Search trend "День сім'ї"

Обраний президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп пропонує Мексиці та Канаді увійти до складу США. Ці країни зараз отримують величезні субсидії від Штатів. Про це Трамп заявив в інтерв'ю NВС Nеws. "Ми субсидуємо Канаду на суму понад $100 млрд на рік. Ми субсидуємо Мексику майже на $300 млрд. Ми не повинні цього робити. Чому ми субсидуємо ці країни? Нехай стануть новими штатами замість субсидій", - сказав обраний президент. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Орбан у США зустрівся з Трампом та Ілоном Маском Нині між цими трьома країнами діє майже безмитний режим відповідно до угоди між США, Мексикою та Канадою, яка була підписана Трампом під час його першого терміну перебування на посаді президента. Суттєво вплинути на торговельні відносини між ними можуть 25-відсоткові тарифні плани. Це потенційно може підвищити ціни на товари в США. Трампа також запитали, чи може він гарантувати, що його тарифні плани не означатимуть, що американські сім'ї платитимуть більше. "Я не можу нічого гарантувати. Я не можу гарантувати завтрашній день. Але я можу сказати, що якщо ви подивитеся - якраз до СОVІD, у нас була найбільша економіка в історії нашої країни. У мене було багато тарифів на багато різних країн, особливо на Китай", - сказав Трамп. Новообраний президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп, імовірно, змінить Конституцію. Він, зокрема, хоче скасувати громадянство за правом народження, передбачене 14-ю поправкою. Йдеться про те громадянство, яке отримали всі іноземці, що народились на території США.

Одне із найважливіших зимових свят - день святої Анни - за новим церковним календарем в Україні відзначають 9 грудня. Цього дня зазвичай вітають іменинниць, названих на честь праведниці. Теплі та щирі вітання зі святом Анни зібрала Gаzеtа.uа. Вітання зі святом Анни у картинках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Традиції святкування Різдва у світі: хто першим заніс ялинку до будинку та створив адвент-календарі Вітання зі святом Анни у віршах Я Тебе вітаю, мила Анна, Бо ангел твій святкує іменини, Від рідних я бажаю радості й тепла, щоб доля ніжно цілувала щогодини, Щаслива будь у колі друзів та родини! А ще бажаю я тобі любові і добра! На многії і благії твої літа! *** Ангел твій зиму приносить, І для тебе в небі просить: Долю добру, незрадливу, Ще й достатку цілу ниву, У сім'ї любов та шану. Із днем ангела, Анно! *** Анну, з днем Ангела щиро вітаю, Блакитного неба і щастя без краю! Здоров'я прекрасного, дуже міцного Везіння, терпіння і ласки від Бога! Хай Ангел тебе береже й захищає, І долі щасливої в Бога благає. Хай радість і усмішки в серці квітують, А люди хороші добро хай дарують. *** Хай ангел життя твоє оберігає, Біда нехай тебе не знає, Хай горе від тебе тікає, Друзі нехай не лишають. І щоб усім ворогам на зло Тобі завжди у всьому везло! Вітання зі святом Анни у прозі Вітаю з Днем ангела Анни і в це світле свято від душі хочу побажати миру, радості, достатку і здоров'я, добробуту, любові, гармонії і щастя. Нехай у житті завжди буде місце для доброї справи і справжнього дива! *** З Днем ангела Анни! Бажаю, щоб затишок і гармонія завжди панували в твоєму домі, щоб успіх супроводжував усі твої справи. Нехай настрій буде чудовим, а квіти і подарунки близьких людей будуть радувати! Любові і радості, щастя і натхнення! *** Вітаю тебе, Ганнусю, з днем Ангела і бажаю, щоб за допомогою його молитов влаштувалися всі твої справи, і ти знайшла б спокій і тут, і в майбутньому житті. Нехай сам Господь Бог береже тебе на многії і благії літа. Ще раз зі святом! *** Вітаю із Днем Анни! Нехай світле ім'я матері Пресвятої Богородиці стане твоїм захистом та життєвим оберегом. Нехай зберігає тебе, дарує надію, чистоту помислів, силу щирої віри, мир та душевний спокій. Підготовка до новорічних свят розпочинається завчасно. Це завжди вимагає багато часу та коштів. Проте, якщо планувати покупки заздалегідь, можна суттєво заощадити та уникнути метушні перед святом. Деякі продукти не тільки добре зберігаються, а й можуть стати вигідною інвестицією завдяки сезонним знижкам.

У Чернігові 6 грудня пройшов День Святого Миколая: один вітав людей у тролейбусах, ще четверо — відвідали сім'ї загиблих військових

Онкохвора принцеса Уельська приєдналася до чоловіка в перший день офіційного візиту поважних гостей з Катару. Колір її вбрання був символічним.

У кожного з нас є список рецептів смачних страв з картоплею. Але після цієї у вас з'явиться один незаперечний фаворит! Повний текст новини

День подяки (Тhаnksgіvіng Dаy) - державне свято у США, яке відзначається у четвертий четвер листопада. У цьому році він припадає на 28 листопада. Це одне з найпопулярніших свят у країні. За традицією, в цей день американці підносили хвалу Богу за багатий урожай, зараз свято втратило своє релігійне походження і перетворився на сімейне торжество. Ідея святкування закінчення збору врожаю сягає глибокої старовини. У Північній Америці це свято трансформувався у подячні молебні за багатий урожай, що супроводжувалися частуванням. За деякими відомостями, перші подячні молебні європейських переселенців відбулися в 1607 році в Джеймстауні, а також у колонії штату Мен. Однак у більшості випадків історію виникнення свята пов'язують з поселенцями, які прибули до Америки з Англії у кінці 1620 року на кораблі Маyflоwеr ("Травнева квітка"). Восени 1621-го року губернатор утвореної ними колонії Плімут Вільям Брадфорд запросив індіанців, що живуть по сусідству, відзначити разом з поселенцями триденне свято на честь першого врожаю, зібраного після голодної зими в Новому Світі, яку колоністи пережили багато в чому завдяки допомозі тубільців. Це був перший День подяки, але колоністи не тільки не називали його так, але й не планували робити його традицією - наступного року свята не було, його провели повторно тільки в 1623-му році, після того, як стурбовані посухою поселенці довго молили про дощ - і отримали його. Довгий час свято було неофіційним. Європейські переселенці влаштовували урочисте збирання осіннього врожаю на місцевому рівні. Кожен штат сам визначав дату святкування. Перший офіційний День подяки був оголошений у 1777-му році Континентальним конгресом і пройшов 18 грудня 1777-го року . У 1789-му році перший президент США Джордж Вашингтон проголосив свято національною подією. Датою проведення "Дня подяки та громадської молитви" (А dаy оf рublіс thаnksgіvіng аnd рrаyеr) стало 26 листопада, четвер. Проте в подальші роки День подяки продовжували проводити нерегулярно. Загальнонаціональним святом воно стало тільки в 1863-му році, коли президент Авраам Лінкольн оголосив, що відтепер останній четвер листопада відзначатиметься як День подяки. Правда, вже в 1865-му році свято відзначалося у перший четвер листопада - так проголосив президент США Ендрю Джонсон. У 1869-му році президент Улісс Грант для Дня подяки вибрав третій четвер. В інші роки День подяки відзначався в останній четвер листопада. У 1939-1941-му роках для розширення різдвяного сезону покупок президент США Франклін Рузвельт переніс свято на передостанній четвер листопада. Перенесення викликало розкол серед штатів - 16 штатів відмовилися змінити традицію і продовжували відзначати свято по-старому. Після двох років плутанини і скарг, 26 грудня 1941-го року Рузвельт підписав закон, що встановлює святкування Дня подяки у четвертий четвер листопада. За роки існування у свята склалася ціла низка традицій, яких американці ретельно дотримуються. День подяки прийнято відзначати в будинку старійшини сім'ї у колі рідних. Рідні і друзі з'їжджаються з усієї країни, щоб посидіти за спільним столом, заставленим традиційним частуванням. Обов'язковим атрибутом застілля є індичка (у різних варіантах її приготування), солодка картопля ямс, журавлинний соус, батати, гарбузовий пиріг - те, що, на думку американців, було на столах колоністів у далекому ХVІІ столітті. Традиційний святковий напій - яблучний сидр. Його подають гарячим і приправленим спеціями. Будинок напередодні свята прикрашають осінніми атрибутами - букетами помаранчевих, жовтих і коричневих хризантем, гілками та ягодами, які ототожнюються з багатим урожаєм. Благодійні організації у переддень свята роздають нужденним зібрані волонтерами подарунки, для безпритульних організовують обіди. Ще одним атрибутом свята є традиційні костюмовані паради. Перший подібний парад пройшов у 1924-му році в Детройті. Найвідоміший парад проводиться щорічно в Нью-Йорку. Його організовує найбільша мережа універмагів "Мейсі" (Масy's). Головною визначною пам'яткою параду є надувні іграшки величезних розмірів (герої мультфільмів, казок і телепередач), які проносять від Центрального парку до входу в універмаг (між Сьомий авеню і Бродвеєм). З 1952-му року парад транслюється по телебаченню. Після Дня Подяки в усіх магазинах країни відбувається відкриття традиційних передріздвяних розпродажів, з 1960-х років цей день відомий також як "Чорна п'ятниця" через величезні затори, що виникають на вулицях.

