Тренд пошуку "1 Листопада Свято"

Міська рада Вроцлава ухвалила резолюцію, в якій рішуче засудила прояви ненависті, агресії та насильства на національному ґрунті.

Про це повідомляє Wroclaw.pl.

У документі наголошується, що місто не допускатиме нападів, приниження чи залякування людей через їхнє походження, мову, акцент або національність.

"Останні події у Вроцлаві – як жорстокий напад на громадян України, так і подальший напад із ножем, винуватцем якого був громадянин України, – показують, що насильство може мати різні джерела та різних винуватців, але завжди потребує рішучої та однозначної реакції. Воно не може залишатися без відповіді", – йдеться в резолюції.

Міські депутати зазначили, що слова та вчинки мають наслідки. На їхню думку, дегуманізація цілих груп людей, представлення їх як спільного ворога та розпалювання страху й агресії створюють ґрунт для ненависті, яка може перерости в насильство.

У резолюції також наголошується, що кожен, хто обрав Вроцлав своїм домом і місцем для життя, є тут бажаним незалежно від національності. Напади, мотивовані ненавистю, є посяганням не лише на безпосередніх жертв, а й на всю міську спільноту та цінності, які її об'єднують.

У липні, після резонансних нападів на людей українського походження, із закликами протидіяти проявам ненависті на національному ґрунті виступили мер Вроцлава Яцек Сутрик та уповноважена мера з питань рівного ставлення Аліна Шептицька. У місті проживають понад 100 тисяч українців, які знайшли тут свій новий дім.

Символічний тиждень

Засідання міської ради, на якому ухвалили резолюцію, відбулося одразу після відзначення Дня Незалежності України.

24 серпня під час урочистостей за участю представників польської та української влади й установ у Вроцлаві започаткували створення Скверу польсько-української дружби. Його облаштують у парку на Ніскє Лонкі біля вулиці Жаб'я Ґробля.

Під час церемонії на цьому місці висадили символічні кущі калини та бузку. У заході взяв участь віцепрезидент Вроцлава Ришард Кесслер.

Проєкт Європейської організації "Буря Розквіту" символічно поєднає два державні свята. Наступний його етап запланований на 11 листопада – День незалежності Польщі.

"Вроцлав – це місто рівності, а кожен, хто обрав наше місто своїм домом і місцем для життя, є тут бажаним", – наголошується в резолюції міської ради.

На жаль, прояви ненависті та насильства на національному ґрунті щодо українців в Польщі останнім часом – непоодиноке явище.

У польському місті Гдиня правоохоронці затримали 76-річного громадянина Польщі, якого підозрюють у нападі на 40-річну громадянку України. Інцидент стався 30 липня на сходах на вулиці Желязній. За інформацією Wiadomosci з посиланням на поліцію, невідомий чоловік двічі вдарив жінку дерев'яною тростиною по потилиці, після чого втік.

До цього троє чоловіків у Вроцлаві побили молоду пару з України. В обидвох – підозра на струс мозку. У дівчини ще й травма вуха. Причина нападу, за словами матері українки, був акцент, який поляки почули у постраждалих. Скидався на український. Хоча на кадрах з місця видно, що пара взагалі не говорила з нападниками, а спілкувалася між собою.

Нагадаємо, 12 липня у Польщі у місті Бєльсько-Бяла чоловік у міському автобусі ображав та залякував трьох українських підлітків-дівчат. Поляк вигукував дітям, аби ті верталися до України. Діти спілкувалися з ним польською мовою. Одна із дівчат попросила чоловіка не торкатися її. Коли за дітей спробувала заступитися пасажирка, чоловік почав кричати й на неї.

• Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
• Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Від результатів голосування залежить не лише склад майбутніх перегонів, а й те, який напрям американських партій отримає більше підтримки.

Як повідомляє CNN

У вівторок, 11 серпня, у кількох штатах США пройдуть праймеріз, результати яких можуть вплинути на розстановку сил перед листопадовими виборами. Особлива увага прикута до кампаній у Вісконсині, Міннесоті, Південній Кароліні та Коннектикуті.

Однією з головних інтриг є демократичні праймеріз на посаду губернатора Вісконсину. Фавориткою перегонів називають 37-річну Francesca Hong – демократичну соціалістку, законодавицю штату, колишню шеф-кухарку та власницю ресторану. Її ймовірна перемога покаже, наскільки виборці штату, що коливається, готові підтримати більш лівий напрям Демократичної партії.

