Search trend "Ллойд Остін"

Еспресо наводить переклад великого матеріалу Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Весняного ранку через два місяці після того, як війська Володимира Путіна вторглись в Україну, конвой без розпізнавальних знаків під’їхав до одного з київських перехресть і забрав двох чоловіків середнього віку в цивільному одязі.Залишивши місто, конвой, у складі британських командос — без форми, але сильно озброєних — попрямував 400 миль на захід, до польського кордону. Перехід був безперешкодним, за дипломатичними паспортами. Далі вони доїхали до аеропорту Жешув-Ясьонка, де на стоянці вже чекав вантажний літак С-130.Це були найвищі українські генерали. Їхньою метою був Клей Казерне — штаб-квартира Сухопутних військ США в Європі та Африці — у Вісбадені, Німеччина. Їхньою місією було допомогти створити одну з найкраще збережених таємниць війни в Україні.Один з чоловіків, генерал-лейтенант Михайло Забродський, згадує, як його вели сходами на пішохідний місток, з якого відкривався вигляд на просторий головний зал казарми у Тоні Басі. До війни це був спортивний зал, де проводили загальні збори, виступи армійського оркестру та змагання скаутів. Тепер генерал Забродський спостерігав за офіцерами з країн коаліції, що працювали в лабіринті тимчасових кабінетів, організовуючи перші західні поставки в Україну батарей артилерії М777 та 155-мм снарядів.Потім Забродського провели в кабінет генерал-лейтенанта Крістофера Т. Донаг'ю, командира 18-го Повітряно-десантного корпусу, який запропонував партнерство.Розвиток та внутрішня робота Центру були відомі лише обмеженому колу американських та союзницьких чиновників, але це партнерство в галузі розвідки, стратегії, планування та технологій стало таємною зброєю в тому, що адміністрація Байдена назвала своєю метою — як врятувати Україну, так і захистити загрозливий порядок після Другої світової війни.Сьогодні цей порядок — разом із захистом України — перебуває на волосині, оскільки президент Трамп шукає примирення з паном Путіним і обіцяє завершити війну. Для українців ознаки не надто втішні. В умовах боротьби великих держав за безпеку та вплив після розпаду Радянського Союзу новоутворена незалежна Україна стала державою, що опинилася в центрі, її нахил на Захід усе більше лякав Москву. Тепер, коли розпочались переговори, американський президент безпідставно звинувачує українців у початку війни, тисне на них, щоб вони поступилися значною частиною своїх мінеральних багатств, і просить українців погодитися на припинення вогню без обіцянки конкретних американських гарантій безпеки — мир без впевненості у тривалості миру.Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеs Пан Трамп вже почав згортати елементи партнерства, яке було укладене у Вісбадені навесні 2022 року. Але щоб зрозуміти його історію, потрібно краще усвідомити як українці змогли пережити три довгі роки війни, зіткнувшися з набагато більшим і потужнішим ворогом. Це також дає змогу побачити через таємне віконце як війна призвела до сьогоднішнього крихкого стану.З дивовижною прозорістю Пентагон надав публічний список озброєнь на суму 66,5 мільярда доларів, що поставили Україні — включаючи, за останніми підрахунками, понад півмільярда патронів та гранат для стрілецької зброї, 10 000 протитанкових комплексів Jаvеlіn, 3000 систем ППО Stіngеr, 272 гаубиці, 76 танків, 40 систем високої мобільності артилерійських ракет, 20 вертольотів Мі-17 та три батареї ППО Раtrіоt.Але розслідування Nеw Yоrk Тіmеs показує, що Америка була залучена до війни значно ближче та ширше, ніж було відомо раніше. У критичні моменти партнерство стало опорою для українських військових операцій, які, за підрахунками США, призвели до загибелі або поранення понад 700 000 російських солдатів. (Україна оцінює свої втрати в 435 000.) Пліч-о-пліч у командному центрі місії у Вісбадені американські та українські офіцери планували контрнаступи Києва. Масштабна розвідувальна діяльність США як керувала стратегічними бойовими діями, так і передавала точні дані для цілевказівників українським солдатам на полі бою.Один з європейських розвідувальних керівників згадував, як був здивований, дізнавшись, наскільки глибоко його колеги з НАТО були залучені до українських операцій. "Вони тепер частина ланцюга знищення", — сказав він.Основною ідеєю партнерства було те, що ця тісна співпраця може дозволити українцям досягти найнеймовірнішого досягнення — завдати нищівного удару російським загарбникам. І в результаті ударів після успішних атак у перші тижні війни — завдяки відвазі та майстерності українців, але й через некомпетентність росіян — ця амбіція аутсайдера все більше ставала реальністю.Одним із перших доказів концепції стало наступальне знищення однієї з найстрашніших російських бойових груп — 58-ї об’єднаної армії. У середині 2022 року, використовуючи американську розвідку та цілевказівники, українці здійснили ракетний обстріл по штаб-квартирі 58-ї армії в Херсонській області, вбивши генералів та офіцерів штабу. Знову і знову група перебазовувалась на нову позицію; кожного разу американці знаходили її, а українці знищували.Далі на південь партнери націлилися на кримський порт Севастополь, де російський Чорноморський флот завантажував ракети, призначені для українських цілей, на бойові кораблі та підводні човни. На піку контрнаступу України у 2022 році, в передранкову пору, рій морських дронів за підтримки Центрального розвідувального управління атакував порт, пошкодивши кілька бойових кораблів і змусив росіян почати їхнє відведення.Але врешті-решт партнерство ослабло, а хід війни змінився через суперечки, неприязнь і розбіжності в імперативах і цілях.Українці інколи вважали американців надмірно нав'язливими та контролюючими — типовими патерналістами. Американці, у свою чергу, не завжди розуміли, чому українці не приймають хороші поради.Американці зосереджувалися на вимірюваних, досяжних цілях, тоді як українці постійно прагнули великої перемоги, яскравої, блискучої нагороди. Українці, в свою чергу, часто вважали, що американці їм заважають. Вони прагнули виграти війну повністю. Попри те, що американці поділяли цю надію, вони намагалися гарантувати, щоб українці не програли її.З часом, отримавши більшу автономію в партнерстві, українці все більше приховували свої наміри. Вони постійно обурювались тим, що американці не могли або не хотіли надати їм всі бажані види зброї та інше обладнання. Американці, в свою чергу, обурювались, сприймаючи вимоги українців як необґрунтовані, а також через їхню неохоту робити політично ризиковані кроки для зміцнення своїх значно менших сил.Тактичний рівень партнерства приносив один успіх за іншим. Однак у найважливіший момент війни — в середині 2023 року, коли українці почали контрнаступ, щоб набрати переможний імпульс після успіхів першого року — стратегія, розроблена у Вісбадені, стала жертвою внутрішньої політики України: президент Володимир Зеленський проти його військового керівника (і потенційного політичного суперника), а військовий керівник — проти свого впертого підлеглого-командувача. Коли пан Зеленський став на бік підлеглого, українці витратили величезні ресурси і людські сили на зрештою безплідну кампанію з відновлення зруйнованого міста Бахмут. За кілька місяців весь контрнаступ завершився безрезультатною поразкою.Партнерство функціонувало в тіні найглибших геополітичних страхів — того, що пан Путін може розглядати це як порушення червоної лінії військового втручання і здійснити свої часто озвучувані ядерні погрози. Історія цього партнерства показує, як близько американці та їхні союзники інколи підходили до цієї червоної лінії, як дедалі серйозніші події змусили їх — як стверджують деякі, занадто повільно — просунути її на більш небезпечні позиції і як вони ретельно розробляли протоколи, щоб залишатись на безпечній стороні цієї лінії.Знову і знову адміністрація Байдена дозволяла таємні операції, які раніше забороняла. Американські військові радники були відправлені до Києва і пізніше отримали дозвіл наближатися до лінії фронту. Військові та офіцери ЦРУ у Вісбадені допомагали планувати та підтримувати кампанію українських ударів в анексованому Росією Криму. Зрештою, військовим, а потім і ЦРУ, дали зелене світло для точкових ударів глибоко всередині самої Росії.У деяких аспектах Україна була, на ширшій картині, реваншем у довгій історії проксі-військових конфліктів між США та Росією — В’єтнам у 1960-х, Афганістан у 1980-х, Сирія три десятиліття потому.Це також був грандіозний експеримент у веденні війни, який мав не лише допомогти українцям, а й принести американцям уроки для будь-якої майбутньої війни.Під час війн проти Талібану та Аль-Каїди в Афганістані та проти Ісламської держави в Іраку і Сирії американські війська проводили власні наземні операції і підтримували операції своїх місцевих партнерів. В Україні, на відміну від цього, американським військовим не було дозволено направляти своїх солдатів на поле бою, і їм доводилось допомагати віддалено.Чи буде точне цілевказування, відточене проти терористичних груп, ефективним у конфлікті з однією з найбільших армій світу? Чи будуть українські артилеристи без вагань стріляти зі своїх гаубиць по координатах, надісланих американськими офіцерами, що знаходяться у штабі за 1300 миль? Чи будуть українські командири на основі розвідки, переданої безликим американським голосом, який благав: "Там нікого немає — вперед", віддавати наказ піхотинцям увійти до села, розташованого за лінією фронту?Відповіді на ці питання — насправді вся траєкторія партнерства — залежали від того, наскільки добре американські та українські офіцери зможуть довіряти один одному."Я ніколи не буду тобі брехати. Якщо ти мені збрешеш — все, ми закінчили", — згадував генерал Забродський, як генерал Донаг'ю сказав йому на їхній першій зустрічі. "Я відчуваю те саме", — відповів українець.Частина 1. Створення довіри — і вбивчої машиниСередина квітня 2022 року, приблизно за два тижні до зустрічі у Вісбадені. Американські та українські військово-морські офіцери проводили рутинний телефонний дзвінок для обміну розвідданими, коли на їхніх радарах з'явилося несподіване. За словами колишнього високопосадовця США, "американці кажуть: 'О, це ж Москва!' Українці відповідають: 'О, Боже. Дуже дякуємо. Па-па.'"Москва була флагманом Чорноморського флоту Росії. Українці потопили її. Це було сигналом тріумфу — проявом української майстерності і російської некомпетентності. Але цей епізод також відображав розрізнене становище українсько-американських відносин у перші тижні війни.У американців викликало гнів те, що українці навіть не попередили їх; стало несподіванкою те, що Україна мала ракети, здатні дістати до корабля; і викликало паніку, оскільки адміністрація Байдена не мала наміру дозволити українцям атакувати такий потужний символ російської сили.Українці, зі свого боку, виходили з глибоко вкоріненого скептицизму.Їхня війна, як вони її бачили, почалась у 2014 році, коли пан Путін захопив Крим і розпалив сепаратистські повстання на сході України. Президент Барак Обама засудив захоплення і наклав санкції на Росію. Однак, боячись, що втручання США може спровокувати повномасштабне вторгнення, він дозволив лише обмежений обмін розвідданими і відмовився надати оборонні озброєння. "Ковдри та окуляри нічного бачення важливі, але війни не виграють за допомогою ковдр", — скаржився тодішній президент України Петро Порошенко. Згодом пан Обама дещо послабив обмеження на розвідку, а пан Трамп у своєму першому терміні ще більше послабив їх і надав Україні перші протитанкові ракети Jаvеlіn.Перед найважливішими подіями повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року адміністрація Байдена закрила посольство в Києві та вивела всіх військових з країни. (Маленька група офіцерів ЦРУ залишилася). Українці побачили, як старший американський військовий офіцер сказав їм: "Росіяни йдуть — побачимось".Коли американські генерали запропонували допомогу після вторгнення, вони стикнулися з муром недовіри. "Ми боремося з росіянами, ви — ні. Чому нам слухати вас?" — сказав український командувач сухопутних сил, генерал-лейтенант Олександр Сирський, під час першої зустрічі з американцями.Генерал Сирський швидко змінив свою думку: американці могли надати той тип розвідки, якого його люди не могли отримати.У перші дні війни це означало, що генерал Донаг'ю та кілька його помічників, маючи лише свої телефони, передавали інформацію про рухи російських військ генералу Сирському та його штабу. Однак навіть така спонтанна організація викликала конкуренцію всередині української армії, між генералом Сирським і його керівником, командувачем Збройними Силами генералом Валерієм Залужним. На думку лоялістів Залужного генерал Сирський вже використовував цю співпрацю для здобуття переваги.Додатково ускладнювала ситуацію напружена взаємодія генерала Залужного з його американським колегою генералом Марком Міллі, головою Об'єднаного комітету начальників штабів.Під час телефонних розмов генерал Міллі інколи сумнівався в запитах українців на обладнання. Він міг давати поради щодо ведення бою, спираючись на супутникову розвідку, яку бачив у своєму кабінеті в Пентагоні. Потім наставала незручна тиша, перед тим, як генерал Залужний обривав розмову. Іноді він просто ігнорував дзвінки американців.Щоб не допустити припинення комунікації, Пентагон ініціював складну телефонну мережу: помічник Міллі телефонував майору генералу Девіду С. Болдвіну, командувачу Національної гвардії Каліфорнії, який дзвонив багатому виробнику дирижаблів з Лос-Анджелеса Ігорю Пастернаку, який виріс у Львові разом з Олексієм Резніковим, тодішнім міністром оборони України. Пан Резніков знаходив генерала Залужного і , за словами генерала Болдвіна, говорив йому: "Я знаю, що ти злий на Міллі, але ти повинен йому зателефонувати."Проте в результаті цього хаотичного союзу виникла співпраця через низку швидких подій.У березні, коли наступ росіян на Київ застопорився, росіяни змінили свої амбіції і стратегію, перемістивши додаткові сили на схід і південь — логістичне досягнення, яке на думку американців мало потребувати місяців. Це зайняло два з половиною тижні.Якщо коаліція не перегляне своїх амбіцій, вважали генерал Донаг'ю і командувач військ США в Європі та Африці генерал Крістофер Г. Каволі, українці, які були катастрофічно менші за чисельністю та озброєнням, програють війну. Тобто коаліція повинна була почати надавати важке наступальне озброєння — артилерійські батареї М777 і снаряди.Адміністрація Байдена вже організувала екстрені поставки протиповітряних та протитанкових озброєнь. Але М777 були чимось зовсім іншим — першим великим кроком на підтримку великої наземної війни.Міністр оборони Ллойд Дж. Остін ІІІ і генерал Міллі поставили 18-ту повітряну армію відповідальною за доставку озброєнь і консультування українців щодо їхнього використання. Коли президент Джо Байден погодився на поставки М777, Тоні Басс Аудиторіум став повноцінним штабом.Польський генерал став заступником генерала Донаг'ю. Британський генерал очолив логістичний хаб на колишньому баскетбольному майданчику. Канадієць відповідав за навчання.Підвал аудиторії став тим, що відомо як "центр злиття", який створював розвіддані про позиції, рухи та наміри російських військ. Там, за словами розвідників, офіцери ЦРУ, Національного агентства безпеки, Агентства оборонної розвідки та Національного геопросторового розвідувального агентства працювали разом з розвідниками коаліції.18-та повітряна армія відома як "Драконівський корпус"; нова операція отримала назву "Завдання Дракон" (Таsk Fоrсе Drаgоn). Все, що було потрібно для об'єднання цих частин — це вагання українського вищого командування.На міжнародній конференції 26 квітня на авіабазі Рамштайн у Німеччині генерал Міллі представив пана Резнікова і заступника Залужного генералам Каволі і Донаг'ю. "Ось ваші люди", — сказав генерал Міллі, додавши: "Вам треба працювати з ними. Вони вам допоможуть."Така взаємна довіра тільки почала формуватися. Пан Резніков погодився поговорити з генералом Залужним. "Ми організували склад делегації для поїздки до Вісбадена, — сказав пан Резніков.  - І так все почалося".У центрі партнерства були два генерали — українець Забродський, і американець Донаг'ю.Генерал Забродський був головним українським контактом у Вісбадені, хоч і неофіційно, оскільки він працював у парламенті. В іншому ж він був ідеальним кандидатом.Як і багато його ровесників в українській армії, генерал Забродський добре знав ворога. У 1990-х роках він навчався у військовій академії в Санкт-Петербурзі і служив п’ять років у російській армії.Він також знав американців: з 2005 по 2006 рік він навчався в Армійському коледжі командування та генерального штабу у Форт-Лівенворсі, штат Канзас. За вісім років по тому генерал Забродський очолив небезпечну місію за лініями проросійських сил на сході України, яка частково була модельована за однією з операцій, яку він вивчав у Форт-Лівенворсі — відомою розвідувальною місією генерала конфедератів Дж.Е.Б. Стюарта навколо армії генерала Джорджа Макклеллана в кампанії при Пітсбурзі. Це привернуло увагу впливових людей у Пентагоні: вони відчули, що цей генерал є тим лідером, з яким можна працювати.Генерал Забродський згадує перший день у Вісбадені: "Моя місія полягала в тому, щоб дізнатися: хто цей генерал Донаг'ю? Яка його влада? Скільки він може зробити для нас?"Генерал Донаг'ю був зіркою в таємничому світі спеціальних сил. Разом з командами вбивць ЦРУ та місцевими партнерами він полював на терористичних лідерів у тінях Іраку, Сирії, Лівії та Афганістану. Як лідер елітних сил Dеltа Fоrсе, він допоміг побудувати партнерство з курдськими бійцями для боротьби з "Ісламською державою" в Сирії. Генерал Каволі одного разу порівняв його з "героєм коміксів".Тепер він показував генералу Забродському та його супутнику, генерал-майору Олександру Кириленку, карту обложеного сходу та півдня їхньої країни, де російські сили значно перевершували українські. Згадуючи їхнє гасло "Слава Україні", він поставив їм виклик: "Можете скільки завгодно кричати 'Слава Україні' з іншими людьми. Мене не цікавить, які ви сміливі. Подивіться на цифри". Потім він провів їх через план, як здобути перевагу на полі бою до осені, згадує генерал Забродський.Перша стадія вже була у процесі — навчання українських артилеристів на нових М777. Таsk Fоrсе Drаgоn допомагала їм використовувати ці артилерійські системи для того, щоб зупинити російський наступ. Потім українцям потрібно було здійснити контрнаступ.Того вечора генерал Забродський написав своїм начальникам у Києві."Знаєте, багато країн хотіли підтримати Україну, — згадує він.  — Але хтось мав бути координатором, організувати все, вирішити поточні проблеми та зрозуміти, що нам потрібно в майбутньому. Я сказав головнокомандувачу: Ми знайшли нашого партнера".Присутність українських офіцерів у Вісбадені стала вирішальним моментом у зусиллях війни. Ці офіцери працювали в тісній координації з американцями, кожного дня переглядаючи дані, складали карти російських сил і аналізували найбільш стратегічні цілі. Інтеграція української та американської військової експертизи дозволила точніше і ефективніше визначати ключові цілі. Основною метою було забезпечити, щоб українці могли точно вражати російські позиції, використовуючи оперативну розвідку, що збиралася та аналізувалася спільними командами.Однак ця співпраця також спричинила цікаву та делікатну термінологічну дискусію в європейському командуванні США. Справа полягала в тому, як називати цілі, що були визначені для можливих ударів. Деякі офіцери вважали, що термін "цілі" є доречним, оскільки він чітко і прямо відображав мету визначення цих ворожих позицій для атаки. Інші, однак, вважали цей термін занадто провокативним, адже він міг надати співпраці між військами вигляд більш активного втручання, ніж було насправді.Ця дискусія призвела до використання нейтральнішого терміну: "пункти інтересу". Логіка полягала в тому, щоб зберегти певну невизначеність, що дозволяло б офіційним особам уникати прямої відповідальності чи підзвітності за будь-які конкретні дії, вжиті українцями. Також для повітряних загроз використовувався термін "сліди інтересу", що дозволяло більш гнучко обмінюватися розвідданими без провокації російської відповіді.Майор генерал Тімоті Д. Браун, керівник розвідки європейського командування США, відіграв важливу роль у встановленні цих мовних протоколів для захисту США та їхніх союзників від можливих дипломатичних наслідків. Різниця була тонка, але важлива, особливо коли йшлося про чутливі протоколи обміну розвідданими.Важливо, що існувало чітке правило: жодна розвідка не передавалася українцям щодо цілей на території Росії. Це обмеження було ключовим елементом угоди, створеним для запобігання ескалації за межі кордонів України та уникнення прямого зіткнення між силами НАТО та Росією. Якщо українські командири вирішували завдати ударів по цілях у Росії, їм доводилося покладатися на власну розвідку та можливості, зокрема використовуючи національні системи озброєнь.Основним принципом, як пояснив один високопосадовець США, було те, що війна повинна залишатись у межах території України. Ця стратегія була спрямована на мінімізацію ризику того, що НАТО буде безпосередньо втягнуто в конфлікт, гарантуючи, що підтримка України залишатиметься в межах розвідки та матеріальної допомоги без переходу критичних червоних ліній, які могли б призвести до більш масштабного конфлікту.Тонке формулювання і суворі правила взаємодії підкреслювали нестабільний баланс, який США та їхні союзники намагалися підтримувати — підтримуючи Україну, не ескалуючи війну до повномасштабного конфлікту з Росією. Це напруження було постійним тлом цієї партнерської співпраці, що вимагало уважних переговорів і чіткої комунікації для управління як військовими цілями, так і геополітичними реаліями.Білий дім також заборонив обмінюватися розвідкою про місцезнаходження "стратегічних" російських лідерів, таких як начальник генерального штабу, генерал Валерій Герасимов. "Уявіть, як ми відреагували б, якби дізналися, що росіяни допомогли іншій країні вбити нашого головнокомандувача", — сказав один з високопосадовців США. — Ми б оголосили війну". Так само Таsk Fоrсе Drаgоn не могла ділитися розвідкою, яка вказувала б місця перебування окремих росіян.Система працювала таким чином: Таsk Fоrсе Drаgоn повідомляла українцям, де перебувають росіяни. Однак, щоб захистити джерела та методи розвідки від російських шпигунів, не уточнювалося, як вони дізналися про це. Українці бачили лише ланцюжки координат, поділені на категорії: Пріоритет 1, Пріоритет 2 тощо. Як пам'ятає генерал Забродський, коли українці запитували, чому вони мають довіряти цій розвідці, генерал Донаг'ю відповідав: "Не турбуйтеся, як ми це дізналися. Просто довіртеся, що коли ви стріляєте, ви влучите в ціль, і вам сподобаються результати. А якщо вам не сподобаються результати, скажіть нам, ми все виправимо."Система запрацювала у травні. Першою метою став броньований радарний транспортний засіб, відомий як "Зоопарк", який росіяни могли використовувати для виявлення таких систем озброєнь, як українські М777. Центр обробки інформації виявив "Зоопарк" біля окупованого росіянами Донецька на сході України.Українці вирішили поставити пастку: спочатку вони відкривають вогонь по російських позиціях. Коли росіяни увімкнуть "Зоопарк", щоб відстежити вогонь, центр обробки інформації визначить координати "Зоопарка" для майбутнього удару.У визначений день, згадує генерал Забродський, генерал Донаг'ю зателефонував командиру батальйону з настановою: "Як почуваєшся?" — запитав він. "Почуваюся чудово", — відповів український офіцер. Генерал Донаг'ю перевірив супутникові знімки, щоб переконатися, що мета і М777 правильно розташовані. Лише після цього артилерист відкрив вогонь, знищивши "Зоопарк". "Всі сказали: Ми можемо це зробити!", — згадує один з американських посадовців.Але залишалося критичне питання: чи зможуть партнери застосувати цю систему проти кількох цілей під час великої кінетичної битви?Це мала бути битва під Сєвєродонецьком, на північ від Донецька, де росіяни планували побудувати понтонний міст через річку, а потім оточити й захопити місто. Генерал Забродський назвав це "пекельною ціллю".Бій, який відбувся, широко висвітлювався як рання і важлива перемога України. Понтони стали пастками смерті; за оцінками України, загинуло щонайменше 400 росіян. Неозвученим залишалося те, що американці надали "точки інтересу", які допомогли зірвати російську атаку.У ці перші місяці бої були здебільшого зосереджені на сході України. Але американська розвідка також стежила за рухами росіян на півдні, особливо за великим зосередженням військ поблизу міста Херсон. Незабаром кілька команд М777 були перепризначені, і Таsk Fоrсе Drаgоn почала передавати точки інтересу для ураження російських позицій там.З практикою Таsk Fоrсе Drаgоn стала швидше виявляти точки інтересу, а українці швидше по них стріляли. Чим більше вони демонстрували свою ефективність з М777 та подібними системами, тим більше коаліція постачала нові — і все більше точок інтересу надходило від Вісбадену."Знаєте, коли ми почали вірити? — згадує генерал Забродський. — Коли Донаг'ю сказав: Ось список позицій. Ми перевірили список і сказали: Ці 100 позицій хороші, але нам потрібно ще 50. І вони надіслали ще 50".М777 стали робочими конями української армії. Але оскільки вони зазвичай не могли запускати свої снаряди калібру 155 міліметрів більше ніж на 15 миль, вони не могли конкурувати з величезною перевагою росіян у чисельності та техніці.Щоб дати українцям компенсаторні переваги в точності, швидкості і дальності, генерали Каволі та Донаг'ю незабаром запропонували значний крок уперед — надання мобільних артилерійських ракетних систем Ніgh Моbіlіty Аrtіllеry Rосkеt Systеms, відомих як НІМАRS, які використовують супутникові ракети для завдання ударів на відстань до 50 миль.Подальші дебати відображали еволюцію мислення американців.Офіційні особи Пентагону чинили опір, не бажаючи витрачати обмежені запаси НІМАRS. Але у травні генерал Каволі відвідав Вашингтон і обґрунтував своє прохання, що зрештою переконало їх.Целеста Воллендер, тодішня заступниця міністра оборони з міжнародних справ безпеки, згадала: "Міллі завжди говорив: У вас є маленька російська армія, яка воює з великою російською армією, і вони воюють однаково, і українці ніколи не переможуть. Аргумент Каволі був, що з НІМАRS вони можуть воювати, як ми, і саме так вони почнуть перемагати росіян".У Білому домі радники та президент Байден зважували цей аргумент з побоюваннями, що тиск на росіян може лише змусити Путіна впасти в паніку і розширити війну. Коли генерали попросили НІМАRS, один з офіційних осіб згадував, що це було схоже на "стояти на лінії і думати: якщо зробиш крок уперед, чи не розпочнеться Третя світова війна?" І коли Білий дім зробив цей крок уперед, за словами офіційного джерела, Таsk Fоrсе Drаgоn став "повним тилом війни."Вісбаден здійснював нагляд за кожним ударом НІМАRS. Генерал Донаг'ю та його помічники перевіряли списки цілей українців і давали поради щодо розташування пускових установок і часу для ударів. Українці повинні були використовувати лише координати, надані американцями. Для запуску боєголовки оператори НІМАRS потребували спеціальної електронної картки, яку американці могли деактивувати в будь-який час.Удари НІМАRS, які призводили до 100 і більше загиблих чи поранених росіян, стали майже щотижневими. Російські війська залишалися збентеженими та розгубленими. Їхній моральний дух падав, а разом із ним і їхня воля до боротьби. І з ростом арсеналу НІМАRS з 8 до 38 одиниць та вдосконаленням українських операторів, за словами одного з американських посадовців, втрати зросли в п'ять разів."Ми стали маленькою частиною, може, не найкращою частиною, але маленькою частиною вашої системи," — пояснив генерал Забродський, додаючи: "Більшість країн робили це протягом 10, 20, 30 років. А ми були змушені зробити це за кілька тижнів."Разом партнери відточували вбивчу машину.Частина 2. Коли ви переможете Росію — ви станете частиною насПід час першої зустрічі Генерал Донаг'ю  показав Генералу Забродському кольорову карту, де сили НАТО та США позначені синім, російські сили — червоним, а українські сили — зеленим. Ця тонка символіка кольору. Зокрема коли генерал Забродський запитав, чому Україна позначена зеленим, а не синім,що ілюструє прагнення України бути повністю інтегрованою в Західний альянс, генерал Донаг'ю відповів: "Коли ви переможете Росію, ми зробимо вас синіми назавжди". Це мало глибоке значення. Йшлося не лише про військову стратегію, а й про ширший геополітичний зсув, який закріпить інтеграцію України в НАТО і Захід, якщо їм вдасться відкинути російські сили.Було три місяці з початку вторгнення, і карти розповідали таку історію війни:На півдні України українці зупинили наступ росіян на чорноморський суднобудівний центр у Миколаєві. Але росіяни контролювали Херсон, і корпус, що налічував близько 25 000 солдатів, окупував територію на захід від Дніпра. На сході росіяни були зупинені під Ізюмом, але вони утримували територію між Ізюмом і кордоном, зокрема стратегічно важливу долину річки Оскіл.Стратегія росіян змінилася з намагання скинути режим у Києві — безрезультатної спроби захопити столицю — до повільної стратегії придушення. Українці повинні були перейти в контрнаступ.Їхній головнокомандувач, генерал Залужний, разом з британцями підтримував найбільш амбіційний варіант — наступ з району Запоріжжя на південний схід до окупованого Мелітополя. Цей маневр, на їхню думку, мав би перервати сухопутні шляхи постачання російських сил до Криму.Генерал Донаг'ю  теоретично погоджувався. Однак, за словами його колег, він вважав, що наступ на Мелітополь був би неможливим, враховуючи стан українських військ і обмежену здатність коаліції постачати М777 без ослаблення боєздатності США. Щоб довести свою точку зору він під час військових ігор взяв на себе роль російського командира. Кожного разу, коли українці намагалися просуватися, генерал Донаг'ю знищував їх з переважною бойовою силою.Врешті-решт вони погодилися на двофазовий наступ, щоб заплутати російських командирів, які, за даними американської розвідки, вважали, що українці мають достатньо солдатів і техніки лише для одного наступу.Основною метою було повернути Херсон і убезпечити західний берег Дніпра, щоб запобігти просуванню російських сил до портового міста Одеса та створенню нової загрози для Києва.Генерал Донаг'ю  підтримував варіант другого фронту на сході, від Харківської області до долини річки Оскіл. Але українці замість цього запропонували менший відволікаючий маневр, щоб привернути російські сили на схід і полегшити наступ на Херсон.Це мало відбутись у перші числа вересня. Українці мали розпочати двотижневі артилерійські обстріли, щоб ослабити російські сили на півдні. Лише після цього, 18 вересня, вони мали перейти до наступу на Херсон.А якщо боєприпасів вистачить, вони планували перетнути Дніпро. Генерал Забродський згадує, як генерал Донаг'ю сказав: "Якщо ви хочете переправитися через річку і дістатися до кримського перешийка, тоді йдіть за планом".Це був план, поки він не змінився.Іноді пан Зеленський безпосередньо спілкувався з регіональними командирами, і після однієї такої розмови американці дізналися, що порядок ведення бойових дій змінився.Херсон тепер мав бути взятий швидше і першочергово — 29 серпня.Генерал Донаг'ю повідомив генералу Залужному, що для підготовки до Херсона потрібно більше часу; зміна планів, сказав він, ставить під загрозу контрнаступ і всю країну. Пізніше американці дізналися, що сталося:Пан Зеленський сподівався відвідати засідання Генеральної Асамблеї ООН у середині вересня. Демонстрація результатів на полі бою, на його думку, зміцнила б його позицію для отримання додаткової військової допомоги. Тому на останньому етапі змінили план — це стало передвісником фундаментальної невідповідності, яка дедалі більше впливала на хід війни.Наслідки були не такими, як планувалося.Росіяни відповіли, переміщаючи підкріплення зі сходу до Херсона. Тепер генерал Залужний зрозумів, що ослаблені російські сили на сході можуть дозволити українцям реалізувати те, що пропонував генерал Донаг'ю — дістатися до долини річки Оскіл. "Йдіть, йдіть, йдіть — у вас є шанс", — сказав генерал Донаг'ю українському командувачу на сході генералу Сирському, як пригадує один європейський офіційний представник.Російські війська розпалися навіть швидше, ніж передбачалося, залишивши своє спорядження під час втечі. Українське командування не очікувало, що їхні сили досягнуть західного берега Осколу, і коли це сталося, авторитет генерала Сирського в очах президента різко зріс.На півдні американська розвідка повідомила, що корпус на західному березі Дніпра має серйозні проблеми з їжею та боєприпасами.Українці вагалися. Генерал Донаг'ю благав польового командира, генерал-майора Андрія Ковальчука, рухатися вперед. Незабаром вищі керівники США, генерали Каволі та Міллі, підняли це питання у генерала Залужного.Але це також не спрацювало.Міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес запитав у генерала Донаг'ю, що б він зробив, якби генерал Ковальчук був його підлеглим."Він уже був би звільнений", — відповів генерал Донаг'ю ."Я це вирішу", — сказав пан Уоллес. Британська армія мала значний вплив на Київ; на відміну від американців, вони розмістили невеликі групи офіцерів в Україні після вторгнення. Тепер міністр оборони скористався цим впливом і вимагав від українців звільнити командира.Мабуть, жоден клаптик української землі не був ціннішим для пана Путіна, ніж Крим. Оскільки українці повільно просувалися до Дніпра, сподіваючись переправитися через нього та рухатися до півострова, це породило те, що один з посадовців Пентагону назвав "основною напругою":Щоб дати російському президенту стимул для переговорів, пояснив офіційний представник, українці повинні були тиснути на Крим. Однак це, ймовірно, могло змусити Путіна задуматися про вчинення "чогось відчайдушного".Українці вже здійснювали тиск на землі. І адміністрація Байдена дозволила допомогти українцям розробити, виробляти та впроваджувати новий флот морських дронів для атак на Чорноморський флот Росії. (Американці надали українцям ранній прототип, призначений для протидії китайському морському нападу на Тайвань.) Спочатку ВМС дозволили передавати українцям точки інтересу щодо російських військових кораблів за межами територіальних вод Криму. У жовтні, з дозволом діяти всередині Криму, ЦРУ таємно почало підтримувати удари дронів по порту Севастополя.Того ж місяця американська розвідка перехопила розмову російського командувача військами в Україні, генерала Сергія Суровікіна, який справді розмірковував над тим, щоб зробити щось відчайдушне: використати тактичну ядерну зброю, щоб зупинити українців від переходу через Дніпро і прямування до Криму.До того моменту американські розвідувальні агентства оцінювали ймовірність використання Росією ядерної зброї в Україні на рівні 5–10 відсотків. Тепер вони сказали, що якщо лінії російських військ на південь зламаються, ймовірність сягатиме 50 відсотків.Ця основна напруга, здавалось, наближалася до свого піку.У Європі генерали Каволі та Донаг'ю благали бригадного генерала Олександра Тарнавського, який замінив генерала Ковальчука, просунути свої бригади вперед, розгромити корпус на західному березі Дніпра та захопити його спорядження.У Вашингтоні старші радники пана Байдена з тривогою озмірковували над протилежним — чи потрібно тиснути  на українців, щоб сповільнити їхній наступ.Момент, ймовірно, був найкращим шансом для українців завдати революційного удару по росіянах. Він також міг бути найкращим шансом для спалаху більш широкої війни.Зрештою, у своєрідній великій невизначеності, момент так і не настав.Щоб захистити свої відступаючі війська, російські командири залишали маленькі відділення солдатів. Генерал Донаг'ю порадив генералу Тарнавському знищити або обійти їх і зосередитись на основній меті — корпусі. Але щоразу, коли українці натрапляли на таке відділення, вони зупинялися, припускаючи, що на них чекає більша сила.Генерал Донаг'ю сказав йому, що супутникові знімки показали, що українські війська, за словами представників Пентагону, заблоковані лише одним або двома російськими танками. Але не маючи змоги побачити ці знімки, український командир вагався, остерігаючись відправити свої сили вперед.Щоб змусити українців рухатися, Таsk Fоrсе Drаgоn передав їм точки інтересу, а оператори М777 знищували танки за допомогою ракет Ехсаlіbur — часозатратні кроки, які повторювалися щоразу, коли українці натрапляли на російське відділення.Українці все ж таки відвоювали Херсон і очистили західний берег Дніпра. Але наступ зупинився на цьому етапі. Українці, у яких закінчувалися боєприпаси, не перейшли через Дніпро. Вони не просувалися до Криму, як сподівалися українці та як боялися росіяни.І поки росіяни втекли через річку, далі на захоплену територію, величезні машини рвали землю, прокладаючи довгі, глибокі траншеї на своєму шляху.Проте українці залишались у святковому настрої, і під час своєї наступної поїздки до Вісбадена генерал Забродський презентував генералу Донаг'ю "бойовий сувенір": тактичний жилет, що належав російському солдату, чиї товариші вже марширували на схід до місця, яке стане горнилом 2023 року — місця, яке називалося Бахмут.Частина 3. Найкращі планиПланування на 2023 рік розпочалося одразу, на тому етапі, коли, як тепер видно, панувала певна необґрунтована ейфорія.Україна контролювала західні береги річок Оскіл та Дніпро. В межах коаліції існувала загальна думка, що контрнаступ 2023 року стане останнім етапом війни: українці або здобудуть остаточну перемогу, або пану Путіну доведеться шукати мир."Ми виграємо всю цю війну", — сказав пан Зеленський членам коаліції, як пригадує старший американський чиновник.Для цього, як пояснив генерал Забродський, коли партнери зібрались у Вісбадені пізньої осені, генерал Залужний знову наполягав на тому, щоб основний наступ був спрямований на Мелітополь, щоб перекрити російські сили в Криму — те, що він вважав великою, але втраченою можливістю завдати ворогу нищівного удару ще у 2022 році.І знову деякі американські генерали виступали за обережність.У Пентагоні чиновники хвилювалися щодо своєї здатності забезпечити достатню кількість зброї для контрнаступу; можливо, українцям, перебуваючи у найсильнішій позиції, слід було подумати про укладення угоди. Коли голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Міллі висловив таку ідею у промові, багато прихильників України (включаючи республіканців у Конгресі, які тоді майже одноголосно підтримували війну) звинуватили його в потуранні.У Вісбадені, під час приватних розмов з генералом Забродським та британцями, генерал Донаг'ю вказував на російські окопи, які вони рили для захисту півдня. Він також звертав увагу на повільний наступ українців до Дніпра всього за кілька тижнів до цього. "Вони риють окопи, хлопці, — сказав він їм. — Як ви плануєте перетнути це?"Замість цього, як згадує генерал Забродський та європейський чиновник, він запропонував паузу: якщо українці витратять наступний рік, якщо не більше, на створення нових бригад та їхнє навчання, то вони будуть значно краще готові для наступу на Мелітополь.Британці, своєю чергою, аргументували, якщо українці все ж підуть в наступ, коаліція повинна їх підтримати. Вони не повинні бути такими ж хорошими, як британці та американці, казав генерал Каволі, вони просто повинні бути кращими за росіян.Але паузи не буде. Генерал Забродський сказав генералу Залужному: "Донаг’ю правий". Але він також визнав, що "ніхто не любив рекомендацій Донаг’ю окрім мене".До того ж, генерал Донаг'ю вже був на виході.Розгортання 18-ї повітряно-десантної дивізії було тимчасовим. Тепер у Вісбадені з'явиться постійна організація — Група безпекової допомоги—Україна, позивний Еребус — уособлення темряви у грецькій міфології.Того осіннього дня, коли завершилася планувальна сесія і їхній час разом, генерал Донаг'ю провів генерала Забродського до аеродрому Клей-Касерне. Там він вручив йому декоративний щит — емблему 18-ї повітряно-десантної дивізії з дракончиком, оточеним п'ятьма зірками.Західна зірка представляла Вісбаден, трохи на схід — аеропорт Ряшів-Ясьонка. Інші зірки символізували Київ, Херсон і Харків — для генерала Залужного та командувачів на південь і схід.А під зірками — "Дякуємо"."Я запитав його: Чому ти дякуєш мені? — згадує генерал Забродський. — Я повинен сказати дякую"Генерал Донаг'ю пояснив, що українці — це ті, хто воює і гине, випробовує американське обладнання та тактику і ділиться отриманими уроками. "Завдяки вам, — сказав він, — ми створили все це, чого ніколи не змогли б".Кричачи через вітер і шум аеродрому, вони продовжували сперечатися, хто з них заслуговує більше на подяку. Потім вони потиснули один одному руки, і генерал Забродський зник у літаку С-130."Новий хлопець у кімнаті" — це був генерал-лейтенант Антоніо А. Агутто-молодший. Він був командувачем іншого типу, з іншою місією.