Search trend "янукович"

Президентом України тоді був Янукович

Тепер експрезидент живе у вигнанні в Росії, зрадивши Україну

27 червня на Nеtflіх вийшов останній сезон популярного сезону "Гра в кальмара". Він складався всього з шести серій, тож вже за кілька днів соцмережі почали "розривати" відео з мемами та реакціями українців на розв'язку шоу. Повний текст новини

Кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках, а дурні на своїх. З цієї ілюстрації можна зробити певні висновки.Ядерний баланс вже давно склався, порушити його складно, дорого і небезпечно. Порушити цей баланс можуть лише великі та багаті країни, але вони вже всі здебільшого мають ядерну зброю. А ті великі та багаті, які не мають, — демократичних устроїв і не можуть порушити сталий баланс. Приміром, як Німеччина. Чи Польща, яка б із задоволенням купила чи зробила собі ЯЗ, з огляду на близькість до агресора. Але ні.Зрештою, тут напрошується питання — якщо ЯЗ наче б має захищати від нападу, а Ізраїль її наче б має — то він не мав би боятись Ірану, а Іран боявся б їх фігачити ракетами. Але щось ні. Бо просто робити таємничий вигляд — цього недостатньо. Читайте також: У повітрі пахне Третьою світовою...Суть ЯЗ якраз у тому, щоб голосно кричати про неї, якщо треба, щоб вона працювала. Як робить Росія вже три роки, наприклад. Російська ядерка працює навіть без запусків — три роки вона стримує НАТО і США від надактивної допомоги Україні й дуже повільному пересуванні червоних ліній, по міліметрику. Якби вони совались швидше — це б зберегло безліч життів. Але на жаль.З чим я в принципі згоден — якби в нас станом на 2014-й і, особливо, на 2022-й вже була ЯЗ, то б війни не було. Але не тому, що Росія б побоялась напасти, бо вона вже давно заграбастала собі країну-сусіда з ядеркою, за яку наче б то іде боротьба між Росією та НАТО. Під чиїм впливом вона буде. Росія б тратила незмірно більші кошти на підкупи, Янукович з ЯЗ, швидше за все, не тікав би з країни, бо ті ж самі США та Європа чинили б на нього менший тиск. Ми вже давно були б сателітом Росії на кшталт Білорусі. Щось таке як спочатку хотів Путін у 22-му - поставити Медведчука і навіть не чіпати державні символи. Бо українська ядерна зброя 91-го року — це зброя СРСР, єдиного утримувача. І могла вона існувати лише за таких умов, згадайте знамениту промову "котлета по-київськи" Буша-старшого. Ми справді могли зберегти свою ядерку, але лише за умов об'єднання у військовий союз з Росією, щоб вона далі все контролювала. За таких умов США побоялись би в нас забирати ядерну зброю, так. Але чи треба було нам це?Взагалі, як показує досвід, то за останні роки ядерна зброя працює добре лише тоді, коли нею лякати. Всі бояться ядерки, якою розмахують в повітрі та не бояться тієї, про яку скромно мовчать. Або удавати, що нікому не скажуть чи вона є. Ядерка, якою не погрожують — не дуже і захищає.ДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Живе Янукович в шикарному маєтку, але офіційно має статус пенсіонера, що працює

Світлина Слави Камінської з чоловіком, схожим на експрезидента-втікача, підірвала мережу — ШІ-жарт не вдався? Але, раз вже Янукович про себе "нагадав", Фокус з’ясував, чи реально екстрадувати колишнього президента та, чи можуть українські спецслужби вдатися до "нестандартних" методів повернення.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Сhаt-GРТ прокоментував скандальне фото

Хотів би розпочати нашу розмову з передчуття можливого початку Третьої світової війни. Триває ірано-ізраїльська війна, невідомо, яким буде її закінчення. Триває російська агресія проти України, ми розуміємо, що це буде довга та кривава історія. І водночас бачимо крах світової дипломатії. На превеликий жаль, у мене є відчуття, що саміт G7, який мав би закінчитися чимось надзвичайно продуктивним, завершився достроковим від'їздом президента США Дональда Трампа. І це лише прояви того, чого зараз зазнає світова безпекова будова. Які ваші відчуття? Чому Трамп настільки швидко поїхав з саміту Великої сімки?На сьогодні світова архітектура захлинається від криз, які Дональд Трамп намагався розв'язати, але досі не зміг. Він обіцяв покласти край війні в Україні, і, як добре знають ваші глядачі, цього так і не сталося. Трамп також заявляв про намір досягти угоди з Іраном, яка запобігла б ізраїльському удару. Натомість ми опинились у центрі дедалі інтенсивнішого ізраїльського наступу, що цілком може втягнути у війну Сполучені Штати.Навіть символічний саміт Групи семи, що є втіленням сили й єдності Заходу, був зірваний через ці кризи. Зустріч завершилася раптовим від’їздом Трампа і без ухвалення резолюції на підтримку України, документу, який усі вважали основним підсумком саміту.Отже, маємо світ, занурений у кризи, і президента США, який, вочевидь, не здатен ні ефективно на них відповісти, ні взяти на себе відповідальність за їхнє розв’язання.Чи бачите ви перспективи про щось домовитися за переговорним столом? Бачимо, що є криза міжнародного права, що сильні держави намагаються використовувати силу, що слабне роль США, як стабілізатора та гаранта пост'ялтинського світу. Були різні процеси після Другої світової війни, але настільки близько ми не стояли до Третьої світової. Що буде робити адміністрація Трампа в теперішній ситуації?По-перше, ваш скептицизм цілком обґрунтований. Схоже, що Трамп свідомо обрав пасивну позицію, дозволяючи кризам розвиватися без втручання.Він дає Україні та Росії продовжувати бойові дії, ймовірно сподіваючись, що з часом обидві сторони виснажаться і будуть готові до переговорів. Що ж до конфлікту між Ізраїлем та Іраном, то, спостерігаючи, як ізраїльтяни досягають переваги, Трамп, схоже, прагне долучитися до їхньої перемоги.Учора у Вашингтоні він заявив: "Ми повністю контролюємо небо", маючи на увазі Сполучені Штати, хоча насправді США досі не брали активної участі в цьому конфлікті.З мого досвіду висвітлення міжнародних воєн, кожна війна рано чи пізно завершується. Та умови її завершення визначаються насамперед рішучістю і витривалістю тих, хто веде бойові дії.Як у випадку з Україною, так і у протистоянні між Ізраїлем та Іраном, ключове питання — це наявність зброї, яка дозволяє сторонам тримати оборону і витримувати тиск у найважчі моменти.Тому, коли думаю про Київ, я припускаю найгірший варіант — що допомога з боку Сполучених Штатів може виявитися мінімальною або зовсім припинитися. Чи достатньо Україні озброєння з інших джерел, щоб утримати оборону на поточних рубежах? А в ситуації з Іраном — чи матимуть іранці достатньо витримки, аби продовжувати опір навіть під інтенсивними авіаударами з боку Ізраїлю?На мою думку, саме ці питання сьогодні є ключовими для розуміння подальшого розвитку обох конфліктів.Є частина експертів, які припускають, можливо, це конспірологічна версія, що Путін хотів би обмінювати питання України на питання Ірану. В Україні ця тема сприймається надзвичайно серйозно. Наскільки великі шанси, що можуть вестися подібні розмови між Трампом та Путіним, а, можливо, не тільки між ними?Путін безперечно задоволений тим, що іранська криза відсунула українську війну на другий план. Вона більше не домінує в інформаційному просторі.Складається враження, що Путін запропонував Трампу допомогу у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту, водночас цілковито ігноруючи необхідність припинення війни в Україні. Це надзвичайно цинічний маневр. Я був щиро вражений і кажу це без перебільшення, коли Трамп на саміті G7 запропонував повернути Росію до складу, фактично відновивши G8. Це виглядало як спроба винагородити державу, що здійснила незаконне і нічим не спровоковане вторгнення в Україну.На щастя, ця ідея викликала лише різке неприйняття з боку європейських лідерів, і на мою думку, її реалізація абсолютно виключена.Якщо говорити відверто, шанси на те, що Росія зможе передати Іран Трампу і забезпечити якесь мирне врегулювання, практично нульові. Складається враження, що маємо справу не з серйозною дипломатією, а з політичним спектаклем без реального змісту.Якщо говорити про бачення середовища Дональда Трампа щодо підтримки чи непідтримки України, як вони далеко можуть піти у забезпеченні нас ракетами Тоmаhаwk або навпаки – накладання санкцій на Україну, яка буцім би не хоче слухати Дональда Трампа? Адже відсутність міністра оборони США Піта Геґсета на засіданні "Рамштайну" для мене було красномовним жестом.Для будь-якого уважного спостерігача очевидно: надалі Україна змушена буде дедалі більше покладатися на підтримку європейських держав, а не Сполучених Штатів.Початок стратегічного мислення для України полягає в тому, щоб виходити з найгіршого сценарію і запитати себе, як вижити в умовах найжорсткіших викликів. Якщо знайти відповідь на це запитання, з’являється шанс вистояти й у підсумку перемогти.Обнадіює, що європейські партнери демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за виробництво та постачання озброєння для України.Особливе враження справляє рішучість нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який заявив про намір суттєво збільшити оборонні витрати та допомогу Україні, включно з передачею ракет Таurus, здатних надати Україні стратегічну перевагу, якої не забезпечували навіть американські системи НІМАRS і АТАСМS.Ключовим залишається питання: що саме є критично необхідним Україні й водночас доступним лише від Сполучених Штатів. Наскільки мені відомо, окрім систем протиповітряної оборони, вирішальним ресурсом залишаються розвідувальні спроможності. Станом на сьогодні немає ознак того, що США планують припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною. Це може змінитися, але наразі ситуація залишається стабільною.Українські спецслужби та ЗСУ продемонстрували, що в них є карти, вони зробили боляче російській ядерній тріаді. Однак це не означає, що Путін буде припиняти війну, враховуючи його психотип та ті приготування, які тривають у РФ. На вашу думку, чого зараз би намагалися досягати росіяни? Є путінські плани щодо підкорення не лише України, але й країн Балтії. Путін не рахує втрат та демонструє готовність у цьому йти до кінця.Путін, вочевидь, і далі живе ідеєю перекроїти карту Європи на користь Росії. Втім, варто нагадати, що за три роки війни російським силам так і не вдалося захопити навіть Донеччину. Це чітко демонструє, що попри всю свою військову міць, Росія має обмеження, і я сподіваюся, що українці пам’ятають про це в ці складні часи.Погрози щодо наступу на країни Балтії, Фінляндію, Швецію чи Молдову наразі виглядають не більше ніж просто риторикою. Російська армія вже зараз перевантажена наявними викликами і перебуває в стані, далеким від того, щоб відкривати нові фронти. Це суто моя оцінка. Зараз  надзвичайно важливо, щоб союзники України зробили все можливе для її підтримки. Літо 2026 року, ймовірно, буде таким же складним, як і попередня зима. Не маю сумнівів, що Росія спробує посилити тиск і вкотре перевірити українську оборону на міцність.Дозвольте додати ще одну думку як американському спостерігачеві, який шість чи сім разів відвідував Україну з початку повномасштабної війни і бачив її потенціал на власні очі. Україна перетворилася на світового лідера у сфері сучасних військових технологій. Її досягнення в застосуванні безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби на лінії фронту є справді вражаючими.Сьогодні весь світ намагається вивчати український досвід і не відставати від темпів її інноваційного розвитку. Україна стає військовою потугою нового типу. Вона не має таких масштабів, як Росія, у неї менше техніки та особового складу. Втім якщо говорити про те, що справді визначає результат війни, тобто технологічну перевагу і силу духу, то Україна демонструє вражаючу результативність. Це один з головних висновків, які я зробив, спостерігаючи за цією боротьбою, повністю усвідомлюючи, що попереду ще дуже складні випробування. Нещодавнє бомбардування Києва було шокуючим, і я переконаний, що попереду ще багато важких ночей.З кожним днем цієї війни дедалі більше вражає сила і рішучість, яку демонструє Україна, сила, що значно перевищила очікування багатьох.А якою насправді є позиція Китаю? Сі Цзіньпін 9 травня прилетів до Москви, спілкувався з Путіним. Думаю, що лідер китайських комуністів дав очільнику Кремля певні меседжі, після яких Путін був готовий йти на безумовні перемовини. Однак за кілька днів все радикально змінилося, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий йти вперед, та нагадав про падіння багатьох світових імперій. Наскільки я розумію, Китай підтримує РФ не просто так, це не є питанням торгівлі чи ресурсів, бо він хоче перебудувати світову систему – глобальну, економічну, безпекову. Що ви скажете про позицію Пекіна, зокрема щодо агресії Росії проти України? Який світ зараз хоче будувати Китай? І з ким він буде його будувати, окрім Північної Кореї та Росії?На мою думку, президент Трамп, як і багато інших, припустився серйозної помилки, недооцінивши глибину підтримки, яку Сі Цзіньпін надає Володимиру Путіну у цій війні. Йдеться не лише про політичну солідарність. Китай фактично забезпечує критичні технології, які використовуються у виробництві зброї. Ці технології надходять прямо з Китаю або за його посередництва. Це не ситуативна співпраця, а справжнє стратегічне партнерство. Сі Цзіньпін не хоче бачити, як його союзник Путін зазнає поразки.Водночас, як і багато українців, я переконаний, що у довгостроковій перспективі ця війна може затягнутися настільки та завдати такої шкоди Європі, що це почне суперечити самим інтересам Китаю.Пекін має значні інтереси в економічному, торговельному й політичному партнерстві з Європою, особливо в умовах, коли Сполучені Штати демонструють дедалі меншу залученість у регіоні. Цілком імовірно, що вже наступного року, якщо не раніше, Китай може спробувати позиціонувати себе як потенційного посередника у переговорах.Китайський спеціальний представник уже відвідує Київ, про що добре відомо вашим глядачам. Поки що ця місія не принесла помітних результатів, але якщо війна почне ще більше суперечити стратегічним цілям Пекіна, не виключено, що Китай розширить свою дипломатичну роль у спробах сприяти врегулюванню, особливо в разі, якщо президент Трамп залишатиметься осторонь.Трампу не вдасться заплющити очі, якщо Китай розпочне висадку на острові Тайвань, відповідно, доведеться діяти. Так само Трампу доведеться діяти, якщо в Ірані знайдеться збагачений уран для створення брудної бомби, щоб потім її скерувати на Ізраїль. Це дуже серйозні речі, тому я розумію, чому Трамп бере ті чи інші паузи, бо концепція теперішньої війни стрімко змінюється. Якщо сьогодні говорити про величезний технологічний стрибок, чи є у вас відчуття, що ми можемо зламати хід війни за допомогою новітніх технологій? Бо над нами завжди висить оце "ядерне прокляття" – Росія має ядерну зброю та оновила свою ядерну доктрину. Відповідно, чи буде готовність американської адміністрації діяти, якщо росіяни перетнуть певну межу? І як бути нашим європейським друзям, адже у Варшаві та Вільнюсі є питання, чи буде діяти 5 стаття статуту НАТО?Дозвольте спершу відповісти на останню частину запитання. На мою думку, питання американської підтримки Європи у разі збройного нападу в контексті принципу НАТО, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх, нині є одним із найвразливіших. І саме на цьому, як на критичному аспекті безпеки, американське суспільство повинно зосередити значно більше уваги. У дискусіях про майбутнє України ми називаємо це американською страховкою безпеки.Для наших європейських союзників, які дедалі активніше залучаються до стримування Росії й беруть на себе зростаючі ризики, надзвичайно важливо мати впевненість у тому, що врешті-решт вони не залишаться наодинці. Щодо ширшого питання, яке ви порушили, можна впевнено сказати, що ми вступили в нову епоху війни. Те, що відбувається в Україні, не має аналогів серед конфліктів, які світ бачив раніше.Технології стали ключовим чинником цієї війни. Їхній розвиток відбувається з такою динамікою, що іноді зміни відчуваються не лише щомісяця, а й щотижня. Постійно вдосконалюються безпілотники, способи їхнього знищення РЕБ засобами, а також реакція самих дронів на нові форми електронного впливу. Збройні сили в усьому світі уважно стежать за цими процесами й намагаються опанувати уроки, які дає війна в Україні.З того, що я бачу, попри те що російська армія навчається і стала ефективнішою, ніж у перший рік війни, Україна все ще зберігає перевагу в цьому безперервному протистоянні. Саме це вселяє в мене надію на майбутнє. Однак для перемоги Україні потрібні союзники, передусім у Європі.Слід визнати: наразі Дональд Трамп говорить від імені значної частини американського суспільства, втомленого від участі у воєнних конфліктах. Водночас саме європейські інтереси опиняються під прямою загрозою, оскільки Путін продовжує тиснути й розширювати свій вплив. І саме на європейських країнах лежить найбільша відповідальність, адже їм є що втрачати. Тому їхня активніша участь цілком виправдана.Як я вже зазначав, коли бачу рішучу позицію таких лідерів, як канцлер Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Кір Стармер, а також очільників Фінляндії, країн Балтії та Північної Європи, я переконуюсь, що Україна не самотня. І це дає підстави сподіватися, що ви зможете пройти через цей рік і наступний. Я вірю, що світ уже незабаром почне змінюватися на краще.Ми маємо зміцнювати наші відносини з партнерами та союзниками в Європі, і це треба робити надзвичайно швидко. Україна стримує потенційну російську агресію проти країн Європи. З іншого боку, десь пів року тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав надзвичайно важливу фразу: "Я почав розуміти, що Путін не жартує". Думаю, що подібне усвідомив і президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер - "Путін не жартує". Ми чекаємо, що Макрон чи Стармер будуть готові діяти. Зараз не час декларацій, навіть не час підтримки, а час політичної волі та готовності. Як ви гадаєте, наскільки вони були б готові домовлятися з нами про серйозні речі? Адже історія про можливий іноземний контингент, який би забезпечував рівновагу та гарантував би Україні безпеку після закінчення війни, може знадобитися значно швидше. Відповідно, як з цим аспектом?Ми не можемо дати остаточної відповіді, але попередні сигнали свідчать: Макрон, Стармер, Мерц та інші налаштовані серйозно й готові брати на себе більші ризики в підтримці України. Росія, у свою чергу, робить усе можливе, щоб залякати їх і стримати від глибшого залучення.Питання про можливе введення військ, яке ви згадали, обговорюється насамперед як варіант сил стримування після припинення вогню. Європейські лідери вже дали чітко зрозуміти, що вони готові до такого кроку. Що стосується введення військ під час активної фази конфлікту, наразі таких ознак немає. Водночас існують інші способи, через які Європа може активніше долучитися до підтримки України.Якщо Німеччина справді вирішить передати Україні ракети Таurus, це стане переломним моментом. Такий крок поставить Москву під безпосередню загрозу і буде серйозним політичним рішенням для Берліна.Щодо вашого останнього запитання, яке хвилює багатьох - чи є ризик того, що Росія використає ядерну зброю і підніме цю війну на новий, небезпечніший рівень. На мою думку, попри всю агресивну риторику, ймовірність цього сьогодні істотно нижча, ніж два роки тому, з однієї простої причини.За моїми даними, президент Сі Цзіньпін під час особистої розмови з Путіним, а також публічно, чітко дав зрозуміти, що Китай категорично не підтримує застосування ядерної зброї – ані в цій війні, ані в жодній іншій. І це має велике значення. Путін не може діяти повністю самостійно, адже підтримка Китаю для нього критично важлива. Якщо Сі Цзіньпін каже, що ядерна зброя є неприпустимою, до цього слід поставитися з усією серйозністю.Не можу вас не розпитати, що зараз відбувається у США? Американці почали протестувати, виходять на вулиці, і це мало б трохи остудити Дональда Трампа з його авторитарними амбіціями. Однак демократія передбачає не лише захист інституцій, а наявність захисників, для яких демократія є вартістю. Так свого часу ми в Україні двічі зупинили Віктора Януковича: перший раз - у 2003-2004 роках, коли Янукович рвався до влади, а другий – коли він намагався повністю узурпувати владу. Які зараз процеси відбуваються у Сполучених Шатах? Наскільки серйозно будуть готові сенатори та конгресмени вводити США та повертати їх у демократичне русло?Приємно бачити, як люди виходять на вулиці й чітко заявляють: ми не хочемо царів в Америці. У нас демократія. У нас президенти, чия влада має бути обмежена законом. Саме про це говорили учасники протестів минулих вихідних.Сутність американської політики сьогодні полягає в тому, що сенатори-республіканці, які наразі мають більшість і відіграють вирішальну роль у збереженні політичної рівноваги, не змінять своєї поведінки, доки більше боятимуться Дональда Трампа, ніж власних виборців.Сьогодні достатньо, щоб Трамп висловився, і вони одразу кидаються виконувати його вимоги. Водночас я переконаний, що настане момент, коли виборці почнуть вимагати від своїх представників підзвітності, і тоді політичні позиції поступово змінюватимуться. Ознаки цього вже починають з’являтися. Трамп припустився багатьох помилок, і ці помилки обійдуться людям дуже дорого.Я ніколи не хотів би бачити, як американський президент зазнає поразки. Ми — одна нація, і маємо рухатися вперед разом.  Водночас чесна, фактична оцінка показує, що багато з нинішніх політичних рішень працюють незадовільно, а все більше ознак вказує на те, що ситуація може лише погіршитися. Це неминуче вплине на вибір громадян на виборах.До наступних виборів залишилося два роки, і якщо нинішні тенденції збережуться, буде дивно, якщо республіканцям вдасться зберегти контроль хоча б над Палатою представників. Якщо політична атмосфера у Вашингтоні не зміниться, у нас, звісно, не буде Майдану, як в Україні, але я вважаю, що політика – це завжди маятник. Механізм, який завжди коливається від крайності до крайності. На мою думку, хвиля МАGА досягла своєї крайньої межі, тож я вірю, що ми вже на порозі зворотного руху – повернення до більш виваженої, відповідальної політики. Хочу вірити, що це справді так. 

