Search trend "янукович"

&lаquо;Навіть Янукович не спромігся інкримінувати Тимошенко корисливі мотиви&rаquо;

Президентом України тоді був Янукович

Тепер експрезидент живе у вигнанні в Росії, зрадивши Україну

27 червня на Nеtflіх вийшов останній сезон популярного сезону "Гра в кальмара". Він складався всього з шести серій, тож вже за кілька днів соцмережі почали "розривати" відео з мемами та реакціями українців на розв'язку шоу. Повний текст новини

Кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках, а дурні на своїх. З цієї ілюстрації можна зробити певні висновки.Ядерний баланс вже давно склався, порушити його складно, дорого і небезпечно. Порушити цей баланс можуть лише великі та багаті країни, але вони вже всі здебільшого мають ядерну зброю. А ті великі та багаті, які не мають, — демократичних устроїв і не можуть порушити сталий баланс. Приміром, як Німеччина. Чи Польща, яка б із задоволенням купила чи зробила собі ЯЗ, з огляду на близькість до агресора. Але ні.Зрештою, тут напрошується питання — якщо ЯЗ наче б має захищати від нападу, а Ізраїль її наче б має — то він не мав би боятись Ірану, а Іран боявся б їх фігачити ракетами. Але щось ні. Бо просто робити таємничий вигляд — цього недостатньо. Читайте також: У повітрі пахне Третьою світовою...Суть ЯЗ якраз у тому, щоб голосно кричати про неї, якщо треба, щоб вона працювала. Як робить Росія вже три роки, наприклад. Російська ядерка працює навіть без запусків — три роки вона стримує НАТО і США від надактивної допомоги Україні й дуже повільному пересуванні червоних ліній, по міліметрику. Якби вони совались швидше — це б зберегло безліч життів. Але на жаль.З чим я в принципі згоден — якби в нас станом на 2014-й і, особливо, на 2022-й вже була ЯЗ, то б війни не було. Але не тому, що Росія б побоялась напасти, бо вона вже давно заграбастала собі країну-сусіда з ядеркою, за яку наче б то іде боротьба між Росією та НАТО. Під чиїм впливом вона буде. Росія б тратила незмірно більші кошти на підкупи, Янукович з ЯЗ, швидше за все, не тікав би з країни, бо ті ж самі США та Європа чинили б на нього менший тиск. Ми вже давно були б сателітом Росії на кшталт Білорусі. Щось таке як спочатку хотів Путін у 22-му - поставити Медведчука і навіть не чіпати державні символи. Бо українська ядерна зброя 91-го року — це зброя СРСР, єдиного утримувача. І могла вона існувати лише за таких умов, згадайте знамениту промову "котлета по-київськи" Буша-старшого. Ми справді могли зберегти свою ядерку, але лише за умов об'єднання у військовий союз з Росією, щоб вона далі все контролювала. За таких умов США побоялись би в нас забирати ядерну зброю, так. Але чи треба було нам це?Взагалі, як показує досвід, то за останні роки ядерна зброя працює добре лише тоді, коли нею лякати. Всі бояться ядерки, якою розмахують в повітрі та не бояться тієї, про яку скромно мовчать. Або удавати, що нікому не скажуть чи вона є. Ядерка, якою не погрожують — не дуже і захищає.ДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Живе Янукович в шикарному маєтку, але офіційно має статус пенсіонера, що працює

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Світлина Слави Камінської з чоловіком, схожим на експрезидента-втікача, підірвала мережу — ШІ-жарт не вдався? Але, раз вже Янукович про себе "нагадав", Фокус з’ясував, чи реально екстрадувати колишнього президента та, чи можуть українські спецслужби вдатися до "нестандартних" методів повернення.

Сhаt-GРТ прокоментував скандальне фото

Хотів би розпочати нашу розмову з передчуття можливого початку Третьої світової війни. Триває ірано-ізраїльська війна, невідомо, яким буде її закінчення. Триває російська агресія проти України, ми розуміємо, що це буде довга та кривава історія. І водночас бачимо крах світової дипломатії. На превеликий жаль, у мене є відчуття, що саміт G7, який мав би закінчитися чимось надзвичайно продуктивним, завершився достроковим від'їздом президента США Дональда Трампа. І це лише прояви того, чого зараз зазнає світова безпекова будова. Які ваші відчуття? Чому Трамп настільки швидко поїхав з саміту Великої сімки?На сьогодні світова архітектура захлинається від криз, які Дональд Трамп намагався розв'язати, але досі не зміг. Він обіцяв покласти край війні в Україні, і, як добре знають ваші глядачі, цього так і не сталося. Трамп також заявляв про намір досягти угоди з Іраном, яка запобігла б ізраїльському удару. Натомість ми опинились у центрі дедалі інтенсивнішого ізраїльського наступу, що цілком може втягнути у війну Сполучені Штати.Навіть символічний саміт Групи семи, що є втіленням сили й єдності Заходу, був зірваний через ці кризи. Зустріч завершилася раптовим від’їздом Трампа і без ухвалення резолюції на підтримку України, документу, який усі вважали основним підсумком саміту.Отже, маємо світ, занурений у кризи, і президента США, який, вочевидь, не здатен ні ефективно на них відповісти, ні взяти на себе відповідальність за їхнє розв’язання.Чи бачите ви перспективи про щось домовитися за переговорним столом? Бачимо, що є криза міжнародного права, що сильні держави намагаються використовувати силу, що слабне роль США, як стабілізатора та гаранта пост'ялтинського світу. Були різні процеси після Другої світової війни, але настільки близько ми не стояли до Третьої світової. Що буде робити адміністрація Трампа в теперішній ситуації?По-перше, ваш скептицизм цілком обґрунтований. Схоже, що Трамп свідомо обрав пасивну позицію, дозволяючи кризам розвиватися без втручання.Він дає Україні та Росії продовжувати бойові дії, ймовірно сподіваючись, що з часом обидві сторони виснажаться і будуть готові до переговорів. Що ж до конфлікту між Ізраїлем та Іраном, то, спостерігаючи, як ізраїльтяни досягають переваги, Трамп, схоже, прагне долучитися до їхньої перемоги.Учора у Вашингтоні він заявив: "Ми повністю контролюємо небо", маючи на увазі Сполучені Штати, хоча насправді США досі не брали активної участі в цьому конфлікті.З мого досвіду висвітлення міжнародних воєн, кожна війна рано чи пізно завершується. Та умови її завершення визначаються насамперед рішучістю і витривалістю тих, хто веде бойові дії.Як у випадку з Україною, так і у протистоянні між Ізраїлем та Іраном, ключове питання — це наявність зброї, яка дозволяє сторонам тримати оборону і витримувати тиск у найважчі моменти.Тому, коли думаю про Київ, я припускаю найгірший варіант — що допомога з боку Сполучених Штатів може виявитися мінімальною або зовсім припинитися. Чи достатньо Україні озброєння з інших джерел, щоб утримати оборону на поточних рубежах? А в ситуації з Іраном — чи матимуть іранці достатньо витримки, аби продовжувати опір навіть під інтенсивними авіаударами з боку Ізраїлю?На мою думку, саме ці питання сьогодні є ключовими для розуміння подальшого розвитку обох конфліктів.Є частина експертів, які припускають, можливо, це конспірологічна версія, що Путін хотів би обмінювати питання України на питання Ірану. В Україні ця тема сприймається надзвичайно серйозно. Наскільки великі шанси, що можуть вестися подібні розмови між Трампом та Путіним, а, можливо, не тільки між ними?Путін безперечно задоволений тим, що іранська криза відсунула українську війну на другий план. Вона більше не домінує в інформаційному просторі.Складається враження, що Путін запропонував Трампу допомогу у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту, водночас цілковито ігноруючи необхідність припинення війни в Україні. Це надзвичайно цинічний маневр. Я був щиро вражений і кажу це без перебільшення, коли Трамп на саміті G7 запропонував повернути Росію до складу, фактично відновивши G8. Це виглядало як спроба винагородити державу, що здійснила незаконне і нічим не спровоковане вторгнення в Україну.На щастя, ця ідея викликала лише різке неприйняття з боку європейських лідерів, і на мою думку, її реалізація абсолютно виключена.Якщо говорити відверто, шанси на те, що Росія зможе передати Іран Трампу і забезпечити якесь мирне врегулювання, практично нульові. Складається враження, що маємо справу не з серйозною дипломатією, а з політичним спектаклем без реального змісту.Якщо говорити про бачення середовища Дональда Трампа щодо підтримки чи непідтримки України, як вони далеко можуть піти у забезпеченні нас ракетами Тоmаhаwk або навпаки – накладання санкцій на Україну, яка буцім би не хоче слухати Дональда Трампа? Адже відсутність міністра оборони США Піта Геґсета на засіданні "Рамштайну" для мене було красномовним жестом.Для будь-якого уважного спостерігача очевидно: надалі Україна змушена буде дедалі більше покладатися на підтримку європейських держав, а не Сполучених Штатів.Початок стратегічного мислення для України полягає в тому, щоб виходити з найгіршого сценарію і запитати себе, як вижити в умовах найжорсткіших викликів. Якщо знайти відповідь на це запитання, з’являється шанс вистояти й у підсумку перемогти.Обнадіює, що європейські партнери демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за виробництво та постачання озброєння для України.Особливе враження справляє рішучість нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який заявив про намір суттєво збільшити оборонні витрати та допомогу Україні, включно з передачею ракет Таurus, здатних надати Україні стратегічну перевагу, якої не забезпечували навіть американські системи НІМАRS і АТАСМS.Ключовим залишається питання: що саме є критично необхідним Україні й водночас доступним лише від Сполучених Штатів. Наскільки мені відомо, окрім систем протиповітряної оборони, вирішальним ресурсом залишаються розвідувальні спроможності. Станом на сьогодні немає ознак того, що США планують припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною. Це може змінитися, але наразі ситуація залишається стабільною.Українські спецслужби та ЗСУ продемонстрували, що в них є карти, вони зробили боляче російській ядерній тріаді. Однак це не означає, що Путін буде припиняти війну, враховуючи його психотип та ті приготування, які тривають у РФ. На вашу думку, чого зараз би намагалися досягати росіяни? Є путінські плани щодо підкорення не лише України, але й країн Балтії. Путін не рахує втрат та демонструє готовність у цьому йти до кінця.Путін, вочевидь, і далі живе ідеєю перекроїти карту Європи на користь Росії. Втім, варто нагадати, що за три роки війни російським силам так і не вдалося захопити навіть Донеччину. Це чітко демонструє, що попри всю свою військову міць, Росія має обмеження, і я сподіваюся, що українці пам’ятають про це в ці складні часи.Погрози щодо наступу на країни Балтії, Фінляндію, Швецію чи Молдову наразі виглядають не більше ніж просто риторикою. Російська армія вже зараз перевантажена наявними викликами і перебуває в стані, далеким від того, щоб відкривати нові фронти. Це суто моя оцінка. Зараз  надзвичайно важливо, щоб союзники України зробили все можливе для її підтримки. Літо 2026 року, ймовірно, буде таким же складним, як і попередня зима. Не маю сумнівів, що Росія спробує посилити тиск і вкотре перевірити українську оборону на міцність.Дозвольте додати ще одну думку як американському спостерігачеві, який шість чи сім разів відвідував Україну з початку повномасштабної війни і бачив її потенціал на власні очі. Україна перетворилася на світового лідера у сфері сучасних військових технологій. Її досягнення в застосуванні безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби на лінії фронту є справді вражаючими.Сьогодні весь світ намагається вивчати український досвід і не відставати від темпів її інноваційного розвитку. Україна стає військовою потугою нового типу. Вона не має таких масштабів, як Росія, у неї менше техніки та особового складу. Втім якщо говорити про те, що справді визначає результат війни, тобто технологічну перевагу і силу духу, то Україна демонструє вражаючу результативність. Це один з головних висновків, які я зробив, спостерігаючи за цією боротьбою, повністю усвідомлюючи, що попереду ще дуже складні випробування. Нещодавнє бомбардування Києва було шокуючим, і я переконаний, що попереду ще багато важких ночей.З кожним днем цієї війни дедалі більше вражає сила і рішучість, яку демонструє Україна, сила, що значно перевищила очікування багатьох.А якою насправді є позиція Китаю? Сі Цзіньпін 9 травня прилетів до Москви, спілкувався з Путіним. Думаю, що лідер китайських комуністів дав очільнику Кремля певні меседжі, після яких Путін був готовий йти на безумовні перемовини. Однак за кілька днів все радикально змінилося, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий йти вперед, та нагадав про падіння багатьох світових імперій. Наскільки я розумію, Китай підтримує РФ не просто так, це не є питанням торгівлі чи ресурсів, бо він хоче перебудувати світову систему – глобальну, економічну, безпекову. Що ви скажете про позицію Пекіна, зокрема щодо агресії Росії проти України? Який світ зараз хоче будувати Китай? І з ким він буде його будувати, окрім Північної Кореї та Росії?На мою думку, президент Трамп, як і багато інших, припустився серйозної помилки, недооцінивши глибину підтримки, яку Сі Цзіньпін надає Володимиру Путіну у цій війні. Йдеться не лише про політичну солідарність. Китай фактично забезпечує критичні технології, які використовуються у виробництві зброї. Ці технології надходять прямо з Китаю або за його посередництва. Це не ситуативна співпраця, а справжнє стратегічне партнерство. Сі Цзіньпін не хоче бачити, як його союзник Путін зазнає поразки.Водночас, як і багато українців, я переконаний, що у довгостроковій перспективі ця війна може затягнутися настільки та завдати такої шкоди Європі, що це почне суперечити самим інтересам Китаю.Пекін має значні інтереси в економічному, торговельному й політичному партнерстві з Європою, особливо в умовах, коли Сполучені Штати демонструють дедалі меншу залученість у регіоні. Цілком імовірно, що вже наступного року, якщо не раніше, Китай може спробувати позиціонувати себе як потенційного посередника у переговорах.Китайський спеціальний представник уже відвідує Київ, про що добре відомо вашим глядачам. Поки що ця місія не принесла помітних результатів, але якщо війна почне ще більше суперечити стратегічним цілям Пекіна, не виключено, що Китай розширить свою дипломатичну роль у спробах сприяти врегулюванню, особливо в разі, якщо президент Трамп залишатиметься осторонь.Трампу не вдасться заплющити очі, якщо Китай розпочне висадку на острові Тайвань, відповідно, доведеться діяти. Так само Трампу доведеться діяти, якщо в Ірані знайдеться збагачений уран для створення брудної бомби, щоб потім її скерувати на Ізраїль. Це дуже серйозні речі, тому я розумію, чому Трамп бере ті чи інші паузи, бо концепція теперішньої війни стрімко змінюється. Якщо сьогодні говорити про величезний технологічний стрибок, чи є у вас відчуття, що ми можемо зламати хід війни за допомогою новітніх технологій? Бо над нами завжди висить оце "ядерне прокляття" – Росія має ядерну зброю та оновила свою ядерну доктрину. Відповідно, чи буде готовність американської адміністрації діяти, якщо росіяни перетнуть певну межу? І як бути нашим європейським друзям, адже у Варшаві та Вільнюсі є питання, чи буде діяти 5 стаття статуту НАТО?Дозвольте спершу відповісти на останню частину запитання. На мою думку, питання американської підтримки Європи у разі збройного нападу в контексті принципу НАТО, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх, нині є одним із найвразливіших. І саме на цьому, як на критичному аспекті безпеки, американське суспільство повинно зосередити значно більше уваги. У дискусіях про майбутнє України ми називаємо це американською страховкою безпеки.Для наших європейських союзників, які дедалі активніше залучаються до стримування Росії й беруть на себе зростаючі ризики, надзвичайно важливо мати впевненість у тому, що врешті-решт вони не залишаться наодинці. Щодо ширшого питання, яке ви порушили, можна впевнено сказати, що ми вступили в нову епоху війни. Те, що відбувається в Україні, не має аналогів серед конфліктів, які світ бачив раніше.Технології стали ключовим чинником цієї війни. Їхній розвиток відбувається з такою динамікою, що іноді зміни відчуваються не лише щомісяця, а й щотижня. Постійно вдосконалюються безпілотники, способи їхнього знищення РЕБ засобами, а також реакція самих дронів на нові форми електронного впливу. Збройні сили в усьому світі уважно стежать за цими процесами й намагаються опанувати уроки, які дає війна в Україні.З того, що я бачу, попри те що російська армія навчається і стала ефективнішою, ніж у перший рік війни, Україна все ще зберігає перевагу в цьому безперервному протистоянні. Саме це вселяє в мене надію на майбутнє. Однак для перемоги Україні потрібні союзники, передусім у Європі.Слід визнати: наразі Дональд Трамп говорить від імені значної частини американського суспільства, втомленого від участі у воєнних конфліктах. Водночас саме європейські інтереси опиняються під прямою загрозою, оскільки Путін продовжує тиснути й розширювати свій вплив. І саме на європейських країнах лежить найбільша відповідальність, адже їм є що втрачати. Тому їхня активніша участь цілком виправдана.Як я вже зазначав, коли бачу рішучу позицію таких лідерів, як канцлер Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Кір Стармер, а також очільників Фінляндії, країн Балтії та Північної Європи, я переконуюсь, що Україна не самотня. І це дає підстави сподіватися, що ви зможете пройти через цей рік і наступний. Я вірю, що світ уже незабаром почне змінюватися на краще.Ми маємо зміцнювати наші відносини з партнерами та союзниками в Європі, і це треба робити надзвичайно швидко. Україна стримує потенційну російську агресію проти країн Європи. З іншого боку, десь пів року тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав надзвичайно важливу фразу: "Я почав розуміти, що Путін не жартує". Думаю, що подібне усвідомив і президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер - "Путін не жартує". Ми чекаємо, що Макрон чи Стармер будуть готові діяти. Зараз не час декларацій, навіть не час підтримки, а час політичної волі та готовності. Як ви гадаєте, наскільки вони були б готові домовлятися з нами про серйозні речі? Адже історія про можливий іноземний контингент, який би забезпечував рівновагу та гарантував би Україні безпеку після закінчення війни, може знадобитися значно швидше. Відповідно, як з цим аспектом?Ми не можемо дати остаточної відповіді, але попередні сигнали свідчать: Макрон, Стармер, Мерц та інші налаштовані серйозно й готові брати на себе більші ризики в підтримці України. Росія, у свою чергу, робить усе можливе, щоб залякати їх і стримати від глибшого залучення.Питання про можливе введення військ, яке ви згадали, обговорюється насамперед як варіант сил стримування після припинення вогню. Європейські лідери вже дали чітко зрозуміти, що вони готові до такого кроку. Що стосується введення військ під час активної фази конфлікту, наразі таких ознак немає. Водночас існують інші способи, через які Європа може активніше долучитися до підтримки України.Якщо Німеччина справді вирішить передати Україні ракети Таurus, це стане переломним моментом. Такий крок поставить Москву під безпосередню загрозу і буде серйозним політичним рішенням для Берліна.Щодо вашого останнього запитання, яке хвилює багатьох - чи є ризик того, що Росія використає ядерну зброю і підніме цю війну на новий, небезпечніший рівень. На мою думку, попри всю агресивну риторику, ймовірність цього сьогодні істотно нижча, ніж два роки тому, з однієї простої причини.За моїми даними, президент Сі Цзіньпін під час особистої розмови з Путіним, а також публічно, чітко дав зрозуміти, що Китай категорично не підтримує застосування ядерної зброї – ані в цій війні, ані в жодній іншій. І це має велике значення. Путін не може діяти повністю самостійно, адже підтримка Китаю для нього критично важлива. Якщо Сі Цзіньпін каже, що ядерна зброя є неприпустимою, до цього слід поставитися з усією серйозністю.Не можу вас не розпитати, що зараз відбувається у США? Американці почали протестувати, виходять на вулиці, і це мало б трохи остудити Дональда Трампа з його авторитарними амбіціями. Однак демократія передбачає не лише захист інституцій, а наявність захисників, для яких демократія є вартістю. Так свого часу ми в Україні двічі зупинили Віктора Януковича: перший раз - у 2003-2004 роках, коли Янукович рвався до влади, а другий – коли він намагався повністю узурпувати владу. Які зараз процеси відбуваються у Сполучених Шатах? Наскільки серйозно будуть готові сенатори та конгресмени вводити США та повертати їх у демократичне русло?Приємно бачити, як люди виходять на вулиці й чітко заявляють: ми не хочемо царів в Америці. У нас демократія. У нас президенти, чия влада має бути обмежена законом. Саме про це говорили учасники протестів минулих вихідних.Сутність американської політики сьогодні полягає в тому, що сенатори-республіканці, які наразі мають більшість і відіграють вирішальну роль у збереженні політичної рівноваги, не змінять своєї поведінки, доки більше боятимуться Дональда Трампа, ніж власних виборців.Сьогодні достатньо, щоб Трамп висловився, і вони одразу кидаються виконувати його вимоги. Водночас я переконаний, що настане момент, коли виборці почнуть вимагати від своїх представників підзвітності, і тоді політичні позиції поступово змінюватимуться. Ознаки цього вже починають з’являтися. Трамп припустився багатьох помилок, і ці помилки обійдуться людям дуже дорого.Я ніколи не хотів би бачити, як американський президент зазнає поразки. Ми — одна нація, і маємо рухатися вперед разом.  Водночас чесна, фактична оцінка показує, що багато з нинішніх політичних рішень працюють незадовільно, а все більше ознак вказує на те, що ситуація може лише погіршитися. Це неминуче вплине на вибір громадян на виборах.До наступних виборів залишилося два роки, і якщо нинішні тенденції збережуться, буде дивно, якщо республіканцям вдасться зберегти контроль хоча б над Палатою представників. Якщо політична атмосфера у Вашингтоні не зміниться, у нас, звісно, не буде Майдану, як в Україні, але я вважаю, що політика – це завжди маятник. Механізм, який завжди коливається від крайності до крайності. На мою думку, хвиля МАGА досягла своєї крайньої межі, тож я вірю, що ми вже на порозі зворотного руху – повернення до більш виваженої, відповідальної політики. Хочу вірити, що це справді так. 

