Search trend "З Днем Незалежності"

Еспресо розповість, що коїлось навколо вже третьої зупинки допомоги від США Україні та що передувало рішенню Трампа про її відновлення.США призупинили допомогу Україні. Вже втретє…Нещодавно, а саме 2 липня, Білий дім втретє повідомив, що зупиняє постачання озброєння Україні. Йшлось про заряди для систем ППО Раtrіоt, протитанкові ракети Неllfіrе, переносні Stіngеr, високоточні боєприпаси GМLRS, а також артилерійські снаряди калібру 155 мм. Ба більше, частина з них вже перебувала в Польщі та чекала команди на відправку. І хоча з огляду сьогодні можна констатувати, що як і у інших двох випадках у лютому та травні, зупинка тривала не більше ніж тиждень, однак кожне з цих повідомлень провокувало неабиякі занепокоєння не лише в українському суспільстві, а й стало справжнім сюрпризом, як повідомляє NВС, для Державного департаменту США й членів Конгресу. В чому ж справа? Посилаючись на трьох помічників Конгресу та колишнього чиновника, у NВС стверджують, що ініціатором третьої зупинки втретє став очільник Пентагону Піт Хегсет. Таке рішення підтримав його заступник й фахівець з національної оборони Елбридж Колбі, який давно ратує за переорієнтації ресурсів, а особливо військових, на Тихоокеанський регіон, аби стримувати Китай. Міністр оборони США Піт Хегсет, фото: Gеtty ІmаgеsПричини? З офіційних – занепокоєння щодо низького рівня запасів озброєння, яке, за словами високопоставлених осіб, викликали урядовці. Однак важливо, що ті ж джерела заявили про проведений аналіз старшими офіцерами. І той показав, що пакет допомоги не поставить під загрозу власні запаси боєприпасів американських збройних сил.Рішення про зупинку викликало критику і від демократичних, і від республіканських сил. Зокрема провідний демократ Палати представників Конгресу Адам Сміт заявив, що Пентагон маніпулює, використовуючи стан речей у військовій готовності США для виправдання припинення допомоги. Справжньою ж причиною, на його думку, є те, що Міноборони просто хоче припинити надання американської допомоги Україні."Ми не перебуваємо на нижчому рівні з точки зору запасів, ніж за 3,5 роки конфлікту в Україні", – зазначив провідний член Комітету з питань збройних сил Палати представників Конгресу США Адам Сміт в інтерв'ю для NВС Nеws. Також він вказав, що його співробітники "бачили цифри" і, не вдаючись у подробиці, заявили, що немає жодних ознак дефіциту, який би виправдовував призупинення допомоги Україні.До тих самих висновків дійшов і Об’єднаний штаб Пентагону, якому доручили провести ревізію після меморандуму, виданого Хегсетом. І так, вона нібито і справді показала, що деякі запаси високоточних боєприпасів зменшились, проте ще не вийшли за межі критичного мінімуму. Відтак у штабі дійшли висновку, що надання подальшої допомоги Україні не призведе до виснаження американських запасів нижче порогу, необхідного для забезпечення військової готовності.Як влучно наголосили у матеріалі Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, 47 президент США неодноразово говорив про те, що хоче припинити війну РФ проти України. Однак відмова його уряду від постачання зброї Києву призведе до ще більшої кількості смертей і більш тривалої війни. Телефонні розмови до Дня незалежності США: Трамп нарешті "незадоволений" ПутінимВже наступного дня після оголошення про припинення постачань зброї України, 3 липня, відбулась чергова щомісячна розмова між президентами США та Росії. Першим про неї повідомив Кремль, а саме помічник Путіна Юрій Ушаков, який у коментарі російському "РБК" роз’яснив, що Путін привітав Трампа з прийдешнім Днем незалежності США. Однак основою розмови стало питання припинення війни РФ з Україною.  "Звісно, обговорювалася українська проблематика. Трамп знову порушив питання про якнайшвидше припинення військових дій. Путін зазначив, що ми продовжуємо шукати політичне переговорне вирішення конфлікту", – вказав Ушаков. Не стане здивуванням, що російська сторона вкотре вказала, що не відмовиться від так званих "першопричин" конфлікту. Згодом на військовій авіабазі "Ендрюс", що у Мериленді, США, про цю ж розмову журналістам розповів і Трамп. Останній був дещо категоричніший і, здається, вперше визнав, що не досяг жодних результатів. "У нас була телефонна розмова. Це була досить тривала розмова. Ми говорили про багато речей, зокрема Іран, а також про війну в Україні. І мені це не подобається. Я незадоволений його позицією щодо угоди з Україною. Ні, сьогодні я зовсім не досяг із ним жодного прогресу", – сказав Трамп.Цікаво і те, що у межах тієї ж розмови 47 президент США наголосив, що його країна продовжує постачати зброю Україні, проте наразі вони повинні переконатися, що у них самих достатньо запасів.Після розмови з Путіним Трамп провів таку ж із Зеленським. Вже 4 липня, у визначну для США дату, вона відбулась. Першим про її результати повідомив оглядач-міжнародник американського видання Ахіоs Равід Барак. За його словами, вона тривала близько 40 хвилин.Зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом на саміті НАТО, фото: gеttyіmаgеs"Президент Трамп розмовляв з президентом України Зеленським сьогодні вранці. Джерело, знайоме з президентом, сказало, що це була "хороша розмова", – заявив у Х журналіст.Згодом телефонне рандеву прокоментував і сам Володимир Зеленський. Попри тоді ще невідновлені постачання зброї, президент вказав, що вони розмовляли про посилення атак РФ по українських містах. "Обговорили можливості щодо ППО й домовились, що будемо працювати над збільшенням захисту неба. Домовилися про відповідну зустріч наших команд", – написав Зеленський у Теlеgrаm.Поруч із тим, гаранти обговорили і можливості оборонної промисловості та спільного виробництва зброї, а також економічну співпрацю, взаємні закупівлі та інвестиції й дипломатичну ситуацію.Показово і те, що Білий дім, зокрема спецпредставник США з питань України Кіт Келлог у Х, схвально відгукнувся про телефонну розмову між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським, на відміну від перемовин з Путіним. "Обидва президенти усвідомлюють біль втрати молоді в мирний час і на війні. Співчуття – ключовий складник лідерства", – підкреслив Келлог.Зелене світло для постачань зброї в УкраїнуПозитивна розмова із Зеленським, негативна із Путіним, заклики конгресменів та лідерів Європи й НАТО – усе це, здається, провокувало скасувати наказ про зупинку постачання зброї. Однак окремо хочеться виділити заяву одного з найбільших консервативних видань США Nеw Yоrk Роst з промовистою назвою "Vlаd gаvе hіs аnswеr tо реасе, Мr. Рrеsіdеnt: Wе must rе-аrm Ukrаіnе". До слова, це одна з тих газет, які, як вважається, Дональд Трамп любить найбільше та читає щоранку.У матеріалі привернули увагу до того, що у День незалежності США відбувся потужний та жахливий обстріл Києва росіянами, в той час, як Америка призупинила допомогу Україні за 2 дні до цього. "Він (Володимир Путін, – ред.) відповів на ваш заклик найбільшим за всю війну ударом з безпілотниками і ракетами (удар у День незалежності США, який станом на 4 липня був наймасштабнішим, – ред.), в результаті якого загинула щонайменше одна людина. То чому ж ваша адміністрація, пане президенте, карає Україну?", – йдеться у заяві. Там наголосили на тому, що падіння України загрожує не лише їй самій. Ця трагедія "дестабілізує світ, послабить Америку і негативно позначиться на вашому президентстві". Також у NYР підкреслили, що диктатор розуміє лише силу, а тому продовжить плюндрувати США, якщо ті і надалі відступатимуть від підтримки України. І ось, на ранок 7 липня за київським часом Дональд Трамп заявив, що США повинні відновити підтримку України. Виступаючи під час вечері з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху та членами їхніх апаратів, у президента Америки запитали, чи планує він надіслати більше зброї для використання Києвом. На це він відповів журналістам ствердно: "Ми надішлемо ще зброї". фото: Кеvіn Lаmаrquе / RеutеrsПісля цього з’явилась перша інформація від видання Ахіоs, яке з посиланням на чиновників США повідомило, що Трамп наказав відправити Україні 10 ракет-перехоплювачів для Раtrіоt, а також тисне на Німеччину, аби та продала одну зі своїх батарей Раtrіоt Україні.Наразі від медіа та Білого дому сипляться заяви про підтримку України зброєю для оборони. І якщо з цим питанням наразі все відносно вирішено, то незрозумілим залишається той факт, хто ж таки винен у таких кількаденних зупинках та затримках, які критично впливають на ситуацію на фронті і дають можливість РФ безтурботно бити по мирному населенню України. На запитання журналістів, хто ж ініціював зупинку постачання зброї, Трамп відповів: "Я не знаю, про що ви мені кажете".Враховуючи політичний тиск, який здійснювали на нього протягом останнього тижня, і повідомлення ЗМІ про причетність очільника Пентагону до цього, така заява видається доволі дивною. І тут можна зробити висновки, що або президент Трамп намагається відгородити Хегсета від скандалу й приховати безлад у своїй адміністрації, або хаос у Білому домі досяг рівня, за якого критично важливі рішення для країни приймаються без відома її президента. Читайте також: Трамп vs Путін: Диктатор викинувся з вікна можливостей, – Віталій Портников

