Search trend "Іран президент"

Еспресо пояснить про причини громадянської війни в Сирії, чому зараз знову активізувалися бойові дії, та як це може допомогти Україні. Контекст конфлікту у Сирії: історія, авторитаризм Асада та громадянська війна Сирія має давню історію, адже на цій території колись зароджувалася сучасна людська цивілізація. За тисячі років, ці землі зазнали впливу різних народів та імперій, зокрема, Ассирійської, Перської, Римської, а пізніше Візантійської. У VІІ столітті регіон став частиною Арабського халіфату, що започаткувало тривалу ісламську спадщину.Однак теперішня історія Сирії пов’язана з розпадом Османської імперії, 400 років частиною якої вона була. Після Першої світової війни країна опинилася під мандатом Франції, що заклало основи її сучасних кордонів. Сирійці не були вдоволені правлінням французів, тому тут часто ставалися заворушення, все більших розмахів набув рух за незалежність і Друга світова дала можливість втілити задум. Сирія здобула незалежність у 1946 році, але відразу зіткнулася з політичною нестабільністю. Країна пережила численні перевороти, зокрема 1963 року, коли до влади прийшла партія Баас, яка підтримує арабський націоналізм. У 1970 році владу захопив генерал Хафез аль-Асад (або просто Асад), чий режим спирався на репресії, корупцію та централізовану економіку. Він став диктатором Сирії. У 2000 році після смерті Хафеза, його 34-річний син Башар Асад успадкував владу. Башар мав європейську освіту лікаря, вів за кордоном непримітний спосіб життя, та після смерті старшого брата, саме на його плечі поклали продовжити справу батька. Спершу Башар Асад обіцяв народу реформи в країні, особливо на це впливала його дружина британка. Однак за пів року під тиском верхівки – президент Сирії почав згортати демократизацію та повернувся до авторитарного стилю правління. Це спричинило соціальне невдоволення. Поки економіка контролювалася родинними кланами – це сприяло збагаченню політичної верхівки, але також все більшому зубожінню населення. У 2011 році у Сирії почалися протести, натхненні "Арабською весною", коли в кількох мусульманських авторитарних країнах вуличні заворушення переросли в революції. Частина сирійців хотіли повалити режим президента Башара Асада через масову корупцію та порушення прав людини. Після жорстокого придушення мирних демонстрацій конфлікт переріс у збройне протистояння між урядовими силами, опозицією, а згодом і терористичними угрупованнями.Ситуацію суттєво ускладнило втручання зовнішніх країн: Росія та Іран підтримали режим Асада, тоді як США, Туреччина та арабські країни надали допомогу опозиції. Також з’явилися курдські сили, які прагнули автономії, чого точно не бажає Туреччина. Таким чином громадянська війна в Сирії стала міжнародним конфліктом з багатьма сторонами.За ці майже 15 років війна спричинила масштабну гуманітарну кризу: понад 500 тисяч людей загинули, мільйони стали біженцями, а міста, як-от Алеппо та Ракка, зазнали масових руйнувань через обстріли та ракетні удари.Ключовими етапами війни стали утворення різних опозиційних військових угруповань, таких як Сирійська національна армія, Вільна сирійська армія, Гайят Тахрір аш-Шам, також Ісламська держава (ІДІЛ), та курдських формувань, які боролися як проти уряду, так і між собою.  Найбільше світова громадськість зреагувала саме на появу ІДІЛ, яка захопила значні території в Сирії та сусідньому Іраку. Її одразу визнали терористичною державою, адже вона використовувала терор і геноцид для утвердження своєї радикально-ісламської влади.З 2014 року коаліція на чолі зі США почала проводити операції проти ІДІЛ. Вона також підтримувала курдські сили, що стали основним наземним партнером у боротьбі з терористами. У 2015 році Росія приєдналася на боці уряду Асада, зокрема роблячи масові авіаудари та ракетні обстріли, які зміцнили позиції режиму, особливо у стратегічних регіонах, але спричинили дуже багато жертв серед цивільного населення. Битва за Алеппо 2016 року стала кривавим символом війни. У жорстоких боях між опозицією та урядовими силами місто зазнало значних руйнувань. У грудні 2016 року урядові війська за підтримки Росії повністю повернули контроль над містом. А у 2017 році курдські сили та міжнародна коаліція вибили ІДІЛ з їх столиці. До 2019 року Ісламська держава втратила майже всі контрольовані території, хоча її бойовики залишаються активними завдяки підпільним осередкам.Надалі активні бойові дії продовжувала Туреччина, яка провела кілька військових операцій у північній Сирії, заявляючи про боротьбу з курдськими загонами, яких вважає терористами, бо ті хочуть автономії. Це призвело до створення зон впливу, де Туреччина встановила свій контроль. До останнього часу Башар Асад, завдяки росіянам та іранцям, впевнено контролював більшість території каїни, та в кінці листопада цього року війна спалахнула з новою силою. Яка зараз у Сирії ситуація: блискавичний наступ повстанців, який може призвести до появи нової ІДІЛУ 2020 році Туреччина, по суті, врятувала сирійську опозицію від поразки військам Асада. Після угоди про припинення вогню в Ідлібі масштабні бої припинилися. Це дало можливість сирійській опозиції, зокрема "Гайят Тахрір аш-Шам" (або "Організація визволення Леванту", ГТШ), укріпити свої сили, перегрупуватися, змінити керівництво та підхід, щоб розпочати новий наступ. Ізраїльський політолог, підполковник запасу ЦАХАЛ Аріє Зайден зазначив в етері Еспресо, що загострення у Сирії сталося саме тепер через те, що до влади у США скоро прийде Дональд Трамп."Всі очікують, що прийде Дональд Трамп 21 січня, і закінчиться та епопея з війною на Близькому Сході. І тепер як завжди, як було це зараз у нас, перед тим, як починаються перемовини, ви повинні показати і захопити щонайбільше важливі позиції. Показати, що ви найсильніша сторона", - вважає підполковник запасу ЦАХАЛу.Цікаво те, що повномасштабний напад Росії на Україну зіграв лише на руку сирійським повстанцям. Адже російські військові ресурси застрягли в Україні. Так само війна в Ізраїлі теж допомогла сирійцям, бо "Хезболла" й Іран почали менше уваги приділяти допомозі режиму Асада. "Блискавичне просування повстанців за останні дні в частинах північної та центральної Сирії стало результатом кращої організації сил повстанців, ослаблення військових союзників президента Башара Асада та, можливо, удачі. Повстанці досягли приголомшливих успіхів проти сил президента Башара Асада, поки Росія, Іран і "Хезболла" відволікаються на інші конфлікти", - пишуть у Тhе Wаshіngtоn Роst.  Таку саму думку транслюють і в СNN, що "ілюзія контролю Асада над Сирією розбивається, оскільки Росія, Іран і "Хезболла" ослабили свою пильність".Хронологія цих військових успіхів розпочалася 26–27 листопада, тоді "Гайят Тахрір аш-Шам" та інші менші повстанські організації, яких підтримує Туреччина, почали свій несподіваний наступ, захопивши понад 20 населених пунктів і військову базу на півночі країни. Однак справжній прорив стався у наступні дні, коли ГТШ атакувала стратегічні позиції, захопила частину важливої траси, швидко наблизилася до Алеппо (другого найбільшого міста країни), який 1 грудня майже повністю захопили. Росіяни почали завдавати численних авіаударів, що спричинило нові жертви. Однак це не зупинило повстанців, які й далі продовжують наступати вже на півдні країні, відбиваючи нові території в режиму Асада, який пробує перегрупуватися. У СNN вважають, що оскільки повстанці зараз контролюють Алеппо, включаючи ключові військові об’єкти та аеропорт, будь-яка контратака буде важкою для армії Асада:"Місто протрималося майже два роки в майже безперервній облозі урядових сил, перш ніж його захопили в 2016 році".Як пише Вlооmbеrg, аналітики відзначають, імовірно, як повстанці, так і Туреччина, яка могла координувати їх просування, навіть не думали, що матимуть такі швидкі й масштабні успіхи. Бо головна мета була розширити свою зону впливу, а тепер ця мета починає геометрично рости.Старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Фірас Максад сказав Тhе Wаshіngtоn Роst, що Башар Асад довгий час покладався на військову потугу Росії, Ірану та "Хезболли", тому не розвивав ефективно свої військові сили, що і має зараз фатальні наслідки."Асад довів нездатність перетворити власну армію на ефективну бойову силу і натомість залишається сильно залежним від зовнішньої допомоги. Але Іран та "Хезболла" зараз мають найслабші позиції за останні десятиліття. Росія зосереджена в Україні. Тому тих компонентів, які стримували сили повстанців кілька років тому, їх більше немає, і це ставить режим Асада під загрозу", - вважає експерт.Однак, яка кажуть у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, розриву зав’язків між Сирією та Іраном не варто чекати, для іранців критично важливо зберегти свій вплив там. "Сирія перебуває в центрі сьогоднішньої регіональної боротьби за владу через критичний сухопутний коридор, який вона забезпечує Ірану до "Хезболли", найважливішого регіонального союзника Тегерана, у Лівані. Розрив цього "трубопроводу" для зброї, постачання та людей має вирішальне значення для Ізраїлю — і його захист настільки ж важливий для Ірану", - відзначають у виданні. Також експерти з якими говорили Тhе Nеw Yоrk Тіmеs вважають, що порушення хиткої рівноваги, яка склалася останніми роками в Сирії, може привести до появи нової версії ІДІЛ:"Зараз Сирія територіально поділена між Асадом, ісламістськими бойовиками, курдськими групами, яких підтримує США, і повстанцями, яких підтримує Туреччина. Порушення цієї хиткої рівноваги може підштовхнути інші групи до нападу на територію, яку контролює Асад, потенційно відновивши громадянську війну та викликавши новий наплив біженців або відродження груп джихадистів, подібно до підйому Ісламської держави в 2014 році".Як посилення війни в Сирії може допомогти чи зашкодити Україні За даними ВВС, восени 2024 року в Сирії перебувало близько 7,5 тисяч російських військових, здебільшого на авіабазі в Хмеймімі та технічній базі ВМФ у Тартусі. Однак останню нещодавно залишили всі російські кораблі, як підтверджують супутникові знімки Рlаnеt Lаbs. "Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Сирії — єдиний російський військово-морський об'єкт у Середземному морі, особливо важливий після початку вторгнення в Україну у 2022 році. Через закриття Туреччиною проток для військових кораблів російський флот не може поповнювати Чорноморське угруповання", - відзначають у ВВС.Крім основних баз, Росія має в Сирії інші військові та цивільні об’єкти. Частина бійців, зокрема колишніх "вагнерівців", охороняє їх. Проте постачання російських військових ускладнене через закриття турецьких проток і проблеми з авіалогістикою. Це обмежує їхню здатність брати активну участь у бойових діях, хоча авіація все ще підтримує сирійську урядову армію. Тобто через війну в Україні та складну логістику Росія наразі не має можливості суттєво наростити військову присутність у Сирії.Для України, розвиток війни в Сирії може мати як вигідні, так і невигідні аспекти, залежно від геополітичного контексту. Так, з одного боку, нам вигідно, щоб було розпорошення військових й економічних ресурсів Росії за умови, якщо Росія продовжить активно залучати свої сили до сирійського конфлікту. До того ж воєнні злочини чи ескалація у Сирії можуть призвести до посилення санкцій та ізоляції Росії, що сприятиме українській позиції. Однак, як вважає виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко, Росія буде збільшувати свою військову присутність в Сирії тими силами, які вже перебувають в тому регіоні, без перекидання військ з фронту російсько-української війни."Я б не перебільшував впливу подій в Сирії на російсько-українську війну. Ми точно не дочекаємось того, що якісь російські підрозділи перекидатимуть з фронту в Сирію для підтримки режиму Асада. Цього не буде", - сказав Сушко в етері Еспресо. З іншої сторони, зростання напруги в регіоні може лише посилити глобальну нестабільність, створити міграційні кризи та залучити більше держав до конфлікту. У підсумку такий сценарій може відвернути увагу Заходу від допомоги Україні, як це було з війною в Ізраїлі. Крім цього, ескалація в Сирії може ще більше зміцнити зв’язки Росії, Ірану, режиму Асада, а це збільшить загрози для України. Для прикладу, як подяку, Асад може дозволити посилено вербувати солдат у Сирії для російських цілей в Україні. У Міністерстві закордонних справ України чітко заявили, що саме Москва та Тегеран несуть основну відповідальність за "деградацію безпекової ситуації в Сирії". У відомстві наголошують, що держава переживає новий небезпечний етап війни, який "може призвести до непередбачуваних наслідків для регіонального миру та безпеки".Та як каже старе прислів’я: "Ворог мого ворога – мій друг", у цьому ключі є чимало інформації, що деякі сирійські повстанці отримали допомогу й підготовку у Головному управлінні розвідки України. Щобільше, українські ГУРівці навіть залучені на боці сирійської опозиції, щоб знищувати російських найманців не лише на території України, але й всюди, де можна. Наприклад, у липні та вересні вони завдавали ударів безпілотниками по базі РФ у Сирії, про що самі інформували. А як пише турецький військовий портал Сlаsh Rероrt, саме "Україна допомогла сирійській опозиції створити безпілотну авіацію". Як відзначив політик і дипломат Роман Безсмертний, залучення ГУР до боротьби з росіянами в Сирії, є дуже важливим, бо в українців "є розуміння того, що вирішуються питання не тільки на російсько-українському фронті, але й деінде, де є наші інтереси, де є можливість боротися із ворогом".Читайте також: Вагнер: нинішній стан і значення подій в Малі для війни в України. Пояснюємо

