Search trend "Марко Рубіо"

Про це повідомляє Вlооmbеrg."Вона була непохитною у своїй лояльності і незрівнянною у своїй рішучості - стояла зі мною під час численних "випробувань", битв і незліченних днів у суді", - наголосив він.Аліна Хабба, 40-річна директорка юридичної фірми Наbbа Маdаіо &аmр; Аssосіаtеs LLР, стала відомою завдяки своїй активній участі в правових справах Трампа. Вона представляла його інтереси в кількох судових процесах, зокрема у справі проти колишньої учасниці шоу "Учень" Саммер Зервос, яка звинувачувала його в сексуальному насильстві. Хабба змогла домогтися відкликання позову.Крім того, Хабба захищала Трампа в справах, пов'язаних із його племінницею Мері Трамп, яка звинувачувала його в шахрайстві щодо спадщини. Вона також була залучена до позову проти Мері Трамп за її роль у розкритті його фінансових документів журналістам Nеw Yоrk Тіmеs.На початку року Хабба привернула увагу ЗМІ через конфлікт із суддею Льюїсом Капланом під час розгляду цивільного позову від колумністки Е. Джин Керролл, яка звинуватили Трампа в сексуальному насильстві в 1990-х роках.Вона також працювала старшим радником головного суперколекційного штабу Трампа, що підтримував його переобрання у 2024 році, - "Зробимо Америку знову великою" (Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn Іnс.). Вона активно представляла кампанію на публічних заходах, включаючи мітинги в Нью-Йорку.У той же день Трамп призначив Крістофера Ландау заступником держсекретаря. Він зазначив, що Ландау буде співпрацювати з Марко Рубіо для зміцнення безпеки країни через зовнішню політику. Трамп також анонсував призначення Майкла Нідхема радником у Державному департаменті та Майкла Антона директором з питань планування політики.Раніше Дональд Трамп висунув астронавта-мільярдера і ділового партнера Ілона Маска Джареда Айзекмана на посаду очільника NАSА.

