Search trend "південна корея"

Північна Корея розширила виробництво бойових отруйних речовин — мішенню може стати Південна Корея.

Про це повідомляє Вlооmbеrg. Президент США Дональд Трамп висловив вимогу до Південної Кореї збільшити витрати на оборону, підвищуючи тиск на свого азійського союзника. Це сталося після оголошення про введення 25% мит на імпорт з Південної Кореї до США, про що повідомляє Вlооmbеrg. На засіданні Кабінету міністрів 8 липня Трамп підкреслив: “Південна Корея заробляє багато грошей, […] Тhе роst Трамп вимагає від Південної Кореї збільшити оборонні витрати fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Президент Дональд Трамп заявив, що Південна Корея повинна витрачати більше на власну оборону, посилюючи тиск на азійського союзника після запровадження 25% мит

За словами президента США, Південна Корея заробляє багато грошей, тому здатна витрачати більше на свій захист.

Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що Південна Корея має більше коштів витрачати на свою оборону. Його заяви прозвучали на тлі введення мита в розмірі 25% на товари з Японії та Південної Кореї, повідомляє Вlооmbеrg. "Південна Корея заробляє багато грошей, і вони дуже хороші, вони дуже хороші, але знаєте, вони повинні платити за свої власні збройні сили", - сказав Трамп під час засідання уряду. Фактично, це рішення подовжило термін переговорам між двома країнами та відклало мито для Південної Кореї, яке мало б бути в розмірі 25% з 9 липня, якщо країни не укладуть угоду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тайвань проводить наймасштабніші військові навчання в історії Північна Корея стає сміливішою завдяки своєму міцнішому партнерству з Росією. Відповідно й Трамп почав тиснути на Сеул. Після того, як минулого місяця лідери НАТО домовилися збільшити витрати на оборону до 5% від ВВП, Південна Корея заявила, що аналогічні переговори ведуться між союзниками. За даними Міноборони, цього року Південна Корея планує витратити на оборону 2,32% свого ВВП. У відповідь на прохання прокоментувати висловлювання Трампа міністерство заявило, що обом країнам слід дотримуватися угоди, щоб забезпечити стабільне розміщення американських військ у Південній Кореї і зберігати тверду оборонну позицію. Минулого року США і Південна Корея уклали п'ятирічну угоду про спільне фінансування розміщення американських військ на розділеному півострові. Згідно з угодою, Сеул збільшить свою частку витрат до $1,1 млрд у 2026 році, що на 8,3% більше, ніж цього року.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

КНДР не відповіла на повідомлення Сеула, але спрямувала свої судна до місця обміну

