Search trend "янукович"

Тепер це заповідна зона і потрапити туди можна за гроші

Українські виробники організували у Києві виставку вітчизняних товарів. На День Незалежнocті сюди прийшли сoтні людей. Містяни та гості столиці приходили сюди цілими родинами. Розглядали та купували товари, говорили про війну, свято, політику та ймовірні перемовини між РФ та Україною. Які ціни були на ярмарку та як на четвертому році війни люди продовжують жити та планувати майбутнє в Україні - дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua. До маркету йде багато людей, дехто одягнений в патріотичний одяг. Погода хмарна і вітряна, тому більшість відвідувачів у верхньому одязі. На вході до ярмарку невелика черга. Всіх зустрічає його працівник і вітає з Днем Незалежності. Торговище зайняло п'ять поверхів, охочі можуть придбати кавові напої чи лимонади, тут пропонують і коктейлі. Ціни на каву починаються від 50 грн., а коктейлі від 200 грн. На лавках сидять люди. За апаратурою стоїть діджей і налагоджує звук. Ввечері тут буде концерт Артистки Чуприненко. Катерина - одна з відвідувачок "Незалежного маркету" . Дівчині 19, одягнена у чорно-білу вишиванку. - Я шукала, куди можна сходити на День Незалежності в Києві. І ось натрапила в ТікТоці на це місце. І мені так сподобалось - я люблю українську культуру, бренди, - каже. Ще нічого не придбала, але вже примітила для себе одяг від одного з українських брендів. - Для мене День Незалежності - це єднання нації. Це показує, що ми можемо стояти проти ворога. Будь-які перешкоди, які з'являються - ми здатні подолати. І вже 34 роки це робимо, - говорить впевнено Катерина. - Найбільше наше досягнення - це те, що ми зараз стоїмо проти Росії. Україна могла би досягти більшого, але на це потрібні час, гроші, підтримка і віра людей. Серед шести українських президентів виділяє двох. - Чинний президент - він під час повномасштабного вторгнення, я вважаю, найкращий. А найгірший - Янукович, - каже дівчина. - Найбільший провал - це період Майдану, коли був Янукович. Це був дуже важкий час, коли люди страждали. Але це й показало, що ми сильні, що можемо протистояти навіть такій владі. За час повномасштабної війни населення україни скоротилося на 10 млн людей, за даними видання Frontliner. Більшість - це родини, які виїхали за кордон. Для того, щоб їх повернути - має відбутися низка вдосконалень у державі, каже Катерина. - Вдосконалюватись потрібно у сфері освіти. Давати людям якісь переваги, можливості, щоб вони бачили, що тут дійсно буде краще: буде де жити, за що жити, як будувати майбутнє. Зараз вони це бачать у Європі, але хотілося б, щоб і в Україні були такі можливості, - додає Катерина. - Я була в Європі й бачила, як живуть пенсіонери - вони не переживають за гроші, можуть просто вийти вранці, попити каву, не думаючи, скільки вона коштує. Хотілося б, щоб і в Україні були такі умови: пенсія не 2 тисячі гривень, а 2000 євро. Дівчина виїжджала за кордон під час повномасштабного вторгнення, але повернулася додому. - Їхні системи - бюрократія, документи, банки, медицина - усе дуже затягується. В Україні - цифрові системи, усе швидко. Плюс, сервіс тут кращий, ціни приємніші, - додає дівчина. - Хотілося б якнайшвидше закінчити війну, звісно. Але думаю, ще роки півтора-два це буде тривати. Раніше вже були якісь "переговори", але нічого не сталося. Я не вірю, що і наступні щось вирішать. БІЛЬ І ГOРДІСТЬ На одному з поверхів маркету представлені українські виробники прикрас та аксесуарів. На різнокольорових столах обережно розкладені прикраси з бісеру, кераміки, срібла та золота. Також тут можна придбати аксесуари: хустки, шарфи та окуляри. Поверхом нижче відкривається сила-силенна товарів: декор для дому, кераміка, текстиль, косметика та екотовари. Українські майстри демонструють вироби з дерева, скла та столи з епоксидної смоли. З вітри пахнуть соєві свічки. Відвідати маркет прийшли Ксенія та Інна. Жінки вже встигли прикупити парфуми українського бренду. - Ми прийшли провести гарно час, подивитися щось із українських брендів, насолодитись атмосферою і підтримати українського виробника, - каже Ксенія. - Поки що були лише на одному поверсі - там, де парфуми, посуд, трохи одягу. Це гордість, що ми не зламались Іннна відзначає, що День Незалежності в 2025 році для неї символізує сум і боротьбу. - Для мене сьогодні це - біль. Ми проходили повз Михайлівську площу, навколо стендів із фотографіями. Було боляче. Але водночас - це гордість, що ми не зламались. Дуже хочеться, щоб ця сила збереглась у майбутньому, щоб ми не втратили себе, - з сумом в голосі додає Інна. - Сьогодні нам нагадали інсталяцією в центрі, що саме відбувається зараз, чим займаються наші герої та армія. Це і біль і гордість водночас - за те, що ми боремось, не зважаючи ні на що. Головним досягненням України за 34 роки Незалежності жінки відзначають те, що Україна мужньо чинить опір агресору. - Сам факт, що Україна збереглася - це вже велике досягнення, - каже Ксенія. - Також розвиваються нові напрямки, зокрема українське виробництво. Сьогодні бачимо багато молодих стартапів, які реально працюють. Частина населення українізувалася, перейшла на українську мову. Люди почали повертатися до своїх коренів, шукати культурну спадщину. Ми в процесі досягнень. Головне - не втратити те, що вже відстояли. - Якщо оцінювати українських президентів, кого ви б виділили? - питаємо. - Мені не соромно за Ющенка. Він ще 20 років тому розумів, куди ми маємо рухатись: до єдності, до усвідомлення свого коріння. Це було дуже прогресивно на той час, - каже Інна. - А найгірший, мабуть, Янукович. Сподіваємося, що гірше залишилось у минулому. Про якісь компроміси з Росією, Лілія навіть не думає. Каже: це нічого не дасть. - Однозначно - ні. Те, що зараз називають "компромісом", насправді - це не компроміс, це капітуляція. Якщо Росія нічого не віддає, в чому тоді компроміс? Треба або вигадати інше слово, або називати речі своїми іменами, - каже наостанок жінка. - Поки не бачу, коли це може закінчитися. І не розумію, яким чином це може відбутись. Можливо, буде якесь перемир'я, але це не буде справжнім миром. Це буде зашморг, який висітиме на шиї України. На цьому поверсі розмістили маленькі будки з тваринами, які шукають дім. Діти залюбки підходять їх роздивитися. В прозорих кейсах сидять кошенята, поряд стенд з фотографіями та їх іменами. ВІЛЬНА ДЕРЖАВА На першoму поверсі - безліч столів з наїдками, різноманітними делікатесами. У повітрі аромати сиру та сиров'яленого м'яса. Продають ще й пастилу, напої, соуси та десерти ручної роботи. Бджолярі виставили меди: гречаний, різнотрав'я, липу, соняшник. Виробники алкоголю без вагань пропонують скуштувати свого товару. Поверхом нижче свій крам розклали виробники українських брендів одягу. Повсюдно - українська символіка: вишиті орнаменти, синьо-жовті акценти, патріотичні принти. Є як сучасні речі у стилі стріт, так і класика з етнічними мотивами. Біля кожного стенду хтось приміряє, хтось фотографує, а хтось просто прийшов підтримати українських виробників. - Ми щороку саме в День Незалежності гуляємо на Андріївському узвозі - це вже наша родинна традиція. Дивимось, що продають, чим торгують. Сьогодні вперше побачила ось цей комплекс - дуже здивована різноманіттям, - каже Любов. Любов і Богдан натрапили на маркет випадково, але вже встигли прогулятися і роздивитися ряди українських товарів. Жінка віку не називає, сміючись каже: багато. Вони нічого нового придумати не можуть, вже відпрацьовано все - День Незалежності - це вільна Україна, незалежна від Європи, від Америки, від тої Росії, повністю вільна, своїм путьом йти, - каже Богдан. - А ми від однієі залежності впадаємо в іншу. За те що крадуть у нас, ми впали в залежність від Америки, від Європи. Замість того, щоб саморазвиваться. Гроші в країні є, але вони в офшорах, у кишенях олігархів. Якщо б не внутрішній ворог - корупція, зрада, продажність - не було б і зовнішнього ворога. Через хабарі відкрили ворота в Криму і на Донбасі. Якби цього внутрішнього ворога не було, то Путіна тоже тут би не було. Україна мала друге місце в світі по вооруженію. І що зробили? Під тиском Америки все повіддавали. Любов згадую день проголошення Незалежності в 1991 році і каже, що тоді всі були щасливі. - Це була така радість! Я тоді була з маленькою дитиною. Ми гуляли Хрещатиком, всюди були свята, прапори, - згадує Любов. - Пам'ятаю і як люди вірили в Ющенка. - Які здобутки України за 34 роки ви би виділили? - Найголовніше - це те, що ми зберегли українську мову. Немає мови, немає культури, немає історії, немає нації. Ми зберегли цю ідентичність, при тому що нас хотіли всі роки знищити, з давніх-давен Україну руйнували. Бо Україна - це земля, чорнозем, ресурс. Після того, як Любов побувала за кордоном, каже, щоб повернути людей до України треба створити комфортні умови. - Створити умови. Дати безвідсоткові кредити, як це було в Польщі. Дати можливість почати свою справу. А в нас людина не встигне піднятися - вже потрапила в борги. Ми самі в себе крадемо і думаємо, що виграли, - каже жінка, поправляючи біляве волосся. Богдан каже, що чинна влада робить недостатньо, бо корупцію досі не здолали. Також додає, що не варто погоджуватися на умови Росії. - В майбутньому я бачу Україну відновленою. Але зараз ми проходимо гальмування - ми велика країна, й швидко не зупинишся. В нас буде допомога. Україна пройде цей важкий шлях, - наостанок додає Любов і пара прямує далі - на Андріївський узвіз.

