гобіт". Міккі Льюїс - актор епізодичних ролей і масових сцен, який з'являвся в серіалі "Доктор Хто", франшизі "Зоряні війни" та інших кіно- й телепроєктах. А Маul Соsрlаy створює костюми та трюки для різних компаній. У його доробку - косплеї таких персонажів, як Джоел, Кратос, Снейк, Скорпіон, Дарт Мол тощо. У перший день FАNСОN він прийшов в образі Ґеральта із серії відеоігор "Відьмак", а у другий - в образі Супермена, тому що "S на його грудях - це символ надії, а я хочу принести сюди трохи надії".Публікуємо найцікавіші тези з бесід із зірковими учасниками на головній сцені фестивалю. Маul Соsрlаy: На жаль, не залишилося персонажів, яких я хотів би втілити. Усіх, хто мені подобається, вже закосплеїв. Тому тепер зазвичай не доводиться вибирати. Просто чекаю нових відеоігор і фільмів. Наприклад, нещодавно побачив крутого воїна, схожого на вікінга, у майбутній грі Воrdеrlаnds 4. А потім так склалося, що компанія звернулася до мене з пропозицією зробити косплей цього героя. Просто робіть. Це завжди моя головна порада для людей, які хочуть почати займатися косплеєм. Оберіть якогось героя та рухайтеся крок за кроком. Не думайте забагато. Бо коли дивитеся на персонажа загалом і намагаєтеся уявити весь костюм, то бачите багато проблем, які ще не знаєте, як розв'язати. Просто почніть з одного елемента. Скажімо, з якоїсь рукавиці. Зробіть це, а тоді можете думати про наступну частину. Цей процес подібний до поступового прибирання захаращеної кімнати, куточок за куточком. Головне, що я засвоїв про роботу каскадера за всі ці роки - треба знати свої межі. Ви повинні робити те, що вам до снаги. Не можна зариватися, адже це небезпечно. Хоч як би ви готувалися та вчили рухи, деякі речі зовсім інакше працюватимуть на знімальному майданчику. Вам треба знати, де який ракурс, пам'ятати, де що розташовано, враховувати всі інші обставини. Важливо вміти адаптуватися до умов і навіть іноді імпровізувати. Завжди відчував глибокий зв'язок з українцями, особливо з 2017 року, коли побував на фотосесії в Чорнобилі. Коли почалася війна, я був шокований, як і весь світ. Думав, що можу зробити, щоб допомогти. Зрозумів, що я не такий великий контентмейкер і не зберу мільйонів, хіба що кілька сотень доларів. Почувався безнадійно та нічого не зробив. Шкодую про це. Торік мені запросив FАNСОN. Я погодився, бо це якраз те, що можу зробити. Показати, що ви не самі, адже багато людей думають про вас щодня. На жаль, не зміг приїхати, бо вже мав бути на іншому фестивалі. Цього року я побачив, як погано та зневажливо ставилися до Володимира Зеленського в Білому домі. Одразу після цього зв'язався з організаторами FАNСОN. Запитав: "Чи ви хочете, щоб я приїхав?". Вони відповіли: "Звісно, було б чудово. Скільки це коштуватиме?". Сказав, що ніскільки. Мені було страшно, але хотів приїхати та бути поруч із вами. Тепер стою тут і вже не боюся, бо побачив, мабуть, найкращих людей, яких коли-небудь зустрічав. Бачу хоробрість, єднання, силу та любов. І завдяки вашій відвазі відчуваю впевненість. Не через той шлях, який лежить попереду вас, а через той шлях, що ви вже пройшли. Після трьох років війни проти більшої та сильнішої армії, після трьох років захисту вашої країни та свободи найважливіше, що ви все ще тут. Сильвестр Мак-Кой: Гадаю, я народився в цьому бізнесі. У тому значенні, що завжди намагався смішити та розважати людей, ще починаючи зі школи. Потім, коли вчився на священника, в семінарії моїй бабусі сказали: "Вашому онуку варто бути актором". Насправді в цих двох професіях багато подібного. Ви так чи так працюєте на публіку, у вас є стабільна аудиторія, хороший костюм, а наприкінці за це ще й платять гроші. Тому стати актором було для мене неминучим. У мене, як і в кожного актора, є багато втрачених ролей, які вислизнули з рук. Їх зазвичай важко згадати, бо швидко забуваєш, щоб не засмучуватися. Нереалізовані ролі - це звичайна справа та частина акторського досвіду. Свого часу мене хотіли взяти, зокрема, в серіал "Гра престолів". Сказали, що я занадто хороший і для мене приготують якусь особливу роль. Але про мене забули. "Володар перснів" - чудова книжка. Описане там про моральний компас і боротьбу зі злом мало би бути цілком очевидним і зрозумілим усім. Але, на жаль, не є. Проблема в тому, що історія повторюється через те, що багато хто дозволяє цьому відбуватися та не робить висновків. А взагалі-то я був у "Гобіті", а не "Володарі перснів". До речі, коли довелося зніматися, вирішив перечитати твір. Зрозумів, що мого персонажа там фактично немає, просто згадано його ім'я. За багато років до "Гобіта" мене розглядали на роль у "Володарі перснів". Міг зіграти Більбо. Під час кастингу мені постійно казали, що влаштовую їх. Зрештою все звелося до двох потенційних кандидатів - мене та неперевершеного Ієна Голма. Роль усе ж таки дісталася йому, адже він тоді був