Нова адміністрація Дональда Трампа ще не зайняла свої посади, адміністрація чинного президента Джозефа Байдена поступово здає напрями, посади та контроль. Також сильно пожвавився дипломатично-переговорний процес. Було багато різних меседжів, які зводяться до того, що можливе перемир’я чи мир не виключене. Натомість це передбачає створення демілітаризованої зони та означає можливе перекреслення нашого членства в НАТО.Я не знаю, як зараз це оцінювати, які переговорні позиції є на столі, але в теперішній ситуації ми в Україні надзвичайно тривожно сприймаємо все, що відбувається. Тому що занадто інтенсивні й занадто суперечливі сигнали. Чого нам чекати в Україні від нової адміністрації Трампа? І чого нам чекати від адміністрації президента Байдена, який зробив дуже багато й хотів би зробити за останній місяць ще більше, але далеко не всі в середовищі республіканців із тим погоджуються?Ви поставили дуже важливе і правильне запитання. І ви знаєте, я без перекладу майже все зрозумів.Отже, що ми маємо зараз: адміністрація Байдена активно наполягає на швидкому постачанні зброї в Україну і, на мою думку, готує додаткові санкції проти Росії. Це дійсно важлива та позитивна новина.Конгресмен Майк Уолц, якого Трамп призначив своїм новим радником з національної безпеки, зазначив, що він підтримує зв'язок із Джейком Салліваном, радником Байдена з національної безпеки. Це також можна розглядати як позитивний розвиток подій.Ще одним обнадійливим моментом є те, що генерал Кіт Келлог, якого Трамп призначив спеціальним представником з питань України та Росії, висловив схвалення щодо прискореного постачання зброї в Україну, назвавши це правильним кроком. Як на мене, така позиція є багатообіцяючою. Передусім, генерал Келлог є авторитетною постаттю, а його заяви свідчать про прихильність до принципу наступності. Він говорить про поступову передачу повноважень від адміністрації Байдена до команди Трампа, а не про різкий розрив чи відкриту критику дій нинішньої адміністрації, і це додає оптимізму.Ви також поставили дуже важливе запитання щодо загального плану команди Трампа з припинення війни. Хоча всі деталі поки що невідомі, ви маєте рацію, що вже є певний нарис цього плану. Схоже, що він передбачає замороження конфлікту на існуючих лініях розмежування. Однак такий підхід ускладнюється тим, що поточні лінії включають контроль України над частиною території Росії в Курській області. Така ситуація дає Україні суттєву перевагу. Є аргументи як "за", так і "проти" несподіваної та успішної атаки України в Курську минулого літа, але вона безперечно забезпечила стратегічну вигоду.Якщо план Трампа реалізовуватиметься в цьому напрямку, буде дуже цікаво спостерігати за розвитком цієї динаміки.По-друге, постає ключове питання: як забезпечити українську безпеку?Тут виникає чимало невизначеності. Я не знаю, до якого остаточного рішення дійде команда Трампа. Спочатку, за словами Джей Д. Венса, ідея полягала в тому, щоб повністю виключити членство України в НАТО або відкласти його на двадцять років. Проте невідомо, чи саме такого підходу дотримуватимуться Келлог та команда Трампа.Український уряд продемонстрував мудрість і виваженість, не відкидаючи план Трампа. Зрештою Україна висловила готовність взаємодіяти, водночас наголошуючи на критичній потребі в забезпеченні безпеки. Вважаю, що це абсолютно правильний підхід. Розумна стратегія українського уряду полягає не в тому, щоб опиратися всьому, а у визначенні найважливішого і наполегливому відстоюванні цього.Питання членства України в НАТО стане складним викликом для команди Трампа. У багатьох з його оточення є сумніви щодо самого НАТО. Проте третій елемент плану, який поки що є менш конкретизованим, але вже обговорюється, — це необхідність моніторингу лінії припинення вогню або лінії зіткнення. Європейські сили, зокрема європейські члени НАТО, ймовірно, візьмуть на себе цю відповідальність за підтримки Сполучених Штатів.На мою думку, якщо європейські країни готові активно долучитися до цього процесу, план Трампа має шанс на успіх. Звісно, не можу стверджувати, що він точно спрацює, і не вдаюся у деталі, але загальний концепт, як на мене, виглядає перспективним.Український уряд розсудливо погодився прийняти загальну концепцію плану як основу для діалогу. Так само виправданою є ваша наполегливість щодо членства в НАТО, адже це залишається найнадійнішою гарантією безпеки для України. Будь-які інші гарантії, ймовірно, будуть менш ефективними.Звичайно, Кремль одразу виступив із критикою цього плану. Речники та офіційні представники Кремля заявили, що передумовою для переговорів є визнання Україною незаконної анексії Криму та всіх чотирьох областей: Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської.Однак, як добре знають українці, Росія не контролює всі ці області. Путін вимагає, щоб Україна відступила, фактично передавши Росії землі, які вона не змогла завоювати. Ці землі залишилися поза контролем Росії завдяки успішному опору України. Така вимога не є серйозною пропозицією, а радше нахабною спробою примусити Україну до капітуляції.Нещодавно генерала Келлога запитали в інтерв’ю про ці російські вимоги, і його відповідь була надзвичайно промовистою. Він сказав, що росіянам варто двічі подумати. По суті, він чітко дав зрозуміти, що якщо вони думають, ніби можуть залякати Дональда Трампа або примусити його прийняти максималістську позицію Росії як відправну точку, то вони глибоко помиляються. Я високо оцінив його відповідь — вона була жорсткою, рішучою і ефективно протистояла російській зарозумілості.Проте позиція Трампа наразі залишається нечіткою. Ніхто не може сказати, якою вона буде в підсумку. Однак те, що наразі вимальовується, демонструє потенціал для реалізації. Ключовим елементом є не стільки лінія припинення вогню, скільки принцип, що Захід ніколи не повинен визнавати анексію Росією законної території України. Вся територія України є легітимною. Безпека та суверенітет — це два основоположні принципи.Я також хочу нагадати українській аудиторії, що Сполучені Штати мають довгу історію невизнання територіальних анексій агресорами. Доктрина Стімсона 1930-х років відкидала окупацію Японією Маньчжурії. Декларація Веллеса категорично заперечувала визнання радянської окупації країн Балтії. У 2018 році Декларація Помпео проголосила, що Сполучені Штати не визнають російську окупацію Криму. Це потужні прецеденти. Два з цих прикладів ініціювалися республіканцями, один — демократами, що свідчить про двопартійну відданість в цьому плані.Критично важливо, щоб ми ніколи не визнавали незаконних претензій Росії на територію України. Міжнародні кордони України були офіційно визначені, зокрема в російсько-українському договорі на початку 2000-х років, який підписав сам Путін. Ми повинні дотримуватися цієї позиції та серйозно ставитися до безпеки України.На початку цього тижня я мав два дні інтенсивних зустрічей з українцями, зокрема з колишнім міністром закордонних справ Дмитром Кулебою, Григорієм Немирею та іншими. У цих дискусіях також брали участь колишній заступник державного секретаря США Стів Бігун, представники Фінляндії, Польщі, Франції та інші американці. Ми детально обговорювали саме ці питання, і з нашими висновками можна ознайомитися на сайті Атлантичної ради. Це була серйозна дискусія, яка охопила багато критичних тем, які ви порушили.