Я втомилася від людей, які кажуть нам, коли ми можемо мати зміни і скільки змін нам дозволено мати. Такий поступовий підхід є безвідповідальним. Ми заслуговуємо набагато кращого. Ви заслуговуєте набагато кращого, і разом ми зробимо краще можливим.

– Francesca Hong

Праймеріз на посаду губернатора Вісконсину

Чинний губернатор-демократ Tony Evers не висуватиметься на третій термін. Його рішення відкрило шлях до напруженої боротьби між демократами та внесло невизначеність у кампанію.

У липні від перегонів відмовилися обидва віцегубернатори Evers: Mandela Barnes, який працював під час першого терміну губернатора, а також нинішня віцегубернаторка Sara Rodriguez. Виконавчий посадовець округу Мілвокі David Crowley спочатку зняв свою кандидатуру на початку липня, однак через десять днів повернувся до боротьби після виходу Rodriguez на тлі скандалу з фінансуванням.

Crowley підтримав Evers. Той, хто переможе на демократичних праймеріз, у листопаді зустрінеться з республіканцем Tom Tiffany, якого підтримує Donald Trump.

Під час кампанії Hong критикували за підтримку лівих ініціатив, зокрема ідеї скорочення фінансування поліції. Окрему увагу привернула її реакція на запитання CNN про допис 2020 року, в якому вона закликала скасувати День подяки, називаючи це свято “прославлянням колоніалізму”. Пізніше Hong відмовилася від такої позиції.

Ситуацію також ускладнило дострокове голосування: десятки тисяч жителів штату вже надіслали бюлетені до остаточного формування переліку кандидатів. Виборча комісія Вісконсину зазначила, що поштовий бюлетень, повернений муніципальному клерку, не можна скасувати та замінити новим.

Міннесота: суперечка поміркованих і прогресивних демократів

Губернатор Міннесоти Tim Walz, який був кандидатом демократів у віцепрезиденти на виборах 2024 року, не балотуватиметься на новий термін. Сенаторка Amy Klobuchar майже напевно отримає демократичну номінацію на посаду губернатора.

На республіканських праймеріз за губернаторську посаду змагаються дев’ятеро кандидатів, серед яких Mike Lindell, якого підтримує Trump.

Значно гострішою є боротьба демократів за місце сенаторки Tina Smith, яка залишає посаду. Конгресвумен Angie Craig змагається з віцегубернаторкою Peggy Flanagan.

Підтримку кандидаткам висловили:

• Angie Craig – Buttigieg, Nancy Pelosi, Hakeem Jeffries і Gwen Walz;
• Peggy Flanagan – Bernie Sanders та Elizabeth Warren.

Craig та її союзники зібрали і витратили на кампанію більше коштів, ніж суперниця. У республіканських праймеріз за це сенатське місце беруть участь дев’ятеро претендентів.

Серед найбільш помітних республіканських кандидатів:

• колишня спортивна ведуча Michele Tafoya;
• колишній гравець NBA Royce White;
• колишній Navy SEAL Adam Schwarze.

Tafoya суттєво випередила інших учасників цих перегонів за сумою зібраних коштів.

Спеціальні праймеріз у Південній Кароліні

У Південній Кароліні Darline Graham, сестра покійного сенатора-республіканця Lindsey Graham, бере участь у спеціальних праймеріз. Вона претендує на право завершити його термін, а також балотуватися на повний шестирічний термін. Її кандидатуру підтримав Donald Trump.

Серед опонентів Darline Graham:

• конгресмени Ralph Norman і Russell Fry;
• колишній губернатор Mark Sanford;
• бізнесмен Mark Lynch.

Якщо жоден із кандидатів не здобуде понад 50% голосів, два лідери перегонів вийдуть до другого туру, призначеного на 25 серпня. Вибори стануть перевіркою впливу Trump на республіканських виборців після кількох кампаній, де підтримані ним кандидати не досягли очікуваного результату.

Коннектикут: боротьба за 1-й округ

У 1-му окрузі Коннектикуту 78-річний конгресмен John Larson, який уже 14 термінів працює у Палаті представників, намагається зберегти місце. Його суперники будують кампанію на потребі зміни поколінь у Демократичній партії.

Найбільш серйозним конкурентом Larson вважають колишнього мера Гартфорда Luke Bronin, якого підтримав Buttigieg. У праймеріз також беруть участь Ruth Fortune та Jillian Gilchrest.

