Search trend "Ту-22"

В Чорному морі 15 січня знаходиться один ворожий корабель, який є носієм крилатих ракет "Калібр". Загальний залп станом на 06:00 становив до чотирьох ракет, повідомили вранці ВМС ЗСУ. "В Азовському морі ворожі кораблі відсутні. У Середземному морі сім ворожих кораблів, з яких два є носіями крилатих ракет "Калібр" загальним залпом до 22 ракет", - сказано в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія збільшила кількість ракетоносіїв у Чорному морі За добу в інтересах РФ прохід Керченською протокою здійснили: до Чорного моря - сім суден, з них одне продовжило рух у напрямку протоки Босфор; до Азовського моря - три судна, із них два рухалися з протоки Босфор. Тим часом Повітряні сили повідомили про пуск ворогом "Калібрів". Щонайменше чотири ракети було зафіксовано. Нові "Калібри" заходять з окупованих територій. "Калібри" через Кіровоградщину летять на Черкащину/Вінниччину. Х-101 через Сумщину летять на Полтавщину/Черкащину. Шість бортів Ту-95мс взяли курс на аеродром базування.

Підтвердили атаку на інфраструктуру військового аеродрому "Енгельс-2" у Росії. Оператори 14-го окремого полку БпАК СБС у взаємодії з іншими складовими Сил оборони повторно уразили летовище, на якому базуються літаки Ту-95МС та Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії. "В результаті ураження на території нафтобази "Кристалл" знову відбулось займання цистерн з рідкісним авіаційним паливом для бомбардувальників Ту-160, які Росія використовує для терору проти цивільного населення України", - йдеться у повідомленні. Також атакували Брянський хімічний завод у місті Сєльцо. Він виробляє порох, вибухівку та компоненти для ракетного палива, боєприпаси для ствольної артилерії, РСЗВ, авіації, крилатих авіаційних ракет "Х-59", озброєння ТОС-1 "Тосочка", системи дистанційного мінування "Земледелие", а також здійснює капітальний ремонт РСЗВ "Град", "Ураган" і "Торнадо-Г". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Енгельс знов атакували безпілотники - пожежа палає з новою силою "Ця операція стала взірцем координації між розвідкою, ракетними військами, реактивною артилерією та безпілотними системами. Дрони вдало відволікли російську ППО, відкривши шлях для ракет, які точно вразили основні цілі. А БПЛА дальньої дії після ракетного удару знищили підстанції та іншу важливу інфраструктуру", - йдеться у повідомленні. У ніч проти 8 січня у Росії над Енгельсом Саратовської області прогриміла серія потужних вибухів у районі нафтобази. Виникла пожежа, передають російські Теlеgrаm-канали. На авіабазі з офіційною назвою "Енгельс-2" дислокуються 121-й гвардійський Севастопольський та 184-й важкі бомбардувальні авіаційні полки, які мають на озброєнні стратегічні бомбардувальники Ту-160 та Ту-95МС відповідно. Вибухи там лунають не вперше. Енгельс знаходиться від України на відстані близько 700 км, там розташована основна база російських стратегічних бомбардувальників Ту-160. Їх війська РФ застосовують за повітряних атак по території України.

Сьогодні, 14 січня 2025 року, вночі оператори 14-го окремого полку БпАК СБС у взаємодії з іншими складовими Сил оборони повторно уразили інфраструктуру військового аеродрому "Енгельс-2". На летовищі базуються літаки Ту-95МС, а також Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії...

Українські Сили оборони в ніч на 14 січня повторно уразили інфраструктуру російського військового аеродрому "Енгельс-2". Там базуються літаки Ту-95МС та Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії рф. Про це пише Рубрика, посилаючись на 14 Окремий Полк БпАК. Як повідомили військові, сили оборони України, у координації з операторами 14-го окремого полку БпАК СБС, завдали повторного удару по військовій […] Тhе роst Безпілотники ЗСУ вдруге за тиждень вдарили по Енгельсу: влучили у склади боєприпасів арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Українські Сили оборони в ніч на 14 січня повторно уразили інфраструктуру російського військового аеродрому "Енгельс-2". Там базуються літаки Ту-95МС та Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії рф. Про це пише Рубрика, посилаючись на 14 Окремий Полк БпАК. Як повідомили військові, сили оборони України, у координації з операторами 14-го окремого полку БпАК СБС, завдали повторного удару по військовій […] Тhе роst ЗСУ вдруге за тиждень вдарили безпілотниками по Енгельсу: відбулося влучання у цистерни з паливом арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Українські Сили оборони в ніч на 14 січня повторно уразили інфраструктуру російського військового аеродрому "Енгельс-2". Там базуються літаки Ту-95МС та Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії рф. Про це пише Рубрика, посилаючись на 14 Окремий Полк БпАК. Як повідомили військові, сили оборони України, у координації з операторами 14-го окремого полку БпАК СБС, завдали повторного удару по військовій […] Тhе роst Українські військові в Енгельсі вдруге вдарили по інфраструктурі аеродрому: знищено цистерни з паливом для Ту-160 арреаrеd fіrst оn Рубрика.

У вівторок, 14 січня, українські дрони атакували в Казані авіаційний завод імені Горбунова, де, зокрема, збирають та модернізують стратегічні бомбардувальники Ту-22 та Ту-160.