Ми не знаємо, чи розпочалася вже Третя світова війна, чи триває одна з її фаз, коли говоримо про ірано-ізраїльську війну, а у поєднанні з російсько-українською війною це дає загальний контур дестабілізації всієї світової системи. Чи нема у вас відчуття, що Путін зараз буде намагатися виторгувати україно-російський кейс у Дональда Трампа в обмін на іранський? Адже недарма після звірячих бомбардувань Києва та інших  українських міст, розмова Трампа з Путіним  відразу перейшла до іранської проблеми?По-перше, дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна. Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний". І це відбулося завдяки тому, що волею 77 млн громадян США на чолі цієї наймогутнішої країни опинилася дуже специфічна людина на ім'я Дональд Трамп. Ця людина позбавлена хоч якихось ознак компетентності для того, щоб керувати абиякою країною, вже не кажучи про США. Людина, яка нічого не знає, ні в чому не розбирається, нічого не хоче знати та не збирається приймати якісь рішення щодо найважливіших питань.У відповідь на питання, чи знає він про жорстокіший удар по Києву, по Україні, то Трамп сказав:"А що там? Щось вдарило по чомусь? Я поки не знаю, не розбирався, не в курсі". Тобто це людина, яка дійсно зараз по факту грає на боці диктаторських, терористичних режимів, таких як Росія та Іран.Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану.Теж саме – останні події, коли Трамп пішов з саміту G7, по суті перетворивши його у доволі безсилу "шестірку". Він відмовився не тільки зустрічатися із Зеленським, але й брати якусь участь у напрацюванні спільного рішення щодо санкцій проти Росії. По факту, Трамп витягує, рятує Путіна і рятує Алі Хаменеї, бо він наклав вето на ліквідацію верховного правителя Ірану, також прикриває своєю спиною Путіна і так само прикриває терористичне керівництво Ірану. Безумовно, Путін користується цим.Щодо вашої гіпотези, що Путін намагається розміняти Іран на безпеку стосовно якихось ударів по своїй економіці з боку Заходу, то тут достатньо сказати, що Трамп вийшов з ініціативою, щоб Путін був посередником між Іраном та Ізраїлем. Це настільки божевільна пропозиція, взагалі - пропозиція, яку неможливо собі уявити. Напевно з таким же успіхом можна було собі уявити Північну Корею, Кім Чен Ина як посередника між Україною та Росією.Іран має угоду з Росією, вони є військовими союзниками. Відповідно, яким чином Росія, тим більше Путін, який є міжнародним злочинцем, може бути посередником між Іраном та Ізраїлем? Це божевільна ідея, яка, звичайно, немає жодних шансів на втілення. Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина. Які ресурси у Путіна стосовно цього конфлікту між Іраном та Ізраїлем? Яким чином він може щось зробити?Путін відомий тим, що він ніколи нікому не допомагає. Він не допоміг жодному зі своїх союзників. Я зараз не розглядаю правову сторону військового конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, але у Путіна з Вірменією була угода. Адже Вірменія є членом військового союзу ОДКБ. Путін не прийшов на допомогу Вірменії, коли вона програвала війну з Азербайджаном. Путін нічим не допоміг режиму Асада, з яким він був пов'язаний союзницькими відносинами. І таким же чином Путін нічим не допоможе Ірану.Єдине, що він може зробити, - це поповнити свою колекцію диктаторів, яку він зберігає у сухому, темному місці. Серед них є Янукович. Зараз в цій же кунсткамері перебуває Асад. Цілком можливо, що сюди приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим може Ірану допомогти Путін.Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї – єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім`я Дональд Трамп".Ще одна карта – ядерна зброя та нестримне бажання проводити агресивну кампанію проти України. Зараз ми увійшли в літню кампанію, виглядає так, що вона буде надзвичайно важкою і вже упроводжується звірячими бомбордуваннями цивільних міст. Яке ваше відчуття щодо траєкторії літньої, можливо, літньо-осінньої кампанії? Адже бачимо, що протягом трьох останніх років Росія стрімко фашизіє, а це означає, що Путін хоче залучати якомога більше ресурсу. Мова йде не лише про військову економіку, а й про людей.Я не думаю, що Путіна є ті карти, про які ви говорите. Щодо ядерної зброї, то це та карта, яка не може бути використана, і Путін це прекрасно розуміє. Так що ймовірність, що ця карта буде викладена на стіл та якось використана, дуже близька до нуля, а точніша рівна йому.Щодо мобілізаційного ресурсу, то це уявна карта. Дійсно, Росія має величезний людський потенціал, це як мінімум 20 млн людей, які теоретично можуть бути кинуті на фронт, але жодних шансів на те, що вони захочуть туди йти. Згадаємо про часткову мобілізацію восени 2022 року, коли на фронт було кинуто 320 тисяч. Тоді одномоментно мільйон виїхав за кордон, рятуючись від мобілізації, і як мінімум 5 млн ховалися всередині країни. Не дуже хочуть воювати ті люди, які формально підтримують війну.Друге – це те, що теоретично можна зібрати декілька сотень тисяч у якісь військові табори, але це стадо, яке не може бути використано на війні. Для того, щоб таке стадо перетворити у військові підрозділи, необхідні офіцери. На цей умовний мільйон людей, який теоретично якимось чином можна було б зібрати, потрібно декілька десятків тисяч офіцерів середнього та молодшої ланки. Але їх просто нема. І це те обмеження, яке повністю обнуляє всі людські ресурси Путіна. Так що, нема у Путіна жодних карт.Щодо літнього та осіннього наступу, то, власне, він вже йде. Не потрібно говорити про якесь майбутнє, наступ вже йде. Те, що зараз відбувається, коли за кожне мікроскопічне селище, яке вже зруйновано, доводиться укладати в український чорнозем десятки та сотні тисяч російських солдатів, так це йтиме і далі, ніяких інших можливостей у Путіна немає.Так, у Путіна зараз є можливість вбивати українських громадян, знищувати мирні міста, бомбардувати Київ, Одесу. Є такі можливості. Це жахливе злодіяння, яке жодним чином не наближає воєнну перемогу. Це вбивство мирних громадян ніяким чином не конвертується у воєнну перемогу, це тільки згуртовує український народ та змушує ЗСУ, СБУ, ГУР винаходити все нові й нові способи знищувати російський військовий потенціал. Нічим суттєвим, позитивним для Путіна цей наступ не закінчиться. Нічим! Нема жодних карт у Путіна, жодних козирів, жодних можливостей переломити війну на свою користь.Путін кілька днів тому дав розпорядження кратно збільшити кількість особового складу сухопутних військ РФ. Можливо, йдеться і про можливе розширення лінії фронту? Знову представники російського МЗС повторили щодо демілітаризації Естонії, Литви та Латвії, можливо, Фінляндії, а це означає, що Путін може готуватися до затяжної, довгої війни.Ви праві у тому, що Путін готується до затяжної та довгої війни. Його влаштовує довга та затяжна війна. 24 лютого 2022 року Путін перевів Росію в режим, коли війна - це єдина можлива форма існування цієї країни. Тобто нема війни – нема Росії. Ось, така формула зараз діє.Щодо кратного збільшення збройних сил РФ, то це утопія. Я вже це пояснив, бо у Путіна нема ресурсів для такого кратного збільшення збройних сил. Їх просто не існує. Це фантазії.Ще більш безглузде ствердження МЗС РФ про те, що необхідна демілітаризація країн Балтії, Фінляндії й так далі. Це така ж дуріть та безглуздість, як і вимога російської переговорної делегації на чолі з Мединським, щоб Україна добровільна пішла з тих територій, які Росія не може завойовувати. Або, наприклад, чудова пропозиція, яку висловив той самий Мединський, що Україна має сама ліквідувати ту зброю, яка у неї є. Тобто перемогти не можуть, тому пропонують: "Давайте, хлопці, самі.. самі….самі. Ми не можемо вас перемогти, тому самі знищіть свою зброю, самі йдіть з власних територій. Та й взагалі – самі вбийтеся об стіну". Це абсолютно абсурдна заява, яка передусім розрахована на внутрішню аудиторію.Приблизно те саме – вимога демілітаризації західних країн. Це такі ж безглузді заяви, як про те, що Україна виробляє якихось бойових комарів. Це все в стилі театру абсурду, яким займається російська пропаганда та міністерство іноземних справ, яке давно вже не є дипломатією, а стало частиною російської пропаганди. У вас є відчуття, що Путін розуміє, як він хоче розгортати ситуацію? Після зустріч із Сі Цзіньпіном 9 травня Путін почав стрімко видавати різні сигнали буцімто про готовність до певних перемовин. Однак за пару днів у нього вже відбулися в голові якісь зміни й він відправив технічну групу на чолі з Мединським. З якою метою Путін затягує час? Щодо переговорного Стамбульського процесу між Росією та Україною, то це процес, який має характер вистави на замовлення одного єдиного глядача.Давайте розберемося, чи потрібен цей псевдопереговорний процес Україні? Звісно, ні. Міністр оборони України, який сидить навпроти клоуна на прізвище Мединський, думаю, що більшого приниження уявити собі складно. Дивитися протягом години, навіть 40 хвилин в пусті, брехливі очі Мединського та вдавати, що можна про щось з ним домовлятися, - це повний абсурд. Відповідно, Україні це абсолютно не потрібно, особливо враховуючи характер переговорників. Та й взагалі, про що можна говорити з військовими злочинцями, їх треба знищувати або судити. Тому Україні це точно не потрібно.В принципі, цей переговорний процес не дуже потрібен і Росії. Єдиний, кому це потрібно, - Трамп. Оскільки він та людина, яка дійсно нічого не розуміє, окрім, можливо, гольфу. І Трамп вбив собі в голову, що може бути миротворцем та зупинити цю війну. Спочатку за 24 години, потім давав собі ще якісь терміни, а зараз він вигадав цей переговорний процес. Трамп волею долі, а точніше волею 77 млн американських громадян, очолює найбільш могутню країну на планеті, то заперечувати йому не дуже хочуть ні Україна, ні Росія, бо невигідно та не дуже цікаво, враховуючи наслідки. Тому вони й влаштовують оцей цирк.Єдиний корисний момент – обмін полоненими. Це, звичайно, не той захід, завдяки якому досягається обмін полоненими. Тому всі інше – це вистава, яка позбавлена жодного сенсу. Путін цим прикривається, насправді він і Трамп грають кожний у свою гру. Путін – вчиняє вбивства, а Трамп прикриває його цим переговорним процесом. Він же заявляв на цій Сімці, коли ще не втік звідти, що не потрібно ніяких санкцій проти Росії, тому що зараз йдуть переговори, мовляв, не заважайте домовлятися. Про що? З ким? Не зрозуміло. Це така ось гра, цей тандем, я б сказав, організований злочинною групою, яка складається із Путіна і Трампа - коли Путін вбиває, а Трамп прикриває.А чому Мединський? Чому, наприклад, не Дугін?У театрі абсурду, в якому ми перебуваємо, теоретично можна було б і Дугіна відправити. Але все-таки Мединський закінчив МДІМВ (МГИМО), а також, попри свою клоунську фактуру, перебуває у системі державних координат. Дугін, навіть з формально, не перебуває на державній службі. Однак, враховуючи театр абсурду, можна було відправити й Дугіна, але це неможливо собі уявити з точки зору табеля про ранги. Дугін не є державним службовцем і немає жодного відношення до дипломатії та переговорного процесу.Крім того, я маю сказати, що роль Дугіна дещо перебільшена. Він сам себе призначив головним філософом Путіна. Звичайно, його роль та вплив на Путіна дуже перебільшені. Я вважаю, що роль Дугіна значною мірою роздута, у тому числі західними експертами та медіа, бо він такий фактурний, такий бородатий. Коли потрібно показати такого російського мракобіса, то Дугін дуже підходить. Обличчя у нього дуже підхоже. Та й маячня, яку він несе, також дуже фактурна і викликає деяку гру уяви: "Дивіться, яке опудало виросло в Росії!".На мою думку, значною мірою це фігура дута.Однак папаша Ілона Маска відвідав цей Дугінський шабаш. Розуміємо, що син за батька не відповідає, але – чому вони затягнули батька Маска і чому він туди поїхав?Тут все достатньо просто. Еррол Маск, батько Ілона Маска, нічого собою не являє, окрім того, що він також, як і син, притримується протофашистських або квазіфашистських, або постфашистських поглядів. Це відомо. І один, і другий – різновид різного сорту фашизму. А те, що він приїхав на цей Дугінський шабаш, є більш-менш зрозумілим. Я вважаю, що тут нічого дивного немає.Інша справа - поведінка та фігура батька Ілона Маска мене не дуже цікавить. Мені здалося дуже кумедним те, що головною подією на цьому шабаші була присутність саме Еррола Маска. Хоча там був і Лавров, що називається "аж цілий міністр закордонних справ", але головною фігурою, яка висвітлювалася та надавала більшого розголосу цьому заходу, був батько Ілона Маска. Не сам Ілон Маск, а його батько.На мою думку, це потужний індикатор страшенного комплексу меншовартості. Ця американофобія, західнофобія, що пов'язана з великим комплексом меншовартості. Тобто - "До нас приїхав поважний американець, дивіться, які ми молодці", "Аж цілий батько Ілона Маска приїхав". Я думаю, якби приїхав сам Ілон Маск, то російське телебачення взагалі розірвало б від ажіотажу. І це показник другорядності. Всі ці патріоти, що б'ють себе п'яткою в груди та кажуть: "ми - найперші", "ми - найскрепніші", - вони насправді вторинні, хочуть хоч найменшого схвалення з боку Заходу - "Захід нас схвалив", "до нас приїхав" якийсь другосортний артист чи спортсмен, який вийшов в тираж вже давним-давно. І це подається, як головний доказ могутності Росії.Вся велич Росії сяє відбитим світлом. Всі чутки та розмови про якусь самостійність російської цивілізації - це абсолютна нісенітниця. Російське суспільство – глибоко другорядне, глибоко периферійне та повністю перебуває на задвірках європейської цивілізації. Нічого самостійного тут немає.Хотів би уточнити, чи європейської, чи китайської цивілізації? Особливо враховуючи те, наскільки Сі Цзіньпін активно використовує як інструмент або як торпеду Кремль. Розуміємо, що Китай зараз чекає, коли почнуть падати структури глобальної безпеки, зокрема це питання і до євроатлантичної безпеки, адже Дональд Трамп грає не лише пропутінську історію. Китай напоготові, останнє повідомлення від Сі Цзіньпіна свідчить, що китайці готові взяти на себе відповідальність - витіснити американців.Тут є два моменти. З одного боку – Росія, звісно, жодного відношення ніколи не мала, не має і не матиме до китайської цивілізації. Це просто мрії Путіна та його холуїв, які кажуть про те, що ми відвертаємося від Європи та повертаємося до Сходу, до Азії. Це повна маячня.А пельмені?О, так. Звісно, пельмені. Можна знайти багато причин та примазатися до китайської цивілізації, але не вдається. Окрім пельменів, ви навряд чи знайдете в Росії, що б якимось чином об'єднувало російську та китайську цивілізації.  Триває зовсім інший процес – йде перетравлення Китаєм Росії. Це не означає, що Росія стає частиною китайської цивілізації. Розумієте, кролик, якого з'їдає удав, не стає удавом, він просто перестає бути кроликом. Тому йде перетравлення Росії Китаєм. Знаєте, як у павуків – зовнішнє травлення. Цей процес триває: Китай, безумовно, використовує Росію. Звісно, Росія жодного відношення не має до китайської цивілізації, навіть близько не має. Це були, є і будуть глибокі задвірки європейської цивілізації, до тих пір поки Росія зберігається в цих кордонах. А що далі буде, то після розпаду імперії відбуваються зовсім інші процеси, куди заглядати дуже складно. Китай, звісно, використовує Росію по повній програмі - і як "торпеду" у своєму протистоянні з Заходом, і  як харчовий ресурс. Тобто у міжнародному харчовому ланцюгу Китай займає місце над Росією, а Росія займає нижчу сходинку. Мені здається, тут все зрозуміло та очевидно.А Путін також використовує Китай як ресурс, бо Китай  об'єктивно зараз є союзником Путіна у війні проти України, передусім використовуючи свої проксі – КНДР. Звісно, якби Китай хотів припинити війну, то почав би з того, що заборонив би Кім Чен Ину допомагати Путіну. Але цього не відбувається. Китай, звісно, просто використовує Путіна як харчовий ресурс і як "торпеду" у протистоянні із Заходом. 