Генерал Донаг'ю був ризикованим лідером. Генерал Агутто здобув репутацію людини, яка вирізняється обережністю та майстерністю у навчанні й великих операціях. Після захоплення Криму у 2014 році адміністрація Обами розширила програму навчання українців, зокрема на базі на заході країни; генерал Агутто курував цю програму. У Вісбадені його головним завданням стала підготовка нових бригад. "Вам потрібно підготувати їх до бою", — сказав йому міністр оборони Ллойд Остін.Це означало більшу автономію для українців і перерозподіл відносин: спочатку Вісбаден докладав чимало зусиль, щоб здобути довіру українців. Тепер українці просили довіри від Вісбадена.Невдовзі з'явилася можливість.Українська розвідка виявила саморобний російський казармений блок в окупованій Макіївці. "Довіртеся нам у цьому", — сказав генерал Забродський генералу Агутто. Американець погодився, і, як пригадує український командувач, "ми здійснили повний процес таргетування абсолютно самостійно". Роль Вісбадена полягала в наданні лише координат.У цій новій фазі партнерства американські та українські офіцери все ще зустрічалися щодня для визначення пріоритетів, які центр злиття перетворював на точки інтересу. Але тепер українські командири мали більшу свободу дій, використовуючи НІМАRS для ударів по додаткових цілях, отриманих завдяки їхній власній розвідці — якщо це відповідало узгодженим пріоритетам."Ми відступимо і будемо спостерігати, слідкуючи за вами, щоб переконатися, що ви не робите нічого безрозсудного", — сказав генерал Агутто українцям. "Основна мета, — додав він, — це дати вам змогу діяти самостійно в якийсь момент".Відгукуючись на події 2022 року, військові ігри січня 2023 року призвели до двоетапного плану.Другорядний наступ, який мав бути здійснений силами генерала Сирського на сході, зосереджувався на Бахмуті — де бої тривали кілька місяців — з відволікаючим маневром у бік Луганської області, території, анексованої Путіним у 2022 році. Такий маневр, як вважалося, мав прив’язати російські сили на сході та сприяти основній меті — наступу на Мелітополь, де російські укріплення вже починали гнити й руйнуватися під впливом зимових холодів і дощів.Але проблеми іншого роду вже почали поступово нищити новий план.Хоча генерал Залужний і був Головнокомандувачем ЗСУ, його позиція все більше ускладнювалася через конкуренцію з генералом Сирським. За словами українських чиновників, суперництво виникло після того, як у 2021 році президент Зеленський вирішив підвищити генерала Залужного, перемістивши його на посаду замість колишнього керівника — генерала Сирського. Суперництво загострилося після вторгнення, коли командири змагалися за обмежену кількість батарей НІМАRS. Генерал Сирський народився в Росії та служив у її армії. До того як почав працювати над удосконаленням української мови, зазвичай він говорив російською на нарадах. Генерал Залужний іноді зневажливо називав його "тим російським генералом".Американці знали, що генерал Сирський незадоволений тим, що йому відводиться роль допоміжного командувача у контрнаступі. Коли генерал Агутто зателефонував, щоб упевнитися, що він зрозумів план, Сирський відповів: "Я не згоден, але маю свої накази".Контрнаступ мав початися 1 травня. Між тим українці витратили місяці на тренування. Генерал Сирський надав би чотири бригади, що пройшли бойове хрещення — кожна з яких налічувала від 3000 до 5000 солдатів — для навчання в Європі. До них приєднаються чотири нові бригади рекрутів.Але генерал Сирський мав інші плани.У Бахмуті росіяни розміщували і втрачали величезні сили. Генерал Сирський побачив можливість оточити їх і спровокувати розкол у їхніх лавах. "Візьміть усіх новобранців" для Мелітополя, — сказав він генералу Агутто, за словами американських офіційних осіб. І коли Зеленський став на його бік, незважаючи на протести як власного головнокомандувача, так і американців, важлива складова контрнаступу була фактично зірвана.Тепер українці відправили б лише чотири недосвідчені бригади за кордон для тренувань. (Вони готували ще вісім всередині України). Крім того, нові рекрути були переважно літніми — в основному їм було 40-50 років. Коли вони приїхали до Європи, як згадує старший американський чиновник, "ми все думали, що це не дуже добре".Вік призову в Україні був 27 років. Генерал Каволі, підвищений до посади верховного союзного командувача для Європи, закликав генерала Залужного "ввести своїх 18-річних у гру". Але американці зрозуміли, що ані президент, ані генерал не зважаться на таке політично чутливе рішення.Аналогічна динаміка мала місце і на американській стороні.Минулого року росіяни не дуже розумно розмістили командні пункти, склади боєприпасів і логістичні центри в радіусі 50 миль від лінії фронту. Але нова розвідка показала, що росіяни тепер перенесли критичні об'єкти за межі досяжності НІМАRS. Тому генерали Каволі і Агутто рекомендували наступний крок — передати українцям тактичні ракетні системи армії (АТАСМS) — ракети, які можуть досягати 190 миль, щоб ускладнити росіянам можливість допомагати в обороні Мелітополя.АТАСМS стали особливо болючою темою для адміністрації Байдена. Російський військовий керівник, генерал Герасимов, опосередковано згадував про них ще у травні, коли попереджав генерала Міллі, що будь-яка ракета, яка долає 190 миль, порушить "червону лінію". Також виникло питання про постачання: Пентагон вже попереджав, що не матиме достатньо АТАСМS, якщо США доведеться воювати самостійно.Повідомлення було чітким: перестаньте просити АТАСМS.Основні припущення були перевернуті. Тим не менш, американці бачили шлях до перемоги, хоч і він став все вужчим. Ключовим моментом для досягнення цього було почати контрнаступ згідно з планом, 1 травня, до того, як росіяни відремонтують свої укріплення і перекинуть більше військ для підкріплення Мелітополя.Але критична дата пройшла. Деякі обіцяні постачання боєприпасів та обладнання були затримані, і, незважаючи на запевнення генерала Агутто, що наявних запасів достатньо для початку, українці не наважилися розпочати, поки не отримають все.У якийсь момент, коли напруга зростала, генерал Каволі звернувся до генерала Забродського і сказав: "Міша, я люблю вашу країну. Але якщо ви не зробите це, ви програєте війну"."Моя відповідь була: Я розумію, що ви говорите, Крістофер. Але, будь ласка, зрозумійте мене. Я не головнокомандувач. І я не президент України", — згадував генерал Забродський, додаючи: "Мабуть, я мав би плакати так само, як і він".У Пентагоні почали відчувати, що між союзниками виникають серйозні тріщини. Генерал Забродський згадував, як генерал Міллі запитав: "Скажіть мені правду. Ви змінили план?""Ні, ні, ні, —  відповів він. — Ми не змінили план і не будемо цього робити."Коли він вимовив ці слова, він дійсно вірив, що каже правду.Наприкінці травня розвідка показала, що росіяни швидко формують нові бригади. Українці не мали всього, чого хотіли, але мали те, що, на їхню думку, їм було потрібно. Тепер їм доведеться діяти.Генерал Залужний виклав остаточний план на засіданні Ставки — урядового органу, що займається військовими питаннями. Генерал Тарнавський отримав 12 бригад і більшу частину боєприпасів для основного наступу на Мелітополь. Командувач морської піхоти, генерал-лейтенант Юрій Содоль, мав зробити маневр у напрямку Маріуполя, зруйнованого портового міста, яке було захоплено росіянами після виснажливої облоги рік тому. Генерал Сирський очолив підтримуючий наступ на сході навколо Бахмута, нещодавно втраченого після місяців окопної війни.Тоді виступив генерал Сирський. За словами українських чиновників, генерал заявив, що хоче відійти від плану і здійснити повномасштабну атаку, щоб вигнати росіян з Бахмута. Потім він планував просунутися на схід до Луганської області. Для цього йому, звісно, були потрібні додаткові люди та боєприпаси.Американцям не повідомили результат засідання. Але незабаром розвідка США помітила переміщення українських військ та боєприпасів у напрямках, що не відповідали узгодженому плану.Невдовзі після цього, на терміновій зустрічі на польському кордоні, генерал Залужний визнав перед генералами Каволі та Агутто, що українці насправді вирішили здійснити наступи одночасно в трьох напрямках."Це не план!" — вигукнув генерал Каволі.Що сталося за словами українських чиновників: після засідання Ставки, президент Зеленський наказав розподілити боєприпаси коаліції порівну між генералом Сирським і генералом Тарнавським. Генерал Сирський також отримав п’ять з новонавчених бригад, залишаючи сім для боротьби за Мелітополь."Це було як спостерігати за загибеллю наступу на Мелітополь ще до того, як він був розпочатий", — зазначив один з українських посадовців.Після п’ятнадцяти місяців війни все дійшло до цього критичного моменту."Ми повинні були відійти", — сказав старший американський чиновник.Але вони не пішли."Ці рішення, що стосуються життя і смерті і того, яку територію ви цінуєте більше, а яку менше, — це фундаментально суверенні рішення, — пояснив високопосадовець адміністрації Байдена. — Все, що ми могли зробити, це дати їм пораду".Лідер штурму Маріуполя, генерал Содоль, охоче приймав поради від генерала Агутто. Ця співпраця принесла один з найбільших успіхів контрнаступу: після того, як американська розвідка виявила слабке місце в російських лініях, війська генерала Содоля, використовуючи координати з Вісбадена, відвоювали село Старомайорське та майже вісім квадратних миль території.Для українців ця перемога поставила питання: чи може боротьба за Маріуполь бути більш перспективною, ніж наступ на Мелітополь? Але атака застопорилася через брак людських ресурсів.Проблема була чітко позначена на карті бойових дій в офісі генерала Агутто: наступ генерала Сирського на Бахмут виснажував українську армію.Генерал Агутто закликав його направити бригади та боєприпаси на південь для наступу на Мелітополь. Але генерал Сирський, за словами американських та українських офіційних осіб, не змінив свого рішення. Він не змінив своєї позиції навіть після того, як Євгеній Пригожин, чиї найманці з ПВК Вагнера допомогли росіянам захопити Бахмут, повстав проти військового керівництва Путіна та відправив свої сили в бік Москви.Розвідка США оцінювала, що заколот може підірвати бойовий дух і єдність росіян; перехоплені повідомлення показали, що російські командири були здивовані тим, що українці не тиснуть сильніше на слабо захищений Мелітополь, сказав один з американських розвідників.Але для генерала Сирського повстання було підтвердженням його стратегії — розпалювати розбрат серед росіян, затягуючи їх у Бахмут. Надсилати частину своїх сил на південь означало б підривати це. "Я був правий, Агутто, ти був не правий", — згадує один з американських офіційних осіб слова генерала Сирського, який додав: "Ми досягнемо Луганська".Президент Зеленський охарактеризував Бахмут як "фортецю нашого морального духу". Врешті-решт, це стало кривавою демонстрацією тяжкої ситуації українців, яких було значно менше.Хоча оцінки втрат варіюються, немає сумнівів, що російські втрати — в десятках тисяч — значно перевищували українські. Однак генерал Сирський так і не відвоював Бахмут і не просунувся до Луганська. А поки росіяни відновлювали свої бригади і продовжували боротися на сході, українці не мали такого джерела нових призовників. (Пригожин відвів свої війська назад, так і не дійшовши до Москви, а два місяці по тому він загинув у авіакатастрофі, яку американська розвідка вважала результатом замаху, ймовірно, організованого Кремлем.)Що залишалося — це Мелітополь.Основною перевагою машини Вісбадена була швидкість — скорочення часу від точки інтересу до українського удару. Але ця перевага, а разом з нею й наступ на Мелітополь, була підірвана зміною у тому, як український командувач на тому напрямку використовував ці точки інтересу. Він мав значно менше боєприпасів, ніж планувалося; замість того, щоб просто відкрити вогонь, він тепер спочатку використовував дрони для підтвердження розвідданих.Цей виснажливий процес, підсилений також обережністю і дефіцитом довіри, досяг свого апогею, коли, після тижнів повільного руху через мінні поля і обстріли з гелікоптерів, українські війська підійшли до захопленого села Роботине.Американські офіційні особи розповідали про подальшу битву. Українці сильно обстрілювали росіян артилерією; американська розвідка вказала, що вони відступають."Займіть землю зараз!" — сказав генерал Агутто генералу Тарнавському.Але українці помітили групу росіян на вершині пагорба.У Вісбадені супутникові знімки показали те, що виглядало як російський взвод, від 20 до 50 солдатів — для генерала Агутто це не було достатньою підставою для затримки наступу.Однак генерал Тарнавський не захотів рухатися, поки загроза не буде ліквідована. Тож Вісбаден надіслав координати росіян і порадив одночасно відкривати вогонь і просуватися вперед.Натомість, щоб підтвердити розвіддані, генерал Тарнавський запустив дрони для розвідки над пагорбом.Це зайняло час. Лише після цього він віддав наказ своїм підрозділам відкрити вогонь.А після удару він знову надіслав дрони, щоб підтвердити, що пагорб справді чистий. Потім він наказав своїм силам зайти в Роботине, яке вони захопили 28 серпня.Це взаємне підтвердження коштувало від 24 до 48 годин, оцінили офіцери. І за цей час на південь від Роботиного росіяни почали будувати нові бар'єри, закладати міни та надсилати підкріплення, щоб зупинити український наступ. "Ситуація змінилася кардинально", — сказав генерал Забродський.Фрустрація і напруга між терміновістю місії та реальністю на місці чітко відображаються в цьому уривку. Наполягання генерала Агутто продовжувати наступ у поєднанні з обережним підходом генерала Тарнавського підкреслює складний баланс між швидкими діями та необхідністю ретельної перевірки під час бою. Ситуація зі взводом на пагорбі показує, як невеликі тактичні затримки — наприклад, очікування підтвердження за допомогою дронів або ротація підрозділів — можуть мати непропорційно великі наслідки в умовах високої напруги на полі бою.Розчарування американців через цю затримку, підкреслене коментарем про те, як "чортів взвод зупинив контрнаступ", підкреслює важливість підтримки темпу у таких нестабільних і швидкоплинних умовах конфлікту. Здається, дрібне рішення — чи атакувати негайно, чи чекати на додаткову перевірку — може змінити хід більшої стратегії. Це показує, як навіть невеликий, добре розташований підрозділ може порушити плани, що включають набагато більші сили, уповільнивши більшу мету й витративши дорогоцінний час, поки росіяни адаптуються та укріплюють свої позиції.У більш широкому сенсі, цей момент відображає труднощі, з якими стикаються військові операції, де необхідно досягти швидкості, зберігаючи точність, а також керувати непередбачуваністю бойових рішень на полі бою.Українці не змогли досягти Мелітополя. Їм довелося скоротити свої амбіції. Тепер їхньою метою стало маленьке окуповане місто Токмак, розташоване приблизно на півдорозі до Мелітополя, поруч із критичними залізничними лініями та дорогами.Генерал Агутто надав українцям більшу автономію. Але тепер він розробив детальний артилерійський план —  Операцію "Роллінг Тандер", — у якому, за словами американських та українських офіційних осіб, прописував куди саме українці повинні стріляти, чим і в якому порядку. Однак генерал Тарнавський заперечив проти деяких цілей, наполягав на використанні дронів для перевірки точок інтересу, і Операція "Роллінг Тандер" припинила свій хід.У зв'язку з тим, що спроби зберегти контрнаступ зазнали невдачі, Білий дім санкціонував секретний транспорт невеликої кількості касетних боєприпасів з дальністю близько 100 миль, і генерал Агутто разом із генералом Забродським розробили операцію проти російських атакувальних вертольотів, що загрожували силам генерала Тарнавського. Щонайменше 10 вертольотів було знищено, і росіяни відвели всю свою авіацію до Криму або на материк. Однак українці все одно не змогли просунутися вперед.Остання рекомендація американців полягала в тому, щоб генерал Сирський взяв на себе бойові дії за Токмак. Це було відхилено. Потім вони запропонували, щоб генерал Содоль надіслав своїх морпіхів до Роботиного та прорвав російську лінію. Однак генерал Залужний наказав відправити морпіхів до Херсона, щоб відкрити новий фронт в операції, яку американці вважали приреченою на невдачу — спробі перейти через Дніпро і просуватися до Криму. Морпіхи переправилися через річку на початку листопада, але вичерпали свої сили та боєприпаси. Контрнаступ мав стати вирішальним ударом. Натомість він закінчився ганебно.Генерал Сирський відмовився відповідати на питання щодо своїх взаємодій з американськими генералами, але прес-секретар Збройних Сил України заявив: "Ми сподіваємося, що настане час, і після перемоги України українські та американські генерали, яких ви згадали, можливо, спільно розповідатимуть нам про їхні робочі та дружні переговори під час боротьби з російською агресією".Андрій Єрмак, керівник Офісу президента України і, ймовірно, друга найбільш впливова особа в країні, заявив виданню Тhе Тіmеs, що контрнаступ був "переважно згладжений" політичною "невизначеністю" союзників і "постійними" затримками у поставках зброї.Але для іншого високопосадовця з України "справжньою причиною нашої невдачі було те, що для виконання плану було призначено недостатню кількість сил".У будь-якому разі, для партнерів катастрофічний результат контрнаступу залишив після себе образу з обох сторін. "Важливі стосунки були збережені," — сказала пані Уолландер, представник Пентагону. — Але це вже не було тим натхненним і довірливим братерством 2022 року та початку 2023-го."Частина 4. Порушення довіри та кордонівНапередодні Різдва пан Зеленський проїхав через ворота Вісбадена під час свого першого візиту в секретний центр партнерства.При вході в аудиторію Тоні Баса, його проводили повз трофеї спільної боротьби — перекручені уламки російських транспортних засобів, ракет і літаків. Коли він піднявся на галерею над колишнім баскетбольним майданчиком — як це робив генерал Забродський в перший день 2022 року — офіцери, що працювали внизу, вибухнули аплодисментами.Однак президент не приїхав до Вісбадена для святкування. У тіні невдалого контрнаступу, з наближенням третьої важкої зимової кампанії, передвісники лише ставали темнішими. Щоб використати свою нову перевагу, росіяни масово відправляли війська на Схід. У США пан Трамп, скептик щодо України, переживав політичне відродження; деякі республіканці в Конгресі вже починали обурюватися через фінансування.Рік тому коаліція говорила про перемогу. Але, коли 2024 рік настав і тривав, адміністрація Байдена змушена була знову і знову переходити свої власні червоні лінії, щоб просто тримати українців на плаву.Але спочатку було нагальне питання у Вісбадені: генерали Каволі та Агутто пояснили, що не бачать реального шляху до відновлення значних територій у 2024 році. Коаліція просто не могла надати все необхідне обладнання для великого контрнаступу. Також українці не могли створити армію достатнього розміру, щоб провести його.Українці повинні були знизити свої очікування, зосередившись на досяжних цілях, щоб залишатись у боротьбі, поки будуватимуть бойову потужність для можливого контрнаступу в 2025 році: їм потрібно було звести оборонні лінії на сході, щоб не дати росіянам захопити ще більші території. Також необхідно було відновити існуючі бригади та сформувати нові, які коаліція допоможе тренувати і оснащувати.Пан Зеленський висловив свою підтримку.Однак американці знали, що він зробив це неохоче. Знову і знову пан Зеленський давав зрозуміти, що йому потрібно і хочеться великої перемоги, щоб підняти моральний дух вдома і зміцнити підтримку Заходу.Лише кілька тижнів тому президент наказав генералу Залужному відкинути росіян до кордонів України 1991 року до осені 2024 року. Генерал шокував американців, представивши план, який вимагав п’яти мільйонів снарядів і одного мільйона дронів. На що генерал Каволі відповів, володіючи російською: “Откуда?!”Через кілька тижнів, на зустрічі в Києві, український головнокомандувач замкнув генерала Каволі на кухні Міністерства оборони і, з лютим використанням вейпа, зробив останню безнадійну спробу. "Він був між двох вогнів: перший — президент, другий — партнери", — сказав один з його помічників.Як компроміс, американці тепер запропонували пану Зеленському те, що вони вважали б заявленою перемогою — авіаудар, за допомогою далекобійних ракет і дронів, щоб змусити росіян вивести свою військову інфраструктуру з Криму до Росії. Операція отримала кодову назву “Лунний Грім”.До цього часу українці, за допомогою ЦРУ та ВМС США і Великої Британії, використовували морські дрони разом з британськими ракетами Stоrm Shаdоw і французькими SСАLР для ударів по Чорноморському флоту. Вісбаден надавав розвіддані.Але для проведення ширшої кампанії проти Криму українці потребували набагато більше ракет. Їм були потрібні сотні АТАСМS.У Пентагоні старі перестороги ще не зникли. Але після того, як генерал Агутто доповів пану Остіну про все, чого можна досягти за допомогою "Лунного Грому", один із помічників згадує, як він сказав: "Окей, тут є справді переконлива стратегічна мета. Це не просто про завдавання ударів".Пан Зеленський отримає свої довгоочікувані АТАСМS. Проте, за словами однієї американської офіційної особи, "ми знали, що в глибині душі він все ще хоче зробити щось інше, щось більше."Генерал Забродський перебував у командному центрі Вісбадена наприкінці січня, коли отримав термінове повідомлення і вийшов на вулицю.Повернувшись, блідий як привид, він повів генерала Агутто на балкон і, запаливши Luсky Strіkе, сказав йому, що боротьба за керівництво в Україні досягла своєї кульмінації: генерала Залужного звільняють. Ставки були на його конкурента, генерала Сирського, як на наступного керівника.Американці не були здивовані; вони вже чули багато чуток про невдоволення президента. Українці пояснювали це політикою, страхом, що популярний генерал Залужний може кинути виклик пану Зеленському на президентських виборах. Також була зустріч у Ставці, на якій президент фактично підкосив генерала Залужного, і подальше рішення генерала опублікувати статтю в Тhе Есоnоmіst, де він заявляв, що війна зайшла в глухий кут, а українці потребують технологічного прориву. Це все відбувалося, коли його президент закликав до повної перемоги."Генерал Залужний, — сказав один з американських офіційних осіб, — був мертвий чоловік, що йде".Призначення генерала Сирського принесло змішане полегшення. Американці вважали, що тепер у них буде партнер, який матиме довіру та вухо президента; вони сподівалися, що процес ухвалення рішень стане більш послідовним.Генерал Сирський також був відомою фігурою.Частина цієї відомості, звісно, була пов'язана з пам'яттю 2023 року, шрамом Бахмута — тим, як іноді генерал ігнорував їхні рекомендації, навіть намагався підривати їх. Тим не менше, колеги кажуть, що генерали Каволі та Агутто відчували, що розуміють його особливості; принаймні він їх вислуховував, і на відміну від деяких командирів, він цінував і зазвичай довіряв інформації, яку вони надавали.Для генерала Забродського ж зміна була особистим ударом і стратегічною невизначеністю. Він вважав генерала Залужного другом і відмовився від свого парламентського місця, щоб стати його заступником з планів і операцій. (Невдовзі його вивели з цієї посади та з ролі у Вісбадені. Коли генерал Агутто дізнався про це, він зателефонував і запросив до свого будинку на пляжі в Північній Кароліні —  генерали могли б поплавати на човні. "Може, в наступному житті," — відповів генерал Забродський).А зміна охорони відбулася в особливо невизначений момент для партнерства: підштовхувані паном Трампом, республіканці в Конгресі затримували 61 мільярд доларів на нову військову допомогу. Під час бою за Мелітополь командувач наполягав на використанні дронів для верифікації кожної точки інтересу. Тепер, з набагато меншим запасом ракет і снарядів, командири на фронті прийняли той самий протокол. Вісбаден все ще виробляв точки інтересу, але українці ледь їх використовували."Нам це зараз не потрібно", — сказав генерал Забродський американцям.Червоні лінії продовжували рухатися.Були АТАСМS, які таємно прибули на початку весни, щоб росіяни не зрозуміли, що Україна тепер може завдати ударів по Криму.І були малі команди експертів. Кілька місяців тому генералу Агутто дозволили відправити невелику групу, близько дюжини офіцерів, до Києва, послабивши заборону на перебування американських військових на українській землі. Щоб не викликати спогадів про американських військових радників, відправлених до Південного В'єтнаму в процесі ескалації війни, їх називали "експертами з певних питань". Після зміни українського керівництва, щоб побудувати довіру і координацію, адміністрація більше ніж потроїла кількість офіцерів у Києві — до близько тридцяти; тепер їх вже можна було прямо називати радниками, хоча вони й залишались обмеженими Київською областю.Однак, мабуть, найскладнішою червоною лінією був російський кордон. Незабаром і ця лінія також була переглянута.У квітні, після довгого затору з фінансуванням, були розв'язані питання, і 180 додаткових АТАСМS, десятки броньованих машин і 85 000 снарядів калібру 155 міліметрів почали надходити з Польщі.Але розвідка коаліції виявила інший рух: компоненти нової російської формації, 44-го армійського корпусу, рухались до Білгорода, на північ від українського кордону. Росіяни, бачачи обмежену можливість, поки українці чекали на американську допомогу, готувалися відкрити новий фронт на півночі України.Українці вважали, що росіяни сподіваються досягти важливого шляху навколо Харкова, що дозволить їм обстрілювати місто, друге за величиною в країні, артилерійським вогнем, загрожуючи життю понад мільйона людей.Російський наступ виявив основну асиметрію: росіяни могли підтримувати свої війська артилерією прямо через кордон, тоді як українці не могли відповісти, використовуючи американське обладнання або розвідку.Але разом із небезпекою з'являлася можливість. Росіяни були спокійні щодо безпеки, вважаючи, що американці ніколи не дозволять українцям стріляти по території Росії. Цілі підрозділи з їхнім спорядженням сиділи незахищеними, в основному без оборони, на відкритих полях.Українці попросили дозволу використовувати американську зброю на території Росії. Більше того, генерали Каволі та Агутто запропонували, щоб Вісбаден допомагав коригувати ці удари, як це робилося по Україні та в Криму — надаючи точки інтересу та точні координати.Білий дім ще обговорював ці питання, коли 10 травня росіяни здійснили атаку.Це стало моментом, коли адміністрація Байдена змінила правила гри. Генералам Каволі та Агутто було поставлено завдання створити "операційну зону" — територію на російській землі, де українці могли б використовувати американську зброю, а Вісбаден міг би підтримувати їхні удари.Спочатку вони пропонували розширену зону, щоб охопити ще одну загрозу: бомби-глайдери (КАБи, - ред.) — примітивні радянські бомби, перетворені на високоточну зброю з крилами та хвостами — тероризували Харків. Зона, що простягалася на 190 миль, дозволила б українцям використовувати нові АТАСМS для ударів по полям з бомбами-глайдерами та іншим цілям глибоко в Росії. Але пан Остін розцінив це як відхилення від місії: він не хотів відволікати АТАСМS від операції Lunаr Наіl.Натомість генералам було наказано підготувати два варіанти: один, що простягався на близько 50 миль у Росію, стандартна дальність НІМАRS, і один майже вдвічі глибший. Зрештою, проти рекомендацій генералів, пан Байден і його радники вибрали найобмеженіший варіант — але для захисту Сум і Харкова він йшов уздовж більшої частини північного кордону країни, охоплюючи територію, що була майже такою ж за розміром, як штат Нью-Джерсі. Також було дозволено, щоб ЦРУ направило офіцерів до Харківської області для допомоги українським колегам у проведенні операцій в межах цієї зони.Зона запрацювала наприкінці травня. Росіяни були непідготовлені: за допомогою точок інтересу та координат від Вісбадена, а також власної розвідки українців, удари НІМАRS по операційній зоні допомогли захистити Харків. Росіяни зазнали одні з найбільших втрат за всю війну.Немислиме стало реальністю. Сполучені Штати тепер стали частиною вбивства російських солдатів на суверенній російській території.Літо 2024 року: армії України на півночі та сході були на межі. Проте генерал Сирський продовжував говорити американцям: "Мені потрібна перемога".Передбаченням цього став випадок у березні, коли американці виявили, що українська військова розвідка, ГУР, таємно планувала наземну операцію на південний захід Росії. Керівник осередку ЦРУ в Києві стикнувся з командувачем ГУР, генералом Кирилом Будановим: якщо він перейде кордон з Росією, то зробить це без підтримки американських зброї або розвідки. Він це зробив, але був змушений відступити.У такі моменти чиновники адміністрації Байдена жартували, що вони більше знають про те, що планують росіяни, шпигуючи за ними, ніж про те, що планують їхні українські партнери.Але для українців "не питати, не говорити" було "краще, ніж питати і зупиняти", пояснив генерал-лейтенант Валерій Кондратюк, колишній командувач військової розвідки України. Він додав: "Ми союзники, але у нас різні цілі. Ми захищаємо нашу країну, а ви захищаєте свої фантомні страхи з часів холодної війни".В серпні у Вісбадені закінчувався термін перебування генерала Агутто. Він залишив посаду 9 серпня. Того ж дня українці залишили загадкове посилання на щось, що відбувалося на півночі.10 серпня керівник осередку ЦРУ також покинув свою посаду і поїхав до головного офісу. В результаті змін в командуванні генерал Сирський зробив свій крок — відправив війська через південно-західний російський кордон, до Курська.Для американців ця інтервенція стала значним порушенням довіри. Справа була не лише в тому, що українці знову тримали їх у темряві; вони таємно перетнули взаємно погоджену лінію, взявши коаліційне обладнання і потрапивши на російську територію в межах операційної зони, порушуючи правила, встановлені під час її створення.Зона була створена для того, щоб запобігти гуманітарній катастрофі в Харкові, а не для того, щоб українці могли використати її для захоплення російської землі. "Це було не просто майже шантаж, а саме шантаж", — сказав один зі старших офіційних осіб Пентагону.Американці могли б скасувати операційну зону. Але вони знали, що це, як пояснив один з адміністративних чиновників, "може призвести до катастрофи": українські солдати у Курську загинули б, залишившись без ракет НІМАRS і без підтримки розвідки США.Курськ, як зрозуміли американці, був тією перемогою, на яку президент Зеленський натякав від самого початку. Це також було свідченням його розрахунків: він все ще говорив про повну перемогу. Але одна з цілей операції, як він пояснив американцям, полягала в тому, щоб захопити і утримувати російську землю, яку можна буде обміняти на українську землю під час майбутніх переговорів.Провокаційні операції, які раніше були заборонені, тепер дозволялись.До того як генерал Забродський був відсторонений, він та генерал Агутто вибрали цілі для операції Lunаr Наіl. Кампанія вимагала рівня координації, не баченої від часів генерала Донаг'ю. Американські та британські офіцери курували практично кожен аспект кожного удару, починаючи від визначення координат і закінчуючи розрахунками траєкторій ракет.Однією з приблизно 100 цілей у Криму була найважливіша — Керченський міст, що з’єднує півострів з російським материком. Путін вважав міст потужним фізичним доказом зв'язку Криму з Росією. Зруйнування цього символу президента Росії стало одержимістю президента України.Це також була червона лінія для Сполучених Штатів. У 2022 році адміністрація Байдена заборонила допомагати українцям націлюватися на цей міст; навіть підходи з кримського боку мали вважатися суверенною російською територією. (Українські розвідслужби намагалися атакувати його самостійно, завдавши певних пошкоджень.)Але після того, як партнери погодили Lunаr Наіl, Білий дім дозволив військовим і ЦРУ таємно працювати з українцями та британцями над планом атаки на міст: АТАСМS мали ослабити вразливі точки на мосту, а морські дрони — підірвати їх біля стійок.Однак поки готувались дрони, росіяни посилили оборону навколо стійок.Українці запропонували атакувати лише АТАСМS. Генерали Каволі та Агутто заперечили: АТАСМS самі не зроблять справу, українці мали б почекати поки дрони будуть готові, або скасувати удар.Зрештою, американці відступили, і в середині серпня, з невеликою допомогою від Вісбадена, українці випустили залп АТАСМS по мосту. Він не обрушився; удар залишив деякі "ямки", які росіяни відремонтували, — сказав один із американських офіційних осіб, додавши: "Іноді їм потрібно спробувати і зазнати невдачі, щоб побачити, що ми праві".Епізод з Керченським мостом, незважаючи на це, показав значний успіх співпраці в межах Lunаr Наіl. Російські військові кораблі, літаки, командні пункти, склади озброєнь і ремонтні бази були знищені або переміщені на материкову частину Росії, щоб уникнути ударів.Для адміністрації Байдена невдача в атаці на Керченський міст, разом з нестачею АТАСМS, підкреслила важливість допомоги українцям у використанні їхнього флоту довгострокових ударних дронів. Основним викликом було ухилення від російських протиповітряних оборонних систем і точне визначення цілей.Довготривала політика забороняла ЦРУ надавати розвіддані щодо цілей на російській території. Тому адміністрація дозволяла ЦРУ подавати запити на "винятки", тобто дозволи, які дозволяли розвідці допомагати в ударах по території Росії для досягнення конкретних цілей.Розвідка виявила величезний склад боєприпасів у містечку Торопець, розташованому приблизно за 290 миль на північ від українського кордону, який постачав зброю російським військам на Харківщині та Курщині. Адміністрація схвалила цей виняток. Торопець став тестом для концепції.Офіцери ЦРУ поділились розвідкою щодо боєприпасів на складі та їхніх уразливих точок, а також російських оборонних систем на шляху до Торопця. Вони розрахували, скільки дронів знадобиться для операції, та побудували їхні складні траєкторії.18 вересня великий рій дронів вдарив по складу боєприпасів. Вибух, такої сили, що нагадував маленький землетрус, відкрив кратер шириною з американський футбольний стадіон. Відео показали величезні кулі полум'я та стовпи диму, що підіймались над озером.Як і з операцією на Керченському мосту, співпраця у сфері дронів вказувала на стратегічну дисонансність.Американці пропонували зосередити удари дронів на стратегічно важливих військових цілях — це була та сама аргументація, яку вони безуспішно наводили, пропонуючи фокусуватися на Мелітополі під час контрнаступу 2023 року. Але українці наполягали на атаках більш широкого спектра цілей, включаючи нафтові й газові об'єкти та політично чутливі об'єкти в Москві та її околицях (хоча вони робили це без допомоги ЦРУ)."Громадська думка в Росії повернеться проти Путіна, — сказав пан Зеленський американському державному секретарю Ентоні Блінкену в Києві у вересні. — Ви помиляєтесь. Ми знаємо росіян."Пан Остін та генерал Каволі приїхали до Києва в жовтні. Рік за роком адміністрація Байдена постачала українцям дедалі більш складну зброю, перетинаючи свої червоні лінії. Проте міністр оборони та генерал переживали через послання, яке мало бути написане в умовах послабленої ситуації на фронті.Росіяни повільно, але вперто просувалися проти виснажених українських сил на сході, до міста Покровськ — їхня "велика мета", як сказав один з американських офіційних осіб. Вони також повертали частину території в Курську. Так, втрати росіян різко зросли, до 1000–1500 на день. Але вони продовжували наступ.Пан Остін пізніше згадував, як він розмірковував над цим дисбалансом людських ресурсів, коли дивився з вікна свого броньованого позашляховика, який петляв вулицями Києва. Він був вражений, сказав він помічникам, кількістю молодих чоловіків у віці 20-30 років, майже жоден з яких не був в уніформі. У країні, яка перебуває у війні, пояснив він, чоловіки цього віку зазвичай знаходяться на фронті.Це було одне з важких повідомлень, яке американці привезли в Київ, коли викладали те, що вони можуть і чого не можуть зробити для України у 2025 році.Пан Зеленський уже зробив маленький крок, знизивши вік призову до 25 років. Однак українці не змогли заповнити існуючі бригади, не кажучи вже про створення нових.Пан Остін наполягав на тому, щоб пан Зеленський зробив більш сміливий крок і почав призивати 18-річних. На що пан Зеленський відповів, за словами одного з офіційних осіб, який був присутній, "Навіщо мені призивати більше людей? У нас немає спорядження, щоб їх забезпечити.""А ваші генерали повідомляють, що ваші підрозділи недоукомплектовані, — відповів пан Остін. - У них недостатньо солдатів для того спорядження, яке у них є."Це була постійна суперечка:З погляду українців, американці не були готові робити все необхідне для того, щоб допомогти їм перемогти.З погляду американців, українці не були готові робити все необхідне для того, щоб допомогти собі перемогти.Пан Зеленський часто казав у відповідь на питання про призов, що його країна бореться за своє майбутнє, що 18-25-річні — це батьки цього майбутнього.Однак для одного з американських офіційних осіб це "не є екзистенційною війною, якщо вони не змусили своїх людей боротися."Генерал Болдуїн, який на самому початку допоміг налагодити зв'язки між командирами партнерів, відвідав Київ у вересні 2023 року. Контрнаступ застряг, наближалися вибори в США, і українці все питали про Афганістан.Українці, згадує він, були налякані тим, що їх теж можуть покинути. Вони постійно дзвонили, і хотіли знати, чи залишиться Америка на своїй позиції, запитуючи: "Що буде, якщо республіканці виграють Конгрес? Що станеться, якщо президентом знову стане Трамп?"Він завжди казав їм залишатися оптимістами, але додавав: "Я ховав пальці за спиною, бо насправді не знав більше."Трамп виграв, і страх знову охопив їх.У свої останні тижні на посаді Байден зробив низку кроків, щоб продовжити підтримку, принаймні на цей момент, і зміцнити свою програму щодо України.Він перетнув свою останню червону лінію — розширивши оперативну зону для використання АТАСМS і британських ракет Stоrm Shаdоw по Росії — після того як Північна Корея надіслала тисячі військових, щоб допомогти росіянам вибити українців з Курська. Один з перших ударів, підтриманих США, влучив у північнокорейського командира, генерал-лейтенанта Кім Йон Бока, коли він зустрічався з російськими колегами в командному бункері.Адміністрація також дозволила Вісбадену та ЦРУ підтримати дальні ракетні та дронові удари по частині південного російського регіону, який використовувався як база для наступу на Покровськ, і дозволила військовим радникам покинути Київ і вирушити до командних пунктів ближче до лінії фронту.У грудні генерал Донаг’ю  отримав свою четверту зірку і повернувся до Вісбадена як командувач армією США в Європі та Африці. Він був останнім американським солдатом, який залишив Афганістан під час хаотичного відходу. Тепер йому доведеться орієнтуватися в новому, невизначеному майбутньому України.Так багато змінилося з того часу, як генерал Донаг’ю покинув Вісбаден два роки тому. Але коли йшлося про суто територіальне питання, не так багато змінилося. У перший рік війни, за допомогою Вісбадена, українці здобули перевагу, відновивши більше ніж половину території, втраченої після вторгнення 2022 року. Тепер вони боролися за маленькі ділянки землі на сході та в Курську.Однією з основних цілей генерала Донаг’ю у Вісбадені, за словами представника Пентагону, було укріпити братерство і вдихнути нове життя в машину — зупинити, а можливо, навіть відкинути російський наступ. (У наступні тижні, за допомогою Вісбадена, який надавав координати і точні точки, російський наступ на Покровськ сповільнився, а в деяких районах на сході українці здобули перемоги. Але на південному заході Росії, коли адміністрація Трампа зменшила підтримку, українці втратили більшість своїх важелів торгу, зокрема Курськ).На початку січня генерали Донаг’ю та Каволі відвідали Київ, щоб зустрітися з генералом Сирським і переконатися, що він погоджує плани щодо поповнення українських бригад і зміцнення їхніх ліній, розповів представник Пентагону. Звідти вони вирушили на авіабазу Рамштайн, де зустрілися з паном Остіном для останньої зустрічі оборонних лідерів коаліції перед тим, як все змінилося.Коли двері були зачинені для преси і публіки, колеги пана Остіна назвали його хрещеним батьком і архітектором партнерства, яке, попри всі порушення довіри і зради, підтримувало спротив та надію українців, що почалася в той весняний день 2022 року, коли генерали Донаг’ю та Забродський вперше зустрілися у Вісбадені.Пан Остін — надійний і стійкий чоловік, але, повертаючи компліменти, його голос перехопило."Замість того, щоб прощатися, дозвольте сказати дякую", — сказав він, стримуючи сльози. А потім додав: "Бажаю вам успіху, мужності і рішучості. Пані та панове, рухайтеся вперед."

