Search trend "Су-24М"

У мережі опублікований відеозапис, на яякому український фронтовий бомбардувальник Су-24М застосовує ФАБ-500 із уніфікованими модулями планерування та корекції (УМПК).

Про вразливість ядерної тріади Росії та погрози ядерної ескалації Еспресо розповів Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Концерну оборонної інформації.Після успіху операції "Павутина", Росія заявляє про загрозу російській ядерній безпеці. "Це хронічне російське питання ядерної ескалації. У РФ його часто трактують як право на імунітет від покарання за агресію. Російська ядерна доктрина у своєму публічному викладі, закріплена указом президента РФ №355 від 2 червня 2020 року й оновлена у листопаді 2024 року, передбачає надзвичайно широкий перелік підстав для застосування ядерної зброї. Така розмитість формулювань створює враження, що Росія залишає за собою право на ядерну ескалацію майже в будь-яких критичних обставинах на полі бою", - зазначає експерт.Втім, за його словами, на практиці максималістське трактування втрачає сенс."Реальність війни доводить, що ядерні погрози є переконливими лише тоді, коли йдеться про виняткові обставини — загрозу самому існуванню держави. Це є загальновизнаним критерієм, якого дотримуються інші ядерні держави і який сприймається більшістю неядерних країн. Інакше — руйнується світовий ядерний порядок. І навряд чи Росія готова, а інші ядерні держави дозволять їй вийти за ці межі", - додає Олексій Їжак.Він звертає увагу, що Москва системно залучає компоненти ядерних сил до ведення війни проти України. Російські системи подвійного призначення - Іскандер-М, Іскандер-К, "Кинджал", Су-24М, Су-34, Ту-22М3 — регулярно використовуються Росією у звичайному спорядженні для ударів по Україні. Тож у таких випадках Росія не повинна очікувати, що їхній потенційно ядерний статус забезпечить їм якийсь імунітет.  "Україна систематично знищує  і буде знищувати ці системи на полі бою, і для Заходу немає ніякого аргументу, який міг би спростувати логіку дій України", - розповідає Їжак.За його словами, Росія сама зробила крок у цьому небезпечному напрямку й активно експлуатувала його в публічній риториці доти, доки не виявилася вразливість ядерних платформ до нових засобів ураження. При цьому вразливі не лише стратегічні бомбардувальники, які виявилися великими незахищеними цілями. Ледь захищеними є й мобільні комплекси "Тополь-М" та "Ярс"."Упродовж десятиліть Росія виправдовувала свій спротив розширенню НАТО, серед іншого, аргументом про наближення неядерних ракетних систем до її ядерних сил, що начебто підриває їх живучість і стратегічний баланс. І ось тепер демонстрована вразливість ядерної тріади РФ у війні проти України робить цю аргументацію беззмістовною. Розшириться НАТО чи ні — нова вразливість російських ядерних сил не зникне", - вважає експерт.Разом з тим, якщо Росія змінить власну політику, припинить агресію проти України, якщо російська ядерна тріада не становитиме загрози іншим — її ніхто й не чіпатиме.  Тоді, як і багато інших радянських арсеналів, благополучно згниє сама по собі протягом кількох десятиліть. "Це буде найкращий вихід для людства", - резюмує Олексій Їжак.

