Search trend "Перші дні"

Жива новорічна ялинка залишатиметься свіжою та довше тішитиме своїм ароматом, якщо застосувати простий і перевірений лайфхак. Для цього недостатньо буде просто поставити ялинку у воду, пише Gаzеtа.uа. Хвоя не обсипатиметься, а ялинка залишатиметься зеленою і ароматною довше, якщо у воду для поливу додати дві прості кухонні складові: цукор і сіль. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що зробити, щоб ялинка не осипалась: секрети догляду від британського садівника Справа в тому, що цукор забезпечує живлення дереву, а сіль абсорбує зайву вологу, допомагаючи утримувати голки. Для приготування цього розчину знадобиться літр води, дві столові ложки цукру та дві столові ложки солі. Це не завдасть дереву шкоди. Натомість продовжить його "життя". Окрім того, до суміші додатково можна додати таблетку аспірину. Це допоможе запобігти розмноженню бактерій. Щоб ялинка залишалася свіжою, важливо також регулярно змінювати воду, адже дерево може споживати до літра рідини щодня. Зазвичай перед святами діють спеціальні ярмарки, де можна придбати живу новорічну ялинку. Щоб вона довго стояла та не обсипалася у перші ж дні, а також тішила приємним запахом хвої, потрібно знати, як правильно обрати ялинку. Важливо, щоб на ялинці було маркування. Це означає, що вона сертифікована. Адже нелегальна вирубка дерев завдає значної шкоди довкіллю.

Мобільні аптеки розширюють географію присутності – охоплюють усе більше громад КиївщиниУ Миронівській громаді Київщини запрацювали мобільні аптечні пункти для сіл без стаціонарних аптек. Проєкт реалізують БФ "МХП-Громаді" та ДП "Укрвакцина", за перші три дні послугами скористалися 120 людей з 10 сіл.

Колишня українська біатлоністка Ніна Лемеш після завершення спортивної кар'єри продовжувала підтримувати себе у формі. Все змінилося через початок повномасштабної війни. Повний текст новини

Про це пише Wеlt.За словами Шмигаля, уряд "абсолютно зацікавлений у поверненні в нашу країну всіх українців, які втекли в перші дні війни або після неї"."Ми домовилися з німецькою стороною та нашим новим міністром національної єдності працювати разом і знаходити рішення, як ми можемо повернути всіх українців якомога швидше", - наголосив прем'єр.Читайте також: Німеччина. Як живе табір з українськими біженцямиЗа вересень цього року в Німеччині працевлаштувалися, пройшли навчання або стали самозайнятими вдвічі більше українських біженців, ніж за аналогічний час торік. 

Армія Ізраїлю ліквідувала двох командирів ХАМАС, які керували нападом на країну із Сектору Гази 7 жовтня 2023 року. Ізраїльські військові у районі Джабалії авіаударом ліквідували терориста Салаха Дахама - керівника підрозділу парапланеристів ХАМАСу, повідомляє ЦАХАЛ. "7 жовтня Дахам керував повітряним проникненням бойовиків у населені пункти на півдні Ізраїлю, що було ключовим елементом кривавих нападів ХАМАСу на цивільне населення. Військові завдали удару та ліквідували також терориста Фехмі Салмі, командира роти "Нухба" в батальйоні ХАМАС "Зейту", який діяв під час удару з будівлі, що раніше слугувала школою "Аль-Фалах", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ізраїльська армія підбила підсумки війни із Хезболлою 7 жовтня торік Салмі зі своїм взводом очолив атаку на заставу ЦАХАЛу "Пага" на кордоні з Сектором Гази на півдні Ізраїлю, коли було вбито 14 ізраїльських солдатів. Під час війни Салмі очолював численні атаки на ЦАХАЛ. Раніше армія Ізраїлю завдала авіаційних ударів по Хезболлі. Ліквідовано керівника розвідувального підрозділу угруповання Махмуда Мохаммеда Шахіна. Терористи палестинського руху ХАМАС вторглися в Ізраїль з території Сектора Гази 7 жовтня 2023 року. У перші дні бойових дій ісламісти вбили 1200 ізраїльтян й іноземців, а також захопили близько 250 заручників, яких вивезли і досі утримують в Секторі Гази.

Навіть у найважчі часи жива ялинка створює новорічний настрій в помешканні. Вибір їх зараз дуже великий. Зазвичай перед святами діють спеціальні ярмарки, де можна придбати живу новорічну ялинку. Щоб вона довго стояла та не обсипалася у перші ж дні, а також тішила приємним запахом хвої, потрібно знати, як правильно обрати ялинку, пише Gаzеtа.uа. Ялинку краще купувати раніше, адже чим ближче до Нового року, тим більший ризик того, що вибір буде небагатим. Перед придбанням ялинки потрібно виміряти приміщення, де вона стоятиме. Увагу слід звернути на висоту дерева та діаметр крони. Важливо, щоб на ялинці було маркування. Це означає, що вона сертифікована. Адже нелегальна вирубка дерев завдає значної шкоди довкіллю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новорічні ялинки у різних країнах: дивіться добірку найкрасивіших Обираючи новорічну ялинку, потрібно звернути увагу на колір хвої. Нещодавно зрубане дерево матиме яскраво-зелену хвою. Деякі відмінності можуть бути, враховуючи породу дерева. Але відтінок завжди має бути насиченим. Слід уникати ялинок, що мають бурі чи жовті гілки. Це означає, що дерево зрубали давно, тому гілки відразу почнуть осипатися. Важливо обрати таку ялинку, щоб її гілки не осипалися якнайдовше. Для цього варто легенько постукати стовбуром об землю. Якщо дерево свіже, гілки осипатися не будуть. Можна також взяти кілька голок і потерти їх між пальцями. Якщо залишається стійкий аромат смоли, то дерево зрізане недавно. Свіжа новорічна ялинка має бути еластичною. Якщо зігнути гілку й відпустити її, вона відразу випрямиться. Варто також уважно придивитися до стовбура дерева. На ньому не повинно бути жодних тріщин. Ялинка вважається якісною, якщо стовбур рівний та прямий. Наявність ободка на зрізі вказує на те, що дерево зрубали давно. Транспортувати ялинку потрібно максимально акуратно. Краще зв'язати її мотузками та накрити тканиною. Тоді дерево легше донести додому. Якщо користуєтесь авто, її краще перевозити на даху автомобіля. Не варто ялинку відразу заносити у тепле приміщення, адже через перепад температур гілки почнуть відразу обсипатися. На якийсь час дерево слід залишити в під'їзді або коридорі. Не слід ставити живу ялинку неподалік каміна, батареї чи біля іншого джерела тепла. Інакше хвоя швидко осиплеться. Варто кілька сантиметрів нижньої частини стовбура очистити від кори. Ялинку краще помістити в ємність з вологим піском і поливати її час від часу. За таких умов ялинка простоїть значно довше. Здивувати своїх гостей і прикрасити дім до свят незвичайно можна, обравши замість традиційної штучної чи живої ялинки альтернативну хвойну рослину. Вона виглядає стильно, довговічна і не потребує складного догляду. Йдеться про араукарію. Вона може рости у вас не один рік.