Найвищий серед усіх президентів Янукович

Таку думку в етері Еспресо висловив російський опозиційний політик, ексдепутат держдуми РФ, журналіст та соціолог Ігор Яковенко в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському."Дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна. Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний". І це відбулося завдяки тому, що волею 77 млн громадян США на чолі цієї наймогутнішої країни опинилася дуже специфічна людина на ім'я Дональд Трамп. Ця людина позбавлена хоч якихось ознак компетентності для того, щоб керувати абиякою країною, вже не кажучи про США. Людина, яка нічого не знає, ні в чому не розбирається, нічого не хоче знати та не збирається приймати якісь рішення щодо найважливіших питань", - прокоментував Ігор Яковенко.За його словами, Трамп у відповідь на питання, чи знає він про жорстокіший удар по Києву, по Україні, сказав: "А що там? Щось вдарило по чомусь? Я поки не знаю, не розбирався, не в курсі". Тобто це людина, яка дійсно зараз по факту грає на боці диктаторських, терористичних режимів, таких як Росія та Іран."Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану. Теж саме – останні події, коли Трамп пішов з саміту G7, по суті перетворивши його у доволі безсилу "шестірку". Він відмовився не тільки зустрічатися із Зеленським, але й брати якусь участь у напрацюванні спільного рішення щодо санкцій проти Росії", - зауважив російський опозиціонер.На його думку Трамп рятує як Путіна, так і Алі Хаменеї, бо він наклав вето на ліквідацію верховного правителя Ірану, також прикриває своєю спиною Путіна і так само прикриває терористичне керівництво Ірану. Безумовно,  очільник Кремля цим користується."Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина. Путін відомий тим, що ніколи нікому не допомагає. Він не допоміг жодному зі своїх союзників. Путін не прийшов на допомогу Вірменії, коли вона програвала війну з Азербайджаном. Путін нічим не допоміг режиму Асада, з яким він був пов'язаний союзницькими відносинами. І таким же чином Путін нічим не допоможе Ірану. Єдине, що він може зробити, - це поповнити свою колекцію диктаторів, яку він зберігає у сухому, темному місці. Серед них є і Янукович, і Асад, цілком можливо, що сюди приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим може Ірану допомогти Путін. Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї – єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім'я Дональд Трамп", - резюмував Яковенко.17 у Rеutеrs повідомили, що адміністрація президента США Дональда Трампа розпустила міжвідомчу робочу групу, створену для розробки стратегій тиску на Росію з метою прискорення мирних переговорів з Україною.

У списку президентських прізвищ Янукович – найрідкісніша в Україні

Про це повідомили у "Європейській Солідарності".13 червня у сина народної депутатки від "Європейської Солідарності" Ніни Южаніної представники Державного бюро розслідувань провели обшуки в присутності трьох малолітніх дітей. У "ЄС" дії ДБР назвали "продовженням кампанії залякування команди"."Це вже стало "традицією", коли вриваються о шостій ранку на обшук без жодного рішення суду, та ще й "слідчою групою Портнова" на чолі зі старшою слідчою Крістіною Кримською у справі, яка була відкрита 12 лютого цього року, у день, коли були організовані фейкові санкції проти Петра Порошенка", - заявили в "ЄС".Ніна Южаніна була авторкою ключових податкових реформ, які виводили економіку з тіні та відкривали шлях інвестиціям. Зараз вона бореться з незаконним призначенням керівника БЕБ. На думку депутатів з "ЄС", саме це стало причиною обшуків."Обшук без санкції суду проводять відразу після того, як Южаніна виступила на захист українських пенсіонерів, продемонструвавши, скільки мільйонів українських пенсіонерів опинилися за межею бідності після підняття прожиткового мінімуму, і при цьому згадала обіцянку президента Зеленського щодо "гідного пенсійного забезпечення старшому поколінню", - уточнили в "ЄС".Народні депутати також поінформували, що зареєструють законопроєкт, за яким ті правоохоронці, що проводять обшуки без рішення суду, підлягатимуть негайному звільненню."Ми попереджали: політичні репресії — це спуск у безодню. Це те, чим Янукович закінчив. І це те, що нинішня влада повторює із ще більшою цинічністю, ховаючись за ширмою війни. Хоча насправді це ніщо інше як типова помста активістам Майдану з боку портновських реваншистів і влади", - додали в "ЄС". 

Жорстку боротьбу з нелегалами президент США прагне конвертувати у політичний зиск серед свого електорату. Та силова реакція Білого дому на протести може не тільки нашкодити йому, а й спровокувати схожі зіткнення у Європі і дестабілізувати політичну ситуацію на нашому континенті. Приводом до сутичок на вулицях у США стали дії федеральних агентів міграційної служби. Під час рейдів вони без судових ордерів заарештовували осіб без документів, розлучали членів родин, тримали у підвалах і не дозволяли вийти на зв'язок з представниками чи адвокатами. Коли лідери профільних профспілок перекрили одне шосе, президент США Дональд Трамп наказав скерувати проти них Національну гвардію, Лос-Анджелес було оголошено "місцем неправомірних зібрань". Це означає, що будь-які масові акції зі старту там визнаються незаконними. Могло бути гірше Президент США наказав задіяти щонайменше 2 тисячі силовиків. Міністр оборони Піт Хегсет зауважив, що проти цивільних можуть задіяти й морських піхотинців. Дональд Трамп використав Нацгвардію за законом для охорони федеральних агентів і федерального майна, отже, без згоди влади штату і міста. Востаннє закон цей був застосований президентом Джорджем Бушем-старшим проти демонстрантів через убивство чотирма білими поліцейськими чорношкірого водія Родні Кінга. Тоді загинуло понад 50 осіб. Однак, коли протести знову охопили вулиці у 2020 році через убивство афроамериканця Джорджа Флойда, безлад вдалося стримати силами поліції штату. Та зараз, як кажуть американські медіа, радник Трампа Стівен Міллер відразу назвав мітинги повстанням і переконував президента скерувати у місто збройні сили. "Провокує хаос" Екскандидатка у президенти від демократів Камала Гарріс заявила, що застосування нацгвардії призведе до ескалації та спровокує хаос у США. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом розцінив залучення нацгвардійців як зазіхання на суверенітет штату. федеральні агенти міграційної служби явно працювали на випередження Як і в 1992 році, силове придушення протестів формально мало місце через дії учасників масових акцій: підпали поліцейських автівок, погроми дільниць правоохоронців, обстріли їх камінням, застосування "коктейлів Молотова". Але зараз федеральні агенти міграційної служби явно працювали на випередження. У 2023 та у 2024 роках вони депортували з міста понад 7 тисяч 342 нелегальних мігрантів, але розголосу майже не було. Нині ж проти трохи більше пів сотні порушників без зволікань застосували світлошумові гранати і сльозогінний газ. Дехто любить гарячіше Дональд Трамп свідомо намагається підвищити градус скандалу. Так, він закликав начальника поліцейського управління Лос-Анджелеса Джима Макдоннелла, котрий заявив про наростаючу агресивність протестувальників, попросити ввести війська. За офіційними даними, у місті проживає понад один мільйон 300 тисяч мігрантів. Місцеві жителі визнають їхній внесок в економіку мегаполісу і не бажають втратити дешевих та ефективних працівників. "Вони хочуть видовищ" Так званий "прикордонний цар", голова Міграційної служби США Том Хоман пообіцяв продовжити рейди і пригрозив, що той, хто перешкоджатиме, навіть якщо це губернатор Ньюсом або мер Басс, буде заарештований. Гевін Ньюсом відповів: "Хоман знає, де мене знайти. Вони хочуть видовищ. Вони хочуть насилля. Вони думають, що це вигідно їм у політичному плані". Естафету Лос-Анджелеса вже перехопили Глендейл, Сан-Франциско та інші міста. Сенс залякування Якщо рейди мали на меті залякати не тільки нелегалів, а і владу штату та деяких соратників, дії федералів стають зрозумілішими. Акція збіглася зі сваркою Трампа з Маском, котра послаблює чинного президента США. Натомість у демократів яскраво нагадав про себе найвірогідніший кандидат на президентських виборах від Демпартії Гевін Ньюсом. Політик має широкі зв'язки, авторитет у ділових колах і - що особливо може муляти Трампу - прямий вихід на китайського лідера Сі Цзіньпіна. Соратники чинного президента США показово згуртувалися навколо свого лідера Соратники чинного президента США показово згуртувалися навколо свого лідера. Так, голова ФБР Кеш Патель назвав боротьбу з нелегальною міграцією одним з пріоритетів діяльності відомства. Про маски Символом опору "нелегалів" став протестувальник у масці, котрий на велосипеді від'їжджав від палаючого авто. Реагуючи на це, Трамп заборонив носити маски на протестах. Протестувальник у масці може бути підставною особою республіканців, припустив симпатик демократів Арманд Домалевскі під відповідним відео у соцмережі. До слова, в Україні носити маски під час масових акцій забороняв Віктор Янукович у січні 2014 року. У США 2025 року Дональд Трамп пішов далі і своїм указом визнав будь-яку масову акцію повстанням проти влади Сполучених Штатів, якщо учасники протесту "перешкоджають виконанню законодавства". У тому числі - агентами міграційної та митної служб. Трамп "санкціонував розгортання військ у будь-якій точці країни, де відбуваються або можуть спалахнути протести Фактично Трамп "санкціонував розгортання військ у будь-якій точці країни, де відбуваються або можуть спалахнути протести, навіть якщо вони абсолютно мирні", пояснила старша директорка програми свободи і нацбезпеки Центру правосуддя імені Бреннана Ліза Гойтейн. Спокій через силу проти слабших Події в Лос-Анджелесі показали, що Трамп охоче застосовує силу до слабких та поблажливий до сильних. Він закриває очі на порушення міжнародного законодавства Путіним, на насилля над Україною, але не має нічого проти того, що чинять агенти федеральних служб, котрими керують його люди. Нелегальні мігранти є найбільш вразливими у США, їх легко звинуватити у злочинах, вони не мають навіть того доступу до ЗМІ чи публічних майданчиків, зокрема й соцмереж, котрий є у громадян. Тому у Лос-Анджелесі Трамп знав, який результат матиме. Аналогічно він діє і у зовнішній політиці: обстрілює єменських хуситів (іранських проксі) - але веде переговори з Іраном. Трамп уже розколов США, розділивши американських жителів на сорти Трамп уже розколов США, розділивши американських жителів на сорти. Ці дії мають відгомін у Європі, де міграційна політика стає ключовим чинником перемоги на виборах. Зокрема - у Польщі, Німеччині та Великій Британії. Масові депортації, висилки та арешти нелегалів матимуть наслідки: їх або повертатимуть до країн перебування, або до інших країн Європи. Відтак міграційний тиск наростатиме. Для України такий тренд у політиці Трампа небезпечний тим, що відволікає увагу від російської агресії. За логікою "тисни на слабшого", президент США тиснутиме на Україну, а американським політикам у розпал "міграційної війни", можливо, буде не до нас.