Удар по нафтобазі в Енгельсі Сьогодні вночі Сили оборони України вразили базу зберігання нафтопродуктів, комбінат "Кристал", що в Енгельсі Саратовської області Російської Федерації. Було низка повідомлень, є низка гарних відео, повідомлення про понад пів сотні вибухів у зоні цієї стратегічної бази. У районі нафтобази зараз ще триває велика пожежа, яка поширюється на інші нафтосховища. Генштаб Збройних Сил України підтвердив, що це завдання було виконане підрозділами Головного управління розвідки і Силами безпілотних систем Збройних Сил України. І відомо, що ця нафтобаза забезпечувала паливом військовий аеродром "Енгельс-2" і що ця база є тією, де базуються стратегічні бомбардувальники, які атакують цілі в Україні. Це бомбардувальники Ту-95 і Ту-160. Відстань від цього аеродрому до найближчої території, підконтрольної Україні, - це десь 700 кілометрів. Та ж, звісно, що цю роботу виконали наші далекобійні дрони. І нафтобаза "Кристал", чим вона цікава, - що там дійсно зберігалося паливо до цих бомбардувальників Ту-95, але Ту-95 використовують паливо не унікальне. А от паливо для Ту-160 дійсно унікальне, воно виготовлялося спеціально для цього стратегічного бомбардувальника. Так що у разі, якщо вигорить сховище з цим паливом, то використовувати Ту-160 буде противнику надзвичайно складно. Хоча, чесно кажучи, противник Ту-160 використовує набагато менше, ніж Ту-95, але в будь-якому разі оці системні регулярні удари по базі "Енгельс-2", а перші удари були ще 2022 року, говорять про те, що цей об'єкт є важливий, і такі системні удари по цьому летовищу обмежують можливості противника використовувати, зокрема, ті Ту-95, з яких ворог запускає крилаті ракети Х-101. Зустріч у форматі "Рамштайн" Проте зараз найбільше стратегічне значення для нас мають не стільки оці російські бомбардувальники, як перспектива взаємодії з нашими стратегічними партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами і європейськими країнами, що входять до Північноатлантичного альянсу. І завтра якраз відбудеться 25-те засідання контактної групи з оборони України на авіабазі "Рамштайн".Ця зустріч, до речі, мала відбутися ще 12 жовтня минулого року за участі президента Джо Байдена. Тоді Україна планувала презентувати свій План перемоги, який передбачав і обговорення гарантій для України через запрошення до Альянсу і також розміщення на території України неядерного арсеналу стримування. Тобто розміщення певного переліку ракет, які б загрожували Російській Федерації у разі поновлення бойових дій. Але тоді це не відбулося, і зараз поточна зустріч у "Рамштайні" - 25-та, ювілейна, вона буде скерована так само на стратегічне питання, але дещо в іншому напрямку. Насамперед йдеться про те, що будуть обговорені речі, які стосуються і далі системної підтримки України, передачі озброєнь, техніки і боєприпасів. Це йдеться про те, що зараз буде використано Україною для підготовки резервів, для використання на полі бою. І також це буде зустріч, на якій представники країн, які входять до формату "Рамштайн", будуть обговорювати за низкою напрямків - таких напрямків вісім, від бронетехніки, авіації, інформаційної безпеки, морської безпеки, безпілотних систем. Це якраз вісім коаліцій, які мають обговорити перспективи руху і створення системи забезпечення цими системами України до 2027 року. Це, власне, стратегічне планування в рамках формату "Рамштайн". Але також варто згадати, що це може бути в такому форматі остання зустріч, тому що далі ми розуміємо, що всі ці координаційні зусилля далі перебере на себе окреме командування НАТО. Яке було створене якраз для того, аби забезпечувати координацію допомоги Україні і забезпечення підготовки українських військових. І це рішення було ухвалене якраз на минулому саміті Альянсу, і оця нова натівська структура зараз буде на себе перебирати основні повноваження по координації закордонної допомоги. Якщо формат "Рамштайн" певним чином був добровільним, координацію здійснювала насамперед американська сторона, то зараз цей центр тяжіння переміщується до Північноатлантичного альянсу. І там, зокрема, є політичне зобов'язання, яке було так само ухвалене на саміті Альянсу, що допомога Україні має становити з боку країн Альянсу не менше 40 мільярдів євро на рік. Це політичне зобов'язання зараз розподіляється на всіх учасників Північноатлантичного договору. У будь-якому разі також, як на мене, буде зберігатися певним чином і формат "Рамштайн". Яким чином буде забезпечена взаємодія, ми побачимо, але в будь-якому разі ця зустріч є важливою. Так само Сполучені Штати оголосять, як ми очікуємо, пакет військової допомоги на ті обсяги, які стосуються допомоги Україні: понад 1 мільярд доларів. І це якраз буде те, що повністю має забезпечити використання тих коштів, які були передбачені фінансовою допомогою Сполучених Штатів до України. Хоча певний залишок там залишиться, і його долю буде вже, напевно, вирішувати нова адміністрація президента Сполучених Штатів. Пресконференція ТрампаА сам новообраний президент Сполучених Штатів учора провів пресконференцію, яка спровокувала низку різних заяв, очікувань і трактувань з боку експертів. Зокрема, ми знаємо, що президент Дональд Трамп на своїй пресконференції згадав про намір Сполучених Штатів взяти під контроль Гренландію, Панамський канал. При цьому не виключив, що це може бути зроблено військовим шляхом. Також Трамп сказав про те, що доведеться використовувати економічну силу з приводу взаємодії з Канадою. І це якраз спровокувало низку оцінок з боку експертів і різні сценарії, що саме може бути за цими словами Трампа.Продовжуючи тему неочікуваних заяв Трампа, які стосуються і Панамського каналу, і Канади, і Данії. Формально це виглядає як висування певних територіальних претензій до цих країн, і таке враження, що світ починає набувати нової динаміки на тлі цих заяв. Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, а також співзасновник Консорціуму оборонної інформації, який об'єднує аналітичну структуру України, висловив свою думку щодо цих заяв Трампа."Поки що це виглядає таким політичним проєктом. Зараз важко сказати, хто саме за цим стоїть. Тут індикатори різні були, що Сполучені Штати змінюють роль взагалі бачення світової системи, те, що говорить про світовий порядок і всі ці речі. Але хто саме генерує такі ідеї про Гренландію, Канаду, Панамський канал? Тут тільки можна побачити загалом те, що це виглядає поверненням до Доктрини Монро. Наче Дональд Трамп хоче, як колись Сполучені Штати, відокремитись від світу і сказати, що те, що відбувається в Америках - у Північній, у Південній, у всіх частинах Американського континенту, - це справа Сполучених Штатів. Туди ніхто не має втручатись, а Сполучені Штати не повинні сильно цікавитись, що відбувається за межами. Ну, я нагадаю, що Гренландія - це частина Північної Америки, але під юрисдикцією Данії. Тут щось таке вимальовується, але хто за цим стоїть, важко сказати", - сказав він.Аналітик зауважив, що нині існують лише гіпотези щодо того, що саме має на увазі Дональд Трамп, але для світової політики це недобре."Тільки зараз гіпотези, загалом це недобре для світової політики. Тому що на додаток до того, що Китай і Росія почали таку ревізію світового порядку, зараз виглядає так, що і Сполучені Штати готові це легітимізувати власними діями у цьому ж плані, такими різними територіальними змінами, встановленням зон впливу і, можливо, поділом світу за цими зонами впливу. Хоча я не виключаю, просто зараз дуже мало інформації, що є інший варіант. Можливо, та група, можна сказати, права частина Кремнієвої долини, політична частина, яка прийняла сторону Трампа і зараз є найбільш динамічною технополітичною силою, вони, можливо, в Гренландії, в регіонах на зону конфлікту з Китаєм", - вважає він.Олексій Їжак припустив, що, можливо, на тих територіях є важливі ресурси, необхідні для нової економіки."Тому що зараз формується нова економіка Сполучених Штатів, і зміни можуть бути карколомними. Прихід нової економіки, треба розуміти, що він вимагає дуже багато електрики і дуже багато нових матеріалів, які раніше здавались не такими важливими. Того, що називається рідкоземельні матеріали, - до речі, в Україні також багато. Можливо, навколо цього щось. Але в цілому прогноз такий, що Сполучені Штати вступають на цю стежку ревізії світового порядку. Є, звичайно, варіант, що так само, як і з миром в Україні за один день, це розтягнеться на пів року, як зараз Дональд Трамп говорить. Ну, не виключено, що ці заяви про зміни території також наберуть більш цивілізованих рамок, і стане зрозуміло, що це все означає. Тому що зараз це небезпечно і екстравагантно, мені здається", - сказав аналітик. "Трамп може впливати на події, але диктувати - ні"Трамп також ще якраз згадував і про війну України з Російською Федерацією, і там якраз звучали, як на мене, дивні оцінки. Коли він говорить про те, що треба зрозуміти почуття України у зв'язку з тим, що Джо Байден нібито порушив угоду про відмову прийняти Україну в НАТО, і тому певні дії Російської Федерації чимось можна виправдати. Олексій Їжак висловив свою думку щодо того, чи має адміністрація Трампа план припинення російсько-української війни."На жаль, як вплинути на Україну, план там є, інструменти є. Дійсно, Сполучені Штати можуть блокувати значну частину міжнародної допомоги, не тільки американської, просто створити такі умови, що це буде складно, і це зменшить шанси України навіть вистояти. Але з іншого боку, так само зрозуміло, що Сполучені Штати не можуть собі дозволити такої поразки, тому що це буде ще більша поразка, міжнародна поразка для Сполучених Штатів, порівняно з В'єтнамом, з Афганістаном. Тобто також зрозуміло, вони не можуть це зробити. Не можуть, а з іншого боку немає жодного плану, як зупинити Росію. Якщо в цілому говорити, це ознака того, що насправді за тим баченням, яке Дональд Трамп одного дня презентував, як він може закінчити цю війну, зараз видно, що плану немає, є тільки бачення. І це бачення, воно дуже ризиковане, тому що влада Дональда Трампа не така вже й велика. Він не може диктувати події. Він може впливати на події, але диктувати - ні", - зауважив експерт. До речі, спецпредставник з урегулювання війни в Україні генерал у відставці Кіт Келлог відклав поїздку до Києва до інавгурації Дональда Трампа."Та поїздка Келлога - насправді це не відтермінування, це скасування ознайомчого візиту, який мав відбутись до інавгурації. Саме так, ознайомчий, щоб зрозуміти, як діяти далі. І сказано, що буде нова поїздка вже після інавгурації, але незрозуміло коли. Тобто це підтверджує те, що сказав Дональд Трамп. Він сподівається протягом шести місяців щось зробити з цією війною. Це означає, що конкретного плану немає, треба дивитись на різні аспекти і вивчати ситуацію. Я нагадаю, після того, як були розмови про день відразу після виборів, така лунала обіцянка, що він це зупинить. Потім вже почались розмови про те, що до весни - перший квартал. А от зараз Дональд Трамп особисто серед тих заяв, які епатажні стосовно території, він також сказав, що про війну він сподівається, що протягом пів року щось таке відбудеться. Ну це я, до речі, скажу, що пів року - це такий термін, який співпадає з прогнозами Тhе Есоnоmіst, що до середини 2025 року Росія повністю вичерпає ті радянські запаси, які вона зараз приводить до ладу і використовує у війні. Можливо, ще є якісь оцінки до середини року, там економічні ще є оцінки, так. І МВФ говорить, що у середині 2025 року щось таке може статись з економікою Росії, що вона змушена буде. Тому в цілому, так, у команди Дональда Трампа немає зараз конкретного плану зупинити цю війну", - сказав Олексій Їжак. В рамках нашого регулярного продукту "Рефлексії" Олексій Їжак робив загальний огляд всіх прогнозів з боку аналітичних структур, прогнозів провідних медіа, як виглядатиме 2025 рік. І от цікаво, які очікування формують аналітичні центри і провідні медіа якраз щодо ситуації в Україні в 2025 році."На жаль, стосовно України немає жодних очікувань, коли і як це може завершитись. Просто є бачення, що те, що відбувається у війні,  абсолютно точно можу сказати, що Україна матиме гарантовану підтримку західну, якщо тільки Дональд Трамп не вирішить кардинально це переглянути, але це навряд чи. Є гарантована підтримка країн НАТО, там більше 40 мільярдів. Це тільки, власне, те, що стосується війни, вона є гарантована. Україна має таку допомогу. І на рівні поточної інтенсивності війни, от на таку інтенсивність війни, як зараз, Україна має підтримку протягом року", - сказав аналітик. За його словами, є невідома складова стосовно того, скільки часу Росія може підтримувати такий темп війни, як зараз: "От, власне, тут і починаються розмови. Це може бути середина 2025 року, коли вона вичерпає можливості вести війну, як вона зараз її веде, або до кінця року. Є оцінки, що вона навіть до 2027 року може так підтримувати. Оце невідома складова, але таке враження, що ніхто не вірив ще наприкінці минулого року, що може бути якесь досягнення миру, що Росію можна зупинити просто словами, просто дипломатією. Потрібні рішучі дії. Ці рішучі дії, от зараз незрозуміло, що це може, вірніше зрозуміло, просто методи потребують доопрацювання". "В принципі зрозуміло, що Росію можна посадити за стіл переговорів, тільки зупинивши її рух, тільки наступ українських сил. Або ж такими діями з боку західної спільноти, яка просто зробить неможливим доступ Росії до ресурсів ведення війни, але це також ризиковано. В цілому наступний рік не має жодних обіцянок, що може припинитись війна. Максимум, що може бути, на що можна розраховувати у сенсі миру, - це те, що називається "напівзаморожений конфлікт", коли інтенсивність бойових дій зменшується, але війна як така не припиняється. Зрештою світ найбільше турбується тим, що відбувається зі Сполученими Штатами. От цим аспектом - того, що можлива загальна ревізія з боку Сполучених Штатів всієї попередньої політики. Це дуже несподівано, і світ має до цього адаптуватися", - вважає аналітик. Я частину нашої програми говорив про зустріч у "Рамштайні", яка, як на мене, буде перехідною до нового формату координації військово-технічної допомоги Україні. Олексій Їжак розповів, чи є якісь маркери, які говорять про те, що роль європейських країн може бути значно більшою, ніж вона була до попереднього періоду."Власне, про це, я думаю, і є зустріч. Просто тут треба розуміти, що група "Рамштайн" формально залишається. Просто її технічна складова, те, що стосується, власне, роботи експертів у координації допомоги, навчання військ, - це переносять в нове командування НАТО у Візбадені. Там, до речі, де і буде розташовуватись ракета середньої дальності командування цими силами.А от група "Рамштайн" не може бути скасована. В принципі треба розуміти, "Рамштайн" - це просто дуже зручне місце, воно захищене, воно величезне, вона може приймати величезну кількість делегацій міжнародних, і тому як політичний форум це залишається. І на цій групі зараз, наскільки я розумію, ювілейна, 25-й і останній за каденції Джо Байдена і перед каденцією Дональда Трампа, буде вирішуватись, мені здається, політичний аспект, що ця група має зберегтись. І те, що відбувається у світі під впливом змін у Сполучених Штатах. А я нагадаю, що паралельно ми бачимо, як змінюється влада, уряди у Канаді, у наших союзників, як очікуються вибори у Німеччині, там, напевно, теж будуть зміни. Змінилась вже, змінюється влада в Австрії, далі Польща, далі вибори ще в кількох важливих для нас країнах. До речі, і в Канаді, і в Японії", - розповів він. Аналітик зауважив, що на засіданні формату "Рамштайн" буде підтверджено, що допомога союзникам продовжується, і дані раніше зобов’язання мають силу."Тобто все це потребує певних політичних гарантій. Тому, мені здається, група, що завтра відбудеться, має підтвердити, що всі на місці. І, незалежно від політичних змін, вони будуть підтримувати ті країни, які входять в групу "Рамштайн", будуть підтримувати ті обіцянки, які вже були зроблені. Мені здається, політичний аспект зараз головний. І звичайно, Сполучені Штати мають дати зобов'язання, що ті проплачені контракти, які вже зроблені стосовно Раtrіоt і низки інших важливих для України видів озброєнь, будуть виконуватись протягом наступного року. Там навіть на два роки є контракти проплачені", - сказав Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень.

Українські війська 8 січня атакували нафтобазу у російському Енгельсі Саратовської області РФ. Вона забезпечувала паливом військовий аеродром "Енгельс-2", де базується стратегічна авіація, пише Генштаб ЗСУ. Обстріляли базу зберігання нафтопродуктів "Комбінат Крістал". Очевидці повідомляли про численні вибухи, здійнялася масштабна пожежа. Місцева влада підтверджує влучання в "промисловий об'єкт". Генштаб ЗСУ зазначає, що нафтобаза забезпечувала паливом військовий аеродром "Енгельс-2", де базується стратегічна авіація ворога. Операцію здійснили підрозділи Головного управління розвідки Міноборони та Сил безпілотних систем ЗСУ у взаємодії з іншими складовими Сил оборони. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через атаки на НПЗ у Росії рекордно подорожчав бензин "Ураження нафтобази створює серйозні логістичні проблеми для стратегічної авіації російських окупантів та суттєво знижує їх можливості завдавати ударів по мирних українських містах та цивільних об'єктах", - йдеться у повідомленні. Міноборони РФ заявляло, що у Саратовській області буцімто знищили 11 дронів. Сховище державного резерву "Комбинат Кристалл" в Енгельсі зберігає паливо для авіабази стратегічної авіації Росії "Енгельс". На цій авіабазі перебувають стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії. Перші використовуються звичайні види авіаційного палива - Т-1, ТС й РТ. Другі потребують паливо підвищеної щільності - Т-8В. Воно дає специфічний жовтий колір "вихлопу". Виробництво Т-8В є специфічним процесом й здійснюється не на кожному нафтопереробному заводі. Якщо ж під час атаки вдалось уразити резервуари з паливом Т-8В, це дозволить "приземлити" бомбардувальники Ту-160.