Так званий президент Сирії Башар Асад сподівається, що Росія допоможе його військам розбити опозицію. Проте чи спроможна зараз Росія  втрутитися у конфлікт в Сирії й цього разу аби допомогти Асаду? Слід розуміти, що вторгнення Путіна в Україну поглинає збройні та людські ресурси Російської Федерації, а Іран, який також підтримує сирійського диктатора, є доволі ослабленим нападами Ізраїлю на Хезболлу в Лівані та ударами по військовій інфраструктурі всередині Ірану. Неспокою Кремлю завдають і події в Грузії.  Ситуацію добряче підігрів напад ХАМАСу на Ізраїль у жовтні 2023 року, що спричинило глибокі потрясіння на Близькому Сході. Тепер це вилилось у глибоку кризу регіонального масштабу. Наразі незалежно від переконань і незалежно один від одного по військових позиціях Башара Асада б'ють і Ізраїль, і Туреччина, допомагаючи цим опозиції повалити режим сирійського диктатора.Читайте також: Перспектива Асада нагадала Путіну долю КаддафіРаптова ескалація в Сирії сталася після того, як президент Туреччини Реджеп Ердоган оголосив про плани створити безпечну зону вздовж кордону з Сирією та відтіснити курдські війська, з якими Туреччина там воює роками. Таким чином президент Туреччини фактично в односторонньому порядку зірвав російсько-турецькі домовленості про зону "тиші" в Ідлібі, де розташовані основні військові бази Росії. Тут варто згадати, що під час свого першого президентського терміну Дональд Трамп вивів частину американських військ з північної Сирії, поставивши під загрозу союзників США та створивши вакуум, який Туреччина негайно заповнила.Усі розуміють, що повалення режиму Асада повинне відбутись до того, як Дональд Трамп вдруге увійде у свої права й у зв'язку з цим між Ізраїлем і Держдепом США та Білим домом, між Держдепом і Анкарою ведуться телефонні переговори про прискорення процесів у Сирії. З Асадом і його клікою повинно бути покінчено раз і назавжди.ДжерелоПро автора. Ростислав Демчук, журналіст, експерт з євроатлантичних питаньРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Президент України Володимир Зеленський вважає, що правителю Кремля Володимиру Путіну потрібне більш дієве військове союзництво у війні проти України. Іран, Північна Корея вже є союзниками Росії, а Китай має союзницькі відносини з РФ у цій війні.