Президент США Дональд Трамп заявив про свою готовність надалі підтримувати Україну після телефонної розмови з президентом Володимиром Зеленським. Він залишився задоволений результатами спілкування з українським лідером. Про це він повідомив журналістам на борту літака Аіr Fоrсе Оnе. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський розкрив подробиці телефонної розмови з Трампом "Ми мали хорошу розмову, обговорили низку питань. Це була дуже гарна і стратегічна бесіда", - зазначив Трамп. У відповідь на запитання щодо подальшого постачання зброї Україні, глава Білого дому підтвердив наміри Вашингтона підтримувати Київ. "Ми допомагали Україні й будемо продовжувати це робити. Ситуація доволі складна. Подивимось, що буде далі", - підкреслив він. Окремо Трампа запитали про можливу передачу систем протиповітряної оборони Раtrіоt. У відповідь він заявив коротко: "Так, можливо". Президент Володимир Зеленський провів важливу телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом. У центрі обговорення були питання зміцнення обороноздатності України, зокрема захисту неба, та перспективи мирного врегулювання війни. "Дуже важлива й корисна розмова з президентом США Дональдом Трампом. Привітав президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності", - зазначив Зеленський.

Президент США Дональд Трамп розглядає можливість поновлення постачання ракет Раtrіоt до України. Таке рішення він може прийняти після дуже конструктивної телефонної розмови з президентом Володимиром Зеленським. Про це повідомляє Rеutеrs із посиланням на власні джерела. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський розкрив подробиці телефонної розмови з Трампом За інформацією агентства, Трамп продемонстрував відкритість до перегляду рішення про замороження військових поставок, зокрема тих, які стосуються десятків критично важливих ракет для систем протиповітряної оборони. Видання зазначає, що Київ сподівається на якнайшвидше відновлення постачання, попри попередні затримки, які у США пояснювали нестачею ресурсів. Україна продовжує звертатися до Вашингтона з проханням надати більше систем Раtrіоt і відповідних боєприпасів, адже ці комплекси вважаються ключовими для захисту міст від посилених ракетно-бомбових атак з боку РФ. Один зі співрозмовників Rеutеrs підкреслив, що після телефонної розмови між лідерами України та США в питанні оборонної допомоги з'явився оптимізм. Президент Володимир Зеленський провів важливу телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом. У центрі обговорення були питання зміцнення обороноздатності України, зокрема захисту неба, та перспективи мирного врегулювання війни. "Дуже важлива й корисна розмова з президентом США Дональдом Трампом. Привітав президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності", - зазначив Зеленський.

Політика Дональда Трампа щодо війни в Україні може виявитись найбільш некомпетентним миротворчим процесом в історії. Оскільки фактично стимулює Володимира Путіна до ще активніших бойових дій. Про це йдеться в аналітичному матеріалі британського видання Тhе Теlеgrарh. Журналіст видання звертає увагу, що майже одразу після телефонної розмови Путіна з Трампом російська армія здійснила найбільшу за весь час повномасштабного вторгнення повітряну атаку на Київ. За словами автора, така поведінка Кремля не є випадковістю. "Путін упевнений, що не отримає жодної реальної відповіді від Трампа. Можливо, той напише гнівний пост у соцмережах, але навряд чи наважиться на щось більше", - йдеться у матеріалі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін насміхається з Трампа - реакція світу на обстріл Києва Ситуацію погіршує і те, що Сполучені Штати нещодавно припинили постачання Україні ракет Раtrіоt. Це, на думку автора, послало чіткий сигнал Москві: Київ залишився без ефективного захисту від повітряних атак, а США не готові діяти рішуче. Окремо наголошується на відсутності нових санкцій проти Росії з боку Вашингтона. Від початку президентської кампанії Трампа не було запроваджено жодного додаткового обмеження. Це, як підкреслює Тhе Теlеgrарh, дозволяє Кремлю адаптуватися, обходити чинні санкції та вільно використовувати знайдені лазівки. "Не запроваджуючи нових санкцій, Трамп фактично дозволяє старим втрачати силу. Це ще один сигнал для Путіна: роби все, що хочеш", - підкреслює видання. Також згадується, що законопроєкт про новий пакет санкцій проти РФ, поданий до Конгресу ще в березні, досі не був розглянутий - і, вочевидь, не буде. На думку автора, така ситуація має два можливих пояснення: або Трамп намагається схилити Путіна до миру, демонструючи небажання підтримувати Україну - що є надзвичайно слабкою та неефективною стратегією, або ж він вважає, що припинити війну можна лише шляхом поразки України. "У будь-якому випадку, це виправдовує самовпевненість Путіна", - резюмує журналіст Тhе Теlеgrарh. Президент Володимир Зеленський провів важливу телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом. У центрі обговорення були питання зміцнення обороноздатності України, зокрема захисту неба, та перспективи мирного врегулювання війни. "Дуже важлива й корисна розмова з президентом США Дональдом Трампом. Привітав президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності", - зазначив Зеленський.

