Search trend "Камалі Гарріс"

82-річний Джо Байден, колишній президент Сполучених Штатів, повідомив колег по Демократичній партії, що планує допомогти їм відновити позиції на політичній арені. Він, мовляв, бере не себе збір коштів та виступ на передвиборчих мітингах. Демократів така активність Байдена не тішить. Партія все ще робить ставку на Камалу Гарріс, яка програла вибори Дональду Трампу причому, можливо, якраз з вини Байдена. А загалом про те, чим живе зараз одна з двох головних партій США, далі у матеріалі. Трохи "матчастини". Хто і як голосує в Америці Політична система в США не є двопартійною. Як і у кожній демократичній країні, там функціонують десятки партій. З-поміж інших відомими є Конституційна партія, партія Зелених та Лібертаріанська партія. вся політична історія США це чергування біля керма республіканців і демократів Проте їм жодного разу не вистачило голосів, щоби здобути підтримку по всій країні. Відтак вся політична історія США це чергування біля керма республіканців і демократів. Республіканська партія була заснована в 1854 році на півночі США. У 1860 році Авраам Лінкольн, який балотувався від цієї партії, виграв вибори, обіцяючи скасувати рабство. Південні штати виступили проти, і це спровокувало Громадянську війну. А як до рабства ставилися демократи? По-різному, залежно від географії. Демократи Півночі були проти рабства, а демократи Півдня його підтримували. Республіканці ж мали більш цілісні погляди, і тим уникнули розколу. Це важливий момент. Після завершення Громадянської війни республіканці прийшли до влади надовго, аж до початку ХХ століття до Великої депресії, з якою вони не впоралися. От тоді і настав зоряний час для Демократичної партії, яка чекала цього мало не з моменту свого заснування у 1792-му. Президент-демократ Франклін Делано Рузвельт був тим, хто допоміг Америці "піднятися з колін". А також тим, з ким асоціюється переможна участь США у Другій світовій. Вже за Рузвельта багато афроамериканських себто традиційних "північних" виборців почали перетікати до демократів. Маловідомий у нас президент-демократ Ліндон Джонсон добився ухвалення Акту про цивільні права, який нарешті знищив расову сегрегацію на Півдні США. Так, із расизмом у США було покінчено саме за Джонсона, і лише якихось 60 років тому. Згодом це дало можливість перемогти на президентських виборах афроамериканцю Бараку Обамі у 2009-му, вперше в історії Америки. молодші покоління вже не відчували такої вдячності до демократів Але пізніше відсоток виборців, які пам'ятали період сегрегації, почав прогнозовано зменшуватися. А молодші покоління вже не відчували такої вдячності до демократів. Тим часом республіканці намагалися стати партією, що представляє інтереси робітничого і середнього класу, серед яких значна частка небілих виборців. Клепсидри знову перевернулися з ніг на голову, і демократи втратили владу. Джо, Камала і невеличкий натовп нових претендентів Це, звісно, далеко не повний аналіз причин того, чому Камала Гарріс програла Дональду Трампу. Тим паче, як стверджує репортер-розслідувач Грег Паласт, не було ніякого програшу у Камали просто вкрали голоси. Вона нібито перемогла Дональда Трампа з перевагою в 1,2 мільйона голосів, але через маніпуляції республіканців вони просто "випарувалися". Однак облишимо цю тему до моменту, коли Паласт знайде достатньо доказів на підтвердження своїх слів. А щодо Камали, то її передвиборча кампанія була надто швидкоплинною, і це також призвело до поразки. Крім того, Демократична партія страждала на глибокі внутрішні розбіжності. Ці розбіжності є і зараз, адже демократи ніяк не можуть вирішити чи давати Камалі ще один шанс на виборах президента у 2028-му. Камала так і не змогла відокремитися від фігури Джо Байдена Проти неї грає те, що Камала так і не змогла відокремитися від фігури Джо Байдена, а тут ще й Байден так невчасно оголошує свій І'll bе bасk, який можна трактувати по-різному. Чи то як бажання взяти під опіку Камалу Гарріс, чи то як намір самому спробувати сили на перегонах. А тим часом на небосхилі Демократичної партії визрівають нові зірки. Це і губернатор Мічигану Гретхен Уітмер, і губернатор Іллінойсу Джей Прітцкер, і губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом. Втім, оглядачі кажуть, що Гарріс все одно попереду цих кандидатів, бо вже має визнання на державному рівні, підтримку спонсорів та довгу лаву волонтерів. Наші люди з Мічигану Хоча кому, як не Камалі, знати про те, якими карколомними бувають зміни? Її несподіване балотування замість Байдена, котрий достроково зійшов з дистанції, є тому підтвердженням. До 2028 року сплине ще багато води і з'являться нові лідери з амбіціями та претензіями на владу. Цілком ймовірно, що таким лідером стане сенаторка Елісса Слоткін. Вона поки шо єдина, хто рятує честь Демократичної партії, гаряче та яскраво виступаючи на підтримку України, доки її однопартійці зализують рани після поразки на виборах. Слоткін блискуче відповіла на звернення Дональда