Search trend "Румунія"

Про це повідомляє сайт УЄФА. Єдиний представник України у новому сезоні ЛЧ "Динамо" розпочало боротьбу за вихід до основної стадії турніру з другого відбіркового раунду. У стартових зустрічах кияни перемогли мальтійський "Хамрун Спартанс" - 3:0, 3:0. У наступному етапі динамівці зіграють проти переможця матчу між кіпрським "Пафосом" та ізраїльським "Маккабі" з Тель-Авіву, які першу зустріч на Кіпрі звели внічию 1:1. Після цього на учасників кваліфікації чекає раунд плей-офф. Ліга чемпіонівКваліфікація. 2-й раунд. Повторні матчі29 липня "Кайрат" (Казахстан) - КуПС (Фінляндія) 3:0Голи: Сатпаєв, 9, Жоржинью, 29, Громико, 43Перший матч - 0:2"Динамо" (Україна) - "Хамрун Спартанс" (Мальта) (3:0) Голи: Ванат, 28, Бражко, 35, Михавко, 82Перший матч - 3:0 "Дріта" (Косово) - "Копенгаген" (Данія) 0:1Гол: Корнеліус, 42Перший матч - 0:2"Зріньскі" (Боснія і Герцеговина) - "Слован" (Словаччина) 2:2Голи: Більбія, 72 (пен.), Праньїч, 76 - Стрелец, 80, 87Перший матч - 0:4 "Црвена Звезда" (Сербія) - "Лінкольн Ред Імпс" (Гібралтар) 5:1Голи: Катай, 8, Іванич, 16, Бруно, 37, Мілсон, 44, Ндіає, 75Перший матч - 1:030 липня "Карабах" (Азербайджан) - "Шелбурн" (Ірландія) 1:0Гол: Мартін, 44 (авт.) Нереалізований пенальті: Каді, 68 ("Карабах")Перший матч - 3:0"Мальме" (Швеція) - РФС (Латвія) 1:0Гол: Хакшабанович, 25Вилучення: Ікауньєкс, 63 (РФС) Перший матч - 4:1"Стяуа" (Румунія) - "Шкендія" (Македонія) 1:2Голи: Чісотті, 28 - Латіфі, 33, Крстевскі, 87Перший матч - 0:1"Лудогорець" (Болгарія) - "Рієка" (Хорватія) 3:1Голи: Пйотровський, 19, Гояк, 71, Чочев, 107, Іванов, 117Перший матч - 0:0"Маккабі" (Тель-Авів, Ізраїль) - "Пафос" (Кіпр) 0:1Гол: Жажа, 40Перший матч - 1:1"Панатінаїкос" (Греція) - "Рейнджерс" (Шотландія) 1:1Голи: Джурічич, 54, Гассама, 60Перший матч - 0:2"Ференцварош" (Угорщина) - "Ноах" (Вірменія) 4:3Голи: Пешич, 1, Феррейра, 7, Джозеф, 12, Матеус, 22, Захаріассен, 52, Гргич, 71, Варга, 74Перший матч - 2:1"Брейдаблік" (Ісландія) - "Лех" (Польща) 0:1Гол: Ісхак, 29Перший матч - 1:7"Зальцбург" (Австрія) - "Бранн" (Норвегія) 1:1Голи: Корнвіг, 3, Чергорд, 6Перший матч - 4:1"Серветт" (Швейцарія) - "Вікторія" (Чехія) 1:3Голи: Антунеш, 4, Спачил, 28, Видра, 31, Дуросінмі, 87Перший матч - (1:0)22 липня "Динамо" перемогло "Хамрун Саптанс" 3:0 завдяки голам Владислава Ваната, Назара Волошина та Віталія Буяльського. 

За словами президента Румунії, його країна може надати Молдові технічну експертизу кібербезпеки

Президент Румунії Нікушор Дан заявив, що його країна готова надати Молдові технічну допомогу для протидії гібридному російському впливу під час парламентських виборів.

Від потужної повені у Румунії постраждала столиця та ще 16 повітів. Внаслідок лиха є загиблі та багато зниклих безвісти. Повний текст новини

Юнацька чоловіча збірна України з баскетболу (гравці до 18-ти років) у середу, 30 липня, проведе заключний, п'ятий поєдинок групової стадії у Дивізіоні В чемпіонату Європи у Пітешті (Румунія).