Ефектна та ефективна спецоперація України по стратегічних аеродромах Росії досі в центрі уваги світу. Обговорюються різні аспекти цієї теми, і  серед них – чи може Росія відповісти, зокрема, ядерним ударом. Які варіанти розвитку подій - аналізуємо в розмові з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновником Концерну оборонної інформації Олексієм Їжаком.Олексій Їжак. Фото: rаdіоsvоbоdа.оrgЯдерний шантаж як імунітет від покарання за агресіюОтже, пане Олексію, Україна ударила по стратегічних аеродромах Росії, обороняючись у цій кривавій війні. Росія натомість агресивно кричить на весь світ: це загроза російській ядерній безпеці, тож за нашою ядерною доктриною ми відповімо. На жаль, ми знаємо, що далеко не всі приймають нашу логіку. Що з цим робити світові?Нічого. Це хронічне російське питання ядерної ескалації. У РФ його часто трактують як право на імунітет від покарання за агресію. Як вони цим маніпулюють? Російська ядерна доктрина у своєму публічному викладі, закріплена указом президента РФ №355 від 2 червня 2020 року й оновлена у листопаді 2024 року, передбачає надзвичайно широкий перелік підстав для застосування ядерної зброї. Така розмитість формулювань створює враження, що Росія залишає за собою право на ядерну ескалацію майже в будь-яких критичних обставинах на полі бою.А що на практиці? На практиці ми маємо добитись, щоб світ визнав: це максималістське трактування втрачає сенс. Реальність війни доводить, що ядерні погрози є переконливими лише тоді, коли йдеться про виняткові обставини — загрозу самому існуванню держави. Це є загальновизнаним критерієм, якого дотримуються інші ядерні держави і який сприймається більшістю неядерних країн. Інакше — руйнується світовий ядерний порядок. І навряд чи Росія готова, а інші ядерні держави дозволять їй вийти за ці межі.Який аргумент мають застосувати ці держави до Росії?Той, що Москва системно залучає компоненти ядерних сил до ведення війни проти України. Російські системи подвійного призначення - Іскандер-М, Іскандер-К, «Кинджал», Су-24М, Су-34, Ту-22М3 — регулярно використовуються Росією у звичайному спорядженні для ударів по Україні. У таких випадках Росія не повинна очікувати, що їх потенційно ядерний статус забезпечить їм якийсь імунітет. Україна систематично знищує  і буде знищувати ці системи на полі бою, і для Заходу немає ніякого аргументу, який міг би спростував логіку дій України.Четверо людей загинули і ще щонайменше 20 отримали поранення внаслідок російської ракетної атаки. Киів, 6 червня 2025 року. Фото: Gеtty ІmаgеsМожете проілюструвати це якоюсь аналогією? Іноді такий прийом більше переконує, ніж найточніша формула… Спробую. Уявіть, що ракети КN-23 КНДР запустили у напрямку українських міст. І нам кажуть: не можна перехоплювати системами Раtrіоt лише тому, що це може спровокувати Кім Чен Ина на ядерну відповідь. Хіба не абсурд? Ці ракети можуть належати до ядерного арсеналу? Можуть. Але світ же не чекає після цього негайного ядерного удару від північної Кореї? Тобто Росія використала систему подвійного призначення в у звичайній війні…… після чого ця система втрачає будь-який особливий статус, пов’язаний із її потенційною ядерною функцією. Це повністю відповідає принципам міжнародного гуманітарного права, яке оцінює не потенціал, а фактичне використання та наслідки.Але далеко не всі наші читачі розуміються на тому, з чого складається ядерна потуга Росії, чому в одному випадку – це власне ядерна зброя, а в іншому – вона стає вже неядерною. Давайте розберемось в цьому.Давайте.Стратегічні і нестратегічні ядерні сили РосіїОтже, з чого складається російська ядерна потуга?Насамперед, російські ядерні сили мають стратегічний та нестратегічний (тактичний) компоненти. Стратегічний компонент перебуває у вищому ступені готовності - боєголовки змонтовані на носіях і стоять на бойовому чергування. Вони є предметом постійної комунікації зі Сполученими Штатами. Це понад 4 000 боєголовок, з них приблизно 1 700 розгорнуті, тобто встановлені на носіях у межах стратегічних ядерних сил. Решта перебуває на зберіганні, зазвичай у централізованих сховищах.