В перші дні Нового 2025 року гурт &quоt;Друга Ріка&quоt;, на музиці якого за 28 років виросло ціле покоління, зіграє два концерти зі спеціальною програмою &quоt;25 у 25&quоt;

Заступниця міністра оборони США попередила Китай щодо агресії проти Тайваню

Володимир Остапчук та його дружина стали батьками. Катерина Полтавська ділиться першими фото первістка та розповідає про перші дні батьківства. Повний текст новини

Дружина Володимира Остапчука вперше поділилася враженнями після народження сина Тимофія, розповіла про пологи та свої маленькі радощі.

Коаліція Північно-Балтійської вісімки (NВ8) збільшує допомогу Україні. На часі - створення спільних підприємств, використання фондів НАТО та релокація українських заводів у безпечні райони Польщі. Від початку повномасштабного вторгнення країни NВ8 - Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Швеція, Фінляндія - стали лідерами у наданні допомоги Україні. Данія виділила допомоги на 7 млрд, Норвегія - 4,7 млрд, Швеція 4,1 млрд, Фінляндія - 2,3 млрд. Естонія з початку вторгнення передала Україні допомогу, що становить 1,4% її ВВП, Латвія 1%. Польща, яка нещодавно приєдналася до цієї групи, надала допомогу Україні на рівні 4,9% свого ВВП. І ця допомога тільки посилюється. Данія виділить $180 млн на виробництво зброї для України, Литва профінансує виробництво далекобійних дронів "Паляниця": уже виділено перші $10 млн. Швеція у 2025-26 роках надасть Україні понад $2 млрд, а також профінансує виробництво ракет далекої дальності. Норвегія збільшить свій бюджет допомоги Україні вдвічі: з $1,5 до $3 млрд. Данія виділить $180 млн на виробництво зброї для України 28 листопада прем'єр Норвегії Гар Стьоре на спільній пресконференції з польським прем'єром Дональдом Туском заявив про забезпечення захисту логістичних центрів у Польщі, через які надходить зброя до України. А вже 2 грудня міністр оборони Норвегії Грам оголосив, що країна відправляє до Польщі винищувачі F-35, ракетні комплекси NАSАМS та 100 військовослужбовців. Вони захищатимуть базу та летовище Жешув-Ясьонка, через яке надходить 90% військової допомоги до України. "Дуже важливо, що до Північно-Балтійської ініціативи приєдналася Польща. Старі формати, такі як Вишеградська четвірка, в яких Варшава раніше відігравала активну роль, нині виявилися недієздатними. Саме в північному форматі зусилля Польщі щодо допомоги Україні будуть найбільш ефективними", - зазначає народний депутат, співголова групи з міжпарламентських зв"язків з республікою Польща Микола Княжицький. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Європа має взяти більше відповідальності за свою безпеку, не боятися ескалації і запросити Україну в НАТО" - Микола Княжицький на форумі Vіа Саrраtіа На зустрічі вісімки, яка відбулася після удару російської ракети "Орєшнік" по Дніпру, прем'єр Польщі Дональд Туск заявив, що шантаж не залякає партнерів: "Якби Україна злякалась погроз, російські війська б уже давно були на кордоні Польщі або біля кордону Фінляндії чи Норвегії. Нас не злякають такі погрози, ми будемо підтримувати Україну доти, доки вона цього потребуватиме, доки їй буде потрібна наша допомога в цьому протистоянні". Це унікальний шанс для колаборації українського та польського військово-промислових комплексів Польська армія також готується до можливої війни з Росією: протягом наступних 10 років вони планують інвестувати в оборону понад $100 млрд. "Це унікальний шанс для колаборації українського та польського військово-промислових комплексів, який відкриває перспективи для обох країн. Настав час змінювати формат нашої співпраці: нам потрібні спільні підприємства, використання фондів НАТО та релокація українських заводів у безпечні райони Польщі", - вважає народний депутат Микола Княжицький. Наші підприємства вже виробляють спільно з поляками бронетехніку, системи зв'язку та управління, керовані боєприпаси, безпілотники. "Ми зустрічаємо абсолютно дружнє ставлення до нас і, власне, сподіваємося, що виробництво, яке ми вже розгортаємо в Польщі, стане потужним найближчим часом і буде, скажімо так, надавати нам впевненість у завтрашньому дні. Ми граємо в довгу і думаємо про перспективи на 10-20 років наперед, розуміючи, що конфлікт не закінчиться навіть з закінченням гарячої фази війни", - прокоментував Артем В'юнник, керівник науково-виробничого підприємства "Атлон-Авіа", на Форумі Vіа Саrраtіа, який відбувся у Києві в листопаді. Подібна оборонна співпраця розгортається і з іншими північними країнами. Наприклад, Данія стала першою країною, яка оплачуватиме виробництво озброєння для України зі свого бюджету. Як заявили в Копенгагені, для цієї зброї не буде жодних червоних ліній вона битиме туди, куди вирішить командування ЗСУ. Ця ініціатива отримала підтримку в Євросоюзі: окрім 180 млн, які виділила сама Данія, ЄС передасть їй ще 400 млн з заморожених російських активів. Швейцарці так і не зняли заборону на продаж Україні озброєння Активізація допомоги від північно-європейських відбувається на тлі того, що Швейцарія позбавила ліцензії найбільшу польську компанію з торгівлі зброєю через імпорт в Україну 645 тисяч патронів малого калібру. "Швейцарці так і не зняли заборону на продаж Україні озброєння, водночас їхні деталі досі використовують при виробництві ракет "Кинджал". Ця історія могла б увійти до підручників як класика подвійних стандартів, але це і політичний сигнал для України: співпрацю потрібно вибудовувати з тими, хто сам може стати наступною жертвою імперських амбіцій Росії. Такі країни найкраще розуміють наші потреби та загрози", - резюмує Микола Княжицький. Європейський Союз передав Україні обіцяний мільйон боєприпасів, але цього недостатньо. Зараз Україна перебуває в найскладнішій ситуації з весни 2022 року. Про це зазначив голова європейської дипломатії Жозеп Боррель у своїй колонці на сайті ЄС після візиту до України.

