Search trend "Хрещення 2024"

Sign up, for leave a comments and likes
Еспресо on espreso.tv
Козацькі гетьмани, Шевченко і замордований татарами мученик: що відомо про собор у Каневі, який остаточно покинув московський патріархат
Еспресо розповідає про найстаріший собор Черкащини, його історію та значення для української духовності.Фото: uарс.tе.uаКнязівська добаУспенський, або ж Юріївський собор був збудований майже 900 років тому – у 1144 році великим князем київським Всеволодом Ольговичем, правнуком Ярослава Мудрого. Перша церква мала посвяту Юрію/Георгію. Його вважають найдавнішою архітектурною спорудою з часів Київської Русі в межах Черкаської області.За переказами дві церкви, невідомо ким збудовані, "пливли" з Царгорода. Одна із них зупинилась в Каневі, а інша – в Києві. Це, ймовірно, може свідчити, що Канів існував уже в роки хрещення Русі, хоч перша згадка датована 1078 роком. Собор є класичним зразком візантійської архітектури того часу. Малий шестистовпний хрестовокупольний одноверхий храм схожий до київських церков – Кирилівської й Богородиці Пирогощі. У верхніх частинах стін розміщені вузькі аркові вікна, а його ніші прикрашені фресковим орнаментальним розписом. Собор, хоч і зазнавав чисельних реконструкцій, добре зберіг риси старої архітектури. Храм у Каневі побудували на честь святого Юрія не випадково. Місто було розташоване в прикордонній смузі, де Русь межувала з кочовим півднем. Кочівники часто нападали на ці землі, а чоловіки брали зброю навіть у поле. Тому святий Георгій Побідоносець був у цих краях дуже шанованим святим. Ще один історичний факт, пов'язаний із храмом, увіковічений на меморіальній дошці при вході в собор. Після нищівної поразки війська новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на р. Каялі у 1185 році під стінами церкви руські князі гуртували свої сили й оборону від половців, щоб не пустити ворога вглиб своєї країни. Після зруйнування Канева військами Батия в 13 ст. собору вдалося вціліти, однак багато років він стояв напівзруйнованим. Успенський собор у Каневі, фото: uарс.tе.uаОстанній пристанок гетьманівСтаном на 16 ст. храм відбудували та укріпили для захисту при боротьбі з татарами – церква служила сховищем для міщан під час набігів.Крім того, канівський храм мав велику повагу серед козацтва. Після того, як у 1587 році гетьмана Івана Підкову стратили у Львові, його побратими викрали тіло і привезли поховати саме сюди, під Чернечою горою. Тут же, в місцевому монастирі доживав віку ще один гетьман, найближчий соратник Підкови – Яків Шах. Він також тут похований. Деякі дослідники вважають, що в цій церкві відспівували й гетьмана Самійла Кішку. Таким чином Канів став своєрідним козацьким некрополем.Святий Макарій КанівськийТрагічна сторінка собору датована 1678 роком. Під час кількаденної турецько-татарської облоги обороною храму керував архімандрит Макарій Токаревський. Врешті татари обклали собор дровами, соломою і підпалили. Захисники храму здалися в полон, їх піддали тортурам."Макарій зустрів ворогів з хрестом у руках на паперті храму, в якому зачинилися братія і народ. Турки вимагали від преподобного відкрити храм і видати їм монастирські скарби. Почувши відповідь святого, що його скарб на Небі, розлючені розбійники повісили настоятеля за руки й за ноги між двома стовпами, а потім почали катування. Через два дні преподобномученику відрубали голову, а храм разом з усім, що знаходився в ньому народом, спалили. Полум’я не знищило тіла преподобномученика, його поховали на місці згарища. У 1688 році мощі святого були знайдені нетлінними й перенесені в Переяславський Вознесенський монастир", – пишуть про ті події на сайті Православної церкви України.Тепер поруч з храмом Успіння розташований пам'ятник святому Макарію, а його мощі зберігаються в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Черкасах.Макарія Токаревського канонізувала ПЦУ і вшановує пам’ять двічі на рік: 7 вересня у день його смерті та 13 травня на день перенесення його святих мощей.фото: uарс.tе.uаВідновлення і греко-католики в соборіПісля цих трагічних подій майже півтора століття церква св. Георгія стояла пусткою. До 1810 р. собор перебував у руїнах. На прохання отців-василіян (чернечий орден греко-католиків) поміщик Казарин відновив його, спорудивши дзвіницю і симетричну до неї башту. Храм набув рис класицизму. "Православні ченці залишили Канів і перебралися до Мошногірської обителі. У Каневі сформувалася невеличка василіанська спільнота, що складалася спершу із трьох, а згодом з п’яти осіб", – йдеться на сайті УГКЦ.У Каневі було засновано парафіяльну школу. Саме завдяки їй та освітній діяльності, після того, як місто увійшло до складу Російської імперії внаслідок другого поділу Речі Посполитої, царська влада не розформувала чернечий осередок. Але не надовго."Після Польського повстання 1830–1831 років російська влада розпочала заходи, спрямовані на ліквідацію Унійної Церкви в Російській імперії. Насамперед удар був спрямований проти василіанських монастирів. 1833 року була зачинена Канівська обитель. Успенський храм був переданий у підпорядкування православного духовенства, а повітове училище продовжувало функціонувати вже як цілком світський заклад. Останні п’ятеро унійних ченців перейшли до монастиря в Умані. Історія греко-католицької присутності в Каневі була перервана на понад півтори сотні років", – пишуть у матеріалі на сайті УГКЦ.Після передачі в 1833 році собору в розпорядження православної церкви, його перейменували на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1844 році, до 700-річчя храму, церкву оголосили соборною, з того часу вона й носить назву – Канівський собор в ім’я Успення Божої Матері.Успенський собор у Каневі із висоти пташиного польоту, фото: 18000.соm.uаОстання путь Тараса ШевченкаЗ Успенським собором пов'язане також ім'я Тараса Шевченка – саме тут його відспівували перед похованням на Чернечій горі. Після того, як 58 днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, було перевезено в Україну. "Родичі хотіли поховати письменника в Києві й один із них, Варфоломій Шевченко прийняв рішення і розпорядився копати яму на Щековиці (гора в Києві,) але приятель Шевченка Григорій Честахівський наполягав на похованні у Каневі, адже він завжди мріяв про "тихе пристанище і спокій коло Канева", – йдеться на сайті tаrаs-shеvhеnkо.соm.uа. 19 травня 1861 року труну понесли на руках до пароплава, який доставив прах письменника в Канів. Генерал-губернатор заборонив будь-які промови в церкві, люди виголошували на шляху від церкви до пароплава, який перевіз останки з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, де українська громада прощалася з Кобзарем, а після панахиди, в якій брали участь 2000 людей, домовину віднесли на Чернечу гору, туди ж перенесли дерев'яний хрест і встановили на могилі."Академік Микола Біляшівський записав такі свідчення місцевого жителя: "Шевченко більш усього облюбував гору Чернечу, де тепер його могила, казав: "Оце могила Підкови, отут і мене поховайте"", – писала "Історична правда".Радянський періодУ роки СРСР ставлення влади до церковного життя було різко негативним. У 1920-их роках була проведена масова конфіскація церковного майна. Закрили храм у 1935-му – тут почали зсипати зерно. У зв'язку з тим, що собор був закритим, Великоднє богослужіння 1937-го (а воно співпало із шанованим у СРСР Днем трудящих) священники проводили вдома. Після цього почалися переслідування, йдеться в нарисі про історію Канівського Успенського собору "Оберіг і надія землі канівської". Були розстріляти канівські священники Всеволод Кудрицький, Василій Терлецький, Феофан Мрачківський, Воніфатій Лопата та інші.У процесі реставрації собору 1966—1970 років були знайдені староукраїнські елементи. У 1972-1990 р.р. у приміщенні собору функціонував Канівський музей народного декоративного мистецтва.Останні рокиПісля реставрації у 1993 році собор передали релігійній громаді УПЦ МП. Через 10 років виконком Канівської міської ради дозволив УПЦ МП оформити право власності на собор. У 2024 році Господарський суд Черкаської області визнав приватизацію церкви незаконною. "Протягом останніх 20 років собор незаконно перебував у власності Української православної церкви. Завдяки системній і наполегливій роботі команди Міністерства культури та стратегічних комунікацій України спільно зі Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області вдалося відновити справедливість і забезпечити реєстрацію речових прав та юридичне оформлення повернення пам’ятки у державну власність", – підкреслювали в Міністерстві культури, наголошуючи, що ця подія є черговим кроком у боротьбі за відновлення історичної справедливості.Успенський собор у Каневі, Фото: 18000.соm.uаВ серпні 2024 року парафіяни прийняли рішення перейти до Православної церкви України, повідомляла Релігійно-інформаційна служба. У лютому 2025 року собор увійшов до складу Шевченківського національного заповідника, а в травні його офіційно передали Православній церкві України. "Процес очищення українських святинь  є тим пріоритетом, який вимагає ефективних рішень. Тим більше, що діяльність московських релігійних організацій заборонена законом", – прокоментував таке рішення громади міністр культури Микола Точицький.Успенський собор у Каневі офіційно передали Православній церкві України, фото: uарс.tе.uа
we.ua - Козацькі гетьмани, Шевченко і замордований татарами мученик: що відомо про собор у Каневі, який остаточно покинув московський патріархат
Еспресо on espreso.tv
Між бажанням та реальністю: що стоїть на заваді Україні отримати 10 ЗРК Раtrіоt. Пояснюємо
Пропозиція Зеленського щодо придбання 10 ЗРК Раtrіоt пролунала на тлі трагічного удару по Сумах, який став найсмертоноснішою російською атакою 2025 року, забравши десятки життів і підкресливши критичну вразливість української протиповітряної оборони. Ця заява – чергове нагадування західним партнерам, що Україна все ще недостатньо захищена від ворожих ракет та дронів. Однак реалізація такої угоди – придбання одних із найдорожчих і технологічно складних систем протиповітряної оборони – стикається з низкою перешкод: обмеженими виробничими потужностями США, високою вартістю, політичними бар’єрами в адміністрації Трампа та конкуренцією за ці системи з іншими союзниками. Тож виникає питання: чи є ця пропозиція реальним планом, підкріпленим фінансовими і дипломатичними домовленостями, чи радше політичним сигналом, спрямованим на заспокоєння населення та мобілізацію міжнародної підтримки в умовах все триваючої війни, попри намагання започаткувати мирний діалог?Про це і не тільки розповість Еспресо. Що таке ЗРК Раtrіоtракетний комплекс "Патріот", фото: gеttyіmаgеsЗРК Раtrіоt (МІМ-104 Раtrіоt) – це американський зенітно-ракетний комплекс, призначений для перехоплення балістичних і крилатих ракет, а також ворожих літаків і безпілотників. Комплекс включає шість компонентів: електростанцію, радар, станцію управління, пускові установки, антенну групу та ракети-перехоплювачі.Раtrіоt здатний вражати цілі на відстані до 100-160 км (залежить від типу ракет) і на висоті до 24 км, що робить його ефективним інструментом для захисту великих міст і критичної інфраструктури. Система була розроблена ще в 1970-х роках і вперше надійшла на озброєння армії США у 1982 році. Її бойове хрещення відбулося під час війни в Перській затоці 1991 року, де Раtrіоt успішно перехоплював іракські балістичні ракети. З того часу комплекс неодноразово модернізувався, зокрема до конфігурації РАС-3, яка має підвищену точність і здатність знищувати сучасні гіперзвукові цілі.Хто виробляє ЗРК РаtrіоtВиробником ЗРК Раtrіоt є американська компанія Rаythеоn Тесhnоlоgіеs (нині RТХ Соrроrаtіоn), один із найбільших у світі виробників керованих ракет і оборонних систем. Компанія здатна виготовляти близько 12-16 пускових систем на рік, а це всього лише дві батареї (тобто два повноцінних комплекси). Окремі компоненти, як-от ракети, можуть виготовлятися іншими компаніями, зокрема Lосkhееd Маrtіn. Вони можуть створювати на рік близько 500 ракет. Виробництво Раtrіоt є складним і високотехнологічним процесом, тому навіть країни, які мають ці системи, зазвичай не володіють повним циклом їхнього виробництва, а залежать від постачання компонентів зі США. Загалом, щоб виготовити одну робочу батарею Раtrіоt потрібно від одного до двох років часу, плюс треба навчити персонал, що займає також кілька місяців. Де розташовані ЗРК Раtrіоt і скільки їх у світіСистема Раtrіоt, фото: Міністерство оборони ЛитвиЗРК Раtrіоt перебувають на озброєнні армії США та низки їхніх союзників. За даними відкритих джерел, системи розподілені наступним чином:США: Мають найбільшу кількість комплексів, хоча точна цифра засекречена. За оцінками Вrеаkіng Dеfеnsе, у 2023 році їх було 60 батарей (кожна батарея включає кілька пускових установок – у більшості від 4 до 8, кожна з 4 ракетами). У планах було збільшити ще на 20. Зрозуміло, що ця цифра є надто малою для всієї території США та їх закордонних баз. Тобто у США їх обмежена кількість, хоча присутнє доволі значне число цих систем на складах у випадку війни. Європа: Раtrіоt є в арсеналах Німеччини (10-12 батарей), Греція (6 батарей), Нідерландів (4 батареї), Польщі (2 батареї) та Румунії (4 батареї), Швеція (4 батареї), Іспанія (5 батарей).Близький Схід і Азія: ОАЕ (12 батарей), Катар (11 батарей), Туреччина (5 батарей), Ізраїль (нещодавно 3 батареї повернули у США і замінили їх на власну систему), Саудівська Аравія (8 батарей), Кувейт (5 батарей), Південна Корея (8 батарей), Тайвань (4 батареї), Японія (6 батарей).Варто також розуміти, що всі ці батареї Раtrіоt у світі також проходять ремонтні роботи та оновлення, тому робота з ними – це постійний процес і взаємодія з виробником. Як вже було зазначено, виробництво нових систем та ракет обмежене через високу складність і тривалість. Тим більше, що чимало країн замовили їх та очікують нові поставки (США, Румунія, Польща, Швейцарія, Марокко). Як ЗРК Раtrіоt з’явилися в Україні та скільки їхВперше Україна отримала ЗРК Раtrіоt весною 2023 року в межах військової допомоги від західних партнерів для захисту від російських ракетних атак. Системи були передані:США - надали щонайменше дві батареї Раtrіоt;Німеччина - передала три батареї.Нідерланди - спільно з іншими країнами брали участь у постачанні компонентів.Станом на зараз в Україні, за даними Dеfеnсе Ехрrеss, ймовірно, є 6 батареї Раtrіоt, хоча точна кількість не розголошується з міркувань безпеки. Як вже було зазначено, кожна батарея включає 4-8 пускових установок, радар і командний центр. Ці системи активно використовуються для захисту великих міст, насамперед столиці, від російських балістичних і крилатих ракет.Та проблемою залишається дефіцит ракет до Раtrіоt, оскільки вони дорогі (одна ракета коштує 2-4 млн доларів) і виробляються обмеженими партіями для двох десятків країн. Це одна з головних проблем про яку ще два місяці тому заявив і сам президент Зеленський, що Раtrіоt може стояти біля міста, а ракет до нього вже немає. Якщо за президента Байдена ракети постачалися досить великими партіями та використовувалися регулярно, то вже за президента Трампа українці змушені берегти ракети до Раtrіоt. Крім того, постійні російські атаки змушують Україну часто маневрувати цими системами, що ускладнює їхнє ефективне використання.Чи реально купити Україні 10 ЗРК РаtrіоtЩе у квітні минулого року президент Володимир Зеленський говорив, що Україні потрібно 25 батарей ЗРК Раtrіоt. Однак, якщо на весну 2024 року у нас було 3 такі батареї, то за рік часу їх  число виросло лише на половину – до шести. Та вже у квітні цього року президент Зеленський інтерв’ю телеканалу СВS Nеws заявив, що Україна готова придбати 10 систем Раtrіоt за 15 мільярдів доларів, щоб захистити ключові міста, такі як Дніпро, Харків, Одеса та інші. Він наголосив, що деякі європейські партнери готові допомогти з фінансуванням угоди. Крім цього Зеленський також запропонував альтернативні варіанти: отримання ліцензій на виробництво Раtrіоt і ракет в Україні або оренду систем у країн, де вони не використовуються активно (наприклад, у державах Близького Сходу чи Азії).За його словами, 10 систем могли б забезпечити базовий захист цивільної інфраструктури та населення від російських атак. Зеленський підкреслив, що питання не у фінансах, а в політичній волі та наявності систем у США.