"Еспресо" розповідає, хто в Румунії поширює російський порядок денний.Дві категорії проросійських і антизахідних ЗМІ в РумуніїЗа результатами нашого дослідження, румунські вебсайти, що поширюють кремлівську риторику, можна умовно поділити на дві основні категорії:Внутрішні проросійські ЗМІ — це місцеві платформи, які позиціонують себе як незалежні або націоналістичні, однак регулярно поширюють антиєвропейські, антиукраїнські та проросійські наративи. Вони часто адаптують риторику російської пропаганди, вплітаючи її у румунський політичний, релігійний чи культурний контекст. Прикладами таких ресурсів є АсtіvеNеws, Nаtіоnаl.rо, Fluх24 та інші.Фінансовані Росією ЗМІ з румунськомовним контентом, серед них Sрutnіk, Рrаvdа, ТорWаr. Попри офіційну заборону в ЄС для деяких з цих ресурсів, вони продовжують працювати на румунську аудиторію через дзеркальні сайти, проксі-сервери або tеlеgrаm-канали. Їхня редакційна політика повністю відповідає зовнішньополітичній лінії Кремля, а публікації часто є перекладами або передруками з російськомовних джерел.Попри відмінності у подачі матеріалу, ці платформи мають спільну мету: підірвати довіру до західних альянсів, просувати образ Росії як "визволительки" або захисниці "традиційних цінностей", дестабілізувати демократичний консенсус у румунському суспільстві та впливати на громадську думку в контексті виборчих процесів.Фактчекінгові організації, зокрема Vеrіdіса, неодноразово викривали ці сайти за поширення дезінформації, пов’язаної з кремлівською риторикою — зокрема антиєвропейською та конспірологічною.У межах дослідження ми виокремили вісім вебсайтів, які систематично підтримують російське бачення війни проти України, поширюють антиукраїнські настрої та дискредитують західні демократичні інституції, такі як НАТО та ЄС.rо.sрutnіknеws.соmrоmаnіа.nеws-рrаvdа.соmrо.tорwаr.rufluх24.rоаznеws.rоасtіvеnеws.rоsоlіdnеws.rоnаtіоnаl.rоАсtіvеNеws.rоАсtіvеNеws.rо — це конспірологічний ресурс, що поєднує ультраправий популізм, ультрарелігійну риторику та прокремлівські наративи. Сайт регулярно змальовує Європейський Союз як корумповану, морально занепалу "імперію" та закликає до виходу Румунії з ЄС (RоЕхіt). Попри відверто антиєвропейську позицію, портал пов'язаний із мережею компаній та громадських організацій, які реалізовували проєкти за фінансування Європейського Союзу.Платформа регулярно цитує заборонені в ЄС російські медіа, такі як "РИА Новости", та відомих пропагандистів, зокрема Скотта Ріттера. На сайті публікуються матеріали, у яких НАТО звинувачують у провокуванні ядерної війни, а Україну — у скоєнні військових злочинів. Поряд із цим АсtіvеNеws надає голос румунським ультранаціоналістичним політикам і релігійним діячам, які зображують Захід як антихристиянський і ворожий до православ’я.Матеріали порталу спрямовані на підрив довіри до демократичних інституцій і легітимацію агресії Росії проти України як нібито "морально виправданої".Nаtіоnаl.rоNаtіоnаl.rо позиціонує себе як одне з провідних інформаційних видань Румунії, однак на практиці стало постійним ретранслятором прокремлівських наративів та антизахідних настроїв. Попри те, що сайт висвітлює стандартні внутрішні теми — політику, спорт, суспільне життя, його політичні коментарі дедалі частіше відтворюють російську пропаганду з її типовою термінологією, фреймами та риторичними прийомами.Видання регулярно публікує високополітизований і упереджений контент, який повністю відповідає кремлівській риториці. Особливу увагу сайт приділяє атакам на Україну: Nаtіоnаl.rо систематично висміює президента Володимира Зеленського — через меми, сатиричні колажі та глузливі формулювання, що зображують його як некомпетентного, корумпованого або залежного від Заходу.Ці напади навмисно розмивають межу між політичною сатирою та дезінформацією. Сайт передруковує матеріали, в яких ставиться під сумнів легітимність української державності, транслюючи наративи про нібито "штучність" України та маріонеткову роль її лідерів у системі НАТО.Nаtіоnаl.rо постійно використовує емоційно насичену лексику, хибні дилеми та маніпулятивні фрейми, щоб дискредитувати Захід, Україну та проєвропейських політиків у самій Румунії. Fluх24.rоFluх24.rо — румунський вебсайт, який систематично поширює антизахідні та проросійські наративи. У своїх матеріалах він часто цитує прокремлівських діячів або коментаторів, які подають ЄС і НАТО як інструменти західного імперіалізму.Україна у публікаціях Fluх24 зображується як агресивний провокатор, а Росія — як захисниця традиційних цінностей і державного суверенітету. Сайт активно використовує конспірологічні твердження про те, що Захід нібито використовує Румунію як пішака у змові для провокування війни з Росією.Вебсайт публікує статті з посиланнями на російські джерела, які попереджають про "мілітаризацію" Румунії з боку НАТО та можливість її втягнення у війну. Також поширюється дезінформація про економічний крах, моральну деградацію та переслідування віруючих — усе це нібито є наслідками західного лібералізму.Сайт регулярно посилається на заяви відверто проросійських діячів, таких як колишній прем’єр-міністр України Микола Азаров чи російський ідеолог Олександр Дугін, — без критичного контексту. У публікаціях Fluх24 часто демонізується керівництво України: президент Володимир Зеленський змальовується як маріонетка Заходу (передусім США), а сама Україна — як держава під зовнішнім управлінням, зокрема з боку USАІD чи ЦРУ. Такий підхід спрямований на зняття відповідальності з Росії за початок війни і перекладання її на Україну та її союзників.Релігійні та ідеологічні маніпуляції також займають чільне місце: сайт просуває наративи про нібито "нацистську загрозу" в лавах ЗСУ, що слугує виправданням російської агресії. Широко поширюються ревізіоністські історичні твердження, зокрема фейкові юридичні аргументи про те, що СРСР нібито не був юридично розпущений, а Україна, Білорусь і частини Східної Європи є "історично російськими" землями, які "повинні бути повернені".Типовою тактикою Fluх24 є просування тривожних і сфабрикованих сценаріїв — наприклад, що Україна перебуває на межі дефолту; що українська розвідка планує теракти на атомних електростанціях; або що США можуть організувати вбивство Зеленського. SоlіdNеws.rоSоlіdNеws.rо виконує роль ідеологічного "перекладача" кремлівської пропаганди, адаптуючи її до румунського інформаційного простору. Сайт регулярно цитує російських геополітичних стратегів, зокрема Олександра Дугіна та Миколу Патрушева, подаючи їхні екстремістські погляди як легітимний геополітичний аналіз.У публікаціях SоlіdNеws НАТО зображується як агресор, Україна — як "збанкрутіла держава" під зовнішнім управлінням США, а Росія — як захисниця "багатополярного світу". Одну зі статей присвячено критиці Європейського Союзу, який представлено як інструмент "глобалістської глибинної держави", що нібито загрожує національному суверенітету та релігійним цінностям.Захід на сайті змальовується як занепалий, авторитарний і ворожий до традицій. Президент України Володимир Зеленський у цьому медіа систематично демонізується — його називають диктатором або маріонеткою США, іноді навіть порівнюють з бен Ладеном. Україну регулярно змальовують як неонацистську державу, що пригнічує релігійні меншини та нібито провокує ядерну катастрофу. Відповідальність за війну перекладається на західні уряди.SоlіdNеws.rо систематично поширює дезінформацію, зокрема фейкові повідомлення про те, що Збройні Сили України атакували румунські православні церкви або завдали ударів по російських ядерних об’єктах — без жодних достовірних доказів. Релігійні та етнічні теми використовуються як інструмент маніпуляції: Україну подають як антихристиянську країну, ворожу до румунської меншини. Ці наративи відтворюють ширшу кремлівську стратегію, спрямовану на розкол регіональної солідарності.АzNеws.rоАzNеws.rо — менш відоме медіа, яке поширює прокремлівську пропаганду, маскуючи її під захист румунської національної ідентичності та православних цінностей. Сайт регулярно публікує матеріали, в яких українську владу звинувачують у дискримінації етнічних румунів, просуваючи наратив про переслідування національних меншин у Києві. Ці заяви перегукуються з одним із ключових виправдань російського вторгнення — нібито "захист" російськомовних громадян і вірян традиційного православ’я.АzNеws також поширює матеріали, що попереджають про уявний "західний план" знищення православ’я, який, за версією сайту, має на меті заміну традиційних цінностей "гендерною ідеологією". У такому фреймінгу Європейський Союз постає як культурний агресор, а Росія — як останній бастіон християнської моралі. Подібна риторика поєднує релігійну ідентичність із геополітичним вибором, просуваючи ідею, що підтримка ЄС і НАТО суперечить традиційним румунським цінностям.Фреймінг, який використовує АzNеws.rо, націлений на націоналістичні та консервативно-релігійні верстви румунського суспільства. Через маніпуляцію етнічними питаннями та релігійною риторикою сайт прагне підірвати підтримку України, посіяти сумніви щодо європейської інтеграції Румунії та представити Росію як "ближчого" союзника в питаннях віри й культури.Rо.tорwаr.ruТорWаr Rоmаnіа — локалізована версія російського військового блогу tорwаr.ru, який функціонує як інструмент пропаганди під виглядом платформи військово-аналітичного контенту. Румунський сайт здебільшого публікує прямі переклади матеріалів з російського оригіналу, без будь-якого редагування чи контекстуалізації. Через це він переносить у румунський інформаційний простір типову кремлівську дезінформацію, антиукраїнську риторику та антизахідні наративи.Матеріали Rо.tорwаr.ru часто містять мову ворожнечі щодо України, прославлення російських військових дій, виправдання агресії та приниження західних союзників. Під виглядом "військової аналітики" платформа легітимізує кремлівські воєнні та ідеологічні позиції, формуючи серед своєї аудиторії ворожий образ Заходу та України.Rо.sрutnіknеws.соmРумуномовна версія державного російського медіа Sрutnіk відігравала ключову роль у поширенні кремлівської дезінформації в Румунії до її офіційної заборони в ЄС після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Платформа систематично зображала Україну як неонацистську державу, ЄС — як структуру на межі розпаду, а Росію — як морального та військового рятівника.Sрutnіk Rоmаnіа регулярно цитував російських чиновників і публікував фейкові "експертні" коментарі, які слугували виправданням дій Кремля. Попри заборону, ресурс продовжує діяльність через дзеркальні домени, проксі-сайти та Теlеgrаm-канали, залишаючись впливовим джерелом дезінформації серед румунськомовної аудиторії, зокрема в Румунії та Молдові.Контент Sрutnіk вирізняється дегуманізуючою мовою, фальшивими аналогіями та героїзацією російських військових. Він виконує функцію локального ретранслятора офіційної риторики Москви, поєднуючи новини про війну з ідеологічно насиченими наративами, спрямованими на посилення страху, сумнівів і соціального розколу.Платформа систематично звинувачувала НАТО в агресії, легітимізувала територіальні претензії Росії, поширювала тривожні прогнози про "неминучу ядерну війну", зумовлену "ескалацією Заходу".Ключова мета Sрutnіk Rоmаnіа — виправдання агресії Росії проти України та переклад відповідальності за війну на Захід, ЄС і НАТО.Rоmаnіа.nеws-рrаvdа.соmRоmаnіаNеws-Рrаvdа.соm — румуномовний клон російського державного ЗМІ "Правда", яке заборонене в ЄС, але досі доступне через дзеркальні домени, піддомени та маргінальні платформи. Сайт поширює перекладену кремлівську пропаганду, де Україну зображують як маріонеткову державу, ЄС — як імперію, що занепадає, а Росію — як єдину силу, яка захищає "традиційні цінності".Головною метою платформи є виправдання агресивної війни Росії проти України та дискредитація Заходу через систематичні дезінформаційні кампанії. У матеріалах часто цитують російських посадовців і повторюють конспірологічні наративи про "занепад Заходу", "глобальний контроль" і нібито "нацистський" характер українського керівництва.Наприклад, стверджується, що в Україні нібито утискають національні меншини, тоді як Росія нібито прагне відновити регіональну справедливість. Платформа поєднує радикальні ідеологічні меседжі з емоційно забарвленими заголовками, адаптуючи кремлівську пропаганду для румунської аудиторії під виглядом місцевих новин і коментарів.Ключові наративи проросійських ЗМІ в Румунії (за Vеrіdіса)Аналіз Vеrіdіса виявив основні наративи, які поширюють прокремлівські медіа в Румунії:Румунія як західна колонія. Цей давній наратив стверджує, що Брюссель і Вашингтон контролюють Румунію з метою морального та фізичного знищення країни. Його посилюють російська пропаганда та просувереністські, промосковські лідери в ЄС, зокрема Віктор Орбан і Роберт Фіцо. Ця ідея, яка бере свій початок у посткомуністичному та антикапіталістичному дискурсі, спрямована на підрив довіри до НАТО та ЄС. Часто її використовують у передвиборчих кампаніях або як виправдання російської агресії в Молдові, Грузії та інших країнах.Захід хоче знищити православ’я. Прокремлівські та ультрарелігійні ЗМІ поширюють твердження про нібито скоординований план віддалити румунських дітей від православного християнства. ЄС зображується як морально розбещений простір, що просуває "ЛГБТК+ пропаганду" і гендерну ідеологію у школах. У цьому наративі Росія постає захисником традиційних цінностей, протиставляючи "чистий" Схід "дегенеративному" Заходу.Українці агресивні та корумповані. Ще один поширений наратив зображує українців як залежних від Заходу, підриваючи підтримку України в Румунії. У цьому дискурсі поширюються дезінформація про українських біженців, нібито порушення прав етнічних румунів, а також ідеї про "штучний" характер української державності і страхи, що Румунія може бути втягнута у війну. Мета таких кампаній — дискредитувати Україну та легітимізувати російську агресію.Джерела:httрs://dеmосrаtіс-еrоsіоn.оrg/2025/04/24/russіа-fuеlіng-dеmосrаtіс-strugglеs-іn-rоmаnіа-thrоugh-thе-mеdіа/httрs://еdmо.еu/еdmо-nеws/оnе-thаnk-yоu-nоtе-саn-kеер-yоu-mоtіvаtеd-fоr-mоnths-brоd-fасt-сhесkеrs-аnd-thеіr-tаkе-оn-dіsіnfоrmаtіоn-dynаmісs-іn-bulgаrіа-аnd-rоmаnіа/httрs://www.dіsіnfо.еu/wр-соntеnt/uрlоаds/2023/09/20230919_RО_DіsіnfоFS.рdf 