Тоді на тлі гострого конфлікту між президентом України Володимиром Зеленським та президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом, а, як відомо, віцепрезидент Джей Ді Венс відігравав одну з головних ролей в цьому скандалі. Команда віцепрезидента почала шукати заміну Зеленському і намагалися зв'язатися із популярним колишнім головнокомандувачем Збройними Силами України.Однак Guardian переконує, що Залужний відмовився від такого контакту після консультацій з очільником Офісу українського президента. Ця інформація, яка є частиною великого політичного портрета Залужного, що з'явилися на шпальтах видання, ще раз переконує в тому, що не тільки українські, але й західні політики продовжують жити в ілюзорних категоріях політичного процесу, який пов'язується із химерним завершенням російсько-української війни.Якщо дивитися на ситуацію об'єктивно, ніяких підстав вважати, що президент Російської Федерації Путін та його найближче оточення зацікавлені у тому, щоб війна припинилася принаймні на термін потрібний для проведення в Україні виборів очільника держави та парламенту, немає. Ба більше: очевидно, що російський президент затягує час за допомогою свого американського колеги й робить все можливе, щоб продовжувати повітряний терор проти цивільного українського населення і захоплення нових українських територій. При цьому у Путіна, як ми розуміємо, метою є не просто загарбання нових територій України, але й демонтаж української державності, що не передбачає ніяких нових виборів в Україні.Читайте також: Бажання Трампа "вийти з України" зумовлене майбутньою Стратегією національної оборониЗ точки зору Кремля, вибори мають відбутися вже як вибори губернаторів приєднаних до Російської Федерації регіонів, як це відбувалося в регіонах Російської Федерації ще до 2014 року. І так, як це відбувалося після того, як під контроль Росії потрапили вже українські регіони, такі, як Донецька чи Луганська область, чи Крим.Але якихось загальнонаціональних виборів росіяни, як ми розуміємо, не передбачають там, де вони контролюють ситуацію. Вони не можуть провести загальнонаціональних виборів у Грузії, але забезпечують проведення так званих виборів у Абхазії чи Південній Осетії. Вони не можуть провести вибори в Україні, але призначають так званих очільників Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей та Криму.Ну і цей перелік російського бажання проводити вибори там, де є російський танк і російський солдат, можна, мені здається, продовжити. Але, як ми розуміємо, багато хто на Заході не усвідомлює справжніх цілей російського президента та його готовності до нескінченної війни. І тому кожного разу ми бачимо ситуацію, коли західні та українські політики обговорюють чиїсь електоральні перспективи, навіть не усвідомлюючи, коли ж насправді можуть визріти умови для проведення нових президентських і парламентських виборів в Україні.І що потрібно для того, щоб президент Російської Федерації замислився про припинення, чи хоча б призупинення російсько-української війни на тлі очевидного небажання президента Сполучених Штатів загострювати свої стосунки із Москвою та починати новий, набагато серйозніший тиск на кремлівське керівництво.І тут я маю на увазі не погрози новими санкціями, які Путін може, як ми бачимо, досить довгий час ігнорували, а саме готовність до інтенсивної військової допомоги Україні та власної участі у конфлікті. Те, що очевидно категорично не подобається Дональду Трампу, Джей Ді Венсу, та й багатьом західним політикам, які є прихильниками України, і чомусь вважають, що Україна здатна зупинити російську агресію самотужки.Читайте також: Трампу варто дати Нобелівську премію миру, аби він більше не зустрічався з ПутінимНу і, як ми розуміємо, коли мова йде про спілкування команди віцепрезидента Сполучених Штатів із тими, хто міг би забезпечити розмову віцепрезидента США Джей Ді Венса із Валерієм Залужним, ми виходимо ще на один механізм. На механізм пошуку шляхів добровільної відставки Володимира Зеленського з тим, щоб українська Верховна Рада обрала нового виконувача обов'язків президента.І це також може відповідати не стільки інтересам Білого дому, скільки інтересам Кремля. Тому що, по-перше, буде продемонстровано, що путінський підхід до нелегітимності Зеленського знайшов підтримку й у Білому домі. По-друге, тому що будь-який виконувач обов'язків президента, обраний українським парламентом, я вже не кажу, що більшістю в цьому парламенті продовжує контролювати партія Слуга народу і таким чином якихось якісних змін від такого обрання очікувати не доводиться. Так от будь-який кандидат, обраний парламентом, не матиме загальнонародної довіри саме тому, що люди за нього ніколи не голосували. І прийде він на свою посаду не у зв'язку з надзвичайними змінами самої політичної ситуації в країні, як це було у 2014 році, коли тодішній президент Віктор Янукович втік до Росії. А тому, що чинний президент змушений буде піти у відставку не під тиском українців, а під тиском наших західних союзників.Якою довірою тоді буде користуватися ця людина, яка і без того буде мати обмежені повноваження й очевидно той самий світогляд, який має чинний український президент. Буде представником того ж самого політичного табору.А якщо уявити, що українському парламенту запропонують кандидатуру людини, яка не пов'язана із цим табором, та ще й зможуть так натиснути на депутатів, щоб вони за таку кандидатуру голосували. Виникає досить просте питання: а які у такого виконувача обов'язків президента будуть потім стосунки із депутатським корпусом, і як він буде збирати більшість для ухвалення будь-якого свого непопулярного рішення.Читайте також: Атака на Залужного та ветеранів. Що не так із затриманням українського ветерана у справі підриву "Північного потоку"?А війна, я вам нагадаю, це саме низка непопулярних рішень, тому що якщо ти ухвалюєш під час війни популярні рішення, ти таким чином ведеш свою країну до абсолютно поразки під час бойових дій і відновлення інфраструктури, зруйнованої ворогами. Це, мені здається, не потрібно нікому пояснювати.Так що те, що Валерій Залужний відмовив команді Джей Ді Венса у будь-яких контактах з американським віцепрезидентом за таких непростих обставин, є швидше доказом політичної мудрості. Але чи вдасться колишньому головнокомандувачу Збройних сил України продемонструвати цю мудрість ще й на виборах, сьогодні не знає ніхто.По-перше, тому що ніхто не знає, коли й за яких обставин завершиться російсько-українська війна, якими будуть нові вибори очільника держави й чи не буде тріумфатором на цих виборах випадкова людина, про прізвище якої ніхто сьогодні не здогадується, навіть якщо така людина є активним учасником політичних процесів. Зрештою на початку 2014 року ніхто не міг уявити собі, хто стане спадкоємцем Віктора Януковича на посаді президента України.І цю людину шукали серед тих, хто був лідерами опозиційних партій у Верховній Раді й виходив на сцену Майдану. А президентські вибори, як ми знаємо, пройшли за абсолютно іншим сценарієм, тому що будь-яка серйозна зміна ситуації передбачає серйозну зміну відомих політичних гравців. ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того. 1991-го День Незалежності святкували 16 липня. Gazeta.ua нагадує історію свята. День Незалежності в історії українського державотворення святкувався й до 1990 року. Але, зрозуміло, в діаспорі. Або ж підпільно. Закордонні українці впродовж 70 років Днем Незалежності вважали 22 січня дату, коли 1919-го проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. А ще роком раніше Четвертим універсалом Центральна рада фактично проголосила повну державну самостійність УНР. Щороку 22 січня українці за кордоном не тільки проводили різноманітні культурні й просвітницькі заходи з нагоди Дня Незалежності, а й намагалися якнайширше залучити до них офіційні структури інших держав. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПЦУ офіційно повідомила про рішення перейти на новоюліанський календар Першим Днем Незалежності вже в Україні стало 16 липня. Цього дня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одразу ж депутати проголосували за постанову "Про День проголошення незалежності України". "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в документі. 16 липня 1991-го в Україні був вихідним. Верховна Рада подбала про це 18 червня. Відповідні зміни внесли до Кодексу законів про працю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воєнний стан і мобілізацію продовжили на три місяці Але минуло трохи більше місяця і в СРСР відбулася спроба державного перевороту, що прискорила розпад Союзу й проголошення на його руїнах самостійності колишніх республік. Україна свою повну державну Незалежність проголосила 24 серпня 1991 року. "Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду й інші акти законодавства республіки", ішлося в Акті проголошення незалежності. 1 грудня 1991-го на Всеукраїнському референдумі 90,32% виборців, які прийшли на дільниці, підтвердили проголошення незалежності. Наступного року день 16 липня хоча й зберігав історичну цінність, мусив "поступитися" місцем 24 серпня. "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє: вважати день 24 серпня Днем Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в новій постанові ВРУ від 20 лютого 1992 року. Офіційним вихідним 24 серпня проголосила постанова ВРУ від 5 червня. Таким чином, 24 серпня 1992-го Україна вперше повноцінно відзначила День Незалежності. З кожним роком росла палітра традиційних святкових заходів до Дня Незалежності. Незмінними залишаються хіба що урочисті зустрічі, мітинги, відзначення державними нагородами, концерти різних напрямів і масштабів. А з 1994 року традиційним став і військовий парад на Хрещатику. Рік символічний, бо 5 грудня в Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Підписи під документом поставили лідери США, Росії, України й Великої Британії. Як Будапештський меморандум реалізується на практиці, весь світ побачив 2014-го, а потім з новою силою 2022 року. Щоправда, були часи, коли військовий парад не проводили. Наприклад, у 20052007 роках Хрещатиком крокували військові, "озброєні" лише музичними інструментами. Тоді надали перевагу парадам військових оркестрів. Хоч як парадоксально, не було військового параду в столиці й на честь 20-ї річниці незалежності. Тоді при владі був далекий від патріотичних сентиментів Віктор Янукович. Хоча офіційно відмову від параду пояснили економією грошей. Питання про доцільність військового параду на Хрещатику 24 серпня 2014 року спричинило жваві дискусії в суспільстві на тлі окупації Криму та агресії РФ на сході країни. Але він відбувся. І проводили парад щороку аж до 2019-го, коли новообраний президент Володимир Зеленський захотів оновити традиції. Але тоді громадськість за активної підтримки ветеранів російсько-української війни провела альтернативний Марш захисників. Схожою була ситуація 2020 року. Але вже 2021-го, на 30-ту річницю незалежності, військовий парад відбувся. Цього року головне державне свято України - День Незалежності припадає на неділю, 24 серпня. Поки діє воєнний стан, всі державні вихідні скасовують. Торік святкування Дня Незалежності не пов'язували з додатковим відпочинком.