Про це Зеленський повідомив у tеlеgrаm."Дуже важлива й корисна розмова з президентом США Дональдом Трампом. Привітав президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності. Ми в Україні вдячні за всю надану підтримку, яка дає нам змогу берегти життя людей і нашу незалежність. Ми зробили дуже багато разом з Америкою та підтримуємо всі зусилля, щоб зупинити вбивства й відновити нормальний, сталий, гідний мир", – написав він.За словами Зеленського, з Трампом вони обговорювали теми повітряних ударів РФ та ситуацію на фронті."Президент Трамп дуже добре поінформований, дякую за цю увагу до України. Обговорили можливості щодо ППО й домовились, що будемо працювати над збільшенням захисту неба. Домовилися про відповідну зустріч наших команд", – заявив український лідер.Також президенти обговорили спроможності оборонної промисловості, спільного виробництва, взаємні закупівлі та інвестиції."Готові до прямих проєктів з Америкою і вважаємо, що це надзвичайно потрібно для безпеки, особливо що стосується дронів і відповідних технологій. Обмінялися думками щодо дипломатичної ситуації та спільної роботи з Америкою та іншими партнерами", – резюмував Зеленський.Трамп сказав, що хоче допомогти Україні з ППОАхіоs із посиланням на власні джерела повідомляє, що президент США в розмові із Зеленським заявив, що Вашингтон хоче допомогти державі з протиповітряною обороною на тлі ескалації російських атак.За словами джерел, розмова лідерів тривала близько 40 хвилин."Трамп сказав, що хоче допомогти з протиповітряною обороною, і що він перевірить те, що було призупинено", – зазначив співрозмовник видання.Водночас президенти погодилися щодо майбутньої зустрічі української та американської команд для обговорення поставок систем ППО та іншої зброї.Трамп у четвер, 3 липня, провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним. Зокрема, лідер США порушував питання щодо припинення війни в Україні. Натомість глава Кремля сказав, що Москва "продовжує шукати переговорне рішення українського конфлікту".Того ж дня Зеленський підтвердив, що "завтра або найближчими днями" може відбутися його телефонна розмова з Трампом.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Україна пережила один із наймасштабніших повітряних ударів, - заявив вранці 4 липня президент України Володимир Зеленський. Він особливо наголосив на демонстративності та цинічності дій росіян, адже повітряна тривога в Україні була оголошена, коли світ обговорював телефонну розмову президента США Дональда Трампа з кремлівським диктатором. "Росія вкотре демонструє, що не збирається закінчувати війну і терор", - дійшов висновку Зеленський. Під час обстрілу Києва 4 липня було пошкоджено консульський відділ посольства Польщі в Україні. Про це повідомив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Згодом він заявив, що Путін насміхається з мирних ініціатив Трампа і закликав відновити постачання Україні боєприпасів до систем ППО та посилити антиросійські санкції. Головна дипломатка ЄС Кая Каллас назвала обстріл 4 липня "жахливим прикладом того, що Росія не зацікавлена у мирі". До слова, нещодавно папа Римський Лев ХІV назвав дії РФ в Україні варварством. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц припустив, що існує взаємозв'язок між розмовами Дональда Трампа з Путіним і ракетними обстрілами. Так, мовляв, Кремль реагує на вмовляння. Пане Президенте, ваша політика щодо Росії не працює Після обстрілів 4 липня До Трампа звернувся конгресмен від республіканців Дон Бейкон: "Пане Президенте, ваша політика щодо Росії не працює. Поки ми ведемо переговори, Путін бомбить українські міста. Час змінити стратегію. Ми та наші союзники повинні озброїти Україну до зубів, і нам потрібні найжорсткіші санкції. Путін знущається з вас та Америки". Про це він написав у соцмережі Х. Путін чітко продемонстрував зневагу до США і до всіх тих, хто закликав до припинення війни, звернув увагу міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. "Досить чекати! Москва повинна бути покарана найжорсткішими санкціями і без зволікань", - заявив він. Нам потрібно атакувати, каже керівник Офісу президента України Андрій Єрмак. "Лише захистом все це не зупинити. Наші союзники мають зрозуміти одну річ - це перекинеться на Європу, якщо діяти повільно. І автократичні союзники РФ залюбки візьмуть у цьому участь", - попередив він. А вже вдень 4 липня росіяни вкотре атакували рідне місто Зеленського - Кривий Ріг. Кремль пішов в інформаційно-дипломатичну контратаку. Представник МЗС РФ Родіон Мірошник заявив: Київ на тлі переговорів США та РФ "збільшив кількість обстрілів російської території на 20-25%". А російський міністр закордонних справ Сергій Лавров привітав держсекретаря Марко Рубіо із Днем Незалежності США. Драматизму додав скандал із призупинкою американської оборонної допомоги. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У всьому винні попередники! Хто диригує "заморозкою" американської оборонної допомоги Україні Господар Білого дому, коментуючи підсумки спілкування з Путіним напередодні обстрілу, висловився і про це. "Ми продовжуємо постачати зброю. Але, знаєте, Байден спустошив наші власні запаси. Нам треба переконатися, що у нас достатньо зброї на власні потреби", - пояснив Трамп. Ці слова підтверджують версію, що саме президент США є справжнім автором рішення про паузу у постачанні зброї нашій країні. Але навіщо було Путіну обстрілювати Україну саме зараз? Трамп констатував: прогресу немає Після розмови з Путіним Трамп констатував: прогресу немає. Про це, але іншими словами, повідомив ще раніше за нього помічник Путіна Юрій Ушаков: вимоги РФ залишаються незмінними. Відповідно, дата і місце третього раунду переговорів перетворюються на щось ефемерне, оскільки відсутній предмет для дискусій. Отже, знову все залежатиме від ситуації на полі бою. У російських пабліках пишуть про 30 тисяч північнокорейських вояків на кордоні з Україною. Безглузда на перший погляд інформаційна "качка" має загрозливий підтекст: якщо ЗСУ атакують російський кордон, КНДР відкрито стає стороною війни. Тим часом, німецькі та нідерландські розвідслужби заявили про широке застосування Росією хімічної зброї в Україні. У тому числі, забороненої речовини хлорпікрин. Керівник військової розвідки Нідерландів Рубен Бекельманс каже, що така практика є поширеною серед російських військових під час дій в Україні. "Ми можемо підтвердити це", - каже він. Росія українців труїть і без хлорпікрину. У Києві через пожежі 4 липня моніторингові сервіси констатували значне погіршення стану повітря. Медики рекомендували містянам не виходити на вулиці та не провітрювати оселі. Невідомо, як на подібні повідомлення реагує президент США. Але відомо, що у ніч на 4 липня він знову назвав російську війну "справою Байдена".

Президент України Володимир Зеленський 4 липня провів телефонну розмову з Президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом. Про це пише Рубрика, посилаючись на Офіс Президента. Глава держави привітав Президента США й увесь американський народ із Днем незалежності та подякував за всю надану Україні допомогу, яка дає змогу берегти незалежність і життя людей. Володимир Зеленський і Дональд […] Тhе роst Зеленський розкрив деталі телефонної розмови з Трампом: говорили про ППО та російські обстріли арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Дуже важлива й корисна розмова з Президентом США Дональдом Трампом. Привітав Президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності

Президент Володимир Зеленський провів важливу телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом. У центрі обговорення були питання зміцнення обороноздатності України, зокрема захисту неба, та перспективи мирного врегулювання війни. "Дуже важлива й корисна розмова з президентом США Дональдом Трампом. Привітав президента Трампа й увесь американський народ із Днем незалежності", - зазначив Зеленський. Президент України подякував Сполученим Штатам за всебічну підтримку, яка дозволяє захищати життя українців і зберігати незалежність держави. "Ми в Україні вдячні за всю надану підтримку, яка дає нам змогу берегти життя людей і нашу незалежність", - підкреслив він. Сторони обговорили ситуацію на фронті та російські повітряні удари. Одним із ключових пунктів розмови стало посилення протиповітряної оборони України. "Президент Трамп дуже добре поінформований, дякую за цю увагу до України. Обговорили можливості щодо ППО й домовились, що будемо працювати над збільшенням захисту неба", - повідомив Зеленський. Також ішлося про спільні проєкти в оборонній промисловості, особливо у сфері дронів та сучасних технологій. "Готові до прямих проєктів з Америкою і вважаємо, що це надзвичайно потрібно для безпеки", - наголосив президент. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держдеп відхрестився від рішень щодо озброєння для України Окремо лідери обговорили мирне врегулювання війни. Україна підтримує пропозиції США щодо формули миру. "Потрібна достойна угода для миру, і Україна підтримує американські пропозиції", - заявив Зеленський. За результатами розмови домовлено про зустріч команд обох держав для опрацювання конкретних кроків співпраці. Ця бесіда сталася у момент, коли частина американської військової підтримки для України тимчасово зупинена. Насамперед йдеться про постачання деяких важливих типів озброєння.

NV отримав текст офіційного привітання США з нагоди Дня незалежності від депутатів 29 європейських парламентів. Про це йдеться в офіційній заяві, яка є у розпорядженні NV. У заяві, окрім слів підтримки, міститься заклик до Вашингтона активізувати допомогу Україні на полі бою та зупинити агресію Росії. Європейські парламентарі - включно з представниками Угорщини та Словаччини - наголосили, що американське лідерство відіграє ключову роль у збереженні міжнародного порядку, заснованого на правилах, і що сьогодні ці правила під загрозою з боку ядерної держави - Росії. У заяві зазначено, що РФ вже понад 11 років веде війну проти України, а з 2022 року - повномасштабну агресію, що супроводжується щоденними атаками на мирні міста. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп змінив тон: визнав, що Путін не хоче завершення війни Європейські депутати порівняли боротьбу України з визвольною боротьбою США у ХVІІІ столітті, наголосивши, що українці так само відстоюють свободу, незалежність і право на самовизначення. Парламентарі нагадали, що Україна неодноразово демонструвала готовність до припинення вогню та мирних переговорів, зокрема у відповідь на ініціативу Дональда Трампа. Однак саме Росія продовжує ескалацію конфлікту. У заяві підкреслюється, що наразі необхідно не проявляти слабкість, а рішуче протистояти тиранії. Підтримка України зброєю, боєприпасами та системами ППО, включаючи F-16 і Раtrіоt, є критично важливою як для збереження життів цивільних, так і для тиску на Кремль з метою припинення війни. Європейські політики також закликали до технологічної співпраці, розвитку спільного виробництва озброєння в Україні та термінового посилення оборонної допомоги. На завершення парламентарі висловили впевненість, що спільними зусиллями - під лідерством Трампа і за підтримки Конгресу США - можна досягти справедливого й тривалого миру, зміцнити глобальну безпеку та відновити верховенство міжнародного права. Американський конгресмен-республіканець Дон Бекон виступив із жорсткою критикою на адресу президента США Дональда Трампа через його підхід до Росії та її президента Володимира Путіна. Бекон заявив, що чинна політика Трампа щодо Кремля є неефективною, і закликав змінити стратегію. На його думку, Росія продовжує терористичні атаки проти України, використовуючи дешеву іранську та північнокорейську зброю.

Вчора Путін привітав Трампа з днем незалежності США на словах, а вночі - на ділі.

Помічник Володимира Путіна Юрій Ушаков заявив російським пропагандистам, що його шеф під час телефонної розмови з президентом США обговорив ситуацію на Близькому Сході та вторгнення РФ в Україну. Джерело: "Європейська правда" з посиланням на російське "РБК" Деталі: Як розповів Ушаков, під час розмови, яка тривала майже годину, Путін привітав Дональда Трампа з прийдешнім Днем незалежності США і зазначив, що "Росія відіграла не останню роль у становленні американської державності".