"Сталевий дикобраз, неперетравний для потенційних загарбників", саме такою має стати Україна. І не сама, а за підтримки інших європейських держав. Заява звучить, як план. І озвучує його голова Єврокомісії на саміті в Лондоні, де зібралися ті, хто готовий до боротьби. Навіть за умов, що Сполучені Штати Америки вже не будуть поруч. То був, здається, січень 2022-го. Лічені тижні до вторгнення. Хтось не вірив, хтось навіть жартував, хтось готувався виїздити, а хтось, як і я, максимально плекав звичний ритм життя, ніби знаючи, що невдовзі все зміниться. На роботі, у відділі міжнародної інформації "5 каналу", я слухала пресконференцію двох високопосадовців держсекретаря США та генерального секретаря НАТО (на той час ці посади обіймали Ентоні Блінкен і Єнс Столтенберґ). Вони говорили про Україну, і вираз на їхніх обличчях був такий, що я чи не вперше справді злякалася. Адже зрозуміла дещо не з офіційних заяв і попереджень, а з живих людських емоцій, які свідчили про не просто "глибоку стурбованість", а майже античну, арістотелівську суміш жаху і співчуття. Я зняла навушники і сказала колегам: "Напад Росії неминуче станеться. І російська армія буде йти на Київ". Це читалося в очах Ентоні Блінкена та Єнса Столтенберґа. Не просто людей на високих посадах, а людей, які справді переймалися тим, що вони були в цьому абсолютно певні станеться після великого нападу. Росіяни візьмуть Київ за три дні, за розстрільними списками знищать тисячі українських політиків, військових, громадських діячів. І доки ті конатимуть, російська армія піде далі, на Львів і Ужгород, упритул до кордонів Європейського Союзу&hеllір; Але цього не сталося. Ми вистояли. Натомість хитатися і руйнуватися почав звичний світопорядок міжнародні норми й міжнародне право. Євроатлантична єдність, зв'язки, що видавалися непохитними, почали тріщати по швах. Однією з перших глибоких тріщин став виступ віцепрезидента США Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Друга людина в найбільшій досі демократії світу розносила вщент не агресивну війну Росії проти України, а&hеllір; європейських іще поки що союзників. Критикувала за порушення демократичних норм і цінностей. І саме це, за словами Венса, а не Росія чи Китай, є найбільшою загрозою для Європи, яка до того ж мала би сама більше витрачати на власну оборону, а не сподіватися на Сполучені Штати. Далі захиталися не лише зв'язки, але й логіка подій. Нова американська адміністрація почала ставити під сумнів цілком очевидні речі. Дональд Трамп заявляє, що "Україні не слід було починати війну", вимагає повернути астрономічні суми понад 300 мільярдів доларів, які начебто Штати позичили Україні для боротьби, і зрештою першим дзвонить Путіну, припиняючи багаторічну ізоляцію кремлівського диктатора. Кремлівські парії стають стороною діалогу Події розвиваються з блискавичною швидкістю. Кремлівські парії знову стають респектабельною стороною офіційного діалогу. У Саудівській Аравії без участі України проходять переговори між США та Росією. Білий дім не бачить проблем, що Україну не запросили на ці переговори. За словами Трампа, українці мали "три роки, аби домовитися з Росією". А на диктатора тягне вже не Путін, а Володимир Зеленський. Апофеозом стає небачений скандал в Овальному кабінеті 28 лютого. Протокольна зустріч перед офіційними переговорами перетворюється на цькування президента України. Зрештою, зірвано загадкову угоду про рідкісноземельні метали, скасовано спільну пресконференцію. Володимир Зеленський їде з Білого дому останнього дня зими, яка мала би стати найважчою для українців від початку російського вторгнення. Але не стала. Весна ж почалася з ключових зустрічей у Лондоні. На саміті під назвою "Забезпечуємо наше майбутнє" не лише лідери країн Європи. Долучився і прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо, і міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. Саме він наприкінці лютого заявив, що Туреччина підтримує членство України в НАТО. Учасники саміту за участі Володимира Зеленського говорили про конкретні кроки посиленої допомоги Україні, про розроблення плану стійкого миру і подальшої безпеки, яка не дасть Росії змоги напасти знову. Господар саміту, прем'єр Сполученого Королівства Кір Стармер підтвердив намір створити "коаліцію охочих" допомогти Україні захистити потенційну мирну угоду "чоботами на землі й літаками в небі". Також Велика Британія надає Україні 2 мільярди доларів для купівлі 5 тисяч зенітних ракет для систем ППО. Вироблятимуть їх у Белфасті, а це означає робочі місця для Сполученого Королівства. Усього за два дні після цього саміту Білий дім оголошує про призупинення всієї допомоги Україні. Питання зброї і ракет до систем протиповітряної оборони Раtrіоt стає нагальним як ніколи. А точніше як у лютому 2022-го, в перші дні російського вторгнення. Скорочення чи повна відсутність постачання зброї від США не лише виклик для України перевірити, як ми розширили власне виробництво за три роки гарячої війни. Але й виклик для Європи як розробляти нові ініціативи, як-от ініціатива Чехії із закупівлі снарядів для України. Як обходити спротив Угорщини та Словаччини, чиїх лідерів можна сміливо називати не лише друзями Путіна, але й друзями Трампа. А найперше як нарощувати власне виробництво. Уже готовий план має назву "Переозброєння Європи". Його представляє голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Згідно з планом, на перебудову безпекової архітектури реально виділити 800 мільярдів євро. Кошти підуть і для підтримки України. Також зі зміною керівництва Пентагона не зникла, а продовжує працювати Контактна група з питань допомоги Україні у форматі "Рамштайн". Її започаткував попередній міністр оборони США Ллойд Остін. Тепер засідання "Рамштайну" очолює Велика Британія. Після Мюнхенської промови віцепрезидента США заклики до європейців активізуватися залунали ще гучніше, й зовні, й у самій Європі. Активізуватися найперше заради самих себе. Якщо в Україні американські Раtrіоt закривають бодай частково небо від російських "Кинджалів" та "Іскандерів", то для європейських держав відсутність партнерства із США може означати згортання ядерної парасольки, єдиної, що у змозі протистояти російському ядерному арсеналу. І ймовірну відмову активувати 5-ту статтю НАТО щодо колективної безпеки, де напад на одну країну Альянсу означає загрозу для всіх, а отже, і спільну оборону. Що буде, якщо до того часу Сполучені Штати взагалі вийдуть із Північноатлантичного альянсу, як це не раз погрожував зробити Дональд Трамп? Чи буде в Європи достатньо сил і ресурсів для захисту? Запитання постало нагально із тріщиною в євроатлантичній осі. Зі зламом старих зв'язків чи постануть нові? Чи стане Україна важливою, якщо не ключовою ланкою в новій системі європейської оборони? Адже й безпека України невіддільна від європейської. За умов найгіршого сценарію чи не стане повністю окупована Росією Україна плацдармом для російського вторгнення в Європу? Так, як плацдармом для російського вторгнення в Україну стала Білорусь. Також Україна під російським ­контролем стане ще одним майданчиком для міграційної кризи, яку Росія активно використовувала для гібридних атак на Литву та Польщу з боку ­Білорусі, і на Фінляндію з боку власного кордону. Попри це союзники закликають Україну й самі не втрачають надії відновити відносини зі Сполученими Штатами. Європейський мирний план для України планують обговорити і втілювати разом із Білим домом адміністрації Трампа. До термінового саміту між Європою та США закликає Джорджа Мелоні, чи не єдина з глав держав ЄС, хто був на інавгурації Трампа в ротонді Капітолію. За подальшу підтримку України виступає і чимало обурених курсом Дональда Трампа американських політиків та громадян. Дедалі рідше лунають заяви "ми будемо з вами стільки, скільки це буде потрібно". (Українці завжди запитували про завершення цієї фрази. Стільки, скільки буде потрібно для чого?) Нині, так само, як і тої страшної зими ­2022-го, виконуючи звичну роботу в надзвичайний час, я слухаю заяви і вдивляюся в обличчя світових політиків, але чекаю не емоцій, а рішень про чіткі дії. Дедалі частіше звучать конкретні цілі й терміни. Укладають угоди, виділяють фінансування. Обговорюють конфіскацію заморожених російських активів і появу в Україні іноземних миротворців. На кону й нові оборонні рішення, які, як відомо, люблять тишу. Чи буде цього достатньо для захисту Європи, до якої належить і Україна?