Пропускаємо тут всі юридичні й моральні парадокси, зосередимося на одному питанні — хто вигнав Януковича, бо в українців також спостерігається аберація памʼяті щодо цього. 1. Маю всім нагадати, що 21.02.14 Янукович підписав із лідерами опозиції угоду, згідно з якою мав залишитися на посаді до кінця року. І вже тут ми спостерігали першу незрозумілу обставину. Вважаючи, що Путін підтримує Януковича, досить складно второпати, чому московитський представник Лукін не підписав документ, котрий гарантував Януковичу особисту безпеку, ще майже рік на посаді й участь у наступних виборах — при тому, що там уже стояли підписи трьох представників європейської дипломатії (як гарантів). 2. Нагадаю також, що ніякий "ультиматум" Парасюка (анекдотичний персонаж, котрий ніколи не представляв нікого, крім самого себе) влада "до ранку" не виконала — і попри це, ніякий штурм Адміністрації президента не відбувся й не готувався. Думаю, для всіх учасників Майдану (не лише для мене) саме втеча Януковича після підписання угоди, котра гарантувала йому фізичну безпеку й давала шанс на збереження влади, був абсолютно не зрозумілим. Тим паче, що від західних дипломатів ми чітко знали, що поведінкою Януковича під час переговорів безпосередньо керував Путін і для отримання вказівок Янукович багато разів виходив із кімнати. Читайте також: Дії Путіна не призведуть до Третьої світової. А от дії Трампа точно...3. Мабуть, найцікавішим і найнезбагненнішим епізодом для багатьох була наступна історія — зі зʼїздом у Харкові, куди Янукович відправився з Києва вночі  21.02.  Там, якщо памʼятаєте, мав наступного дня відбутися зʼїзд "представників місцевого самоврядування", а точніше — лояльних до Януковича сепаратистів-очільників східноукраїнських та південних областей, котрий мав де-факто констатувати розділення України на дві держави. І в останню секунду це збіговисько, котре чекало щохвилини приїзду Януковича, раптом, скасовують, його головні організатори, Допа з Гепою, як і сам Янукович, тікають за кордон (двоє до Росії, один до Коломойського у Швейцарію). - Хоч убий, не розумію, що там сталося, — сказав мені колись Луценко, котрий на посаді Генпрокурора багато часу присвячував розслідуванню подій, повʼязаних із Майданом, зокрема, із держзрадою Януковича. - Велика частина України йому падала в руки без жодних проблем — а він відмовився. Я тоді нагадав йому про десятки тисяч російських спецпризначенців, котрі вже декілька тижнів сиділи на базі Чорноморського флоту РФ. І чекали лише команди. Читайте також: "Україна — не Росія" Леоніда Кучми. Чому розлютився Лавров?Тут слід зрозуміти одну подробицю: Путін-2014 просто не міг дозволити Януковичу створити Україну-Новоросію. Адже він "законний і легітимний" і забирати в нього Крим (що було тоді метою плішивого) було відверто не комільфо. Інша справа - в "заколотників і узурпаторів, підтримуваних Заходом". І ця остання версія досі успішно продається як своєму лохторату, так і тим іноземним керівникам, котрі мають чимось виправдовувати свою прихильність до диктатора й воєнного злочинця. Моралі не буде. Просто памʼятайте.ДжерелоПро автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Трамп, Трамп, Трамп&hеllір; Речитатив, яким починаються будь-які світові новини на щодень. Такі наші часи, трампові&hеllір; На початку тижня Дональд Трамп поговорив з Путіним по телефону. Вірніше, кожен поговорив про своє. І кожен почув те, що хотів чути. Розмова німого з глухим. Переговори про переговори. Трамп здатен продукувати "велике ніщо". Його прагнення - здобути лаври миротворця та робити великий бізнес з Росією. У Путіна інша мотивація. Йому треба відповісти, навіщо він то все затіяв і чого досяг? Щоб відповісти, треба мати якісь результати. А результатів - немає! "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи... Про неминучість суворих санкцій проти Росії у разі відсутності перемир'я офіційна Америка тільки говорить. Це - стара пісня. Набридла й зужита. Давно чуємо. "Свиня з рову - свиня в рів" - так в українському селі кажуть про безплідні й позбавлені сенсу рухи. "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи, слова давно перестали працювати в сучасному світі. Ймовірно, на нас чекає ще одна імітація двосторонніх перемовин. Можливі місця проведення - Туреччина, Швейцарія, Ватікан. Окрім іншого, Дональд Трамп туманно натякав про якісь "червоні лінії" в своїй голові, які він не може перетнути, але й говорити про них не здатен, чим остаточно заплутав світ, і заплутався сам. В той же час, 62(!) відсотки американських виборців виступають за те, щоб Сполучені Штати продовжували надавати військову підтримку Україні та впроваджували санкції проти Росії, - такі дані опитування Наrvаrd САРS/Наrrіs Роll. І майже 60% американців незадоволені слабкою позицією Трампа щодо Кремля. Замість того, аби воювати з путінською диктатурою, Трамп воює з вільною Європою, якій вже вкотре проголосив збільшення митних тарифів на 50%, чим частково обвалив європейські акції. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись Тим часом Ізраїль готується завдати удару по ядерних об'єктах в Ірані, всупереч позиції адміністрації президента США. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись. Європа - послідовніша. ЄС ухвалив 17-й пакет санкцій проти Російської Федерації. Вони спрямовані, головним чином, проти 200 кораблів тіньового флоту. Топ дипломатка ЄС Кая Каллас повідомила, що готуються нові, ще жорсткіші санкції. А Литва закликала вдатися до таких санкцій проти Кремля, які завдадуть "справжнього болю". Такого болю Росії можуть завдати ціни на нафту. Євросоюз вже запропонував країнам G-7 додатково знизити граничну ціну на російську нафту, що транспортується морським шляхом до 50 доларів за барель. Україна пропонує - не більше, як по 30 доларів за барель. Ціна на нафту - це та сама голка зі смертю російського Кощія, яку треба зламати. Також ЄС ввів заборонні мита на мінеральні добрива з Росії та Білорусі. Країни G-7 ухвалили рішення, що активи РФ будуть заморожені до припинення агресії та відшкодування збитків Україні. Путін заявив про ідею створити буферну зону між Україною і Росією. Як завжди, геть невідомо, що саме він має на увазі. Щодо українців, то вони на кордоні з РФ воліли б бачити велику стіну, рів з крокодилами, колючий дріт і табличку "Кінець цивілізації. Далі - життя не існує". На віки вічні. Президент Володимир Зеленський відвідав церемонію інтронізації нового Папи Римського Лева ХІV і зустрівся з понтифіком. Президент України подякував Ватикану за готовність стати майданчиком для прямих переговорів між Україною й РФ та подарував Папі ікону, написану на ящику з-під важкої зброї. У Румунії відбулися доленосні й драматичні президентські вибори, 2-й тур. Новим главою держави став Нікушор Дан, прозахідний політик. Він здолав неймовірне відставання (понад 20%) від ультраправого та проросійського популіста Джордже Сіміона. Мусимо подякувати румунам за здорову громадянську позицію, бо Румунія для нас важлива. В Польщі 1-го червня відбудеться другий тур президентських виборів. Нам важливо, аби перемогу на них не здобув польський "Янукович" Кароль Навроцький, що виступає проти членства України в НАТО. ...Вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася... У 2025-му році, вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася, бо змушена жити "по-новому". Це всьому притомному світові на користь. Данія надасть Україні військову допомогу на суму 630 мільйонів доларів. Мова йде про артилерійські гармати та боєприпаси до них, в рамках "чеської ініціативи". Фінляндія, за рахунок доходів від заморожених російських активів, надасть 90 мільйонів євро. Норвегія до кінця року передасть Україні всі обіцяні винищувачі F-16. Кількість літаків не розголошується. Бельгія, з свого боку, намагається пришвидшити передачу винищувачів, - повідомив міністр оборони країни Тео Франкен. У ніч на 23 травня Сили спеціальних операцій завдали удару по оборонному підприємству "Енергія" в місті Єлець Липецької області. Завод виробляв батареї для авіабомб, ракет "Іскандер" та морського озброєння. В іспанській столиці застрелили одіозного Андрія Портнова, ексдепутата українського парламенту, колишнього заступника в адміністрації президента Віктора Януковича. Андрій Портнов був причетний до підготовки "диктаторських законів" 16 січня 2014-го року та ручного управління судовою системою. Окрім цього, Портнов закликав до створення "фільтраційних таборів" для опозиції та ліквідації непокірних. Але доля розпорядилася так, що ліквідували саме його. Так воно сталося, що Портнов втрапив до "списків Портнова". "Як роса на сонці"&hеllір; ...Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони... Американський актор Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони. Шона Пена - в президенти США! Наші повертаються додому. 490 українських військових повернуто з російського полону в результаті обміну. Чекаємо на всіх інших. Чекаємо вдома. А завтра - день Києва. Остання неділя травня. Попри те, що на Київ сьогодні летять "шахеди" й балістика, Київ був, є і буде містом гордих, вільних, красивих людей. І саме для них "знову цвітуть каштани"&hеllір; Тримаймося!