Тож ми дійшли висновку, що членство України в НАТО повинно стати частиною перемоги, адже це певний золотий стандарт. Ми не можемо вести переговори про членство України в НАТО з Росією і ніколи не повинні визнавати анексію Росією української території — ні зараз, ні в майбутньому. Лінія припинення вогню може бути лише одним із елементів, але ми маємо залишатися вірними своїм цінностям та інтересам безпеки, а це передбачає беззаперечну підтримку України як суверенної та незалежної держави. Ви надзвичайно детально охарактеризували теперішню ситуацію. Слабкий момент у ній – ірраціональність і агресія Кремля. Тут ключова історія – чи вдасться її стримати.Ми знали, що адміністрація Джозефа Байдена та сам президент Джозеф Байден є послідовними і прогнозованими. Президент Байден – шляхетна й мудра людина. Я не перетинався з президентом Трампом, але він не може бути охарактеризований як прогнозована людина. Це мене непокоїть, тому що будь-яка добра угода, яка могла би працювати в євроатлантичній спільноті чи навіть із китайцями, не обов’язково працюватиме з росіянами. І росіяни можуть намагатися ще підіймати градус ескалації, сподіваючись узяти додаткові бонуси, - російський наступ зараз триває.Відповідно Дональд Трамп може зробити торгову пропозицію – публічно, напівпублічно, кулуарно - і Україні, і Росії та намагатися узгодити це все в цивілізованому світі. Але якщо росіяни кажуть категорично ні, є побоювання, що Трамп може посилити тиск на Україну й на нашу владу, погрожуючи, знаємо чим: Майк Джонсон завжди може включити своє ліберум вето (принцип одноголосного прийняття рішень, - ред.), як було останнього разу з 24 мільярдами доларів додаткової допомоги, – є певний ризик.Які важелі впливу будуть у президента Дональда Трампа, аби тиснути потужно на Росію?Трамп залишається непередбачуваним, а в його оточенні звучать різні позиції. Наприклад, Такер Карлсон, який зараз перебуває в Москві, демонструє симпатії до російської перспективи, хоча він явно не розбирається в усіх деталях. Його підхід міг би привести до угоди з Москвою, жертвуючи інтересами України. Звичайно, це було б погано як для України, так і для нас, і вигідно лише Владіміру Путіну. Однак такий погляд не є представницьким для всього оточення Трампа.Особи, яких Трамп залучив до своєї команди національної безпеки, зокрема Марк Уолц, Марко Рубіо як держсекретар і Кіт Келлог як спеціальний представник з питань України та Росії, є досвідченими та авторитетними. Їхня політика, схоже, більше відповідає традиціям часів Рейгана.Багато чого залежатиме від Європи, зокрема від Європейському Союзу та європейських членів НАТО. Трамп переконаний, що Європа недостатньо інвестує в оборону, і, ймовірно, буде наполягати на збільшенні її внеску в допомогу Україні. Проте деякі країни, такі як Польща, вже докладають значних зусиль для власної оборони. Польща суттєво підвищила витрати на оборону, а Фінляндія в цьому контексті сміливо дихає їй в потилицю. Обидві країни є надійними союзниками України. Я розумію, що між Україною та Польщею існують певні двосторонні питання, але тут вони не є предметом обговорення. Польща дотримується стратегії, яка зосереджена на підтримці України та захисті власних національних інтересів. Вона розуміє, що опір України російській агресії є ключовим для польської безпеки. Однак Польща, ймовірно, не відправить свої війська на місії з моніторингу припинення вогню без підтримки Сполучених Штатів. Гадаю, що вимога такої підтримки є абсолютно виправданою.Трамп в свою чергу аналізуватиме, чи готові європейці надавати достатню допомогу. Європейські країни, зрештою, будуть звертатися до Сполучених Штатів за додатковою підтримкою. Така взаємодія може стати основою для успішної угоди або ж привести до повного провалу.Трамп, без сумніву, діятиме рішуче. Якщо Росія залишатиметься занадто зарозумілою і відмовиться співпрацювати з Трампом на запропонованих умовах, тоді він може дійти висновку, що Росія таки є головною проблемою всього – що ми і так розуміємо.Насправді не можу дати однозначної відповіді на ваше запитання. Трамп –  непередбачуваний, і він використовує таку свою рису як стратегічний інструмент, щоб дезорієнтовувати своїх опонентів. Якщо Байден був, можливо, занадто передбачуваним, то Трамп може діяти з точністю до навпаки - занадто непередбачувано. В ідеалі хотілося б мати справу з золотою серединою. Але це так, думки вголос. Маємо те, що маємо. Трамп ось-ось прийде до влади, тож ми повинні зробити все від нас можливе заради спільного успіху.На сьогодні уряд України, як на мене, дуже добре справляється з поточною ситуацією. У будь-якому разі зараз виповнилося 30 років з моменту підписання Будапештського меморандуму. Ключова історія – хто буде гарантувати так звану добру угоду. Я не кажу про погану угоду, про це ми поговорили, але погану угоду я також повністю не виключаю, говорячи про теперішній період. У нас залишилося близько місяця до інавгурації Дональда Трампа та впровадження всіх його людей на певних посадах.За цей місяць може статися ще дуже багато неприємного, ми розуміємо, що росіяни завжди готові піднімати градус ескалації. Демонстративне використання міжконтинентальної балістичної ракети середньої дальності є цьому підтвердженням, у будь-який момент вони можуть використати «Орешник», але не для того, щоб залякати нас, – для того щоб залякати когось у Берліні, у Парижі чи у Вашингтоні. І ці люди напишуть свої колонки й виступатимуть на Fох nеws, вони казатимуть: ви бачите, адміністрація Байдена привела світ на поріг Третьої світової війни – наш президент Дональд Трамп її зупинив; хоча угода й не настільки добра для українців, але все одно - ми зупинили світову кризу й скочування в Третю світову.Росіяни надзвичайно стратегічно мислять у подібних речах і дуже добре знають історію Карибської кризи. Я переживаю і з цього приводу.Ви абсолютно праві. Росія намагається скористатися західними, зокрема американськими, побоюваннями щодо ескалації, щоб паралізувати нашу волю до дій. Ви наводите дуже точний аналіз, а ми повинні зберігати міцність духу. Путін намагається нас залякати, але ми не маємо права піддаватися цим погрозам. Так, Росія володіє ядерною зброєю, але і ми також. Під час холодної війни ми, американці, навчилися протистояти залякуванню навіть у найскладніші періоди. Сьогодні нам знову потрібна ця рішучість. Росія найімовірніше не застосує ядерну зброю, але вона використовує ракетні удари, щоб залякувати європейців. І видається, що це добряче впливає на Німеччину, де Шольц конкретно занепокоєний політичними наслідками і навіть говорить про себе як про "заморожуючого канцлера". Проте факт залишається незмінним: найкращий спосіб уникнути ескалації — це зупинити російську агресію і продемонструвати силу саме зараз. Зволікання з діями лише заохочує подальшу агресію.Хочу підкреслити, що погоджуюся з вами: Будапештський меморандум 30 років тому був доленосною помилкою. Ми повинні винести уроки з наших минулих помилок і діяти більш рішуче в майбутньому. Попрошу дати пораду представникам нашого уряду, на що їм слід звертати увагу якнайпильніше, у чому треба бути дуже обережними зараз у комунікації з адміністрацією Трампа?Українцям слід звернутися до всіх, хто має вплив у колі Трампа, включаючи колишніх посадовців, американців, які працювали в першій адміністрації Трампа, та інших, і підтримувати з ними постійний і відкритий діалог. Як я вже зазначав, український уряд вчинив абсолютно правильно, вітаючи зацікавленість команди Трампа у вирішенні війни на справедливих і прийнятних умовах. Пропозиція співпраці з Трампом — це саме той підхід, який сьогодні конче необхідний. Ось що я хочу порадити українським урядовцям. Також мені відомо, що українське посольство у Вашингтоні активно працює, і я щиро бажаю пану Єрмаку успіхів у його зусиллях.

