Тренд пошуку "Організація Об'єднаних Націй"

"Вийти з буса ТЦК – 10 тисяч доларів, із приміщення ТЦК – 15 тисяч. А тепер з'явилася послуга "під ключ" за 50–70 тисяч доларів людину просто з буса переправляють за кордон", – розповідає уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
Він одним із перших публічно заговорив про порушення під час примусової мобілізації. Тому частина колег у правозахисному середовищі підозрює Лубінця у спробах використати антимобілізаційну риторику як політичний трамплін і навіть пропонує обмежити право омбудсменів балотуватися певний час. Сам уповноважений Верховної Ради з прав людини, чия каденція закінчується за рік, переконаний: війна – надовго, а вибори неможливі до повного завершення бойових дій.
В інтерв'ю "Українській правді" Лубінець пояснює, в чому полягає його пропозиція щодо мобілізації, розповідає про переговори з росіянами і катастрофічну ситуацію, в якій опинилися оборонці Маріуполя.
"Безкарність породжує безкарність"
– Розпочну з вашої ж нещодавньої цитати: "Напруга довкола мобілізації досягла небезпечного рівня. І до такої ситуації призвели, зокрема, недопрацювання попереднього керівництва Міністерства оборони". Що ви мали на увазі? І який рівень наступний, якщо нинішній ви розцінюєте як небезпечний?
– Суспільний супротив. Його випадки будуть траплятися на території всієї України і щодня. До цього призвели дії усіх попередніх міністрів оборони та командувачів Сухопутних військ, починаючи з 2022 року. Немає одного винуватця, є в цілому недопрацювання державної політики. У 2022 році до мене звернулися 18 людей щодо захисту їхніх прав під час мобілізації, вже за рік ця кількість зросла в рази, а на початку 2024 – у сотні разів.
– Що тоді сталося?
– У 2022–2023 більшість людей долучалися до Сил оборони добровільно. У 2024 почали затримувати примусово, навіть без повідомлень (про виклик у ТЦК – УП) затягати в буси – з'явилося саме поняття бусифікації. Тоді варто було запустити додаткову аргументацію для людей, чому треба долучатися до війська. Замість цього було ухвалене чергове просте рішення: давайте поставимо план, що нам треба приблизно 30 тисяч громадян України в місяць на території всієї України.
Виконуючи план, почали забирати всіх підряд і з'явилася тотальна корупція в системі мобілізації. Коли цілком придатна людина може відкупитися, її за фінансовий аргумент відпускають. А план же треба було виконувати. Почали брати всіх підряд: недужих, наркозалежних, людей старшого віку. Кількість порушень прав людини під час примусової мобілізації почала зростати.Суспільство для себе ухвалило рішення, що якщо наші права порушуються, то ми їх будемо відстоювати самостійно, вчиняючи кримінальні злочини.
Безкарність породжує безкарність. Я засуджую напади на службовців ТЦК та СП і так само засуджую з боку працівників ТЦК та СП скоєння кримінальних правопорушень. Не можна робити вигляд, що одним можна діяти поза законом, а іншим – ні.
– Який закон регулює силову мобілізацію і які саме його норми порушують військовослужбовці ТЦК?
– Одна з моїх перших ініціатив – юридичне врегулювання процедури через постанови уряду та внутрішні накази Міністерства оборони, встановлення порядку дій працівників ТЦК. Цього справді досі немає. Відсутність юридичного документа якраз і використовують працівники ТЦК та СП, кажуть: у нас же немає постанови, як діяти.
Але ніхто не відміняв Конституцію України і Кримінальний та Цивільний кодекси України. Ніхто не може затримати людину довше, ніж на 3 години. Затримуєте довше – складайте протокол про адміністративне затримання. Більше того, законом передбачено, хто це повинен робити – органи правопорядку: Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба України.
– Чому тоді згадані вами органи самоусунулися і переклали цю функцію на військових?
– У 2025 році юридично було врегульовано, що всі групи оповіщення повинні мати в складі представників Національної поліції. Почалося хоч якесь мляве реагування – наприклад, у ТЦК з'явився обов'язок носити бодікамери. Інша історія, що вони ніколи не працюють.
На мою думку, зараз ситуація почне поліпшуватися. Цього року за моїми матеріалами ДБР, Нацпол та СБУ почали відкривати провадження щодо порушень під час мобілізації. Це може трохи заспокоїти українське суспільство. Точку неповернення ми ще не пройшли, але дуже до неї наблизилися.
Чому в той час самоусунулися правоохоронні органи? На мій погляд, питання мобілізації настільки непопулярне, що до нього ніхто не хоче торкатися.
Хоча відповідно до закону, мобілізацією повинні займатися різні органи, зокрема й місцевого самоврядування. Парафією військових є лише облік та перевірка військово-облікових документів.

Лубінець: Громадянин України, згідно із законодавством України, може звернутися до омбусмана, де б він фізично не перебував. Із закордону я отримував багато звернень
Автор фото: Українська правда