Куди далі буде розвиватися mоnоbаnk і чому спроби вийти на інші ринки були невдалими? Як змінилася розробка продукту і чи інтегрують туди Ехріrеnzа? Як на компанію вплинуло підвищення податків? Про це співзасновники mоnо Олег Гороховський і Михайло Рогальський розповіли на головній сцені DОU Dаy 2025. Інтерв’юером був програмний директор УТ-2 Юра Федоренко. Публікуємо відеозапис і скорочену текстову версію розмови. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви можете виграти цінні призи від mоnо та інших партнерів. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! Про розвиток mоnоbаnk як продукту — Куди взагалі можна розвивати mоnо? Адже ви певним чином стали заручником mоnо-концепції, де все має бути мінімалістично і зрозуміло навіть для бабусі. Але ж поступово фіч стає більше. Олег Гороховський: Дійсно, ми побудували стратегію навколо клієнта і його болю. Звісно, проєкт повинен рухатись далі, не можна стояти на місці. До речі, ми вже десь досягаємо органічного максимуму. Тобто уповільнилася наша динаміка зростання, треба шукати щось інше. Ми вже двічі дивилися на інші ринки, але не вдалося досягти успіху. Уперше (йдеться про спробу вийти на ринок Великої Британії з застосунком Коtо — ред.) через багато обставин, пов’язаних із зовнішнім середовищем. У Польщі не вийшло, оскільки поляки, на мій погляд, не дуже дружно до нас поставилися. Вони захистили свій ринок, який, до речі, теж складається із багатьох державних фінустанов. Там нам в останню мить заборонили реліз, який був готовий. Усіх надихає приклад Каsрі в Казахстані. Фінтехи або ритейл-компанії замислюються над тим, щоб працювати більше ніж в одній ніші. Коли ти домінуєш у двох чи трьох напрямах, то можеш робити так звану 3D-модель: заробляти у тій ніші, де це природно, і дотувати інші. Наведу приклад. Якщо є фінустанова і маркетплейс, то маркетплейс може продавати усі товари в безплатний кредит. Це буде гарна пропозиція для клієнтів. Іншим маркетплейсам важко таке повторити, і жоден банк не зможе конкурувати з банком, який надає кредити під нуль. Тобто в тебе є отримання прибутку в маркетплейсі, фінустанова це дотує, ти у виграші, периметр захищений. Тому всі мріють про подібну екосистему. Через те ми пробуємо різні ніші: ресторанну, е-соm... — Таксі, таблетки? Таксі це не наше, піца теж, навіть морозиво пломбір mоnо не наше. Але «Живчик» наш. — Михайло, ви якісь речі вирішуєте робити окремо. Наприклад, свою апку Wаlkаblе. Чому ви вирішили, що інтернет-магазин робити в межах mоnоbаnk — це окей, а апку, яка буде трекати пересування по місту — ні? Михайло Рогальський: Якщо щось можна робити окремо, ми робимо окремо. Простота важлива, не варто ускладнювати основний продукт. Ідея з маркетплейсом в тому, що буде синергія, трафік, банк уже знає всі дані клієнта, щоб зробити відправку «Новою поштою», тому буде оnе-сlісk сhесkоut. Щодо Wаlkаblе, то це хобі, яким я займаюся у вихідні з дуже невеличкою командою. Проєкт ніяк не міг потрапити всередину mоnоbаnk, це було б дуже дивно. Це фан, який я роблю для душі. — Мені здається, ви трошки лукавите. Тому що є ваші продукти, як-от «монобаза», яку можна було б вбудувати всередині mоnоbаnk і підвищити sсrееn tіmе в самому застосунку. Продакти були б в захваті. Але очевидно, що там фінансовий потенціал зовсім не такий, як у «маркета». М. Р.: Звісно, плюс ми не медіакомпанія, в нас sсrееn tіmе не є метрикою. Немає жодної людини, в якої є ціль підвищити sсrееn tіmе банку. Я навіть думаю, що це трохи суперечність, бо банк і фінанси мають бути простими. Банк нічого не виграє від того, що клієнт буде дивитися контент всередині мобільного застосунку. Коли ж мова про маркетплейс, там можна отримувати кращі умови кредитування, робити оnе-сlісk сhесkоut. У цьому є сенс для продукту. — Тобто поки немає популярних кредитних продуктів, які б оплачували вечерю в закладі, то навряд чи Ехріrеnzа буде інтегрована в mоnоbаnk? М. Р.: Ехріrеnzа може бути інтегрована в mоnоbаnk. І, до речі, там є інтегрована частина. Ви можете оплатити рахунок, потрусивши телефон, обравши заклад і вказавши номер столика. І я думаю, що Ехріrеnzа може з’явитися в застосунку mоnоbаnk. Для цього треба такий продукт, використання якого із застосунку буде краще, ніж окремо чи через веб. О. Г.: Ще важливо, що ми робили Ехріrеnzа не лише для клієнтів mоnоbаnk, а для всіх. Коли ми її поставимо в застосунок, то виходить, що люди, які в «Ощаді», з голоду помруть. Про зміни в командах розробників — Півтора року тому Михайло розказав в інтерв’ю, що компанія проходить складну трансформацію. Мовляв, була одна сильна команда розробників, яка почергово змінювала фокуси, перемикалася на щось нове, потім поверталася до минулих продуктів. Мета трансформації була зробити багато кросфункціональних команд. Пане Олеже, вдалося? О. Г.: Трансформація — це стан душі. Коли в нього входиш, цей фарш не можна розкрутити назад і закінчити. Коли ти вже переріс стартап і маєш запити на багато різних нових фіч, треба вдосконалювати зроблене і рухатись далі. Ти повинен зробити кросфункціональні команди. У нас вони з’явились. Чи перформлять вони так швидко, як ми очікували? Поки що це схоже на те, що дев’ять жінок не можуть народити дитину за місяць. Але все одно рух став швидший. Кумулятивно я задоволений. Але це ще не те, на що ми очікували. М. Р.: Я б ще додав, що в нас є незалежні команди, які роблять окремі проєкти, і вони майже не перетинаються. Це була ціль. За ці півтора року в нас чисельність зросла удвічі (зараз теж є відкриті вакансії). Це через те, що ми хотіли побудувати незалежні команди. Водночас і проєкти стали складнішими. Тому важко сказати, де ми зросли для створення нових проєктів, а де для того, щоб опікуватися старими. Постійно є зміни, які мають технічний або юридичний характер. Змінилась регуляція, вийшла нова постанова Нацбанку, і треба в 10 продуктах зробити зміну за два тижні. І звісно, що для цього потрібно багато ресурсу. О. Г.: І тут є ще важливе для мене відкриття: скільки б команд не було, швидкість залежить від підприємців, які щось пропонують. Наприклад, є окрема команда, яка займається депозитами або переказами. І для того, щоб швидкість цих команд була задовільною, підприємець повинен вигадувати, що там робити нового чи вигідного з погляду грошей. Для мене важливо, щоб у кожній команді були підприємці У нас, на жаль, головні підприємці — це ми з Михайлом, і нас на все не вистачає. Якщо у ваших компаніях ви бачите підприємця, будуйте бізнес навколо нього. Навколо айтівців бізнес робити можливо, але їм не буде чим займатися. Тобто повинна бути людина, яка надає пальне для цієї автівки. — Поділивши команди, ви помітили цікаві причинно-наслідкові зв’язки? Наприклад, що іОS-розробники завжди роблять більше багів абощо. О. Г.: Я помітив таке: коли розробникам немає чим займатися, вони займаються технічним боргом. М. Р.: Скільки команд не створюй, завжди буде брак розробників. Якщо набираєш розробників, команди хочуть поділитись, бо кажуть, що їх уже забагато. Щойно ти їх поділив, вони кажуть «тепер не вистачає людей». І це нескінченний процес, яким можна займатися, поки не закінчиться місце в офісі чи гроші. Про штучний інтелект і кости на нього — Кажуть, що будь-який проєкт стає трошки кращим, якщо в нього додати АІ. Ви давно говорили, що у вас серйозний дата-аналіз, ви аналізуєте багато факторів. Як у вас зі штучним інтелектом? М. Р.: Ми справді намагаємося використовувати штучний інтелект, але поки що в продукті немає нічого готового. Працюємо над фічами, які будуть використовувати ШІ. Ще в нас з’явилася група розробників, які з власної ініціативи розробляють внутрішню систему Е.N.О.Т. (пізніше в компанії уточнили, що назва походить від слів «електронний нейромережевий обчислювальний технологічний асистент». ШІ-асистента спитали «як тебе назвати», і він запропонував цей варіант — ред.). У нас є тимлід, який дуже красномовно спілкується в листуванні. «Єнота» натренували на його переписці. Тепер, коли робиш коміт, він словами тимліда розказує, що про тебе думає. І виявилося, що це такий хак, як стимулювати людей взаємодіяти з АІ. Бо всім прикольно, коли на них комп’ютер матюкається. За допомогою цього інструменту ми робимо самарі мітингів компанії, є окремі тулзи і для НR, і для юристів, і для бухгалтерів. Але постійно ведеться розробка. Створили свій застосунок для МасОS, інфраструктура розгорнута на нашому клауді, в неї є доступ до Соnfluеnсе і Jіrа, ти можеш спитати що завгодно з документації. О. Г.: Працюємо над тим, щоб використовувати ШІ у підтримці і для тестування коду. І ще для покращення наших моделей ухвалення кредитних рішень. Для банків дані — це нафта, і ми кредитне рішення ухвалюємо лише на підставі математичного аналізу. LLМ допомагають з цим. — Як власники бізнесу ви помічаєте у фінансовій звітності кости за штучний інтелект чи поки що ні? М. Р.: Ні, поки що не помічаємо. О. Г.: Узагалі ми звикли фокусуватися на доходах. Набагато краще за цим стежити. І так, кости зараз не є великою частиною наших витрат, тому ми не дуже звертаємо увагу. Ми практично ніколи не робимо бізнес-плани, це тицяти пальцем у небо. Не витрачаємо на це час. Наприклад, на маркетплейс не було бізнес-плану. Ми захотіли і стали його робити. Так мало хто працює. Базуємося на натхненні. Сильно віримо в те, що робота повинна приносити задоволення. — Слухайте, невже ви не подивилися, яка в цій ніші дохідність? М. Р.: Мова про те, що ми не робимо бізнес-план. Звісно, розуміємо, яка економіка в е-соmmеrсе і який це обсяг ринку. Ми дивимося: ось Аmаzоn, коштує $2,5 трлн. Ми хочемо 10% від цього. Для бізнес-плану підходить. О. Г.: Який, як ти вважаєш, ми робили бізнес-план, коли створювали mоnоbаnk? Як на його основі ухвалювати рішення? — Я думаю там була показана дохідність. І були цифри з «Привату», гіпотеза про те, що якщо робити трошки більш usеr frіеndly і fаnсy апку, то це буде не гірше, ніж у «Привату». О. Г.: Ну й це ж не бізнес-план, це хід думок. До речі, ми зробили бізнес-план для Тігіпка і перевищили те, що там написали, у п’ять разів. — Я думаю, що і той кост за розробку, який ви написали Тігіпку, ви перевищили в п’ять разів. М. Р.: Саме так. Але те, що ти описав, займає пів сторінки тексту. Розкажу історію про бізнес-план. Мені 22 чи 23 роки, у нас з партнерами є інтернет-піар-агентство. Я працював у «Газеті по-київськи», і ми підписали клієнта, який нам платив п’ять тисяч доларів на місяць. І вирішили, що це знак, звільняємося. Зробили «vеry drаft budgеt», так називалася наша екселька. Планували, що кожен місяць буде додаватись по одному клієнту по п’ять тисяч доларів, і так ми вийдемо на 60 тисяч доларів на місяць за рік. Це був серпень 2008 року. На ці п’ять тисяч ми й жили потім три роки. Про регуляторів і податки — Є ознака, яка вас сильно відрізняє від більшості ІТ-компаній, — це те, що ви залежите від регулятора. Мало яка сфера людської діяльності настільки зарегульована, як банківська. Як вам з цим жити? О. Г.: Специфічно. Ти не можеш працювати, як, умовно, Gеnеsіs: вигадав і зробив. Тому що ти пропонуєш це банку-партнеру, який насправді надає всі ці послуги. Банк здебільшого каже: «Мені треба порадитись з Нацбанком», тобто це час. — Я думав, ви скажете, що з усіма проблемами можна працювати. Пам’ятаю, я сидів у 2013 році і так сумно було, що в країні Янукович, паралельно викотили новину, як комусь підкинули наркотики. Я такий: «мєнтовський бєспрєдєл», почуваєшся маленькою беззахисною людиною. Мабуть, як і ви в той момент, коли... О. Г.: Коли нам підкинули наркотики? — Ні, коли вам нарахували додаткові податки (восени 2024 року в Україні ухвалили закон про підвищення податків, який збільшив податок на надприбуток банків з 25% до 50% — ред.) О. Г.: Нам взагалі образливо. Знаєте чому? Тому, що заробили багато інших. Ми ж то заробляли на роздрібному кредитуванні. Не на тому, що розміщували ОВДП, на яких сплачували великі відсотки. Тобто ми заробляли потом і кров’ю, а отримали так, як усі. І навіть у такому форматі це окей, не окей лише одне. Те, що це зроблено ретроспективно. Податки заднім числом не можна запроваджувати. — Можна. О. Г.: Кому можна? — На ринку була ситуація, коли банки отримали надприбутки, і це було спричинено діями регулятора, тому логічно було в тій ситуації змінити умови. І це поширена практика. І неправда, що у світі такого немає. О. Г.: Немає поширеної практики. Це поширена логіка, що треба у тих, в кого гроші є, забрати і поділити. Карл Маркс про неї писав. Гарна практика, коли ти можеш планувати свою діяльність. І банки пропонували: «Ви не робіть це, тому що ви ламаєте нам плани з капіталізації. Ми не можемо розраховувати свої бюджети на наступний рік. Давайте ми сплатимо податки наперед. Якщо вам не вистачає грошей, скажіть, скільки сплатити податків?». — Сплата податків наперед не ламає планування, так? О. Г.: Ще одна ознака марксистів те, що вони не хочуть нікого чути. — Пане Олеже, я знаю, що не існує ситуації, коли було б приємно зайвий раз віддавати власні гроші. М. Р.: Юро, мені здається, що є різниця. Податки на надприбутки банків існують в інших країнах. В жодній країні вони не вводились заднім числом. О. Г.: Я хочу проілюструвати, як це працює і які наслідки має. От з’явилось минулого тижня в жовтій пресі, що Гороховський і Тігіпко ухилились від податків на 700 мільйонів. А знаєш, як це з’явилося? Тому що в нас з «Універсал Банком» є договір, згідно з яким вони сплачують нам за ІТ-послуги. І в 2023 році це був нормальний договір, і вони по ньому платили. Потім у кінці року запровадили для «Універсалу» податок 50%, і все, що він на нас платив, зараз має вигляд, наче ми від чогось ухилились. У банку є свій облік, у нас свій. Банк формує резерви. Можливо, того року він сформував більше резервів, іншого разу він розформовує резерви, бо якість портфеля змінюється. Ми не є пов’язаними особами з «Універсал Банком», і я не відповідаю за їхній результат. Я бачу, що відбувається не лише з нами, а з усіма банками. І коли ти думаєш, що податки заднім числом — це ок, це велика проблема, тому що так можуть думати інші. Не буває нормальних податків заднім числом, деякі іноземці не розуміють, як це можливо. Це суперечить римському праву, до речі. — Я розумію, що це неприємно і в нормальних умовах так не має бути. Але держава в такій ситуації, що інколи ухвалюють непопулярні рішення. М. Р.: Добре, Юро, таке питання. Держава в складній ситуації. І за 2023-2024 рік ФОПам збільшують ставку податку з 5 до 25%. І треба заплатити за 2023-2024 рік, ну бо ФОПи нормально заробили, особливо айтівці. Як ти вважаєш, це нормально? Ну бо ж 5% дуже мало, особливо коли це просто дохід, не оборот. — Якщо у більшості з цих ФОПів дохід з’явився через те, що у них держава брала в борг під 20% річних, то нормально. М. Р.: А якщо в гривнях у них дохід зріс через те, що держава девальвувала гривню, і виходить, що в гривні в них стало дуже багато, то треба цю гривню забрати? Ти сперечаєшся з тим, чи нормально оподатковувати банки на 50%. Ми з цим не сперечаємося. Ми сперечаємося з тим, чи можна змінити правила після того, як щось сталося. — Я підводив до того, що у вашій сфері складно працювати, тому що багато факторів залежать від когось зовнішнього. Один з інструментів, як з цим можна працювати, — публічність. І мені здається, що ви якраз з регулятором працюєте через публічність. У вас популярні ресурси, особливо у пана Олега, і ви їх використовуєте в тому числі для цього. Це було свідомо чи ні, можливо, ще є інструменти? О. Г.: Я вважаю, що власникам бізнесу бажано бути у пабліку. Важче довіряти комусь, кого ти не знаєш, не розумієш. І тому це дуже добра стратегія бути відкритим для клієнтів. Чи допомагає це в спілкуванні з регулятором? Будь-який регулятор не любить, коли на нього тиснуть. Я, наприклад, змушений багато думати, перш ніж критикувати І краще не вирішувати питання через паблік, якщо ти можеш це зробити особисто. Багато хто вважає, що отримати 200 лайків у фейсбуці нормально, щоб з кимось зіпсувати стосунки. Це наша перекошена реальність. — Ви кажете, що самі до кінця не розумієте, чому вам не дозволили відкритись в Польщі і чому регулятор був проти. Ви це назвали на початку нашої розмови антиконкурентною мірою, щоб захистити свій ринок. Чи припускали ви, що це через ваш зв’язок з «Приватом»? Що це шлейф, який робить вас для європейського регулятора сумнівним стартапом? М. Р.: По-перше, і в мене, і в Олега була компанія в Британії, яка мала всі ліцензії. Ми проходили там глибоку перевірку ще 2018 чи 2019 року, і обидва були аррrоvеd FСА, регулятор спокійно до цього ставився. Ми можемо спекулювати про причини відмови в Польщі, тому що польський регулятор відмовився з нами зустрітись протягом півтора року, скільки б ми не намагалися це організувати. Тому все, що ми можемо сказати, це будуть тільки наші фантазії. О. Г.: До речі, у нас був ліцензований технологічний партнер. І коли нам зупинили старт, ми звернулися до суду в Польщі, до партнера, адже мали великі втрати. Партнер пішов на досудове врегулювання. Ми отримали велику компенсацію. Тобто партнер теж був здивований, бо те, що ми робили, взагалі поза межами регуляції. Ми ж ІТ, це bаnkіng аs а sеrvісе, ця історія добре врегульована в Європі. То чому нам не дали стартувати? Тобі було б зручно, якби це було через «Приват»? — Ні, я просто хотів запитати вашу думку. Я дуже планував з вами сперечатись про те, що «Есенціалізм» — добра книжка, але час закінчився, тож порадьте почитати щось хороше. О. Г.: Я раджу почитати «Усі брешуть, але інтернет знає твої думки» Сета Стівенса-Давідовіца. М. Р.: Вілл Ґідара — Unrеаsоnаblе Ноsріtаlіty: Тhе Rеmаrkаblе Роwеr оf Gіvіng Реорlе Моrе Тhаn Тhеy Ехресt.

За свою кар’єру він встиг попрацювати із багатьма в Україні і не тільки. 