Хто представлятиме демократів у 3-му окрузі Вісконсину

У 3-му окрузі Вісконсину демократи визначають кандидата, який у листопаді протистоятиме республіканцю Derrick Van Orden. За номінацію змагаються поміркована Rebecca Cooke та прогресивна Emily Berge, колишня президентка міської ради Eau Claire.

У 2024 році Cooke поступилася Van Orden менш ніж трьома відсотковими пунктами. Вона дистанціюється від закликів скорочувати фінансування поліції та ліквідовувати Immigration and Customs Enforcement.

Berge підтримує Medicare for All і заявляє, що голосувала б за імпічмент Trump. Підсумки губернаторських праймеріз можуть позначитися й на цій кампанії: переконливий результат Francesca Hong здатен посилити позиції Berge серед демократичного електорату.

Таким чином, вівторкові праймеріз покажуть не лише конкретних кандидатів на листопадові вибори, а й співвідношення впливу поміркованого та прогресивного крил Демократичної партії в ключових штатах.

Дивіться ще:

• Праймеріз у Мічигані, Міссурі, Канзасі, Вірджинії та Вашингтоні показали боротьбу між прогресивним і поміркованим крилами демократів та визначили важливих кандидатів на майбутні вибори.
• Спроба Дональда Трампа усунути Лізу Кук загострила суперечку про незалежність ФРС і посилила ризики для вересневого рішення щодо ставок, долара та облігацій.
• Камала Харріс закликала демократів до рішучішої політики, відповідальності перед виборцями та жорсткішого опору несправедливості, корупції й загрозам демократичній владі.

CyberCalmКриза, контроль, хрестовий похід: NATO розібрало російську пропаганду на механізми

Центр стратегічних комунікацій NATO у Ризі (NATO StratCom COE) оприлюднив дослідження «Crisis, Control, Crusade: Russiaʼs Propaganda Architecture» — четверту поспіль роботу центру про внутрішні комунікації росії часів повномасштабної війни. Головна теза: здатність кремля утримувати підтримку затяжної війни всередині країни тримається не стільки на змісті окремих повідомлень, скільки на комунікаційній системі, яка перетворює невизначеність на відчуття стратегічної послідовності.

Автори проаналізували 15 місяців — з 1 січня 2024 до 31 березня 2025 року — і близько 3,13 мільйона одиниць контенту. Висновок, який відрізняє цю роботу від попередніх: пропагандистський апарат росії перестав бути жорсткою ієрархією і став адаптивною екосистемою, здатною поглинати удари, тестувати наративні рамки і зводити повідомлення докупи між платформами. Але саме через це в ньому проступили структурні розломи, які можна виміряти в годинах.

Що саме рахували

У вибірку потрапили 24 749 статей з російських державних сайтів, 1 224 записи телеефірів і 1,86 мільйона дописів з 414 каналів у Telegram. Окремо аналітики зібрали порівняльний масив на 1,25 мільйона одиниць — з незалежних російських та іноземних новинних порталів і соцмереж 22 країн мовами оригіналу.

Методи — текстові ембединги для кластеризації наративів, вимірювання тональності, виявлення часових сплесків і глибокий аналіз відео, який розпізнає зміст роликів без опису та підписів.

Формула 3C

Ключова знахідка дослідження — відтворюваний трифазний цикл, який автори назвали 3C: Crisis → Control → Crusade (криза → контроль → хрестовий похід).

• Криза (0–18 годин). Інформаційна дезорганізація, відкладене визнання події, тестування версій.
• Контроль (18–72 години). Консолідація між платформами, емоційне рамкування.
• Хрестовий похід (понад 72 години). Піднесення тактичного епізоду до рівня цивілізаційної моральної боротьби.

На операційному рівні цикл реалізується через послідовність DTCA — Delay → Test → Consolidate → Amplify (затримка → тестування → консолідація → підсилення). Спершу система мовчить, доки узгоджує позицію; потім обкатує альтернативні версії в Telegram; далі синхронізує їх між платформами; і врешті підсилює повторенням та емоційним нагнітанням.

Вісімнадцять годин уразливості

Найцінніше в цій схемі те, що вона вимірювана. Під час курської операції Сил оборони України, яка почалася 6 серпня 2024 року, російські державні медіа мовчали сім годин, перш ніж визнати прорив; координація на рівні кремля зайняла 18 годин.