– Як ви ділите повноваження з Офісом військового омбудсмана?
– Конституція визначає лише одного омбудсмана, до якого громадяни України можуть звертатися щодо захисту своїх прав. Інші омбудсмани, за всієї поваги, Основним законом не прописані.
– Але існує закон про військового омбудсмана, він не був оскаржений…
– До появи інституту військового омбудсмана всі громадяни України, зокрема і військові, зверталися до уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Тепер вони просто пишуть дві скарги. Я не маю права їх не розглядати. Що має робити військова омбудсмен пані Ольга? Те саме – зобов'язана відкривати провадження і діяти в межах своїх повноважень.
У нас хороша комунікація, і ми ще думаємо, як врегулювати ситуацію, щоб не було дублювання.
Щодо ТЦК: туди потрапляють цивільні. Поки вони не мобілізовані, то не підпадають під мандат військового омбудсмана. Вся система порушень ТЦК та СП підпадає в першу чергу під мою діяльність. Скарги військових щодо проблем з переведеннями, штурмових військ, порушення статутів – це вже її парафія.
Хоча щодо проблеми штурмових військ, наприклад, зверталися і до мене, і до Решетилової (Ольга Решетилова, у шлюбі Кобилинська – військовий омбудсман – ред.). І обидва офіси реагували. За нашими матеріалами відкриті кримінальні провадження. Тобто ми з двох сторін робимо все, щоб ситуація покращилася.
– Ви публічно оприлюднили такі цифри: вийти з буса ТЦК – 10 тисяч доларів, вийти з приміщення ТЦК – 15 тисяч доларів, 2% доходить до фронту з усієї маси мобілізованих на місяць. Сумніви викликає остання цифра. Підтверджуєте її?
– Так. Більше того, я надав свої рекомендації, однією з яких був аналіз ефективності кожної обласної ТЦК. На мою думку, ефективність повинна визначатися не кількістю людей, яких для галочки мобілізували, а кількістю людей, які дійшли до лінії фронту. Саме це я рекомендую нинішньому головкому. Можливо, тоді буде потрібно не 30 тисяч на місяць, а менше. Бо коли буде перед керівником ТЦК стояти задача набрати людей, які здатні дійти до лінії фронту, він буде думати не про те, як обілетити.
Одна з останніх історій, яку ми поки що підтверджуємо: у прикордонній області з'явилася нова послуга "під ключ" – людина може заплатити від 50 до 70 тисяч доларів, і тоді її прямо з буса переправляють за межі України.
Причому чинник корупції максимально розвинувся на Закарпатті, але його практично немає у Запоріжжі чи в Харкові. Те саме з нападами на ТЦК – чим далі від фронту, тим більше це трапляється. Але знову ж таки, я це в першу чергу пов'язую з проваленою державною політикою.
Зараз у мене є сподівання, що ситуація буде виправлятися. Ми вже говорили з уповноваженими людьми нового головкома Михайла Драпатого, яких він визначив відповідальними за напрямок мобілізації.
– З його попередником Олександром Сирським були такі розмови?
– Я особисто добре знайомий як із Драпатим, так і з Сирським. Не було жодного разу, щоб попередній головком на реагував на мої звернення. Проблема в іншому. Головком повинен займатися війною, а не непритаманними функціями. Мобілізація і є такою непритаманною функцією. Мені немає за що критикувати попереднього головкома чи нинішнього, але деякі відповідальні особи в сухопутних військах робили дуже багато негативних історій.
Те, що ми встановили на Закарпатті, важко пояснити з точки зору законодавства і з точки зору людської – там все було поставлено на потік: "Спочатку ми, потім держава. Ні, держава не потім, а далі, далі, далі".
Була реакція СБУ, виявлено купу готівки. Після появи інформації в публічній площині, очільника Берегівської ТЦК звільняють. А через 2 місяці він повертається у статусі тимчасового виконувача обов'язків на 30 днів. Я знову пишу офіційні листи. Мені відповідають: він ефективний. Місяць ефективний, другий ефективний, третій. Ми проводимо перевірки, встановлюємо незаконні затримання, встановлюємо людей, у яких є законно оформлене право на відстрочку, це право відміняється якоюсь комісією.
Одна людина перебувала у приміщенні ТЦК 55 днів. Ще один – ветеран з посвідченням, який пройшов Бахмут. Його затримали, кажуть: ні, підеш воювати або вези кошти. Або: 1500 достатньо молодих людей в один день знято з військового обліку і протягом тижня частина з них виїжджають за кордон. Або забирають студентів і кажуть: або 15 тисяч не гривень (доларів – УП), і ми вас відпускаємо, або ми у вас забираємо відстрочку.
І це я публічно демонструю 1% від того, що ми знаходимо.
– Чи можете підтвердити, що посада очільника ТЦК коштує в середньому 50 тисяч доларів?
– За моєю інформацією, коштувала. Але зараз відбуваються зміни, я знаю людей, які зайшли на цей напрямок від нового головкома. Наскільки це можливо, вони наведуть порядок.
"Ми не впливаємо на те, кого росіяни повернуть з полону"
– Інший важливий трек вашої діяльності – обміни полоненими. 19 серпня відбувся крайній, як кажуть у ці часи. Додому повернулося 103 людини. Того ж дня між вами і новим російським омбудсменом Яною Лантратовою відбулися переговори. Про що вони були?
– Яна Лантратова була призначена в кінці травня 2026-го року. До того я з 2022 року вів переговори з Тетяною Москальковою. Моя перша комунікація з Лантратовою відбулася через добу після її призначення. Тоді ми домовилися про зустріч і вже 5 червня вона відбулася одночасно з обміном, про який ми домовилися. 26, 27 червня були обміни військовополоненими, 17-го – окремий трек щодо цивільних, і ми повернули сімох людей, які були в полоні з 2022-го.
19 серпня відбувся обмін 103 на 103, і ми аналізували відповіді на запити, один до одного – працюють апарати, визначена одна особа з мого боку, одна особа з її боку. У щоденному робочому режимі вони працюють над передачею інформації і додатковою верифікацією.
– Останній обмін відбувся за сприяння Сполучених Штатів і Об'єднаних Арабських Еміратів. Яка їхня роль?
– Як це відбувається? Приймається рішення на політичному рівні. Політичний трек – це не моя історія, це історія президента України. Залучаються посередники, які додатково тиснуть на російську сторону. І потім російська сторона в робочому режимі виходить на операційний рівень, я це так називаю. Це якраз рівень Лантратової, плюс – представники різних, як кажуть росіяни, компетентних органів. На операційному рівні комунікація відбувається щодня. Востаннє я вів переговори з Лантратовою вчора – ми обмінювалися списками, інформацією.
– Наскільки розумію, ви формуєте списки за складною схемою і за погодженням з різними сторонами, а віддають вам усе одно – кого вважають за потрібне?
– Це основна проблема. Ще з Москальковою я намагався вийти на фіксацію критеріїв формування списків. Перший пріоритет – важко поранені, важко хворі. Це визначено міжнародним гуманітарним правом, женевськими конвенціями. Якщо прямо читати третю Женевську конвенцію, то важко поранені і важко хворі військовополонені повинні взагалі репатріюватися в обхід обмінних процесів і без привʼязки до кількості. Росіяни на це ніколи не підуть.
Друга категорія пріоритетності – жінки. У нас досі їх дуже багато в полоні. Не розумію, чому росіяни не хочуть віддати українських героїнь. Перший спеціальний серйозний обмін, який ми довго пропрацьовували із Москальковою, стосувався повернення жінок, це відбулося 17 жовтня 2022 року. З Лантратовою зараз ми ведемо подібні перемовини.
І третій критерій – хто найдовше в полоні, має виходити найшвидше. У нас є окремий список тих, хто в полоні ще з 2014 року.
Росіяни спочатку сказали: так, ми не проти розглянути критерії. Потім це було винесено на політичний рівень. За моєю інформацією, на політичному рівні в Стамбулі росіяни спочатку погодилися з принципами формування списків. Але рівно на наступний обмін вони привезли людей, які не підпадають під ці принципи. Тому з нашого боку завжди це відбувається наступним чином: я передаю списки за категоріями, наполягаючи на пріоритетності. Але кого насправді росіяни віддають, ми не знаємо, не впливаємо, не можемо напряму тиснути. Можуть тиснути десь наші посередники, партнери, яких ми зокрема публічно згадуємо. Інколи це працює. Зверніть увагу, що більш-менш почали віддавати хлопців, які в полоні з 2022 року.
Зараз ми ведемо окремі перемовини щодо найбільш складної категорії – оборонців Маріуполя. Ці перемовини максимально важкі.
– Командир "Азова" Денис Прокопенко вважає, що нинішня переговорна стратегія України щодо військовополонених вичерпала себе, і запропонував визначати пріоритетність з огляду на тривалість перебування в полоні, стан здоров'я, умови утримання. Чи вичерпала, на вашу думку, переговорна стратегія України і в чому відмінність критеріїв?
– Він перелічує ті пріоритетні категорії, на яких ми наполягаємо. Щодо нових підходів... Знаєте, з перемовною групою з української сторони ми спілкуємося щоденно. Як правило, у нас щодня виникають нові ідеї: що додатково ми можемо зробити, кого залучити, кого запросити, через кого спробувати натиснути, куди ще треба поїхати, де можна залучити родини військовополонених, зниклих безвісти, до якого іноземця їх можна відправити.Тобто ініціативи з нашого боку народжуються щодня. Ми ніколи не сиділи і не думали, що ми максимально ефективно виконуємо свою роботу. Доки хоч один чи одна залишаються в російському полоні, наша робота буде неефективною в очах родин, які чекають своїх.
Немає проблем з ініціативами. Є проблема з російською позицією. І проблема в тому, що тільки одна людина в Росії може кардинально міняти принципи повернення.
– Путін особисто поставив на стоп повернення захисників маріупольського гарнізону?
– Я не скажу, що вони поставили на стоп. Я попросив би дочекатися наступних обмінів і дати тоді оцінку переговорній стратегії переговорної групи з української сторони.
"Ми верифікували 186 офіційних місць, де тримають громадяни України"
– Щодо цивільних полонених: на днях росіяни дали 15 років 70-річній мешканці окупованого Токмака за донат 1500 гривень на українську армію. Скільки станом на зараз таких полонених?
– У нас створений спеціальний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин. На теперішній час там в районі 16 тисяч. Верифікованих через цивільних через Міжнародний комітет Червоного Хреста – 840. Верифікованих за нашими джерелами – 1850. За це окрема подяка СБУ, ГУРу, СЗР. Додатково ми зараз ведемо верифікацію щодо ще 2275 цивільних осіб в російському полоні.
Насправді цифра може бути набагато, набагато більша. Є випадок, коли ми дізналися про незаконне затримання конкретної особи з Маріуполя тільки тоді, коли одна з членів родини виїхала з непідконтрольної території і офіційно до нас звернулася. До того часу люди елементарно боялися повідомити, що ще в 2022 році член родини був затриманий імовірно ФСБ.
Багато хто вже загинув від тортур чи був убитий. Навіть коли закінчаться активні бойові дії, російська сторона ніколи офіційно нас не поінформує, що з цими людьми сталося.
Щодо Світлани Рой, жінки, яку росіяни засудили на 15 років, я офіційно направив лист на Лантратову і прошу поінформувати про стан здоров'я, можливість відвідання і прошу передати її в Україну. Чекаю на відповідь. Подібні листи я направляю чи не щодня на російську сторону.