1. США, Німеччина, Польща купують бронетехніку2. Зміни технологій на полі бою3. Полювання на танки: як подолати вразливість4. Бронетехніка майбутнього і шляхи її вдосконалення На початку липня 2025 року з’явилося кілька новин, які напряму пов’язані із майбутнім танків. Як відомо, з появою в Силах оборони України влітку 2024 року важкого "бомбера" - безпілотника Nеmеsіs, який у противника охрестили "Баба Яга" за здатність виконувати місії на відстані понад 20 км, російську техніку відігнали від лінії фронту на два десятки кілометрів, і у такий спосіб значно розширилася буферна зона небезпеки для танків та іншої броньованої техніки противника. Загалом 2024 рік поставив під сумнів майбутнє танків та легкої бронетехніки. Але провідні західні гравці у розробках нових озброєнь поводяться так, начебто стратегічного виклику танки не отримали, а тактичні виклики подолати не проблема.Повернення до армій ХХ століття?Досить несподіваним стало рішення США закупити системи пасивного захисту від атак зверху для своєї бронетехніки, передусім танків. Це прямий вплив досвіду війни в Україні, а плани американської армії передбачають закупівлю одразу 1500 комплектів додаткового пасивного захисту верхньої напівсфери, що дуже схоже з поширеними на полях російсько-української війни антидроновими конструкціями із металевих решіток та сіток. Ще більш дивним здається рішення німецького уряду. А саме, Берлін нині наблизився до придбання до 2500 БМП GТК Вохеr і до 1000 танків Lеораrd 2 на суму до 25 млрд євро у рамках спільних європейських зусиль зі створення нових бригад для стримування Росії. Окрім цього, Бундесвер уже отримав схвалення на придбання понад 1000 фінських бронетранспортерів Раtrіа на суму до 2 млрд євро – для заміни застарілих БТР Fuсhs. Ці рішення Берліну суттєво розширили минулорічне, коли у липні 2024 року Німеччина погодила закупівлю різного озброєння та військової техніки на близько 6 млрд євро, але танків Lеораrd 2А8 у замовленні було тільки 105 – на суму 2,93 млрд євро. На тлі цього в Польщі, яка сотнями скуповує танки в США та Південній Кореї, саме танкісти несподівано почали опановувати складання FРV-дронів. І якщо поляки своє рішення чітко ув’язують із боротьбою з дронами, то німці поводяться досить дивно – наче безпілотники не домінують на полі бою. Французи та англійці діють більш обережно. Франція лише модернізуватиме 100 своїх танків Lесlеrс у конфігурацію Lесlеrс ХLR: замовлення було без зайвого рекламування розміщено наприкінці грудня 2024 року у КNDS Frаnсе. А от Британія, з травня 2025 року за крок до радикальної зміни військової доктрини: Лондон схиляється до переходу до безпілотної, автономної структури, яка на 80% складається з безпілотників.  То чи виживуть танки у війні майбутнього?Вразливість на полі бої: що відбулося із танкамиТехнології масового застосування безпілотників у 2022 – 2025 роки, особливо ударних модифікацій, кардинально вплинули на роль танків та іншої бронетехніки на полі бою. 18 січня 2025 року ОSІNТ-проєкт Оryх за час повномасштабної російсько-української війни задокументував втрату Росією щонайменше 20 тисяч одиниць техніки. При цьому загарбницька армія втратила щонайменше 3708 танків та 5366 БМП, та 1863 бойових броньованих машин. Серед підрахунків можна знайти вражаючі дані: за один рік боїв лише на Покровському напрямку російські окупанти втратили щонайменше 554 танків, а за два місяці боїв на Курському напрямку - 45 танків. Дійшло до того, що військо окупантів почало використовувати на полі бою навіть архаїчні бронетранспортери БТР-50 (йдеться про БТР-50ПК та командирський варіант БТР-50ПУ, появу яких зафіксували на полі бою). З літа 2024 року РФ майже відмовилася від використання танків для штурмів, хоча епізоди танкової підтримки піхоти також мали місце – усі вони виявилися невдалими. Танкові атаки стали самогубством для росіян на фронті в Україні. Fоrbеs на початку січня 2025 року констатував, що невеличкі ударні безпілотники перетворили практично на самогубство для росіян широкомасштабні штурми бронетехнікою на фронті в Україні. "Кожного разу, коли російські полки намагаються атакувати техніку, результат нульовий". Однак війна у її сучасному вигляді довела вразливість не тільки танків радянського (пострадянського) виробництва, але й кращих західних зразків, зокрема американських Аbrаms, німецьких Lеораrd, британських Сhаllеngеr. Танки й бойові броньовані машини (ББМ), як дуже помітні мішені, стали об’єктами полювання для операторів безпілотних систем і станом на початок 2025 року відчутно зменшили можливості для підтримки наступів і штурмових атак піхоти.Під час війни виявилося, що американські Аbrаms мають низку слабких місць, які ставлять під сумнів ефективність використання такої бронетехніки. Згідно з даними українських військових, американський танк не має достатньої броні, здатної витримати сучасне озброєння та захистити екіпаж. Тим більше, що Аbrаms був і залишається "ціллю номер один" для російських окупантів. Звісно, усе згадане однаково стосується практично й усіх інших типів танків та менш захищених бойових машин. Хоча військові визнають: західна техніка беззаперечно забезпечує живучість екіпажу – на відміну від радянсько-російської. І це може стати точкою відліку для нового життя танків та бронетехніки в цілому. Роль бронетехніки за три з половиною роки широкомасштабної війни змінилася, бо масове використання безпілотників, а також масове застосування протитанкових мінних полів та й використання високоточних боєприпасів, серйозно ускладнило життя танків на полі бою. Танки доводиться захищати антидроновими сітками та саморобними "мангалами" у вигляді захисних ґрат, а також засобами РЕБ, і проблема забезпечення їх живучості не розв’язана.Військові свідчать, що на рівні командування батальйонів та бригад нині немає єдиного розуміння, як використовувати танки, погоджувати взаємодію танкістів та піхоти. Тим більше, що обидві сторони завдяки розвідувальним дронам та баражуючим боєприпасам влаштовують справжні "полювання" на танки, які намагаються здійснювати ризиковані операції на полі бою. Власне кажучи, використання танків стало навіть більш ризикованим, ніж вертольотів. фото: з відкритих джерел Вдосконалення та захистДля головних гравців європейського континенту цілком очевидним є необхідність перегляду загального вигляду та майбутньої ролі бронетехніки, і передусім танків. Певні ознаки того, що Європа "пробуджується" та прискорюється з наміром розв’язати "танковий вузол", з’явилися у перші місяці 2024 року. В березні західні медіа рознесли новину про прорив у оновлених домовленостях Франції та Німеччини – згоду всередині франко-німецького концерну КNDS (створено з французької Nехtеr та німецької Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn) розробити танк майбутнього. Власне, це свідчить про розуміння, що потрібні нові рішення на полі бою. Занадто слабкі результати застосування танків Lеораrd (та й інших) на війні в Україні стали очевидними для розробників і виробників. Виявилося, що усі танки однаково добре горять від ураження різною зброєю: від протитанкових комплексів до баражуючих боєприпасів типу "Ланцет".Концепція сучасної бойової машини вимагає значних змін: від інтеграції в неї засобів РЕБ і протидронової зброї до новітніх засобів захисту і ураження, як от лазерна зброя чи боєприпаси електромагнітної дії. Варто звернути увагу, МGСS – це не просто проєкт наступного покоління, а значно глибша та важливіша розробка. Адже дослівно Маіn Grоund Соmbаt Systеm (МGСS) – основна бойова система для наземного бою (хоча його розробка офіційно стартувала ще у травні 2020 року, тільки з 2024 року у вітрила спрямували новий вітер). І підходи будуть ймовірно не тільки й не стільки у збільшенні калібру гармати чи створенні башти, що працюватиме у бою без екіпажу. Серед іншого, йдеться й про синергію у досягненні результату – з цим пов’язане приєднання до амбітного плану створення перспективних танків МGСS й згаданої вище Італії. На момент приєднання передбачалося, що новий проєкт буде створено на базі перспективного німецького танка КF51 Раnthеr. Цей танк насправді став варіантом модернізації попередника - Lеораrd 2А4. У червні 2024 року КNDS представив перспективний варіант танку Lеораrd 2 з безекіпажною баштою. Це – очевидний та вагомий тренд, спрямований на підвищення стійкості машини та збереження людських життів. Екіпаж скоротився до трьох осіб, які розміщуються у спеціальному захищеному відсіку - капсулі. При цьому конструкція башти має максимально низький профіль, що суттєво зменшує помітність танку. Механізм заряджання забезпечує швидкість стрільби у три постріли за 10 секунд. Сама башта адаптована під встановлення гармат калібрів 120-мм, 130-мм та 140-мм. На башту може бути встановлений дистанційно керований бойовий модуль, присутня можливість інтеграції протитанкових ракет та безпілотників. Корпус танку додатково захищений блоками динамічного захисту, присутня й можливість встановлення комплексу активного захисту. Про те, що європейці не відмовляються від танків, свідчить поява вже в січні 2025 року нового повідомлення від КNDS – про проведення випробування бікаліберної 140/120 мм танкової гармати АSСАLОN (вперше про розробку нової танкової гармати повідомлялося у квітні 2021 року).