Search trend "Карта світу"

Поміркована ж – на межі з боягузством – позиція Європи призводить до ще більшої ескалації, замість стримувати її. На майбутнього очільника США Трампа теж сподівань небагато. Що попереду?1000 днів повномасштабної російсько-української війни доводять, що вибрана концепція стороннього спостерігача з боку президента Джо Байдена виявилася помилковою. Тепер же, після скорого приходу в Білий дім Дональда Трампа, виникає стан повної невизначеності. Що провокує ситуацію, коли Трамп і Путін можуть без України вирішувати її долю.Адже найімовірніше, Трамп запропонує – або Путін погоджується на розумні умови, або ми даємо Україні всю необхідну зброю, без обмежень щодо того, як вони можуть її використовувати. Але проблема в тому, якими можуть бути ці "розумні умови"? Бо якщо Україна з ними не погодиться – Трамп у своїй манері може заявити, що у такому разі США відмовляються від подальшої військової допомоги.Тобто існує й варіант, коли президент Дональд Трамп взагалі може махнути на Україну рукою. Мовляв, не хочете віддавати території – говоріть з Путіним самі. А російський диктатор, як бачимо, недоговороспроможний в принципі. Подібне згубне рішення Америки різко припинити допомогу Україні, цілком може повторити поспішний вивід американських військ з Афганістану. Що далі, в такому разі, робити українцям?Адже для Путіна немає жодного значення, що його війна в Україні призведе у підсумку до того, що населення Російської Федерації почне голодувати. Так само не хвилюють і втрати серед російських військових злочинців. Він вважає своєю головною ціллю життя знищення української державності. Тому за будь-яку ціну намагається її реалізувати.Варто пригадати, що президент США Джо Байден в перші пів року війни активізував необхідну допомогу Україні, а потім вони зі своїм радником з нацбезпеки Джейком Салліваном охололи до України. І Байден частіше почав прислухатися не до прихильника українців, держсекретаря США Ентоні Блінкена, а до з Саллівана. Пропозиції якого були ближчими до президентського бачення ситуації в Україні, ніж Блінкена. Джейк Салліван у 2013-2014 роках вже був радником із національної безпеки тоді ще віцепрезидента США Джо Байдена. Тому добре знав, які аргументи потрібно висувати, аби переконати Байдена. А також був обізнаний із тим, як і що потрібно говорити, щоб президент з часом сприймав салліванські думки за свої.Найбільша помилка президента Байдена в тому, що попри всі титанічні надзусилля відважних українців, весь час оглядався на реакцію Путіна на те чи інше рішення Сполучених Штатів. А це різко звужувало поле для маневрів американської адміністрації, і в підсумку призводило до затримок критично важливих і нагальних рішень.Читайте також: Путін і Карибська криза: сталінська імітаціяДо цього ще й можна додати, що Байден, як і керівництво Європейського Союзу, часто були неспроможними мислити нестандартно щодо санкцій, які накладали на Росію. За багато десятиліть протистояння з демократичним світом, у Москві добре навчилися знаходити лазівки в будь-яких обмеженнях. А в санкціях, котрі були розроблені західними бюрократами та юристами, не враховувалось те, які контрзаходи протидії їм буде застосовувати держава-терористка. Одним із наочних прикладів такої недалекоглядності може слугувати залучення численних невеликих суден-привидів, якими, в порушення накладених санкцій, росіяни перевозили свою нафту.Значною мірою Джо Байден став продовжувачем політики Барака Обами та його державного секретаря у 2013-2017 роках Джона Керрі. Адже нескінченні обмеження щодо використання американської зброї та завдання ударів вглиб Російської Федерації постійно призводили до послаблення позиції України. Оскільки ці заборони стримували не тільки Україну, а й допомагали Росії розташовувати свої військові аеродроми, склади з боєприпасами та проводити перегрупування своїх військ неподалік від українсько-російського кордону.Війна в Україні – це вхід у пекло для всього людства. Якщо світ дозволить знищити Україну, планета повільно горітиме в пеклі воєн, свавілля та несправедливості. Не всі американські і європейські еліти хочуть це зрозуміти. Хоча Путін продовжує ескалацію, щоби силоміць нав’язати Україні умови, які є нічим іншим, як капітуляцією перед Москвою.Та російський диктатор не зможе довго підтримувати такий темп м’ясних штурмів. Йому потрібно за будь-яку ціну добитися своїх цілей, а ресурси для цього – вже почали вичерпуватися. Економіка Росії не витримує такого критичного для неї перенапруження, саме тому Путін зараз так хоче припинення війни на своїх умовах, бо інакше йому доведеться припиняти її на умовах інших.Читайте також: Як Путін потрапив у пастку вічної війниАле ми знаємо, що може робити Дональд Трамп. Пам’ятаючи, як він діяв на посаді 45 президента, то чому все мусить змінитися, коли він тепер стане 47 президентом США? Ймовірно, як він поводився тоді, так і поводитиметься в майбутньому. Не буде жодних послідовних, узгоджених курсів дій, жодного урахування потреб поточної ситуації та розуміння довгострокових чи короткострокових її наслідків. А оскільки за методами свого керівництва він тяжіє до авторитарного правління, рішення Трампа щодо подальшої допомоги Україні безпосередньо може залежати від того, який на той момент у нього буде настрій або що скажуть з цього приводу його радники, або члени сім’ї.Схоже, що його іміджмейкери порадили майбутньому президенту не оголошувати про свої плани до моменту інавгурації. Але сподівання на те, що Дональд Трамп і його оточення здатні знаходити будь-які витончені зовнішньополітичні відповіді на складні питання – наївні. Він недостатньо обізнаний і компетентний, щоб навіть почати розуміти суть проблем, не кажучи вже про їхнє вирішення. А ретельно підібраний під його особисті уподобання уряд змушений буде реагувати схваленнями на усі політичні примхи свого лідера.