За кілька тижнів до наступу сирійських повстанців диктатор Башар Асад відкинув кілька нових пропозицій з боку світових держав, які могли б допомогти убезпечити його правління. Про це пише Тhе Wаshіngtоn Роst, посилаючись на слова сирійського дипломата Бассама Барабанді, який втік у перші дні повстання.

Настали перші зимові дні, а разом з ними розпочалися довгоочікувані події у Wоrld оf Таnks. Новорічний наступ 2025 – це новий сезон традиційної святкової феєрії, яка триватиме до 13 січня, обіцяє насичений екшн, фантастичні подарунки та цінні ігрові нагороди. До того ж цього разу у грі буде неймовірний зірковий гість – всесвітньо відомий актор Джейсон […] Роst У Wоrld оf Таnks стартував Новорічний наступ 2025 з Джейсоном Стейтемом аt Rооt-Nаtіоn.соm.

Водночас саме Швейцарія посідає перше місце в Європі за кількістю компонентів, які знаходять в російській зброї. Зокрема, їхні деталі досі використовують при виробництві ракет “Кинджал”. Ця історія могла б увійти до підручників як класика подвійних стандартів, але це і політичний сигнал для України. Співпрацю потрібно вибудовувати з тими, хто сам може стати наступною жертвою імперських амбіцій Росії. Такі країни найкраще розуміють наші потреби та загрози.Саме тому нещодавно до союзу восьми північних і балтійських країн приєдналася Польща.Коаліція Північно-Балтійської вісімки (NВ8) - це Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Швеція, Фінляндія. Ці країни з перших днів вторгнення стали лідерами у наданні допомоги Україні.Естонія з початку вторгнення передала Україні допомогу, що становить 1,4% її ВВП, а Латвія – 1%;Польща, яка нещодавно приєдналася до цієї групи, надала допомогу Україні на рівні 4,9% свого ВВП;Данія виділила допомоги на 7 мільярдів євро, Норвегія - 4,7 млрд, Швеція 4,1 млрд, Фінляндія - 2,3 млрд. І ця допомога тільки посилюється: Данія виділить 180 мільйонів доларів на виробництво зброї для України; Литва профінансує виробництво далекобійних дронів “Паляниця”, уже виділено перші $10 млн; Швеція у 2025/26 роках надасть Україні понад 2 мільярди доларів, а також профінансує виробництво ракет далекої дальності. Норвегія збільшить свій бюджет допомоги Україні вдвічі: з півтора до трьох мільярдів доларів. Норвегія заслуговує особливої уваги завдяки своїм ресурсам, які виходять далеко за межі фінансових доходів від нафти. Норвезька влада вже пообіцяла забезпечити захист логістичних центрів у Польщі, через які надходить зброя до України. 28 листопада прем’єр Норвегії Гар Стьоре заявив про це на спільній пресконференції з Туском. А вже 2 грудня міністр оборони Норвегії Грам оголосив, що країна відправляє до Польщі винищувачі F-35, ракетні комплекси NАSАМS та 100 військовослужбовців. Вони захищатимуть базу та летовище Жешув-Ясьонка, через яке надходить 90% військової допомоги до України.Дуже важливо, що до Північно-Балтійської ініціативи приєдналася Польща. Старі формати, такі як Вишеградська четвірка, в яких Варшава раніше відігравала активну роль, нині виявилися недієздатними. Саме в північному форматі зусилля Польщі щодо допомоги Україні будуть найбільш ефективними. На зустрічі вісімки, яка відбулася після удару російської ракети "Орєшнік" по Дніпру, Дональд Туск заявив, що такий шантаж не залякає партнерів: “Якби Україна злякалась погроз, російські війська б уже давно були на кордоні Польщі або біля кордону Фінляндії чи Норвегії. Нас не злякають такі погрози, ми будемо підтримувати Україну доти, доки вона цього потребуватиме, доки їй буде потрібна наша допомога в цьому протистоянні”.  У нас не завжди прості стосунки з Польщею і нині знову спостерігається історичне загострення, спричинене виборами президента Польщі, які відбудуться в травні. Однак стратегічні інтереси двох країн залишаються незмінними й відповідають відомому імперативу: “Без вільної України немає вільної Польщі”.Саме тому Польща з перших днів вторгнення не лише прийняла мільйони біженців, а й передала всю свою совєцьку зброю, яка буквально з коліс поїхала на фронт і допомогла стримати окупантів."Польща нам передала в межах трьохсот танків. Якщо зважати на те, що загалом нам всі європейські партнери передали шістсот танків, то 300 танків з Польщі - це танки Т72, танк Тварди, танки Леопарад, це танки 200, це вкрай значна кількість", -  коментує Сергій Згурець — один із найкращих військових експертів України, аналітик Консорціуму оборонної інформації, який об’єднує дослідників, що працюють для нашої перемоги. У цьому проєкті я є модератором.