Трампа до Конгресу Нагадаємо, що Слоткін блискуче відповіла на звернення Дональда Трампа до Конгресу. І не просто відповіла, а буквально "розмазала" цей рекордний за часом виступ президента США. "Президент Трамп любить повторювати фразу "мир завдяки силі". Але це фраза, яку він вкрав у Рональда Рейгана. І дозвольте мені сказати, що після того видовища, яке відбулося в Овальному кабінеті минулого тижня, Рейган, мабуть, перевертається в могилі", сказала вона, маючи на увазі вікопомну зустріч Трампа та Зеленського. На додачу політикиня наголосила, що Трамп дбає насамперед про інтереси своїх друзів-мільярдерів, а не простих американців. Слоткін засудила його слабку позицію щодо агресії Росії проти України. Але хто вона така ця безстрашна політикиня? Ми говоримо "безстрашна" без зайвого пафосу, бо якраз тоді, коли готувався цей матеріал, стало відомо про смерть федеральної прокурорки Джессіки Абер, яка до появи Трампа в Овальному кабінеті займалася багатьма резонансними справами, зокрема, й воєнними злочинами росіян. тому, хто кидатиме виклик Трампу, мужність знадобиться в будь-якому разі Поліція ще не завершила розслідування її смерті можливо, вона не була насильницькою. Хоча тому, хто кидатиме виклик Трампу, мужність знадобиться в будь-якому разі. Еліссі Слоткін до викликів не звикати: раніше вона будувала кар'єру у сфері національної безпеки. Працювала в ЦРУ, тричі їздила в Ірак як аналітик. За адміністрації Джорджа Буша-молодшого продовжила займатися питанням Іраку. Пізніше, вже за каденції Барака Обами, працювала у Державному департаменті та міністерстві оборони, зосереджуючись на міжнародній безпеці. А у 2017-му рушила у велику політику. Рішення балотуватися до Палати представників США прийшло до неї після того, як республіканець Майк Бішоп підтримав скасування закону про доступне медичне страхування. Слоткін заявила, що буде боротися за інтереси простих американців, і її кампанія виявилася успішною. Вона виграла вибори та згодом стала помітною фігурою серед демократів. А тепер американські оглядачі називають Еліссу новою майбутньою главою Демократичної партії. А, можливо, і претенденткою на президентську посаду. Зрештою, Демпартія дала Сполученим Штатам лише 16 президентів. Решта з 47 це республіканці. При цьому жодна з двох партій не забезпечила перемогу жінці. То чому б Слоткін не стати першою, якщо вже Гарріс цю місію провалила?.. Рейтинги демократів та інші супутні проблеми Але є нюанс. Телеканал NВС Nеws повідомив про рекордне падіння рейтингу Демократичної партії до 27%. У січні рівень підтримки демократів становив 33%, що означає її подальше скорочення. Здавалось би, парадокс: брутальна політика Трампа не знаходить підтримки серед американців, країну лихоманить спорадичними протестними виступами, але популярність його суперників не зростає. Цьому є пояснення. Бо навіть серед виборців Демократичної партії 58% вважають, що партії потрібні радикальні зміни це також дані NВС Nеws. На роль "меншої з двох бід" нинішня Демпартія не дотягує Якщо так думають прихильники партії, то що вже казати про її опонентів? На роль "меншої з двох бід" нинішня Демпартія не дотягує, і це очевидно. Можливо, роблять припущення американські медіа, найбільшого удару по сприйняттю Демпартії завдало те, що Джо Байден надто пізно зійшов з дистанції він не залишив Камалі Гарріс можливості як слід підготуватися до проведення кампанії. У Гарріс, як ми пам'ятаємо, було лише декілька місяців, чого виявилося недостатньо. Саме тому ніхто не в захваті від пропозиції Байдена "допомогти" демократам. А самі демократи, схоже, поки що залишаються розгубленими. Вони обіцяли зірвати виступ Трампа у Конгресі, але обмежилися тим, що вдягнули чорні футболки з написом Rеsіst" ("Опір"), постояли у них, а потім вийшли з зали. Вони також обіцяли жорстко протидіяти кандидатурам, які Трамп виноситиме на посаду голови Державного департаменту. Але очільником Держдепу став той, кого хотів бачити на цій посаді Трамп Марко Рубіо. Демократи, щоправда, виступили на підтримку президента України Зеленського після того, як Трамп зірвав з ним зустріч. Але при цьому представники демократів ніяк не змогли протидіяти тому, що у Сенаті США республіканці заблокували п'ять резолюцій на підтримку України. А 24 березня лідер демократів у Сенаті США Чак Шумер заявив, що його політсила рішуче налаштована знівелювати політичний вплив Дональда Трампа. Вона прагне показати американцям, наскільки згубною є політика чинного президента для Америки. Але "рішуча налаштованість" це лише слова, за якими поки що нічого не стоїть. Водночас це може означати розминку, після якої американський віслюк символ Демпартії таки наважиться дати копняка слонові, що на емблемі республіканців. Слонові, який розносить усе на своєму шляху і, очевидно, вважає, що менша і слабша тварина йому нічим не загрожує. Хотілось би, аби слон помилявся, а віслюк діяв більш мужньо. Це неможливо у природі, але цілком може статися у світі великої політики.