У четвертий четвер листопада (у 2024 році це 28 число) жителі Сполучених Штатів святкують День подяки. Сім'ї намагаються зібратися разом і куштують ласощі, а президент країни, за традицією, відпускає живими пару індиків. NV розповідає, звідки походить свято.

27 листопада згадують святого великомученика Якова Персіянина. Яків походив із багатої та знатної сім'ї. Його родина та оточення були християнськими, і він також сповідував цю віру. Однак, щоб здобути прихильність перського царя Іздигерда І, Яків зрікся християнства і взяв участь у язичницьких обрядах. Завдяки цьому він отримав повагу при дворі й досяг високого становища. Його дружина та мати, глибоко засмучені таким відступництвом, написали йому листа, в якому викрили його зраду віри й закликали покаятися. Під впливом цього листа Яків усвідомив свою провину, розкаявся і вирішив повернутися до християнства, готовий навіть до мученицької смерті заради своєї віри. Коли про його повернення до християнства дізнався цар, Якова було поставлено перед судом. Він відкрито визнав свою віру в Христа й відмовився знову поклонятися язичницьким богам. За це йому присудили страшну страту: його тіло поступово розсікали на частини. Відтинали пальці рук, ніг, руки, ноги, а в кінці голову. Цей жорстокий вирок Яків переніс із дивовижною мужністю, постійно молячись і славлячи Бога. Святий Яків Персіянин вшановується як приклад справжнього покаяння та незламної віри. Його мучеництво показує, як можна повернутися до Бога навіть після важкого падіння, якщо щиро розкаятися. Також 27 листопада - день пам'яті святого преподобного Паладія. Народився близько 364 року в Галатії (сучасна Туреччина). У молодому віці прийняв чернецтво і став частиною монашого руху, що розвивався в Єгипті та Палестині. Паладій вирушив до Єгипту, де навчався у знаменитих отців пустелі, зокрема у святого Макарія Великого. Він провів близько десяти років серед відлюдників, переймаючи їхній досвід аскетичного життя. Згодом став єпископом міста Геленополя у Віфінії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимове сонцестояння-2024: що потрібно зробити у найдовшу ніч року Паладій брав активну участь у боротьбі з аріанством і захищав святого Іоанна Златоуста, що спричинило його переслідування з боку імператорської влади. Був відправлений у заслання до Сієни (Фіваїди), де продовжував духовне життя. Головний твір Паладія - "Лавсаїк", написаний близько 420 року. Ця праця є збірником житій подвижників і містить детальні розповіді про життя монахів Єгипту, Палестини, Сирії та Малої Азії.Твір був створений на прохання римського благочестивого чиновника Лавса і мав на меті надихати людей на подвиги віри та аскези. Помер близько 430 року. Шанувався як приклад справжнього християнського подвижника. Прикмети Яскраві зірки вночі до лютого морозу. Схід сонця багряний - чекайте на сильний вітер. Голосно співають птахи - буде потепління. Що не можна робити, а що потрібно Краще не брати до рук будь-які гострі предмети, це до біди. Також забороняється лихословити, сваритися, лаятися, це пов'язано з тим, що проходить Різдвяний піст. Жінкам не можна займатися рукоділлям, особливо шити і в'язати, інакше ви позбудетесь свого щастя. Якщо ви відправляєтесь в далеку дорогу, обов'язково помоліться святим, вони допоможуть зробити її легкою. Якщо встати лицем до сильного вітру, то існує повір'я, що він "видує" всі ваші печалі. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

Різдво - це час, коли кожна країна розкриває свою унікальну культуру через звичаї та традиції. Вони не лише створюють святкову атмосферу, а й об'єднують покоління, нагадуючи про важливість родинних цінностей. Але мабуть не кожний знає, хто першим вирішив занести ялинку в дім, щоб відсвяткувати Різдво. Або звідки вперше з'явилися адвент-календарі? Ресурс Lоnеly Рlаnеt розповів про найцікавіші різдвяні традиції з різних куточків світу. 1. Розвішування адвент-календарів у Німеччині Ви, мабуть, не раз чули про адвент-календарі - це набори, де люди день за днем відкривають віконця із подарунками, чи то солодощами, чи то косметикою. Адвент походить від латинського слова аdvеntus, що означає "прихід". Це період, що починається за чотири неділі до Різдва. У 19 столітті німецькі протестанти відраховували дні до Різдва, накреслюючи 24 крейдяні лінії на дверях і стираючи по одній щодня в грудні, тож паперові "адвент-календарі" стали популярними в Німеччині на початку 20 століття. Вважається, що Герхард Ланг був першим, хто почав їх масово виготовляти, надихнувшись календарем, який його мати зробила для нього в дитинстві. Пізніше він придумав картонні календарі з дверцятами, які можна відкривати. Вони мали комерційний успіх, але лише наприкінці 1950-х років у адвент-календарях з'явився шоколад. Під час різдвяного сезону зараз часто можна побачити гігантські адвент-календарі в багатьох містах Європи. Їх вивішують на фасадах будівель - зокрема в місті Хаттінген у Північному Рейні-Вестфалії та Бернкастель-Кюс у Мозельській долині, що в Німеччині. 2. Прикрашання ялинок у Європі Язичницькі європейці приносили ялинку в дім під час зимового сонцестояння. Прикрашали живе дерево на вулиці свічками та прикрасами, що символізували сонце, місяць і зірки на дереві життя. У Скандинавії ж люди прикрашали свої будинки і хліви зеленню на Новий рік, щоб відвернути зло. До того ж, вічнозелені дерева символізують вічне життя, і зелень допомагала європейцям візуалізувати прийдешню весну. Коли саме християни почали використовувати ялинку як різдвяний атрибут, достеменно невідомо. Але такі міста як Таллінн в Естонії та Рига в Латвії претендують на перше задокументоване використання ялинки на різдвяних та новорічних святкуваннях. 3. Nосhе dе lаs Vеlіtаs (Ніч маленьких свічок) у Колумбії 7 грудня в Колумбії вшановують Марію - матір Ісуса - і свято Непорочного Зачаття - Ноче де лас Велітас. Це феєричне святкування, яке знаменує початок святкового сезону. За традицією, колумбійці освітлюють свої будинки і вулиці мільйонами білих і кольорових велас (свічок) у візерунчастих паперових ліхтариках. Колись "Ніч маленьких свічок" була невеликим сімейним святом, але з роками святкування ставали все більш публічними, з музикою і феєрверками. 4. Святкування Різдва 7 січня в Ефіопії Різдвяна історія розповідає нам, що троє мудреців, яких також називають волхвами або царями, пішли за чудодійною дороговказною зіркою до Вифлеєму "зі Сходу", щоб віддати шану немовляті Ісусу. Зазвичай вважається, що волхви походили з Азії, Європи та Ефіопії. Багато ефіопів вірять, що всі три мудреці (дехто каже, що їх було 12) були ефіопами. Ефіопія живе за юліанським календарем, тож Різдво, відоме як Ганна або Генна, там святкують 7 січня (як і в деяких інших країнах). У цей день ефіопи одягаються в біле, більшість з них носять традиційну нетелу - тонкий білий бавовняний шарф з яскравими кольоровими смужками на кінцях. 5. Пуансетії в якості подарунку в Мексиці Пуансетія, більш відома нам як молочай-різдвяник - квітка, що цвіте взимку. Вона походить з Центральної Америки, зокрема, з південної Мексики - з району Таско-дель-Аларкон і штату Оахака. В одній з мексиканських легенд мовиться про дівчину, яка не мала нічого, крім пучка бур'янів, щоб запропонувати немовляті Ісусу на службі напередодні Різдва. Коли вона стала на коліна, щоб покласти бур'яни біля вертепу, букет розквітнув яскраво-червоними квітами. Тож відтоді квіти, листя яких, за переказами, має форму Вифлеємської зірки, відомі як Flоrеs dе Nосhе Вuеnа, або Квіти Святої Ночі, і стали синонімом Різдва у Мексиці. 6. Спалення диявола (Lа Quеmа dеl Dіаblо) в Гватемалі У Гватемалі практикують доволі унікальний різдвяний ритуал. На заході сонця 7 грудня, напередодні свята Непорочного Зачаття, люди збираються в містах і селах по всій Гватемалі на "Спалення диявола" (Lа Quеmа dеl Dіаblо). Починаючи з 17 століття, люди там вірять, що спалення опудала диявола очистить їхні домівки від зла і нещасть, яких вони зазнали у попередньому році. У сьогоденні мешканці Гватемали збираються на площах, розпалюють багаття і спалюють диявола, найчастіше піньяту. Відбувається це традиційно о 18:00. Продавці продають роги диявола та петарди, а багато учасників свята вдягають диявольські костюми. Після цього сім'ї збираються разом, щоб поїсти буньюелос (традиційні пончики) і випити теплий фруктовий пунш. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подорож на Різдво: який острів збирає туристів з усього світу 7. Опівнічна меса в Римі Багато богословів вважають, що традиція, відома як опівнічна меса, походить від паломників на територію сучасного Ізраїлю. Наприкінці 4-го століття паломник з Риму приєднався до групи християн у Вифлеємі в ніч на 5 січня - Святвечір за східною традицією. Після чування відбулася процесія зі смолоскипами до Єрусалиму, яка завершилася зустріччю на світанку. Коли в 5 столітті була побудована базиліка Санта Марія Маджоре, Папа Сикст ІІІ запровадив опівнічну месу на Святвечір у каплиці. Це традиція, яка з тих пір поширилася в багатьох християнських країнах світу. 8. Святвечір у Квебеку У канадському міста Квебек франкомовні сім'ї святкують Різдво ввечері 24 грудня. Там свято триває з пізньої ночі до раннього ранку, звідси і термін r&еасutе;vеіllоn, який походить від французького слова r&еасutе;vеіl, що означає "пробудження". Відомо, що традиція зародилася у Франції. Подібним чином Святвечір святкується також в Новому Орлеані. За традицією, сім'ї відвідували опівнічну месу перед поверненням додому, де чарівним чином з'являвся Санта Клаус і роздавав подарунки. Після того, як їх відкривали, всі сідали за стіл і починали ненажерливо їсти tоurtі&еgrаvе;rе (пиріг з фаршем), картопляне пюре, індичку з начинкою і соquіllеs Sаіnt-Jасquеs (гребінці в мушлі), а потім b&uсіrс;сhе dе Nо"l (різдвяний пиріг з поліна) і suсrе &аgrаvе; lа сr&еgrаvе;mе (солодка таблетка з цукру і вершків). Для тих, хто все ще стоїть на ногах, святкування може тривати до світанку. Справжній зимовий рай для активного відпочинку можуть відчути туристи у чарівному грецькому містечку Мецово. Розташоване серед мальовничих гірських пейзажів, воно приваблює туристів сучасними гірськолижними трасами, автентичною атмосферою та теплим гостинним прийомом. Тут кожен знайде щось до душі: від катання на лижах чи сноуборді до затишного відпочинку в традиційних тавернах із місцевими делікатесами.