Литва офіційно вийшла з міжнародної конвенції про заборону придбання, використання і виробництва касетних боєприпасів. Сейм проголосував за вихід з цієї конвенції в липні минулого року. На початку осені Литва подала необхідні депозитарні документи в ООН, повідомляє LRТ. Сьогодні закінчився шестимісячний термін, протягом якого рішення про вихід з конвенції набуло чинності. Касетні боєприпаси - це снаряди, які при детонації викидають десятки або сотні менших вибухових елементів. Вони охоплюють значну територію, приблизно розміром із футбольне поле. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Один касетний боєприпас прирівнюється до десяти звичайних" - які можливості ЗСУ дає нова зброя Литва вирішила вийти з міжнародної угоди, яка забороняє використання такої зброї. Влада країни пояснила це тим, що Росія вже застосовує касетні боєприпаси, а отже, їхнє використання є необхідним для оборони та стримування можливого нападу. Опоненти цього рішення вказують на серйозні ризики для цивільного населення. Касетні боєприпаси важко контролювати, а частина їхніх елементів може не вибухнути одразу, створюючи довготривалу загрозу. Литовська влада запевняє, що зробить усе можливе, щоб мінімізувати небезпеку. Уряд планує ввести спеціальні протоколи для швидкого збору нерозірваних снарядів після завершення бойових дій. Україна вжеотрималакасетні боєприпаси від США. Про це сказав командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія"Олександр Тарнавський. Міністр оборони США Ллойд Остін пояснив, що Україна зобов'язалася використовувати ці боєприпаси лише у "належних місцях". Касетні снаряди не будуть використовувати у населених пунктах.