Ми не знаємо, чи розпочалася вже Третя світова війна, чи триває одна з її фаз, коли говоримо про ірано-ізраїльську війну, а у поєднанні з російсько-українською війною це дає загальний контур дестабілізації всієї світової системи. Чи нема у вас відчуття, що Путін зараз буде намагатися виторгувати україно-російський кейс у Дональда Трампа в обмін на іранський? Адже недарма після звірячих бомбардувань Києва та інших  українських міст, розмова Трампа з Путіним  відразу перейшла до іранської проблеми?По-перше, дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна. Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний". І це відбулося завдяки тому, що волею 77 млн громадян США на чолі цієї наймогутнішої країни опинилася дуже специфічна людина на ім'я Дональд Трамп. Ця людина позбавлена хоч якихось ознак компетентності для того, щоб керувати абиякою країною, вже не кажучи про США. Людина, яка нічого не знає, ні в чому не розбирається, нічого не хоче знати та не збирається приймати якісь рішення щодо найважливіших питань.У відповідь на питання, чи знає він про жорстокіший удар по Києву, по Україні, то Трамп сказав:"А що там? Щось вдарило по чомусь? Я поки не знаю, не розбирався, не в курсі". Тобто це людина, яка дійсно зараз по факту грає на боці диктаторських, терористичних режимів, таких як Росія та Іран.Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану.Теж саме – останні події, коли Трамп пішов з саміту G7, по суті перетворивши його у доволі безсилу "шестірку". Він відмовився не тільки зустрічатися із Зеленським, але й брати якусь участь у напрацюванні спільного рішення щодо санкцій проти Росії. По факту, Трамп витягує, рятує Путіна і рятує Алі Хаменеї, бо він наклав вето на ліквідацію верховного правителя Ірану, також прикриває своєю спиною Путіна і так само прикриває терористичне керівництво Ірану. Безумовно, Путін користується цим.Щодо вашої гіпотези, що Путін намагається розміняти Іран на безпеку стосовно якихось ударів по своїй економіці з боку Заходу, то тут достатньо сказати, що Трамп вийшов з ініціативою, щоб Путін був посередником між Іраном та Ізраїлем. Це настільки божевільна пропозиція, взагалі - пропозиція, яку неможливо собі уявити. Напевно з таким же успіхом можна було собі уявити Північну Корею, Кім Чен Ина як посередника між Україною та Росією.Іран має угоду з Росією, вони є військовими союзниками. Відповідно, яким чином Росія, тим більше Путін, який є міжнародним злочинцем, може бути посередником між Іраном та Ізраїлем? Це божевільна ідея, яка, звичайно, немає жодних шансів на втілення. Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина. Які ресурси у Путіна стосовно цього конфлікту між Іраном та Ізраїлем? Яким чином він може щось зробити?Путін відомий тим, що він ніколи нікому не допомагає. Він не допоміг жодному зі своїх союзників. Я зараз не розглядаю правову сторону військового конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, але у Путіна з Вірменією була угода. Адже Вірменія є членом військового союзу ОДКБ. Путін не прийшов на допомогу Вірменії, коли вона програвала війну з Азербайджаном. Путін нічим не допоміг режиму Асада, з яким він був пов'язаний союзницькими відносинами. І таким же чином Путін нічим не допоможе Ірану.Єдине, що він може зробити, - це поповнити свою колекцію диктаторів, яку він зберігає у сухому, темному місці. Серед них є Янукович. Зараз в цій же кунсткамері перебуває Асад. Цілком можливо, що сюди приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим може Ірану допомогти Путін.Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї – єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім`я Дональд Трамп".Ще одна карта – ядерна зброя та нестримне бажання проводити агресивну кампанію проти України. Зараз ми увійшли в літню кампанію, виглядає так, що вона буде надзвичайно важкою і вже упроводжується звірячими бомбордуваннями цивільних міст. Яке ваше відчуття щодо траєкторії літньої, можливо, літньо-осінньої кампанії? Адже бачимо, що протягом трьох останніх років Росія стрімко фашизіє, а це означає, що Путін хоче залучати якомога більше ресурсу. Мова йде не лише про військову економіку, а й про людей.Я не думаю, що Путіна є ті карти, про які ви говорите. Щодо ядерної зброї, то це та карта, яка не може бути використана, і Путін це прекрасно розуміє. Так що ймовірність, що ця карта буде викладена на стіл та якось використана, дуже близька до нуля, а точніша рівна йому.Щодо мобілізаційного ресурсу, то це уявна карта. Дійсно, Росія має величезний людський потенціал, це як мінімум 20 млн людей, які теоретично можуть бути кинуті на фронт, але жодних шансів на те, що вони захочуть туди йти. Згадаємо про часткову мобілізацію восени 2022 року, коли на фронт було кинуто 320 тисяч. Тоді одномоментно мільйон виїхав за кордон, рятуючись від мобілізації, і як мінімум 5 млн ховалися всередині країни. Не дуже хочуть воювати ті люди, які формально підтримують війну.Друге – це те, що теоретично можна зібрати декілька сотень тисяч у якісь військові табори, але це стадо, яке не може бути використано на війні. Для того, щоб таке стадо перетворити у військові підрозділи, необхідні офіцери. На цей умовний мільйон людей, який теоретично якимось чином можна було б зібрати, потрібно декілька десятків тисяч офіцерів середнього та молодшої ланки. Але їх просто нема. І це те обмеження, яке повністю обнуляє всі людські ресурси Путіна. Так що, нема у Путіна жодних карт.Щодо літнього та осіннього наступу, то, власне, він вже йде. Не потрібно говорити про якесь майбутнє, наступ вже йде. Те, що зараз відбувається, коли за кожне мікроскопічне селище, яке вже зруйновано, доводиться укладати в український чорнозем десятки та сотні тисяч російських солдатів, так це йтиме і далі, ніяких інших можливостей у Путіна немає.Так, у Путіна зараз є можливість вбивати українських громадян, знищувати мирні міста, бомбардувати Київ, Одесу. Є такі можливості. Це жахливе злодіяння, яке жодним чином не наближає воєнну перемогу. Це вбивство мирних громадян ніяким чином не конвертується у воєнну перемогу, це тільки згуртовує український народ та змушує ЗСУ, СБУ, ГУР винаходити все нові й нові способи знищувати російський військовий потенціал. Нічим суттєвим, позитивним для Путіна цей наступ не закінчиться. Нічим! Нема жодних карт у Путіна, жодних козирів, жодних можливостей переломити війну на свою користь.Путін кілька днів тому дав розпорядження кратно збільшити кількість особового складу сухопутних військ РФ. Можливо, йдеться і про можливе розширення лінії фронту? Знову представники російського МЗС повторили щодо демілітаризації Естонії, Литви та Латвії, можливо, Фінляндії, а це означає, що Путін може готуватися до затяжної, довгої війни.Ви праві у тому, що Путін готується до затяжної та довгої війни. Його влаштовує довга та затяжна війна. 24 лютого 2022 року Путін перевів Росію в режим, коли війна - це єдина можлива форма існування цієї країни. Тобто нема війни – нема Росії. Ось, така формула зараз діє.Щодо кратного збільшення збройних сил РФ, то це утопія. Я вже це пояснив, бо у Путіна нема ресурсів для такого кратного збільшення збройних сил. Їх просто не існує. Це фантазії.Ще більш безглузде ствердження МЗС РФ про те, що необхідна демілітаризація країн Балтії, Фінляндії й так далі. Це така ж дуріть та безглуздість, як і вимога російської переговорної делегації на чолі з Мединським, щоб Україна добровільна пішла з тих територій, які Росія не може завойовувати. Або, наприклад, чудова пропозиція, яку висловив той самий Мединський, що Україна має сама ліквідувати ту зброю, яка у неї є. Тобто перемогти не можуть, тому пропонують: "Давайте, хлопці, самі.. самі….самі. Ми не можемо вас перемогти, тому самі знищіть свою зброю, самі йдіть з власних територій. Та й взагалі – самі вбийтеся об стіну". Це абсолютно абсурдна заява, яка передусім розрахована на внутрішню аудиторію.Приблизно те саме – вимога демілітаризації західних країн. Це такі ж безглузді заяви, як про те, що Україна виробляє якихось бойових комарів. Це все в стилі театру абсурду, яким займається російська пропаганда та міністерство іноземних справ, яке давно вже не є дипломатією, а стало частиною російської пропаганди. У вас є відчуття, що Путін розуміє, як він хоче розгортати ситуацію? Після зустріч із Сі Цзіньпіном 9 травня Путін почав стрімко видавати різні сигнали буцімто про готовність до певних перемовин. Однак за пару днів у нього вже відбулися в голові якісь зміни й він відправив технічну групу на чолі з Мединським. З якою метою Путін затягує час? Щодо переговорного Стамбульського процесу між Росією та Україною, то це процес, який має характер вистави на замовлення одного єдиного глядача.Давайте розберемося, чи потрібен цей псевдопереговорний процес Україні? Звісно, ні. Міністр оборони України, який сидить навпроти клоуна на прізвище Мединський, думаю, що більшого приниження уявити собі складно. Дивитися протягом години, навіть 40 хвилин в пусті, брехливі очі Мединського та вдавати, що можна про щось з ним домовлятися, - це повний абсурд. Відповідно, Україні це абсолютно не потрібно, особливо враховуючи характер переговорників. Та й взагалі, про що можна говорити з військовими злочинцями, їх треба знищувати або судити. Тому Україні це точно не потрібно.В принципі, цей переговорний процес не дуже потрібен і Росії. Єдиний, кому це потрібно, - Трамп. Оскільки він та людина, яка дійсно нічого не розуміє, окрім, можливо, гольфу. І Трамп вбив собі в голову, що може бути миротворцем та зупинити цю війну. Спочатку за 24 години, потім давав собі ще якісь терміни, а зараз він вигадав цей переговорний процес. Трамп волею долі, а точніше волею 77 млн американських громадян, очолює найбільш могутню країну на планеті, то заперечувати йому не дуже хочуть ні Україна, ні Росія, бо невигідно та не дуже цікаво, враховуючи наслідки. Тому вони й влаштовують оцей цирк.Єдиний корисний момент – обмін полоненими. Це, звичайно, не той захід, завдяки якому досягається обмін полоненими. Тому всі інше – це вистава, яка позбавлена жодного сенсу. Путін цим прикривається, насправді він і Трамп грають кожний у свою гру. Путін – вчиняє вбивства, а Трамп прикриває його цим переговорним процесом. Він же заявляв на цій Сімці, коли ще не втік звідти, що не потрібно ніяких санкцій проти Росії, тому що зараз йдуть переговори, мовляв, не заважайте домовлятися. Про що? З ким? Не зрозуміло. Це така ось гра, цей тандем, я б сказав, організований злочинною групою, яка складається із Путіна і Трампа - коли Путін вбиває, а Трамп прикриває.А чому Мединський? Чому, наприклад, не Дугін?У театрі абсурду, в якому ми перебуваємо, теоретично можна було б і Дугіна відправити. Але все-таки Мединський закінчив МДІМВ (МГИМО), а також, попри свою клоунську фактуру, перебуває у системі державних координат. Дугін, навіть з формально, не перебуває на державній службі. Однак, враховуючи театр абсурду, можна було відправити й Дугіна, але це неможливо собі уявити з точки зору табеля про ранги. Дугін не є державним службовцем і немає жодного відношення до дипломатії та переговорного процесу.Крім того, я маю сказати, що роль Дугіна дещо перебільшена. Він сам себе призначив головним філософом Путіна. Звичайно, його роль та вплив на Путіна дуже перебільшені. Я вважаю, що роль Дугіна значною мірою роздута, у тому числі західними експертами та медіа, бо він такий фактурний, такий бородатий. Коли потрібно показати такого російського мракобіса, то Дугін дуже підходить. Обличчя у нього дуже підхоже. Та й маячня, яку він несе, також дуже фактурна і викликає деяку гру уяви: "Дивіться, яке опудало виросло в Росії!".На мою думку, значною мірою це фігура дута.Однак папаша Ілона Маска відвідав цей Дугінський шабаш. Розуміємо, що син за батька не відповідає, але – чому вони затягнули батька Маска і чому він туди поїхав?Тут все достатньо просто. Еррол Маск, батько Ілона Маска, нічого собою не являє, окрім того, що він також, як і син, притримується протофашистських або квазіфашистських, або постфашистських поглядів. Це відомо. І один, і другий – різновид різного сорту фашизму. А те, що він приїхав на цей Дугінський шабаш, є більш-менш зрозумілим. Я вважаю, що тут нічого дивного немає.Інша справа - поведінка та фігура батька Ілона Маска мене не дуже цікавить. Мені здалося дуже кумедним те, що головною подією на цьому шабаші була присутність саме Еррола Маска. Хоча там був і Лавров, що називається "аж цілий міністр закордонних справ", але головною фігурою, яка висвітлювалася та надавала більшого розголосу цьому заходу, був батько Ілона Маска. Не сам Ілон Маск, а його батько.На мою думку, це потужний індикатор страшенного комплексу меншовартості. Ця американофобія, західнофобія, що пов'язана з великим комплексом меншовартості. Тобто - "До нас приїхав поважний американець, дивіться, які ми молодці", "Аж цілий батько Ілона Маска приїхав". Я думаю, якби приїхав сам Ілон Маск, то російське телебачення взагалі розірвало б від ажіотажу. І це показник другорядності. Всі ці патріоти, що б'ють себе п'яткою в груди та кажуть: "ми - найперші", "ми - найскрепніші", - вони насправді вторинні, хочуть хоч найменшого схвалення з боку Заходу - "Захід нас схвалив", "до нас приїхав" якийсь другосортний артист чи спортсмен, який вийшов в тираж вже давним-давно. І це подається, як головний доказ могутності Росії.Вся велич Росії сяє відбитим світлом. Всі чутки та розмови про якусь самостійність російської цивілізації - це абсолютна нісенітниця. Російське суспільство – глибоко другорядне, глибоко периферійне та повністю перебуває на задвірках європейської цивілізації. Нічого самостійного тут немає.Хотів би уточнити, чи європейської, чи китайської цивілізації? Особливо враховуючи те, наскільки Сі Цзіньпін активно використовує як інструмент або як торпеду Кремль. Розуміємо, що Китай зараз чекає, коли почнуть падати структури глобальної безпеки, зокрема це питання і до євроатлантичної безпеки, адже Дональд Трамп грає не лише пропутінську історію. Китай напоготові, останнє повідомлення від Сі Цзіньпіна свідчить, що китайці готові взяти на себе відповідальність - витіснити американців.Тут є два моменти. З одного боку – Росія, звісно, жодного відношення ніколи не мала, не має і не матиме до китайської цивілізації. Це просто мрії Путіна та його холуїв, які кажуть про те, що ми відвертаємося від Європи та повертаємося до Сходу, до Азії. Це повна маячня.А пельмені?О, так. Звісно, пельмені. Можна знайти багато причин та примазатися до китайської цивілізації, але не вдається. Окрім пельменів, ви навряд чи знайдете в Росії, що б якимось чином об'єднувало російську та китайську цивілізації.  Триває зовсім інший процес – йде перетравлення Китаєм Росії. Це не означає, що Росія стає частиною китайської цивілізації. Розумієте, кролик, якого з'їдає удав, не стає удавом, він просто перестає бути кроликом. Тому йде перетравлення Росії Китаєм. Знаєте, як у павуків – зовнішнє травлення. Цей процес триває: Китай, безумовно, використовує Росію. Звісно, Росія жодного відношення не має до китайської цивілізації, навіть близько не має. Це були, є і будуть глибокі задвірки європейської цивілізації, до тих пір поки Росія зберігається в цих кордонах. А що далі буде, то після розпаду імперії відбуваються зовсім інші процеси, куди заглядати дуже складно. Китай, звісно, використовує Росію по повній програмі - і як "торпеду" у своєму протистоянні з Заходом, і  як харчовий ресурс. Тобто у міжнародному харчовому ланцюгу Китай займає місце над Росією, а Росія займає нижчу сходинку. Мені здається, тут все зрозуміло та очевидно.А Путін також використовує Китай як ресурс, бо Китай  об'єктивно зараз є союзником Путіна у війні проти України, передусім використовуючи свої проксі – КНДР. Звісно, якби Китай хотів припинити війну, то почав би з того, що заборонив би Кім Чен Ину допомагати Путіну. Але цього не відбувається. Китай, звісно, просто використовує Путіна як харчовий ресурс і як "торпеду" у протистоянні із Заходом. 

Найвищий серед усіх президентів Янукович

Таку думку в етері Еспресо висловив російський опозиційний політик, ексдепутат держдуми РФ, журналіст та соціолог Ігор Яковенко в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському."Дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна. Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний". І це відбулося завдяки тому, що волею 77 млн громадян США на чолі цієї наймогутнішої країни опинилася дуже специфічна людина на ім'я Дональд Трамп. Ця людина позбавлена хоч якихось ознак компетентності для того, щоб керувати абиякою країною, вже не кажучи про США. Людина, яка нічого не знає, ні в чому не розбирається, нічого не хоче знати та не збирається приймати якісь рішення щодо найважливіших питань", - прокоментував Ігор Яковенко.За його словами, Трамп у відповідь на питання, чи знає він про жорстокіший удар по Києву, по Україні, сказав: "А що там? Щось вдарило по чомусь? Я поки не знаю, не розбирався, не в курсі". Тобто це людина, яка дійсно зараз по факту грає на боці диктаторських, терористичних режимів, таких як Росія та Іран."Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану. Теж саме – останні події, коли Трамп пішов з саміту G7, по суті перетворивши його у доволі безсилу "шестірку". Він відмовився не тільки зустрічатися із Зеленським, але й брати якусь участь у напрацюванні спільного рішення щодо санкцій проти Росії", - зауважив російський опозиціонер.На його думку Трамп рятує як Путіна, так і Алі Хаменеї, бо він наклав вето на ліквідацію верховного правителя Ірану, також прикриває своєю спиною Путіна і так само прикриває терористичне керівництво Ірану. Безумовно,  очільник Кремля цим користується."Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина. Путін відомий тим, що ніколи нікому не допомагає. Він не допоміг жодному зі своїх союзників. Путін не прийшов на допомогу Вірменії, коли вона програвала війну з Азербайджаном. Путін нічим не допоміг режиму Асада, з яким він був пов'язаний союзницькими відносинами. І таким же чином Путін нічим не допоможе Ірану. Єдине, що він може зробити, - це поповнити свою колекцію диктаторів, яку він зберігає у сухому, темному місці. Серед них є і Янукович, і Асад, цілком можливо, що сюди приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим може Ірану допомогти Путін. Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї – єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім'я Дональд Трамп", - резюмував Яковенко.17 у Rеutеrs повідомили, що адміністрація президента США Дональда Трампа розпустила міжвідомчу робочу групу, створену для розробки стратегій тиску на Росію з метою прискорення мирних переговорів з Україною.

У списку президентських прізвищ Янукович – найрідкісніша в Україні

Про це повідомили у "Європейській Солідарності".13 червня у сина народної депутатки від "Європейської Солідарності" Ніни Южаніної представники Державного бюро розслідувань провели обшуки в присутності трьох малолітніх дітей. У "ЄС" дії ДБР назвали "продовженням кампанії залякування команди"."Це вже стало "традицією", коли вриваються о шостій ранку на обшук без жодного рішення суду, та ще й "слідчою групою Портнова" на чолі зі старшою слідчою Крістіною Кримською у справі, яка була відкрита 12 лютого цього року, у день, коли були організовані фейкові санкції проти Петра Порошенка", - заявили в "ЄС".Ніна Южаніна була авторкою ключових податкових реформ, які виводили економіку з тіні та відкривали шлях інвестиціям. Зараз вона бореться з незаконним призначенням керівника БЕБ. На думку депутатів з "ЄС", саме це стало причиною обшуків."Обшук без санкції суду проводять відразу після того, як Южаніна виступила на захист українських пенсіонерів, продемонструвавши, скільки мільйонів українських пенсіонерів опинилися за межею бідності після підняття прожиткового мінімуму, і при цьому згадала обіцянку президента Зеленського щодо "гідного пенсійного забезпечення старшому поколінню", - уточнили в "ЄС".Народні депутати також поінформували, що зареєструють законопроєкт, за яким ті правоохоронці, що проводять обшуки без рішення суду, підлягатимуть негайному звільненню."Ми попереджали: політичні репресії — це спуск у безодню. Це те, чим Янукович закінчив. І це те, що нинішня влада повторює із ще більшою цинічністю, ховаючись за ширмою війни. Хоча насправді це ніщо інше як типова помста активістам Майдану з боку портновських реваншистів і влади", - додали в "ЄС". 