В цьому й головна небезпека для України, бо Дональд Трамп – непрогнозований політик. Він може різко піти на конфронтацію з Путіним та збільшити в рази американську допомогу Україні, а може й взагалі відмовити українцям в допомозі, якщо президент США вирішить, що українці мають для встановлення перемир’я віддати Московії свої суверенні території.Трамп вважає, що він перебуває на вершині світових справ, тож найкраще розуміє складний глобальний баланс та характер залучених до цього суб’єктів. Та хоча він раніше вже відбув каденцію на президентській посаді, він і досі є більше бізнесменом, аніж політиком. Тому закономірно, що навряд чи він припинить шукати найбільш вигідні та економічно ефективні угоди для себе, незалежно від того, чи це пов’язано з російським вторгненням в Україну, експансією Ірану в арабському світі чи нападами палестинських терористів з ХАМАСу на Ізраїль.Тернисті виклики зовнішньої політики, що зваляться на Дональда Трампа 20 січня наступного року, будуть великим тестом для нього та Америки, яка знову вибрала лідера, дії якого важко передбачити. Хоча, звісно, хочеться сподіватися на підтримку для України.Читайте також: Путін з новою ядерною доктриною змушений іти ва-банкПутін не хоче допустити, щоб війна в Україні закінчилася для нього поразкою. Але й амбіційний Трамп не може прийняти "мир", що виглядає, як поразка Заходу, а значить – і його особисто як лідера західного світу. Тоді він виглядав би як геополітичний невдаха. І в цьому великий шанс для України. Адже попри те, що він ніколи не погодиться визнати свою помилку – Дональд Трамп завжди та скрізь прагне виглядати тільки переможцем.Так само переможцем хоче виглядати Путін. Йому потрібна не тільки та частина України, яку він вже захопив силою. Він хоче підпорядкувати Москві всю нашу територію, і в цьому суть. При цьому російський диктатор вважає Україну сепаратистською провінцією, яка незаконно відкололася від російської імперії. Приблизно те ж саме, як в Пекіні вважають Тайвань законною територією Китаю.Не всі американці мають уявлення про те, як виглядає карта Європи, в якій смертельній небезпеці перебуває Україна, а разом з нею й увесь Європейський континент, якщо напад російської орди не вдасться відбити на українських землях. Падіння України стало б і катастрофою для Сполучених Штатів. Адже наступними будуть Польща, Естонія, Латвія та Литва. А США мають зобов’язання захищати ці держави, які давно вже є повноправними членами Північноатлантичного альянсу. Але чи Америка за Трампа буде готова виконувати 5 статтю НАТО, де прописано, що "напад на будь-яку з держав – членів Альянсу розглядається як напад на них усіх"?Допомога Україні в захисті від традиційної історичної російської агресії в Європі – ставить колективний Захід у більшу, ніж це видається з Брюсселю чи Вашингтона, небезпеку. 1000 днів російсько-української війни показують, що настає час, коли західники мусять нарешті зробити свій остаточний вибір.У Дональда Трампа з’являється шанс повторити стратегію, яку застосував у взаєминах з Радянським Союзом один із найкращих американських президентів – Рональд Рейган. Путін ніколи не поважатиме слабких, а особливо тих, які готові йти на поступки та підігравати його експансіоністським амбіціям. Москва поважає лише силу, тому тільки військова сила Америки здатна переконати цього геополітичного монстра поступитися.Читайте також: Російська дилема: знищення Росії чи знищення Путіна?Путінську Росію потрібно дотискати різким збільшенням нових дієвих санкцій, необхідно перекрити всі можливі шпарини, через які Москві вдавалося їх раніше обходити. Доки Росія не вийде з усіх українських суверенних територій, росіяни не мають отримувати візи для в’їзду в європейські держави та країни демократичного світу. Захід повинен перестати фінансувати підривну діяльність "хороших русскіх", які заполонили Європу та Америку тезами про винуватість самого Путіна, а не цілої країни кровожерливих росіян.Великою мірою утримування українців понад три десятиліття на порозі Європейського Союзу та НАТО також спровокувало Путіна на напад. Адже це наштовхнуло його на думку, що європейці, як і він, не вважають Україну повноцінною країною. Європа нарешті має прокинутися й показати, що вона здатна приймати вікопомні історичні рішення. Дональд Трамп цілком може відмовиться від підтримки українців, але Європа собі такої розкоші дозволити вже не може. Адже це б означало, що європейці відмовляються від самих себе.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

ЗСУ звільнили село Новий Комар, розташоване на Времівському напрямку в Донецькій областіПісля того, як українські підрозділи зачистили правий берег річки Оскіл біля Новомлинська на Купʼянському напрямку, вже є продовження просування Сил оборони й на інших ділянках фронту. Сьогодні речник ОСУВ "Хортиця" підтвердив, що наші військові вибили російських окупантів з населеного пункту Новий Комар розташованого на Времівському напрямку в Донецькій області, за 5 км від Великої Новосілки, яку ворог весь час намагається взяти в кліщі й перерізати логістику Сил оборони. До Великої Новосілки ведуть три траси. Від Новосілки до Великої Новосілки діє, одна захоплена ворогом, й третя проходить саме біля населеного пункту Новий Комар. Карта бойових дій навколо населеного пункту Велика Новосілка станом на 5 грудня.Вчора в Новому Комарі почались зміни на нашу користь. Звідти ворога було вибито. Це зробили бійці 48-го окремого штурмового батальйону. Вчора вони повідомляли, що у Новому Комарі зачищають залишки противника. Насправді це була командна робота. Окрім, 48-го окремого штурмового батальйону там діяли підрозділи 51-ї ОМБр, танкісти 23-ї ОМБр, також досить добре попрацювали оператори дронів. Зокрема, оператори роти безпілотних ударних дронів "Вирій" 241-ї бригади ТрО. Це дуже хороші новини, але розуміємо, що зараз ворог буде перегруповуватись і знову проводити штурми Великої Новосілки. Найбільш небезпечним напрямком залишається з північного сходу. Зокрема, між річками Кашлагач та Шайтанка, де по трасі ворог виходив на схід від населеного пункту. Тому розуміємо, що бойові дії навколо Великої Новосілки триватимуть, оскільки цей населений пункт є дуже важливим для ворога і ворог це розуміє. Розуміємо це й ми також. Окрім вибиття ворога з Нового Комара, штурмовий батальйон "Скала" почав схожі штурмові дії в Роздольному, яке певний час перебуває під контролем противника. Це вказує на те, що військове командування такими штурмовими батальйони посилило наші підрозділи з метою суттєво ускладнити просування противника до Великої Новосілки.