Про це в етері Еспресо розповів дослідник геостратегії, засновник Free Nations PostRussia Forum Олег Магалецький."Якщо ми згадаємо 2014 рік, то ще тоді українська нація зруйнувала головну ідею Путіна - створення Євразійського Союзу. Це історичне досягнення. Оскільки Революція Гідності це не тільки про Україну, а й про майбутнє Європи. У Путіна була ідея створення Євразійського Союзу і тоді Янукович мав під цим підписатись. Тоді Вірменія навіть підписала такий договір, яка сьогодні вже також зробила розворот і повертається до західної цивілізації, частиною якої вони завжди були. Також у цьому союзі були Білорусь й Казахстан. Фактично, Путін хотів відновити СРСР. Цього не сталось. Митний союз мав стати одним з елементів цього економічного пазла", - пояснив Магалецький.Дослідник наголосив, що результатом цієї війни має стати існування України, або Росії. Оскільки Росія ніколи не погодиться на існування незалежної України."В результаті цієї війни або Україна збереже свій суверенітет й субʼєктність, або їх збереже Росія. Тут вибору немає. Можуть бути паузи, втім, іншої ситуації тут бути просто не може. Оскільки, варто розуміти, що існування незалежної України є екзистенційною загрозою для цієї імперії. Якщо вони визнають існування незалежної й суверенної України, то вони перестануть існувати як імперія", - підсумував він.Що відомо про заплановану зустріч Трампа з Путіним8 серпня президент США Дональд Трамп заявив, що мирна угода між Росією та Україною передбачатиме деякий обмін територіями.Згодом американський президент повідомив, що проведе зустріч із російським диктатором Володимиром Путіним у штаті Аляска в пʼятницю, 15 серпня.Перед зустріччю між Трампом і Путіним високопосадовці США, України та європейських країн мають провести переговори, щоб узгодити спільні позиції.ЗМІ також повідомляли, що Володимир Зеленський може доєднатися до зустрічі американського лідера з російським диктатором. Утім на брифінгу 11 серпня Трамп зауважив, що він зустрінеться з Путіним, а згодом, можливо, буде зустріч Путіна з Зеленським або всіх трьох.  Глава європейської дипломатії Кая Каллас заявила, що Путін хоче вдати, що веде переговори, та відтермінувати санкції на зустрічі з Трампом.12 серпня Зеленський сказав, що майбутня зустріч лідера США Дональда Трампа й диктатора РФ Володимира Путіна на Алясці може бути важливою лише для двосторонніх відносин держав – нічого про Україну вони прийняти не можуть.Водночас спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук прокоментував слова президента США Дональда Трампа про "обмін територіями" з РФ, підкресливши, що це неможливо зробити навіть через референдум.Зустріч російського диктатора Володимира Путіна й президента США Дональда Трампа відбудеться на Алясці в місті Анкоридж. 