Про це відомство поінформувало у fасеbооk."Повідомляємо про існування кампанії з поширення неправдивої інформації, в якій як справжні представляються фальшиві відеоролики, створені за допомогою програм штучного інтелекту, з яких випливає, що прем'єр-міністр Іліє Боложан оголошує про вступ Румунії у війну, починаючи з вересня 2025 року", – йдеться в матеріалі.На оприлюднених МВС скриншотах відео зазначено, що Румунія нібито вступатиме у війну в Україні.Міністерство наголосило: такий відеоконтент спрямований на маніпуляцію громадською думкою, а Боложан не робив подібних заяв про війну.29 липня стало відомо, що російські спецслужби запустили ІПСО про нібито таємну зустріч українських військових і державних діячів з представниками США та Великої Британії в Альпах для нібито обговорення заміни президента України.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Про це сказала президентка СSL Лаура Головач."Ми розуміємо, що надходження української сировини, сільськогосподарської продукції та зерна на польський ринок – це погана справа, і вона ніколи не повинна відбуватися. Однак ми повинні розмежувати дві речі: дозвіл на транзит, а отже, на прибуток для польських портів і перевантажувальних терміналів, а також дозвіл на введення товарів в обіг. Ми вважаємо, що блокування перевантаження продуктів з України в Польщі є болючим для нашої економіки", – сказала вона.Президентка логістичної компанії підкреслила, що імпорт здебільшого українських зернових культур не відбувається понад рік – таким чином збитків зазнають транспортні компанії, порти, перевантажувальні термінали.Читайте також: Українці продають технічне зерно до Польщі? Проведено 300 обшуків"Польські термінали, мабуть, всі стоять порожні і зазнають при цьому дуже великих витрат на обслуговування. Ми також помітили, що деякі країни, такі як Румунія, Німеччина, Туреччина, мають велику кількість зерна з України у своїх портах. Ці країни можуть діяти так, щоб займатися обробленням перевезення сировини і водночас не приводити до її розповсюдження на своїх вітчизняних ринках. У нас, на жаль, ця ситуація була занедбана. В результаті збитків зазнають транспортні компанії, порти, перевантажувальні термінали", – підкреслила Головач.Вона резюмувала: втрачають "дуже великих сум коштів" залізничний транспорт, перевантаження, портове обслуговування зокрема."І це виглядає так, що склади стоять порожніми, а інші країни заробляють на цій діяльності та обслуговуванні цих товарів", – додала президентка СSL.У лютому 2024 року польські фермери передали офіційне повідомлення про відновлення страйків на кордоні з Україною. Блокування пункту пропуску "Дорогуськ - Ягодин" розпочалося 9 лютого. Акція протесту погоджена місцевою владою до 9 березня.Причина поновлення протестів, за словами одного з організаторів акції Романа Кондрува, була в тому, що з часу попередніх акцій влада нічого не зробила з проблемами технічного зерна з України.12 лютого на українсько-польському кордоні, поблизу пункту пропуску "Ягодин – Дорогуськ" поляки висипали зерно з українських фур просто на землю.

Юнацька чоловіча збірна України з баскетболу (гравці до 18-ти років) провела четвертий поєдинок у Дивізіоні В чемпіонату Європи у Пітешті (Румунія).

Тhе роst Таїсія Онофрійчук виборола чотири медалі на етапі Кубка світу в Румунії арреаrеd fіrst оn ШоТам. 17-річна українська гімнастка Таїсія Онофрійчук успішно виступила на завершальному етапі Кубка світового виклику з художньої гімнастики сезону 2025. Змагання відбулися в Клуж-Напоці (Румунія). Про це повідомили в Національному олімпійському комітеті. За підсумками змагань спортсменка здобула чотири медалі: два «золота» — у вправах з булавами та стрічкою, і два «срібла» — у вправах з м’ячем та […]

Про це заявив митець, арткуратор і письменник Єжи Онух в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.Він відповів на питання, чи готова Європа на те, щоб взяти на себе стовідсоткову відповідальність за допомогу."Усе - до міри і до певного часу. А скільки того часу є, ми не знаємо. Це дуже делікатне питання, яке потребує чесної дискусії - як у самій Європі, так і в окремих суспільствах. Ось я бачив заяву прем’єр-міністра Іспанії: мовляв, підняти оборонні витрати країн НАТО до 5% ВВП - це нереально і непотрібно. Можливо, він так вважає, бо Іспанія не відчуває прямої загрози. Але подивіться на Схід: Польща, країни Балтії, Румунія - там ніхто не має сумнівів", - сказав Онух.Він додав, що ці держави готові вкладати більше, бо вони знають, що небезпека - поруч. "І, звісно, у більш заможних країнах не всі раді витрачати гроші на армію. Це важкі дискусії, складні рішення. Але я все ж сподіваюся, навіть якщо не завдяки глибокому розумінню, то хоча б на рівні інстинкту, що багато хто усвідомлює: якщо ми хочемо зберегти спосіб життя, до якого звикли, - потрібно допомагати Україні. І причин для цього багато. Навіть суто егоїстичних.  Незалежна, демократична Україна - це надзвичайна можливість для Європи. Це супербізнес. Навіть якщо зараз в Україні не 35 мільйонів людей, а менше, - потенціал тут неймовірний. І чому б його не використати? Його використають. Безперечно. Але ми ж розуміємо, що Росія зробить усе, щоб було інакше. І тут питання - чи їй це вдасться? Подивимось. Але я щиро сподіваюся, що ні", - підсумував митець.

