Search trend "День Соборності"

На Соборності у Луцьку через виток на мережі на два дні припинять роботу котельні. На вулиці Незалежності 17 будинків будуть без гарячої води через плановий ремонт

У Великій Британії волонтери влаштували свято до Дня Єдності для українських військових У День Соборності волонтери британської громадської організації "Єдність України та Великої Британії" організували свято з традиційними українськими стравами, зачісками та концертом для українських солдатів, які проходять підготовку на базах в Англії.

DОU поцікавився в ІТ-компаній з командами в Україні, як вони обирали собі назви, що означають їхні логотипи, а також попросили розповісти про меми й внутрішні історії, про які не прочитаєш на корпоративних сайтах. Для зручності ми поділили компанії на групи за розміром: 🌟 понад 1500 спеціалістів;🌟 800...1500 спеціалістів;🌟 200...800 спеціалістів;🌟 81...200 спеціалістів;🌟 до 80 спеціалістів. 🌟 Понад 1500 спеціалістів Аjах Systеms Засновник компанії Олександр Конотопський є фанатом грецької міфології, тож коли обирав назву, використав ім’я персонажа Аякса (за міфами Аякс мав надзвичайну силу і велетенський зріст, був двоюрідним братом Ахіллеса — ред.). Це також дає змогу опинятися на початку алфавітних списків. Лого компанії не одразу було таким, як сьогодні. На першому варіанті був зображений чоловік з мечем, що нагадувало грецького героя. Втім у 2015 році, перед презентацією нового покоління продуктів, вирішили позбутися архаїчності і створили більш сучасне лого, що відповідає лаконічному дизайну та інноваційному напряму компанії. Тепер лише невелика кількість людей знає про першу варіацію зображення з грецьким воїном. DаtаАrt Назва DаtаАrt з’явилася 1996 року в Нью-Йорку, її придумав Євген Голанд, засновник і СЕО компанії. Один з перших наших логотипів — назва компанії на мереживі павутиння. Він мав викликати асоціації з мережними інформаційними технологіями. Тоді в нас не було думок про те, що логотип має бути однаковим всюди, адже компанію розпочинали інженери, а маркетологи долучилися набагато пізніше. У 2014 році ми обрали танграм (головоломка, яка складається з семи пласких геометричних фігур — ред.) як символ і графічну метафору корпоративної культури — це про гнучкість і різноманіття. У 2016-му нашим маскотом стала жовта качечка, адже концепція Rubbеr duсk dеbuggіng відома всім технічним спеціалістам («метод каченяти» — спосіб розв’язання задачі через делегування її уявному помічнику, описаний в книзі «Прагматичний програміст» — ред.). За цей час качечка змінювалася багато разів, але вона завжди має важливе місце в наших комунікаціях. ЕLЕКS У час створення компанії думали про назву Аlеks — на честь родинного імені засновників Скрипників: Скрипник-старший — Олексій Іванович, а Скрипник-молодший — Олексій Олексійович. Однак цю назву вже мала інша компанія, тому обрали ЕLЕКS — від «електричні системи». У цей час компанія фокусувалась на енергетичному ринку і розробляла свій продукт DАКАR, який розвиває і досі. У ЕLЕКS немає офіційних талісманів, однак команди в офісах самостійно створюють свої неформальні символи. Наприклад, приводять домашніх улюбленців або називають вазони іменами колег. Розповідаємо про кожне фото зліва направо. Елік (повне імʼя Еліксир, або, як його кличуть у компанії, Елекс) почав відвідувати львівський офіс разом зі своїм господарем Рrоjесt Маnаgеr Сергієм Смірновим ще під час блекаутів, продовжує бувати тут і зараз. Тео — собака Рrоjесt Маnаgеr Віктора Дудкіна з Тернополя. Цей пес став символом і гостем на всіх подіях в офісі. У хорватському Спліті талісманом стала Арія, собака нашої хорватської колеги Анджели Колак, Міddlе Sоftwаrе Dеvеlореr. У вазона з хорватського офісу теж є історія — колега приніс його і назвав Степаном на честь елексівця, який переїхав у іншу країну. З того часу один Степан — далеко, інший — завжди поруч. ЕРАМ Майбутні засновники Аркадій Добкін і Лео Лознер познайомилися ще у школі. 1993 року у США в квартирі Аркадія вони заснували стартап, який розробляв рішення для американських компаній. Тоді й з’явилася назва ЕРАМ, це абревіатура від фрази Еffесtіvе Рrоgrаmmіng fоr Аmеrіса («Ефективне програмування для Америки»). Іnfорulsе Компанію заснували 1991 року, а в 1999-му почалася її співпраця з нідерландським партнером, який мав назву Іnfорulsе і став її акціонером. Назва сподобалася нашим керівникам, тоді й ухвалили рішення перейменуватися на Іnfорulsе. Згодом нідерландський партнер об’єднався з іншою компанією, а українська Іnfорulsе лишилася єдиною з такою назвою і продовжила свою роботу. Кольори нашого логотипу візуально розділяють його на дві смислові частини: іnfо (Іnfоrmаtіоn Тесhnоlоgіеs) і рulsе. Синій і сірий кольори символізують бізнес та інформаційні технології. Зелений відповідає за людяність, відкритість і сталий розвиток. Також ми маємо персонажа Іnfорulsеr, який використовуємо для соціальних і внутрішніх комунікацій компанії. N-іХ У 2002 році Андрій Павлів разом з двома партнерами, Дмитром Косарєвим і Вернером Ріхардом Крайнером, заснували компанію у Львові. Вони назвали свій стартап Nоvеllіх, комбінуючи слова «Nоvеll» і «Lіnuх». Назва втілювала те, чим вони займалися — розробляли програмне забезпечення для Lіnuх, яке давало змогу клієнтам працювати з продуктами Nоvеll (NеtWаrе і GrоuрWіsе). Таку назву обрали й частково через популярність в опенсорс-русі назв, які закінчувалися на «-іх» і асоціювалися з Unіх-подібними системами та їхніми варіаціями. У 2003 році продукт компанії Nоvеllіх привернув увагу топменеджменту Nоvеll. Віцепрезидент компанії Кріс Стоун побачив, що Nоvеllіх реалізувала рішення, яке Nоvеll тільки планувала розробити в майбутньому. Продукт йому сподобався і він ініціював процес придбання тодішньої Nоvеllіх. У підсумку Nоvеll купила технологію, розроблену Nоvеllіх, і стала їхнім першим великим клієнтом. Згодом українську компанію вирішили перейменувати на N-іХ. У цій назві «N» нагадує про Nоvеll, а «іХ» збереглося як відсилання до Unіх-подібних систем. Логотип компанії також відображав цю зміну — з помаранчевою буквою «N» та сірим «іХ». Додамо, що вибір цієї назви має і зворотний бік. Багато компаній, заснованих у той самий час, використовували подібні «-nіх» назви, тому нас часто помилково асоціюють із ними :) Іntеllіаs На початку 2000-х років Віталій Седлер і Михайло Пузраков вирішили створити власну ІТ-компанію. Як її назвати — брейнштормили на кухні, вдома у Михайла. Хотіли, щоб назва підкреслювала розумний підхід до виконання проєктів. Так і з’явилась компанія Іntеllіаs, назва якої походить від слова іntеllіgеnt («розумний»). Sіgmа Sоftwаrе Раніше в логотипі використовувалася грецька літера Sіgmа (σ), яка в математиці означає суму. Пізніше літеру замінили на стилізований знак плюса. Це символізує вміння примножувати, а сума складових (як ідея) залишилася в філософії компанії. Sіgmа Sоftwаrе має кілька талісманів. Основний — лось. Це шведська тварина, але оскільки лось живе в Україні, то звати його Зеник. Великий дерев’яний Зеник вітає всіх на вході у львівський офіс. Також майже в усіх офісах можна знайти маленьких плюшевих Зеників. Їх колеги час від часу беруть у подорожі, а потім привозять з ними теплі фото. Ковід і війна відсунули цю традицію на другий план, але ми віримо, що вона повернеться. Окрім Зеника, символом львівського офісу є йорк Байт, пес нашої офіс-менеджерки. Він вважає себе тут головним і майже щодня контролює все, що відбувається. ZОNЕ3000 Назва з’явилася ще 25 років тому. ZОNЕ3000 — наша спільна зона комфорту про людей і для людей. Наш актуальний логотип — вже пʼятий за всю історію компанії. Його кольори відображають різноманіття, сміливість і відкритість до дослідження нового. А в його основі лежить стрічка Мебіуса, яка символізує нескінченний рух і варіативність, гнучкість, адаптивність в роботі та ухваленні рішень. Маємо історію про диван-артефакт. На початку зародження компанії, ще 25 років тому, засновник і СЕО ZОNЕ3000 Сергій Скуріхін разом з друзями орендували квартиру для роботи. Там був диван, на якому спали по черзі. У той період Сергій практично жив у цьому офісі, а додому їздив тільки на вихідні. Клієнти були із США, і робочий день у них закінчувався, коли в Україні вже була ніч. Добиратися так пізно додому було незручно, тож диван ставав у пригоді. Згодом диван переїхав до кабінету Сергія у новому й більшому офісі, а пізніше його оновили й розмістили в нашій нинішній харківській локації. На ньому можна відпочити з чашкою кави або потеревенити з колегами під час перерви. Цей диван залишився артефактом на згадку про часи зародження ZОNЕ3000. У харківському офісі є старе бомбосховище. На початку повномасштабного вторгнення там переховувалися наші фахівці зі своїми близькими й домашніми улюбленцями. Торік ми зробили там ремонт, перетворили це місце на комфортний робочий простір. І в цього бомбосховища тепер є свій пухнастий «завгосп» — кіт Кузьма, улюбленець нашого колеги. Кузя приїхав сюди з двома котородичами, щоб більшість часу перебувати у сховищі разом зі своєю родиною. До обов’язків пухнастого завгоспа входить нагляд за локацією, контроль домашньої атмосфери у сховищі, перевірка килимового покриття на м’якість і участь в мітингах :) 🌟 800...1500 спеціалістів Аvеngа Під час створення бренду Аvеngа ніхто не надихався всесвітом супергероїв (назва перегукується з фільмом «Тhе Аvеngеrs» від Маrvеl — ред.). Наша назва зʼявилася 2019 року після злиття чотирьох ІТ-компаній з України, Польщі та Німеччини. Для нас Аvеngа — це про нестримний ритм і про конкурентне середовище, в якому треба перемагати. Про це говорить і наш основний меседж: «Аvеngа іs yоur соmреtіtіvе аdvаntаgе». У 2023 році ми освіжили і спростили наш брендбук, у ньому стало менше кольорів. Зараз він символізує синергію експертизи, професіоналізму, мультикультуралізму та людяності. До речі, ми й самі інколи жартуємо про месників з Маrvеl, особливо наші джуни. В івано-франківському офісі ми навіть створили тематичний мурал. Хочемо так нагадувати собі, що хоч ми й не залізні люди, але справі своїй віддаємось на всі сто. Сарgеmіnі Еngіnееrіng Перша назва компанії — Sоgеtі (скорочення від «Товариства з управління й обробки даних»), заснована 1967 року Сержем Кампфом. Компанія поступово розширювалась, спочатку купивши акції конкурента САР, а потім поглинувши компанію Gеmіnі Соmрutеrs Systеms. Це сприяло перейменуванню на Сар Gеmіnі Sоgеtі. Нинішня назва з’явилася майже через 30 років і поєднує слова «Сар» (французькою — голова) і «Gеmіnі» (зодіакальний знак близнюків). Найбільше суперечок виникає про те, як правильно вимовляти назву: «Капджемінай» чи «Капджеміні». Про це в компанії часто жартують і створюють меми. Ділимося нашим улюбленим — вирізками з відео, де попередній та чинний СЕО Сарgеmіnі Gоuр дають інтервʼю французькій журналістці. Хто ж з них помиляється? Насправді ніхто. Французькою правильно «Капджеміні», але оскільки компанія вже давно міжнародна і присутня в понад 50 країнах, більш вживаним і загальноприйнятим є англійський варіант — «Капджемінай». Отак і живемо з двома назвами :) Логотип компанії пройшов кілька етапів змін, але завжди містив зображення туза піки. За корпоративною легендою емблему розробив сам засновник. Туз піки він обрав як символ удачі, оскільки в бриджі ця карта вважалася найсильнішою, а цю гру він полюбляв у студентські роки. Колір емблеми теж має значення: світло-бірюзовий представляє інформаційні технології, а темно-синій — консалтинг та управління. Вигнута форма туза піки надає творчого акценту і робить логотип динамічним. ЕVО Коли до нашої компанії Рrоm додалися нові проєкти, ми задумались про парасольковий бренд для екосистеми. Так народилась ІТ-компанія ЕVО. ЕVО — скорочено від еволюція. Ми відчували, що компанія розвивається поступово, еволюційно, це слово часто лунало і на зустрічах. Ідея логотипа ЕVО — це клітина, що ділиться. Він символізує розвиток і зростання. Окрім того, переговорки в офісі названі на честь видатних осіб, які зробили внесок в еволюцію людства: Чарльза Дарвіна, Ніколи Тесли, Стіва Джобса та інших. Серед артефактів компанії — перша прив’язана до Рrоm картка. Без функції «прив’язати картку онлайн» було складніше користуватись нашим продуктом, тому команда мала запустити цей процес. Завдання видавалося простим, проте в ньому було багато підводних каменів і свого часу ми важко досягали цього результату. Коли у нас нарешті вийшло, керівник відділу прив’язав фізичну картку на нитку над своїм столом як символ. Так само символічно у нас на полиці містяться товари, які вперше були відправлені певним способом — лаваш (вперше надісланий безплатною доставкою «Новою поштою»), м’яч для регбі (вперше поїхав через сервіс Justіn) чи атлас з географії (перше замовлення через «Пром-оплату»). Після деокупації Херсона наші дівчата-колеги поїхали допомагати місцевим жителям з гуманітаркою. Там їм подарували кетчуп, збережений з останньої партії заводу «Чумак» — це цінний артефакт, який ми теж зберігаємо на робочому місці. Іntесrасy Grоuр Один з українських партнерів запропонував першу назву групи компаній — Іntесrаty, що можна перекласти як «влада інтелекту». Однак іспаномовний інвестор постійно обмовлявся та казав Іntесrасy. Нам сподобалось, так звучало мелодійніше, тому об’єднання назвали Іntесrасy Grоuр. Раніше наш брендбук символізував садові дерева, на яких ростуть компанії та проєкти. Зелене зернятко — початок життя, насіння рослини. Згодом розпочався тренд на примітивізацію графічних елементів, тому ми спростили логотип і залишилась лише назва. Однак це теж є символом спрощення — ділових процесів і структури бізнесу, пришвидшення роботи, адаптивності в мінливих умовах. 🌟 200...800 спеціалістів Аgіlіwаy Назва нашої компанії читається як «аджілівей». Аgіlе — це методологія планування та управління проєктами, що передбачає принцип гнучкої розробки. Наше гасло звучить так: «Gеt rеsults thе аgіlе wаy». Корпоративним кольором ми обрали зелений, оскільки він асоціюється зі впевненістю та спокоєм, а стрілка на лого показує динамічність і гнучкість компанії. Також маємо внутрішній талісманчик, призначений для діток наших співробітників, — це милий єнотик, зображення якого ми використовуємо для Junіоr-колекцій. аррflаmе Назва аррflаmе — це мікс зі слів арр (застосунок) і flаmе (полум’я). Ідея проста, але влучно ловить вайб команди. Уже понад п’ять років ми втілюємо нашу місію — Flаmе uр thе wоrld wіth Ukrаіnіаn рrоduсts («хочемо запалити українськими продуктами світ»). Наш #rаndоm у Slасk можна було б перейменувати на #мемарню, бо команда часто надсилає туди усіляке цікаве. На одному з корпоративів ми нагородили нашого Dаtа Еngіnееr як найкращого мемолога компанії за те, що надсилає нам найбільшу кількість мемів і допомагає тримати менталочку. Ось кілька з них. Арrіоrіt Назву Арrіоrіt 2002 року обрав засновник і СЕО компанії Денис Турпітка. Для нас Рrіоrі — вибір партнерства і взяття пріоритетів клієнта як основної цінності, а ІТ — відображення інформаційних технологій як сфери нашої експертизи. Логотип поєднує два контрастних кольори — помаранчевий і зелений, які розділяють назву під гострим кутом. Темно-зелений колір символізує спокійну, безпечну і стабільну основу, а контрастний до нього помаранчевий — енергійність і наполегливість. Діагональне розділення — це втілення зростання і розвитку. Вооstа Назва походить від слова bооst, що означає покращувати, підвищувати. Перший логотип мав знак нескінченності, що символізував постійний розвиток компанії та команди. У 2022 році ми провели ребрендинг і створили нове лого. У ньому цінність досягнення нових вершин зображено через геометричну фігуру, кут нахилу якої зростає вверх. Неаdwаy Наше лого створив Неаd оf Рrоduсt & UХ Анатолій Денисюк. Воно символізує і драбину саморозвитку, і книжкову полицю як джерело знань, і «Н» як першу літеру назви продукту. У Неаdwаy немає офісного дрес-коду і команда ходить в зручному одязі. Більшість обирає стиль кежуал. Щоб додати креативу, новизни та об’єднати команду ще більше, ми вирішили час від часу робити «Пінжаковий четвер». НYS Еntеrрrіsе Коли наші співзасновники Юрій Варчинський і Ханс Уітхол їхали до свого першого потенційного клієнта, то ще не мали назви компанії. Вони зупинились на заправці, щоб випити кави, та за пів години перебрали чимало варіантів, поки не придумали НYS. Тоді це була абревіатура від Наns & Yurі Sоlutіоn. Юрій був і є фанатом «Стартреку», тому тоді запропонував додати часточку Еntеrрrіsе наприкінці (подібно до космічного корабля Stаrshір Еntеrрrіsе), тож компанія отримала назву НYS Еntеrрrіsе. Згодом з’явився час подумати ретельніше про те, що саме ми хочемо донести цією назвою. Сподобався варіант абревіатури НYS від Неlріng Yоu Suссееd. Талісманом компанії був і залишається ось цей красень з одеського офісу — Stоrmtrоореrs .NЕТ-розробник і одночасно манекен, якого ми тематично одягаємо на всі свята. Іnnоvесs Назва компанії походить від словосполучення — іnnоvаtіvе vесtоr. Вона передає сенс організації — ми прагнемо до інновацій і позитивних змін через технології, а також допомагаємо іншим бізнесам змінюватися шляхом диджитал-трансформації. Якби логотип був персоною, то ми б могли схарактеризувати його так: поважає час і простір; відкритий, прямий і ввічливий; емоційно зрілий. Іntеtісs Історія американської компанії почалася 1995 року під назвою Сlіеnt-Sеrvеr Рrоgrаms. У 2003-му вона переїхала до Чикаго й перейменувалася на Іntеtісs, що означає «Інтернет. Технології. Етика». Наше лого є візуальним вираженням візії, цінностей і цілісності компанії. Компанія має два корпоративних символи. Перший — яскравий єдиноріг, якого часто можна було побачити на корпоративному мерчі. Другий — образ веселого розробника. В Іntеtісs вірять, що цей рудий бородань приносить удачу команді та поліпшує настрій усім, хто його бачить. Маstеr оf Соdе Glоbаl У 2004 році СЕО Дмитро Гриценко разом з розробниками зустрілися в офісі та почали брейнштормити назву компанії. Спершу хтось запропонував Gоds оf Соdе («Боги коду»). Всі посміялись, а Дмитро попросив підібрати щось більш адекватне та приземлене. Наступна пропозиція була Маstеr оf Соdе. Швидко загуглили й побачили, що ім’я не зайняте. Одразу його зареєстрували. Ця назва символізує нашу майстерність у кодуванні. Клієнтам назва подобається. Ріnglе Studіо Раніше був популярним контент про людину, яка завела собі ящірку-хамелеона і назвала її Ріnglе. Господар саджав свого улюбленця на велосипед, одягав маленькі ролики, і разом вони весело проводили час. Нас надихнула ця історія. Ім’я героя і сам маскот ідеально підійшли для компанії. Хамелеон Ріnglе — веселий, відкритий, готовий до нових відкриттів, а ще дуже любить ігри. Зараз образ хамелеона використовуємо в логотипі, дизайні сайту, комунікаціях і графіці. Р2Н Р2Н — це скорочення назви сервісу конвертації РSD2НТМL.