Поки що можна зробити висновок: команда управління зовнішньою політикою адміністрації Трампа формується з людей, які неодноразово висловлювалися на підтримку України, і кого складно запідозрити у бажанні загравати з Путіним. І Марко Рубіо (претендує на посаду держсекретаря) і Майк Волц (потенційний радник з нацбезпеки), і багато інших – всі вони прямо заявляли, що перемога України відповідає національним інтересам США. Минулого тижня Трамп оголосив, що посаду спецпредставника щодо України займе Кіт Келлог. Келлог не лише свого часу провів декілька тижнів у Києві, Харкові та Ізюмі, а і є автором дослідження Аmеrіса Fіrst, Russіа, &аmр; Ukrаіnе, в якому він критикує адміністрацію Байдена за млявість і непослідовність. Наприклад, оголошений принцип про підтримку України "стільки, скільки треба" критикується з позиції "так а скільки треба і для чого?". Читайте також: Хто сказав, що Москві потрібен мир?Адже відмінність між "треба для того, щоб Україна програла", та "щоб виграла" принципова. Тоді як інтересам США відповідає саме програш Росії, а для цього підтримка має бути в іншому обсязі та в інші строки, без затримок в часі, без блокувань дій України та партнерів по НАТО тощо. Кілька днів тому керівник Комітету з іноземних справ Палати представників, республіканець Майкл Маккол виступив з промовою на тему війни. У ній він прямо сказав, що "недопущення поразки України у війні з Росією є частиною життєвих інтересів США". Тобто, станом на зараз, всі люди, які формуватимуть зовнішню політику, і фактично реалізовуватимуть умовний "план Трампа" – це люди, які впевнені, що поразка України у війні з Росією тягне за собою небезпеку для життєвих інтересів США. Звісно, поки ніхто не знає, як саме виглядатиме цей "план", але підстав сподіватися, що там буде пункт про капітуляцію України, поки що немає.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Треба готуватися до найгіршого примусу до втрати територій і частини суверенітету та заборони доступу до американської зброї, каже Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій На виборах президента у Сполучених Штатах Америки переміг Дональд Трамп. Як це вплине на західний світ, яких змін слід чекати? &еnsр;Феномен Трампа є реакцією на глибинні проблеми в політичному й економічному житті США. Період бурхливого розвитку глобалізації, поштовх якому дав розвал СРСР, завершився. Лише невелика частина американського суспільства, передусім еліта, мала зиск із цього. Натомість перенесення виробництва в Азію в рамках глобалізації вдарило по робітничому класу електорату демократів. Також питання толерантності було доведене до екстремального рівня, приклад коли в Конгресі троє ректорів найпрестижніших університетів були неспроможні засудити заклики до геноциду ізраїльтян. Крайні ліві настрої підштовхнули невдоволених ними, передусім білих чоловіків середнього віку та консервативних поглядів, голосувати за Трампа. Також для консервативної частини американців було неприйнятним обрати жінку змішаного походження, що є провідницею ідей толерантності. Значна кількість трампістів критично ставиться до підтримки України. Росію вони вважають консервативною країною, яку Байден спровокував напасти, підштовхуючи Україну до НАТО. Що зміниться, залежить від того, який кабінет збере Дональд Трамп. Із можливих позитивних призначень на держсекретаря висунули Марко Рубіо, на радника з питань національної безпеки Майка Волца. Це консервативні люди з чітким світоглядом і негативним ставленням до авторитарних режимів. Серед негативних на посаду генпрокурора висунуто Метта Гетца, який погрожує переслідуванням держслужбовців, задіяних у розслідуванні можливих злочинів Трампа та його команди. На керівника національної розвідки пропонують Тулсі Габбард, яка в лютому 2022-го казала, що Зеленський має обійняти Путіна й відмовитися від НАТО. Але реальні призначення на посади відбудуться не раніше 20 січня 2025-го, після інавгурації Трампа. Новий президент зніме обмеження на видобуток нафти й інших енергоресурсів, щоб пожвавити економіку. Спробує з метою знизити ціну на нафту й гарантувати безпеку стратегічному союзнику Ізраїлю покращити відносини із Саудівською Аравією, що погіршилися за каденції Байдена через війну в Ємені. Будуть торговельні війни з Китаєм, ЄС. Колишній радник Трампа з питань нацбезпеки Джон Болтон казав, що той кілька разів збирався виходити з Альянсу. Імовірно, американці підштовхуватимуть європейців більше платити за власну безпеку та зменшити свої зобов'язання, що вплине, зокрема, й на українців. Тобто Трамп прагне зосередитися на внутрішніх проблемах? Чи означає це, що США йдуть у тінь і можуть втратити роль глобального лідера? &еnsр;Це можливо, якщо його урядування призведе до хаосу. Попри велику кількість ізоляціоністів серед виборців Трампа, навряд чи Вашингтон поступиться своїми економічно вигідними позиціями. У 1990-х, після розпаду СРСР, США були єдиною надпотугою. І хоча для Трампа внутрішні проблеми на першому плані, він не обмежиться ними. Є загроза з боку Китаю найбільшого виробника синтетичної наркотичної речовини фентонілу. Також інтереси США й КНР перетинаються в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема щодо ­Тайваню. Нерозв'язані північнокорейська та російсько-українська проблеми. Трамп не зможе відвернутися від урегулювання геостратегічних питань у відносинах з іншими країнами. Період бурхливого розвитку глобалізації завершився Перемога Трампа призвела до падіння курсу євро, а його обіцянки запровадити торгові мита можуть суттєво нашкодити європейській економіці. Чи можуть економічні проблеми порушити політичну єдність Заходу? &еnsр;Неортодоксальний підхід Трампа до дипломатії вже спричиняв невдоволення в Європі. Але іншого союзника для європейців немає. Їхні уряди здебільшого центричні чи лівоцентричні. Політики розуміють: треба докладати більше зусиль, щоб США лишилися в Європі як гарант безпеки. Євросоюз відстоюватиме свої економічні інтереси, але так, щоб не погіршити відносин із Вашингтоном. Європейцям доведеться збільшувати видатки на оборону 2/3 членів НАТО витрачають на неї лише 2 відсотки бюджету. Європа має інвестувати у власний оборонний комплекс, бо розуміє, що такі конфлікти, як між Росією і Україною, вимагають шаленої кількості ресурсів. Вона ж до такого конфлікту не готова, не виробляє в достатній кількості снарядів і ракет. Це потрібно Трампу, оскільки деякі види боє­припасів європейці купуватимуть у США. Тому ЄС балансуватиме між захистом власних інтересів і збереженням нормальних відносин із новою американською адміністрацією. В адміністрації Джо Байдена заявили про необхідність передати Україні 6 мільярдів доларів безпекової допомоги до інавгурації Трампа. Це сигнал про подальше згортання допомоги з боку США? &еnsр;Байден і його уряд розраховували, що Камала Гарріс стане президентом. Але після перемоги Трампа стало очевидно, що ці гроші треба якнайшвидше використати на користь України. Деякі кошти підуть на фінансування нашого оборонного комплексу або купівлю зброї і техніки в інших країнах. Тепер адміністрація Байдена в цейтноті, бо є велика ймовірність, що першими кроками Трампа з "дипломатичного врегулювання української кризи", як він її називає, буде урізання допомоги Україні. Він ніколи не казав про "завершення війни" чи "українську перемогу" лише: "Треба припинити вбивства". Ми залежимо від Заходу на дев'яносто відсотків Цим він нагадує одного українського політика, який казав: "Треба просто перестати стріляти". &еnsр;Вони схожі. Хоча мені Трамп за способом мислення і поведінкою більше нагадує Януковича. Він також може спровокувати таку кризу. Є побоювання, що він намагатиметься забетонувати владу республіканців через зміни до законодавства. Поки що це лише страшилки демократів, але їх підживлюють висловлювання Трампа на зразок: "Я буду диктатором на один день". У традиціях американської політики такі слова недо­зволені: президент перебуває нижче Конституції, норм і принципів права. У Трампа буде спокуса розв'язати конфлікт, тиснучи на слабку ланку, якою є Україна, бо ми залежимо від Заходу на 90 відсотків. Мається на увазі фінансова та безпекова допомога. Тому логічно запропонувати Путіну й Зеленському якусь формулу компромісу, щоб потім припинити надавати допомогу Україні. І це буде той тиск, що може змусити президента України погодитися на переговори. Тому європейська єдність критично важлива для нас щоб вони, якщо не збільшували допомогу, то надавали її вчасно. Завдяки цьому ми купимо собі час на пів року, щоб витримати перший "ковбойський наскок" Трампа на вирішення російсько-­української проблеми. Щоб він опинився в ситуації, коли має ухвалені інші рішення, ніж очікують у Москві. Сподіваюся, в Марко Рубіо, який ненавидить авторитарні режими, вистачить дипломатичного таланту переконати Трампа, що здача України буде поразкою для США й особисто для нього. Звісно, багато залежить від нас ми маємо показати, що здатні продовжувати боротьбу й не боїмося тиску, пояснити європейцям, що в їхніх інтересах і надалі нам допомагати й що не на часі будь-яка дипломатія з РФ. Треба виходити також на оточення Трампа, бо серед республіканців чимало тих, хто нас підтримує, і працювати з його електоратом: США демократична країна, що дослухається до думки своїх громадян. У США також відбулися вибори до обох палат Конгресу сенату та палати представників, над якими Республіканська партія