Під час візиту до США у вересні цього року Володимир Зеленський представив План перемоги Джо Байдену, Камалі Гарріс та Дональду Трампу. Команда президента України розробляла план так, щоб певні пункти зацікавили того чи іншого політика. Так, Трамп звернув увагу на два з них. Повний текст новини +Відео

Американський історик і політолог Алан Ліхтман пояснив, чому помилився, коли прогнозував перемогу на виборах у США кандидатці від демократів Камалі Гарріс. За його словами, однією із причин була дезінформація у соцмережі Х.

Результат Дональда Трампа на виборах здивував навіть його команду. Там розраховували дізнатися прізвище переможця за кілька днів ― а вийшло вже за кілька годин після закриття останніх виборчих дільниць. Хоча підрахунок голосів ще не завершився, політика вже вітають світові лідери, зокрема й Володимир Зеленський. Чотири роки тому Трамп у політикумі був ізгоєм: після штурму натовпом Капітолія він кілька місяців провів у своєму маєтку у Флориді, майже ні з ким не спілкуючись. Зараз Трамп покращив свої показники популярності серед всіх ключових груп електорату ― жінок, етнічних меншин, незаможних, добре освічених, погано освічених. Фактично він повторив результат 2016 року ― ніби й не було політичних скандалів і доведених судових звинувачень проти нього. Тепер американська преса намагається розібратись у причинах другого тріумфу Трампа ― і чому Камалі Гарріс, попри хороший початок кампанії, не вдалося його перемогти. Журналіст «Бабеля» Антон Семиженко прочитав свіжі аналітичні статті в американських медіа і в семи пунктах підсумовує, яких висновків вони дійшли.

Губернатор Міннесоти та кандидат у віцепрезиденти США Тім Волц подякував Камалі Гарріс за підтримку і закликав виборців-демократів «продовжувати боротьбу» за основні цінності кампанії після поразки на президентських виборах.

За даними агентства Аssосіаtеd Рrеss, на президентських виборах у США 5 листопада Камалі Гарріс вдалося отримати 224 голоси колегії виборців. У той же час Дональд Трамп отримав 277 голосів (з 270 необхідних).

Для перемоги на виборах президента США Камалі Гарріс треба було виграти у трійці "хитких" штатів: Вісконсині, Мічигані та Пенсильванії. Це завдання видавалося посильним, адже "блакитна стіна" - спільна назва цих штатів – походить саме від історичної прихильності до Демократичної партії.

Іще декілька штатів завершили голосування. Зокрема, Голос Америки опублікував нові попередні прогнози результатів. За Дональда Трампа проголосували штати Міссісіпі (6 голосів виборників), Алабама (9), Оклагома (7), Теннессі (11), Флорида (30), Південна Кароліна (9), Арканзас (6), передає ГА. Камалі Гарріс віддають голоси виборників такі штати: Меріленд (10), Массачусетс (11), Коннектикут (7), Род Айленд (4), Нью-Джерсі (14).... Запис Вибори президента США: попередні прогнози ще у низці штатів (оновлено) спершу з'явиться на Громадське радіо.