Під час теракту в «Крокус Сіті Холі» вже протягом першої години 16% усього висвітлення згадувало Україну — тобто система почала тестувати версії ще до централізованого узгодження і до того, як відповідальність узяло угруповання ISIS-K. Додатковий кейс, який автори розглядали окремо, — інцидент довкола Калінінграда в січні 2025 року — показав ту саму картину: активність у Telegram досягала піку за дві-чотири години до офіційних заяв держдуми.

Висновок авторів: перші 18 годин — найвразливіша фаза системи. Саме тоді рамку події ще можна встановити раніше, ніж централізована координація витіснить конкурентні пояснення. Тому ефективна протидія має ставити на швидкість, ясність і рамкування, а не на вичерпність.

Кожна платформа має свою роль — і свою слабкість

Пропаганда росії не є монолітним рупором. Це ієрархічна екосистема з розподіленими функціями, де кожен майданчик має власне завдання і власну вразливість.

Державні сайти — kremlin.ru, government.ru, mil.ru, duma.gov.ru, mid.ru та інші — задають інституційний авторитет і базову лінію офіційної позиції. Їхня мова технічна й юридична, а публікації системно запізнюються відносно соцмереж через міжвідомчі узгодження, юридичну перевірку і схвалення керівництвом. Дисципліну повідомлення тут купують ціною швидкості.

Телебачення відповідає за емоційну мобілізацію і моральні настанови. Воно лишається основним джерелом для старших вікових груп і населення поза великими містами — і формує не так думку, як емоційне ставлення до війни.

Telegram у дослідженні названо центральною нервовою системою: швидкість, інфраструктура підсилення, сегментація аудиторій. Зовні екосистема виглядає плюралістичною і стихійною, але канали, що позиціюють себе як незалежні, регулярно тиражують майже ідентичні формулювання з мінімальним часовим розривом. Ця суперечність — децентралізований вигляд за синхронного виходу — і є структурною ознакою платформи.

Крокус: як витісняють пояснення

Теракт у «Крокус Сіті Холі» 22 березня 2024 року забрав 149 життів, понад 600 людей дістали поранення. Слідчий комітет росії заявив, що напад планували і здійснили в інтересах чинного керівництва України; Київ і Вашингтон цю версію відкинули.

Аналіз тональності показав, що 23 березня 2024 року стало найнегативнішим днем усієї 15-місячної вибірки — середній показник −40,9%. Другим за негативністю виявився 6 серпня 2024 року, день початку курської операції, з −40,1%.

Дослідники описують те, що сталося далі, як витіснення наративу: російські медіа зійшлися на версії з українським слідом, і вона витіснила альтернативні пояснення. Затримання підозрюваних поблизу кордону з Україною стало достатнім приводом, хоча Білорусь була не менш імовірним географічним маршрутом. У комунікаційній архітектурі кремля теракт спрацював як перезавантаження порядку денного: відвернув увагу від суперечок довкола президентських виборів, обірвав опозиційні наративні цикли і згуртував аудиторію навколо жалоби, єдності та зовнішнього винуватця.

«Мир» — це не про переговори

Окремий розділ присвячено тому, як росія говорила про мир упродовж 2024–2025 років. Риторика еволюціонувала від прямого відкидання до умовної нормалізації — але без жодного помʼякшення вимог. Мир послідовно подавали як умовний, абстрактний і підпорядкований воєнним та геополітичним цілям росії.

Політична траєкторія Дональда Трампа працювала як прискорювач наративу, а не як поворотний пункт. Російські медіа вибірково підсилювали ті елементи його риторики, що збігалися з внутрішніми наративами: критику західних союзників, скепсис щодо тривалої підтримки України, заклики до переговорів у рамці втоми Заходу. Заяви, критичні щодо росії або обумовлені суверенітетом України, маргіналізували чи пропускали.

Показово, що 6 листопада 2024 року — день перемоги Трампа на виборах — дав найпозитивнішу тональність у всій вибірці. Але аудиторію до компромісу не готували. Натомість у ній виховували інтерпретаційну гнучкість: здатність поглинути будь-який майбутній розвиток подій без зміни політики.

9 травня як інфраструктура мобілізації

Дослідження показує, що 9 травня в кремлівській комунікації давно не є актом памʼяті. Це робоча інтерпретаційна рамка, яку розгортають наперед.

Комеморація 1945 року і виправдання нинішньої війни синхронізовані свідомо: офіційні промови, регіональні комунікації та локальні заходи відтворювали однакові тематичні структури — єдність, жертовність, лояльність. Українські удари безпілотниками і ракетами по російських регіонах 9 травня рамкували не як воєнні операції, а як умисні напади на цивільних у «найсвятіше свято».

Автори наголошують: такий прийом стійкіший за прості фейки, бо вбудовує сконструйоване виправдання у справжнє поминальне почуття. Спростовувати тут доводиться не окреме твердження, а саме зрощення памʼяті з мобілізацією.

Тува і Бурятія: стримування без агрегації

Найтонший розділ дослідження — про те, як росія поводиться з власними втратами. Два етнічні регіони з непропорційно високими показниками загиблих на душу населення, Тува і Бурятія, стали кейсом стратегії, яку автори називають стримуванням без агрегації.

Втрати не приховують — їх подрібнюють. Загиблих показують через локальні, персоналізовані історії героїзму, родинної гордості й общинної честі, а не як сукупну або статистично виняткову цифру.

Стилістика при цьому різна. У Туві мобілізаційного контенту помітно мало, а війну вбудовують у культурні мотиви обовʼязку, шани до предків і стоїчного терпіння; у стрічках домінують повені, кримінальні справи та інфраструктурні проблеми. Бурятія натомість демонструє відкриту нормалізацію і героїзацію: постійний потік некрологів, оголошення про пільги для учасників війни та їхніх родин, релігійні церемонії, вбудовані в регіональну ідентичність.

Результат в обох випадках однаковий: визнання без агрегації, емоція без політизації. Горе і гнів перенаправляють на зовнішнього ворога, не даючи регіональним претензіям вирости до національного питання про те, хто саме платить за війну.

Де система дає збій

Дослідження фіксує і межі цієї машини. Протягом доби після теракту в «Крокусі» росія просувала три різні наративи про причетність України, але в західних заголовках вони зʼявлялися здебільшого поруч із контрнаративами, а не самостійно. Автори роблять висновок, що головна мета таких кампаній усе-таки внутрішня: мобілізувати власне населення, а не переконати закордонну аудиторію.

Ще одна вразливість — тертя. Під тиском кризи обмін між платформами дає видимі збої: затримки офіційних публікацій, розсинхрон телебачення, розходження між офіційними каналами і проксі-голосами. Регіональні повідомлення, підігнані окремо під прикордонні області, етнічні республіки і столичні аудиторії, бувають взаємно несумісними — і це помітно тому, хто читає кілька каналів одночасно.

Війна перетворилася на бюрократичну рутину

До березня 2025 року регіональне висвітлення курського напрямку в Telegram набуло квазібюрократичного ритму: тривоги, відбої, звіти протиповітряної оборони — усе за стандартизованими форматами. Паралельно змінилася й мова виправдання війни: від денацифікації та відплати — до оборони, віри й обовʼязку.

Це знижує навантаження на пропагандистську систему, але створює інший ризик. Тривала нормалізація веде до втоми, ерозії мобілізаційної здатності й падіння ефективності наративів на довгій дистанції.

Що з цього випливає

Практичні висновки авторів адресовані передусім стратегічним комунікаціям держав, але читаються і як принципи інформаційної гігієни.

Перший: реагувати треба в перші години, а не спростовувати за тиждень. Після того як система консолідувалася, спростування конкурує вже не з версією, а з усталеною рамкою.

Другий: ресурси моніторингу варто розподіляти за інтенсивністю загрози, а не рівномірно. Telegram — головна ціль для раннього втручання, телебачення — арена довгої боротьби за легітимність.

Третій: мирну риторику росії слід читати як інструмент управління внутрішньою легітимністю, а не як сигнал готовності до переговорів.

Четвертий: розсіяні дані про втрати мають аналітичну цінність саме в агрегованому вигляді. Нерівність стає політично дестабілізаційною лише тоді, коли видно систему, а не окрему жертву.

Окремо автори відзначають цінність глибокого аналізу відео: модель, застосована до 13 592 зображень і коротких роликів у перший курський період, виявила 4 057 одиниць контенту про Курськ, які текстовий моніторинг просто не побачив би — бо на платформах коротких відео опису часто немає взагалі.

Дослідження не відображає офіційну позицію NATO або NATO StratCom COE. Повний текст доступний на сайті центру безкоштовно.

Ця стаття Криза, контроль, хрестовий похід: NATO розібрало російську пропаганду на механізми раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня