Search trend "Ізюм"

Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну в оточенні президента Володимира Зеленського було достатньо багато людей, які переконували його в неможливості такого сценарію. Про це в інтерв'ю Дмитру Гордону заявив Ігор Кривецький, політик і бізнесмен, спонсор ВО "Свобода". "Я думаю, зрадників було багато, які давали Зеленському незрозумілу інформацію. Бо Зеленський до останнього не вірив, що буде (повномасштабна війна. - Gаzеtа.uа). У мене питання: а де ті, хто його переконував? Їх потрібно знайти, спитати, чому вони це робили, і засудити", - наголосив Кривецький. Ще в 2014 році він разом із головою ВО "Свобода" Олегом Тягнибоком створив добровольчі батальйони "Карпатська Січ" і "Січ", які гідно виконують бойові завдання і під час повномасштабної війни брали участь в боях за Київщину, бійці "Карпатської Січі" першими увійшли в Ізюм. За словами Кривецького, сотні "свободівців" вже віддали життя за Україну. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війну в Україні можливо завершити у наступному році - Зеленський На його думку, цих людей можна було вберегти, запобігти війні на Донбасі та полномасштабному вторгненню, якби у 2014 році постреволюційна влада наважилась дати відсіч російським загарбникам у Криму. "Турчинов став на два тижні головою Верховної Ради. Якби Тягнибок був головою Верховної Ради, в гіршому випадку війна була б у Криму. Ми тоді говорили, що потрібно стріляти. Я особисто це говорив. На що деякі наші союзники казали, що ми провокатори, рука Москви. Тоді в Криму треба було стріляти, нам було чим. У нас тоді не стався б Донецьк і Луганськ", - вважає політик. На його думку, перемогти Росію все ще можливо. Для цього українці мають зберігати єдність, бути готовими до довготривалої війни та не недооцінювати ворога. "Ця країна ідеальна, вона має вижити. Вона зараз заново народжується через біль, кров і страждання. Вона має бути взірцем, точкою біфуркації, яка змінить світ", - зазначив Кривецький. Віцеканцлер Німеччини Роберт Габек розкритикував Федеральну розвідувальну службу, яка помилялася в оцінках щодо повномасштабного російського вторгнення в Україну. Спецслужби Великої Британії і Сполучених Штатів Америки під час просування російських військ до кордону України дуже серйозно попереджали про війну. За його словами, німецькі служби "говорили: це навчання, до найгіршого не дійде".

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."Ситуація досить складна. Росіяни постійно здійснюють штурмові дії, але з правого берега їх вибили. Селище Новомлинськ, у якому ворог намагався закріпитися, звільнене. Наразі питання їхньої присутності на правому березі річки Оскіл уже неактуальне. Проте росіяни розширюють свої фланги вліво й вправо, а населені пункти, які там розташовані, постійно перебувають під штурмовими діями", - зауважив Скорик.За словами депутата Харківської обласної ради, такі населені пункти, як Борова, уже досить близько до лінії фронту - приблизно 14 кілометрів. Якщо Україна втратить Борову, то стратегічно відкриється доступ до міста Ізюм."Також Куп'янськ і Куп'янськ-Вузловий можуть опинитися під загрозою окупації, особливо та частина Куп'янська, що розташована на лівому березі.Тому ситуація залишається складною, але Сили оборони тримаються", - наголосив Скорик.Російський ворог намагався захопити та утримати плацдарм на правому березі річки Оскіл на Харківщині. Сили оборони витіснили окупантів.Росіяни зосередили основні зусилля на Покровському й Курахівському напрямках фронту, а також активно атакують на Времівському й Куп’янському. За минулу добу відбулося 192 бойових зіткнення.

За два роки після звільнення від ворога Харківщини на річці Оскіл та на кордоні з РФ не побудовані фортифікації.