Еспресо нагадає, чим запам’ятався Україні екскерівник Головного управління з питань судочинства адміністрації Віктора Януковича.Початок шляху в політиці та перші партійні крокиНародився у Луганську, де ж і навчався та починав юридичну практику до 1996 року. Рік потому Андрій Портнов перебрався в Київ, де по липень 2005 року, однак з невеликими перервами на приватну юридичну практику, осів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У структурі виконавчої влади він починав як головний спеціаліст відділу методології, стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів, а з часом дістався до керівних посад. Важливо зупинитись лише на двох роках його діяльності у цей період – з січня 2002 по травень 2003 він був директором юридичної фірми "Портнов і партнери", що спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів. Надалі, за даними з колонки на УП народної депутатки 8 скликання Тетяни Чорновол, фірма стане відома своєю юридичною діяльністю у площині "рейдерські захоплення". Згідно з наведеною депутаткою схемою, засновницею "Портнов і партнери" стала компанія "Промрезерв", яка також брала участь у створенні ТзОВ "Славутич-реєстратор". Остання фігурувала у цілому переліку рейдерських скандалів, зокрема з Нікопольським феросплавним заводом, з Укртелекомом та з Кременчуцьким НПЗ.Як вже повідомляли, у ДКЦПФР Портнов працював до 2005 року. Після цього, взявши ще рік на приватну адвокатську діяльність, у квітні 2006 року пройшов до Верховної Ради України 5 скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Хоч через рік Віктор Ющенко і розпустить той склад парламенту, однак вже на дострокових виборах Андрію Портнову знову вдасться потрапити до ВРУ під тим самим прапором. Цього ж скликання він увійде до комітету Ради з питань правосуддя, а за рік, у 2008 році, стане заступником голови фракції БЮТ та керівником її юридичного департаменту.Зміна господаря, робота в Адміністрації Януковича та ЄвромайданВже у цей період Портнов розпочне співпрацю з "Партією регіонів", однак спершу під чітким наглядом Юлії Тимошенко. Саме за її наказом, як він сам повідомив в інтерв'ю "Українській правді",  у серпні-вересні 2008 року він працюватиме над регіоналівськими законопроєктами, які послаблювали владу тодішнього президента Ющенка. Окрім того, юрист у тому ж році займався зривом дострокових виборів до парламенту, а у 2009 – супроводом сумнозвісних "газових угод" між прем’єрами Тимошенко і Путіним. Робота Портнова з БЮТом закінчиться з поразкою Юлії Тимошенко на парламентських виборах та захистом її інтересів у Вищому адміністративному суді. Того ж року, у 2010-му, його запросять до Адміністрації президента Януковича на посаду керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою. Юлія Тимошенко, фото: bа.оrg.uаЗрозуміло, що у БЮТі, який виплекав Портнова і дав йому квиток у Раду, це сприйняли як зраду. Ба більше, це назвали "звичайною, тривіальною, заздалегідь підготовленою зрадою".Вже 5 квітня 2011 року в ході адмінреформи Андрій Портнов потрапив під скорочення штату і був переведений на посаду радника президента – керівника головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента Віктора Януковича.Того ж року вже радник 4-го президента України візьметься за розробку, а відповідно й очолить робочу групу, нового Кримінально процесуального кодексу України. Як пише "Радіо Свобода", в експертів та правозахисників було багато зауважень та застережень щодо нового Кодексу. "З одного боку — це був крок уперед у порівнянні зі старим "радянським" кримінально-процесуальним законодавством, але з іншого боку, новий Кодекс заклав низку проблем, які породжують перепони для руху України до правового законодавства", – йдеться у матеріалі. Далі були події Євромайдану. Саме Андрія Портнова називають ініціатором та основним розробником пакета "диктаторських законів 16 січня", які були спрямовані на обмеження конституційних прав громадян України й були направлені проти Євромайдану. Хоча необхідно додати, що сам юрист свою участь у підготовці цих "законів" відкидав. Революція Гідності, 20 лютого, фото: Андріана СтахівЗа тиждень після фіктивного голосування за "диктаторський пакет" Янукович призначить Портнова першим заступником голови своєї Адміністрації. Однак рівно за місяць, 24 лютого 2014 року, стане відомо, що він покинув Україну. За кілька днів Генеральна прокуратура оголосить у розшук та постановить затримати усіх причетних до розстрілу активістів на Майдані, серед яких і Андрій Портнов. Втеча, повернення і повторна втечаЕміграція привела колишнього радника Януковича та його дружину спершу у Москву, а потім у Відень. Перебуваючи в Австрії, Портнов займався проросійським пропагандистським каналом "NеwsОnе", 100% акцій якого отримав від батька Євгена Мураєва, Володимира.Цікавим є епізод, коли втікачу вдалось перемогти Раду ЄС у суді Європейського Союзу. У 2014 році ЄС та Канада наклали санкції на Портнова. Однак вже за рік його ім’я з санкційного списку прибрали, а у жовтні 2015-го юристу вдалось виграти справу "Портнов проти Ради ЄС", за підсумками якої обмеження визнали незаконними. Вже у 2019 році, перед другим туром президентських виборів, Портнов повернувся в Україну. Паралельно з цим він розпочав активну кампанію проти 5 президента Петра Порошенка. У травні того ж року ДБР розпочне розслідування проти нього за заявою колишнього радника Януковича. У цей час також розпочнеться період, у який діяльність Портнова пов’язуватимуть з 6-м президентом Володимиром Зеленським. У липні 2019 року юрист написав у Фейсбуці, що розробив законопроєкт, який забороняє працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період між перемогою Майдану й інавгурацією Зеленського. А вже 11 липня таку ж ініціативу продублював і 6-й президент, заявивши, що "його команда" розробила законопроєкт про "посилення люстрації". Як пишуть журналісти видання "Тексти", цей закон – не про звільнення чи покарання людей, у чомусь винних, а про заборону працювати у владі всім людям, єдина провина яких полягає в тому, що вони обіймали керівні посади в Україні в період з 23 лютого 2014 до 19 травня 2019 року.У січні 2020 року суддя Світлана Волкова Печерського райсуду Києва ухвалила рішення, за яким Портнов нібито безперервно проживав в Україні останні 5 років. І це попри очевидні факти його втечі з країни у 2014-му. Як пишуть в УП, рішення суду пов'язане з тим, що 14 квітня 2014 року Портнов дістав посаду директора департаменту з надання правової допомоги за кордоном в адвокатському об'єднанні "Корпоративні технології". Йому оформили службове відрядження за межі України строком на 60 днів і неодноразово продовжували його протягом п'яти років. Таким чином втікач отримав легальну можливість втретє отримати мандат народного депутата.З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Портнов знову втік за кордон, що вдалось підтвердити журналістам проєкту "Схеми" "Радіо Свободи". "Сірий кардинал" судової влади УкраїниЯк упродовж перебування на різних посадах в Україні, так і в еміграції, Портнову вдавалось перемагати у різноманітних судових справах.Йдеться про такі відомі справи як причетність до анексії Криму Росією і подальша державна зрада, причетність до участі в розкраданні землі та об'єктів нерухомості у Межигір'ї, провадження щодо незаконного збагачення на 26 млн гривень, позов "про захист честі й гідності" та стягнення з бюджету 7 млн на свою користь.Також Портнов відзначився війною проти журналістів. Зокрема в листопаді 2019 року нацполіція зареєструвала кримінальне провадження проти Портнова, інкримінувавши йому тиск на редакцію програми "Схеми: корупція в деталях". Спершу він оприлюднив дані члена знімальної команди, а згодом і погрожував розкрити дані та деталі приватного життя усієї редакції. Усе це відбувалось через розслідування проєкту щодо причетності Портнова до уряду Зеленського.Спершу правоохоронці відкрили кримінальне провадження за "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів" і "погрозу або насильство щодо журналіста". Однак вже за день поліція почала нове розслідування – за позовом ексрадника Януковича про перешкоджання його журналістській діяльності. Аби стати "журналістом", Портнов отримав довідку з проросійського телеканалу "112" про те, що він став спеціальним кореспондентом телекомпанії та має письмове редакційне завдання. Пропагандистське медіа натомість відмовилось це коментувати, посилаючись на конфіденційність співпраці.