ЗСУ продовжують утримувати плацдарм в Курській областіВ Курській області РФ наші військові продовжують утримувати плацдарм, який скоротився до 600 квадратних км. Ворог зосередив на цій ділянці фронту понад 50 тис. особового складу. Зокрема, підрозділи морської піхоти, десанту, а також північнокорейських військових. Бої на Курщині тривають на декількох напрямках по всьому периметру фронту. Насамперед ворог атакує поблизу Дарʼїна, але без успіху. Також було зафіксовано просування наших підрозділів на захід від Малої Локні. Мала Локня та Свердликове є дуже важливими населеними пунктами, які прикривають просування ворога до Суджі. Ворог своїми атаками на Дарʼїно, Плехове та Зелений Шлях намагається просунутись до трас, які забезпечують наші підрозділи. Виникає питання - як довго зможуть утримувати наші військові саме цю ділянку фронту. Карта бойових дій на Курщині станом на 5 грудня.Втім, розуміємо, що це питання вже стало політичним. Кілька днів тому Володимир Зеленський сказав, що Путін хоче, щоб українські війська витіснили з Курської області до інавгурації Трампа. Для Путіна важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію, але це не так. Тому, можемо зробити висновок, що наші військові до цього часу будуть утримувати цей плацдарм саме до 20 січня, а можливо й більше. Оскільки варто згадати інтервʼю начальника Генерального штабу Віктора Муженка, який сказав, що сьогодні мова про вихід ЗСУ з Курської області вже не повинна йти взагалі. Адже нам потрібно утримувати певні рубежі. Ворог накопичив певні сили, а в нас є можливість вести мобільну оборону на території противника. Інакше ці ресурси ворог перекине на територію України.В Європі мають намір змінити хід війни на користь УкраїниАналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак розповів, що позиція європейських країн щодо війни в Україні відображається в політичних комюніке. Зокрема, в комюніке міністерського засідання країн НАТО пояснюється, що європейські країни мають надати допомогу Україні в такому масштабі, щоб змінити хід війни раз і назавжди. Тобто, в Європі чітко усвідомлюють, що важливо змінити хід війни на користь України, а не просто змінити бойові дії на окремій ділянці фронту. За словами Їжака, така позиція стала сьогодні основним європейським трендом. Ресурсів для таких дій, як вважають, більш ніж достатньо.Щодо позиції США, що ситуація в американському сприйнятті війни в Україні трішки складніша. Оскільки там змінюється адміністрація президента. За словами Їжака, сьогодні відомо про три плани нової адміністрації щодо війни в Україні. Зокрема, там мова йде лише про замороження війни. Щодо заяв ще чинної адміністрації Байдена, то там наголошують на тому, що зброї Україна отримала достатньо, тепер Київ має посилити мобілізацію. Така позиція, за словами Їжака, є викривленою щодо того, що відбувається в Україні.Олексій Їжак вважає, що головною темою розмови голови Генштабу РБ Валерія Герасимова та головою Об'єднаного комітету начальників штабів США Чарльза Брауна була Сирія. Зокрема, на самі події, які відбуваються в Сирії, а точніше як Росія реагує на це. Росія вивела власні військові кораблі з бази Тартус і обстрілюють повстанців ракетами “Циркон”. Самі обстріли ракетами "Циркон", яка є недовершеною і набагато гіршою за "Іскандер", нічого особливо змінити не можуть. Відповідно, як зауважив Їжак, це схоже на продовження історії схожої з запуском ракети "Орешник". Зокрема, росіяни продовжують залякування ядерною зброєю. В продовження залякування, росіяни почали розповідати, що ракети "Циркон" є еквівалентними ядерним боєприпасам. За словами Їжака, це чергова ознака того, що оточення Путіна намагається його заспокоїти черговою зброєю для залякування світу. Тому в цьому контексті й слід розглядати розмову Герасимова й Брауна. Росіяни знову використовують свій старий трюк із залякуванням зброєю "аналогів якої немає у світі", щоб спробувати стабілізувати ситуацію в Сирії.Альтернативи вступу до НАТО для України немаєОлексій Їжак вважає, що заява українського МЗС про безальтернативність НАТО, як гарантії безпеки України, є цілком правильною. Аналітик зауважив, що такі заяви точно не звужують можливості для майбутніх перемовин. Оскільки, будь-які гарантії безпеки, окрім вступу до НАТО, не можуть гарантувати повторення агресії з боку РФ. Це позначення рівня, який буде достатнім для України. Втім, за словами Їжака, така позиція точно не відкидає інші варіанти, які можуть розглядатись для України на майбутніх переговорах з Росією. Україна завжди буде просуватись й робити все можливе для вступу до Альянсу. Навіть, якщо Київ отримає гарантії безпеки менші, ніж розраховували.Олексій Їжак зауважив, що Росія продовжує вимагати від США та Заходу повної капітуляції України. Тобто, можна зробити висновок, що Росія не приймає будь-який план замороження війни Дональда Трампа. Росіяни далі вимагають демілітаризації, зміни політичної влади та політичного курсу. В США представники Дональда Трампа взагалі не говорять про мир, там акцентують саме на замороженні війни, а вже після смерті Путіна продовжити розмову про територіальні проблеми, про внутрішню та зовнішню політику України взагалі не йдеться. Сам Трамп щодо війни в Україні вже мовчить тривалий час, оскільки розуміє, що шанс завершити війну буде тільки один і це має бути швидке завершення цієї війни. Саме тому, як вважає Їжак, Трамп дуже ретельно розмірковує, який план завершення війни обрати. 