вільний. Але режисер Пітер Джексон пам'ятав про мене всі наступні роки та захотів, щоб я втілив Радаґаста Брунатного в "Гобіті". Коли зі своїми синами вирушив на прем'єру, якраз хвалився, що буде неймовірний момент на екрані, де в кадрі в хатинці в лісі - лише я та плюшевий їжак. А потім із великим подивом побачив, що зробили художники. Вони перетворили це опудало на милого їжака, який помирав. Глядачі казали: "Бідний їжачок, що з ним?". І ніхто не дивився на мене. FАNСОN звернувся до мене минулого року. На жаль, саме в час фестивалю в мене була інша робота. Зате цьогоріч я був вільним, тому мусив приїхати. І відчуваю неймовірну радість бути тут тоді, коли хоробрий народ України бореться зі злою силою. Це те, що ми, супергерої, робимо в уяві, а ви, українці, - по-справжньому. Ми на Заході дякуємо вам від щирого серця. Бо ви боретеся не лише за свою країну, а й за нас. Міккі Льюїс: Я ніколи цього не очікував, але здається, "Доктор Хто" став у певному сенсі нашою спадщиною - для мене та для Сильвестра Мак-Коя. Цей серіал із нами, навіть якщо не працюємо над ним. Ми подорожуємо світом і беремо участь у всіх цих подіях саме завдяки "Доктору Хто". Щойно зіграв у новому фільмі "Фантастична четвірка", де мав роль із діалогом. Довелося говорити з американським, а саме нью-йоркським, акцентом. Якимось дивом моє виконання реплік на знімальному майданчику вийшло таким колоритним, що режисер не міг втриматися від сміху. Тепер мені цікаво подивитися, чи залишиться це у стрічці. Усі ситуації з вирізаними діалогами та сценами - досить типове явище в кіно. У мене багато ролей із репліками, які часто безжально прибирають. І не через те, що жахливо граю. Це просто питання часу. Щоб зробити фільм, доводиться чимось жертвувати - все не вмістити. Ми, актори, живемо у фентезі-світі кіно й телебачення, незалежно від того, боремося зі злом чи втілюємо його. Але ви, українці, живете в реальності. І попри те, що перебуваєте під бомбардуванням ідіотів із Росії, залишаєтеся сповнені сил і незламності та продовжуєте зберігати надію і радість. Захоплююся вами та вражений вашою стійкістю в умовах війни, гарним настроєм і добротою.

16 червня розпочинається Петрів піст. Він завжди починається у другий понеділок після Трійці. Петрів піст - це літній багатоденний піст, встановлений на честь двох найбільш шанованих апостолів Петра і Павла. Його ще називають Апостольським, Петропавлівським або Петрівкою. Петрів піст 2025 року триває лише 13 днів - від 16 до 28 червня (включно), а це найменша можлива кількість днів. Також він менш суворий, адже апостол Петро був рибалкою і вважається покровителем рибалок. А тому в більшість днів дозволяється споживати рибу й морепродукти. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як привітати з Днем Ангела. Хто святкує іменини 28 червня Мета Апостольського посту - досягти самовдосконалення шляхом добровільного утримання від деяких видів продуктів та від повсякденних справ, які можуть призвести до гріховного стану. Дотримуючись певних обмежень, людина має прагнути до духовної та тілесної чистоти. Відмова від певної їжі, молитва, покаяння, співчуття та гуманне ставлення до оточуючих допомагає відчути єднання з Богом. Що можна та не можна їсти на Петрів піст Апостольський піст загалом вважається не суворим. Із раціону виключається м'ясна їжа, яйця та молочні продукти. Також на час посту рекомендується відмовитися від алкоголю та шкідливих звичок. Суворий піст - у середу і п'ятницю. У ці дні потрібно дотримуватися сухоїдіння тобто споживання невареної їжі рослинного походження. Під забороною не лише їжа тваринного походження, а й риба та рослинна олія. Серед дозволених продуктів, зокрема, хліб, вода, сіль, сирі фрукти та овочі, сухофрукти, горіхи і мед. У понеділок дозволяється гаряча їжа, але без використання олії. В решту днів можна їсти рибні, круп'яні, грибні страви з рослинною олією. А у суботу, неділю, у свято Різдва Іоанна Предтечі (24 червня), а також на престольне свято храму дозволяється випити трішки вина. Заборони Апостольського посту Крім утримання від певної їжі, під час посту треба обмежити відвідування розважальних заходів. Свята краще відзначати у родинному колі, без гучних застіль та веселощів. Не слід допускати поганих думок, лаятися, сваритися з оточуючими людьми, заздрити та засуджувати. У період посту церквою не здійснюється таїнство шлюбу (вінчання). Забороняється також проводити обряди, не пов'язані з церквою, зокрема, ворожіння та інші магічні ритуали. 24 червня віряни відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме цього дня церква вшановує народження одного з найбільших пророків, який передрік пришестя Спасителя та охрестив Ісуса Христа у водах Йордану. У народі цей день оповитий численними прикметами й традиціями, адже з ним пов'язують і літнє сонцестояння, і очищення водою.