Нинішнє інтерв’ю — з 23-річним DеvОрs, який без технічної освіти вийшов на дохід у $7000. Внаслідок російського обстрілу будинок чоловіка був повністю знищений, і тепер він заощаджує кошти на ремонт квартири для батьків. Він розповів DОU, як з менеджера з моніторингу мереж став девопсом, як поєднує дві фултайм-роботи і чому нікому цього не радить. Щоб історія не втрачала деталей і щирості, ми були змушені зберегти анонімність спікера. Якщо ви хочете взяти участь у схожому матеріалі, напишіть vіkа@dоu.uа. Як обрав не колекторське агентство, а моніторинг мереж з мінімальною зарплатою. Про першу роботу Я опинився у сфері ІТ випадково. Влітку 2020 року, перед останнім курсом у коледжі, де я вчився на менеджера, я став шукати роботу. Вже майже влаштувався у компанію, яка займалася поверненням боргів, та випадково побачив цікавішу вакансію. Це була позиція спеціаліста з моніторингу мереж в українській компанії, яка займалася транзакційними операціями. Компанія довго не могла знайти працівника, бо пропонувала мінімальну зарплату — близько 6000 гривень. Ніхто не хотів працювати за такі гроші з 9 ранку по 18 вечора. Тож 19-річний я вирішив спробувати, хоч досвіду у цій сфері не мав жодного. Співбесіда пройшла доволі легко. «Працедавці зрозуміли, що я нічого не знаю, але готовий вмикатися» У колекторському агентстві мені пропонували значно вищу зарплату, але я вирішив, що робота з моніторингу мереж може стати кращим внеском у майбутнє і що колись я використаю здобутий досвід. Так і сталося. Моє завдання полягало у тому, щоб моніторити, як працюють системи, сервери, стежити за доступністю систем підрядників, а коли щось траплялося — повідомляти спеціалістів, які й розв’язували проблему. За кілька місяців мені навіть підвищили зарплату до 8000 гривень. У той час батьки наполягали, щоб я здобув вищу освіту, тому я вступив на заочну форму в Державний податковий університет на спеціальність «Комп’ютерне програмування». Та протримався там не довго — до першої сесії, адже основний акцент був на роботі. Повертатися до навчання у виші не планую. Наразі я не бачу для себе потреби у вищій освіті, але, можливо, з часом щось зміниться. Через пів року роботи з мережами я вирішив, що треба рухатися далі. Знайшов вакансію в дуже схожу компанію, але вже на позицію системного адміністратора. Мені запропонували офер у 16 000 гривень. До речі, компанія, у якій я працював, пропонувала підвищити мені зарплату до цієї суми. Та я вирішив, що знання, які я отримаю на новій роботі, важливіші, і відмовився від пропозиції. 16 000 грн — були великі гроші для мене. Вперше в житті я міг прийти в магазин Nіkе і купити собі кросівки. Тоді я ще жив з батьками й витрачав гроші лише на добирання на роботу й розваги з друзями, тож не мав великих витрат. Сума на рахунку мене дуже тішила. На новій роботі я виконував схожі завдання з моніторингом, але потрібно було більш детально розбирати логи, коли траплялися помилки, а вони були дуже часто. Також оновлював застосунки на хостах, які представляв вендор. Займався підтримкою та обслуговуванням систем, виконував завдання від розробників — наприклад, підняти чи налаштувати хост. Найбільше мені подобалося встановлювати застосунки на Lіnuх. «Будемо робити з тебе девопса, щоб багато заробляв» На одній з робочих тусовок у січні 2022 року керівник жартома сказав мені: «Слухай, будемо робити з тебе девопса, щоб заробляв багато грошей». Саме тоді я вперше задумався про те, щоб рухатися до цієї посади. За пів року до цієї розмови в іншій команді з’явився DеvОрs — серйозний і завжди похмурий дядько з бородою. Мій керівник з ним багато спілкувався і дізнався, що девопси добре заробляють. На тусовці він висловив ідею, що я стану DеvОрs і ділитимуся з ним, як з керівником, грошима. Це був, звісно, жарт, але тоді я подумав: а чому б не спробувати? Я вперше зареєструвався на Djіnnі й опублікував своє резюме. Практично одразу зі мною зв’язалася закордонна продуктова компанія, яка шукала працівника на посаду Junіоr DеvОрs Еngіnееr. Був всього один етап співбесіди — з лідом команди девопсів і НR. Мені ставили базові запитання: як працює Lіnuх, що на ньому можна робити. Також дали тестове завдання, на якому треба було зробити Dосkеrfіlе з ngіnх таким чином, щоб після запуску кожні декілька секунд у лог виводилась кількість ІР, з яких звертались на ngіnх. Через два з половиною тижні мені запропонували офер на 1500 доларів. Це було величезне зростання для мене. До речі, українська компанія, у якій я працював системним адміністратором, запропонувала майже таку саму зарплату, якщо я залишуся. Однак, як і в історії з колекторським агентством, я вирішив зробити внесок у майбутнє. Сам не знаю, як так швидко отримав роботу, адже весь процес від пошуку до оферу тривав менше як місяць. У всіх компаніях, де я працював, до мене завжди добре ставилися, хоч і різниця у віці з колегами була суттєвою. «Мені 23 роки, а де б я не працював, колегам було не менше як 35» Та я жодного разу не стикнувся з ейджизмом. Колеги мене багато чого навчили. І я маю на увазі не лише технічні знання, а більш житейські: як правильно розмовляти, як поводитися. Батьки й друзі вважають, що через це я дуже швидко подорослішав. До речі, в одній з компаній ходили чутки, що я син когось з керівництва, або ж мої батьки круті девопси, тому я так швидко просуваюся у кар’єрі. Насправді мої батьки зовсім не технічні люди: батько — бухгалтер, а мама — економістка. «На місці дому залишилися лише руїни» Офер у закордонну продуктову компанію я отримав ще до початку повномасштабного вторгнення, а коли на Київщині почалися бойові дії, не працював близько місяця. Моє місто не було в окупації, але у ньому відбувалися активні бої — постійно десь стріляли, збивали літаки. На 11-й день після вторгнення до нас підійшов військовий і сказав виїжджати, бо вже завтра тут будуть росіяни. Тоді ми з батьком востаннє вийшли з нашого будинку й поїхали до бабусі. Коли повернулися — побачили, що від будинку не залишилося геть нічого, росіяни його знищили. Залишилися лише руїни. Так у мене і стався переїзд від батьків — ми винайняли окремі квартири. Багато часу пішло, щоб зібрати усі папірці про те, що будинок зруйнований. Наче й так не було видно, що на його місці пустка. За рік ми отримали компенсацію від держави на оцінку зруйнованого житла без урахування майна, але розрахунок був дуже мінімальний. Зараз у нас є сертифікат «єВідновлення» на купівлю нового житла. Цих грошей не вистачить, щоб купити нову квартиру у Києві. Хіба, можливо, на 40 квадратних метрів і з голими стінами. Поки я не мав змоги працювати через відсутність світла і зв’язку, компанія не звільнила мене, а виплатила зарплату. Коли ми з батьками жили у бабусі в іншій частині Київської області, я їздив до друзів, щоб працювати на старому комп’ютері. Потім із зарплати купив ноутбук, під’єднав у бабусі інтернет і вже зміг нормально виконувати завдання. Не дуже гарна «маніпуляція», яка спрацювала. Про рейз на 800 доларів Коли я почав працювати у закордонній компанії, то часто помилявся, бо не мав знань з DеvОрs, не розумів, як працює GіtLаb чи ngіnх. Але мене ніколи не сварили за помилки, а лише пояснювали, як правильно. Якось при оновленні я випадково вимкнув всі агенти з моніторингу, і нам надійшла величезна кількість сповіщень, що хости недоступні. Потім через неправильну конфігурацію зупинився основний вебсервіс, який був єдиною точкою доступу до значної частини вебресурсів компанії, зокрема й основного сайту, на який приходили клієнти. На щастя, тимлід зміг швидко розв’язати проблему і фінансових збитків чи сильного нарікання не було — до мене ставилися дуже лояльно. Найважчим у роботі для мене став великий обсяг інформації, яку треба було вивчити. Мене ніхто не підганяв — я просто мав завдання в Jіrа, які поступово слід було виконати. Але я дуже хотів розвиватися і намагався осягнути все й одразу. У травні 2022 року я почав впевненіше почуватися. На робочих зустрічах вже не просто мовчав, а й висловлював свою думку, пропонував ідеї. Ще за кілька місяців колеги перестали перевіряти усю мою роботу. Зараз мені дуже подобається, коли до мене звертаються інші DеvОрs або розробники із запитаннями, і я одразу можу дати відповідь і допомогти. Це надає впевненості у своїх силах. За рік, у січні 2023-го, мені підвищили зарплату на 200 доларів. У лютому я прийшов до ліда і запитав, чи можуть мені ще збільшити зарплату, бо, мовляв, контракт у мене закінчується, і я не знаю, що робити. Уже за годину-дві мені зателефонували й повідомили, що тепер моя зарплата буде 2300 доларів. Можливо, це була не дуже гарна маніпуляція, але вона спрацювала. Завжди можна вигадати відмовку. Про те, як наважився на другий фултайм Восени 2023-го я з допомогою батьків купив квартиру та замовив дизайн-проєкт. Коли мені підрахували кошторис ремонтних робіт, я зрозумів, що знадобиться ціла вічність, щоб їх оплатити. Тоді задумався про ще одну роботу. Спершу шукав на неповну зайнятість — пройшов співбесіди в дві українські компанії, але нічого з цього не вийшло. Потім думав поєднати два фултайми, але дуже боявся, що щоденні робочі зустрічі у компаніях будуть накладатися. Я чув історії про навушник з однією зустріччю в одному вусі, й з іншою — в другому. Але це точно було не для мене. Тоді я натрапив на статтю DОU про девопса, який поєднував два фултайми. У матеріалі було посилання на сторінку у LіnkеdІn, тож я вирішив йому написати. З досвіду співрозмовника випливало, що накладка з мітингами траплялася вкрай рідко. Він радив спробувати, адже завжди можна викрутитися і щось придумати. Сказати, що треба з собакою погуляти тощо. Іноді можна ігнорувати повідомлення якийсь час, якщо потім це нормально аргументувати. Тож я вирішив шукати ще одну фултайм-роботу на позицію Міddlе DеvОрs. Компанію знайшов не одразу — від початку пошуку до прийняття оферу минуло кілька місяців. В українській компанії, яка взяла мене на роботу, було кілька етапів співбесід. Спершу з молодшим НR, потім зі старшим НR і лідом сисадмінів, бо окремого напряму DеvОрs у них не було. Співбесіди пройшли добре, лід сміявся з моїх історій та жартів. Я завжди люблю доречно пожартувати на співбесіді, щоб підтримати розмову. Далі був наступний етап відбору — потрібно було надати головному НR контакти людей з попередньої роботи, щоб вони розказали про мене. Мене це здивувало, раніше я з таким не стикався. Я дав контакти свого керівника з компанії, у якій працював системним адміністратором. НR надіслав повідомлення, де просив розказати, з якими проблемами я працював, як вирішую конфлікти, чи можна мені щось довірити. Я сам на всі ці питання відповів, а колишній керівник просто переслав моє повідомлення так, наче це він написав. Після цього мене покликали на останню співбесіду, де розповіли про політику компанії. За тиждень, у лютому 2024 року, мені надіслали офер на $3000 і покликали на онбординг, який тривав ще тиждень. Лише після цього мене познайомили зі СТО і передали на онбординг у технічний відділ. У той же період на першій роботі мені підвищили зарплату до $4000, тож так я почав заробляти $7000 і працювати на двох фултаймах. «До 22-ї години не засиджуюся». Про робочий день девопса на двох фултаймах Я щодня прокидаюся о 8-й ранку й беруся за рутинні робочі завдання. Далі у мене щоденний мітинг в українській компанії на 40–60 хвилин, на якому обов’язково потрібно вмикати камеру. Якщо немає термінових завдань тут, я закриваю ноутбук, який мені видала компанія, і берусь за роботу в закордонній. До речі, одним з моїх обов’язкових критеріїв під час пошуку місця праці була техніка, щоб могти працювати на окремих ноутбуках. До обіду, коли відбувається щоденний мітинг у закордонній компанії, стараюся встигнути зробити всі завдання в ній. На зустрічі з колегами я розповідаю про те, що виконав учора і що встиг за сьогодні. Дзвінок зазвичай триває до 14–15-ї. Якщо нема термінової роботи, то я встигаю швиденько пообідати, і берусь до другої роботи. Закінчую її зазвичай до 18-ї, а потім вечеряю і роблю щось по дому. Після 20:00 допрацьовую завдання. Та переважно не засиджуюся довше ніж до 22-ї. На вихідних я або зустрічаюся з другом, або їду до батьків чи бабусі. Часу на щось більше немає. Я обожнюю закордонну компанію, у якій став девопсом. Вважаю її своєю основною роботою і найбільше ціную. Там у мене всі завдання стосуються сфери DеvОрs, а в українській — більше роботи сисадміна. Наприклад, створити користувача, допомогти, коли у когось щось не працює. Мені це не дуже подобається, але терплю, поки платять. Є трохи завдань і з DеvОрs, але їх менше. Вони здебільшого стосуються налаштування деплою застосунку, комунікації з провайдерами тощо. Компанії, у яких я працюю, дуже відрізняються своєю політикою. На першій роботі у мене горизонтальне управління, всі спілкуються вільно й на одному рівні. Однак у другій компанії все дуже жорстко, існує чітка вертикаль, і, щоб з кимось зв’язатися, потрібно писати листи. Про всі виконані завдання треба звітувати й детально їх описувати. Крім того, у мене була конфліктна ситуація зі СТО на мітингу. Він був не в гуморі, присікався до моєї манери говоріння, а потім заявив щось на кшталт: «Я так сказав, так і буде». Коли я зробив йому зауваження, колеги були вражені. Вони казали, що раніше ніхто не насмілювався. Після цієї ситуації до мене не чіплялися. Про найбільший страх фахівця, який працює на двох фултаймах Компанії не знають про те, що я працюю на двох фултаймах. Я вирішив не говорити, бо не знаю, як вони відреагують. У першій компанії, можливо, нічого б не сказали, лише, щоб це не впливало на мою продуктивність. А от у другій компанії є регламентна політика, яка дозволяє працювати на другій роботі, але лише у неробочий час і в тому випадку, якщо основні види діяльності компаній не перетинаються. Насправді діяльності не перетинаються, але я працюю у той самий час, тому реакція точно була б негативною. Наразі у мене не було критичних ситуацій через поєднання двох фултаймів. Я часто користуюся різними відмовками, кажу, що йду вигулювати собаку, коли працюю на іншій роботі. Було таке, що у мене був мітинг з СЕО на першій роботі, а на другій роботі щось зламалося. Тоді довелося на одному комп’ютері проводити дзвінок, а на іншому — щось фіксити. Це було нескладно: сидиш, киваєш головою, періодично щось говориш, намагаєшся вирішити помилку, яку раніше вже вирішував. Бувало, що щось ламалося на двох роботах, але я справлявся. Мій найбільший робочий страх — якщо лід з першої компанії і СТО з другої зателефонують одночасно. Дуже пощастило, що наразі такого не було. Про мотивацію багато заробляти і поради Бажання багато заробляти у мене виникло в дитинстві. Пам’ятаю, як ми з батьком скуплялися в неділю в АТБ, бо саме тоді у них були акції. І коли я обрав собі шоколадку, тато сказав відкласти її й взяти ту, яка з оранжевим цінником, тобто на акції. Тоді я зрозумів, що хочу купувати те, чого насправді хочеться, а не тільки акційне. Коли влітку 2022 року я почав жити без батьків у Києві, то так і робив — купував у супермаркетах усе, що хотів. Друга історія, яка мене постійно мотивує, теж пов’язана з батьком. Колись він сказав мені, що я ніде не влаштуюся в житті й буду забирати його пенсію. Тоді це звучало дуже образливо, але зараз я йому за це вдячний. Я хочу дорости до Sеnіоr DеvОрs, бо наразі вважаю себе Міddlе. За два роки хотів би спробувати себе у ролі ліда. Мені цікаво, чи справлюся з менеджерською позицією, враховуючи, що у коледжі я вчився на менеджера. Загалом я не раджу починати працювати на двох фултаймах, якщо у цьому немає гострої потреби. Спочатку ти щасливий, що багато заробляєш, усе подобається. Потім втомлюєшся, розумієш, що вже не радієш життю. Через те, що доводиться багато працювати, абсолютно немає часу на себе. Я банально не можу почитати технічні статті, як колись, бо не маю на це часу. Багато хто говорить, що у 23 роки потрібно десь бувати, щось дивитися, а мені не виходить. Зараз я вже майже завершую ремонт у квартирі. Хочу, щоб у неї переїхали батьки, які зараз живуть на орендованій. Для себе планую купити ще одну квартиру. Мабуть, я працюватиму на другій роботі, доки мене там не образять. Я вже думав про те, щоб звільнитися, коли було дуже складно, але вирішив ще залишитися. Іноді я беру лікарняний на день, щоб трошки відпочити. Коли працюєш з дому на двох роботах, то дуже мало спілкуєшся з кимось, окрім колег. А якщо постійно зосереджуватися на робочих завданнях, дуже швидко можна вигоріти. Тому я раджу бути у стосунках, коли починаєш працювати на двох фултаймах. Важливо, щоб поруч була кохана людина, яка морально підтримає. «Якщо ви хочете більше заробляти, то важливо бути впевненим у собі» На моїй першій роботі є працівник, який хоче стати DеvОрs, але він дуже невпевнений у своїх силах. На його прикладі я зрозумів, на скільки важливо вміти правильно себе представити. Треба не боятися сказати, яку зарплату хочеш отримувати, показати, яка зарплата на ринку, скинути аналітику. Дехто соромиться шукати другу роботу через те, що про це хтось дізнається. Я цього не розумію. Якщо й дізнаються — то що? Не варто взагалі таким перейматися.