Однак на практиці реалізація пропозиції Зеленського стикається з цілим рядом серйозних перепон:Обмежене виробництво: Виробничі потужності Rаythеоn не дозволяють швидко виготовити 10 нових батарей. Навіть для США та їхніх союзників черга на постачання Раtrіоt розтягується на роки. Вже не кажучи про ракети, яких постійно бракує. Навіть, якби США виготовляли лише для нас нові Раtrіоt, знадобилося б 4-5 років, щоб отримати додаткові 10 систем. Як відзначає військовий експерт, засновника БО "Реактивна пошта" Павло Нарожний, у цьому випадку робочим варіантом міг би бути сценарій, коли б американці зняли свої батареї та продали готові системи, у підсумку замінивши їх на нові, як вони це зробили раніше з іншими видами зброї. Політичні фактори: США контролюють експорт Раtrіоt через їхню стратегічну важливість. Президент США Дональд Трамп, коментуючи пропозицію Зеленського, дав неоднозначну відповідь, натякнувши на відповідальність України за війну, кажучи, що "Зеленський завжди хоче ракет". У німецькому Віld написали, що Трамп відкинув ідею Зеленського. Як відзначають у виданні, президент США "настільки захоплений" переговорами з російським диктатором Путіним, що навіть "не хоче заробляти гроші на захисті України". Тим більше як пише Тhе Есоnоmіst, Трамп досі має намір домовитися про мир до кінця ще цього місяця, хоча це й виглядає нереальним. Конкуренція за системи: США активно постачають Раtrіоt іншим союзникам, що зменшує доступність систем для України. Зеленський неодноразово висловлював розчарування, що системи передаються іншим країнам, тоді як Україна залишається в дефіциті, хоча безперервно захищається від агресії Росії. Ліцензування виробництва: Надання Україні ліцензій на виробництво Раtrіоt є малоймовірним через складність технологій і побоювання США щодо витоку секретної інформації. Навіть близькі союзники США не мають повного циклу виробництва.Висока вартість: Як вже згадувалося, одна батарея коштує приблизно 1,5 млрд доларів (з урахуванням ракет і супутнього обладнання). Хоча Зеленський заявив, що Україна готова знайти кошти (оскільки своїх вільних у нас немає), та це потребує часу та нових домовленостей з європейськими партнерами, які, ймовірно, платили б за це гроші. Чому Зеленський зробив таку пропозиціюРосійські ракетні атаки на українські міста, зокрема на енергетичну та цивільну інфраструктуру, завдають величезних збитків та забирають багато життів. Раtrіоt є однією з небагатьох систем, здатних ефективно протистояти балістичним ракетам, таким як "Іскандер" чи "Кинджал".Зеленський, шукаючи нові підходи для співпраці з непередбачуваним Трампом, прагне продемонструвати готовність України платити за власну безпеку, щоб уникнути постійних звинувачень у залежності від безкоштовної допомоги. Тому 9 квітня президент заявив, що Україна готова купити в американців зброї навіть на 30-50 мільярдів доларів. Це також сигнал союзникам, що Україна шукає довгострокові рішення, а не лише тимчасову підтримку. Тобто у контексті заяв Трампа про необхідність припинення війни, Зеленський намагається показати, що Україна готова до конкретних дій для захисту, за які готова платити, а не лише до прохань про допомогу. "Це свідчить про дорослішання України. Ми поступово переходимо від того, що покладаємося на чиюсь допомогу, і намагаємося самостійно вирішувати власних питань. Джерело фінансування таких закупівель є окремим питанням. У довгостроковій перспективі це можуть бути кошти, отримані від української економіки, але наразі є висока ймовірність того, що європейські країни готові платити за власну безпеку подібні суми, і навіть більші", - зазначив військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих в етері Еспресо.Ще одним важливим аспектом заяви Зеленського про нові є Раtrіоt внутрішньосуспільний чинник. Адже його пропозиція пролунала одразу після трагічного ракетного удару по Сумах 13 квітня, який став найсмертоноснішою атакою Росії цього року, забравши десятки життів і викликавши хвилю суспільного обговорення. Ця подія підкреслила гостру нестачу ефективних систем ППО для захисту великих прифронтових міст на четвертому році війни. Тому заява Зеленського про готовність купити 10 систем Раtrіоt мала на меті не лише запустити зовнішньополітичний ефект, але й внутрішній – продемонструвати населенню, що влада активно шукає шляхи вирішення проблеми захисту від російських атак. Це особливо важливо в умовах зростання суспільної втоми від війни, економічних труднощів та інфляційного тиску. Щоб показати, що основна перешкода зараз - це позиція США.Які альтернативи може мати Україна Тож пропозиція Зеленського купити 10 ЗРК Раtrіоt за 15 мільярдів доларів наштовхується на багато перепон. Тому Україна шукає альтернативи, спираючись на інші західні системи ППО та власну розробку стратегічного ЗРК, яка може змінити правила гри. Серед західних альтернатив – французько-італійська SАМР/Т, здатна перехоплювати балістичні ракети на відстані до 35 км, норвезько-американська NАSАМS (до 50 км, ефективна проти крилатих ракет) та німецька ІRІS-Т SLМ (до 40 км, ідеальна для дронів і літаків). Є також ізраїльська Dаvіd’s Slіng ("Праща Давида"), яка може змагатися з Раtrіоt за дальністю, але її постачання ще більш ускладнене. Ці системи, уже частково використовувані Україною, доповнюють її ППО, але лише SАМР/Т і Dаvіd’s Slіng наближаються до можливостей Раtrіоt у боротьбі з балістичними загрозами, такими як "Кинджал". Однак їхня доступність обмежена, а ракети до них – дефіцитні.Та справжня надія України – у власній розробці ЗРК, яка може перевершити Раtrіоt. За даними Dеfеnsе Ехрrеss, ще з 2022 року, коли війна виявила критичну потребу в потужній ППО, українські інженери, зокрема з Південного машинобудівного заводу, активно взялися за створення системи стратегічного рівня. У квітні 2025 року міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав європейців інвестувати в цей проєкт, а міністр Герман Сметанін підтвердив: Україна працює над аналогом Раtrіоt, який зможе збивати балістичні та гіперзвукові ракети, навіть той же російський "Орєшник". Експерти припускають, що система матиме дальність понад 150 км і може бути вдвічі потужнішою за Раtrіоt, можливо, завдяки технологіям, схожим на надсучасну американську ракету SМ-6. Як відзначає авіаційний експерт Костянтин Криволап в коментарі РБК-Україна, цей проєкт – не просто мрія. Адже ще у 2016 році Україна показувала прототипи, а з початком війни розробка отримала найвищий пріоритет. Він зазначає, що талановиті українські інженери здатні створити таку зброю, як це було з ракетою "Нептун".Звісно, що шлях до власного потужного ЗРК непростий. Розробка потребує мільярдів доларів, безпечних заводів і 5-10 років на випробування, як це було з ізраїльською системою при активній допомозі США. Та російські атаки на оборонні підприємства додають ризиків. Тож Україна шукає партнерів – Швецію з її радарами Sааb чи Норвегію, яка вже інтегрує українські ракети в NАSАМS. Поки власна система не готова, Україна покладається на західні поставки, але робота над власним ЗРК, який закриє небо, триває, даючи надію на безпечне майбутнє.Читайте також: Удари ЗСУ по ракетній базі РФ, снаряди для України з Європи і для Росії з КНДР - у кого більше. Колонка Сергія Згурця
we.ua - Між бажанням та реальністю: що стоїть на заваді Україні отримати 10 ЗРК Раtrіоt. Пояснюємо
Еспресо on espreso.tv
NYТ: Партнерство: Таємна історія війни в Україні
Еспресо наводить переклад великого матеріалу Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Весняного ранку через два місяці після того, як війська Володимира Путіна вторглись в Україну, конвой без розпізнавальних знаків під’їхав до одного з київських перехресть і забрав двох чоловіків середнього віку в цивільному одязі.Залишивши місто, конвой, у складі британських командос — без форми, але сильно озброєних — попрямував 400 миль на захід, до польського кордону. Перехід був безперешкодним, за дипломатичними паспортами. Далі вони доїхали до аеропорту Жешув-Ясьонка, де на стоянці вже чекав вантажний літак С-130.Це були найвищі українські генерали. Їхньою метою був Клей Казерне — штаб-квартира Сухопутних військ США в Європі та Африці — у Вісбадені, Німеччина. Їхньою місією було допомогти створити одну з найкраще збережених таємниць війни в Україні.Один з чоловіків, генерал-лейтенант Михайло Забродський, згадує, як його вели сходами на пішохідний місток, з якого відкривався вигляд на просторий головний зал казарми у Тоні Басі. До війни це був спортивний зал, де проводили загальні збори, виступи армійського оркестру та змагання скаутів. Тепер генерал Забродський спостерігав за офіцерами з країн коаліції, що працювали в лабіринті тимчасових кабінетів, організовуючи перші західні поставки в Україну батарей артилерії М777 та 155-мм снарядів.Потім Забродського провели в кабінет генерал-лейтенанта Крістофера Т. Донаг'ю, командира 18-го Повітряно-десантного корпусу, який запропонував партнерство.Розвиток та внутрішня робота Центру були відомі лише обмеженому колу американських та союзницьких чиновників, але це партнерство в галузі розвідки, стратегії, планування та технологій стало таємною зброєю в тому, що адміністрація Байдена назвала своєю метою — як врятувати Україну, так і захистити загрозливий порядок після Другої світової війни.Сьогодні цей порядок — разом із захистом України — перебуває на волосині, оскільки президент Трамп шукає примирення з паном Путіним і обіцяє завершити війну. Для українців ознаки не надто втішні. В умовах боротьби великих держав за безпеку та вплив після розпаду Радянського Союзу новоутворена незалежна Україна стала державою, що опинилася в центрі, її нахил на Захід усе більше лякав Москву. Тепер, коли розпочались переговори, американський президент безпідставно звинувачує українців у початку війни, тисне на них, щоб вони поступилися значною частиною своїх мінеральних багатств, і просить українців погодитися на припинення вогню без обіцянки конкретних американських гарантій безпеки — мир без впевненості у тривалості миру.Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеs Пан Трамп вже почав згортати елементи партнерства, яке було укладене у Вісбадені навесні 2022 року. Але щоб зрозуміти його історію, потрібно краще усвідомити як українці змогли пережити три довгі роки війни, зіткнувшися з набагато більшим і потужнішим ворогом. Це також дає змогу побачити через таємне віконце як війна призвела до сьогоднішнього крихкого стану.З дивовижною прозорістю Пентагон надав публічний список озброєнь на суму 66,5 мільярда доларів, що поставили Україні — включаючи, за останніми підрахунками, понад півмільярда патронів та гранат для стрілецької зброї, 10 000 протитанкових комплексів Jаvеlіn, 3000 систем ППО Stіngеr, 272 гаубиці, 76 танків, 40 систем високої мобільності артилерійських ракет, 20 вертольотів Мі-17 та три батареї ППО Раtrіоt.Але розслідування Nеw Yоrk Тіmеs показує, що Америка була залучена до війни значно ближче та ширше, ніж було відомо раніше. У критичні моменти партнерство стало опорою для українських військових операцій, які, за підрахунками США, призвели до загибелі або поранення понад 700 000 російських солдатів. (Україна оцінює свої втрати в 435 000.) Пліч-о-пліч у командному центрі місії у Вісбадені американські та українські офіцери планували контрнаступи Києва. Масштабна розвідувальна діяльність США як керувала стратегічними бойовими діями, так і передавала точні дані для цілевказівників українським солдатам на полі бою.Один з європейських розвідувальних керівників згадував, як був здивований, дізнавшись, наскільки глибоко його колеги з НАТО були залучені до українських операцій. "Вони тепер частина ланцюга знищення", — сказав він.Основною ідеєю партнерства було те, що ця тісна співпраця може дозволити українцям досягти найнеймовірнішого досягнення — завдати нищівного удару російським загарбникам. І в результаті ударів після успішних атак у перші тижні війни — завдяки відвазі та майстерності українців, але й через некомпетентність росіян — ця амбіція аутсайдера все більше ставала реальністю.Одним із перших доказів концепції стало наступальне знищення однієї з найстрашніших російських бойових груп — 58-ї об’єднаної армії. У середині 2022 року, використовуючи американську розвідку та цілевказівники, українці здійснили ракетний обстріл по штаб-квартирі 58-ї армії в Херсонській області, вбивши генералів та офіцерів штабу. Знову і знову група перебазовувалась на нову позицію; кожного разу американці знаходили її, а українці знищували.Далі на південь партнери націлилися на кримський порт Севастополь, де російський Чорноморський флот завантажував ракети, призначені для українських цілей, на бойові кораблі та підводні човни. На піку контрнаступу України у 2022 році, в передранкову пору, рій морських дронів за підтримки Центрального розвідувального управління атакував порт, пошкодивши кілька бойових кораблів і змусив росіян почати їхнє відведення.Але врешті-решт партнерство ослабло, а хід війни змінився через суперечки, неприязнь і розбіжності в імперативах і цілях.Українці інколи вважали американців надмірно нав'язливими та контролюючими — типовими патерналістами. Американці, у свою чергу, не завжди розуміли, чому українці не приймають хороші поради.Американці зосереджувалися на вимірюваних, досяжних цілях, тоді як українці постійно прагнули великої перемоги, яскравої, блискучої нагороди. Українці, в свою чергу, часто вважали, що американці їм заважають. Вони прагнули виграти війну повністю. Попри те, що американці поділяли цю надію, вони намагалися гарантувати, щоб українці не програли її.З часом, отримавши більшу автономію в партнерстві, українці все більше приховували свої наміри. Вони постійно обурювались тим, що американці не могли або не хотіли надати їм всі бажані види зброї та інше обладнання. Американці, в свою чергу, обурювались, сприймаючи вимоги українців як необґрунтовані, а також через їхню неохоту робити політично ризиковані кроки для зміцнення своїх значно менших сил.Тактичний рівень партнерства приносив один успіх за іншим. Однак у найважливіший момент війни — в середині 2023 року, коли українці почали контрнаступ, щоб набрати переможний імпульс після успіхів першого року — стратегія, розроблена у Вісбадені, стала жертвою внутрішньої політики України: президент Володимир Зеленський проти його військового керівника (і потенційного політичного суперника), а військовий керівник — проти свого впертого підлеглого-командувача. Коли пан Зеленський став на бік підлеглого, українці витратили величезні ресурси і людські сили на зрештою безплідну кампанію з відновлення зруйнованого міста Бахмут. За кілька місяців весь контрнаступ завершився безрезультатною поразкою.Партнерство функціонувало в тіні найглибших геополітичних страхів — того, що пан Путін може розглядати це як порушення червоної лінії військового втручання і здійснити свої часто озвучувані ядерні погрози. Історія цього партнерства показує, як близько американці та їхні союзники інколи підходили до цієї червоної лінії, як дедалі серйозніші події змусили їх — як стверджують деякі, занадто повільно — просунути її на більш небезпечні позиції і як вони ретельно розробляли протоколи, щоб залишатись на безпечній стороні цієї лінії.Знову і знову адміністрація Байдена дозволяла таємні операції, які раніше забороняла. Американські військові радники були відправлені до Києва і пізніше отримали дозвіл наближатися до лінії фронту. Військові та офіцери ЦРУ у Вісбадені допомагали планувати та підтримувати кампанію українських ударів в анексованому Росією Криму. Зрештою, військовим, а потім і ЦРУ, дали зелене світло для точкових ударів глибоко всередині самої Росії.У деяких аспектах Україна була, на ширшій картині, реваншем у довгій історії проксі-військових конфліктів між США та Росією — В’єтнам у 1960-х, Афганістан у 1980-х, Сирія три десятиліття потому.Це також був грандіозний експеримент у веденні війни, який мав не лише допомогти українцям, а й принести американцям уроки для будь-якої майбутньої війни.Під час війн проти Талібану та Аль-Каїди в Афганістані та проти Ісламської держави в Іраку і Сирії американські війська проводили власні наземні операції і підтримували операції своїх місцевих партнерів. В Україні, на відміну від цього, американським військовим не було дозволено направляти своїх солдатів на поле бою, і їм доводилось допомагати віддалено.