Які носії Росія може використати для стратегічних ядерних боєголовок? Це  три основні компоненти, та сама тріада, яка часто на слуху:міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) — розміщені як у шахтних пускових установках, так і на мобільних платформах. Загалом — приблизно 330 ракет, які можуть нести до 1 250 боєголовок;балістичні ракети підводних човнів (БРПЧ) — розгорнуті на 12 стратегічних субмаринах проєктів «Дельфін» і «Борей», які сумарно можуть нести до 992 боєголовок, з яких близько 640 перебувають на бойовому чергуванні;нарешті, стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160 — здатні нести крилаті ракети з ядерною бойовою частиною. Теоретично вони можуть нести до 586 боєголовок, але у звичайному режимі ядерні боєзаряди зберігаються окремо. Їхнє встановлення означало б демонстративну підготовку до ядерної війни, чого Росія на практиці не робить.Що тоді відноситься до нестратегічних ядерних сил? Це: морські тактичні системи — ракети типу «Калібр», «Онікс», торпеди, для яких у централізованих арсеналах передбачено ядерне оснащення;авіаційні системи подвійного призначення — літаки Ту-22М3, Су-24М, Су-34, МіГ-31К, які переважно виконують звичайні бойові завдання, але теоретично можуть бути оснащені ядерними боєприпасами;оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М/К» з опцією ядерного оснащення;зенітні ракетні комплекси типу С-300 і С-400, для яких, за деякими оцінками, у централізованих арсеналах можуть досі зберігатися ядерні боєголовки.І під час операції «Павутина» ударила саме по літаках з цього переліку…Так, 1 червня українські дрони завдали ударів по двох компонентах цієї структури: по стратегічних бомбардувальниках Ту-95МС на авіабазах Бєлая та Олєнья; по субстратегічних бомбардувальниках Ту-22М3 на авіабазі Бєлая.Окрім шахтних МБР і підводних балістичних ракет, майже всі інші носії ядерної зброї в арсеналі Росії є багатофункціональними. Стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160, хоч і вважаються ядерними платформами, регулярно використовуються для запуску крилатих ракет зі звичайними боєприпасами. Так само нестратегічні Ту-22М3, Су-34, «Кинджал», «Іскандер» є атрибутами повсякденної війни РФ проти України. Повторюсь, для цих систем ядерне оснащення є резервною опцією: ядерні боєприпаси зберігаються окремо від носіїв і можуть бути застосовані лише після спеціальної підготовки.Тож правильно я розумію: світ має визнати - такий статус позбавляє ці платформи будь-якого особливого імунітету у контексті російсько-української війни?Так, це звичайна зброя нападу з боку РФ, яка є об’єктом повсякденного знищення в межах законної оборони з боку України.Але тут деякі так звані незалежні експерти посилаються, що російські ядерні сили підпадають під дію договору Nеw SТАRТ, і це, мовляв, є важливим моментом в цій дискусії. Кого захищає Nеw SТАRТ?Президенти США і Росії Барак Обама і Дмитро Медведєв у Празі підписали історичний договір про скорочення ядерних арсеналів своїх країн, 8 квітня 2010 р. Фото: Gеtty ІmаgеsЩо ми маємо розуміти про цей договір?Так, частина російських ядерних сил підпадає під дію договору Nеw SТАRТ - останнього, хоча й частково призупиненого Росією, двостороннього договору між США і РФ у сфері контролю над озброєннями. Він формально залишається чинним до початку 2026 року. Договір установлює перевірювані обмеження на кількість розгорнутих стратегічних боєголовок і засобів їх доставки — тих самих міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводного базування та важких бомбардувальників, таких як Ту-95МС і Ту-160. Особливістю його є те, що Nеw SТАRТ не забороняє використання облікованих стратегічних систем у звичайних (неядерних) операціях, а також не вимагає постійного спорядження носіїв ядерними боєголовками. І росіяни посилаються саме на це? Так, але тут треба говорити про того самого диявола, що, його, як відомо, ховають в деталях. Договір передбачає процедури, які унеможливлюють сприйняття звичайного чи навчального застосування цих систем як початку ядерного удару — зокрема, засобами супутникового або дальнього радіолокаційного спостереження.