В цілому, збільшення калібру можна вважати ще одним трендом у розвитку танків майбутнього, однак напевно не головним. Фахівці відзначали, що на оприлюдненому відео були показані випробувальні стрільби, ймовірно багатоцільовим кумулятивним снарядом, та можливість швидкої заміни ствола калібру 140 мм на 120 мм (для обох калібрів використовується одна й та сама казенна частина). Тоді ж був продемонстрований новий 140 мм бронебійний оперений підкаліберний снаряд, розроблений для цієї гармати.Цікавим стало рішення німецьких розробників створити Lеораrd 3 з новою гарматою та автоматом заряджання, який стане своєрідним "мостом" до новітнього МGСS . Модифікована машина отримає нову гармату з автоматом заряджання у збільшеному калібрі, відбудеться заміна двигуна та передбачено посилення захисту. У лютому 2025 року Німеччина почала прискорюватися, а компанії КNDS Dеutsсhlаnd, Rhеіnmеtаll і Неnsоldt мають провести технічні дослідження для розробки більш потужного двигуна, різних типів 130-мм боєприпасів, нового типу системи захисту та автоматичної системи коректування поля для основного бойового танка.Фахівці вбачають необхідність появи "проміжного" танку Lеораrd 3 із тим, що МGСS може з'явиться лише десь у 2040-х роках. Проте, надзвичайна стрімкість розвитку технологій під час війни  2022 – 2025 років вказує, що такі погляди можуть бути помилковими, і реальні рішення можуть з’явитися вже через 2-3 роки, а може й швидше. Бо інакше танки й БПМ будуть просто "вигнанні" з сучасного поля бою, й позбавлені традиційних функцій.Вже у 2025 році з’явилися певні рішення, які можуть стати передвісником повернення танків на поле бою. Зокрема, у травні зафіксована цікава спроба приборкати домінування дронів на полі бою – шляхом застосування самих дронів. Так, німецька компанія ТYТАN Тесhnоlоgіеs створила дрон-перехоплювач Іntеrсерtоr S із штучним інтелектом – саме для захисту колісних бронемашин Вохеr від ударних FРV-дронів. Відомо, що маса бойової частини перехоплювача складає один кілограм. Бронетехніка майбутньогоДомінування різних типів безпілотників на полі бою повномасштабної війни Росії проти України не змогло "поховати" танк як вид озброєння. Цілком очевидними є кілька висновків з оцінки поточної ситуації.Основний бойовий танк та більш легкі бойові машини на нинішньому етапі трансформації поля бою під тиском стрімкого розвитку нових (нерідко, досить дешевих і масових) засобів ураження, передусім безпілотних систем, відчутно зменшили вагу озброєння, що відігравало ключову роль у підтримці піхоти у наступі в умовах сучасної повномасштабної війни.В нинішніх умовах нерідко йдеться про нетипові ролі танків та ББМ. Наприклад, у квітні 2024 року стало відомо, що у 37-й окремій бригаді морської піхоти ЗСУ французькі АМХ-10RС використовувалися як САУ для стрільби з закритих позицій – при цьому на машину у польових умовах прийшлось встановлювати артилерійську бусоль. І це вимушені рішення, які свідчать про певну втрату частини традиційної ролі танків та БМП. На цьому етапі низка світових виробників здійснює спроби вирішити питання захисту танків та ББМ різними шляхами. Деякий розвиток має концепція використання впливу на безпілотні системи, включно із засобами на нових фізичних принципах. Хоча фахівці вважають, що питання використання лазерних пристроїв до кінця не відпрацьовано, прийняте Індією рішення у червні 2024 року виробляти американські бронетранспортери Strykеr останнього покоління, включно з лазерними системами протидії дронам, може свідчити про певний розвиток напрямку. Також у 2024 році фахівці профільного порталу Тhе Wаr Zоnе запропонували схожу концепцію - ставити на танки малогабаритні лазери, які б могли "засліплювати" оптичні елементи систем наведення ударних безпілотників з тим, що зменшувати ефективність використання цього виду озброєння. Ставки на лазери роблять США, Британія, Китай, Південна Корея та деякі інші. У червні 2024 року лазер армії США вперше збив безпілотник в бойових умовах. У зв’язку з цим в США почали говорити, що саме лазери, ймовірно, можуть стати головним засобом протидії безпілотникам. Військові США наразі мають приблизно 31 різну програму бойових лазерів. На початку 2024 року Велика Британія провела випробування лазерного комплексу DrаgоnFіrе, які підтвердили можливість ефективного використання системи проти повітряних цілей по типу квадрокоптерів та військових безпілотників. В ході одного з випробувань британська 50+ кВт енергетична лазерна установка перехопила у польоті випущену артилерійську міну. У 2025 році Британія прийняла рішення встановлювати ці надзвичайно дорогі лазерні комплекси (два комплекси коштують близько 326 млн доларів) на ракетні есмінці Тyре 45. Однак ключові розробники реалізовують наміри посилення танків і ББМ лазерами разом із встановленням бойових ракетних модулів для боротьби з повітряними цілями.     Наявні пропоновані в Європі рішення удосконалення танків здаються "проміжними" - такими, що на цьому етапі до кінця не розв’язують проблеми, а тільки позначають перспективні напрямки розвитку. У зв’язку з цим не виключено, що саме Україна може швидше наблизитися до проривних рішень. Зокрема, йдеться про те, що як у побудові наступальної тактики, так і у побудові захисту найважливішої номенклатури зброї прийдеться будувати багаторівневу систему. При цьому еволюція розвитку самих безпілотників вже довела, що тут цілком дієвим виявився принцип "подібне лікується подібним". Тобто, найкращою протидією дронам виявляються самі дрони, перехоплювачі. Наявні припущення, що одним із найбільш ефективних способів захисту танків, чи вже сучасних наземних бойових платформ, можуть виявитися саме дрони, наприклад, "прив’язані" до танків та БМП на оптоволокні, вже мають певний практичний розвиток. Тож, скоріше за усе, ми станемо свідками, як вже у 2025 році буде побудовано нові системні рішення захисту атакуючої бронетехніки, як і відшліфовано технології нападу на бронетехніку – зрештою виграватимуть більш навчені команди та ті, кому першим вдасться інтегрувати у такі системи надсучасні програми, тобто елементи штучного інтелекту.    Тому й військові наголошують: танки та бронетехніку взагалі, попри шалений тиск з боку безпілотних систем сьогодні списувати ще надто рано. У цьому контексті досить цікавою є думка професійного військового, кадрового танкіста: заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ, полковник Євген Межевікін (Герой України, повний кавалер орденів Богдана Хмельницького) вважає, що "танки і далі залишаться технікою, яка може вирішити результат бою". Командир тактичної групи "Адам", який воює з 2014 року, у листопади 2024 року зробив дуже просту й логічну заяву: "Застосування бронетехніки збільшуватиметься тоді, коли буде дієва система захисту".Природньо, що  у відповідь на будь-який вид зброї відбуватиметься розвиток захисту від неї: це - класичне протистояння зброї. Потрібні засоби, які можуть боротися з безпілотниками, з протитанковими комплексами різного типу. Силам оборони у цій ситуації треба постійно грати на випередження. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Американський президент Дональд Трамп у понеділок, 7 липня, заявив про запровадження нових мит проти Японії та Південної Кореї. Вони розповсюджуватимуть на увесь імпорт цих країн до США. Повний текст новини