Ми прагнемо не лише підсумувати успіхи оборонної співпраці Польщі та України в минулому, але й визначити перспективні напрями на майбутнє. Саме з цією метою в рамках цьогорічного Форуму Vіа Саrраtіа було проведено спеціальну панель за участі польських політиків та аналітиків."Якщо говоримо про танки, то з одного боку, є можливість модернізації, бо Україна отримала від  Польщі 250 танків ще радянського зразка, які можна модернізувати. Можна ремонтувати в Польщі, якщо йдеться про, наприклад, безпілотники. Знаємо, що вони дуже важливі зараз у війні, яку веде Україна", - розповів Даріуш Матерняк, керівник Центру досліджень "Польща-Україна".Польща передавала Україні не лише танки, але й БМП "Росомахи" та САУ "Краб". Однак запаси такої зброї поступово вичерпуються, а польська армія також готується до можливої війни з Росією. Настав час змінювати формат нашої співпраці.Нам потрібні спільні підприємства, використання фондів НАТО та релокація українських заводів у безпечні райони Польщі. Про це також говорили на Vіа Саrраtіа. "У нас є спільні проєкти, є спільні підприємства, що виготовляють зброю, яка йде на поле бою і модернізується з урахуванням досвіду бойових дій. Це і бронетехніка, зокрема машини Сцила, які виготовляються на підприємстві в Польщі. Також безпілотники від компанії Електронікс  - це вражаючі боєприпаси які знищують противника ударними отужностями. Також розвідувальні комплекси, які ми закуповуємо у Польщі", - коментує Сергій Згурець.Польща розпочала масштабну модернізацію своєї армії, прагнучи зробити її однією з найсильніших у Європі. Протягом наступних десяти років вони планують інвестувати в це понад 100 мільярдів доларів.  І це унікальний шанс для колаборації українського та польського військово-промислових комплексів, який відкриває перспективи для обох країн. Деякі українські проєкти вже успішно працюють у Польщі. Тамтешній уряд спростив доступ до земельних ділянок та комунікацій для стратегічних підприємств з України. Один із таких виробників взяв участь у Форумі Vіа Саrраtіа. "Ми зустрічаємо абсолютно дружнє ставлення до нас і, власне, сподіваємося, що виробництво, яке ми вже розгортаємо в Польщі, стане потужним найближчим часом і буде, скажімо так, надавати нам баланс і впевненість у завтрашньому дні, плюс ми граємо в довгу і думаємо про перспективи на 10-20 років наперед. Розуміємо, що конфлікт цей не закінчиться навіть із закінченням гарячої фази війни", - розповів Артем В"юнник, керівник науково-виробничого підприємства "Атлон-Авіа".Наші підприємства вже виробляють спільно з поляками бронетехніку, системи зв’язку та управління, керовані боєприпаси, безпілотники. Польська техніка в бойових умовах проходить випробування, а отже різко підвищує свою конкурентність на світових ринках. Натомість Україна, крім захищених від ракетних атак підприємств, отримає доступ до продукції польських хімічних заводів. Мова про дефіцитний для нас порох і тротил. "У польській армії є міномет РАК, який стріляє керованими мінами. Розробником цих керованих мін є київське підприємство КБ Луч.  Є протитанкові комплекси під назвою "Пірат", які так називають в Польщі. Цей "Пірат" так само зроблений на основі  українського протитанкового комплексу "Корсар", в якому польська сторона ставить свою головку самонаведення", - розповідає Згурець.Подібна оборонна співпраця розгортається і з іншими північними країнами. Наприклад, Данія стала першою країною, яка оплачуватиме виробництво озброєння для України зі свого бюджету. Як заявили в Копенгагені, для цієї зброї не буде жодних червоних ліній — вона битиме туди, куди вирішить командування ЗСУ. Ця ініціатива отримала підтримку в Євросоюзі. Окрім 180 мільйонів євро, які виділила сама Данія, ЄС передасть їй ще 400 мільйонів євро з заморожених російських активів.Коли Дональд Трамп переміг, дехто в Україні впав у відчай: без допомоги США ми програємо війну. Але я одразу сказав: по-перше, ніхто не стверджував, що США повністю припинять підтримку. По-друге, я спрогнозував активізацію Європи у цьому питанні.Я залишаюся при своїй думці, і останні ініціативи Північно-Балтійської вісімки лише підтверджують її правильність.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок. 