Про це пише Rеutеrs.У різкому листі колишні міністри оборони звинуватили Дональда Трампа в спробах перетворити американську армію, яка традиційно залишається аполітичною, на інструмент партійної політики. Вони також заявили, що звільнення, які торкнулися провідних юристів армії, флоту і військово-повітряних сил, спрямовані на "усунення правових обмежень президентської влади".Лист підписали чотири міністри оборони, які служили в демократичних адміністраціях, а також Джеймс Меттіс – відставний генерал морської піхоти, який обіймав посаду глави Пентагону в адміністрації Трампа з 2017 по 2019 рік."Дії президента Трампа підривають наші добровольчі сили і послаблюють нашу національну безпеку", – йдеться в документі.Серед підписантів – Вільям Перрі, Леон Панетта, Чак Хейгел і Ллойд Остін, які працювали в адміністраціях Білла Клінтона, Барака Обами та Джо Байдена.Трамп оголосив про звільнення пізно ввечері 21 лютого, однак його адміністрація поки не пояснила причини безпрецедентних кадрових змін. Серед звільнених – глава ВМС адмірал Ліза Франчетті, перша жінка-офіцер, яка очолила військову службу.Також був звільнений генерал ВПС Чарльз Браун, який став лише другим афроамериканцем на посаді голови Об’єднаного комітету начальників штабів. Він пропрацював на цій посаді менше половини свого чотирирічного терміну."Звільнення Трампа викликають тривожні питання щодо бажання адміністрації політизувати армію. Тому ми, як і багато американців, в тому числі багато військовослужбовців, змушені зробити висновок, що цих лідерів звільняють з суто партійних міркувань", – наголошують автори листа.Білий дім поки не відреагував на запит щодо коментаря.Міністр оборони Піт Гегсет, відомий критик програм різноманітності в Пентагоні, ще до свого призначення ставив під сумнів те, що Браун отримав посаду лише через його расову приналежність.Коментуючи звільнення, Гегсет заявив в інтерв'ю Fох Nеws, що поважає Брауна, але вважає, що "це не та людина, яка потрібна на даний момент". Він також наголосив, що президент має право формувати власну команду.Колишні міністри оборони закликали Конгрес провести слухання для оцінки впливу цих звільнень на національну безпеку.У листі також міститься застереження, що подібні рішення можуть відлякати американців від військової кар’єри, якщо вони вважатимуть, що їхні заслуги оцінюватимуть через призму політичної лояльності. Це також може негативно позначитися на готовності військових висловлювати незалежну позицію перед керівництвом країни.Трамп запропонував кандидатуру Дена Кейна, відставного тризіркового генерала і колишнього пілота F-16, на посаду голови Об’єднаного комітету начальників штабів. Для цього він має отримати звання чотиризіркового генерала і пройти складну процедуру затвердження в Сенаті."Сенатори повинні відмовитися затверджувати будь-які нові кандидатури від Міністерства оборони, включаючи кандидатуру генерал-лейтенанта у відставці Дена Кейна на посаду наступного голови Об'єднаного комітету начальників штабів", – закликають автори листа.Дональд Трамп звільнив голову Об'єднаного комітету начальників штабів США Чарльза Брауна. На його місце призначено генерал-лейтенанта ВПС Джона Кейна, який не є чотиризірковим генералом. 

Франція передала Україні партію винищувачів Міrаgе 2000-5. Можливо, шість машин, повідомляють цього тижня світові ЗМІ. Також медіа акцентують увагу на тому, що Велика Британія перебирає від США керівництво групою військової допомоги Києву у форматі "Рамштайн". Невідомо, якою тут буде надалі роль США. Окремо західні видання констатують, що насичення поля бою дронами - зробило його "прозорим". І це докорінно змінює тип ведення війни. Gаzеtа.uа ознайомилася із публікаціями у світових медіа. "Перші винищувачі Міrаgе 2000 вже в Україні", Frаnсе24, Франція Франція в четвер доставила Україні першу партію винищувачів Міrаgе 2000-5, щоб допомогти Києву захистити повітряний простір від Росії, заявив міністр оборони країни Себастьян Лекорню. Він не сказав, скільки передано машин. Після того як Франція протягом останніх місяців допомагала підготувати українських пілотів, "тепер допомагає захистити українське небо", додав міністр. У червні 2023-го президент Еммануель Макрон заявив, що Франція передасть Україні літаки Міrаgе 2000-5 і навчатиме на них українських пілотів. Із 26 літаків Міrаgе 2000-5, які належать ВПС Франції, шість мали передати Україні, йдеться у бюджетному звіті нижньої палати Національних зборів. Міноборони Франції не спростувало і не підтвердило цю цифру з міркувань безпеки. Українські пілоти і механіки пройшли навчання у Франції Українські пілоти і механіки пройшли навчання у Франції для використання реактивних літаків, які зазнали модифікацій, зокрема для боротьби з російськими перешкодами РЕБ. У серпні Україна отримала першу партію винищувачів F-16 американського виробництва. "Велика Британія бере на себе керівництво "Рамштайном", Роlіtісо, США Британський міністр оборони Джон Гілі очолить 12 лютого зустріч союзників Києва у форматі "Рамштайн", вперше прийнявши обов'язки від США. Зустріч запланована напередодні саміту міністрів оборони НАТО в Брюсселі та включає понад 50 союзників. Вона була створена у квітні 2022-го, як платформа котра покликана дати відповідь на питання: що потрібно дати Києву для відбиття агресії РФ? Новий міністр оборони США Піт Гегсет, який наступного тижня приїде до Європи, планує відвідати зустріч у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. США потенційно можуть очолити майбутні зустрічі "Рамштайн". Але команда Дональда Трампа не взяла на себе зобов'язань щодо майбутньої підтримки озброєння України. Наступного тижня від США не очікується подальших обіцянок з військової допомоги. Уже є ознаки зміни політики США до України Минулого місяця 25-те засідання формату "Рамштайн" очолив колишній міністр оборони США Ллойд Остін - за кілька днів до того, як Трамп повернувся в Білий дім. Уже є ознаки зміни політики США до України. Минулого тижня американські поставки техніки з Польщі в Україну призупинили на добу. Але серед союзників є широка згода щодо потреби продовжувати підтримувати Київ. "Група збереться перед зустріччю міністрів оборони НАТО, щоб обговорити пріоритети для України. Міжнародна спільнота продовжує працювати разом, щоб підтримати Київ", - повідомили в британському Міноборони. "Сила НАТО значно зросла через американське лідерство в "Рамштайн". На наступній зустрічі Британія тимчасово виконуватиме цю роль, але лідерство залишиться за США", - сказав міністр оборони Канади Білл Блер. Сполучене Королівство великий прихильник України. Уряди, які змінювали один одного в Лондоні, спрямовували мільярди фунтів на військову допомогу Києву, одночасно навчаючи тисячі військових. Погляди Трампа на роботу групи залишаються незрозумілими Погляди Трампа на роботу групи залишаються незрозумілими, і невідомо, чи візьме Велика Британія на себе лідерство після зустрічі в середу. Країни групи все ще ведуть переговори, хто буде постійно очолювати групу надалі. "Британці можуть координувати дії так само добре, як і будь-хто інший. Зараз немає великої довіри до США. Ми просто надто непередбачувані. З точки зору надання допомоги, іншим буде важко заповнити прогалину з боку США. Вони не зможуть цього зробити", - сказав колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та НАТО Джим Таунсенд. "Додаткові небезпеки війни в Україні", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Століттями "туман війни" був даністю. Більше ні. Лінія фронту між Росією і Україною насичена дронами, які транслюють відео у реальному часі. Кожен бачить практично все. Арміям доводиться вирішувати, як воювати на тому, що називають прозорим полем бою. Спостереження пошарове. Орбітальні супутники сканують Землю з космосу. Тактичні мають радіус дії 200 км і більше. Менші дають картинку операторам FРV-дронів від першої особи, які несуть невеликий боєприпас для атаки на солдатів на землі. Додайте тепловізори, і солдатів можна бачити теж вночі. "Дарвін", український оператор FРV-дронів, каже, що зміни колосальні. Три роки тому, на початку вторгнення, команда БПЛА могла працювати на відкритих полях. Зараз ховаються в лісах і вдень не залишають позицій. "Раніше операції можна було ретельно планувати. Тепер кожна місія лотерея", - каже він. Розвідка і піші патрулі з передових позицій в минулому. Евакуювати поранених чи діставати вбитих дедалі небезпечніше. Піхота уникає збирання у великі групи. Відкрита місцевість - зона смерті. Швидкість - єдиний захист. Солдати використовують квадроцикли і мотоцикли, щоб випередити час реакції оператора FРV-дрона Солдати використовують квадроцикли і мотоцикли, щоб випередити час реакції оператора FРV-дрона. Укріплені траншейні системи - очевидні цілі. Бронетехніка практично знешкоджена. "Коли з'являється танк, це все одно, що кинути тарілку з їжею перед столом голодних операторів дронів", - каже "Дарвін". Щоб зруйнувати всюдисущі дрони, росіяни і українці ведуть гонку озброєнь РЕБ. Робота в селі чи місті означає, що сигнали мобільних телефонів можуть бути замасковані в метушні цивільних з'єднань. У польових умовах солдати обмежують використання телефонів, щоб уникнути скупчення. Погана погода та ніч дають певний захист. Вітер і дощ заважають польоту дрона. Хмари і туман погіршують видимість. Теплові камери можуть бачити солдатів вночі, але на невеликій відстані. "Багаторічна тактика змінена. Тепер важко досягти несподіванки. Практично неможливо досягти переваги в силах на місцях. Зібрати і зосередити війська для атаки - нонсенс. Смертоносність ураження значно більша - цілі легко визначити, а артилерійські коригування швидко передати. Прозоре поле бою дає перевагу захиснику. Наступальні операції стали неприємною справою", - каже аналітик фонду "Повернись живим" Гліб Волоський. "Зараз піхота діє невеликими групами, які важче помітити. Росіяни змогли просунутися в останні місяці, відправляючи по кілька солдатів вперед, щоб закріпитися. Більшість з них вбивають дрони. Це поступове відкушування шмат за шматком працює частково тому, що росіяни терпимі до втрат, а їхніх відмовників страчують", - каже Волоський. ШІ аналізує дані спостереження і перехресного порівняння з сигнальною розвідкою та інформацією з відкритих джерел, як-от дописи російських солдатів у соцмережах, які можуть розкривати позиції. Але програмне забезпечення для розпізнавання об'єктів ще знаходиться на ранніх стадіях. Минулого літа росіяни побачили нарощування українських військ у районі Сум Волоський каже, що ШІ може генерувати помилкові сигнали, спотворюючи картину, "і це фактично знижує прозорість". Існує різниця, каже він, між тим, щоб побачити щось, і розуміти, що ти бачиш. Минулого літа росіяни побачили нарощування українських військ у районі Сум, але не подумали, що ті атакуватимуть через кордон Курську область. "Це проблема прозорості - можете бачити дії, але не обов'язково правильно їх інтерпретувати", - каже Волоський. "Україна зберігає Курську область для переговорів з Росією", Вlооmbеrg, США Через кілька днів після того, як ЗСУ захопили частину Курської області Росії, Путін заявив, що "головна мета" росіян відвоювати території. Через пів року вони все ще намагаються це зробити. Нездатність Путіна вигнати ЗСУ з Росії може набути додаткового значення, коли Трамп наполягає на угоді про припинення війни. Поки росіяни продовжують просуватися на сході України, Київ зберігає розмінну монету в Курській області для потенційного обміну територією на переговорах. Перша окупація російської землі після Другої світової війни - особиста невдача для Путіна, чий внутрішній імідж базується на тому, що він сильний правитель, який захищає інтереси нації. Кремль намагався применшити кризу, коли ЗСУ перетнули кордон 6 серпня, захопивши 1250 кв км території, включаючи місто Суджа та десятки сіл. Росіяни повернули лише близько половини території за допомогою десятків тисяч солдат, надісланих у регіон. Близько 11 тис. військових КНДР воювали в регіоні. Вони понесли втрати близько 4000 із них. Бої на Курщині охоплюють лише крихітну територію регіону, який сам по собі є невеликою частиною найбільшої країни світу. Проте українське вторгнення в регіон з населенням 1 млн людей і розміром з Бельгію, стало шоком для росіян, наблизивши до їх домівок війну, яку розпочав Путін. Кремль розглядає Курщину як регіональну, а не національну проблему Оскільки російські офіційні особи порахували, що близько 150 тис. людей у Курській області перемістили через бойові дії, невдоволення неспроможністю держави захистити жителів вибухає. Сотні людей приєдналися до мітингів у Курську у січні, щоб поскаржитися на те, що чиновники роблять замало для розміщення переміщених осіб чи допомоги знайти зниклих безвісти родичів. "Кремль розглядає Курщину як регіональну, а не національну проблему. Це означає, що поспішати нікуди", - каже аналітик Сhаthаm Ноusе Микола Петров. Після початку операції президент Володимир Зеленський заявив, що її мета - створити буферну зону для захисту прикордонних громад від атак з Росії. Його військове керівництво теж намагалося послабити тиск на передовій в Україні, змусивши Москву перекинути війська для захисту Курщини. Хоча Курська операція не зупинила просування росіян на сході України, Кремль направив тисячі солдат, щоб відновити контроль над регіоном. Це затягування може обтяжувати Путіна, коли Трамп тисне на нього, щоб уклав угоду для припинення війни, і погрожує великими новими санкціями, якщо відмовиться. Якщо Путін стверджує, що наступ Росії в Україні триває, Зеленський може вказати на плацдарм на Курщині як доказ, що Києву є чим обмінюватися. Путін має розставити пріоритети, бо його сили виснажені Кремль дав зрозуміти, що його стратегія в продовженні наступу, щоб змусити Україну і США погодитися на умови Москви. У Кремлі стверджують, що Росія може продовжувати війну ще два-три роки. "Путін має розставити пріоритети, бо його сили виснажені. Він зосереджений більше на здобутках в Україні, ніж на поверненні Курській області", - каже старший аналітик Рrіsm Бота Іліяс.