Стратегічна авіація є найменш жорстко регламентованою складовою ядерної тріади. На відміну від шахтних МБР чи БРПЧ, бомбардувальники не перебувають у постійній бойовій готовності, а їхній статус значно гнучкіший і менш прозорий. Зліт бомбардувальника, який летітиме над океанами майже півдоби, не є ознакою негайного початку ядерної війни — на відміну від запуску міжконтинентальної ракети, яка досягає цілі менш ніж за годину й не залишає часу на роздуми щодо типу її бойового спорядження.Тож, наскільки я розумію, Росія педалює те, що  стратегічні бомбардувальники, для яких боєголовки зазвичай зберігаються окремо, контролюються не так суворо, як міжконтинентальні ракети на суші та підводні човни на морі? Так,  США та РФ не зобов’язані повідомляти одне одного про кожен зліт стратегічного бомбардувальника — на відміну від кожного запуску міжконтинентальної ракети, який підлягає обов’язковому інформуванню. І саме це дає Росії простір для широкого використання Ту-95МС з крилатими ракетами Х-101 у неядерній війні проти України — без жодних наслідків для договору Nеw SТАRТ. Але, і це ключове та найважливіше вже для нашої аргументації: так само, знищення цих літаків не суперечить договору, окрім, можливо, необхідності узгодження з США додаткових процедур їх ліквідації та виведення з обліку. Єдина потенційна юридична або політична складова, що могла б вплинути на вибір цілей, — це те, чи призначений конкретний Ту-95 або Ту-160 виключно для ядерних місій. Тож можна припустити, що відсутність наших ударів по місцях базування Ту-160 є наслідком того, що в окремих випадках важко достовірно відрізнити ядерні й неядерні конфігурації бомбардувальників.Отже, чи вірно я сформулюю, коли скажу, що критерій тут простий: якщо стратегічна ядерна система свідомо виводиться з ядерного планування для тривалого застосування у звичайній війні — вона стає законною військовою ціллю у цій війні?Абсолютно. Ми могли б навіть припустити, якби не знали нашого ворога: Росія, маючи таку політичну волю, могла б через нейтральні країни повідомити Україну, які саме бомбардувальники вона зберігає виключно для ядерного стримування проти інших ядерних держав і ніколи не використовуватиме у війні проти України. Чи можна дуже гіпотетично виключити таку можливість? Немає жодних ознак, що вона робила такі повідомлення. Тож просто констатуємо: РФ свідомо наражає на ризик увесь свій флот стратегічної авіації.Сумнівна неядерна роль ядерних силЧи є стратегічні бомбардувальники єдиним компонентом ядерних сил, який Росія вирішила використати у неядерному оснащенні? Давайте прояснимо ситуацію зі славнозвісним «Орешніком»…Колаж ЕспресоМи знаємо, що принаймні одного разу було підтверджено запуск неядерного варіанту МБР «Ярс», названого «Орешнік». Виведемо за дужки сумнівну бойову ефективність світлошумового запуску міжконтинентальної балістичної ракети на малій дистанції та надмірну вартість такого кроку. Констатуємо:  Росія заздалегідь повідомила США про запуск у рамках процедур Договору Nеw SТАRТ.Несхоже на нашого ворога…Так, але жодної політики в цьому не було — американські супутники фіксують запуск МБР, і США відповідно до договору мають знати, що ракета не летить у їхній бік, аби не реагувати на це як на початок ядерної війни. Інакше постраждала б сама Росія. Тож тут вони діяли дуже раціонально, не бавлячись з вогнем: краще заздалегідь повідомити, розуміючи, що така інформація моніториться американцями і доступна їм.А як до цього ставитись світові, коли Росія як звичайну зброю використала навіть міжконтинентальну балістичну ракету, що її важко відрізнити від ядерного варіанту «Ярсу»?Дуже негативно треба ставитись. Росія готова ризикувати, перетворюючи частину «Ярсів», а можливо, й інших стратегічних систем, на засоби звичайної війни. Про інші – це гіпотеза, але... Згадаємо, що неодноразово в різних контекстах Путін згадував МБР УР-100НУТТХ з бойовим блоком «Авангард», який може бути неядерним, але може здійснювати маневри в атмосфері як нове покоління гіперзвукової зброї. Ця ракета, відома у США як SS-19, розміщується у шахтах і обліковується відповідно до Nеw SТАRТ як така, що несе до шести ядерних боєголовок.