Лубінець: Сплеск скарг на ТЦК почався у 2024 році
Автор фото: Українська правда


– Вам відома достеменна кількість незаконних місць утримання українців на кшталт тих, у яких спочатку перебувала журналістка "Української правди" Вікторія Рощина?
– Ми верифікували 186 офіційних місць, де утримуються громадяни України – як військовополонені, так і цивільні. За нашими даними, неофіційні місця – такі як ями, гаражі, підвали – це як мінімум ще 150.
Місць, в яких перебувають наші громадяни України, більше 300. Насправді російський закон – це дуже умовна річ. Те, що вони роблять з громадянами України, є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Навіть російський закон забороняє катування, але вони це роблять свідомо і системно. Росіяни публічно страчують українських військових на передовій з чітким розумінням, що це фіксується органами влади України. Це черговий сигнал світу – "ви з нами нічого не зробите, ми свідомо порушуємо Міжнародне гуманітарне право".
Затримали трьох офіційних співробітників ОБСЄ з дипломатичним імунітетом, піддали катуванням, засудили ще до початку повномасштабної агресії. Російська Федерація – член ОБСЄ. Коли Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Російської Федерації і уповноваженого російського президента із захисту прав дитини, Путін спеціально поїхав в одну з країн, яка ратифікувала Римський статут. На жаль, міжнародне співтовариство не зрозуміло, що Путін воює не проти України, він воює проти всього демократичного світу. І воює не сам, а з союзниками – Північною Кореєю, Іраном, країнами, які допомогають обходити санкції.
Переконаний, що російська армія почне в найближчому майбутньому робити прямі атаки на країни, які є членами НАТО. Якщо дрон залетів з Росії в Румунію, значить, він туди і планував. Це випробування реакції, вона була млява, отже для росіян це сигнал робити більше.
"Юридично у нас зафіксовано страту 345 українських військових. В реальності ця цифра щонайменше у 5 разів більша"
– Змінюється поле бою – зростає кілл-зона. Як змінюється ситуація зі стратами полонених на полі бою?
– 345 вбитих наших військових на лінії зіткнення. Останній випадок 22 липня. Хлопець у Донецькій області потрапив у полон, це було зафіксовано, після цього зафіксували, що його розстріляли. По кожному випадку я надсилаю окремі листи до Організації об'єднаних націй, МКЧХ, міжнародних, європейських інституцій, які повинні досліджувати, фіксувати ці злочини. Окремо працює Офіс Генерального прокурора України. Для нас дуже важливо, щоб у майбутньому у нас були юридичні підстави засудити конкретних російських військових.
Є військові частини, яким, таке враження, поставили задачу брати в полон якомога більше українців. Інші – просто розстрілюють наших хлопців.
Юридично у нас зафіксовано страту 345 українських військових, відкриті кримінальні провадження, це фіксується Офісом Генерального прокурора. В реальності ця цифра набагато більша – щонайменше у 5 разів.
– Які шанси, що росіяни будуть притягнуті за ці воєнні злочини відповідно до норм Міжнародного права?
– Дуже складна історія з наданням юридичної оцінки, дуже забюрократизована неефективна система. МКС відкрив кримінальне провадження, видав 2 ордери на арешт. Але МКС досліджує виключно воєнні злочини, злочини геноциду. На мій погляд, все, що роблять росіяни по відношенню до українських дітей – підпадає під 6 статтю Римського статуту про геноцид. МКС відкрив кримінальне провадження за 8 статтею – це скоєння воєнних злочинів, злочинів проти людяності.
У нас є позитивний трек – це створення спецтрибуналу. Це те, що не може юридично охопити МКС. Мова йде про оцінку вищому політичному і військовому керівництву Російської Федерації за сам факт розпочинання війни проти України. Скільки мине часу, поки ми отримаємо судове рішення, за яким буде засуджений президент Російської Федерації, я не знаю і не знає ніхто. Але наша задача – створити спецтрибунал рішенням Ради Європи і зробити це терміново. Принаймні в цьому році треба юридично запустити спецтрибунал, починати збирати докази і переходити до судового процесу.
Третє, що, на мій погляд, має зараз максимально розповсюдитися як практика – універсальна юрисдикція, щоб національні суди і органи правопорядку могли судити за воєнні злочини.
Вже є перший прецедент – Фінляндія засудила громадянина Російської Федерації, хоча у нього був фінський паспорт, за злочин 2014 року. Зокрема і розстріл українського військовополоненого. Ми просили про екстрадицію цього громадянина в Україну. Нам відмовили на підставі рішення Європейського суду прав людини про факти катування в українській пенітенціарній системі. Наскільки я знаю, Офіс Генерального прокурора шукає юридичний шлях, як все-таки цього громадянина забрати в Україну. Він нам треба як свідок в першу чергу.
Польща, Литва також роблять перші кроки з відкриття кримінальних проваджень. Фінляндія – це пілотне судове рішення. Я б дуже хотів, щоб усі країни Європи, почали це робити. У нас є купа фактів, які вони можуть брати до роботи.
Перший генеральний прокурор, який це зробив – генеральний прокурор Німеччини. Після початку повномасштабної агресії він відкрив перше кримінальне провадження за скоєння воєнних злочинів та злочинів проти людяності проти окремих представників російської армії. Є сподівання, що з одного боку вони будуть надавати оцінку цим фактам, з іншого боку, правильно розбиралися, що відбувається.
Бо коли затримали нашого Сергія Кузнєцова в Італії, якого підозрюють у підриві Північних потоків, Німеччина його забрала до себе. За моєю інформацією, там порушуються його права. Я піднімав це питання на найвищому рівні серед своїх європейських колег, європейського керівництва, європейської мережі національних інституцій захисту прав людини. Ми вимагаємо, щоб мені надали доступ до нього. Мені відомо, що до Кузнєцова негативне, ганебне ставлення. Це при тому, що Німеччина розуміє, що Росія скоїла цю агресію, є рішення Великої Британії про те, що ця газова гілка підпадає під ознаки військової інфраструктури. А отже – може бути ціллю для української армії.
На жаль, затриманий і другий хлопець. Спочатку у Польщі, де за рішенням польського суду його відпустили. Його дії були проаналізовані і визнані як законні. Для нас стало абсолютною несподіванкою, що він був затриманий у Хорватії. І зараз Німеччина звернулася за екстрадицією вже другого нашого громадянина.

Лубінець: Моя помилка, що мені треба було в публічність вийти ще в 2024 році
автор фото: Українська правда


"Зніміть, врешті-решт, рожеві окуляри. Без припинення бойових дій організувати вибори не тільки неможливо, це прямо забороняє Конституція"
– Цікава ваша думка як омбудсмана щодо виборів. Екс-міністр оборони Михайло Федоров фактично до цього закликав. За його словами, неефективна система потребує перезавантаження. На шальках терезів з одного боку – право громадян на зміну владу, з іншого – неможливість гарантувати можливість як голосувати, так і бути обраними. Ви за який варіант?
– Найлегше у цій ситуації – зробити публічний пост на мільйон лайків.
Чи можете уявити, що під час продовження бойових дій можна забезпечити право кожного голосувати чи бути обраним? 4,6 млн громадян України зі статусом ВПО зараз по всій території України. 8,5 млн громадян України виїхали за кордон, їх окремо треба перерахувати і передати бюлетені. Приміщення, організація голосування військових, створення реєстру виборців і ризик витоку інформації – кібератаки не припиняються.
Я організовував президентські і парламентські вибори у Волновасі у 2014-му. Забезпечити право голосу значної частини військових не вийшло. Без припинення бойових дій організувати вибори не тільки неможливо, це прямо забороняє Конституція.
Нам треба усвідомити, що війна надовго. І навіть припинення вогню не означатиме, що війна закінчилася. Зніміть, врешті-решт, рожеві окуляри.
– Низка правозахисних організацій вважає, що людина на посаді омбудсмена повинна бути позбавлена права обиратися на політичні посади певний час після закінчення каденції. Це має убезпечити посаду від перетворення на майданчик для піару. Чи підтримаєте цю ініціативу?
– Слухайте, я готовий підтримати будь-яку ініціативу, яка посилить інституцію. Якщо, на думку правозахисників це допоможе, я готовий підтримати. Але я не переконаний, що це нас посилить. І не тому, що маю політичні плани.
Проти нас воює сильний, підготовлений, підступний, заможний, сильний ворог. Це не закінчиться швидко. До цього треба готуватися в першу чергу.
Влада нарешті повинна зрозуміти, що із суспільством треба говорити. Говорити відверто і на серйозні теми. Час популярних рішень закінчився у перший день вторгнення. Зараз усі повинні займатися лише тим, щоб держава вижила і не зникла з політичної мапи світу.
Тетяна Даниленко

За даними правоохоронних органів, понад 114 тисяч людей в Україні вважаються зниклими безвісти за особливих обставин.
Про це повідомило Міністерство закордонних справ України у заяві з нагоди Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень.
«Сьогодні, 30 серпня, світ відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Для України ця дата має особливе та надзвичайно болюче значення. В умовах повномасштабної агресії Російської Федерації насильницькі зникнення стали одним з інструментів російського терору на тимчасово окупованих територіях», — йдеться у повідомленні.
Так, повідомляється, що за даними правоохоронних органів, понад 114 тисяч людей в Україні вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Це масштабний гуманітарний виклик, що вимагає системної роботи держави, консолідації зусиль компетентних органів, залучення міжнародних партнерів та всебічної підтримки родин, наголосили у МЗС:
«Водночас міжнародні правозахисні механізми документують випадки, які мають ознаки насильницьких зникнень на тимчасово окупованих територіях України. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні встановила, що значна частина свавільних затримань цивільних осіб російською окупаційною владою супроводжувалася приховуванням інформації про місцеперебування та долю людей.
Україна не залишає зазначені порушення без відповіді. Держава розбудовує комплексну систему розшуку, ідентифікації та повернення людей, зниклих за особливих обставин, забезпечує збір ДНК-зразків, ведення профільного Єдиного реєстру та підтримку сімей. Також функціонує офіційна інформаційна платформа МВС щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Зазначається, що важливою складовою цієї роботи є міжнародна співпраця. Так, Україна взаємодіє з Організацією Об’єднаних Націй, Міжнародним комітетом Червоного Хреста, Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти та іншими партнерами для розшуку зниклих, встановлення їхнього місцеперебування та документування порушень міжнародного гуманітарного права.
«2026 рік є особливим для міжнародної спільноти: виповнюється 20 років з дня ухвалення Міжнародної конвенції для захисту всіх осіб від насильницьких зникнень. Цьогорічна міжнародна кампанія проходить під гаслом “Victims first. Actions now” — “Передусім жертви. Дії — зараз”, наголошуючи на праві кожної людини та її родини на правду, справедливість і відшкодування.
Україна послідовно працює над тим, щоб кожна людина, яка зникла внаслідок російської агресії, була розшукана, а кожна родина отримала відповідь. Ми продовжуємо документувати злочини, передавати зібрані матеріали міжнародним судовим та правозахисним механізмам та домагатися притягнення винних до відповідальності.
У цей день ми вшановуємо пам’ять усіх, хто зник безвісти, та висловлюємо підтримку їхнім родинам. Україна продовжує робити все можливе, щоб встановити долю кожного зниклого, знайти та повернути їх сім’ям. Пам’ять про кожного зниклого залишається частиною нашої спільної боротьби за справедливість і людську гідність», — йдеться у заяві МЗС.
Зниклі безвісти за особливих обставин: що насправді означає цей статус? Про це читайте у правозахисному подкасті «Я чую інших» на Громадському радіо.
Запис За даними правоохоронних органів, понад 114 тисяч людей в Україні вважаються зниклими безвісти за особливих обставин — МЗС спершу з'явиться на Громадське радіо.

Фото: АА

Один із ключових морських маршрутів світу перетворився на пастку для екіпажів, а наслідки кризи вже виходять далеко за межі регіону.

У Перській затоці через шість місяців від початку конфлікту на Близькому Сході залишаються заблокованими до 400 суден. На їхніх бортах перебувають орієнтовно 6 тисяч моряків, які не можуть безпечно залишити регіон через нестабільну ситуацію в Ормузькій протоці.

Про це заявив Генеральний секретар Міжнародної морської організації Арсеніо Домінгес.

Генеральний секретар Міжнародної морської організації ООН Арсеніо Домінгес заявив, що окремим суднам разом з екіпажами вже вдалося вийти з акваторії Перської затоки. Водночас сотні інших суден досі залишаються в районі, де зберігаються суттєві ризики для судноплавства.