Український "Нафтогаз" та компанія групи SОСАR — SОСАR Еnеrgy Ukrаіnе уклали першу угоду про закупівлю азербайджанського газу. Про це пише Рубрика, посилаючись на голову правління "Нафтогазу" Сергія Корецького. міністерку енергетики Світлану Гринчук. Як зазначив очільник "Нафтогазу", це вперше Україна імпортує азербайджанський газ Трансбалканським коридором. З його слів, тестове постачання здійснюється маршрутом Болгарія — Румунія — український кордон. "Це […] Тhе роst Уперше Україна отримала газ з Азербайджану: через Трансбалканський коридор зробили тестове постачання арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Головним арбітром гри ФКСБ (Румунія) &ndаsh; &lаquо;Шкендія&rаquо; (Північна Македонія) виступить Олексій Деревінський

Україна вперше імпортувала азербайджанський газ через Трансбалканський маршрут (Болгарія — Румунія — Україна). Це тестова поставка в межах угоди між НАК "Нафтогаз України" і компанією групи SОСАR — SОСАR Еnеrgy Ukrаіnе

У селі Корнуцел (громада Пелтініш, Караш-Северинський повіт, Румунія) українській традиційній кухні присвятили гастрономічний захід, на якому були представлені страви, приготовані за старовинними рецептами.

Група Нафтогаз уклала першу угоду про закупівлю азербайджанського газу з компанією групи SОСАR. Про угоду із SОСАR Еnеrgy Ukrаіnе повідомила група Нафтогаз. Також вперше тестову поставку газу здійснюють Трансбалканським коридором за маршрутом Болгарія - Румунія - український кордон. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голова Нафтогазу поскаржився на масовану атаку Росією інфраструктури "Це невеликий за обсягом, але стратегічно важливий крок, який відкриває шлях до довгострокової співпраці. А також ще один приклад диверсифікації джерел постачання та зміцнення енергетичної безпеки України", - заявив очільник правління Нафтогазу Сергій Корецький. Минулого тижня Нафтогаз залучив кредити у розмірі 4,7 млрд грн від Укргазбанку і ПриватБанку на закупівлю газу.

Також уперше здійснюється тестова поставку газу Трансбалканським коридором за маршрутом Болгарія – Румунія – український кордон.

Україна вперше почала імпортувати азербайджанський газ через Трансбалканський маршрут. Уперше в історії постачання здійснюються за маршрутом Болгарія – Румунія – український кордон.

Група Нафтогаз уклала першу угоду про закупівлю азербайджанського газу з компанією Групи SОСАR — SОСАR Еnеrgy Ukrаіnе, і також уперше тестове постачання газу здійснюють Трансбалканським коридором за маршрутом Болгарія — Румунія — український кордон.