Прізвище і долю нового президента США визначать не лише голоси виборців, але й деталі, на які мало хто звертає увагу. Gаzеtа.uа розповідає про них. День голосування 5 листопада на президентських виборах у США не є аж таким визначальним, як у країнах, де для волевиявлення визначено конкретну дату. Для громадян США це навіть не останній день, коли можна проголосувати, бо у деяких штатах можна відправити бюлетень поштою й після 5 листопада. Тому перші аналітичні висновки робляться за кілька днів до дати кінцевого голосування, а остаточні - набагато пізніше. Наразі, за даними СNN, у 47 штатах та в окрузі Колумбія проголосували вже понад 78 мільйонів американців. Який це відсоток від загальної кількості виборців - невідомо, адже і цей показник підбивається після завершення голосувань. Загальна кількість населення США сягає 337 мільйонів осіб, з них від 150 до 244 мільйонів, як очікується, візьмуть участь у голосуванні. Пошта вирішує не все, але багато 70% відсотків з тих громадян, котрі на цих виборах проголосували дочасно, зробили це поштою. Рекорд був на виборах 2020 року. Тоді понад 110 мільйонів американців проголосували раніше встановленої дати голосування. У різних штатах свої правила голосування, зокрема й через пошту. У 2020 році пачка бюлетенів, відправлених поштою, прийшли із запізненням через технічні помилки, - і саме ці голоси вплинули на перемогу Джо Байдена. "Синя стіна" і "Сонячний пояс" Так називають продемократичні та прореспубліканські штати. До перших належать Пенсильванія, Мічиган та Вісконсін. За республіканців традиційно віддають голоси у Аризоні, Північній Кароліні, Джорджиї. Однак на виборах 2020 року "Сонячний пояс" дав тріщину, коли "республіканські" штати Аризона і Джорджия, а також Невада обрали демократа Джо Байдена, тому у 2024 році Дональд Трамп зосередився на "поверненні" цих штатів до "Сонячного поясу". З іншого боку, у 2016 році штати "Синьої стіни" Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин обрали республіканця Дональда Трампа. У 2024 році головна інтрига - кому з конкурентів вдасться погойдати "Синю стіну" чи "Сонячний пояс". Полем битви під час агітації стали "хиткі" штати, котрі нестабільні у своїх смаках. Голоси цих штатів можуть визначити переможця. Нині аналітики радять стежити за виборами у Північній Кароліні (у 2016 році там переміг Трампу), Пенсильванії, Арізоні, Мічигані, Неваді, Вісконсині. Хоча можуть бути і сюрпризи. Не кількість, а - що? На відміну від президентських виборів в Україні, де переможець визначається більшістю голосів, американська система набагато складніша, у ній плутаються навіть американці. Натомість - щедра на сюрпризи. Так, кандидати від демократів Альберт Гор (2000 рік) і Хілларі Клінтон (2016 рік) перемагали за кількістю зібраних голосів, однак до Білого дому потрапили Джордж Буш-молодший і Дональд Трамп. Гор випереджав Буша-молодшого на понад пів мільйона голосів, однак Верховний суд США скасував рішення суду Флориди про перерахунок голосів. Хілларі Клінтон колись зібрала майже на 3 мільйони більше голосів, ніж Трамп. "Темною конячкою" тут виступає Колегія виборників: коли американці обирають президента, вони також голосують і за них - людей, котрі представлятимуть позицію штату (список виборників прив'язується до кандидата). Загальна кількість виборників - 538, від кожного штату пропорційне представництво, з огляду на площу й кількість населення. Щоб стати президентом, кандидат чи кандидатка мають зібрати не менш як 270 голосів виборників. Це означатиме, що більшість штатів підтримуватиме того чи іншого політика на високій посаді. За традицією, виборники конкретного штату віддають свої голоси переможцю або переможниці, але це не є обов'язковим. Наприклад, штати Мен і Небраска можуть не дотримуватися цього неписаного правила. У 2016 році Дональд Трамп, як і чотири президенти до нього, переміг завдяки Колегії виборників. Цьогоріч Колегія виборників голосуватиме 17 грудня, а 6 січня 2025 року Конгрес затвердить остаточні результати. Якщо Колегія виборників розділиться навпіл, президента обирає Конгрес, віце-президента - Сенат. Так було у 1800 році. "Червоний міраж" і "Блакитне сяйво" Не менш складний у США і підрахунок голосів: кожен штат має свої методики, тому перші результати часто вводять в оману. Тимчасове лідерство республіканців називають "червоним міражем", котрий швидко вивітрюється "блакитним сяйвом" - тріумфом демократів. Технічно ефекти пояснюються швидшим підрахунком голосів у невеликих округах у сільській місцевості, де симпатизують республіканцям. Щось схоже було на другому турі президентських виборів у Молдові 3 листопада 2024 року. До опівночі лідирував Олександр Стояногло, а на ранок, коли підрахували голоси на закордонних дільницях, - Майя Санду. Остаточні результати голосування у США, включно з перерахунками, якщо виникне потреба, мають бути представлені до 11 грудня 2024 року. Ніс до носа До ХХІ століття для президентських кампаній у США не був характерним маленький розрив між першим і другим кандидатами. Але кампанії 2000, 2016 і 2020 років показали, що конкуренти приходять до фінішу з різницею у кілька десятків тисяч голосів. Кампанія 2024 року не є винятком: судячи з численних опитувань, Трамп і Гарріс розходяться на 1-3% у різних штатах. Маленький розрив між кандидатами може мати наслідком перерахунок голосів, адже як перемога, так і поразка неочевидні. Вже відомо про більш ніж 100 позовів і звернень про порушення під час голосувань, подані до 5 листопада. Цікаво, що у 1876 році долю виборів вирішив - один голос! Перегони виграв Резерфорд Хейз у Семюеля Тілдена. Цунамі бюлетенів Американцям у листопаді 2024 року доведеться ще не раз заповнювати бюлетені, бо паралельно із президентськими перегонами відбудуться вибори 435 конгресменів до Палати представників, 34 зі 100 сенаторів і губернаторів 11 штатів. Кількість виборів до законодавчих зборів штатів, муніципалітетів, на муніципальні посади точно не називають й самі американці, - таких виборів тисячі. Найбільш напруженим є змагання за Конгрес і Сенат. У Палаті представників, за попередніми оцінками перегонів, республіканці й демократи конкурують за 4 голоси, котрі вирішать, чия буде більшість. Показовим є суперництво в окрузі №7 штату Вірджинія між республіканцем Деріком Андерсоном і демократом Юджином Віндманом: обидва юристи і ветерани. Якщо республіканці переможуть у Конгресі, демократи планують відігратися у Сенаті за рахунок голосів за своїх кандидатів у штатах Техас і Небраска, а також намагатимуться перемогти у Західній Вірджинії, Огайо і Флориді. Справжнім полем битви стане Пенсильванія, котру, разом з Мічиганом і Вісконсином, хочуть "відтягти" на своїх кандидатів до Сенату республіканці. Що ж до губернаторських перегонів, за витратами вони, як і вибори до Сенату і Конгресу, наближаються до президентських. Цьогоріч уперше з 2017 року не будуть повторного балотуватися усі чинні губернатори-демократи. Станом на листопад 2024 року демократи мають 23 губернаторів (плюс 3 території та Федеральний округ Колумбія), республіканці - 27 губернаторів. Активіст, лікарка, готельна працівниця Хоча основна увага 5 листопада зосереджена на Дональді Трампі й Камалі Гарріс, насправді у перегонах змагається ще чимало кандидатів. 1. Від Лібертаріанської партії Чейз Олівер і Майк тер Маат. Олівер має досвід балотування у Сенат (2022 рік), він є прибічником розширення прав ЛГБТ. Маат - економіст. 2. Від Партії зелених - Джилл Стайн, лікарка, котра балотувалася у президенти у 2012 і у 2016 роках. Кандидатом у віце-президенти у неї Бутч Вер, академік із Каліфорнії. 3. Від Американської партії солідарності - директор музею лицарів Колумба Пітер Сонскі. 4. Від Конституційної партії - активіст Рендал Террі, "вічний кандидат" і скандальний противник абортів. Конституційна партія Невади і Юти висунула у президенти активіста Джоела Скоузена, Партія заборони - підприємця Майкла Вуда. Відразу кілька кандидатів від лівих партій: політична активістка Клаудіа де ла Крус від Партії за соціалізм і звільнення, від Соціалістичної партії рівності США письменник Джозеф Кішор, від Соцпартії США - керівник некомерційної організації Білл Стодден, Соціалістична робітнича партія США висунула у президенти працівницю готелю Рашель Фрут. І, нарешті, Партія схвального голосування запропонувала у президенти політика Блейка Х'юбера. Ще двоє кандидатів є незалежними: інженер Шива Айядурай і науковець Корнел Вест. Вони внесені у бюлетені, але не у всіх штатах. А ще серед них міг бути шкільний учитель і ветеран "Буквально Хто Завгодно" (Lіtеrаlly Аnybоdy Еlsе), котрий так змінив ім'я і прізвище заради участі у перегонах але не набрав достатньої кількості підписів на свою підтримку.