здобула контроль. Як це вплине на Україну? &еnsр;Будуть два лакмусові папірці: голосування за кандидатуру Метта Гетца на генпрокурора й Тулсі Габбард на керівника національної розвідки. Республіканська більшість у сенаті хитка 52 відсотки проти 48. Уже двоє сенаторів-республіканців заявили, що не голосуватимуть за цих кандидатів. Результати голосувань за ці посади будуть показником, чи поглинув Трамп Республіканську партію. Для ухвалення ключових рішень потрібно щонайменше дві третини голосів, що неможливо, бо сенат і палата представників поділені майже навпіл. Тому Трамп не абсолютно вільний у своїх діях він може багато чого зробити, але системи стримувань і противаг поки що не порушено. Німецький канцлер Олаф Шольц уперше за два роки вийшов на прямий зв'язок із Путіним. Його дії підтримав канадський прем'єр Джастін Трюдо. Чи пов'язані ці спроби встановити контакт із російським лідером із результатами виборів у США? Чи є вони виявом слабкості, готовністю Заходу йти на компроміси? &еnsр;Трамп не раз висловлювався за добрі відносини з РФ і переговори з Путіним. Олаф Шольц діяв у цьому руслі. Це хибне мислення, що базується на нерозумінні менталітету росіян, коли їх сприймають як "інших європейців". Ми ж знаємо, що це азійщина ХVІ століття, орда. Європейці ж вважають, що з ними можна порозумітися через дипломатію, і в цьому їхня глобальна помилка. Маємо активно діяти у кримському напрямку Одна з причин нинішньої урядової кризи в Німеччині питання допомоги Україні. Адже, коли виділяють кошти на допомогу іншій країні, треба затягувати паски. Для політиків це тяжко потрібно своїм громадянам, які звикли до умовного бутерброда з ікрою, пояснити, що ікри буде вдвічі менше, бо треба допомагати Україні, де триває війна, і якщо вона програє воювати з Росією доведеться їм. Німці, які прийняли мільйон біженців, розуміють, що відбувається в нас, але не готові далі обмежувати свій добробут. Економічна модель країни базувалася на виробництві високоякісної техніки за рахунок дешевого російського газу, яку вони продавали на російський і китайський ринки. Тепер з РФ не можна торгувати й купувати газ. Політика подальшої підтримки України вимагатиме жертв, на які Шольц не хоче йти. У Франції нині також криза і проблеми в економіці. Це й підштовхує їх до прямих переговорів із Росією. Торгувати чужими землями завжди легше. 1938 року дозволили розірвати Чехословаччину, але Гітлера це не спинило. На жаль, європейці не зробили висновків. Джастін Трюдо мене здивував. Усім хочеться зберегти хороші відносини з Трампом, але такі заяви не додають перспектив миру в Україні та не посилюють Заходу. Після оголошення результатів виборів у США активізувалися обстріли українських територій. Чи зможе нова хвиля російської агресії змінити позицію Трампа щодо війни із замирювальної на більш рішучу? &еnsр;До Трампа має бути особливий підхід. Він хоче видаватися вдалим переговорником, що посилює США, тому не йде на невигідні їм поступки. Найперше, він дослухатиметься до думки пересічних американців, а не своїх союзників у Європі. Якщо Путін робитиме щось таке, що виставить слабкими США загалом і Трампа зокрема, це може змінити його позицію. Він не буде такий чутливий, як Байден чи Обама, до злочинів Росії, які підштовхували наших партнерів щось робити. Після анексії Криму проти РФ запровадили надто м'які санкції. І лише збиття малайзійського Боїнга ­МН-17 спричинило перші серйозні антиросійські санкції. Те саме ми спостерігали 2022 року, коли розблокували допомогу Україні. Буча й Ірпінь стали поштовхом, після якого партнери почали нам постачати артилерію та іншу військову техніку. І постійно, коли відбувалися якісь жахіття, ми отримували нову допомогу. Адміністрація Байдена, зціпивши зуби, надала Україні касетні боєприпаси, бо бачила, що на сході критична ситуація. Їх постійно підштовхувало до дій, коли ми опинялися на межі відчутної поразки. Вони намагалися вирівняти ситуацію, щоб Україна із сильнішими позиціями сіла за стіл переговорів. Курська операція конвертація воєнного інструменту в політичний Дозвіл, який нам дали на використання оперативно-­тактичних ракет по Курській області, пов'язаний із тим, що, по-перше, треба відреагувати на появу там північнокорейських солдатів, а по-друге допомогти Україні втримати Курщину, щоб, коли Трамп наполягатиме на переговорах із Росією, мати цей козир. Але це одна з кількох провальних стратегій Байдена. Перша з них збагнути Росію. Це провалений урок усього дипломатично-розвідувального класу США. Друга стримати РФ спершу 2021-го, а потім 2022 року. Третя неохоче збільшення допомоги Україні 2022-го, втрачені можливості: через побоювання ядерної ескалації нам не надали потрібного. Якби адміністрація Байдена зробила ставку на перемогу України, ситуація 2023-го була б інша. Але стратегічної мети поразки Росії та звільнення Україною всіх окупованих територій адміністрація Байдена, на жаль, не переслідувала. Наскільки дозвіл бити американськими далекобійними ракетами по території РФ посилить позиції України? Чи є ризик, що його можуть скасувати після інавгурації Трампа? &еnsр;Такий ризик є. Дональд Трамп-молодший відреагував на цей дозвіл Байдена, заявивши, що це крок до Третьої світової війни. Імовірно, таке мислення притаманне і Трампу-старшому. Тому наші військові мають використати цю зброю з максимальним ефектом. Є достатня кількість важливих цілей на території РФ, які можна вразити. Свого часу Валерій Залужний писав, що, враховуючи асиметрію в ресурсах, Україна має отримати технологічну перевагу. Тобто ворога треба знищувати дистанційно. Для цього потрібні потужні технологічні системи, завдяки яким ми можемо зменшити втрати серед наших військових і мирного населення. Завдяки дозволу на застосування далекобійних ракет нашим силам у Курській області буде трохи легше, більша кількість бійців залишиться живими. І ми ще більше підірвемо спроможність РФ на гнучкі дії. Заборона ударів по російській території західною зброєю це був повітряний щит над РФ. Ми просили закрити небо хоча б над Заходом України, натомість Байден із 2022 року закривав його над Росією. Тепер, після дозволу бити ракетами, росіянам доведеться свої склади й командні пункти тримати поза зоною ураження, їм важче буде накопичити сили на кордоні. Це додаткове навантаження на й без того неефективну систему управління в їхніх збройних силах. Можливий розкол НАТО Росіяни розконсервували радянські запаси танків і бронетехніки, що значно менш ефективна й легше знищується. Сподіваюся, ми дотиснемо німців і зможемо пожвавити курортний сезон у Криму, бо знищення Керченського мосту важливе. І найголовніше Курська операція є першою з 2022-го конвертацією воєнного інструменту в політичний. Ми показали партнерам свою здатність до активних дій навіть з обмеженими ресурсами. Водночас Путіну довелося проковтнути це вторгнення він не оголосив війни Україні та загальної мобілізації. Будь-яка авторитарна модель базується на мовчазній згоді плебсу з політикою фюрера. Але одна річ, коли покидьки з депресивних регіонів РФ ідуть убивати українців за гроші, а інша коли мажори Москви, Петербурга й інших великих міст будуть вимушені йти вбивати за копійки. Курська операція показала, що Росія має обмежені ресурси, тому й підтягнула солдатів із КНДР. Маємо активно діяти у кримському напрямку фізично увійти туди нині не можемо, але знищення інфраструктури, що дає змогу тримати на півострові велике угруповання ворожих сил і засобів, буде додатковим політичним тиском на Кремль. Чи є ризик того, що просування України в ЄС і НАТО загальмується чи буде поставлене на паузу? &еnsр;Це може статися, якщо США почнуть тиснути, щоб Україна змирилася з вимогами Путіна не долучатися до будь-яких оборонних чи політичних структур. Я не вірю, що Зеленський може на це погодитися, бо українське суспільство цього не сприйме. Щодо НАТО, то його можуть використати як розмінну фішку для встановлення хиткого миру чи припинення вогню. Але євроатлантичну інтеграцію не буде поставлено на паузу. Ми маємо проводити реформи, які роблять нас більш боєздатними. Треба йти фінським шляхом швидкий вступ Фінляндії в НАТО був обумовлений не лише геостратегічними розрахунками й політичною волею, а й готовністю фінів. Тому ми так само маємо посилювати себе. НАТО також може бути під загрозою: я вже казав, що Трамп збирався виходити з Альянсу. Принаймні він може передислокувати сили в Індо-Тихоокеанський регіон, але це дасть поштовх європейцям. У французького лідера Макрона була ідея стратегічної автономії, щоб витіснити американців з Європейського континенту. Можливий розкол НАТО, оскільки моделі ухвалення рішень там застарілі Угорщина досі блокує співпрацю Києва й Альянсу. Можливо, буде нова безпекова структура на базі країн, що розуміють загрозу з боку Росії. Як Україні поводитися в цій ситуації? &еnsр;Ми доросла нація, тому треба готуватися до найгіршого. Найгіршим є примус до втрати територій і частини суверенітету, а також заборона доступу до американської зброї. Щоб цього не сталося, маємо працювати з адміністрацією президента США, з Конгресом, із громадськістю. Європейці мають втримати єдність, сформовану 2022-го, й виконувати обіцяне нам. Для України найважливіша національна єдність. Вона врятувала нас на початку повномасштабної війни, коли нація об'єдналася перед смертельним викликом, а політичні чвари відійшли на другий план. Передплатити журнал "Країна"