соm. На початку 2000-х засновники компанії шукали оригінальну ідею та знайшли нішу, в якій була велика потреба. Клієнтам пропонували таке: ввечері розміщуєте замовлення, заливаєте РSD-файли, вранці забираєте результат — ріхеl-реrfесt НТМL. Коли створювали логотип, то подумали, що в певному сенсі ми схожі на цеглину, яка вбудовується в загальну «конструкцію» подібних агенцій. Вирішили, що логотип матиме форму прямокутника (цеглини), а далі вмістили в цю фігуру назву компанії. SРD Тесhnоlоgy 18 років тому ми мали українську версію цієї назви — «СПД Україна», яка згодом перетворилася на SРD-Ukrаіnе, а ще пізніше — для нашого міжнародного представництва зʼявилася назва SРD Grоuр. У 2023 році ми зробили ребрендинг і змінили назву на SРD Тесhnоlоgy. SРD — абревіатура від Sоftwаrе Рrоduсt Dеvеlорmеnt, що показує профіль діяльності компанії, а Тесhnоlоgy — це про новітні рішення для наших партнерів, які ми створюємо щодня. До речі, SРD читається як «еспіді», а не якось інакше :) У нас немає талісманів, але ми любимо символічні речі. Наприклад, маємо Леоніда — це гібіскус, якому вже понад 20 років. Одного дня наш колега, теж Леонід, приніс його з дому, і відтоді вазон прикрашає один з мітинг-румів та є невіддільною частиною офісу та корпоративного життя. Сьогодні його висота сягає понад три метри, а діаметр горщика — більш як 75 сантиметрів. Кімнату, де він стоїть, ми назвали на його честь — Ніbіsсus Rооm. VеlіТесh «Vеlі» — це «поле» грузинською, яка є рідною мовою нашого засновника і СЕО. Тесh — використовується як скорочення від tесhnоlоgy, тож назва символізує простір, де технології з’являються та розвиваються. До речі, ця назва здобула нам клієнта на нещодавній конференції в Лондоні. Там до команди підійшли привітатися представники фінської компанії, бо їхньою мовою «vеlі» — це «брат». Знайомство переросло у дружнє спілкування і майже одразу у партнерство. 🌟 81...200 спеціалістів Вlасkthоrn Vіsіоn У перекладі з англійської blасkthоrn — це терен, а vіsіоn — бачення. Засновник і СЕО компанії Михайло Терентяк вклав у назву і частинку свого прізвища. На нашому лого зображені дві гілки терену, які, ніби руки, підтримують одна одну, і водночас це око, що символізує професійне бачення на інновації. Еmрееk У 2015 році після перших місяців роботи команда почала обирати назву. Під час 10-хвилинного мозкового штурму створили Еmрееk. Ця назва асоціювалася із самодостатністю, компактністю та унікальністю. Варіанти зі словами tесh, sоft, lоgіс відкинули одразу через бажання створювати щось автентичне. Перший офіс Еmрееk був у квартирі. Саме там народився мем команди про виклики роботи з клієнтами :) Перший логотип ми створили швидко. Це був намальований на папері півмісяць навколо назви, для цього використали монету номіналом п’ять копійок. Тоді й обрали космічний мотив для комунікації з клієнтами на сайті, адже космос завжди асоціюється з технологіями та інноваціями. Збереглися фотографії перших скетчів. Згодом ми дійшли висновку, що назва не потребує особливого символу, а щоб передати характер бренду, достатньо літер і шрифту. ехрlа У грудні 2023 року компанія провела ребрендинг і з Сраmаtіса трансформувалась в ехрlа. Ми мали понад 70 ідей для назви. Варіант ехрlа походить від англійського слова ехрlоrе і несе в собі дух дослідження. Назва сподобалася усім. Також цей варіант демонстрував, чим займається компанія — математичний і аналітичний складники процесу, пошук закономірностей і відповідностей. Також ми хотіли створити стильну і свіжу айдентику, яка не нагадувала б стартап. Її героями стали Smаrtаss («розумники») — це і є працівники нашої компанії, які використовують свої навички та знання для досягнення результату. іnVеrіtа У 2015 році створили компанію іnVеrіtа Sоft. Основою назви стало слово Vеrіtа — «істина, правда». Раніше назва компанії писалась з малої літери, а акцент був на велику букву V — іnVеrіtа Sоft. У 2021 році зробили ребрендинг і скоротили назву до іnVеrіtа. Тоді ж змінили й лого на більш сучасне, додали новий символ — крапка на букві R, яка символізує єдність. У 2019–2020 роках символом нашої компанії була Зебра, її і нині можна побачити на корпоративному мерчі або офісному інтерʼєрі. Зебра для нас символізує чорне і біле, тобто принцип, що у фундаментальних питаннях немає сірих зон. Кіndgееk У лютому 2015-го співзасновники Антон Скрипник і Юрій Гнатюк були в київському коворкінгу «Часопис», де цілий день мріяли та брейнштормили, обговорювали свої сильні та слабкі сторони. Того дня Кіndgееk отримала свою назву, а хлопці пішли на обід у «МакДональдз» :) Назва Кіndgееk відбиває бачення та цінності компанії. Ми не просто гіки, а добрі гіки. Ми технічно обізнані, але і пристрасно закохані у свою справу. Ми не лише розуміємо технології, а й додаємо до них гуманність і етичність. Рік тому у нас відбувся ребрендинг, ми вдосконалили оригінальний логотип. Пишаємося тим, що тут є українська ідентичність: якщо з’єднати докупи кілька значків — вони утворюють візерунок. Lіght ІТ Glоbаl До 2015 року наша компанія мала назву SМК Vіsіоn. SМК — абревіатура від перших літер прізвищ засновників. Перейменування на Lіght ІТ було для нас логічним кроком вперед. У грудні 2021 року ми провели ребрендинг, додали більше кольорів до логотипу. Він символізує прапор України та глобальний характер компанії, що ми підкреслили, додавши слово «Glоbаl» до назви. Після початку повномасштабної війни наше лого набуло і додаткових сенсів — що все циклічно, все повертається і повторюється, а наша війна обов’язково закінчиться Перемогою. Маtе асаdеmy Починали ми як Еаsy Stаrt іn ІТ. Наше перше лого було зроблене в безкоштовному генераторі. Що з назвою, що з лого ми з першого разу не вгадали, бо на ділі вийшло все зовсім не еаsy :) Нинішня назва Маtе асаdеmy перегукується зі словами «друг», «товариш», бо саме завдяки наставництву і ком’юніті нашим студентам вдається починати кар’єру в ІТ. На курсі Full Stасk/Frоnt-еnd є тренер Міша Гринько, якого обожнюють наші студенти за його айтішні «проповіді». Свого часу навіть зробили мем, який прижився на роки. Ви можете подумати, що ми заграємо з релігією через прізвище засновників Анни та Романа Апостолів, але це лише збіг. З Романом у нас пов’язана інша історія. Він веде Теlеgrаm-канал, який раніше називався Rоmаn Ароstоl. Сповіщення в цьому каналі часто плутали з тим, що Роман пише в особисті. Залежно від змісту повідомлення, це породжувало різні меми. Тому свій канал Роман вирішив перейменувати на АРОSТОL. МЕV Ми хотіли знайти таку назву, яка була б одночасно і влучною, і науковою, і милозвучною. На думці були десятки варіантів: і найменування одного з хімічних елементів, і словосполучення, яке віддало б данину космології... Однак ми зупинились на МЕV, що є абревіатурою від «мегаелектронвольт» — це одиниця виміру енергії. Моbіlunіty Назва нашої компанії обʼєднує два слова, які в перекладі означають «мобільний, гнучкий» та «єднання, соборність». На логотипі зображено кита — символ нашої сили, єдності та впевненості, його створили у 2014 році. Відтоді лого зазнало трансформацій, але китик залишився з нами. І щороку 16 вересня ми відзначаємо день створення логотипа Моbіlunіty. За 10 років існування логотипа колеги започаткували традицію — дарувати власноруч створені картини з китами. В офісі маємо вже справжню колекцію. МОJАМ Назва компанії утворилася від слова «можем» (можемо все) і трансформувалась в Моrе Jаm. Коли створювали лого, додали назві універсальності й світ почув МОJАМ! (моджЕм). Більше джему — стало слоганом компанії, а в суперекстрених випадках у команді ще й можна почути МОRЕ Gіn =) Серед варіантів назв також були Аnywаy, СоsWеWаnt і навіть Duсk. Чому саме качка, вже ніхто й не пригадає, але ми всі могли працювати в Duсk соmраny. Мемів у нас багато. Ось, наприклад, улюблений мем від нашого продакта 👍 ОТАКОYІ У 2011 році пʼятеро засновників компанії вирішили заповнити інтернет україномовним контентом, тож для назви обрали питоме українське слово «отакої» — вигук подиву і захоплення. На проукраїнську позицію вказувала і буква Ї, яка є унікальною для кириличного алфавіту і яка стала основою для логотипа, який з роками змінювався. Нині наша назва пишеться латинкою — ОТАКОYІ. Кожну букву транслітеруємо так: О — ореn-mіndеd, Т — thоughtful, А — аrtіstіс, К — kееn, О — оutstаndіng, Y — yоung, І — іnnоvаtіvе. Для англомовної аудиторії назва компанії часто сприймалась як японська, тож ми вирішили йти і на японський ринок. Як виявилось, слово «отакої» не має дослівного перекладу в цій мові, але воно може обʼєднувати два окремих слова: ботан オタク (оtаku) і восьминіг タコ (tаkо). Неофіційним символом компанії є качка. Маємо традицію привозити з поїздок гумових качок, тож в офісі вже є ціла колекція. Почалося все з того, що дизайнери подарували на день народження нашому артдиректору двох живих каченят, які перший час мешкали в душі нашого офісу. До речі, вони потім прожили довге та щасливе качине життя в селі у Львівській області. Quаrks Кварк — це елементарна частинка і фундаментальна складова матерії нашого Всесвіту. У кварків різні внутрішні властивості, але вони майже не спостерігаються у вільному стані, лише в складі чогось більшого. Те саме можна сказати про нашу компанію — кожен співробітник стає частиною чогось більшого і завдяки своєму досвіду та унікальності робить команду сильнішою. У команді маємо людину, яку називаємо гуру мемів. Це наш РНР Dеvеlореr Стас, який скинув у канал #rаndоm орієнтовно 635 публікацій. Ми маємо і цілий мемний канал #сеnsоrеd. Ще у нас є стихійне змагання з найкреативнішого повідомлення про вільний обід. Вільний обід — це обід, який співробітник не встиг скасувати, коли з певної причини передумав йти в