Еспресо підготував огляд, що саме ховається за високими парканами власності проросійського Орбана, як він отримав такі статки та що думають пересічні угорці про свого очільника уряду.Ферма чи палацСуспільний резонанс викликали фотографії маєтку з приватним зоопарком і пальмовим садком. Депутат Хадхазі, який оприлюднив світлини, каже, що їх зробили ще чотири роки тому. Автор фото – робітник, який працював на об'єкті, але нібито покинув цю роботу, бо йому стало "гидко". На фото видно, що під покриттям дороги в парку було прокладено підігрів. У випадку снігопаду Віктору Орбану не потрібно буде виконувати рекомендації Миколи Азарова і "браті лопаті" в руки. Сніг розтане завдяки опалювальній системі. фото: facebook.com/hadhazyakos На інших двох фотографіях видно підземний коридор, що з'єднує між собою будівлі. Депутат каже, що робітник, який зробив фото, розповідав, нібито підземний хід викладений цеглою, але крім цього має шістдесятисантиметрову залізобетонну стіну. фото: facebook.com/hadhazyakos Фотографій всередині приміщень обмаль. "У робітників при вході забирають телефони й погрожують їм. Я бачив фотографії, зроблені всередині будівель (вони були шокуючі), але їхній автор не наважився їх опублікувати... У будь-якому разі на основі цих фотографій я на сто відсотків упевнений, що фотографія коридору дійсно була зроблена там (а дорогу можна впізнати за бордюром, вигином і оточенням). Якщо це ферма, то дуже дивна", – написав Акош Хадхазі. Янукович по-угорськиЗгідно з документами, які опублікував Хадхазі, у маєтку є декілька нових будівель, що заперечує теорію "об'єкт - сільське господарство", а у відповідному сертифікаті будівлі марковані як житлові приміщення. "Ось офіційний доказ: в Хатванпусті Орбани подали заявку на отримання офіційного енергетичного сертифіката для житлового будинку. Розумієте? Не для напівготового сільськогосподарського підприємства, а для новозбудованого, готового житлового будинку. Брехливого прем'єр-міністра легше наздогнати, ніж кульгавого собаку. У загальнодоступній базі даних можна знайти енергетичні сертифікати трьох із чотирьох нових будівель. Також доступні кілька рідкісних фотографій зблизька замку, побудованого на місці історичних стаєнь", – розповідає він на своїй сторінці в соцмережі.На території комплексу також є бібліотека. Як зазначає угорський незалежний депутат, архітектор пояснив, що облицювання будівлі виконано з антикварної плитки з вапняку, яка разом з укладанням коштує приблизно 50 тисяч форинтів за квадратний метр. А тому тільки в це було вкладено п'ять мільйонів. Бібліотека в маєтку Орбана, фото: facebook.com/hadhazyakos Бібліотека в маєтку Орбана, фото: facebook.com/hadhazyakos  Відповідні сертифікати про новобудови в комплексі спростовують заяви очільника апарату прем’єр-міністра Угорщини Гергея Гуяша про те, що там є лише будівлі – пам'ятки архітектури."Орбан просто зрівняв із землею історичні будівлі й побудував на їхньому місці розкішний замок", – пояснив Хадхазі.За словами судді Денеша Біро, маєток має бути історичною пам'яткою, оскільки це була зразкова ферма ерцгерцога Йосифа, якого він назвав "найбільш угорським Габсбургом" – на відміну від нинішнього власника, якого він назвав "найбільш брехливим угорцем", пише угорське видання HVG. "Ерцгерцог Йосиф розвивав столицю, дав гроші на Ланцюговий міст, тоді як Орбан, додав він, обклав Будапешт податком, який штовхає його на межу банкрутства", – зазначив Біро.До слова, йдеться про останнього палатина Угорського королівства (1905-1918) і регента Угорщини Йозефа Августа Австрійського, троюрідного брата імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа І. В одному з дописів депутат Хадхазі переказує розповіді будівельників про величезну кімнату за залізними дверима, яка слугувала сейфом."У будь-якому випадку дивно, що на "сільськогосподарському підприємстві" будують таку підземну систему бункерів. На відео, яке я бачив раніше, масивні двері вели до кількох великих холодильних камер, де можна зберігати велику кількість харчових продуктів. Я знаю, що з чотирьох будівель замку одна схожа на готель, житловий будинок з безліччю кімнат, інша – розкішна садиба, обставлена антикварними меблями, третя – величезна бібліотека з галереєю і каміном, а в четвертій розміщені величезна кухня, ресторан і громадські приміщення. Будівлі з'єднані підземними коридорами", – писав Хадхазі.Увагу привернув також зоопарк на території маєтку, що викликав асоціації з Межигір'ям доби Януковича. Орбан тримає там антилоп, бізонів, зебр, а також корів спеціальної породи Анколе-Ватусі, яких вирощують для гуляшу. фото: pexels.com  Реакція громадян УгорщиниПісля того як інформація про маєток Орбана набула розголосу, вже організовують  екскурсії до Хатванпуста. Депутат Хадхазі наголосив, що зараз для нього важливим завданням є те, щоб якомога більше людей це все побачили на власні очі."Ми плануємо, якщо дійсно буде попит, організовувати туристичні поїздки до Орбанленду у вихідні"Сотні людей залазили на автобашти та драбини, щоб заглядати через паркан на "ферму Орбана". Крім того, люди влаштовували флешмоби, одягаючись у костюми зебр. фото: hvg.hu фото: hvg.hu Звичайні громадяни не приховують свого обурення цим маєтком, що є ніби пам'ятником незаконному збагаченню Віктора Орбана."Ця будівля напевно буде корисною для чогось. У мене є ідеї, але це вже не залежить від мене, бо я більше не живу в Угорщині. Угорці вирішать, що робити з цією будівлею, виходячи зі своїх пріоритетів. Добре знати, що угорський народ має стільки всього", – написала користувачка Чілла Торок.  "Спочатку ми скинемо їх з трону. А потім ці маєтки стануть придатними для розміщення школярів, таборів, ферм – для будь-чого, що буде корисним для народу... Думаю, багато хто пам'ятає палаци Арафата або родини Асада після того, як народ їх відібрав... від золотого туалету до повної розкоші, яку він накрав у свого народу", – наголосив  користувач соцмережі під іменем Крістіан Заланфі.Лідери опозиції обіцяють, що, прийшовши до влади, ініціюватимуть перевірку всіх активів колишніх членів уряду за останні 20 років.

До першої особистої зустрічі Трампа і Путіна від початку великої війни лишилися три дні, тож усі світові лідери та ключові дипломати намагаються використати цю можливість. Голоси, які звучать з Європи, є виключно проукраїнськими.

На питання Мосейчук, чи є щось хороше, що можна сказати про Януковича, Подоляк відповів: «Є хороше. Він своєчасно втік… Бо росіяни могли використати його інакше».

Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того. 1991-го День Незалежності святкували 16 липня. Gazeta.ua нагадує історію свята. День Незалежності в історії українського державотворення святкувався й до 1990 року. Але, зрозуміло, в діаспорі. Або ж підпільно. Закордонні українці впродовж 70 років Днем Незалежності вважали 22 січня дату, коли 1919-го проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. А ще роком раніше Четвертим універсалом Центральна рада фактично проголосила повну державну самостійність УНР. Щороку 22 січня українці за кордоном не тільки проводили різноманітні культурні й просвітницькі заходи з нагоди Дня Незалежності, а й намагалися якнайширше залучити до них офіційні структури інших держав. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПЦУ офіційно повідомила про рішення перейти на новоюліанський календар Першим Днем Незалежності вже в Україні стало 16 липня. Цього дня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одразу ж депутати проголосували за постанову "Про День проголошення незалежності України". "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в документі. 16 липня 1991-го в Україні був вихідним. Верховна Рада подбала про це 18 червня. Відповідні зміни внесли до Кодексу законів про працю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воєнний стан і мобілізацію продовжили на три місяці Але минуло трохи більше місяця і в СРСР відбулася спроба державного перевороту, що прискорила розпад Союзу й проголошення на його руїнах самостійності колишніх республік. Україна свою повну державну Незалежність проголосила 24 серпня 1991 року. "Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду й інші акти законодавства республіки", ішлося в Акті проголошення незалежності. 1 грудня 1991-го на Всеукраїнському референдумі 90,32% виборців, які прийшли на дільниці, підтвердили проголошення незалежності. Наступного року день 16 липня хоча й зберігав історичну цінність, мусив "поступитися" місцем 24 серпня. "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє: вважати день 24 серпня Днем Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в новій постанові ВРУ від 20 лютого 1992 року. Офіційним вихідним 24 серпня проголосила постанова ВРУ від 5 червня. Таким чином, 24 серпня 1992-го Україна вперше повноцінно відзначила День Незалежності. З кожним роком росла палітра традиційних святкових заходів до Дня Незалежності. Незмінними залишаються хіба що урочисті зустрічі, мітинги, відзначення державними нагородами, концерти різних напрямів і масштабів. А з 1994 року традиційним став і військовий парад на Хрещатику. Рік символічний, бо 5 грудня в Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Підписи під документом поставили лідери США, Росії, України й Великої Британії. Як Будапештський меморандум реалізується на практиці, весь світ побачив 2014-го, а потім з новою силою 2022 року. Щоправда, були часи, коли військовий парад не проводили. Наприклад, у 20052007 роках Хрещатиком крокували військові, "озброєні" лише музичними інструментами. Тоді надали перевагу парадам військових оркестрів. Хоч як парадоксально, не було військового параду в столиці й на честь 20-ї річниці незалежності. Тоді при владі був далекий від патріотичних сентиментів Віктор Янукович. Хоча офіційно відмову від параду пояснили економією грошей. Питання про доцільність військового параду на Хрещатику 24 серпня 2014 року спричинило жваві дискусії в суспільстві на тлі окупації Криму та агресії РФ на сході країни. Але він відбувся. І проводили парад щороку аж до 2019-го, коли новообраний президент Володимир Зеленський захотів оновити традиції. Але тоді громадськість за активної підтримки ветеранів російсько-української війни провела альтернативний Марш захисників. Схожою була ситуація 2020 року. Але вже 2021-го, на 30-ту річницю незалежності, військовий парад відбувся. Цього року головне державне свято України - День Незалежності припадає на неділю, 24 серпня. Поки діє воєнний стан, всі державні вихідні скасовують. Торік святкування Дня Незалежності не пов'язували з додатковим відпочинком.