В адміністрації новообраного президента США Трампа може статися конфлікт, адже з одного боку там Майкл Волц і Марко Рубіо, з іншого – Тулсі Габбард, Ілон Маск, Джей Ді Венс. Останні не дуже націлені на підтримку ЗСУ. Спецпосланець США по Україні генерал Кіт Келлог буде посередині між ними. Повний текст новини +Відео

. Повний текст новини

Чинний глава Держдепартаменту США Ентоні Блінкен поспілкувався з призначеним на цю посаду в новій адміністрації сенатором Марко Рубіо, щоби привітати його та запевнити у ефективному процесі передачі повноважень.

Білий дім зняв заборону на використання Україною далекобійної зброї вглиб території країни-агресорки, повідомило з посиланням на джерела видання Тhе Nеw Yоrk Тіmеs. Водночас французьке Lе Fіgаrо написало про аналогічне рішення керівництва Англії та Франції. Білий дім, Пентагон і чинний президент Джо Байден відмовилися коментувати публікації. Згодом Lе Fіgаrо видалило статтю з новиною про "далекобійку". Проте міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив - "варіант обговорюється". Попри це, джерела ресурсу Ахіоs продовжують стверджувати, що дозвіл надано неофіційно кілька днів тому для АТАСМS і лише по об'єктах у Курській області РФ. Судячи з реакції Росії, дозвіл був і Кремль про це або знав, або здогадувався. Новий рівень ескалації Речник кремлівського диктатора Дмитро Пєсков заявив: якщо дозвіл є, це означає "новий виток напруги". Напередодні пропагандистські пабліки країни-агресорки процитували офіційну заяву Путіна з цього приводу: оскільки наведенням таких ракет на об'єкти займаються військові НАТО, РФ вважатиме країни Альянсу, США, Європу такими, що воюють з Росією. "А якщо це так, то, маючи на увазі зміну самої суті цього конфлікту, ми ухвалюватимемо відповідні рішення, виходячи з загроз, котрі нам створюватимуться", - пригрозив тоді він. Чому ж нині вислови м'які? Тому, що ведеться карколомна дипломатична гра, в якій масований ракетний обстріл РФ території України виявився демонстрацією слабкості, а не сили. Підвісили за АТАСМS Незалежно від того, був чи ні офіційний дозвіл Києву, жодну далекобійну ракету українська сторона не застосує без погодження із західними партнерами. Кількість ударів, котрі можуть бути завдані по об'єктах на російській території, також обмежена наявними у Києва ракетами та інструкціями партнерів. Якщо йдеться лише про Курську область, Путіну може бути це вигідним: у регіоні вже були народні бунти, тож у випадку ударів, Кремль звинуватить Україну і США. Тому за решту країни він не боїться, а Курську область із серпня 2024 року віддав під полігон. Але "підвішена" ситуація нервує Путіна. Як тільки Путін рипнеться - дістане АТАСМSами по таких об'єктах, руйнація котрих буде доволі чутливою для нього. На додачу, 17 листопада відбулася акція російської опозиції у Берліні з вимогами вивести війська з України, судити Путіна і звільнити всіх політв'язнів. Йдеться про перший масовий захід російської опозиції у вигнанні. Це також чинник тиску і стримування. Але чи стримає себе Путін? Нервова реакція Емоційна атмосфера витримці не сприяє. Син Дональда Трампа виступив із звинуваченнями про зумисне втягування у Третю світову війну, як він сказав, "швидше, ніж у мого батька з'явиться шанс створити мир і врятувати життя". Цікаво, що майже тими словами зреагував на подію і заступник голови комітету Ради Федерації РФ з закордонних справ Володимир Джабаров: "Відповідний крок Байдена веде до Третьої світової". Але ось як висловилася китайська сторона: офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь наголосив, головне - "якнайшвидша деескалація і пошук політичного рішення". Альянс і трикутник Сенсація про "далекобійку" з'явилася після зустрічі чинного президента США Джо Байдена із керівником Китаю Сі Цзіньпінем 16 вересня, під час якої китайський співрозмовник окреслив "червоні лінії" (Тайвань, непорушність внутрішніх справ Китаю, економічний розвиток і права людини) та натякнув на контакти з командою Трампа. Байден натомість запевнив, що не збирається розв'язувати "холодну війну", не втручатиметься у внутрішні справи КНР і не підтримує незалежності Тайваню. Але Сі наголосив, що партнерство має бути рівноправним, і звернув увагу на підсумки зустрічі чинного президента США з керівниками Японії та Південної Кореї (прем'єром Сігеру Ісібою та президентом Юн Сук Йолем). Лідери трьох держав формалізували домовленість про військову співпрацю перед загрозою агресивних дій Північної Кореї в Україні, що підвищує ризик дестабілізації на Корейському півострові. "Не думаю, що КНДР вестиме себе тихо, - вважає радник президента США Джо Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван. - Можливість сьомого ядерного випробування завжди є і ми пильнуємо". Сторони домовилися координувати зусилля й обмінюватися розвідданими. Про те, наскільки "трикутник" є важливим, свідчить миттєва офіційна реакція КНДР. Ні миру, ні війни? "Це загроза миру на Корейському півострові", - заявив лідер Північної Кореї Кім Чен Ин і додав, що країна нарощуватиме ядерну міць "без обмежень". Не залишився осторонь і Китай. Сі Цзіньпін у письмовому звернення до саміту G20 вкотре закликав до багатополярного миру, задля чого потрібно "співробітничати з усіма сторонами". Різкі рухи Путіна можуть зламати Сі тонкі маневри навколо ще чинної адміністрації Байдена і нової команди Трампа. Натомість джерела американських ЗМІ пояснюють "далекобійку" для України саме участю військ КНДР у військових діях на боці Росії. Тому стриманість Москви, принаймні, до 20 січня 2025 року, конче необхідна офіційному Пекіну. План перемоги - План стабілізації Опосередковано цю версію підтверджує голова комітету Держдуми РФ з питань оборони Андрій Картаполов: "далекобійка" суттєво не вплине на хід так званої "СВО", але "цей аспект буде взятий до уваги". Випадково чи ні, але у західних ЗМІ пройшла інформація про те, що зняття заборони Україні бити вглиб Росії ракетами Stоrm Shаdоw лише обговорюється. Отже, у Путіна хтось взявся за розум? Зняття заборони на "далекобійку" є одним із трьох ключових елементів Плану перемоги України. Інші два: вступ до НАТО і збиття російських ракет силами ППО країн-членів НАТО. Рішення 17 листопада лише по "далекобійці" стало тестовим, наслідки нині активно аналізуються. Але крок уперед у такому важливому питанні може означати, що до 20 січня 2025 року й інші будуть так чи інакше вирішені. "Зернова угода"-2? На думку експерта з питань Росії Аналітичного центру "Фонд захисту демократії" Джона Харді, удари "далекобійкою" по всій території країни-агресорки (а не лише по Курській області) посилили б позицію Києва на переговорах і стимулювали б Росію погодитися на мораторій на удари по об'єктах критичної енергетичної інфраструктури. Якщо Путін не завдає таких ударів, не б'ють і по ньому. Якщо завдає - дістає у відповідь. "Починаємо грати на рівних із РФ - заявив авіаційний експерт Валерій Романенко. - Їхній удар - наш удар. Подивимося, у кого першого здадуть нерви". Конфігурація стримувань для Путіна чимось нагадує "зернову угоду". На думку Романенка, до обмежень доклав руку Китай, подавши сигнали до незастосування ядерної зброї. Загалом, це і може бути демонстрація сили США. Не випадково 17 листопада "виринув" президент Туреччини з новим варіантом "мирного плану" для України. Болюче для Кремля "Це надзвичайно болюче для Кремля, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. - Хід Байдена і є демонстрацією нової політики Трампа, що таке є "мир через силу" Глибоко переконаний, що і без нього це рішення не обійшлося. Хочу привітати нашу дипломатію, адже близько тижня тому Андрій Сибіга висловлював обережний оптимізм". "Тільки сила. Росіяни давно заслуговують на знищення їх можливостей продовжувати терор. Іншої мови вони не розуміють", - написав 17 листопада у своєму Теlеgrаm-каналі голова Офісу президента України Андрій Єрмак. Цікаво, що майбутній держсекретар Марко Рубіо кілька днів тому заявив про рішучий намір реалізувати курс Дональда Трампа "Мир через силу". Водночас Валерій Романенко вважає, що Росія не припинить обстрілів. Але з "далекобійкою" Україна зможе бити по підприємствах ВПК, штабах ворога, а також по ракетних комплексах С-300 (їхні позиції легко визначити), склади фронтового значення, аеродроми. "З огляду на запаси боєприпасів у росіян, вони зможуть повторити такі масовані удари, як у ніч на 17 листопада ще 5-6 разів", - наголосив Романенко. Зимова "заморозка" Путіну створили непросту ситуацію, зазначив публіцист Віталій Портніков. Якщо кремлівський диктатор і погодиться на "замороження" війни, то з огляду на те, що його війська будуть у небезпеці, вважає він. Інший варіант - непередбачуваний крок з російського боку. Але, схоже, Білий дім передбачив і це. "Чи не будуть нові сенсаційні рішення ухвалені Білим домом до інавгурації Дональда Трампа? Як бачимо, це можливо", - звернув увагу Портніков.

Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

Новообраний президент США Трамп призначить на посаду державного секретаря Сполучених Штатів сенатора Марко Рубіо. Він нащадок кубинських емігрантів, які переїхали у Флориду, коли розпочався Кубинський комуністичний заколот і до влади прийшли послідовники світового комунізму і соціалізму. Повний текст новини +Відео