Тисячі моряків у регіоні продовжують жити та працювати в умовах підвищеного ризику та невизначеності. Хоча деякі судна та їхні екіпажі змогли покинути Перську затоку, до 400 суден, що перевозять близько 6 тисяч моряків, не змогли безпечно відплисти з початку конфлікту.

– Арсеніо Домінгес

Блокування Ормузької протоки впливає на світові поставки

Арсеніо Домінгес наголосив, що обмеження руху через Ормузьку протоку вже спричиняє як негайні, так і довгострокові наслідки. Перебої на одному з найважливіших морських маршрутів ускладнюють постачання палива, добрив та інших вантажів, від яких залежать економіки й громади в різних частинах світу.

У липні Рада Міжнародної морської організації ООН ухвалила резолюцію щодо захисту критично важливих морських шляхів. У документі підтверджено, що право транзитного проходу через протоки міжнародного значення не може бути обмеженим, ускладненим, порушеним або призупиненим.

Я закликаю всі держави-члени та судноплавну галузь співпрацювати з Міжнародною морською організацією ООН і ширшою системою Організації Об’єднаних Націй, щоб просувати практичні рішення для відновлення свободи судноплавства через протоку. Погіршення морської безпеки в усьому світі – від Чорного моря до Червоного моря та Аденської затоки – шкодить усім нам.

– Арсеніо Домінгес

Моряки залишаються найбільш уразливими

За словами генерального секретаря організації, найбільше від затяжної небезпеки потерпають члени екіпажів, які залишаються на заблокованих суднах. Вони продовжують працювати в умовах невизначеності та не можуть безпечно завершити рейси.

Наприкінці червня Міжнародна морська організація ООН призупинила операцію з супроводу суден через Ормузьку протоку. Причиною стало повідомлення про напад на один із кораблів. Ситуація в регіоні й надалі створює загрозу для екіпажів, міжнародної торгівлі та безперервності морських перевезень.

Читайте також:

• Іран визнає значні економічні втрати через війну зі США: торгівля скоротилася на 35%, інфляція сягнула 66%, а суперечки щодо Ормузької протоки тривають.
• Україна готова підтримати ініціативу Туреччини про взаємний мораторій на атаки проти цивільних суден, портів та енергетичних об’єктів у Чорному морі.
• Близько 40 нафтових танкерів перевезли приблизно 16 мільйонів барелів нафти через Ормузьку протоку на тлі морської блокади Ірану силами США.

The post До 400 суден залишаються заблокованими в Перській затоці: 6 тисяч моряків у небезпеці first appeared on Межа. Новини України..

Судове рішення повернуло увагу до злочинів, які десятиліттями залишалися болючою раною для Руанди та всієї міжнародної спільноти.
Окружний суд у Гаазі призначив довічне ув’язнення 66-річному громадянину Нідерландів, уродженцю Руанди Євгену Н. Його визнали винним у геноциді та воєнних злочинах, скоєних під час масових убивств у Руанді 1994 року.
Про це повідомляє DW.
Суд встановив, що засуджений долучався до нападів на будинки представників народу тутсі. Крім того, він кинув гранату в людей, які шукали порятунку на футбольному стадіоні.
Головуючий суддя підкреслив, що дії Євгена Н. мали геноцидний намір. Суд також зазначив, що вчинене ним демонструє глибоку зневагу до людської гідності та людського життя.
Геноцид тутсі в Руанді 1994 року
Під час геноциду в Руанді загинули понад 800 тисяч представників народу тутсі. Масові вбивства були організовані екстремістами з народу хуту. Частину керівників цих злочинів згодом засудив трибунал Організації Об’єднаних Націй з воєнних злочинів.
Щороку 7 квітня у світі вшановують пам’ять жертв геноциду тутсі в Руанді. У 2024 році, коли минуло 30 років від трагедії, президент Руанди Поль Кагаме заявив, що відповідальність за допущення геноциду лежить також на міжнародній спільноті.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
МЗС України назвало заклики російського віцеспікера Павла Толстого атакувати українські міста прямим підбурюванням до воєнних злочинів і закликало розглянути їх у МКС.
У Гаазі помер Ратко Младич, засуджений до довічного ув’язнення за геноцид у Сребрениці, терор проти мирних жителів Сараєва та інші воєнні злочини.
The post Суд у Гаазі довічно ув’язнив нідерландця за геноцид і воєнні злочини в Руанді first appeared on Межа. Новини України..

Російські заяви про нібито «кращі умови» для полонених в Україні приховують іншу реальність — міжнародні структури документують систематичні катування українців у РФ.
Росія не припиняє дезінформаційну кампанію про військовополонених, намагаючись нав’язати думку, що українських бранців у РФ нібито утримують у кращих умовах, ніж російських полонених в Україні. На це звернув увагу Центр протидії дезінформації при РНБО України у Телеграмі.
Про це повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО України у Telegram.
У Центрі підкреслили, що мета цієї кампанії полягає у спотворенні фактів про умови утримання полонених та дискредитації України на міжнародному рівні.
РФ поширює бездоказові заяви про український полон
Приводом для чергового інформаційного вкиду стала заява уповноваженої з прав людини РФ Юлії Лантратової. Вона без доказів стверджувала, що в Україні начебто існують місця утримання російських військовополонених, куди не допускають представників Червоного Хреста.
Крім того, Лантратова заявила, нібито російських військових до офіційного оформлення полону тривалий час тримають у “катівнях”.
Центр протидії дезінформації наголосив, що умови утримання російських військовополонених в Україні перевіряють незалежні міжнародні та правозахисні організації. Вони документують ситуацію та контролюють дотримання прав полонених.
Катування українських військовополонених у Росії
Водночас Організація Об’єднаних Націй і міжнародні правозахисні структури неодноразово фіксували систематичні катування українських військовополонених, яких утримує Росія.
Керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко повідомляв, що РФ передала Україні тіла 375 українських військовополонених. На них виявили ознаки катувань, фізичного виснаження та ненадання належної медичної допомоги.
У Центрі протидії дезінформації зазначили, що російські фейки про поводження з полоненими мають відвернути увагу від порушень міжнародного гуманітарного права, яких Росія припускається щодо українських військових у неволі.
Рекомендуємо звернути увагу:
Радослав Сікорський заявив, що Кремль веде проти Європи гібридну війну, використовуючи дезінформацію, диверсії, шпигунство та провокації для розколу суспільств і послаблення підтримки України.
У Тернополі відбулася поетична акція на підтримку родин військовополонених і зниклих безвісти. Учасники помолилися за захисників, читали авторські вірші та підняли новий синьо-чорний прапор.
Кримськотатарська правозахисниця Леніє Умерова виступила в ООН і закликала притягнути до відповідальності всіх причетних до злочинів проти українців у російському полоні.
The post РФ поширює фейки про полонених, щоб приховати катування українців first appeared on Межа. Новини України..

Про це пише Der Spiegel з посиланням на документ для Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, підписаному прем'єр-міністром Петером Мадяром, який опубліковано в Офіційному віснику Угорщини."Угорщина засуджує російську військову агресію та повністю підтримує суверенітет України та її територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів", - йдеться у документі.Будапешт вважає, що поведінка Росії є загрозою для Угорщини, Європи та світового порядку. Окремо наголошено на загрозі для угорської меншини українського Закарпаття. Тому уряд Мадяра підтримує всі зусилля, які наближатимуть переговори про "стійкий мир та довгострокові гарантії безпеки" для України. Видання наголошує, що таким чином нова влада Угорщини пориває із зовнішньою політикою попереднього уряду правого популіста Віктора Орбана, який був вірним прихильником Росії та її президента Володимира Путіна. Орбан неодноразово послаблював або перешкоджав санкціям ЄС проти Росії та проводив кампанії з дискредитації України. Такий курс дій також ізолював Угорщину всередині ЄС.19 серпня Центральний слідчий відділ головного управління у справах злочинів Національної податкової служби Угорщини (NAV) 19 серпня припинив кримінальне провадження щодо українських інкасаторів Ощадбанку у справі про підозру у відмиванні грошей.11 серпня в Угорщині обрали нового президента Андраша Баку, якого звільнили з посади глави Верховного Суду за часів ОрбанаНа початку серпня український посол в Угорщині Федір Шандор розповів, що у вересні Україна та Угорщина розпочнуть реалізацію домовленості щодо нацменшин на Закарпатті, але всі питання держави мають погодити до травня 2027 року.На початку червня 2026 року Київ і Будапешт досягли угоди щодо розширення мовних, освітніх, культурних і політичних прав угорської меншини на Закарпатті.   