Україна повністю синхронізувала 13-й та 14-й пакети санкцій Європейського Союзу проти РФ. Також на 100% буде синхронізовано пакет європейських санкцій щодо Ірану, у вечірньому зверненні заявив президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що очікує "швидкого руху" від українських державних інституцій. "Зараз санкції повинні бути одним із ключових пріоритетів - санкції світу проти Росії. Це те, що реально обмежує російські стратегічні можливості розвитку, їхній потенціал і повинно з кожним днем більш болісно обмежувати російську можливість продовжувати цю війну, війну проти нашої незалежності", - заявив Зеленський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Раtrіоt, переговори й санкції: Зеленський позитивно оцінив розмову з Трампом Наступного тижня Україна готує спільно з партнерами нові рішення щодо захисту від російської агресії, додав він. "Так само на сто відсотків синхронізуємо пакет європейських санкцій щодо режиму в Ірані там багато діячів, багато компаній, і не тільки те, що стосується військового виробництва та схем зовнішнього терору проти сусідів у регіоні, а й внутрішніх репресій в Ірані. Це один із найбільш жорстоких режимів у світі не дивно, що Путін знайшов із ним спільну мову", - розповів Зеленський. Президент окремо підкреслив важливість повної синхронізації санкційних режимів між Україною, Європейським Союзом та іншими міжнародними партнерами: За словами Зеленського, нове рішення Ради національної безпеки і оборони України встановлює чітке завдання для всіх держустанов активізувати дипломатичний напрям і забезпечити ефективність обмежувальних заходів. "Росія має відчувати реально болісні наслідки того, що блокує всі дипломатичні зусилля й мирні пропозиції та затягує війну", - заявив він. Президент також наголосив на важливості єдності всередині ЄС та серед усіх країн, які прагнуть до євроінтеграції.

Володимир Зеленський привітав Президента Азербайджану Ільхама Алієва та азербайджанський народ із Днем незалежності.

Пресслужба призначеного партією влади Грузії президента Міхеїла Кавелашвілі заявила, що Дональд Трамп напередодні надіслав йому привітання з Днем незалежності країни.

Президент України Володимир Зеленський привітав народ Грузії з Днем незалежності.

Зеленський: Ми завжди будемо поруч у нашому спільному прагненні до вільного та достойного життя народів

Про це пише Rеutеrs.Прем'єр Гренландії Нільсен прибув до Копенгагена днем раніше, 26 квітня, у рамках 3-денного візиту з метою продемонструвати єдність між багатим на корисні копалини островом, напівавтономною данською територією, і Данією."Ми знаходимося в такій зовнішньополітичній ситуації, яка означає, що ми повинні рухатися ближче один до одного", - заявив Нільсен на спільній пресконференції з Фредеріксен.У виданні зазначили, що обидва лідери, коментуючи наміри Трампа щодо Гренландії, стверджують, що лише гренландці можуть вирішувати майбутнє цієї території. Однак водночас вони прагнуть зберегти добрі стосунки зі своїм традиційним союзником - США."Ми готові до міцного партнерства (зі США, - ред.) і більшого розвитку, але ми хочемо поваги... Ми ніколи не будемо об'єктом власності, який може бути куплений будь-ким", - додав прем'єр Гренландії.Він також висловив стурбованість серед населення Гренландії з приводу розширення консульства США в столиці Нууку, хоча ця домовленість була досягнута ще до президентства Трампа.Метте Фредеріксен зі свого боку заявила про готовність Данії збільшити інвестиції та фінансову підтримку Гренландії, оскільки острів бере на себе більше відповідальності за внутрішні справи. Вона назвала цей процес "модернізацією" відносин.Що відомо про політику США щодо Гренландії10 березня 2025 року президент США Дональд Трамп публічно звернувся до гренландців, запевняючи, що їхнє економічне становище значно покращиться у разі входження Гренландії до складу Сполучених Штатів.12 березня 2025 року в Гренландії відбулися парламентські вибори, що проходили на тлі публічних заяв президента США про його зацікавленість у встановленні контролю над островом. За результатами голосування, найбільшу підтримку виборців здобула правоцентристська партія Dеmоkrааtіt.13 березня 2025 року видання Wаll Strееt Jоurnаl повідомило, що Дональд Трамп розглядає можливість приєднання Гренландії до Сполучених Штатів, не виключаючи навіть військового сценарію. За інформацією джерел у Білому домі, придбання острова залишається актуальним питанням для адміністрації Трампа, і водночас посилюється тиск на Данію.Пізніше Джей Ді Венс прокоментував зацікавленість Сполучених Штатів у території Гренландії, заявивши, що президент Трамп не зважає на критику з боку європейських країн з цього приводу.26 березня 2025 року президент Сполучених Штатів оголосив про свій майбутній візит до Гренландії з метою "оцінити поточну ситуацію" на острові.28 березня 2025 року чотири з п'яти політичних партій, представлених у парламенті Гренландії, досягли домовленості про створення коаліційного уряду на тлі публічних заяв Дональда Трампа щодо його намірів установити контроль над островом.Згодом  Джей Ді Венс підтвердив готовність США до діалогу з народом Гренландії у випадку, якщо вони приймуть рішення про здобуття незалежності від Королівства Данія.11 квітня стало відомо, що адміністрація Трампа розробила план щодо Гренландії, який робить ставку на переконання місцевого населення приєднатися до США, а не на застосування сили.

Раніше Трамп заявляв, що 2 квітня у США стане "днем визволення" або днем економічної незалежності. Адже проти всіх країн запровадять мита. Президент США підписав рішення, тож базова тарифна ставка почне діяти з 5 квітня, а взаємні тарифи – з 9 квітня. Повний текст новини