Організатор – товариство "Знание", саме так, без перекладу. У цій новині від Центру національного спротиву нема нічого нового для тих, кому не пощастило народитися і частину зрілого життя прожити в СРСР. Але коли йдеться про російські практики, завжди є нюанси. Та почнемо від джерел. Структура під назвою "Всесоюзное общество "Знание" створено 1947 року в Москві як просвітницька організація. Хоча насправді там працювали підготовані пропагандисти. Філії "Знания" існували по всьому Радянському Союзу і, якщо мене не зраджує пам'ять, назва не перекладалася мовою "союзних республік", в тому числі – українською, навіть із суто формальних міркувань. Лектори "Знания" отримували за свої виступи чималі гроші, причому – на додаток до офіційної платні. Десь так, як отримували артисти за вихід на сцену, залежно від вислуги та кваліфікації. Крім роздумів про "тлетворное влияние Запада" лектори також чимало уваги приділяли антирелігійній пропаганді. Знаю це з перших вуст. Кілька моїх знайомих свого часу або самі читали такі лекції, їздячи у відрядження від Бреста до Владивостока, або займалися виданням відповідної літератури. До речі, дуже популярної. Брошури від "Знания" можна було передплачувати, що наша родина й робила, щиро сприймаючи їх за науково-популярні. А тепер увага: лектори "Знания" часто виступали в кінотеатрах, а особливо – в містечкових та сільських клубах перед вечірніми сеансами. Зокрема, у нас в Ніжині працював Клуб залізничників, доволі популярне, як кажуть – намолене місце на районі. Там регулярно показували популярні фільми, і особливо популярними були французькі комедії. Нерідко траплялися випадки, коли не вистачало квитків. І ось у таких клубах лектори "Знания" паслися. Розповідаючи, як зараз пам'ятаю, про те, що американці готують для нас сексуальну бомбу під виглядом свого кіно.Читайте також: Заробляти в Росії чи не заробляти в Україні: сьогодні в митців такого вибору вже немаєНавряд когось здивує, що після розвалу СРСР утворена на його уламках РФ націоналізувала все майно, а головне – кошти "Знания". І так само не дивина, що антизахідна риторика в Росії стала в 1990-ті вкрай непопулярною. Тож організація поступово банкрутувала, ухвалили рішення про її ліквідацію. Аж раптом після анексії Росією українського Криму та початку окупації Донбасу централізована пропагандистська структура знову стала потрібною. Так, уже 2016 року на читання лекцій про шкідливість "кольорових революцій", підступні плани американців та "русский мир" пішла третина бюджету "Знания", і це гроші федерального бюджету РФ, тобто – державні. А від 2022 року, тобто, з початком масштабного вторгнення Росії в Україну, до наглядової ради "Знания" ввійшли Сергій Кирієнко, перший заступник голови адміністрації Путіна та відповідальний за розв'язання "українського питання" та на той час ексміністр культури РФ, уродженець Черкащини Володимир Мединський, відомий своїми ультраконсервативними поглядами та авторством фейкових історичних розвідок. По суті, він є одним із творців історії Росії, яку за поребриком називають єдино правильною, а в Україні – альтернативною реальній.  Офіційно нинішнє "Знание" відмежовується від попередника. Мовляв, вони не є пропагандистами, вони почали просвітницьку роботу з чистого аркуша. Але це все одно, що "Единая Россия" заявить про свою дистанційованість від Компартії, бо в Росії є окрема КПРФ, очолювана Геннадієм Зюгановим. Бо по суті російська влада ще за президентства Бориса Єльцина офіційно називала себе правонаступницею СРСР. Претендуючи відповідно на повернення як впливу Союзу на колишні "союзні республіки", так і – дуже бажано! – на європейські країни з колишнього соцтабору. Читайте також: Дозволити в Україні видання окремих російських авторів дорівнює розведенню тарганівТаким чином, перезапущене "Знание" активно реанімує радянсько-російські пропагандистські практики передусім на – тимчасово! – окупованих українських територіях. Лектори за сприяння молодіжної організації з красномовною для тих, хто пожив у Союзі, назвою "Молода гвардія" розповідають аудиторії про шкідливість усього західного. Передусім зосереджуються на тому, що свобода як головна ідеологічна та світоглядна цінність американського та європейського кіно – міф. Адже справжня свобода існує в Росії. Бо західний світ свободу насправді обмежує. Натомість російське розуміння свободи – роби, що хочеш, і тобі за це нічого не буде. Звісно, з обмовкою: треба вважати російську владу богообраною та не ставити під сумнів жодні її слова й діла. А що ж маємо насправді? В перші дні після вторгнення російських військ в Україну на початку березня 2022 року західні кіноматографісти покинули російський ринок. Вони добровільно пішли на збитки – відмова від контрактів, закриття офісів, звільнення співробітників. Але російські кінотеатри вже від травня того ж року показують вкрадені копії американських фільмів, а це — збитки для американської економіки. Можливо, є виправдання: крадуть саме для того, аби недружня Америка зазнала фінансових збитків? Подібні наміри не декларувалися. Зате є інший результат: у Росії сьогодні, як і раніше, кінотеатри заробляють на крадених американських фільмах. Як казав Леонід Кучма, це ж було вже. По завершенню Другої світової на екранах радянських кінотеатрів з'явилося так зване "трофейне" кіно. Замість титрів, де вказані творці, писалося: "Цей фільм узятий в якості трофею". По суті ж Червона Армія грабувала не лише населення так званих "звільнених", а по суті – окупованих територій. І за наказом із Кремля демонтували та вивозили в СРСР не лише цілі підприємства. Хто, де, коли і як знайшов першу фільмотеку, до якої входили "Тарзан", "Три мушкетери", "Багдадський злодій", "Серенада Сонячної долини" та інші голлівудські стрічки – невідомо. Нема інформації також про те, хто розпорядився пускати крадені фільми в прокат. Зате точно відомо, і досі живі очевидці: саме "трофеї", зразки шкідливої, чужинської культури робили прокатникам касу й підживлювали заразом російську економіку.