Удосконалення дронів типу «Шахед», як і розробка самого безпілотника, стали можливими завдяки Китаю, заводи якого постачали двигуни до цих дронів, пише The Wall Street Journal. Вказано, що КНР вже давно виступає, напевно, найважливішим центром постачання компонентів для «Шахедів», зокрема деталей двигунів, сервомоторів та гіроскопів.
Це частина складного глобального ланцюга поставок, який, на думку аналітиків, дозволив ізольованій країні — Ірану — стати піонером і поширювати одну з найбільш революційних військових інновацій сучасності: дешеві літаючі машини для вбивства, які завдають клопоів США та їхнім союзникам, збільшують кількість жертв серед цивільного населення в Україні та підривають військову перевагу Америки на Близькому Сході.
Міністерство закордонних справ Китаю не відповіло на запит про коментар. Раніше воно заявляло, нібито суворо регулює експорт компонентів «подвійного призначення», які можуть використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях. Воно відкидає односторонні санкції США, що карають за несанкціоновану торгівлю такими деталями, стверджуючи, нібито вони порушують міжнародне право.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Реактивні "Шахеди" атакували Київ: в одному з районів пошкоджено поліклініку


З самого початку для розробки безпілотників «Шахед» Іран використав конструкцію, вперше запроваджену США та Західною Німеччиною. Однак для їхнього фактичного виготовлення Тегеран мусив закуповувати деталі з усього світу, зокрема з західних країн, а також з Китаю. Проте, за словами колишніх американських чиновників, українських посадовців та аналітиків, навіть західні деталі, як правило, надходили через підставні компанії в материковому Китаї або Гонконзі, щоб приховати їхнє походження. Лише з часом багато з них замінили на компоненти місцевого виробництва.
Уряд Гонконгу заявив, що він суворо дотримується санкцій Організації Об’єднаних Націй, але не тих, що вводяться в односторонньому порядку окремими країнами. Оскільки останні, на його думку, порушують міжнародне право.
Аналітики вважають, що іранські інженери, ймовірно, скористалися західними розробками. У 1980-х роках США та Західна Німеччина спільно розробляли безпілотник для знищення радіолокаційних систем. Пізніше ізраїльська компанія створила подібний безпілотник під назвою «Гарпія».
За словами старшого наукового співробітника Вашингтонського інституту політики Близького Сходу Фарзіна Надімі, Іран, ймовірно, мав певний доступ до «Гарпій», які Ізраїль використовував у Сирії чи Лівані. Але ця конструкція також була широко відома протягом багатьох років у військових журналах.
Однією з головних перешкод для іранських інженерів було створення двигуна, здатного витримувати високі швидкості та температури протягом кількох годин поспіль. Найкращим варіантом став двигун німецької розробки, відомий як L 550 E.
У телеграмі WikiLeaks від 2008 року, надісланій американськими дипломатами своїм німецьким колегам, детально описувалося, як Іран отримав цей двигун від його виробника — компанії Limbach Flugmotoren. Це ймовірно сталося за допомогою посередників, які використовували підроблені документи, щоб збити з пантелику митних інспекторів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Палають склади з їжею: росіяни атакували "Шахедами" передмістя Дніпра


У 2012 році китайська компанія почала розповсюджувати двигуни Limbach, а в 2017 — взагалі викупила німецьку компанію, що спростило Ірану імпорт цих двигунів. Пізніше Міністерство фінансів США наклало санкції на дочірню компанію китайської фірми — Xiamen Limbach Aircraft Engine — за постачання двигунів до Росії для її програми безпілотників.
Зрештою Іран розробив власний двигун на основі моделей Limbach. Це стало можливим під керівництвом компанії Oje Parvaz Mado Nafar, пов’язаної з Корпусом вартових ісламської революції. Однак і ця компанія також покладалася на дешеві комплектуючі, що надходили через Китай.
США ввели санкції проти компанії Mado у 2021 році.Обмеження також були спрямовані проти китайського бізнесмена Ма Цзе за допомогу в постачанні деталей. Його діяльність передбачала організацію зустрічей між іранськими представниками оборонного відомства та китайськими постачальниками, а також використання компаній у материковому Китаї та Гонконзі для закупівлі деталей, необхідних для виробництва двигунів для безпілотників «Шахед».
Дрони-камікадзе Ірану та Росії також використовували деталі із західних країн. Серед них — мікроконтролери від Texas Instruments та лінійні стабілізатори напруги від швейцарської компанії STMicroelectronics. Про це свідчать результати розбору дронів українськими державними дослідниками, витік документів із Росії та висновки аналітиків.
Однак розслідування Міністерства фінансів США виявило, що практично всі американські та європейські деталі надходили через китайських посередників. Фіктивні компанії, часто розташовані в Гонконзі, замовляли деталі у західних постачальників, приховуючи, що кінцевим пунктом призначення був Іран або Росія.
Компанія Texas Instruments заявила, що «категорично виступає проти використання наших мікросхем у російській та іранській військовій техніці, а також проти незаконного перенаправлення наших продуктів до Росії та Ірану». Компанія STMicroelectronics заявила, що не підтримує і не схвалює використання своїх продуктів у цілях, що не відповідають їхньому призначенню.
За словами українських чиновників та аналітиків, поступово західні компоненти зникають із безпілотників «Шахед», навіть попри те, що ці апарати набувають дедалі досконаліших навігаційних та ударних можливостей.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На трасі в Одеській області "Шахед" влучив у вантажівку з цистерною із залишками олії: є загиблі та поранені 


Провідний урядовий дослідник в Україні полковник Олександр Заруба заявляв, що зараз у безпілотниках «Шахед» виявляють більше антен, модемів та SIM-карт для корекції траєкторій польоту за допомогою місцевих мереж, і ці компоненти дедалі частіше походять із Китаю. Заруба додав, що на деяких дронах виявили зенітне озброєння, що робить їх набагато більшою загрозою для літаків і вертольотів, які використовуються для їх збиття.
Президент України Володимир Зеленський особливо відзначив використання Росією безпілотників «Шахед» з турбореактивними двигунами після атаки 2 липня. Зазвичай Україна здатна збити понад 90 % старих одноразових безпілотників, які запускає Росія. Однак нові моделі з турбореактивними двигунами можуть випередити українські дрони-перехоплювачі. Тому реактивні «Шахеди» доводиться збивати винищувачами або за допомогою ракет, запаси яких обмежені.
Китайська компанія Telefly Telecommunications Equipment, яка, за даними українського уряду, виробляє турбореактивні двигуни, була заснована у 2010 році в Шеньчжені — комерційному центрі на півдні Китаю. Вона переважно займається виробництвом комп’ютерного обладнання та засобів зв’язку, але також продає власну лінійку мікротурбореактивних двигунів — невеликих двигунів, що використовуються в дронах.
Після того як Україна оприлюднила інформацію про виявлення двигунів Telefly у російських дронах, розділ про турбореактивні двигуни зник з англомовних сторінок сайту компанії. Їх все ще можна знайти на сторінках китайською та іншими мовами, а також у інтернет-магазинах інших китайських продавців.
«Довгий час основна увага при виробництві «Шахеда» приділялася отриманню західних комплектуючих. Вони дуже зосереджувалися на цьому. Зараз, на мою думку, ситуація змінилася, оскільки Китай став краще виготовляти подібні комплектуючі та освоювати відповідні технології», — зазначила колишня співробітниця Міністерства фінансів США Керрі Бітсофф.
Після атаки на Київ 4 липня СБУ заявила, що дрони мали китайські компоненти. Зокрема слідчі СБУ виявили в БпЛА «Герань» деталі з маркуванням підприємства-виробника Suzhou Ecod Precision Manufacturing Co., Ltd.

Цього року, вперше за свою 80-річну історію, Організація Об’єднаних Націй може обрати жінку на посаду генерального секретаря. З восьми кандидатів, висунутих на цю посаду на сьогодні, п’ятеро — жінки. 
Однак, поки Рада Безпеки ООН проводить свій багатомісячний надсекретний процес відбору, сподіваючись зробити свій вибір до того, як термін повноважень нинішнього генсека ООН Антоніу Гутерреша закінчиться 31 грудня, з'являються інші важливі чинники, що виходять за межі гендерних питань, пише WP.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Сі Цзіньпін не планує виступати на Генасамблеї ООН під час візиту до США — ЗМІ