Світ цього тижня обговорює американські вибори та їхні можливі наслідки для "нового світового порядку". А адміністрація президента США Джо Байдена, попри поразку демократів, продовжує виконувати зобов'язання перед Україною. Вже за тиждень-два до нас прибудуть 500 ракет-перехоплювачів для систем ППО Раtrіоt і NАSАМS-WSJ. Надалі США кожного тижня обіцяють відправляти до України зброю, щоб до завершення каденції чинного президента встигнути використати 7-мільярдний пакет допомоги. Франція на початку наступного року передасть Україні шість винищувачів Міrаgе-2000 5F, а не три... Франція передала Україні десять далекобійних ракет SСАLР, повідомив міністр оборони країни Себастьян Лекорню. Також він запевнив у незмінності політики французької підтримки й допомоги Україні. А міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро зробив завуальований комплімент новообраному американському президентові. Мовляв, Трамп надто мудрий для того, аби втратити Україну. Крім того, Франція на початку наступного року передасть Україні шість винищувачів Міrаgе-2000 5F, а не три, як передбачалося раніше. Компліменти новообраному президентові роблять і деякі медіа. Зокрема Fох Nеws вважає, що Трамп на посаді президента - це жах для Путіна. Воно й не дивно, адже саме журналіст Fох Nеws Піт Гегсет має очолити Пентагон у новій адміністрації Трампа. Тим часом сам Дональд Трамп, ще не вступивши на посаду, взявся до "моральних" реформ. На своєму акаунті мережі "Х" він зініціював опитування про доцільність заборони прапорів та гасел ВLМ та ЛГБТ в навчальних закладах США. Конкретні плани пана Дональда щодо України наразі невідомі. А все, що ми чуємо про ці плани, це якісь треті версії шостих людей з восьмих вуст. За інформацією Тhе Wаshіngtоn Роst, днями Трамп мав телефонну розмову з Путіним та закликав його утриматися від ескалації, і нагадав про серйозну військову присутність сил США на європейському континенті. Обидві сторони факт телефонної розмови, як і належить, спростовують. Майк Волтц приїжджав до Києва в 2022 році, і звинувачував Джо Байдена в нерішучості щодо військової підтримки України Важливі й симптоматичні перші кадрові призначення Трампа на посади людей, які будуть визначати міжнародну політику його кабінету. Зокрема, продекларовано намір призначити державним секретарем Сполучених Штатів сенатора з Флоріди Марко Рубіо, а радником з питань національної безпеки Майка Волтца, колишнього кадрового військовика і ветерана війни в Афганістані. Вони мають продовжити "лінію Помпео" - тобто умовно проукраїнську лінію! Майк Волтц приїжджав до Києва в 2022 році, і звинувачував Джо Байдена в нерішучості щодо військової підтримки України. А Марко Рубіо, як стверджують люди посвячені, - вроджений русофоб. А от для Ілона Маска в Америці навіть придумали нову урядову структуру: департамент з питань урядової ефективності. Попри всілякі жарти та порівняння з "офісом простих рішень", Маск справді може бути ефективним на цій посаді. Принаймні, він точно робить рентабельнішим і дешевшим космос, ніж ціле НАСА. Також стало відомо, що Дональд Трамп може призначити спеціального уповноваженого представника щодо війни в Україні. Можливо ним стане Браян Гук, відомий як "яструб" (свого часу він доволі жорстко працював по Ірану). В музичній термінології слово "гук" позначає основний мотив пісні, мелодії. Будемо сподіватися, що "гук" Трампа співатиметься в проукраїнських тонах. ...Німеччина надасть всю необхідну зброю Україні, зокрема й омріяні "тауруси", разом з дозволом бити ними по Росії, куди заманеться Цілком імовірно, що дочасні парламентські вибори відбудуться невдовзі в Німеччині. Нам вони цікаві насамперед тому, що новим прем'єром може стати лідер ХДС Фрідріх Мерц. Гер Мерц сьогодні каже, що за його урядування Німеччина надасть всю необхідну зброю Україні, зокрема й омріяні "тауруси", разом з дозволом бити ними по Росії, куди заманеться. Чудові наміри! Однак, як нам уже відомо, передвиборчі наміри західних політиків далеко не завжди тотожні реальним їхнім діям після виборів. Так само і опозиційна Консервативна партія Норвегії пропонує потроїти допомогу Україні на 2025 рік, до 4-х мільярдів доларів. Україна уклала ряд угод з Данією на закупівлю зброї на суму 535 мільйонів євро. Зокрема мова йде про ударні БПЛА, САУ, протитанкову зброю та ракетне озброєння. Джерело фінансування - доходи від заморожених російських активів. Президент Зеленський повідомив, що Україна працює над програмою випуску власних авіаційних керованих авіабомб. Тайвань надав Україні велику партію ефективних систем ППО НАWК. Йдеться про 15 батарей, кожна з яких має щонайменше шість пускових установок з трьома ракетами та радарами. Тайвань розуміє проблеми України, як ніхто інший, бо має собі під боком цілий Китай, що ласо оглядається на незалежний острів здавна. А шоста із запланованих систем ППО ІRІS-Т надійде в Україну до кінця року з Німеччини. Сили оборони цього тижня уразили російський склад паливно-мастильних матеріалів "Осколнєфтєснаб" в Бєлгородській області, а Служба безпеки України в окупованому Севастополі ліквідувала керівника штабу ракетних кораблів ЧМФ РФ Валерія Транковського. Саме він віддавав наказ на ракетні удари по Одесі та Вінниці влітку 2022 року, коли загинуло 29 мирних мешканців. Ліквідація відбулася на вулиці Тараса Шевченка, що вельми символічно. До всіх доберемося! Російська армія почала воювати на радянських танках, які передав "Мосфільм". Досьогодні ці танки використовували як реквізит в кінокартинах... Російська армія почала воювати на радянських танках, які передав "Мосфільм". Досьогодні ці танки використовували як реквізит в кінокартинах про Другу світову. Так скоро доберуться до коней, на яких знімали Чапаєва і Будьонного. Канцлер Німеччини Олаф Шольц вперше за два роки поговорив з Путіним по телефону. В цій розмові він суворо наказав Путіну вивести свої війська з України і встановити мир на континенті. Це, за версією самого канцлера. З чого можна зробити висновок, що розмова була геть не про те. До честі Шольца необхідно зазначити, що він таки заявив: Німеччина не погодиться на мир для України під тиском Кремля. А Роlіtісо пише, що Дональд Трамп не планує позбавляти Україну зброї та допомоги. Трамп усвідомлює, що з Путіним треба говорити лише з позиції сили. Хай так і буде! Поки світ домовляється "за мир", в деяких регіонах України вже випав перший сніг. До нас знову прийшла зима. Третя зима нашої війни. Зима наших тривог, сподівань і надій. Зимою, напередодні Різдва й нового року ми, зазвичай, чекаємо на диво. На добре диво. Бо дива нам сьогодні дуже потрібні! Тримаймося!

Американська та європейська розвідувальні спільноти занепокоєні з приводу намірів обраного президента США Дональда Трампа номінувати Тулсі Габбард на посаду глави Національного розвідувального управління. Заявляють про її прихильність до Росії, пише Rеutеrs. Один зі співробітників розвідки сказав, що його колеги не впевнені у тому, наскільки твердо Габбард дотримується деяких своїх геополітичних поглядів, і чи не дезінформована вона. "Наші друзі спостерігають за тим, що відбувається, так само уважно, як і наші вороги, і вдаються в питання, що все це значить для провідного гравця в галузі збирання та аналізу глобальних розвідданих", - сказав один із колишніх співробітників американської розвідки, який працював у деяких гарячих точках. Одне із джерел на Заході повідомило, що після інавгурації Трампа у січні може відбутися початкове уповільнення обміну розвідданими. Це вплине на "П'ять очей" - розвідувальний альянс США, Великої Британії, Канади, Австралії та Нової Зеландії. Союзники США стурбовані тим, що всі призначення Трампа йдуть "у неправильному напрямку". Високопоставлений співробітник європейської розвідки сказав, що розвідувальні органи в країнах ЄС будуть прагматичними і готовими адаптуватися до змін. "Поки що в повітрі немає паніки", - додав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Адміністрація Трампа: зібрання політичних флюгерів Представник європейського оборонного заявив, що Габбард "твердо стоїть" на боці Росії. "Але ми повинні мати справу з тим, що в нас є. Ми будемо уважні", - сказав посадовець. Кандидат Трампа на посаду держсекретаря Марко Рубіо назвав номінацію Габбард "революційним вибором, який має шанс дійсно здійснити позитивні зміни". Член Комітету з питань розвідки, сенатор-республіканець Джон Корнін сказав: "Ми виконаємо свою роботу, перевіримо кандидатів і приймемо рішення. Це конституційний обов'язок Сенату". Габбард має затвердити більшість зі 100 членів Сенату США, де вона може зіткнутися зі спротивом. Переможець президентських виборів у США продовжує епатувати світ своїми призначенцями так завзято, що виникає підозра, чи не гра це на публіку. Чим ще здивував Америку і світ Дональд Трамп, - з'ясовувала Gаzеtа.uа.

Політолог Володимир Фесенко закликає не сприймати перші призначення Дональда Трампа як антиукраїнські. Наприклад, деякі його висуванці — держсекретар Марко Рубіо — у Росії вважаються русофобами…