Збудувати успішний бізнес в умовах війни, пандемії, фінансової кризи вдається одиницям. Зокрема, станом на січень 2024 року, Індекс активності бізнесу в Україні становив 37,3 зі 100 можливих. Основні причини непрогнозованість розвитку, тиск держави та невисока платоспроможність українців. Попри те, деякі компанії роблять надзусилля, виходять у топ і продовжують масштабуватися. Gаzеtа.uа проаналізувала досвід компанії "Такі Пироги", яка працює з 2014 року в Києві і не лише пережила буремне десятиліття, а й демонструє стабільний розвиток. Якість рушій усіх процесів Компанія "Такі Пироги" має в асортименті кілька десятків пирогів, кішів і тартів, які доставляє клієнтам щойно з печі. На початку роботи бізнесу основним завданням було не лише налагодити виробництво, закупити обладнання, найняти персонал. А насамперед - завдяки маркетинговим зусиллям створити з нуля цю нішу. Адже на той час майже не існувало монопекарень суто з пирогами. З іншого боку їх ніхто не купував, бо тоді у розумінні киян та гостей міста основною стравою для замовлень була піца і суші, а на десерт - торти та тістечка. На сьогодні дві третини основного доходу компанія "Такі Пироги" отримує за рахунок замовлень постійних клієнтів. А за 10 років роботи вже продали понад 1,5 млн пирогів. "Принциповою позицією була висока якість нашої роботи. Вона включає два основні напрямки. Якість сировини елемент, який доступний будь-кому на ринку громадського харчування. Наступне якість сервісу. В цьому допомагає систематизація процесів. У нас прописано в усіх інструктажах, що не важливо, з якої локації замовляє клієнт, коли зроблено замовлення, яка зміна сьогодні працює, замовник має отримувати продукт очікуваної якості. Усі працівники проходять навчання і інструктажі, мають чек-листи, де все прописано до дрібниць. Рецептури не відрізняються на різних виробництвах ні на грам. На наших виробництвах ми налагодили роботу за принципом "живого конвейеру". Кожен працівник працює на окремому процесі протягом дня, але процес цей кожного дня змінюється. Таку концепцію я запозичив з успішної міжнародної мережі ресторанів, що працює по всьому світу", - розповів засновник і керівник бізнесу Андрій Вакуленко. Система оптимізована настільки, що на бідь-якому з виробництв компанії у години-пік кожні 50 секунд виходить по одному пирогу. Автоматизація процесів також підказує логістам, коли вже не можна перевантажувати кухні. "Це якраз аспект якості сервісу, бо у нас майже не трапляється інцидентів, коли б клієнт отримав своє замовлення із затримкою. Якщо ж відбувається якась ситуація, то наше завдання вийти з неї так, щоб клієнт залишився задоволеним, що така прикра ситуація випала саме на його замовлення. Тобто, ми відпрацьовуємо всі ситуації, де очікування клієнта не були виправдані таким чином, щоб на виході, розчарований клієнт залишився задоволеним, і в ідеалі лишився лояльним до нас. Кількість таких кейсів настільки незначна, що не критично, навіть якщо таке замовлення виявиться збитковим, та важливо, аби клієнт залишився з нами. Це гра в довгу, і робота на подальшу перспективу", - додав Андрій Вакуленко. Точність часу доставки теж складова відповідального сервісу. "Що відрізняє наш підхід до доставки, від інших сервісів - ми вказуємо не проміжок часу, у який можемо доставити замовлення, а точний час. Допустиме відхилення в межах 5-10 хвилин, зазвичай на парковку, або несподіванки в дорозі", - зазначив засновник бізнесу. Як СRМ-системи допомагають масштабувати бізнес Масштабувати бізнес без автоматизації процесів неможливо, запевняє власник мережі пекарень "Такі Пироги". У цьому нам допомагає власна СRМ-система. Сustоmеr Rеlаtіоnshір Маnаgеmеnt (СRМ) перекладається як "управління взаєминами з клієнтами". Це програма, яка допомагає автоматизувати продажі, маркетинг та взаємодію з клієнтами. "У нас СRМ-система це частина автоматизації, що направлена на комунікацію з клієнтом безпосередньо. Це база клієнтів, заохочення для них, опитування. Система інтегрована на наш сайт. Включає і процеси розподілу замовлень між локаціями, підрахунку часу на приготування і доставку продукції, розподілення між кур'єрами, маркетингові рішення розсилки, опитування. Розсилки у нас персоналізовані. Розподіляємо клієнтів на 30 різних категорій. Вони не постійні, отже, не набридають клієнтам. Відбуваються час від часу, коли є новинки в меню, коли в клієнта день народження чи давно не заходив, наявні пропозиції зі знижками тощо. Для оцінки задоволеності клієнтів ми розсилаємо опитування з п'яти коротких питань. Весь процес займає у клієнтів 20-30 секунд. Близько 60% людей дають відповіді, чим дуже нам допомагають", - каже Андрій Вакуленко. Розробка і встановлення такого програмного забезпечення недешева. Мережі пекарень "Такі Пироги" воно, за словами керівника, вже обійшлося більш ніж у 150 тис. доларів. Це повністю кастомний продукт, розроблений з урахуванням потреб бізнесу. Оригінальним рішенням також було розробити модуль логістики до СRМ-системи. Програма розраховує завантаженість пекарень, можливості, місцезнаходження і статус виконання замовлень кожним з кур'єрів, часу доставки. Це значно спростило роботу логістів, і скоротило час навчання при прийомі на роботу з двох тижнів до двох-трьох днів. Якщо раніше стажування проходило приблизно 30-40% людей, з відібраних рекрутерами, то зараз - 80% його успішно проходять, бо робота стала простішою. Продуктивність логістів теж значно збільшилася. Роботу, яку раніше виконували троє людей, зараз може посилити одна людина. Також працює модуль оцінки якості роботи кухонь, кур'єрів, логістів і операторів кожного окремо. "Такі системи суттєво знижують ймовірність втрати клієнта", - підсумував керівник проєкту. Як збільшити лояльність клієнтів "Цінності, які ми сформували для себе на початку роботи компанії - фундамент лояльності наших клієнтів. Це допомогло пройти локдауни і початок повномасштабної війни опираючись на підтримку наших найлояльніших прихильників. Коли все зупинилось із початком пандемії ковіду, у всіх склалося враження, що виграли саме доставки. Протягом тижня середній чек замовлення знизився втричі, оскільки більшість офісів припинили роботу, а тим паче відмінились масові заходи: лекції, конференції, навчання і презентації. Щось схоже було на початку повномасштабного вторгнення, хоч ми відновили роботу вже на початку квітня. Для відновлення попиту ми відібрали з бази постійних клієнтів і зробили першу розсилку на 8 тисяч осіб. Завдяки цьому збільшили кількість замовлень у 2,5-3 рази. Багато хто з постійних клієнтів дзвонив просто подякувати, що ми працюємо на той час у майже безлюдному Києві. Один клієнт-іноземець регулярно замовляв доставку пирога для своєї дівчини і також передавав їй романтичні записочки. Після початку повномаштабного вторгнення звичною практикою стало прохання написати побажання на коробках для близьких, котрим замовляють смаколики із-за кордону", - говорить Андрій Вакуленко. Часом клієнти просять працівників упаковувати пироги у коробки без брендування, щоб виглядало ніби вони домашнього приготування. У компанії завжди намагаються йти на зустріч клієнтам. Більше 1000 пирогів зі словами подяки, підтримки і побажаннями легкої реабілітації працівники компанії "Твої Пироги" доставили у військові шпиталі пораненим захисникам. 99,4% клієнтів вважають чудовою роботу колл-центру компанії "Такі Пироги", 97,9% - хвалять водіїв, 97,6% - оцінили точність доставки 98,4% клієнтів високо оцінюють продукцію компанії 98,1% готові рекомендувати "Такі Пироги" своїм близьким Компанія "Такі Пироги" орієнтується на клієнтів, які замовляють продукцію на велику кількість людей. Саме вони становлять значну частку від двох третин постійних клієнтів. Серед нових орієнтирів ВusіnеssТоВusіnеss. Якщо раніше пироги найкраще смакували щойно з печі, то зараз у компанії запустили нові французькі пироги на пісочному тісті - кіші і тарти - які смакують не тільки щойно з печі, а і холодними. Зокрема, кафе і ресторани, котрі не мають власної кухні, замовляють їх для розширення асортименту і задоволення клієнтів, котрі бажають поїсти. "Нашу продукцію загалом можна зберігати до 5 діб, але ми рекомендуємо максимум три. Далі пироги втрачають ідеальний зовнішній вигляд, хоч і залишаються смачними та безпечними", - зазначив засновник бізнесу. У планах компанії "Такі Пироги" - розробка замороженої продукції, і продаж франшизи в інші регіони уже в 2025 році. Поради підприємцям від Андрія Вакуленка Не зупинятися на одному з етапів розвитку. Постійна оптимізація процесів, покращення продукту і сервісу виводить вас на кілька кроків вперед, порівняно з конкурентами. Будувати бізнес фундаментально, на роки. Важливо докладати зусиль з розумінням перспективи. Розраховувати рентабельність рішень і докладання зусиль не тільки в короткостроковій, а і в довгостроковій перспективі. Планувати короткими, середніми і не забувати про довгі інтервали. Знати, що можливо все, до чого ви докладете достатньо зусиль і зосередженості. Навіть деякі найнеймовірніші ідеї, котрі скептично сприймали старожили індустрії, вже не перший рік працюють в нас і демонструють фантастичні результати. Вірте в себе, свої сили, і цілеспрямовано ідіть до мети! Піцу можна приготувати на хлібі. Такий рецепт спав на думку кухарю на ім'я Боб Петріллоз. В 1960-х рр. піцерія, що належала його сім'ї, була розташована поблизу кампусу Університету Корнелла в штаті Нью-Йорк. Тоді він помітив, що бідні студенти частіше замовляли у нього не цілу піцу, а брали її шматками. Тоді Боб вирішив покривати начинкою французький хліб з місцевої пекарні і продавати хлібну піцу студентам з фудтрака. Кухаря уже нема на світі, а створений ним бізнес процвітає і досі. А все завдяки винахідливому рецепту, пише shubа.