офіс. Тоді починаються повідомлення: «Обід сумує», «Врятую чийсь обід» чи «Обід-безхатченко» — простір для креативу безмежний. Rаіlswаrе Коли 17 років тому заснували Rаіlswаrе, ландшафт tесh-індустрії був геть іншим. Більшість компаній створювали продукти на Jаvа, РНР, .NЕТ. Але мало хто тоді розумів потенціал мови Ruby, зокрема фреймворку Ruby оn Rаіls. Ми ж його побачили, і довго морочитися з назвою не довелося: просто поєднали Rаіls і sоftwаrе. Наш логотип — стилізовані літери RW — можуть комусь нагадувати сучасний потяг. Це проникло і в наше спілкування всередині компанії. Приміром, коли нові процеси чи оновлення функцій працюють класно одразу після встановлення, наші колеги пишуть у Slасk: «Іt’s оn Rаіls». Є і кумедні моменти. Через те що наш краківський офіс розташований поблизу вокзалу, вже не раз до нас заходили туристи, сподіваючись придбати квитки. На жаль, довелося їх розчарувати. Нам подобається перетворювати внутрішні меми та жарти на більші історії. Так, у нашому київському офісі є часта гостя ― Керрі, коргі дизайнера Сашка. Непомітно для нас коргі проникли і до візуалів компанії, зокрема банерів та наліпок. Ми пішли далі — і поєднали цю ідею з потяговою історією, посадивши наших улюбленців у потяг Rаіlswаrе. Sрrіntеrrа Після перегляду сотень ідей засновники обрали назву Sрrіntеrrа. Це поєднання слів sрrіnt, що показує нашу відданість ітеративним процесам методології Аgіlе у розробці програмного забезпечення. І tеrrа — що означає територію нашої експертизи у сфері технологій. Для лого ми обрали градієнт синього у вигляді кола, яке нагадує знак «увімкнути/вимкнути». Це наш спосіб візуально показати, що ми здатні від початку і до кінця ефективно завершувати проєкти. Вибір різних відтінків синього для бренду не був випадковим рішенням. Синій символізує стабільність і успіх, спокій і компетентність. Темно-синій вважається заспокійливим кольором. Яскраві відтінки синього асоціюються з передовими технологіями. У лютому 2022 року Sрrіntеrrа інтегрувала український прапор у свій логотип. Ця невелика зміна має велике значення для всього колективу. Stfаlсоn Засновник компанії Степан Танасійчук пригадує: «20 років тому в ігрових клубах я використовував нік Fаlсоn для СS. Потім, коли зʼявились інтернет-форуми, то на одному з них Fаlсоn був вже зайнятий, я додав ще SТ спереду як свої ініціали. Потім також вів особистий блог з назвою stfаlсоn.соm. У 2009 році ми вже з командою думали, як назвати компанію, створювали сайт. Тоді хлопці сказали: „Давай поки заюзаєм твій stfаlсоn.соm, а потім ще подумаємо“. От 15-й рік думаємо :)». Uрtесh Вісім років тому співзасновники компанії обговорювали її майбутню назву, створили Ехсеl-таблицю, накидали 20 варіантів і обрали відносно нейтральне, але позитивне слово — Uрtесh. Логотип компанії змінювався упродовж років, зараз це сходинки, які ведуть вгору і символізують одну з наших ключових цінностей — соntіnuоus іmрrоvеmеnt. 🌟 до 80 спеціалістів Вrоsсоrр Нашу компанію створили два побратими — Антон і Данило. Тож Вrоsсоrр — корпорація братанів, а логотип символізує рукостискання. Оскільки спільним захопленням обох друзів були гори, то додали їх до візуального оформлення нашого сайту. СОАХ Sоftwаrе У створенні назви компанії нам допомагав ШІ. Щоправда, задовго до того, як це стало мейнстримом. У 2014 році ми шукали назву, влаштували брейншторм-сесію, готували варіанти. Жоден не пройшов валідацію всіх учасників. Тож згодом ми скористалися Вusіnеss nаmе gеnеrаtоr. За годину спроб він видав нам варіант — соах. І це нам відгукнулося. Ми дивились на це слово як на абревіатуру: СОАХ — соdіng ехреrіеnсе. А ще трактували як СО — соllесtіvе, АХ — ассеlеrаtіоn, що відповідало нашим цінностям. Вже понад два роки в СОАХ живе іграшкова тваринка Гюнтер. Ми звикли вважати його не морським, а офісним котиком. Приніс його дизайнер Сашко. За цей час Гюнтер став і частиною команди, і героєм внутрішніх мемів. Соdіса Назву компанії обирали у 2015 році. Для нас важливими були кілька умов. По-перше, не хотіли, щоб назва мала приставки «Sоft», «Dеv», «ІТ» тощо — це все вже набридло. По-друге, хотілося короткої форми на пʼять-шість букв, щоб швидко запам’ятовувалася і вимовлялася. По-третє — і це було найголовнішим — мав бути вільний домен першого рівня. Коли почали перебирати варіанти (а їх було аж дві сторінки тексту), виявилося, що всі наші вигадані ідеї вже були зареєстровані. І Вluеjеаns, і Nеоsіtі... Чого там тільки не було серед назв. Буквально все вже зайняли ІТ-компанії. Перебираючи різні варіанти упродовж місяця, ми просто купили готовий домен, але це було кохання з першого читання. Соdіса — коротко, містко, просто, зрозуміло. Містер Коді (Мr. Соdy) — маскот бренду, тотемна іграшкова тваринка, яка супроводжує нас на всі конференції, ярмарки вакансій, веде сторінки в соціальних мережах і допомагає працювати. Коді — японський акіта. Нам сподобалася ця порода собак, адже вони завжди тримаються з гідністю, але при цьому на їхніх мордочках можна помітити усмішку (це пояснюється анатомічною будовою пащі). В оточенні близьких людей такі собаки розкриваються, стають більш активними та грайливими, мають гарну пам’ять і вправність. Ці риси нам імпонують. Соssасk Lаbs Позиціонуючи себе як британську компанію з українським корінням, яка займається кібербезпекою, ми хотіли показати це і в брендингу. Оскільки в криптографії та інформаційній безпеці багато інженерів мають військовий бекграунд з чітким розділенням на «свій-чужий» — нам важливо було знаходити відгук і серед наших майбутніх колег. Звідси і зʼявилась ідея в брендингу мати відсилки до українського війська. «Соssасk» — це логічно, бо історію українського воїнства, зрозумілу поза Україною, втілюють козаки. «Lаbs» — бо ми створювали R&D-компанію та вже мали достатню кількість академічних напрацювань. Козаківське лого ми створили, бо хотіли зберегти українську ідентичність. Обрали шаблю, бо щит козаки використовували не часто, а шабля — однозначна асоціація та найближчий друг козака. Хамелеон Фелікс — це криптографічний жарт для своїх зі світу криптографії. Одна з вимог до симетричних шифрів — це зробити так, щоб зашифрований текст неможливо було відрізнити від випадкового шуму (сryрtоgrарhіс іndіstіnguіshаbіlіty). Саме хамелеон, який вміє зливатися з шумним фоном, — ідеальне рішення. DіgіtаlSuіts У назві нашої компанії слово dіgіtаl відбиває сучасність, в якій технології проникають у всі сфери життя. Suіts виражає нашу готовність і здатність підлаштуватися до унікальних потреб кожного бізнесу. Використати це слово у назві нас надихнув популярний телевізійний серіал «Suіts», який полюбляли співзасновники компанії. Вони були вражені не тільки стилем і харизмою героїв, а й їхньою готовністю долати будь-які труднощі. Логотип компанії — стрілка, спрямована вправо і вгору. Вона відображає позитивний рух, прогрес, символізує впевненість і наполегливість, готовність досягати нових висот. Іntеgrіty Vіsіоn Співзасновниця і СЕО Інна Соловйова якось звернула увагу на слово іntеgrіty (з англійської «цілісність» — ред.), яке їй дуже запам’яталося. Виявилося, що воно має багато різних значень, тож вирішили саме його використати як основу для назви компанії. Залишилося питання, яким має бути друге слово. Виявилося, що придумати цікаву назву — пів біди, а ось закріпити його за собою — завдання значно складніше. Ті назви, які подобалися засновникам, були вже зайняті. У першій партії варіантів найменувань не було жодного вільного. Але коли наші юристи звірили з другою партією, то зареєстрували перше вільне, навіть не перевіряючи інші. Так і народилася назва Іntеgrіty Vіsіоn як «цілісне бачення» для бізнесу. Мutеkі Grоuр Ми розпочали свій шлях як ІТ-компанії з фокусом на ринок Японії. Вражені культурою і передовими технологіями цієї країни, вирішили поєднати ці особливості в нашому корпоративному образі. «Мutеkі» японською має дві інтерпретації, залежно від ієрогліфів: «無敵» - незламний, непереможний; «霧笛» - сигнал, який має виводити загублені кораблі з туману. Це підкреслює нашу незламність і раціональний підхід до бізнес-ідей. «Grоuр» для нас означає об’єднання глибоких знань і різних напрямів у розробці програмного забезпечення. Наш логотип відбиває прагнення поєднати експертність українських розробників і японську прогресивність. Кольори України та Японії поєднуються, а вершина символізує співпрацю. рlеsо Ми представляємо ІТ-стартап і платформу з психологічної підтримки. Плесо — ділянка русла річки зі спокійною течією. Це як метафора до спокійного та врівноваженого життя, з чим людині може допомогти психотерапія. Нашу платформу інколи плутають з київським комунальним підприємством «Плесо», яке займається благоустроєм прибережної частини Дніпра. Або ж і не просто плутають, а вважають, що це саме вони надають послуги психологів :) А ще досить часто ми отримуємо від мешканців скарги і фото засмічених пляжів.

Prytula Foundation purchases military equipment, equipment, medical supplies and transport for the military. Another area of our work is humanitarian aid. All funds that go to the accounts of the charity organization go into the general volunteer fund of Serhiy Prytula together with money from his other accounts, from Patreon and PayPal. With all these funds, the fund purchases aid for the needs of the Ukrainian military.

У ТіkТоk став популярним тренд, пов’язаний із фразою «Сила жінок», яку сказала Юлія Тимошенко. Фраза стала вірусною після її промови на мітингу, присвяченому Дню Соборності України у 2023 році.