16 червня розпочинається Петрів піст. Він завжди починається у другий понеділок після Трійці. Петрів піст - це літній багатоденний піст, встановлений на честь двох найбільш шанованих апостолів Петра і Павла. Його ще називають Апостольським, Петропавлівським або Петрівкою. Петрів піст 2025 року триває лише 13 днів - від 16 до 28 червня (включно), а це найменша можлива кількість днів. Також він менш суворий, адже апостол Петро був рибалкою і вважається покровителем рибалок. А тому в більшість днів дозволяється споживати рибу й морепродукти. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як привітати з Днем Ангела. Хто святкує іменини 28 червня Мета Апостольського посту - досягти самовдосконалення шляхом добровільного утримання від деяких видів продуктів та від повсякденних справ, які можуть призвести до гріховного стану. Дотримуючись певних обмежень, людина має прагнути до духовної та тілесної чистоти. Відмова від певної їжі, молитва, покаяння, співчуття та гуманне ставлення до оточуючих допомагає відчути єднання з Богом. Що можна та не можна їсти на Петрів піст Апостольський піст загалом вважається не суворим. Із раціону виключається м'ясна їжа, яйця та молочні продукти. Також на час посту рекомендується відмовитися від алкоголю та шкідливих звичок. Суворий піст - у середу і п'ятницю. У ці дні потрібно дотримуватися сухоїдіння тобто споживання невареної їжі рослинного походження. Під забороною не лише їжа тваринного походження, а й риба та рослинна олія. Серед дозволених продуктів, зокрема, хліб, вода, сіль, сирі фрукти та овочі, сухофрукти, горіхи і мед. У понеділок дозволяється гаряча їжа, але без використання олії. В решту днів можна їсти рибні, круп'яні, грибні страви з рослинною олією. А у суботу, неділю, у свято Різдва Іоанна Предтечі (24 червня), а також на престольне свято храму дозволяється випити трішки вина. Заборони Апостольського посту Крім утримання від певної їжі, під час посту треба обмежити відвідування розважальних заходів. Свята краще відзначати у родинному колі, без гучних застіль та веселощів. Не слід допускати поганих думок, лаятися, сваритися з оточуючими людьми, заздрити та засуджувати. У період посту церквою не здійснюється таїнство шлюбу (вінчання). Забороняється також проводити обряди, не пов'язані з церквою, зокрема, ворожіння та інші магічні ритуали. 24 червня віряни відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме цього дня церква вшановує народження одного з найбільших пророків, який передрік пришестя Спасителя та охрестив Ісуса Христа у водах Йордану. У народі цей день оповитий численними прикметами й традиціями, адже з ним пов'язують і літнє сонцестояння, і очищення водою.

У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 км та 500 і 100 м. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 кілометри та 500 і 100 метрів. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.

06 червня - особливий день в календарі.06.06.2025 є дзеркальною датою, яка несе в собі особливу енергетику. Повторення чисел у такому поєднанні вважається потужним символом рівноваги, внутрішньої гармонії та моментом, коли варто звернути увагу на себе, свої емоції та стосунки з близькими. Цей день ідеально підходить для очищення, пробачення, завершення старого і постановки нових намірів. Водночас він вимагає обережності у словах, діях і рішеннях - усе, що ви посієте 6 червня, може мати глибокі наслідки. Шістка, яка домінує в цій даті, символізує гармонію, любов, турботу про ближніх, красу і сімейні цінності. Gаzеtа.uа розповість, як найкраще провести цей день та чого уникати. Що важливо зробити 6 червня Приділіть час родині та дому. Це ідеальний день для примирення, турботи про близьких або облаштування домашнього простору. Працюйте над емоціями. має бути баланс. Займіться медитацією, йогой або прогулянкою на природі. Це допоможе відновити внутрішню гармонію. Завершіть старе. Дзеркальні дати мають силу "замикати" цикли. Спробуйте закрити питання, які давно вас турбують. Пробачайте. Сила шістки - у співчутті. Відпустіть образи, щоби звільнити місце для позитиву. Плануйте важливе. Цей день підходить для створення візуалізацій і написання намірів щодо майбутнього - особливо в особистому житті. Чого слід уникати Конфліктів і критики. Будь-яка негативна енергія у дзеркальний день може "віддзеркалитися" у відповідь. Тому уникайте всіляких конфліктів та критики. Не повинно бути імпульсивних рішень. Особливо щодо фінансів, стосунків чи змін у зовнішності. Краще не переводити кошти та не брати кредити. Намагаєтесь не бути самотнім в цей день. Це день для єднання, а не для усамітнення чи самозаглиблення з сумними думками. Уникайте пліток і пустих розмов. Намагайтеся говорити щиро або мовчати. Слова цього дня мають вагу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приголомшливий любовний гороскоп на червень: знайдіть себе у списку щасливчиків Напишіть на аркуші три речі, які хочете залишити у минулому, і три, які бажаєте залучити у майбутнє. Збережіть цей аркуш як нагадування про ваше нове внутрішнє налаштування. В цей день цілком можливо привабити удачу, любов, здійснити бажання та змінити свою долю. Але водночас потрібно бути максимально уважними до своїх вчинків, бажань і слів. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.