Адміністрація президента США Дональда Трампа, яка має право вето в Радбезі, працює в посиленому режимі, щоб гарантувати, що нове керівництво ООН буде узгоджуватися з планами Вашингтона щодо подальшого скорочення бюджету та штату Організації Об’єднаних Націй. Окрім давнього питання фінансування, адміністрація Трампа прагне здійснити фундаментальні зміни в цій глобальній організації, зокрема щодо того, як ООН реалізує ключові напрямки свого Статуту — мир і безпеку, розвиток та права людини, а також дотримання міжнародного права.
“Ця інституція вкрай потребує сильного й ефективного керівництва”, — заявив цієї весни на слуханнях у Сенаті посол США в ООН Майк Волц. 
За його словами, пріоритетом Вашингтона є реформування, а “повернення до основ у питаннях миру та безпеки” буде на першому місці серед критеріїв США.
Цього літа високопосадовці представництва США у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку провели низку співбесід із шістьма кандидатами. Цього місяця з’явилися ще двоє кандидатів, а до ухвалення остаточного рішення можуть з’явитися й інші кандидатури.
Трамп не коментував опубліковану минулого місяця статтю New York Post, у якій йшлося про те, що він хоче, аби цю посаду обійняв голова ФІФА Джанні Інфантіно. 
Але “ходить безліч чуток про жовтневий сюрприз”, — зазначило джерело WP.
“У них є час до кінця грудня”, — зазначив інший співрозмовник видання.
“Питання полягає в тому, чи втрутиться [Трамп] у якийсь момент — усі в ООН чекають на це — і скаже, що бачити на цій посаді Інфантіно, [або] свою дочку [або зятя Джареда] Кушнера. Тоді весь процес затягнеться, поки хтось розбереться з політикою, як змусити його відступити”, — додала ця людина.
Один високопоставлений американський чиновник визнав “глибоку залученість США”, але зазначив, що співбесіди більше нагадували “розмови”. За його словами, адміністрація Трампа не має улюбленого кандидата серед нинішніх або можливих майбутніх номінантів.
“Ми хочемо найкращого кандидата. Ми не зосереджуємося на чомусь, що могло б завадити найталановитішим людям з усього світу брати участь у відборі”, — додав цей чиновник.
Хоча думки щодо того, як це зробити, можуть розходитися, мало хто з держав ООН не погоджується з необхідністю реформ. 
“Ці конкретні перегони відрізняються від усіх інших. Ставляться фундаментальні питання щодо майбутньої ролі організації: що робить ООН, у чому полягає її мандат, які програми вона має реалізовувати, як її слід фінансувати... І це запитують не лише Сполучені Штати”, — сказав досвідчений експерт з питань відносин між США та ООН Пітер Йо.
Трамп, який неодноразово принижував низку міжнародних організацій, різко критикував ООН за неефективність, марнотратство та невідповідність пріоритетам США. Він скасував членство США та добровільні внески до багатьох агентств ООН, зокрема, до Всесвітньої організації охорони здоров’я. Також Вашингтон переорієнтував гуманітарну підтримку та допомогу в галузі розвитку з міжнародних на двосторонні програми, що відображає пріоритети політики Трампа “Америка понад усе”.
Щорічні членські внески до основного бюджету ООН розраховуються за формулою, що враховує валовий національний продукт та чисельність населення. США вже давно є найбільшим платником. Однак донедавна адміністрація Трампа не сплачувала жодних внесків, наполягаючи на значних скороченнях бюджету й організаційних змінах.
На початку цього року, коли Гутерреш попередив, що ООН загрожує “неминучий фінансовий крах”, адміністрація Трампа сплатила близько $160 мільйонів із внеску за минулий рік. 
Технічно генерального секретаря обирають більшістю голосів у Генеральній Асамблеї, до складу якої входять 193 члени. Однак лише один раз, у 1950 році, у списку кандидатів, поданому до Асамблеї Радбезом у складі 15 членів, було більше ніж одна людина. Для схвалення у Раді Безпеки потрібно щонайменше дев’ять голосів, хоча кожен із п’яти постійних членів — США, Росія, Китай, Велика Британія та Франція — має право вето.
Давно існує домовленість, що генеральний секретар не повинен походити з країн постійних членів Радбезу, які й без того мають величезну владу завдяки своєму праву вето. Також посаду генсека ООН почергово мають обіймати представники різних регіонів світу. З часу заснування ООН у 1945 році лише деякі з дев’яти генсеків, зокрема Гутерреш, пробули на цій посаді два п’ятирічні терміни поспіль. Лише один генеральний секретар походив із Латинської Америки — перуанець Хав’єр Перес де Куельяр, який обіймав цю посаду з 1982 по 1991 рік.
Усі п’ять жінок, висунутих на цю посаду, є латиноамериканками, як і один із трьох чоловіків. Інші двоє чоловіків — з Африки. 
Починаючи з цього літа члени Радбезу періодично проводять таємні пробні голосування. За офіційно неоприлюдненими результатами першого голосування наприкінці липня, до трійки лідерів увійшли: колишня президентка Коста-Рики та колишня голова Конференції ООН з торгівлі та розвитку Ребека Гринспан, колишня міністерка закордонних справ і нинішня представниця Гаяни в ООН Керолін Родрігес Біркетт та аргентинський дипломат, який із 2019 року обіймає посаду генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії, Рафаель Гроссі. За повідомленнями, під час другого пробного голосування в п’ятницю, 21 серпня, всі троє досі лідирували, але жоден із них не мав значної переваги.
Серед інших кандидатів колишня верховна комісарка ООН з прав людини Мішель Бачелет, колишня міністерка закордонних справ Еквадору Марія Фернанда Еспіноса, колишній президент Сенегалу Макі Салл, а також угандійський політик і дипломат Олара Отунну. Минулого тижня до перегонів приєдналася колишня еквадорська дипломатка Івонн А-Бакі.
Наразі, за словами джерела WP в ООН, процес відбору “занурюється в каламутні води політики Ради Безпеки”.
Експерти зазначають, що Росія та Китай можуть спробувати кинути виклик США або заблокувати підтримуваного Вашингтоном кандидата.
“Ходять чутки, що Велика Британія не надто прихильно ставиться до Гроссі через залишки британських суперечок з Аргентиною щодо Фолклендської війни 1982 року”, — каже старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва Бретт Д. Шефер. 
США раніше заявляли, що не підтримують Бачелет через її “близькість до Китаю”. Росія, за словами Шефера, “не в захваті” від Гроссі через позицію МАГАТЕ щодо Ірану та України.
“Я не бачу в цьому списку нікого, хто мав би достатньо голосів «за». Ймовірно, серед нинішніх кандидатів ви не знайдете [наступного] генерального секретаря”, — вважає Шефер. 
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Путін випустив чотирьох вершників Апокаліпсиса": Україна в ООН закликала росіян тікати з РФ


Новий генсек ООН зіткнеться зі складним завданням пожвавити організацію, яка перебуває в кризі й авторитет якої значно знизився за останні роки. Великі держави, навіть попри те, що дедалі частіше ігнорують давні норми міжнародного порядку, тиснуть на ООН, щоб організація провела реформи, скоротила витрати та довела свою актуальність. FT писала, що наступник Гутерріша отримає ООН у найглибшій кризі.

Постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй Андрій Мельник виступив із рішучою ініціативою під час засідання Радбезу ООН. Дипломат наполягає на ухваленні спеціальної резолюції, яка має стати дієвим інструментом для припинення російської агресії та...

Постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй Андрій Мельник зробив гучну заяву щодо перспектив російської агресії. Дипломат переконаний, що країна-агресорка вже перебуває на шляху до стратегічної поразки, а її ресурси для продовження бойових дій...

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу заявив, що Іран намагався вбити одного з його синів, пише Reuters. Водночас він не уточнив, коли саме нібито готувався замах, хто з його синів був ціллю і наскільки близькими до реалізації були ці плани.
Заява Нетаньягу пролунала на тлі різкого загострення напруженості після початку в лютому війни США та Ізраїлю проти Ірану, під час якої були вбиті верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї та інші високопоставлені іранські керівники.
Нетаньягу, коаліція якого відстає в опитуваннях громадської думки за два місяці до загальних виборів, запланованих на 27 жовтня, зробив цю заяву під час телефонного інтерв'ю ізраїльському «14 каналу».
Він відповідав на повідомлення про те, що одна зі служб безпеки Ізраїлю відмовилася надати охорону одному з його політичних суперників напередодні загальнонаціональних виборів.
«Щодо моїх синів. Тут, на мою думку, є дещо абсолютно неймовірне. Так, Іран обрав мішенню одного з моїх синів. Іран намагався вбити, позбавити життя одного з моїх синів», — заявив Нетаньягу консервативному телеканалу, відомому прихильним ставленням до уряду.
«Іран намагався вбити одного з моїх синів, і тому така охорона — це не розкіш», — додав він.
Жодних додаткових подробиць про ймовірний замах або про те, наскільки близько він був до реалізації, Нетаньягу не навів.
Також наразі незрозуміло, про кого саме зі своїх синів говорив ізраїльський прем'єр. Старший син Нетаньягу Яїр живе в Маямі.
Представництво Ірану при Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку не надало негайної відповіді на запит про коментар щодо звинувачень.
Нетаньягу також заявив, що сказав голові служби внутрішньої безпеки «Шин-Бет» Давиду Зіні, що належна охорона має бути забезпечена будь-якому кандидату на посаду прем'єр-міністра.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Кінець епохи Нетаньягу": блок двох експрем'єрів Ізраїлю лідирує в опитуваннях — Reuters


Раніше ізраїльські ЗМІ повідомляли, що Зіні відмовився надавати охорону Гаді Айзенкоту та поінформував виборчі органи країни, що інформації про підготовку замаху на нього немає.
За прогнозами, партія Айзенкота може здобути найбільшу кількість місць на майбутніх виборах. Водночас уряди в Ізраїлі зазвичай формуються шляхом створення коаліцій між кількома партіями, а не завдяки отриманню однією політичною силою абсолютної більшості в парламенті.

Більшість часу повномасштабної війни Росії проти України російське населення було відносно ізольованим від атак Києва, але зараз це змінюється. Як пише Politico, з липня Україна розширила свою кампанію з використанням безпілотників далекого радіусу дії за межі звичайних військових цілей, посиливши удари по російській нафтогазовій промисловості та завдавши ударів по складах Wildberries.
«Хоча ці заходи в першу чергу спрямовані на завдання економічної шкоди та, за словами Володимира Зеленського, «повернення війни додому – до Росії», вони також знаменують собою ще один важливий зсув. Українська влада дедалі частіше розглядає жертви серед російського цивільного населення як ціну, яку вона готова заплатити за те, щоб просунути війну глибше на територію ворога», - зазначає видання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Операція «M&Ms»: як Україна планувала паралізувати аеропорти Москви


За непідтвердженими даними Організації Об'єднаних Націй, у 2025 році внаслідок українських атак на території Росії загинуло 253 мирних жителів. Цього року лише в липні російська влада повідомила про 79 загиблих та 601 пораненого.
Politico вказує, що немає жодних ознак того, що Україна навмисно атакує цивільне населення, навіть попри те, що Росія продовжує атакувати житлові будинки, лікарні, школи та іншу цивільну інфраструктуру балістичними ракетами та безпілотниками. Але немає жодних ознак і того, що зростання кількості жертв серед цивільного населення в Росії змусить Київ переглянути свій підхід.
«Дуже важливо з самого початку наголосити, що будь-які жертви серед цивільного населення внаслідок українських атак є побічними збитками. Жоден український удар не був навмисно спрямований проти цивільних районів», – вказала експертка з питань України у британському Chatham House Ярослава Барб’єрі.
Вона додала, що натомість Росія навмисно систематично атакувала критично важливу енергетичну інфраструктуру та цивільні райони України з наміром спричинити жертви серед цивільного населення.
«Це важлива основоположна відмінність, яку слід провести», – наголосила Барб’єрі.
Як підтвердження видання наводить атаку на торговельний центр у Кривому Розі 21 серпня, коли другого удару росіяни завдали через пів години після першого, коли на місці уже працювали медики та рятувальники. Автори нагадали, що цю тактику Росія уже використовувала під час ударів по Сирії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Балістичні ракети влучили в залізничне підприємство в Києві: загинув працівник 