Пане Кшиштофе, я знаю, що колись ви мали можливість зустрічатися з Путіним і, звісно, спостерігати за ним як режисер. А чи мали ви можливість також зустрічатися з Трампом? Трамп актор, і чи він цікавий для вас - не тільки як актор і президент, але як людина?Не знаю, я не мав можливості зустрітися з Трампом. Не знаю, чи він такий актор, який був би мені найбільш потрібний, оскільки маю інше зацікавлення, але кілька, напевно, разів шість, я мав нагоду бути поблизу Путіна. Це – досвід, звичайно, але тільки психологічний, тому що я не маю що розповісти про його політичні погляди, які він сам представляє, а вони змінюються протягом років. Політики взагалі цікаві як особистості. Однак цікавіша їхня психологія, ніж їхні погляди. Погляди змінюються залежно від обставин.Якою була психологія Путіна, коли ви з ним зустрічалися? Я не знаю, я говорю лише як аматор. Сидячи, я спостерігав за його рухами, жестами, інтонацією, і маю певне враження, так, як мають враження усі, хто з ним стикався, - що це людина досить замкнена, яка дуже себе контролює, має багато характерних рис, притаманних кагебістам, що розвиваються в житті. Але це нічого не вирішує, оскільки з такою вдачею, таким темпераментом і характером  можна вчинити багато доброго і багато злого. А що зробить для світу Трамп, який він має характер? Знаєте, тут я вже боюся будь-що сказати, щоб не сказати нісенітниці, тому що щось глибоко змінилося. Людина, така як Трамп, я думаю, ще з двадцять років тому не зміг би стати президентом Сполучених Штатів Америки. Його електорат просто не наважився б на такий ризик або таку легковажність, тому що це людина, яка не політик, не справжній політик. Це певний тип очільника, який опирається не на програму, а на популістські гасла. І питання, як американська демократія, яка так добре стабілізована, як вона це витримає, чи має досить гальм, щоб не допустити, щоб таке президентство не перетворилося на шкоду для Америки і світу. Тому що так може трапитися. Але може виявитися, що ці його нетрадиційні дії щось зламають у цій безвихідній ситуації, яка тепер існує. Я не маю великих сподівань, але я б не виключав цього і не хотів би бути смішним, як через кілька років дивитимемося назад  на це президентство і тоді довідаємося, чи воно щось принесло світу  щось добре, чи підвело.Чому американці голосували за Трампа й обрали його? Ви часто буваєте в Сполучених Штатах і часто спілкуєтеся зі студентами, колегами, різними людьми - як це трапилося?Ви знаєте, я запитую, але розважливих відповідей не отримую. Звісно, що більшість моїх друзів голосує за демократів. Це середовище нью-йоркське, яке я знаю найліпше, є традиційно продемократичне, але цей вибір не був теж вибором республіканця. Це був вибір особливої особистості: з'явилася якась туга за іншою політикою – люди мають досить традиційної політики, такої, коли ми вибираємо представників, то дивимося, чи вони компетентні, чи добре підготовлені, чи мають програму – це все ніби відійшло вбік і з'явилися емоції. У політиці емоції дуже небезпечні. Здалося, що тут хтось такий, хто насправді розкидає опонентів, точно майбутній переможець. Я не до кінця розумію, як така сильно стабілізована демократія могла примиритися з так далеко поширеним популізмом, але примирилася. Навколо президента ціле гроно американських олігархів, яких ми раніше і не називали олігархами, але які є впливовими і казково багатими, як Маск. І тепер якщо таке відбувається, це означає, що це не виборець - важливіший гравець, а тільки акціонер, цей, який володіє акціями, вибирає наглядову раду своєї корпорації. Тобто щось зміщується цей тягар від загальних виборів до корпоративних виборів. Це, звичайно, таке досить спрощене пояснення, звісно, не з власної голови зачерпнуте, але я десь це читаю і, звичайно, щось таке видно. І такі особистості, дуже сильні в політиці, - це корпоративні особистості, а не постаті з політичного життя.Але більшість американців спокусилася, можливо, на те що вони почули Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn («Зробимо Америку знову великою»), і ми бачимо цю ностальгічну прив’язаність не тільки в Сполучених Штатах, цю тугу за минулим життям, бо зрештою Путін теж хоче повернутися до колишніх часів і відродити Радянський Союз, і значна частина росіян підтримує це. Чи це може повернутися? Я думаю, що це сентиментальний погляд назад, це не пробуджує в мені жодних сподівань. Ніколи минуле не повернеться, буде по-іншому.  Отож, дійсно: Америка була великою і ніби перестає бути великою. Це «знову» - «Зробимо Америку знову великою» не є таким оптимістичним гаслом, як гасло китайців, які були великими вже тисячі років тому, але не говорять про повернення, однак говорять про повільне розширення свого впливу і свого значення у світі. Тож складно голосувати за таке простеньке гасло, оскільки виникає питання: зроби Америку великою, але як, в який спосіб можеш це зробити? А тут уся ця програма - досить нецілісна, і невідомо, чи виявиться ефективною. І не факт, що друга сторона політичної сцени Америки теж не мала заохочувальних пропозицій, і це теж було причиною, чому вони програли. Програли, але однак з честю, тому що кількість демократів була досить високою, нею не можна легковажити. Це не був стовідсотковий успіх, але це була перевага, що привела, що є така адміністрація, а не інша.Ви сказали, що світ не повернеться до того, яким був раніше. Але яким буде? Чи буде ліпшим?Напевно, не до цього часу. Можна сказати, що останнім часом світ був без великих війн між найбільшими країнами. Справді, це був певний поступ, але він був досить нетривалий. Тепер вже це закінчилося. Чи світ стає кращим? Так, звичайно, що ліпшим: за часів, коли люди билися на булавах, тоді був гірший, ніж сьогодні. Я не втрачаю віри, що світ повільно розвивається: часто спочатку робить кроки назад, а потім уперед. Але це не змінює факту, що немає тепер бачення, чого дійсно ми б хотіли. Нещодавно я отримав такі роботи від випускників шкіл у Польщі, тобто молодих людей, які складали іспити й писали про омріяний світ. Цей світ увесь був складений із суперечливих очікувань. Це означає, що такий світ не зміг би існувати, він одразу б завалився. Узагалі світ без перешкод, без труднощів, без зусиль, такий світ тільки з приємних речей неможливий, як і неможливо людині жити в таких умовах. Це світ, який самознищиться. До Ренесансу, відповідно, наша цивілізація жила таким прагненням порятунку. Це було найважливіше – бути зціленим. Тепер це зникло, але з'явилося прагнення бути багатим. Проте це теж закінчиться у певний момент, тому що не має сенсу бути багатим. Щоразу більше людей бачить, що не варто бути багатим, не варто мати п’ять кімнат і володіти чотирма автівками. Це не приносить  ані радості, ані задоволення. Шукатимемо щось інше. Ми хотіли б, щоб кожен вів цікаве багате життя, але багате не в матеріальному сенсі, тобто вистачить оминути біду і нещастя. Тоді людині не так багато потрібно. Скільки потрібно? Скільки треба мати метрів квадратних для проживання, скільки  треба проїхати чи використати енергії на одну людину – це певні маркери розвитку цивілізації. Але існує ще інший розвиток: задоволення життям, радість і сенс від того, що ми робимо, що це має якусь цінність. І власне з тим маємо певний клопіт, тому що як формуємо, що б ми хотіли, це найчастіше неможливо виконати, ба, гірше – це нищівне. Знаємо це з дослідів над тваринами: якщо мишам створити комфортні умови, то вони загинуть, просто не матимуть потомства. Кожного з нас «запрограмовано» так, щоб за щось боротися, клопотатися, докладати зусиль, долати труднощі, страждання – це все записано у програму кожного життя. І тільки є питання: на якому рівні це все відбувається? Оскільки якщо життя складається з  боротьби, то боротьба може бути на обухах чи булавах, але може бути боротьба на олімпіаді. А на олімпіаді це прекрасна боротьба. Ми б не хотіли жити без таких зусиль, яких, наприклад, від нас вимагає спорт. Але спорт – це певний виняток, бо так, як решту життя хочемо прожити, як бачу з тих анкет, надісланих  молодими людьми, у такій собі лінивій вигоді, але так не вдасться. Не вдасться так.Власне, бути багатим, нічого не робити - і бути щасливим…Власне, це не йде у парі з щастям, і багаті насправді часто мають проблеми і звертаються до психологів, щоб їм хтось пояснив, що в їхньому житті є хибне, плинне. Зрештою, дуже багато багатих людей кидаються у певні суспільні роботи, в якийсь «ремонт» світу, і це Білл Гейтс дав приклад, як можна допомагати багатьом фундаціям, бо лише тоді це матиме якийсь сенс. Ми говоримо такими гаслами, але це справді хороше гасло: «Багатий не тим, чим володіє, а тим, що віддає». І якщо людина зможе чогось позбутися, щоб дати іншому, тоді стає багатшою. Але це повинні розуміти ті, які є багатими…Але Путін – багата людина, має вплив на весь світ, як видно, і, напевно,  міг би заплатити найліпшому психологу, але не скористався послугами психолога і почав таку війну і такого масштабу… Навіщо, який у цьому сенс, щоб бути щасливим? Це робить його щасливим?