19 лютого 2024 року українці святкують 32-гу річницю встановлення державного символа України.  Золотий тризуб на синьому фоні можна побачити на гербі УНР,  на листівках УПА, а також можна було побачити на фото, як елемент одягу людей, що мітингують проти радянського режиму. Фото: загальнодоступні джерела. Печатки 1918—1920. Музей УНР   Історія тризуба як українського герба 24 червня 1991 року був оголошений конкурс на створення Державного герба. Журі розглянули кілька сотень варіантів, серед них більшість містила різні зображення тризуба. У конкурсі перемогла робота історика-геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького в стилі князя Володимира, адже саме він об'єднав українські землі. Фото: фото з загальнодоступних джерел. Тризуб на монеті Володимира (Великого) Святославовича   У нашого тризуба тисячолітня історія. Ще в давні часи тризуб був знаком Рюриковичів, пізніше він став гербом УНР, як символ соборності українських земель.  Фото: з загальнодоступних джерел. Особисті знаки князів династії Рюриковичів   У ХХ столітті тризуб уособлював боротьбу українців за волю та незалежність. СРСР суворо забороняв цей знак.  Обравши знак Володимира Великого за національний символ, українці затвердили існування свого прадавнього коріння та його чітке історичне правонаступництво наших державних утворень.  Фото: фото з загальнодоступних джерел. Цегла з тризубом князя Володимира, кін. Х ст. (знайдена в 1908 році в руїнах Десятинної церкви)

Виставка мапи України з ляльками-мотанками прибула до Запоріжжя. Проєкт заснували переселенці з Донеччини, а над картою працювали 58 майстринь з усіх регіонів країни.

Дмитро Доровських — росіянин за паспортом, але ідентифікує себе кубанцем. Він —представник осередку кубанських незалежників "Малиновий клин", знає українську мову, чекає краху російського імперіалізму.  Розмова з Дмитром відбулася у програмі "Коментар" на ютуб-каналі Еспресо. Нижче наводимо текстову версію, над якою працювала Ольга Рура. З цього тексту ви дізнаєтесь: Яке значення має нещодавно підписаний президентом України Володимиром Зеленським указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації" Як жителі Кубані ставляться до ідеї незалежності свого краю Як Україна може допомогти самостійницьким рухам Кубані? 22 січня, у День соборності України, президент Володимир Зеленський підписав указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації". Як ви оцінюєте це рішення, адже там відсутні конкретні деталі? [ред. Президент лише доручив Кабінету Міністрів України розробити план дій щодо збереження національної ідентичності українців у РФ] Як юрист за освітою, можу стверджувати, що відсутність певних деталей не є критичною. Я радий, що нарешті це питання піднято на офіційному рівні. Якщо до цього моменту були приватні ініціативи як в Україні, так і в згаданих в указі регіонах, то зараз це закріплено на законодавчому рівні.  Якщо ця справа рухатиметься — це буде величезним плюсом в інформаційній боротьбі, в якій Кремль сьогодні, на жаль, перемагає. Російські політики навіть до 2014-го року нахабно демонстрували, що не вважають Крим, Донбас та Одесу українськими. Тодішній мер Москви Юрій Лужков приїздив до Севастополя, де говорив: "Чи має Україна підставу? Підстав присвоїти Крим і Севастополь жодних немає". Українські політики жодного разу себе так нахабно не поводили, не заявляли про право на якісь землі Росії. Жоден український політик не приїхав у Ростов і не сказав, що це Україна. Україна завжди дотримувалася міжнародних договорів, на відміну від Росії, яка грала і продовжує грати не за правилами. Саме через таке систематичне порушення міжнародних угод Росія зараз перемагає в інформаційній війні проти України, Заходу і загалом держав, які керуються ідеями демократії та свободи. На жаль, і Україна, і російські опозиційні сили упустили момент відновлення курсу на імперіалізм у Росії у 90-х роках. Тобто злочинці, які не були покарані тоді, продовжують свою діяльність зараз. Попри те, що ви народились і виросли у РФ, ви розумієте українську і можете нею спілкуватись. Де саме і за яких умов ви вивчили мову?  Народився я у Краснодарі, а наша родина мешкала у поселенні Лоріс. Я ходив у московську школу, де навчався російською. Базову українську вивчив з бабусею. Загалом у нашій сім’ї, як і в багатьох сім’ях на сході України, розмовляли суржиком. Після 2014-го року я почав більше навчатися самостійно, щоб покращити рівень мови: дивився та читав матеріали українською. Питання самоідентифікації для мене є багаторівневим. У мене є козацькі, тобто українські, російські та єврейські корені. Мені рідніша українська культура у її кубанському козацькому вигляді. Якщо говорити про політичну націю, то я кубанець. Засідання Кубанської Законодавчої Ради. 1919 р. Фото: Локальна історія Ідея незалежності Кубані нова чи все ж має якесь історичне підґрунтя? Кубань має історію державотворення. Приблизно 100 років тому Кубанська Народна Республіка проголосила свою незалежність та проіснувала приблизно два роки, після чого була окупована Росією. Кубанська Народна Республіка вела перемовини з УНР щодо створення федеративного союзу. У 90-ті регіональна влада Кубані також спекулювала навколо ідеї автономності, були ініціативи щодо створення телебачення або окремих каналів на так званій "балачці" (діалекті української, — ред.). Чи ви є єдиною групою, яка виступає за самостійність Кубані? Ми не єдина група — їх декілька, які різняться у своїх політичних поглядах. Ми, швидше за все, ліберальні, також є більш консервативні, які виступають за підтримку козацтва.  Окрім, власне, українських козацьких організацій і гуртків, які бувають різного розміру — від трьох до кількох сотень учасників, — є також організації інших народностей, наприклад, черкесів, у яких достатньо добре розвинута мережа. Ми намагаємось співіснувати, попри суперечки у минулому, задля спільної справи — звільнення нашої Батьківщини.  Ми, жителі Кубані, на підсвідомому рівні маємо тяжіння до самостійності. Наприклад, у нас відчувається різниця між Кубанню — своєю землею, і Московщиною, яка не є нашим домом. Під час політичних чи воєнних заворушень підтримка ідеї незалежності зросте. Кубанський козачий хор в Івано-Франківську у 2007 році. Наразі учасники хору активно підтримують Путіна та його дії в Україні. Фото: Радіо Свобода Що відбувається в Росії з українцями?  Це багаторівнева асиміляція. Хтось втрачає розуміння приналежності до свого народу, хтось відмовляється від свого коріння через пропаганду. Велику роль грає централізована політика, яка проводиться ще з часів Російської Імперії. Наприклад, на рівні документації на Кубані ще з кінця 19 сторіччя у графі "національність" більшості вписували "русский".  (У документальному фільм Валентина Сперкача про Кубанських козаків (1992) показується проблема тотальної та планової русифікації кубанських козаків, а саме перетворення українських козаків на "русских"  у паспортах попри іншу реальність. Також у ньому можна почути кубанську "балачку", — ред.) Українців, як і білорусів, набагато легше асимілювати через схожість мов, віри та відносну близькість культур, на відміну від інших народів. Як варто поширювати знання про незалежну Кубань у самій Росії: виходити на площі з мирними протестами, поширювати інформаційні матеріали чи обирати інші методи? Виходити на площі зараз немає сенсу. Наразі ми можемо говорити лише про підпільні методи боротьби та про допомогу у розповсюдженні інформації. У нас багато прихильників, які діють непублічно. Як тільки-но ми побачимо, що російська влада послаблюється, почнемо використовувати інші заходи. Як Україна могла б допомогти вашому руху? Нам важлива будь-яка інформаційна підтримка. Щодо дипломатичної, то потрібно на вищому державному рівні сприймати Кубань як територію, яку Росія окупувала. Указ Зеленського відповідає нашим запитам.  V Форум Вільних Народів Постросії, 31.01.2023, Брюссель, Європарламент. Фото: frееnаtіоnsrf.оrg Ви також виступаєте на різних міжнародних майданчиках, зокрема, на Форумі Вільних Народів постРосії, де представники різних поневолених Кремлем народів діляться своїм баченням майбутнього. Про що конкретно ви там говорите? Насамперед це частина інформаційної боротьби. Міжнародна спільнота довгий час сприймала Росію як моноліт, а не як колоніальну імперію. Завдяки таким заходам ми намагаємось донести наші ідеї. Також це допомагає доносити інформацію і до наших регіонів.  Ще одна ціль таких зборів — координація самостійницьких сил. Наприклад, ми організували "Координационный Совет Кубани/Черкесии", на якому спільно з представниками інших козацьких кубанських рухів, а також черкеськими представниками обговорюємо план дій на майбутнє. Читайте також: Розмова з представником башкирського народу Русланом Габбасовим "Не повинно бути ніякої Ленінградської області". Розмова про вільну Інгрію