25 листопада згадують святого священномученика Климента. Він був одним із перших єпископів Риму та однією з найвизначніших постатей раннього християнства. Його життя відоме з церковних переказів, апокрифічних текстів та історичних згадок. Він вважається четвертим Папою Римським після святого апостола Петра. Климент народився в Римі в багатій сім'ї. Його навернення до християнства, як вважається, сталося завдяки проповіді апостолів Петра і Павла. Після хрещення він став ревним проповідником і активним учасником ранньохристиянської спільноти. Климент став Папою Римським приблизно в 88 році після св. Ліна і св. Анаклета. Він очолював церкву в часи важких переслідувань християн з боку Римської імперії. Його папство тривало близько 10 років, протягом яких він зміцнював церковну організацію, дбав про єдність віруючих і боронив апостольське вчення. Климент написав "Послання до Коринф'ян", один із найдавніших текстів християнської літератури. У цьому творі він закликає до миру, покори й злагоди між християнами. Послання користувалося такою повагою, що читалося в багатьох церквах як священний текст. За переказами, Климент постраждав за віру під час правління імператора Траяна. Його заслали на каторгу до Херсонесу (теперішній Севастополь, Крим). Там він проповідував серед каторжників і навертав багатьох до християнства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрія Первозванного-2024: головні традиції свята, яких дівчата чекають увесь рік За наказом імператора Климента було страчено: його прив'язали до якоря й утопили в морі. За легендою, вода чудесним чином відступила, і християни змогли знайти його тіло, яке згодом поховали. На місці поховання святого з'явилася каплиця. Прикмети Дятел довго стукає - до поганої погоди. Півні вранці розкричалися - чекайте на потепління. На сухій траві іній - будуть морози. Що не можна робити, а що варто Не слід жалітися на холодну погоду і морози. Цього дня, за повір'ями, на землю виходить Дух Морозу, який може накликати хвороби на цілу зиму. Не можна переїдати, інакше позбудетесь удачі. Жінкам цього дня рекомендовано займатися рукоділлям, щоб прикликати щастя в своє життя. Обов'язково вивішуйте випрані речі на вулицю - це принесе здоров'я і успіх. 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.

24 листопада за новим календарем - день пам'яті святої Катерини, Олександрійської мучениці, преподобного Меркурія, пісника Києво-Печерського, а також преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського. Катерина жила в ІV столітті і була родом із багатої сім'ї правителя Олександрії Єгипетської. Дівчина мала рідкісну красу і розум, здобула гарну освіту, і юнаки з найіменитіших родин шукали її руки. Але Катерина оголосила, що вийде заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, мудрості та красі. Якось дівчина зустріла старця, і він повідав їй, що свого нареченого вона знайде за допомогою ікони Богоматері. Катерина прийняла хрещення і довго молилася перед іконою. Одного разу їй наснилася Богоматір із Немовлям на руках - Він простягнув їй перстень, а прокинувшись, дівчина й справді виявила на руці каблучку. У цей час в Олександрію прибув імператор Максимін на язичницьке свято. Були влаштовані жертвопринесення, зокрема й людські. Катерина пішла до імператора - просити його відмовитися від цього. Максимін був вражений красою дівчини і спробував її повернути в язичництво. Але натомість Катерина своєю проповіддю навернула в християнство 50 найрозумніших мужів імперії - за це їх потім спалили. Саму ж святу кинули до в'язниці, а потім привели на страту. За переказами, від неї Катерину врятував ангел. Імператриця Августа, царедворець Порфирій із 200 воїнами тієї ж миті увірували в Христа, за що були страчені. Загинула разом із ними і Катерина. Її мощі перенесли на Синайську гору, частина святині в VІ столітті перебувала в храмі Синайського монастиря. Преподобний Меркурій Бригинський (у миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився 1870 року в селі Щаснівка (нині Бобровицький район Чернігівської області). У Максима була багатодітна сім'я, де дітей виховували в православній вірі. Максим з юності відвідував богослужіння, а пізніше пішов до Києво-Печерської Лаври, де його постригли в ченці з ім'ям Меркурій - на честь преподобного Меркурія в Дальніх печерах. Незабаром ченця Меркурія висвятили в сан ієрод 1926 року комуністична влада перетворила Києво-Печерську Лавру на "Всеукраїнське музейне містечко", а 1930 року монастир ліквідували. Ієромонах Меркурій став вигнанцем і якийсь час жив неподалік від Лаври на квартирах у своїх духовних чад, а потім пішов із Києва на Чернігівщину. Дорогою отець Меркурій бачив зруйновані новою владою храми і, щоб не нашкодити родичам, пішов не до рідного села, а оселився недалеко від нього, в с. Бригинці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли найкраще прикрашати новорічну ялинку: не пропустіть цю дату Під час німецької окупації України наприкінці 1942 року масово відкривалися храми, і отець Меркурій став настоятелем місцевої парафії в будинку однієї благочестивої жінки. Святий престол для храму отець Меркурій змайстрував своїми руками. У 1946 році було освячено і відкрито для парафіян церкву на честь Пресвятої Трійці. Відомо, що за молитвами преподобного не раз відбувалися зцілення, до Меркурія йшли за порадою, в горі і в радості. Якось сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку в поле, щоб учинити розправу, але зброя дала відсіч тричі, і преподобний залишився неушкодженим. Тільки й сказав: "Цього разу не довелося померти". На Бригинській парафії преподобний залишався до 1956 року, цього ж року і помер. Поховали батюшку біля вівтаря ним побудованого Свято-Троїцького храму, де він прослужив 10 років, на Бригинецькому цвинтарі. У наш час документально зафіксовано щонайменше п'ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, біля могили ігумена Меркурія. 21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату благословив зарахувати ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування. Це сталося через рік. Прикмети дощ або мокрий сніг - до грудня ще потеплішає; погода тепла - такою і зима буде; вночі на небі багато зірок - наступного року буде багато грибів. Що не можна робити Уникайте гнів, лайку, лихослів'я, заздрощів, жадібності, розпачу і ліні. Не можна відмовляти в допомозі тим, хто просить. Не можна веселитися, шуміти, пиячити, займатися важкою роботою, пранням і прибиранням. Також не варто підмітати підлогу, щоб не вимести з дому удачу. Що можна робити У православне свято сьогодні звертаються в молитвах до святої Катерини - вона вважається покровителькою шлюбу, наречених, вагітних жінок, допомагає під час пологів. Заступниці моляться про хорошого чоловіка і хорошу дружину, міцний шлюб, просять поради, як залагодити розлади в сім'ї і допомогти у вихованні дітей. За старих часів, щоб зберегти рід, у Катеринин день наші предки запалювали три свічки біля ікони святої мучениці. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