Читайте також: Чому в Торонто так затято хочуть поширювати російську пропаганду Але нехай би все обмежилося крадіжкою того кіно, яке лектори "Знания" обзивають шкідливим. Від минулого року з'явилася інформація: росіяни вкрали та переозвучили популярний… український серіал "Спіймати Кайдаша". Тоді ж вкрали й теж переозвучили "Памфір"  та "Люксембург, Люксембург" - хіти локального українського кінопрокату. Здавалося б, ми їхні вороги. І не здається, а точно наші бюджети мікроскопічні порівняно з голлівудськими. Проте замість ігнорувати "неонацистсько-бандерівське", росіяни його системно крадуть та показують у себе на досить широку аудиторію. Справді, розумом зрозуміти Росію не виходить. Нехай в Україні є категорія громадян, які знаходять на піратських ресурсах пропагандистське "Слово пацана". Все одно наша офіційна політика, як і офіційна позиція – відмова від російського контенту як від ворожого. Зміст якого не відповідає ані українським, ані загалом цивілізаційним цінностям. Тобто, в нас не крадуть "Чебурашку", цьогорічний хіт російського прокату, і не показують у кінотеатрах легально. Натомість у Росії охоче крадуть та популяризують те, що вважають шкідливим. І на боротьбу з чим витрачають шалені державні кошти, зокрема, на оплату роботи лекторів "Знания". Пояснити це можна лише одним чином. Базові цінності Росії – брехати й красти. Тому лектори "Знания" брешуть. А інші діячі крадуть те, що оббріхують лектори. З метою заробити на поширенні краденого. Хтозна, раптом "Знание" своєю діяльністю підігріває інтерес до забороненого плоду. Підвищений інтерес – завжди капіталізація. Ось такий він, загадковий російський бізнес на пропаганді. Спеціально для Еспресо.Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Хоча той  проживав   у Римі й називав себе Діонісій Малий (бл. 475 — 550 рр. ), і невідомо яким було його скіфське ім’я. Правда, він помилився на чотири роки, але ж  не переписувати через таку дрібницю всю світову історію! Для Європи дуже важливо було мати не лише спільний простір, а й спільний час. Хоча православні ще дуже довго пручалися, не приймаючи нового літочислення,  а відтак   не могли йти в ногу з західною християнською цивілізацією. Наші літописи вели лік часу від сотворіння світу.Вклад ченців у розвиток сучасної західної цивілізації — неоціненний. Їхня самодисципліна, ритм життя  допомогли здолати хаос суспільного, економічного і повсякденного життя. Доба в монастирі була поділена на частини: молитви, праця, відпочинок. Щоби спростити собі життя, ченці використали дзвони, а оскільки вони були гучні, то їх чули й в селах, і в містах. Люди прокидались, рахували удари, і їм було так легше домовитись про зустріч чи спільну працю, вирушити у подорож. Фізична праця в монастирях  і ставлення до неї з повагою самих ченців змінила й мирян, підвищила соціальний статус селян, ремісників. Праця стала почесним обов’язком кожної людини дорослого віку.  При імператорі Карлові Великому, який накреслив перші контури європейської спільноти, було встановлено день відпочинку – неділю. Бог відпочивав на сьомий день і людина повинна відпочивати також. Виняток робили тільки у жнива для селян. Їм дозволяли працювати в полі. У ХХІ столітті все так само.Читайте також: Щось спокійне, але не заспокійливеУ Західній Вестфалії  цього року я бачила живу традицію Середньовіччя. Був серпень, неділя. До монастиря Мьоленбек, заснованому ще у 9 ст. від Різдва Христового, стікались  мандрівники з довколишніх міст, на автівках та роверах. Вони відвідували храм і гарно проводили час, втішаючись відпочинком на свіжому повітрі. Неподалік на лугах паслись коні, корови. Господарство в монастирі було просто зразкове, як і тисячу років тому. А на полях безупинно гуділи фермерські комбайни. Проте жодних робіт на будовах не велося. Мало хто знає, що ми живемо досі згідно з традицією християнства. Тому що вона раціональна. Якщо навіть Творець  стомився на сьомий день, то що вже казати про звичайних смертних. У нас в Галичині все так, як у далекій Вестфалії чи Баварії. Вдома у неділю —  тиша, активний відпочинок — на вулиці чи на природі. Мені й досі доводиться розповідати знайомим зі Сходу чи Центру України, що попри те, що я мешкаю в багатоквартирному будинку, маю стовідсоткову гарантію, що ніхто не порушить у неділю мій відпочинок: ні перфоратори, ні болгарки, ні завивання порохотяга чи пральної машини. І це не тому, що ми "побожні" (а значить темні й забобонні), просто шануємо право сусідів на тишу вихідного чи святкового дня.І  дбаємо про свій власний відпочинок.Читайте також: Гірський виноградДіонісій Малий, що повною мірою заслуговує на статус святого, створив сонячний календар. Правда, з початком Нового року довго не складалося. Логічніше було, аби Новий рік почався з Різдва Христового, бо це день, коли світловий день починає збільшуватися. Але були пропозиції прив’язати новоріччя до Благовіщення і навіть рухомого свята — Пасхи. Позаяк світські календарі почали з’являтися лише у 17 ст., то кожен день року був присвячений якомусь святому. І охрещуючи дитину, священник давав їй ім’я відповідного святого. Це було зручно, бо батьки пам’ятали, що Михайло вродився на Михайла, а Василь  — на Василя. Звісно, деякі святі мали незручні імена, і тоді  немовлят називали по-іншому, але пам’ятали, що дитина вродилась перед Спасом чи через три дні після Благовіщення, а при потребі священник міг зазирнути у Метричну книгу. З часом влада церкви слабшала, віра занепадала, монастирі зійшли нанівець, і  ми користуємось революційними здобутками християн, не пов’язуючи їх з християнством. Тому що так нам зручно, тому що це раціонально, а Діонісій Малий був чудовим математиком і астрономом. ... От тобі й дика Скіфія.Спеціально для Еспресо.Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Передумови для початку протестівФото: Gеtty ІmаgеsПерші цьогорічні протести викликали результати парламентських виборів у Грузії, які відбулися 26 жовтня 2024 року. Тоді, згідно з офіційним рішенням центрвиборчкому, начебто вкотре перемогла "Грузинська мрія" – правляча партія, орієнтована на Росію.Фактично одразу ж депутати "Мрії" проголосували за проведення 14 грудня так званих виборів президента. І вперше мав голосувати не народ, а виборча колегія. Згідно з Конституцією, до цього органу входять 300 осіб, серед яких 150 членів парламенту. До того ж обидва тури виборів, за потреби, мали б відбутися в той самий день.Тим часом інавгурація – вже 29 грудня. Проте опозиційні партії та коаліції, а також президентка Саломе Зурабішвілі не визнали підсумків парламентських виборів, тоді відбулися перші протести, де опозиція власне висувала вимогу провести повторні вибори із залученням європейської адміністрації.Подальші дії "Грузинської мрії" лише нарощували невдоволення та спротив людей тому, що відбувається. Наступним кроком проросійської партії було обрання кандидатом на пост президента колишнього футболіста без жодної освіти Михаїла Кавелашвілі, який все життя провів, виступаючи за різні футбольні клуби.Тим часом точкою неповернення для грузинів стало 28 листопада. Саме тоді "Мрія", зокрема знову переобраний її голова Іраклій Кобахідзе оголосив про зупинку переговорів щодо вступу до Європейського Союзу до кінця 2028 року. Натомість державні пропагандисти активно заговорили у медіа тезами про необхідність повернення до вивчення російської мови та культури.