Ви любите, щоб до вас зверталися Юрій? Це, власне, оце ваше українське коріння, так? Так, так. Я живу в Канаді. Але коли мене питають канадці, яке моє ім'я, то я завжди кажу Юрій. І вони можуть це гарно сказати. Коли я скажу Єжи, то вони скажуть Джерзі. А "джерзі" – це така порода корів. Тому краще Юрій.Власне, про ваше українське походження. В одному з інтерв'ю ви сказали, що є нащадком біженців.Так, це правда. Мій дід був офіцером царської армії. Батько народився в Фергані. Фергана – це Узбекистан. І вони повернулися до Польщі в 1922 році. Моєму батькові тоді було 7 років. І цікаво, що він не знав жодного слова польською мовою. Бо вдома всі по-російськи говорили. Дідові було 10 років, коли він пішов до корпусу кадетів.І там він зрусифікувався? Абсолютно. Він - українець з польських теренів. Ми - з Холмщини. З дуже-дуже давніми коріннями. Чи вам розповідали про ці історії втікання? Як вони вплинули на вашу родину? І чи ви собі могли уявити, що нинішні українці знову будуть утікати з України через те, що вони рятуються від війни? Це дуже цікаво, бо коли я почав писати колонки щотижневі в "Українському тижні", то перша була про мої коріння, як з родини біженців. Саме про родину моєї мами. Коли їх у 1915 році евакували росіяни, як усіх православних. Тоді просто забирали всіх. Людей "пакували" на вози. Моя бабуся розповідала, що пам'ятає вежі мечеті далеко-далеко в російській імперії. Крім того, брат і сестра моєї бабусі по дорозі померли. Це були дуже важкі часи… Але вони повернулися. Це теж цікаво. "Відбудували" своє життя на Хомщині. Жили в селі за 5 кілометрів від місцевості Замосць. Побудували будинок, мали там свою крамницю. Прийшла Друга світова війна. І німці вирішили, що ціла та територія довкола Замосця – дуже гарна, і вони висилали всіх людей звідти та поселяли там німців, німців з нинішньої Молдови. І знову всі були вислані. Люди тоді поїхали до Холма. Прийшли війна в Холм. І після війни в 1944 році вже не було куди повернутися. Бо знову, коли українці поверталися до своїх сіл, "польська партизанка" приходила, щоб українцям не було куди повертатися. Кидали отруту до криниць, так? Так, до криниць. Ну і частина тих людей ніколи не повернулася до свого села. Відразу переїхали в Україну. Двоє братів мого діда переїхали на Львівщину. Пізніше - вони опинилися у Львові. Так що, я маю родину у Львові. Пізніше покоління моїх батьків вже повернулися. Перше до Замостя, пізніше - до Любліна. Я народився в Любліні. Чи то бути українцем, мати українське походження, це означає завжди бути біженцем? Знаєте, як люблять казати: "то наша карма така". Чому вона з нами стоїть? Це якось парадоксально. Мене і моєї родини не торкнулася операція "Вісла". Більшість - виїхала в Україну в 1944 році. Мої батьки вже були зінтегровані в польське суспільство. Але родина моєї дружини, вони - з Галичини. Їх торкнулося це. Її діда виселили десь там під Гданськ. Її батько пізніше переїхав кудись. Кінець-кінцем, вони завершили свою дорогу у Варшаві. Моя дружина народилася в Варшаві. Але це знову, як ви кажете, "карма". А моє покоління? Я в 86-му році виїхав з Польщі до Канади. Ніхто мене нікуди не виганяв. Ситуація була така, що після "солідарності військового стану" ми вирішили виїхати до цивілізованої країни, де справді можна собі бути ким хочеш, навіть - українцем.Єжи Онух, фото: fасеbооk/jеrzy.оnuсhА ви там в Канаді себе як представляєте? "Я – поляк" чи "я – українець"? "Я - українець, народжений в Польщі. Дуже часто кажуть: "ви - діаспора". Я кажу, що "я - не діаспора, я – автохтон". Ми жили там, де ми жили. І це - територія Польщі нині. Ми там були завжди. Держави приходили, відходили, але ми там були завжди. Я маю почуття автохтона".Я дуже не люблю, коли роблять з мене "діаспорника". Живучи у Варшаві, я міг сісти в автомобіль і за 4 години бути на землях, на яких жили мої предки в ХІІІ столітті. Але тим не менше, попри те, що ви виїхали в цивілізовану Канаду, все одно вас постійно тягне в Україну? І 13 років ви тут прожили? У своєму інтерв'ю ви кажете: "Я навіть не сумую за Україною" - що, справді, немає ностальгії? Коли приїжджаєте сюди, що відчуваєте? З одного боку, Україна зі мною постійно. А з іншого - я маю свідомість, що я не є до кінця частиною вас. І це одна з "лекцій", яку я вивчив, живучи в Києві. Колись мені хтось сказав, що "ти ніколи не будеш одним із нас". Я дуже тоді бунтував, як так? Я - етнічний українець. Українці думають, що вони всіх приймають, але це не так. Вони – приймають "своїх". Що це "бути українцем"? Хто ці українці? Ви кажете, ті, хто в советські часи були привезені сюди, вже тут вони народилися, і вони кажуть: "ми – українці". А от ті, хто є нащадками українців з діда-прадіда, але народжені на землях іншої країни, вже тут вони не вважаються українцями. Хто такі українці? Знаєте, я вам скажу так. Я є прихильником концепції "сучасного українця, як побудови громадянського суспільства". Тобто, не етнічність є важлива, тому що ті етноси, які живуть в Україні, вони дуже складні. І тому та ідея "громадянського суспільства" мені найближча. А бути українцем - це моя власна приватна справа. Я просто комфортно з тим почуваюся, що я маю ще якусь іншу, глибшу історичну тотожність. Натомість - українці є частиною сучасної України, яка міняється постійно. Війна тут нічого не поміняла. І в цьому також міцність України. Таких, як я - невеликий відсоток людей.Ті 13 років, що ви були в Україні, ви робили все можливе, аби Україну змінити, змінити на краще, зробити її європейською, займалися українською культурою, промотуванням української культури. От зараз, приїхавши в Україну, яка є в часі повномасштабного вторгнення, що ви можете сказати? Чи Україна змінилася в ту кращу сторону? Чи вона наблизилася до європейської родини? Мені здається, що вона постійно наближується. Це величезний процес і багато елементів цього процесу давно вже почалися. Я вже досить довго живу, багато різних речей бачив. І коли бачу молодих людей, які думають, що до них нічого не було, то я знаю, що було. І це дуже важливо, що також треба розуміти, що ми всі завжди будуємо щось на якомусь фундаменті. Ми, очевидно, можемо собі вибирати цей фундамент. Тих можливостей є багато. Це не так, що тільки одна. І сила наша в тому, коли ми можемо до того, що вже було, добудувати щось нове. Але розуміти, що ми є частиною довгій історії. Ми маємо свій час і треба з ним якнайкраще користатися.Парадоксально також те, що через війну Україна стала елементом світового дискурсу. Також і в культурі. Світ почав звертати увагу на Україну, ну і в тому числі - на культуру."Бо культура - це носій тих найглибших покладів того, що важливе. Щоб зрозуміти справді українців - треба зрозуміти їх культуру. Хто вони? Чому вони такі? Чому діється так, що не можна їх справді побити? Тих бомб стільки летить, а наступного ранку вони йдуть на каву і живуть".Але треба також розуміти, щоб тут зацитувати історичного русина Енді Уорхола: "Українці мають тепер своїх 15 хвилин. І треба про це пам'ятати". Що це - не вічно, що світ буде зацікавлений і Україною, і українською культурою. Треба свідомо використати тих "15 хвилин", щоб сказати якнайбільше про себе: як ми хочемо і що ми хочемо. Увага світу є така мінлива. Сьогодні це, завтра - щось інше. Так, як і з новинами. Новини постійно міняються і не може бути, що ми будемо постійно в них. Є люди, які вміють це використати. А як вже використається це, то ми станемо справді частиною того, як ви кажете, європейського і світового дискурсу.Єжи Онух, фото: fасеbооk/jеrzy.оnuсhЧи Україна добре використовує ті "15 хвилин", які ми маємо не завдяки, а всупереч, через те, що маємо війну. Але це теж можна використовувати як спосіб донесення інформації. Чи ми достатньо розповідаємо про свою культуру світові? І зрештою, яка наша культура у світі? "Це певна наївність, коли ми вважаємо, що світ знає, розуміє і дуже цікавиться українською культурою. Світ нічим не цікавиться, по суті. Світ - це величезна турбулентність. І ми не є в жодному мейнстримі, ми є частиною багатьох процесів".