Еспресо пояснить, скільки РФ захопила території, як змогла змінити ситуацію на фронті на свою користь, і чи має Україна можливості зупинити окупантів найближчим часом.Україна втратила за 11 місяців площу, яка більша за Люксембург Попри колосальні втрати, ворог має регулярні територіальні здобутки, у більшості на Донеччині, але також і на Харківщині. Якщо у першому півріччі цього року Росії вдавалось захоплювати 50-200 квадратних кілометрів на місяць, то у серпні – 351, а у вересні вже 468. Хоча за весь 2023 рік, за даними проєкту UА Wаr Іnfоgrарhісs, вороги захопили лише близько 150 квадратних кілометрів.За останні два місяці ситуація лише погіршилася. У жовтні, за даними DеерStаtе, окупанти захопили 490 квадратних кілометрів території, а в листопаді, як пише Rеutеrs, ще більше – понад 600. В сумі – це територія Києва та Харкова. Якщо додати всі наявні цифри, то за 11 місяців росіяни окупували понад 2,7 тис. квадратних кілометрів України. Щоб уявити цей розмір, нагадаємо, що площа Чернівецької області, найменшої в Україні, становить 8,1 тис. квадратних кілометрів, тобто 2,7 тис. – це як третина Буковини. Приблизно такі ж розміри має і Люксембург. За даними DеерStаtе, з 2014 року росіянами всього тимчасово окуповано 111,34 тис. квадратних кілометрів, а це 18.44% України. До 24 лютого 2022 року уряду не підпорядковувалися 43,969 тис. квадратних кілометрів, тобто за час повномасштабної війни росіяни зайняли близько 67,4  тис. квадратних кілометрів української землі, фактично 95-96% з них було здобуто у 2022 році, і лише 4% – у 2024. Пришвидшення темпів просування, які найбільші з часів початку повномасштабної війни, свідчать про бажання Кремля за будь-яку ціну окупувати всю Донеччину, особливо до 20 січня, коли у Білому домі офіційно загосподарює Дональд Трамп, який обіцяв завершити війну за 24 години завдяки примусовій дипломатії.Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. Пояснюємо Зміна російської тактики: від "Київ за три дні" до методичних "м’ясних штурмів"Наші військові вже майже три роки героїчно обороняються проти колосальної військової потуги, яка номінально у світовому рейтингу Glоbаl Fіrероwеr продовжує залишатися другою армією у світі. На початку повномасштабної війни українці показали, що навіть не маючи достатньої кількості зброї та сучасної техніки, ворога можна зупинити, особливо, якщо він свої переважаючі сили довгими колонами кидає на прорив проти вмотивованих й мобільних груп солдатів. Тому 2022 рік і був успішним для українських Збройних сил – контрнаступи на Київщині, Харківщині й Херсонщині тому свідчення. Чому вони вдалися? По-перше, через погане російське планування, хибність уявлення Кремля про "Київ за три дні". А, по-друге, допоміг національно-патріотичний запал українців, які масово линули до війська, цивільні ж були готові всіма способами допомагати. Звісно, що не варто забувати і про дипломатію, Україна об’єднала демократичний світ довкола своєї ідеї і допомога союзників дозволила продовжувати війну до перемоги. Однак 2023 рік став суттєво іншим. За рік часу російське командування змінило думку про можливості швидкої перемоги та почало планувати іншу, більш довгострокову й локальну тактику, методично застосовуючи перевагу в артилерії та людях, шукаючи слабинки української оборони, але не забуваючи при цьому окопуватися та заміновувати вже здобуті території. А так звані "м’ясні штурми", коли російських солдатів масово кидали під українські снаряди, кулемети, танки й дрони, почали давати свої результати. Особливо це помітно у битві за Бахмут, коли у травні 2023 року ЗСУ після 9 місяців запеклих боїв змушені були піти з цього районного центру на Донеччині. Зокрема, ПВК "Вагнер" назбирав десятки тисяч солдатів серед ув’язнених і завдяки "людській м’ясорубці" зміг продавити українську оборону.Влітку 2023 року українці мали змогу відповісти своїм контрнаступом, який, щоправда, не приніс бажаних результатів. Адже не вдалося звільнити південь Запоріжжя й Херсонщини та вийти до Криму й Азовського моря. Натомість було втрачено чимало ресурсів, а що найважливіше – людей. Читайте також: Український контрнаступ: на що сподівалися та чого (не) досягли ЗСУ під час літньо-осінньої кампанії. ПояснюємоПопри періодичні сутички, восени минулого року здавалося, що на фронті склалася патова ситуація, як про це писав тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який закликав шукати "новий порох", тобто нові технології, щоб здобути бажаний результат у війні. Бо ні українські, ні російські сили не могли здійснити масштабні зміни на полі бою. Та виявилося, що це було затишшям перед бурею, адже у кінці 2023 року розпочався штурм Авдіївки, який співпав у часі з двома важливими проблемами, з якими стикнулася Україна. Перша – політики США на пів року затягнули з виділенням $60 млрд допомоги, тому ЗСУ катастрофічно бракувало боєприпасів та військової техніки. А друга проблема – мобілізація та брак військових, тоді вперше озвучили, що треба ще 500 тис. людей у військо через втрати на потребу в ротації. У підсумку в лютому 2024 року росіяни взяли Авдіївку. У квітні американці таки виділили гроші, а в травні парламент змінив мобілізаційне законодавство, однак щоденне просування росіян не припинилося, а лише посилилося. Чому?Брак людей веде до падіння бойового духу та втрати території Найперше варто зрозуміти, що війна такого масштабу та інтенсивності раніше чи пізніше призводить до проблем з ресурсами. А в України їх значно менше, ніж у РФ, особливо людей. Хоча ні Україна, ні Росія не оприлюднюють точні дані про загиблих військових, однак, як у вересні писало видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl сумарні втрати обох країн вже досягли мільйона людей. За нещодавніми даними Тhе Есоnоmіst за майже три роки повномасштабного вторгнення Україна могла втратити від 60 до 100 тисяч військових загиблими, ще близько 400 тисяч, ймовірно, поранені (кожен 20-й чоловік бойового віку мертвий або отримав значне поранення, щоб далі боротися). При цьому армія РФ втратила близько 200 тисяч убитими й приблизно 400 тисяч поранено. "Число загиблих солдат обох країн швидко наближається до втрат США у Другій світовій війні", - пишуть у виданні.