Це спричинило те, що тисячі людей у Грузії вийшли на центральні вулиці. Почалися масові протести"Ми обираємо європейський шлях": перебіг протестів у ГрузіїПротестувальники вийшли на площу перед будинком парламенту Грузії, а також заповнили проспект Руставелі. До них приєдналася і президентка Грузії Саломе Зурабішвілі. Сюди вийшли грузини дуже різного віку: від студентів до літніх людей. Проте це не завадило поліції та спецназу вже з перших днів застосовувати до протестувальників жорсткі методи розгону – побиття, водомети, сльозогінний газ. Дісталося одразу ж і представникам медіа, у ніч на 29 листопада постраждали понад 15 працівників різних ЗМІ. Зокрема, грузинське видання Рublіkа повідомило про побиття їхнього журналіста Александра Кешелашвілі, йому розбили ніс та вилучили техніку, а його колезі Міндії Габадзе розбили голову. Журналістів били, їм ламали техніку та всіляко перешкоджали роботі. Тоді ж силовики провели десятки жорстких затримань активістів, спецпризначенці переслідували людей та продовжували їх бити. Проспект Руставелі зачистили. Але в наступні дні ситуація повторювалася, люди продовжили виходити на вулиці: жорсткі затримання та новини про тяжкі травми не відлякали демонстрантів.У ніч на 30 листопада чотири гумові кулі влучили у фотографа Суспільного мовника Грузії Міріана Меладзе. За словами іншого фотографа, близько 2-3 години ночі поліція застосувала водомети проти журналістів, а коли кілька людей спробували втекти, то по них почали стріляти. До 2 грудня стало відомо про 224 затриманих за дрібне хуліганство, опір та непокору поліції. Серед них опинився, зокрема, один з лідерів опозиційної коаліції "За зміни" Зураб Джапарідзе, ще одного її лідера Ніко Гварамію суд залишив під арештом на 12 днів. Також двох протестувальників 2007 та 2003 року народження затримали за кримінальними звинуваченнями, які караються позбавленням волі на строк до 7 років.3 грудня у столиці Грузії та інших містах продовжились масштабні протести. У вищих навчальних закладах країни продовжила набирати обертів хвиля студентських протестів. Зокрема, у Батумському університеті мистецтв оголосили страйк: частина студентів відмовилась відвідувати лекції та приєдналась до акцій протесту. Викладачі підтримали їх.На спецназівські водомети, гумові кулі та газ протестувальники відповідають феєрверками."По всій Грузії люди повстають проти російського маріонеткового режиму. Від столиці до найменших міст – це рух, якого немає в нашій історії. Повідомлення чітке: Поверніть мені мій голос! Поверніть мені моє європейське майбутнє!", – прокоментувала продовження акцій протесту президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.Тим часом тривають затримання не лише під час самих протестів безпосередньо: до активістів та відомих людей Грузії, зокрема й акторів та письменників, приходять додому, проводять обшуки та затримують їх. Кількість затриманих зростає до понад 300. Людям погрожують та вимагають підписати неправдиві свідчення.Оглядачі подій вказують на реальну загрозу сповзання Грузії до моделі проросійської диктатури білоруського зразка. Поряд із тим стрімкий розвиток протестів та їхнє продовження попри всі умови сміливо можна порівнювати з Революцією Гідності в Україні 2013 року. Станом на 7 грудня біля будівлі грузинського парламенту у Тбілісі знову відбувся багатотисячний мітинг, для його розгону влада залучила спецпризначенців, які прибігли на місце поліції та знову поливали людей з водометів, використовували сльозогінний газ, а також стріляли гумовими кулями.  Окрім того, знову було чимало жорстких затримань. Як повідомляли місцеві видання, 19-річний хлопець був затриманий на очах матері, яка говорила, що він страждає на епілепсію, проте згодом його вдалося звільнити. Також серед затриманих була дівчина, яка до того встигла опинитися на десятках світлин міжнародних фотографів, коли одна вийшла та зупинилася перед рядами спецназівців.Ці затримання та жорсткі дії влади не зупинили боротьбу громадян Грузії за свої права та свободи, протести тривають і наростають. Тим часом правозахисники намагаються фіксувати докази порушень прав людей під час демонстрацій та знаходять способи визволяти затриманих.Відставка послів на знак протестуПершим про те, що залишає свою посаду на знак протесту через зрив грузинською владою євроінтеграції країни заявив посол Грузії в Болгарії Отар Бердзенішвілі. Він відзначив, що упродовж двох десятків років дипломатичної діяльності разом із колегами активно брав участь у процесі євроатлантичної та європейської інтеграції Грузії."Наші невтомні зусилля не повинні бути підірвані або скомпрометовані жодним чином", – написав Бердзенішвілі.Також у відставку на знак протесту подалися посли Грузії в Нідерландах і Чехії: Давид Соломонія і Тея Маісурадзе. Зокрема, Соломонія зауважив, що більша частина його перебування на дипломатичній службі Грузії була присвячена роботі над питаннями європейської інтеграції. Він також засудив насильство проти учасників мирних акцій протесту.Своєю чергою, посолка в Чехії наголосила, що залишається відданою майбутньому країни."Для мене було великою честю служити національним інтересам моєї країни протягом майже двох десятиліть, сприяючи її європейській та євроатлантичній інтеграції, захищаючи її суверенітет і територіальну цілісність", – написала Маісурадзе у соцмережі Х.Підтримка Грузії міжнародною спільнотоюЯк повідомив очільник МЗС Естонії Маргус Цахкна, Латвія, Литва та Естонія анонсували санкції проти тих, хто "придушував законні протести в Грузії". "Три країни Балтії спільно погодилися ввести національні санкції проти тих, хто придушував законні протести в Грузії. Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах", – зазначив він.Згодом очільник литовського МЗС Габріелюс Ландсбергіс опублікував перелік 11 представників грузинської влади, які потрапили під санкції. Серед них – засновник керівної "Грузинської мрії" Бідзіна Іванішвілі та міністр внутрішніх справ Вахтанг Гомелаурі. Підсанкційним особам заборонили вʼїзд у Литву.Президент України Володимир Зеленський 5 грудня також підписав указ про застосування санкцій проти чинної влади Грузії, зокрема проти засновника партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі та 19 його спільників, зокрема голови уряду Георгія Кобахідзе та мера Тбілісі Кахи Каладзе.За словами Зеленського, якщо вчасно не відреагувати або якщо відреагувати непринципово, то далі будуть втрачені десятиліття і країни, позбавлені свободи."Не можна втратити нікого в цьому регіоні: ані Грузію, ані Молдову, ані Україну. Разом треба захищатись проти Москви. Ми закликаємо Європу, Америку, всіх у світі діяти так само – діяти принципово", – додав український президент.Засудили насильство проти активістів у Грузії також сенатори США, Франція Польща та низка інших європейських країн.