Давайте спробуємо підсумувати ваші слова. «Павутина» чітко показала небезпеку змішування ядерних та неядерних ролей стратегічних ядерних сил РФ. Тепер сам агресор – ядерна держава цинічно волає про захист від неядерної країни, проти якої вона застовувала  елементи своєї ядерної тріади. Саме так. Росія сама зробила крок у цьому небезпечному напрямку й активно експлуатувала його в публічній риториці доти, доки не виявилася вразливість ядерних платформ до нових засобів ураження.При цьому вразливі не лише стратегічні бомбардувальники, які виявилися великими незахищеними цілями. Ледь захищеними є й мобільні комплекси «Тополь-М» та «Ярс» — по суті, великі військові вантажівки з небезпечною у космосі, але вразливою на землі ракетою.А що з ядерною балістикою?Хоча шахтні МБР захищені навіть від ядерного удару, при виході із шахти для запуску вони можуть бути не менш вразливими, ніж бомбардувальники, навіть для легкої кінетичної зброї. Стратегічні підводні човни, які у доках прикриті гротами, у відкритому морі чи бухтах стають майже такими ж вразливими, як і крейсер «Москва», знищений ракетою, або корвети й катери РФ, знищені українськими морськими дронами.З одного боку, це надихає, але, з іншого, погодьтесь, лякає реальною ядерною загрозою для світу…Справедливо. Втім, хто несе цю реальну загрозу? Упродовж десятиліть Росія виправдовувала свій спротив розширенню НАТО, серед іншого, аргументом про наближення неядерних ракетних систем до її ядерних сил, що начебто підриває їх живучість і стратегічний баланс. Кремль лякав цим російське населення, військові лякали Кремль. І ось тепер демонстрована уразливість ядерної тріади РФ у війні проти України робить цю аргументацію беззмістовною. Розшириться НАТО чи ні — нова вразливість російських ядерних сил не зникне.Допоки не зникне?Доки Росія не змінить власну політику, передусім — не припинить агресію проти України. Ядерним силам РФ не загрожує нічого, окрім їх використання для захоплення чужих територій. Якщо російська ядерна тріада не становитиме загрози іншим — її ніхто й не чіпатиме. Що з нею буде? Як і багато інших радянських арсеналів, благополучно згниє сама по собі протягом кількох десятиліть. Це буде найкращий вихід для людства. Розмовляв Олександр Калініченко

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.Можливі ризики угоди між Україною, США та РФ в Саудівській АравіїОдним із підсумків перемовин між Україною, Росією та США у Саудівській Аравії в березні 2025 року стало досягнення домовленості про безпеку судноплавства у Чорноморському регіоні. Угоди підписано не було, але про рішення оголошено трьома сторонами. Всіх деталей анонсовано також не було, але принаймні відомо, що в разі остаточного досягнення угоди кораблі Чорноморського флоту РФ мають лишатись у східній частині акваторії Чорного моря. Скепсис та недовіру до гіпотетичної угоди відразу висловили багато експертів та посадовців: Україна відтиснула Росію з Чорного моря, а тепер завдяки "допомозі" США флот РФ повернеться і Росія знову атакуватиме Україну?Наскільки реальним є такий розвиток подій? Україна справді змогла військовими методами кардинально змінити ситуацію в Чорному морі: знищила або пошкодила значну частину Чорноморського флоту Росії, змусивши його відступити до Новоросійська; відкрила власний судноплавний коридор без участі Росії та Туреччини; забезпечила проходження суден, попри російські загрози. Потенційні ризики, які під виглядом "безпеки судноплавства" несе угода, ініційована США та Росією, очевидні.  Це і легітимізація присутності Росії в Чорному морі – Москва неодмінно використає угоду як привід для повернення військових кораблів та поновлення загроз для України. І можливість нових ударів по українських портах – РФ може наполягати на "зоні безпеки", що фактично обмежить українську активність та дасть Росії більше можливостей для атак. А ще швидке послаблення санкцій – Кремль домагається відновлення доступу до SWІFТ та послаблення обмежень на експорт, що дозволить фінансувати агресію. Тож угода, вважають експерти, лише створить проблеми, а не вирішить їх: країна-агресор вже публічно задекларувала, що буде дотримуватись умов щодо безпеки судноплавства у Чорному морі лише після комплексного зняття санкцій Заходу, що наразі не відбулось. Варто проаналізувати всі варіанти розвитку подій предметно. Що таке "морський коридор" України в Чорному морі"Морський коридор" пролягає від  портів "Великої Одеси" (у містах Одеса, Чорноморськ та Південне) до придунайських портів Рені та Ізмаїл. Маршрут "коридору" прокладений у прибережній зоні та дає оптимальний варіант для руху суден.