Експрезидент США Дональд Трамп заявив, що має «значну перевагу» на президентських виборах у США, водночас допустивши, що може програти своїй опонентці Камалі Гарріс.

Наприкінці вересня президент України провів зустрічі із обома кандидатами у президенти США. Камалі Гарріс і Дональду Трампу Володимир Зеленський презентував свій План перемоги. Повний текст новини

Американська акторка зізналася у своїй гомосексуальній орієнтації та висловила підтримку кандидатці в президенти Камалі Гарріс.

Громадяни різних країн надають перевагу кандидату у президенти США від Демократичної партії Камалі Гарріс, тоді як кандидата-республіканця Дональда Трампа підтримує близько третини світу. Про це свідчить опитування видання Тhе Есоnоmіst та компанії GlоbеSсаn у 29 країнах та у Гонконзі.

Гарріс має шанс виграти? Звісно. Просто в основі її перемоги або вистрілить зараз мало видимий і поки дуже неочевидний пазл, або це стане наслідком грандіозної кампанії демократів з накручування в суспільстві страху від можливого повернення Трампа, що має активувати додаткові голоси. Помітно, що цей страх якось дуже азартно конструюється через кампанію об'єднавчої мобілізації, що здійснює штаб демократів. Сюди підключені голлівудські зірки, ключові медіа та соціологія. Читайте також: Чи визнає Трамп поразку?Камалі, власне, як і Трампу, потрібні оці найбільш "тихі виборці", що нечасто ходять на вибори й дуже індиферентно ставляться до політичної метушні. Саме вони — секретна зброя обох кандидатів, які вже в наступну середу зіткнуться з проблемою мінімальної переваги в "фіолетових штатах".ДжерелоПро автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Голлівудська акторка і співачка Дженніфер Лопес публічно висловила підтримку Камалі Гарріс у президентській передвиборчій кампанії.

Укладачі словника Соllіns визначили слово 2024 року, ним стала назва альбому британської співачки Сhаrlі ХСХ &quоt;brа&quоt;, яке навіть використала у своїй передвиборчій кампанії Камала Гарріс — Суспільне Культура