На посаді міністра оборони США Остін зіткнувся з низкою серйозних викликів. Зокрема, він ініціював створення Контактної групи у форматі "Рамштайн", завдяки якій Україна змогла протистояти російській агресії.

Ми в передчутті того, що американці все-таки будуть формувати свою пропозицію і скерують її не лише Україні, але й Європейському Союзу. Російська Федерація в особі путінського радника Миколи Патрушева, який був секретарем російського радбезу, озвучила свої вимоги. Путінський ультиматум - це як серпневий дощ, це постійно, але тепер ключове завдання - це вимога з боку Кремля усунути наших європейських партнерів від ведення перемовин у трикутнику Москва – Вашингтон - можливо, Пекін. Також Російська Федерація запускала свого Фіцо і свого Орбана як активних репрезентантів Європейського Союзу. І тепер Патрушев каже про буцімто різночитання.Пане Антоне, за що я вас завжди поважав - ви коли спілкуєтесь із співбесідником, ви його своїм доктринальним підходом берете в кліщі і йому вже нікуди дітися, він має бігти по вашій доріжці. Я дозволю собі зруйнувати ваш підхід.Отже, перше: для Трампа Китай є основоположним противником і ворогом. Це доктринальне рішення, яке є загальноамериканським і на якому базується позиція еліт, які б вони не представляли сторони - чи демократів, чи республіканців.Друге: формально на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, яка затверджена в США, Росія - це теж противник США. Це затверджено доктриною, проходить через цілий масив законодавства. І в цих рамках нюанси реалізації цієї політики можуть впливати на методологію її реалізації, але вони не можуть ламати конструктив. І я визнаю і те, що Росія для США - хоча це лише нормативно на сьогоднішній день, бо еліта де в чому шарпається, причому вона шарпається як у складі республіканців, так і в складі демократів, є різні бачення цієї ситуації, але на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, тобто істеблішменту, Росія - це противник, це ворог. І це розуміють і у Вашингтоні, і це розуміють прекрасно в Москві.Яка нинішня ситуація тактична? Тактична ситуація полягає в тому, що США мають дефіцит - власний дефіцит озброєння, ресурсів економічного оборонно-промислового комплексу для одночасної війни проти цих двох противників. А додайте сюди ще Іран, ситуацію на Близькому Сході еtс, і ми будемо розуміти, в якій ситуації перебуває хто б не був президентом Сполучених Штатів Америки.Яка кон'юнктура моменту? Це прихід до влади нової адміністрації, який вкидає в оці дві речі - стратегічну і тактичну - дріб'язок. А це інформаційний шум, який іноді змітає і тактичну спрямованість, визначеність цілі. Я вже не кажу про стратегію - і про неї забувають, коли говорять про такі речі, - про доктринальне бачення держави тощо.Ця позиція, яку мельком упродовж останніх трьох років прострілював Трамп - що треба якось пошушукатися з Путіним і кінчить Сі Цзіньпіна, - це здогадки самого Трампа, які закінчуються нічим. На сьогодні є нерозуміння істеблішментом американським і елітою, що Пекін, Москва і Тегеран дуже близько і складають вісь зла, про що, до речі, в підсумкових звітах сказали і Ллойд Остін, і Ентоні Блінкен, і Байден у Держдепі, є блискуча стенограма в Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Джейка Саллівана. Ви бачите, як короткі замітки Байдена, Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена заполонили світ, а цю довжелезну, майже на 30 сторінок, стенограму розмови блогера з Салліваном ніхто не помітив. Рекомендую фахівцям, у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs є внутрішні подкасти - там є розмова Джейка Саллівана, в якій дуже добре й детально розібрана тема України, як проходив цей генезис.Отже, 20 січня відбудеться інавгурація. Зрозуміло, що відсвяткують, привітають і почнеться рутинна робота. На жаль, якщо подивитися сьогодні на оці доктринальні рішення і на те, що звучить у цьому інформаційному шумі, - воно несумісне. Його сумістити неможливо. Зверніть увагу: це, мабуть, чи не єдиний випадок в історії Сполучених Штатів Америки, коли Рубіо говорить «Як сказав Дональд Трамп…», Гексет говорить «Як сказав Дональд Трамп». Таких поклонінь вождям США ніколи не було, як зараз. В Україні подібні випадки траплялися і трапляються.Так, це ж інший світ. До того матеріалу Саллівана хочу відіслати наших глядачів до величезного матеріалу дискусії журналістів у редколегії Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, які визначали як найбільшу слабкість Трампа нездатність знаходити вихід у кризових ситуаціях. Попри його великі фоліанти, які він задорого продає, про те, що він геніальний перемовник, він вміє укладати договір, - насправді це найслабше місце Дональда Трампа. Попадаючи в кризу, він насправді втікає від неї, він не може зайти в неї в середину. Як маса українських політиків - кидаються і беруть на себе відповідальність, іноді перемагаючи, іноді зазнаючи поразки, але вони не втікають від проблем.Трамп тікає від проблем. І у великій мірі, якщо відстежити його інформаційну реакцію, то це і є доказ того, що він тікає від проблем.Тепер уявімо собі, що ситуація, в яку він потрапить - навіть нинішня, ми бачимо, як інформаційно оформляється ситуація навколо сектора Гази і так званої угоди, - усі думають, і Трамп уже прокричав, що це його успіх. Насправді, він до цього має таке відношення, як я до балету, це завершення роботи адміністрації Байдена, і вчора про це було в деталях розказано. Але ж зрозуміло, що Трамп уже розказав, що це він. Можу вам зізнатися в тому, що ми дуже швидко зрозуміємо: якщо встигнуть обміняти заручників, це дуже добре. А я боюся, що розвиток ситуації такий, що, можливо, і це не вдасться.Це велика помилка – думати, що нинішня угода простилає дорогу до миру. І тут виною не є Ізраїль, не треба претензії пред'являти Ізраїлю. Так само треба розуміти, що навіть зміна керівництва в ХАМАСі, прихід брата Сінвара, Ахмеда Сінвара, не вирішить проблему, бо проблема вирішується і в Тегерані, і в Москві. Цього не розуміють ні сам Трамп, ні оточення.Куди я веду? Ось дивіться, як намагаються розділити: ірано-ізраїльська війна - так її не називають, це «війна з терористами». І російську агресію відділяють і кажуть "дві війни". Ні, це одна війна. Це друга помилка (перша - ми про Китай зафіксували), на якій сьогодні хитаються як на лопаті і у Вашингтоні, і в Брюсселі, і, боюся, навіть і в Парижі нерозуміння це існує.Тепер третя річ: зверніть увагу, що в цих екзаменах, які проходять керівники майбутньої адміністрації, звучать нотки, які перекликаються з тим, що сказав Патрушев. Уявіть собі: ви сидите біля полум'я, вам приємно дивитися, як у каміні горять дровцята. І тут вони починають гаснути. Ви починаєте підкидати туди дровенячки. Так от, оце інтерв'ю, оці пасажі Патрушева (до речі, це не інтерв'ю - це було написано і заготовлено, бо так не говорять, як там написано) - насправді це просто кидання дровеняток у це полум'я: ви до Європи маєте претензії - і ми маємо, ми ж такі, як ви (тобто ми такі, як ви, пане Трамп).Якщо подивитися на оці цитати, які звучать, - так це ж цитати з так званого стамбульського проєкту ще весни 2022 року. Там же нічого нового немає насправді. Тепер питання: а є механізм, як оце все реалізувати? Ні, нема. Зверніть увагу, що далі: Україна має зробити це, Україна має зробити те. Учора вперше за весь цей період з уст Рубіо - пам'ятаєте, я вам казав, що до цього чоловіка треба придивлятися, бо він мовчить, - учора він уперше сказав, що обидві сторони мають піти на компроміс.Отже, Україну ви вже упакували, бо ви вже так інформаційно її накрили, що навіть найбільші прихильники Трампа зрозуміли. Насправді це просто інформаційний тиск, який продовжують чинити, і на нього треба дивитися як на інформаційний тиск. То питання в мене: так а що з Росією? А які ж ви компроміси з того боку бачите? Бо насправді в чому Рубіо правий, завершення війни без перемоги - це компроміси.Я вам десятки разів казав, що війна або закінчиться перемогою, або вона не матиме кінця. І тут зрозуміло, бо природа цього конфлікту має цивілізаційний, глобальний характер світопорядку, цього не розуміють тільки ті, хто скурив підручники. А які ж звідти компроміси? І тому справа тут не про Україну, про позицію України, про допомогу чи недопомогу Україні. Бо виходячи з позицій першої і другої, з якої я починав розмову з вами, Вашингтон і Київ є крайнє необхідними союзниками. Я вже не кажу про ситуацію з Європою.А що робить Патрушев в цьому матеріалі в «Комсомольській правді» - він просто кидає дрова в це полум'я, щоб воно горіло. Патрушев ніколи не був самостійним у цій позиції. Ці меседжі добре відпрацьовані, вони робляться навмисне, у тому числі «так нащо нам Україна на цих переговорах?». Згадайте, журналіст запитує Майкла Волца: то коли буде зустріч Трампа, Зеленського і Путіна? Він утікає від теми і каже (відповідь хто послухав, той зрозумів): «Ви нічого не робите, не робили і робити не будете», що означає «можливо, через два тижні чи місяці, через декілька тижнів чи місяців відбудеться телефонна розмова чи зустріч». Я вперше в житті почув таку дивакувату формулу стосовно прикладання зусиль до чогось, щоб його реалізувати. І тому я надзвичайно тривожно сприймаю сигнали про можливу зустріч і телефонну розмову в чотири ока, з російським диктатором. Тому що недарма і Патрушев, і Лавров на колегії російського міністерства закордонних справ постійно повторюють свій ультиматум.А про що можуть говорити в цій ситуації Трамп і Путін? Ну от про що? Я зараз вам натякну про що. Росія виставляла захмарні ультиматуми: вся центральна Європа має бути демілітаризованою і деєвроатлантизованою, до кордонів 1997  року, бо інакше Третя світова, світовий катаклізм, «ми захопимо весь світ». І вони ці мантри повторюють.Нічого їм не вдалося. Можливо, вони зменшуватимуть градус своїх світових апетитів, які реалізувати неможливо в силу убогості Російської Федерації і військової та управлінської машини. Натомість вони будуть кричати: "Карфаген має бути знищено. Нас цікавить Україна. Ми вам вертаємо, шановний Дональде, наші апетити на світову гегемонію, а замість того віддайте нам важелі впливу на Україну. От цього я боюся. Ну і Трамп скаже: "А ви не будете їх в концтабори всіх там запускати і так далі, бити по Хрещатику балістичними ракетами?" - "Ні, не будемо", - скаже Путін. Ні, у цій ситуації на слово ніхто нікому не повірить. Наскільки Путін боїться України як члена НАТО, члена Європейської спільноти, настільки Трамп розуміє, що це універсальний механізм на місце ставити Москву. Іншого такого механізму нема. І це розуміють у Вашингтоні дуже добре.Є одна проблема, яка простежується і в Байдена, і в Трампа: ні Байден за період своєї каденції, ні зараз Трамп не можуть забезпечити самотужки Україну всім необхідним для того, щоб вона завдала остаточного розгрому рашистському режиму. І тому це є основою того, чому ведеться оця розмова ні про що, бо рашизм може бути лише переможений і здоланий, він не може співіснувати з іншим світом. Якщо Китай за його бандитського режиму якось може співіснувати, тому що є два Китаї: є Китай більшовицький, а є Китай вільних економічних зон, які живлять китайську економіку. Рашизм, який надмірно заповнений сировиною всього світу, не допускає розвитку свого. Як колись королі британські сиділи на подушці вовняній, так і рашизм сидить на трубі - нафтовій, газовій, і це зрозуміло.Універсальний механізм, який дає можливість світу цей бандитський режим рашизму зараз тримати в певних межах, - це Україна. І це єдиний універсальний механізм здобути перемогу над рашизмом. В іншому випадку ця зараза заполонить світ, як вона вже не одного разу заполонювала світ своїм впливом в Європі за рахунок Російської імперії, потім Радянського Союзу і так далі. І це доктринально визнано в Сполучених Штатах Америки всіма елітами.Нинішня кон'юнктурна ситуація - у зв'язку, це правда, зі слабкістю у США. Так, вони нарощують свій потенціал, але, безумовно, потенціалу самостійно протистояти цьому в США немає. І тому Трамп буде говорити, бо він звик фонтанувати ці претензії, але з точки зору і цілісності НАТО, і взаємодії з Європейським Союзом, і допомоги Україні, це все буде зберігатися.Інша справа, що тут є проблема, про яку треба реально говорити, - це ціни. Бо Сполучені Штати вустами Трампа хочуть все менше і менше платити, але це лише фінанси. Європа розуміє, що над нею нависає небезпека, і вона каже: добре, ми готові напружуватися, - але це знов лише фінанси. А ми платимо життями людей. Звідси інша наступна фраза Рубіо про те, що так, гроші - це таке діло, але закінчується mеnроwеr - те, що вони завжди розраховують як перший показник. Якщо взяти оці 12 показників, на які вони завжди дивляться, там перший - це людський потенціал. Мобілізаційний ресурс, простою мовою. Але тоді вони мали б піднапружитись, тобто комбінувати той чи інший корпус. Можливо, британці про те будуть говорити, а можливо, ідеться про додаткові стратегічні засоби стримування ворога, зокрема про зброю в належній кількості, про авіацію в належній кількості. Але вони на це не йдуть.А як їх немає? Надійшли F-16. Я думаю, що ви читали про те, які F-16 надходять - з обладнанням застарілим, вони не адаптовані до нинішніх умов ведення війни. Так у пустелях США таких одиниць тисячі, десятки тисяч! Їх треба проганяти через лінії, відбудовувати - а як? Адже ленд-ліз почив у бозі, і можу вам сказати, що, коли вже його не підняли демократи, республіканці взагалі на це не здатні. Навіть Рузвельт, як демократ, і то завдяки державно-монополістичному капіталізму зміг це зробити. У нинішній ситуації цього не зробиш.Це може зробити Європа нинішня, але її треба оживити. Оживити її можна тільки тоді, коли вона буде гуртуватись. Гуртуватись можна з переляку або з того, що дуже потужно заплатять. США можна привести в стан розуміння ситуації тільки, даруйте, Перл-Гарбором. Я не хочу цього їм, але, схоже, вони туди йдуть. Бо нерозуміння є багатьох компонентів, про які ми з вами говоримо. Ситуація зараз насправді, з моєї точки зору, у руках Брюсселя і Лондона. Брюсселю необхідно зробити все, щоби мобілізувати Європу. І тут і Трамп правий, що 2% мало, і Рютте правий, який каже, що давайте озброюватися, інакше будемо вчити російську мову. До речі, він сказав: "Ви будете вчити російську мову" - це дуже цікаво, коли людина себе відгороджує від загалу. Тому в цьому відношенні необхідна мобілізація ресурсу, який би зміг, наскільки можливо, допомогти Україні. Щоби примусити нашого стратегічного противника й нашого ворога Росію до перемовин, Сполучені Штати мають натиснути. Наскільки я розумію, ви не надто вірите в те, що буде продуктивною розмова по відкритих і закритих дипломатичних каналах між Трампом і Путіним. Тобто Трамп має або щось запропонувати, або натиснути. Інакше Путін буде посідати свою улюблену позицію російсько-совєтської дипломатії, яку свого часу озвучував Громико, міністр закордонних справ Радянського союзу, якого називали Містер Ні (у будь-якій незрозумілій ситуації, яка відступала від політики політбюро, Громико казав ні - і відкладали певний процес).Що стосується нинішньої ситуації, я додам сюди ще перцю: коли відкриваю Вlооmbеrg і там написано, що Трамп запропонує співробітництво Росії в космосі, я аж регочу, чесно кажучи.На сьогоднішній день уся кон'юнктура ситуації визначає, що сила повернулася як інструмент стримування і управління процесом. І це Трамп розуміє - невипадково ж «через силу до миру». Невипадково ж стаття Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена завершуються фразою: "Оце є шлях через силу до миру". Браво, хоч у кінці це зрозуміло стало. Але Трамп це бачить на початку.Тепер задача дуже проста. Не про космос же пропонувати - тому що це смішно. Взагалі Вlооmbеrg у цьому відношенні мене вражає в неприємному розумінні, в останній рік особливо. Що в цій ситуації може і буде робитися - це нарощування економічного тиску через санкції. Ті рішення, які зараз приймалися, останні, вони дійсно дуже серйозно впливають стосовно можливості Росії експортувати вуглеводні. Це перше.Друге: Але є далеко незадіяні сфери, наприклад тиск у сфері атомної енергетики, він толком і не розпочинався. Я вже не кажу про те, що стосується впливу на так званий чорний ринок нафти, газу. Сюди ж відносяться дорогоцінне каміння, золото і таке інше. Це на сьогоднішній день складає, якщо брати загалом, більше 40% світового ринку. Росія полізла в Африку і використовує Африку як плацдарм для формування чорного ринку вуглеводнів, зброї, дорогоцінного каміння, золота і так далі. Сюди ж відноситься наркоторгівля і таке інше.Чого такий вереск від Роберта Фіцо, Орбана? Тому що це Ндрангета. Це один із ключових гравців на темному ринку наркоти. І коли я чую, коли в Америці Трамп чи Байден розповідають про те, що наркота, наркота, - ну так ось вам відповідь: ви ж дружите з ними. Приймаєте кожен день Орбана - я маю на увазі Трампа, - то хай вам розкаже, як Ндрангета монополізує. До речі, Україна виняток у цій системі координат, Україна не підвладна цій мережі, а Росія повністю накрита.Таким чином, інструменти в цивілізованого світу, для того щоб продовжувати тиск, є. У тому числі і тиск, який стосується на сьогоднішній день політичного впливу і на Сполучені Штати, і на Європу. Зверніть увагу на слухання у Верховному суді в Сполучених Штатах Америки питання про закриття Тік-Току там і всіх соціальних мереж. Інша справа, що не розуміють, куди Ілон Маск пнеться, він як слон у порцеляновій лавці. Можливо, він дуже добре розуміє, не дарма він свого часу купив Тwіttеr. 40 мільярдів доларів - в Україні посміялися, а Ілон Маск зробив Трампа президентом. Талановиті люди - це як отой Перельман, який розкосмачений ходить по Санкт-Петербургу, зате він геніальний математик. Так і Маск. Він геніальний чоловік, він придумав багато ідей. Але генію не дано зрозуміти оцих простих речей, про які ми з вами говоримо, такі як мир, як війна, - він цього не розуміє. Він не розуміє, що таке політика. Він оце пнеться зараз то в Німеччину, то у Велику Британію і навіть не здогадується, які це запустить механізми всередині цих країн, завдяки його ресурсу - соціальній мережі Х. Їм не дано це розуміти.Той самий Ілон Маск в частині тиску на Росію може зробити теж свій вклад. Але ж бачите, що він, не розуміючи ситуацію, просто грає у гру, яку йому пропонує Трамп. Це не гра Маска - це гра Трампа. Бо Маск, піднімаючись по вертикалі економічних здобутків і граючи в зелену енергетику, уперся в стелю. І тому йому треба вернутися до теми звичайних енергоресурсів, відійти від теми отримання дармових коштів, які платить бюджет за те, що він розвиває електронне автомобілебудування. Там же четвертий чи п'ятий пункт по популярності у Трампа - це забрати дотування електронного машинобудування. І цей указ буде підписаний. Решта можуть бути і не підписані, а цей буде. Більше того, він скаже: подивіться, біля мене Маск, який сьогодні займає половину ринку Сполучених Штатів по електроавтомобілях, - і при цьому він, Трамп, його по голові вдарить зараз ложкою в такій же ситуації. Потім буде сміятися над ним.Маску це не дано зрозуміти. Маску треба масштаб, йому треба космос, планета номер Х - ось що йому потрібно. Він цю гру грає, використовуючи в тому числі нинішню ситуацію. Що стосується інструментів тиску - безумовно, їх достатньо, бо в цьому відношенні необхідність обмежити доходи бюджету російського на сьогоднішній день колосальна. І тут дуже важлива праця Вашингтона з Нарендрою Моді. Бо на сьогоднішній день якщо подивитися по кількості закуплених енергоресурсів, то в них лідирує Індія, а не Китай. Те ж саме - робота з його авторитетом, Таїпом Реджепом Ердоганом, бо Ердоган же для Трампа є свого роду світилом, на яке він рівняється і хоче йому вторити. Тут є над чим працювати.Однак,  попри цей кон'юнктурний інформаційний прес, який тисне сьогодні на нас, усе-таки стратегічно, доктринально Сполучені Штати Америки  приречені бути з Україною, з Європою. 