Чи такий він (Орешник - ред.) страшний, як його малює Путін? Звісно, що про це потрібно і варто говорити із людиною, яка зуби з'їла на цій темі, яка добре на ній знається. Михайло Стельмах, полковник запасу, ветеран ракетних військ стратегічного призначення розповість нам сьогодні про все. Пане Миколо, вітаю вас. Слава Україні.Героям слава. Пане Миколо, ну що ж, почнімо саме з цього удару по Дніпру, який був кілька тижнів тому. Путін дуже хизувався цим "Орешником", який влучив, зробив те все, що вони планували зробити. Можливо, ви досліджували цей удар та зрештою знаєте, що таке "Орешник"? Це нова розробка російських військ, тому що Путін зараз якраз тим хизується, що буцімто російський ВПК створив щось таке, що зараз взагалі просто ніщо не зможе збити. Чи все ж таки це не дуже нове? Назва "Орешник", вона два тижні тому тільки з'явилася в широких колах. Але росіяни розробку в порушення договору про ракети середньої та меншої дальності вели ще давно, і загалом через це і розвалився цей договір. В них була, я вже казав, перша розробка, так званий "Піонер", потім покращений"Піонер", так звана 53-я ракета. А потім була розроблена ракета "Універсал" у нас в Україні, котру передали в Московський інститут теплотехніки.Фото: з відкритих джерелБуквально декілька днів тому велике інтерв'ю щодо "Орешника" дав пан Юрій Соломонов. Я колись особисто був знайомий з ним, ми були на переговорах в Женеві, якраз стосовно ракет середньої дальності. І ось на базі цього "Універсала" були розроблені і "Тополя", і "Ярс", і як бокові лінії, як хочете його називайте, але я його називаю"Бояришником". От тому це повна дурня. У них було багато ракет, були так звані "МГР", малогабаритні ракети - це в рефрижераторі була невелика ракета, десь вагою в 11 тонн, котра несла моноблочну головну частину на міжконтинентальну дальність. І це теж, я щось дивлюсь, не видно цих розробок. А цей "Орешник" розробляли ще на початку 2000-х років. Ракета у них не пішла, не вистачило грошей. Та і, будемо казати чесно, в лінійці озброєння вона зовсім такою гілкою непотрібною у них була. Чому? Я ще раз кажу, з позиційних районів ракетних військ своїми міжконтинентальними "Тополями" вони можуть стріляти і по всій Європі, і по Сполучених Штатах. Кажуть, що на мінімальну дальність вони б не дістали Європи, але все вони чудесно дістають. І з Сибіру, якщо будуть стріляти, то вони Європу дістануть. Дивіться, тоді в мене інше запитання. А чому Путін хизується саме цим "Бояришником", чи як його називати? Тому що, дивіться, от ви кажете "Тополя"може дістати, "Тополю" можна було запустити замість цього ""Орешника". А чому тоді саме "Орешник"."Тополя" і "Ярси", вони розташовані в позиційних районах ракетних дивізій і  стоять на бойовому чергуванні з пристикованими ядерними бойовими блоками. В свою чергу ви бачите, що цей пуск пройшов з полігону, тобто в звичайному озброєнні. Подивімося, для чого: от є така дуже-дуже цікава книжечка, називається "Бойовий устав ракетних військ стратегічного призначення", де написано "призначення ракетних військ стратегічного призначення: по-перше, уразити засоби ядерного нападу супротивника".  Друге: "зруйнувати систему економіки держави противника". Третє:. "знищити угруповання військ супротивника на ТВД". І четверте: "провести дезорганізацію структури державного управління супротивника". Чотири завдання. Що вони вирішили цим пуском? Хоч одне щось?Так, але дивіться: Путін після запуску неодноразово казав про те, що "а подивіться, а там же ж не було ядерного заряду". Фото: скріншотТак от, таку ракету запускати без ядерного бойового блоку - безглуздя. У мене сьогодні була така ідея, принести сюди чотирьохсотлітнє ядро, в мене є, від осадної турецької гармати, щоб показати, що оце ядро таке можна було засунути в головну частину цього "Орешника". І Марк Солонін в одному із своїх інтерв'ю теж десь днів 10 тому, чітко з олівцем в руках показав, що один кілограм, котрий падає з висоти 140 кілометрів, має точно таку кінетичну енергію, як звичайний 1 кг тринітротулолу. Тобто, 200-кілограмовий один бойовий блок - це як 250-кілограмова авіаційна бомба. Що таке 200 кілограмова авіаційна бомба? Зона ураження - 57 метрів. 70 метрів ще, і ніхто пошкоджений не буде.Що вони цим добилися? Нічого. Це було залякування. У них залишилось цих ракет, ну, я знаю, може три, п'ять. Не більше п'яти. І те, коли вони хочуть запустити її…17 грудня цього року виповнюється 65 років створення ракетних військ стратегічного призначення. Росіяни, як ті мавпи, завжди до якоїсь дати -  до 7 листопада, 23 лютого -  щось приурочують. Я вважаю, що саме тоді вони будуть запускати цю ракету, якщо запустять. А технічна складова може бути така, що можуть її не запустити. Ну, я, до речі, чув інформацію про те, що буцімто міг бути ще один запуск після того, як було по Дніпру вдарено, і що був один запуск, але він був невдалий.Я особисто був свідком, як під час пуску не запустилася ракета. При наборі шифру, шість кнопок набирається в бойовому режимі, одна кнопка запала і все - пуску не було. Хм. Знаєте, що мені тільки що підказали? Про те, що росіяни, буцім з останнього, вже лякають тим, що це не буде одиночний якийсь постріл, що це буде полк "Орешников".Брехня, не вірте. Полку не може в них бути такого. Не може. Все, крапка на цьому. Ну тоді на цьому справді поставимо крапку. Давайте про інше, бо цей "Орешник"…Ну от дивіться, про "Орешник" - я плакав, плакав від сміху, коли Лукашенко просив у нього цей "Орешник". Я якраз хотів поставити це запитання. Тоді запитуйте. Просто тоді, коли приїхав Путін до Лукашенка минулого тижня, і знову Лукашенко з поклоном, що "ой, а можна нам дати цього орешника? А де ви його поставите? Ну, десь поставимо на території Білорусі, ми знайдемо там на території Білорусі…" Так само він плакав, мовляв, "дайте нам "Іскандери". Ну, дали їм "Іскандери". Як ви думаєте, дадуть "Орешник"? Я думаю, що "Орешник" дадуть. Чому? По-перше, в Білорусі були розташовані і полки "Піонерів", їх там дивізії стояли, а потім вони змінили їх на "Тополі". Там були "Тополі" і всю інфраструктуру вони зберегли, абсолютно всю інфраструктуру. Тобто без проблем, вони можуть розмістити запросто РТБ (ремонтно-технічна база). В ракетній дивізії є бойові частини, це ракетні дивізії, технічна ракетна база, котра проводить обслуговування і РТБ - це ті, хто займаються виключно ядерними боєприпасами. Вони пристиковують бойові блоки, обслуговуютьїх,  відстиковують їх за регламентом. Тобто РТБшники - це "головастики", як у нас сказали. І вся ця інфраструктура у білорусів є, вони їх можуть розмістити, але який сенс цього комплексу, неядерного спорядження? Це безглуздо. Ну, точніше, вони заявляють, що ракети без'ядерні. Але я кажу, це  може бути такий собі секрет Полішинеля,  ми ж не знаємо точно чому. Он буде закритий кришкою транспортно-пусковий контейнер, а що під ним стоїть, ми ж не знаємо. Чи там є ядерний блок, чи там його немає. Те, що кажуть "космічна розвідка побачить по лічильнику Гейгера", чи ще щось, це правда. А дивіться, якщо, наприклад, у ядерному спорядженні Путін дасть саме ядерну боєголовку Лукашенку, то хто буде на цю кнопку "натискати"? Я вам одразу скажу, що ця кнопка буде не у Лукашенка. Це абсолютно централізоване бойове управління, і воно не передбачає, що ця кнопка буде у Лукашенка. Цього ніколи не буде, це по-перше. А по-друге, і це саме страшне, що народ Білорусі є заручником недолугої політики Лукашенка.  Подивімося на ту ж Сирію, на Каддафі, на Карабах: Путін кинув всіх, кому він тільки не обіцяв. Він кине так і Лукашенка, але Лукашенко втече, а народ Білорусі залишиться, він буде заручником. Я в березні 22-го року,  пан Сергій Григорович Кривонос може підтвердити, йому написав, що я чекаю, коли росіяни розмістять в Білорусі свої ядерні засоби. І якщо щось піде по Європі чи по Україні, довго-довго-довго будуть всі думати, а що робити? Це ж не Росія, це Білорусь, Путін буде відхрещуватися, а бацька скаже: "Ні-ні-ні, це не я, керували вони". І отут у Заходу буде така дилема, а що ж робити з ними? Ну, це справді може бути ця дилема.І нічого ж не міняється зараз. А бацька… ну, він у нас супротивник свого народу, що сказати.Пане Миколо,  от продовжується ця тема, що ви сказали, хто як буде відхрещуватися. І про кнопку, про яку я вас питав, от ви добре знаєте і скажіть вже нам нарешті, а скільки цих кнопок треба натиснути, щоб ракета полетіла? Ну, тобто, це ж не буде одна кнопка в Путіна, яку він може натиснути? Значить, по-перше, скажу, коли кажуть, що він натисне на червону кнопку, то слава Богу, адже червона кнопка, це завжди кнопка "стоп". Зелена кнопка пускає /сміється/.А якщо серйозно, то дивіться: коли Апокаліпсис прийде, буде сигнал "бойовий режим". У бойовому режимі доповідають про стан пускових установок – "боєготовність". Потім приходить наказ пуск і пуск ПУ, дістаються ключі і перший і другий номер провертають ключі з натиском, все. Перший і другий номер - це якісь офіцери, так? Так, це офіцери. Перший номер - це той, котрий сидить перед апаратурою системи бойового управління. Тобто він, будемо казати, з цього командного пункту до командного пункту Генерального штабу має всі засоби зв'язку. А другий номер - це той, хто відповідає за стан пускової установки, за все, що відбувається з ракетою. От двома поворотами ключів проводять пуск. Тому хай всі червону кнопку тиснуть. Тоді до чого тут Путін?Не хочу хвалитися, але я в 97-му році тримав у руках цю валізку Путіна. Тоді ще Сергеєв був міністром оборони, і вийшло так, що була нарада міністрів оборони України та інших країн. Коротше, не буду деталі розказувати, у тій валізі Путіна, по суті, телефон. Він, начальник Генерального штабу і міністр оборони обговорюють між собою, що ж його робити, а потім вже дають команду. Путін може дати команду на ЦКП ГШ, на "Рубін". Позивний "Рубін" у них. І вони дають звідти команду, вона циркулярно йде на всі командні пункти ракетних військ, і там уже відпрацьовують. І ніхто не бере в голову, виконувати чи не виконувати її. Тут навіть не 90%, не 99, а всі 101, що вони її виконують. Ракету запрограмовують, так? Вона летить за програмою чи її хтось веде в прямому сенсі? Ніхто її не веде. В ракеті вже перед пуском в систему управління вводиться польотне завдання і вона за цим польотним завданням працює.Ми сміялися, коли Єльцин заявив, що ми не будемо пускати, обнуляємо там польотне завдання. На трієчку, на трієчку було переприцілювати ракету 13 секунд. Це на трійку. Всі робили за 6-7 секунд. Що це таке? Подумайте.Зрозуміло. Так, ну що ж,  тепер трошки іншого аспекту торкнемося. Два тижні тому, навіть трошки менше двох тижнів тому, була річниця - 30 років із підписання Будапештського меморандуму. Пане Миколо, згідно з цим меморандумом, ми втратили всю свою ядерну зброю. Взамін ми отримали якісь фейкові обіцянки, що у разі нападу на Україну, нас будуть захищати. Чи була в нас можливість не віддавати ядерну зброю? Я б сказав так, це теж вже з історії: 10 січня 1992 року я приїхав в Київ, будучи заступником командира ракетного полку, а Глухівським полком перед цим командував Геннадій Миколайович Мазепа. Це хтось із кадровиків похіхікав, що в Глухівський полк призначили Мазепу командиром. І він каже: "Микола Дмитрович, поїдь в Київ, дізнайся, що з нами будуть робити". Я приїхав сюди і був такий-собі Гричанінов Вадим Олександрович, він потім десь співпрацею з НАТО займався, але на той час був радником у президента Кравчука з цих питань. І він каже: "Що робити з тактичною ядерною зброєю?" І отут я схибив, бо я був стратегічним ракетником, і я йому почав забивати голову проєктом створення стратегічних сил стримування України на базі 46 нових ракет 60-х Первомайської дивізії. І тоді повинні були наші дивізії, зокрема Роменська, отримати "Тополю". А система управління тоді йшла тільки на цих комплексах, і в Вінниці був вже запущений обчислювальний центр, котрий міг видавати польотне завдання на ці ракети. І Україна мала мати. Але я тоді відштовхнув проблему тактичних боєприпасів і це була моя дурість. Якби в мене тоді було досвіду більше…Тактичну ядерну зброю, це моє оціночне судження, деякий час ми могли зберігати.