Через такі масштабні цифри не дивно, що Україна першою зіткнулася з загрозливою нестачею людей на фронті. Оскільки населення Росії приблизно вчетверо більше, ніж в України, відповідно, її мобілізаційний ресурс є значно більшим. У РФ після шуму довкола мобілізації восени 2022 року, коли молоді люди масово втікали за кордон, перейшли до тактики "тихої мобілізації", залучаючи чоловіків з провінцій, обіцяючи їм захмарні зарплати. До того ж завдяки тісній дружбі диктатора Володимира Путіна з диктатором Кім Чен Ином вдалося залучити тисячі північнокорейських солдатів на бік Росії. Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. ПояснюємоВ Україні ж мобілізація пройшла складний шлях: від переповнених добровольцями територіальних центрів комплектування у перші дні та тижні повномасштабної війни до набуття суперечливої репутації через випадки примусового доставлення людей до ТЦК, що отримало народну назву "бусифікація". Через скандали, пов’язані зі збагаченням військкомів та МСЕК, які за гроші знімали з військового обліку чи виписували інвалідності, в багатьох людей зникла довіра до способу, яким держава поповнює лави війська. З великим запізненням, у травні 2024 року депутати змінили мобілізаційне законодавство, щоб чоловіки у зручний спосіб оновили свої дані, та більшість цього не зробили, тому багато експертів почали говорити про провал мобілізаційної політики. "У нас понад 6 млн військовозобов'язаних не приходять, не оновлюють свої дані. Їм краще платити штрафи, ховатися, поки їхні життя, їхніх родин, дітей, сімей захищають інші хлопці. Який ще потрібно прийняти закон для того, щоб стимулювати ці 6 млн прийти згідно з чинним законодавством стати на облік, оновити свої дані", – сказав у жовтні нардеп Олександр Федієнко.Також варто не забувати, що багато чоловіків виїхали з України, як легально, так і незаконно. Чи не щодня прикордонники та поліціянти повідомляють про затримання чоловіків, які без дозволу хочуть потрапити за кордон. У народі річка Тиса стала "рікою смерті", бо відомо про близько 40 чоловіків, які пробували її переплисти та бурхлива вода забрала їх навіки. У лютому цього року у звіті Міжнародної організації з міграції ООН йшлося, що 6,5 млн українців мають статус біженців і живуть за кордоном, з них, за приблизними підрахунками, 700 тис. є чоловіками призовного віку. Західні чиновники, які постійно з запізненням відправляли Україні необхідну зброю, тепер відверто кажуть, що саме мобілізація – основна проблема невдач українців на полі бою. "Чи побачили ми помітну різницю на полі бою після того, як надали танки Україні? Аналогічно, чи помітили ми помітну різницю у використанні винищувачів F-16? Ми вважаємо, жодна система озброєнь не має вирішального значення у цій битві. Йдеться про людські ресурси, і, на нашу думку, Україні потрібно зробити більше, щоб зміцнити свої позиції з точки зору кількості сил, які вона має на лінії фронту", – нещодавно сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.У Rеutеrs пишуть, що американські чиновники вже не один місяць закликають Україну знизити мобілізаційний вік до 18 років. В Аssосіаtеd Рrеss написали, що через брак людей, ЗСУ скоро залишать Курську область, мовляв, українці думають мобілізувати близько 160 000 додаткових військ, але водночас адміністрація США вважає, що, ймовірно, знадобиться більше. Хоча в Офісі президента Зеленського відповіли, що проблема не лише в пошуку нових військових, але й в тому, що Україна не має того, що потрібно для оснащення військ, які вона зараз мобілізує, тобто достатньо зброї. У будь-якому разі кадрова проблема, відсутність ротацій, а що важливо, відсутність термінів служби призвели не лише до падіння бойового духу серед частини військових, але й до зростання СЗЧ – самовільного залишення частини. У жовтні нардепка Анна Скороход озвучила цифру у 100 тис. військових, які були у СЗЧ (близько 10% від всього числа мобілізованих). Деякі військові почали навіть показово йти в СЗЧ, щоб привернути увагу до проблеми "вічної служби". Читайте також: СЗЧ як сигнал проблем: приклад Гнезділова – наслідки затяжної війни чи криза ротаційної системи. ПояснюємоСитуація важка, але українська армія успішно застосовує маневрову оборонуУ підсумку маємо ситуацію, коли катастрофічно не вистачає піхоти, щоб стримати постійні спроби росіян просуватися далі. Найважче на Покровському напрямку, де співвідношення сил противника в особовому складі до Сил оборони України 5:1. Росіяни вже захопили південну фортецю Вугледар, оточують Курахове, штурмують Велику Новосілку і всього за кілька кілометрів від стратегічно важливого Покровська, падіння якого може призвести до відкриття дороги на Дніпропетровщину. Загрозлива ситуація і в Часовому Яру, захоплення якого відкриває дорогу до Костянтинівки, а звідти вже відкритий шлях до останніх великих міст Донеччини, які під контролем України – Краматорська та Слов’янська. "Недавні підтверджені успіхи російських військ на полі бою поблизу Вугледара та Великої Новосілки демонструють, що війна в Україні не зайшла в глухий кут. Лінія фронту в Донецькій області стає дедалі мінливішою, оскільки останнім часом російські війська просувалися значно швидше, ніж протягом усього 2023 року. Просування російських військ на південному сході України значною мірою є результатом виявлення та тактичного використання вразливих місць на українських лініях. Російські війська здійснюють поступове тактичне просування на південному сході України з осені 2024 року", - констатують в Інституті вивчення війни. Там додають, що російські окупаційні війська "невдовзі можуть захопити Велику Новосілку та просунутись до наземних ліній постачання ЗСУ, які проходять до Дніпропетровської і Запорізької областей".Читайте також: Карта бойових дій за період 20-27 листопада: окупанти наступають усюди, а в нас рекордні втрати територійЯк розповіли виданню СNN українські солдати, які воюють під Покровськом, через гостру нестачу живої сили, вони бояться, що Росія може здійснити значний прорив, і скаржаться на те, що їм доводиться використовувати безпілотники для удару по наступаючих російських підрозділах, бо не вистачає піхоти, щоб протистояти їм.