Наша присутність в європейському контексті чи в европейській культурі є частиною великого "європейського меню". І хтось з цього "меню" може вибирати то, або то, або то. Так, як бачите, з кухнями. Є багато різних... Можете піти в такий ресторан, в такий ресторан, і казати, що цей ресторан не кращий від іншого, також не можна. Це є просто можливість. І коли ми там знову з'являємося з нашою пропозицією - чи це гастрономічна пропозиція, чи це культурна пропозиція - немає значення. Бо це все ж елемент культури. Це треба розуміти.Культуру в цьому випадку треба розуміти, як набагато ширше явище, ніж так звану "мистецьку культуру". Ми мусимо цей продукт донести. А маси, які вибирають, вони зацікавлені чимось дуже популярним. Тобто, треба мати "продукт", який спрямований на різного глядача, читача, слухача і так далі.От ви живете зараз в Канаді. Чуєте якісь українські культурні заходи? Чи ви все одно звертаєте на них увагу, бо у вас є українське походження, і воно вас до того тягне? Очевидно, є частина української культури, яка є сконцентрована сама на собі. Тобто, ви розумієте, що нині живе більше, як мільйон канадців, які мають українське коріння. Крім того, колись більше як 100 років тому, українці були тією нацією, яка будувала Канаду. Тобто, українці через це ввійшли в таку "загальноканадську свідомість". Кожний канадець знає, що "це є писанка". Вони навіть розуміють слово "писанка". Найбільша писанка у світі є в місцевості Вегревіль.. Але з'явилися також інші пропозиції. Коли є у фестивалі, наприклад, кіно, з'являється українське кіно, то воно є частиною чогось більшого, глобального. Воно ані краще, ані гірше. Воно - один із елементів пропозиції. Те ж саме, коли до філармонії приїжджає оркестр. "Найважливіше - це запускати всюди у світі українського віруса. Щоб люди почали мати свідомі, що щось таке існує". І робити це руками тих, хто має владу і перевагу. Бо навіть, якщо у вас є гроші, і ви можете заплатити за концертний зал Саrnеgіе Наll у Нью-Йорку, то це не є програма Саrnеgіе Наll. Саrnеgіе Наll вам просто за 150 тисяч доларів дав на один вечір зал. Ви, очевидно, можете у своїй внутрішній пропаганді використати українці в Саrnеgіе Наll. Але коли це зробить Саrnеgіе Наll і введе у свою програму - це зовсім інша вага. Найкраще - переконати господарів, щоб вони це зробили. Є ще один спосіб, як це робити. Привозити людей, які мають вплив на побудову, наприклад, культурних програм у різноманітних інституціях. І показувати їм найкраще, що можна запропонувати. Але дати також можливість, щоб вони самі казали, чим зацікавлені. Бо коли ми скажемо - оце, а вони, наприклад, можуть бути тим не зацікавлені. Такі люди приїжджають раз, другий, третій. І знову ж таки, те, що ми можемо зробити - це запустити віруса. І вони повернуться. Можливо, це не має ніяких гарантій. Можливо, їм щось там "клікне" - ага, давайте тепер зробимо українську програму чи в музеї, чи в концертному залі. І це почне фантастично працювати. Найкраще - так. Бо, знаєте, це, як в азіатських різних способах боротьби - ви використовуєте силу противника. А в цьому випадку - не противника, а тільки союзника. Зрозуміло, що Україна не має ані можливостей, ані грошей на такі масштаби. Треба, щоб хтось інший за це заплатив.Немає сумнівів, що в України є величезний потенціал. Ну, а як може не бути потенціалу в такій великій нації з такою великою історією? Є, тільки не треба мати комплексів.Зараз багато людей виїхало. Знаєте, це знову проблема великої еміграції, яка тепер є по світі. Це - мільйони людей. Якась частина з них повернеться. Тільки треба пам'ятати, що чим довше це триває - тим менше тих людей повернеться. Дуже часто іммігрують діти і молодь, які швидко почнуть інтегруватися в суспільство. Пізніше їх відірвати буде дуже важко. Але треба пам'ятати, що вони будуть виростати і можуть бути нашими "агентами впливу" там. І це також не всі, бо частина засимілюється повністю. І взагалі не буде зацікавлена. Залишаться їм борщ і вареники. Але в Канаді є люди, скажімо, п'ятого покоління, які народилися там і виросли. І вони люблять борщ і вареники до сьогодні. Нічого в цьому поганого. Вони просто на такому рівні українці. Тут в Україні теж багато таких. А хочуть жити зовсім інакше. Найважливіше, щоб не мати комплексу ані меншовартості, ані знову, що ми такі геніальні, тільки ніхто того не бачить. У 96-му році на європейському бієнале сучасного мистецтва, воно відбувалося в Роттердамі, називалося - "Маніфеста", в нас була у студії Олеся Островська-Люта. І це вона розповіла цю історію. І згадала вас, що там не було жодного українського художника представленого. І ви тоді запиталися в кураторки, а чому так? І вона вам сказала, що в Україні немає нічого цікавого.Ну це, очевидно, неправда. Тепер, всі звертають увагу на Україну, бо війна. Тоді, я пам'ятаю, на тому ж бієнале було 3 представників Боснії і Герцеговини. Країни, яка має три мільйони людей. Я також сказав: "Як це можливо, що Україна, яка тоді мала більше, як 40 мільйонів, немає нікого, а з Боснії і Герцеговини - аж троє людей". Три мільйони - троє представників. Але це політика. Політика є елементом цієї гри. Так що, ми не можемо не звертати на це увагу. Така є реальність. Ми також мусимо пам'ятати, що це не ми пропонуємо дискурс. Ми маємо свій дискурс, але в Європі ми є частиною багатьох різноманітних інтересів. Відбулися вибори в Польщі. Я знаю, що ви спеціально з Канади прилітали до Варшави, щоб проголосувати.Не зовсім так. Я все ж таки і так би був у Європі. Тільки ми вирішили з дружиною свідомо голосувати в Польщі. Дістати спецдозвіл, щоб ми могли голосувати у Варшаві. І ми голосували. Я можу відкритим текстом сказати, за кого я голосував. Я  - за пана Тшасковського. Не тому, що це найкращий вибір. Я в політиці намагаюся голосувати за тих, хто мені найменш огидний. Я позиціоную себе від певного часу "червоним консерватором". Була така тенденція колись в кінці 50-х і 60-х років у Канаді. Називалася "Rеd Тоrіеs", власне "червоних консерваторів". На чому це будується? Це є освічений консерватизм. Не популістський, не примітивний, тільки освічений. Це люди з певною свідомістю, що до нас хтось був. І ми в тому ланцюгу історії тільки коротким періодом. І тому треба жити гідно, чесно і справедливо. Я вважаю, що люди, яким в житті це вдалося, на різних рівнях, від економічних до наукових, вони зобов'язані бути солідарними і допомагати тим, яким в житті аж не так вдалося. На цьому будується "Rеd Тоrіеs". Певні елементи консерватизму, але з такою величезною свідомістю суспільної справедливості. "Лібераліст" дуже гарно звучить, але він, на мою думку, задуже спрямований на одиницю - "Я, я, я і мені". А тут ми не "жиємо" тільки самі і для себе. Ми є частиною суспільства. На жаль, таких консервативних партій майже не існує. В якомусь сенсі це може схоже з тим, що є християнська демократія. Але я цей елемент релігійний відсуваю. Можна сказати, що є соціальна демократія. Але в соціальній демократії мені бракує того витонченого "елементу абсолюту", щоб ми не були божі діти. Коли я голосую - то намагаюся голосувати за партії, я це називаю стратегічним голосуванням. Не завжди за те, що мені ближче серцю, тільки за те, що менш огидне від іншого, і має шанс на перемогу. Колись, наприклад, у Канаді я голосував за лібералів. Хоч я маю багато "закидів" до них, але розумію, що вони мають великий шанс на перемогу. І мій голос може допомогти. Мені можуть бути близькі, наприклад, "зелені". Але я не буду голосувати за "зелених", бо це марнування голосу. Вони не спроможні зробити ніяких серйозних змін. Краще, хай впливають, щоб потужні й мейнстрімові партії мали ці елементи. Бо вони можуть багато обіцяти, багато говорити. Але ніколи не дійдуть до влади. В Польщі є трошки інша ситуація. Там дуже жорсткий розподіл, як ви бачите. Єжи Онух, фото: fасеbооk/jеrzy.оnuсhАле він не тепер стався цей розподіл? Бо українці були шоковані результатами. Ні, я не був у ніяких "шокуваннях". Для мене те, що сталося, було зрозумілим. І не тому, що ті партії успішні. Це – криза ліберального блоку. І це проблема польських еліт і з одного, і з іншого боку. Вони не працюють із народом. Є такий польський вислів "Варшавка". Ну то ті з Варшави думають, що вони "by dеfіnіtіоn" краще знають про все. З часів комуни, як була якась проблема і дискусія і десь хтось не мав вже аргументу, то казав: "Проше пана, я єстем з Варшави". І цей елемент досі залишився в тих партіях. А людям говорять багато, обіцяють різне, але цього не дотримуються. Чому "ПІС" такий успішний був? Тому що вони обіцяли дуже прості речі і пізніше їх реалізували. Польща зробила величезний крок у цивілізаційному сенсі. Коли приїжджаю туди – то бачу це. Натомість – у такому ментальному - це просто повний провал. Тобто, повернення десь до рівня дискусії початку ХХ століття. От це є величезна проблема. Ну і освіта. Бо то все "береться" з браку освіти. Люди є не, банально кажучи, неосвічені, просто нерозумі. Ми недавно їхали з дружиною в такій місцевості Завєрче по дорозі до Катовіце, взяли таксиста і він каже: "Ну, я голосував на Навроцького". Ми питаємо: "А чому?". А він відповідає: "Бо Уряд мені не подобається, і, може, він щось поміняє". Але ця людина не розуміє, яка роль президента, що президент в Польщі не може поміняти уряду. Він майже нічого не може. Він може, по суті, "пхати палки в колеса". А люди просто не мають поняття. Одного разу ми їхали"Убером". За кермом був молодий хлопець -  ну, може, років 19. Моя дружина завжди любить заводити такі розмови, тому й питає його: "А за кого ви голосували?". Хлопець відповідає: "У першому турі голосував за Менцена". Я перепитую: "А чому?". "Бо я хочу, щоб щось змінилося", - каже він. Зміни - це добре, але які саме? Що саме ви хочете змінити? "Ну… мені ані "ПІС", ані коаліція не подобаються. Просто потрібні зміни".  Оце "просто потрібні зміни" - цілком зрозуміле бажання, але воно не конкретизоване. Які зміни? В чому саме? Що ви хочете поміняти? І тут мене справді турбує одна річ – особливо, коли йдеться про молодь: це своєрідна образа на Європейський Союз. Мовляв, ЄС забирає В нас нашу ідентичність. Навіть нашу прекрасну "злотувку" хочуть відібрати й нав’язати оте "німецке" євро. Але я кажу: подивіться навколо! Усе, що ви сьогодні маєте в цивілізаційному сенсі, - це завдяки Євросоюзу. Подорожуєте Польщею - на кожному пероні є ліфт, що може опустити вас вниз (ну, хіба що крім Перемишля). Нові потяги - комфортні, сучасні. Покращення всюди. Усе це - стандарти Європейського Союзу. Усе це - завдяки Унії. І тут питання: вам це не подобається? Ви навіть не до кінця розумієте, що саме вам не до вподоби. І найголовніше - які саме зміни ви хочете?Пане Єже, власне, про освічений консерватизм і освіту. Освіта зараз не є чимось найголовнішим. І ніхто не хоче витрачати час на якісь всілякі університети, бог зна що, десь там щось вдумуватися. Кожен біжить, спішить. Відео в "ТікТоці", розважальні такі, і так далі. Словом, нема часу на освіту. Знаєте, якщо немає часу на освіту - не варто сподіватися, що щось зміниться на краще. Це наша спільна справа, і починати її потрібно з самого початку - з базового рівня, з дітей. Освіта - це довгий і складний процес, але надзвичайно важливий. Сьогодні - ТіkТоk, а що буде завтра - ми не знаємо. Тому не можна зациклюватися лише на тому, що є зараз. "Ми не маємо уявлення, що буде через рік, два чи три. Але одне незмінне - освіта завжди залишається основою побудови здорового суспільства. Ті, хто ігнорує її значення, згодом-  платять за це високу ціну. У цьому питанні немає "або-або" - немає вибору". Можна, звісно, сказати: "Це неважливо, не на часі, можна знехтувати", але така зневага рано чи пізно боляче вдарить по нас самих."Політики не зацікавлені в тому, щоб люди були освічені, тому що освіченими людьми неможливо зманіпулювати".Річ у тім, що багато політиків сьогодні - це продукт недоосвіченого суспільства. Вони самі не мають належної освіти, тож чого від них очікувати? Я навіть не говорю про відверто цинічних людей - таких меншість. Переважна більшість - просто банально неосвічені. І тут варто поставити пряме запитання: чи можна сподіватися, що неосвічені політики ухвалюватимуть освічені, далекоглядні рішення? Та справа не лише в них. Частину відповідальності несуть і освічені люди, які свідомо чи мовчки допустили, щоб усе виглядало саме так. Вони дозволили цим людям отримати владу.А народ? Так, тут теж глибше коріння. Це проблеми, пов’язані з цивілізаційним розвитком, з культурною і освітньою базою суспільства. "У сучасному світі кожен може вільно висловлювати свою думку - це добре. Але й біда в тому, що тепер кожен ідіот має можливість публічно показати всім, що він ідіот".Ну, але він вважає, що він розумний. Ну, я розумію, що він може вважати, що хоче, але ми ж на це погодилися. Ну, а як не погоджуватися? Добре, він пише пост десь там в якійсь соцмережі. Ти приходиш в коментарі, кажеш: "Ні, це не так". Він каже: "Ви можете мати свою думку, але я маю свою думку. Все йдіть геть звідси". Знаєте, якщо ми будемо постійно зосереджуватися лише на дискусіях у соціальних мережах - саме це й матимемо. Нехай ті, хто хоче, марнують свій час на це. Ми ж розуміємо, що всім цим користуються, що всім цим маніпулюють. Усе це давно відомо. Нічого нового тут не сталося - змінились лише інструменти. Інформація шириться іншими шляхами, охоплює більше людей. Усе відбувається швидше, але й забувається швидше. Змінилося саме відчуття часу. Та все ж є речі базові, фундаментальні. Від них ми не втечемо. І саме про них потрібно говорити. І працювати - від наймолодших. У дітях - надія. Але якщо нове покоління справді хоче зупинитися на "ТікТоці" - ну що ж, це їхній вибір. Моє життя вже на тому етапі, що я можу сказати: "Окей, робіть, як хочете". Але я все ще розумію, наскільки це важливо. Навіть з обмеженим впливом я намагаюся робити те, що можу - хоча б показати, де саме є проблеми. І головне - не треба кожному казати, що він геній, що все в нього виходить чудово і він може робити що завгодно, бо він - "дитятко Боже". Це не так. І це, власне, частина мого погляду на життя і на те, якою має бути справжня демократична система.Е, Макрон хоче заборонити у Франції використання дітьми соцмереж до 15 років. Як ви думаєте, це добра ініціатива? Бо є противники, які кажуть: "Ні, от це - частина нашого життя, нашої реальності і не можна викреслювати соцмережі". У нашій реальності є багато речей, які стали її невід’ємною частиною - навіть такі, як наркотики. Вони існують, подобається нам це чи ні. Але чи це означає, що їх слід допустити повсюдно? Я часто дивлюся на соціальні мережі, як на своєрідний наркотик. Вони затягують, викликають залежність. І ти втрачаєш контроль - не лише над самим "медіумом", а й над собою. Так, звісно, є способи це стримувати. Я, наприклад, категорично проти вільного користування мобільними телефонами у школах. Прийшов до школи - залиш телефон, як колись ковбой залишав пістолет у салуні. Телефон - не річ, яку потрібно тримати при собі кожні 5 хвилин. Це - справжня залежність. І хоча ми це прекрасно розуміємо на теоретичному рівні - подивіться, що відбувається на практиці. Зайдіть до ресторану: четверо людей сидять за столом, і замість того, щоб поспілкуватися чи просто подивитись одне одному в очі - всі втупилися в екрани. Я намагаюся контролювати себе. Але й я, як і всі, до певної міри залежний. І все ж я розумію: без усвідомлення цього ми нічого не змінимо. Без свідомості немає дії.Яка країна, на вашу думку, найосвіченіша зараз? О, мій Боже… чесно, я й сам не маю чіткої відповіді. Думаю, що в кожній країні є люди, які мають свідомість змін - розуміння, звідки вони прийшли і куди рухаються. Але цього замало. Можна сказати, що є країни, які технологічно надзвичайно розвинуті. Візьмемо Сполучені Штати -  технологічно вони справді на передовій. Але ж при цьому вони проголосували за Трампа. І це вже зовсім інша історія. У цьому є глибша проблема - проблема еліт, які, фактично, покинули свій народ. Вони вирішили, що все знають краще за всіх, що мають монополію на істину. А звичайні люди - прості, часто знехтувані, ті, хто жив у старому укладі життя, вірячи в "американську мрію", - опинилися у глухому куті. Те життя, яке вони знали, закінчилось. Прийшла криза - і економічна, і світоглядна. І ось у такій ситуації на сцену виходить демагог, як от Трамп. Так, він має певні таланти, навіть якщо вони спрямовані в деструктивному напрямку. Він використовує їх майстерно. Його підтримала ціла "медіа-машина", і він точно знає, як цим скористатися. Це сумно. Але якщо подивитися на історію, подібних "трампів" було чимало в різні епохи, в різних країнах. Чи призведе це до катастрофи? Чи до чергового великого переселення? Чи до переоцінки сил і цінностей? Ніхто не знає. Але ясно одне - ми стоїмо на