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Піт Хегсет перетворив комітетські слухання про своє призначення на посаду керівника Пентагону на яскраве шоу, яке миттєво розлетілися інтернетом. Для України міністр оборони США є одним із ключових у сенсі безпеки й оборони. З ким матиме справу офіційний Київ, якщо Хегсета затвердять, - з'ясовувала Gаzеtа.uа. Голова комітету, республіканець Роджер Вікер був налаштований серйозно. Він наголосив, що у світі єднаються диктатури і разом готують війська, а тим часом Пентагон, хоч і розширив коаліцію, та провалив розробку і закупівлі зброї та боєприпасів. "Міністерство оборони вкрай потребує цивільного керівника, котрий слухає бойових командирів, - наголосив він. - Ми знаємо, що венчурний капітал в оборонній галузі отримує менше 1%, а оборонні контракти досі не можуть пройти аудит Пентагону. Міноборони має спростити свою бюрократію", - сказав Вікер. Добрий батечко і злі критики На думку Вікера, Хегсет - несподіваний, але чудовий кандидат: "Він заведе бойовий дух ветеранів у Пентагон". Проте сенатор-демократ Джек Рід нагадав про сексистські і расистські погляди Хегсета, його зловживання алкоголем і неефективність роботи, сексуальне насилля і домагання до жінок. "Ваше призначення дискредитуватиме кожного військовослужбовця. Ви не підходите на цю посаду", - констатував він. Сенатор демократ Гері Пітерс закинув Хегсету, що той ніколи не керував великими колективами. А коли очолював організацію "Ветерани за свободу" з бюджетом у $10, витрати значно перевищували цю суму, Звітів, звідки гроші, досі немає. Особливо розлютив демократів той факт, що Піт Хегсет не зустрівся з ними перед слуханнями. "Ваші публічні висловлювання свідчать, що ви розглядаєте їх (демократів. - Gаzеtа.uа) як ворогів", - застеріг Рід. "Здібний боєць" "Він чудовий комунікатор, здібний боєць, він подолав величезні особисті проблеми, - захищав Піта сенатор-республіканець Норм Колеман. - Нам потрібні люди, здатні на зміни. Будь ласка, не піддавайтесь цинічній думці, що люди не змінюються, і підтримайте того, хто здатен зробити нас маяками Надії для всього світу". Колеман нагадав як Сенат затвердив "порядну людину" (Ллойда Остіна, - Gаzеtа.uа), після чого Росія вдерлася в Україну, хусити активізувалися, а на Близькому Сході США, скоріш, заважали. "Він буде першим міністром оборони, котрий служив на передовій, а не у штабі, - заявив номінант у радники президента з питань нацбезпеки Майк Волтц. - Його доля подібна долі мільйонів ветеранів. Він не лише усвідомлює загрози, але, на мою думку, геніально доводить це до мільйонів американців". Коли маяк очолить Пентагон Після такого "розігріву" сенатори мали б почути справжнього вояка, та кандидат на посаду міністра оборони США Піт Хегсет почав свій виступ, публічно зізнавшись у любові до дружини Дженні, котра була у залі, сказав, що у нього семеро дітей та те, що щоранку він ревно молиться. Від подяки Ісусу він перейшов до подяки всім бійцям. Його перебив невідомий гучними вигуками "ти - жінконенависник!" Хегсету явно не вдалося розчулити сенаторів своєю праведністю, тоді він перейшов до справ. Він заявив, що серед пріоритетів буде політика стримування: оборона кордонів США - робота з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні, припинення воєн, перебудова й посилення бойового духу американських Збройних сил. Про Україну Хегсет не згадав би, якби не сенатор-демократ Ангус Кінг. Але відбувся загальними фразами: знаємо, хто агресор, і хто "добрий хлопець, війну треба негайно припинити максимально вигідно для українців. У кого вистрілить рушниця на стіні Після слухань затвердження Хегсета зависло на волосині. Головною претензією до нього стали особисті якості. Зрозуміло, кандидат від такого керівника, як Дональд Трамп, навряд чи перечитиме президенту США. А як нап'ється? У такому стані Хегсет розпускає руки, розповів сенатор-демократ Тім Кейн. Піт заперечив, що бив котрусь зі своїх трьох дружин. Сенаторку-демократку Мазі Хіроно не переконав. Вона зажадала, щоби кандидат у міністри оборони пішов у відставку, якщо хильне зайвого. Піт Хегсет нагадав, що поклявся республіканцям у тверезості. Але демократи поцікавилися чи виконає він наказ Трампа із застосування армії проти американців, по силовому захопленню Гренландії та чи дотримуватиметься Женевської конвенції, в якій прописані правила ведення воєн. Відповіді насторожили: Хегсет вважає, що правила ведення воєн де-факто змінилися, а щодо застосування армії проти американців нагадав - він був на площі Лафайєта у 2020 році і "тримав щит", коли були протести та погроми через вбивство поліцейськими афроамериканця Джорджа Флойда. Спікер підтримує Хегсета Спікер Палати представників Майк Джонсон відразу після слухань опублікував пост із твердженням, що "порядний Ллойд Остін" керував "катастрофічним виводом військ із Афганістану" і "дозволив китайцям наздогнати наші військові потужності". Нам потрібна "РІШУЧА людина", себто Піт Хегсет, додав він. Демократи, натомість, занепокоєні тим, що урядові структури будуть заповнені особами схильними до алкоголю, насилля, здатні на сексуальні домагання. Адже Хегсета звинуватили у сексуальному насильстві, хоча він стверджує усе було за обопільною згодою. Ще і дружині з немовлям зрадив, - викрив його сенатор-демократ. Уряд сильних чи насильників? Слухання були ганебною демонстрацією некомпетентності кандидатів Трампа. Піт Хегсет ухилявся від прямих запитань про жахливі звинувачення проти нього "і дав зрозуміти, що не має розуміння ролі та основних навичок управління Пентагоном", розповіла директор з комунікацій Національного комітету Демократичної партії Розмарі Беглін. Голосування за підсумками слухань по Хегсету стане показовим - чи здатні республіканці конвертувати кількісну перевагу у Конгресі в конкретні рішення. "Результати спрогнозувати майже неможливо", зазначив директор Маrіst Іnstіtutе fоr Рublіс Оріnіоn Лі Мірінгофф. На його думку, кандидатури дуже суперечливі, їм потрібно зібрати підтримку, "якщо тільки Трамп не допоможе їм". За процедурою, після попередніх слухань профільний комітет має визначитися чи варто далі розглядати кандидатуру Хегсета у Сенаті. Своє рішення комітет має ухвалити у понеділок, 20 січня. Наразі перевага республіканців у комітеті лише один голос.

У спільній статті для Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Держсекретар США Ентоні Блінкен та глава Пентагону Ллойд Остін, які залишають свої посади, закликали не припиняти військову підтримку України й наголосили на загрозах передчасного припинення припинення вогню.

Міністр оборони США Ллойд Остін та держсекретар Ентоні Блінкен, які завершують свою каденцію разом з адміністрацією президента Джо Байдена, опублікували спільну статтю із закликом продовжувати підтримку України у боротьбі з російською агресією. Тhе роst План Путіна — це не мир: Остін і Блінкен застерігають Трампа від скорочення підтримки України fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Держсекретар США Ентоні Блінкен та глава Пентагону Ллойд Остін, які залишають посади, у спільній колонці для видання Тhе Nеw Yоrk Тіmеs пояснили небезпеку скорочення військової допомоги Україні та передчасного припинення вогню.

Остін запропонував план збільшення оборонного бюджету США до понад $1 трлн найближчими рокамиМіністр оборони США Ллойд Остін рекомендує збільшити військові витрати на понад $50 млрд у 2026 фінансовому році. План передбачає зростання бюджету Пентагону до понад $1 трлн до 2028 року.

У німецькому Рамштайні відбулося останнє засідання щодо допомоги Україні за президентства Джо Байдена. Що буде надалі з цим форматом допомоги невідомо, пишуть цього тижня світові ЗМІ. Медіа акцентують увагу на тому, що команда Байдена об'єднала понад 50 країн, щоб протягом майже трьох років озброювати українські війська. Більш детально матеріали в іноземних виданнях дослідила Gаzеtа.uа "Зеленський закликав союзників не припиняти підтримувати Україну", Вlооmbеrg, США Президент Володимир Зеленський закликає продовжити підтримку військових зусиль України за лічені дні до інавгурації президента Дональда Трампа, який обіцяв швидко припинити бойові дії. "Ми пройшли такий довгий шлях, що було б божевіллям зупинитися зараз, і не продовжувати розбудовувати оборонні коаліції, які ми створили", - сказав він під час зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО на авіабазі Рамштайн. Зеленський наполягає, щоб війна проти Росії залишалася на порядку денному США та інших союзників, поки українські війська стримують повзуче просування росіян. Невизначеність нависає над майбутнім засідання групи під проводом США, яка координувала допомогу Києву від початку війни. Міністр оборони США Ллойд Остін, який започаткував фортам і провів останню зустріч, підкреслив, що Путін стикається з дедалі більшою кількістю викликів, попри те, що має переваги на полі бою. Остін заявив, що команда Байдена дасть Києву ще один пакет військової допомоги на $500 млн. "Якщо Путін проковтне Україну, його апетит лише зросте. Якщо автократи по світу дійдуть висновку, що демократії здалися, поступляться інтересами та забувають про принципи, ми побачимо ще більше захоплень земель", - сказав Остін. Якщо Путін проковтне Україну, його апетит лише зросте Висока представниця ЄС з питань зовнішньої політики Кая Каллас звернулася до невизначеності щодо подальшої підтримки США, заявивши, що Євросоюз "готовий взяти на себе лідерство", якщо Америка більше не бажатиме цього за Трампа. "Впевнена, що всі інші члени і, сподіваюся, США готові далі підтримувати Україну", - сказала Каллас, додавши, що припинення формату "Рамштайн" залишить інші місця для координації військової допомоги Києву. "Це питання формату і лідерства", - додала вона. Зеленський посилив прохання про посилення ППО. Заявив, що союзникам ще слід виконати зобов'язання поставити достатню кількість систем, поки Україна веде переговори зі США про ліцензування виробництва ракет до ППО в Україні. Зеленський також підтвердив підтримку ідеї Франції розмістити міжнародні війська в Україні, назвавши це "одним із найкращих інструментів" безпеки. Він сказав, що інші партнери, включаючи Велику Британію, підтримують цю ідею, і попросив союзників бути "більш практичними" в обговоренні цього варіанту. Ініціатива раніше застопорилася через опір багатьох союзників, включаючи США, послати солдат в Україну, побоюючись розширення конфлікту. Сама Франція теж не просуває конкретних планів на тлі внутрішньої політичної кризи. Поставки зброї до Києва не скоротяться Відповідаючи на запитання, скільки часу може знадобитися, щоб Україна відчула на полі бою, якщо США припинять допомогу, Вільям Лаплант, який відповідає за закупівлі та промислову політику в Пентагоні, каже, що поставки зброї до Києва не скоротяться. Натомість, ймовірно, повільно знижуватимуться протягом багатьох місяців, враховуючи існуючі контракти від США та інших союзників. "Як Америка Байдена озброювала Україну", Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, США Лише через кілька тижнів після того, як Росія вторглася в Україну в лютому 2022-го, в ЗСУ почали закінчуватися боєприпаси для застарілої артилерії часів СРСР. Невдовзі США почали шукати по іноземних арсеналам у світі потрібні види снарядів, щоб підтримати Київ у боротьбі зі значно краще оснащеним противником. Але Пентагон знав, що ніколи не зможе отримати достатньо, бо все менше країн виробляє боєприпаси для радянського типу важкої артилерії, а багато запасів з холодної війни з віком стали непридатними до використання. Тож тієї весни 2022-го міністр оборони Остін зателефонував генералу Марку Міллі, тодішньому главі Об'єднаного комітету начальників штабів, щоб з'ясувати, скільки американських гаубиць можна швидко відправити в Україну з новими снарядами. Цей заклик започаткував ланцюг подій, які призвели до поставок зброї в Україну. В адміністрації Байдена спершу звернулися по допомогу до союзників Америки. А також до країн поза НАТО, щоб вибудувати мережу допомоги Києву. У цей четвер колектив держав, відомий як формат "Рамштайн", 25-й і останній раз за Байдена зібрався на авіабазі у Німеччині. Невідомо, чи триватиме це далі під керівництвом Трампа, який скептично ставиться до підтримки України, менше покладається на альянси та відкрито залицяється до Путіна. США, Британія, Франція та кілька інших країн окремо підтримували Київ Коли група вперше зустрілася 26 квітня 2022-го, на 61-й день вторгнення, США, Британія, Франція та кілька інших країн окремо підтримували Київ. Але десятки інших приєдналися до них у Німеччині, щоб почути новини з поля бою безпосередньо від своїх українських колег. Тоді саме стало відомо про масове вбивство мирних жителів у Бучі. Остін і Міллі чітко дали зрозуміти, що такі звірства, ймовірно, будуть знову без додаткової зброї та боєприпасів для України, і попросили колег глибше перекопати свої арсенали у пошуках вкрай необхідної зброї. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни обходять Покровськ: що пишуть світові ЗМІ Зустріч зібрали в Рамштайні, обраному через центральне розташування в Європі, довгу злітно-посадкову смугу для делегацій, які прибувають літаками, і можливість підтримувати сувору безпеку, приймаючи делікатні дискусії про майбутнє України. У непримітній залі Остін і Міллі в оточенні своїх українських і німецьких колег сиділи разом із представниками понад 40 інших країн. З тих пір група зросла до принаймні 53 країн, і Пентагон натякнув, що інші брали участь не публічно. Відтоді зустрічалися приблизно щомісяця. "Війна Путіна - це виклик свободі людей. Ми зацікавлені, щоб автократи не могли поставити свої імперські амбіції вище за права вільних і суверенних народів. Україна веде справедливу війну за самооборону", - сказав Остін у четвер. Армія України все ще перебуває на межі двох військових культур часів холодної війни Це була остання зустріч групи за час перебування Остіна на посаді міністра оборони. Того вечора міністр оборони Рустем Умєров і два його помічники мали з ним приватну зустріч. Українці приїхали легко, без великої охорони, яка стояла поруч для їх колеги зі США. Армія України все ще перебуває на межі двох військових культур часів холодної війни - США і НАТО, з однієї сторони, та колишнього СРСР, з іншої. За десятиліття дві сторони створили власні екосистеми зброї, сумісні з їх союзниками, але не ворогами. Хоча різниця між снарядами росіян 152 мм, і НАТО 155 мм здається незначною, вона символізує те, як військові у світі давно розділені на два табори. Визначити, чи країна на стороні Заходу чи Москви, часто так само легко, як визначити, яку зброю вона використовує. Але кількість країн, які виробляють зброю російського стандарту, скоротилася, коли багато колишніх радянських республік приєдналися до НАТО. Глобальні поставки цієї зброї ще більше скоротилися, коли Росія призупинила значну частину свого збройового експорту, щоб підтримувати власні потреби у війні. Ця зміна змусила багатьох клієнтів Москви шукати боєприпаси деінде, і все більше країн почали виробляти зброю за стандартами НАТО, навіть якщо не є членами Альянсу. Перехід України на літаки НАТО, як-от F-16, і зброю, як-от ракетні установки НІМАRS, відвернув ще більше країн від орбіти Росії. Ця зміна наочна у складі контактної групи, в яку входять 20 країн, які раніше були в зоні впливу Москви під час холодної війни. Деякі продовжували купувати російську зброю до нападу на Україну. Склад "Рамштайну" демонструє новий підхід до проекції сили США. Хоча НАТО завжди була альянсом держав, які обіцяли прийти на допомогу одна одній у разі нападу, вплив блоку із середини 1990-х вийшов далеко за межі членства 32 країн завдяки партнерству з десятками інших країн. США використали цю мережу для створення контактної групи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спадщина Джо Байдена невпевнена допомога Україні, яка привела до війни на виснаження Окрім членів НАТО, багато країн, які беруть участь у контактній групі, є основними союзниками США поза НАТО. Серед них Аргентина, Австралія, Колумбія, Ізраїль, Японія, Кенія, Марокко, Нова Зеландія, Катар, Південна Корея та Туніс. Після десятиліть продажу зброї ці країни разом мали великий арсенал озброєння за стандартами НАТО, яким могли поділитися з Україною. Інші є на периферії НАТО. Боснія і Герцеговина, Грузія, Ірландія, Косово та Молдова приєдналися до групи. Еквадор і Перу, два колишні військові клієнти Росії, уклали партнерські відносини з Альянсом. Остін створив "Рамштайн" за моделлю Коаліції з розгрому ІДІЛ Остін створив "Рамштайн" за моделлю Коаліції з розгрому ІДІЛ, сформованої у 2014-му. Вона охопила понад 80 країн. Тоді він був генералом армії, відповідальним за збройні сили США на Близькому Сході. Через вісім років у Рамштайні потиснув руки багатьом тим самим лідерам. За даними Пентагону, разом країни групи, що підтримує Україну, дали Києву військової допомоги, фінансування і обладнання на понад $126 млрд. Поки Остін працював над розширенням і організацією коаліції, Держдеп за лаштунками робив усе, щоб змусити ще більше колишніх військових клієнтів Росії пожертвувати Києву зброю радянських часів в обмін на фінансові гранти та прискорений доступ до американської зброї. Невідомо, чи триватимуть такі зусилля при Трампі, але очевидно, що військові та цивільні чиновники розглядали можливість того, що Україні, можливо, доведеться воювати без свого єдиного найбільшого благодійника - США. Якщо Трамп вирішить залишити контактну групу, то, за словами представників Пентагону, якась інша країна може взяти на себе керівну роль, продовжуючи глобальні зусилля з постачання зброї в Україну.