Хто така Камала Гарріс? Сім'я, дитинство, освіта Камалі Гарріс 60 років. Народилася в Окленді, штат Каліфорнія, у мультикультурній родині іммігрантів-вчених. Її матір була дослідницею раку молочної залози, що переїхала до США з Індії. Батько був професором економіки Стенфордського університету, який виїхав з Ямайки, щоб вступити в аспірантуру у престижний Каліфорнійський університет у Берклі. Попри це, Камалу Гарріс часто називають афроамериканкою.  Сім'я жила у Берклі, де обоє батьків Камали навчалися на аспірантурі. Як пригадує сама політикиня у своїх мемуарах, разом із батьками вона ходила на протести на підтримку громадянських прав і свобод, і це надихнуло її у майбутньому стати юристкою, а потім і політикинею. Коли дівчинці було сім років, а її молодшій сестрі п'ять, їхні батьки розлучилися, і мати отримала опіку над дітьми за рішенням суду. Коли Камала пішла у школу в Берклі, там вже другий рік діяла місцева програма з десегрегації, тобто відмови від політики поділу населення за расовими ознаками, раніше там навчалися лише білі діти. Згодом, коли Гарріс було 12, її мати з доньками переїхала у канадський Монреаль, де працювала науковою дослідницею у Єврейському госпіталі та викладала в університеті Макгілла. Школу Гарріс закінчила у Канаді, а по вищу освіту поїхала до Сполучених Штатів. Камала Гарріс, фото: gеttyіmаgеsНавчалася нинішня кандидатка у президенти США в університеті Говарда у Вашингтоні за спеціальністю політичні науки й економіка. Більшість студентів у виші становили афроамериканці. У ті роки Камала брала активну участь в акціях проти апартеїду, тобто проти офіційної політики расової дискримінації. У виші її як представницю від першого курсу обрали до студентської ради гуманітарних наук, Камала також була членкинею дебатної команди і сестринства Альфа Каппа Альфа. Диплом докторки юриспруденції Гарріс здобула у Юридичному коледжі імені Гастінгса Каліфорнійського університету. А у 1990 році отримала ліцензію адвоката. Камала Гарріс заміжня за юристом Дагласом Емгоффом. Пара побралася у 2014 році. Гарріс не має власних дітей, натомість її чоловік має двох від першого шлюбу. Гарріс називає себе християнкою, хоча в дитинстві разом із мамою ходила і до баптистської церкви чорношкірих, і до індуїстського храму, а її чоловік – єврей. Від окружної прокурорки до кандидатки у президенти США. Кар'єра ГаррісКрок перший. Старт роботи в окружній прокуратуріУ 1990 році Камала Гарріс стала заступницею окружного прокурора в окрузі Аламеда, штат Каліфорнія. Займалася справами про домашнє насильство та насильство над дітьми. Як сама стверджує, прагнула отримати кар'єру у правоохоронних органах, бо дуже хотіла бути "за столом, де приймаються рішення". За час цієї роботи вона встигла отримати призначення до кількох державних рад.У 2000 році новообрана прокурорка Сан-Франциско запросила Гарріс до свого офісу – тут вона стала начальницею відділу спільноти і сусідства, що здійснює контроль за питаннями цивільного правозастосування. Вже через три роки Камала Гарріс стала окружною прокуроркою міста й округу Сан-Франциско. Тоді вона здобула перемогу над обраним двічі Теренсом Голлінаном, який, до речі, у 1998-му взяв Гарріс до себе помічницею. У 2007 році її переобрали на посаду без конкурентів. Гарріс – перша в історії штату Каліфорнія не біла окружна прокурорка. Цю посаду вона обіймала до 2011 року. За перші три роки її роботи рівень розкритих справ і обвинувальних вироків за кримінальні злочини і порушення у сфері торгівлі наркотиками зріс до 67%, це був найбільший показник за десятиліття.Ставши прокуроркою, Гарріс пообіцяла ніколи не вимагати смертну кару в ролі обвинувача й дотримувалася цього навіть у гучних справах. Одна з таких –  вбивство поліцейського Сан-Франциско Ісаака Еспінози, якого застрелили у 2004 році. Тоді для обвинуваченого Девіда Гілла вимагали смертної кари. Сенатори від Каліфорнії Барбара Боксер і Дайан Файнстайн, а також тодішній генеральний прокурор штату Білл Локіер засудили рішення Гарріс, а мер Окленда Джеррі Браун ініціював з цього приводу розслідування за підозрою у зловживанні повноваженнями, однак порушення у діях Камали Гарріс не знайшли. На посаді окружної прокурорки Гарріс створила підрозділ з боротьби з екологічними злочинами, наполягала на збільшенні застави для злочинців, які використовували зброю. Вона також ініціювала програму повернення у суспільство молодих людей, що вперше скоїли ненасильницькі злочини. Засуджені отримували відтермінування вироку в обмін на визнання себе винними, зобов'язання завершити навчання, знайти роботу, регулярно з'являтися до суду тощо. У 2004 році Національна міська ліга назвала Гарріс "Владною жінкою". У 2005-му вона отримала премію Тургуда Маршалла від Національної асоціації чорношкірих прокурорів. У 2008 році Гарріс називали однією із жінок, які могли б зайняти крісло президента США. Того ж року вона висунула свою кандидатуру на посаду генеральної прокурорки штату Каліфорнія.