69-й Пісенний конкурс Євробачення у Базелі охопив 166 млн людей на 37 ринках. Це на 3 млн більше, ніж торік, передає "Суспільне". Частка переглядів Гранд-фіналу склала 47,7%. Це найвищий результат з 2004 року. Серед молоді (1524 роки) частка досягла рекордних 60,4%. У 19 країнах частка перегляду перевищила 50%. Найвищі показники були в Ісландії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії. У Швейцарії Гранд-фінал дивився 1,1 млн глядачів, що на 57% більше, ніж у 2024 році. Німеччина зібрала найбільшу аудиторію - 9,1 млн глядачів. Польща потроїла показники - 4 млн. Греція досягла найкращого результату з 2010 року. Франція побила власний рекорд частки переглядів. На YоuТubе фінал зібрав 12,1 млн переглядів за тиждень. Це на 8% більше, ніж у 2024 році. Два півфінали також показали високі цифри. Загалом контент Євробачення переглянули 369,5 млн разів у 232 країнах. Голосування пройшло у 146 країнах. Найактивнішими за межами учасниць були фанати зі США, Канади, Мексики, Туреччини та ОАЕ. Соціальні мережі побили рекорди. У ТіkТоk перегляди досягли 748,5 млн. В Іnstаgrаm - 969 млн, а у Fасеbооk - 161 мільйон. Rеddіt виріс до 340 тисяч учасників. Офіційний подкаст зібрав понад 1,5 млн прослуховувань. Додаток Євробачення мав 1,8 млн користувачів, більшість з яких приєдналися в день фіналу. У Rоblох подія зібрала 1,2 млн відвідувачів з 183 країн. Під час фіналу грали 23 тисячі людей одночасно. 35 пісень потрапили до Аррlе Мusіс у 40 країнах. Переможець JJ з піснею Wаstеd Lоvе очолив чарти у п'яти країнах та увійшов у ltсznrе ще у двадцяти. На Sроtіfy офіційний плейлист став найпопулярнішим у світі після фіналу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасники Zіfеrblаt розповіли, що було найскладнішим на Євробаченні На Shаzаm ісландський гурт V&АЕlіg;В разом з R&Оасutе;А став лідером, а Wаstеd Lоvе очолила чарти в кількох країнах. У Базелі понад 500 тисяч людей відвідали заходи Євробачення. Відкриття зібрало 100 тисяч, Еurоvіllаgе - 190 тисяч, Еurоvіsіоn Squаrе - 135 тисяч. "Цьогорічний Пісенний конкурс Євробачення знову продемонстрував свою надзвичайну здатність об'єднувати млн людей по всьому світу через радість музики та спільне святкування. Зростаючий музичний вплив Конкурсу є незаперечним: пісні потрапляють у світові стримінгові чарти та надихають фанатів по всьому світу. Від віталень до прямих ефірів, від національної гордості до міжнародного єднання - Пісенний конкурс Євробачення залишається однією з найяскравіших і найбільш об'єднувальних культурних подій на планеті", - сказав директор конкурсу Мартін Грін. Раніше Лещинський заявив, що у нього виявили серйозну хворобу перед фіналом Євробачення. Артист зазначив, що лікарі заборонили йому співати.

У четвер, 15 травня, в Україні відзначають День вишиванки. Прима-балерина Катерина Кухар розповіла про свою колекцію вишиванок і знялася в потужному фотопроєкті до Дня вишиванки Код нації, код єднання.