Президент США Дональд Трамп загострив торговельну війну та повідомив 14 країн, що з 1 серпня на їхні товари можуть бути введені значно вищі мита. Тарифи Трампа загрожують навіть великим партнерам США, таким як Японія і Південна Корея. Повний текст новини

Вакцина, на відміну від звичайних, усуває ризик впливу токсинів, що виробляються Васіllus аnthrасіs (патоген високого ризику, який вважається потенційним агентом біотероризму).

Південнокорейська державна корпорація закордонної інфраструктури та розвитку міст (КІND) заявила про готовність приєднатися до процесу генерального планування індустріальних парків на території України. Компанія також працюватиме

Південна Корея розробила першу у світі вакцину проти сибірської виразки (сибірки) на основі рекомбінантного білка.

Зміст1. Суть Оттавської конвенції та перебіг її денонсації 2. Позиція США: що може змінитися3. Демілітаризована зона (DМZ) у Кореї як елемент стримування: де можна відтворити її аналог та яким чином4. Приклад Кореї для України: дипломатія, виклики та технічні деталіКоаліція протипіхотних мін: червневий вихідВідповідно до статті 20 Оттавської конвенції, будь-яка держава-учасниця може припинити свою участь, подавши письмову нотифікацію Генеральному секретарю ООН – депозитарію Конвенції. Вихід набуває чинності через шість місяців після отримання такого повідомлення. До цього моменту всі зобов’язання залишаються чинними в повному обсязі.У червні 2025 року країни Балтії завершили всі внутрішні процедури денонсації та подали відповідні нотифікації. Фінляндія у червні також провела внутрішню процедуру, однак станом на початок липня нотифікація депозитарію ще не була підтверджена. Польща в червні схвалила денонсацію Конвенції у Сеймі; тепер документ має пройти Сенат, після чого стане можливою нотифікація ООН.В Україні президент у червні своїм указом ввів у дію рішення РНБОУ про вихід із Конвенції. У політичному та воєнному сенсі це вже розширює можливості України як на полі бою, так і в контексті взаємодії з партнерами. Водночас, відповідно до Закону України “Про міжнародні договори України”, дії міжнародного договору, який набув чинності у формі закону (у випадку Оттавської конвенції – Закон №2566-ІV від 18.05.2005), потребує ухвалення окремого закону про денонсацію. Лише після цього Україна зможе надіслати офіційне повідомлення депозитарію – Генеральному секретарю ООН.Таким чином, на початку 2026 року країни Балтії, Фінляндія, Польща та Україна можуть виявитися об’єднаними у своєрідну “коаліцію протипіхотних мін” для стримування російських територіальних зазіхань. Така коаліція, ймовірно, існуватиме впродовж тривалого часу – на тлі збереження загальноєвропейського курсу на заборону протипіхотних мін. Держави-учасниці Оттавської конвенції, до яких (станом до виходу країн Балтії, Фінляндії та Польщі) належать усі країни ЄС і майже всі країни НАТО (за винятком США), зобов’язані утримуватися від будь-якої форми участі у виробництві протипіхотних мін іншими державами. Це випливає зі статті 1(1)(с) Конвенції, яка забороняє сприяти, заохочувати або спонукати до здійснення будь-якої діяльності, забороненої цим договором. Відповідно, навіть непряме фінансування, технологічна підтримка, участь у виробничих ланцюгах або толерування діяльності компаній, що беруть участь у виробництві протипіхотних мін, становить порушення зобов’язань сторін Конвенції.Таким чином, країни ЄС і НАТО, які залишаються учасниками Оттавської конвенції, будуть юридично обмежені у можливості допомагати, постачати компоненти чи фінансувати будь-яку діяльність, пов’язану з протипіхотними мінами, на користь держав, що вийдуть з Конвенції – навіть якщо така співпраця здійснюється в межах загального оборонного партнерства.Відновлення виробництва протипіхотних мін, ймовірно, відбуватиметься локально, коштом самих держав, – як у національному, так і в коопераційному форматі між Україною, Польщею, Фінляндією та країнами Балтії.Протипіхотні міни і СШАСеред учасників Оттавської конвенції немає США та Республіки Корея. Обидві країни з самого початку дотримуються виняткової позиції, обґрунтованої міркуваннями національної безпеки, попри загальну міжнародну стигматизацію протипіхотних мін.Американська політика щодо таких мін існує давно, проте її зміст змінювався залежно від політичної адміністрації. У 2014 році адміністрація Барака Обами оголосила про відмову від використання протипіхотних мін за межами Корейського півострова, залишивши чинним так званий «корейський виняток». У 2020 році адміністрація Дональда Трампа скасувала це обмеження, дозволивши застосування неперсистентних протипіхотних мін у всьому світі, залежно від військової доцільності. У червні 2022 року адміністрація Джо Байдена відновила політику Обами – знову обмеживши застосування протипіхотних мін лише територією Корейського півострова та заявивши про прагнення дотримуватись положень Конвенції, хоч і без формального приєднання.Станом на 2025 рік адміністрація другого терміну Дональда Трампа не оприлюднила оновлену політику щодо протипіхотних мін. Водночас можна припустити, що залишаються чинними положення, встановлені у 2020 році, які є менш обмежувальними, ніж політика адміністрації Байдена.У 2022–2023 роках США передали Україні близько 10 200 артилерійських снарядів типу RААМS (Rеmоtе Аntі-Аrmоr Міnе Systеm). Кожен снаряд калібру 155 мм розсіює дев’ять протитанкових мін, які самознищуються через визначений проміжок часу – зазвичай від 4 до 48 годин. Ці боєприпаси дозволені Оттавською конвенцією, оскільки її заборона стосується виключно протипіхотних мін. Як держава-учасниця, Україна не порушила зобов’язань, а використання RААМS сприймалося як легітимний інструмент стримування бронетанкових підрозділів Росії без порушення норм міжнародного гуманітарного права.У листопаді 2024 року США вперше передали Україні протипіхотні міни у вигляді артилерійських снарядів АDАМ (Аrеа Dеnіаl Аrtіllеry Мunіtіоn), зокрема модифікацій М692 і М731. Кожен такий снаряд містить 36 мін із спусковими дротами, які активуються навантаженням у 405 грамів. Попри те, що ці міни класифікуються як «неконсервовані» (nоn-реrsіstеnt), оскільки їхня активність обмежується зарядом батареї (близько 48 годин для М67 і 4 години для М72), сам вибуховий заряд залишається небезпечним до моменту фізичного знешкодження. Адміністрація Джо Байдена обґрунтувала це постачання обмеженим строком дії, високою точністю й тим, що Україна дотримується відповідальної політики щодо застосування такої зброї. Втім, із юридичного погляду це вже виходило за межі обмежень Оттавської конвенції, учасницею якої на той момент залишалася Україна.Республіка Корея, так само як і США, не є стороною Оттавської конвенції. Її уряд послідовно підкреслює, що повна заборона протипіхотних мін є неприйнятною в умовах постійної загрози з боку КНДР. Мінні поля вздовж демілітаризованої зони залишаються ключовим елементом стримування потенційного наступу з півночі. Сеул неодноразово заявляв, що можливість приєднання до Оттавської конвенції розглядатиметься лише після встановлення стабільного й тривалого миру на Корейському півострові.