При цьому робота портів у Херсоні та Миколаєві, нагадаємо,  лишається заблокованою: вихід з цих портів у відкрите море пролягає через Кінбурнську косу, яку досі контролюють російські окупаційні війська. Що дало функціонування "морського коридору"? За підсумками  року роботи "морського коридору", яка стартувала влітку 2023 року після виходу Росії із "зернової угоди", ВМС України забезпечили прохід майже 10 тисяч суден. З українських портів було вивезено 100 мільйонів тонн різних вантажів, зокрема аграрної продукції, що є доволі близьким до показників на момент до повномасштабного вторгнення РФ.Протягом цього часу Росія в той чи інший спосіб атакувала українську портову інфраструктуру або ж самі судна, аби ускладнити роботу морського коридору. Чим Росія била по "морському коридору"Росія била дронами-камікадзе типу "Шахед" - по інфраструктурі придунайських портів України. Балістичними ракетами - по суднах під час завантаження безпосередньо в порту Одеси. Морською авіацією, скидаючи по маршруту проходження суден, вірогідно, донні морські міни, як це було в грудні 2023 року. Нарешті всіма доступними агресорові засобами - по енергетичних об'єктах, що живлять портову інфраструктуру та під’їзні шляхи до самих портів. Варто також нагадати й про епізод, який мав місце 12 вересня 2024 року, коли РФ використала Ту-22М3 для удару ракетами Х-22 по цивільних суднах у нейтральних водах поблизу узбережжя Румунії. Тоді пошкодження отримав балкер із зерном, який прямував з українського порту "Чорноморськ".Тож немає сумнівів, що Росія вдасться до вже знайомих дій знову. При цьому країна-агресор значно розширила та вдосконалила інструменти для посилення такого роду атак.Які нові інструменти має РФ для атак на "морський коридор"Морські дрони. Протягом 2023-2024 років Росія продемонструвала кілька зразків надводних безпілотників власної розробки, зокрема ГРК-700 "Визир" та "Мурена-300С".Заявляється, що такі дистанційно керовані апарати можуть мати дальність застосування до 500 кілометрів та нести бойову частину (або інше корисне навантаження) до 500 кілограмів.РФ має можливості для серійного виробництва таких катерів-камікадзе, запускатись вони можуть з території тимчасово окупованого Криму. Окреслене в рамках домовленостей у Саудівській Аравії 23-25 березня 2025 року формулювання "кораблі ЧФ РФ мають лишатись у східній частині Чорного моря" цілком може бути використане агресором для маніпулювання: мовляв, безпілотні катери під таке визначення не підпадають.Російський морський дрон ГРК-700 “Визир” Морська авіація. "Ядро" морської авіації Чорноморського флоту РФ складає 43-й окремий авіаполк із базуванням на кримському аеродромі "Саки", який має у своєму складі літаки типів Су-24М та Су-30СМ.Ворог раніше заявляв про використання Су-30СМ для протидії нашим морським безпілотникам. Але не варто виключати варіант, за якого російські військові почнуть використовувати літаки морської авіації для прямих ударів протикорабельними ракетами типу Х-31 по цивільних суднах, які рухатимуться "морським коридором".  Субмарини. ЧФ РФ на початок 2025 року безпосередньо у водах Чорного моря мав у своєму розпорядженні чотири підводні човни із семи формально наявних на початок повномасштабного вторгнення. Субмарина "Ростов-на-Дону" була потоплена 3 серпня 2024 року; ще два підводні човни зі складу Чорноморського флоту після вторгнення 24 лютого 2022 року Росія не змогла провести через протоки Босфор та Дарданелли, тож використовує їх для операцій в Середземному морі.Кожен із підводних човнів, що залишаються в Чорному морі, може брати на борт не тільки чотири крилаті ракети "Калибр", але й до 18 потужних торпед,  калібру 533-мм,  або ж до 24 морських мін.Це дає ворогу можливість приховано розставляти міни на маршрутах цивільного судноплавства або ж взагалі для торпедування цивільних суден, користуючись тим, що військово-морські підрозділи України  наразі не мають розвинутої складової для протичовнової боротьби.