Різдво символізує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Згідно з віруваннями, Ісус був посланий Богом, щоб спокутувати гріхи людства та подарувати йому спасіння. Його народження стало переломним моментом в історії, з чого почалася сучасна епоха - "наша  ера". Цьогоріч українці вже вдруге будуть відзначати Різдво разом із західними країнами 25 грудня.Різдво Христове: підготовка до святаСвяткування традиційно розпочинається з Різдвяного посту, або Пилипівки, що триває 40 днів - із 15 листопада по 24 грудня. Цей багатоденний піст символізує очищення душі й тіла від зла та гріхів перед великим святом.Особливе місце в українській культурі займає Святвечір, який припадає на вечір перед Різдвом, тобто на 24 грудня. У цей день вся родина спочатку прибирає оселю, а потім збирається за спільним столом, де головною стравою є кутя – символ єдності та благословення. Крім того, на трапезі обов'язково має бути узвар – традиційний напій із сушених фруктів. Святковий стіл ретельно готують, він повинен містити 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів. У матеріалі "УП. Життя" етнологиня Наталія Громова розповіла: Все те, що відбувається до сходження першої зірки, – тривала підготовка. Вона також несе в собі ідею не лише підготувань, а саме програмування добробуту та врожаю на майбутнє12 страв на Святвечір. Фото: РіntеrеstТрадиції святкування: Святвечір та РіздвоУ Святий Вечір заборонено сваритися або лихословити, бажано знайти примирення та згладити конфлікти. Всі члени сім'ї мають бути вдома, а молодші - допомагати у приготуванні до свята. Хоча стіл зазвичай заставлений стравами досить пишно, однак не заведено переїдати. Крім того, будь-які побутові справи, рукоділля чи фізична праця цього вечора - під забороною.За святковий стіл починають сідати, щойно зійде перша зірка на небі, її ще називають Віфлеємською, адже саме вона вказала шлях мудрецям до місця народження Ісуса. Вечір починається із запалювання свічки – це символ Божого благословення. Свічка ставиться на стіл, а родина молиться за мир та добробут. Господар будинку благословляє вечерю, і всією родиною, включно з наймолодшими, розділяють цей особливий момент єдності та радості.Особливе значення на Святвечір має оформлення столу, яке теж є частиною святкового обряду. Його спершу накривають свіжим сіном чи соломою, що символізує ясла, в яких народився Ісус Христос. Зверху посипають трохи зерна, як знак достатку і благополуччя, а потім накривають скатертиною. У кутах під скатертину закладають часник, що має стати оберегом від хвороб та нечисті.Одне із головних місць біля столу займав Дідух - традиційний різдвяний символ, що уособлює родовід та зв’язок поколінь. Його виготовляють зі снопа жита чи пшениці, встановлюють на покутті біля столу, як символ врожаю, достатку й процвітання.Наш традиційний дідух – це просто сніп із жита чи пшениці, додатково там могли бути ще якісь трави. Було дуже важливо, щоб цей сніп проходив через основні точки календарного року. Тому це був або обжинковий сніп, зібраний з поля останнім, або перший – зажинковий. Він уже містив у собі ідею врожаю, – пояснила етнологиня.Дідух. Фото: РіntеrеstРанок 25 грудня починається з радісного вітання "Христос народився!"  — на що заведено відповідати: "Славімо його!" У цей день українці йдуть на святкову літургію в храмах, після чого відвідують родичів і друзів, щоб поділитися радістю великого свята. Завершення посту дозволяє урізноманітнити стіл м’ясними та іншими ситними стравами, що символізує початок нового етапу.Особливе місце в різдвяних традиціях займає колядування. Зі Святого Вечора або з першого дня Різдва колядники йдуть від хати до хати, створюючи справжнє свято. У руках вони тримають яскраво прикрашену зірку, що уособлює Віфлеємську.Колядування розпочинається лише з дозволу господарів. Після цього виконавці співають колядки - особливі пісні з побажаннями миру, здоров’я та багатства, часто супроводжуючи їх веселими сценками. У піснях зазвичай прославляють господарів будинку. Після виступу колядників їм дякують солодощами, невеликими подарунками чи грошима, тим самим підтримуючи стародавню традицію.Різдво. Фото: Дивись.ІнфоЯкі Різдвяні традиції ще існуютьВ Україні давньою і унікальною різдвяною традицією є ходіння з вертепом. Хоча в більш традиційному розумінні вертеп – це ляльковий театр, де показували мініатюрні вистави на різдвяну тематику, однак традиція вертепу в Україні дещо була розвинена. Значної популярності набув живий вертеп, де ролі біблійних персонажів виконують люди. Учасники перевдягаються в костюми, відтворюючи сцени з Євангеліє.Ворожіння на Різдво — старовинний звичай, що зберігся донині. Молоді дівчата ворожать, аби дізнатися про свою долю чи майбутнього нареченого. Щоб привідкрити завісу майбутнього, в обрядах використовували різні предмети: віск, волосся, прикраси, сніг тощо.Оскільки Святки тривають ще 12 днів після Різдва, тобто до 5 січня, варто також згадати про щедрівки. Їх зазвичай виконують напередодні Нового року, тобто вони також є частиною різдвяного циклу. Найвідомішою українською щедрівкою, яка здобула популярність у всьому світі, є "Щедрик" Миколи Леонтовича.Що не можна робити на РіздвоВсі звичаї додають святу певної атмосфери, а також зберігають зв’язок із багатою культурною спадщиною нашого народу. Тому, важливо пам'ятати, що не варто робити на Різдво:Лаятися та конфліктувати, адже будь-які сварки порушують мир та гармонію в родині. Це свято бажано провести в любові та злагоді.Вишивати, стригтися, займатися рукоділлям чи іншими побутовими справами. Загалом, всі важкі роботи прийнято відкладати аж до закінчення Святок, а цей період варто присвятити духовним справам.Давати або брати гроші в борг. Крім того, важливо завершити всі фінансові справи, погасити борги та пробачити старі образи. Різдво — це час для духовного спілкування, молитви та милосердя. Даруйте добро та проведіть день у родинному колі, приділіть увагу близьким, щоб вони відчули тепло й підтримку.Джерела: УП. Життя, НВ, Ехрlаіnеr