Про це повідомила заступниця головного редактора видавництва Vіvаt Олена Рибка у fасеbооk.Днями вийшло друком польське видання книжки письменника Володимира Вакуленка-К., якого у 2022 році вбили росіяни за доносом під час окупації міста Ізюм та села Капитолівка на Харківщині. Книжку "Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші" польською переклали Богдан і Марк Задури. Надрукувало цю книжку видавництво "Пограниччя" (Wydаwnісtwо Роgrаnісzе).Фото: fасеbооk Олени РибкиЯк зазначається на сайті видавництва Vіvаt, яке видало книжку в Україні, "Щоденник..." Володимира Вакуленка-К. — це болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: "Коли наші прийдуть — віддаси".Книжка розкриває відповіді на питання, як воно – жити в окупації, якими стають люди, що відкривається перед очима та в серці."Кілька днів тому ми отримали черговий - уже четвертий -  наклад. Загальний тираж цієї непростої, але такої важливої книжки сягнув понад 9 тисяч", - поділилась Олена Рибка.До книжки увійшли тексти щоденника окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.  Фото: fасеbооk Олени РибкиАвторка ідеї та передмови Вікторія Амеліна, координаторка видання Тетяна Терен. Підготовка тексту щоденника Ярини Цимбал, Тетяни Ігошиної. Післямови Сашка Дерманського, Катерини Лихогляд, Ірини Новіцької. 

Рано-вранці 24 лютого 2022 року російські війська не тільки обстріляли Харків, а й почали сухопутну операцію з захоплення регіону. За лічені тижні був окупований Ізюм, згодом — Куп’янськ і Балаклія. Сам Харків захопити росіянам не вдалося, хоча спроби були. З відкритих джерел відомо, що на початку вторгнення в місто змогли зайти кілька російських танків та БТРів, але українська війська їх знищили. Журналістка ВВС Україна Оксана Тороп озповідає про справу Романа Дудіна, якого судять у справі про захоплення Харківщини. NV публікує матеріал в межах інформаційної співпраці.

Уряди багатьох країн знали про масове вбивство голодом українців у 19321933 роках, але не втрутилися в ситуацію, обравши умовну дружбу зі Сталіним Починаючи з кінця 1980-х, пам'ять про Голодомор була наріжним каменем української національної пам'яті, а її сприйняття лакмусовим папірцем для визначення зрілості громадянського суспільства сучасної України. Перші мітинги, які розхитували фундамент Радянського Союзу, якраз і стосувалися вимог до влади: дати можливість маркувати місця масових злочинів, вчинених її попередниками, мати право вшановувати й молитися за жертв і вбитих, відкрити архіви й розказати людям правду про Голодомор і масові політичні репресії. У 19321933 роках Москва цілеспрямовано використала голод як інструмент геноциду, щоб придушити опір окупації, запобігти виходу України зі складу Радянського Союзу та не допустити створення незалежної Української держави. Десятиліття до цього й багато десятиліть після того, доки Україна була окупована й колонізована, радянська Росія знищувала українську інтелігенцію, українську церкву, українську культуру й мову, русифікуючи простір, закриваючи останні школи з українською мовою навчання, фальсифікуючи історію, витираючи пам'ять у цілих поколінь. Тепер уже Путін поставив перед собою завдання знищити українську державність і повернути Україну в орбіту російської політики, вже не маскуючи своїх дій гаслами інтернаціоналізму та зближення націй, а прямо заперечуючи право на існування окремого від росіян українського народу. Росія веде геноцидну війну в Україні, називаючи її денацифікацією, якій передувала і яку супроводжує дегуманізація українців. А ми знову фіксуємо факти як-от масові вбивства (Буча, Ірпінь, Гостомель, Ізюм), заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи (існування катівень на окупованих територіях, в яких утримують та вбивають людей з українською позицією, зґвалтування та інші форми тілесного насильства), умисне створення таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне її знищення (ракетні атаки на об'єкти цивільної і критичної інфраструктури, медичні установи, зернові склади та центри розподілу гуманітарної допомоги), насильницьке вилучення українських дітей та передання з української групи в російську, які не тільки катастрофічно ідентичні з подіями 90-річної давнини, а й є чіткими ознаками-доказами злочину геноциду, що триває. Суттєвою складовою історичної політики сучасної Росії у світі є присвоєння української історії та персоналій і заперечення Голодомору, організованого лідером російських більшовиків Сталіним разом із поплічниками на території окупованої України у 19321933 роках. Саме тому на окупованих РФ територіях, у Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях, ще першого року окупації відбулися публічні руйнування пам'ятників, встановлених для вшанування пам'яті жертв Голодомору. І руйнування пам'ятника жертвам Голодомору та політичних репресій у Маріуполі не є відособленим фактом. У квітні 2022 року окупанти знищили в Маріуполі на Донеччині пам'ятник одному із засновників міста митрополиту Ігнатію, а у травні пам'ятник гетьману Сагайдачному в селищі Мангуш. Стирання пам'яті про історію України, мільйони людей, які стали жертвами організованого Кремлем геноциду, є елементами нового геноцидного плану. Заперечення Російською Федерацією Голодомору є запереченням права України на власну історію, а отже, й погано прихованою формою відмови українцям у праві на незалежне державне та національне існування. Маніпуляції суспільними уявленнями про комуністичне минуле для російської влади є важливим інструментом психологічної мобілізації прихильників антизахідного політичного курсу диктатора Путіна. Крім цього, зумисне замовчування та спотворення історії Голодомору виконує роль одного з інструментів інформаційної війни, яку веде Росія. Для України ж пам'ять про Голодомор є наріжним каменем історії державотворення, адже це історія про те, що буває з народом, який не має власної національної держави та сильної армії. Це наш урок, з якого ми зробили висновки й за­вдяки якому протистоїмо 11-й рік війні, яку розпочала Росія як правонаступниця СРСР. Свого часу, аби довести, що голоду в СРСР немає, Москва організовувала показові візити іноземних політиків та діячів культури, які мали б авторитетно переконати світ, що в Україні голоду немає. Серед цих діячів були Бернард Шоу, Едуар Ерріо, Герберт Веллс, Ромен Роллан. Окрему роль відводили іноземним журналістам, які погоджувалися закривати очі на маніпуляції радянської пропаганди. Як сьогодні нам відомо, уряди багатьох країн знали від своїх дипломатів у СРСР про масове вбивство українців. Українці благали про допомогу в Міжнародного Червоного Хреста, Ліги Націй та інших міжнародних організацій. Лідер УГКЦ Андрей Шептицький закликав християн усього світу допомогти Україні. На жаль, усі ці зусилля виявилися марними міжнародна спільнота не втрутилася в ситуацію, обравши умовну дружбу зі Сталіним як противагу тоталітарному нацистському режиму Гітлера, який набирав сили. Згодом путінська Росія швидко взяла на себе роль заперечувача Голодомору. Російські науковці, дипломати, ЗМІ, використовуючи сучасні інструменти поширення інформації, з новою силою почали переконувати світ, що Голодомор не був актом геноциду. І це триває досі. Ми як музей стикаємося з цим щодня. Навіть якщо й не маємо прямого контакту з росіянами. Двоюрідний племінник журналіста Ґарета Джонса, який розказав усьому світові про те, що в Україні люди помирають із голоду, ліберал Філіп Коллі каже, що історія Голодомору є "націоналістичним інструментом пропаганди, метою якого є обдурити світ і розпалити ненависть до свого сусіда". У листопаді 2023-го, в рік 90-х ро­ковин Голодомору, керівництво департаменту політичних наук Університету Інсбрука, другого за престижністю вузу Австрії, через день після відкриття згортає нашу інформаційну плакатну виставку "Непокараний геноцид українців повторюється". Її створили, щоб розповісти світові про історію зла, яке не було покаране і яке таки повернулося сьогодні знову. У виставці йдеться про історію деструктивних українсько-російських відносин, розповідається про їх причини, наслідки та способи остаточно перемогти це зло. В офіційному листі на наш запит із проханням пояснити причини демонтажу виставки директор департаменту Мартін Сенн написав, що вона містить праворадикальну інформацію, яка стирає межу між історією та політикою. Хоч до того її з успіхом демонстрували у штаб-квартирі ООН, Університеті Індіани й біля бундестагу. Але не­офіційно ми знаємо, що за рішенням про демонтаж виставки стояв Герхард Манготт працівник департаменту, багаторічний фахівець із питань зовнішньої політики Росії, який тільки за минулий рік дав 600 інтерв'ю та коментарів, людина з неоднозначними поглядами, широко критикована в українських колах і шанована в російських, яка є частим гостем у Кремлі. Або з останнього. У вересні ­2024-го Національна рада Швейцарії з третьої спроби ухвалила декларацію про визнання Голодомору актом геноциду. Але в текст також потрапила згадка і про 2 мільйони казахів та сотні тисяч росіян, які померли внаслідок голоду, але точно не в Україні і не в роки Голодомору. Що розмиває рамки і хронологію Голодомору за російським механізмом. І це все в той час, коли 103-річна Любов Ярош із Житомирщини, яка пережила Голодомор, Другу світову війну, повоєнний голод і, зрештою й Радянський Союз, щодня плете маскувальні сітки, допомагаючи своїм дітям, адже троє чоловіків з її родини сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну від росіян, і каже: "Головне дожити до перемоги". Щодня в Залі пам'яті нашого музею ми приймаємо з екскурсіями людей, яких із війною стало більше. Одні розповідають родинні історії виживання та втрат у роки Голодомору, дарують сімейні реліквії до музею. А інші, кому вдалося раніше чи пізніше виїхати з тимчасово окупованих територій або хто має зв'язок із рідними, зі сльозами підсумовують, що сьогодні росіяни вчиняють ті самі злочини, що й понад 90 років тому. І для одних, і для інших історія Голодомору перестала бути однією з тем в умовному підручнику, фізичному чи тому, що в голові, сухою та забутою. Це наш невивчений урок, наслідком якого є сучасна війна й випробування нас на спроможність бути нацією та державою. Саме тому для нас сьогодні максимально важливим є визнання Голодомору 19321933 років геноцидом української нації всім світом на міжнародному рівні. Бо це відновлення історичної справедливості, це перші кроки до притягнення РФ як правонаступниці до відповідальності, адже злочин геноциду не має терміну давності, й найголовніше це підтримка нас як держави, нашого права на пам'ять і національну культуру. Передплатити журнал "Країна"

Епізод про Ізюм, де головним оповідачем є Пані Родзинка, охоплює історію міста від давнини до сучасності, розповідаючи про такі визначні місця, як гора Крем’янець і культурні пам’ятки на кшталт зупинки "Штука". Голосом Пані Родзинки стала Алла Кошляк, військовослужбовиця та журналістка першого в Україні мандрівного радіо "Хартія". "Ми часто чуємо назви міст у новинах через повномасштабне російське вторгнення. Але що ми насправді знаємо про ці місця? Якщо в нашому нинішньому важкому досвіді можна знайти щось світле, то нехай це буде пізнання і співпереживання. Через війну ми по-іншому відкриваємо нашу історію і більше дізнаємося одне про одного. Я сподіваюся, що колись перша асоціація з Ізюмом буде пов’язана саме з його пам’ятками і «родзинками», а не зі злочинами російських окупантів", – зазначила Алла Кошляк.Також на YоuТubе-каналі проєкту "Книга-мандрівка. Україна" вийшов епізод про Бахмут – місто, відоме своєю стратегічною важливістю та історичною спадщиною. Мультфільм озвучив Олександр "Терен" Будько – доброволець ЗСУ, ветеран російсько-української війни, який втратив обидві ноги, громадський діяч, спортсмен, автор книги "Історія впертого чоловіка"."Бахмут для мене – це символ стійкості та боротьби, яка триває не лише на полі бою, але й у серцях тих, хто відновлюється після важких втрат, – підкреслив Сашко Терен. – Я вірю, що наші міста, як і ми самі, здатні піднятися з руїн та знову стати сильнішими. Це не просто історія про відвагу, це історія про нашу здатність не здаватися, незважаючи ні на що".Авторка проєкту Ірина Тараненко наголосила на значущості цих епізодів: "Міста Ізюм і Бахмут – це не просто географічні точки на карті, а символи сили та стійкості українців. Анімаційні історії, які ми створюємо, – не просто розповіді про місця, а данина незламному духу цих громад".Проєкт створено агенцією Grееn Реnguіn за підтримки Українського культурного фонду. Проєкт "Книга-мандрівка. Україна", який уже представив анімаційні фільми про Харків, Суми, Миколаїв, Запоріжжя, Чернігів та Київ, продовжує розкривати унікальні історії та культурну спадщину нескорених українських міст. Анімаційні фільми надихають глядачів різного віку дізнаватися більше про історію та культурне багатство нашої країни. Нові епізоди доступні на YоuТubе-каналі проєкту "Книга-мандрівка. Україна". 

Ізюмська громада вже в десятий раз від початку року отримала для комунальної служби новеньку спецтехніку: цього разу прийшов міні-екскаватор ХСМG ХЕ35U. Повний текст новини

Історія про порятунок пса Ізюма почалася на сході України, коли військові врятували його з-під руїн обстріляного міста. Після реабілітації в Житомирі Ізюм знайшов новий дім у Франції

Командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів та поетка з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк на позивний "Ксена" під час виступу на Українському Жіночому конгресі звернулася до учасників із проханням задонатити на "Мавіки" для свого підрозділу. П'ятий президент Петро Порошенко, який також брав участь у Конгресі, подвоїв зібрану суму. "Дронам бути. Позавчора на Восьмому Українському жіночому конгресі вдалось зібрати 77 тис. грн на нічні дрони. І загальна сума становила 120 тисяч. Вчора ця сума була подвоєна Порошенком, який також був на Конгресі. Дякую кожному, хто задонатив. Дякую Петру Олексійовичу за подвоєння суми! Чекаємо Вас в гості із дронами. Бо очі потрібні завжди", написала у Fасеbооk Рубаняк. "Ми створені жити, боротися, гребти". Тримаємося разом!", - відповів Порошенко під постом військової, процитувавши її вірш зі збірки "Дорога життя". Порошенко неодноразово подвоював волонтерські збори для різних підрозділів та бригад Сил оборони. Днями народна депутатка Софія Федина передала підрозділу ССО пікап, кошти на який збирали волонтери ГО "Байрактар-14", а Порошенко додав половину необхідної суми. "Це просто неймовірно бачити очі хлопців, які світяться від радості. Ми з ними працюємо давно, системно, знаємо, якої якості їх робота і тому ми робимо все можливе, щоб в них були інструменти кувати нашу перемогу", - написала Федина. Волонтери з Івано-Франківська нещодавно оголосили збір на квадроцикли для 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр", яка свого часу боронила Ізюм та Харків, а зараз воює на Сході. Порошенко пообіцяв волонтерам подвоїти кількість квадроциклів - відтак до 10 машин, куплених франківцями, додав ще 10 своїх. Раніше військовий 10-ї ОГШБр "Едельвейс" Степан Барна оголосив збір дронів у памʼять про рідного брата Олега Барну. Старший брат загинув на Донеччині 17 квітня 2023 року, напередодні власного дня народження під час штурмових дій. Степан Барна оголосив збір ста FРV-дронів на помсту ворогам. Порошенко подвоїв цю кількість і особисто привіз дрони-камікадзе у "десятку" під час поїздки на східний фронт.

Прокинулись о шостій. Води не було — помитися не вдалося. Поїхали на Харківщину в містечко неподалік Ізюма. Паролем вранці було слово — дуже рідне мені слово. Таке, звісно, звеселяє. Кущі вздовж дороги жовтіють, червоніють, лисіють, оголюються. Руїни — у чорному кам’яному мовчанні. Дорогою з Лимана до Ізюма зруйновано все. Знайти вцілілу хату майже неможливо. Навіть […]