Я не намагатимуся ввійти в голову очільника однієї з супердержав. Який мотив це має? Точно, це якесь суб’єктивне переконання, що це служить на благо. Об’єктивно здається, що це з точністю до навпаки. Ці дії – це пережиток минулого, повернуті назад, а не вперед, і нічого доброго не принесе в Росії. Але це мої передбачення, передбачення старшої людини, яка з досвіду пережитої історії знає, що такі починання не принесуть нічого доброго, але як буде – лише згодом побачимо. Справді, тут участь одиниці в історії неприпустима, якщо б це був хтось інший, з іншим темпераментом, з іншою психікою, то вів би Росію іншим шляхом.Чи може світ існувати без вільної України?Ви знаєте, може існувати… Це дуже сумно. Ми, поляки, це вже проходили, і це теж було неможливо уявити, що світ може існувати без Польщі, але однак майже 140 років існував. Уже пізніше, як добрі часи для Польщі були в минулому, отож це було б великим нещастям, і я думаю, що це завжди був би непостійний стан. Я не можу уявити собі, щоб українці на постійно відмовилися від своєї суверенності і щоб сказали: хай нами керують, ми не будемо собою керувати. Я не можу собі цього уявити. Але скільки це ще коштуватиме страждань, цього я теж не можу собі уявити. Оскільки вже так було багато страждань за останні роки, що це навіть не вкладається в голові. І викликає захоплення, що цей народ так сильно прагне волі і так сильно хоче самостановлення.Трамп звертається до європейців і говорить, що тепер ви, європейці, більше допомагайте Україні. За вашими спостереженнями в Польщі та інших країнах, де ви буваєте, чи видно, що європейці готові, я не говорю про політиків, а саме громадяни цих країн, чи вони готові, що, можливо, житимуть гірше, але витрачатимуть кошти на те, щоб Європа підтримувала Україну в цій війні?Я думаю, що вони не готові, але до прийняття таких рішень людей примушує страх. А той страх потенційно є, Європа пронизана страхом,  кілька сотень мільйонів людей в Африці, чия земля перетворюється на степи через зміни клімату, і вони хотіли б приїхати в Європу, але Європа не хоче поділитися і знизити свої стандарти, неймовірно сильно знизити. І тепер для того, щоб була вільна Україна, Європа теж муситиме щось цьому присвятити. А люди увесь час думають, що вдасться нічим не жертвувати. Звичайно, що не вдасться. І це усвідомлення, можливо, повільно прийде, якщо в такий конкретний спосіб про це говорити, бо люди починають згадувати, уявляти, що було з Європою після війни, коли вона збідніла, але відбудовувала свої цінності. І вільна Україна є частиною цих європейських цінностей, тому що становлення народу є чимось, що записане в загальноприйняте розуміння прав людини. І це триватиме постійно, доти, поки Україна не буде сама собою. Це буде постійне відчуття, що ми, в Європі, не допомогли у добрій справі. Де-не-де це вдається роз’яснити, але не усюди.Де-не-де, поволі, скільки ще часу, тому що ми, як українці, не маємо багато часу, оскільки також втратили багато людей, наше військо виснажене, і від цього, зокрема, теж залежить, де буде ця межа між Європою і російською імперією?Для нас, поляків, це дуже важливе тепер, і більшість у Польщі це розуміє. Натомість у Західній Європі чим далі від цієї межі, тим менше розуміння, що це справа життя. І я думаю, що це розуміння повільно до них доходить, але повільно. Оскільки людський егоїзм теж велика сила. Зручності, щоб було, як було, і щоб нічого не змінювалося. Це така спокуса, яка постійно повертається, але вона може бути деструктивною. Ми в Польщі  часто повертаємося, а я і сам собі пригадую, що розповідали мені батьки, як це було на початку війни, в 1939 році, як цей світ, який був таким безпечним, здається, що ми функціонуємо щоденно, може у будь-який день завалитися: неочікувано зачиняться банки, не виплачуватимуть грошей, раптом гроші перестануть мати якесь значення, також кардинально змінюється ієрархія, директор банку стоїть у черзі, щоб з’їсти тарілку супу, який видають безплатно... Це все такий досвід, коли згадується, то людина розуміє, що треба захищати те, що маємо, і чимось жертвувати, але якщо цього не пам’ятати, то охочих до жертовності немає. Ви тільки-но згадали про Другу світову війну, адже ви народилися через кілька місяців після того, як вона почалася, і вам було, напевно, з 6 років, як закінчилася та війна. Які ваші спогади про ту війну? Як це було?Світ не можна повернути, оскільки дуже змінюється оцінка, оцінювання людей. Після війни у нас раз на місяць, під час недільного обіду, бував якийсь чоловік, який був страшенно нудний, і завжди кожен з тих обідів був справжньою мукою. Я запитував батьків, маючи тих 7 чи 8 років, чому цей пан мусить до нас приходити? А батько говорив мені суворо, що ти не знаєш, як благородно поводився цей чоловік, коли ми були під утисками, і те, що він нудний, не має жодного значення. І ми будемо його запрошувати завжди, бо він на це дуже заслуговує. Це була та, інша оцінка. І як виявилося, що це не ті, які виявляли приязнь, були друзями, а ті, хто зміг довести цю приязнь і були справжніми приятелями, на них можна було розраховувати і їм вірити. І це залишилося у моїй пам’яті, що війна кардинально переоцінює наше ставлення, оцінки, як би кожен поводився і що б вибрав.Психологи говорять, що дитяча психіка має властивість забувати якісь переживання, якщо ці переживання негативні. Тепер, коли ви чуєте ці тривоги, можливо у якихось відео з України, чи викликає це у вас якісь емоції з дитинства?Звичайно, нагадує. Це ніколи не покидало, з часів, коли були  укриття,  бомбардування, а я мав 4-5 років, то я протягом усього життя усвідомлюю, що можуть бути загрози. І саме тому, можливо, коли я вранці завжди налаштовую радіо з таким занепокоєнням, чи світ існує надалі таким, яким був ще вчора, чи, можливо, протягом ночі щось трапилося і раптом виявиться, що житиму в іншому світі. Я завжди можу собі це уявити. Це, можливо, некомфортне уявлення, але відповідає істині: можливо, ліпше знати, ніж не знати.Справді, Варшаву знищили нацисти під час Другої світової війни. Я якось натрапила на такі світлини в соціальних мережах - відновлені, кольорові - Варшави, з укриття, де сидів один чоловік і  дві жінки, мали якусь їжу, біля них була дитина у візку. Мене зацікавило, що саме пишуть поляки під цією фотографією, і я думала, що побачу багато коментарів зі словами емпатії до українців. Але я була вражена, бо, можливо, це якісь інтернет-тролі, але дуже багато поляків писали, що, власне, ось такий вигляд має справжня війна, а не так, як  в українців, які живуть добре, і, відповідно, що українці разом із німцями, бо були там також і такі коментарі: знищили нам Варшаву і Польщу під час Другої світової війни. Я була шокована - навіщо так пишуть, пане Кшиштофе, як це пояснити?Я думаю, що ці тролі присутні і плекання таких низьковартісних почуттів у людях - це частина цієї пропагандистської війни. І, звичайно, якщо з'явився якийсь акт жертовності, а поляки насправді дуже багато зробили, допомагаючи Україні протягом останніх років, то пізніше прийшла така дзеркальна хвиля розчарування і висловлювання, що «вони невдячні і нас не люблять, живуть за наш рахунок». Це нещасне, невдале, морально досить принизливе. Я не вірю, бо не зустрічаю людей, які б думали подібне, а якщо і зустрічаю, то десь на околицях, зазвичай це маніяки, які постійно таким чином намагаються «потопити» свої комплекси. Натомість точно над тим, щоб порізнити українців з поляками, працює великий штаб пропагандистів, який блукає в Інтернеті  і вигукує так, як може. Але я не маю відчуття, щоб це було автентичне, хоч, звичайно, людська заздрість така універсальна, а окрім цього люди, часто буває, «дадуть, а потім шкодують». Це ганебне, і мені соромно за таких людей. І як кажуть польською, вони «марнославлять»: хто відбирає, той у пеклі поневіряється. Як ми даємо, то не повертаємося до цього і не можемо потім мати відчуття оплакування. Даємо - і кінець…Коли ви чуєте від поляків такі слова, що, мовляв, українці під час Другої світової чинили погано щодо Польщі і не переживають цю війну так, як поляки, не вірять їм, що українцям важко в цій війні, що ви тоді відповідаєте?Я перевіряю, яку шкалу цінностей вони сповідують. Якщо людина говорить такі речі, то що вона знає ще, крім цього, звідки черпає новини, і завжди виявляться, що тут є проблема у сфері почуттів, певні комплекси, почуття меншовартості. Це ганебні відчуття і мені соромно за таких людей, оскільки я також і таких зустрічаю. Але я думаю, що найбільшу роль у цьому відіграє пропаганда, маніпулювання і це під’юджування, яке спостерігаємо в інтернеті, і походить від тролів, а не від живих людей. Думаю, що це має вирішальне значення.Чому росіянам завжди хочеться розсварити українців з поляками? Це не лише тепер відбувається, так було і за радянських часів.Звісно, це є, як каже римське правило «розділяй і володарюй», щоб утримати імперію, яка має відцентрові традиції, то треба порізнити між собою ці народи,  які, можливо, хотіли б від цієї «матриці» усунутися. І поляки, які абсолютно в жоден спосіб не хотіли бути частиною цієї царської імперії, і українці, які прагнули незалежності, були цінним матеріалом для сварок. Якби це комусь вдалося, то на цьому б хтось мав зиск для Росії, але це за своєю суттю – короткозоре, тому що ці порізнені народи неохоче залишаться у своїй метрополії. Але своєю чергою метрополії - це велика відмінність. Там, де була колонізація - французька, англійська, там цивілізація з  метрополії перевищувала цивілізацію колонізованих країн. Ми, в Польщі, у ХІХ столітті не мали такого враження, тому що наша промисловість була ліпша, ніж російська, наш спосіб життя здавався нам як більш розвинутий і цивілізований. Ми не відчували ностальгії за товарами, які були Маdе іn Russіа, хоч тоді так про це і не говорили. Але ми були зацікавлені тим, що несе з собою Захід, бо Захід був більш розвинений. Нас тягнуло до Заходу.