Чи буде точне цілевказування, відточене проти терористичних груп, ефективним у конфлікті з однією з найбільших армій світу? Чи будуть українські артилеристи без вагань стріляти зі своїх гаубиць по координатах, надісланих американськими офіцерами, що знаходяться у штабі за 1300 миль? Чи будуть українські командири на основі розвідки, переданої безликим американським голосом, який благав: "Там нікого немає — вперед", віддавати наказ піхотинцям увійти до села, розташованого за лінією фронту?Відповіді на ці питання — насправді вся траєкторія партнерства — залежали від того, наскільки добре американські та українські офіцери зможуть довіряти один одному."Я ніколи не буду тобі брехати. Якщо ти мені збрешеш — все, ми закінчили", — згадував генерал Забродський, як генерал Донаг'ю сказав йому на їхній першій зустрічі. "Я відчуваю те саме", — відповів українець.Частина 1. Створення довіри — і вбивчої машиниСередина квітня 2022 року, приблизно за два тижні до зустрічі у Вісбадені. Американські та українські військово-морські офіцери проводили рутинний телефонний дзвінок для обміну розвідданими, коли на їхніх радарах з'явилося несподіване. За словами колишнього високопосадовця США, "американці кажуть: 'О, це ж Москва!' Українці відповідають: 'О, Боже. Дуже дякуємо. Па-па.'"Москва була флагманом Чорноморського флоту Росії. Українці потопили її. Це було сигналом тріумфу — проявом української майстерності і російської некомпетентності. Але цей епізод також відображав розрізнене становище українсько-американських відносин у перші тижні війни.У американців викликало гнів те, що українці навіть не попередили їх; стало несподіванкою те, що Україна мала ракети, здатні дістати до корабля; і викликало паніку, оскільки адміністрація Байдена не мала наміру дозволити українцям атакувати такий потужний символ російської сили.Українці, зі свого боку, виходили з глибоко вкоріненого скептицизму.Їхня війна, як вони її бачили, почалась у 2014 році, коли пан Путін захопив Крим і розпалив сепаратистські повстання на сході України. Президент Барак Обама засудив захоплення і наклав санкції на Росію. Однак, боячись, що втручання США може спровокувати повномасштабне вторгнення, він дозволив лише обмежений обмін розвідданими і відмовився надати оборонні озброєння. "Ковдри та окуляри нічного бачення важливі, але війни не виграють за допомогою ковдр", — скаржився тодішній президент України Петро Порошенко. Згодом пан Обама дещо послабив обмеження на розвідку, а пан Трамп у своєму першому терміні ще більше послабив їх і надав Україні перші протитанкові ракети Jаvеlіn.Перед найважливішими подіями повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року адміністрація Байдена закрила посольство в Києві та вивела всіх військових з країни. (Маленька група офіцерів ЦРУ залишилася). Українці побачили, як старший американський військовий офіцер сказав їм: "Росіяни йдуть — побачимось".Коли американські генерали запропонували допомогу після вторгнення, вони стикнулися з муром недовіри. "Ми боремося з росіянами, ви — ні. Чому нам слухати вас?" — сказав український командувач сухопутних сил, генерал-лейтенант Олександр Сирський, під час першої зустрічі з американцями.Генерал Сирський швидко змінив свою думку: американці могли надати той тип розвідки, якого його люди не могли отримати.У перші дні війни це означало, що генерал Донаг'ю та кілька його помічників, маючи лише свої телефони, передавали інформацію про рухи російських військ генералу Сирському та його штабу. Однак навіть така спонтанна організація викликала конкуренцію всередині української армії, між генералом Сирським і його керівником, командувачем Збройними Силами генералом Валерієм Залужним. На думку лоялістів Залужного генерал Сирський вже використовував цю співпрацю для здобуття переваги.Додатково ускладнювала ситуацію напружена взаємодія генерала Залужного з його американським колегою генералом Марком Міллі, головою Об'єднаного комітету начальників штабів.Під час телефонних розмов генерал Міллі інколи сумнівався в запитах українців на обладнання. Він міг давати поради щодо ведення бою, спираючись на супутникову розвідку, яку бачив у своєму кабінеті в Пентагоні. Потім наставала незручна тиша, перед тим, як генерал Залужний обривав розмову. Іноді він просто ігнорував дзвінки американців.Щоб не допустити припинення комунікації, Пентагон ініціював складну телефонну мережу: помічник Міллі телефонував майору генералу Девіду С. Болдвіну, командувачу Національної гвардії Каліфорнії, який дзвонив багатому виробнику дирижаблів з Лос-Анджелеса Ігорю Пастернаку, який виріс у Львові разом з Олексієм Резніковим, тодішнім міністром оборони України. Пан Резніков знаходив генерала Залужного і , за словами генерала Болдвіна, говорив йому: "Я знаю, що ти злий на Міллі, але ти повинен йому зателефонувати."Проте в результаті цього хаотичного союзу виникла співпраця через низку швидких подій.У березні, коли наступ росіян на Київ застопорився, росіяни змінили свої амбіції і стратегію, перемістивши додаткові сили на схід і південь — логістичне досягнення, яке на думку американців мало потребувати місяців. Це зайняло два з половиною тижні.Якщо коаліція не перегляне своїх амбіцій, вважали генерал Донаг'ю і командувач військ США в Європі та Африці генерал Крістофер Г. Каволі, українці, які були катастрофічно менші за чисельністю та озброєнням, програють війну. Тобто коаліція повинна була почати надавати важке наступальне озброєння — артилерійські батареї М777 і снаряди.Адміністрація Байдена вже організувала екстрені поставки протиповітряних та протитанкових озброєнь. Але М777 були чимось зовсім іншим — першим великим кроком на підтримку великої наземної війни.Міністр оборони Ллойд Дж. Остін ІІІ і генерал Міллі поставили 18-ту повітряну армію відповідальною за доставку озброєнь і консультування українців щодо їхнього використання. Коли президент Джо Байден погодився на поставки М777, Тоні Басс Аудиторіум став повноцінним штабом.Польський генерал став заступником генерала Донаг'ю. Британський генерал очолив логістичний хаб на колишньому баскетбольному майданчику. Канадієць відповідав за навчання.Підвал аудиторії став тим, що відомо як "центр злиття", який створював розвіддані про позиції, рухи та наміри російських військ. Там, за словами розвідників, офіцери ЦРУ, Національного агентства безпеки, Агентства оборонної розвідки та Національного геопросторового розвідувального агентства працювали разом з розвідниками коаліції.18-та повітряна армія відома як "Драконівський корпус"; нова операція отримала назву "Завдання Дракон" (Таsk Fоrсе Drаgоn). Все, що було потрібно для об'єднання цих частин — це вагання українського вищого командування.На міжнародній конференції 26 квітня на авіабазі Рамштайн у Німеччині генерал Міллі представив пана Резнікова і заступника Залужного генералам Каволі і Донаг'ю. "Ось ваші люди", — сказав генерал Міллі, додавши: "Вам треба працювати з ними. Вони вам допоможуть."Така взаємна довіра тільки почала формуватися. Пан Резніков погодився поговорити з генералом Залужним. "Ми організували склад делегації для поїздки до Вісбадена, — сказав пан Резніков.  - І так все почалося".У центрі партнерства були два генерали — українець Забродський, і американець Донаг'ю.Генерал Забродський був головним українським контактом у Вісбадені, хоч і неофіційно, оскільки він працював у парламенті. В іншому ж він був ідеальним кандидатом.Як і багато його ровесників в українській армії, генерал Забродський добре знав ворога. У 1990-х роках він навчався у військовій академії в Санкт-Петербурзі і служив п’ять років у російській армії.Він також знав американців: з 2005 по 2006 рік він навчався в Армійському коледжі командування та генерального штабу у Форт-Лівенворсі, штат Канзас. За вісім років по тому генерал Забродський очолив небезпечну місію за лініями проросійських сил на сході України, яка частково була модельована за однією з операцій, яку він вивчав у Форт-Лівенворсі — відомою розвідувальною місією генерала конфедератів Дж.Е.Б. Стюарта навколо армії генерала Джорджа Макклеллана в кампанії при Пітсбурзі. Це привернуло увагу впливових людей у Пентагоні: вони відчули, що цей генерал є тим лідером, з яким можна працювати.Генерал Забродський згадує перший день у Вісбадені: "Моя місія полягала в тому, щоб дізнатися: хто цей генерал Донаг'ю? Яка його влада? Скільки він може зробити для нас?"Генерал Донаг'ю був зіркою в таємничому світі спеціальних сил. Разом з командами вбивць ЦРУ та місцевими партнерами він полював на терористичних лідерів у тінях Іраку, Сирії, Лівії та Афганістану. Як лідер елітних сил Dеltа Fоrсе, він допоміг побудувати партнерство з курдськими бійцями для боротьби з "Ісламською державою" в Сирії. Генерал Каволі одного разу порівняв його з "героєм коміксів".Тепер він показував генералу Забродському та його супутнику, генерал-майору Олександру Кириленку, карту обложеного сходу та півдня їхньої країни, де російські сили значно перевершували українські. Згадуючи їхнє гасло "Слава Україні", він поставив їм виклик: "Можете скільки завгодно кричати 'Слава Україні' з іншими людьми. Мене не цікавить, які ви сміливі. Подивіться на цифри". Потім він провів їх через план, як здобути перевагу на полі бою до осені, згадує генерал Забродський.Перша стадія вже була у процесі — навчання українських артилеристів на нових М777. Таsk Fоrсе Drаgоn допомагала їм використовувати ці артилерійські системи для того, щоб зупинити російський наступ. Потім українцям потрібно було здійснити контрнаступ.Того вечора генерал Забродський написав своїм начальникам у Києві."Знаєте, багато країн хотіли підтримати Україну, — згадує він.  — Але хтось мав бути координатором, організувати все, вирішити поточні проблеми та зрозуміти, що нам потрібно в майбутньому. Я сказав головнокомандувачу: Ми знайшли нашого партнера".Присутність українських офіцерів у Вісбадені стала вирішальним моментом у зусиллях війни. Ці офіцери працювали в тісній координації з американцями, кожного дня переглядаючи дані, складали карти російських сил і аналізували найбільш стратегічні цілі. Інтеграція української та американської військової експертизи дозволила точніше і ефективніше визначати ключові цілі. Основною метою було забезпечити, щоб українці могли точно вражати російські позиції, використовуючи оперативну розвідку, що збиралася та аналізувалася спільними командами.Однак ця співпраця також спричинила цікаву та делікатну термінологічну дискусію в європейському командуванні США. Справа полягала в тому, як називати цілі, що були визначені для можливих ударів. Деякі офіцери вважали, що термін "цілі" є доречним, оскільки він чітко і прямо відображав мету визначення цих ворожих позицій для атаки. Інші, однак, вважали цей термін занадто провокативним, адже він міг надати співпраці між військами вигляд більш активного втручання, ніж було насправді.Ця дискусія призвела до використання нейтральнішого терміну: "пункти інтересу". Логіка полягала в тому, щоб зберегти певну невизначеність, що дозволяло б офіційним особам уникати прямої відповідальності чи підзвітності за будь-які конкретні дії, вжиті українцями. Також для повітряних загроз використовувався термін "сліди інтересу", що дозволяло більш гнучко обмінюватися розвідданими без провокації російської відповіді.Майор генерал Тімоті Д. Браун, керівник розвідки європейського командування США, відіграв важливу роль у встановленні цих мовних протоколів для захисту США та їхніх союзників від можливих дипломатичних наслідків. Різниця була тонка, але важлива, особливо коли йшлося про чутливі протоколи обміну розвідданими.Важливо, що існувало чітке правило: жодна розвідка не передавалася українцям щодо цілей на території Росії. Це обмеження було ключовим елементом угоди, створеним для запобігання ескалації за межі кордонів України та уникнення прямого зіткнення між силами НАТО та Росією. Якщо українські командири вирішували завдати ударів по цілях у Росії, їм доводилося покладатися на власну розвідку та можливості, зокрема використовуючи національні системи озброєнь.Основним принципом, як пояснив один високопосадовець США, було те, що війна повинна залишатись у межах території України. Ця стратегія була спрямована на мінімізацію ризику того, що НАТО буде безпосередньо втягнуто в конфлікт, гарантуючи, що підтримка України залишатиметься в межах розвідки та матеріальної допомоги без переходу критичних червоних ліній, які могли б призвести до більш масштабного конфлікту.Тонке формулювання і суворі правила взаємодії підкреслювали нестабільний баланс, який США та їхні союзники намагалися підтримувати — підтримуючи Україну, не ескалуючи війну до повномасштабного конфлікту з Росією. Це напруження було постійним тлом цієї партнерської співпраці, що вимагало уважних переговорів і чіткої комунікації для управління як військовими цілями, так і геополітичними реаліями.Білий дім також заборонив обмінюватися розвідкою про місцезнаходження "стратегічних" російських лідерів, таких як начальник генерального штабу, генерал Валерій Герасимов. "Уявіть, як ми відреагували б, якби дізналися, що росіяни допомогли іншій країні вбити нашого головнокомандувача", — сказав один з високопосадовців США. — Ми б оголосили війну". Так само Таsk Fоrсе Drаgоn не могла ділитися розвідкою, яка вказувала б місця перебування окремих росіян.Система працювала таким чином: Таsk Fоrсе Drаgоn повідомляла українцям, де перебувають росіяни. Однак, щоб захистити джерела та методи розвідки від російських шпигунів, не уточнювалося, як вони дізналися про це. Українці бачили лише ланцюжки координат, поділені на категорії: Пріоритет 1, Пріоритет 2 тощо. Як пам'ятає генерал Забродський, коли українці запитували, чому вони мають довіряти цій розвідці, генерал Донаг'ю відповідав: "Не турбуйтеся, як ми це дізналися. Просто довіртеся, що коли ви стріляєте, ви влучите в ціль, і вам сподобаються результати. А якщо вам не сподобаються результати, скажіть нам, ми все виправимо."Система запрацювала у травні. Першою метою став броньований радарний транспортний засіб, відомий як "Зоопарк", який росіяни могли використовувати для виявлення таких систем озброєнь, як українські М777. Центр обробки інформації виявив "Зоопарк" біля окупованого росіянами Донецька на сході України.Українці вирішили поставити пастку: спочатку вони відкривають вогонь по російських позиціях. Коли росіяни увімкнуть "Зоопарк", щоб відстежити вогонь, центр обробки інформації визначить координати "Зоопарка" для майбутнього удару.У визначений день, згадує генерал Забродський, генерал Донаг'ю зателефонував командиру батальйону з настановою: "Як почуваєшся?" — запитав він. "Почуваюся чудово", — відповів український офіцер. Генерал Донаг'ю перевірив супутникові знімки, щоб переконатися, що мета і М777 правильно розташовані. Лише після цього артилерист відкрив вогонь, знищивши "Зоопарк". "Всі сказали: Ми можемо це зробити!", — згадує один з американських посадовців.Але залишалося критичне питання: чи зможуть партнери застосувати цю систему проти кількох цілей під час великої кінетичної битви?Це мала бути битва під Сєвєродонецьком, на північ від Донецька, де росіяни планували побудувати понтонний міст через річку, а потім оточити й захопити місто. Генерал Забродський назвав це "пекельною ціллю".Бій, який відбувся, широко висвітлювався як рання і важлива перемога України. Понтони стали пастками смерті; за оцінками України, загинуло щонайменше 400 росіян. Неозвученим залишалося те, що американці надали "точки інтересу", які допомогли зірвати російську атаку.У ці перші місяці бої були здебільшого зосереджені на сході України. Але американська розвідка також стежила за рухами росіян на півдні, особливо за великим зосередженням військ поблизу міста Херсон. Незабаром кілька команд М777 були перепризначені, і Таsk Fоrсе Drаgоn почала передавати точки інтересу для ураження російських позицій там.З практикою Таsk Fоrсе Drаgоn стала швидше виявляти точки інтересу, а українці швидше по них стріляли. Чим більше вони демонстрували свою ефективність з М777 та подібними системами, тим більше коаліція постачала нові — і все більше точок інтересу надходило від Вісбадену."