Янукович познайомився із дружиною на металургійному заводі

Богословська пішла з політики у 2019 році

З таким поясненням керівник окупаційної адміністрації у зайнятій армією РФ частині Донеччини, ватажок терористичної організації "ДНР" Денис Пушилін виступив на прийомі у Володимира Путіна в Москві, на який той його викликав після відеозвернень донецьких дорослих та дітей особисто до диктатора. Стенограму відкритої частини їхньої зустрічі, що відбулася 4 серпня 2025 року, оприлюднила пресслужба Кремля.Як наголосив Пушилін, навіть коли вода інколи йде зі спорудженого окупантами водоводу з річки Дон (РФ), "водовтрати сягають місцями до 60 відсотків".Читайте також: "Ходять в туалет у пакетики, а не в унітаз": Гармаш про санітарну ситуацію та проблеми з водою на окупованій території Донеччини. Ексклюзив Еспресо"Чому?" - запитав його Путін."Перша причина: ми зараз змушені були скоротити ще графіки, виходячи з дефіциту води. У нас у Донецько-Макіївській агломерації зараз раз на три дні на кілька годин подається вода, в Єнакієвому та групі прилеглих міст – раз на чотири дні, у Маріуполі – раз на два дні. Такий графік, на жаль, збільшує знос мереж. Ми ремонтуємо, щодня усувається сто поривів. І в піку у нас доходило до двох тисяч на тиждень саме цих аварій", - сказав Пушилін на своє виправдання.Хто винен? За словами Пушиліна, виходить, що Янукович та Партія регіонів"Це вже мало того, що зношеність мереж накопичена, десятиліттями не ремонтувалося", - продовжив ватажок "ДНР"."Із 90-х років багато не ремонтувалося. І внутрішньобудинкові мережі. Це різні відомства", - конкретизував Пушилін.Уся повнота влади на Донеччині - з середини 90-их років та до російського вторгнення навесні 2014 року - нагадаємо, абсолютно монопольно належала мафіозному клану Віктора Януковича та проросійській Партії регіонів, що лише викачувала бюджетні кошти з Донбасу та грабувала місцеві фонди, зокрема комунальні. Читайте також: Повне захоплення Слов'янська та взяття під контроль каналу Дніпро - Донбас: генерал Кривонос про головне завдання наступальної операції ворога. Ексклюзив Еспресо1997 року Янукович очолює Донецьку обласну державну адміністрацію, потім забезпечує Леоніду Кучмі голоси свого найбільш густонаселеного регіону України на президентських виборах 1999-го й гарантує в такий спосіб Кучмі ще одне, себто друге, президентство до 2005-го, а собі прем'єрство (з 2002-го) й вихід у велику політику."Регіонали" майже 20 років безроздільно панували у місцевій політиці, чиновницькому апараті, бізнесі, церковних справах та медіа Донеччини.Останні ж 11 років так звана влада у Донецьку, Макіївці, Єнакієвому, Маріуполі представлена підконтрольними ФСБ-ГРУ місцевими терористами з "ДНР" чи призначеними Москвою управлінцями.Води все одно бракуватиме, каже ПутінНаразі Пушилін, як він доповів Путіну, хоче зосередитися на "посиленні ремонтних бригад", які мають усувати прориви мереж під час нерегулярної подачі води з Дону. "Ми зараз об'єднали "Донбастеплоенерго" та "Воду Донбасу", щоб можна було з об'єднаними зусиллями швидше підходити, щоб не було поділу, де чия ділянка, і це гальмувало всі процеси. Зараз взаємодіємо зовсім на іншому рівні. Володимире Володимировичу, ми зараз дивимося, яким чином ще додатково залучити зусилля для ремонту. Наразі посилили бригадами ремонтними", - сказав Пушилін.На це Путін відповів йому: "На жаль, водовод (з Дону, - ред.), який був збудований, не вирішує всіх завдань. Мало того, він на плановий режим і не вийшов поки, наскільки я розумію".Чому в ОРДО немає водиУ цій же бесіді з Путіним ватажок терористів "ДНР" виокремив такі дві причини відсутності води у центральній системі водопостачання окупованих районів Донецької області (ОРДО):1) 50% води йшло водоводом Сіверський Донець - Донбас, але зараз він не діє, оскільки, як висловився Пушилін, Україна "влаштувала водну блокаду";2) ще 50% надходило з резервних водосховищ - які, як відомо, нинішнього 2025 року зміліли через спеку.Зі свого боку проукраїнський журналіст, розслідувач та блогер Денис Казанський, який ще 2014 року переїхав з Донецька до Києва, але продовжує вивчати та висвітлювати проблематику рідного краю, наводить три причини нинішнього неналежного водопостачання Донецько-Макіївської агломерації та Маріуполя:повне ігнорування Москвою та призначеними Кремлем місцевими керівниками базових потреб донеччан - окупанти не займаються комунальним господарством;руйнування внаслідок бойових дій водоводу Сіверський Донець - Донецьк, що проходив через місця найзапекліших боїв у Бахмуті, Часовому Ярі, Торецьку;обміління водосховищ, за якими окупанти теж не стежать."У відсутності води винен Путін і влаштована ним війна", - заявляє Казанський.Не буде на Донеччині армії РФ, не вестимуться бойові дії, повернеться українська юрисдикція й тоді знову буде вода, - запевняє журналіст.Читайте також: В окупованому Донецьку чиста вода лишилася тільки у бутлях за ціною 10,50 грн/літрТак звана технічна вода, яку через кожні 3-4 дні на кілька годин (зазвичай на 3-4 години) дають донеччанам та маріупольцям, наголошує Казанський, через надзвичайну концентрацію у ній піску та шкідливих речовин являє собою руду каламуть й взагалі ні до чого не придатна навіть після відстоювання. Та й вище першого-другого поверху її подача не підіймається, тож аби набрати собі навіть такої рідини мешканцям багатоповерхівок слід спускатися до підвалів.Під загрозою наступний опалювальний сезон у Донецьку, Макіївці, Маріуполі, адже води для опалювальної системи нині тим більше немає. Вже зупиняються і без того нечисленні підприємства.Через антисанітарію, бо ж води немає й для каналізації, є ризик виникнення епідемій.

У квартирі бізнесмена та співвласника "Квартал 95" Тимура Міндіча встановлені золоті унітази.