фото: nеws.ssbсrасk Пояс безпеки: міни в демілітаризованій зоні Кореї та на східному фланзі НАТОДемілітаризована зона (DМZ) у Кореї простягається на 250 км уздовж 38-ї паралелі та має номінальну ширину 4 км. Водночас не вся ця територія є щільно замінованою. Основна зона мінування зосереджена в смугах глибиною приблизно 1,5–2 км, укріплених огорожами, вогневими позиціями та системами спостереження.За даними уряду Південної Кореї та міжнародних джерел, на південному боці DМZ і в прилеглій зоні цивільного контролю (ССZ) розміщено приблизно 1,27 млн мін, переважно протипіхотних типів, таких як М14 і М16А1. Вони закладені більш ніж у 500 підтверджених мінних полях, із щільністю, що перевищує 12 000 мін на квадратний кілометр у найбільш укріплених ділянках. Крім того, існують непідтверджені або некартографовані мінні поля, що залишилися з часів Корейської війни та ранніх розгортань сил США, що збільшує загальну площу замінування до понад 114 км².Логіка побудови корейських мінних полів полягає в обмеженні маневру противника через створення заборонених зон, економії особового складу шляхом зменшення потреби в постійному патрулюванні, уповільненні наступу для підготовки вогневого ураження та створенні психологічного ефекту завдяки наявності "мертвих зон" навіть у мирний час.Екстраполяція логіки DМZ і ССZ на східний фланг НАТО та Україну – з огляду на подібність тактики наступу КНДР і РФ – дозволяє оцінити приблизну кількість протипіхотних мін, яка може знадобитися Україні, Польщі, Фінляндії та країнам Балтії у разі розгортання власного виробництва.Якщо Україна прагнитеме створити систему мінно-інженерного стримування, подібну до корейської, вздовж своїх найуразливіших східних і північних кордонів (загальною довжиною близько 1 000 км), це вимагатиме значного обсягу мін. Пояс завглибшки 2 км уздовж 500 км пріоритетного фронту охопить 1 000 км² і потребуватиме близько 12 мільйонів мін. Повне покриття всієї 1 000-кілометрової лінії подвоїло б цю цифру – до 24 мільйонів. Навіть обмежене мінування ключових напрямків можливого вторгнення потребуватиме, ймовірно, від 6 до 12 млн мін.У Польщі стратегічний акцент зосереджено на 400-кілометровому кордоні з Білоруссю. Застосування корейської моделі мінування з глибиною 2 км потребуватиме укриття 800 км², що відповідає близько 9,6 млн мін. Якщо мінування буде зосереджено на 200–300 км найбільш уразливих ділянок, потреба зменшиться до 4–5 млн.Естонія, Латвія та Литва разом мають близько 900 км сухопутного кордону з Росією та Білоруссю. Значна частина цієї території охоплює болота, ліси та вузькі транспортні коридори. Пріоритетне мінування 600 км цього фронту з глибиною 2 км покриє 1 200 км² і вимагатиме приблизно 14,4 мільйона мін. Більш вибірковий підхід до 400 км усе одно потребуватиме близько 10 мільйонів.Фінляндія має найдовший сухопутний кордон із Росією серед країн ЄС і НАТО – приблизно 1 300 км. Однак не вся ця територія однаково вразлива. Якщо пріоритет буде надано 600 км, пояс глибиною 2 км покриє 1 200 км² і потребуватиме близько 14,4 млн мін. Обмеження цієї зони до 400 км зменшить площу до 800 км², а потребу – до 9,6 млн мін. У сукупності, повне відтворення корейської моделі для України, Польщі, країн Балтії та Фінляндії вимагало б понад 55 млн мін.Це створює значні виклики у сфері виробництва, логістики та політичної доцільності. Натомість модель із нижчою щільністю може бути більш реалістичною. Якщо зменшити щільність до 6 000 мін на квадратний кілометр, скоротити довжину мінних ліній і доповнити систему сучасними засобами дистанційного спостереження, управління вогнем і швидкого мінування, країни можуть створити ефективний стримувальний бар’єр за прийнятних витрат.За такої моделі Україна потребуватиме приблизно 6 млн мін для поясу в 1 000 км². Польща – близько 3,6 млн для 600 км². Країни Балтії – 4,8 млн для 800 км². Фінляндія – ще 4,8 млн мін для пріоритетних 800 км². Ці обсяги залишаються значними, але є досяжними в межах кількох років за умови стабільного національного виробництва або міжнародної кооперації.Оцінка потреби в мінах для стримування рф на східному фланзі НАТО.Уроки Кореї для України та головні викликиСтаціонарна мінно-інженерна оборона може бути ефективним засобом стримування, якщо вона інтегрована в багаторівневу систему, що включає спостереження, сили швидкого реагування та чітко визначені правила застосування. Південна Корея розмістила свої мінні поля в межах ширшої мережі огорож, сенсорних систем та інженерних загороджень. Така синергія пасивної та активної оборони дозволяє утримувати лінію з меншими силами, заощаджуючи ресурси без втрати контролю над лінією розмежування або кордоном.Водночас щільно замінована і фортифікована демілітаризована зона несе ризики, пов’язані з довготривалим мінуванням. Перший виклик – необхідність ретельного картографування й підтримання обізнаності про розташування мінних полів упродовж десятиліть. Нині Республіка Корея змушена витрачати значні ресурси на розмінування та моніторинг застарілих, некартографованих ділянок.Другий виклик пов’язаний із дипломатичною ціною. Європейські країни, які нині виходять з Оттавської конвенції, можуть не отримати такого ж рівня міжнародного розуміння, як Республіка Корея. Політика мінування активного чи потенційного фронту з Росією потребуватиме додаткових пояснень – щодо терміновості, прив’язки до конкретної загрози та впровадження зрозумілих механізмів контролю.Третій виклик стосується обмеженості мін як самодостатнього засобу оборони. Демілітаризована зона Кореї засвідчує, що статичні мінні поля не можуть замінити потреби у мобільності, гнучкості та технологічній адаптації. Сьогодні Південна Корея поступово зменшує залежність від мін, впроваджуючи автоматизовані сенсорні мережі, безпілотні платформи та високоточні далекобійні засоби ураження. Для України, Польщі та країн Балтії, де лінія фронту є динамічною, а загрози постійно змінюються, надмірна ставка на стаціонарні мінні бар’єри може створити вразливості, якщо вона не буде збалансована маневровими спроможностями та системами розвідки, спостереження й цілевказання.Четвертий виклик пов’язаний із політичним та ідентифікаційним значенням мін. Зона DМZ демонструє, що мінні загородження формують не лише безпекове середовище, а й політичну уяву про межі. Фортифікована демілітаризована зона, яка не має статусу міжнародно визнаного кордону, стала для Кореї символом тривалого – а можливо, й незворотного – поділу. В українському контексті оборонне мінування повинне уникнути перетворення на де-факто кордон із тимчасово окупованими територіями.У разі розгортання таких мінних полів вони мають супроводжуватися політикою поступового розмінування після реінтеграції територій, прозорими процедурами та зобов’язаннями щодо мінімізації ризиків для цивільного населення. 