Знаєте, коли ми почали вірити? — згадує генерал Забродський. — Коли Донаг'ю сказав: Ось список позицій. Ми перевірили список і сказали: Ці 100 позицій хороші, але нам потрібно ще 50. І вони надіслали ще 50".М777 стали робочими конями української армії. Але оскільки вони зазвичай не могли запускати свої снаряди калібру 155 міліметрів більше ніж на 15 миль, вони не могли конкурувати з величезною перевагою росіян у чисельності та техніці.Щоб дати українцям компенсаторні переваги в точності, швидкості і дальності, генерали Каволі та Донаг'ю незабаром запропонували значний крок уперед — надання мобільних артилерійських ракетних систем Ніgh Моbіlіty Аrtіllеry Rосkеt Systеms, відомих як НІМАRS, які використовують супутникові ракети для завдання ударів на відстань до 50 миль.Подальші дебати відображали еволюцію мислення американців.Офіційні особи Пентагону чинили опір, не бажаючи витрачати обмежені запаси НІМАRS. Але у травні генерал Каволі відвідав Вашингтон і обґрунтував своє прохання, що зрештою переконало їх.Целеста Воллендер, тодішня заступниця міністра оборони з міжнародних справ безпеки, згадала: "Міллі завжди говорив: У вас є маленька російська армія, яка воює з великою російською армією, і вони воюють однаково, і українці ніколи не переможуть. Аргумент Каволі був, що з НІМАRS вони можуть воювати, як ми, і саме так вони почнуть перемагати росіян".У Білому домі радники та президент Байден зважували цей аргумент з побоюваннями, що тиск на росіян може лише змусити Путіна впасти в паніку і розширити війну. Коли генерали попросили НІМАRS, один з офіційних осіб згадував, що це було схоже на "стояти на лінії і думати: якщо зробиш крок уперед, чи не розпочнеться Третя світова війна?" І коли Білий дім зробив цей крок уперед, за словами офіційного джерела, Таsk Fоrсе Drаgоn став "повним тилом війни."Вісбаден здійснював нагляд за кожним ударом НІМАRS. Генерал Донаг'ю та його помічники перевіряли списки цілей українців і давали поради щодо розташування пускових установок і часу для ударів. Українці повинні були використовувати лише координати, надані американцями. Для запуску боєголовки оператори НІМАRS потребували спеціальної електронної картки, яку американці могли деактивувати в будь-який час.Удари НІМАRS, які призводили до 100 і більше загиблих чи поранених росіян, стали майже щотижневими. Російські війська залишалися збентеженими та розгубленими. Їхній моральний дух падав, а разом із ним і їхня воля до боротьби. І з ростом арсеналу НІМАRS з 8 до 38 одиниць та вдосконаленням українських операторів, за словами одного з американських посадовців, втрати зросли в п'ять разів."Ми стали маленькою частиною, може, не найкращою частиною, але маленькою частиною вашої системи," — пояснив генерал Забродський, додаючи: "Більшість країн робили це протягом 10, 20, 30 років. А ми були змушені зробити це за кілька тижнів."Разом партнери відточували вбивчу машину.Частина 2. Коли ви переможете Росію — ви станете частиною насПід час першої зустрічі Генерал Донаг'ю  показав Генералу Забродському кольорову карту, де сили НАТО та США позначені синім, російські сили — червоним, а українські сили — зеленим. Ця тонка символіка кольору. Зокрема коли генерал Забродський запитав, чому Україна позначена зеленим, а не синім,що ілюструє прагнення України бути повністю інтегрованою в Західний альянс, генерал Донаг'ю відповів: "Коли ви переможете Росію, ми зробимо вас синіми назавжди". Це мало глибоке значення. Йшлося не лише про військову стратегію, а й про ширший геополітичний зсув, який закріпить інтеграцію України в НАТО і Захід, якщо їм вдасться відкинути російські сили.Було три місяці з початку вторгнення, і карти розповідали таку історію війни:На півдні України українці зупинили наступ росіян на чорноморський суднобудівний центр у Миколаєві. Але росіяни контролювали Херсон, і корпус, що налічував близько 25 000 солдатів, окупував територію на захід від Дніпра. На сході росіяни були зупинені під Ізюмом, але вони утримували територію між Ізюмом і кордоном, зокрема стратегічно важливу долину річки Оскіл.Стратегія росіян змінилася з намагання скинути режим у Києві — безрезультатної спроби захопити столицю — до повільної стратегії придушення. Українці повинні були перейти в контрнаступ.Їхній головнокомандувач, генерал Залужний, разом з британцями підтримував найбільш амбіційний варіант — наступ з району Запоріжжя на південний схід до окупованого Мелітополя. Цей маневр, на їхню думку, мав би перервати сухопутні шляхи постачання російських сил до Криму.Генерал Донаг'ю  теоретично погоджувався. Однак, за словами його колег, він вважав, що наступ на Мелітополь був би неможливим, враховуючи стан українських військ і обмежену здатність коаліції постачати М777 без ослаблення боєздатності США. Щоб довести свою точку зору він під час військових ігор взяв на себе роль російського командира. Кожного разу, коли українці намагалися просуватися, генерал Донаг'ю знищував їх з переважною бойовою силою.Врешті-решт вони погодилися на двофазовий наступ, щоб заплутати російських командирів, які, за даними американської розвідки, вважали, що українці мають достатньо солдатів і техніки лише для одного наступу.Основною метою було повернути Херсон і убезпечити західний берег Дніпра, щоб запобігти просуванню російських сил до портового міста Одеса та створенню нової загрози для Києва.Генерал Донаг'ю  підтримував варіант другого фронту на сході, від Харківської області до долини річки Оскіл. Але українці замість цього запропонували менший відволікаючий маневр, щоб привернути російські сили на схід і полегшити наступ на Херсон.Це мало відбутись у перші числа вересня. Українці мали розпочати двотижневі артилерійські обстріли, щоб ослабити російські сили на півдні. Лише після цього, 18 вересня, вони мали перейти до наступу на Херсон.А якщо боєприпасів вистачить, вони планували перетнути Дніпро. Генерал Забродський згадує, як генерал Донаг'ю сказав: "Якщо ви хочете переправитися через річку і дістатися до кримського перешийка, тоді йдіть за планом".Це був план, поки він не змінився.Іноді пан Зеленський безпосередньо спілкувався з регіональними командирами, і після однієї такої розмови американці дізналися, що порядок ведення бойових дій змінився.Херсон тепер мав бути взятий швидше і першочергово — 29 серпня.Генерал Донаг'ю повідомив генералу Залужному, що для підготовки до Херсона потрібно більше часу; зміна планів, сказав він, ставить під загрозу контрнаступ і всю країну. Пізніше американці дізналися, що сталося:Пан Зеленський сподівався відвідати засідання Генеральної Асамблеї ООН у середині вересня. Демонстрація результатів на полі бою, на його думку, зміцнила б його позицію для отримання додаткової військової допомоги. Тому на останньому етапі змінили план — це стало передвісником фундаментальної невідповідності, яка дедалі більше впливала на хід війни.Наслідки були не такими, як планувалося.Росіяни відповіли, переміщаючи підкріплення зі сходу до Херсона. Тепер генерал Залужний зрозумів, що ослаблені російські сили на сході можуть дозволити українцям реалізувати те, що пропонував генерал Донаг'ю — дістатися до долини річки Оскіл. "Йдіть, йдіть, йдіть — у вас є шанс", — сказав генерал Донаг'ю українському командувачу на сході генералу Сирському, як пригадує один європейський офіційний представник.Російські війська розпалися навіть швидше, ніж передбачалося, залишивши своє спорядження під час втечі. Українське командування не очікувало, що їхні сили досягнуть західного берега Осколу, і коли це сталося, авторитет генерала Сирського в очах президента різко зріс.На півдні американська розвідка повідомила, що корпус на західному березі Дніпра має серйозні проблеми з їжею та боєприпасами.Українці вагалися. Генерал Донаг'ю благав польового командира, генерал-майора Андрія Ковальчука, рухатися вперед. Незабаром вищі керівники США, генерали Каволі та Міллі, підняли це питання у генерала Залужного.Але це також не спрацювало.Міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес запитав у генерала Донаг'ю, що б він зробив, якби генерал Ковальчук був його підлеглим."Він уже був би звільнений", — відповів генерал Донаг'ю ."Я це вирішу", — сказав пан Уоллес. Британська армія мала значний вплив на Київ; на відміну від американців, вони розмістили невеликі групи офіцерів в Україні після вторгнення. Тепер міністр оборони скористався цим впливом і вимагав від українців звільнити командира.Мабуть, жоден клаптик української землі не був ціннішим для пана Путіна, ніж Крим. Оскільки українці повільно просувалися до Дніпра, сподіваючись переправитися через нього та рухатися до півострова, це породило те, що один з посадовців Пентагону назвав "основною напругою":Щоб дати російському президенту стимул для переговорів, пояснив офіційний представник, українці повинні були тиснути на Крим. Однак це, ймовірно, могло змусити Путіна задуматися про вчинення "чогось відчайдушного".Українці вже здійснювали тиск на землі. І адміністрація Байдена дозволила допомогти українцям розробити, виробляти та впроваджувати новий флот морських дронів для атак на Чорноморський флот Росії. (Американці надали українцям ранній прототип, призначений для протидії китайському морському нападу на Тайвань.) Спочатку ВМС дозволили передавати українцям точки інтересу щодо російських військових кораблів за межами територіальних вод Криму. У жовтні, з дозволом діяти всередині Криму, ЦРУ таємно почало підтримувати удари дронів по порту Севастополя.Того ж місяця американська розвідка перехопила розмову російського командувача військами в Україні, генерала Сергія Суровікіна, який справді розмірковував над тим, щоб зробити щось відчайдушне: використати тактичну ядерну зброю, щоб зупинити українців від переходу через Дніпро і прямування до Криму.До того моменту американські розвідувальні агентства оцінювали ймовірність використання Росією ядерної зброї в Україні на рівні 5–10 відсотків. Тепер вони сказали, що якщо лінії російських військ на південь зламаються, ймовірність сягатиме 50 відсотків.Ця основна напруга, здавалось, наближалася до свого піку.У Європі генерали Каволі та Донаг'ю благали бригадного генерала Олександра Тарнавського, який замінив генерала Ковальчука, просунути свої бригади вперед, розгромити корпус на західному березі Дніпра та захопити його спорядження.У Вашингтоні старші радники пана Байдена з тривогою озмірковували над протилежним — чи потрібно тиснути  на українців, щоб сповільнити їхній наступ.Момент, ймовірно, був найкращим шансом для українців завдати революційного удару по росіянах. Він також міг бути найкращим шансом для спалаху більш широкої війни.Зрештою, у своєрідній великій невизначеності, момент так і не настав.Щоб захистити свої відступаючі війська, російські командири залишали маленькі відділення солдатів. Генерал Донаг'ю порадив генералу Тарнавському знищити або обійти їх і зосередитись на основній меті — корпусі. Але щоразу, коли українці натрапляли на таке відділення, вони зупинялися, припускаючи, що на них чекає більша сила.Генерал Донаг'ю сказав йому, що супутникові знімки показали, що українські війська, за словами представників Пентагону, заблоковані лише одним або двома російськими танками. Але не маючи змоги побачити ці знімки, український командир вагався, остерігаючись відправити свої сили вперед.Щоб змусити українців рухатися, Таsk Fоrсе Drаgоn передав їм точки інтересу, а оператори М777 знищували танки за допомогою ракет Ехсаlіbur — часозатратні кроки, які повторювалися щоразу, коли українці натрапляли на російське відділення.Українці все ж таки відвоювали Херсон і очистили західний берег Дніпра. Але наступ зупинився на цьому етапі. Українці, у яких закінчувалися боєприпаси, не перейшли через Дніпро. Вони не просувалися до Криму, як сподівалися українці та як боялися росіяни.І поки росіяни втекли через річку, далі на захоплену територію, величезні машини рвали землю, прокладаючи довгі, глибокі траншеї на своєму шляху.Проте українці залишались у святковому настрої, і під час своєї наступної поїздки до Вісбадена генерал Забродський презентував генералу Донаг'ю "бойовий сувенір": тактичний жилет, що належав російському солдату, чиї товариші вже марширували на схід до місця, яке стане горнилом 2023 року — місця, яке називалося Бахмут.Частина 3. Найкращі планиПланування на 2023 рік розпочалося одразу, на тому етапі, коли, як тепер видно, панувала певна необґрунтована ейфорія.Україна контролювала західні береги річок Оскіл та Дніпро. В межах коаліції існувала загальна думка, що контрнаступ 2023 року стане останнім етапом війни: українці або здобудуть остаточну перемогу, або пану Путіну доведеться шукати мир."Ми виграємо всю цю війну", — сказав пан Зеленський членам коаліції, як пригадує старший американський чиновник.Для цього, як пояснив генерал Забродський, коли партнери зібрались у Вісбадені пізньої осені, генерал Залужний знову наполягав на тому, щоб основний наступ був спрямований на Мелітополь, щоб перекрити російські сили в Криму — те, що він вважав великою, але втраченою можливістю завдати ворогу нищівного удару ще у 2022 році.І знову деякі американські генерали виступали за обережність.У Пентагоні чиновники хвилювалися щодо своєї здатності забезпечити достатню кількість зброї для контрнаступу; можливо, українцям, перебуваючи у найсильнішій позиції, слід було подумати про укладення угоди. Коли голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Міллі висловив таку ідею у промові, багато прихильників України (включаючи республіканців у Конгресі, які тоді майже одноголосно підтримували війну) звинуватили його в потуранні.У Вісбадені, під час приватних розмов з генералом Забродським та британцями, генерал Донаг'ю вказував на російські окопи, які вони рили для захисту півдня. Він також звертав увагу на повільний наступ українців до Дніпра всього за кілька тижнів до цього. "Вони риють окопи, хлопці, — сказав він їм. — Як ви плануєте перетнути це?"Замість цього, як згадує генерал Забродський та європейський чиновник, він запропонував паузу: якщо українці витратять наступний рік, якщо не більше, на створення нових бригад та їхнє навчання, то вони будуть значно краще готові для наступу на Мелітополь.Британці, своєю чергою, аргументували, якщо українці все ж підуть в наступ, коаліція повинна їх підтримати. Вони не повинні бути такими ж хорошими, як британці та американці, казав генерал Каволі, вони просто повинні бути кращими за росіян.Але паузи не буде. Генерал Забродський сказав генералу Залужному: "Донаг’ю правий". Але він також визнав, що "ніхто не любив рекомендацій Донаг’ю окрім мене".До того ж, генерал Донаг'ю вже був на виході.Розгортання 18-ї повітряно-десантної дивізії було тимчасовим. Тепер у Вісбадені з'явиться постійна організація — Група безпекової допомоги—Україна, позивний Еребус — уособлення темряви у грецькій міфології.Того осіннього дня, коли завершилася планувальна сесія і їхній час разом, генерал Донаг'ю провів генерала Забродського до аеродрому Клей-Касерне. Там він вручив йому декоративний щит — емблему 18-ї повітряно-десантної дивізії з дракончиком, оточеним п'ятьма зірками.Західна зірка представляла Вісбаден, трохи на схід — аеропорт Ряшів-Ясьонка. Інші зірки символізували Київ, Херсон і Харків — для генерала Залужного та командувачів на південь і схід.А під зірками — "Дякуємо"."Я запитав його: Чому ти дякуєш мені? — згадує генерал Забродський. — Я повинен сказати дякую"Генерал Донаг'ю пояснив, що українці — це ті, хто воює і гине, випробовує американське обладнання та тактику і ділиться отриманими уроками. "Завдяки вам, — сказав він, — ми створили все це, чого ніколи не змогли б".Кричачи через вітер і шум аеродрому, вони продовжували сперечатися, хто з них заслуговує більше на подяку. Потім вони потиснули один одному руки, і генерал Забродський зник у літаку С-130."Новий хлопець у кімнаті" — це був генерал-лейтенант Антоніо А. Агутто-молодший. Він був командувачем іншого типу, з іншою місією.Генерал Донаг'ю був ризикованим лідером. Генерал Агутто здобув репутацію людини, яка вирізняється обережністю та майстерністю у навчанні й великих операціях. Після захоплення Криму у 2014 році адміністрація Обами розширила програму навчання українців, зокрема на базі на заході країни; генерал Агутто курував цю програму. У Вісбадені його головним завданням стала підготовка нових бригад. "Вам потрібно підготувати їх до бою", — сказав йому міністр оборони Ллойд Остін.