Бійці також розповіли американським журналістам, що Селідово, яке росіяни захопили у жовтні, обороняли лише 60 солдатів, яких швидко оточили російські війська. А новобранці, яких присилають, не готові до боїв, до того ж командири часто роблять помилки. Про складність ситуації говорить й те, що військові навколо Покровська отримали наказ відкривати вогонь по всіх невідомих, побоюючись ворожих розвідувальних груп. Однак, як зазначають українські експерти, не треба робити панічних висновків, оскільки "фронт тріщить, але не сиплеться", як сказав в етері телеканалу "Еспресо" Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець.Хоч закордонна преса часто подає ситуацію на сході як критичну, але військовий експерт, директор аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь теж висловив інший погляд. Він наголошує, що просування росіян не означає прориву, а українська армія успішно застосовує маневрову оборону, завдаючи ворогу значних втрат та виграючи час для укріплення позицій. Самусь вважає, що подібні прогнози про "падіння" українських міст лунали й раніше, але вони не справдилися. Наприклад, ситуація на Куп’янському та Лиманському напрямках, які критично важливі, залишається стабільною. Українські війська, де можливо, тримають позиційну оборону, а де це недоцільно – проводять маневрову. Щодобові втрати росіян сягають 1,5 тисячі осіб та десятків одиниць техніки, що говорить про ефективність дії ЗСУ."Війна – складна річ і малювати все негативним кольором я не думаю, що варто. Ми всі відповідаємо за те, що відбувається на фронті", - зауважив військовий експерт.Якщо росіяни таки увійдуть в Покровськ, міські бої затримають їх, але чи зупиняться окупанти і чим може відповісти Україна?Стійкість, можливий контрнаступ та геополітична підтримкаУ 2024 році Україна нагадала світу, що здатна не лише оборонятися, але й наступати. У серпні вдалося прорвати російську оборону на Курщині і захопити 1376 квадратних кілометрів РФ, щоправда, зараз ЗСУ втримує близько 800. Як нещодавно сказав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, перемога неможлива, якщо українські сили працюватимуть тільки в обороні, тому "ми маємо перехоплювати ініціативу та контратакувати, маємо і будемо, де і хто – побачите".Оптимізму додає кілька важливих факторів:Зимова погода. На Донеччині взимку часті відлиги, які перетворюють поля та дороги на важкопрохідні грязьові місцини. Це ускладнює маневри бронетехніки та логістику, змушуючи російські війська просуватися лише основними шляхами, які добре захищаються українською армією. Снігопади, тумани та короткий світловий день обмежують видимість і ускладнюють використання дронів, розвідки та коригування артилерійського вогню. Крім цього солдати зазнають більшого стресу через холод, що зменшує їх маневровість та бойовий дух. Посилення американської допомоги. Як відзначають у Тhе Wаshіngtоn Роst, президент Джо Байден всіляко намагається зміцнити позиції України до того, як Трамп вступить на посаду. Байден хоче використати усі надані Конгресом кошти для допомоги Україні, тому США щотижня надсилають все нові пакети допомоги, а також зняли декілька заборон, зокрема, на використання далекобійних ракет вглиб РФ та застосування протипіхотних мін. Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. ПояснюємоРеформи ЗСУ. В українській армії також відбуваються постійні внутрішні реформи, які покращують ситуацію. Зокрема, все більше поширюється рекрутингова модель для поповнення війська, а також йдеться про впровадження чи повернення таких військово-оперативних тактичних з'єднань як дивізія чи армійський корпус, які можуть бути більш ефективні на фронті. Читайте також: Чітка структура, відповідальність генералів і ніякого ручного управління: чому в Україні хочуть повернути дивізії та армійські корпусиПозиція Трампа. Хоч Дональд Трамп ще офіційно не представив свого плану врегулювання російсько-української війни, однак висування ним на посаду спецпредставника з врегулювання війни в Україні генерала у відставці Кіта Келлога, багато про що говорить. Раніше Келлог пропонував свій план припинення війни в Україні, який передбачає, що постачання американської зброї продовжать тільки за умови, якщо Україна погодиться на мирні переговори з Росією. Водночас США готові попередити Москву про наслідки відмови від переговорів, включно з ще більшим посиленням підтримки Києва та новими санкціями. У СNN кажуть, що команда Трампа наполягатиме на тимчасовому припиненні вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною. У такому разі російський наступ у будь-якому разі зупиниться.Позиція Європи. Хоча європейські союзники України точно не знають, чого чекати від Дональда Трампа, однак запевняють, що готові продовжувати допомагати Києву. Зокрема, нещодавно перша українська бригада, підготовлена та екіпірована у Франції, завершила свій вишкіл. А це 4,5 тис. військових. Також Рада ЄС продовжила мандат своєї тренувальної місії для підготовки українських військових ще на 2 роки. Німеччина та Велика Британія нещодавно виділили нові пакети військової допомоги і готові це робити й надалі. Негаразди в російській економіці. Попри видиму стабільність і перехід на військові рейки, російська економіка починає щораз більше втрачати свої позиції. Останніми днями курс рубля залишається на найнижчій позначці з початку війни. Послаблення курсу рубля спричинить ріст цін в Росії, що посилить невдоволення населення. "Війна Росії проти України руйнує основи російської економіки", - кажуть в Британській розвідці. А без стабільної економіки, Кремлю буде все важче воювати. Тож попри складнощі та нові виклики, включаючи зміну політичної ситуації у США, Україна продовжує демонструвати готовність не лише оборонятися, але й наступати, щоб перехопити стратегічну ініціативу і мати більш вигідну позицію на імовірних переговорах, які, як очікується, можуть відбутися на початку наступного року.Як сказав один зі співрозмовників Української правди в політичній верхівці України, головне завдання Києва зараз – це "пройти зиму і дочекатись інавгурації Трампа, а тоді уже предметно говорити".