У четвер, 15 травня в Україні відзначають День вишиванки. Це щорічне свято, яке не має фіксованої дати й припадає на третій четвер травня. Що таке вишиванка і чому вона важлива Вишиванка - це традиційна українська вишита сорочка, яка має глибоке культурне, історичне та символічне значення. Кожен орнамент, візерунок і колір має своє тлумачення: червоний символізує любов та життя, чорний - землю та силу, зелений - відродження, білий - чистоту. Вишиванки бувають чоловічі, жіночі, дитячі, святкові та повсякденні. Вони різняться залежно від регіону. Наприклад, полтавська вишивка - ніжна біла, буковинська - багатобарвна, а гуцульська - геометрична та контрастна. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свята травня: що відзначаємо і коли відпочиваємо в останній місяць весни Сьогодні вишиванка - це не лише елемент національного вбрання, а модний, патріотичний символ, який українці носять із гордістю. У День вишиванки ця сорочка перетвориться на одяг єднання, який нагадує: ми - нація з тисячолітньою культурою та незламним духом. Що це за свято - День вишиванки День вишиванки - це національне, але неофіційне свято, яке з'явилося у 2006 році з ініціативи студентів Чернівецького національного університету. День вишиванки - це не просто свято національного вбрання, а жива традиція, яка об'єднує українців у всьому світі. У цей день вишиванку одягають не лише в Києві, Львові чи Харкові, а й у Нью-Йорку, Торонто, Варшаві та Сіднеї. Для діаспори це спосіб зберегти зв'язок із Батьківщиною, продемонструвати свою культуру та нагадати світу, що українська ідентичність - жива, сильна і глибоко вкорінена. День вишиванки став міжнародним символом єдності, гідності та нескореності нації. День вишиванки українці цього року відзначають 15 травня. Це свято набуло особливого значення у час повномасштабної війни, розв'язаної Росією проти України. Gаzеtа.uа зібрала патріотичні та надихаючі вітання із Днем вишиванки та листівки, які варто відправити друзям та знайомим.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

В останній день березня Марін Ле Пен визнана винною у привласненні коштів, передбачених для оплати праці помічникам депутатів Європарламенту від НФ. Лідерку Національного об’єднання засуджено до 5 років позбавлення права обіймати посади з негайним виконанням вироку. Її також засуджено до 4 років позбавлення волі, два з яких замінено на носіння електронного браслету на щиколотці. Суд […]

Холі — це більше, ніж просто свято фарб. Це день радості, єднання, весняного оновлення та нагадування про те, що світло завжди перемагає темряву. NV Fооd зібрав підбірку найкращих страв до святкування Холі.

6 березня успіх прийде до тих, хто готовий ризикувати, імпровізувати та діяти нестандартно. Триває період нових починань, розширення зв'язків і фінансових рішень. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Це час єднання з людьми, які давно стали незамінними у вашому житті, - говорить астрологиня. - Телефонуйте старим друзям. Згадайте про іменинників, яких треба привітати з днем народження цього тижня. Багато хто ображатиметься, якщо про них забудете. Не лінуйтеся, тоді вдасться досягти бажаного результату. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна праця. Люди, з якими раніше посварилися, першими підуть на діалог. У четвер і п'ятницю варто шукати нову роботу та кохану половинку. Не проґавте свій шанс". Овен (21 березня - 20 квітня) Відчуєте приплив енергії. Ідеальний момент для складних переговорів та підкорення нових вершин. Головне - не конфліктуйте з керівництвом. Сюрпризи від партнера змусять вас усміхнутися. Самотнім Овнам варто придивитися до нових знайомств. Зустрінете цікаву людину, яка змінить ваші погляди на життя. Телець (21 квітня - 20 травня) З'являтимуться ідеї, які допоможуть гарно заробити. Ламатиметься побутова техніка та автомобілі. Важко буде знайти потрібні деталі й провести ремонт. Утримайтеся від покупок велосипедів. Близнюки (21 травня - 21 червня) Не бійтеся мріяти. Впевнено ідіть до своєї цілі. Захопитеся книгами. Це допоможе розібратися у собі та у стосунках з іншими. Добрий результат дасть нова дієта. Рак (22 червня - 22 липня) Той, хто матиме підтримку, зуміє досягти кращого результату. Чекайте на дзвінок від колишніх знайомих. Отримаєте пропозицію, перед якою важко встояти. Заробітки підуть угору. Лев (23 липня - 23 серпня) Не чекайте особливої нагоди, якщо хочете чогось досягти. Вас надихатимуть діти та кохані. Добре, якщо цей тиждень проведете у колі людей, які вас люблять. Діва (24 серпня - 23 вересня) У середині тижня розвидниться. Не бійтеся здатися смішним. Ставте питання, які вас хвилюють. Досягайте бажаних цілей і впевнено робіть те, що задумали. Заробітки вас потішать. Не давайте дітям та коханих марних сподівань. Це може розбити їм серце. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто не ризикує, той не п'є шампанського - які чотири знаки переслідуватиме везіння Терези (24 вересня - 23 жовтня) День заставить дивуватися і хвилюватися. Тримайте під рукою заспокійливе і покладайтеся на досвід. Не шкодуйте за речами, які губитимуться. Разом з ними відпадуть проблеми, які надокучали. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це гарний день для переговорів. У дискусії народжуватиметься істина. Будьте щедрими на компліменти. Радійте успіхам коханих. Знайдете роботу, яка приносить не тільки гроші, а й задоволення. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Вас чекають нові можливості, головне не боятися рухатися вперед. Програє той, хто довго вагатиметься. Краще триматися подалі від інтриг і не давати волю ревнощам. Хтось із оточення може дати вам цінну пораду. Прислухайтеся до неї. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Рутинні справи будуть забирати багато часу, але терпіння окупиться. Уникайте пліток, вони можуть створити проблеми. День підходить для романтичних вечорів і глибоких розмов. Ваша інтуїція підкаже, кому можна довіряти. Водолій (21 січня - 20 лютого) Емоції можуть зашкалювати, тому не робіть поспішних висновків та не приймайте імпульсивних рішень. Краще зачекати. Очікується прибуток, але витрачайте гроші розумно. День ідеальний для пошуку партнерів або презентації свіжих ідей. Керівництво цінуватиме вас за креативний підхід. Риби (21 лютого - 20 березня) Час зайнятися старими завданнями та довести їх до кінця. Ваші слова сьогодні будуть особливо вагомими. Зумієте згуртувати навколо себе однодумців і гуртом досягти неймовірних результатів. Варто бути уважними до деталей, адже навіть незначні події сьогодні можуть вплинути на ваше майбутнє. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

Неділя – це особливий день у багатьох культурах і релігіях, зокрема в християнстві. Він символізує єднання з Богом і відпочинок. Повний текст новини

З 20 лютого Прокат фільму "Безвихідь", режисер Тарас Костанчук Люди ховаються від обстрілів у підвалі багатоповерхівки в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Після вибуху вхід завалює і вони залишаються в замкненому просторі на сім діб. Герої починають конфліктувати під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде - Збройні сили України чи росіяни. Такий сюжет драми "Безвихідь". Її зняв режисер-дебютант Тарас Костанчук. Він - колишній командир штурмової групи добровольчого батальйону "Донбас", чия історія лягла в основу фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Головні ролі зіграли Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Олег Драч та інші. Стрічку знімали дев'ять днів у підвалі 5 на 5 метрів. Актори імпровізували в межах заданої сюжетної лінії. - Ідея виникла внаслідок почутого від близьких людей, які пережили жахіття лютого-березня 2022 року, сидячи в підвалах під безперервними обстрілами російських окупантів, - каже Тарас Костанчук. - У такій ситуації опинилися десятки тисяч мирних жителів прифронтових міст. Хотілося показати, наскільки українці різні, а водночас що їх об'єднує. Вони різні за соціальним статусом, вихованням, освітою, походженням і життєвим досвідом. Але однакові у прагненні бути вільними та незалежними. У критичний момент, у найстрашніші хвилини готові піднятися, ризикуючи власним життям, заради майбутнього своєї країни. 1 березня Презентація альбому Вікторії Вітренко Lіmbо - Це 100 хвилин музики - складна, вимоглива програма для голосу та фортепіано, в якій кожен звук і пауза мають свою вагу. Це подорож через стан невизначеності, - говорить виконавиця сучасної академічної музики Вікторія Вітренко про свій сольний альбом Lіmbо. Містить вокальні цикли композиторів Алли Загайкевич, Агати Зубель, Свена-Інго Коха, Їн Ван і Максима Шалигіна. Твори зосереджуються на станах очікування, ізоляції, перебування між світами тощо. Платівка вийшла цього лютого на лейблі експериментальної музики Кyіv Dіsраtсh. - Майже вся музика була написана 2021 року. Присвячена моїй подрузі та колезі Марії Колесниковій - флейтистці, активістці та політичній ув'язненій у Білорусі, - продовжує вокалістка. - У Lіmbо йду проміжними фізичними та емоційними станами і намагаюся перекладати їх за допомогою різноманітних вокальних технік, зокрема розширених. Тембрально темні пісні Зубель співаються із закритим ротом - так, ніби голос ще треба вхопити. У Загайкевич легкий шепіт раптом переходить у народний спів. У макабричних піснях Коха - естетика бельканто і шансону. У Шалигіна - відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. Протягом лютого співачка презентувала альбом у форматі перформативних лекцій у Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. Під час концерту в Києві так само співатиме, акомпануватиме собі на фортепіано та розповідатиме про структуру творів і специфіку вокальних технік. 18:00, Київ, простір Vеrе Мusіс Нub, вул. Малопідвальна, 21/8 З 6 березня Прокат фільму "Порцелянова війна", режисери Слава Леонтьєв і Брендан Белломо - Україна - як порцеляна, що її легко пошкодити, проте неможливо знищити, - каже художник Слава Леонтьєв. Він став одним із героїв документального фільму "Порцелянова війна" спільного виробництва України, США та Австралії. Свою дебютну стрічку зняв разом з американським режисером Бренданом Белломо. За сюжетом, після початку повномасштабного вторгнення харківський художник-кераміст і військовий інструктор Слава Леонтьєв разом із дружиною Анею Стасенко залишаються в рідному місті та продовжують створювати вироби з порцеляни. Серед руїн вони знаходять красу у природі та мистецьких практиках. А зображення на їхніх статуетках "оживають" у кадрі завдяки анімації. - Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації. Історії, що ми їх розповідаємо через мистецтво, - теж наш спротив, - продовжує Слава Леонтьєв. - Це кіно - про наше життя, творчість і боротьбу. Світова прем'єра відбулася торік на кінофестивалі "Санденс" у США, де фільм отримав гран-прі журі конкурсу американської документалістики. Загалом стрічка має майже 50 відзнак на міжнародних фестивалях і преміях, а також номінацію на цьогорічний "Оскар". 