Це означало більшу автономію для українців і перерозподіл відносин: спочатку Вісбаден докладав чимало зусиль, щоб здобути довіру українців. Тепер українці просили довіри від Вісбадена.Невдовзі з'явилася можливість.Українська розвідка виявила саморобний російський казармений блок в окупованій Макіївці. "Довіртеся нам у цьому", — сказав генерал Забродський генералу Агутто. Американець погодився, і, як пригадує український командувач, "ми здійснили повний процес таргетування абсолютно самостійно". Роль Вісбадена полягала в наданні лише координат.У цій новій фазі партнерства американські та українські офіцери все ще зустрічалися щодня для визначення пріоритетів, які центр злиття перетворював на точки інтересу. Але тепер українські командири мали більшу свободу дій, використовуючи НІМАRS для ударів по додаткових цілях, отриманих завдяки їхній власній розвідці — якщо це відповідало узгодженим пріоритетам."Ми відступимо і будемо спостерігати, слідкуючи за вами, щоб переконатися, що ви не робите нічого безрозсудного", — сказав генерал Агутто українцям. "Основна мета, — додав він, — це дати вам змогу діяти самостійно в якийсь момент".Відгукуючись на події 2022 року, військові ігри січня 2023 року призвели до двоетапного плану.Другорядний наступ, який мав бути здійснений силами генерала Сирського на сході, зосереджувався на Бахмуті — де бої тривали кілька місяців — з відволікаючим маневром у бік Луганської області, території, анексованої Путіним у 2022 році. Такий маневр, як вважалося, мав прив’язати російські сили на сході та сприяти основній меті — наступу на Мелітополь, де російські укріплення вже починали гнити й руйнуватися під впливом зимових холодів і дощів.Але проблеми іншого роду вже почали поступово нищити новий план.Хоча генерал Залужний і був Головнокомандувачем ЗСУ, його позиція все більше ускладнювалася через конкуренцію з генералом Сирським. За словами українських чиновників, суперництво виникло після того, як у 2021 році президент Зеленський вирішив підвищити генерала Залужного, перемістивши його на посаду замість колишнього керівника — генерала Сирського. Суперництво загострилося після вторгнення, коли командири змагалися за обмежену кількість батарей НІМАRS. Генерал Сирський народився в Росії та служив у її армії. До того як почав працювати над удосконаленням української мови, зазвичай він говорив російською на нарадах. Генерал Залужний іноді зневажливо називав його "тим російським генералом".Американці знали, що генерал Сирський незадоволений тим, що йому відводиться роль допоміжного командувача у контрнаступі. Коли генерал Агутто зателефонував, щоб упевнитися, що він зрозумів план, Сирський відповів: "Я не згоден, але маю свої накази".Контрнаступ мав початися 1 травня. Між тим українці витратили місяці на тренування. Генерал Сирський надав би чотири бригади, що пройшли бойове хрещення — кожна з яких налічувала від 3000 до 5000 солдатів — для навчання в Європі. До них приєднаються чотири нові бригади рекрутів.Але генерал Сирський мав інші плани.У Бахмуті росіяни розміщували і втрачали величезні сили. Генерал Сирський побачив можливість оточити їх і спровокувати розкол у їхніх лавах. "Візьміть усіх новобранців" для Мелітополя, — сказав він генералу Агутто, за словами американських офіційних осіб. І коли Зеленський став на його бік, незважаючи на протести як власного головнокомандувача, так і американців, важлива складова контрнаступу була фактично зірвана.Тепер українці відправили б лише чотири недосвідчені бригади за кордон для тренувань. (Вони готували ще вісім всередині України). Крім того, нові рекрути були переважно літніми — в основному їм було 40-50 років. Коли вони приїхали до Європи, як згадує старший американський чиновник, "ми все думали, що це не дуже добре".Вік призову в Україні був 27 років. Генерал Каволі, підвищений до посади верховного союзного командувача для Європи, закликав генерала Залужного "ввести своїх 18-річних у гру". Але американці зрозуміли, що ані президент, ані генерал не зважаться на таке політично чутливе рішення.Аналогічна динаміка мала місце і на американській стороні.Минулого року росіяни не дуже розумно розмістили командні пункти, склади боєприпасів і логістичні центри в радіусі 50 миль від лінії фронту. Але нова розвідка показала, що росіяни тепер перенесли критичні об'єкти за межі досяжності НІМАRS. Тому генерали Каволі і Агутто рекомендували наступний крок — передати українцям тактичні ракетні системи армії (АТАСМS) — ракети, які можуть досягати 190 миль, щоб ускладнити росіянам можливість допомагати в обороні Мелітополя.АТАСМS стали особливо болючою темою для адміністрації Байдена. Російський військовий керівник, генерал Герасимов, опосередковано згадував про них ще у травні, коли попереджав генерала Міллі, що будь-яка ракета, яка долає 190 миль, порушить "червону лінію". Також виникло питання про постачання: Пентагон вже попереджав, що не матиме достатньо АТАСМS, якщо США доведеться воювати самостійно.Повідомлення було чітким: перестаньте просити АТАСМS.Основні припущення були перевернуті. Тим не менш, американці бачили шлях до перемоги, хоч і він став все вужчим. Ключовим моментом для досягнення цього було почати контрнаступ згідно з планом, 1 травня, до того, як росіяни відремонтують свої укріплення і перекинуть більше військ для підкріплення Мелітополя.Але критична дата пройшла. Деякі обіцяні постачання боєприпасів та обладнання були затримані, і, незважаючи на запевнення генерала Агутто, що наявних запасів достатньо для початку, українці не наважилися розпочати, поки не отримають все.У якийсь момент, коли напруга зростала, генерал Каволі звернувся до генерала Забродського і сказав: "Міша, я люблю вашу країну. Але якщо ви не зробите це, ви програєте війну"."Моя відповідь була: Я розумію, що ви говорите, Крістофер. Але, будь ласка, зрозумійте мене. Я не головнокомандувач. І я не президент України", — згадував генерал Забродський, додаючи: "Мабуть, я мав би плакати так само, як і він".У Пентагоні почали відчувати, що між союзниками виникають серйозні тріщини. Генерал Забродський згадував, як генерал Міллі запитав: "Скажіть мені правду. Ви змінили план?""Ні, ні, ні, —  відповів він. — Ми не змінили план і не будемо цього робити."Коли він вимовив ці слова, він дійсно вірив, що каже правду.Наприкінці травня розвідка показала, що росіяни швидко формують нові бригади. Українці не мали всього, чого хотіли, але мали те, що, на їхню думку, їм було потрібно. Тепер їм доведеться діяти.Генерал Залужний виклав остаточний план на засіданні Ставки — урядового органу, що займається військовими питаннями. Генерал Тарнавський отримав 12 бригад і більшу частину боєприпасів для основного наступу на Мелітополь. Командувач морської піхоти, генерал-лейтенант Юрій Содоль, мав зробити маневр у напрямку Маріуполя, зруйнованого портового міста, яке було захоплено росіянами після виснажливої облоги рік тому. Генерал Сирський очолив підтримуючий наступ на сході навколо Бахмута, нещодавно втраченого після місяців окопної війни.Тоді виступив генерал Сирський. За словами українських чиновників, генерал заявив, що хоче відійти від плану і здійснити повномасштабну атаку, щоб вигнати росіян з Бахмута. Потім він планував просунутися на схід до Луганської області. Для цього йому, звісно, були потрібні додаткові люди та боєприпаси.Американцям не повідомили результат засідання. Але незабаром розвідка США помітила переміщення українських військ та боєприпасів у напрямках, що не відповідали узгодженому плану.Невдовзі після цього, на терміновій зустрічі на польському кордоні, генерал Залужний визнав перед генералами Каволі та Агутто, що українці насправді вирішили здійснити наступи одночасно в трьох напрямках."Це не план!" — вигукнув генерал Каволі.Що сталося за словами українських чиновників: після засідання Ставки, президент Зеленський наказав розподілити боєприпаси коаліції порівну між генералом Сирським і генералом Тарнавським. Генерал Сирський також отримав п’ять з новонавчених бригад, залишаючи сім для боротьби за Мелітополь."Це було як спостерігати за загибеллю наступу на Мелітополь ще до того, як він був розпочатий", — зазначив один з українських посадовців.Після п’ятнадцяти місяців війни все дійшло до цього критичного моменту."Ми повинні були відійти", — сказав старший американський чиновник.Але вони не пішли."Ці рішення, що стосуються життя і смерті і того, яку територію ви цінуєте більше, а яку менше, — це фундаментально суверенні рішення, — пояснив високопосадовець адміністрації Байдена. — Все, що ми могли зробити, це дати їм пораду".Лідер штурму Маріуполя, генерал Содоль, охоче приймав поради від генерала Агутто. Ця співпраця принесла один з найбільших успіхів контрнаступу: після того, як американська розвідка виявила слабке місце в російських лініях, війська генерала Содоля, використовуючи координати з Вісбадена, відвоювали село Старомайорське та майже вісім квадратних миль території.Для українців ця перемога поставила питання: чи може боротьба за Маріуполь бути більш перспективною, ніж наступ на Мелітополь? Але атака застопорилася через брак людських ресурсів.Проблема була чітко позначена на карті бойових дій в офісі генерала Агутто: наступ генерала Сирського на Бахмут виснажував українську армію.Генерал Агутто закликав його направити бригади та боєприпаси на південь для наступу на Мелітополь. Але генерал Сирський, за словами американських та українських офіційних осіб, не змінив свого рішення. Він не змінив своєї позиції навіть після того, як Євгеній Пригожин, чиї найманці з ПВК Вагнера допомогли росіянам захопити Бахмут, повстав проти військового керівництва Путіна та відправив свої сили в бік Москви.Розвідка США оцінювала, що заколот може підірвати бойовий дух і єдність росіян; перехоплені повідомлення показали, що російські командири були здивовані тим, що українці не тиснуть сильніше на слабо захищений Мелітополь, сказав один з американських розвідників.Але для генерала Сирського повстання було підтвердженням його стратегії — розпалювати розбрат серед росіян, затягуючи їх у Бахмут. Надсилати частину своїх сил на південь означало б підривати це. "Я був правий, Агутто, ти був не правий", — згадує один з американських офіційних осіб слова генерала Сирського, який додав: "Ми досягнемо Луганська".Президент Зеленський охарактеризував Бахмут як "фортецю нашого морального духу". Врешті-решт, це стало кривавою демонстрацією тяжкої ситуації українців, яких було значно менше.Хоча оцінки втрат варіюються, немає сумнівів, що російські втрати — в десятках тисяч — значно перевищували українські. Однак генерал Сирський так і не відвоював Бахмут і не просунувся до Луганська. А поки росіяни відновлювали свої бригади і продовжували боротися на сході, українці не мали такого джерела нових призовників. (Пригожин відвів свої війська назад, так і не дійшовши до Москви, а два місяці по тому він загинув у авіакатастрофі, яку американська розвідка вважала результатом замаху, ймовірно, організованого Кремлем.)Що залишалося — це Мелітополь.Основною перевагою машини Вісбадена була швидкість — скорочення часу від точки інтересу до українського удару. Але ця перевага, а разом з нею й наступ на Мелітополь, була підірвана зміною у тому, як український командувач на тому напрямку використовував ці точки інтересу. Він мав значно менше боєприпасів, ніж планувалося; замість того, щоб просто відкрити вогонь, він тепер спочатку використовував дрони для підтвердження розвідданих.Цей виснажливий процес, підсилений також обережністю і дефіцитом довіри, досяг свого апогею, коли, після тижнів повільного руху через мінні поля і обстріли з гелікоптерів, українські війська підійшли до захопленого села Роботине.Американські офіційні особи розповідали про подальшу битву. Українці сильно обстрілювали росіян артилерією; американська розвідка вказала, що вони відступають."Займіть землю зараз!" — сказав генерал Агутто генералу Тарнавському.Але українці помітили групу росіян на вершині пагорба.У Вісбадені супутникові знімки показали те, що виглядало як російський взвод, від 20 до 50 солдатів — для генерала Агутто це не було достатньою підставою для затримки наступу.Однак генерал Тарнавський не захотів рухатися, поки загроза не буде ліквідована. Тож Вісбаден надіслав координати росіян і порадив одночасно відкривати вогонь і просуватися вперед.Натомість, щоб підтвердити розвіддані, генерал Тарнавський запустив дрони для розвідки над пагорбом.Це зайняло час. Лише після цього він віддав наказ своїм підрозділам відкрити вогонь.А після удару він знову надіслав дрони, щоб підтвердити, що пагорб справді чистий. Потім він наказав своїм силам зайти в Роботине, яке вони захопили 28 серпня.Це взаємне підтвердження коштувало від 24 до 48 годин, оцінили офіцери. І за цей час на південь від Роботиного росіяни почали будувати нові бар'єри, закладати міни та надсилати підкріплення, щоб зупинити український наступ. "Ситуація змінилася кардинально", — сказав генерал Забродський.Фрустрація і напруга між терміновістю місії та реальністю на місці чітко відображаються в цьому уривку. Наполягання генерала Агутто продовжувати наступ у поєднанні з обережним підходом генерала Тарнавського підкреслює складний баланс між швидкими діями та необхідністю ретельної перевірки під час бою. Ситуація зі взводом на пагорбі показує, як невеликі тактичні затримки — наприклад, очікування підтвердження за допомогою дронів або ротація підрозділів — можуть мати непропорційно великі наслідки в умовах високої напруги на полі бою.Розчарування американців через цю затримку, підкреслене коментарем про те, як "чортів взвод зупинив контрнаступ", підкреслює важливість підтримки темпу у таких нестабільних і швидкоплинних умовах конфлікту. Здається, дрібне рішення — чи атакувати негайно, чи чекати на додаткову перевірку — може змінити хід більшої стратегії. Це показує, як навіть невеликий, добре розташований підрозділ може порушити плани, що включають набагато більші сили, уповільнивши більшу мету й витративши дорогоцінний час, поки росіяни адаптуються та укріплюють свої позиції.У більш широкому сенсі, цей момент відображає труднощі, з якими стикаються військові операції, де необхідно досягти швидкості, зберігаючи точність, а також керувати непередбачуваністю бойових рішень на полі бою.Українці не змогли досягти Мелітополя. Їм довелося скоротити свої амбіції. Тепер їхньою метою стало маленьке окуповане місто Токмак, розташоване приблизно на півдорозі до Мелітополя, поруч із критичними залізничними лініями та дорогами.Генерал Агутто надав українцям більшу автономію. Але тепер він розробив детальний артилерійський план —  Операцію "Роллінг Тандер", — у якому, за словами американських та українських офіційних осіб, прописував куди саме українці повинні стріляти, чим і в якому порядку. Однак генерал Тарнавський заперечив проти деяких цілей, наполягав на використанні дронів для перевірки точок інтересу, і Операція "Роллінг Тандер" припинила свій хід.У зв'язку з тим, що спроби зберегти контрнаступ зазнали невдачі, Білий дім санкціонував секретний транспорт невеликої кількості касетних боєприпасів з дальністю близько 100 миль, і генерал Агутто разом із генералом Забродським розробили операцію проти російських атакувальних вертольотів, що загрожували силам генерала Тарнавського. Щонайменше 10 вертольотів було знищено, і росіяни відвели всю свою авіацію до Криму або на материк. Однак українці все одно не змогли просунутися вперед.Остання рекомендація американців полягала в тому, щоб генерал Сирський взяв на себе бойові дії за Токмак. Це було відхилено. Потім вони запропонували, щоб генерал Содоль надіслав своїх морпіхів до Роботиного та прорвав російську лінію. Однак генерал Залужний наказав відправити морпіхів до Херсона, щоб відкрити новий фронт в операції, яку американці вважали приреченою на невдачу — спробі перейти через Дніпро і просуватися до Криму. Морпіхи переправилися через річку на початку листопада, але вичерпали свої сили та боєприпаси. Контрнаступ мав стати вирішальним ударом. Натомість він закінчився ганебно.