Війна скалічила безліч доль та принесла страшні трагедії. Але навіть на фоні багатьох інших втрат ця моторошна історія виділяється. В Чернігові поховали 47-річного Костянтина Антонова. Чоловіка знайшли мертвим лісники біля полігону. Закопаного в землі. Без документів і шевронів. У кишені лежала банківська картка на його ім'я. Для підтвердження, що це саме Костянтин, родичі здали аналіз ДНК. Результатів чекали чотири місяці. Костянтин був військовим. Отримав повістку і пішов служити в липні минулого року. А в жовтні того ж року зник з військової частини. Тривогу забили рідні, оскільки Костянтин не виходив на зв'язок. Батько, Олександр Антонов написав заяву до поліції. Додому прийшли слідчі, провели обшук. А в частині Костянтина Антонова визнали сзчшником (самовільне залишення військової частини ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу. Gаzеtа.uа). 19 липня минулого року сина мобілізували, розповідає 77-річна Ніна Антонова, мати Костянтина. Добре запам'ятала, бо це був мій день народження. Забіг додому, каже: "Я вже у формі, їду". Від служби не відмовився. Додому приїздив на вихідні. Жили десь у лісі, простудився, поклали в госпіталь, потім перевели в частину. Останній раз спілкувалися з ним у кінці вересня. А потім - жодного дзвінка. Телефон не відповідав. Чоловік пішов до військкомату, написав заяву. Відповіді чекали місяць, а її так і не було. Вирішили звертатися в поліцію. Подзвонила, перепитала: чи можу до них звернутися? А вони сказали, що самі прийдуть. Прийшли, обійшли всі кімнати. Можливо, думали, що ми його тут ховаємо. Писали до обласного військкомату, військової частини, поліції Родина найняла адвоката. - І з того часу нам йшли відписки: одні писали, що сам залишив військову частину. Інші, що не вийшов на шикування, Ніна Іванівна показує сфотографовані документи на телефоні. І ксерокопії заяв, що писали до обласного військкомату, військової частини, поліції. "11.10.2023 молодшого сержанта на шикуванні не було виявлено&hеllір; в шпиталі, куди був направлений на лікування, не було виявлено&hеllір; на телефонні дзвінки не відповідав, місцеперебування невідоме". Так написано у відповідях на запити адвоката із військової частини. Лісник у лісі знайшов могилу, в ній - труп У відповіді від командира військової частини від 10 грудня написано, що Антонов 10 жовтня самовільно залишив військову частину. За даним фактом проводиться службове розслідування. Матеріали справи будуть направлені до органів досудового розслідування. - І тут, більш ніж через півроку приходять і кажуть, що лісник у лісі знайшов могилу, в ній - труп. І жодних документів, лише банківська карта на Костіне ім'я та прізвище, - веде далі жінка. - Експерти після огляду казали: попередньо смерть настала приблизно в кінці вересня. Сказали, що треба їхати на впізнання і здавати зразок ДНК. Набрала номер слідчої. А вона каже: "Ніякого опізнання. Він дев'ять місяців пролежав у землі". Щось іще почала казати. Чи то я її неправильно зрозуміла, чи мені так здалося. Кажу: "Виходить, він сам себе пристрелив, викопав могилу, ліг і закопав?". Костянтин у частині був не один, але родина стверджує поки вони самі не звернулися у поліцію військового ніхто не шукав. - Син був молодшим сержантом у розвідці, - продовжує Ніна Антонова. - До мобілізації працював у чернігівській фірмі "Основа", проводив інтернет. Коли отримав повістку, сам пішов. В голові у нього була гематома, міг лягти на операцію. Відмовився від лікування .Під час навчання дзвонив, казав, що командування його хвалить. Із 10 потрапив 9 разів у мішень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти завдали удару по Чернігівщині Ніна Іванівна показує останні фото сина, де він у військовій формі. Онук надіслав. Коли приходив додому, хотіли з ним сфотографуватися, а він казав: "Мені не можна". Родина у нас військова. Чоловік військовий льотчик, 30 років стажу, підполковник запасу. Пройшов Афганістан. Уявляєте, як йому зараз, коли кажуть, що син самовільно залишив військову частину? Компенсації на поховання не отримали В середині жовтня батькам подзвонили з моргу, каже Марина Шевцова, сестра Костянтина Антонова. Сказали, що результат ДНК позитивний, можна привозити речі та забирати тіло для поховання. Ховали не як військового. Бо офіційно його вважають сзчшником. Компенсації на поховання не отримали. Хоча на це і не розраховуємо. Не треба нам ті гроші. Хочемо, аби було справедливе розслідування. Щоб зняли з брата тавро сзчшника. Бо він не тікав. Востаннє розмовляли з ним 14 чи 15 вересня. Запитував, чи немає військового юриста для консультації. Але що сталося, не сказав. Що вказано у висновку судово-медичної експертизи? Орієнтовна дата смерті з 14 по 23 вересня минулого року. У свідоцтві написано, що встановити причину смерті неможливо. Але в описі стану тіла написано, що в нього численні внутрішні травми грудної клітки та шиї. Ми розуміємо, що там щось сталося. Можливо, брата вбили. Жодного папірця від військової частини не отримали. З нами ніхто не зв'язався. Їхати туди не хочу. Уже минув рік. Мабуть, тих, хто там міг бути і міг бути причетний до цього, немає в тій частині. Можливо, декого і в живих. У документі від них, який отримав адвокат, написано, що на шикування Костя не з'явився 11 жовтня 2023 року. Останню зарплату (грошове забезпечення) отримав за серпень - на початку вересня. Частину лишив батькам, частину собі. За вересень, наскільки нам відомо, нарахувань на картку не було. Не повернули його речі. Що кажуть слідчі? Мати подзвонила. Сказали, що справу не закривають. Та я припускаю, що її можуть закрити за строками давності. Поліція знайшла таксиста, який 20-го чи 21-го вересня віз його з Чернігова до військової частини. Якщо людина хоче втекти, то не їде до частини і не у військовій формі. Інколи бувають думки: мабуть, Бог робить так, щоб ми не знали правди. Не знали, що там насправді відбулося. Батюшка сказав: "Дайте Богу робити його роботу". Якщо продовжувати щось ворушити, добиватися правди, треба повторно робити незалежну судово-медичну експертизу. Наймати адвокатів. Справу можуть розглядати роками. Краще тими грошима допоможу Костіному сину. Мені шкода батьків. Уже у віці. Можуть не пережити цього. Мати ще більш-менш намагається триматися. Тато переносить дуже важко. Для нього це як плювок в обличчя. Не просимо робити з Костянтина героя, але і тавро сзчшника він не заслужив. Я вже не кажу про те, що десь по світу ходить чи ходять його вбивці і залишаються непокараними. Від редакції Якщо прийняти версію командування частини, що Костянтин Антонов залишив частину самовільно, залишається безліч питань, на які немає відповіді. Зокрема: - Чому він не з'явився вдома?; - Де перебував весь цей час?; І головне, факт його загибелі та факт самого вбивства означає, що вбивство справді не розкрито і вбивці не покарані. Крім того, очевидно, потребує ретельної перевірки і сама версія того, що військовий саме самовільно залишив частину, адже без цього слідство ніколи не буде проведено об'єктивно. Сьогодні кримінальне провадження ведеться за статтею 407 ("Самовільне залишення військової частини або місця служби), розслідує справу Державне Бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Чернігівської обласної військової прокуратури. На запит редакції про хід розслідування Оксана Згіблова, начальниця відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР відповіла, що Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює особливий порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування для сторін та учасників кримінального провадження. За цим порядком редакція належить до "інших учасників кримінального провадження, і може реалізувати своє право "на отримання відповідної інформації" лише "з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливими". Іншими словами - таємниця слідства. Виходить, замкнуте коло: якщо військовий самовільно залишив військову частину, або загинув не на фронті, розслідування проводить Державне бюро розслідувань, а не поліція. А якщо версія про самовільне залишення частини не відповідає дійсності, хто перевірить її? Редакція звернулась до прокурора Чернігівської обласної військової прокуратури за письмовим дозволом про надання редакції інформації про хід слідства. Можливо, це зрушить справу з місця.

Якщо занотовувати власні думки і мрії, то це допоможе вам отримати бажане. Записування має безліч переваг. Воно допомагає запам'ятовувати важливі речі, очищає розум і дозволяє відчувати наші емоції та працювати над ними, впевнений американський автор літератури про психологію Роберт Гріза. Завантаженість життя це те, з чим ми всі стикаємося так чи інакше. Легко потрапити під цей вплив. Коли ми постійно перескакуємо з однієї справи на іншу, турбуючись про все і всіх, намагаючись бути в курсі подій, ми можемо просто забути про свої мрії. Іноді це може тривати певний час, а іноді - роками чи навіть десятиліттями. Статистично 80% людей навіть не замислюються щодо власних цілей і мрій. Щодо решти 20% -16% не записують їх, 3% забувають і лише 1% записує все та регулярно їх переглядає. Люди, які записують свої прагнення на папері, мають більшу ймовірність реалізувати їх і перетворити абстрактні мрії на конкретні плани. Як записувати мрії та плани Подумайте, що для вас важливо Що більше ми зайняті, то менше пам'ятаємо, що для нас дійсно важливо. Регулярно виділяйте час на обмірковування того, що для вас є найважливішим, та оцінювання - чи потрібно воно вам насправді, чи ні. Можливо, щоб досягти мети, необхідно вжити певних коректив на шляху до неї. Створіть карту бажань В інтернеті існує безліч варіантів для створення карти бажань. Ви можете обрати той, що вам сподобається. Карта бажань цікава тим, що ви можете не лише записати власні мрії, а й зобразити їх малюнками, картинками чи фото. Подібна візуалізація спонукає вас до несвідомих дій і кроків до мети. Свою карту краще почепити в такому місці, де ви будете її систематично бачити, але щоб вона не впадала в око вашим гостям і близьким. Нехай шлях до мрії залишається тихим. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ким ви є насправді: 10 типів характерів, які відкриють внутрішній світ Мантра мрії Якщо вам подобаються медитації та мантри, ви можете створити свою, проговоривши власні бажання і записавши їх на аудіо. Можна піти далі та накласти на свій голос улюблену музику, яка розслабляє вас, а потім прослуховувати все це, налаштовуючи себе на необхідні вібрації здійснення мрій. Якщо ви написали свою мету на папері та залишили на видному місці, це допоможе вам завжди бачити її і нагадуватиме вам про неї. Таке зберігання робить інформацію доступною. Записування також допомагає вашому мозку краще запам'ятати мету, оскільки процес запам'ятовування містить аналіз і вибір інформації для збереження в пам'яті. Іншими словами, написання підвищує ймовірність того, що ви згадаєте свою мету та закріпите її в пам'яті. Коли ви створюєте ментальний образ своєї цілі, ви активно генеруєте його у своєму розумі - перший приклад ефекту генерації. Другий випадок ефекту генерації виникає, коли ви викладаєте свою мету словами на папері. Коли ви пишете, ви повторно обробляєте та регенеруєте уявний образ, посилюєте його важливість і втілюєте в реальність. У холодні місяці, коли за вікном темінь і мряка, вибратися з-під ковдри досить важко. Таке буває з кожним й іноді потрібно просто відпочити. Але для десятків мільйонів людей по всьому світу відпочинку буде не досить. Вони переживають сезонний афективний розлад, більш відомий під назвою "сезонна депресія". Це коли, чим глибша осінь, тим людині сумніше. Якщо у вас є прояви такого стану, перевірте ознаки.

Дослідники вважають, що розшифрували клинописний текст вавилонян, що вказує на місце розташування ковчега Ноя. Вченим вдалося дешифрувати найдавнішу карту світу, висічену на табличці близько 3 тис. років тому. Вони вважають, що серед малюнків на табличці зображена карта до “Ноєвого ковчега”. Вавилонський артефакт, названий Іmаgо Мundі, виглядає як кругова діаграма з клинописними символами, які вавилоняни використовували … Стаття Учені знайшли карту до «біблійного скарбу»: куди вона веде з'явилася спочатку на Цікавості.