Зараз Україна і весь світ входить в зону великої турбулентності на 60-90 днів поки адміністрація Дональда Трампа не "вгніздиться" на своїх посадах. Розуміємо, що ключовий план Путіна полягає в тому, щоби довести ситуацію до максимальної ескалації. Найстрашнішу роботу Путіним буде зроблено впродовж найближчих кількох місяців. Можливо, я помиляюсь щодо плану Путіна. А якби ви прокреслили теперішню драматичну турбулентність?Насправді команда Трампа вже фактично "розсілася по гілках", це вони роблять досить швидко. Є певні уточнення, коли, наприклад, кандидатура прокурора не пройшла на офіс президента, але загалом імена ключових посадовців вже відомі.Оскільки ми зараз говоримо про Україну, то стало відомо і прізвище основного радника Трампа з питань  України та Росії, саме щодо нашої війни. І це добре відома для Трампа фігура - людина, яка пройшла війни, кадровий військовий, не молодий, 80 років, але він провів в Україні певний час.Цікаво, що ряд ключових фігур в оточенні Трампа українські аналітики ділять на два етапи. Тобто, в якийсь період вони були дуже-дуже-дуже проукраїнські, а коли ближче до виборів, то або не голосували, якщо були за допомогу України в Конгресі чи в Сенаті, або міняли риторику. Я на це доволі скептично дивлюсь, тому що це називається "підлаштовуватись під флюгер", і така практика дуже відома в Україні.Можна з впевненістю сказати, що основний скелет команди Трампа - це "яструби", тобто люди, які налаштовані войовниче, які не люблять диктаторські режими, а основний їхній ворог - Китай, для деяких - Іран і Північна Корея. Основна лінія критики цієї команди була в тому, що вони, зокрема і радник з питань у Росії та України, робили свої публікації. І хтось сказав, здається, на СNN я бачив цей сюжет, що фактично всі номінанти на ключові посади в адміністрації Трампа, видавали по 2-3 книги, а деякі більше, тому про їхні позиції можна взяти й почитати.Але зараз стає зрозуміло, що ті попередні аналізи, які ми робили, - як Трамп бачить закінчення війни на другий день після "перебування на престолі", вже десь вималювалися. Якщо раніше ми робили припущення на основі публікацій і думали, що ці радники, можливо, не отримають місце в команді. Що буде робити зараз адміністрація Трампа? Будуть чекати чи будуть намагатись вже вступати в ті чи інші перемовини з нашим ворогом, чи це буде відбуватися, можливо, через посередників з третіх країн? Путін налаштований за найближчі 60-100 днів завдати нам найбільшої, найдраматичнішої шкоди.Тут іде таке випробовування. Ми бачимо, що собою являє система Путіна. Він же йде в цей наступ не один - корейці, зброя з Китаю, Ірану, Кореї та ще свої "Орешники" подіставали із загашників. І вони дійсно ідуть як бульдозер. Але Трамп обіцяв, що з його приходом до влади, світ зміниться, війн не буде і буде справедливий мир. І найбільший виклик буде, звичайно, у цій дефініції, хто і як з нас розуміє цей справедливий мир.Я впевнений, що контакти з Москвою вже йдуть, я думаю, що вони навіть раніше почалися. У Трампа чи в членів його команди є свої якісь комунікаційні лінії. Найімовірніше, вони не втрачали контакт з Москвою. Зокрема, і Трамп з Путіним говорив, як стало вже відомо після того, як втратив президентство. Тому в мене нема сумніву, що вони тримають ці комунікації, причому тримають їх на різному рівні - бізнес, лобісти, якісь агенти впливу, офіційні канали комунікації.В цьому сенсі дуже показовим було інтерв'ю американського чиновника, який декілька років був послом Сполучених Штатів в Москві, якраз у тому числі в той момент, коли Путін розпочав повномасштабну агресію. І суть виступу цього посла була в тому, що не варто та й взагалі неможливо собі уявити, що з Путіним можна проводити переговори в класичному розумінні цього слова, про щось домовлятися. З Путіним ні про що не можна домовлятися.Думаю, що команда Трампа це розуміє. Тому є формула, яка мені подобається, і її Зеленський повторював, - примус до миру, як колись росіяни робили в Грузії, або мир з позиції сили. І отут виникають питання - який це матиме вигляд?І кого будуть примушувати? Є ще поганий сценарій щодо примушування до миру, але шляхом, наприклад, ненадання своєчасної допомоги в належній кількості, тут ідеться про конкретні ракетні системи, можливо, додаткові дозволи. А все решта буде робити наш ворог на полі бою, тобто концентрувати живу силу та кидати в м'ясорубку північних корейців і ще кого вони довербують.Але ключові люди, які зараз зайняли посаду радника з Нацбезпеки, особливого радника з питань Росії та України, нещадно критикували адміністрацію Байдена саме за те, що не додавала вчасно зброю, затягувала і робила недостатньо для того, щоб зупинити Путіна. Тут не дуже логічно. Байден і його команда, з одного боку, зараз відчайдушно намагаються догнати, і це, звичайно, дуже напружує, тому що вони стільки часу профукали, а зараз виявляється, що логістично не встигають до кінця передачі влади надати Україні ту зброю, яка була обіцяна – $6 млрд, чи скільки там їх залишилось.Ми вже чули ці закиди й особливо заяви "улюбленця" українських експертів Саллівана, який радить там понизити призовний вік. Це просто виглядає дивовижно, тобто "зброї ми не додамо, а давайте ви більше неозброєних людей кидайте на протистояння з Росією".Але для команди Трампа важливо грати на протидії, щоб вони врахували те, чим дорікали Байдену - незрозуміла кінцева ціль, недостатньо зброї, невчасно і так далі. Проблема буде в той момент, коли треба буде формально Трампу визначатися, бо всі ці речі, про які ми говоримо, ми в основному гадаємо на кавовій гущі, намагаємося проаналізувати, спрогнозувати.Люди, які добре знають Трампа, розуміють, що він сам собі менеджер і його думка може сформуватися вранці, а на вечір вже може помінятися, тобто йде певний кастинг якихось кращих сюжетів, способів вирішення цієї проблеми. А з іншого боку, Трамп уже як президент-елект або обраний президент, або який ще не приступив до своїх обов'язків, все одно вже отримує брифінги від всіх спецслужб і має повну картинку. Ймовірно, йому зараз вже так легко не здається посадити одну сторону і посадити іншу сторону, щоб за 24 години вирішити проблему. Це відчувається, тому Трамп буде далі аналізувати ті пропозиції, які додаються, і буде слідкувати за тим, що відбувається.Мені зрозуміло одне - уявімо собі, що цей дурнуватий Путін реально вирішив використати оцю свою "диво-зброю", яка там летить з якоюсь неміряною швидкістю та несе вибухівку, як він сказав по центрах ухвалення рішень. І сам же Путін сказав, що це практично той же ефект, як ядерна зброя, тільки "краще", бо немає радіації, але все, що потрапляє в зону ураження, перетворюється на попіл. Зрозуміло, це колосальний виклик для тої позиції, якої дотримується демократичний світ. Нема ніякого сенсу у використанні такої зброї, немає можливості використати її тільки по військових об'єктах. А що означає по центрах ухвалення рішень? По урядовому кварталу? Річ у тім, що та зброя дуже неточна. Вона може замість, умовно кажучи, урядового будинку влупити зовсім в інше місце, в житлові квартали. І на цьому тлі все більше і більше європейських країн розуміють, що Путін - це щось непередбачуване, і американські посадовці кажуть, що він розуміє тільки мову сили, тому дозволити зараз таку ескалацію, це просто дивно.І причому це відбувається на тлі постійних спроб не дратувати, не провокувати Росію, яка без жодних провокацій піднімає цю планку. В мене таке відчуття, що Путін, чудово розуміючи психологію багатьох американців, насправді використовує ці загрози для того, щоб налякати саме їх.А найбільша проблема, яка є зараз в Європейському Союзі у країн-членів НАТО - це тест п'ятої статті. Експерти просто моделюють ситуацію - Росія паралельно десь там стане на захист російськомовного населення в одній з сусідніх країн, які є членами НАТО, буде якась локальна операція з зеленими чоловічками. Ми давно говорили, що в Путіна мета - розвалити це відчуття безпеки та солідарності.В теперішній ситуації погрози Путіна термоядерною війною можуть спрацювати в окремо взятих неміцних західноєвропейських головах. А нам в Україні нема куди відступати. І ця історія про "Орешник" - про нібито готовність Путіна застосувати термоядерну зброю нехай навіть лише проти України. Яка б була відповідь? Путін усвідомлює, що навряд чи хтось би жахнув ядерними "томагавками" по його бункеру. І він знає, грає на цьому, бо розуміє, що відповідь буде, а, можливо, не буде прямої відповіді. І після того Путін збирається решту дотискати на землі.Це нагадує ситуацію, коли Обама казав сирійському диктатору Асаду, що, як не дай Боже, ви використаєте хімічну зброю, то вам мало не здасться. Ті використали хімічну зброю і не раз, мабуть, мало їм здалося.Декілька подібних ситуацій з погрозами про ескалацію були вже і раніше, коли, наприклад, Байден попереджав Путіна, - якщо ти підеш агресією на Україну, то будеш шукати п'ятого кута у своєму бункері. Теж не спрацювало. Правда, і зі зворотного боку - Путін багато кого чим лякав, щоб не допомагали Україні, кажучи, що зітремо в порошок.А щодо використання тактичної ядерної зброї, то тут грає роль Китай, який категорично стоїть проти цього. Але в НАТО моделювали сценарій - якщо Росія раптом використає ядерну зброю, локальну або тактичну, проти України, то було сказано, що у відповідь сили НАТО за лічені хвилини звичайною високоточною зброєю знищують миттєво збройні сили РФ, їхній чорноморський флот, всі відомі російські об'єкти, які розташовані на території окупованої України та Криму. І саме це обіцяли Путіну, - якщо ти використаєш тактичну зброю, то у тебе немає нічого - Криму, військового флоту, військ, що перебувають на території окупованої території України.Була така розмова, але знову виникає питання: А наскільки це серйозно і чи готове НАТО так діяти? Бо це вже об'єднані сили НАТО будуть завдавати подібні удари. Це дуже реально, тому що, якщо порахувати спроможність ракетоносіїв, які країни Альянсу можуть підняти в повітря, і американці зможуть використовувати зі своїх флотів, то це дуже-дуже реальний сценарій.Але ситуація хитка і є побоювання, що нас можуть намагатися до чогось схиляти в силовий спосіб. Тобто, звісно, цього ніхто не буде озвучувати, але просто пам'ятаємо, як Гітлер зі Сталіним проводили, так би мовити, свої операції проти Польщі. А полякам від того не було дуже солодко.Про це всі говорять. Очевидно, ці сценарії постійно обговорюються експертами на різних майданчиках. Але мова йде про те, що Трамп не просто обіцяв закінчити всі війни, а він фактично пообіцяв, що знову в світі буде порядок, бо, на відміну від слабкого Байдена, що Трамп - сильний політик і він не дасть слабинку, а Путін при ньому не може себе так поводити, як при Байдені, та й з іншими диктаторами він дуже швидко розбереться.Тут у Трампа величезний виклик, йому треба зберегти імідж або отримати лаври, можливо, Рейгана, якого американці обожнюють, бо це той політик, який розвалив імперію зла (СРСР). Ключові очікування американців у тому, що вони мають президента, який може змусити поганих хлопців поводитись гарніше. І ми вже бачимо приклади цього - європейці вже закуповують рідкий газ американського виробництва, ХАМАС присів, є серйозні можливості щодо "пригашення" Близького Сходу. Бачимо, що там на наших очах все затухає.Тому в Трампа зараз, на момент його коронації, залишається оця російсько-українська війна. І він точно не може ці проблеми вирішити так, як ми з вами удаємо. Він має показати, що він змусив Путіна теж йти на серйозний поступ.І тут для нас вигідний сценарій, щоб Путін спочатку уперся рогами й сказав, що Росія "велікая", і відмовився. Оце була б класна тема. Бо, якщо почнуться окремо й Україна, і Росія, то Путін може продати за поступки те, що насправді поступками для нього не є. Адже на столі будуть лежати й питання санкцій, і кордонів, і гарантій, і НАТО. Дуже дурна теза оцих всіх радників щодо 10 років невступу в НАТО, бо ж питання не в НАТО.Нагадаю, Ватикан не є членом НАТО, але він має достатні гарантії, крім Небесних.Але і для Путіна НАТО чи не НАТО - загроза. Путіну потрібно, щоб не було успішної України, щоб просто вона зникла. Його з цієї форми можна вибити тільки чимось дуже потужним. Його не можна за столом переговорів переконати у тому, що це демократична країна, що її народ має вирішувати свою долю, як йому бути та з ким бути. Два місяці минає, умовно кажучи, вже кінець січня і Трамп "інавгурнувся", а уповноважений до російсько-української війни Кіт Келлог зустрічається, наприклад, з Наришкіним, шефом російської розвідки, чи з Медведєвим, чи з Путіним і вони йому кажуть, що їхні апетити вимагають більшого. Ось, такий сценарій теж можливий.Я б такий сценарій вітав, тому що це зразу робить проблему для Путіна. Бо якщо Україна перша скаже, що ми не можемо, наприклад, через громадську думку чи ще щось, хоча зараз громадська думка в Україні все більше і більше підтримує заморозку цього конфлікту.Зрозуміло, люди втомлюються. А щодо найближчих місяців, то це також відстежуватимуть аналітики по всьому світу.І риторика Зеленського змінилася, тобто Україна говорить про те, що вона розуміє, готова до переговорів, але ставить певні передумови. Суть української позиції - які гарантії безпеки, що на тому кордоні або на тих межах, про які ми домовилися? Росія встоїть там, не нападе знову? Крім того, не підлягає дискусії та й ніхто в Україні не погодиться на те, щоб ми окуповані території визнали в Росії. Ми можемо прийняти формулу про те, що дипломатичним шляхом будемо вирішувати питання. Але якщо у нас буде достатня армія, хорватський сценарій дуже імпонує українцям, то ми можемо за допомогою гарного слова і "кольта" вирішити цю проблему пізніше, після того, як Путін в муках сконає. Тому цей шлях для України цікавий і зрозумілий.А якщо буде в України  така позиція, а Путін стане на тих умовах, про які вже Трамп сказав ще на дебатах, що ця позиція неприйнятна. Мова йшла про чотири області й НАТО. Я не розумію, чому вони беруть це НАТО, бо таке враження, що вони серйозно вірять в те, що Путіна турбує членство України в НАТО. Ні, Путіна турбує можливість України реалізуватися і бути успішною, щоб потім росіяни дивилися і казали: "У етіххохлов там всьо растьот, всьо благополучно". Адже в Росії зараз страшна економічна ситуація.Тому, якщо Росія зробить так, як ви кажете, то з такою позицією Україна заявить про готовність до дипломатичних переговорів на основі того, що, як росіяни кажуть "реалії", але ми не визнаємо територію окупованими, там ще якісь речі. А Росія скаже, що цього недостатньо, то це тоді просто змушує Трампа  весь свій потенціал тиску скеровувати на Росію, не на Україну. 