Південна Корея цього місяця розпочне виплату готівки всім громадянам

Південна Корея може зіткнутися з тарифами США у розмірі 25 %.

Про це повідомили у Мінекономіки У рамках нової програми економічного партнерства, уряд Південної Кореї виділить 10 мільйонів доларів на реалізацію інфраструктурних проєктів в Україні. Цю інформацію оприлюднили в Міністерстві економіки України. Київ і Сеул розпочали спільну ініціативу під назвою програма економічного інноваційного партнерства (Есоnоmіс Іnnоvаtіоn Раrtnеrshір Рrоgrаm, ЕІРР), яка буде реалізовуватися протягом наступних чотирьох років. […] Тhе роst Південна Корея інвестує 10 млн доларів в інфраструктуру України fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Київ та Сеул започаткували нову програму економічного інноваційного партнерства (Есоnоmіс Іnnоvаtіоn Раrtnеrshір Рrоgrаm, ЕІРР), яку південнокорейська влада реалізовуватиме у співпраці з Україною у найближчі 4 роки

Корейський уряд виділить 10 млн доларів на реалізацію інфраструктурних проєктів в Україні у межах програми економічного інноваційного партнерства (Есоnоmіс Іnnоvаtіоn Раrtnеrshір Рrоgrаm, ЕІРР), яку Республіка Корея буде реалізовувати з Україною у найближчі 4 роки.