Я думаю, що  українці в цей момент теж мають таке відчуття, тяжіння до більш розвиненої цивілізації.Росія – це та цивілізація, якій ще багато треба надолужити. Як подумаю про цю «ґлубінку» російську, то вона, як модель хорошого життя, не притягує, а натомість замість хорошого життя можна мати імперську  ілюзію і сказати: що з того, що нас не люблять, що нічого не маємо, але зате нас бояться. Чи вистачає цієї мотивації? Я вважаю, що це намарно. Якось так я думаю.Але росіяни довго повторювали, що вони – європейці і, відповідно, ставилися до українців, як до простіших, гірших, неосвічених, з біднішою культурою, як до людей із села.Добре, але виявилося, що цінності, якими люди з села пишаються, - вищі цінності, ніж монгольська слухняність тиранам. Оскільки відомо, що Росія прийняла цю цивілізацію, яка розпочалася з Київської Русі, і що потім та Русь Московська, зокрема через перемогу під Новгородом, у такий спосіб «вбилася» таким клином азійства в Європу, але Україна набагато менш азійська, ніж решта Росії. В цьому  сенсі «азійське» -  це не про позитивні цінності. Звичайно, я не маю на увазі Японії чи навіть Китаю, з їхньою багатою культурою, тільки тих монголів, які нападали на Європу і не створили держави, створили найкоротше існуючу імперію, яка розпалася, бо не мала жодного з’єднувального елемента, жоден елемент не зліпив би імперії – маю на увазі, імперію Чингісхана.Європа досить довго і навіть тепер, як кажуть наші письменники, режисери, актори, митці, які виїжджають до європейських країн і там зустрічаються, то відчувають, що там існує це захоплення Росією і її великою культурою - чому це ще існує? Це також робота Росії чи просто такі люди? І, відповідно, як так, що Росія,  така країна, з такою великою культурою, виявилася не такою культурною, освіченою, з добрим вихованням?Ви знаєте, це те, про що ми теж запитували: як німці, звідки  походить Ґете і Бетховен, могли породити нацизм і Другу світову війну  з демократично вибраними урядами націонал-соціалістів? Це теж неможливо було зрозуміти, як  ця висока культура могла не відбитися на рівні виборця, який колись голосував за нацистську партію. Я думаю, що Росія все ще має свої великі поклади культури і, як бачу, більшість відомих російських митців опинилися в еміграції або мовчать. І я думаю, що вони не мають такого активного опору проти пропаганди, але я не мав відчуття, що багато з них допустилося своєрідної зради, тобто було доводом проти правди. Отож, я думаю, що це треба цінувати. І я думаю, що і надалі захоплюватимемося Достоєвським, хоч корені багатьох негативних явищ Достоєвський описав і можна, читаючи його, їх відгадати. Так що, я щодо російської культури не роблю жодних застережень, щоб якось її оминати чи недооцінювати. Це нерозумно, ми втрачаємо певне багатство, яке існує. Але однак це не змінює факту, що сьогодні російська політика є для нас живою загрозою.Українці повторюють, що Росія перестане бути для нас загрозою, для цивілізованого світу і для України, тоді, коли залишиться меншою державою. Але ми чуємо голоси з закордону, чуємо, що світ боїться, щоб Росія сталася меншою. І як тут нам відновити рівновагу, щоб знайти золоту середину? Як у цій ситуації діяти? Це питання політологічне, тому що треба подумати над тим, що доброго є в політиці і суспільному житті. Якщо це живий розвиток громадян, розвиток потенціалу кожної людської одиниці, то може, дійсно, виявитися, що Росія, якби не була такою великою країною, була б більшою країною у вимірі людської удачі, це могло б спрямуватися у ліпшу сторону для росіян. Якби не були пригнічені тим централізованим урядом, який не може впоратися з усією територією. І Росія ніколи не мала своєї чудової адміністрації чи зразкових судів – це все абсолютно ніколи не було їхні надбанням. Звичайно, що для росіян це страшна образа, якщо сказати, що замість однієї Росії могло б бути кілька, можливо, якісь федералізовані. Але на момент, коли об’єднувалися обидві Німеччини за часів Горбачова, президент Міттеран, який спочатку був проти об’єднання Східної та Західної Німеччини, сказав, що «так люблю Німеччину, що я хотів би, щоб було її якнайбільше». Німеччину, тобто йдеться про країну Німеччину, «так люблю німецькі країни, нехай їх буде більше». Потім він відмовився від цього речення, бо було це так неврівноважено, навіть несправедливо щодо німців, тому що  їм забороняли те, за чим вони сумували протягом кількох десятків років. Але можна сказати, що це було вираженням переконання, що об’єднання не завжди на добре. Натомість бажати комусь, щоб його держава розпалася на дрібніші держави, - це глибоке втручання в чужі справи. Якщо росіяни відчують, в якій моделі держави мали б більший потенціал, за якої моделі держави вони врешті б змогли дожити до цього золотого віку, до якого ніколи не дожили, але на який заслуговують точно як дуже потенційно сильний народ і сильна держава.Чи знаєте ви, чи маєте таке відчуття, що десь незабаром кінець цієї війни? Чи насправді цього кінця не видно?Не видно… для мене, я його не бачу. Я чекаю постійно, коли на цій півкулі, як говориться поетично, з’явиться якась нова фігура і щось зміниться, що надійде якийсь зовнішній чинник, який розблокує ситуацію. Я не політолог  і не можу собі уявити, але я читаю найрізноманітніші гіпотези, який може мати вигляд цей світ через рік, і всі непереконливі і незадовільні, з жодної я не був би задоволений.А як повинна закінчитися ця війна?Точно очікується більших поступок від України, а це передбачає, звичайно, що конфлікт тлітиме надалі. Які будуть поступки? Невідомо. Я б не здивувався, але це такий вимисел, якби я був письменником у стилі sсіеnсе fісtіоn, що раптово може змінитися ситуація на фронті, а президент Сполучених Штатів зненацька виявиться прихильником суворих санкцій щодо Росії, якщо це буде в інтересах Америки, і також цієї сировини, якої потребує. Тут все може обернутися з кожним днем – така  сутність політики.  Такий стиль політики тепер з'явився: жодних наслідків, але багато здивування. Отож, позитивного вирішення не бачу, тут Росія мусила б змінити свої наміри, а саме зрікаючись від своїх імперських цілей, а зосереджуючись на власному внутрішньому розвитку, що я їй і бажаю, але я не бачу таких реальних заповідей.Саме так, вони  і надалі говорять, що українців не існує, що це неправильна держава, що мова – не окрема, а подібна до російської, тож  нічого не змінюється, хоч вони і втратили багато своїх людей у цій війні, понад 900 тисяч загинули і поранені у цій війні… Це велика кількість…Це страшне число… Одна людина - і це  велика катастрофа, космічна, а що ж тоді, коли йдеться про десятки, сотні, тисячі – це вражаюче. І вражає те, як росіяни легко погоджуються з тим, що стільки з них гине в такій незрозумілій справі, бо це навіть не зветься війною у Росії, тільки якоюсь «операцією». Але що ж це за операція, навіщо ці люди гинуть і яка від цього буде користь у майбутньому? Це все разом – трагічне, і насправді ця трагічність проходить так, без загального крику обурення. Це дуже сумно, але так відбувається. Відомо, що ці жертви, яких зазнає Україна, вирішать долю майбутнього. Навіть коли б у цей момент були якісь великі поступки, то однак, як Майдан був безповортним, цей другий Майдан, це було щось, що не вдалося повернути назад. Так і тепер будь-що, що буде спеціальним рішенням, то прагнення до незалежності і самостановлення – це, напевно, не відмінити.  Я вже кілька років не був в Україні і  не пам’ятаю, як  з часів довоєнних це почуття лише росло, але, напевно, тепер воно розквітло. І я маю враження, що люди усвідомлюють, навіщо були ці жертви з українського боку.Якраз на початку ми говорили про сенс життя. Можливо, для росіян перебувати у стані війни - це і є сенсом їхнього життя?Складно сказати, чи так було. Як я читаю «Війну і мир» Толстого, це не так звучить. Звичайно, що це точка зору аристократа, тобто найвищих російських еліт, які мали у багатьох справах такі найвищі стандарти і в якийсь спосіб їх дотримувалися. Натомість як людина нічого не має, як я  думаю про тих монголів, які підкорювали світ і Європу, світ, також Китай, то вони, власне, мали сенс тільки у війнах, бо їм нічого було втрачати,  не мали ані будівель, ні університетів, ані жодних інституцій, які б утворили таку потужну державу, і тому ця імперія програла. Недовго проіснувала така імперія, як виявилося,  що це було слабке.А який сенс тепер для Китаю?Я думаю, що Китай надолужує цей період, коли він був позаду за більш розвиненою цивілізацією, тобто за Європою.Європа заслужила перед Китаєм на багато розчарувань і ненависті, бо принижувала Китай у ХІХ столітті в нечуваний спосіб, бо те, що французькі війська спалили Літній імператорський палац у Пекіні для розваги, напевно, це залишилося у пам’яті як міф «приниження», який тепер треба перекреслити. Отож, те, що тепер Китай так прагне домінування, це можна зрозуміти історично. Але чи це добре для світу і чи це добре для самого Китаю? Це якраз покаже історія. Я маю сумніви.Чи ми вже у Третій світовій війні, пане Кшиштофе?