Чесно, чи на найбільший мій страх війни — це втрата людей… ні, навіть поколінь. Я найбільше боялася, що ми втратимо покоління молодих, які поїхали й не повернуться. Або втратимо найкращих, які загинули від росіян…Але в перший вечір протестів біля Франка бив в барабани по сміттєвому баку хлопець у вишиванці, в якому я просто бачила Рому Ратушного…Я боялася, що таких — розумних, креативних, принципових — лишилося дуже мало. Бо в перший вечір мені здавалося, що на площу до Франка просто прийшли люди, яких я зустрічаю в книгарні Сенс. Але виявилося, що їх значно більше.Мій другий страх був глобальнішим. Я боялася, що ми можемо перетворитися на Білорусь. Без вільних ЗМІ, без конкурентної політики, без незалежних інституцій, без вільних виборів… зате з превентивними санкціями та ДБР. За цей тиждень я зрозуміла зворотне : в Україні ніхто не буде толерувати бєспрєдєл і… не дозволить сфальсифікувати вибори. Звідси порада: навіть не пробуйте вносити законопроєкт про електронне голосування, він викличе аналогічну реакцію з вбивством незалежності НАБУ і САП. Буде навіть принциповішим — бо це право людей обирати ту владу, з якою їм будувати їх майбутнє.Я боялася тут "грузинського варіанту", був гріх. Бо мені здавалося, що страх повторення війни буде сильнішим від європейських цінностей. Але я помилилася.Читайте також: Україна ніколи не була і ніколи не буде "моно". Вона завжди "стерео"Ці молоді люди не бачать себе деінде, аніж в цивілізованому світі, тобто в Євросоюзі. Вони ніколи не знали совка. Вони не вміють боятися. Вони люблять свободу і розуміють, що таке гідність. Але найголовніше для них — цінності та принципи. Це так відмінно від попередніх українських Майданів, один з яких був про "Ющенко так", інший "Янукович ні". Тут не про особистості. Тут про інституції. І це величезний прогрес і зрілість людей, які мають власний морально етичний компас демократії. Тому мій наступний страх про авторитаризм в моїй країні просто тане на очах. Ми, українці, це не сприймали ніколи. І не сприймемо зараз.Вони не знають, що таке страх. Вони не знали совка, а Революція Гідності була для них героїчною подією свого народу. І знаєте: історія Майдану 2013 року їх справді захищає зараз. Бо якщо хоча б один силовик спробує заподіяти щодо цих дітей силу, то їх прийдуть захищати їх батьки. З фронту. Не сумнівайтесь. Так, як 1 грудня 2013 захистити студентів вийшов мільйон киян.Я розумію, що у владі сьогодні переважно ті люди, які не були на українських Майданах… їх ніщо у 2014 туди не привело, жодна емоція. І тому їм важко зрозуміти силу цієї енергії і її природу. І тому значно легше все пояснювати "грішми Сороса і Порошенка"), але це не так. Картон в "Новій пошті" дешевий. Для створення мереживних груп не потрібні власники ЗМІ. А літо і канікули — найкращий час поборотися за те, у що віриш.Країна втомилася мовчати. Коли працював умовний договір: ви бʼєтеся за допомогу країні, ми вас не критикуємо. І коли мандат воєнного часу влада використала для облаштування свого власного корупційного комфорту, що немає нічого спільного з захистом країни, цей договір було порушено. Він більше не працює.До речі, нецензурна лексика на плакатах, це так само бажання скинути з себе рамки та обмеження, яких було надто багато за 3,5 роки страшної війни. Хоч в країні, де головним мобілізаційним гаслом стало: "Іді нах*й русскій воєнний корабль", це вже мало кого дивує.Проте, я хочу зауважити, що найбільший лузер в цій історії — Путін. Бо ця молодь, яка вийшла за європейські ідеї, принципи, інституції — вже ніколи не погодиться стати совком. Вона є свідченням того, що для Росії Україна втрачена назавжди.І це історичний факт!Читайте також: Нарешті ми маємо молоде покоління, що відчуває цінність держави й інституційНі, попри різні апокаліптичні прогнози, катастрофи не станеться. Ці люди добре усвідомлюють, що таке державницький інтерес, і що він не в прізвищах, а в інституціях, і що ці інституції мають бути сильними. Ці наші найкращі люди будуть тими оглядачами, які не допустять тут бєспрєдєлів і фальсифікацій. Які будуть донатити і підтримувати й поважати свою армію. Вони будуть тут охоронцями європейських цінностей, а може і базовими їх носіями для усієї Європи.Мені смішні потуги тих, хто пробує нівелювати протести, бо, мовляв, "це неосвічені й матюкливі за 200 грн" і "невдячні, бо саме президент був проти мобілізації з 18 років". От саме це і є найяскравіший прояв совка: завжди боятися царя і щиро вірити: якщо ти без грошей не здатен на громадянську позицію, то ніхто не здатен…Ці діти навпаки дивовижно освічені, просто читають вони Жадана так, як ми свого часу читали Подерв'янського. А ще читали Оруелла, і розуміють що таке диктатура.І тому: все в нас буде добре. Україна є. І буде. Європейською.ДжерелоПро автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

На них — обличчя кандидата від влади (звідти прізвисько цього виду агітації, яке трапляється навіть зараз - "біг морди"). І головне — мотивувальний слоган: "тому що". Що там дрібними - "лідер", "послідовний", "патріот" - було вже не важливо.Російські та проросійські (дехто з них досі працює — з нині чинною владою) технологи вклали у "біг морди" дуже чітке посилання. Буде Янукович, тому що. Пофіг на аргументи. Все вирішено за вас.Тоді українці з таким підходом не погодились. Як не погодились і у 2014. Адепти підходу "а тому що" отримали болісного ляпаса і низку важливих уроків. Які вони, виглядає, намагаються швидко врахувати для остаточного реваншу.Адже що може протистояти тупій, безпардонній, безкарній силі влади з її ручним "державним бюро репресій", безпринципною частиною спецслужб і монополією на медіа?- Реакція партнерів і загроза зменшення допомоги? В умовах, коли український народ бореться за своє існування, а європейські партнери, видається, повірили у намір Путіна продовжити експансію у разі падіння України (на тлі скорочення американської присутності й підтримки, принаймні у найближчі роки) - влада навчилась спекулювати на небажанні союзників зашкодити державі.Тут є можливість обійти глухий кут: відстеження корупційних доходів персонально можновладців. Однак на це потрібна неабияка політична воля. І чітке розуміння ситуації та сценаріїв розвитку подій в Україні, чим мало хто у світі може похвалитись.Читайте також: Заміна Шмигаля на Свириденко нічого не змінить. То навіщо Зеленському такий уряд- Обурення в медіа і соцмережах, обʼєднання кіл і "бульбашок", до того розʼєднаних? Унаслідок цього — протестів?В умовах, коли таке обурення та обʼєднання не може послужити для акцій прямої дій, протестів тощо (через обмеження воєнного стану) - влада поки може їх ігнорувати й сприймати як спускання пари. Ще й глузувати на телеграм-помийках та підсилати опонентам ботів у коментарі: мовляв, не ждіть сподіваної волі, ви ні на що не спроможні. Головне — добре годувати ДБР.І тут є можливість обійти глухий кут: норми Конституції є нормами прямої дії, і їх порушення дозволяє застосування цілого спектру механізмів. Однак для їх застосування потрібен набагато більший ступінь єднання і взаємодії, ніж висловлення солідарності у соцмережах, на тлі імітації владою "всенародного схвалення" акцій проти опонентів, і попутних "срачів" навколо методів.- Втрати підтримки "глибинним народом", який звик приймати як даність демократію (а значить, сяку-таку гарантованість яких-не-яких своїх прав)?Останні соціологічні опитування, які фіксують різке підвищення негативного сприйняття перспектив України, значного відсотка тих, хто вважає, що в країні будується диктатура, а корупція є більшою проблемою, ніж обстріли.В умовах, коли влада монополізує важелі впливу (як силового, так і інформаційного), і "завищає" поле від політичної опозиції, військових, представників місцевих громад, бізнесу та активістів/експертів/журналістів, — Банкова може сподіватися "згодувати" широким масам якусь прийнятну казочку про свою необхідність. А заперечень просто не почують.Вихід з глухого кута є і тут — поки альтернативні погляди ще не заглушили, а розчарування людей робить можливим сприйняття іншої картини реальності - "справжньої правди", яку "не покажуть у марафоні".Читайте також: Чому замість "уряду єдності" у нас буде "уряд лояльності"Однак, окрім очевидного заклику до єднання всіх, хто під ударом — потрібен також чіткий і простий план, "шлях у краще майбутнє", який передбачав би прості та зрозумілі будь-кому кроки "вже сьогодні".Без обʼєднання з чіткою картиною альтернативи та можливістю донести її і до народу, і до партнерів, нас чекає період закручування гайок.Тому що можуть: антимайдан випробовує межі, а вони піддаються одна за одною.Будь-яка монополізація веде до падіння ефективності, застою і зростання корупції, яка поглиблює неефективність.А московський бульдозер повзе.Під час війни це смертельно небезпечно — бо при всіх горизонтальних мережах і шаленій адаптивності, українському суспільству у відповідальний момент може не вистачити ресурсу, який "сточить" неефективна і корумпована, зате позірно монолітна влада.ДжерелоПро автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликанняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