Росія передала Північній Кореї не самі ударні дрони Shаhеd, а повний набір технологій для їхнього виробництва. Про це заявив керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов, передає "Суспільне". Він зазначив, що йдеться саме про трансфер обладнання, документації та запуск виробничих ліній. "Цей "шахед" як кочівник якийсь. От він з Ірану перейшов в РФ, а тепер з РФ вже під назвою не "шахед" прийшов у КНДР. Вони працюють швидко, повірте мені, на жаль. З РФ до КНДР вони роблять трансфер технологій. Вони не "шахеди" передають, а технології, обладнання і так далі. Налагоджують там виробництво", - сказав Буданов. Очільник української розвідки попередив, що запуск виробництва дронів на території КНДР призведе до ускладнення безпекової ситуації у регіоні. Він наголосив, що співпраця з РФ дозволяє Північній Кореї стрімко посилювати свої збройні сили, зокрема завдяки отриманню реального бойового досвіду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Супутники фіксують будівництво БпЛА нового покоління в Північній Кореї Буданов зазначив, що це не залишиться без наслідків, адже для Пхеньяна єдиним ворогом залишається Південна Корея. Він наголосив, що влада КНДР це добре розуміє і цілеспрямовано готується до можливої ескалації. "У Пхеньяні вже з'явилися перші установки "Панцир-С1". Вони там стоять вже на бойовому чергуванні, охороняють їхню столицю. І росіяни перенавчають корейський персонал. Скоро корейці вже будуть автономно працювати на цій техніці", - сказав Буданов. Згодом, за його прогнозами, КНДР зможе самостійно експлуатувати ці установки без участі російських фахівців. Це свідчить про глибоку військову інтеграцію між двома авторитарними режимами, яка може перетворити ситуацію на Корейському півострові на ще більш вибухонебезпечну. Аналітичний ОSІNТ-канал Dnірrо Оsіnt із посиланням на супутникові знімки повідомив, що Росія продовжує нарощувати виробничі потужності для виготовлення ударних безпілотників типу Shаhеd на території особливої економічної зони "Алабуга" в Татарстані. Згідно з даними спостереження, за останній час на території підприємства триває активне будівництво, загальна площа якого становить близько 1,39 км&suр2;. На опублікованому супутниковому фото зафіксовано появу нових споруд, зокрема житлових будівель.