Обраний президент США Дональд Трамп пригрозив 100%-ми митами країнам БРІКС. Якщо вони не залишать спроби знайти альтернативу долара в міжнародній торгівлі. Про це йдеться у пості Трампа у соціальній мережі Тruth Sосіаl. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щодо єдиної валюти БРІКС - наразі ми не розглядаємо це питання" - Путін визнав поразку власної ініціативи За його словами, настав кінець ідеї про те, що країни БРІКС можуть відмовитися від долара у міжнародних розрахунках. "Ми вимагаємо від цих країн зобов'язання не створювати нову валюту БРІКС і не підтримувати жодну іншу валюту, щоб замінити долар США. Інакше вони зіткнуться зі 100%-ми митами і повинні будуть попрощатися з продажами в чудову економіку США", - зазначив він. Він також зазначив, що шансів на те, що БРІКС знайде заміну долара, немає. А будь-яка країна, яка спробує це зробити, "має помахати Америці рукою". До об'єднання БРІКС входять Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка, Іран, ОАЕ, Єгипет та Ефіопія. Ще кілька країн претендують на членство. Цього року на саміті БРІКС у Росії планувався запуск нової валюти у рамках відмови від долара США у міжнародних розрахунках. Ідею активно просував російський диктатор Володимир Путін, проте решта учасників, таких як Індія та Китай, проти, повідомлялося про серйозні розбіжності.

П'ятий президент Петро Порошенко під час виступу на сесії Парламентської асамблеї НАТО у Канаді закликав членів Альянсу дати Україні запрошення. Він наголосив - це буде правильною відповіддю Путіну на ескалацію. "Коли ми зараз бачимо меседж, який Путін надіслав світові, атакуючи нас міжконтинентальною балістичною ракетою, посилаючи 12-15 балістичних ракет за ніч на Київ, на критично важливі об'єкти енергетичної інфраструктури - кому адресований цей меседж? Не Україні. Ми не боїмося. Це послання "слабкій" західній нації", - наголосив Порошенко. "Путін змінив ядерну доктрину Росії, щоб налякати нас. Насправді це сам Путін наляканий до біса. Путін використав балістичну ракету середньої дальності проти України, щоб змусити нас панікувати. Але насправді це Путін панікує. Путін намагається ще більше використовувати свої нові ракети проти України, щоб змусити нас почуватися слабкими. Але це Путін слабкий. І ми повинні мати абсолютно чіткий план", - вважає пʼятий президент. "Що є головною складовою нашої перемоги? Членство в НАТО. Ми можемо виграти цю війну без жодного пострілу, лише одним підписом. І це - підпис під запрошенням України до НАТО. Це одразу все змінить. Продемонструйте, що Путін не може шантажувати не лише Україну, а й вільний демократичний світ. Нам зараз потрібен цей підпис", - наголосив Порошенко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Внесена Порошенком: політична асамблея ЄНП ухвалила резолюцію на підтримку України "Ніхто в світі не розуміє, чому ми не повинні отримати дозвіл на підписання запрошення для України. Навіщо звʼязувати Україні руки, якщо протягом останніх двох тижнів ми демонструємо унікальну ефективність Збройних Сил України. Зі знищеними не тільки російськими, а й північно-корейськими позиціями", - констатував Порошенко. Він також закликав виділяти не менше 0,25% західного ВВП для підтримки України. "Хочу звернути вашу увагу на цифри, які оприлюднила українська розвідка. Північна Корея та Іран постачають Росії більше артилерійських снарядів, ніж нам всі країни НАТО. Більше ракет, ніж усі країни НАТО. Це означає, що вони переводять свою економіку на військові рейки, а ми думаємо, що "якось воно буде", - зауважив Порошенко. "Отже, зараз підпис під запрошенням до НАТО - це правильна відповідь Путіну. І хочу нагадати, що це - найдешевший варіант. Це варіант, як уникнути ядерної катастрофи", - зазначив Порошенко. Він також нагадав про "червоні лінії" щодо України: "по-перше: не може бути компромісу щодо українського суверенітету та незалежності. Ми ніколи не будемо колонією Росії. По-друге, жодного компромісу щодо територіальної цілісності України і жодного компромісу щодо українських Збройних сил. У майбутньому ми повинні мати можливість захистити себе".