Знаєте, я чого запитався - чув неодноразово, читав про те, що всі ці технології утримання ядерної зброї, вони були в росіян, в нас просто була зброя, і ми після того, як відділилися від Радянського Союзу, ми б не змогли просто-напросто утримувати цю зброю в належному стані. А якщо ти ядерну зброю не утримуєш в належному стані, то вона може в якийсь момент наробити біди. Чи змогли би ми все ж таки? Я одне скажу, і ви мене зрозумієте: якби ми були в Ізраїлі, ми б цю зброю могли утримувати. Там є дуже такі, скажемо, тонкі питання, котрі я не хочу на камеру це казати. Але я твердо впевнений, що тактичну ядерну зброю деякий час, не весь, бо і гарантійні строки виходили, самі крайні строки були десь 2003-2005 рік… Подовження строків є, але це технічно досить складно і без виробника це було дуже важко зробити. Але, я ще раз кажу, якби ми були в Ізраїлі, способи утримати, знаючи продажність росіян, ми б могли вигадати. Особливими методами ці частини, котрі треба було міняти, ми б могли їх мати, впевнений у цьому.Взагалі, що таке меморандум? От кажуть: "Меморандум, меморандум". Меморандум - це пам'ятна записка. Це ж не договір. Тому я шаленів від того, хлопці, що ви підписуєте? Та візьміть будь-який дипломатичний словник. Що таке меморандум? І все, всі питання відпадають. До речі, прочитав нещодавно, що Білл Клінтон в березні 2023 року, здається, сказав про те, що він дурницю зробив, що він шкодує, що забрав в України ядерну зброю. Ну, і тут ще інше питання, президент Сполучених Штатів Америки поставив свій підпис під цим меморандумом, тоді питання інше, а як ставитися до підпису президента Сполучених Штатів Америки під будь-яким документом, але зараз не про це.Як ви думаєте, чисто теоретично з того, що ви знаєте, з того, що Путін зараз багато набалакав - він готовий використати?Ви хочете сказати, зможе чи не зможе він зробити нам Армагеддон? Ну, можливо не Армагеддон, а все одно запустити якийсь той же "Орешник" з тактичним ядерним зарядом.Навіщо "Орешник" для тактичного ядерного заряду? У нас літають Х-55, Х-555, Х-101, "Ескадрон К", "Ескадрон М", "Калібри"… всі вони призначені для ядерного заряду. Всі, зовсім. То для чого йому цей "Орешник"?Добре, тоді є інше питання.Чи на вашу фахову думку, чи десь там в його голові можуть колись шарики за ролики зайти, і він скаже: "а ну, поставте-но ядерний заряд" на ту ж Х-1017?Я вважаю, що він людина непередбачувана. І я вважаю, що він може пограти в цю російську рулетку, щоби подивитися, чи Захід перед ним спасує. Я майже впевнений, що він готовий до застосування ядерної зброї. Те, що кажуть, що він на це не піде ніколи, на моє особисте судження суб'єктивне: він до цього готовий. Я не хочу лякати наш народ. Що б я хотів сказати? На його загрози нам треба розвивати свої збройні програми. Ніхто, ні американці, ні німці, ні французи не захистять нам нашу батьківщину. Це повинні робити ми самі, ми самі разом. Так, це важко, але нам на цій землі жити і тому нам це треба робити. І чому всі ракетні програми у нас були заморожені? Вже три роки, як іде війна. У нас тільки зараз про якусь там "Паляницю" розказують. Чому у нас цього не було 10-15 років тому? Я цього не розумію, не розумію. Але потужності і база в нас є?Є. А як же? От на полігоні в Капустяному Яру нам тоді розказували промисловці, що коли передали цей "Універсал" з Павлограду, з "Південмаша", з Дніпропетровська, як росіяни не намагалися робити його у Воткінську, перший ступінь у них виходив на 900 кг важчим. А це технологія, це професійна кваліфікація наших робітників. І росіяни ніяк не могли цього зробити. Я не знаю, може це байка, але вони тоді це серйозно розповіли. Але дивіться, я також чув інформацію про те, що росіяни самі себе надурили, роблячи "Орешник", бо вони зробили цю ракету дуже швидкою, ну, точніше модернізували. І за рахунок того, що вони її зробили дуже швидкою, вона згоріла в атмосфері. Ну, як може бути швидкою ця ракета?  Спитайте у будь-якого технічного фахівця з того ж КБ "Південного", Південмашу. Бойовий блок іде з чіткою швидкістю нижче першої космічної швидкості, тому що це балістична траєкторія…А перша космічна, це скільки? 7 км/с. А ця летить десь, ну, 3.700 там, 4.5. Цей бойовий блок, і він просто згорає у верхніх шарах атмосфери. От подивіться на будь-який "челнок" американський, він обклеєний весь керамічною плиткою. Точно такий самий матеріал на всіх головних частинах бойових блоків, щоб вони не згоріли. А кидати бойовий блок зі сміттям тільки, щоб воно важке було, і щоб за рахунок кінетичної енергії пришвидшувалось… Я ще раз кажу, 1 кг ваги залізячча дорівнює 1 кг тринітротулуолу на поверхні. Навіщо це робити? А якщо казати, що для ядерного боєприпасу точність цієї ракети, ну, досить пристойна. А як для бомби, коли зараз бомби з точністю два, півтора, пів метра падають, а тут якась сотня метрів - це безглуздя.Давайте ще до одної теми. Ви, пане Миколо, працювали в центрі верифікації Збройних сил України і чи можете ви розказати, як відбувався контроль за виконанням міжнародних домовленостей з ядерного роззброєння? Тобто, чи були якісь складнощі, труднощі от в той момент в роботі з міжнародними партнерами? Ну, які міжнародні партнери? На чотирьох заводах Російської Федерації проводився розбір ядер і знищення ядерних боєприпасів, вивезених з території України. За кожним заводом були закріплені наші фахівці, котрі туди їздили і були під постійним контролем. Були формуляри на кожен ядерний бойовий блок, там розписана була вся історія цього бойового блоку, цього заряду. Український фахівець брав цей формуляр, звіряв всі компоненти і на чотирьох заводах Російської Федерації проходило знищення всіх цих складових частин ядерного бойового блоку. Номенклатура технічних боєприпасів була дуже велика, десь 50. А знищили все? Все. Тобто не може таке бути, щоб як, наприклад, зі стратегічними бомбардувальниками, що вони буцімто забирали їх для утилізації, а потім виявляється, що модернізували.Ні, ні, ні, це правда. Вони їх не для утилізації забирали, а вони їх забирали для того, щоб поставити у себе на озброєння. Їх всього на той момент було в Радянському Союзі 19, ТУ-160-х, і всі вони були в Прилуках, у важкому бомбардувальному полку.От вони їх і забирали тільки для того, щоб поставити на озброєння, це однозначно. А з ракетами такого не вийде?Ха, з ракетами там дуже теж цікава історія була, коли в Хмельницьку зняли з бойового чергування 15А-35 ракет, злили компоненти ракетного палива і росіяни сказали, що ми їх заберемо і розрахуємося грошима. Ця ракета могла без нейтралізації до 90 діб бути. Тобто за 90 діб ми повинні були передати їх росіянам. Росіяни більше 90 діб витримали і ці ракети пішли як металолом. Ой, це в стилі. І там багато таких цікавих явищ було, про котрі може ще хтось розповість. Це в їхньому стилі. А давайте ще повернемося до того, чи можемо ми на тій базі, яка в нас залишилася, яка є, чи можемо виробляти ракети, не порушуючи якісь заборони? Наприклад, заборони про використання ракет середньої дальності?Зараз режим договору про ракети середньої та меншої дальності не працює. Такого договору вже нема. Тобто ми можемо собі дозволити все, що завгодно. Від нуля і до, скажемо так, 12-13 тисяч км ми можемо робити все. Чому тоді не робимо?Це не до мене питання, не я президент цієї держави. Ну, можливо, ви знаєте все ж таки, що заважає? Я твердо впевнений, що це недолугість нашої державної влади. Не може людина, шоумен гарний, котрий не служив в армії, не знає, що це таке… Всі, хто мене розуміють, вони розуміють. Без коментарів. Давайте тоді ще про інше. Ну, дивіться, все ж таки в Путіна є багато цих балістичних ракет, про які ви сказали, "Тополя" чи "Ярс", чи ще там щось. Чому я питаюся: вчора чи позавчора з'явилася інформація про те, що американці випробували на острові Гуам нову протиракетну систему, систему ППО, за допомогою якої збили балістичну ракету середньої дальності. Тобто чи є зараз такі системи ППО, які би дозволяли, ну, наприклад, західним партнерам збивати оці всі російські "Ярси",Тополі"?Так, ці системи є.  В ізраїльтян і у американців є протиракетна система, дуже гарна, все у них є, працює. Шалених грошей коштує, але вона є. А якби у нас це було… я вам одну річ скажу. Це, ну, будемо казати так, медійний привід. Цей "Бояришник", він їм зовсім не потрібен. У них є комплекси, котрими вони зможуть нанести удар і по Європі, і по Україні, по будь-кому. Все в них є і вже стоїть на бойовому чергуванні. А це, ймовірно, медійний привід для того, щоб залякати Захід та наш український народ.На вашу думку, чи залякали вони? Тому що мені інколи здається, що вони залякали, що Путін залякав отакими погрозами Захід ще задовго до того, як запустив цю ракету.Тому що на Заході, коли ми говоримо: "Дайте нам це, дайте нам це, дайте нам це", попри всю ту допомогу, яку ми отримуємо і продовжуємо отримувати, і будемо продовжувати отримувати від них, ми часто чуємо у відповідь: "О, ні-ні, от, наприклад, цього ми не дамо". Наприклад, ті ж самі ракети АТАСМS, які так довго нам не давали, тому що казали: "Це може вивести російську війну на новий рівень і можуть початися бойові зіткнення між Росією і НАТО".Ось подивіться на те, як міняється свідомість на Заході: якби Путін застосував тактичну ядерну зброю десь в середині чи в кінці березня 22-го року, я твердо впевнений, Захід, опустивши хвіст, дивився би в очі Путіну, як ота собачка циркова. Це моє тверде переконання. Зараз же на Заході зовсім інша оцінка цих залякувань Путіна. Хто б міг подумати, що в нас в небі будуть літати F-16, що в нас будуть Абрамси ? Все в розвитку, все в динаміці, і те, що Путін може застосувати ядерну зброю… може. Застосує чи ні? Не знаю. Але думаю, що він може її застосувати. Ну добре, якщо ми захочемо отримати ракету, таку серйозну ракету, я не кажу з ядерною боєголовкою, але серйозну: за скільки часу ми її можемо отримати? Якщо, наприклад, почати, не з нуля, тому що нулі вже в нас колись починалися. От за скільки часу ми можемо отримати? Дивіться, десь на початку 2008 чи 2009 року була виставка зброї та безпеки на Броварському проспекті. Всі там бігають, дивляться бронежилети, рушниці, засоби зв'язку. А я дивлюсь і бачу такий цікавий засіб на столі стоїть.Я підходжу і бачу квантовий оптичний гіроскоп. Аж стрепенувся фахівець, каже: "Так, звідкіля знаєте?".Поясніть нашим глядачам і мені заодно, що таке гіроскоп? Це лазерний гіроскоп. Всі системи управління ракет були інерційні. А десь на початку 2000-х уже пішли лазерні гіроскопи, там зовсім інший принцип роботи, але більш точний. Час початку роботи значно менший, бо той розкрутити ще треба, а цей зразу включається. Я кажу: "О, який я щасливий, що я його побачив". Тобто наука і техніка України, якщо вона це зробила, вона запросто зробить будь-яку систему управління ракети, будь-яку. А цей гіроскоп, це я так зрозумів, це одна з таких важливих речей?Це головна частина ракети! Я кажу: "Так, коли ракета буде?". Він каже: "Та, за рік, ну за півтора можна було б зробити, якби була політична воля". Який це рік був? Це десь 2009, десь отак. Це був мирний час. А зараз, я вважаю, що ми за пів року, якщо взяти сталінський метод роботи, ми мали б все це зробити. Тоді ще одне запитання. Сталінські методи роботи - це одне, але де знайти якесь приміщення, яке би не могла дістати російська ракета, яка знає, що в цьому приміщенні будуть виготовляти українську ракету. А що, у нас мало штолень десь в Карпатах? Є ж люди, котрі знають.