Генерал Сирський відмовився відповідати на питання щодо своїх взаємодій з американськими генералами, але прес-секретар Збройних Сил України заявив: "Ми сподіваємося, що настане час, і після перемоги України українські та американські генерали, яких ви згадали, можливо, спільно розповідатимуть нам про їхні робочі та дружні переговори під час боротьби з російською агресією".Андрій Єрмак, керівник Офісу президента України і, ймовірно, друга найбільш впливова особа в країні, заявив виданню Тhе Тіmеs, що контрнаступ був "переважно згладжений" політичною "невизначеністю" союзників і "постійними" затримками у поставках зброї.Але для іншого високопосадовця з України "справжньою причиною нашої невдачі було те, що для виконання плану було призначено недостатню кількість сил".У будь-якому разі, для партнерів катастрофічний результат контрнаступу залишив після себе образу з обох сторін. "Важливі стосунки були збережені," — сказала пані Уолландер, представник Пентагону. — Але це вже не було тим натхненним і довірливим братерством 2022 року та початку 2023-го."Частина 4. Порушення довіри та кордонівНапередодні Різдва пан Зеленський проїхав через ворота Вісбадена під час свого першого візиту в секретний центр партнерства.При вході в аудиторію Тоні Баса, його проводили повз трофеї спільної боротьби — перекручені уламки російських транспортних засобів, ракет і літаків. Коли він піднявся на галерею над колишнім баскетбольним майданчиком — як це робив генерал Забродський в перший день 2022 року — офіцери, що працювали внизу, вибухнули аплодисментами.Однак президент не приїхав до Вісбадена для святкування. У тіні невдалого контрнаступу, з наближенням третьої важкої зимової кампанії, передвісники лише ставали темнішими. Щоб використати свою нову перевагу, росіяни масово відправляли війська на Схід. У США пан Трамп, скептик щодо України, переживав політичне відродження; деякі республіканці в Конгресі вже починали обурюватися через фінансування.Рік тому коаліція говорила про перемогу. Але, коли 2024 рік настав і тривав, адміністрація Байдена змушена була знову і знову переходити свої власні червоні лінії, щоб просто тримати українців на плаву.Але спочатку було нагальне питання у Вісбадені: генерали Каволі та Агутто пояснили, що не бачать реального шляху до відновлення значних територій у 2024 році. Коаліція просто не могла надати все необхідне обладнання для великого контрнаступу. Також українці не могли створити армію достатнього розміру, щоб провести його.Українці повинні були знизити свої очікування, зосередившись на досяжних цілях, щоб залишатись у боротьбі, поки будуватимуть бойову потужність для можливого контрнаступу в 2025 році: їм потрібно було звести оборонні лінії на сході, щоб не дати росіянам захопити ще більші території. Також необхідно було відновити існуючі бригади та сформувати нові, які коаліція допоможе тренувати і оснащувати.Пан Зеленський висловив свою підтримку.Однак американці знали, що він зробив це неохоче. Знову і знову пан Зеленський давав зрозуміти, що йому потрібно і хочеться великої перемоги, щоб підняти моральний дух вдома і зміцнити підтримку Заходу.Лише кілька тижнів тому президент наказав генералу Залужному відкинути росіян до кордонів України 1991 року до осені 2024 року. Генерал шокував американців, представивши план, який вимагав п’яти мільйонів снарядів і одного мільйона дронів. На що генерал Каволі відповів, володіючи російською: “Откуда?!”Через кілька тижнів, на зустрічі в Києві, український головнокомандувач замкнув генерала Каволі на кухні Міністерства оборони і, з лютим використанням вейпа, зробив останню безнадійну спробу. "Він був між двох вогнів: перший — президент, другий — партнери", — сказав один з його помічників.Як компроміс, американці тепер запропонували пану Зеленському те, що вони вважали б заявленою перемогою — авіаудар, за допомогою далекобійних ракет і дронів, щоб змусити росіян вивести свою військову інфраструктуру з Криму до Росії. Операція отримала кодову назву “Лунний Грім”.До цього часу українці, за допомогою ЦРУ та ВМС США і Великої Британії, використовували морські дрони разом з британськими ракетами Stоrm Shаdоw і французькими SСАLР для ударів по Чорноморському флоту. Вісбаден надавав розвіддані.Але для проведення ширшої кампанії проти Криму українці потребували набагато більше ракет. Їм були потрібні сотні АТАСМS.У Пентагоні старі перестороги ще не зникли. Але після того, як генерал Агутто доповів пану Остіну про все, чого можна досягти за допомогою "Лунного Грому", один із помічників згадує, як він сказав: "Окей, тут є справді переконлива стратегічна мета. Це не просто про завдавання ударів".Пан Зеленський отримає свої довгоочікувані АТАСМS. Проте, за словами однієї американської офіційної особи, "ми знали, що в глибині душі він все ще хоче зробити щось інше, щось більше."Генерал Забродський перебував у командному центрі Вісбадена наприкінці січня, коли отримав термінове повідомлення і вийшов на вулицю.Повернувшись, блідий як привид, він повів генерала Агутто на балкон і, запаливши Luсky Strіkе, сказав йому, що боротьба за керівництво в Україні досягла своєї кульмінації: генерала Залужного звільняють. Ставки були на його конкурента, генерала Сирського, як на наступного керівника.Американці не були здивовані; вони вже чули багато чуток про невдоволення президента. Українці пояснювали це політикою, страхом, що популярний генерал Залужний може кинути виклик пану Зеленському на президентських виборах. Також була зустріч у Ставці, на якій президент фактично підкосив генерала Залужного, і подальше рішення генерала опублікувати статтю в Тhе Есоnоmіst, де він заявляв, що війна зайшла в глухий кут, а українці потребують технологічного прориву. Це все відбувалося, коли його президент закликав до повної перемоги."Генерал Залужний, — сказав один з американських офіційних осіб, — був мертвий чоловік, що йде".Призначення генерала Сирського принесло змішане полегшення. Американці вважали, що тепер у них буде партнер, який матиме довіру та вухо президента; вони сподівалися, що процес ухвалення рішень стане більш послідовним.Генерал Сирський також був відомою фігурою.Частина цієї відомості, звісно, була пов'язана з пам'яттю 2023 року, шрамом Бахмута — тим, як іноді генерал ігнорував їхні рекомендації, навіть намагався підривати їх. Тим не менше, колеги кажуть, що генерали Каволі та Агутто відчували, що розуміють його особливості; принаймні він їх вислуховував, і на відміну від деяких командирів, він цінував і зазвичай довіряв інформації, яку вони надавали.Для генерала Забродського ж зміна була особистим ударом і стратегічною невизначеністю. Він вважав генерала Залужного другом і відмовився від свого парламентського місця, щоб стати його заступником з планів і операцій. (Невдовзі його вивели з цієї посади та з ролі у Вісбадені. Коли генерал Агутто дізнався про це, він зателефонував і запросив до свого будинку на пляжі в Північній Кароліні —  генерали могли б поплавати на човні. "Може, в наступному житті," — відповів генерал Забродський).А зміна охорони відбулася в особливо невизначений момент для партнерства: підштовхувані паном Трампом, республіканці в Конгресі затримували 61 мільярд доларів на нову військову допомогу. Під час бою за Мелітополь командувач наполягав на використанні дронів для верифікації кожної точки інтересу. Тепер, з набагато меншим запасом ракет і снарядів, командири на фронті прийняли той самий протокол. Вісбаден все ще виробляв точки інтересу, але українці ледь їх використовували."Нам це зараз не потрібно", — сказав генерал Забродський американцям.Червоні лінії продовжували рухатися.Були АТАСМS, які таємно прибули на початку весни, щоб росіяни не зрозуміли, що Україна тепер може завдати ударів по Криму.І були малі команди експертів. Кілька місяців тому генералу Агутто дозволили відправити невелику групу, близько дюжини офіцерів, до Києва, послабивши заборону на перебування американських військових на українській землі. Щоб не викликати спогадів про американських військових радників, відправлених до Південного В'єтнаму в процесі ескалації війни, їх називали "експертами з певних питань". Після зміни українського керівництва, щоб побудувати довіру і координацію, адміністрація більше ніж потроїла кількість офіцерів у Києві — до близько тридцяти; тепер їх вже можна було прямо називати радниками, хоча вони й залишались обмеженими Київською областю.Однак, мабуть, найскладнішою червоною лінією був російський кордон. Незабаром і ця лінія також була переглянута.У квітні, після довгого затору з фінансуванням, були розв'язані питання, і 180 додаткових АТАСМS, десятки броньованих машин і 85 000 снарядів калібру 155 міліметрів почали надходити з Польщі.Але розвідка коаліції виявила інший рух: компоненти нової російської формації, 44-го армійського корпусу, рухались до Білгорода, на північ від українського кордону. Росіяни, бачачи обмежену можливість, поки українці чекали на американську допомогу, готувалися відкрити новий фронт на півночі України.Українці вважали, що росіяни сподіваються досягти важливого шляху навколо Харкова, що дозволить їм обстрілювати місто, друге за величиною в країні, артилерійським вогнем, загрожуючи життю понад мільйона людей.Російський наступ виявив основну асиметрію: росіяни могли підтримувати свої війська артилерією прямо через кордон, тоді як українці не могли відповісти, використовуючи американське обладнання або розвідку.Але разом із небезпекою з'являлася можливість. Росіяни були спокійні щодо безпеки, вважаючи, що американці ніколи не дозволять українцям стріляти по території Росії. Цілі підрозділи з їхнім спорядженням сиділи незахищеними, в основному без оборони, на відкритих полях.Українці попросили дозволу використовувати американську зброю на території Росії. Більше того, генерали Каволі та Агутто запропонували, щоб Вісбаден допомагав коригувати ці удари, як це робилося по Україні та в Криму — надаючи точки інтересу та точні координати.Білий дім ще обговорював ці питання, коли 10 травня росіяни здійснили атаку.Це стало моментом, коли адміністрація Байдена змінила правила гри. Генералам Каволі та Агутто було поставлено завдання створити "операційну зону" — територію на російській землі, де українці могли б використовувати американську зброю, а Вісбаден міг би підтримувати їхні удари.Спочатку вони пропонували розширену зону, щоб охопити ще одну загрозу: бомби-глайдери (КАБи, - ред.) — примітивні радянські бомби, перетворені на високоточну зброю з крилами та хвостами — тероризували Харків. Зона, що простягалася на 190 миль, дозволила б українцям використовувати нові АТАСМS для ударів по полям з бомбами-глайдерами та іншим цілям глибоко в Росії. Але пан Остін розцінив це як відхилення від місії: він не хотів відволікати АТАСМS від операції Lunаr Наіl.Натомість генералам було наказано підготувати два варіанти: один, що простягався на близько 50 миль у Росію, стандартна дальність НІМАRS, і один майже вдвічі глибший. Зрештою, проти рекомендацій генералів, пан Байден і його радники вибрали найобмеженіший варіант — але для захисту Сум і Харкова він йшов уздовж більшої частини північного кордону країни, охоплюючи територію, що була майже такою ж за розміром, як штат Нью-Джерсі. Також було дозволено, щоб ЦРУ направило офіцерів до Харківської області для допомоги українським колегам у проведенні операцій в межах цієї зони.Зона запрацювала наприкінці травня. Росіяни були непідготовлені: за допомогою точок інтересу та координат від Вісбадена, а також власної розвідки українців, удари НІМАRS по операційній зоні допомогли захистити Харків. Росіяни зазнали одні з найбільших втрат за всю війну.Немислиме стало реальністю. Сполучені Штати тепер стали частиною вбивства російських солдатів на суверенній російській території.Літо 2024 року: армії України на півночі та сході були на межі. Проте генерал Сирський продовжував говорити американцям: "Мені потрібна перемога".Передбаченням цього став випадок у березні, коли американці виявили, що українська військова розвідка, ГУР, таємно планувала наземну операцію на південний захід Росії. Керівник осередку ЦРУ в Києві стикнувся з командувачем ГУР, генералом Кирилом Будановим: якщо він перейде кордон з Росією, то зробить це без підтримки американських зброї або розвідки. Він це зробив, але був змушений відступити.У такі моменти чиновники адміністрації Байдена жартували, що вони більше знають про те, що планують росіяни, шпигуючи за ними, ніж про те, що планують їхні українські партнери.Але для українців "не питати, не говорити" було "краще, ніж питати і зупиняти", пояснив генерал-лейтенант Валерій Кондратюк, колишній командувач військової розвідки України. Він додав: "Ми союзники, але у нас різні цілі. Ми захищаємо нашу країну, а ви захищаєте свої фантомні страхи з часів холодної війни".В серпні у Вісбадені закінчувався термін перебування генерала Агутто. Він залишив посаду 9 серпня. Того ж дня українці залишили загадкове посилання на щось, що відбувалося на півночі.10 серпня керівник осередку ЦРУ також покинув свою посаду і поїхав до головного офісу. В результаті змін в командуванні генерал Сирський зробив свій крок — відправив війська через південно-західний російський кордон, до Курська.Для американців ця інтервенція стала значним порушенням довіри. Справа була не лише в тому, що українці знову тримали їх у темряві; вони таємно перетнули взаємно погоджену лінію, взявши коаліційне обладнання і потрапивши на російську територію в межах операційної зони, порушуючи правила, встановлені під час її створення.Зона була створена для того, щоб запобігти гуманітарній катастрофі в Харкові, а не для того, щоб українці могли використати її для захоплення російської землі. "Це було не просто майже шантаж, а саме шантаж", — сказав один зі старших офіційних осіб Пентагону.Американці могли б скасувати операційну зону. Але вони знали, що це, як пояснив один з адміністративних чиновників, "може призвести до катастрофи": українські солдати у Курську загинули б, залишившись без ракет НІМАRS і без підтримки розвідки США.Курськ, як зрозуміли американці, був тією перемогою, на яку президент Зеленський натякав від самого початку. Це також було свідченням його розрахунків: він все ще говорив про повну перемогу. Але одна з цілей операції, як він пояснив американцям, полягала в тому, щоб захопити і утримувати російську землю, яку можна буде обміняти на українську землю під час майбутніх переговорів.Провокаційні операції, які раніше були заборонені, тепер дозволялись.До того як генерал Забродський був відсторонений, він та генерал Агутто вибрали цілі для операції Lunаr Наіl. Кампанія вимагала рівня координації, не баченої від часів генерала Донаг'ю. Американські та британські офіцери курували практично кожен аспект кожного удару, починаючи від визначення координат і закінчуючи розрахунками траєкторій ракет.Однією з приблизно 100 цілей у Криму була найважливіша — Керченський міст, що з’єднує півострів з російським материком. Путін вважав міст потужним фізичним доказом зв'язку Криму з Росією. Зруйнування цього символу президента Росії стало одержимістю президента України.Це також була червона лінія для Сполучених Штатів. У 2022 році адміністрація Байдена заборонила допомагати українцям націлюватися на цей міст; навіть підходи з кримського боку мали вважатися суверенною російською територією. (Українські розвідслужби намагалися атакувати його самостійно, завдавши певних пошкоджень.)Але після того, як партнери погодили Lunаr Наіl, Білий дім дозволив військовим і ЦРУ таємно працювати з українцями та британцями над планом атаки на міст: АТАСМS мали ослабити вразливі точки на мосту, а морські дрони — підірвати їх біля стійок.Однак поки готувались дрони, росіяни посилили оборону навколо стійок.Українці запропонували атакувати лише АТАСМS. Генерали Каволі та Агутто заперечили: АТАСМS самі не зроблять справу, українці мали б почекати поки дрони будуть готові, або скасувати удар.Зрештою, американці відступили, і в середині серпня, з невеликою допомогою від Вісбадена, українці випустили залп АТАСМS по мосту. Він не обрушився; удар залишив деякі "ямки", які росіяни відремонтували, — сказав один із американських офіційних осіб, додавши: "Іноді їм потрібно спробувати і зазнати невдачі, щоб побачити, що ми праві".Епізод з Керченським мостом, незважаючи на це, показав значний успіх співпраці в межах Lunаr Наіl. Російські військові кораблі, літаки, командні пункти, склади озброєнь і ремонтні бази були знищені або переміщені на материкову частину Росії, щоб уникнути ударів.