Камала Гарріс, фото: gеttyіmаgеsКрок другий. Генеральна прокурорка штату КаліфорніяЧерез два роки, у 2010-му Камалу Гарріс обрали генеральною прокуроркою Каліфорнії, а з початку 2011 року вона вступила на посаду. Через три роки була переобрана на другий термін. І тут знову першість – Гарріс стала першою чорношкірою американкою, першою жінкою і першою представницею азійського походження на цій посаді.Тепер її фокус уваги на проблему підліткової злочинності, що раніше стосувався лише Сан-Франциско, охопив всю Каліфорнію. Генпрокурорка також вела кампанію жорсткої боротьби з прогулами у школах, були навіть заклики ввести кримінальну відповідальність за це для батьків. Крім того, вона розширила на рівень штату програму реінтеграції у суспільство молодих злочинців. Як генеральна прокурорка, вона боролася з іпотечним шахрайством, ініціювала масштабну угоду про захист персональних даних з місцевими великими ІТ-компаніями. Також уклала кілька угод з правоохоронними органами Мексики у межах боротьби з наркомафією та іншими транснаціональними злочинними організаціями. Камала Гарріс організувала масштабну кампанію з внутрішнього розслідування випадків надмірного застосування сили з боку поліціянтів, аби не допустити таких ситуацій надалі. Вона виступила на підтримку ідеї розширити права представників ЛГБТ у Каліфорнії та схвалила одностатеві шлюби, попри те, що у штаті діяла на це заборона. Крок третій. Сенаторка від штату КаліфорніяУ період президентства Барака Обами Камалу Гарріс у ЗМІ називали як одну з можливих кандидаток на пост генерального прокурора США. Проте сама юристка публічно заявила, що її не цікавить ця посада. До речі, стосовно Обами і Гарріс нагадалося, що деякий час у пресі Камалу називали "жіночою версією Обами" – в обох юридична освіта, обоє – демократи, і змішаної раси. Однак Гарріс ці порівняння не подобалися, наполягала, що має власні чималі досягнення. Коли сенаторка від Каліфорнії Барбара Боксер оголосила про намір піти у відставку із Сенату США наприкінці свого терміну у 2016 році, Камала Гарріс стала першою кандидаткою, яка заявила про те, що хоче балотуватися на місце Боксер. Про початок свої кампанії вона офіційно оголосила у січні 2015 року. Демократична партія Каліфорнії на своїй конвенції підтримала кандидатуру Гарріс. Окрім того, публічно її підтримали тодішній президент Барак Обама та віцепрезидент Джо Байден. На виборах Гарріс набрала 62% голосів та здобула впевнену перемогу, отримавши ще одну першість – стала першою темношкірою сенаторкою від Каліфорнії. Тоді вона пообіцяла захистити іммігрантів від політики новообраного глави держави Дональда Трампа. І невдовзі Гарріс дійсно виступила проти ініціативи Трампа стосовно заборони в'їзду для громадян низки країн з мусульманською більшістю та закликала піти у відставку генпрокурора Джеффа Сешнса після того, як стало відомо про його непублічні зустрічі з послом Росії у США.До речі, бувши членом судового комітету Сенату США, Гарріс відзначилася своїм фірмовим прокурорським стилем, коли ставила дуже гострі запитання чиновникам і номінантам адміністрації Трампа. Крок четвертий. Потенційна суперниця Байдена та кандидатка у віцепрезидентиЩе у 2017 році Камалу Гарріс називали чи не найкращою кандидатурою у президенти від демократів на майбутніх виборах. А у січні 2019-го вона офіційно оголосила, що висувається на посаду президента Сполучених Штатів у 2020 році. Всього лиш за добу після висування вона зібрала понад півтора мільйона доларів, і цим побила рекорд Берні Сандерса у 2016-му за найбільшою кількістю пожертв. Влітку 2019 року, під час дебатів між претендентами від демократів рейтинг Гарріс зріс після того, як вона звинуватила Байдена у надмірній лояльності до тих сенаторів, що були проти ініціативи расової рівності в Америці на початку 1970-х.  У своїй передвиборчій програмі Камала Гарріс акцентувала увагу на потребі реформувати кримінальний кодекс та вдосконалити законодавство про імміграцію. Проте наприкінці 2019-го її рейтинг на тлі інших кандидатів суттєво знизився, вона вийшла з виборчих перегонів і підтримала кандидатуру Джо Байдена. Зрештою Байден виграв праймеріз від Демократичної партії та став кандидатом на президентських виборах 2020. Камала Гарріс, фото: gеttyіmаgеsТривалий час Гарріс вважали однією з найімовірніших кандидатур у віцепрезиденти від демократів, зокрема після того, як Байден публічно заявив, що обере кандидатом у віцепрезиденти жінку. Влітку 2020-го він таки офіційно анонсував, що обрав кандидаткою у віцепрезиденти Камалу Гарріс. "Мені випала велика честь оголосити, що я вибрав своїм соратником Камалу Гарріс – безстрашного борця за простих людей, одну з найкращих державних службовиць у країні", – сказав тоді Байден. Водночас Дональд Трамп, що конкурував з Байденом на виборах, із сарказмом заявив, що Гарріс дотримується радикальних лівих поглядів, і що вона "сильно стартувала на праймеріз демократів, але фінішувала слабо, зрештою вилетівши з перегонів практично з нульовою підтримкою". "Про такого суперника мріє кожен",  – сказав тоді Трамп. Після перемоги Байдена на виборах, вже у січні 2021-го Гарріс склала присягу і вступила на посаду віцепрезидентки. Цього разу