Таку думку висловив ексрадник держсекретаря США, колишній директор у справах Європи та Євразії у Раді нацбезпеки США Метью Брайза в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на "Еспресо"."Трамп усвідомлює важливість своєї ролі як посередника у досягненні угоди про припинення війни Росії проти України. Він розуміє, що Україна має продовжувати існувати та не може бути переможеною чи повністю знищеною, адже у такому разі вона ніколи не погодиться на жодне врегулювання чи компроміс. Поразка України означала б провал для самого Трампа, чого він явно прагне уникнути. З його нещодавніх заяв випливає, що, по-перше, він хоче, щоб війна завершилася. По-друге, Україна не повинна вступати до НАТО. І по-третє, Сполучені Штати повинні продовжувати надавати Україні військову допомогу, необхідну для протистояння російській агресії", - зазначив він.Трамп прагне виступати посередником у досягненні мирної угоди, і для цього Україна повинна зберігати свою стійкість. Якщо Путін знищить Україну, можливість угоди просто зникне. Тому у цьому підході можна побачити позитивний аспект, вважає Брайза.Читайте також: У США достатньо конгресменів, які сприятимуть продовженню допомоги Україні, - Байден"Важливо враховувати, що високопосадовці, які приєднаються до Білого дому, дотримуються традиційного підходу до міжнародних відносин, часто маючи досвід у політичній чи військовій сферах. Наприклад, Майк Волц, майбутній радник з питань національної безпеки, – це конгресмен із значним досвідом а також визнаний експерт у сфері міжнародної безпеки. Багато з його заступників, які походять з академічного середовища та мають досвід роботи в Раді національної безпеки, сприятимуть формуванню стратегічних рішень. Їхня присутність допоможе спрямувати прагнення Трампа до укладення угоди в конструктивне русло, що, на мою думку, є позитивним для трансатлантичної спільноти", - додав він.Тож військову підтримку України з боку США буде продовжено, вважає дипломат. Сполучені Штати та їхні європейські союзники залишаються відданими цій підтримці, навіть попри вагання таких країн, як Угорщина, Словаччина та Іспанія."Інші члени НАТО прагнуть і надалі надавати Україні необхідну допомогу. У певний момент Трамп, ймовірно, спробує виступити посередником у досягненні мирної угоди. Зрештою, і народ України, і російське керівництво, захочуть знайти спосіб завершити цю війну. Усе залежатиме від умов, про які потрібно буде домовлятися, і саме це є метою Трампа. І хоча ми не можемо з абсолютною впевненістю передбачити рівень подальшої військової допомоги від США та Європи, я переконаний, що ця підтримка триватиме", - резюмував він.Нагадаємо, міністр оборони США Ллойд Остін під час засідання "Рамштайн" 9 січня оголосив про останній пакет допомоги для України від США за Байдена на $500 млн.

Росія серйозно розглядала можливість застосування ядерної зброї проти України, але, найімовірніше, Китай її відмовив від цього - про це розповів державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен британській Fіnаnсіаl Тіmеs. Очевидно, за це ми якось мали б дякувати Піднебесній. Але ми дякувати поки не будемо. Попри все, Китай досі залишається союзником Росії, хай і у своїх власних інтересах. А друзі Росії - нам не друзі. Російські війська зменшують використання військової бронетехніки на активних ділянках фронту, - помітили фахівці Інституту дослідження війни Російські війська зменшують використання військової бронетехніки на активних ділянках фронту, - помітили фахівці Інституту дослідження війни (ІSW). Це пов'язано з великими втратами в техніці та свідчить про те, що й радянські запаси броні в РФ потроху вичерпуються. "Все тече, все минає", - писав Геракліт. І навіть Росія колись закінчується й минає. Аби скоріше. Дональд Трамп, ще не вступивши на посаду президента, активно цікавиться справами в Україні, - стверджують обізнані джерела. Йому надали всю засекречену аналітику, він періодично говорить телефоном з лідерами європейських та інших держав, аби взнати їхню думку щодо перспектив закінчення російсько-української війни. Зокрема, нещодавно Трамп мав телефонну розмову з президентом Казахстану Токаєвим. Позиція Астани нам важливо, бо об'єктивно Казахстан проти російської агресії, хоч і перебуває в зоні впливу Москви та Пекіна. Трамп-молодший відвідав Гренландію. А його батько сказав: "Мейк Гренландія гріт егейн!". Данці напряглися вдруге і сказали, хай то вирішують самі гренландці&hеllір; Цілком можливо, що Трампи не знали, що Гренландія Америці досі не належала&hеllір; В усякому разі Трамп не виключив застосування військової сили "для захисту Гренландії". Ми живемо в світі тотального абсурду, і час до цього звикати. Можливо, Гренландія - нова "гаряча точка" на тілі планети. Після гренландської "війни", Трамп "анексував" Канаду і перейменував Панамський канал. Щиро сподіваюся, що у такий спосіб він хоче показати Сі Цзиньпіну і Путіну, що він ще більший вар'ят, ніж вони. Соntrа sреm sреrо! Прихильники Трампа стверджують, що він провокує ситуацію зумисно. Мовляв, це така хитра політика "контрольованого хаосу". Ну, побачимо. Аби самому йому в тому хаосі не згубитися. Зрештою, "це ж було вже", як казав Леонід Кучма. Наприклад, Fоrеіgn Аffаіrs в своєму останньому номері звернув увагу на таке: Дональд Трамп провів виборчу кампанію точно в тому ж стилі, що й Рональд Рейган в 1980 році. І навіть гасло "Маkе Аmеrіса grеаt аgаіn" - це з риторики Рейгана 45 річної давнини! ...полювання за піратськими кораблями з російським "збіжжям" веде Фінляндія. Сирія не дала дозволу на захід до порту російському судну Чинний президент США Джо Байден запровадив нові санкції проти танкерів, що перевозять російську нафту та проти "Роснєфтєфлоту". До чорного списку потрапило 183 судна. Справжнє полювання за піратськими кораблями з російським "збіжжям" веде Фінляндія. Сирія не дала дозволу на захід до порту російському судну. Ніде не має бути спокійно російським зайдам - ні на землі, ні на воді, ні в повітрі. Глава Пентагону Ллойд Остін на Рамштайні оголосив про черговий пакет військової допомоги для України на суму пів мільярда доларів. Очевидно, це останній пакет за правління демократичної адміністрації. Далі в нас - Трамп, республіканці й МАGА. Будемо бачити&hеllір; Україна встановила історичний рекорд з експорту цукру в 2024 році. І це - на третьому році війни! На зовнішні ринки направлено майже 750 тисяч тонн цукру. Хоч самим українцям ведеться нині й не солодко, світ таки споживає український цукор. Якось навіть трохи шкода тих "польських фермерів", не вгледіли. Володимир Зеленський дав інтерв'ю американському подкастеру Лексу Фрідману. Розмова велася на межі нормативної та обсценної лексики, з активним вживанням слова "х...". Президент України у своїй риториці нині подібний до Дональда Трампа, бо такі тренди нині в світовій політиці. З цікавого: Володимир Зеленський розповів, як в перші дні війни до нього зателефонував бульбофюрер і перепросив за атаку на Україну з боку Білорусі. "Це не я, це все Путін" - виправдовувався Лукашенко. Український пілот-винищувач на F-16 збив шість (!!!) російських крилатих ракет за один бойовий виліт. Таке не вдавалося нікому й ніколи, за всю історію існування F-16 Сили оборони України за один день знищили відразу 5 (!!!) ворожих зенітно-ракетних комплексів: два С-300, два "Панциря" та ЗРК "Оса". Супер результат! Український пілот-винищувач на F-16 збив шість (!!!) російських крилатих ракет за один бойовий виліт. Таке не вдавалося нікому й ніколи, за всю історію існування F-16. Дрони СБУ долетіли до Ленінградської області і атакували найбільший в Росії торговий порт Усть-Луга. Саме звідти Росія споряджає свій "тіньовий флот" з нафтою й газом. Вражено великі ємності з газовим конденсатом. Крім того, спільною атакою СБУ та Військово-морських сил ЗСУ знищено склади боєприпасів та безпілотників в Ростовській області. В ніч на середу Сили оборони завдали результативного удару по нафтобазі міста Енгельс, яка заправляє стратегічні бомбардувальники Росії. Мер одного з італійських містечок спеціальним указом заборонив місцевим жителям хворіти, бо це не вигідно для бюджету і не корисно для здоров'я. Про результати й наслідки такого рішення поки невідомо. Українці адаптувалися. Ми за останні роки стільки пережили, й стільки набачилися, що нас чимось здивувати важко. Ми тільки спокійно собі скролимо новини з світу тотального абсурду та кажемо одне одному: "Якось воно буде". Тримаймося!

Про це заявив чинний президент Джо Байден під час промови про стан економіки та ринку праці в США, повідомляє Укрінформ."Я знаю, на (Капітолійському – ред.) пагорбі є значна кількість демократів і республіканців, які вважають, що ми повинні продовжувати підтримувати Україну. Я сподіваюсь і очікую, що вони висловляться та не погодяться з президентом (Трампом – ред.), якщо той вирішить припинити фінансування України", - вважає Байден.Він також наголосив, що Путін зараз перебуває "у важкій формі" внаслідок виснажливої війни та економічного тиску з боку Заходу. З цього приводу Байден вказав на важливість не дати російському диктатору змоги для перепочинку й продовження агресії."Путін має економічні проблеми, значні економічні проблеми, а також політичні проблеми всередині країни", - заявив президент США.Тож за словами Байдена, він робить усе можливе в рамках своїх сил та повноважень, щоб забезпечити Україну перевагами для підтримки незалежності.Нагадаємо, міністр оборони США Ллойд Остін під час засідання "Рамштайн" 9 січня оголосив про останній пакет допомоги для України від США за Байдена на $500 млн. 

За підсумками засідання партнерів України ми отримали великий пакет військової допомоги, але за лаштунками пролунали неоднозначні заяви. Пентагон офіційно визнав наявні переваги російської армії в Україні. Міністр оборони США Ллойд Остін в інтерв'ю Вlооmbеrg зауважив, що у Росії є "певні переваги", але вона "не домінує у цьому рівнянні". Наступного дня на засіданні "Рамштайну" він був більш оптимістичним: "Протягом останніх кількох років ми перевернули небо і землю, щоб надати Україні необхідну допомогу в галузі безпеки. І разом ми виділили 122 мільярди доларів". 9 січня до них додалося військової допомоги від США ще на 500 мільйонів доларів. Це останній пакет від адміністрації президента Джо Байдена. Однак підтримка України триватиме. За словами Остіна, перед "Рамштайном" 9 січня представники 15 країн провели зустріч щодо можливостей допомоги нашій країні до 2027 року на "деякі невідкладні потреби на полі бою". Плани на два роки Наявність плану на два роки підтвердив міністр оборони України Рустем Умєров. За його даними, йдеться про роботу з партнерами по військовій допомозі та по розвитку військового виробництва, куди планується залучати інвестиції. Особливо Умєров наголосив на гармонізації ЗСУ із силами НАТО. Зокрема, підписано 8 дорожніх карт для розвитку армії. Від Альянсу надійшов сигнал з іншими акцентами: генсек Марк Рютте, який брав участь у засіданні наголосив, що перемовини мають стартувати з ініціативи нашої країни. Дата перемоги До останнього залишалося інтригою, чи поїде на "Рамштайн" президент Володимир Зеленський. Він прибув і окреслив позицію української сторони, в якій з'явилися нові акценти. Зокрема він наголосив, що спецоперація ЗСУ у Курській області є перемогою, а розміщення в Україні вояків країн-партнерів є інструментом спонукання Росії до миру. "Я роблю все можливе для того, щоб цього року війна завершилася гідно для України і для всієї Європи", - наголосив Зеленський. У кулуарах тим часом вираховували точніші терміни. Міністр оборони Великої Британії Девід Леммі назвав квітень. Міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш засумнівався - у Трампа, мовляв, немає плану завершення війни проти України. Хоча, за даними СNN, у адміністрації Джо Байдена, очікували на переговори у першій половині 2025 року незалежно від того, хто буде переможцем президентських виборів. Майбутній спецпредставник президента США по Україні Кіт Келлог назвав період у 100 днів від 20 січня 2025 року. Останнє за каденції Джо Байдена засідання "Рамштайну" відбулося без нього. Він скасував візит через пожежі у Каліфорнії. Це другий демарш Байдена, адже у жовтні 2024 року засідання контактної групи теж не було проведено вчасно через ураган "Мілтон". Для Зеленського це означає зрив зустрічі з ним у п'ятницю, 10 січня. "Неподільна безпека" Та напередодні держсекретар США Ентоні Блінкен зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном і міністром закордонних справ Жаном-Ноелем Барро. За підсумками перемовин, "не може бути жодної дискусії про європейську безпеку без європейців і не може буде знайдено жодного рішення цієї кризи, якщо це рішення буде не в інтересах України", резюмував Барро. Блінкен наголосив - неподільна безпека. Цей термін пояснив напередодні в інтерв'ю USА Тоdаy Джо Байден: те, що відбувається в Україні - впливає на Японію, і навпаки. "У сучасному світі все пов'язане", - зазначив він. У практичній площині США можуть передати ключову роль у "Рамштайні" Франції або Німеччині. Судячи з візиту Блінкена, вірогідно, це буде Франція. Страховка від Трампа і Путіна Опосередковано про це свідчить песимізм міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса: "Головне - зберегти "Рамштайн". З огляду на зустріч представників 15 країн, про яку говорив Остін, це може бути ядром для нового формату. Проте ознак припинення роботи "Рамштайну" на засіданні 9 січня не було. І не передбачається - прогнозує народний депутат фракції "Слуга народу" і голова української делегації в Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв. Усі віддані збереженню формату, котрий довів свою ефективність, заявив за підсумками засідання Косиняк-Камиш. Однак у кулуарах подейкували, що фінальний пакет допомоги від США міг бути більшим, з огляду на невикористані 3 мільярди 800 мільйонів доларів. Скромність пояснили обережністю Остіна, котрий не хоче позбавляти збройних запасів свою країну. Борис Пісторіус анонсував нову зустріч "Рамштайну" у лютому 2025 року у Брюсселі на рівні міністрів оборони країн Контактної групи. З огляду посилення ризиків від Путіна для всієї Європи, є потреба у збільшенні безпекових рішень для континенту, зазначив кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. "Головне, щоб був консенсус, але Україна точно не залишиться без військової допомоги у цей непростий період, - резюмував він. - На засіданні підбили підсумки роботи. Ми не знаємо, яке буде бачення адміністрації Дональда Трампа, тому чи збережеться формат, сказати складно. Скоріш, наступні можливі формати будуть під егідою НАТО, лідерами у допомозі нам будуть країни ЄС. Якою буде роль США, сказати складно". А на засіданні 9 січня "Рамштайн" виробив запобіжники проти можливих демаршів по українському питанню від Трампа. Зокрема, у разі чого, головну роль перебере на себе ЄС, заявила головна дипломатка Євросоюзу Кая Каллас. Більше, ніж просте розуміння Саме так оцінив зустріч Ллойд Остін на підсумковій пресконференції. За його словами, зусилля України і партнерів дозволяє перемогти російську агресію і стримувати її у майбутньому. У цьому сенсі важливим, на його думку, є ефект від поєднання "наших військових можливостей", бо "ми стали найважливішою і найбільшою коаліцією за останні 30 років". Міністр оборони наголосив на двопартійній підтримці України у Конгресі США і заявив, що Росія втратила 700 тисяч осіб на війні, що є двома третинами загальної кількості армії РФ. "Росія програла, не виконала жодної стратегічної задачі. Задіяла навіть війська із Північної Кореї", - зазначив Остін. Але, відповідаючи на запитання, чи зверталася адміністрація Трампа до нього щодо збереження України, Остін відповів: "Це її рішення. Я не буду гадати, в якому напрямку вони підуть, але скажу - це важливо для США, Європи і всього світу. Вірю, що партнери нададуть засоби для модернізації армії для досягнення цілей у майбутньому. США завжди були надійним партнером, незалежно від зміни адміністрацій". У практичному підсумку, Україна отримає 30 тисяч дронів, більше танків і 6 новітніх збройних систем. Та за лаштунками триває гаряча дискусія про грошаі. Борис Пісторіус під час зустрічі з Марком Рютте висловив незгоду з підняттям "стелі" відрахувань до НАТО. Тому можна очікувати, що свої підсумки "Рамштайну" підіб'є новий президент США дуже скоро. Утім, мінімум, який Україні потрібен для оборони, партнери їй гарантували навіть за Трампа. І хоча Зеленський занепокоєний "новою ерою" через 11 днів, партнери по Контактній групі залишають чимало запитань без відповідей. Можливо, відповіді все ж існують і ми незабаром побачимо їх на полі бою.

Україна досягнула домовленостей про додаткові пакети підтримки на $2 млрд. Партнери гарантовано нададуть Укрїні додаткові системи протиповітряної оборони, розповів президент України Володимир Зеленський після засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі "Рамштайн", передає "Укрінформ". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС візьме на себе провідну роль у допомозі Україні, якщо США її скоротять - Каллас "У нас є підтвердження, є підтримка. Не всі 19 систем, скажу відверто, але є достатньо серйозна кількість систем, які гарантували партнери. Будемо працювати над тим, щоб системи швидше доїхали", - розповів президент. Під час засідання питання, чи буде продовжено формат "Рамштайн", не порушувалося - наступна зустріч у лютому, всі про це вже домовилися, зазначив він. Сполучені Штати Америки виділили новий пакет військової допомоги для України на суму $500 млн, заявив міністр оборони США Ллойд Остін. До нього увійшли: ракети АІМ-7, RІМ-7 і АІМ-9М для протиповітряної оборони, ракети класу "повітря-земля", допоміжне обладнання для F-16, танкові мостоукладачі, обладнання захищеного зв'язку, стрілецька зброя та боєприпаси, запасні частини, допоміжне обладнання, послуги, навчання і транспорт.

Міністр оборони Сполучених Штатів Ллойд Остін під час підбиття підсумків 25-го засідання Контактної групи з питань оборони України наголосив, що майбутнє формату "Рамштайн" залежатиме від рішень нової адміністрації Білого дому. Про це глава Пентагону сказав після проведення засідання. На запитання журналістів про те, чи планує адміністрація Дональда Трампа продовжувати зустрічі у форматі "Рамштайн" для підтримки України, Остін […] Тhе роst Це визначатиме вже нова адміністрація: Глава Пентагону про існування формату “Рамштайн” в майбутньому арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Міністр оборони США Ллойд Остін висловився про майбутнє формату "Рамштайн" після інавгурації Дональда Трампа. За його словами, рішення щодо цього прийматиме нова адміністрація, проте союзники неодноразово наголошували на важливості платформи для підтримки України. Повний текст новини