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 15 листопада.Росія просувається в Україні на тлі розмов про переговориФото: Генштаб ЗСУНарощування російських військ на південному сході України відбувається на тлі невизначеності щодо того, як президентство Трампа вплине на війну, пише Тhе Wаshіgtоn Роst.У той час, як російські війська продовжують невпинне просування до вузла постачання Покровська, на південному сході Запорізької області майже розпочався новий наступ, який, як повідомили цього тижня українські військові, означатиме значну ескалацію вздовж фронту.WР підкреслює, що це нарощування російських військ на південному сході України відбувається на тлі невизначеності щодо того, як президентство Трампа вплине на війну і чи вдасться підштовхнути обидві сторони сісти за стіл переговорів. Новообраний президент Дональд Трамп вже давно заявляє, що покладе швидкий кінець війні, і дехто в Україні побоюється, що це означатиме капітуляцію Києва перед Росією.А минулого тижня Трамп розмовляв телефоном з Путіним і закликав його не ескалувати війну, хоча Кремль заперечує, що ця розмова відбулася. Однак за тиждень, що минув, російські війська подвоїли свої зусилля на кількох фронтах.Підбадьорені прибуттям північнокорейських військ, вони розпочали масштабний наступ в останні дні в Курській області Росії, а також намагаються оточити Курахове, що може прокласти шлях до неминучого штурму Покровська – давньої російської цілі, яка вже зазнає регулярних атак.Цього тижня вони також розпочали масштабний наступ на Куп'янськ. У середу Генеральний штаб України повідомив, що російські штурмові війська, одягнені у форму, схожу на українську, атакували українські позиції на Куп'янському напрямку за допомогою танків та іншої бронетехніки.Росія продовжує також свої ракетні удари та атаки дронами. Поновлення російського наступу, навіть попри те, що перемога Трампа стимулювала розмови про повернення до переговорів, змушує українських солдатів не очікувати послаблення натиску.Командир одного з батальйонів 31-ї бригади 22-річний Роман говорить, що Росія розпочинає наступ з багатьох напрямків, тому що Путін знає, що можуть відбутися переговори, і "в результаті він матиме набагато більше важелів впливу, контролюючи всю цю територію".Однак, за його словами, боротьба буде нелегкою для росіян, адже ця територія набагато краще підготована до наступу, ніж у східній частині Донецької області."На цій ділянці значно більше укріплень, – пояснює військовий. – Друга лінія оборони практично тягнеться вздовж усієї лінії фронту, до того ж вона постійно розбудовується".Про підготовку масштабного наступу росіян на Запорізькому напрямку говорить офіцер 128-ї бригади Ярослав Галас. Тому українські війська намагаються використати час перед будь-яким великим наступом, щоб встановити більше мін і побудувати нові укріплення."Головною ознакою є явне нарощування російських сил у цьому районі. Додаткові підрозділи розгортають не лише на другій чи третій лінії, але й на передовій, – відзначає він. – Наші піхотні підрозділи спостерігають за цим і розуміють, що росіяни готуються до чогось значного".Європа занепокоєна новими призначеннями ТрампаДональд Трамп і Тулсі Габбард, Фото: gеttyіmаgеsУ той час, як деякі дипломати ЄС позитивно оцінюють китайського яструба Марко Рубіо, роль Тулсі Габбард у розвідці викликає все більше занепокоєння, повідомляє Роlіtісо.Спочатку європейські дипломати навіть відчули певне полегшення щодо складу нового кабінету новообраного президента США Дональда Трампа, коли він обрав республіканця зі штату Флорида Марко Рубіо на посаду головного американського дипломата.Проте, зауважує Роlіtісо, це тривало недовго. Подальший вибір Трампа – призначення маловідомого ведучого Fох Nеws Піта Геґсета на посаду міністра оборони і Тулсі Габбард на посаду директорки національної розвідки – посилив побоювання, що Європі, можливо, доведеться готуватися до найгіршого і бути готовою діяти без свого традиційного союзника НАТО у світі, що розривається від стратегічних гарячих точок.Власне саме колишня конгресвумен Габбард, яка відома своїми конспірологічними теоріями, зустрічами з сирійським лідером Башаром Асадом і обіймами з Путіним, була сприйнята як особливо приголомшливий вибір."Час європейської стриманості і надії на те, що США нас захистять, закінчився", – сказала німкеня Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн, яка очолює підкомітет з питань безпеки і оборони Європейського парламенту.А колишній посол Польщі у Вашингтоні Марек Магеровський назвав це призначення "дуже тривожним сигналом".Коли на початку тижня ім'я Рубіо вперше з'явилося в переліку кандидатів на посаду держсекретаря Трампа, перша реакція була обережно-оптимістичною: дипломати, експерти та чиновники в Європі, Великій Британії та Ізраїлі відзначали, що він є досвідченим зовнішньополітичним діячем, який підтримує НАТО, жорстко ставиться до Ірану і прагне захистити Тайвань від будь-якого китайського вторгнення.  Колишній "зелений берет" Майк Волтц, обраний на посаду радника з національної безпеки, також вважався безпечним вибором."Вони трохи менш жахливі, ніж інші", – зазначав на це європейський дипломат у Вашингтоні, який говорив на умовах анонімності.Але після того, як Трамп призначив Габбард і Геґсета, ситуація стала більш неоднозначною."Я не впевнений, що на основі кадрових призначень можна робити якісь розумні прогнози щодо напряму діяльності цієї адміністрації", – сказав інший європейський дипломат.Водночас за останні місяці Рубіо і Вальс значно змінили свою позицію щодо України, щоб бути ближчими до закликів Трампа до мирної угоди, а сенатор від Флориди проголосував проти великого пакету допомоги Києву на початку цього року. З огляду на ризик бульдозерної зовнішньої політики Трампа, третій дипломат ЄС сказав, що блок повинен бути готовим нести більший тягар щодо України."Ми знаємо з першої ітерації президентства Трампа, наскільки непередбачуваною може бути його політика, – сказав дипломат. – Навіть, якщо ці два джентльмени [Рубіо і Вальс] займуть поміркованішу позицію до України, це не звільняє ЄС від обов'язку готуватися робити більше".Один із представників розвідки, який говорив на умовах анонімності, намагався надати Габбард позитивного забарвлення, заявивши, що її робота полягатиме "лише в підготовці інформації для Білого дому" і не буде пов'язана з реальною політикою. Він також намагався применшити її попередні прокремлівські коментарі. "Все, що я можу сказати, це те, що людина, яка робить заяви, які не є проукраїнськими, не завжди працює за російські гроші. Вона просто може мати інший погляд на речі", – додав він.Аналітики поділяють думку, що Рубіо і Волтц посилять тиск на Європу з метою збільшення витрат на оборону, але в кінцевому підсумку збережуть попередні зобов'язання Вашингтона щодо України і Тайваню.  Натомість щодо Габбард оптимізму набагато менше."Це дуже серйозно і погано, – написав в Х старший радник з питань Європи в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Франсуа Гейсбур. – Я сподіваюся, що Сенат заблокує її затвердження – але я не очікую, що це станеться".Джон Болтон, який обіймав посаду радника Трампа з національної безпеки з квітня 2018 року по вересень 2019 року попередив, що зовнішньополітична позиція новообраного президента, ймовірно, буде набагато радикальнішою під час його другого терміну: "Шанси на те, що він буде дотримуватися своєї зовнішньої політики, дуже малі".

Забезпечимо мир через силу: Рубіо про своє призначення та плани на посаді держсекретаря СШАСенатор від Флориди Марко Рубіо призначений новим держсекретарем США за рішенням Дональда Трампа. Рубіо пообіцяв забезпечити "мир через силу" та ставити інтереси американців понад усе.

Про це Сибіга написав у соцмережі Х."Вітаю Марко Рубіо з його висуненням на посаду 72-го держсекретаря США. Я з нетерпінням чекаю на спільну роботу, поглиблення взаємовигідного стратегічного партнерства між Україною та США та просування миру через силу в Україні та в усьому світі", - написав Сибіга.Читайте також. Кадрові призначення Трампа: хто працюватиме в адміністрації нового президента СШАРаніше Сибіга після перемоги Дональда Трампа виборах заявив, що президент Володимир Зеленський та обраний президент США "ведуть тривалий, конструктивний та орієнтований на результат діалог".13 листопада під час візиту до Бельгії Сибіга зустрівся з чинним держсекретарем США Ентоні Блінкеном і обговорив із ним подальшу військову допомогу США Україні.

Обраний президент США Дональд Трамп заявив 13 листопада, що висуває сенатора-республіканця Марко Рубіо на посаду державного секретаря

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга привітав висунення сенатора Марко Рубіо на посаду державного секретаря США.

Міністр закордонних справ України звернувся до сенатора Марко Рубіо, який є кандидатом на посаду державного секретаря США. Андрій Сибіга закликав підтримувати принцип США "мир через силу" в Україні. Тhе роst Очікуємо, що США підтримуватимуть просування “миру через силу” в Україні, — Сибіга fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

За словами Марко Рубіо, він пишається довірою, яку йому висловив Трамп