Для адміністрації Байдена невдача в атаці на Керченський міст, разом з нестачею АТАСМS, підкреслила важливість допомоги українцям у використанні їхнього флоту довгострокових ударних дронів. Основним викликом було ухилення від російських протиповітряних оборонних систем і точне визначення цілей.Довготривала політика забороняла ЦРУ надавати розвіддані щодо цілей на російській території. Тому адміністрація дозволяла ЦРУ подавати запити на "винятки", тобто дозволи, які дозволяли розвідці допомагати в ударах по території Росії для досягнення конкретних цілей.Розвідка виявила величезний склад боєприпасів у містечку Торопець, розташованому приблизно за 290 миль на північ від українського кордону, який постачав зброю російським військам на Харківщині та Курщині. Адміністрація схвалила цей виняток. Торопець став тестом для концепції.Офіцери ЦРУ поділились розвідкою щодо боєприпасів на складі та їхніх уразливих точок, а також російських оборонних систем на шляху до Торопця. Вони розрахували, скільки дронів знадобиться для операції, та побудували їхні складні траєкторії.18 вересня великий рій дронів вдарив по складу боєприпасів. Вибух, такої сили, що нагадував маленький землетрус, відкрив кратер шириною з американський футбольний стадіон. Відео показали величезні кулі полум'я та стовпи диму, що підіймались над озером.Як і з операцією на Керченському мосту, співпраця у сфері дронів вказувала на стратегічну дисонансність.Американці пропонували зосередити удари дронів на стратегічно важливих військових цілях — це була та сама аргументація, яку вони безуспішно наводили, пропонуючи фокусуватися на Мелітополі під час контрнаступу 2023 року. Але українці наполягали на атаках більш широкого спектра цілей, включаючи нафтові й газові об'єкти та політично чутливі об'єкти в Москві та її околицях (хоча вони робили це без допомоги ЦРУ)."Громадська думка в Росії повернеться проти Путіна, — сказав пан Зеленський американському державному секретарю Ентоні Блінкену в Києві у вересні. — Ви помиляєтесь. Ми знаємо росіян."Пан Остін та генерал Каволі приїхали до Києва в жовтні. Рік за роком адміністрація Байдена постачала українцям дедалі більш складну зброю, перетинаючи свої червоні лінії. Проте міністр оборони та генерал переживали через послання, яке мало бути написане в умовах послабленої ситуації на фронті.Росіяни повільно, але вперто просувалися проти виснажених українських сил на сході, до міста Покровськ — їхня "велика мета", як сказав один з американських офіційних осіб. Вони також повертали частину території в Курську. Так, втрати росіян різко зросли, до 1000–1500 на день. Але вони продовжували наступ.Пан Остін пізніше згадував, як він розмірковував над цим дисбалансом людських ресурсів, коли дивився з вікна свого броньованого позашляховика, який петляв вулицями Києва. Він був вражений, сказав він помічникам, кількістю молодих чоловіків у віці 20-30 років, майже жоден з яких не був в уніформі. У країні, яка перебуває у війні, пояснив він, чоловіки цього віку зазвичай знаходяться на фронті.Це було одне з важких повідомлень, яке американці привезли в Київ, коли викладали те, що вони можуть і чого не можуть зробити для України у 2025 році.Пан Зеленський уже зробив маленький крок, знизивши вік призову до 25 років. Однак українці не змогли заповнити існуючі бригади, не кажучи вже про створення нових.Пан Остін наполягав на тому, щоб пан Зеленський зробив більш сміливий крок і почав призивати 18-річних. На що пан Зеленський відповів, за словами одного з офіційних осіб, який був присутній, "Навіщо мені призивати більше людей? У нас немає спорядження, щоб їх забезпечити.""А ваші генерали повідомляють, що ваші підрозділи недоукомплектовані, — відповів пан Остін. - У них недостатньо солдатів для того спорядження, яке у них є."Це була постійна суперечка:З погляду українців, американці не були готові робити все необхідне для того, щоб допомогти їм перемогти.З погляду американців, українці не були готові робити все необхідне для того, щоб допомогти собі перемогти.Пан Зеленський часто казав у відповідь на питання про призов, що його країна бореться за своє майбутнє, що 18-25-річні — це батьки цього майбутнього.Однак для одного з американських офіційних осіб це "не є екзистенційною війною, якщо вони не змусили своїх людей боротися."Генерал Болдуїн, який на самому початку допоміг налагодити зв'язки між командирами партнерів, відвідав Київ у вересні 2023 року. Контрнаступ застряг, наближалися вибори в США, і українці все питали про Афганістан.Українці, згадує він, були налякані тим, що їх теж можуть покинути. Вони постійно дзвонили, і хотіли знати, чи залишиться Америка на своїй позиції, запитуючи: "Що буде, якщо республіканці виграють Конгрес? Що станеться, якщо президентом знову стане Трамп?"Він завжди казав їм залишатися оптимістами, але додавав: "Я ховав пальці за спиною, бо насправді не знав більше."Трамп виграв, і страх знову охопив їх.У свої останні тижні на посаді Байден зробив низку кроків, щоб продовжити підтримку, принаймні на цей момент, і зміцнити свою програму щодо України.Він перетнув свою останню червону лінію — розширивши оперативну зону для використання АТАСМS і британських ракет Stоrm Shаdоw по Росії — після того як Північна Корея надіслала тисячі військових, щоб допомогти росіянам вибити українців з Курська. Один з перших ударів, підтриманих США, влучив у північнокорейського командира, генерал-лейтенанта Кім Йон Бока, коли він зустрічався з російськими колегами в командному бункері.Адміністрація також дозволила Вісбадену та ЦРУ підтримати дальні ракетні та дронові удари по частині південного російського регіону, який використовувався як база для наступу на Покровськ, і дозволила військовим радникам покинути Київ і вирушити до командних пунктів ближче до лінії фронту.У грудні генерал Донаг’ю  отримав свою четверту зірку і повернувся до Вісбадена як командувач армією США в Європі та Африці. Він був останнім американським солдатом, який залишив Афганістан під час хаотичного відходу. Тепер йому доведеться орієнтуватися в новому, невизначеному майбутньому України.Так багато змінилося з того часу, як генерал Донаг’ю покинув Вісбаден два роки тому. Але коли йшлося про суто територіальне питання, не так багато змінилося. У перший рік війни, за допомогою Вісбадена, українці здобули перевагу, відновивши більше ніж половину території, втраченої після вторгнення 2022 року. Тепер вони боролися за маленькі ділянки землі на сході та в Курську.Однією з основних цілей генерала Донаг’ю у Вісбадені, за словами представника Пентагону, було укріпити братерство і вдихнути нове життя в машину — зупинити, а можливо, навіть відкинути російський наступ. (У наступні тижні, за допомогою Вісбадена, який надавав координати і точні точки, російський наступ на Покровськ сповільнився, а в деяких районах на сході українці здобули перемоги. Але на південному заході Росії, коли адміністрація Трампа зменшила підтримку, українці втратили більшість своїх важелів торгу, зокрема Курськ).На початку січня генерали Донаг’ю та Каволі відвідали Київ, щоб зустрітися з генералом Сирським і переконатися, що він погоджує плани щодо поповнення українських бригад і зміцнення їхніх ліній, розповів представник Пентагону. Звідти вони вирушили на авіабазу Рамштайн, де зустрілися з паном Остіном для останньої зустрічі оборонних лідерів коаліції перед тим, як все змінилося.Коли двері були зачинені для преси і публіки, колеги пана Остіна назвали його хрещеним батьком і архітектором партнерства, яке, попри всі порушення довіри і зради, підтримувало спротив та надію українців, що почалася в той весняний день 2022 року, коли генерали Донаг’ю та Забродський вперше зустрілися у Вісбадені.Пан Остін — надійний і стійкий чоловік, але, повертаючи компліменти, його голос перехопило."Замість того, щоб прощатися, дозвольте сказати дякую", — сказав він, стримуючи сльози. А потім додав: "Бажаю вам успіху, мужності і рішучості. Пані та панове, рухайтеся вперед."
we.ua - NYТ: Партнерство: Таємна історія війни в Україні
Еспресо on espreso.tv
В історії світової артилерії аналогів немає: що таке САУ DІТА – артилерійська установка, якою воює екіпаж лише з двох людей
Що таке САУ DІТАDІТА – це колісна самохідна артилерійська установка, розроблена чеською компанією Ехсаlіbur Аrmy. САУ розроблена на оригінальній чехословацькій концепції гаубиць Dаnа, побудованих на шасі вантажного автомобіля Таtrа.DІТА є новою сучасною системою з гарматою калібру 155 мм і довжиною дула 45 калібрів. Ці показники забезпечують дальність стрільби у 39 км при використанні звичайних уламково-фугасних снарядів стандарту НАТО.Фото: gеttyіmаgеsРозробку машини розпочали в 2019 році. Перший прототип створили в 2021-му і презентували його на міжнародній виставці озброєнь ІDЕХ-2021 в Абу-Дабі. Згодом "Діту" презентували на виставці оборонної промисловості МSРО-2021 у Польщі – продемонстрували рух гармати, автоматичне наведення та цикл заряджання."Власне, це навіть, не прототип, а радше демонстратор технології – нову башту встановили на трошки доопрацьоване шасі від "Дани М2". Нова башта – це автономний модуль, який, за твердженням проєктувальників, можна встановити на будь-яке колісне чи гусеничне шасі відповідної вантажопідйомності і габаритів", – писав про презентацію військовий історик професор Андрій Харук.Фото: gеttyіmаgеsТобто концепція системи передбачає повністю автономну надбудову, завдяки чому башта може бути встановлена й ​​на гусеничному шасі. Автономність башти дала, зокрема, можливість зменшити її висоту та забезпечити швидку евакуацію з машини у випадку влучання у надбудову.У чому унікальність САУ DІТАОднією з найважливіших особливостей самохідної артилерійської установки є високий рівень автоматизації всіх процесів. Завдяки цьому екіпаж вдалося скоротити до двох осіб – професор Харук називає це "безпрецедентним випадком в історії світової артилерії" (є ще одна німецька самохідна артилерійська установка DОNАR, розроблена німецькою компанією Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn, екіпаж якої складається з двох осіб. Проте в бойових умовах себе продемонструвала лише DІТА, - ред.). Робочі місця водія і командира-оператора містяться у водійській кабіні, у башті нікого немає. Управління вогнем може здійснювати одна людина. Екіпаж під час бойової роботи взагалі не торкається боєприпасів, зауважив головний редактор Dеfеnсе Ехрrеss Олег Катков.Фото: ехсаlіburаrmy.сz"Річ у тім, що все там виконує автоматизована система заряджання і це означає дуже швидкий темп стрільби. Це означає, що система внаслідок високої цифровізації працює фактично в автономному режимі без завдання екіпажу, лише умовно, натиснути, де необхідно знищити ціль. Всю інформацію отримують з автоматизованих систем управління і далі DІТА працює вже автоматично", – зазначив Катков в етері телеканалу "Еспресо".Балістичний обчислювач САУ розраховує параметри стрільби, автоматика бойової машини самостійно наводить гармату, заряджає боєприпас й виконує постріл. Боєкомплект "Діти" складається з  40 снарядів, а скорострільність – 5-6 снарядів за хвилину.У рік презентації САУ DІТА чеське спеціалізоване видання Аrmádní nоvіny присвятило великий матеріал порівнянню САУ DІТА і французької установки САЕSАR. Автори матеріалу визнають, що системи використовують різні концепції, а тому стверджувати, що "котрась із них краща чи гірша буде помилкою". Однак усе-таки звертають увагу на деякі переваги чеської САУ.Так САЕSАR обслуговується розрахунком з п’яти військових, а автоматика САУ DІТА скоротила екіпаж до двох осіб. Крім того, вони ще й перебувають у більшій безпеці, бо завжди є під захистом броні. Розрахунок "Цезаря" для заряджання і ведення бойової роботи виходять із кабіни, а в САУ DІТА чимало процесів зробили автоматичними. DІТА керується за допомогою системи контролю М4 з сенсорним екраном. Її панель є зйомною, що дозволяє керувати баштою перебуваючи поза кабіною.Скорострільність вища у САУ САЕSАR – 6 пострілів за 45 секунд. Однак підполковник ЗСУ у відставці Олексій Зінченко скептично ставиться до цього показника."Заявлену швидкострільність САУ САЕSАR можна назвати "вистовковою", бо вона робиться для показу перспективним клієнтам на всіляких показухах і шоу, а досягається насамперед спеціально натренованими розрахунками і в ідеальних умовах. В військах розрахунок середньої підготовки навряд буде в змозі виконати цей норматив. Ба більше – в поганих погодних умовах під час дощу, снігу, мокроти в нічних умовах або під час туману (а це є цілком реальними чинниками під час ведення бойових дій) навіть показушний розрахунок навряд зможе хоча б наблизитись до заявленого еталону", – написав Зінченко.Фото: ехсаlіburаrmy.сzВін також наголосив, що артилерійський підрозділ дуже часто веде вогонь значно більше однієї хвилини (наприклад для встановлення рухомого загороджувального вогню). І тоді темп стрільби буде вповільнюватися, бо розрахунок втомиться від ручного заряджання системи снарядами, що важать понад 40 кг."Наявність автоматизованих процесів заряджання і наведення є величезним плюсом, бо дозволяє нівелювати такий чинник, як слабка підготовка екіпажу, погані погодні умови, втома і таке інше", – наголосив Олексій Зінченко.Які можливості САУ DІТАБезпеку екіпажу САУ DІТА гарантують також висока прохідність і швидкість розгортання на бойових позиціях та згортання з них. Таким чином військові мають можливість оперативно виконати завдання і залишити вогневу позицію якнайшвидше, уникнувши ворожого вогню у відповідь. Покинути вогневу позицію САУ DІТА може за 45 секунд.САУ DІТА обладнана 8-циліндровим дизелем повітряного охолодження Таtrа, потужністю 340 кінських сил і автоматичною коробкою передач (10 передач вперед і 2 назад). Передбачена також допоміжна силова установка."Це малогабаритний дизель рідинного охолодження потужністю при не працюючому основному двигуні забезпечує функціонування гідравлічних та електричних систем, кондиціонера та інших пристроїв, необхідних для бойової роботи", – розповідає портал "Мілітарний".Фото: ехсаlіburаrmy.сzЩодо інших допоміжних систем, то тут передбачені опалення та кондиціювання повітря для екіпажу всередині кабіни. Встановлено кондиціонери (8 и 3 кВт) та водонагрівач (20 кВт). Артилерійська установка має NВС-фільтрацію (радіаційний, біологічний і хімічний захист). Для живлення систем озброєння та роботи башти DІТА отримала допоміжний блок напругою 24 В.Озброєння САУ DІТА155-міліметрову гармату для "Діти" виготовляє словацька компанія ZТS. Дальність стрільби у 39 км – при використанні стандартних уламково-фугасних снарядів. Система може вести вогонь одиночними пострілами, вогнем із запрограмованою скорострільністю (постійною чи змінною, а також залповим вогнем МRSІ. При стрільбі МRSІ кілька снарядів летять під різними кутами та різною траєкторією, а потім фактично одночасно влучають у ту ж саму ціль.Управління вогнем здійснюється за допомогою бортової системи управління (БСУ) з балістичним обчислювачем. Автоматична система наведення дає можливість швидко і повністю в автоматичному режимі привести гармату в бойове положення."БСУ забезпечує надійне, швидке та точне наведення гармати в заданому напрямку автоматично після вибору даних повороту та кута. Система БСУ розроблена таким чином, щоб гармата могла максимально швидко зайняти вогневу позицію, виконати завдання, отримавши необхідний ефект", – пише "Мілітарний".При відмові навігаційної системи аварійне наведення гармати здійснюють через оптичний приціл. Гармата також оснащена цифровою системою управління вогнем з автоматизованою системою прицілювання А.S.А.Р.Фото: ехсаlіburаrmy.сz"Єдиний момент, ці САУ відносяться не зовсім до такого золотого стандарту 155/52. Там трохи менша довжина - 47 калібрів, це трохи впливає на дальність стрільби, вона становить до 39 км", – зазначив в етері телеканалу "Еспресо" Олег Катков.Водночас Dеfеnsе Ехрrеss називає цю дальність стрільби "високою" і переконує, що "DІТА може послужити як ефективний засіб контрбатарейної боротьби проти рашистів, та виступити таким собі "артилерійським спецназом" разом із САУ РzН 2000 та САЕSАR зі знищення артилерії орків". Видання наголошує, що DІТА зможе знищувати ворожу артилерію, перебуваючи поза межами дальності ураження абсолютної більшості гармат росіян.