Країни-сусідки Україна та Білорусь обрали два кардинально різних вектори розвитку. В той час, коли наша держава почала шлях до Євроінтеграції, Білорусь на чолі з диктатором Олександром Лукашенком - впевнено рухалася в бік Кремля. Це негативно позначилося на стосунках між Києвом і Мінськом, а останньою краплею стало повномасштабне вторгнення РФ. Тоді режим самопроголошеного білоруського президента надав росіянам плацдарм для розв'язання війни. Тож нині відносини між країнами знаходяться у глухому куті. Про суспільні настрої в Білорусі, утиски емігрантів, білоруську опозицію та очікування від майбутніх виборів президента - спеціально для Gаzеtа.uа розповів білоруський політолог, доктор політичних наук та керівник Центру політичного аналізу та прогнозу Павло Усов. Як білоруське суспільство сприйняло початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022-го? Після початку повномасштабної війни суспільство знаходилося у шоковому стані. Чималим ударом стало те, що агресія відбулася саме зі сторони Білорусі. Крім того, до 24 лютого 2022 року - багато громадян РБ сприймали РФ як джерело стабільності, благополуччя та політичних змін. Після виборів президента Білорусі в 2020 році очікувалося, що РФ підтримає опозиційних Олександру Лукашенку політиків. Тим паче, що вони орієнтувалися на Росію. Тоді вважалося, що РФ може стати фактором демократичних змін в Білорусі, навіть не дивлячись на анексію Криму і війну на Донбасі. Це не було проблемою для більшості білорусів, в тому числі і тих опозиційних кандидатів, які балотувалися в президенти. Тож, повномасштабна агресія обумовила світоглядний злам в білоруському суспільстві, особливо у тих, хто постав в 2020 році. Усі наративи щодо великої Росії та мудрого Путіна зруйнувалися. Суспільство опинилося в підвішеному стані. Частина людей стали чітко налаштовані проти Росії і навіть радикалізувалися. Зокрема, проводили диверсійні дії на білоруських залізничних дорогах, аби саботувати перевезення військової техніки з РФ. Також розпочався процес мобілізації добровольців для того, щоб брати активну участь у війні на боці ЗСУ, сформувався Полк імені Кастуся Калиновського. В цілому у свідомості білорусів війна РФ проти України була неприпустимою та сприйнялася як абсолютне зло. Як на сьогодні білоруси реагують на новини з України? Наразі настрої в білоруському суспільстві досить динамічні. Ми бачимо звикання білорусів до ситуації всередині країни і до війни в Україні. Російська агресія сприймається як даність, на яку люди не можуть вплинути. Громадяни прагнуть впорядкувати своє життя і займатися своїми проблемами. Війна стала фоном, хоча деякі фази і викликають напругу. Дрони на території Білорусі тригерять і владу Що саме ви маєте на увазі? До прикладу, Курська операція. Вона призвела до стурбованості навіть самого Лукашенка, бо виявилося, що такий сценарій було б імовірно організувати і в Білорусі. Напругу також створюють активні зальоти "Шахедів" на територію РБ. Тобто, якщо вчора війна була десь за кордоном, то безпілотники на власній території викликають ще більшу тривожність у суспільства. Крім того, дрони на території Білорусі тригерять і владу. Політики прагнуть максимально знизити поширення інформації про те, що в країні десь впали російські "Шахеди". Це свого роду демонстрація слабкості, коли влада не в стані захистити свою територію. Збиттям "Шахедів" Лукашенко демонструє силу, на відміну від очільників країн-членів НАТО, які боялися це робити, хоча звісно убезпечити повністю територію він не в змозі, бо є співагресором. Ба більше, динаміка війни сприяє й тому, що населення на прикордонних територіях відчуває, що війна у будь-який момент може перекинутися на територію РБ. Варто розуміти, що РФ буде намагатися провести провокації на території Білорусі. До прикладу, пролукашенківські ЗМІ завжди кажуть, що це не російські "Шахеди" порушили повітряний простір РБ, а українські безпілотники. Ніколи не згадується, що це РФ. За цими прильотами може стояти мета спровокувати якусь диверсію чи атаку на нафтопереробні заводи для того, щоб втягнути Білорусь у війну. А яке ставлення у білорусів останнім часом зберігається до режиму Лукашенка? Всередині держави зберігається критичний настрій по відношенню до режиму. Це проявляється в прихованому невдоволені, суспільній агресії. В майбутньому це може означати, що в умовах ослаблення режиму почнеться "турбулентність". Наприклад, якщо війну програє Росія чи впаде Путін. Однак, наразі серед демократичної опозиції і у активного населення Білорусі велике хвилювання викликає можливий примус України до мирних домовленостей з РФ. Якщо їх буде досягнуто в тих обставинах та умовах, що склалися на фронті - без звільнення територій України та без військової поразки РФ - то це буде означати, що Білорусь довгі роки залишатиметься під контролем Росії. Національний рух в Білорусі представлено Зеноном Позняком Що можете сказати про білоруську опозицію? Який наразі рівень її активності? Якогось єдиного широкого фронту немає. Існують різні політичні течії. Домінуюча сформувалася в результаті виборів 2020 року, на чолі зі Світланою Тихановською. Також є Координаційна рада (недержавний політичний та громадський орган на території Білорусі Gаzеtа.uа). Як я вже казав, спочатку це не було чітко окресленим національним рухом, який би представляв національні інтереси, а навпаки в основному орієнтиром була Росія. Сама Тихоновська і її оточення неодноразово повторювали, що Росія це друг, що мудрий Путін розуміє все, що відбувається у Білорусі та має підтримати опозицію білоруського народу. Згодом це викликало крайнє роздратування серед національно орієнтованого руху. На сьогоднішній день можна сказати, що опозиційні структури перебувають у критичному стані, переживають крах довіри через те, що протягом п'яти років практично нічого істотного не зроблено. Не було представлено жодної стратегії. Надії людей були обдурені. Національний рух в Білорусі представлено Зеноном Позняком - лідером національного відродження та білоруської незалежності 1990-х, одним із засновників білоруського народного фронту "Відродження". Його часто порівнюють із українським політичним і громадським діячем В'ячеславом Чорноволом. Наразі поплічники Позняка стоять за національне визволення, відродження Білорусі. Тобто, зараз люди, що прагнуть демократії і свободи для Білорусі, орієнтуються саме на нього? Через проросійські настрої у білоруському суспільстві національний рух і роль Позняка відійшли на задній план. Але зараз, у зв'язку з війною та загалом агресією Росії, національний рух набув нового значення та нових смислів, як і значення Позняка. Добровольчі загони орієнтовані на національне відродження, національну ідею і для них абсолютно неприйнятна Росія. Співіснування з Росією, по суті, неможливе навіть після закінчення війни. Що стосується опори для цих структур усередині Білорусії, то на сьогоднішній день ситуація повністю контрольована режимом. Найбільш активний пласт населення в кількості близько 150 тисяч людей змушений був емігрувати за кордон. Ще близько 400 тисяч людей зазнали репресій. Це - моральний тиск з боку спецслужб, арешти, штрафи за участь у різноманітних антисистемних заходах, тиск на членів сім'ї, вироки на значні терміни ув'язнення. До прикладу, члени моєї родини змушені були на собі відчути всі принади політичного впливу, обшуки, допити, слідчі дії, а мене самого засудили до 11 років позбавлення волі за спробу в організації державного перевороту. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо переходити до загальної мобілізації" - що чекає Україну за каденції Трампа А ті білоруси, що були вимушені виїхати, відчувають якийсь утиск зі сторони режиму Лукашенка? Так. У людей заарештовують майно, що залишилося на території Білорусі. Крім того, влада обмежила й консульські послуги за кордоном. Якщо раніше можна було зробити якісь нотаріальні дії, вирішити питання з паспортом і так далі, то зараз це просто неможливо. З боку держави такі послуги не надаються. Щоб це зробити, потрібно повертатися в країну, але незрозуміло, чи виїдеш назад. Ризики залишаються великими. Росія та Білорусь готуються до спільних військових навчань Повертаючись до питання кооперації РФ та РБ, хотілося б почути вашу думку щодо військової співпраці? Чи вважаєте ви це актом шантажу? Наразі Росія та Білорусь готуються до спільних військових навчань "Захід-2025". Залучення великого контингенту військ на території РБ можна розглядати як додаткову загрозу. В цій парадигмі не можна виключати повторення сценарію 2022 року. Хоча "Захід-2025" - це насамперед демонстрація сили та експансіоністської енергії Росії. Важливим залишається питання, скільки людей росіяни зможуть задіяти, бо зараз усі ресурси переважно поглинені війною в Україні, а акумуляція сил може стати додатковою напругою. Найбільшим гальмом на сьогоднішній день для перемоги України є Захід. І в цих обставинах Росія має повністю вільні, розв'язані руки для того, щоб шантажувати західні країни. І, звичайно ж, навчання "Захід-2025" - будуть формою політичного та геополітичного шантажу Заходу. Вплив на іноземних партнерів для того, щоб сісти за стіл переговорів саме з прийняттям російських умов для квазімирних домовленостей - одна з найголовніших цілей РФ станом на зараз. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Важливо не лише щоб Україна перемогла, але й щоб у Росії усвідомили, що програли" Радослав Сікорський А що стосується тактичної ядерної зброї? На сьогоднішній день формальних причин використати тактичну ядерну зброю проти України досить багато. Найпростіший привід це успішна операція українських військ у Курській області. У військовій доктрині Російської Федерації прописано, що будь-яка агресія проти російської держави відкрито залишає за нею право використовувати ядерну зброю. І неважливо, де вона буде на території Білорусі чи на території Росії. Але для того, щоб усунути можливість безпосереднього удару по території Росії з боку союзників, РФ могла б використати Білорусь. Тобто, щоб тактичні ядерні удари по України було завдано з території РБ. І тоді союзники НАТО залишають за собою право завдання ударів по Білорусі або Україна може завдати їх по Білорусі, але не по Росії. Хоча загалом, я думаю, при бажанні РФ давно би вже використала ядерну зброю. Передумов для повстання, революції чи то змін - немає 26 січня 2025 року в Білорусі заплановані вибори президента. Подейкують, що їх вирішили проводити взимку, аби унеможливити протести. Як би ви могли це прокоментувати та що чекає Білорусь після них? Станом на осінь 2024 року якихось передумов для повстання, революції чи то змін - немає. Вибори президента, які відбудуться, Лукашенко прискорив демонстративно, обравши найближчий термін, коли вони можуть бути проведені. Він прагне перезапустити політичний контракт усередині суспільства. Закріпити свою політичну позицію на тлі імовірного розмноження опозиції. Те, що вибори відбудуться взимку, ніяк не стосується того, що в цю пору року нібито ніхто не вийде на протести. Наразі будь-які мітинги в РБ неможливі. Відсутні й будь-які умови створення плацдарму для повороту Білорусі від російського вектору, а у разі таких намагань - РФ негайно здійснить відкриту окупацію територій Білорусі. Перед черговими президентськими виборами для Лукашенка дуже важливо зберегти стабільність та безпеку. Тому він докладає всіх зусиль, щоб продемонструвати ефективність у реалізації безпекових питань перед своїми громадянами. Звичайно він може щось сказати і навіть покритикувати Росію, полякати війною. Нещодавно в інтерв'ю Лукашенко говорив, що якщо хтось намагатиметься захопити Білорусь чи включити її до складу Росії, то буде війна, але це лише слова напередодні виборчої кампанії. Що, на вашу думку, можна зробити, щоб Білорусь стала прозахідною країною і почала орієнтуватися на Європу? Необхідно максимально відривати Білорусь та білорусів від "русского миру" за допомогою інформаційного впливу. Тобто, вбивати їм в голови, що Росія агресор, яка захопила Білорусь та використовує її. Як це зробити? Через системні інформаційно-психологічні операції. На жаль, на сьогоднішній день такого системного інформування немає. Я вважаю, що одним із рішень для цього могла б бути Україна. Але тут потрібне політичне рішення для створення повноцінного інформаційного каналу. Другий момент це створення саме на території України військово-політичних інститутів на основі, наприклад, того ж полку Калиновського, які могли б у перспективі розглядатися, як основа для нової системи безпеки Білорусі. Щоб в майбутньому змінити білоруську систему потрібні такі інститути, військові академії, військові установи, які готуватимуть білорусів саме для Білорусі. І ось таким центром могла б стати Україна з багатьох причин. Бо у вас йде війна, бо це близький народ, бо ми розуміємо українську мову, ми можемо швидко навчитися говорити українською, а українці - розуміють білоруську. У нас одне бачення майбутнього і для нас єдиний ворог - це Росія.