7, 8, 9, 19 березня Прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", режисер Річард Нельсон Виставу про Леся Курбаса готує американський режисер і драматург Річард Нельсон. Це його друга постановка в Україні після "Тускульських бесід" у столичному Театрі на Подолі минулого травня. Під час перебуванні в Києві Річард Нельсон зацікавився постаттю засновника українського модерного театру, дослідив інформацію про нього та за кілька місяців написав п'єсу. Дія розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, поки режисер та інша частина колективу відвідують місцевий театр. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. - Ідея - провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво у розпал великої війни, - говорить Річард Нельсон. - Моя вистава про акторок, які репетирують постановку під час воєнних дій. Акторки, що гратимуть цю виставу, також репетирують її, перебуваючи у воєнному Києві, але водночас відчуваючи потребу та радість бути разом і створювати театр. 7, 19 березня о 18:00, 8, 9 березня о 14:00, Київ, Київський драматичний театр на Подолі, Андріївський узвіз, 20Б 9 березня Концерт "Ше.Пісня 2025" - Багато друзів мене питає: "А чому ви не проводите фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fеst" у Києві? Адже до Моринців не всі можуть доїхати, а хочеться потрапити на сучасну, молодіжну шевченківську подію", - каже режисерка та співведуча концерту "Ше.Пісня 2025" Єлизавета Бойко. - Відповідаю просто: приходьте на "Ше.Пісню". Це велика частина фестивалю, де ми відкриваємо молодих талантів і відбираємо найкращих виконавців на "Ше.Fеst". Це можливість відсвяткувати День народження Тараса Шевченка в колі однодумців і відчути енергетику єднання в залі. Це захід, на який хочеться вдягнути найкращу вишиванку чи стилізовану етносукню, прийти в затишну локацію та насолодитися якісним українським контентом. Національний президентський оркестр під керуванням диригента Максима Гусака разом із вокальним дуетом "Тельнюк: Сестри" виконають твори з проєкту "Наш Шевченко". Фіналісти конкурсу "Ше.Пісня" представлять власні композиції на слова поета. А запрошені актори прочитають його вірші. 18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 9, 31 березня Вистава "Сойка", режисер Слава Жила - Я декілька років тому потрапив до психоаналітика. Знання про людську природу, які здобув у цьому процесі, лягли в основу режисури вистави, - говорить режисер Слава Жила, який створив постановку за твором Івана Франка "Сойчине крило". Називає її сеансом психоаналізу. Прем'єра відбулася цього лютого. За сюжетом, 40-річний самотній працівник бюро отримує лист від колишньої коханої. У тексті вона згадує історію їхнього знайомства та розлуки. - Іван Франко написав дуже поетичну новелу, але насправді тут відбувається справжня внутрішня битва з демонами. Твір максимально психологічний і містичний, - продовжує Слава Жила. - На сцені - двоє бідолашних створінь зі своїми святощами та прикрощами. Вони зустрінуться, щоб переповісти історію своїх поневірянь у пошуках одне одного. У мене на носі вік Хоми - головного героя. Саме жага до життя або криза середнього віку привела мене до театру "Актор" з ідеєю поставити цю виставу. На створення сценографії надихнула Яйої Кусама - японська художниця, яка регулярно проходить лікування у психіатричній клініці. Не шукайте у нас приземленості чи буквальності. Дія відбувається у підсвідомості героя, а ми лише намагалися раціоналізувати мотивацію вчинків. 19:00, Київ, Київський театр "Актор", вул. Велика Житомирська, 40 15, 16 березня Прем'єра вистави "Король Лір", режисер Дмитро Захоженко Історія про жорстоку реальність, яка приходить на зміну солодким ілюзіям, і про неусвідомлений вибір, що стає точкою неповернення. Так у столичному Театрі на лівому березі описують виставу "Король Лір". П'єсу Вільяма Шекспіра ставлять у перекладі Юрія Андруховича. Король Лір вирішує поділити Британію між трьома доньками. Для цього влаштовує конкурс: чим сильніше кожна висловить свою любов, тим кращу частину володінь отримає від батька. Влада засліплює, самовпевненість притупляє пильність, а великий спадок сіє ще більший розбрат у королівстві, за сюжетом. - Мене ця трагедія заворожує якоюсь неймовірною амплітудою, - каже режисер Дмитро Захоженко. - Від моменту, коли Лір у радості та щасті робить якусь феноменальну дурість - він віддає своє королівство просто по приколу. І закінчується тим, що ховає дитину, плаче над її тілом. Мені здається, багато в чому ми нині проживаємо якийсь подібний досвід. Наш "Король Лір" відрізнятиметься від умовно класичного прочитання. Це буде веселіша та драйвовіша вистава, оскільки хочеться йти у природу театру. А вона завжди про гру та надбудови, які зможемо створити всередині тексту. 