Як Україна може протидіяти російським атакам на "морський коридор"Сили оборони України мають засоби для повноцінної протидії ворожим морським дронам та частково – для протиповітряного прикриття цивільного судноплавства. Частково, бо ж потрібна значно більша кількість засобів, які б дозволяли збивати балістичні та надзвукові крилаті ракети, які Росія використовує в тому числі для ударів по цивільних суднах та портовій інфраструктурі.Крім того, поки триватиме повномасштабна війна РФ проти України, діятимуть відповідні положення "Конвенції Монтре", які заборонятимуть пропуск в Чорне море кораблів країн-учасниць війни та кораблів нечорноморських країн.Ці обставини формують конфігурацію, за якої в разі, якщо РФ піде на нові удари по цивільному судноплавству, Україні доведеться звертатись до Туреччини. Чим може допомогти Туреччина? Дипломатією та силовими діями, адже саме Туреччина контролює прохід через Босфор і Дарданелли. Саме Туреччина має найпотужніший флот на Чорному морі - 12 підводних човнів, 16 фрегатів,  корвети та ракетні катери.  Крім того, для прикриття "морського коридору" України буде необхідна пряма допомога від європейських країн НАТО, зокрема Франції та Великої Британії. Зокрема, в рамках контрактів цими та іншими європейськими країнами НАТО слід ставити питання про організацію місії постійно діючої "повітряної поліції" для прикриття "морського коридору"  від можливих повітряних атак РФ. При цьому мова може йти не тільки про постачання для Сил оборони України додаткових літаків та засобів ППО, але й пряму участь сил "повітряної поліції" НАТО в Румунії для патрулювання вод Чорного моря, принаймні в обмеженому районі біля гирла Дунаю та акваторії навколо придунайських портів України.І, звісно, необхідно добиватись від країни-агресора дій, які приведуть до розблокування виходів у море з портів Миколаєва та Херсона. Це той крок, що суттєво наблизить нас до перемоги у цій кривавій війні. І до того дня, коли Україна поверне не лише свою землю, а й буде господарем і "морського коридору", і всього морського простору, який їй належить та зафіксований в міжнародних угодах.  Сергій Згурець, директор інформаційно-консультаційної компанії Dеfеnsе Ехрrеss, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.

Пілот Ігор Хмара працював у складі екіпажу бомбардувальника Су-24М, обіймав посаду командира авіаційної ескадрильї. Він загинув разом із побратимом, членом екіпажу Іллею Негаром 19 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання

У жовтні 2024 року РФ зазнала рекордних втрат техніки на фронті за останні два роки війни. Такі втрати пов'язані з високими темпами наступу. Про це інформує російське незалежне видання "Агентство". За даними проекту Оryх, проаналізованими виданням, зазначено, що в жовтні Росія втратила більшу кількість бронемашин, літаків, вертольотів та іншої техніки, ніж будь-якого місяця з жовтня 2022 року, коли російські військові відступали з Харківської області. Відомості свідчать, що з 1 жовтня російська армія втратила 695 одиниць техніки, яку було знищено, пошкоджено, кинуто на поле бою або захоплено супротивником. Серед втраченої техніки 253 БМП, 103 танки, 41 БТР, чотири літаки (два Су-25 та два Су-34), один вертоліт (Мі-28). Втім ще більших втрат Росія зазнала у жовтні 2022-го. РФ було втрачено 1032 одиниць озброєнь. Водночас у вересні 2022 року російські військові втратили 1179 одиниць техніки - рекордну кількість за всю війну. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На фронті за добу відбулось 226 бойових зіткнень - Генштаб Дані Оryх свідчать, що ЗСУ у жовтні втратили 276 одиниць техніки, серед якої 47 БТР, 28 БМП, 21 танк та один літак (Су-24М). В той же час, вересні втрати російської техніки склали 547 одиниць, у серпні - 434, у липні - 584, у червні - 576. Зазначається, що українські військові почали втрачати більше техніки у серпні, коли розпочалася операція у Курській області. У перший місяць вторгнення ЗСУ втратили 219 одиниць техніки, у вересні - 253, у жовтні - 276. У липні втрати ЗСУ становили 167 одиниць техніки, у червні - 92. Загальні бойові втрати російських окупантів на 5 листопада склали 701 650 осіб. Протягом минулої доби знешкоджено ще 1260 загарбників, повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.