За підтримку Батьківщини вона набралася гейту навіть у деяких французів, тому що не боїться сваритися з невігласами і відстоювати Україну всюди, де це потрібно. Серед російської та суржику в 11 років вона зробила свій вибір і перейшла на українську. Є голосом жінок, які не бояться називати речі своїми іменами і цей голос звучить у її книгах і піснях. З нами Ірена Карпа, письменниця, співачка, громадська діячка, культурна дипломатка.Я розповім коротеньку історію, відступ для наших глядачів. Дуже часто мені мої знайомі питалися, чи Ірена Карпа - то не моя сестра. Я не знаю, чого вони запитували. Я казала, що я маю сестру на прізвище Карпа, чотириюрідну. Звати її Наталка і вона теж співачка, але не Ірена.У цьому певно плані ми всі між собою якось юрідні брати й сестри, тому що дійсно в мене є коріння зі Львівщини, село Передільниця і там частина зараз яка прикордонна польська, дуже цілком можливо, що ми родичі. Треба дослідити. Прізвище не настільки поширене, тому ми дійсно можемо бути однією великою родиною. Десь оцей ген вистрілює і тебе все-таки ідентифікують з іншими Карпами, хоча в тебе прізвище інше.Тепер про серйозне. Дев'ять років у Франції, тобто фактично збіглося з тим, як росіяни напали на Україну. Я в кінці 2015-го переїхала, я ще тут активно брала участь у революції. А коли почалося все найцікавіше, взяла і поїхала. Я поїхала якраз у рамках програми перезавантаження державної влади оцього постсовка, і я поїхала культурною дипломаткою, щоб якось вдихати нове життя в те, що відбувається у представництві культурному України за кордоном  Щось мені вдалося, а десь мої всі благі наміри розбивалися об систему, яка така і залишилася радянська, що навіть мої колеги в посольстві, дипломати казали: "Це не перекладається для французів - оці старі нормативні якісь акти, які ще з Радянського Союзу є". І це був дуже цікавий досвід, насправді.Я не хочу його повторювати, я людина не з системи, я все-таки авторка, я мисткиня, мені дуже подобається працювати з людьми, викладати, але точно не бути культурною менеджеркою і не працювати в системі, тому що, кожна людина сама по собі, ви це, мабуть, теж часто бачите десь в державних органах, вона дуже нормальна, класна, в неї теж є діти, якісь свої там бажання, мрії, кохані люди, там собака, кіт.Але все разом у системі - це стає чимось таким дуже нелюдяним, бездушним. Починається Кафка. І це смерть просто для творчої людини, дуже важко в такому перебувати. Ясно, що є якісь приклади там Пабло Неруда, який був послом. Це не мій випадок, але мені цей досвід все одно знадобився. Коли я переїхала 2015 року, то якось ву мене зрушилася з місця мертва точка ву творчості. Я дуже довго не могла нічого написати.Десь вісім років в мене не виходило великої форми, але в мене були маленькі діти, тобто нічого дивного в цьому нема. А тут якось нове місто, все це закрутилося. Я взяла чотири емігрантські історії - щось вигадане, щось справжнє і зробила книжку "Добрі новини з Аральського моря". І тут мені на днях подруга каже: "Слухай, Карпа, ти написала про міграцію, коли це не було мейнстрімом. Зараз ця книжка дуже корисна, так, щоб зрозуміти, як там ці жінки вигрібають". Це було ще до того, як масово почали їхати. У 2019 році вийшла книжка, але ось такий вийшов досвід. Напророчила? Ні, я не напророчила, я просто показала, як люди з різним рівнем освіти, різного віку, різного соціального статусу, як вони виживають. Наприклад, одна з них краде чайові, які лишають офіціантам, а інша може вибрати в якомусь хорошому бутіку красивий одяг. Це, власне те, що відбувається і зараз, тому що різні жінки в основному виїжджають. Мені здається, що їм буде цікаво почитати, порівняти свої історії, то ця книжка зараз якось отримала нове життя.А ці жінки, які зараз виїжджають через повномасштабне вторгнення до Франції - французи якими бачать Україну через цих жінок?Мені здається, що зараз дуже класна ця нова хвиля міграції, тому що це люди, які їдуть не через те, що вони від бідності тікають, а з питань безпеки, безпеки дітей, перш за все. От, наприклад, всі, кого я знаю, всі повиїжджали з дітьми. Дуже мало хто соло виїхав. Сьогодні я їхала в поїзді з жінкою, яка виїхала до Ірландії з двома дітьми, але чоловік був тут і вона повернулася. Каже, що якби не чоловік, вона би так само залишилась заради освіти дітей там. Це в будь-якому випадку дуже цікавий досвід. У мене ця книжка, яка зараз, я дописала вже її, ми її готуємо і дуже сподіваюся, я ж буду у Львові на ВеstsеllеrFеst. Дуже сподіваюсь, що вона вийде до того часу. Якщо навіть не вийде, то буде якесь передзамовлення, і я почитаю щось із неї. Там одна з історій - це історія жінки, яка виїхала через війну зі своєю донькою. Вона списана з реальності, тому що в нас вісім місяців жила от така частина сім'ї - молода жінка зі своєю донькою-підлітком, яка ні слова не говорила по-французьки напочатку, яка вчила у школі німецьку, вона сама інженерка. І для мене це був такий якийсь приклад сили, волі і незламності, що вона там вдень працювала, підпрацьовувала, ходила на курси французької, вночі вчила самостійно ту французьку мову. За вісім місяців вона її вивчила настільки, що її взяли на роботу інженеркою. Французьку мову настільки. Тому що зразу наш оцей диплом інженерний "вау", тому що в них це дуже довго і дорого вчитись на інженера. У мене чоловік - інженер. Я знаю там, чого це коштує.От наші оці КПІшні, оці всі дипломи - це дуже високо котується, тому що це така вузька спеціалізація. Її взяли і вона була єдиною жінкою в цій компанії. Для мене це теж - дуже про емпаверинг. Наприклад, конкретно на цій історії, я показую, що вона залишилася там не тому, що вона собі хотіла кращого життя. Ні, вона насправді працює там важче і більше, але, наприклад, у неї стосунки, які залишилися тут, вони вже себе віджили дуже давно, і інколи на відстані у тебе оптика міняється і ти бачиш, як хто чим жив там, хто що вкладав у цю родину. І зараз так, її чоловік одружився з новою. Оце вже прототип, так? Я вже про це не розповідаю в книжці, але він там навіть якось виправився.Буде частина людей, яка повертається, - ті, в яких там добрі стосунки, якась там робота, соціальне коло, щось таке, що їм важливе. І будуть ті, хто залишаються. Це така історія, ми не можемо на це вплинути тим, що ми будемо хейтити, шеймити там людей. Так є. Так було в кожну війну, в кожну революцію. Люди тікають. Наприклад, після Другої світової - ті, хто були остарбайтерами у Німеччині, вони виїжджали в Америку, тому що повернутись у Радянський Союз значило б табори. Тут так само - люди, які з Маріуполя. Вони повтрачали все і не завжди можуть знайти роботу в Україні. Є, звичайно, категорія людей, які поїхала, щоб нічого не робити, стояти десь на соціалці. І це соромно, так? І от повертаючись до питання, як нас сприймають французи.Все-таки в нас хороший стереотип зараз новий з'явився - що це люди з освітою. Як казав там один з їхніх політиків, дуже неполіткоректне було зауваження: "Хай їдуть українці, вони всі освічені, нам це дуже знадобиться там для економіки". Типу "ура, клас, у нас буде біла освічена робоча сила, якій можна платити буде менше". Звучало це приблизно так.Але немає оцього, що "українки - повії", як це було часто про жінок не з України, а зі Східної Європи. Тому що вони там анатомічно гарні, високі. І це от зникло, тому що всі побачили інший бік оцих українок, жінок з дітьми, які там адаптуються, які опановують мову, які йдуть на роботу. В принципі, залишаться тільки такі, тому що ніхто з тих нових, хто  переїхав, вони не хочуть йти на якусь низьку роботу, наприклад, там прибиранням займатися. Цим займається попередня хвиля міграції. А це дуже нові люди, вони працюють часто на віддаленці. Так само на Україну працюють, працюють у міжнародних компаніях. Я ніколи ще не була в поїзді, який би був порожній, де повертаються люди з закордону в Україну. Весь час от є отакий рух, багато хто живе між двома країнами зараз. Це дуже цікавий досвід для цих людей. Я думаю, багато хто повернеться і принесе щось. Якщо не повернеться - це їхній вибір, ми не можемо вказувати іншій людині, що тобі робити. Комусь як мені необхідно їздити туди-сюди. Я перестала рахувати, я так прикидаю десь, мабуть, це мій 24-й чи 25-й раз поїздки до України з початку повномасштабного вторгнення. Я до війни так часто не їздила. Але я не можу жити без України. Це мій дім, тут моє місце сили. Мені тут добре, мені тут смачно. Тут люди, з якими можна сидіти на балконі, пити ігристе, дивитись на каштан, там починається тривога, щось робити з цього приводу. Я не могла б жити без України. Тут мої люди, тут мої читачі, тут мої слухачі, а там моя сім'я. Виходить, що я просто от маневрую, це, звичайно, не подобається або одним, або іншим. Але це зараз так як є.  Але француженки не ревнують до українок?До речі, історії, які я чула, це від двоюрідної сестри мого чоловіка, вона там не про ревнощі - там просто було, що яка гидотна її українська колега. Вона давно переїхала, каже, вона ні разу в Україну не з'їздила. Вона взагалі не переймається тим, що відбувається. Тобто от їх таке ображає. Знову ж таки, це моя бульбашка, так? Я не знаю якихось таких історій. Я знаю точно, що нам, у принципі, легше подружитись з чоловіками, ніж з жінками. Це автоматично так все це відбувається, але достатньо також й інших експаток, інших іноземок, з якими можна дружити і які будуть скаржитися на те саме неприйняття французами, що й ми. У мене є подружка, яка американка, вона з Нью-Йорка, чорношкіра і абсолютно те саме таке ставлення. Їй просто скучно. От буває, що тобі нудно, що тобі нема про що поговорити з цими людьми.І я просто вже теж бачу, що я опиняюсь, коли в компанії французькій, в мене відкривається рот і я починаю про війну. Я вже бачу, що вони вже холодні.  Ну хтось питає: "А що там у вас?". І я даю розгорнуту відповідь. Я повністю розкладаю їм всю політінформацію яку треба. Напевно, ж з такими людьми непросто дружити. "А що там у вас?" Чи якісь конкретні запитання про війну? От що зараз говорять на четвертий рік? Про Трампа, наприклад, дуже всіх гальванізувало оце, коли був цей скандал в Овальному кабінеті, всі дуже прийняли нашу сторону, не було такого, що вони стали б за за спиною "буллі", бо це ж теж людський інстинкт. Тобто є частина людей, яка виправдовує агресора, щоби типу самому не здаватися слабеньким і вразливим. А говорять багато, зараз є Україна в новинах. Відколи Трамп прийшов до влади -  постійно, стабільно ми є. Була я у Сенаті не так давно, показували фільм - документалка про знищені культурні пам'ятки в Україні. Дуже класно, просто шикарний. Перший, мабуть, за весь час, що я побачила. Настільки докладно - від пам'яток архітектури - там повністю і Харків, і сучасні митці, і все, що відбувається.Хочеться таких продуктів побільше, тому що фокусують режисери, автори на речах, які в нас є спільні, наприклад, архітектурні. Вони не знімають умовно Салтівку чи оці наші спальні райони, в яких там ми виросли. Я там, в тому числі в Черкасах - у 80-х роках це будувалося. А знімають дуже цінне і що викликає емпатію. Так само як, коли знімають там дітей, теж такі вони будуть якісь гарні. Навіть бабусь вибирають не таких, що жалість викликають, а красивих. Отам була головна реставраторка одна заповідника і вона була така красива. Дуже старша жінка весь час жартує так: "Ти коли цю реставрацію докінчиш? Коли я вже умру?" Настільки красива, коли ми дивимося, кажемо - європейська жінка. І вони от фокусуються на таких українцях, які дуже-дуже європейські, тобто нема такого совка махрового.І це дуже класно. Коли є оцей фокус, який акцентує на нашій подібності. Власне, ми і є європейцями, просто залежно куди ти дивишся. Це про українську культуру французи дізнаються, але французи, ми знаємо, чи це стереотип, чи це правда про те, що вони залюблені в російську культуру - "русский балет, великая русская культура, театр" і так далі. Воно далі все залишається? Залишається. На жаль, залишається і це так просто не викоренити. Це теж якийсь стокгольмський синдром, коли ти щось довго любиш, а потім там: "Ні, вони ж не всі такі, в них же така культура". І от знов там в опері вони будуть ставити Євгенія Онєгіна і наші українчики туди йдуть і кажуть: "Ні, ну а що, це класика, це ж вже так". Якби з усієї класики, якщо вибирати Євгенія Онєгіна, то про що ми говоримо. Я слухала якусь програму спеціально. Це було Радіо Культура, здається, чи Радіо Музика - французьке. Я їхала просто собі по полях і думаю, послухаю зараз класичну музику. І просто один російський композитор за іншим. Я виключила, включаю через час далі, типу, і далі, і далі. Потім якась російська піаністка і до неї знову ця журналістка: "І тут ми бачимо, значить, оці ж барви російського села".І вже ця піаністка, яка руська, яка виросла в Франції, я так розумію, вже не витримала і каже: "Та українського це села, там з Чайковським. Він це написав в Україні. Після того, як там літо провів". Я ж така думаю: "Господи". Такого дуже багато на кожному кроці. Далі буде в них Толстоєвський, і далі буде стояти книжка там наприклад, Амеліної, перекладена, але поряд буде стояти Навальний, знаєш.І от вони постійно в пошуках цих хороших рускіх. Їм здається, що вони дивляться наперед у примирення і типу: "А чого вони не хочуть примиритись? Тому що є ж от ето от все, так?" Нікуди не поділася ця кількість російських перекладачів величезна і оця маленька кількість українських перекладачів. Попит, я не знаю зараз, кого з сучасних вони перекладають. Я просто не слідкую, бо немає часу, але вся оця класика, все, що вони далі кажуть. Це як битися з вітряками трохи, так, наприклад, казати, що російський авангард. Вони Малевича нашого беруть і зараховують там до російського авангарду, чи Кандинського. Оцю всю Вітебську школу, де там євреї, які в Білорусі взагалі були. Але це все російський авангард.Тому що вони не знають, що Малевич, він сам казав про те, що я є українець. Вони можуть з цим розбиратись, наприклад, де створена там певна картина чи там якісь його віхи, але це якби існують вже такі терміни: "російський авангард". Коли продвинутий куратор, він буде писати, що це Україна, але буде частіше писатися Російська імперія. Я їм це пояснюю - вони теж такі, вони колони, вони не були ніколи колонією, так? У мене в чоловіка у родині там у дядька ми були в гостях, я фоткалася навіть там в одязі українського бренду, і в них така колекція Оld Моnеy - все дуже класно. Дівчата шиють, я прям обожнюю підтримувати жіночі бізнеси, я вся така Маdе іn Ukrаіnе кажу. І я фоткаюся, а там такий чувак у цьому ХVІІ століття на портреті в перуці і з астролябією. Куди ж він міг плавати? Невже ж за рабами, так?Я до чого? Це як колонам пожаліти тих, хто був у колонії. Тільки тепер, дуже недавно ми з чоловіком дивились в кіно, він ридав просто, бо їм у школі про це не розказували. Дві серії документалки дуже крутої, відновлені відео, пофарбовані про французькі колонії, як там насправді жилося. Про те, що Де Голль насправді бився силами колонії, бо французи ж здалися Гітлеру - "у нас лапки, тільки не бомбіть Париж". Тобто вони співпрацювали і був Рух опору. Але і потім оці всі люди, які підтримували Де Голля, їх обманули, і їх не забрали у Францію, там частина взагалі були стрілки, їх просто розстріляли, щоб їм не платити. І от ці люди, нащадки їхні, вони нас розуміють.У мене була касирка, каже: "Я нащадок оцієї етнічної групи, яку підвів Де Голль у свій час, яку підвели французи". І вона була дуже класна. Каже: "Приходила тут одна, ця, оця". Я кажу - "росіянка?" "Так, так, каже, я її не обслужила". Або зустрічає мене, на весь магазин кричить: "Ну що, він вже здох там чи ні? Я чекаю, щоб він здох". Ми розуміємо з нею, про кого йдеться. І вона каже: "Я тебе розумію". Оце дуже цікаво, що оце от у нас працює. Але це чомусь, наприклад, не працює на порозуміння з африканцями. Дуже цікаво, як воно. Я про цей фільм, що чоловік мій плакав, бо у школі їм цього не показували. Тобто їм частково насадили провину.Тому що дуже полегшені умови. Наприклад, вихідцям з Північної Африки, щоб приїхати там і отримати натуралізацію, думаю, значно легше, ніж нам, Ніж українцям з усіма нашими освітами, з доходом легальним і з усім. Але все одно для них це приховують і це так само якесь є певно підсвідоме розуміння між одними колонами й іншими. Росія - це колоніст, так, наприклад, Франція - це колоніст. А Сполучені Штати, які повідбирали землю у корінних американців - це також колони, Іспанія та сама. Але ось ця француженка, яка є нащадкою тих, хто був колонізований, вона каже: "Я не обслужила росіянку". А ти згадувала про українців, які йдуть на Євгенія Онєгіна у Франції. І що нам з ними робити? Чому цим у цих людей нічого не вмикається? Я не знаю чому. Я коли зробила зауваження їй, вона: "А що, я така проукраїнська, я всюди щось там за Україну". Але камон, ну ти транслюєш, як ти сидиш у красивій шубі з моноклем на Євгенії Онєгіні. Хоч не кажи вже тоді, де ти сидиш, якщо ти його так любиш. Хай це буде твій guіlty рlеаsurе, я не знаю. Агресивно ми це не витримаємо, тому що коли ти агресивно щось насаджуєш, це викликає злобу і бажання протистояти. Сьогодні я сідаю в поїзд, так цікаво і чую, що іде ця жінка, яка поряд зі мною, каже своєму чоловіку: "Да вот моё седьмое место". Думаю, от скотина, зараз щось мені скажеш російською, я тобі скажу: "Я перепрошую, я вас не розумію". Я втомлена, зла, типу, в мене ж вчора концерт був, я в 04:30 прокинулася. Вона так раз, коли щось мені принесли мені їсти, і вона мені "Смачного". Вона ідентифікувала хто я, і почала зі мною говорити дуже гарною українською. Вона сама там з Одеси, волонтерка, але от з чоловіком вдома вони говорять російською. От вона мені розказала, що десь у Франківську десь там був виступ її колег, щось техніки між собою говорили російською і їх за це франківчани зачморили, підсунули якийсь несправний рояль і все. І люди поїхали дуже озлоблені додому.Це їх не змусить говорити українською, на жаль. Я дуже розумію обурення, мене страшенно вкурвлює, коли українці говорять російською. Я не з такої сім'ї, я з багатої, так? Я з тієї сім'ї, де сильна антирадянська історія, так? Я говорила на двох мовах до десь, може, 11-12 років. Чому? Тому що дід і бабця в Черкасах. І там ця сама шизофренічна ситуація, що дома всі говорять українською, виходять на вулицю і починають штокати. Бо тому що ми ж городськіє, а щоб ніхто не подумав, бо ще якийсь Юрік з Сахаліна може приїхати. Написала я про Юріка пост, що надіюсь, що він уже з Сахаліна приїхав в Україну в чорному пакеті, точніше, вернувся. Fасеbооk удалив. Чому? Інтересно. І оце гівно, воно починає сміятися з твоєї української мови. А ти підліток, а ти дитина. І тобі хочеться конформуватись, тобі хочеться бути як всі. І ти говориш російською. Але потім мене тато викликав на серйозну розмову, сказав, що хай вони переходять, не прогинайся. Я дуже вільнолюбна людина. І для мене прогнутись - я сама собі стаю противна. Тут така ще хитрість має бути, не йти на відвертий конфлікт, але просто бути собою. Лишатися, розуміти, чого ти говориш українською. Наприклад, я знаю весь свій бекграунд.