18:00, Київ, Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25 До 30 березня Ретроспективна виставка "Всесвіт Володимира Микити" - Я прагнув показати неповторність та особливість життя закарпатців, - говорить народний художник України, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Його називають легендою закарпатської образотворчості та провідником у світ Карпат, а стиль - поєднанням закарпатських традицій із модерністськими пошуками. Ретроспектива творчості Володимира Микити містить майже 100 робіт, які охоплюють 75-річний творчий шлях художника. Простежує еволюцію його мистецьких спрямувань - від реалістичного живопису раннього етапу до абстракцій та напівфігуративних експресивних композицій сьогодення. Однією з родзинок експозиції організатори називають демонстрацію трьох варіантів "візитівки" автора - картини "Ягнятко" 1960-1980-х. Поруч із пейзажами, портретами та натюрмортами представлено графічні твори. - Володимир Микита - один із найяскравіших представників Закарпатської школи живопису, - каже кураторка виставки, мистецтвознавиця Олена Боримська. - Він зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт - із традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком осель, красивими й гордими жителями. Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 4 квітня Виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" Найповніший на сьогодні огляд українського модернізму, за словами організаторів, пропонує виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті". Демонструє майже 60 творів живопису та графіки. Серед 27 представлених митців - Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Михайло та Тимофій Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов тощо. Протягом 2022-2024 років проєкт побував у Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні та Лондоні. - Виставка розповідає історію художників, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво, - говорить кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач. - Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні мистецькі концепції. Попри складні історичні обставини - від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х - цей період став часом розквіту українського мистецтва. Експозиція порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців неправомірно зараховували до "російського авангарду". Проєкт уперше всебічно презентував український модернізм світовій спільноті, викликавши резонанс серед арткритиків видань Тhе Тіmеs, Тhе Guаrdіаn, Тhе Аrt Nеwsрареr. Та став актом порятунку унікальних творів під час повномасштабної війни. В умовах постійної загрози ці роботи були вивезені з Києва, щоб зберегти спадщину і донести світові правду про українське мистецтво, яке залишалося в тіні імперських і радянських наративів. Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6 До 4 травня Виставка Анни Звягінцевої "Світлячок" - Мені цікаво фіксувати те, що складно вловити. У непомітних, ефемерних, рутинних дій часто немає результату, проте це якась повсякденна діяльність, і вона має сенс, - каже художниця Анна Звягінцева. Вона використовує різні матеріали та медіа - від металу до паперу, від фотографії до живопису. До її персональної виставки увійшли роботи, створені з 2013 року і дотепер. Серед них - інсталяція "Посадити палицю", скульптури "Недоречні доторки" та "Намалювати вікно, зімʼяти папір", відео "Декларація про намір і сумнів". - Анна Звягінцева - художниця тонкої уважності. Вона зосереджена на пошуку найдрібніших життєвих рухів. Вихоплюючи їх із потоку життя, авторка перетворює каракулі розписаної кулькової ручки, подряпини на дверній ручці чи випадкові доторки на мистецтво, - говорить кураторка виставки, мистецтвознавиця Наташа Чичасова. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 До 1 червня Ретроспективна виставка "Всесвіт Любові" Першу ретроспективну виставку Любові Панченко у Музеї історії міста Києва позиціюють як символічне вшанування її життя та творчості. Мисткиня-шістдесятниця померла 30 квітня 2022 року після голодування в окупованій російськими військами Бучі. Проєкт є екскурсом у творчість Любові Панченко як художниці, дизайнерки, конструкторки, вишивальниці, дослідниці старовини. Розповідає про її життя через ескізи одягу, вбрання та аксесуари, картини, колажі, декоративні розписи, фотографії, особисті речі. Пояснює, чим особливий стиль Любові Панченко, за яких умов та в якому середовищі формувався її світогляд, чому вона не отримала успіх і визнання за життя. - Пишаємося тим, що ще за життя художниця передала весь свій творчий спадок нашій філії - Музею шістдесятництва. Понад 500 експонатів нині опрацьовуються, реставруються, досліджуються науковцями та спеціалістами і є перлиною фондової колекції, - каже генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова. - Історія Любові Панченко нагадує, що всі імперії рано чи пізно зникають, а традиції живуть, допоки є ті, хто їх відроджує та плекає. Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

16 лютого 2022 року президент України встановив нове свято - День єднання України