Витрата спиртової суміші у внутрішній системі літака залежала від режиму роботи двигунів, але нею міг керувати командир під час польоту, встановлюючи на мінімум або повністю відключаючи. Радянські льотчики відразу оцінили переваги геніального інженерного рішення.

Евакуація військ РФ з Сирії Бойові дії в Сирії набирають нових обертів, на тлі яких для росіян загострилися питання цілісності їхніх баз у цій країні, а також зброї та майна. Армія Ізраїлю проводить повітряні удари по території Сирії. Метою цих ударів є знищення всього озброєння, боєприпасів, які можуть потрапити в руки сирійських повстанців після падіння режиму Башара Асада. Удари ізраїльських ВПС націлені на бронетехніку, систему протиповітряної оборони, авіатехніку, запаси ракет і навіть катери та кораблі ВМС Сирії, які були розміщені в Тартусі. Саме там розташована російська військово-морська база, яку російський флот ще не залишив, але ізраїльтяни, здається, попередили росіян, і зараз декілька російських кораблів стоять на рейді за кілька кілометрів від порту Тартус.На тлі цього Головне управління розвідки Міноборони України сьогодні, 10 грудня, повідомило, що росіяни готують так званий новий сирійський експрес, тобто шляхи та можливості для евакуації своїх військових і техніки з Сирії. Тому зараз демонтують майно на своїх базах в Хмеймімі та Тартусі, а для його вивезення в Середземне море вже відправлені два великі десантні кораблі з Північного флоту. Крім того, до виходу також готується один десантний корабель з Балтійського флоту та суховантажі з компанії "Оборонологістика" міноборони РФ.Також устаткування та майно збираються вивозити з бази, за твердженням ГУР, з використанням літаків Ан-124 та Іл-76, які мають доставити російське майно з бази в Хмеймімі до російських аеродромів "Ульяновськ", "Чкаловський" та "Приволжский". Розвідники припускають, що, ймовірно, держава-агресорка розраховує на домовленості з антиурядовими силами щодо безперешкодного виходу з Сирії. Але що далі?На Dеfеnsе Ехрrеss ми зробили публікацію, де оцінили можливості такої евакуації. Виходить, що морський шлях для евакуації Росії з Сирії – це лише до Балтійського моря, бо Туреччина тримає Босфор зачиненим для проходження військових кораблів. Тому єдиною альтернативою для РФ вважаються порти Лівії, Судану або Алжиру. Щодо організації повітряного мосту, то тут у росіян навряд чи щось вийде, тому що, коли росіяни розгорталися в Сирії у 2015 році, вони здійснили щонайменше 300 вильотів за 2 тижні, і це було до розширення їхньої бази. Тепер ця повітряна евакуація потребуватиме сотень вильотів для літаків Іл-76 та Ан-124.Ба більше, для повітряного коридору потрібен дозвіл від нової влади Сирії щодо використання повітряного простору, а без нього використання цієї бази стає неможливим. Однак цікаво, що вчора були повідомлення від компанії СNN Туреччини, де йшлося про те, що Росія звернулася до Анкари з проханням забезпечити перебазування російських військових до районів, які контролюються турецькою стороною, аби потім звідти літаками відправити цей персонал до РФ. При цьому Росія зацікавлена зберегти дві бази у Тартусі та Хмеймімі, бо це для росіян майданчик впливу на Близький Схід та Африку.Проте не факт, що Анкара, до якої зараз звертається Росія з проханнями, матиме достатньо впливу, аби переконати повстанців піти на угоду. Скоріше за все, Росія буде пробувати новій сирійській владі пропонувати певні варіанти оплати - зброю, найманців та інше. Але чи погодяться на це сирійці, досить складно прогнозувати, тому що, напевно, вони пам'ятають, як росіяни бомбардували їх і бомбами, і ракетами.Тож ситуація перебуває в розвитку. І цікаво, що поки нема жодного коментаря від головного російського злочинця Володимира Путіна на тему втечі з Сирії.Ситуація на фронті А далі перейдемо до нашої лінії фронту, де зараз на багатьох напрямках вкрай непросто.Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ розповів, що на Харківському, Лиманському, Сіверському й Оріхівському напрямках тривають позиційні бої. Жодна зі сторін не має успіху, усі намагаються покращити своє тактичне положення. На Придніпровському напрямку противник намагається захопити позиції на островах, щоб розширити зону контролю й створити зручні умови для обстрілів правобережної частини Херсонської області. На Куп'янському напрямку ворог докладає зусиль для ліквідації північної частини нашого плацдарму на східному березі річки Оскіл - на ділянці між Дворічною та Куп'янськом.На Лиманському та Краматорському напрямках, частково на Торецькому, противник створює умови для захоплення поясу фортець: Сіверськ, Дружківка, Краматорськ, Костянтинівка. Ситуація досить складна. Силам оборони вдається стримувати ворога, однак це дорого обходиться як нам, так і противнику.У Часовому Яру тривають запеклі бої. Якщо Сили оборони України залишать позиції на заводі вогнетривких матеріалів, можна вважати, що Часів Яр буде втрачено впродовж декількох діб.На Краматорському напрямку противник докладає зусиль, щоб вийти на рубіж Новотроїцьке - Богатир - Роздольне й таким чином ліквідувати наш плацдарм у районі Курахового. Якщо це вдасться, існує загроза оточення наших підрозділів, які зараз обороняються в районі Ганнівки. Ситуація вкрай складна. Загалом Курахівський і Времівський напрямки наразі є найбільш гарячими ділянками лінії фронту.Полковник запасу ЗСУ зауважив, що наше угруповання військ у Курській області перейшло від наступальної операції до оборонної. Українські війська своїми діями скували до 50 тис. військовослужбовців противника, зокрема 106-ту десантно-повітряну бригаду та дві бригади морської піхоти, декілька полків повітряно-десантних військ з різних дивізій, а також 22-гу бригаду спеціального призначення – все це мобільний компонент найбільш боєздатних російських військ. Якби це вороже угруповання з'явилося на будь-якому іншому напрямку, то однозначно шальки терезів схилилися на бік противника. Але росіяни змушені воювати на власній території. Тому потенціал Курського плацдарму невичерпаний. Крім того, наші війська створили собі глибину оборони для сил, які діють у Сумській, Чернігівській, частково Харківській областях – це потенціал для нашого майбутнього наступу, також це певні можливості з логістики. Таким чином Курський плацдарм далеко ще не вичерпав свого потенціалу. Експерт Центру оборонних стратегій додав, що в українському війську потрібно відновити боєздатність бригад, які ведуть бойові дії на передньому краю, стабілізувати оборону, підтягнути резерви. Як це робити, військове командування знає і не раз це робило. Але нам бракує переваги у повітрі, також вогневої переваги, боєздатних резервів, ефективної військової ланки ППО, ритмічної логістики, також потрібно покращити рівень взаємодії між військами, які виконують задачі одних операційних зонах.Військовий аналітик продовжив, що слід би було відмовитися стратегічним та оперативним штабам від мікроменеджменту – не треба керувати кожним опорним пунктом у ручному режимі. Необхідно як зверху, так і знизу повернути довіру до персоналу командних пунктів бригад та батальйонів. Там компетентні офіцери, які знають, що робити, тому не треба їм заважати. Необхідно замінити бригади, які втратили боєздатність, зайняти зручні для оборони рубежі. На часі об'єднати оперативно-тактичні угруповання, які обороняються на Покровському, Курахівському та Времіївському напрямках в єдине угруповання, адже противник тут розв'язує одну задачу – окупація південної частини Донецької області.Кевлюк дав коментар щодо кадрових змін з призначеннями командирів бригад на посаду командувача Сухопутних військ, заступника Головнокомандувача ЗСУ, заступника голови ОП, зазначивши, що це виглядає смішно з боку дій Головнокомандувача, котрий цими призначеннями порушив свій же указ. Цей указ №1153 про положення проходження військової служби у Збройних Силах України, саме там все розписано – кого, куди та в якій спосіб слід призначати. Такі призначення остаточно ламають наші намагання запровадити стандарти НАТО у військово-кадровій роботі, яка і так не відрізнялася якоюсь прозорістю та логічністю. Таким призначенням Верховний Головнокомандувач вбив мотивацію посадових осіб, для яких призначення на ці посади були наступними сходинками у кар'єрі. Відповідно, підірвана довіра до стратегічної ланки управління, куди можна застрибувати одноосібним бажанням Верховного Головнокомандувача. При всій повазі, ці новопризначені офіцери не мають управлінського досвіду, мають прогалини щодо знань в управлінні оперативної та стратегічної ланки. Щодо призначення командувача Сухопутних військ, то є сподівання, що Михайло Драпатий, погоджуючись на цю посаду, усвідомлював, що тепер він буде відповідати за провали комплектування військ та за відсутність боєздатних резервів.Підсумовуючи слова пана Віктора, підкреслю, що Центр оборонних стратегій уважно слідкує за динамікою на лінії фронту, тому раджу знайомитися зі щоденним звітами цього аналітичного центру.     

Про це повідомляє Укренерго. Час застосування і обсяг обмежень для побутових споживачів: 07:00 – 08:00 – одна черга відключень;08:00 – 10:00 – дві черги відключень;10:00 – 11:00 – одна черга відключень;11:00 – 19:00 – дві черги відключень;19:00 – 22:00 – одна черга відключень.Для промисловості та бізнесуЗастосування графіків обмеження потужності для промисловості та бізнесу триватиме із 06:00 –до 22:00.В Укренерго нагадали, що причина тимчасового запровадження обмежень – пошкодження енергообʼєктів під час масованої ракетно-дронової атаки 28 листопада."Енергетики працюють над тим, щоб якнайшвидше повернути в роботу пошкоджене ворогом обладнання", - додали в компанії. В Укренерго також зазначили, що час застосування та обсяг обмежень протягом доби можуть змінитися. "Актуальну інформацію про графіки відключень у вашому регіоні дізнавайтесь на сайті чи офіційних сторінках обленерго в соцмережах. Будь ласка, споживайте електроенергію ощадливо, коли світло з’являється за графіком", - додали в Укренерго. Зранку 28 листопада Росія підняла в повітря Ту-95МС і здійснила масований ракетний удар по Україні, у кількох областях пошкоджені об'єкти енергетичної інфраструктури, є поранені.