Напевно, так. Але я вже думаю, що холодна війна була третьою, а тепер уже говорять, що ця війна  є четвертою, бо так хочемо залякувати себе цією назвою, поки бомби не летять на наші домівки, то ми вважаємо, ця війна не є світовою. Але як подивимося, що коїться на Близькому Сході, що відбувається в тих далеких від нас місцях, то постійно десь палає недобрий вогонь. І це доказ, що війна - це ніби натуральний стан, в якому перебуває людство, хіба б не розійшлася на великий масштаб.Чи Польща готується до війни, яка може поширитися на територію Польщі?Так, мусимо реально брати це до уваги. Ніхто, звичайно, в це не вірить. Усі живемо з надією, що так не трапиться. Але це тільки сподівання. Розум говорить, що це може статися.Тепер Польща живе виборами, виборчою кампанією, і якраз багато кандидатів говорить: навіщо підтримувати Україну, це не наша війна, у нас свої проблеми. Чому саме так? Ваші відчуття - чи люди підтримують таких кандидатів і за кого голосуватимуть? Кого Польща вибере? Чи може бути якась несподіванка?У політиці завжди може бути якась несподіванка. Я думаю, що серед тих кандидатів, яких я поважаю і вважаю позитивними, ніхто з них таких речей не говорить: ні пан Тшасковський, ні пан Головня, ані пані Беят, а ці решта голосів, здаються мені, дуже підозрілими - опортуністичні, передусім немудрі, незгідні з національними інтересами, і я маю надію, що жоден з цих кандидатів, який ставить під сумнів усю серйозність війни в Україні і необхідність нашої допомоги, що жоден з них не виграє цих виборів. Я б цього дуже бажав.Дійсно, щодо відносин між Україною і Польщею, завжди або перед виборами, або на річниці Волинської трагедії, тоді починається пригадування нашої складної ситуації. І за ці три роки, вже 4-й рік великої війни, чи ми зробили кроки між нами в цьому питанні, щоб вирішити його? Наскільки я орієнтуюся, то існує така свідомість у пресі. Я повторюю, що в справі пам’яті Волині певний поступ є, якісь ексгумації стануть можливими. Це, очевидно, неймовірно трагічна і болісна сторінка нашої історії, але ми також намагаємося її зрозуміти і в далекій перспективі, як через минулі століття формувалися наші відносини. І тоді мусимо визнати, що тоді Польща не створила обіцяної Речі Посполитої трьох народів і що разом з литовцями ми не дали цій, українській, русинській стороні, не дали рівних прав. Як ми це пам’ятаємо, то незважаючи на те, що ця волинська різанина є абсолютною річчю, яку не можна захищати, але принаймні дає нам можливість зрозуміти, що там були такі глибокі мотиви, закоренілі у минулому, і що ми мусимо це подолати. З німцями ми маємо, відповідно, подібну ситуацію, оскільки також існують історичні минулості в минулому, хоч наш кордон з німцями був більш мирним, ніж кордони між німцями і французами. Відомо, що можна це подолати, такі  історії з минулого. Наш спільний інтерес наказує нам, що в майбутньому ми повинні бути близькими країнами, бо  у нас спільні інтереси.А скільки ще може тривати таке непорозуміння між нами, українці не розуміють поляків, а поляки не розуміють українців щодо цієї справи?Це походить з ХVІІІ-ХІХ століття, так як описано в літературі, і ми знаємо, що Річ Посполита дійсно не дала цієї рівності, передусім козаччині - не дозволила їй стати шляхтою. Це все було помилкою тодішньої історії.  Оскільки ми були на шляху створення такої багатонаціональної держави, яка була б певним прототипом об’єднаної Європи, що потім вчинила монархія Габсбургів, тільки певною мірою, теж не до кінця вдалим чином. Але до цього прагнула Європа: від єдності ще за часів Каролінзької імперії, а ще раніше за часів Римської імперії, до цієї сьогоднішньої єдності під керівництвом Брюсселя. І цей континент має багато спільних цінностей. І Україна повинна мати своє місце у цьому співтоваристві. Я б так  дуже бажав.Саме так, я теж нещодавно прочитала такий коментар, стосувався він мого рідного міста, що мене здивувало. Ви колись гостювали у Ходорові. Хтось написав, що був у Ходорові і там не побачив прапора Європейського Союзу, отож, чи маємо допомагати українцям, коли ж вони вважають, що борються за європейські цінності, а прапора не було. Я відповіла цьому коментаторові, що якраз я з Ходорова і такий прапор висить біля міської ради. Але чи дійсно українці вже заплатили таку високу ціну для того, щоб опинитися в Європейському Союзі?Ви знаєте, це справа ментальної трансформації, тому  що по-справжньому Європейський Союз є союзом Західної Європи і такі країни, як Греція, яка за своїм духом інша і не походить з Латинської імперії, Румунія, Болгарія, ці країни ментально досить віддалені від таких європейських ідеалів. І питання, як в цьому всьому віднайде себе набагато більша і потужніша Україна. Чи це «щось» нас єднає, робить міцнішим за те, що нас роз’єднує? Оскільки ділить нас добрий шмат історії й іншого способу  мислення, тобто мислення, яке походить з християнського православ’я. Це дуже відрізняється від того, що приніс Захід, тобто католицизм і протестантизм. Вони по-іншому моделювали образ світу, людини, суспільства, суспільної доктрини тощо, тому якраз тільки тоді і виявиться, чи ця європейська пропозиція буде достатньо «апетитна», щоб Україна захотіла її засвоїти, і чи почуватиметься в цьому добре. І якою буде гнучкість Європи? Адже Європа сама по собі великою мірою засумнівалася, що тепер і викидають нам американці, зрештою, це досить кумедно. Але так насправді й було, що найбільші ідеали Європи реалізовувалися в певний момент в Америці, це було так у час, коли звільнялися з-під британської колоніальної влади.Ви згадали про відмінність мислення, що ми мали іншу історію, бо у нас було православ’я. Отож, як виглядає це «інше» мислення? Це десятки речей, часто дуже дрібних речей. Скажімо так, Захід орієнтується на одиницю, наприклад, коли ми називаємо себе, то спочатку називаємо ім’я, а далі прізвище. Не дай бог навпаки, бо це слід російського гноблення. Натомість люди зі Сходу, починають із прізвища чи племені, бо найважливіше, до якого племені належать, а хто це – Іван чи хтось інший, - це вже другорядна справа. Це дріб’язок, але це формує мислення і ставлення до світу. Адже відрізняємося тим, що над нами тяжіє традиція хрестових походів, які створили так званий «етос лицаря». Схід цього не знав, бо  не брав участі у цих війнах у такій формі, як ми. Ми також були провінційними, але багато від цього навчилися, а відповідно, питання честі, втрата обличчя – це все напрацьовано протягом тих років. Люди на Заході гірше зносять таку брехню прямо у вічі, бо говориться «стати обличчя до обличчя», «я більше не віритиму йому». На Сході, здається, більше толерують брехню, я говорив тоді так, а тепер говорю навпаки. І так може залишитися. Отож, десятки речей, які переносяться з цього Сходу, не згадуючи вже про спадщину від більшовиків. А також те, що люди зі Сходу, як правило, наприклад, коли хочуть визначити певну суму, яку хотіли б отримати, за певну роботу чи предмет у торгівлі, то завжди дивляться, чи платитиме бідний, чи багатий. На Заході це взагалі не вирізняють: скільки це коштує, то стільки і коштуватиме – і від багатого, і від бідного оплата така ж сама. Це речі, які видно щодень і часто перешкоджають. Але це речі, які можна опанувати, тому, можливо, в об’єднаній Європі Україна почуватиметься зручно, бо відчуватиме, що, можливо, ці ідеали, за своєю суттю, вже і так є в голові.Ви також сказали, що у західній культурі було таке правило, що не б’ють лежачого…Так, це своєрідне рицарство, яке перенеслося до нас практично. Коли я зустрічаю азійських студентів, то вони здивовано запитують: чому? Бо якщо хтось лежить, то тим більше його треба бити, тому що і так не встане.Я думаю, що під час цієї великої війни те, що ми тепер спостерігаємо, як росіяни поводяться з українськими полоненими, а як ми, українці, поводимося з російськими полоненими. Тепер росіяни вчиняють так, що безпосередньо стріляють в українських полонених. Це, відповідно, те, що називається порушенням правила «лежачого не б’ють».Так, це трагічне. Оскільки весь світ прийняв Женевську Конвенцію, але її порушують. Нацисти, як тільки-но трохи ослабли, перестали її порушувати. Були тоді вже згодні з цим правилом, бо це правило гуманності, елементарне, в розвинутому світі.Дійсно, нацизм був покараний. Чи рашизм, як тепер називаємо те, що відбувається з Росією і що Росія робить з нами, нарешті теж буде покараний, тому що корені рашизму походять з радянських часів, а також з часів Другої світової війни, оскільки комунізм теж не був покараний.Напевно, це велика помилка нашої усієї Європи, що покарання Німеччини і нацизму було, але завдяки втручанню американської демократії, що союзники змусили німців, щоб вони відповіли за минуле. У Польщі ця відповідь за заподіяне, хоч невеликою мірою, але відбулася. Не можу сказати, що було це цілковито. Ця люстрація була в обмеженому вимірі, однак все ж була. Натомість у Росії навіть не визнали свою провину, не було сказано: «я припустився помилки, вчиняв погано, вірив в погані ідеали,  навчав дурниць» – це хотілося б почути від кожного університетського професора, який брав участь у радянський пропаганді. Цього не було ніколи, тоді говорилося: «що так треба було тоді, а тепер треба по-іншому». Це і є ця відмінність між Заходом і Сходом. Завжди є так само – правда є завжди правдою.