Жорстку боротьбу з нелегалами президент США прагне конвертувати у політичний зиск серед свого електорату. Та силова реакція Білого дому на протести може не тільки нашкодити йому, а й спровокувати схожі зіткнення у Європі і дестабілізувати політичну ситуацію на нашому континенті. Приводом до сутичок на вулицях у США стали дії федеральних агентів міграційної служби. Під час рейдів вони без судових ордерів заарештовували осіб без документів, розлучали членів родин, тримали у підвалах і не дозволяли вийти на зв'язок з представниками чи адвокатами. Коли лідери профільних профспілок перекрили одне шосе, президент США Дональд Трамп наказав скерувати проти них Національну гвардію, Лос-Анджелес було оголошено "місцем неправомірних зібрань". Це означає, що будь-які масові акції зі старту там визнаються незаконними. Могло бути гірше Президент США наказав задіяти щонайменше 2 тисячі силовиків. Міністр оборони Піт Хегсет зауважив, що проти цивільних можуть задіяти й морських піхотинців. Дональд Трамп використав Нацгвардію за законом для охорони федеральних агентів і федерального майна, отже, без згоди влади штату і міста. Востаннє закон цей був застосований президентом Джорджем Бушем-старшим проти демонстрантів через убивство чотирма білими поліцейськими чорношкірого водія Родні Кінга. Тоді загинуло понад 50 осіб. Однак, коли протести знову охопили вулиці у 2020 році через убивство афроамериканця Джорджа Флойда, безлад вдалося стримати силами поліції штату. Та зараз, як кажуть американські медіа, радник Трампа Стівен Міллер відразу назвав мітинги повстанням і переконував президента скерувати у місто збройні сили. "Провокує хаос" Екскандидатка у президенти від демократів Камала Гарріс заявила, що застосування нацгвардії призведе до ескалації та спровокує хаос у США. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом розцінив залучення нацгвардійців як зазіхання на суверенітет штату. федеральні агенти міграційної служби явно працювали на випередження Як і в 1992 році, силове придушення протестів формально мало місце через дії учасників масових акцій: підпали поліцейських автівок, погроми дільниць правоохоронців, обстріли їх камінням, застосування "коктейлів Молотова". Але зараз федеральні агенти міграційної служби явно працювали на випередження. У 2023 та у 2024 роках вони депортували з міста понад 7 тисяч 342 нелегальних мігрантів, але розголосу майже не було. Нині ж проти трохи більше пів сотні порушників без зволікань застосували світлошумові гранати і сльозогінний газ. Дехто любить гарячіше Дональд Трамп свідомо намагається підвищити градус скандалу. Так, він закликав начальника поліцейського управління Лос-Анджелеса Джима Макдоннелла, котрий заявив про наростаючу агресивність протестувальників, попросити ввести війська. За офіційними даними, у місті проживає понад один мільйон 300 тисяч мігрантів. Місцеві жителі визнають їхній внесок в економіку мегаполісу і не бажають втратити дешевих та ефективних працівників. "Вони хочуть видовищ" Так званий "прикордонний цар", голова Міграційної служби США Том Хоман пообіцяв продовжити рейди і пригрозив, що той, хто перешкоджатиме, навіть якщо це губернатор Ньюсом або мер Басс, буде заарештований. Гевін Ньюсом відповів: "Хоман знає, де мене знайти. Вони хочуть видовищ. Вони хочуть насилля. Вони думають, що це вигідно їм у політичному плані". Естафету Лос-Анджелеса вже перехопили Глендейл, Сан-Франциско та інші міста. Сенс залякування Якщо рейди мали на меті залякати не тільки нелегалів, а і владу штату та деяких соратників, дії федералів стають зрозумілішими. Акція збіглася зі сваркою Трампа з Маском, котра послаблює чинного президента США. Натомість у демократів яскраво нагадав про себе найвірогідніший кандидат на президентських виборах від Демпартії Гевін Ньюсом. Політик має широкі зв'язки, авторитет у ділових колах і - що особливо може муляти Трампу - прямий вихід на китайського лідера Сі Цзіньпіна. Соратники чинного президента США показово згуртувалися навколо свого лідера Соратники чинного президента США показово згуртувалися навколо свого лідера. Так, голова ФБР Кеш Патель назвав боротьбу з нелегальною міграцією одним з пріоритетів діяльності відомства. Про маски Символом опору "нелегалів" став протестувальник у масці, котрий на велосипеді від'їжджав від палаючого авто. Реагуючи на це, Трамп заборонив носити маски на протестах. Протестувальник у масці може бути підставною особою республіканців, припустив симпатик демократів Арманд Домалевскі під відповідним відео у соцмережі. До слова, в Україні носити маски під час масових акцій забороняв Віктор Янукович у січні 2014 року. У США 2025 року Дональд Трамп пішов далі і своїм указом визнав будь-яку масову акцію повстанням проти влади Сполучених Штатів, якщо учасники протесту "перешкоджають виконанню законодавства". У тому числі - агентами міграційної та митної служб. Трамп "санкціонував розгортання військ у будь-якій точці країни, де відбуваються або можуть спалахнути протести Фактично Трамп "санкціонував розгортання військ у будь-якій точці країни, де відбуваються або можуть спалахнути протести, навіть якщо вони абсолютно мирні", пояснила старша директорка програми свободи і нацбезпеки Центру правосуддя імені Бреннана Ліза Гойтейн. Спокій через силу проти слабших Події в Лос-Анджелесі показали, що Трамп охоче застосовує силу до слабких та поблажливий до сильних. Він закриває очі на порушення міжнародного законодавства Путіним, на насилля над Україною, але не має нічого проти того, що чинять агенти федеральних служб, котрими керують його люди. Нелегальні мігранти є найбільш вразливими у США, їх легко звинуватити у злочинах, вони не мають навіть того доступу до ЗМІ чи публічних майданчиків, зокрема й соцмереж, котрий є у громадян. Тому у Лос-Анджелесі Трамп знав, який результат матиме. Аналогічно він діє і у зовнішній політиці: обстрілює єменських хуситів (іранських проксі) - але веде переговори з Іраном. Трамп уже розколов США, розділивши американських жителів на сорти Трамп уже розколов США, розділивши американських жителів на сорти. Ці дії мають відгомін у Європі, де міграційна політика стає ключовим чинником перемоги на виборах. Зокрема - у Польщі, Німеччині та Великій Британії. Масові депортації, висилки та арешти нелегалів матимуть наслідки: їх або повертатимуть до країн перебування, або до інших країн Європи. Відтак міграційний тиск наростатиме. Для України такий тренд у політиці Трампа небезпечний тим, що відволікає увагу від російської агресії. За логікою "тисни на слабшого", президент США тиснутиме на Україну, а американським політикам у розпал "міграційної війни", можливо, буде не до нас.