Про це йдеться у його статті на Тhе Guаrdіаn.Автор порушив питання, наскільки серйозно слід сприймати заяви Трампа, зокрема обіцянку  "побудувати стіну" та завершити війну за один день."Трамп говорить про "мир через силу", про "перемогу" і про те, що "Америка на першому місці". Але чи означає "сила", що Америка виступає в ролі доброзичливого захисника? Це може, наприклад, означати гарантування протиповітряної оборони для України, щоб ядерні об'єкти були в безпеці від випадкових російських бомб, таким чином зупинивши потенційну ядерну катастрофу від спустошення світу. Або ж "сила" полягає в тому, щоб змусити Україну відмовитися від свого суверенітету", - зазначив журналіст.Читайте також: "Про 24 години для завершення війни вже не говорять": політик Джердж назвав причину зміни риторики команди ТрампаПозиція Росії також незрозуміла. Хоча її економіка відчуває труднощі, Путін, за оцінками Померанцева, почувається переможцем на полі бою і може розпочати переговори лише на початку 2025 року, продовжуючи воєнні дії. Його вимоги щодо України залишаються незмінними: демілітаризація та фактичний політичний контроль Кремля."Як Трамп буде вести ці переговори в стилі Путіна? Росія завжди вимагала демілітаризованої України під фактичним політичним контролем Кремля. В оточенні Трампа є люди, які можуть погодитися на це - особливо якщо Росія розірве свої військові відносини з Китаєм. Але чи відмовиться Путін від стратегічного партнерства з Сі заради нестабільної Америки. Навіть пожертвувати контактами з Тегераном може бути поганою угодою для Путіна. Однак він може побачити в Трампі та його оточенні версію своєї власної клептократії", - пояснив автор статті.Померанцев також підкреслив, що Україна може стати ключовою ланкою для зміцнення позицій США у світовій економіці та безпеці. Президент Зеленський пропонував Сполученим Штатам вигідну співпрацю, наголошуючи на значних запасах критично важливих мінералів, таких як титан."Але чи достатньо цього пряника, щоб надихнути Трампа?", - поставив риторичне питання журналіст.Читайте також: Чи є у Трампа план?Доля України, як зазначає Джек Вотлінг із Королівського інституту об'єднаних збройних сил, залежить від її здатності бути добре озброєною."Хоча Трамп заявив, що посадить Росію й Україну за стіл переговорів, люди, з якими він насправді може почати серйозні переговори, - це європейці та Велика Британія. Саме ми можемо запропонувати щось цікаве. Торгові пільги для Америки. Більші витрати на НАТО. Більше тиску на Іран. "Миротворчі" чоботи на землі всередині України. Допомога в майбутніх економічних сутичках США з Китаєм", - зауважив він.На думку автора статті, якщо ЄС і Велика Британія використають 300 млрд доларів активів РФ, які Путін "вже давно списав", вдасться залучити серйозне фінансування для майбутніх переговорів. "Трампу не потрібно більше витрачати гроші на Україну - ми можемо купити зброю. Америка може навіть отримати прибуток, забезпечуючи мир в Європі. Трамп зможе показати, як він змусив європейців-паразитів розщедритися, довести, що його недоброзичливці помиляються, перезавантаживши найбільш традиційні американські альянси - і все це, ставлячи "Америку на перше місце"", - наголосив Померанцев.Читайте також: "Мирні переговори" можливі як процес, але не як результатЖурналіст наголосив, що американці, особливо республіканці, дедалі більше схиляються до ізоляціонізму, але визнають, що країна залежить від міжнародних ланцюгів постачання."Міжнародний порядок, заснований на правилах, не є поняттям, про яке ніхто ніколи не згадує в буквальному розумінні. Вони знали, що Америка залежить від ланцюгів постачання всього - від харчових продуктів до автомобілів, оборони, технологій і медицини. Вони знають, що Америка не може виробляти все самостійно. Вони відчували, що зловмисні сили, такі як Китай і Росія, ставлять Америку в залежність від них, контролюючи морські шляхи та технології. Вони відчули, що більше не контролюють ситуацію, що Китай і Росія можуть все більше диктувати їм свою волю", - зазначив Померанцев.Автор також порушив питання переосмислення міжнародних відносин у світі. Він запропонував створити надійні ланцюги постачання з центром в Україні, що могло б сприяти економічному розвитку і політичній стабільності. "Чи можемо ми сформулювати план "дружніх берегів" - ланцюгів постачання, які мають найбільше значення як для американської, так і для нашої власної безпеки? Чи можемо ми поставити Україну в центр цього плану? Чи може це допомогти відродити проблемні частини наших економік? У цей момент, коли значення слів, з яких складаються міжнародні відносини, знаходиться під питанням, коли те, що мається на увазі під такими термінами, як "безпека", "сила" або "альянси", є плаваючим, у нас також є шанс переосмислити їх", - підсумував він.Президент України Володимир Зеленський прокоментував заяви новообраного президента США Дональда Трампа та його команди про переговори між Україною і Росією, заявивши, що у слабкій позиції українській стороні нічого робити на цих перемовинах. 

24 листопада 2015 року Туреччина збила російський літак Су-24 біля кордону з Сирією. Пілоти порушили турецький повітряний простір. Один із членів екіпажу Олег Пєшков катапультувався, але його розстріляли з землі під час посадки з парашутом. Штурман Су-24 Костянтин Мурахтін вижив, його евакуювали. Турецькі військові заявляли, перед тим, як збити російський літак Су-24, його 10 разів попереджали про порушення повітряного простору. "Дії зі знищення бойового літака, який порушив повітряний простір Туреччини, не були направлені проти конкретної країни, це був захист суверенної території Туреччини згідно з правилами", - повідомив Rеutеrs Реджеп Ердоган. Анкара заявила, що мала повне право збивати чужі військові літаки над своєю територію. Росіяни з позицією турків були незгодні. МЗС РФ не рекомендувало нікому з росіян найближчим часом літати до Туреччини. Слідом за ним припинити продавати путівки на турецькі курорти рекомендувала федеральна агенція з туризму. Генсек НАТО Єнс Столтенберг висловив підтримку Анкарі після того, як турецький винищувач збив російський військовий літак Су-24. Дані НАТО підтверджують порушення повітряного простору Туреччини. 28 листопада 2015 року президент Росії Володимир Путін запровадив проти Туреччини санкції, зокрема, на заборону ввезення окремих видів товарів, виконання послуг, а також призупинив дію безвізового режиму. Прем'єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим заявив про готовність виплатити Росії компенсацію за збитий літак. Однак сума компенсації не озвучувалася. Він вибачився за збитий літак Су-24 і заявив про готовність заплатити кошти. За рік, 2016-го, президент Туреччини приніс формальні вибачення Москві. Про це стало відомо 27 червня. Кремль повідомив, що Путін отримав від Ердогана лист, у якому турецький президент просив вибачення за збитий літак і загибель льотчика. З цього моменту між Анкарою і Москвою почалося стрімке потепління відносин. За 2 дні Путін зателефонував Ердогану, і 2 лідери поспілкувалися після майже 7-місячного мовчання. Російський президент доручив уряду "почати процес нормалізації торговельно-економічних зв'язків з Туреччиною". Коли 16 липня в Туреччині сталася спроба державного перевороту, Путін наступного ж дня подзвонив Ердогану і підтримав його. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ердоган заявив про участь Туреччини у контролі за перемир'ям у Нагірному Карабаху Іран запропонував Україні перенести 2-й етап переговорів стосовно виплати компенсацій за збитий літак авіакомпанії МАУ. Можлива зустріч відбудеться з 18 по 21 жовтня в Тегерані. 8 січня в Ірані розбився літак авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України", що виконував рейс РS752 за маршрутом Тегеран - Київ. Загинули 176 осіб. На борту Воеіng 737 перебували 11 громадян України, зокрема 9 членів екіпажу, а також громадяни Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, Німеччини.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Але в чому  є нюанс, через який республіканці ніяким чином не вийдуть з підтримки України? Він полягає в наступному – Путін будує альянс з КНДР та Іраном, демонструє це чітко і з викликом для США так, як це він робить зараз з балістичною ракетою та й зі всім своїм ядерним шантажем. І треба сказати, що цей альянс для республіканців є болючим, тому що тут Іран - перспектива того, з чим республіканці завжди жорстко боролися. Це така тіньова система, що направлена прямо проти США. Путін будує альянс, який буде читатися республіканцями як прямо антиамериканський, тобто скерований на те, щоб дестабілізувати й саму Америку, і створювати для неї проблеми. Простіше кажучи, у тому вигляді в якому Кремль зараз веде українську війну, вона має цю проєкцію", - зазначив Олександр Морозов.За його словами, якби питання стояло тільки про Україну, то тоді реакція адміністрації Трампа була б іншою. Але для них цей пункт виявиться дуже важливим."Другий момент – якщо після першої розмови з Путіним Трамп і його радники скажуть, що не має сценарію, то він і республіканці залишать фінансування Україні. Це фінансування буде, але вони відсунуться у політичному сенсі. Слід зазначити, якщо це фінансування збережеться, то відсутність активності США на цьому напрямку буде позначатися негативно. Мій прогноз – фінансування України збережеться, республіканці не відмовляться від нього у 2025 році, але при тому, наскільки активно вони братимуть участь у знекровленні Кремля, тут є важливий момент – або адміністрація США приймає для себе активний план проти Кремля, або дистанціюється", - прокоментував політичний аналітик.За його словами, в історичному минулому були епізоди, коли активні рішення, як у Рональда Рейгана, призводили до великих історичних наслідків. Коли стратегічний план був скерований не на те, щоб просто оборонятися та стримувати, а щоб завдати останній рішучий економічний та політичний удар по Радянському Союзу. Це виявилося дієвим."І тут питання тільки в цьому – яку стратегію обере Трамп, такого ескапізму (англ. еsсаре — втеча) з Центральної та Східної Європи або ж все-таки жорсткої політики стосовно саме до Путіна та його присутності на світовій арені", - резюмував Морозов.  20 листопада Сполучені Штати Америки оголосили про надання Україні нового пакета військової допомоги, вартість якого оцінюють у $275 млн.23 листопада президент України Володимир Зеленський заявив, що наша країна має всі шанси закінчити війну наступного року, і висловив сподівання на нові ініціативи з боку новообраного президента США Дональда Трампа. 

Сміт свідчив перед Сенатом США у вересні, що Росія, Китай та Іран посилили свої зусилля щодо втручання в глобальні вибори цього року, в тому числі в США.  

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 20 листопада.У довгостроковій перспективі, ймовірність ядерної війни дещо зросла через нову ядерну доктрину РФУ світі чимало писали про нову доктрину ядерної безпеки Росії, якою почав лякати Кремль особливо після того, як Україна отримала дозвіл від США завдавати ударів американськими далекобійними ракетами по цілях у РФ. Як відзначають у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, для Росії ядерна зброя є "головною розмінною монетою" у їх політиці. У 1000-й день повномасштабної війни, Росія офіційно оголосила про нову ядерну доктрину, вперше заявивши, що використовуватиме ядерну зброю не лише у відповідь на атаку, що загрожує її виживанню, але й у відповідь на будь-яку атаку, що становить "критичну загрозу" її суверенітету та територіальній цілісності."Вперше РФ проголосила право використовувати ядерну зброю проти держави, яка володіє лише звичайними озброєннями — якщо вона підтримується ядерною державою. Україна, яку підтримують Сполучені Штати, Великобританія та Франція, здається, є тією країною, яку Володимир Путін мав на увазі", - пишуть у виданні. Однак у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs додають, що реакція у Вашингтоні у вівторок "була показовою – лише позіхання". "Офіційні особи відкинули цю доктрину, назвавши її нісенітницею ядерної загрози. Війна в Україні змінила багато речей, зокрема, також привчила Вашингтон і світ до нового використання ядерної зброї як основної розмінної монети Росії у її політиці. Думка про те, що одна з дев’яти країн, які зараз володіють ядерною зброєю, а Іран на порозі того, щоб стати десятою, може натиснути кнопку, швидше за все, викличе знизування плечима, ніж скликання Ради Безпеки ООН", - кажуть Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Як відзначив професор Гарварду Метью Банн, який десятиліттями стежив за ядерними ризиками, фактична короткострокова ймовірність використання Росією ядерної зброї не зросла. "Для росіян – це звична справа, спроба налякати аудиторію в Європі і, меншою мірою, у Сполучених Штатах, щоб вони припинили підтримку України. Довгострокова ймовірність ядерної війни, ймовірно, дещо зросла, адже готовність США підтримувати удари в глиб Росії посилює ненависть і страх Путіна перед Заходом і, ймовірно, спровокує відповідь Росії, яка посилить страх і ненависть Заходу до Росії", - вважає експерт.    У Тhе Guаrdіаn пишуть, що посадовці США та Європи "надзвичайно стурбовані", оскільки Москва обіцяє відповідь на використання Києвом американських ракет по цілях у Росії"Росія пообіцяла "належну" відповідь на нову політику і вдалася до бряцання ядерною зброєю, змінивши свою ядерну доктрину. Однак західні офіційні особи вважають, що російська відповідь може відбутися не на полі бою в Україні, а деінде у світі. Потенційні гібридні атаки можуть охоплювати широкий спектр варіантів, включаючи розширення своєї кампанії диверсій і вбивств у Європі або подальше озброєння супротивників США на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні", - відзначають у виданні. Путін готовий обговорити з Трампом припинення війни Володимир Путін та Дональд Трамп, Фото: відкриті джерела А у Rеutеrs написали черговий сценарій мирних переговорів на які начебто готовий піти диктатор Росії Володимир Путін. У виданні кажуть, що Путін відкритий для обговорення угоди про припинення вогню в Україні з Дональдом Трампом, але виключає будь-які серйозні територіальні поступки та наполягає на тому, щоб Київ відмовився від прагнення вступити до НАТО."Кремль може загалом погодитися заморозити конфлікт уздовж лінії фронту. Можуть бути переговори щодо поділу чотирьох східних областей: Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. Росія також може бути відкритою для виходу з відносно невеликих частин території, які вона контролює в Харківській та Миколаївській областях, на півночі та півдні України", - пишуть у виданні. Також за даними Rеutеrs, рішення президента США Джо Байдена дозволити Україні запускати американські ракети АТАСМS по цілях у Росії, може ускладнити та затримати будь-яке врегулювання – і посилити вимоги Москви, оскільки прихильники жорсткої лінії прагнуть отримати більшу частину України. Також у виданні пишуть, якщо припинення вогню не буде досягнуто, Росія продовжить воювати."Хоча Росія не потерпить приєднання України до НАТО або присутності військ НАТО на українській землі, вона відкрита для обговорення гарантій безпеки для Києва, за словами п’яти нинішніх і колишніх посадовців. Інші українські поступки, яких Кремль може домагатися, включають погодження Києвом обмежити чисельність своїх збройних сил і зобов’язання не обмежувати використання російської мови", - пишуть у Rеutеrs.Там додають, що у внутрішньому плані Путін міг би продати угоду про припинення вогню, згідно з якою Росія утримувала більшу частину території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, як перемогу, яка забезпечила захист російськомовного населення на сході України та зберегла наземний міст до Криму. А от майбутнє самого Криму не обговорюється, заявили всі російські офіційні особи.США надають нові міни, щоб зупинити окупантів на сході України Тим часом президент США Джо Байден пішов на ще одну поступку – дозволив використовувати американські протипіхотні міти. Про це пише Тhе Wаshіngtоn Роst. "Цей крок стався в той момент, коли просування Росії на сході України загрожує подолати українську оборону на лінії фронту", - відзначають у виданні.   За даними американських журналістів, цей тип протипіхотної міни є "нестійким". А це означає, що міни самознищуються або втрачають заряд батареї, щоб зробити їх неактивними протягом кількох днів або тижнів, зменшуючи небезпеку для цивільного населення. Також відомо, що українці зобов’язалися не розміщувати ці міни в густонаселених районах. Але експерти з контролю над озброєннями заявили, що навіть нестійкі міни становлять загрозу для цивільних."Байден не хотів постачати Україні міни через занепокоєння всередині його власної адміністрації та з боку широкого кола прихильників проти мін, які кажуть, що ризик для мирного населення є неприйнятно високим. Але прогрес Росії на полі бою за останні місяці змусив Білий дім знайти нові шляхи допомоги Києву, особливо після перемоги новообраного президента Дональда Трампа", - пишуть у Тhе Wаshіngtоn Роst.Також за їх даними, використання нових мін буде обмежено територією України, очікується, що вони будуть саме на сході України.Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. Пояснюємо

Після січневої інавгурації президент США Дональд Трамп зіткнеться з набагато небезпечнішим світом, ніж під час свого першого терміну

Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

Дві бомби атакували резиденцію прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху. Зазначається, що атака була здійснена запальними бомбами, інформує Rеutеrs. Згідно з інформацією, бомби були знайдені у суботу, 16 листопада, на території будинку Нетаньяху в місті Кесарія на півночі Ізраїлю. Бомби впали в сад. Ні Нетаньяху, ні його сім'я не було в резиденції у момент атаки. Також не повідомляється про жодні пошкодження. Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив про перетин "усіх червоних ліній". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нетаньягу визнав, що саме Ізраїль атакував "Хезболлу" за допомогою пейджерів "Неможливо, щоб прем'єр-міністр Ізраїлю, якому погрожує Іран та його ставленики, які намагаються вбити його, піддавався таким же погрозам вдома", - наголосив Кац. Водночас президент Ізраїлю Іцхак Герцог засудив інцидент і повідомив про початок розслідування. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу повідомив про атаку безпілотника на свою резиденцію. Один з запущених із території Лівану дронів був націлений на його помешкання. "Спроба проксі Ірану Хезболли вбити мене і мою дружину сьогодні була серйозною помилкою. Це не завадить ні мені, ні Державі Ізраїль продовжувати нашу справедливу війну проти наших ворогів, щоб забезпечити наше майбутнє. Я кажу Ірану та його помічникам в "осі зла": кожен, хто намагається завдати шкоди громадянам Ізраїлю, заплатить високу ціну", - зазначив Нетаньягу.

Україна отримає новий пакет підтримки від Японії. Президент Володимир Зеленський зустрівся з міністром закордонних справ Японії. Про це лідер країни розповів у зверненні. Подякував йому та всій Японії за надану підтримку Україні від початку війни. Крім того, президент проінформував про активність північнокорейських військових на Курщині, про всі загрози від співпраці Пхеньяна та Москви. "Росія вчить північну Корею сучасній війні, і це може стати причиною значної ширшої дестабілізації", - наголосив президент. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іран приймає активну участь у війні РФ проти України - Зеленський "Говорили з міністром закордонних справ Японії про посилення санкцій проти Росії, про нашу економічну співпрацю з Японією, про відбудову, про те як наблизити справедливий мир", - наголосив він Також лідер країни провів сьогодні ще одну нараду з підготовки нашого внутрішнього Плану стійкості - пункт про політику героїв. "Доволі широка була нарада - не тільки Міністерство ветеранів. Різні урядовці. Багато аспектів. Дуже важливо, щоб було не менше конкретики в рішеннях держави. Конкретні програми, які працюють. Конкретні заходи підтримки. Конкретні речі в питаннях памʼяті про війну і подвиг українського народу. І конкретні пропозиції на післявоєнний час для наших воїнів, які довели, що є найбільш міцною силою у Європі, здатною захищати свій дім і всю Європу", - висловився президент. За його словами, це лише один з багатьох аспектів, у яких внутрішній План стійкості України взаємоповʼязаний із Планом перемоги, який ми представили партнерам і який може бути реалізований саме партнерами. "Українці щодня доводять своєю сміливістю, своєю стійкістю, що можуть зупинити Росію. Сміливість і стійкість потрібні і від партнерів", - зазначив він. У підсумку звернення Володимир Зеленський привітав працівників радіо та телебачення з професійним святом. Президент Володимир Зеленський зазначив, що завдяки співпраці з міжнародними фінансовими інституціями вдалося гарантувати фінансування пенсій та заробітних плат для працівників державного сектору на наступний рік. За його словами, наступного року завдяки співпраці з міжнародними фінансовими інституціями в Україні вдасться забезпечити стабільну фінансову ситуацію.

Іран приймає активну участь у війні Росії проти України. Іран не лише постачає дрони Shаhеd, але й надав ліцензію на створення виробничих потужностей у РФ та навчав російських військових керувати безпілотниками. Про це розповів президент Володимир Зеленський в інтерв'ю "Суспільному". За його словами, Іран є активним учасником цієї війни проти України, "проти нашої незалежності". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський назвав обсяги компонентів дронів, які РФ отримує обходячи санкції "Чому не тільки продаж, не тільки бізнес? Чули неодноразово аргументи Ірану на те, що ми просто продаємо це. Just Вusіnеss, Just Вusіnеss. Чому? Тому що ліцензії вони передали Росії, вони побудували відповідні фабрики. Мало того, ви їх навчили. Чи знаходилися іранці на території Російської Федерації? Навчали, як керувати тощо? Так. Чи перші атаки іранських дронів проти України, українського населення вбивчі результати? Чи були там іранці? Я впевнений, так. Згідно з розвідкою. Тобто на початку, хто там з росіян міг керувати відповідною зброєю. Тому я вважаю, що вони брали активну участь", - висловився Зеленський. Іран може будувати укриття для російських винищувачів Су-35С. Згідно з інформацією Dеfеnsе Ехрrеss, розмір цих укриттів становить приблизно 25 м на 30 м. Такі укриття надто великі для літаків F-4 Рhаntоm, які там базуються, але підходять для Су-35С. Відомо, що спочатку там, ймовірно, планували розмістити F-4 Рhаntоm, але через деякий час на супутниковому знімку авіабази помітили макет Су-35С. З цього можна зробити висновок, що Іран хотів адаптувати Еаglе 44 під російські літаки.

Про це він розповів в етері Еспресо."Йдеться про американські вибори, які стосуються США та їхньої політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами. Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю, з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо побачимо, як він спробує втілити це в життя", - прокоментував військовий експерт Глен Грант.На його думку, будь-які зміни в США впливатимуть і на Україну. Американці  більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю."Безумовно, це матиме наслідки не лише для США, а й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи. А щодо Трампа, то думаю, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики", - резюмував Грант.  11 листопада мільярдер Ілон Маск та соратник новообраного президента США Дональда Трампа зустрівся з послом Ірану в ООН.14 листопада новообраний президент США Дональд Трамп заявив,  що його адміністрація зосередиться на російсько-українській війні. 

Президент зазначив, що Іран надав ліцензію на побудову потужностей з виробництва дронів на території РФ.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у Брюсселі 13 листопада 2024 року отримав від держсекретаря США Ентоні Блінкена низку позитивних і підбадьорливих сигналів про збільшення підтримки нашої країни. Щонайменше - допомога не припинятиметься до завершення каденції президента Джо Байдена. Максимум - США і ЄС зміцнюватимуть НАТО. За словами Сибіги, йшлося про потреби нашої країни у далекобійній зброї, про зміцнення ППО і про потреби Сил оборони. Перед зустріччю з головним українським дипломатом Блінкен анонсував збільшення обсягів допомоги від США. Українська сторона, за даними джерел, наполягала на поставках зброї та боєприпасів у найближчі тижні. На думку Андрія Сибіги, справедливий мир буде досягнуто через поєднання сили, єдності й дипломатії, але ключове - це все-таки сила. І, звісно, лідерство США. Схоже, що у Вашингтоні погоджуються. Ентоні Блінкен пообіцяв "жорстку відповідь" на участь військових з Північної Кореї у загарбницькій війні проти України. Останні місяці каденції Джо Байдена справді мають стати переламними, можливо, й у ситуації в Україні, адже у Брюсселі держсекретар США обговорював і близькосхідний конфлікт. Зрушення на Близькому Сході Ентоні Блінкен заявив, що у Білому домі побачили зрушення у вирішенні Ізраїлем гуманітарних питань у Секторі Гази. Йдеться, насамперед, про допомогу цивільним. Заява викликала неоднозначну реакцію, адже раніше Вашингтон уже вимагав цього від Ізраїлю, а нині низка організацій стверджують, що нічого не було зроблено або зроблено недостатньо. На це Ентоні Блінкен відповів: "Найважливішим є паузи у бойових діях у секторі Гази, реальні і тривалі, яких ми намагаємося досягти. Це дозволить більш ефективно доправляти допомогу до людей, котрі її потребують". Іншими словами, чинна адміністрація Джо Байдена акцентує на більшій підтримці Ізраїлю та на миротворчих зусиллях. Оскільки аналогічні заяви - про посилення підтримки - пролунали й на адресу України, можна припустити, що для для Блінкена і Байдена ці два конфлікти пов'язані між собою. Апаратні ігри "Гадаю, ми дедалі більше бачимо неподільність безпеки між Євроатлантичним театром, Індо-Тихоокеанським і Азіатсько-Тихоокеанським, навіть із Близьким Сходом з тією роллю, котру відіграє Іран", - зазначив держсекретар США. Україна відіграє ключову роль, наголосив Андрій Сибіга, майбутнє трансатлантичної і світової безпеки вирішується в Україні. Але, судячи зі слів Ентоні Блінкена, з посиленням допомоги нашій країні, насамперед, буде посилений контроль, "що кожен долар, котрий у нас є, буде переведений до України у наступні місяці". З огляду на боротьбу за владу в оновленому Конгресі, де у республіканців у Сенаті вже є більшість, а у Палаті представників з високою вірогідністю може бути, допомога нашій країні - одне з небагатьох питань, через яке республіканці можуть піти проти українських інтересів. За останніми даними, група МАGА хоче захопити владу у Палаті представників, тож помірковані республіканці можуть підіграти демократам на противагу їй. Іншими словами, для Джо Байдена важливо зберегти контроль за демократами у Конгресі після 20 січня 2025 року. Допомога Україні стане одним із ключових важелів для цього. НАТО міцнішає Дії Північної Кореї у російській війні в Україні матимуть "тверду відповідь", наголосив Блінкен, адже відносини КНДР з РФ є "вулицею із двостороннім рухом", що загрожує безпеці на Корейському півострові. Але деталей "твердої відповіді" він не розкрив. З огляду на попередні аналогічні заяви та їхні наслідки, йдеться, передовсім, про дипломатичну реакцію. Загалом держсекретар США прибув у Брюссель до штаб-квартири НАТО обговорити потенціал Альянсу на тлі майбутніх потенційних загроз. США 13 листопада відкрили базу ППО на півночі Польщі біля міста Редзіково (поблизу узбережжя Балтійського моря). З точки зору офіційної Варшави, ця подія є символом міцності військового союзу США і Польщі незалежно від того, хто є господарем у Білому домі. Варіант "Б" За певними ознаками, Блінкен і Рютте погодили варіант "Б" підтримки України на випадок, якщо новий президент США її припинить. Зокрема, генсек НАТО заявив, що Альянс має підтвердити свою відданість продовженню оборони України, "ми маємо зробити більше ніж просто підтримувати Україну в бою". Наприклад, надати допомогу в такому обсязі, щоб ЗСУ були готові продовжувати бойові дії у 2025 році, уточнив Блінкен. Про те, що план "Б" інтенсивно обговорюється, свідчить тематика перемовин Марка Рютте з президентом Франції Емманюелем Макроном під час візиту генсека НАТО до Парижа 13 листопада 2024 року. Вони, зокрема, говорили про збільшення виробництва оборонної продукції на території України. "Чим більше ми витрачаємо на оборону, тим більше знижуємо ризики виникнення конфліктів у майбутньому", - заявив Рютте. Обраного президента США Дональда Трампа в українському питанні поспішають загнати у "залізний коридор". З одного боку, він обіцяв переговори з Путіним і швидке завершення війни. З іншого, як прагматик, котрий анонсував призначення легіону "яструбів" до своєї адміністрації, обраний президент США навряд чи відмахнеться від перспективи здолати Росію, якщо ЄС і НАТО покладуть йому на стіл реалістичний План перемоги, з цифрами, фактами, розрахунками і прогнозами. Сигнали про це вже є. Так, голова військового комітету НАТО Роб Бауер заявив під час дискусії в Міжнародному інституті стратегічних досліджень, що не уявляє користі США від "перемоги нелегітимного президента РФ Путіна у цьому конфлікті. Це не на користь Сполученим Штатам", бо Україна є "серцем Європи".