вона знову отримала першість – стала першою в історії жінкою-віцепрезиденткою, а також першою чорношкірою американкою та першою представницею азійського походження на цій посаді. Якщо ж вона переможе на виборах 2024 року, то отримає ще одну першість – стане першою жінкою-президентом в історії США. До речі, у 2000 році "Сімпсони" "передбачили" перемогу Гарріс на виборах президента Сполучених Штатів. В одному з епізодів серіалу Ліза Сімпсон у фіолетовому костюмі стає президенткою США після Трампа. А у 2021 році на інавгурацію у віцепрезиденти Америки Камала прийшла у костюмі фіолетового кольору. Ось такі цікаві співпадіння. "Прокурор" для Трампа. Про що передвиборча кампанія Гарріс і що вона каже про УкраїнуПісля невдалих для Джо Байдена дебатів з Дональдом Трампом наприкінці червня чинний президент США заявив, що виходить з передвиборчих перегонів та знімає свою кандидатуру на користь віцепрезидентки Камали Гарріс. 23 серпня на з'їзді від Демократичної партії її офіційно затвердили як кандидатку на виборах президента Сполучених Штатів у листопаді 2024-го. Як пише Fоrbеs, команда Камали Гарріс почала активно готуватися до виборчої кампанії з перших хвилин дебатів між Байденом і Трампом. Власне цим можна пояснити злагодженість дій і рекордні пожертви на кампанію Гарріс одразу після виходу Байдена з перегонів. Нагадаємо, що всього за кілька днів вона зібрала понад 100 млн доларів. І якщо порівняти кампанію Гарріс у 2024-му з кампанією-2020, є кілька ключових факторів. Перше – Гарріс не ховається за чиєюсь спиною, як у випадку з Байденом, тепер вона головна зірка від демократів. Камала уособлює сучасну, навіть мейнстримну, американську боротьбу за права жінок і рівність. Темношкіра американка азійського походження, жінка, яка зробила себе сама (англійською sеlfmаdе), лобіювала узаконення одностатевих шлюбів, відстоювала право на аборт. У 2020-му Америка була охоплена протестами після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда. Тоді прокурорське минуле Гарріс по суті не давало їй балів серед виборців-демократів, оскільки правоохоронну систему звинувачували у системному расизмі. Кандидатка заявляла про відданість боротьбі з расизмом, підтримку мігрантів, рівні права для афроамериканців, все те, про що "кипіло" американське суспільство. Але зараз, через чотири роки ситуація в Америці змінилася, і виборець-демократ так само трохи інший. Криміногенна ситуація в країні погіршилася, посилюється криза з нелегальними мігрантами на півдні Сполучених Штатів, з'явилася знову потреба на порядок і закон. Отож, маємо кандидатку-прокурорку, сталеву і безкомпромісну, як про неї говорили ще 1990-х. Відтак її опонент, Дональд Трамп з низкою кримінальних справ зустрівся зі своїм "прокурором".Що ж по Україні? Як раніше писало Тhе Wаshіngtоn Роst, Камала Гарріс відіграє ключову роль у зовнішньополітичних рішеннях США щодо війни в Україні. Її обережний, але рішучий підхід до складних питань національної безпеки допомагав формувати політику США щодо підтримки українського опору проти російської агресії. Зазначається, що Гарріс брала активну участь у плануванні та ухваленні рішень, що стосуються військової підтримки України, демонструючи стратегічну далекоглядність і вміння діяти у кризових ситуаціях. Камала Гарріс, фото: gеttyіmаgеsНа думку журналістів ВВС, від Гарріс-президентки очікують продовження політики "керованої війни" Байдена щодо України, яка передбачає жорсткі висловлювання на адресу Росії й обережну, на думку Києва, дозовану допомогу Україні. Торік на безпековій конференції у Мюнхені Камала Гарріс попереджала Кремль, що тамтешнє керівництво та співучасники вчинених в Україні злочинів проти людяності за них відповідатимуть. А цього року віцепрезидентка у тому ж Мюнхені назвала підтримку України "стратегічним інтересом Сполучених Штатів" і заявила, що в Америки щодо України є лише план А – надати Києву все, що потрібно. Імовірно, вона продовжить лінію зміцнення обороноздатності України та стримування російської агресії, водночас уникаючи масштабних конфліктів між великими державами. Та втім, як слушно зауважують автори статті, відкритим залишається питання, що саме і яку підтримку Україні Камала Гарріс вважатиме за необхідну. Чи часом не зіллється її бачення перемоги України з позицією радника Білого дому з нацбезпеки Джона Саллівана, із заяв якого дещо раніше зникли тези про відновлення територіальної цілісності України.Довідково: "Вибори у США: Українській погляд" - спецпроєкт Еспресо про те, які настрої в американських виборців, що говорять про Україну кандидати та як результати виборів за океаном вплинуть на нас з вами. Інші статті проєкту:Змагаються двоє, обирає Колегія. Як американці голосують за президента і до чого тут штати-гойдалки. Спецпроєкт "Вибори у США: український погляд"

Трамп заявив, що незалежно від будь-яких уподобань продовжуватиме "захищати" жінокДональд Трамп заявив, що захищатиме жінок США, незалежно від їхніх уподобань. Згідно з опитуванням NВС Nеws, жінки віддають перевагу його опонентці Камалі Гарріс з різницею у 14 пунктів.