Про це повідомляє Укренерго.Так, для побутових споживачів з 13:00 до 22:00 діятиме одна черга відключень. Для промисловості та бізнесу графіки обмеження потужності діятимуть у період з 08:00 до 22:00.Причиною тимчасового посилення обмежень названо пошкодження енергооб'єктів під час масованої ракетно-дронової атаки 28 листопада."Енергетики працюють над тим, щоб якнайшвидше повернути пошкоджене ворогом обладнання в роботу", - зазначили у компанії.В Укренерго також закликали українців споживати електроенергію ощадливо, коли світло з'являється за графіком.Зранку 28 листопада Росія підняла в повітря Ту-95МС і здійснила масований ракетний удар по Україні, у кількох областях пошкоджені об'єкти енергетичної інфраструктури, є поранені.

У Чорному морі 28 листопада є 14 ворожий кораблів, із яких чотири - носії крилатих ракет "Калібр", загальним залпом до 22 ракет. В Азовському морі ворожі кораблі відсутні, повідомили у ВМС ЗСУ. "У Середземному морі ворожі кораблі відсутні", - сказано в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія масовано вдарила ракетами по країні: у містах - вибухи За добу в інтересах РФ прохід Керченською протокою здійснили: до Чорного моря - п'ять суден, із них три продовжили рух у напрямку протоки Босфор; до Азовського моря - сім суден, з них два рухалось з протоки Босфор. Ворог намагався атакувати Україну ударними безпілотниками. Ближче до ранку, росіяни підняли у небо сім бортів стратегічних бомбардувальників Ту-95МС. Пізніше, о 05:03, ворог здійснив пуски крилатих ракет типу "Калібр" з акваторії Чорного моря. Після цього протягом першої години вибухи чули в Одесі та Кропивницькому.

Росія просувається. За минулий місяць захоплено більше території, аніж за весь період повномасштабної війни. Фронт не витримує. ТЦК проклинають, принижують, бʼють. Як можна було прос*ати мобілізацію, якщо у 2022 році стояли черги під військкоматами й платили хабарі, щоб піти захищати країну?! Евакуйованим людям з прифронтових зон немає куди приткнутися. Грошові виплати зняли. Люди нікуди не їдуть, або повертаються у свої підвали в буквальному сенсі. І не треба мені писати про ждунів! Слуги визнали, що захист внутрішньо переміщених осіб провалено. Під загрозою великі промислові міста. І досі населення не має уявлення, як накладати турнікети, наприклад. Не кажучи вже про алгоритм дій в разі погіршання ситуації. Певне, знову влада боїться, що виникне паніка. Краще ж гинути та страждати мовчки. Попіл Маріуполя нічому не навчив. Що я думаю про Захід, не буду уточнювати. Але президент відверто бикує в сторону партнерів. Вже навіть через медіа спробували пояснити, що у Зеленського з Єрмаком відверто погана англійська і питання елементарного розуміння стоїть досить гостро. Але президент з завгоспом затято контролюють міжнародку, не дозволяючи навіть професійним людям заходити на ту територію. Може, колись ми дізнаємось, чому? Читайте також: Влада розмовляє зі своїм народом, як з розумово відсталимиКорупція, якою пронизана наскрізь владна вертикаль, не дивує і вже навіть не злить. Всі оці інваліди/прокурори/пенсіонери/крадії/зрадники — покидьки, — роблять все, щоб країни не було. У мене вже немає жодного сумніву в цьому. Є лише сподівання, що вони теж не встигнуть втекти.Слуги розбігаються. Непогано облаштовуються за кордоном, бо гроші мають. Високопосадовці та навіть нардепи, проти яких порушили кримінальні справи акурат на другий-третій день після того, як вони дивним чином перетнули кордон. От як так?!Що робить влада? ВР вносить зміни до Кримінального кодексу щодо штрафу  та притягнення до кримінальної відповідальності за зберігання дров без документів. Санкція — від 5 до 7 років. Наміри благі — ліси вирубуються. Особливо багато "порушників" в Чернігівській області. Особливо це все "важливо та актуально" буде зараз, в зимовий період. А Чернігівщина, повіривши, певно, що "імперіалісти розхитують човна з нашими крисами", взимку у 22-23 роках сиділи без світла і дров. Тому зрозуміло, що заготовили дрова. Тепер почнуть саджати. Нормально, що там казати. Читайте також: Уроки Грузії та Молдови проходять повз нас невивченимиЩе "гарна новина" - блокуються  рахунки підприємств Порошенка. 5 років шукали, до чого причепитися, не знайшли. Маючи у своїх руках всю владу — виконавчу, законодавчу і судову. Але більше Зеленський і компанія не можуть терпіти такі приниження — Порошенко постійно відправляє допомогу фронту на мільярди гривень. На відміну від Зеленського. Я не чула, щоб цей чел пожертвував хоч копійку. Памʼятаєте, до приходу на посаду мав  40 мільйонів доларів? Заробив, без сумнівів. В офшори заховав. Щоб податки у воюючій країні не платити. За звичкою так ні за що і не платить. Все знову повторюється. Вони борються з Порошенком, як у 2019. Добре, що хоч дружина президента Зеленського ініціювала уроки щастя. Бо як інакше стати щасливими без уроків щастя в розтерзаній країні? Ніхто не чув, почали викладати? * Публікується зі збереженням стилю авторкиДжерелоПро авторку. Зоя Казанжи, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

Про це повідомляє проєкт журналістських розслідувань "Схеми".Журналісти проаналізували дані з міжнародних авіареєстрів, серійні номери літаків, зазначені в угоді про їхню передачу Росії, та співставили інформацію з номерами бомбардувальників, зафіксованими Головним управлінням розвідки.Також розслідувачі знайшли відео та фото з колишніми українськими бомбардувальниками у відкритих джерелах: сюжетах російського телебачення, публікаціях і соцмережах.Крім того, журналісти з'ясували особи російських льотчиків, призначених керувати переданими Україною бомбардувальниками. За даними Схем, це пілоти, яких українська розвідка вважає причетними до масованих ракетних ударів по Україні.Загалом "Схеми" встановили 10 стратегічних літаків, переданих Україною Росії - сім Ту-160 і три Ту-95МС. Росіяни дали літакам нові назви: Ту-160 назвали "Микола Кузнецов" (раніше це був український літак з бортовим номером "10"), "Василь Сенько" ("11"), "Олександр Новиков" ("12"), "Володимир Судець" ("15"), "Олексій Плохов" ("16"), "Андрій Туполев" ("18"), "Ігор Сікорський" ("22"), а Ту-95МС - "Красноярськ", "Севастополь", "Ізборськ".З цих літаків щонайменше шість Ту-160 перебувають у бойовому складі російської армії.Загалом у міжурядовій угоді кабмінв Валерія Пустовойтенка та Володимира Путіна йшлося про передачу 8 важких бомбардувальників Ту-160, трьох Ту-95МС і 575 крилатих ракет Х-55.На тлі літака, який в Росії отримав назву "Микола Кузнецов", давав інтерв'ю командувач дальньої авіації Росії Сергій Кобилаш. У 2024 році Україна заочно оголосила йому підозру за командування ударом по "Охматдиту".Інший російський пілот - Олег Скитський, який керував літаком "Василь Сенько". За даними Схем, Скитський, - військовослужбовець 22-ї авіадивізії, яку ГУР вважає відповідальною за численні жертви та руйнування в Україні внаслідок ракетних ударів. Раніше Схеми ідентифікували його як командира 121-го авіаполку важких бомбардувальників у складі цієї дивізії. Він імовірно керував атакою на Київ 28 квітня 2022 року, коли внаслідок влучання ракети в будино загинула журналістка "Радіо Свобода" Віра Гирич.Ще один росіянин - Олексій Печкарьов - ідентифікований як командир літака Ту-95МС "Ізборськ". Він керує відділенням бойової підготовки 22-ї авіадивізії, а влітку 2022 року на акції у підтримку вторгнення в Україну розповідав, що російські вояки "на суходолі та в повітрі трощать відроджений нацизм".За даними журналістів, за передачу цих літаків, а також 575 крилатих ракет Х-55 Росія списала Україні газові борги на $275 млн. При цьому розслідувачі наголосили, що літаки та ракети передали без погодження Верховної Ради, а вартість озброєння занизили у 10 разів - такий висновок зробила Тимчасова слідча комісія Верховної Ради щодо розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у 2004-2017 роки.Коментар другого президента України Леоніда КучмиПри цьому Схеми отримали коментар другого президента України Леоніди Кучми, який заявив, що якби стратегічні бомбардувальники залишились на озброєнні України, це не дуже допомогло би захиститися від РФ."Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах. Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності - адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору", - написав Кучма.Раніше, у серпні 2023 року, журналісти "Схем" заявили, що російська армія обстрілює українські міста крилатими ракетами Х-55, які Україна віддала Росії у 1999 році за газові борги.

Росія використовує стратегічні бомбардувальники Ту-160, які Україна передала їй в 1999 році в обмін на погашення заборгованості за спожитий російський газ. Журналісти "Схем" співставили серійні номери літаків в угоді тих часів, яку розшукали в архіві, дані з міжнародних авіареєстрів і номери бомбардувальників, які використовує РФ, що зафіксувало Головне управління розвідки. Ідентифікували десять українських стратегічних літаків, переданих Україною до Росії, йдеться в їхньому розслідуванні. Це Ту-160, яким в Росії надали інші назви: "Микола Кузнецов" (раніше це був український літак з бортовим номером "10"), "Василь Сенько" ("11"), "Олександр Новиков" ("12"), "Володимир Судець" ("15"), "Олексій Плохов" ("16"), "Андрій Туполев" ("18"), "Ігор Сікорський" ("22"). Щонайменше 6 літаків перебувають у бойовому складі армії РФ. Також знайшли в архіві угоду між Кабінетом міністрів України на чолі з Валерієм Пустовойтенком та урядом РФ за керівництва Володимира Путіна, підписану в Ялті 1999 року. Згідно з нею, Київ передав Москві вісім важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55. За це Росія компенсувала Україні борг за російський газ на суму 275 мільйонів гривень. Це визначена вартість переданого обладнання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя світова війна та ризик ядерного удару: що пишуть світові ЗМІ Передача літаків та ракет відбулась без погодження Верховної Ради. Вартість озброєння була заниженою у десять разів. Це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Тодішній президент України Леонід Кучма в коментарі "Схемам" зазначив, що ці стратегічні бомбардувальники не допомогли б нам у війні. "Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах. Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору", - виправдався Кучма. З початку цієї доби загальна кількість бойових зіткнень вздовж усієї лінії фронту зросла до 143. Російські загарбники продовжують застосовувати авіацію, зокрема КАБи, та здійснювати атаки майже на всіх напрямках сходу та півдня України. Особливо активно ворог атакує на Покровському та Курахівському напрямках.