Книга Тейлор Свіфт Еrаs Тоur Вооk бʼє рекорди з продажу. Тільки у перші три дні через мережу Таrgеt продали понад 814 тисяч примірників.

На календарі 6 грудня – День Збройних Сил України. Цього дня дякуємо усім нашим героям-воїнам, які щодня відважно боронять українську землю, відбивають атаки ворога та не дають отруйному «русскому миру» розповзатися нашою країною. Ви – гордість та опора, відвага та незламність. Ви та міць, завдяки якій Україна вистояла у перші дні вторгнення, коли ворог тиснув […]

Видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl повідомляє про перші перемовини представників українського президента Володимира Зеленського з командою новообраного президента США Дональда Трампа. Мова йде про візит до Сполучених Штатів очільника Офісу президента України Андрія Єрмака. Попри те, що із Єрмаком до США прибула група українських урядовців, видання говорить саме про його візит, як представника Зеленського, і нагадує, що перед зустріччю із командою Трампа Андрій Єрмак у Флориді зустрівся з очільницею трампівського апарату Сьюзан Вайлс.Зустріч у Вашингтоні з політиками та чиновниками, які, ймовірно, визначатимуть зовнішньополітичний курс Трампа, що пов'язаний з російсько-українською війною, була більш ніж представницькою. Єрмак говорив із відставним американським генералом Кітом Келлогом, який номінується Трампом на посаду представника президента США з російсько-українського врегулювання. У цій розмові також брав участь Майк Волтц, який Трампом бачиться, як його новий радник з питань національної безпеки. До розмови, що мені здається теж дуже цікавим, приєднався новообраний віцепрезидент США Джей Ді Венс, який також відзначився багатьма антиукраїнськими заявами.Однак все це був передвиборчий період, а зараз, я б сказав, така висока концентрація осіб, які претендують на власну роль в адміністрації Трампа з питань національної безпеки та із припинення російсько-української війни, свідчить про серйозну зацікавленість у таких контактах не тільки з боку Офісу українського президента, але й з боку оточення новообраного президента Сполучених Штатів.Що можна сказати за підсумками цих зустрічей принаймні так, як це можна зрозуміти з публікації у Тhе Wаll Strееt Jоurnаl та інших західних видань, які розповідають про цей візит? Почалася так звана гра у конструктивність. Тобто з боку Києва не висловлюється жодних сумнівів необхідності досягнення миру, але це має бути стабільний мир, але не якесь перемир'я, яке може призвести до нової війни. За великим рахунком, це відповідає інтересам адміністрації Трампа та нового американського президента. Бо якщо буде якесь перемир'я, яке під час його каденції знову перейде у велику війну, то це свідчитиме про нездатність Трампа як перемовника домовитися з приводу якихось конкретних питань.Кіт Келлог висловив підтримку ідеї подальшого постачання зброї Україні, яке зараз відбувається в останні тижні перебування при владі чинного президента США Джозефа Байдена. Келлог вважає, що посилення позиції України на фронті сприятиме посиленню позиції Трампа на перемовинах з Володимиром Путіним.Разом з цим підкреслюється, що ідея України відносно приєднання її до НАТО не зустріла розуміння у нового американського президента. Але це навряд чи можна назвати сенсацією, тому що раніше у планах Келлога та інших американських політиків з табору Дональда Трампа взагалі висловлювалися ідеї запропонувати Росії замороження євроатлантичної інтеграції України в обмін на припинення війни.Здається, що у Вашингтоні досі багато хто щиро вважає, що саме євроатлантична інтеграція України стала приводом для путінського нападу, а не навпаки. Сама ідея того, що Путін не зможе окупувати Україну в разі її вступу до НАТО, і примушує російського диктатора так вперто виступати проти можливості євроатлантичної інтеграції України. Але у будь-якому разі питання навіть не в тому, що таке ставлення з боку представників адміністрації Дональда Трампа є великою сенсацією, а у тому, що євроатлантична інтеграція України не викликала великого захоплення й у чинної адміністрації Джозефа Байдена.Хоча б тому, що у США насправді немає великих можливостей досягти консенсусу серед союзників з приводу євроатлантичної інтеграції України. А ідея про те, що Сполучені Штати можуть просто примусити всі країни НАТО погодитися з їхньою думкою, якщо вони проявлять політичну волю, — черговий міф, якій не враховує того, як ухвалюється рішення у демократичному світі.Звичайно, у Вашингтона є серйозні важелі впливу на союзників, але це неважливо, коли певні уряди вважають, що в разі вступу України до НАТО їм загрожує ядерний конфлікт з Російською Федерацією. Що американці тут можуть протиставити, щоб заперечити, я б навіть сказав, екзистенційні побоювання тих, кого вони насправді мають захищати за допомогою ядерної парасольки?Але тут є інша проблема, яка полягає у тому, що в адміністрації Дональда Трампа ніхто й "зеленного поняття" не має, як реально закінчувати російсько-українську війну, які мають бути запропоновані гарантії безпеки Україні, щоб це був сталий мир, який не призвів до нової великої війни в часи перебування Дональда Трампа на посаді президента США.А що такого можна запропонувати Росії, щоб президент РФ Володимир Путін, який зараз здійснює наступ на українські території та сподівається послаблення Сполучених Штатів у часи Дональда Трампа, дійсно зупинив російсько-українську війну? І чим таким можна налякати російського лідера, щоб він погодився з ідеями та умовами команди Трампа?На всі ці питання відповідей немає не тому, що хтось їх не бажає шукати, а тому, що їх просто політично не існує. І тоді єдиною відповіддю залишається ця сама гра у конструктивність, яку продемонстрували представники української делегації під час розмови з представниками Дональда Трампа у Вашингтоні. "От, ми за справедливий мир, ми підтримуємо ваші мирні зусилля. Давайте їх досягати, ми будемо тільки вам допомагати!". А як? Тільки проблема у тому, що в таку гру можна грати не тільки вдвох, але й втрьох.Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков якраз в дні перебування української делегації у Вашингтоні в інтерв'ю телекомпанії СNN підкреслив, що у Кремлі готові вивчити пропозиції Дональда Трампа щодо закінчення російсько-української війни, але не збираються відступати від своїх принципових позицій. Що це означає? Це також величезне питання. Бо що Росія залишить серед своїх принципових позицій, а від чого відмовиться, можна буде зрозуміти тільки після початку перемовного процесу, якщо він дійсно почнеться.Але те, що у Кремлі також готові грати з Трампом у конструктивність та вивчати його пропозиції, створює складну ситуацію для нового американського президента. Він пропонуватиме Москві, пропонуватиме Києву – всі вивчатимуть й погоджуватимуться, але щось реальне і здійсненне, таке, щоб дійсно закінчило війну, у Трампа просто відсутнє. І це є величезною проблемою першого періоду його президентства, яке пов'язано не тільки з закінченням російсько-української війни, а й з будь-якими питаннями зовнішньополітичного треку для нового президента США. Ніхто не буде намагатися з ним посваритися, але й ніхто не буде розуміти що ж таке він має в кишені, якого такого має "витягнути кролика", щоб закінчити всі ці конфлікти, які вже зараз вважаються прелюдією до Третьої світової війни. І новому американському президенту треба буде постаратися, щоб ця війна дійсно не почалася в час його другої каденції.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.