Третій рік Україна протистоїть безпрецедентній агресивній кампанії з боку РФ, де одним з головних інструментів терору став дрон-камікадзе “Шахед” (розроблений Іраном і масштабований Росією під назвою "Герань-2" та її модифікаціями). За останньою інформацією президента України Володимира Зеленського, лише протягом червня 2025 року Росія здійснила 2736 атак по Україні за допомогою дронів типу “Шахед”. Загалом же з початку повномасштабної агресії армія РФ використала проти України 28 743 таких безпілотники. Але й ці цифри вже застаріли. Щоночі Росія атакує українські міста сотнями ударних безпілотників. За даними ГУР МО, РФ виробляє до 170 шахедів та дронів-імітаторів на добу, до кінця року виробництво російських безпілотників може вирости до 190 одиниць на добу.Їхня масовість, дешевизна та психологічний ефект стали викликом навіть для найбільш технологічних систем ППО. У відповідь українська оборонна система розпочала трансформацію, поступово переходячи від пасивної оборони до активної протидії, зокрема через використання нових засобів ураження та перехоплення дронів.Легкомоторна авіація та вертольоти: плюси, мінуси, ціна питанняМіністр оборони України Рустем Умєров у своїй нещодавній заяві підтвердив, що Росія дедалі частіше застосовує комбіновані атаки: одночасно запускаються “шахеди”, балістичні ракети та крилаті носії. Мета Кремля очевидна - виснаження української протиповітряної оборони та досягнення прориву за допомогою перенасичення каналів виявлення та реагування. За цих умов традиційні засоби ППО типу ІRІS-Т або NАSАМS втрачають свою ефективність як інструменти масового знищення дешевих цілей. Знову Україні треба шукати асиметричні, як кажуть, соst-еffесtіvе рішення, що забезпечать створення дієвої моделі повітряної оборони нового покоління.Еmbrаеr ЕМВ 314 Suреr Тuсаnо (А-29), фото: Gеtty Іmаgеs Насправді такі рішення є, їх обговорення триває вже не перший рік. Скажімо, одним із перспективних напрямів стала ідея залучення легкомоторної авіації до патрулювання та знищення “шахедів”. Турбогвинтовий Еmbrаеr ЕМВ 314 Suреr Тuсаnо (А-29) вважається одним із найпридатніших варіантів. Його відносна дешевизна в експлуатації, здатність тривалий час перебувати в повітрі на малих швидкостях, а також можливість оснащення гарматами та ракетами класу "повітря - повітря" робить його оптимальним варіантом для повітряного патруля. Його потенційними аналогами можна вважати Нürkuş (Туреччина), КАІ КТ-1 Wооngbі (Південна Корея), Ріlаtus РС-9 (Швейцарія) та Т-6 Техаn ІІ (США). Усі вони мають обмеження, зокрема слабше бойове навантаження та недостатню електроніку для роботи вночі або в складних умовах, однак потенційно можуть бути адаптовані для цілодобового несення бойового чергування за наявності відповідної модернізації.Гелікоптер Веll АН-1Z Vіреr, фото: Gеtty Іmаgеs Паралельно в публічному і непублічному обговоренні згадується можливість більш широкого використання вертольотів, які вже зарекомендували себе дуже ефективними інструментами протидії “шахедам”. Наприклад, можна говорити про закупівлю (отримання) Україною ударного гелікоптера Веll АН-1Z Vіреr. Цей американський багатоцільовий бойовий гелікоптер має усе необхідне для ефективної боротьби з повітряними цілями: від високоточних ракет до вбудованої 20-мм гармати та передових систем наведення. Завдяки швидкості до 350 км/год і вражаючому арсеналу озброєння Vіреr може стати ключовим гравцем у патрулюванні та знищенні дронів на середній і ближній дальності. Важливо, що США мають надлишкові запаси таких гелікоптерів, і Україна вже вела перемовини щодо їх отримання. У разі політичного рішення про передачу, їх можна швидко інтегрувати у національну систему ППО. Крім того, на світовому ринку існує ще кілька варіантів вертолітних платформ, які можна швидко адаптувати під боротьбу з “шахедами”.Дрони-перехоплювачі, турелі, штучний інтелект та іншіОкремої уваги заслуговують інноваційні системи ближньої дії з використанням штучного інтелекту. Зокрема, йдеться про Sky Sеntіnеl - ШІ-керовану турель, що самостійно виявляє “шахеди” і веде вогонь із великокаліберного кулемета. Sky Sеntіnеl не лише значно дешевша у використанні порівняно з класичними ракетними системами, а й вже продемонструвала практичні результати - наприклад, шість збитих дронів у бойових умовах лише за одну ніч. Така технологія може стати основою для розгортання об'єктових рубежів ППО, де людський фактор мінімізується, а ефективність — зростає.Sky Sеntіnеl, фото: Unіtеd24 mеdіа Водночас найамбітнішим напрямом може стати створення й бойове використання українських дронів-перехоплювачів, вже представлених та випробуваних в бойовій обстановці. Зокрема, мова йде про квадрокоптер Stіng, розроблений групою "Дикі шершні". Цей апарат керується у режимі FРV, досягає швидкості до 200 км/год, має висоту польоту до 3 км і використовує системи штучного інтелекту для наведення на ціль. Підтверджене бойове використання Stіng під час реальних атак “шахедів” свідчить про те, що Україна здатна створювати власні ефективні засоби боротьби з новітніми загрозами.Дрон АRО-Х3 Stіng Rаy, фото: Gеtty ІmаgеsФормування багаторівневої та єдиної інтегрованої системиТаким чином, формується багаторівнева концепція боротьби з “шахедами”, де кожна платформа має своє тактичне завдання. Турбогвинтові літаки — для тривалого патрулювання і перехоплення на віддаленні; гелікоптери — для мобільної реакції на визначену загрозу; турелі з АІ — для захисту інфраструктури та населених пунктів; дрони-перехоплювачі — для виконання найширшого спектра завдань – як для роботи на зовнішніх рубежах, так і для знищення цілей на підходах до важливих об'єктів.Однак, окрім самих інструментів, важливо замкнути їх у єдину інтегровану систему. Для цього необхідно створити повноцінне єдине радіолокаційне поле України, яке давало б змогу ефективно виявляти малопомітні повітряні цілі, передавати цілевказання в реальному часі і забезпечувати узгоджені дії всіх компонентів. Такий підхід вимагає повної інтеграції всіх структурних елементів системи протидії “шахедам” у єдину інформаційну систему з можливостями моніторингу, автоматичного розподілу цілей і централізованого управління. Частково це вже зроблено, однак потрібні важливі доопрацювання. Тут варто брати приклад з Ізраїлю, де комплексне інтегрування всіх сенсорів, засобів знищення та командних пунктів дозволило створити ефективну багатошарову систему захисту від тих самих “шахедів”.Особливої уваги потребує координація між Повітряними силами України та Силами безпілотних систем. Саме ці дві структури мають стати ядром нової протидронової архітектури з чітким розподілом обов’язків, спільними процедурами, обміном розвідданими і єдиною тактичною картиною. Без цієї координації будь-яка технічна перевага буде знецінена фрагментованістю реагування.Але головним викликом лишається час. Росія вже кілька місяців поспіль проводить по кілька концентрованих та комбінованих “шахед”-атак на тиждень, і кожна така операція завдає шкоди критичній інфраструктурі, цивільному населенню, енергетичному сектору. Україна не має права більше зволікати. Втрачені місяці реагування на зміну тактики РФ мають бути компенсовані прискореним і комплексним розгортанням нових платформ.Необхідні кроки для створення системиОтже, що має в підсумку зробити Україна? Йдеться про конкретні невідкладні дії, що передбачають:Максимально швидке масштабування виробництва дронів-перехоплювачів з їх інтеграцією до підрозділів Повітряних сил, Сил безпілотних систем, мобільних вогневих груп та інших структур. Необхідне державне стимулювання виробництва вказаних систем.Масоване розгортання АІ-турелей (Sky Sеntіnеl та інші моделі) на об`єктах критичної інфраструктури, в енергетичному секторі та великих містах. Закупівля та адаптація літаків А-29 Suреr Тuсаnо або їхніх аналогів під постійне патрулювання і знищення “шахедів” у віддаленні від населених пунктів та об'єктів критичної інфраструктури.Звернення до США (можливо через структури НАТО або інші країни-партнери з задіянням існуючих механізмів фінансування, включно з заморожених російських активів) щодо передачі (закупівлі) гелікоптерів АН-1Z Vіреr, включно з навчанням, логістичною підтримкою та інтеграцією в єдину систему ППО.Створення єдиної інформаційної системи боротьби з БПЛА з елементами ШІ, який поєднає усі вищезазначені системи в реальному часі з залученням алгоритмів управління полем бою.Важлива лідерська роль Міністерства оборони та Мінстратегпрому для забезпечення координації всіх указаних зусиль на державному рівні для забезпечення відповідних умов для реалізації вказаних зусиль, і насамперед – щодо масштабування виробництва дронів-перехоплювачів. Україна має усі передумови для створення унікальної системи антидронового захисту, яка стане не лише протиповітряним щитом для нашої держави, а й прикладом для союзників. Але для цього потрібна мобілізація політичної волі, фінансів, наукових центрів та виробничих потужностей. Успіх у війні нового типу залежить не лише від здатності оборонятися, а й від здатності адаптуватися швидше за ворога. Втрата часу вже коштувала нам надто дорого. Подальше зволікання  неприпустиме. Ворог уже перебудувався. Настав час для рішучих дій з нашого боку. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.