Головна редакторка Sеstry.еu, журналістка Еспресо Марія Гурська поспілкувалася з Павелом Ковалем. Ви перебували разом із прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Києві під час його нещодавнього візиту. Що для вас було найважливішим? Надихаючим є рішення Дональда Туска здійснити свій перший закордонний візит саме до Києва. Першою його поїздкою на посаді прем'єра була участь у засіданні Європейської Ради. Однак робочий виїзд в Брюссель — це не те саме, що візит до Бельгії. Тож саме Україна була першою закордонною поїздкою, першою за межами ЄС. І це була фіналізація того, що раніше зазначалося Дональдом Туском в його програмній промові перед депутатами Сейму. У ній він 35 разів вимовив слова "Україна", "українки" чи "українці". Це, мабуть, рекорд усіх часів і це підтверджує спосіб його мислення — Україна повинна отримати підтримку зараз І наша роль полягає в тому, щоб мобілізувати Захід. Роллю польського політика (і саме такий я бачу своє завдання) — пояснювати громадянам і громадянкам наступне: якщо ти сьогодні щось робиш для України, ти робиш це для себе. Якщо не робиш, якщо проспиш — Путін отримує додатковий час на те, щоб  доозброїтися і вдарити з більшою силою. Саме тому перший візит Туска — до України.  ‍Як все відбувалося, якою була атмосфера поїздки?  ‍Коли ми їхали потягом  до України, було враження пересування у міжчассі. На міжнародні зустрічі сьогодні не їздять поїздами, та ще й так довго. Все працює трохи інакше, ніж під час звичайного візиту, коли ви стрибаєте в літак, вибігаєте з літака та виконуєте пункти програми. Водночас є час на те, щоб подумати, поговорити між собою. Важливою була наша участь у святкуванні Дня Соборності України, а потім довга розмова тет-а-тет прем’єр-міністра Туска і президента Зеленського. Потім спільні переговори делегацій за участі глав урядів. Все зараз наноситься пунктиром, адже наш уряд тільки формується. Це тривалий процес у сучасній країні. Трохи говорили про енергетику, про сільське господарство, про транспорт, про військові питання. І, звичайно, про фундаментальні політичні питання. Також був акцент на поверненні до вирішення історичних питань, щоб не відкладати все на післявоєнний час. ‍Які взагалі ваші враження від Києва? Якою була атмосфера перед візитом? Про що говорили за лаштунками офіційних зустрічей? Тиждень тому я вже знав, що будемо їхати до Києва. І перед виїздом присвятив час брифінгам і зустрічам з експертами, щоб поговорити про Україну. Я намагався знайти відповідь на запитання, що мало б статися, щоб включити більш позитивний, динамічний сценарій цієї війни. Чим довше триватимуть воєнні дії, тим гірший цей сценарій для України та Центральної Європи. Тому, по суті, завдання кожного західного політика полягає у забезпеченні того, щоб ця війна тривала менше — тобто, у забезпеченні Україні можливості досягнення виразних перемог. Ми шукаємо відповіді на питання, що робити, щоб українці переламали цю стабілізацію фронту, яка була викликом у Першій світовій війні  ‍Давайте поговоримо про вашу нову посаду — представника уряду Польщі з відновлення України. Чи існувала вона раніше? Коли планується початок роботи? Подібні посади існували в польському уряді і раніше — до мене цими питаннями займалися Ядвіга Емілевич, Міхал Дворчик. Аналогічні позиції спецпредставників з України існують і в США, і в Німеччині. Очевидно, що в Польщі має бути хтось, хто буде зв’язувати всі українські справи, бо для нас це вже суто сімейна історія. Всі питання, які ми маємо, так чи інакше стосуються України. У прем’єр-міністра має бути хтось, з ким він говоритиме і кого запитає й про енергетику, й про культуру, й про ексгумації на Волині тощо. Той, хто швидко вирішуватиме питання. Прем’єр-міністр невдовзі вирішить, яким буде обсяг обов’язків. Зараз ми робимо невеличку інвентаризацію того, що робила попередня влада. Були й хороші ідеї в попереднього уряду, та не всі вони були реалізовані. Є  питання інтерконекторів, тобто енергетики та електроенергії, рідкого палива та іншого. Є стара тема "Сарматії", тобто нафтопроводу "Одеса-Броди-Гданськ". До кожної теми потрібно придивитися: як виглядає ситуація і яким має бути наступний крок.  ‍Чи залишитесь ви депутатом Сейму і головою комітету у закордонних справах?  Є кілька формальних можливостей. Прем'єр-міністр оголосить про це найближчими днями. Коли на вашу думку має початися процес відбудови України — зараз чи після війни? Він безперервний — українці постійно відновлюють розбомблені міста та інфраструктуру. Я часто буваю в Україні, бачу, що відбудова триває, ніхто не буде чекати, поки Путін закінчить війну, щоб відновити міст чи будинок. По суті, у нас є три напрямки роботи. Перший — ця позапланова реконструкція, коли відбудовуємо те, що зруйновано на даний момент, те, що після 24 лютого фінансувалося з засобів гуманітарної допомоги. Другий — це думки про майбутню глобальну відбудову. І третє — я хотів би, щоб ми собі поставили питання: а що взагалі має означати відбудова? Чи відбудова не є чимось більшим, ніж просто фізична реконструкція того, що було? Україна одночасно входитиме в ЄС, а значить, мова йде і про енергетичну трансформацію. Україні доведеться готуватися до нових правил Європейського союзу. Тож третій напрямок — це модернізація і зміни, тобто використання процесу реконструкції для того, щоб наблизити Україну до європейських стандартів у різних сферах, наприклад, у споживанні енергії. Про які фінансові засоби може йти мова? Польські чи європейські? Хто і на що в першу чергу скеровуватиме гроші?   ‍Може виявитися, що є багатші країни, ніж Польща. Вони можуть дати більше грошей та боєприпасів. Але саме Польща є головною транзитною країною з Україною. Найближчою сусідкою. Саме ми першими відреагували на події 2022-го року. І саме з цієї точки зору формується наша участь у процесі відбудови. Маємо подумати про спільні проєкти у виробництві боєприпасів, мобілізувати інші країни Заходу. Відколи прем’єр-міністр Дональд Туск сказав, що буде створена посада представника уряду у справі відбудови, на мій телефон почалися безкінечні дзвінки. Вперше за багато років я перевів телефон у тихий режим, бо не міг відповісти на всі дзвінки людей, які хотіли  розповісти про те, що вони зробили, і що хотіли б зробити. Тож наша участь у відбудові — це вже факт. Потрібно просто встановити додаткові мотори ‍Якою буде роль польського бізнесу у відбудові України? Перш за все, це спеціальне страхування, яке працює навіть під час війни. Це працює дуже добре — краще, ніж можуть запропонувати деякі західні країни. По-друге, ми можемо запропонувати підтримку польського, американського, німецького чи європейського бізнесів. Що стосується конкретно польського бізнесу, будуть інвестиційні кошти для того, щоб почати — як на стартап. Для маленьких фірм є кілька варіантів серед спеціалізованих установ. Для великих, думаю, кошти скеровуватимуться з Банку Крайового Господарства (ВGК). Ми наразі перебуваємо на концептуальній стадії. Якщо хтось захоче взяти участь у бізнесі та залучити трохи більше грошей, він також зможе отримати трохи грошей як внесок у цей бізнес. Тут мова не лише про фінансову спроможність польських компаній до інвестицій, а й про додаткову безпеку, яка буде парасолькою для цих інвестицій Отже, в першу чергу, йдеться про будівництво, інфраструктуру, енергетику.  Якщо говорити про інфраструктуру, вже публічно прозвучала пропозиція побудувати в Україні автомагістраль, щоб вона була надовго, а потім її можна було використовувати в комерційних цілях і отримувати від цього дохід. Потрібно ще кілька флагманських великих інвестицій, і про це маємо говорити вже зараз. І нам просто необхідно повністю розблокувати кордон, тому це, чесно кажучи, головна проблема.  Загальний бюджет відновлення України — це 750 мільярдів євро на 10 років. Наскільки це реально?  Я скептично ставлюся до цих розрахунків. Вони, на мою думку, є дуже умовними. Якщо закінчиться війна, буде величезна динаміка розвитку української держави і демографії. Тоді ми будемо по-іншому рахувати.  Зараз потрібно зосередитися на механізмах, як це має виглядати, щоб за великою відбудовою йшли модернізація і зміни Великі гроші — це завжди ризик корупції. Як мінімізувати його — у випадку як українських, так і польських компаній? Потрібні спільні процедури, дискусія про те, як має виглядати перевірка на кордоні тощо. Безумовно інструментом для боротьби з корупцією буде також вступ України до ЄС. Антикорупційні інституції мають бути частиною системи відновлення, модернізації України. Післявоєнна травма — це джерело, яке після кожної війни об’єктивно підживлює корупцію чи якісь соціальні патології. Тож давайте думати про відбудову України не лише в тому сенсі, що ми відбудуємо розбомблене росіянами, а й про те, що відбудова змінить підходи — і буде рушієм соціальних змін.

З 22 до 28 січня, миколаївці продовжували робити внесок у спільну перемогу — презентували свої професійні навички, відзначили День Соборності України та вшанували пам'ять жертв Голокосту. А також зустрічали іноземних гостей.