Водночас російські чиновники неодноразово заперечували навмисні атаки по цивільному населенню, а міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров навіть звинувачував Україну в розгортанні військ та важкого озброєння поблизу цивільної інфраструктури.
Однак, як заявила в липні на засіданні Ради Безпеки заступниця генерального секретаря ООН з політичних питань та миротворчості Розмарі ДіКарло, у Росії є «чітка схема» атак на Київ та інші міста з великим населенням.
«Будь-які напади на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, де б вони не відбувалися, є явним порушенням міжнародного гуманітарного права», – сказала ДіКарло.
Водночас видання зауважує, що запитання про ризики для російських цивільних осіб через тактичну зміну українських атак обурює українських посадовців.
«Ви допомагаєте Росії, просуваючи ці цивільні наративи», – сказав помічник президента.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Путін розраховує, що Росія зможе "пережити" Україну у війні на виснаження — Bloomberg


Зміна тактики стурбувала і деяких європейських чиновників. За словами старшого наукового співробітника Євразійського центру Атлантичної ради Адріана Каратницького, «вони завжди дотримувалися обережної позиції та побоювалися ескалації з боку Росії».
Він додав, що така зміна стала можливою завдяки зростанню здатності України виробляти власні безпілотники дальнього радіусу дії, а також через скорочення американської допомоги, що зменшило вплив Вашингтона на Київ.
«Будуть жертви серед цивільного населення, але в екзистенційній війні не можна воювати зі зв’язаними руками. Здатність України завдавати контрударів — це відносно нове явище», — зазначив експерт.
Зі свого боку колишній британський дипломат Тім Вілласі-Вілсі, який зараз працює в Королівському інституті об’єднаних служб, зазначив, що Київ повинен намагатися мінімізувати жертви серед цивільних під час кампанії з використанням безпілотників великої дальності.
«Існують певні ризики. Як ми знаємо з історії воєн, бомбардування цивільного населення, як правило, не послаблює, а навпаки, зміцнює опір людей. Достатньо згадати лондонський бліц, а також те, що зараз відбувається в Україні. По-друге, існує небезпека втратити ту значну підтримку, яку Захід досі надає Україні.», - сказав він та водночас додав, що війну не можна вести без жертв.

У понеділок, 24 серпня, Україна відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності. За ці десятиліття країна пережила економічні кризи, політичні протистояння, дві революції та війну, яка з 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, перетворила боротьбу за незалежність на боротьбу за саме існування держави. Втім, Україна не стала незалежною лише тому, що 24 серпня 1991 року депутати проголосували за відповідний документ. Цьому рішенню передували десятиліття боротьби за право на власну державність, а проголошення 
Новини.LIVE розповідають, як Україна пройшла шлях від радянської республіки до незалежної держави, що відбувалося в Києві в серпні 1991 року та чому через 35 років після історичного голосування українцям знову доводиться захищати свою свободу зі зброєю в руках.
Перша спроба проголосити незалежність
Для багатьох українців День Незалежності асоціюється насамперед із подіями серпня 1991 року. Саме тоді на карті світу офіційно з'явилася незалежна Українська держава. 
На початку ХХ століття українці вже робили спробу створити незалежну державу. Після революційних подій 1917 року стала Українська Народна Республіка, а згодом, у січні 1918 року, Україна проголосила незалежність. Однак утримати державність у тогочасних умовах не вдалося, і значна частина українських земель зрештою опинилася під владою Радянського Союзу.
У складі СРСР Українська РСР формально мала ознаки державності — власну конституцію, уряд і навіть місце серед засновників Організації Об'єднаних Націй. Насправді ж ключові політичні рішення ухвалювалися в Москві, а будь-які прояви українського національного руху жорстко придушувалися.
Наприкінці 1980-х років Радянський Союз почав стрімко слабшати. В Україні почали виникати громадські та політичні рухи, що дедалі гучніше заявляли про право українців самостійно визначати своє майбутнє.
"Живий ланцюг" і Революція на граніті
Наприкінці 1980-х український рух за свободу вже вийшов за межі вузького кола дисидентів та інтелігенції.
У січні 1990 року сотні тисяч людей утворили "живий ланцюг" між Львовом і Києвом, присвячений річниці проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акція стала однією з наймасштабніших демонстрацій національної єдності напередодні проголошення Незалежності.
Живий ланцюг 1990 року. Фото: Історична правда
Ще одним важливим етапом стала Революція на граніті восени 1990 року. Студенти вийшли на протест у центрі Києва та оголосили голодування. Серед їхніх вимог були, зокрема, відмова від підписання нового союзного договору та проведення нових виборів.
Декларація про суверенітет: перший важливий крок до Дня Незалежності
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У документі йшлося про верховенство, самостійність і повноту влади республіки на її території, а також про незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
Це ще не означало виходу України зі складу СРСР. Проте Декларація стала важливим політичним і правовим кроком на шляху до майбутньої Незалежності.
Вирішальними стали події серпня 1991 року.
Серпень 1991 року: що прискорило розпад СРСР
19 серпня 1991 року в Москві група високопосадовців оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану — ДКНС. Його представники заявили, що беруть владу у свої руки через нібито нездатність президента СРСР Михайла Горбачова виконувати свої обов'язки.
Насправді путчисти (учасники, які намагаються насильницьким шляхом захопити владу в країні, — ред.) намагалися зберегти Радянський Союз і зупинити процеси, які могли призвести до його остаточного розпаду.
До Москви ввели війська, а в країні спробували встановити контроль над політичним життям та інформаційним простором. Однак путч провалився вже за кілька днів.
Для України ці події стали моментом, коли питання подальшого перебування у складі СРСР набуло зовсім іншого значення. Спроба силового захоплення влади продемонструвала, наскільки нестабільною є ситуація в Союзі та наскільки реальним може бути повернення до жорсткого централізованого контролю з Москви.
Мітинг на площі біля ВРУ у день ухвалення Акта проголошення незалежності України. Фото: Укрінформ
Саме після провалу путчу український парламент зібрався на позачергове засідання.
24 серпня 1991 року — день, коли Україна проголосила Незалежність
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. У документі проголошувалося створення самостійної української держави — України. Також зазначалося, що на її території мають чинність виключно Конституція та закони України.
За постанову про проголошення незалежності проголосував 321 депутат — конституційна більшість. Того ж дня парламент вирішив винести питання про підтвердження Акта на всеукраїнський референдум, який призначили на 1 грудня 1991 року.
Робітники піднімають Державний Прапор України над будівлею Верховної Ради України. Фото: УНІАН
Таким чином, 24 серпня стало датою юридичного проголошення Незалежності. Проте депутати вирішили, що остаточне слово мають сказати громадяни. Незалежність України не залишилася лише результатом парламентського голосування — вже через кілька місяців її мав підтвердити народ.
1 грудня 1991 року — українці підтвердили свій вибір
На Всеукраїнському референдумі громадянам поставили одне питання: чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України.
Результат виявився переконливим. У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона людей, а 90,32% тих, хто проголосував, підтримали Незалежність.
Важливо й те, що підтримка Незалежності була зафіксована в усіх регіонах України. За неї голосували не лише на заході чи в центрі держави. У Донецькій області Незалежність підтримали 83,9% учасників голосування, у Луганській — 83,86%, а в Криму — понад 54%.
Референдум 1 грудня став моментом, коли рішення парламенту отримало всенародне підтвердження. Після цього відновити Радянський Союз у колишньому вигляді вже було неможливо.
Того ж дня відбулися і перші вибори президента незалежної України, на яких переміг Леонід Кравчук.
Леонід Кравчук голосує на виборах. Фото: УНІАН
Згодом саме Акт проголошення незалежності, підтверджений всеукраїнським референдумом, став одним із фундаментів української державності. На нього прямо посилається і Конституція України.
Інавгурація Леоніда Кравчука. Фото: УНІАН
Що спіткало Україну одразу після проголошення Незалежності
Країна успадкувала від Радянського Союзу складну економіку, залежність від старих виробничих зв'язків і глибоку політичну кризу. Тому у 1990-х Україна пережила падіння виробництва, інфляцію, соціальні потрясіння та болісний перехід від радянської системи до ринкової економіки.
Паралельно тривало формування нових державних інституцій. Україна створювала власні Збройні сили, розбудовувала дипломатичну службу, ухвалювала закони та поступово формувала політичну систему незалежної держави.
Але Москва продовжувала розглядати Україну як частину власної сфери впливу. Протягом наступних десятиліть відносини між двома державами залишалися складними, а питання про те, яким шляхом має рухатися Україна, неодноразово ставало причиною внутрішніх політичних конфліктів.
Українці пережили два Майдани
У 2004 році Україна пережила Помаранчеву революцію. Тисячі людей вийшли на вулиці після другого туру президентських виборів, результати якого викликали масові протести.
Учасники Помаранчевої революції. Фото: УНІАН
Через майже десять років країна знову опинилася на Майдані. У листопаді 2013 року почалися протести через відмову тодішньої влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Згодом Євромайдан переріс у Революцію Гідності. Протест уже не обмежувався питанням європейської інтеграції. Йшлося про те, чи може українське суспільство впливати на дії влади та самостійно визначати напрямок розвитку країни.
Революція Гідності на Майдані Незалежності. Фото: УНІАН
2014 рік — Незалежність довелося захищати зі зброєю
Саме після Революції Гідності Росія перейшла до відкритої агресії проти України.
У 2014 році Росія окупувала та незаконно анексувала Крим, а згодом розпочалася війна на Донбасі.
Для України почався новий етап її історії. Незалежність, за яку понад 90% учасників референдуму проголосували у 1991 році, через 23 роки довелося захищати на полі бою.
Війна змінила і українське суспільство, і саме розуміння державності. Україна почала масштабне реформування армії, а громадяни масово долучалися до волонтерського руху та підтримки військових.
24 лютого 2022 року відбулася боротьба вже не лише за незалежність, а й за існування. Повномасштабне вторгнення Росії стало найбільшим випробуванням в історії сучасної незалежної України. Саме 24 лютого 2022 року Росія почала наступ одразу з кількох напрямків. Під загрозою опинилися Київ, Харків, Чернігів, Суми, південні та східні регіони країни.
Тоді питання Незалежності перестало бути лише історичною чи політичною категорією. Українці захищали право самостійно вирішувати, якою буде їхня держава, якою мовою вони говоритимуть, яке майбутнє обиратимуть і чи зможуть взагалі зберегти свою країну.
35 років Незалежності: шлях, який не завершився
За 35 років Україна пройшла шлях від колишньої радянської республіки до держави, яка змогла сформувати власні інституції, громадянське суспільство, армію та політичну націю. Цей шлях не був прямим.
Українці неодноразово виходили на площі, коли вважали, що влада відступає від їхнього вибору. Вони захищали країну після початку російської агресії у 2014 році та продовжили це робити після початку повномасштабного вторгнення. Тому історія Незалежності України фактично складається з двох великих етапів. Перший — це шлях до 24 серпня 1991 року. Другий триває досі.
Десятиліття показали: свобода держави не гарантується одним документом чи одним голосуванням. Її потрібно постійно захищати. Саме тому День Незалежності для України сьогодні — це не лише згадка про історичне рішення, ухвалене 24 серпня 1991 року. Це нагадування про шлях, який почався задовго до цієї дати і який триває досі. Українці досі віддають за Незалежність найдорожче — життя.
Як писали Новини.LIVE, колишній голова Верховної Ради та колишній секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов назвав війну Росії проти України тотальною війною на знищення. Він наголосив, що для протистояння російській агресії Україні необхідна єдність суспільства та держави. За його словами, саме об’єднання країни й нації є умовою для ефективного опору та майбутньої перемоги.
Також президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова припинити бойові дії та перейти до дипломатичних переговорів. Водночас він зазначив, що Росія та диктатор Володимир Путін не погоджуються навіть на тимчасове перемир’я, яке могло б відкрити шлях до переговорного процесу.

За словами Андрія Сибіги, співрозмовники обмінялися думками щодо поточної ситуації в сфері ядерної безпеки в Україні

За словами міністра, найбільшу загрозу для станції створюють не технічні фактори, а дії окупаційних сил та її мілітаризація.
Як повідомляє онлайн-медіа Радіо Свобода.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 22 серпня телефоном обговорив із генеральним директором Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаелем Ґроссі стан ядерної безпеки в Україні. Окрему увагу співрозмовники приділили ситуації на тимчасово окупованій Запорізькій АЕС.
Продовження російської окупації та мілітаризації станції залишається основним джерелом ризиків для ядерної безпеки. Високо ціную особисту залученість Рафаеля Ґроссі та роботу МАГАТЕ в Україні, зокрема місію на ЗАЕС.
– Андрій Сибіга
Координація щодо Запорізької АЕС
Андрій Сибіга зазначив, що Київ і МАГАТЕ вважають необхідним підтримувати постійну тісну координацію з усіх питань, які стосуються Запорізької атомної електростанції.
Також під час розмови йшлося про процес обрання наступного генерального секретаря ООН, а також про подальшу взаємодію України з Організацією Об’єднаних Націй та МАГАТЕ.
Рафаель Ґроссі окремо не коментував цю телефонну розмову публічно.
Ситуація на окупованій ЗАЕС
Російські війська захопили Запорізьку АЕС у перші тижні повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. Станція є найбільшою атомною електростанцією Європи та має шість реакторів.
Нині Запорізька АЕС не виробляє електроенергію. Україна і Росія регулярно звинувачують одна одну в бойових діях поблизу станції, що посилюють ризики для ядерної та радіаційної безпеки.
Інші новини, які можуть вас зацікавити:
Денис Шмигаль і Рафаель Гроссі обговорили посилення ядерної безпеки України, оцінювання ризиків та захист критичної енергетичної інфраструктури.
Російська масована атака спричинила знеструмлення Києва та шести областей України. Запорізька АЕС перейшла на дизельні генератори, аварійні роботи тривають.
Сирія залишить виявлений ядерний матеріал під контролем країни та гарантіями МАГАТЕ. Дамаск заявив, що його використовуватимуть лише для мирних і цивільних цілей.
The post Сибіга обговорив із главою МАГАТЕ ядерну безпеку України та ризики на ЗАЕС first appeared on Межа. Новини України..

Переговорний процес фактично завмер, а Київ очікує на кроки Вашингтона. Водночас російські удари свідчать про протилежне — Москва не готується до миру.

Як повідомляє unian.ua.

Мирні зусилля щодо припинення російсько-української війни наразі призупинилися. Україна закликає США активніше долучитися до переговорного процесу та очікує на приїзд американської переговорної команди.

Про це міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив під час спільного брифінгу з міністром закордонних справ Німеччини Йоганном Вадефулем у Києві.

Україна очікує активнішої участі США

За словами Андрія Сибіги, для просування до справедливого миру необхідно максимально активізувати дипломатичні зусилля. Він наголосив, що без участі Сполучених Штатів досягти суттєвого прогресу буде нереалістично.

Вони зараз на паузі. Ми потребуємо більш активної участі американської сторони. Ми вітаємо таку участь. Ми вітаємо лідерство американської сторони, адже без американців, без США нереалістично досягти прогресу і справедливого миру в цій ситуації

– Андрій Сибіга

Міністр додав, що необхідність посилення американської участі президент України Володимир Зеленський обговорював із президентом США Дональдом Трампом під час нещодавньої зустрічі у Вашингтоні.

Україна, за словами Сибіги, має власні пропозиції для пожвавлення переговорів, зокрема нестандартні та креативні ідеї.

Україна має ідеї, в тому числі креативні, аби максимально активізувати цей процес. Ми очікуємо на приїзд американської переговорної команди

– Андрій Сибіга

Європа також має відігравати активну роль

Під час зустрічі Андрій Сибіга та Йоганн Вадефуль обговорили участь Європи у мирних ініціативах. Український міністр заявив, що новий політико-дипломатичний сезон має бути зосереджений передусім на завершенні війни.

Не повинно бути пауз і новий активний політико-дипломатичний сезон має передусім фокусуватись на тому, як нам закінчити війну. А для цього є одна і практично єдина перешкода – це Путін

– Андрій Сибіга

Вадефуль висловив сподівання, що Сполучені Штати й надалі відіграватимуть важливу роль у переговорах щодо України. Німецький міністр також анонсував переговори з державним секретарем США Марко Рубіо, які мають відбутися наступного тижня.

Росія не демонструє готовності до переговорів

Андрій Сибіга зазначив, що ситуація на полі бою не свідчить про готовність Росії перейти до серйозного переговорного процесу. Навпаки, російська сторона посилила терор проти України.

Міністр наголосив, що липень став місяцем із найбільшою кількістю загиблих або постраждалих цивільних унаслідок російських ракетних атак – відповідну статистику підтвердила Організація Об’єднаних Націй.

Зворотньо вони посилили терор і у нас дійсно липень був місяцем за статистикою, підтвердженою Організацією Об’єднаних Націй, коли найбільша кількість втрат чи загиблих серед цивільного населення внаслідок російського ракетного терору

– Андрій Сибіга

Сибіга різко висловився про російську кампанію з мощами Дмитрія Донського

Окремо глава українського МЗС прокоментував рішення росіян возити на фронт мощі Дмитрія Донського, якого в Росії вважають одним із героїв. Сибіга назвав такі дії Володимира Путіна комічними та заявив, що саме російський президент є головною перешкодою для досягнення миру.

Дістали кістяк чи залишки Дмитрія Донського – це один з їхніх героїв, аби возити на фронт. Наша позиція, враховуючи, що єдиною перешкодою для миру є Путін, краще б він помінявся з цим кістяком місцями. От тоді б дійсно ми б прискорили завершення цієї війни

– Андрій Сибіга

Останні заяви про мирне врегулювання

21 серпня речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Кремль не бачить передумов для мирного врегулювання російсько-української війни.

12 серпня Володимир Зеленський повідомив, що Україна передала американським перемовникам пропозиції щодо плану припинення війни з Росією. Також президент припустив, що Москва може використати парламентські вибори, заплановані на наступний місяць, як привід для оголошення нової мобілізації.

Україна наполягає на подальшій активізації дипломатичних зусиль за участю США та Європи, тоді як Росія поки не демонструє готовності до реальних переговорів.

Не пропустіть інші новини:

• Міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав активізувати дипломатичні зусилля для завершення війни, залучити Європу до переговорів і посилити санкції проти Росії.
• Держсекретар США повідомив, що президент планує особисто відвідати саміт НАТО в Туреччині на початку липня, можливі напружені дискусії між союзниками.
• Президент Зеленський провів зустріч з архієпископом Полом Галлагером у Києві під час масованих ударів, обговорили шляхи миру та підтримку Ватикану.

The post Сибіга закликав США активізувати переговори та назвав Путіна перешкодою для миру first appeared on Межа. Новини України..