19 листопада князівство Монако відзначило свій Національний день. З цього приводу досі продовжуються святкування.

Патронат допомагає дітям повірити у власні сили й закладає модель щасливої родини Я виросла в багатодітній сім'ї нас у батьків було четверо. Оскільки я старша, то допомагала мамі з братами й сестрами. Ми всі купалися в атмосфері любові й турботи. Тому ще з дитинства мріяла стати вихователькою в дитячому садочку й мати велику сім'ю. Уявляла, що в мене буде багато дітей, а в домі пахнутиме пиріжками. У студентські роки мрія про велику сім'ю десь сховалася. А коли вийшла заміж, то з чоловіком загадали: в нас неодмінно має з'явитися донечка Вікторія. Але першим народився син Богданчик, потім Назарчик. Ми були щасливі, але все ж не переставали думати про донечку. І ось 13 років тому наша мрія здійснилася народилася Вікторія. Тоді подумалося, що їй треба ще сестричку, й лелека приніс Ілонку, а потім Захарчика. Народження кожної дитини приносило радість, щастя й мудрість. У мене не було складних періодів материнства, адже завжди відчувала підтримку чоловіка. З доглядом за первістком Богданчиком допомагала моя мама показувала й розповідала, як дбати про немовля. Усе вдавалося легко. Навіть коли у старших хлопців був перехідний вік, ми обговорювали різні ситуації й досягали взаєморозуміння. Звісно, без переживань не буває. Якось ми з чоловіком поїхали у справах, а бабуся гляділа діток. Вони гралися надворі, аж раптом найменший син пропав. Усі налякалися, почали шукати, а виявилося, що він заліз в автобус сусіда і заснув. Було страшно, але, згадуючи це тепер, усміхаємося. Релаксую від того, що поряд завжди щебечуть діти У міру того, як збільшувалася наша сім'я, змінювалось і житло. Коли ми з Віталієм лише одружилися, то жили в орендованій квартирі в Києві. Після народження Богданчика переїхали в село до батьків. Але хоч би які милі та хороші батьки були, все одно хочеться мати свій куточок. Тоді бабуся запропонувала переїхати в її будинок. Хатинка невелика 35 квадратних метрів, тому з народженням молодших дітей ставала все тіснішою. Тоді вирішили купити новий будинок і створити комфортні умови для всіх. З двох невеликих кімнат зробили простору кухню. Деякі господині не люблять, коли біля них хтось крутиться під час приготування їжі, а я навпаки релаксую від того, що поряд завжди щебечуть діти. Тому кухня улюблене місце в будинку для всіх членів родини: молодші тут граються, малюють, старші залюбки допомагають готувати. Так, як і житло, з часом змінювався і наш сімейний транспорт. Нині їздимо на мінівені Ореl Zаfіrа. Часто друзі та сусіди, хто жартуючи, хто серйозно, казали організовувати домашній дитячий садочок, бо на нашому подвір'ї завжди багато дітей. Радіємо, що в наших синів і доньок чимало друзів. А ще ми обладнали ігровий майданчик на подвір'ї, та сусідській малечі цікаво в нас гратися. Якщо це тепла пора і я готую в літній кухні, то обідаємо всі разом. Старші хлопці виросли. Богдан уже працює, Назар студент. Турбот про дітей стало трішки менше. Можливо, це звучить дивно, але цих приємних материнських клопотів мені вже не вистачало, адже я звикла жити у стрімкому темпі і дбати про велику кількість дітей. До того ж, коли почалася повномасштабна війна, багато дітей залишилося сиротами, й тоді захотілося комусь із них допомогти. Адже ми маємо можливість це зробити, й головне для нас немає чужих дітей. Проте тоді не знали, з чого почати і хто міг би підказати. У жовтні торік поїхали в гості до матері й бабусі. Там тітка розповіла, що в селищі шукають сім'ю, яка зможе взяти до себе дитину. Ми, навіть не знаючи про форму виховання, в один голос вигукнули: "Ми згодні!" Того ж дня пішли в селищний старостат і дізналися, що шукають кандидатів для створення патронатної сім'ї. Пояснили, що це послуга тимчасового догляду, виховання та реабілітації дитини, доки її батьки чи опікуни долають складні життєві обставини. Згодом зустрілися з працівниками служби у справах дітей, які ще більше роз'яснили щодо патронату, переліку документів і обов'язкового навчання. Тоді подумалося: "Ого, скільки часу піде на збір довідок. А ми вже готові дбати про дитину". Коли я обіймаю одну дитину, то вже біжать і інші. Тоді пригортаю всіх разом Під час навчання нас професійно й доступно готували до патронату. Розповідали багато життєвих випадків, але жодна з цих історій не викликала страху, а лише співчуття до дітей і бажання огорнути їх своєю турботою. Розуміли одне: ці діти відчувають великий біль і ми маємо їм допомогти. Коли в нас уже з'явилися патронатні дітки, ми пригадали кожен урок із навчання. Виникає якась ситуація і щоразу згадуєш, як потрібно вчинити. Місяць із нетерпінням чекали, коли до нас влаштують діток. І ось у червні привезли трьох сестричок 12, 11 і 3 років. Неймовірно, як наші діти їх зустріли. У дівчаток не було літніх речей, то Вікторія й Ілона побігли до своїх шафок, почали вибирати для них найкраще. Вони зраділи, що тепер матимуть подружок. Для мене ж нічого не змінилося. Я просто працюю мамою, і в цьому мій сенс життя. Спочатку дівчатка були тихенькі, лише спостерігали, що відбувається навколо. А в нашій сім'ї звик­ли робити все разом: ми господарюємо й біля нас діти. Невдовзі сестрички також стали проявляти ініціативу: "А можна з вами? А можна допомогти?" Навіть коли чоловік щось робить біля машини, то дівчатка запитують: "Дядь Віталік, що ви робите? Поясніть. А можна ми побудемо біля вас?" Їм усе цікаво. Ми з чоловіком не ділимо дітей на наших і патронатних. Усі восьмеро наші, й усі рівні. Таке враження, що Оля, Катруся й Марійка завжди були в нашій сім'ї. Сестрички дружні між собою, хвилюються одна за одну, й мене це зворушує. Бачу, наскільки в нас багато спільних рис. Коли я обіймаю одну дитину, то вже біжать і інші. Тоді пригортаю всіх разом. Якщо щось купуємо, то дивимося, щоб було порівно. Нікого не виділяємо. Навіть коли старший син на навчанні, то діти залишають йому смаколики. Тому ніяких образ чи ревнощів немає. Старші сестрички одразу почали називати мене тьотею Танею, але наймолодша казала: мама. Звісно, вона потрапила до нас маленькою і, можливо, не все розуміла, а може, просто хотіла, щоб я була її матір'ю. Проте на цьому етапі виховання дитина говорить на мене "тьотя Таня", і знає, що в неї є рідна мама. Дівчатка почали відвідувати гуртки, відкривати нові можливості і свої таланти. Раніше вони мріяли ходити на танці та грати у волейбол. І ось це стало реальністю. Хоч Олечка спочатку боялася, що не вийде, але Ілона підбадьорила: "Спробуймо. А потім і вдома потренуємося". Оля й Катя вже навіть виступали на сцені, хоча перед цим хвилювалися. Для них важлива підтримка, особливо дорослих. У нашій школі їм теж подобається навчатися, з'явилося багато друзів. Звісно, в навчанні є ще багато прогалин, але діти надолужують. У нас є правила будинку, які намагаємося не порушувати. Склали графік прибирання, миття посуду, сортування речей та іграшок. Діти його дотримуються, хоч і не завжди виходить робити все досконало. Після прибирання я тихенько обходжу всі кімнати й дещо підправляю, щоб діти не помітили. Адже їм приємно, що з усім упоралися самі. Водночас я ніколи не змушую щось зробити, діти самі знають: потрібно навести лад, бо до них у будь-який момент можуть зайти друзі. Отримую задоволення від того, що роблю готую, прибираю, займаюся з дітьми, висаджую квіти. Наприклад, на куховарство не витрачаю багато часу. Ввечері готую інгредієнти, щоб уранці швидко все зробити. На сніданок хтось із дітей любить молочну кашу, інші лише бутерброд із чаєм, дехто варену картоплю. Але все це готую швидко. А доки діти у школі, а Марійка в садочку, маю час на приготування обіду. Звісно, на вихідних чи канікулах можу провести на кухні весь день, але все поєднується із спілкуванням із дітьми. Печу пиріжки, струдлі, кекси, печиво, млинці, рогалики, а вони разом зі мною. До речі, Олечка любить пекти млинці. Спершу я стояла біля неї та підказувала, які інгредієнти потрібно додати, а тепер і нагадувати не потрібно. Ми з чоловіком по життю йдемо в ногу. І це важливо у вихованні дітей, адже вони копіюють поведінку батьків. Хлопчик дивиться на турботливого тата й також допомагатиме мамі, сестрі, пізніше дружині. Патронатних вихователів не вистачає, а потреба величезна Діти приходять у цей світ для того, щоб робити дорослих щасливими. Для кожної дитини важливо, щоб поряд були люблячі батьки. А патронатні сім'ї необхідні для того, щоб показати дітям: вони потрібні в цьому світі, їх люблять. Це необхідно не тільки їм, а насамперед нам, дорослим. Патронат допомагає дітям повірити у власні сили, прищеплює правильні цінності й закладає модель щасливої родини. На жаль, патронатних вихователів не вистачає, а потреба величезна. Розповідаю знайомим про патронат, але всі бояться відповідальності. Насправді потрібно просто любити, дарувати тепло, затишок, безпеку, й усе буде добре. Наша найбільша винагорода це усмішки дівчаток. Приємно спостерігати, як вони змінюються, стають упевненішими, щасливішими. Діти в патронатній родині можуть перебувати три місяці й лише в деяких випадках пів року. Усвідомлюю, що незабаром дівчатка мають залишити наш дім. Нині важко про це думати, але я налаштовую себе, що вони повернуться до рідної мами чи потраплять у хорошу сім'ю. У їхньої матері справді складні життєві обставини, але я сподіваюся, що соціальні служби допоможуть їй усе подолати.

Кронпринц Жак та принцеса Габріелла незабаром відзначать 10-й день народження. А напередодні вони привітали з Днем Монако.

Різдво - тепле родинне свято, яке заведено святкувати вдома з рідними та близькими. За традицією на столі у Святвечір має бути 12 пісних страв, набір яких може всіляко варіюватися. Є страви, котрі передаються з покоління в покоління, а деякі традиції потрібно створити власноруч. Що має бути на Різдвяному столі За традицією основною стравою на столі у Святий вечір має бути кутя. Її треба поставити першою. Зазвичай господині готують пшеничну, ячмінну або рисову кашу. До неї обов'язково додають мак, мед, горіхи. Також за бажанням можна додати інші солодощі. Шеф-кухар Євген Клопотенко розповів, що для перших страв на святковий стіл варто приготувати різдвяний борщ або грибний суп. Борщ має бути пісний, тож варто туди додати побільше овочів, а до супу варто додати білі гриби, найчастіше господині використовують - сушені. Також необхідно приготувати на різдвяний стіл узвар - це солодкий компот із різноманітних сушених фруктів і ягід. Він відмінно доповнить святковий стіл. Господині також готують на Святий вечір пісні вареники із різними начинками. Зазвичай для начинки обирають тушковану капусту, картоплю і гриби. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що приготувати у піст: спробуйте страви, які відкриють нові смаки та збагатять ваш раціон На Різдво також готують пісну страву із риби. Це можуть бути різноманітні холодні закуски, тушкована риба із овочами. Також можна поставити оселедець, приготувати заливну рибу або запекти її в духовці. Щоб розбавити стіл різноманітними стравами можна поставити також печені яблука із медом та родзинками. Також українці ставлять на святковий стіл мариновані гриби, картоплю, голубці, пампушки, капусту із горохом, квасолю та багато інших пісних страв. Коли на Різдво сідають за стіл За традицією у святвечір Різдва вся родина сідає за стіл на святкову вечерю, де на столі вже приготовані 12 страв. Вони можуть відрізнятися в залежності від уподобань сім'ї, але в їхнє число обов'язково входять кутя на Різдво і узвар. У давнину в це свято було прийнято відмовлятися від їжі до появи першої зірки на небі. Це свято має бути світле і радісним, об'єднувати людей. Цього дня заборонено сваритися та лаятись. Напередодні Різдва, 24 грудня, українці відзначатимуть Святий Вечір - символічне закінчення різдвяного посту. Цей особливий день прийнято святкувати в сімейному колі. На Святвечір, за традицією, готують пісні страви. Усього на столі має бути 12 частувань - їх зіставляють з кількістю апостолів та місяців у році. Часто українці готували з продуктів, до яких мали доступ, саме тому більшість страв мали прості рецепти й складалися зі звичних інгредієнтів. Однак сьогодні все більше людей надають перевагу вишуканій кухні.

Бавовна, синтетика, шовк, шерсть, бамбук - усі ці матеріали можна прати за певної температури, не ризикуючи втратити їхній колір і форму. Кожна пральна машинка має безліч програм і температурних режимів, але лише одна температура є універсальною для всіх видів тканин. Розповідає Ukr.Меdіа. Яку температуру витримують різні тканини: Щільна бавовна - до 95&dеg;С; Бавовна - до 60&dеg;С; Синтетика - від 30&dеg;С до 50&dеg;С; Шовк - до 30&dеg;С; Батист, поплін, бамбук - до 40&dеg;С. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи треба прасувати постільну білизну після прання Оптимальна температура для всіх типів тканин: Експерти радять прати речі за температури 30&dеg;С, яка є безпечною для будь-яких матеріалів. Важливо, що якість прання більше залежить не від температури, а від прального засобу. Більшість сучасних порошків і гелів ефективно видаляють навіть складні плями за низьких температур, тому немає потреби використовувати високі температурні режими. Загалом, фахівці радять не запускати машину частіше, ніж двічі на день. Однак, якщо в сім'ї є маленькі діти або велика родина, прати доводиться частіше. І це не заборонено виробниками. Щоб уникнути перегріву двигуна, машинці необхідний "відпочинок". Це дозволяє їй охолонути, що важливо для інтенсивних режимів прання. Виробники рекомендують робити перерву на 30 хвилин між циклами, щоб пральна машина могла відновити свої ресурси.

17 листопада вшановують Григорія Чудотворця, першого єпископа Неокесарійського, який все життя присвятив служінню Христу. Григорій (при народженні його назвали Феодор) народився в ІІІ столітті в Неокесарії Понтійській. Він походив зі знатної та забезпеченої родини, а виховували його в язичницьких традиціях. Хлопчик отримав гарну освіту і вів цнотливе життя, чим викликав глузування однолітків. У якийсь момент він разом із братом поїхав до Палестини. У той час у Кесарії Палестинській працювала богословська школа християнського вчителя Орігена. Одного разу юнаки почули його проповідь і стали учнями Орігена. Пізніше Григорій охрестився і вирішив усамітнитися від мирської суєти. Але склалося інакше: 245 року єпископ Амасійський Федим висвятив Григорія на єпископа Неокесарійського. Незабаром Григорію відкрився дар чудотворення - він почав зцілювати важко хворих людей, виганяти темні сили, міг помирити ворогів. За своє життя святитель Григорій зробив безліч добрих справ і все життя допомагав людям. Точна дата його смерті невідома. Серед його робіт найціннішою вважається "Символ віри Григорія Чудотворця". Прикмети сніг цього дня - зима буде сніжною; ворони каркають - до дощу; ліс чорніє здалеку - до потепління; білі кола навколо сонця - буде буря; мишей стало більше - зима буде холодною. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Святого Миколая-2024: головні традиції дня, про які має знати кожний У народі прозвали 17 листопада свято Григорій Зимоуказатель. Цього дня погода з ранку і до полудня вказувала на те, якою буде перша половина зими, а погода з обіду до вечора - якою буде друга. Що не можна робити Розпочався Різдвяний піст, тому потрібно постаратися не робити повсякденних гріхів. Не слід гніватися, лінуватися, впадати у відчай, відмовляти в допомозі. Для тих, хто постує під час посту, заборонена скоромна їжа. Не слід вирушати в далеку дорогу, позичати гроші та ходити в брудному одязі. Що можна робити У Григорія Чудотворця просять про диво - зцілити від різних недуг, подарувати довгоочікувану дитину, зміцнити віру, допомогти подолати труднощі. Цього дня за старих часів обов'язково йшли в лазню - вважалося, що так можна додати собі здоров'я. Саме свято відзначали в колі сім'ї, намагалися відпочити від важкої роботи і провести час якомога радісніше. Важливо було в цей день виконати дану обіцянку - тоді в новому році обов'язково чекає успіх. 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.