Він хоче переглянути умови торгівлі, особливо з країнами, з якими є великий дефіцит - номер один це Китай. Китай хакнув світову ліберальну економічну систему, засновану США після ІІ Світової, і тепер США від її нинішніх умов втрачають лідерство і багатство. Трамп це захоче змінити — шляхом торгівельної війни або домовленостей з Китаєм — тут вже від останнього залежатиме, як саме, але точно не буде так, як було (американський експорт у Китай 100+ млрд, а імпорт з Китаю - 500+ млрд). Американські тарифи на китайські товари однозначно зростуть.Так само, хоча меншою мірою, відбудеться перегляд умов торгівлі з іншими ключовими торгівельними партнерами, з якими усіма у США дефіцит — Мексика, Канада, Японія, ЄС.Одночасно Трамп хоче зняти обмеження на внутрішній економічний розвиток — у першу чергу, екологічні обмеження. Він, найімовірніше, знову вийде з Паризької кліматичної угоди, і буде "drіll, bаby, drіll'' — зніме обмеження на буріння, включно у заповідниках і в Арктиці, на прокладку нафто- і газопроводів, будівництво терміналів і т.д. США уже перші у світі з видобутку нафти та природного газу, і Трамп захоче зміцнити цю позицію, у т.ч. щодо експорту на глобальні ринки.При цьому навряд Трамп буде намагатися визначати якусь конкретну світову ціну на нафту — це ж не адміністративне, а ринкове регулювання. Обмежувальним фактором американських амбіцій тут буде собівартість видобутку у США, так що ціна буде знижуватися, але без величезного (кратного) обвалу.Читайте також: Трамп у Білому домі: що можна передбачити вжеТрамп захоче зменшити тягар американських безпекових зобов'язань по світу. З його погляду, їх забагато, і умови цих альянсів невигідні — союзники мали б самі більше відповідати за свою безпеку і витрачати на неї, а не безпечно жити під американською парасолькою, за яку США ж і платять.Він захоче загасити війни, щоб зменшити американські витрати на них — і перекласти витрати на союзників у відповідних регіонах.У Європі він захоче, щоб європейці нарешті взяли на себе відповідальність, у т.ч. за Україну. На Близькому Сході, він підтримуватиме Ізраїль, але не підтримуватиме продовження його операцій у Газі чи Лівані. Він захоче домовитися з Саудитами та іншими арабськими партнерами (Єгипет, Йорданія) про стримування війн у регіоні, які хоче розпалити Іран (NВ: із допомогою РФ). Тобто це не буде беззаперечна підтримка Ізраїлю у будь-яких кроках. І до речі з Нетаньяху у Трампа персональні відносини не дуже. Так що політика США на Близькому Сході не буде обмежуватися Ізраїлем єдиним, і, якщо тільки сам Іран не спровокує — вона не передбачатиме продовження залучення військ США у регіональні війни.В Азії/Індо-Тихоокеанському регіоні, США також хотітимуть більшої власної відповідальності Японії, Кореї і Тайваню за свою безпеку. Але оскільки Китай є одночасно і регіональним безпековим викликом, і головним економічним конкурентом для США, і сил одних союзників вочевидь недостатньо — то з великою ймовірністю можна прогнозувати, що роль США у підтримці регіональної безпеки не буде (істотно) зменшена.Читайте також: Трамп у Білому домі: не катастрофа і не перемогаЩодо України, то Трамп захоче домовитися про мир з Путіним і покласти на Європу тягар забезпечення домовленостей.Йому, звичайно, байдуже на територіальну цілісність України. Він не підтримує війну до відновлення кордонів 1991 року. Він хоче зняти тягар американської допомоги Україні — зменшити його і перекласти на європейців. Але:Війна почалась і триває не через бажання України, а бажання РФ.Іти на переговори з РФ є сенс лише з сильної позиції, щоб забезпечити реасе thrоugh strеngth. А якщо США ідуть на переговори через бажання зменшити свої витрати — то це слабка позиція, і вона відома Путіну. Для того, щоб досягти dеаl, де Трамп не буде виглядати лузером — він має вийти на переговори з сильної позиції. РФ веде війну не лише проти України, а проти всього Заходу — для реваншу США за програш у Холодній війні, відновлення позицій СРСР у Європі та інших частинах світу, і зміну глобального світового порядку. Припинення/замороження війни РФ в Україні не призведе ні до відмови РФ від мети підкорення України, ні до припинення (гібридної) агресії проти Заходу на всіх інших театрах. І відкрите питання, куди РФ суне свої війська на наступний день після заморозки в Україні.Читайте також: Путін вислухає ТрампаЧи вдасться у таких умовах досягнути швидкого dеаl, який буде виглядати fаіr для України та перемогою для Америки, а отже і персонально для Трампа — дуже відкрите питання. Але Трамп спробує.Україні слід демонструвати готовність до переговорів — але на справедливих умовах (хоча про те, що є справедливими умовами, у нас і американців може бути дуже різне уявлення). І наполягати на конкретних гарантіях виконання будь-якої угоди — тобто безпекових гарантій у вигляді реальних bооts оn thе grоund, без чого будь-які папери з РФ не працюють.Також нам важлива позиція європейців. Наразі у ЄС зберігається політична підтримка України — велика мейнстримно-центристська коаліція народників, лібералів і соцдемократів в інституціях ЄС і у майже всіх країнах-членах.Завершується формування нового складу Єврокомісії, й на початку наступного року почнеться перегляд/формування політик ЄС у ключових для нас сферах — безпеки (ВПК) і пов'язаної промислової політики (конкурентоспроможна Європа, до якої закликає репорт М. Драгі), енергетики та зовнішньої торгівлі. Для нас важливо, як складуться відносини ЄС і США. Чи почнеться торгівельна війна між ними, чи вдасться домовитися. Зараз багато дискусій у ЄС будуть про те, як вести розмову з Трампом і про що. Чи це буде єдиний фронт ключових європейських гравців (фон дер Ляйєн — Макрон — Мелоні — Туск — у перспективі Мерц, причому не обов'язково, щоб саме фон дер Ляйєн була головним комунікатором — може бути й Мелоні, яка ідеологічно ближча Трампу, але при цьому стосовно України солідарна з Брюсселем/усім ЄС), чи Трампу вдасться розколоти їх на окремі двосторонні треки. Читайте також: Небезпека Трампа: які ризики несе для світу новий президент США?Важливо, що ЄС запропонує США, розуміючи хотєлки Трампа, і свої власні інтереси. Стосовно торгівлі, енергетики, ВПК, і звичайно стосовно європейської безпеки.Важливо, якою буде політика нового німецького уряду після виборів на початку квітня наступного року. Шольц був одним із ключових деескалаторів/"лідерів" "коаліції нерішучих". Яку роль обере Мерц — дуже важливо, бо без підтримки з боку Німеччини амбіції ЄС брати на себе відповідальність за європейську безпеку не можуть бути реалізовані.Проблема у тім, що в Європі все йде дуже повільно, і поступово. Але саме зараз момент, коли можна і треба пушити, щоб це змінити.ДжерелоПро автора. Дмитро Шульга, директор програми "Європа і світ" Міжнародного фонду "Відродження"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.