Я розумію, що таке голодомор. Я розумію, що таке репресії. Я розумію, що таке заборона української мови. Я розумію, якої сили вартувало нашим предкам того, щоб ми з вами просто сиділи зараз говорили тут. І тут в тебе є вибір: або ти граєш в дудку і визнаєш, що ти раб, що ти настільки тупий, що ти не можеш в Україні вивчити українську мову і нею говорити. Якась у тебе є психологічна перепона. Окей, ти розумний, ти говориш українською, але вдома ти переходиш на російську. Чому? Тобто в тобі живе якась оця частина малороса,  за що ти її так оберігаєш? Та що це за травма? А тут якби треба вже сходити до психотерапевта, напевно із цим розібратися. Але, дорогі україномовні слухачі та читачі, не чморіть, будь ласка, тих, хто говорить російською мовою. Їх можна лагідно тролити, але якщо ви йдете на відвертий булінг, це викличе в них тільки більшу впевненість у тому, що вони повинні говорити російською, а тому це з них зробить ще більших ждунів, ніж вони можуть бути зараз.Твій перехід такий впевнений не тільки вдома, але й поза хатою. Українська - не тільки домашня мова, це було в 90-ті, а зараз - повномасштабне вторгнення. І що з нинішніми підлітками, які продовжують слухати російську музику, дивитися якісь російські фільми, жахливі, вони жахливі просто? Так, це теж протест підлітковий. Мене недавно вчителька української мови одного з київських ліцеїв попросила записати звернення до україномовних дітей. І це дуже добре, що до україномовних, тому що говорити підліткам, які назло оцим нам всім нудним, типу старим, ровесникам їхніх батьків, будуть говорити російською? Я не зовсім знаю. Я зі своїми, в мене теж підлітки, я намагаюсь увійти в якесь розуміння, але в мене діти ненавидять все, що російське. Не дай Бог, я скажу "да", чи скажу "спасибо". Інколи "мама?" "що таке, що таке?" "мама - спасибо, спасибо". У них іде оцей правильний протест. Якогось суржика немає. Навіть цікаво, що зараз слухають якийсь ТіkТоk, але це все одно україномовний буде ТіkТоk. Мої діти не розуміють російської, тому що я ще в садку налякала всіх вихователів на Печерську, де вони були. Я просто їм сказала: "Ви знаєте, мої діти розмовляють українською, англійською. Якщо ви звертаєтесь, якщо не можете з ними українською, будь ласка, говоріть з ними англійською". І до них вибірково говорили українською. Не знаю, чи це зіграла роль, що я публічна людина. Але я думаю, що кожна мама може таке вимагати. Зараз інша біда, дійсно, що вчителі і вони вже дуже класні. Вони будуть давати суперпрограми. Я читала пост чийсь на Фейсбуку, якийсь Київський ліцей, такі захмарні ціни, типу 400 000 грн за рік.Ти таке у Франції платиш, коли там вже у супер крутий університет дитина вступає. Вчителі класні, а на перервах між собою діти всі російською говорять. І син цієї жінки, яка писала, був єдиний україномовний і вона прям у розпачі. "Що мені робити? Він рано чи пізно, підліток, він буде конформістом, він буде говорити російською. І їй, не знаю, ніхто їй не міг дати нормальну пораду" Тому що винні не вчителі і, ну, от як зробити так. Значить ці діти вдома говорять російською, вони приносять мову. Що робити тим дітям, чиї батьки, як твій тато, не викличуть дітей на розмову і скажуть: "Ти знаєш, це погано. Розмовляй українською"Протестувати проти цього, зрозуміти, що російська - це мова рабства. Піти проти батьків - це абсолютно нормальна тема в цьому віці. Я не здивуюсь, якщо навпаки буде, що в них вдома українська, а вони батькам на зло говорять російською. От це може бути. Тому що, знаєш, коли там біжать: "Куди дивляться батьки?. Можуть бути дуже нормальні батьки. Дитина просто може вибрати бути отаким одороблом, розумієш, яке пішло і слухає гімн Радянського Союзу. Тому отак от є. Це підлітковий протест, це підлітковий бунт. З ним треба працювати осмисллено, знову ж таки, прямою агресією чи прямою якоюсь забороною. Ти ж його не прив'яжеш вдома, не вживиш йому чіп, щоб він там Хвильового цитував безкінечно.Вони будуть схильні до масової культури, в кращому випадку вони будуть якимись там готами і слухати Rаmmstеіn, як там мої діти і кажуть: "Мама, ти знаєш цю музику?" Я така: "Цю музику, я маленька ще була, як була ця музика". Тобто є оцей протест - емо, готи, оця субкультура, а очевидно в Україні часу війни щось, що типу під табу - оця російська музика, стріми, оці репери, оці гімняні фільми, про які ти кажеш. Це для них вираження протесту. Знову ж таки, я не дитячий психолог, я взагалі дуже далека від того, щоб бути мамкою, яка роздає поради. З дітьми треба говорити, зрозуміти, чому вони саме це роблять. Це вплив оточення. Це буде не вплив школи, це буде, швидше за все, не вплив батьків навіть. Це буде вплив оточення. Чогось вони вибрали конфліктувати, чогось це певним чином їхній протест проти того, що відбувається. Ясно, що вони ніхто з них не хоче на війну. Тому що, є ті, хто хочуть на війну і ми бачимо 16-річних імена під прапорцями на Майдані Незалежності. Є і такі діти, є діти, які волонтерять, які збирають якимись штуками на армію, є прекрасні діти, так, які просто оця надія, оцей цвіт, який робить по-справжньому. А є ті, хто наступають на ці граблі, їм треба просто пояснювати: "Ось, дивись, ракета вбила твого однолітка, коли ти слухаєш російську музику, ти сплачуєш російському виконавцю. Російський виконавець сплачує податок і за ці податки Росія може купити ще одну ракету, яка прилетить і вже вб'є твого друга. Розумієш?" От отак на пальцях їм пояснювати.А взагалі про те пояснити, що якщо ти такий крутий і протестний, то протестуй проти рабства, протестуй проти совка, проти того, що ти не хочеш бути другорядним, упослідженим малоросом. Протестуй проти цього, просто будь нормальним собою, говори англійською, якщо так хочеш протестувати. Це ж напряжніше, ніж оце белькати по-російськи. До речі, про волонтерство. В тебе є таке волонтерство, яке називається інформаційним волонтерством. Я часто волонтерю для якихось польських медіа, але я волонтерю звідси і є набір блогера, так, який в мене виконує роль оператора, штатива і так далі. Я вмикаю телефон і пояснюю, що в нас тут відбувається, пояснюю Україну для поляків. А ти пояснюєш Україну для французів. Бувало так, що ти приходиш на етер, а там вже стільки набігло хороших русскіх і вони розповідають французам про Україну?  Вони весь час хочуть дуже розказувати про Україну. Вони такі главні експерти з усіх експертів, що вони знають все про Україну. Ні, є нормальні люди, це ті, які не приходять на ефіри, щоби дати українцям прозвучати.  Але так що що робити нам? От я говорила з Юрієм Андруховичем. Він каже, що не треба відмовлятися виступати, тому що з росіянами виходить так, що ми тоді не звучимо. Я дуже розумію цю позицію, але як членкиня ПЕН-клубу, я підписала оце наше рішення не брати участі в дискусіях, де є росіяни. Інша справа, що ти не завжди знаєш про це. Тебе запрошують на ефір і раз - і там вже сидять росіяни. Тебе просто не попередили про це.Тоді у мене вмикається мій внутрішній пітбуль і їм стає так страшно, що вони починають обсирати Рашу у вісім разів більше, ніж я. Були якісь такі, що оце як клинили "Навальний, Навальний, Навальний", які намагаються щось з тобою поговорити, ще й по-російськи з тобою поговорити. Я ввічливо відповідаю щось французькою їм і йду.У мене є одна знайома, яка арт-кураторка, вона вже 20 років має французьке громадянство. і ми співпрацювали ще з нею. Вона етнічна росіянка. Коли почалась війна, я от просто спитала, кажу: "Ти знаєш краще свій народ. Що робити, щоб типу якось покращилось?" Вона каже: "Нічого, атомну бомбу скинути, - каже. - Все, більше, каже, їм нічого не допоможе". І навіть це мене не спонукало ходити на якісь її події. Як відрубало. Після вторгнення я не можу себе змусити піти, чути російську мову десь там. Потім якось мій чоловік запросив її чоловіка там до нас на річницю весілля. Він прийшов з нею, вона прийшла з величезним оберемком соняшників. Я не знала, що вона буде.. Я її викликала, кажу: "Тільки французькою тут говорити". Кажу: "Прийдуть мої подружки, щоб ти навіть не палилася взагалі". І вона дотрималась цього, тобто вона не переходила на російську, вона дійсно говорила з моїми подружками французькою.  Вона окей ідейно, але все одно, я не можу. Вона мене весь час запрошує на свої події, я не ходжу туди, тобто я не можу. Що таке мені сталося, що просто від відвело від всіх.Мені тільки в кошмарних снах зараз сниться, що я ходжу по Москві, по Арбату і говорю російською мовою. В мене реально такі кошмари. Оце видно страх окупації, страх того, що нас підімнуть.Я аж зараз говорю, в мене мурашки по шкірі. Просто стільки наших предків поплатилося свободою, життям, здоров'ям за те, щоб ми жили отак, як ми зараз живемо оці 30 років незалежності, це ж золотий час. Такого, в принципі, не було ніколи. Ми такі щасливі з усіма нашими революціями, з усім. Що ми тримаємося, що ми відвойовуємо. Просто українці - ми круті, що можу сказати. І це дуже треба втримати в собі. Тому що скотитися в стан раба, якому не треба вирішувати, який по-русски будет говорить, ото головку опустить. Куди піду, там мене стібнуть, оце я бідний і нещасний, це легше легкого. Значно важче піднімати голову, стояти до останнього, розуміти, що це твоя битва за виживання, за всяке, за екзистенційне, за культурне, за фактичне. Це дуже важливо.Те що зараз відбувається на фронті, те, що люди донатять, те, що інші люди, яких, слава Богу, перестали називати культурним фронтом, роблять культурні події, з яких ідуть аукціони, з яких ідуть донати. Коли військові бачать, що їх підтримує суспільство, що їм донатять, що їм щось закидають, це їм реально рятує менталку. Якщо ви кинете там по 100 грн, не вип'єте зайву каву, десь посміхнеться військовий, тому що це більше ніж гроші? Це про те, щоб ми включені, що ми цивільні люди, що ми з ними, що це все потрібно? Французи як зараз сприймають війну в Україні, на якому вони етапі? Бо на початку був страх, що атомна бомба навпаки впаде десь на Європу, а не на Росію, як твоя ця знайома росіянка етнічна говорила. Чи є готовність того, що, якщо раптом що, я дивилася там статистику, що молоді люди у Франції, це було опитування минулого року. Казали, що готові брати зброю до рук. Які настрої зараз між французами?Я думаю, що десь такі ж і є. Зараз Трамп нам підсобив в цьому сенсі. Вони і так ненавиділи американців і їх зневажали за їх безкультур'я. Але грошки брали все одно з туристів і продовжують це робити. Так само, як ми були на Сідрері, виробництво сидра, кальвадоса і кажемо, що ми з України. І молодий чувак, може йому 30 з чимось, такий каже: "Так-так, ми експортуємо на Україну і на Росію. Дивіться, ці в нас коробочки в Владивосток". Ми такі: "Господи". Взагалі лице лупиться, оцей іспанський сором. Я привела людей показати сільське виробництво, українок привела. І ми такі: "Чувак, не треба тобі було це говорити", а він далі продовжує, що я припиню експортувати на Росію, якщо ви будете такі ж замовлення робити. Звичайно є, категорія людей, яким гроші не пахнуть, їм тіпа норм. Експортує він в Владивосток, що він тут такого поганого робить. Хай там люди бухають. Да хай збухаються вже там просто, хай їх менше буде. Загалом, оцей страх атомної бомби - він не зник, він є.Якось люди живуть усвідомлено з ним, але він уже так довго вимахує своїм цим ядерним прутнем, і нічого. Як щось би мало статися, він би вже це зробив, знаєш. А так от це все якісь казочки, червоні лінії. Я вже на ефірах кажу: "Дивіться, скільки разів ми вже перейшли ці червоні лінії. І що?! Кажу: "Так, ну, він же ж класичний bully. А так можна, а так можна? І якщо ти не будеш протистояти цьому, то він буде далі тебе пожирати по шматочку, поки не зіжре тебе всього. Мені здається, що от вся ця історія з Трампом, вона трохи всіх так збадьорила. Макрон абсолютно не популістський політик, на відміну від лівих, від правих. Це так круто те, що Марін Ле Пен більше не допустять до виборів. Це ж та, яка фінансувалась Путіним, оцей генерал Путіна в спідниці був фактично. І Макрон якось дуже наперекір всьому веде таку тверду політику. Він прям молодець, він дуже, він як з нами - те, що в нас в суспільстві, так, от наших нормальних людей дискурс. І зараз він європоцентричний, класний. І моя бульбашка вся така європоцентрична і класна.В нас один там якийсь тільки кузен, з якого всі тепер стидаються, пішов депутатом від правих сил і з нього всі ржуть. І я через то не поїхала вперше на Різдво до них, тому що я не буду сидіти за одним столом з людиною, яка є депутатом від крайніх правих сил у Франції. Але Макрон молодець. Він зараз настільки на висоті, дійсно справжній дуже крутий лідер і перший, який не забоявся Трампа. Ще ж була така тема  - коли тільки Трамп на перший свій термін прийшов, він же ж типу людей булить тим, що коли приходить, він тобі тисне руку. І всі там: "Ага". А Макрон такий його міцніше схопив і тримав його довше.  Він такий маленький, такий дуже tyрісаl француз, дуже харизматичний. Я ж його бачила наживо. Це давно колись там ще, будучи культурною дипломаткою, книжку Сенцова передавала. Обманувши його охорону, бо мене пускали. Вайб від нього дуже хороший - сильної людини. І я дуже сподіваюся, що це запалює також і інших лідерів. На нашій стороні є ті, хто знають, що це таке - Молдова, Фінляндія, балтійці, поляки ті самі.Всіх, в кого була взаємодія з москалями, вони уже не дадуть себео бманути. Так, Чехія, наскільки молодці. Виступала з нам перед нами словацька група і вони вибачалися за позицію свого Фіцо. Вони каже: "Ми не всі такі словаки". Я кажу: "Та я вірю, вірю. В нас теж був Янукович. Ми не всі за нього голосували. І fееl yоur раіn". Тому просто тут треба ще іншим країнам це доводити. Тій самій Німеччині. Їх виховали в тому, що вони мають провину перед там всім світом за світові війни. І тут росіяни. Дуже ж часто Радянський Союз так і називають Росія. Їм теж треба розжовувати, скільки мільйонів українців полягло в Другій світовій. Це не були лише росіяни, це були балтійці і білоруси, молдавани, грузини, тобто це всі люди, які гинули там. А в цих видно далі, що от вони щось винні Росії. Да ні, не винні Чи Росію коли-небудь покарають за те, що вона робить? Більше того, вона ж і в час Другої світової війни багато зла наробила.  Як очільниця Совєтського Союзу.Як очільниця - голодомор і репресії, і скільки всього є, і вся ця відповідальність не була прийнята. Зато вони позабирали всі будівлі посольств по всьому світу. Це ж ми "правоприємники", давайте нам все багатство. Я дуже в це вірю - що росію покарають, бачиш, навіть Трамп зараз сказав, що він не буде протистояти. Боже, це ж такий абсурд був протистояти розслідуванню воєнних злочинів Росії в час повномасштабного вторгнення. Там видно йому все-таки напхали, що це ж зовсім повний повний абзац. Америчка, яка завжди була - frееdоm, dеmосrасy тут. Та ні, не будемо. Та хай повбивають там отих дітей, подепортовують. Та що ми це будемо? Не було. Ні, Путін нічого такого не робив. В Трампа ж почали дуже сильно рейтинги повзти вниз. І ось, думаю, що заспівали під іншу дудку. Не тому, що Трамп виправився, а тому, що все-таки люди, навіть які б вони реднеки не були, можуть трошечки відрізнити добро і зло. І от хочеться сказати, якщо у вас депресивний стан, чи вам не хочеться жити, чи вам здається, що все даремно, скажіть собі: "Я хочу дожити до моменту, коли путло буде в Гаазі". Я просто заради цього моменту готова жити, дивитися, от як ця морда буде там сидіти, якщо він, звичайно, не прийме отруту, як Гітлер десь в бункері. На це ми теж згодні, але це краще вже тоді пошвидше, щоб ми могли якось відсвяткувати. Якщо ні, то я дуже в це вірю. Я вірю в правосуддя. Це також часто питають французи: "Що хочуть українці?" Думають там помсти, вбити. Я всім кажу: "Ні, ми хочемо правосуддя". Ми хочемо просто, щоби вони заплатили репарації і щоб вони несли відповідальність за кожну заподіяну смерть, за кожну екологічну біду ту, яку вони зробили, за кожен дім зруйнований, за кожну долю понівечену.Тому що це страшне - те, що вони роблять і роблять це під якимись своїми  галюциногенними ідеями, за це треба платити. І я вірю, що вони за це заплатять. Ми говорили про культуру, про культурну дипломатію. Чи настане такий час, що французи будуть казати: "Ах, це ж українське, український там композитор чи український художник, чи український письменник". Я вірю, що настане. Війна - це дуже добре таким каталізатором виступила - те, що українців для себе відкривали. Лесю Українку ми зрештою чули у виконанні Катрін Деньов. Вона читала також Люби Якимчук "Абрикоси Донбасу", сучасної поетки. Чим більше було б таких інфлюенсерів дуже вагомих, як Катрін Деньов, тим краще це буде. Це швидше одиниці зараз. А що там з Депардьє? Хай, блін, кане в лету цей урод просто. З Депардьє це, якщо хтось не в курсі, його ж зараз там за зґвалтування його судять, за домагання.В нього ще якісь педофілічні там були замашки. Дуже класно, що нарешті жінки можуть про це говорити, бо раніше, "це нормально, ну він же зірка, він має право робити все те, що захочеш, з якоюсь там жінкою, яка освітлюванням займається". І він же ж там супер друг Путіна. Воно завжди все йде якось в комплексі. Це про цінності. І я дуже рада. Він мені ніколи не подобався. Він геніальний актор, але коли ти хоч трохи знаєш, хто він і що він, ти вже не можеш дивитись на це. Я не знаю, є люди, які розділяють ці дві речі. Я не можу, наприклад, розділяти. Багато французів теж не можуть розділяти. Там чимало голів у них покотилося. І чимало мужиків заступається за таких людей, наприклад як з Беґбедером.В нас недавно теж був скандал з Винничуком, і те, що відбувалось в ПЕН-клубі. Там дуже цікаво, що розділилися, що жінки були дуже проти в основному, а чоловіки захищали, причому несподівані чоловіки, не бачили вони там сексизму і чогось такого. Це цікаво, наскільки ця річ дійсно зумовлена статевим поділом, а не якимись людськими цінностями загалом. Я думаю, що це тема для окремої розмови і ми ще колись цю розмову здійснимо, поговоримо про твій фемінізм. У мене фемінізм здорової людини. Я за те, щоб люди робили, що їм хочеться. Як от людина почуває себе щасливою на підборах - хай ходить на підборах, хоче ходити в рейтузах, з неголеними ногами їй комфортно. Відстаньте від неї ви всі, вона не зобов'язана вам подобатись. Чи так само не зобов'язана там носити ліфчик, щоб не виколювати очі. Хочеться людині таке зробити. Те саме з чоловіками - вони мають право жити, як їм хочеться. Трохи деколи tоо muсh - "Ой, він на мене не так подивився". Ну ти гарна, на тебе подивилися. Це нормально, знову ж таки. Він же тебе не образив, він тебе не помацав там, де ти не хотіла. Тобто деколи є перекоси. Я за те, щоб якось було так природньо, гармонійно, нормально. Флірт між людьми це нормально, симпатія - це нормально. Приниження і сексистські штуки - це не нормально.