1. Почнемо з протесту як такого. Для молоді, що становить його основу, це перша "революція". Це їхня ініціація — входження в дорослість і суб'єктність.Попередня Революція Гідності для них є історією й легендою. Тож певною мірою вони відчувають себе продовжувачами традиції, і про це свідчать гасла попередніх Майданів, що час від часу виринають з-поміж нових: не лише помаранчеве "Разом нас багато, нас не подолати", а й навіть з Революції на граніті. Ну і, звичайно, "Одна, єдина, соборна Україна".Легкі, радісні настрої, впевненість у силі контрастують з першими днями Євромайдану, коли в повітрі висіло відчуття втрачених шансів та "безнадійних сподівань".Неймовірною новою рисою "революції картонок" є те, що майже кожна людина є носієм власного креативного гасла, і їх хочеться фотографувати й записувати. Це проявлення вищої суб’єктності, отого українського "я крапля в океані".(Старих святенників шокує нецензурна мовна експресія, але в час війни в нас інша мовна культура, розслабтеся.)2. Нарешті ми маємо молоде покоління, що відчуває цінність держави й інституцій. Помаранчева революція була за імена, Революція Гідності за цивілізаційний вибір, нині за інституції. Величезний прогрес. Як тут не згадати сентенцію Елеонори Рузвельт про обговорення людей, подій та ідей. Ростемо.(Тут сильно дивують окремі дописувачі, що побачили в протестах антидержавницьку позицію. В таких випадках варто протирати окуляри спеціальною ганчірочкою.)Окремо зазначу, що прогрес поліції (від рядових до генералів) за 11 років видимий неозброєним оком.Додам, що протести врятували імідж України на Заході, що є для нас життєво важливим (реально питання життя і смерті). Замість враження, що Україна відхилила боротьбу з корупцією та звернула з європейського шляху, є розуміння, що соціум та політикум розійшлися у позиціях в демократичний спосіб і тепер намагаються владнати проблему. Читайте також: Виступи молоді. Спроба політологічного аналізу3. Молодь отримала й продовжує отримувати реальний кайф. І це означає, що само собою воно не "розсмокчеться". Будуть з'являтися нові й нові гасла й вимоги, що відповідають ненаписаному, але всіма (трохи туманно) усвідомленому порядку денному країни. Владна команда випустила демона, що загнав її у пастку: бикування призведе до масштабування протестів, поступки призведуть до наступних вимог. Наскільки я розумію мислення владної команди, вони намагатимуться спустити на гальмах і заговорити, а не вийде — бикувати, і це буде жахлива помилка. А не треба було перетинати червону лінію.І роздача тисяч гривень чи чогось подібного не допоможе: молодь цим не купиш, радше навпаки. Що робити з вільними людьми, народженими не в рабстві, а на волі, старі політтехнологи не знають. Щирість неможливо підробити, або вона є, або нема.Якби я міг щось порадити тим, хто на пагорбі, я б порадив стати президентом народної любові: самому оголосити й очолити порядок денний потрібних реформ, і не на словах, а реально. Тоді й перемога буде ближчою, і добра згадка в підручнику історії гарантована, та й до кінця життя можна збирати оплески, промовляючи з найвищих трибун світу. Але в такому разі доведеться повністю змінити підходи: почати слухати й розуміти, відкрити систему управління для кращих людей, делегувати й масштабувати, обмежити апетити "любих друзів", припинити думати про вибори тощо. Чи може людина пройти таку трансформацію? Теоретично так, але лише через сильний стрес і когнітивний дисонанс, які поки що не відчуваються. Янукович свого часу виявився нездатним до трансформації, але ж він був тупим. Теорія каже, що ключовим фактором тут є відкритість/закритість до нового.4. Легальність президента (юридичне право керувати) залишається незмінною в умовах війни, а от легітимність (суспільне визнання морального права керувати) сильно постраждала. Спроба піти на конфлікт занулить легітимність моментально, тож, сподіваюся, цю загрозу добре розуміють. А соціологія може й не показати нічого. Бо без спеціальних зусиль не розрізнить інституційну довіру (як до очільника держави, символу незалежності та фронтмену національного спротиву) та персональну довіру як до політика. Загалом за великими цифрами пасивної більшості можна не помітити активної меншості.Не буду оцінювати перспективи виборів, бо їх ще нема на горизонті. Спочатку перемога (знову повторю: ми навіть не маємо публічної дискусії, що це таке), а потім вже буде видно. Перемога не гарантована (незабаром опублікую аналіз сценарного поля "перемога/поразка", який наша команда завершує).Читайте також: Протести, що змінюють хід історіїІ тут виникають два нові важливі виклики.По-перше, Захід вперше побачив у Зеленському того, кого бачимо ми, — не фантастичного героя, що уособлює всі чесноти й подвиги нації, а живу людину з особистими перевагами й недоліками, якій випало очолити спротив мільйонів героїв. У західній свідомості почав відбуватися decoupling (розщеплення) України та Володимира Зеленського. Для них це культурний шок. Наслідки наразі не беруся прогнозувати.По-друге, падіння легітимності ставить під загрозу мирні переговори, які колись таки почнуться. І річ не у тому, що говоритимуть мешканці Кремля, — на це ми чхали. Річ у тім, що перемовник повинен мати довіру. Відсутність довіри призведе як до обмеження можливостей самого перемовника, так і до викривленого сприйняття його здобутків вдома. А це вже серйозна загроза.Тож єдиним виходом я бачу термінове збільшення легітимності, як описано вище.5. Окремі рядки варто присвятити парламенту. Там є порядні люди, там є залякані, там є безнадійні ідіоти, там є неприховані злочинці. Але також є люди, які не розібралися, і їм я раджу дуже швидко розібратися. Бо шанс лише один, і все подальше життя може піти не так.І ще є люди, які дуже сильно застаріли. Ментально вони застрягли на початку століття, відстали на 20 років. Ці люди не обов'язково старі, можливо, просто останні 20 років невдало обрали собі оточення і внаслідок цього все пропустили: два Майдани, війну, все на світі. Розрив у часі між соціумом (точніше, його активною меншістю) та політикумом був ясно видимим 22 липня, у день голосування та перших протестів. Суспільство виросло, а ці люди залишилися де були. Що з цим робить? Читайте також: Історія з НАБУ – це про українські граблі6. Два слова щодо уряду. Там чимало молодих порядних високопрофесійних людей. Я їх знаю особисто. Звертаюся до вас: в якийсь момент вам запропонують стати на бік неправди, і у вас буде ціла купа причин і пояснень, чому треба так зробити. Будь ласка, в цей момент знайдіть в собі сили не робити цього, не ставати на бік неправди. Покладіть на стіл заяву і вийдіть. Життя довге, все ще попереду.7. Росія в шоці, поки не перетравила побачене. Перед їхніми очима постав їхній найбільший страх. Але хочу попередити: вони оговтаються швидко.8. Суспільний договір у нас таки є. І це не папірці з печаткою. А ще в нас величезний незадоволений запит на справедливість. У 2019 його обіцяли задовольнити. Не зробили цього. З того часу він тільки виріс. Не грайтеся з вогнем.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Віктор Янукович уже 11 років перебуває в Росії, але справа його живе й періодично викликає флешбеки. Як у тому мемі з Кучмою: “Це ж було вже!” Запис Проти Банкової, якою керує не президент: як розбудова авторитаризму знову вивела на протести молодь спершу з'явиться на Букви.

Таку думку висловив колишній командир взводу батальйону "Айдар" Євген Дикий в етері Еспресо. "Насправді це не антикорупційний майдан. В Україні можливий майдан завжди за однієї умови. За умови, коли люди відчувають, що їх зневажили, що образили їхню гідність і порушили суспільний договір. От те, що я зараз побачив, це саме про це. А от приводом може бути що завгодно. Ну, ми, звісно, можемо назвати революцію 14 року Євромайданом. Ну, насправді ж Євро був привід. А далі абсолютно правильна назва - це Революція Гідності. От українці відчули, що їх спробували позбавити гідності. Українці відчули, що влада саме порушила суспільну угоду. І тому вони вийшли на Майдан. А, власне, те, що Янукович відкликав в останній момент свій підпис під асоціацією з Євросоюзом, то насправді просто просигналило українцям, що їх зневажають, що в них забирають гідність і що з ними порушують оцей контракто соціале", - сказав він.Євген Дикий зауважив, що і цього разу українці відчули, що з ними порушили суспільний договір і їхньою довірою зловживають у час, коли суспільство і так дозволяє владі більше через війну.  "Я не думаю, що більше 1% учасників вчорашніх та сьогоднішніх акцій протесту реально знають, а які саме повноваження були в НАБУ, які були в САП, хто кому підпорядковувався. Мова трошки про інше. Українці відчули, що з ними порушили саме от цю от суспільну угоду. А остання оця, власне, суспільна угода, вона в чому полягала, що ми всі, ми свідомі українці, не всякі Шарії, не всяка агентура. А ми, свідомі українці, добре розуміємо, що під час війни з Росією, масштабної війни за виживання нації, бунтувати не можна. І тому на час війни ми з самі добровільно обмежуємо себе в нашому праві на опір, на спротив, на бунт, називайте і завгодно. Ми самі добровільно дозволяємо владі набагато більше, ніж ми їй дозволяли у мирний час. Ми готові дуже багато на що, отак от закрити очі до дня перемоги. Але дуже багато на що - це не те саме, що на все-все-все-все-все без обмежень. От українці вчора відчули що їхньою довірою і їхньою саме свідомістю, готовністю на час війни відмовитись від протестів просто брутально, зухвало зловживають. І це порушення соціальної угоди, це порушення оцього контракту соціального. І саме на це люди відреагували. Але за формальною ознакою цей протест можна вважати антикорупційним. По приводу отой червоною лінією, яку перебула влада і яку перегнати було категорично не можна, приводом стало саме обмеження антикорупційних органів", - додав Євген Дикий. 22 липня президент Володимир Зеленський підписав законопроєкт, прийнятий на засіданні Верховної Ради, деякі пункти якого обмежують повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та підпорядковують їхню діяльність генпрокурору. Дані у картці законопроєкту тричі змінювали: спочатку закон повернули з підписом президента, згодом помітка зникла, а за деякий час у картці знову зʼявився підпис Володимира Зеленського.Після голосування у Верховній Раді тисячі українців у великих містах вийшли на мирні протести, вимагаючи накласти президентське вето на закон, що значно обмежує повноваження  антикорупційних органів.22 липня у Києві, Львові, Одесі та Дніпрі пройшли акції протесту проти ухваленого Верховною Радою законопроєкту №12414, що обмежує незалежність НАБУ та САП.У середу, 23 липня, активісти у низці міст України другий день поспіль вийшли на акції проти законопроєкту №12414, який обмежує незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Утім президент вибрав свій шлях, і він не принесе йому ані мемуарів, ані вишитих бісером ікон, але намертво затаврує дивовижною схожістю з Віктором Януковичем. Руйнація антикорупційної реформи стала шоком для мільйонів українців, які викурювали таких же "кручу-верчу" палаючими шинами в Революцію Гідності. Євроінтеграція без зайвих "але" мала стати винагородою за багаторічні страждання у війні. За кров, піт і сльози. Врешті за юність цілого покоління, яку зжерли втрата рідного дому, похоронки та довгі пошуки рідних серед зниклих безвісти. Володимир Зеленський та його соратники по розуму, які хутко зруйнували незалежність НАБУ та САП, не просто забрали головну післявоєнну мрію на мінімальну справедливість і деяку сатисфакцію. Вони показали, що відірвались від землі й зовсім не розуміють свій народ. Хто працював у стінах Банкової, кажуть, що тамтешні балдахіни та мармур за тривалої каденції можуть перетворити тебе на бронзову статую. Тож мусимо констатувати, що Зеленський із веселого хлопця з хот-догом у роті перетворився на самодержця. Так людина, яка подавала шанси на лідера вільного світу у 2022-му, вирішила грати по приколу заради збереження влади та недоторканності свого оточення. Хоча спочатку він мав фантастичний кредит довіри і суспільну угоду про те, що "критика не на часі". Вимоги були прості: довести країну до максимально комфортного завершення війни, не лізти брудними руками у справи військових та не гратись у сумнівні політичні ігри. Читайте також: Жодні чорнила не здатні перекреслити кровПопри те що під стінами Банкової був перший притомний мітинг з початку війни, його не зупинили ані плакати, ані лозунги "Зелю — геть!". Уночі Зеленський підписав скандальний закон, а далі видав відео про те, як героїчно побороли проросійських агентів всередині НАБУ. Тож хто сумнівався, мовляв, пан президент не знав чи недочув, які правки внесли в законопроєкт 12414, той просто любить локшину на вухах. Адже початково це ноу-хау мало спростити життя близьких зниклих безвісти та вбитих на прифронтових територіях українців. Жодного стосунку до антикорупційних органів документ не мав. І коли комітет підіймав руки за руйнацію наших перспектив для всіх, все відбувалось абияк. Першого заступника голови комітету Андрія Осадчука та очільника профільного підкомітету й автора законопроєкту Олександра Бакумова про засідання не попередили.Окремо розглянемо ще один чутливий момент. У нас на фронті триває літній наступ росіян. Ворог вбиває людей навіть у тилових містах — Чернівцях та Івано-Франківську, які стереотипно вважались настільки глибоким тилом, що містяни уже давно перестали звертати увагу на тривоги. Генштаб пише, що  активні бої відбуваються на Донеччині, особливо в районі Покровська, Лимана та Новопавлівки. Отже, росіяни націлені використати 50 днів, подарованих Трампом, аби досягнути стратегічної цілі — урвати якнайбільше від Донецької області й піти на переговори зі здобутком: "освободили Донбасс от всего". Але що робить наша влада? Шукає наболілі антидронові рішення? Звертає увагу на повідомлення бундесверу, що найближчим часом Росія може запускати й по 2 тисячі дронів на добу? Можливо, є якась притомна реакція на заяву головного розвідника Кирила Буданова про те, як Росія переозброюватиметься на 1,1 трильйона доларів? Та ні, зате у верховного головнокомандувача є купа енергії та креативу, щоб організовувати демонтаж антикорупційної реформи — ключової для безвізу. А далі можна увімкнути мережу ручних телеграмканалів і видати думку про те, що нам просто здалось. І ніяких ароматів диктатури в повітрі не відчувається — це просто "соросята", Хантер Байден і купка грантожерів. Тому всі ці одіозні зміни точно не придумали депутати-ноунейми. Це була ідея Банкової. Бо ж всі ми памʼятаємо, як довго Зеленський підписував закон про заборону книжок із Росії або цілий рік зволікав зі зменшенням призовного віку з 27 до 25 років. Читайте також: Вони будують диктатуру, яка нікому у світі не потрібнаВолодимир Зеленський ще має шанси увійти в історію, а не вляпатись у неї з розгону. Чисто по-людськи мені б не хотілось, аби він став сусідом одіозних втікачів а-ля Янукович та Азаров з Царьовим, які виконують ролі потішних хохлів на службі Кремля. Нашим головним ворогом була і є російська агресія. Всі очільники Кремля мріють задушити нас як не геноцидами, то просто повільною асиміляцією на росіян, де корупційні газові гроші, опудала упоротих лисів замість притомних медіа та утиски демократії — те, що треба для утвердження Государя. Вся юність і молодість Володимира Зеленського минала на московських заробітках, де треба було показати себе своїм і розважити російського серйозного дядю. Саме тому він ніколи не зрозуміє, що пішло не так, коли й телеграм наче схвачений, і інстаблогерки Шаманська, Алхім та Раміна просувають повістку Банкової, а ця нова молодь, яка виросла уже за Зеленського, малює дуже некомпліментарні плакати на картонці з сусідньої "Нової пошти". Тож чи ви гребемо ми? Абсолютно так. Але ціною крові, поту і сліз. Адже самодержці по приколу не знають свій народ і не хочуть чути його потреб. У такі моменти розумієш, чому українським президентам не варто давати більше одного терміну. Адже мармур Банкової на мізки тисне — і починає видаватись, що ти вершитель доль людських, а не обраний на посаду на демократичних виборах "кандидат із народу".На минулому Книжковому арсеналі президент і перша леді Олена Зеленська купили книжку "Убити тирана. Історія тираноборства від Цезаря до Каддафі". Пора читати це одне одному вечорами — аби в істориків не було ще одного кейсу для дослідження.Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Президент України Володимир Зеленський своїми діями стосовно ліквідації незалежності НАБУ та САП фактично вчиняє як Янукович у часи Євромайдану.