Пропускаємо тут всі юридичні й моральні парадокси, зосередимося на одному питанні — хто вигнав Януковича, бо в українців також спостерігається аберація памʼяті щодо цього. 1. Маю всім нагадати, що 21.02.14 Янукович підписав із лідерами опозиції угоду, згідно з якою мав залишитися на посаді до кінця року. І вже тут ми спостерігали першу незрозумілу обставину. Вважаючи, що Путін підтримує Януковича, досить складно второпати, чому московитський представник Лукін не підписав документ, котрий гарантував Януковичу особисту безпеку, ще майже рік на посаді й участь у наступних виборах — при тому, що там уже стояли підписи трьох представників європейської дипломатії (як гарантів). 2. Нагадаю також, що ніякий "ультиматум" Парасюка (анекдотичний персонаж, котрий ніколи не представляв нікого, крім самого себе) влада "до ранку" не виконала — і попри це, ніякий штурм Адміністрації президента не відбувся й не готувався. Думаю, для всіх учасників Майдану (не лише для мене) саме втеча Януковича після підписання угоди, котра гарантувала йому фізичну безпеку й давала шанс на збереження влади, був абсолютно не зрозумілим. Тим паче, що від західних дипломатів ми чітко знали, що поведінкою Януковича під час переговорів безпосередньо керував Путін і для отримання вказівок Янукович багато разів виходив із кімнати. Читайте також: Дії Путіна не призведуть до Третьої світової. А от дії Трампа точно...3. Мабуть, найцікавішим і найнезбагненнішим епізодом для багатьох була наступна історія — зі зʼїздом у Харкові, куди Янукович відправився з Києва вночі  21.02.  Там, якщо памʼятаєте, мав наступного дня відбутися зʼїзд "представників місцевого самоврядування", а точніше — лояльних до Януковича сепаратистів-очільників східноукраїнських та південних областей, котрий мав де-факто констатувати розділення України на дві держави. І в останню секунду це збіговисько, котре чекало щохвилини приїзду Януковича, раптом, скасовують, його головні організатори, Допа з Гепою, як і сам Янукович, тікають за кордон (двоє до Росії, один до Коломойського у Швейцарію). - Хоч убий, не розумію, що там сталося, — сказав мені колись Луценко, котрий на посаді Генпрокурора багато часу присвячував розслідуванню подій, повʼязаних із Майданом, зокрема, із держзрадою Януковича. - Велика частина України йому падала в руки без жодних проблем — а він відмовився. Я тоді нагадав йому про десятки тисяч російських спецпризначенців, котрі вже декілька тижнів сиділи на базі Чорноморського флоту РФ. І чекали лише команди. Читайте також: "Україна — не Росія" Леоніда Кучми. Чому розлютився Лавров?Тут слід зрозуміти одну подробицю: Путін-2014 просто не міг дозволити Януковичу створити Україну-Новоросію. Адже він "законний і легітимний" і забирати в нього Крим (що було тоді метою плішивого) було відверто не комільфо. Інша справа - в "заколотників і узурпаторів, підтримуваних Заходом". І ця остання версія досі успішно продається як своєму лохторату, так і тим іноземним керівникам, котрі мають чимось виправдовувати свою прихильність до диктатора й воєнного злочинця. Моралі не буде. Просто памʼятайте.ДжерелоПро автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Трамп, Трамп, Трамп&hеllір; Речитатив, яким починаються будь-які світові новини на щодень. Такі наші часи, трампові&hеllір; На початку тижня Дональд Трамп поговорив з Путіним по телефону. Вірніше, кожен поговорив про своє. І кожен почув те, що хотів чути. Розмова німого з глухим. Переговори про переговори. Трамп здатен продукувати "велике ніщо". Його прагнення - здобути лаври миротворця та робити великий бізнес з Росією. У Путіна інша мотивація. Йому треба відповісти, навіщо він то все затіяв і чого досяг? Щоб відповісти, треба мати якісь результати. А результатів - немає! "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи... Про неминучість суворих санкцій проти Росії у разі відсутності перемир'я офіційна Америка тільки говорить. Це - стара пісня. Набридла й зужита. Давно чуємо. "Свиня з рову - свиня в рів" - так в українському селі кажуть про безплідні й позбавлені сенсу рухи. "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи, слова давно перестали працювати в сучасному світі. Ймовірно, на нас чекає ще одна імітація двосторонніх перемовин. Можливі місця проведення - Туреччина, Швейцарія, Ватікан. Окрім іншого, Дональд Трамп туманно натякав про якісь "червоні лінії" в своїй голові, які він не може перетнути, але й говорити про них не здатен, чим остаточно заплутав світ, і заплутався сам. В той же час, 62(!) відсотки американських виборців виступають за те, щоб Сполучені Штати продовжували надавати військову підтримку Україні та впроваджували санкції проти Росії, - такі дані опитування Наrvаrd САРS/Наrrіs Роll. І майже 60% американців незадоволені слабкою позицією Трампа щодо Кремля. Замість того, аби воювати з путінською диктатурою, Трамп воює з вільною Європою, якій вже вкотре проголосив збільшення митних тарифів на 50%, чим частково обвалив європейські акції. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись Тим часом Ізраїль готується завдати удару по ядерних об'єктах в Ірані, всупереч позиції адміністрації президента США. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись. Європа - послідовніша. ЄС ухвалив 17-й пакет санкцій проти Російської Федерації. Вони спрямовані, головним чином, проти 200 кораблів тіньового флоту. Топ дипломатка ЄС Кая Каллас повідомила, що готуються нові, ще жорсткіші санкції. А Литва закликала вдатися до таких санкцій проти Кремля, які завдадуть "справжнього болю". Такого болю Росії можуть завдати ціни на нафту. Євросоюз вже запропонував країнам G-7 додатково знизити граничну ціну на російську нафту, що транспортується морським шляхом до 50 доларів за барель. Україна пропонує - не більше, як по 30 доларів за барель. Ціна на нафту - це та сама голка зі смертю російського Кощія, яку треба зламати. Також ЄС ввів заборонні мита на мінеральні добрива з Росії та Білорусі. Країни G-7 ухвалили рішення, що активи РФ будуть заморожені до припинення агресії та відшкодування збитків Україні. Путін заявив про ідею створити буферну зону між Україною і Росією. Як завжди, геть невідомо, що саме він має на увазі. Щодо українців, то вони на кордоні з РФ воліли б бачити велику стіну, рів з крокодилами, колючий дріт і табличку "Кінець цивілізації. Далі - життя не існує". На віки вічні. Президент Володимир Зеленський відвідав церемонію інтронізації нового Папи Римського Лева ХІV і зустрівся з понтифіком. Президент України подякував Ватикану за готовність стати майданчиком для прямих переговорів між Україною й РФ та подарував Папі ікону, написану на ящику з-під важкої зброї. У Румунії відбулися доленосні й драматичні президентські вибори, 2-й тур. Новим главою держави став Нікушор Дан, прозахідний політик. Він здолав неймовірне відставання (понад 20%) від ультраправого та проросійського популіста Джордже Сіміона. Мусимо подякувати румунам за здорову громадянську позицію, бо Румунія для нас важлива. В Польщі 1-го червня відбудеться другий тур президентських виборів. Нам важливо, аби перемогу на них не здобув польський "Янукович" Кароль Навроцький, що виступає проти членства України в НАТО. ...Вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася... У 2025-му році, вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася, бо змушена жити "по-новому". Це всьому притомному світові на користь. Данія надасть Україні військову допомогу на суму 630 мільйонів доларів. Мова йде про артилерійські гармати та боєприпаси до них, в рамках "чеської ініціативи". Фінляндія, за рахунок доходів від заморожених російських активів, надасть 90 мільйонів євро. Норвегія до кінця року передасть Україні всі обіцяні винищувачі F-16. Кількість літаків не розголошується. Бельгія, з свого боку, намагається пришвидшити передачу винищувачів, - повідомив міністр оборони країни Тео Франкен. У ніч на 23 травня Сили спеціальних операцій завдали удару по оборонному підприємству "Енергія" в місті Єлець Липецької області. Завод виробляв батареї для авіабомб, ракет "Іскандер" та морського озброєння. В іспанській столиці застрелили одіозного Андрія Портнова, ексдепутата українського парламенту, колишнього заступника в адміністрації президента Віктора Януковича. Андрій Портнов був причетний до підготовки "диктаторських законів" 16 січня 2014-го року та ручного управління судовою системою. Окрім цього, Портнов закликав до створення "фільтраційних таборів" для опозиції та ліквідації непокірних. Але доля розпорядилася так, що ліквідували саме його. Так воно сталося, що Портнов втрапив до "списків Портнова". "Як роса на сонці"&hеllір; ...Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони... Американський актор Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони. Шона Пена - в президенти США! Наші повертаються додому. 490 українських військових повернуто з російського полону в результаті обміну. Чекаємо на всіх інших. Чекаємо вдома. А завтра - день Києва. Остання неділя травня. Попри те, що на Київ сьогодні летять "шахеди" й балістика, Київ був, є і буде містом гордих, вільних, красивих людей. І саме для них "знову цвітуть каштани"&hеllір; Тримаймося!

Куди далі буде розвиватися mоnоbаnk і чому спроби вийти на інші ринки були невдалими? Як змінилася розробка продукту і чи інтегрують туди Ехріrеnzа? Як на компанію вплинуло підвищення податків? Про це співзасновники mоnо Олег Гороховський і Михайло Рогальський розповіли на головній сцені DОU Dаy 2025. Інтерв’юером був програмний директор УТ-2 Юра Федоренко. Публікуємо відеозапис і скорочену текстову версію розмови. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви можете виграти цінні призи від mоnо та інших партнерів. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! Про розвиток mоnоbаnk як продукту — Куди взагалі можна розвивати mоnо? Адже ви певним чином стали заручником mоnо-концепції, де все має бути мінімалістично і зрозуміло навіть для бабусі. Але ж поступово фіч стає більше. Олег Гороховський: Дійсно, ми побудували стратегію навколо клієнта і його болю. Звісно, проєкт повинен рухатись далі, не можна стояти на місці. До речі, ми вже десь досягаємо органічного максимуму. Тобто уповільнилася наша динаміка зростання, треба шукати щось інше. Ми вже двічі дивилися на інші ринки, але не вдалося досягти успіху. Уперше (йдеться про спробу вийти на ринок Великої Британії з застосунком Коtо — ред.) через багато обставин, пов’язаних із зовнішнім середовищем. У Польщі не вийшло, оскільки поляки, на мій погляд, не дуже дружно до нас поставилися. Вони захистили свій ринок, який, до речі, теж складається із багатьох державних фінустанов. Там нам в останню мить заборонили реліз, який був готовий. Усіх надихає приклад Каsрі в Казахстані. Фінтехи або ритейл-компанії замислюються над тим, щоб працювати більше ніж в одній ніші. Коли ти домінуєш у двох чи трьох напрямах, то можеш робити так звану 3D-модель: заробляти у тій ніші, де це природно, і дотувати інші. Наведу приклад. Якщо є фінустанова і маркетплейс, то маркетплейс може продавати усі товари в безплатний кредит. Це буде гарна пропозиція для клієнтів. Іншим маркетплейсам важко таке повторити, і жоден банк не зможе конкурувати з банком, який надає кредити під нуль. Тобто в тебе є отримання прибутку в маркетплейсі, фінустанова це дотує, ти у виграші, периметр захищений. Тому всі мріють про подібну екосистему. Через те ми пробуємо різні ніші: ресторанну, е-соm... — Таксі, таблетки? Таксі це не наше, піца теж, навіть морозиво пломбір mоnо не наше. Але «Живчик» наш. — Михайло, ви якісь речі вирішуєте робити окремо. Наприклад, свою апку Wаlkаblе. Чому ви вирішили, що інтернет-магазин робити в межах mоnоbаnk — це окей, а апку, яка буде трекати пересування по місту — ні? Михайло Рогальський: Якщо щось можна робити окремо, ми робимо окремо. Простота важлива, не варто ускладнювати основний продукт. Ідея з маркетплейсом в тому, що буде синергія, трафік, банк уже знає всі дані клієнта, щоб зробити відправку «Новою поштою», тому буде оnе-сlісk сhесkоut. Щодо Wаlkаblе, то це хобі, яким я займаюся у вихідні з дуже невеличкою командою. Проєкт ніяк не міг потрапити всередину mоnоbаnk, це було б дуже дивно. Це фан, який я роблю для душі. — Мені здається, ви трошки лукавите. Тому що є ваші продукти, як-от «монобаза», яку можна було б вбудувати всередині mоnоbаnk і підвищити sсrееn tіmе в самому застосунку. Продакти були б в захваті. Але очевидно, що там фінансовий потенціал зовсім не такий, як у «маркета». М. Р.: Звісно, плюс ми не медіакомпанія, в нас sсrееn tіmе не є метрикою. Немає жодної людини, в якої є ціль підвищити sсrееn tіmе банку. Я навіть думаю, що це трохи суперечність, бо банк і фінанси мають бути простими. Банк нічого не виграє від того, що клієнт буде дивитися контент всередині мобільного застосунку. Коли ж мова про маркетплейс, там можна отримувати кращі умови кредитування, робити оnе-сlісk сhесkоut. У цьому є сенс для продукту. — Тобто поки немає популярних кредитних продуктів, які б оплачували вечерю в закладі, то навряд чи Ехріrеnzа буде інтегрована в mоnоbаnk? М. Р.: Ехріrеnzа може бути інтегрована в mоnоbаnk. І, до речі, там є інтегрована частина. Ви можете оплатити рахунок, потрусивши телефон, обравши заклад і вказавши номер столика. І я думаю, що Ехріrеnzа може з’явитися в застосунку mоnоbаnk. Для цього треба такий продукт, використання якого із застосунку буде краще, ніж окремо чи через веб. О. Г.: Ще важливо, що ми робили Ехріrеnzа не лише для клієнтів mоnоbаnk, а для всіх. Коли ми її поставимо в застосунок, то виходить, що люди, які в «Ощаді», з голоду помруть. Про зміни в командах розробників — Півтора року тому Михайло розказав в інтерв’ю, що компанія проходить складну трансформацію. Мовляв, була одна сильна команда розробників, яка почергово змінювала фокуси, перемикалася на щось нове, потім поверталася до минулих продуктів. Мета трансформації була зробити багато кросфункціональних команд. Пане Олеже, вдалося? О. Г.: Трансформація — це стан душі. Коли в нього входиш, цей фарш не можна розкрутити назад і закінчити. Коли ти вже переріс стартап і маєш запити на багато різних нових фіч, треба вдосконалювати зроблене і рухатись далі. Ти повинен зробити кросфункціональні команди. У нас вони з’явились. Чи перформлять вони так швидко, як ми очікували? Поки що це схоже на те, що дев’ять жінок не можуть народити дитину за місяць. Але все одно рух став швидший. Кумулятивно я задоволений. Але це ще не те, на що ми очікували. М. Р.: Я б ще додав, що в нас є незалежні команди, які роблять окремі проєкти, і вони майже не перетинаються. Це була ціль. За ці півтора року в нас чисельність зросла удвічі (зараз теж є відкриті вакансії). Це через те, що ми хотіли побудувати незалежні команди. Водночас і проєкти стали складнішими. Тому важко сказати, де ми зросли для створення нових проєктів, а де для того, щоб опікуватися старими. Постійно є зміни, які мають технічний або юридичний характер. Змінилась регуляція, вийшла нова постанова Нацбанку, і треба в 10 продуктах зробити зміну за два тижні. І звісно, що для цього потрібно багато ресурсу. О. Г.: І тут є ще важливе для мене відкриття: скільки б команд не було, швидкість залежить від підприємців, які щось пропонують. Наприклад, є окрема команда, яка займається депозитами або переказами. І для того, щоб швидкість цих команд була задовільною, підприємець повинен вигадувати, що там робити нового чи вигідного з погляду грошей. Для мене важливо, щоб у кожній команді були підприємці У нас, на жаль, головні підприємці — це ми з Михайлом, і нас на все не вистачає. Якщо у ваших компаніях ви бачите підприємця, будуйте бізнес навколо нього. Навколо айтівців бізнес робити можливо, але їм не буде чим займатися. Тобто повинна бути людина, яка надає пальне для цієї автівки. — Поділивши команди, ви помітили цікаві причинно-наслідкові зв’язки? Наприклад, що іОS-розробники завжди роблять більше багів абощо. О. Г.: Я помітив таке: коли розробникам немає чим займатися, вони займаються технічним боргом. М. Р.: Скільки команд не створюй, завжди буде брак розробників. Якщо набираєш розробників, команди хочуть поділитись, бо кажуть, що їх уже забагато. Щойно ти їх поділив, вони кажуть «тепер не вистачає людей». І це нескінченний процес, яким можна займатися, поки не закінчиться місце в офісі чи гроші. Про штучний інтелект і кости на нього — Кажуть, що будь-який проєкт стає трошки кращим, якщо в нього додати АІ. Ви давно говорили, що у вас серйозний дата-аналіз, ви аналізуєте багато факторів. Як у вас зі штучним інтелектом? М. Р.: Ми справді намагаємося використовувати штучний інтелект, але поки що в продукті немає нічого готового. Працюємо над фічами, які будуть використовувати ШІ. Ще в нас з’явилася група розробників, які з власної ініціативи розробляють внутрішню систему Е.N.О.Т. (пізніше в компанії уточнили, що назва походить від слів «електронний нейромережевий обчислювальний технологічний асистент». ШІ-асистента спитали «як тебе назвати», і він запропонував цей варіант — ред.). У нас є тимлід, який дуже красномовно спілкується в листуванні. «Єнота» натренували на його переписці. Тепер, коли робиш коміт, він словами тимліда розказує, що про тебе думає. І виявилося, що це такий хак, як стимулювати людей взаємодіяти з АІ. Бо всім прикольно, коли на них комп’ютер матюкається. За допомогою цього інструменту ми робимо самарі мітингів компанії, є окремі тулзи і для НR, і для юристів, і для бухгалтерів. Але постійно ведеться розробка. Створили свій застосунок для МасОS, інфраструктура розгорнута на нашому клауді, в неї є доступ до Соnfluеnсе і Jіrа, ти можеш спитати що завгодно з документації. О. Г.: Працюємо над тим, щоб використовувати ШІ у підтримці і для тестування коду. І ще для покращення наших моделей ухвалення кредитних рішень. Для банків дані — це нафта, і ми кредитне рішення ухвалюємо лише на підставі математичного аналізу. LLМ допомагають з цим. — Як власники бізнесу ви помічаєте у фінансовій звітності кости за штучний інтелект чи поки що ні? М. Р.: Ні, поки що не помічаємо. О. Г.: Узагалі ми звикли фокусуватися на доходах. Набагато краще за цим стежити. І так, кости зараз не є великою частиною наших витрат, тому ми не дуже звертаємо увагу. Ми практично ніколи не робимо бізнес-плани, це тицяти пальцем у небо. Не витрачаємо на це час. Наприклад, на маркетплейс не було бізнес-плану. Ми захотіли і стали його робити. Так мало хто працює. Базуємося на натхненні. Сильно віримо в те, що робота повинна приносити задоволення. — Слухайте, невже ви не подивилися, яка в цій ніші дохідність? М. Р.: Мова про те, що ми не робимо бізнес-план. Звісно, розуміємо, яка економіка в е-соmmеrсе і який це обсяг ринку. Ми дивимося: ось Аmаzоn, коштує $2,5 трлн. Ми хочемо 10% від цього. Для бізнес-плану підходить. О. Г.: Який, як ти вважаєш, ми робили бізнес-план, коли створювали mоnоbаnk? Як на його основі ухвалювати рішення? — Я думаю там була показана дохідність. І були цифри з «Привату», гіпотеза про те, що якщо робити трошки більш usеr frіеndly і fаnсy апку, то це буде не гірше, ніж у «Привату». О. Г.: Ну й це ж не бізнес-план, це хід думок. До речі, ми зробили бізнес-план для Тігіпка і перевищили те, що там написали, у п’ять разів. — Я думаю, що і той кост за розробку, який ви написали Тігіпку, ви перевищили в п’ять разів. М. Р.: Саме так. Але те, що ти описав, займає пів сторінки тексту. Розкажу історію про бізнес-план. Мені 22 чи 23 роки, у нас з партнерами є інтернет-піар-агентство. Я працював у «Газеті по-київськи», і ми підписали клієнта, який нам платив п’ять тисяч доларів на місяць. І вирішили, що це знак, звільняємося. Зробили «vеry drаft budgеt», так називалася наша екселька. Планували, що кожен місяць буде додаватись по одному клієнту по п’ять тисяч доларів, і так ми вийдемо на 60 тисяч доларів на місяць за рік. Це був серпень 2008 року. На ці п’ять тисяч ми й жили потім три роки. Про регуляторів і податки — Є ознака, яка вас сильно відрізняє від більшості ІТ-компаній, — це те, що ви залежите від регулятора. Мало яка сфера людської діяльності настільки зарегульована, як банківська. Як вам з цим жити? О. Г.: Специфічно. Ти не можеш працювати, як, умовно, Gеnеsіs: вигадав і зробив. Тому що ти пропонуєш це банку-партнеру, який насправді надає всі ці послуги. Банк здебільшого каже: «Мені треба порадитись з Нацбанком», тобто це час. — Я думав, ви скажете, що з усіма проблемами можна працювати. Пам’ятаю, я сидів у 2013 році і так сумно було, що в країні Янукович, паралельно викотили новину, як комусь підкинули наркотики. Я такий: «мєнтовський бєспрєдєл», почуваєшся маленькою беззахисною людиною. Мабуть, як і ви в той момент, коли... О. Г.: Коли нам підкинули наркотики? — Ні, коли вам нарахували додаткові податки (восени 2024 року в Україні ухвалили закон про підвищення податків, який збільшив податок на надприбуток банків з 25% до 50% — ред.) О. Г.: Нам взагалі образливо. Знаєте чому? Тому, що заробили багато інших. Ми ж то заробляли на роздрібному кредитуванні. Не на тому, що розміщували ОВДП, на яких сплачували великі відсотки. Тобто ми заробляли потом і кров’ю, а отримали так, як усі. І навіть у такому форматі це окей, не окей лише одне. Те, що це зроблено ретроспективно. Податки заднім числом не можна запроваджувати. — Можна. О. Г.: Кому можна? — На ринку була ситуація, коли банки отримали надприбутки, і це було спричинено діями регулятора, тому логічно було в тій ситуації змінити умови. І це поширена практика. І неправда, що у світі такого немає. О. Г.: Немає поширеної практики. Це поширена логіка, що треба у тих, в кого гроші є, забрати і поділити. Карл Маркс про неї писав. Гарна практика, коли ти можеш планувати свою діяльність. І банки пропонували: «Ви не робіть це, тому що ви ламаєте нам плани з капіталізації. Ми не можемо розраховувати свої бюджети на наступний рік. Давайте ми сплатимо податки наперед. Якщо вам не вистачає грошей, скажіть, скільки сплатити податків?». — Сплата податків наперед не ламає планування, так? О. Г.: Ще одна ознака марксистів те, що вони не хочуть нікого чути. — Пане Олеже, я знаю, що не існує ситуації, коли було б приємно зайвий раз віддавати власні гроші. М. Р.: Юро, мені здається, що є різниця. Податки на надприбутки банків існують в інших країнах. В жодній країні вони не вводились заднім числом. О. Г.: Я хочу проілюструвати, як це працює і які наслідки має. От з’явилось минулого тижня в жовтій пресі, що Гороховський і Тігіпко ухилились від податків на 700 мільйонів. А знаєш, як це з’явилося? Тому що в нас з «Універсал Банком» є договір, згідно з яким вони сплачують нам за ІТ-послуги. І в 2023 році це був нормальний договір, і вони по ньому платили. Потім у кінці року запровадили для «Універсалу» податок 50%, і все, що він на нас платив, зараз має вигляд, наче ми від чогось ухилились. У банку є свій облік, у нас свій. Банк формує резерви. Можливо, того року він сформував більше резервів, іншого разу він розформовує резерви, бо якість портфеля змінюється. Ми не є пов’язаними особами з «Універсал Банком», і я не відповідаю за їхній результат. Я бачу, що відбувається не лише з нами, а з усіма банками. І коли ти думаєш, що податки заднім числом — це ок, це велика проблема, тому що так можуть думати інші. Не буває нормальних податків заднім числом, деякі іноземці не розуміють, як це можливо. Це суперечить римському праву, до речі. — Я розумію, що це неприємно і в нормальних умовах так не має бути. Але держава в такій ситуації, що інколи ухвалюють непопулярні рішення. М. Р.: Добре, Юро, таке питання. Держава в складній ситуації. І за 2023-2024 рік ФОПам збільшують ставку податку з 5 до 25%. І треба заплатити за 2023-2024 рік, ну бо ФОПи нормально заробили, особливо айтівці. Як ти вважаєш, це нормально? Ну бо ж 5% дуже мало, особливо коли це просто дохід, не оборот. — Якщо у більшості з цих ФОПів дохід з’явився через те, що у них держава брала в борг під 20% річних, то нормально. М. Р.: А якщо в гривнях у них дохід зріс через те, що держава девальвувала гривню, і виходить, що в гривні в них стало дуже багато, то треба цю гривню забрати? Ти сперечаєшся з тим, чи нормально оподатковувати банки на 50%. Ми з цим не сперечаємося. Ми сперечаємося з тим, чи можна змінити правила після того, як щось сталося. — Я підводив до того, що у вашій сфері складно працювати, тому що багато факторів залежать від когось зовнішнього. Один з інструментів, як з цим можна працювати, — публічність. І мені здається, що ви якраз з регулятором працюєте через публічність. У вас популярні ресурси, особливо у пана Олега, і ви їх використовуєте в тому числі для цього. Це було свідомо чи ні, можливо, ще є інструменти? О. Г.: Я вважаю, що власникам бізнесу бажано бути у пабліку. Важче довіряти комусь, кого ти не знаєш, не розумієш. І тому це дуже добра стратегія бути відкритим для клієнтів. Чи допомагає це в спілкуванні з регулятором? Будь-який регулятор не любить, коли на нього тиснуть. Я, наприклад, змушений багато думати, перш ніж критикувати І краще не вирішувати питання через паблік, якщо ти можеш це зробити особисто. Багато хто вважає, що отримати 200 лайків у фейсбуці нормально, щоб з кимось зіпсувати стосунки. Це наша перекошена реальність. — Ви кажете, що самі до кінця не розумієте, чому вам не дозволили відкритись в Польщі і чому регулятор був проти. Ви це назвали на початку нашої розмови антиконкурентною мірою, щоб захистити свій ринок. Чи припускали ви, що це через ваш зв’язок з «Приватом»? Що це шлейф, який робить вас для європейського регулятора сумнівним стартапом? М. Р.: По-перше, і в мене, і в Олега була компанія в Британії, яка мала всі ліцензії. Ми проходили там глибоку перевірку ще 2018 чи 2019 року, і обидва були аррrоvеd FСА, регулятор спокійно до цього ставився. Ми можемо спекулювати про причини відмови в Польщі, тому що польський регулятор відмовився з нами зустрітись протягом півтора року, скільки б ми не намагалися це організувати. Тому все, що ми можемо сказати, це будуть тільки наші фантазії. О. Г.: До речі, у нас був ліцензований технологічний партнер. І коли нам зупинили старт, ми звернулися до суду в Польщі, до партнера, адже мали великі втрати. Партнер пішов на досудове врегулювання. Ми отримали велику компенсацію. Тобто партнер теж був здивований, бо те, що ми робили, взагалі поза межами регуляції. Ми ж ІТ, це bаnkіng аs а sеrvісе, ця історія добре врегульована в Європі. То чому нам не дали стартувати? Тобі було б зручно, якби це було через «Приват»? — Ні, я просто хотів запитати вашу думку. Я дуже планував з вами сперечатись про те, що «Есенціалізм» — добра книжка, але час закінчився, тож порадьте почитати щось хороше. О. Г.: Я раджу почитати «Усі брешуть, але інтернет знає твої думки» Сета Стівенса-Давідовіца. М. Р.: Вілл Ґідара — Unrеаsоnаblе Ноsріtаlіty: Тhе Rеmаrkаblе Роwеr оf Gіvіng Реорlе Моrе Тhаn Тhеy Ехресt.

За свою кар’єру він встиг попрацювати із багатьма в Україні і не тільки. 

Еспресо нагадає, чим запам’ятався Україні екскерівник Головного управління з питань судочинства адміністрації Віктора Януковича.Початок шляху в політиці та перші партійні крокиНародився у Луганську, де ж і навчався та починав юридичну практику до 1996 року. Рік потому Андрій Портнов перебрався в Київ, де по липень 2005 року, однак з невеликими перервами на приватну юридичну практику, осів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У структурі виконавчої влади він починав як головний спеціаліст відділу методології, стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів, а з часом дістався до керівних посад. Важливо зупинитись лише на двох роках його діяльності у цей період – з січня 2002 по травень 2003 він був директором юридичної фірми "Портнов і партнери", що спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів. Надалі, за даними з колонки на УП народної депутатки 8 скликання Тетяни Чорновол, фірма стане відома своєю юридичною діяльністю у площині "рейдерські захоплення". Згідно з наведеною депутаткою схемою, засновницею "Портнов і партнери" стала компанія "Промрезерв", яка також брала участь у створенні ТзОВ "Славутич-реєстратор". Остання фігурувала у цілому переліку рейдерських скандалів, зокрема з Нікопольським феросплавним заводом, з Укртелекомом та з Кременчуцьким НПЗ.Як вже повідомляли, у ДКЦПФР Портнов працював до 2005 року. Після цього, взявши ще рік на приватну адвокатську діяльність, у квітні 2006 року пройшов до Верховної Ради України 5 скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Хоч через рік Віктор Ющенко і розпустить той склад парламенту, однак вже на дострокових виборах Андрію Портнову знову вдасться потрапити до ВРУ під тим самим прапором. Цього ж скликання він увійде до комітету Ради з питань правосуддя, а за рік, у 2008 році, стане заступником голови фракції БЮТ та керівником її юридичного департаменту.Зміна господаря, робота в Адміністрації Януковича та ЄвромайданВже у цей період Портнов розпочне співпрацю з "Партією регіонів", однак спершу під чітким наглядом Юлії Тимошенко. Саме за її наказом, як він сам повідомив в інтерв'ю "Українській правді",  у серпні-вересні 2008 року він працюватиме над регіоналівськими законопроєктами, які послаблювали владу тодішнього президента Ющенка. Окрім того, юрист у тому ж році займався зривом дострокових виборів до парламенту, а у 2009 – супроводом сумнозвісних "газових угод" між прем’єрами Тимошенко і Путіним. Робота Портнова з БЮТом закінчиться з поразкою Юлії Тимошенко на парламентських виборах та захистом її інтересів у Вищому адміністративному суді. Того ж року, у 2010-му, його запросять до Адміністрації президента Януковича на посаду керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою. Юлія Тимошенко, фото: bа.оrg.uаЗрозуміло, що у БЮТі, який виплекав Портнова і дав йому квиток у Раду, це сприйняли як зраду. Ба більше, це назвали "звичайною, тривіальною, заздалегідь підготовленою зрадою".Вже 5 квітня 2011 року в ході адмінреформи Андрій Портнов потрапив під скорочення штату і був переведений на посаду радника президента – керівника головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента Віктора Януковича.Того ж року вже радник 4-го президента України візьметься за розробку, а відповідно й очолить робочу групу, нового Кримінально процесуального кодексу України. Як пише "Радіо Свобода", в експертів та правозахисників було багато зауважень та застережень щодо нового Кодексу. "З одного боку — це був крок уперед у порівнянні зі старим "радянським" кримінально-процесуальним законодавством, але з іншого боку, новий Кодекс заклав низку проблем, які породжують перепони для руху України до правового законодавства", – йдеться у матеріалі. Далі були події Євромайдану. Саме Андрія Портнова називають ініціатором та основним розробником пакета "диктаторських законів 16 січня", які були спрямовані на обмеження конституційних прав громадян України й були направлені проти Євромайдану. Хоча необхідно додати, що сам юрист свою участь у підготовці цих "законів" відкидав. Революція Гідності, 20 лютого, фото: Андріана СтахівЗа тиждень після фіктивного голосування за "диктаторський пакет" Янукович призначить Портнова першим заступником голови своєї Адміністрації. Однак рівно за місяць, 24 лютого 2014 року, стане відомо, що він покинув Україну. За кілька днів Генеральна прокуратура оголосить у розшук та постановить затримати усіх причетних до розстрілу активістів на Майдані, серед яких і Андрій Портнов. Втеча, повернення і повторна втечаЕміграція привела колишнього радника Януковича та його дружину спершу у Москву, а потім у Відень. Перебуваючи в Австрії, Портнов займався проросійським пропагандистським каналом "NеwsОnе", 100% акцій якого отримав від батька Євгена Мураєва, Володимира.Цікавим є епізод, коли втікачу вдалось перемогти Раду ЄС у суді Європейського Союзу. У 2014 році ЄС та Канада наклали санкції на Портнова. Однак вже за рік його ім’я з санкційного списку прибрали, а у жовтні 2015-го юристу вдалось виграти справу "Портнов проти Ради ЄС", за підсумками якої обмеження визнали незаконними. Вже у 2019 році, перед другим туром президентських виборів, Портнов повернувся в Україну. Паралельно з цим він розпочав активну кампанію проти 5 президента Петра Порошенка. У травні того ж року ДБР розпочне розслідування проти нього за заявою колишнього радника Януковича. У цей час також розпочнеться період, у який діяльність Портнова пов’язуватимуть з 6-м президентом Володимиром Зеленським. У липні 2019 року юрист написав у Фейсбуці, що розробив законопроєкт, який забороняє працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період між перемогою Майдану й інавгурацією Зеленського. А вже 11 липня таку ж ініціативу продублював і 6-й президент, заявивши, що "його команда" розробила законопроєкт про "посилення люстрації". Як пишуть журналісти видання "Тексти", цей закон – не про звільнення чи покарання людей, у чомусь винних, а про заборону працювати у владі всім людям, єдина провина яких полягає в тому, що вони обіймали керівні посади в Україні в період з 23 лютого 2014 до 19 травня 2019 року.У січні 2020 року суддя Світлана Волкова Печерського райсуду Києва ухвалила рішення, за яким Портнов нібито безперервно проживав в Україні останні 5 років. І це попри очевидні факти його втечі з країни у 2014-му. Як пишуть в УП, рішення суду пов'язане з тим, що 14 квітня 2014 року Портнов дістав посаду директора департаменту з надання правової допомоги за кордоном в адвокатському об'єднанні "Корпоративні технології". Йому оформили службове відрядження за межі України строком на 60 днів і неодноразово продовжували його протягом п'яти років. Таким чином втікач отримав легальну можливість втретє отримати мандат народного депутата.З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Портнов знову втік за кордон, що вдалось підтвердити журналістам проєкту "Схеми" "Радіо Свободи". "Сірий кардинал" судової влади УкраїниЯк упродовж перебування на різних посадах в Україні, так і в еміграції, Портнову вдавалось перемагати у різноманітних судових справах.Йдеться про такі відомі справи як причетність до анексії Криму Росією і подальша державна зрада, причетність до участі в розкраданні землі та об'єктів нерухомості у Межигір'ї, провадження щодо незаконного збагачення на 26 млн гривень, позов "про захист честі й гідності" та стягнення з бюджету 7 млн на свою користь.Також Портнов відзначився війною проти журналістів. Зокрема в листопаді 2019 року нацполіція зареєструвала кримінальне провадження проти Портнова, інкримінувавши йому тиск на редакцію програми "Схеми: корупція в деталях". Спершу він оприлюднив дані члена знімальної команди, а згодом і погрожував розкрити дані та деталі приватного життя усієї редакції. Усе це відбувалось через розслідування проєкту щодо причетності Портнова до уряду Зеленського.Спершу правоохоронці відкрили кримінальне провадження за "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів" і "погрозу або насильство щодо журналіста". Однак вже за день поліція почала нове розслідування – за позовом ексрадника Януковича про перешкоджання його журналістській діяльності. Аби стати "журналістом", Портнов отримав довідку з проросійського телеканалу "112" про те, що він став спеціальним кореспондентом телекомпанії та має письмове редакційне завдання. Пропагандистське медіа натомість відмовилось це коментувати, посилаючись на конфіденційність співпраці.