Що таке дивізія та корпусДивізія – це військове тактичне з'єднання в збройних силах багатьох країн. Чисельність дивізій коливається від 6000 до 25 000 солдатів. За весь час існування дивізій (з ХVІІІ ст.) їхня штатна структура змінювалась та трансформувалася. У Європі навіть у сусідніх країн чисельність відрізнялася. Навіть зараз дивізії союзників і сусідів Франції та Німеччини  відрізняються між собою за чисельністю (у французькій армії вони більші).Дивізії бувають піхотні (стрілецькі, мотострілецькі), танкові, бронетанкові, артилерійські, повітрянодесантні та ін. У більшості країн дивізія складається зі штабу дивізії, 2-4 бригад, артилерійського та інженерного полків, а також підрозділу протиповітряної оборони.Кілька дивізій об'єднувались у корпуси. До початку І світової війни армійські корпуси були в арміях майже всіх держав, складалися з 2-4 дивізій, корпусних частин і нараховували до 50 тисяч чоловік."Сьогодні кожен з армійських корпусів об’єднує 4-5 механізованих (штурмових, піхотних) бригад, розвідувальний полк або батальйон та інші окремі підрозділи бойового та тилового забезпечення", – пояснює портал "Мілітарний".Іншими словами, дивізія та корпус є великими з'єднаннями військ, куди входять бійці кількох бригад. Тоді як в Україні найбільшим з'єднанням на фронті фактично є бригада.Фото: www.fасеbооk.соm/АFUkrаіnеКуди поділися українські дивізіїПри формуванні ЗСУ після розпалу СРСР, в Україні було 22 дивізії – 2 танкові, 13 мотострілецьких, 3 артилерійські та 4 ракетні. Їхня кількість постійно зменшувалася зі скороченням Збройних Сил. А згодом відбулося реформування."Головною помилкою став перехід до бригадно-корпусної структури, яка, насправді, не відповідала західним підходам. У західних арміях використовувалась змішана бригадно-дивізійна структура. Можливо, причина хибного вибору полягала в тому, як український уряд розумів шляхи зближення з НАТО. Влада гадала, що використовувати війська у майбутньому доведеться хіба що у невеликих локальних конфліктах та миротворчих місіях", – пише підполковник Роман Приходько.Скорочення перетворили дивізії у бригади, а Сухопутні сили, вважає Приходько, переформатовували не у відповідності до реальних потреб, а під наявне озброєння.Чи є в Україні армійські корпуси фото: Олександр Сирський / телеграмСкорочення зачепили і таке з'єднання як армійський корпус. Станом на 1992 рік, у Збройних Силах України було 6 армійських корпусів. Останній з них, 8-й армійський корпус, було розформовано на початку 2015 року, залишився щоправда Корпус резерву. "Структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-2013 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України і армійські корпуси розформував", – так пояснював структурні зміни військовий оглядач та головний редактор Цензор.нет Юрій Бутусов.Зараз армійські корпуси знову починають функціонувати в ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення було утворено 9-й і 10-й корпуси, а Корпус резерву було переформатовано в 11-й армійський корпус. До складу 9-го корпусу увійшли 3-тя штурмова бригада, а також 33-тя і 47-ма механізовані. До 10-го увійшли 116-та, 117-та та 118-та механізовані бригади. Зараз формується ще один корпус, четвертий за ліком для Сухопутних військ. Існують також окремі Корпус швидкого реагування та Корпус морської піхоти.Однак у склад корпусів входять здебільшого новостворені бригади, тоді як "старі" залишаються у попередній структурі, без дивізій і корпусів.Як Україна воює без дивізій, корпусів та армійЗараз у ЗСУ все побудовано на зонах відповідальності бригад, наголошує Юрій Бутусов.  Юрій Бутусов, фото: www.fасеbооk.соm/butusоv.yurіy"Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу та техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, в залежності від напрямку та умов, загальний фронт активних дій наразі біля 800 км. Тому логічно було б очікувати, що такий великий фронт вимагає збільшення з'єднань до розміру дивізій, та створення об'єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.", – пише він.Без дивізій, корпусів та армій в Україні для управління військами створили оперативно-тактичні управління (ОТУ), яким виділяють певні ділянки фронту (приблизно як для корпусу) і оперативно-стратегічні управління військами (ОСУВ), яким дають зону відповідальності рівня армії. Але адміністративно війська й надалі входять у структуру окремих оперативних командувань (ОК), а вже ОК тимчасово, на час бойових дій, підпорядковують сили фронтовим ОТУ та ОСУВ."За боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК та бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ та ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали", – пише Бутусов.Експерт вважає, що через таку ситуацію генерали не відповідають за результат комплексно. Ця відповідальність лягає на плечі комбригів, які керують відносно невеликою кількістю військових. ОТУ – тимчасові органи управління у яких немає свого сталого комплекту військ. Тому, каже Бутусов, вони не відповідають за людей, за техніку, а лише за смугу на карті, яку їм доручили адмініструвати. "Їм дається якийсь комплект військ, який постійно кимось змінюється, замінюється, війська забирають, передають, пересувають. Так воювати неможливо", – наголошує військовий журналіст. Зараз в Україні розгорнуто не менше сотні бригад, крім того функціонують окремі підрозділи, батальйони, роти. Денис Прокопенко (Редіс), командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", наголошує, що сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів, а свої штатні роти/батальйони натомість доводиться віддавати у підпорядкування іншим бригадам. На його думку,це призводить до низки негативних ефектів:суттєвого погіршення взаємодії,упередженого ставлення та застосування підрозділів не за призначенням,втрати управління,невиправданих втрат серед особового складу, яких можна було запобігти,і як наслідок невиконання поставлених бойових завдань.Денис Прокопенко, фото: mvs.gоv.uаВикористання мікроменеджменту, "ручного управління ротами та батальйонами" на 1000-кілометровому фронті Редіс називає неефективним і безглуздим."Одному командиру бригади на початку війни командувач ОСУВ зателефонував і сказав, що на 08:00 наступного дня його взводу такому-то вийти туди, а роті такій-то вийти туди. Командир бригади нецензурно висловився на адресу цього керівника, який абсолютно не розумів обстановку, тому що перебував за 400 км від місця подій. Командир сказав, що це моя сфера відповідальності і компетенції, а Ви не повинні влазити в мою задачу, яку я виконаю обов'язково. Я несу відповідальність за все завдання в своїй сфері відповідальності, але я сам буду командувати своїми ротами. У результаті цього командира бригади миттєво зняли з посади, тепер його нікуди не призначають. Хоча він діяв максимально професійно і просто показав некомпетентній людині, що вона не повинна заважати і влазити в ті сфери, які не входять до її відповідальності", – ілюструє ситуацію історією з життя Юрій Бутусов."Проблему з хаосом в управлінні треба вирішувати. Одна з можливих життєздатних форм – це укрупнення організмів. Можна це назвати корпусом, можна це назвати дивізією. Але ця проміжна ланка на постійній основі мала би з'являтися. І ми мали б прагнути того, щоб вони застосовували свій набір військ", – наголошує і голова волонтерського фонду "Повернись живим" Тарас Чмут, який також підтримує перехід системи управління від ОТУ та ОСУВ до постійних масштабних утворень.Навіщо повертати дивізії та корпусиКерівник одного із найбоєздатніших підрозділів Сил оборони – "Азову" – Денис Прокопенко вважає організаційну складову перевагою РФ у російсько-українській війні. Завдяки концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами ворог готує та керує своїми силами в бою більш ефективно та впевнено, ніж наші командири, каже Редіс. До слова, Сухопутні війська Росії складаються із 14 армій та 8 армійських корпусів.Дивізійний принцип управління допомагає росіянам адаптуватися до змін ситуації на фронті, вважає український журналіст Олександр Солонько, який воює як аеророзвідник на Донеччині."Чітка вертикаль, коли на кожному напрямку є відповідальне командування дивізії чи корпусу, яке напряму відповідає за результат. На противагу заплутаній системі різнорідних підрозділів і незрозумілої ситуації в кожному секторі, коли невідомо хто несе реальну відповідальність за оборону крім командирів бригад", - зазначив Солонько.Про те, що утворивши масштабні формування на кшталт дивізій та корпусів, керівництву ЗСУ легше буде реагувати на ситуацію на фронті пише і Денис Прокопенко. Командир "Азову" радить не забувати про "основні принципи війни за безсмертним Клаузевіцем".Довідка. Карл фон Клаузевіц – це пруський генерал, відомий завдяки незавершеній праці "Про війну", присвяченій питанням теорії війни. Розроблені ним теорії про стратегію, тактику та філософію мали великий вплив на розвиток військової думки в країнах заходу. Він, зокрема, вважав, що теорія війни не може служити конкретним керівництвом до дій для генералів, а на перше місце часто виходить логіка в кожному конкретному випадку. Клаузевіц вважав, що воєнні кампанії мало пристосовані до планування, бо непередбачувані події та чинники вже за кілька днів можуть зробити марним навіть найретельніший план. Тому воєначальник має бути здатним ухвалювати рішення в умовах обмеженого часу та браку повної і достовірної інформації.Найголовнішим у рішенні щодо переходу до корпусів та дивізій Прокопенко вважає зменшення ручного управління на тактичному рівні."Це дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування (бо це їхні обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пише командир "Азову".Які переваги дадуть дивізії та корпуси"Має бути єдиний зв'язок і одна відповідальність: між усіма командними ланками, від солдата на фронті до останнього генерала. Єдина система відповідальності, якої зараз нема. Оперативне командування віддає бригаду в ОТУ. ОТУ її якось застосовує, грамотно-неграмотно. Потім бригаду забирають, передають в інше ОТУ. Вона там якось застосовується тимчасово. Командувачі ОТУ постійно міняються, тому що ОТУ там ту смугу не втримало, ту зняли теж. Це абсолютно абсурдний шлях", – описує ситуацію на фронті Юрій Бутусов.Він, як і більшість експертів чи військових, які виступають за перехід до корпусно-дивізійної організації в ЗСУ, пишуть про те, що нові, більші утворення допоможуть прийняттю військових рішень та вирішенню масштабних завдань керівниками корпусів/дивізій, які матимуть більше інформації про сили, що перебувають у їхньому підпорядкуванні, їхнє оснащення, стан і так далі. Адже склад цих корпусів/дивізій буде більш-менш сталим.Зрештою і сама структура управління в новостворених армійських корпусах ЗСУ є чіткою. Командує корпусом генерал-майор, начальник штабу та заступник – бригадні генерали. Загалом у командуванні кожного корпусу три генерали."Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність так і не набувши її, зможе організовувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес та якість підготовки, тверезо оцінювати бойові спроможності та відповідно ставити задачі за призначенням кожній бригаді/полку. Крім того, можна більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації", – описує переваги такого організаційного підходу Денис Прокопенко.Він також вважає, що воюючи по-новому можна буде економити зусилля, бо стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву). Не буде також потреби "затикати дірки" приданими підрозділами, що ускладнює взаємодію та майже ніколи не дає бажаного результату без фундаментального підходу.Чи є недоліки у переході на корпуси та дивізіїПопри те, що дивізійно-корпусну структуру в ЗСУ підтримали вже дуже багато відомих людей, повної одностайності в оцінці реформи немає. Так експерт Центру оборонних стратегій полковник запасу Віктор Кевлюк вступив у публічну дискусію із Юрієм Бутусовим і наголошує, що перехід на дивізії чи корпуси не стане панацеєю у війні. Він не бачить у розформуванні корпусів під час переходу на бригадно-батальйонну основу зменшення обороноздатності України. Також Кевлюк пише, що утворення дивізій і корпусів додає проміжні ланки управління і забезпечення. Тобто загальна система стає більш громіздкою, війська втрачають мобільність.Віктор Кевлюк, фото: fасеbооk, СDS.UА"ОУ (те саме, що ОТУ, – ред.), які не мають постійного складу, для проведення кожної операції отримують абсолютно унікальні операційні зони, і саме під їхні просторові показники та оперативні завдання командувачі ОУ отримують комплект військ. Цей підхід надає всім учасникам операції гнучкості й мобільності, котра недосяжна більш жорстким ієрархіям полк-дивізія-корпус-армія-фронт", – пише Кевлюк.Крім того, він наголошує, що застосування військ на нових оперативно-стратегічних напрямках вимагає їхньої адаптації."Ця адаптація потребує включення до складу сталих структур оперативного та оперативно-тактичного рівня з’єднань та військових частин, які НІКОЛИ не проходили спільної командно-штабної підготовки, не мали спільних систем управління та забезпечення. Оперативні угруповання, які є тимчасовими утвореннями, від початку створеними для виконання конкретних оперативно-стратегічних та оперативних завдань, цього недоліку не мають", – стверджує Кевлюк.Коли Україна може перейти до дивізій та корпусівЯк ми вже писали раніше, утворення армійських корпусів в Україні зараз триває. Щодо об'єднання десятків уже функціонуючих бригад у дивізії та корпуси, то прихильники реформи кажуть, що зволікати не варто. "Час грає проти нас", – пише Денис Прокопенко і наголошує, що втілення плану перемоги потрібно розпочати з проведення реальних реформ у ЗСУ.Фото: тг-канал СирськийЮрій Бутусов переконаний, що організаційні зміни, які піднімуть ефективність нашої армії на порядок, можна втілити в життя дуже швидко, впродовж місяця, максимум двох місяців. А аеророзвідник Солонько переконаний, що, якщо не адаптуватися та не змінюватися, відповідно до ситуації на фронті, то Росія просто знищить Україну.Висловився про перспективу переходу ЗСУ на нову систему управління і Верховний головнокомандувач. Президент Володимир Зеленський заявив, що підтримує такий перехід, якщо це зменшить бюрократію."Це вирішувати військовим. Якщо корпусна система, яку вони пропонують на сьогодні, зменшить відстань між генералом та солдатом, якщо бюрократичність ця зменшиться, нехай роблять так, щоб її зменшити. Офіцер має бачити солдата. Генерал, який не був в окопі, для мене особисто не генерал", – зазначив Володимир Зеленський.За інформацією Суспільного, концепцію реформування, за якою українська армія перейде на систему "корпус-бригада", у ЗСУ представлять до кінця листопада 2024 року.