До слова, якщо противник почав вести контрбатарейний вогонь, то башта "Діти" має 10 пускових димових гранат (шість у передній частини та чотири у задній), що можуть забезпечити димову завісу і можливість залишити позицію в безпечних умовах.Технічні характеристики САУ DІТАДовжина – 13 м,Ширина – 3 м,Висота – 3,12 м,Довжина дула – 45 калібрів (6,98 м),Калібр – 155 мм,Вага – 29 т,Обслуга – 2 особи,Темп вогню – 5-6 пост./хв.,Боєкомплект – 40 снарядів,Ефективна дальність вогню – 39 км,Двигун – 340 к.с.,Запас ходу – до 600 км,Швидкість на шосе – 90 км/год,Швидкість у польових умовах – 25 км/год.Фото: ехсаlіburаrmy.сzСАУ DІТА в УкраїніІнформація про те, що Нідерланди замовили в Чехії дев'ять самохідних артилерійських установок DІТА на потреби Сил оборони України, стало відомо у лютому 2024 року. Оскільки на той момент системи не перебували на озброєнні в жодній армії світу, було зрозуміло, що реалізація рішення потребуватиме часу."Компанія Ехсаlіbur Аrmy лише її пропонує, це буде нове виробництво. Стосовно часу, який необхідний для того, щоб їх виготовити, то він вимірюється у місяцях у будь-якому випадку. Єдиним варіантом, коли Україна їх може отримати найближчим часом, якщо Ехсаlіbur Аrmy виготовляла їх на склад (а такої інформації не було) і готові передати з власних запасів. Може якийсь там один зразок і буде, але якщо мова йде про нові, то це технологічний цикл виробництва, який вимірюються в місяцях", – пояснював в етері телеканалу "Еспресо" головний редактор Dеfеnсе Ехрrеss Олег Катков.Перші офіційні повідомлення про передачу "Діти" в розпорядження Сил оборони датоване листопадом 2024 року – тоді Командувач Нацгвардії України Олександр Півненко оприлюднив фото артустановок, які отримала артилерія НГУ. Військові експерти називали терміни поставок у 9 місяців після оголошення доволі швидкими, оскільки для отримання інших САУ знадобилося по 15-24 місяці після заяв про передачу. У жовтні 2024 року Нідерланди замовили для України ще 6 артустановок.Згодом чеські артилерійські системи отримали артилеристи 12-ї бригади Національної гвардії "Азов", бригада НГУ "Спартан" і прикордонники."З неї на Запорізькому напрямку ми вже опрацювали ворожу піхоту в укриттях, малі контргрупи, артилерійські установки противника", – розповідав командир розрахунку САУ в "Спартані" з позивним Марлі.Отримання САУ DІТА "азовцями" Dеfеnsе Ехрrеss називав суттєвим підвищенням бойових можливостей артилерії бригади."Вона тепер може бити по цілях, в тому числі в ближньому тилу ворога. Тим більш, що до цього моменту бійці бригади "Азов" для відсічі ворогу були вимушені покладатись на буксирувані артсистеми, котрі виглядають морально застарілими порівняно з DІТА", – йшлося в матеріалі.Далекобійність "Діти" відзначав і артилерист з позивним Ворзель. Він наголошував, що колісна гаубиця має дальність стрільби більшу за ті зразки, що вже стоять на озброєнні бригади: "Гиацинт-Б" з дальністю стрільби до 30 км, "Мста-Б" (до 25 км) і САУ М109L з дальністю стрільби до 24 кілометрів.На кадрах видно, що всі позначки на приладах та усі елементи програмного забезпечення виконані українською мовою.Щодо недоліків системи, то, оскільки в Україні САУ DІТА отримала своє перше бойове хрещення, система не є бездоганною. Але її недоліки "азовці" називають некритичними – йдеться про виправлення "багів" та оновлення програмного забезпечення. Крім того, операційна зона бригади дається машині складно через в’язкий ґрунт."Враховуючи, що це колісна САУ, то багнюка польових доріг Донбасу дається їй складно, але завдяки гарним навичкам механіка-водія це питання також вирішується. Звісно, що сама концепція колісних САУ передбачала саме переміщення по асфальтованих дорогах", – пояснює Ворзель.Щодо переваг цих систем для України, то підготовка розрахунків по дві людини займає менше часу. А менші габарити дозволяють легше маскувати машину і зручніше маневрувати на дорогах. Якщо бортова електроніка САУ відмовить, всі маніпуляції, в тому числі випуск опор, наведення та заряджання можна виконувати в ручному режимі.Розрахунки машин завжди працюють у взаємодії з операторами розвідувальних безпілотників, які шукають цілі та коригують вогонь машини."Основними завданнями для цієї САУ є ураження віддалених цілей. Але коли йде штурм нашого переднього краю, то залучають всі стволи за необхідності", – описав військовий роботу САУ DІТА на Донбасі.
we.ua - В історії світової артилерії аналогів немає: що таке САУ DІТА – артилерійська установка, якою воює екіпаж лише з двох людей
Gazeta.ua on gazeta.ua
Андрія Первозванного: з якими проханнями можнеа звернутись до апостола
30 листопада віряни вшановують апостола Андрія Первозванного, одного з дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа. Апостола Андрія прозвали Першозваним тому, що він став першим із найвірніших учнів Христа і був із ним поруч до самого розп'яття, бачив Воскресіння і Вознесіння Ісуса. Також, завдяки Андрію, у Христа з'явився ще один учень - Симеон, брат Андрія, якого згодом назвали Петром. Прикмети гарна погода стоїть - взимку не буде ні снігу, ні морозу; мороз за вікнами - і зима буде холодною; віночок навколо місяця, що світиться, - до поліпшення погоди; лід на річці темний - влітку буде гарний урожай. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимове сонцестояння-2024: що потрібно зробити у найдовшу ніч року Що можна робити На іконах Андрія Первозванного зображують розп'ятого або поруч із хрестом. Святого шанують як покровителя рибалок і моряків - за переказами, одного разу він силою молитви воскресив сорок потопельників, своїх майбутніх учнів, які прямували до нього. У православне свято сьогодні в молитвах до святого Андрія звертаються з проханнями про захист від ворогів і стихійних лих, зцілення від різних захворювань, зміцнення віри, вдале заміжжя, збереження шлюбу, благополуччя дітей. За традицією в Андріїв день накривають багатий стіл, але з пісними стравами. Дівчата в Андріїв день традиційно ворожать на судженого, але церква ворожінь не схвалює. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".
we.ua - Андрія Первозванного: з якими проханнями можнеа звернутись до апостола
Gazeta.ua on gazeta.ua
Чому сьогодні не можна стригти дітям волосся: заборони дня
29 листопада, в православному календарі день пам'яті святих мучеників Парамона та Філумена. Постраждали за віру Христову в ІІ столітті. Їхні життєписи є частиною ранньої християнської традиції, яка свідчить про жорстоке переслідування християн в період римських імператорів, зокрема за часів імператора Адріана. Парамон був священиком, а Філумен - дияконом. Обидва вони походили з міста Магнезії (сучасна Туреччина), що було одним із центрів християнської громади того часу. Коли імператор Адріан розпочав переслідування християн, Парамон і Філумен відкрито сповідували віру в Христа і відмовилися приносити жертви язичницьким богам. Їх схопили, піддали жорстоким тортурам, намагаючись примусити їх відректися від Христа. Вони витримали всі катування з великою мужністю, і, за свідченнями, Парамон навіть проповідував своїм катам, звертаючи їх до християнської віри. У результаті обидва святі були страчені. Прикмети Схід сонця червоного кольору - почнеться сильний вітер. Сніжить цього дня - заметілі будуть до Миколая. Хмарно і туманно - скоро піде сніг. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимове сонцестояння-2024: що потрібно зробити у найдовшу ніч року Що не можна робити, а що варто Цього дня забороняється стригти волосся дітям до 12 років. Інакше ви зістрежете розум та здоров'я. Не можна піддаватися шкідливим звичкам - темні сили заволодіють вашою душею. Це сприятливий день, щоб взяти у сусідів в борг будь-які продукти, наприклад, сіль. Вважається, що тоді ви отримаєте везіння на весь рік. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".
we.ua - Чому сьогодні не можна стригти дітям волосся: заборони дня
Gazeta.ua on gazeta.ua
Не беріть гострих предметів та відкладіть рукоділля: заборони дня
27 листопада згадують святого великомученика Якова Персіянина. Яків походив із багатої та знатної сім'ї. Його родина та оточення були християнськими, і він також сповідував цю віру. Однак, щоб здобути прихильність перського царя Іздигерда І, Яків зрікся християнства і взяв участь у язичницьких обрядах. Завдяки цьому він отримав повагу при дворі й досяг високого становища. Його дружина та мати, глибоко засмучені таким відступництвом, написали йому листа, в якому викрили його зраду віри й закликали покаятися. Під впливом цього листа Яків усвідомив свою провину, розкаявся і вирішив повернутися до християнства, готовий навіть до мученицької смерті заради своєї віри. Коли про його повернення до християнства дізнався цар, Якова було поставлено перед судом. Він відкрито визнав свою віру в Христа й відмовився знову поклонятися язичницьким богам. За це йому присудили страшну страту: його тіло поступово розсікали на частини. Відтинали пальці рук, ніг, руки, ноги, а в кінці голову. Цей жорстокий вирок Яків переніс із дивовижною мужністю, постійно молячись і славлячи Бога. Святий Яків Персіянин вшановується як приклад справжнього покаяння та незламної віри. Його мучеництво показує, як можна повернутися до Бога навіть після важкого падіння, якщо щиро розкаятися. Також 27 листопада - день пам'яті святого преподобного Паладія. Народився близько 364 року в Галатії (сучасна Туреччина). У молодому віці прийняв чернецтво і став частиною монашого руху, що розвивався в Єгипті та Палестині. Паладій вирушив до Єгипту, де навчався у знаменитих отців пустелі, зокрема у святого Макарія Великого. Він провів близько десяти років серед відлюдників, переймаючи їхній досвід аскетичного життя. Згодом став єпископом міста Геленополя у Віфінії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимове сонцестояння-2024: що потрібно зробити у найдовшу ніч року Паладій брав активну участь у боротьбі з аріанством і захищав святого Іоанна Златоуста, що спричинило його переслідування з боку імператорської влади. Був відправлений у заслання до Сієни (Фіваїди), де продовжував духовне життя. Головний твір Паладія - "Лавсаїк", написаний близько 420 року. Ця праця є збірником житій подвижників і містить детальні розповіді про життя монахів Єгипту, Палестини, Сирії та Малої Азії.Твір був створений на прохання римського благочестивого чиновника Лавса і мав на меті надихати людей на подвиги віри та аскези. Помер близько 430 року. Шанувався як приклад справжнього християнського подвижника. Прикмети Яскраві зірки вночі до лютого морозу. Схід сонця багряний - чекайте на сильний вітер. Голосно співають птахи - буде потепління. Що не можна робити, а що потрібно Краще не брати до рук будь-які гострі предмети, це до біди. Також забороняється лихословити, сваритися, лаятися, це пов'язано з тим, що проходить Різдвяний піст. Жінкам не можна займатися рукоділлям, особливо шити і в'язати, інакше ви позбудетесь свого щастя. Якщо ви відправляєтесь в далеку дорогу, обов'язково помоліться святим, вони допоможуть зробити її легкою. Якщо встати лицем до сильного вітру, то існує повір'я, що він "видує" всі ваші печалі. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".
we.ua - Не беріть гострих предметів та відкладіть рукоділля: заборони дня
Gazeta.ua on gazeta.ua
Чого не можна робити. щоб не хворіти усю зиму: заборони та прикмети у Климентів день
25 листопада згадують святого священномученика Климента. Він був одним із перших єпископів Риму та однією з найвизначніших постатей раннього християнства. Його життя відоме з церковних переказів, апокрифічних текстів та історичних згадок. Він вважається четвертим Папою Римським після святого апостола Петра. Климент народився в Римі в багатій сім'ї. Його навернення до християнства, як вважається, сталося завдяки проповіді апостолів Петра і Павла. Після хрещення він став ревним проповідником і активним учасником ранньохристиянської спільноти. Климент став Папою Римським приблизно в 88 році після св. Ліна і св. Анаклета. Він очолював церкву в часи важких переслідувань християн з боку Римської імперії. Його папство тривало близько 10 років, протягом яких він зміцнював церковну організацію, дбав про єдність віруючих і боронив апостольське вчення. Климент написав "Послання до Коринф'ян", один із найдавніших текстів християнської літератури. У цьому творі він закликає до миру, покори й злагоди між християнами. Послання користувалося такою повагою, що читалося в багатьох церквах як священний текст. За переказами, Климент постраждав за віру під час правління імператора Траяна. Його заслали на каторгу до Херсонесу (теперішній Севастополь, Крим). Там він проповідував серед каторжників і навертав багатьох до християнства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрія Первозванного-2024: головні традиції свята, яких дівчата чекають увесь рік За наказом імператора Климента було страчено: його прив'язали до якоря й утопили в морі. За легендою, вода чудесним чином відступила, і християни змогли знайти його тіло, яке згодом поховали. На місці поховання святого з'явилася каплиця. Прикмети Дятел довго стукає - до поганої погоди. Півні вранці розкричалися - чекайте на потепління. На сухій траві іній - будуть морози. Що не можна робити, а що варто Не слід жалітися на холодну погоду і морози. Цього дня, за повір'ями, на землю виходить Дух Морозу, який може накликати хвороби на цілу зиму. Не можна переїдати, інакше позбудетесь удачі. Жінкам цього дня рекомендовано займатися рукоділлям, щоб прикликати щастя в своє життя. Обов'язково вивішуйте випрані речі на вулицю - це принесе здоров'я і успіх. 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.
we.ua - Чого не можна робити. щоб не хворіти усю зиму: заборони та прикмети у Климентів день
Gazeta.ua on gazeta.ua
Андрія Первозванного-2024: головні традиції свята, яких дівчата чекають увесь рік
30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Вирушивши разом з іншими апостолами проповідувати християнство, святий Андрій прибув до Скіфії. Там його схопили язичники і розіп'яли на хресті, який пізніше назвали Андріївським. На святкування 1015-річчя Хрещення Русі цю реліквію привезли до столиці України. А взагалі вона розміщується у православному соборі в Патрі. За свідченнями в давньоруській "Повісті минулих літ", біля Київських пагорбів апостол зупинився і промовив: "Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике і Бог спорудить багато церков". Потім він піднявся і встановив на горі хрест. Традиції свята Цього дня віряни йдуть до церкви, читають молитви. В народі пекли коржики, які називалися "Калитою". Їх підвішували до стелі, а молоді хлопці намагалися підстрибнути і відкусити шматочок, не використовуючи рук. Якщо вдалося, то їхнє одруження буде щасливим. З особливим нетерпінням на свято Андрія завжди чекали молоді дівчата, які цього вечора ворожили на майбутнє, особливо на свого судженого. Наприклад, вірили, що в ніч проти 30 листопада (13 грудня за старим календарем) дівчина може побачити уві сні свого майбутнього нареченого. Для цього під подушку клали шматочок хліба, випеченого власними руками, і промовляли: "Суджений-ряджений, приходь мого хлібця скуштувати". Також під ліжко клали різні предмети з чоловічого гардеробу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Давні обряди ворожіння на Андрія Апостол Андрій вважається покровителем моряків і всіх професій, пов'язаних з морем. Тому йому завжди моляться про захист тих, хто виходить у плавання. В давнину існувало повір'я: якщо цього дня гарно попаритися, то весь рік будеш здоровим. Що не можна робити Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися". 8 листопада за новим церковним календарем українці відзначають Михайлів день. Раніше його святкували 21 листопада. В церковному календарі свято має назву Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Воно присвячене архангелу Михаїлу, який є архистратигом, тобто главою небесних сил. Оскільки це свято припадає на той час, коли селяни вже не працювали на городі, то можна було відпочити. Традиційно в цей день ходять у гості і пригощаються різноманітним частуванням.
we.ua - Андрія Первозванного-2024: головні традиції свята, яких дівчата чекають увесь рік
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules