Search trend "Леонід Кучма"

З0 років тому президенти Леонід Кучма і Борис Єльцин розділили Чорноморський флот. Україні дісталися "відходи" радянських кораблів, які не дожили до великої війни, а флагман "Гетьман Сагайдачний" був затоплений у 2022 році. Що залишилося від радянського флоту і куди рухаються морські сили України, з'ясовували Фокус і військовий експерт Максим Паламарчук.

В Україні День захисту дітей більше не відзначатимуть 1 червня, оскільки глава держави Володимир Зеленський вирішив перенести дату. Про це повідомляється на сайті президента, передає Рубрика. це свідчить указ №355/2025. Указ президента "Про день захисту дітей", який у 1998 році підписав тодішній президент Леонід Кучма, втратив чинність. Саме ним була закріплена дата 1 серпня. Тепер же […] Тhе роst Президент переніс День захисту дітей, його відзначатимуть 20 листопада арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Журналісти, які дивуються тому, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров згадав книгу Леоніда Кучми "Україна — не Росія" як "Біблію українського націоналізму" - у той час, як у 2003 році на цю книжку мало хто звернув увагу в Москві — мають рацію хіба що з точки зору публічної реакції. Її й не могли собі дозволити — навіть на тлі подій навколо Тузли Україна залишалася "братерською республікою", а Кучма займав своє місце у клубі лідерів країн СНД, поруч із Назарбаєвим, Лукашенком і самим Путіним.Однак вихід цієї книжки — й те, що її ще й презентували в Москві — викликав нестримну лють, із проявами якої у високих ешелонах російської влади я стикався неодноразово. Тому що її сприйняли як маніфест остаточного розриву Кучми із політичним планом, який Москва намагалася здійснювати в Україні з 1994 року. Якщо дуже просто: Кремль допоміг Кучмі стати президентом України для того, щоб він переконав українців в тому, що Україна — це Росія або ж майже Росія, а не навпаки. Книжка сприймалася як зрада, між тим сам Кучма вважав, що його зраджують росіяни, бо давно вже повірив — безпідставно — що вони сприймають його як партнера, а не як тупорилого Лукашенка. Читайте також: Україна в жодному разі не варто влазити у дискусію про "першопричини конфлікту"У цій його щирій вірі я переконаюсь після 2014 року, коли на одній з неформальних зустрічей ми з Леонідом Кравчуком будемо говорити з Кучмою про його участь у перемовинах з Росією і я дещо розгублено скажу йому, що ми й не думали, що в нього є державницький інстинкт. На що Леонід Данилович у властивій йому манері відповів, що нам обом знадобилося 20 років, щоб це зрозуміти.Але все це буде потім. А у 2003 році Путін остаточно переконався у важливості докорінної зміни української політики та необхідності зробити ставку на відвертих навіть не маріонеток — агентів. Кадрові зміни в бік дієвої реанімації імперського проєкту будуть відбуватися і в самій Росії. Так, в березні 2004 року новим міністром закордонних справ Росії замість класичного дипломата Ігоря Іванова стане близький до "сусідів" - так у МЗС називають чекістів та їхніх посіпак — Сергій Лавров.Так що він зовсім не випадково згадав цю книжку.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров виступив проти організації російсько-українських мирних переговорів у Ватикані і висловився про роль, яку нібито зіграв другий президент України Леонід Кучма в розвитку українського націоналізму. Заяви російського міністра викликали жваве обговорення у соцмережах, пише ВВС Україна.

Міністр зовнішніх справ Росії Сергій Лавров виступив проти організації російсько-українських мирних переговорів у Ватикані, і висловився про роль, яку нібито зіграв Леонід Кучма в націоналізації України. Заяви російського міністра викликали жваве обговорення у соцмережах.

Березневі статті, Будапештський меморандум, Мінські угоди – найвідоміші, але далеко не єдині договори, на які українському народу доводилось йти з Москвою. Еспресо розповість, чим закінчуються домовленості з Російською Федерацією та яку ціну доводилось платити тим, хто їх з нею укладав.З чого починались взаємини з РФ та як з Москвою доводилось домовлятися попередникамСтаном майже на середину 2025 року багатьом союзникам України стало зрозуміло, чим закінчується задобрення диктаторів та чого вартує намагання укласти мир за будь-яку ціну, коли у твій дім приходить агресор з бажанням знищити тебе. Однак і сьогодні залишаються адепти того, що угода може розв'язати проблему й вгамувати чиюсь багатовікову політику ненависті й тотального знищення. Ба більше, віра у це зберігається навіть після порушення так званого "Великоднього перемир’я" і 20 загиблих у Кривому розі й 12 – у Києві. Серед останнього – дев’ять вбитих російськими ракетами дітей.Атака РФ на Кривий Ріг, Фото: V_Zеlеnskіy_оffісіаl/tеlеgrаmЯкщо ж вищепереліченого після трьох років масових вбивств, розправ, геноциду залишається недостатньо, аби зрозуміти, що мир з Росією – це фікція, то потрібно всього лиш подивитися назад. В українській історії достатньо прикладів того, чого вартує спроба порозумітися з тим, хто прийшов знищити тебе і твій дім. Останні приклади будуть особливо показові й з урахуванням того, що з тих часів у Кремлі й влада не мінялась.Однак для початку заглянемо ще у добу Козаччини. І першим, хто спробував домовлятися з тоді ще Московським царством, був Богдан Хмельницький. За своєю суттю Березневі статті, підписані у Переяславі 1654 року, мали дещо інший характер. Йшлось не про мирну угоду як таку, а про протекторат Московії для Гетьманщини. Складно оцінити документ та його вплив на сьогодення, якщо він навіть не зберігся в оригіналі, однак учитель історії та переможець Glоbаl Теасhеr Рrіzе Ukrаіnе 2020 Василь Дяків вказує, що вже тоді, у 17 столітті, зіткнулись повністю протилежні світогляди – європейський та азійський."Європейські політичні традиції, які ввібрала Гетьманщина, зіштовхнулися з азійським підходом московської зовнішньої політики для вирішення своїх загарбницьких інтересів. Цей підхід базується на принципах золотоординського управління, сили та на безумовному підпорядкуванні цареві без будь-яких ознак поваги та партнерства до протилежної сторони", – пише вчитель. Також історик Сергій Плохій у своїй роботі "Брама Європи" пише, що в обох сторін було докорінно різне сприйняття цих домовленостей. "Козаки вважали Переяславську угоду контрактом, що має зв’язувати обов’язками обидві сторони. З боку Хмельницького, він та його держава потрапляли під протекторат царської влади. Вони обіцяли відданість та військову службу в обмін на захист, пропонований Московською державою. Цар, однак, сприймав козаків як нових підданих, щодо яких він не матиме жодних зобов’язань після того, як надасть їм певні права та привілеї", – пояснює професор кафедри української історії в Гарвардському університеті.  Остання теза є особливо цікавою, адже показує, що чи то сьогодні, чи то майже 400 років тому, угоди Росія визначає не як домовленість про рівну співпрацю, а як засіб для придушення та подальшого використання потенційного ворога. Власне про це свідчить і зміст Березневих статтей – Гетьманщина зберігає внутрішню ієрархію, правову та податкові системи, однак зобов’язується повідомляти про обрання гетьмана російського царя, обмежити розмір війська до 60 тис. солдатів, а також утримувати своїм коштом московську армію, яка тепер легально розміщувалась на територіях козацької держави. У 17 столітті російський цар був дещо поступливішим, а відтак декларативно в угоді надав суб’єктність Гетьманщині на ведення зовнішньої політики, однак з забороною на встановлення дипломатії з найближчими сусідами – Річчю Посполитою та Османською Імперією. Як бачимо, вже тоді Московське Царство намагалось перекрити Гетьманщині шлях до створення міцних союзів і закріплення на геополітичній карті. Саме це і можна прирівняти до тих угод, які Україні намагаються нав’язати сьогодні – заборона вступу до НАТО та навіть фактичних розмов про це. Що цікаво, саме це і зіграло злий жарт з тими, хто укладав Березневі статті. Адже поки Гетьманщина дотримувалась заборони на ведення переговорів, московські царі тричі таємно вирішували її долю із Річчю Посполитою. Згодом син Хмельницького, Юрій, спробує переглянути домовленості з Московією по смерті батька. Однак, замість забезпечення суверенітету, отримав Переяславські статті 1659 року, за якими Гетьманщину ще більше затиснули царськими обмеженнями. Таким чином на територіях теперішньої України розпочнеться період "Руїни", який розкриється після так званої "Чорної ради", проросійського гетьмана Лівобережжя Івана Брюховецького й Московських статтей. Пострадянські договори і фіктивні домовленості про територіальну цілісність та непорушність кордонів України Згодом, у період УНР, трапиться століття повноцінної окупації частини території України більшовиками за результатами Першої світової війни. Зокрема йдеться про розвал Австро-Угорщини та складні революційні події у Німеччині, адже саме сторони Четвертного союзу були стримуючим фактором для РСФСР та гарантією безпеки для Української Народної Республіки. Переживаючи гніт, геноциди, політичні репресії, винищення культури та народу як такого, у 1991 році Україні все ж вдасться вибороти незалежність та визнання її суверенітету. Надалі, у 1994 році, президент Леонід Кучма підпише Будапештський меморандум, за яким Україна зобов’язувалась набути неядерний статус в обмін на нечіткі, але такі солодкі "гарантії безпеки". "Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй", – йшлось у другому пункті меморандуму. Складно сказати, чи це спланована та продумана стратегія РФ на чолі з Єльциним по роззброєнню сусіда, чи то дійсно цивілізований світ так боявся нового члена у "ядерному клубі". Однак, як вже писало ВВС, недієвість Будапештського меморандуму розумів і Леонід Кучма, який поставив свій підпис під документом. Другий президент України визнав, що після підписання його попереджали про порожність гарантій меморандуму."Тодішній президент Франції Франсуа Міттеран сказав: "Синку, не вір цьому документу, тебе обмануть", – заявив Кучма на міжнародній конференції в Єрусалимі.Згодом Україна, ще за десять років до повномасштабної війни з Росією і не один раз,  звертатиметься по допомогу до країн-підписантів. Спершу закликала провести термінові консультації під час конфлікту щодо острова Тузла у 2003 році та під час українсько-російської "газової війни" у 2006 році. Російсько-український конфлікт довкола острова Тузла. Фото: www.ukrаіnіаnwоrldсоngrеss.оrgТакож український парламент звертатиметься до підписантів Меморандуму підтвердити свою прихильність принципам у березні 2014 року, коли Росія розпочала анексію Криму. Тоді США ініціювали проведення в Парижі консультації з країнами-учасницями Будапештського меморандуму. На зустріч були тодішній держсекретар США Джон Керрі, міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Хейг, в.о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця. Від країни-агресора не прибув ніхто, а згодом РФ узагалі відмовиться від таких консультацію. Повертаючись до 90-их, Україна ще один раз поведеться на російську угоду – Великий договір між Україною та Росією, який підпишуть 31 травня 1997 року. За ним РФ "визнає територіальну цілісність та непорушність кордонів України". І звучить це звісно поважно, але його основною передумовою був залишений у Севастополі "троянський кінь" у формі Чорноморського флоту. Як пише у колонці для "Радіо.Свобода" журналіст Віталій Портников, без російського флоту в українському Севастополі ніхто і не збирався підписувати "Великий договір". Єльцин чудово знав, як сильно Кучма зацікавлений у його візиті. І Москва пов'язала заключення "великого" договору з підписанням угоди про статус Чорноморського флоту Росії в Севастополі. Без цієї угоди Єльцин не хотів ні в Київ їхати, ні договір підписувати. Більш того, на певному етапі переговорів російська сторона навіть відмовилася вносити в документ пункт про взаємне визнання територіальної цілісності, хоча він і містився в угоді між РРФСР і УРСР, підписаній Єльциним і Леонідом Кравчуком ще до розпаду СРСР. Українській делегації стало зрозуміло, що без угоди щодо флоту ніякого "великого" договору не буде, принаймні не буде документа з конкретним змістом", – писав Портников ще у 2018 році. Згодом Чорноморський флот у Севастополі стане плацдармом для силового поширення "руского міра" на території України, а у 2003 році призведе до конфлікту на Тузлі і стане однією з причин, чому президент Кучма відмовиться від євроатлантичної інтеграції в НАТО та почне перемовини зі створення Єдиного економічного простору з Росією, Білорусією, Казахстаном. Перше вторгнення РФ на територію України і домовленості у МінськуЗгодом, коли Україна буде ослаблена після Революції Гідності, надійний і дружній сусід скористається ситуацією, аби розпочати введення "зелених чоловічків" у Крим і привести у дію сепаратистські війська на Донбасі, яких сам фактично і "відгодував". Реакцією на це стали Мінські угоди 2014 року, які утверджували тимчасове перемир'я у Війні на сході України. Мінські домовленості. Фото: hrоmаdskе.rаdіоПротокол тоді підписали учасники Тристоронньої контактної групи, зокрема тодішній спецпредставник голови ОБСЄ Гайді Тальявіні, другий президент України Леонід Кучма, тодішній посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов, Олександр Захарченко і Ігор Плотницький.Що цікаво, останні двоє ніяк не значились у підписаній документації, хоча фактично були представниками від вирощених Росією банд, які керували на території самопроголошених Л/ДНР. Однозначної оцінки цій угоді немає, а думки та експертів у цьому питанні різняться.Зокрема колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін у коментарі "Суспільному" у 2021 році казав, що вони мали свої результати, однак визнає їхню "помилковість". "Свого часу Мінськ допоміг у розв'язанні гуманітарних питань, на зразок постачання води. Я б не назвав його ефективним, але так або інакше якісь рішення в рамках Мінська приймалися. А от щодо інших питань, як звільнення полонених, якусь особливу роль Мінськ не відіграв. Саме тому рішення про передачу політичних питань з нормандського формату на мінський майданчик однозначно було помилковим і завадило всьому процесу", – зазначав ексміністр. Однак за першим Мінськом, який був логічним продовженням Мирного плану п’ятого президента України Петра Порошенка та очевидно не влаштовував Москву, бої на Донбасі все ж відновились. Відтак на початок лютого 2015-го точились найзапекліші бої за Донецький аеропорт та Дебальцеве, де російські військові разом із бойовиками намагались оточити українців.Надалі Володимир Путін почне диктувати набагато жорсткіші умови для України, паралельно погрожуючи знищити її регулярну армію. Лейтмотивом других Мінських угод став "особливий статус для окремих районів Донецької та Луганської областей", який українська сторона зобов’язувалась закріпити у Конституції. Ба більше, за "Мінськом-2" органи місцевого самоврядування на Донбасі можуть мати власні статути, які, наприклад, дозволяють їм укладати угоди з іноземними державами, мати власний бюджет, проводити місцеві вибори та референдуми. "Наша задача була, по-перше, відвести загрозу або принаймні відтермінувати війну. Вибити собі вісім років, щоб ми відновили економічне зростання і побудували міць Збройних сил. Це була перша задача – і вона була досягнута", – коментуватиме ці угоди п’ятий президент у червні 2022 року.Повноцінно оцінити їхній зміст з оглядом на повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році зможуть історики в майбутньому. Однак достеменно відомим залишається лише одне – будь-які домовленості з Москвою, який би політичний устрій та влада там не панували, це фікція, яку неодмінно використають проти України. Відтак і сьогоднішній "мир", який нав’язує адміністрація 47 президента США Дональда Трампа, Росія сприйме лише як для переозброєння, відновлення репутації на геополітичній карті та відновлення після санкцій Заходу. Читайте також: Цілі Росії очевидні: позбавити Україну доступу до Чорного моря, захопити Одесу й розширити свій вплив аж до Молдови, - дипломат Гербст

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Закон "Про державний гімн" Верховна Рада прийняла 6 березня 2003 року. "Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського", - йдеться в законі. Його підписав другий президент України Леонід Кучма. Закон підтримали 334 народних депутати. Проти були 46 із 433. Не брали участі в голосуванні фракції соціалістичної і комуністичної партій. Згідно із законом, урочисті заходи загальнодержавного значення мають розпочинатися і закінчуватися виконанням державного гімну. Музичне виконання гімну має здійснюватися під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авторам слів і музики гімну України не вдалося познайомитися Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Слова гімну склав 1862-го громадський діяч із Наддніпрянщини Павло Чубинський, а музику написав композитор та священник із Галичини Михайло Вербицький. Тоді українські землі перебували у складі Російської та Австро-Угорської імперій, де відбувалося активне пробудження національної свідомості. Пісня стала символом єднання українців. Основа оригінального тексту зберігалася, але сам він змінювався багато разів.

Церкву у селі Чайкине, що на Чернігівщині, яку побудував другий президент України Леонід Кучма, хочуть передати ПЦУ. Більше читайте на сайті

Про це йдеться на офіційному фейсбуці Одеської юракадемії."Жодних консультацій і обговорень із органами самоврядування університету Міністерством освіти і науки України проведено не було, так само як і не враховано рекомендації Рахункової палати від 26.11.2024 року №54-1 щодо вимог до реформування закладів вищої освіти", - йдеться в опублікованій заяві.Окрім того, на думку трудового колективу Одеської юракадемії, Міносвіти не взято також до уваги те, що "НУ "ОЮА" за переважною більшістю обʼєктивних показників освітньо-наукової діяльності та розвитку матеріально-технічної бази, коефіцієнтом працевлаштування студентів є одним із кращих закладів вищої освіти класичного типу не лише у Південному регіоні, але і в Україні". "Не зважаючи на демографічні проблеми в країні, Університет зберігає високий контингент і кожного року продовжує бути лідером за кількістю вступників", - стверджують у виші.Читайте також: Президента КНУКіМ Михайла Поплавського звинуватили в домаганняхКонференцією трудового колективу прийнято рішення про підготовку проєкту звернення до президента України Володимира Зеленського, голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука та премʼєра Дениса Шмигаля про сприяння у скасуванні розпорядження МОН від 12 лютого 2025 р. № 111-р. "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія".Також в заяві викладачів Одеської юракадемії обурені "провокативними і відкрито образливими" висловлюваннями міністра освіти і науки України Оксена Лісового.Як Лісовий пояснює необхідність ліквідації університету "Одеська юридична академія" і якої він думки про її президента Ківалова"Рішення, яке ухвалили на засіданні уряду, є логічним з огляду на зміни, які Міністерство освіти і науки впроваджує у вищій освіті, переглядаючи мережу закладів (...). Нагадаю, що Одеська юридична академія виникла в результаті відʼєднання юридичного інституту, який на той час був частиною Національного університету імені Мечникова. Повернення академії до структури класичного університету - логічний і символічний крок. Адже саме таке середовище формує світогляд майбутніх правників", - озвучив своє бачення ситуації міністр освіти.За його словами, дана реорганізація не вплине негативно на студентів та викладачів."Проте інша ситуація - для керівного складу закладу, серед якого є особи, зокрема Сергій Ківалов, який, мені так видається, ніколи не мав морального права залишатися в освіті після відомих усім фактів у його біографії. Очевидно, що таким особам буде складно погодитися з цим рішенням, і вони будуть йому опиратися", - наголосив Лісовий.Президентом Одеської юридичної академії є ексрегіонал Сергій Ківалов.Під час президентських виборів 2004-2005 року, що вилилися у Помаранчеву революцію, Ківалова звинувачували у масштабних фальсифікаціях на користь кандидата в президенти Віктора Януковича.2009 року він отримав від Путіна російський "орден дружби"Під час президентства Януковича за участі Ківалова було розроблено скандальний закон Колєсніченка-Ківалова, спрямований на обмеження офіційного використання української мови. За це росіяни дали йому "медаль Пушкіна".2021 року до наглядової ради очолюваного Ківаловим вишу увійшли Андрій Портнов, Вадим Новинський та Леонід Кучма.

8 лютого 1994 року Україна підписала з НАТО рамковий документ програми "Партнерство заради миру". Документ у Брюсселі підписав міністр закордонних справ Анатолій Зленко. Президентом України тоді був Леонід Кравчук. Йдеться про відкритість у плануванні національної оборони та формуванні військового бюджету, демократичний контроль, співробітництво з НАТО у військовій сфері для спільного планування, військової підготовки та учбових маневрів. Щоб підвищити спроможність до виконання завдань, пов'язаних з миротворчою діяльністю, пошуковими і рятувальними операціями, операціями з надання гуманітарної допомоги. Наступного року Україна призначила своїх перших офіцерів зв'язку до штаб-квартири НАТО у Брюсселі та Координаційного центру партнерства в місті Монс у Бельгії. 1997 року на саміті в Мадриді президент Леонід Кучма підписав Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка фіксує політичні зобов'язання сторін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чому ми досі не в НАТО?" - Зеленський про новий рівень відносин зі США НАТО - військово-політичний союз держав Північної Америки й Європи. Його учасниками є 30 країн. Зокрема сусіди України - Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія. 7 лютого 2019 року Верховна Рада закріпила в Конституції стратегічний курс на набуття повноправного членства України в ЄС і НАТО. Зміни до Конституції були внесені за президентства Петра Порошенка. Торік у червні Україна отримала статус Партнера розширених можливостей НАТО. Це передбачає ширший обмін інформацією. У вересні в Україні проходили спільні військові навчання з Альянсом. Їх відкривав президент Володимир Зеленський. У навчаннях взяли участь близько 4 тис. військових з 10 країн. У 2024 році українські військові звання перевели на коди військових рангів НАТО. Україна може стати членом НАТО в умовах військової агресії РФ. Про це раніше журналу "Країна" сказав тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Державний прапор України — це один із найголовніших символів нашої держави, який об'єднує покоління, нагадує про боротьбу за незалежність та надихає на досягнення. Історичні відомостіУ 1991 році в день проголошення Незалежності України, до сесійної зали Верховної Ради урочисто внесли синьо-жовтий прапор. Цей момент став знаковим для українців, адже під кольорами неба й пшениці наша держава офіційно підтвердила своє прагнення до свободи та незалежності. Згодом, 4 вересня 1991 року, український стяг замайорів над будівлею Верховної Ради, ставши не лише офіційним символом, а й оберегом нової епохи для України.Після численних дискусій, непорозумінь та тиску з боку суспільства, 28 січня 1992 року було ухвалено постанову Парламенту під номером 2067-ХІІ "Про Державний прапор України". У тексті документу йдеться: Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору,  із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3Конституційно це рішення було підкріплено наприкінці червня 1996 року. У статті 20 Основного Закону, прапор був названий першим із державних символів, які уособлюють нашу державність. Однак, офіційно вшановувати цей державний символ почали лише у 2004 році. Леонід Кучма своїм указом встановив 23 серпня як День Державного прапора України. Ця подія стала своєрідною кульмінацією багатовікової історії прапора, адже його кольори набули символічного значення задовго до проголошення незалежності. Синьо-жовтий стяг неодноразово з'являвся на сторінках історії, супроводжуючи ключові події, які визначали долю українського народу. Так, поєднання цих кольорів використовувалося ще за часів Київської Русі. А згодом впродовж багатовікової історії він з'являвся під час боротьби за незалежність та національно-визвольні рухи. Ніби мовчазний свідок та одночасно рушійна сила, синьо-жовтий стяг супроводжував українців у їхніх прагненнях до свободи та самостійності, підсилюючи незламний дух. Внесення Прапора України до зали пленарних, Фото: rаdа.gоv.uаЗначення прапора УкраїниОфіційного тлумачення цих кольорів немає, однак серед народу сформувалися кілька популярних версій. Синьо-жовті кольори мають глибоке коріння в українській історії. Вони асоціюються із природними символами України: безхмарним синім небом та золотом полів пшениці. Українці завжди цінували природність і гармонію, а наші предки відчували глибокий зв’язок із силами природи. Тож, не дивно, що інша версія вказує на зв'язок кольорів стягу зі стихіями: синій та жовтий кольори символізують дві головні стихії природи – воду та вогонь. Синій асоціюється з водою, яка дарує життя, а жовтий – з вогнем, що є джерелом тепла та світла.Звісно існують також інші інтерпретації, але важливо те, що Державний прапор є символом єдності, свободи та боротьби. Особливо велике значення прапор набув після початку вторгнення РФ в Україну у 2014 році. Синьо-жовтий стяг став символом опору та незламності, його підіймають не лише на державних установах, а й на деокупованих територіях.Він уособлює мрії українців про мир, незалежність та процвітання. Кожного разу, коли ми бачимо наш прапор, він нагадує про важливість єдності, підтримки та віри в перемогу.

На майдані Незалежності в Києві 23 січня 2005-го за присутності 59 офіційних зарубіжних делегацій і близько 500 тис. людей пройшла інавгурація третього президента України Віктора Ющенка. Віктор Ющенко переміг у третьому турі президентських виборів 26 грудня 2004 року. Внаслідок проведення першого туру 31 жовтня пройшло два кандидати: Ющенко та Віктор Янукович. Другий тур виборів був запланований на 21 листопада. За його результатами Янукович набрав 49,42% голосів, проти 46,69% Ющенко. Проте кількість підрахованих екзит-полами голосів відрізнялася від офіційної статистики. Центральну виборчу комісію звинуватили у фальсифікації. Українці вийшли на протест, почалася "Помаранчева революція". Революція отримала назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії "Наша Україна". Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України. На Майдані Незалежності з'явилося наметове містечко. Головною вимогою протестувальників було переголосування. Ющенко оскаржив рішення другого туру президентських виборів. У підсумку Верховний суд визнав факт масової фальсифікації підсумків голосування. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До Порошенка на урочистості приїхали Байден та Лукашенко В день інавгурації Ющенко прибув у парламент. Голова ЦВК зачитав постанову про результати виборів президента. Ющенку віддали свій голос понад 50% українців, Януковичу 44%. Ющенко склав присягу на Конституції та Пересопницькому Євангелії. За церемонією спостерігали обидва попередні глави держави Леонід Кучма і Леонід Кравчук. Склавши присягу, Ющенко поцілував церемоніальні книги і булаву. Після закінчення Тарас Петриненко виконав пісню "Україно". Ющенко знову вирушив до Маріїнського палацу на зустріч з представниками іноземних делегацій. Ввечері у національному палаці "Україна" пройшов святковий концерт із нагоди інавгурації президента. О 21:00 в центрі Києва розпочався великий святковий феєрверк. На сцені біля Майдану Незалежності пройшов концерт. Інавгурація третього президента країні обійшлася у $800 тис. 7 червня 2014-го, відбулася інавгурація новообраного п'ятого президента України Петра Порошенка. Він переміг на виборах з результатом 54,7%. Найближча конкурентка Юлія Тимошенко набрала 12,81%. Урочиста подія 2014-го обійшлася в 1 млн 284 тис. грн. Віктором Ющенком касові видатки склали 1 млн 446 тис. грн. На проведення заходів із нагоди інавгурації президента-утікача Віктора Януковича 1 млн 790 тис. грн.

У артиста — різні стосунки з його дітьми

Росія серйозно розглядала можливість застосування ядерної зброї проти України, але, найімовірніше, Китай її відмовив від цього - про це розповів державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен британській Fіnаnсіаl Тіmеs. Очевидно, за це ми якось мали б дякувати Піднебесній. Але ми дякувати поки не будемо. Попри все, Китай досі залишається союзником Росії, хай і у своїх власних інтересах. А друзі Росії - нам не друзі. Російські війська зменшують використання військової бронетехніки на активних ділянках фронту, - помітили фахівці Інституту дослідження війни Російські війська зменшують використання військової бронетехніки на активних ділянках фронту, - помітили фахівці Інституту дослідження війни (ІSW). Це пов'язано з великими втратами в техніці та свідчить про те, що й радянські запаси броні в РФ потроху вичерпуються. "Все тече, все минає", - писав Геракліт. І навіть Росія колись закінчується й минає. Аби скоріше. Дональд Трамп, ще не вступивши на посаду президента, активно цікавиться справами в Україні, - стверджують обізнані джерела. Йому надали всю засекречену аналітику, він періодично говорить телефоном з лідерами європейських та інших держав, аби взнати їхню думку щодо перспектив закінчення російсько-української війни. Зокрема, нещодавно Трамп мав телефонну розмову з президентом Казахстану Токаєвим. Позиція Астани нам важливо, бо об'єктивно Казахстан проти російської агресії, хоч і перебуває в зоні впливу Москви та Пекіна. Трамп-молодший відвідав Гренландію. А його батько сказав: "Мейк Гренландія гріт егейн!". Данці напряглися вдруге і сказали, хай то вирішують самі гренландці&hеllір; Цілком можливо, що Трампи не знали, що Гренландія Америці досі не належала&hеllір; В усякому разі Трамп не виключив застосування військової сили "для захисту Гренландії". Ми живемо в світі тотального абсурду, і час до цього звикати. Можливо, Гренландія - нова "гаряча точка" на тілі планети. Після гренландської "війни", Трамп "анексував" Канаду і перейменував Панамський канал. Щиро сподіваюся, що у такий спосіб він хоче показати Сі Цзиньпіну і Путіну, що він ще більший вар'ят, ніж вони. Соntrа sреm sреrо! Прихильники Трампа стверджують, що він провокує ситуацію зумисно. Мовляв, це така хитра політика "контрольованого хаосу". Ну, побачимо. Аби самому йому в тому хаосі не згубитися. Зрештою, "це ж було вже", як казав Леонід Кучма. Наприклад, Fоrеіgn Аffаіrs в своєму останньому номері звернув увагу на таке: Дональд Трамп провів виборчу кампанію точно в тому ж стилі, що й Рональд Рейган в 1980 році. І навіть гасло "Маkе Аmеrіса grеаt аgаіn" - це з риторики Рейгана 45 річної давнини! ...полювання за піратськими кораблями з російським "збіжжям" веде Фінляндія. Сирія не дала дозволу на захід до порту російському судну Чинний президент США Джо Байден запровадив нові санкції проти танкерів, що перевозять російську нафту та проти "Роснєфтєфлоту". До чорного списку потрапило 183 судна. Справжнє полювання за піратськими кораблями з російським "збіжжям" веде Фінляндія. Сирія не дала дозволу на захід до порту російському судну. Ніде не має бути спокійно російським зайдам - ні на землі, ні на воді, ні в повітрі. Глава Пентагону Ллойд Остін на Рамштайні оголосив про черговий пакет військової допомоги для України на суму пів мільярда доларів. Очевидно, це останній пакет за правління демократичної адміністрації. Далі в нас - Трамп, республіканці й МАGА. Будемо бачити&hеllір; Україна встановила історичний рекорд з експорту цукру в 2024 році. І це - на третьому році війни! На зовнішні ринки направлено майже 750 тисяч тонн цукру. Хоч самим українцям ведеться нині й не солодко, світ таки споживає український цукор. Якось навіть трохи шкода тих "польських фермерів", не вгледіли. Володимир Зеленський дав інтерв'ю американському подкастеру Лексу Фрідману. Розмова велася на межі нормативної та обсценної лексики, з активним вживанням слова "х...". Президент України у своїй риториці нині подібний до Дональда Трампа, бо такі тренди нині в світовій політиці. З цікавого: Володимир Зеленський розповів, як в перші дні війни до нього зателефонував бульбофюрер і перепросив за атаку на Україну з боку Білорусі. "Це не я, це все Путін" - виправдовувався Лукашенко. Український пілот-винищувач на F-16 збив шість (!!!) російських крилатих ракет за один бойовий виліт. Таке не вдавалося нікому й ніколи, за всю історію існування F-16 Сили оборони України за один день знищили відразу 5 (!!!) ворожих зенітно-ракетних комплексів: два С-300, два "Панциря" та ЗРК "Оса". Супер результат! Український пілот-винищувач на F-16 збив шість (!!!) російських крилатих ракет за один бойовий виліт. Таке не вдавалося нікому й ніколи, за всю історію існування F-16. Дрони СБУ долетіли до Ленінградської області і атакували найбільший в Росії торговий порт Усть-Луга. Саме звідти Росія споряджає свій "тіньовий флот" з нафтою й газом. Вражено великі ємності з газовим конденсатом. Крім того, спільною атакою СБУ та Військово-морських сил ЗСУ знищено склади боєприпасів та безпілотників в Ростовській області. В ніч на середу Сили оборони завдали результативного удару по нафтобазі міста Енгельс, яка заправляє стратегічні бомбардувальники Росії. Мер одного з італійських містечок спеціальним указом заборонив місцевим жителям хворіти, бо це не вигідно для бюджету і не корисно для здоров'я. Про результати й наслідки такого рішення поки невідомо. Українці адаптувалися. Ми за останні роки стільки пережили, й стільки набачилися, що нас чимось здивувати важко. Ми тільки спокійно собі скролимо новини з світу тотального абсурду та кажемо одне одному: "Якось воно буде". Тримаймося!

71-річний співак Іван Бобул розповів про свого 20-річного сина, якого хрестив Леонід Кучма. Виявляється, хлопець продовжує навчання в одному з престижних університетів.

Повалений президент Сирії Башар Асад, як виявилося, був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого. Це сталося у 2002 році, коли Україну очолював Леонід Кучма. Повний текст новини

Організатор – товариство "Знание", саме так, без перекладу. У цій новині від Центру національного спротиву нема нічого нового для тих, кому не пощастило народитися і частину зрілого життя прожити в СРСР. Але коли йдеться про російські практики, завжди є нюанси. Та почнемо від джерел. Структура під назвою "Всесоюзное общество "Знание" створено 1947 року в Москві як просвітницька організація. Хоча насправді там працювали підготовані пропагандисти. Філії "Знания" існували по всьому Радянському Союзу і, якщо мене не зраджує пам'ять, назва не перекладалася мовою "союзних республік", в тому числі – українською, навіть із суто формальних міркувань. Лектори "Знания" отримували за свої виступи чималі гроші, причому – на додаток до офіційної платні. Десь так, як отримували артисти за вихід на сцену, залежно від вислуги та кваліфікації. Крім роздумів про "тлетворное влияние Запада" лектори також чимало уваги приділяли антирелігійній пропаганді. Знаю це з перших вуст. Кілька моїх знайомих свого часу або самі читали такі лекції, їздячи у відрядження від Бреста до Владивостока, або займалися виданням відповідної літератури. До речі, дуже популярної. Брошури від "Знания" можна було передплачувати, що наша родина й робила, щиро сприймаючи їх за науково-популярні. А тепер увага: лектори "Знания" часто виступали в кінотеатрах, а особливо – в містечкових та сільських клубах перед вечірніми сеансами. Зокрема, у нас в Ніжині працював Клуб залізничників, доволі популярне, як кажуть – намолене місце на районі. Там регулярно показували популярні фільми, і особливо популярними були французькі комедії. Нерідко траплялися випадки, коли не вистачало квитків. І ось у таких клубах лектори "Знания" паслися. Розповідаючи, як зараз пам'ятаю, про те, що американці готують для нас сексуальну бомбу під виглядом свого кіно.Читайте також: Заробляти в Росії чи не заробляти в Україні: сьогодні в митців такого вибору вже немаєНавряд когось здивує, що після розвалу СРСР утворена на його уламках РФ націоналізувала все майно, а головне – кошти "Знания". І так само не дивина, що антизахідна риторика в Росії стала в 1990-ті вкрай непопулярною. Тож організація поступово банкрутувала, ухвалили рішення про її ліквідацію. Аж раптом після анексії Росією українського Криму та початку окупації Донбасу централізована пропагандистська структура знову стала потрібною. Так, уже 2016 року на читання лекцій про шкідливість "кольорових революцій", підступні плани американців та "русский мир" пішла третина бюджету "Знания", і це гроші федерального бюджету РФ, тобто – державні. А від 2022 року, тобто, з початком масштабного вторгнення Росії в Україну, до наглядової ради "Знания" ввійшли Сергій Кирієнко, перший заступник голови адміністрації Путіна та відповідальний за розв'язання "українського питання" та на той час ексміністр культури РФ, уродженець Черкащини Володимир Мединський, відомий своїми ультраконсервативними поглядами та авторством фейкових історичних розвідок. По суті, він є одним із творців історії Росії, яку за поребриком називають єдино правильною, а в Україні – альтернативною реальній.  Офіційно нинішнє "Знание" відмежовується від попередника. Мовляв, вони не є пропагандистами, вони почали просвітницьку роботу з чистого аркуша. Але це все одно, що "Единая Россия" заявить про свою дистанційованість від Компартії, бо в Росії є окрема КПРФ, очолювана Геннадієм Зюгановим. Бо по суті російська влада ще за президентства Бориса Єльцина офіційно називала себе правонаступницею СРСР. Претендуючи відповідно на повернення як впливу Союзу на колишні "союзні республіки", так і – дуже бажано! – на європейські країни з колишнього соцтабору. Читайте також: Дозволити в Україні видання окремих російських авторів дорівнює розведенню тарганівТаким чином, перезапущене "Знание" активно реанімує радянсько-російські пропагандистські практики передусім на – тимчасово! – окупованих українських територіях. Лектори за сприяння молодіжної організації з красномовною для тих, хто пожив у Союзі, назвою "Молода гвардія" розповідають аудиторії про шкідливість усього західного. Передусім зосереджуються на тому, що свобода як головна ідеологічна та світоглядна цінність американського та європейського кіно – міф. Адже справжня свобода існує в Росії. Бо західний світ свободу насправді обмежує. Натомість російське розуміння свободи – роби, що хочеш, і тобі за це нічого не буде. Звісно, з обмовкою: треба вважати російську владу богообраною та не ставити під сумнів жодні її слова й діла. А що ж маємо насправді? В перші дні після вторгнення російських військ в Україну на початку березня 2022 року західні кіноматографісти покинули російський ринок. Вони добровільно пішли на збитки – відмова від контрактів, закриття офісів, звільнення співробітників. Але російські кінотеатри вже від травня того ж року показують вкрадені копії американських фільмів, а це — збитки для американської економіки. Можливо, є виправдання: крадуть саме для того, аби недружня Америка зазнала фінансових збитків? Подібні наміри не декларувалися. Зате є інший результат: у Росії сьогодні, як і раніше, кінотеатри заробляють на крадених американських фільмах. Як казав Леонід Кучма, це ж було вже. По завершенню Другої світової на екранах радянських кінотеатрів з'явилося так зване "трофейне" кіно. Замість титрів, де вказані творці, писалося: "Цей фільм узятий в якості трофею". По суті ж Червона Армія грабувала не лише населення так званих "звільнених", а по суті – окупованих територій. І за наказом із Кремля демонтували та вивозили в СРСР не лише цілі підприємства. Хто, де, коли і як знайшов першу фільмотеку, до якої входили "Тарзан", "Три мушкетери", "Багдадський злодій", "Серенада Сонячної долини" та інші голлівудські стрічки – невідомо. Нема інформації також про те, хто розпорядився пускати крадені фільми в прокат. Зате точно відомо, і досі живі очевидці: саме "трофеї", зразки шкідливої, чужинської культури робили прокатникам касу й підживлювали заразом російську економіку.Читайте також: Чому в Торонто так затято хочуть поширювати російську пропаганду Але нехай би все обмежилося крадіжкою того кіно, яке лектори "Знания" обзивають шкідливим. Від минулого року з'явилася інформація: росіяни вкрали та переозвучили популярний… український серіал "Спіймати Кайдаша". Тоді ж вкрали й теж переозвучили "Памфір"  та "Люксембург, Люксембург" - хіти локального українського кінопрокату. Здавалося б, ми їхні вороги. І не здається, а точно наші бюджети мікроскопічні порівняно з голлівудськими. Проте замість ігнорувати "неонацистсько-бандерівське", росіяни його системно крадуть та показують у себе на досить широку аудиторію. Справді, розумом зрозуміти Росію не виходить. Нехай в Україні є категорія громадян, які знаходять на піратських ресурсах пропагандистське "Слово пацана". Все одно наша офіційна політика, як і офіційна позиція – відмова від російського контенту як від ворожого. Зміст якого не відповідає ані українським, ані загалом цивілізаційним цінностям. Тобто, в нас не крадуть "Чебурашку", цьогорічний хіт російського прокату, і не показують у кінотеатрах легально. Натомість у Росії охоче крадуть та популяризують те, що вважають шкідливим. І на боротьбу з чим витрачають шалені державні кошти, зокрема, на оплату роботи лекторів "Знания". Пояснити це можна лише одним чином. Базові цінності Росії – брехати й красти. Тому лектори "Знания" брешуть. А інші діячі крадуть те, що оббріхують лектори. З метою заробити на поширенні краденого. Хтозна, раптом "Знание" своєю діяльністю підігріває інтерес до забороненого плоду. Підвищений інтерес – завжди капіталізація. Ось такий він, загадковий російський бізнес на пропаганді. Спеціально для Еспресо.Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Виявилося, що 25 років тому Україна віддала Росії 11 своїх літаків. Країна-агресорка досі використовує їх. Експрезидент Леонід Кучма розповів, як так сталося. Повний текст новини

Угоду про стратегічні бомбардувальники, які Україна віддала РФ, підписав тодішній російський прем'єр-міністр Володимир Путін, пояснили журналісти. Тодішній президент Леонід Кучма заявив, що на той момент ніякої небезпеки ніхто не бачив.

Росія використовує у війні проти України стратегічні бомбардувальники Ту-160 та Ту-95МС. Ці літаки РФ отримала від України в 1999 році в обмін на списання боргу за газ. Тоді президентом був Леонід Кучма, а угоду уклали тодішній прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко з Володимиром Путіним, який у той час очолював російський уряд. Щонайменше шість переданих літаків Ту-160, які... Запис Кучма прокоментував передачу Росії українських стратегічних бомбардувальників, які вона тепер використовує проти України спершу з'явиться на Громадське радіо.