зламі. Так, вони будуть боротися. І в цьому - щось глибоко сумне. З іншого боку - подивіться на Америку. Технологічно вона розвинута неймовірно. Але водночас виникає питання: а хто стоїть за цими проривами? Ми ж знову повертаємося до теми освіти. Люди, які займаються створенням нових технологій - ті ж самі "маски" та інші подібні постаті - це, як не парадоксально, дуже вузькоосвічені люди. Вони чудово розбираються у своїй сфері, але не мають уявлення про багато інших важливих речей. Це наслідок освітньої системи, яка концентрується на прикладних вміннях і технічних навичках, але ігнорує гуманітарну базу: культуру, історію, філософію. А саме на цій базі ми й повинні будувати все інше. Сьогодні світ дедалі більше фокусується на швидких, прикладних рішеннях. Але серед самих творців нових технологій з’являється тривога. Наприклад, один з "піонерів штучного інтелекту", канадець, якому вже під вісімдесят, відкрито говорить про свої побоювання щодо майбутнього. Він, фактично, "батько" сучасного ШІ - і не знає, в який бік це все може піти. І в кращий, і в гірший. А найголовніше - немає простих відповідей. Як і в усьому іншому, тут усе складно. І саме тому - важливо думати, вивчати, аналізувати. "Без широкого світогляду технології можуть легко стати не лише інструментом прогресу, а й джерелом загрози".Ви знаєте, з точки зору вічності то це цікаво те, що зараз відбувається. Але якщо говорити з точки зору українців, які зараз у великій війні, і воює проти нас величезна імперія, яка ще й має підтримку інших таких самих недобросовісних країн. І в цей час Америкою керує Трамп. І для нас це дуже страшно виглядає. От, за вашими відчуттями, ви кажете, що не знаєте, до чого це може призвести, "на добре" чи "на зле" те, що американці обрали Трампа. Ми, якщо порівнювати якісь історичні епохи, де зараз?На жаль, зараз ми у темному періоді. У "чорному". Але я вірю, що це не буде вічно. Це - очевидно. Я не маю жодних сумнівів. Моя особиста тривога полягає в іншому - я не знаю, скільки часу мені залишилося, чи встигну дочекатися світлішого моменту. Мені завжди дуже хотілося, щоб дорослі роки мого життя були кращими. Щоб були спокійнішими, світлішими. Ну, вони є такими, якими є… Але все одно в мене є відчуття, що глобальної катастрофи не станеться. Ми просто переживаємо дуже дивний, тривожний період, щось на кшталт внутрішнього дискомфорту, стану нестабільності. Та попри все, є багато людей, які мислять позитивно, які прагнуть змін. І ситуація - не така однозначна, як іноді здається. От візьмімо навіть Америку - країна, здавалося б, розділена, але перемоги Трампа - не приголомшливі. Це переваги "на межі". Так само і в Польщі: 300 тисяч голосів - це незначна різниця, це не масштабна поразка однієї сторони, а боротьба між двома світоглядами. І знаєте, попри все, я залишаюся оптимістом. Хоча, як я іноді жартую: я не оптиміст - я добре поінформований песиміст. Але навіть так - я впевнений: це ще не кінець.Тобто Польща не вийде з Європейського Союзу попри настрої?Ні, я не думаю, що Польща вийде з Європейського Союзу. Для цього, знаєте, потрібні серйозні політичні сили, здатні реалізувати такий крок. А, на мою думку, таких сил у Польщі просто немає. Тому ми й маємо справу з таким собі хаотичним гальмуванням, яке лише стримує можливість реальних, корисних і добрих змін. Але, зрештою, кожен вибирає свій шлях. І кожне суспільство обирає те, чого -  свідомо чи несвідомо - прагне.Але разом з тим, знаєте, ми дивимося на якісь опитування, на результати цих опитувань, і бачимо, що впродовж того, як триває повномасштабне вторгнення, в поляків змінилися настрої. Були люди, які в Польщі співчували Україні, їх було більше, а тепер їх число змінилося. Так, звісно, існують і раціональні причини. Але є й інше - це банальна втома. Втома, помножена на брак достовірної інформації. До багатьох поляків просто "не доходить" реальність. Наприклад, мало хто знає, що без українців валовий прибуток Польщі був би на 2–7% нижчим. Це - серйозні цифри. Але люди цього не знають. Їм здається, що українці щось "забирають", що їм багато "дають", а вони, мовляв, залишаються невдячними. Це - типова ситуація, коли відсутність інформації створює ґрунт для упереджень, страху й роздратування.Але я бачила в соцмережах такі дискусії між українцями і поляками. Українці кажуть: "От ваша економіка виграла від того, що там опинилися українці", але відповідає якийсь польський користувач. Сподіваюся, що це реальний користувач, а не бот. Він і він каже: "Що б ви робили, якби не наша допомога?"Іноді дискусії заходять у глухий кут. Я розумію: ці розмови - ні до чого не ведуть. Так, є форуми, де це можна обговорювати - і люди це роблять. Але насправді вони нічого не вирішують. Це - поле для маніпуляцій. Там легко запускати ботоферми - скільки завгодно. І ти нічого з цим не зробиш. Все перетворюється на шум, а не на діалог. Поляки часто, коли щось не так, дістають тему Волині. І я, слухаючи всі ці розмови, питаю себе: а чого, власне, ви хочете від України? Адже це - не питання Польща–Україна, це питання Польща–Польща. "Волинська трагедія" - називайте її як хочете - сталася між громадянами однієї держави, під німецькою окупацією. Між поляками і українцями, які мали польські паспорти. На той момент України, як держави, просто не існувало".Тож чому знову це все "випливає"? Бо це - зручний інструмент. Важкий, емоційний "вехікул", який політики охоче використовують, аби про себе нагадати. Наприклад, те ж "ПСЛ" - партія, яка сьогодні практично в політичному банкрутстві, навіть - у селах, де колись мала вплив. Якби зараз були вибори, вони, можливо, не пройшли б до Сейму. Але вони ще в коаліції. Бо якщо вона розвалиться - "ПСЛ" опиниться за бортом. Тому вони витягують теми, які завжди болять - "вічні". А коріння знову те саме - брак освіти, брак інформації. І залишаються ті самі страшні речі, які мучать людей. Але ніхто не пояснює їм - чому.Єжи Онух, фото: fасеbооk/jеrzy.оnuсhСвіт можливий без України?Цікаве питання: як і чи можливі українці - без України? У певному сенсі - так. Ми ж існували, навіть коли самої держави не було. Але саме тому ми маємо розуміти, яке це щастя - що Україна сьогодні є. Що вона "відбулася". І що вона продовжує існувати. Та це не дано раз і назавжди. Це не гарантія. Це - завдання. Над цим треба працювати щодня. Мій батько казав мені: "Пам’ятай, Юрку. Щоранку ти маєш вставати й працювати цілий Божий день. Немає жодної гарантії, що вийде. Але якщо не працюватимеш - є стовідсоткова гарантія, що нічого не вийде". Це правило справджується й для України. "Якщо українці не будуть щодня будувати свою державу - кожен на своєму місці, у своєму розумінні, то рано чи пізно ми знову можемо втратити її. А без неї… ми стаємо сиротами".Водночас, варто визнати: українці, як би багато не працювали, не впораються самі. Без допомоги світу -  не зможуть вистояти. І це теж потрібно розуміти - і нам, і світові.Європа готова на те, щоб взяти на себе таку стовідсоткову відповідальність за допомогу?Усе - до міри і до певного часу. А скільки того часу є - ми не знаємо. Це дуже делікатне питання, яке потребує чесної дискусії - як у самій Європі, так і в окремих суспільствах. Ось вчора я бачив заяву прем’єр-міністра Іспанії: мовляв, підняти оборонні витрати країн НАТО до 5% ВВП - це нереально і непотрібно. Можливо, він так вважає, бо Іспанія не відчуває прямої загрози. Але подивіться на Схід: Польща, країни Балтії, Румунія - там ніхто не має сумнівів. Ці держави готові вкладати більше, бо вони знають, що небезпека - поруч. І звісно, у більш заможних країнах не всі раді витрачати гроші на армію. Це важкі дискусії, складні рішення. Але я все ж сподіваюся, навіть якщо не завдяки глибокому розумінню, то хоча б на рівні інстинкту, що багато хто усвідомлює: якщо ми хочемо зберегти спосіб життя, до якого звикли - потрібно допомагати Україні. І причин для цього - багато. Навіть суто егоїстичних. "Незалежна, демократична Україна - це надзвичайна можливість для Європи. Це – супербізнес".Навіть якщо зараз в Україні не 35 мільйонів людей, а менше - потенціал тут неймовірний. І чому б його не використати? Його використають. Безперечно. Але ми ж розуміємо, що Росія зробить усе, щоб було інакше. І тут питання - чи їй це вдасться? Подивимось. Але я щиро сподіваюся, що ні.