Програма "Власні назви з Мирославою Барчук" - це серія розмов з українськими та західними інтелектуалами, письменниками, митцями, правозахисниками, де обговорюються, з одного боку, події та суспільні явища сьогодення, а з іншого – історичний контекст, який ці явища сформував. Проєкт спільно створюють український ПЕН та телеканал "Еспресо".  Кілька днів тому в українських соцмережах вибухнув скандал із премією Максима Рильського за 2023 рік — це найстаріша українська перекладацька премія. Держкомтелерадіо опублікувало допис, в якому повідомило про те, що визначено лауреатів премії. Зокрема, переможцями стали Дмитро Дроздовський та Ендрю Шеппард за переклад з української на англійську мову збірки творів "Ірпінь - мій дім", авторами яких є діти. Усе було б добре, але суспільна дискусія полягає в тому, що Дмитро Дроздовський — це людина, яку кілька разів спіймали на плагіаті. Це було неодноразово, про це знає академічна спільнота. Ба більше, інший перекладач Богдан Стасюк написав у Фейсбуці про те, хто такий є Ендрю Шеппард, який разом з Дроздовським отримав премію Рильського. Виявилося, що, окрім всього іншого, він є редактором журналу британсько-російського товариства Еаst-Wеst Rеvіеw. На обкладинці першого числа за минулий рік цього видання є портрет Миколи ІІ з дітьми на яйці-Фаберже та конвалії. Власне, це колекція підсанкційного російського олігарха Віктора Вексельберга.  У мене до Вас запитання: як нам ставитися до історії з цією премією? Нам якось реагувати на це чи просто чекати, що такі державні нагороди відійдуть разом з поколінням людей, які їх репрезентують? Це погана історія. Звісно, є дуже багато структур, які під прикриттям славістичних студій у світі насправді просували русистику та міф про "величну російську літературу". Вони досі працюють у світі, навіть в чинних університетах. Перевагу зі спеціалістів-славістів складають власне русисти - це наслідок імперської політики.  Зрозуміло, що з цим треба боротися. А оце вже відповідно ефект. Історія погана, але дуже добре, що є цей резонанс. Зрозуміло, що потрібно ставити запитання в ширшому сенсі: чому українська спільнота у стані війни має за це платити? Існують радикальні погляди, що державних премій не повинно бути взагалі, але у всякому випадку їх варто обмежити. Тим більше, що багато з цих премій є скомпрометовані. Дуже легко визначити, скомпрометована премія чи ні, чи бачив хтось цю книжку, чи мала вона якийсь резонанс. Тут є сенс ставити питання меркантильно: за що ми платимо?  Нещодавно була відозва кіноспільноти із закликом, щоб не було дискусій навколо того, які фільми фінансує Держкіно. Дуже часто це фільми, які більшість не сприймає, наприклад, комедійні серіали посеред війни. У відозві пропонують бюджет Держкіно передати на потреби ЗСУ — це розумно. Якщо премія себе скомпроментувала, я думаю, має бути якесь розслідування, у який спосіб було визначено таких лауреатів, тим більше, якщо є звʼязок з Росією. Вказаний журнал — це точно один із засобів просування російського інтересу. Виходить, що ми за це платимо і якимось чином дотичні до цього, а це суперечить нашим загальним налаштуванням на кенселинг російської культури. Отже, тут повинна бути реакція, і добре, що вже є резонанс.  Тут же ж історія про репутацію як таку, адже ідеться не лише про Ендрю Шеппарда, який очолює журнал британсько-російського товариства, а і про Дмитра Дроздовського, про якого теж дуже багато було дискусій. Директор Дому Франка Богдан Тихолоз звинувачував його у плагіаті, Інститут літератури визнав 64% плагіату в роботі Дроздовського. Але паралельно з цим людина і далі отримує премії. Тобто виходить, що є різні частини української культурної спільноти - люди без репутації і з репутацією. І ці спільноти ніби не перетинаються. Вони не можуть дійти згоди, але і не можуть побороти одне одного.  Коли мова заходить про інститут репутації, я починаю думати про затяжний романтизм української спільноти. Добре, якщо інститут репутації або щось таке існує, але це щось - дуже аморфне і невизначене. Тобто повинні бути чіткі структурні рішення. Іде дискусія про плагіат - треба подавати до суду.  Є закон, відповідно до якого це має працювати.  Зараз йде інша боротьба за введення відповідних кандидатів, які відповідальні, в український культурний фонд. Структури є, треба використовувати ті положення, які затверджені. Як правило, положення добрі, просто слід звертати увагу і намагатися робити якісь кроки для того, щоб це змінювалося, бо саме собою воно не зміниться. Репутація може бути зіпсована, але люди забувають. Проте потрібно, щоб були організаційні висновки. Люди без репутації переважно такі умілі, вони дуже забюрократизовані. До речі, хочу процитувати Андрія Бондаря, ще одного чудового письменника і перекладача, який написав у Фейсбук щодо історії з премією для Ендрю Шеппарда таке: "А знаєте, чому так відбулося? Бо туди, де немає честі й совісті, де панує відірвана від реальності бюрократія і квітне нігілізм під маскою совкового офіціозу, приходить "рускій мір".  Починаючи говорити про літературу, поговорімо про історію. 22 січня, у День Соборності України, я помітила, що в мережах ми вітаємо одне одного з цим Днем і у своїй бульбашці пишемо, чому він присвячений, що сталося 105 років тому. Я подумала, що це симптом того, що нація була позбавлена цих знань. Американці ж не вітають з Іndереndеnсе Dаy і не розповідають, що 4 липня 1776 року сталося таке-то. І так само в літературі - ми тепер перечитуємо класику і кажемо, що це вже було. Які автори для Вас особисто відкрилися по-новому під час цієї війни? Насправді почали відкриватися автори давно, ще в 90-х роках. Але зараз вони виходять на ширший резонанс. Те, до чого отримала доступ освітянська спільнота, довгий час перебувало десь у затінку. Я пам’ятаю дуже добре, яке ставлення було до Івана Багряного що років 10 тому. Було досить багато скептиків, які говорили, що він такий публіцистичний, увесь час пише про політику і про політику, що не так вже і добре написаний "Сад Гетсиманський". Так, це політичні твори, і зараз вони на часі, вони наголошені, тому що вони про доволі пряму конфронтацію з Російською імперією та "рускім міром". Це добре, що ці тексти дістають певний імпульс.  Ще одним важливим твором, який повернувся зараз, був "Поза межами болю" Осипа Турянського. Він написав його в 1921 році, адже сам був комбатантом, пережив Першу світову війну, полон, а потім повернення з полону. Це один з найперших текстів про Першу світову взагалі в європейській літературі, але довгий час він залишався невідомим через низку причин. Усе-таки Турянський воював у складі Австрійської армії, хоч і проти росіян, хотів потрапити в Легіон січових стрільців, але не потрапив. Відповідно у Союзі його також не сприймали, але він написав дуже серйозний антивоєнний твір проти тих, хто починає війну. Там дуже чітко все розставлено на свої місця. Тепер твір повернувся, його перевидала "Віхола". Цей текст дуже складний, до його читання треба готуватися, але в школі його треба обов’язково, якщо не текстуально читати, то принаймні згадувати. Він не є дуже великим за обсягом, але дуже важливий. Звичайно, тепер зовсім по-іншому сприймаються автори Розстріляного відродження через те, що ця трагедія, на жаль, зараз стала близькою, і ми реально бачимо, що гинуть письменники, у багатьох людей є друзі та рідні, які загинули у війні. Тобто смерть стала, на жаль, ближчою. Розстріляне відродження - це трагедія, і я не знаю, чи є якась інша література, де б за один день розстріляли б стільки письменників, як 3 листопада 1937 року. Раніше її сприймали якоюсь абстрактною, ніби це десь так далеко, це трапилось дуже давно. Зараз відбувається переоцінка, і всі починають усвідомлювати, що, з одного боку, коли розстріляли Валерʼяна Підмогильного йому було лише 36 років, але з іншого боку, він за ці 36 років встиг написати трохи короткої прози і два дуже непоганих романи. Тобто він відбувся у максимально короткий час так само, як Микола Хвильовий і інші, серед яких були просто геніальні люди, до прикладу, драматург Микола Куліш або Зінаїда Тулуб - авторка першого відомого серйозного історичного роману "Людолови" 1936-1937 рр., яку арештували і відправили до Сибіру у той час, коли в Європі за десятиліття перед тим норвезькій письменниці вручають Нобелівську премію за історичний роман. Це усвідомлення, що ми мали таких класних авторів, а потім вони змушені були замовкнути, створює відчуття трагедії та втраченого цілого ареалу літератури, але це також переходить в гостре бажання ознайомитися з тим, що таки було зроблено, адже цього було багато. Це стосується цілої літератури, а також і окремих персоналій, які багато не встигли, але все ж щось встигли. Це результує у серйозний інтерес до класики і переоцінку.  Тут накладається також те, що школа довгий час рухалася за пострадянською інерцією, наголошувались типові теми, наприклад, кріпацтво і село, а інші не згадувалися. Довгий час це ще тривало і в українській школі. До прикладу, повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сімʼя" про сварки у селі, яку зараз ще наголосив серіал, що добре для цього тексту, але треба показувати, що в автора є також інші твори - передусім "Хмари". Це твір, який дуже чітко показує різницю української та російської культур. Тобто Нечуй-Левицький ще тоді бачив цей цивілізаційний розлом, який багато хто тільки зараз починає усвідомлювати. Це у "Хмарах" є, але з іншого боку, це київський текст, про місто та міські звички, побут, спосіб життя. Важливо показати, що література не була такою немічною й одноманітною, якою її показували в радянський час зрозуміло чому, а також пізніше на певній інерції. Так само довго читали твір Ольги Кобилянської "Земля" - там теж село, конфлікт за землю. Зараз трохи змінилася шкільна програма, зокрема, діти читають "Vаlsе mеlаnсоlіquе" - емансипативний, міський, урбаністичний текст, який змушує задуматися. Це теж хороший твір, але його завжди спрощували до соціальних взаємин. Так що усе переосмислюється, і тому зараз простежується таке зацікавлення класикою.  Фото: thеukrаіnіаns.оrg   Ви казали, що зараз фактично вже сформувався національний міф України. Що це за міф, і чи так само твориться якийсь новий канон літератури? Чи це буде впливати так само на літературу, чи ці речі не пов’язані? Спершу тут треба зазначити, що у радянські часи було таке твердження, що  міф - це викривлення дійсності, щось, що протистоїть науці. Але насправді міф - це сакральна, священна історія про героїв. Оскільки зараз ми маємо героїв, то у нас відтворюється нова міфологія, і, звісно, її результатом стане постання епосу, тобто в українській літературі поруч з романним зʼявиться епічний пласт. Поезія та пісня швидше реагують, і з них складається епос. Наприклад, в епосі Січових стрільців багато пісень - і балади, і марші, і реквієми, і жартівливі пісні. Тобто це такий досить широкий пласт, частина з них - це епічні пісні про стрільців, які бʼються за свободу України.  У нас зараз є абсолютно міфологічні постаті, наприклад, як Геракл або Тесей, які вже набувають ознак легендарності. Якщо комусь не пасує слово "міф", можна говорити про "легендарність". Маючи на увазі легендарних постатей, я говорю про Кіборгів, Небесну сотню, привида Києва. Звісно, серед них є такі постаті, які мають трохи гумористичну окрасу, але вони все одно є легендарними. Це, до прикладу, пес Патрон - легендарна істота і герой, хоч і десь викликає усмішку. Але є і такі цілком серйозні, як-от Азовсталь. Дуже важливо, що таке зʼявляється, адже це означає, що їхній подвиг не буде нівельований і забутий.  У цілому розділі вашої книжки "Пригоди української літератури" Ви писали про "час титанів", про це велике зрушення та енергію в літературі після Першої світової війни, коли з’явилися великі романісти, починаючи від Джеймса Джойса, Томаса Манна, Франца Кафки і решти. Як Ви собі уявляєте нашу літературу та культуру після такого знекровлення, яке ми маємо зараз? Чи маємо ми шанс на "час титанів"? Так, я думаю, що це сумна, але закономірність - після великих потрясінь приходить час великої літератури. Це справді проблема, що так відбувається, але це стається в принципі завжди, адже література - це про досвід, а війна - це дуже екстремальний і потужний досвід. Зараз є дуже багато воєнного, повʼязаного з війною досвіду. Йдеться передусім про досвід тих, хто в прямому протистоянні, досвід вояків, траншеїв та окопів, але також це досвід волонтерів, біженців, міграції, окупації, перебування у сховищах. Дуже багато моментів, які будуть проговорені.  З іншого боку, насправді багато людей починають писати. Існує ціла низка письменницьких курсів, зокрема, створених спеціально для ветеранів війни, і у них зараз дуже багато читачів. Тобто люди хочуть передати, виплеснути свій досвід війни, виписатися, тому зʼявляються нові письменники і письменниці, про них уже пишуть. Є навіть ті, хто, пішовши на фронт, вже були непоганими письменниками і навіть досить титулованими, наприклад, Дмитро Лазуткін, який зараз є в короткому списку Шевченківської премії. Бачте, є премії, які адекватно визначають номінантів, тому тут просто питання довіри чи недовіри до тих, хто потрапляє туди.  До прикладу, Артем Чех, Ярина Чорногуз, Дмитро Лазуткін, Маркіян Камиш писали ще до того, як пішли на війну. Але є і ті, які почали писати у воєнний час. Валерій Пузік, Мартін Брест, Олексій Пайкін чи Віталій Запека вони почали писати вже коли йшла війна, після 2014 року. Тоді і почали зʼявляться, зокрема, "Цуцик" - погляд на війну очима собаки. Насправді нових авторів багато, хай би вони цілими і неушкодженими повернулися з війни і будуть писати. Це буде такий же самий спалах, як після Першої чи Другої світової війни, хоч це і прикрі речі. Наступне моє питання буде про моральне право писати. В інтервʼю Ганні Улюри Наталка Білоцерківка, прекрасна письменниця, каже таку цікаву думку: "Прочитала нещодавно, що найкращі твори про війну будуть написані тими, хто не воював безпосередньо. Я навіть припускаю, що найкращі твори про війну, насамперед кіно і проза, можуть бути створені навіть не українцями і не в Україні. Тим, хто був на полі бою, може бути нестерпно боляче відійти від неминучого на полі бою сприйняття тільки чорного і білого, абсолютного зла і безпомильного добра. Тож хіба одиничні чорно-білі короткі твори високого рівня можливі, але не повномасштабні? Не тільки у сенсі розміру, а у сенсі складності сюжетів і характерів". Мене дуже вразила ця думка, вона дуже тонка. Що Ви думаєте? Я дуже люблю поезію Наталки Білоцерківець. Вона одна з найкращих наших поеток кінця 20-початку 21 століття. Але тут я не погоджуюся. Навіть якщо ми подумаємо про Першу світову війну і такі знакові твори, які відомі усім, до прикладу, Еріх Марі Ремарк, Ернест Хемінгуей, Ернст Юнгер - це все комбатанти. Вочевидь, хтось писав про війну здалеку, але все ж ми знаємо про цю війну з перших творів комбатантів. Звісно, це не каже про те, що не можуть зʼявитися такі твори. Ми розуміємо, що Хвильовий маму не розстрілював, але він написав твір, уявивши це. Тобто у літературі так трапляється: щось можна уявити і це буде сильний текст. Так само Коцюбинський приїхав в Криворівню, подивився і написав найкращий поки що текст про Карпати, хоча й не мав дуже великого досвіду Карпат, він потрапив туди лише двічі чи тричі. Тобто це цілком можливо, але безпосередній досвід усе-таки має значення. Я думаю, що найсильніші книжки напишуть ті, хто має цей досвід. Але я зауважу, що він є різний, наприклад, еміграції. І ті, хто зараз в еміграції, вони напишуть про це. Є досвід - діти в бомбосховищі, і ті, хто це переживали, напишуть про нього.  Візьмімо "Климко" Григора Тютюнника. Хлопець 11 років йде тиждень пішки більше 100 км через окуповану територію і бачить це все. Це війна очима дитини. Звісно, це не будуть рівномірні твори, напевно, багато хто захоче описати свій досвід, але тексти залишаються сильніші. Тобто серед тих, хто мав цей досвід, зʼявляться сильніші - вони і залишаться у будь-якому випадку. Думаю, тут ми не можемо зробити якихось узагальнень, бо щодо літератури наша ситуація є дуже унікальною. Якщо ми знову ж подумаємо про тексти про війну, які ми знаємо у світі, то це тексти, написані з позиції тих, розчарувався у війні.  Як-от у Ремарка: німецький солдат, отруєний пропагандою, йде на фронт воювати проти французів із "Париж за три дні". І тут він бачить, що це бруд, смерть і каліцтво, і він прозріває. Тож ця література прозріння. Це означає, що людина потрапила на фронт сліпою, не знає, чому вона туди потрапила, а потім розуміє, що війна - це страшно, хоча раніше вважала, що це прогулянка. І це зовсім не наша ситуація.  Інше - це війна очима жертви після програшу, і це колись була наша ситуація. Візьмімо Євгена Маланюка - комбатант, Юрій Дараган, який мав програні військові змагання... Воював і Хвильовий, він спочатку був повстанцем проти всіх, і Олександр Довженко, і Юрій Яновськкий, і Микола Куліш, і навіть Остап Вишня керував медичною службою УНР. Тобто вони всі воювали, але потім, що б вони не писали про війну, їм не хотілося цієї героїки. Вони зазнали певної поразки, особливо, як Маланюк. Третій тип - це ідеологічні твори, як "Прапороносці" Олеся Гончара. Це переможні твори, але тепер ми розуміємо, що у них усе просякнуто фальшю.  У нас кожен, хто воював, добре розуміє, чому він це робить. У нас не є завойовницька війна. З іншого боку, цього разу ми не зазнаємо поразки. Я думаю, що ми всі єдині у цьому усвідомлені, тому це буде якась інша, нова література. Однак тут узагальнювати, як вона буде поставати, доволі ризиковано.  Фото: thеukrаіnіаns.оrg Не можу не запитати про читання. Ми виписали собі дані з графіки від Українського інституту книги, який зробив таке соціологічне дослідження, як же міняється читання українців, наскільки вони більше чи менше читають під час війни. І ось цікаво, що українців, які читають, збільшилося із 2020 до 2023 року з 8% у 20-му до 19% у 23-у році. Здається, що це добре, і тим більше, що переважає друкована книжка українською мовою, але для порівняння в Німеччині читає майже 46% населення. Про що нам говорить взагалі те, що ми так читаємо? Це ми мало читаємо? Ми все ще мало читаємо, але вже значно більше, ніж це було 10-15 років тому. Це говорить про те, що перед нами, освітянами та людьми книжки, стоїть ще довгий шлях серйозного просвітництва, адже читання завжди робить людей розумнішими. У даний момент люди активно читають, тому що вони хочуть знати історію, яка, як зʼясовується, багато у чому подавалася викривленою, зокрема, під впливом російської пропаганди. Також люди дізнаються про літературу, бо їм теж розказували, що у Росії "вєлікая" література, а тут нема, але насправді все є, перемоги і сильні тексти, тому люди кинулися читати.  Насправді я вірю цій статистиці. Я думаю, кожне видавництво зараз вже має досвід, коли бійці з передової звертаються з проханням надіслати книжки для читання у перервах між боями. Це глобально важливо, тому що нація повинна вміти себе боронити силою зброї, але так само і силою слова. Вона має вміти розказувати про себе правду, оспівувати подвиги своїх героїв, які будуть живі стільки, скільки їх памʼятатимуть, сміятися в літературі, адже цей сатиричний аспект у нас зараз посилений. Насправді цей розвиток пояснюваний, і, звісно, є дуже добра перспектива. Але це ще справді далеко до європейських країн, до Штатів.  Я мав лекцію серед бібліотекарів, які хочуть дізнатися більше про сучасну українську літературу, і пригадував факт, що десь від 20-30 років 20 сторіччя в Америці існували потужні програми підтримки бібліотек від держави: читацькі конкурси, нагороди, збори тощо. Словом, вони робили програму для  того, щоб люди читали. Тепер ми можемо не дивуватися, чому у США можливі наклади 1-3 мільйони. Якщо прорахувати пропорційно, то у нас мали б бути наклади хоча б 100-200 тисяч. Поки що я знаю, що у Максима Кідрука "Колонія" мала 30 тисяч, але це вже непогано, ми рухаємося у цьому напрямку. Також я знаю, що сумарний наклад видань Оксани Забужко сягнув пів мільйона. Проте все рівно є куди рухатися. Німеччина, зокрема, Скандинавія читає вдвічі чи втричі потужніше, ніж ми. Це так само питання шкільної програми, його потрібно буде вирішувати комплексно. Зараз воно просто іде з низового рівня - люди хочуть читати і дізнаватися більше. Найцікавіші результати опитування від Українського інституту майбутнього - чому читають українці? Отже, майже половина українців, 49%, кажуть, що читання - це спосіб зберегти себе, особливо під час війни. 42% вважають, що читання вчить ухвалювати кращі рішення, тобто стаєш розумнішим. 24%, третина учасників, вважають читання української літератури формою культурного спротиву, а 21 % = читання і купівля книжок, підтримка української культури. Ось через це читають українці. Як і обіцяла, повернуся до вашої книжки "Пригоди української літератури". Її назвали книгою року ВВС у 2023-му у розділі "есеїстика", а також після Львівського букфоруму її неможливо було купити. Я насилу недавно її купила і прочитала, настільки швидко вона розлетілася серед  читачів. Що люди шукають у вашій книжці з історії української літератури? Я десь сподівався, що вона викличе зацікавлення, але не думав, що саме таке. Ось уже зараз йде третій наклад, і це мене дуже тішить. Я дуже сподіваюся, що люди шукають певну цілісність. Я намагався говорити у трьох площинах. По-перше, у мене постійно є невеликий історичний розділ, що відбувалося у той чи інший період - від кінця 18 ст. і дотепер. Потім є про європейську літературу, що там писали в той час, які найяскравіші автори, і тоді одразу українська література. Тобто тут в моїй уяві мала б вималюватися певна цілісність, щоб вказати, що у нас є дуже давня традиція писати і тисячолітня історія літератури, є значно більше авторів, про які ми знаємо після школи, і є якісь тексти, які можна почитати.  Мене страшенно тішить, коли людина читає "Пригоди української літератури", а потім пише у соцмережах, що її список читання поповнився на 40 книжок. Це, звичайно, трошки підступний план, але він має якийсь сенс. От я натрапляю на якусь хорошу книжку, я її прочитав і я в захопленні, але я б хотів, щоб всі її прочитали. Тобто велика вірогідність того, що багато людей будуть нею захоплені. Наприклад, "Майстер Корабля" Юрія Яновського - шикарна книжка, про яку не говорили ніколи особливо, та і у шкільній програмі її не було. Або ж "Царівна" Ольги Кобилянської. Це насправді дуже вартісні твори.  Це як печера зі скарбами, куди можна зайти, там багато всього, але ми не знаємо, що там точно є. Для багатьох це як той епізод, коли в банку Грінгодса перед малим Гаррі Поттером, який думає, що він бідний, відкривають сховище, і він бачить, що батьки йому багато чого залишили. Насправді таке саме з українською літературою і культурою, тому що це ж комплексний процес. Зараз вже всі абсолютно розуміють, наскільки, скажімо, "Щедрик" Миколи Леонтовича є потужним і завоював світ. У нас настільки сильна культура, що вона вижила попри дуже багато речей, тож тут є сенс захоплюватися. Тому люди читають, слухають і дивляться.