Тренд пошуку "Мапа Тривог"

Вдень 1 вересня російські БпЛА атакували Київ: у Подільському районі загорілася 16-поверхівка, а у Святошинському дрон, за попередніми даними, впав біля житлового будинку.
Джерело: мер Києва Віталій Кличко, Повітряні сили ЗСУ, мапа повітряних тривог
Деталі: Повітряну тривогу в столиці оголосили о 9:49.
Під час тривоги Повітряні сили повідомили про реактивний БпЛА над Києвом і закликали мешканців перебувати в укриттях.
Дослівно ПС: "Реактивний БпЛА над Києвом, перебувайте в укриттях".
Деталі: Згодом Кличко повідомив про наслідки атаки у двох районах столиці.
За його словами, у Подільському районі виникло загоряння в 16-поверховому будинку на рівні 14-15 поверхів.
У Святошинському районі, за попередньою інформацією, БпЛА впав на відкритій території біля п'ятиповерхового житлового будинку.
Екстрені служби вирушили на місця.
О 10:35 у Києві оголосили відбій повітряної тривоги.
Що передувало:
Російські окупанти в ніч на 1 вересня вдарили балістикою у Києві по залізничному депо та інших залізничних обʼєктах, загинули 7 людей (6 співробітників "Укрзалізниці"), є поранені.

Росіяни в ніч на 1 вересня атакували Україну балістикою, в столиці лунали потужні вибухи.
Джерело: КМВА, Повітряні сили, мапа тривог
Дослівно КМВА: "У Дніпровському районі фіксується загоряння на території нежитлового сектору".
Оновлено. Станом на 03:16 у Повітряних силах оголосили відбій повітряної загрози. 

Поки два у*обка кайфують біля теплого моря та співають русакам свої пісеньки – людям в Сумах прямо в хату прилітають КАБи. За добу у Києві 18 разів лунає повітряна тривога. А два є*лана ржуть і асоціюють "свободу" з рускімізиком - саме те, що потрібно ФСБ. Якраз цей наратив активно педалюється у рашн-пропагандою: мовляв, в Україні мовний геноцид, людей примушують говорити мовою, карають за "рускіізик". І що говорити українцям мовою окупанта – це буцімто "свобода".Якщо когось і треба позбавляти громадянства України – так саме тих, хто свідомо паплюжить мову країни свого громадянства. Видати їм "паспорт негромадянина" – і нехай гаварят, на чому хочуть. Саме велика кількість отаких ідейних "рускаізичних" у Києві, Харкові, Одесі, Маруіполі — були однією з причин, чому ВВХ вирішив все ж захопити Україну та почати повномасштабне вторгнення. Обіс*ати мову власного народу Потап і Настя навряд чи наважилися б в Україні – тому роблять це "на приколі" поза межами країни.Читайте також: Потап і Настя дійсно вільні. Вільні від виступів в УкраїніЗагалом в Україні у середній 2026 року склалася доволі дивна ситуація навколо мовного питання. На початку повномасштабного вторгнення усі раптом стали радикально-україномовними. Це було якраз нормально, і усі це відчували. Здавалося б – це кінець усім дискусіям "про мову", все усім зрозуміло.Але на п’ятий рік вторгнення виявилося, що ніфіга не всім. І рускійізик знов підіймає голову, його носії відчувають, що "вже можна". Все ще занадто багато людей вперто ігнорують мову своєї країни й говорять мовою країни чужої, ворожої, агресивної. Мовою країни, яка щиро хоче нас винищити як націю – і робить усе можливо, щоб з мапи світу зникла і держава Україна, і українська мова разом з українською культурою. Мені фізично боляче чути на вулицях Києва каzаПську мову, особливо від дітей чи молодих людей – це означає, що рускій мір нікуди не дівся з України. Він живий, просто причаївся і чекає на час, коли можна буде повернутися і вимагати "другої офіційної мови". Скільки не вбивай цих українців – вони все одно тягнуться до вбивці. І дітей своїх навчають. Стокгольмський синдром.Особисто я виступав би за "жорстку" українізацію. Як це зробили свого часу країни Балтії: рузькомовних не обслуговували в магазинах, підкреслено "не розуміли", не приймали заяв чи звернень "незрозумілою мовою" і так інше. Спочатку це викликало шалений спротив та обурення у рузькомірцев, але вже у середньостроковій перспективі це принесло надзвичайно корисні результати: разом з поганською мовою Латвія, Литва та Естонія позбавилися рашн-менталітету. І завдяки цьому вони тепер входять до складу ЄС і НАТО. Читайте також: У пошуках відмазок, чому ти малоросА в Україні лише говорять про це – але продовжують говорити московською говіркою, слухати російську музику, дивитися російське кіно. Що автоматично "підтягує" моральні "цінності" запорєбріка – хоча більшість так званих "російськомвоних українців" цього навіть не усвідомлює. Тобто я прихильник того підходу, що цей пластир краще зірвати одразу, одним різким рухом. Прирівняти публічне вживання російської мови до виправдання збройної агресії. Написи російською мовою вважати диверсією. За знущання з українського призначати 100 годин громадських робіт у військовому шпиталі. Але як можна розраховувати на будь-яку українізацію в Україні, якщо навіть найвище політичне керівництво України спілкується між собою московською говіркою – як тільки сходять з трибуни та вимикаються мікрофони. Це ми чуємо на "плівках НАБУ": навіть галичанка щебече телефоном мовою толстоєвськава.Злість та огида переповнювала мене, коли я дивився це бидло-рашн відео Потапа та Насті про "свободу". Гидко, що у них той самий паспорт з тризубом, що й у мене. І вже ж обидва наче дорослі: 39 та 45 років. Але якщо ти скотина та манкурт – то це назавжди, і це вже не лікується.Так, у мене палає. Тварюки.*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпекиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Збірна України з футзалу, без сумніву, найуспішніша серед усіх командних видів спорту. Два "срібла" чемпіонатів Європи, "бронза" чемпіонату світу – хто ще може похизуватися такими досягненнями?
При тому, що остання медаль була здобута в недалекому 2024 році, що дало чи не найбільший поштовх для популяризації футзалу в Україні. Про це говорили гравці, про це казали тренери.
"Як змінився футзал за останні роки? Як би парадоксально не звучало, але стало набагато краще. Тобто футзал був дуже слабко розвинений медійно – я кажу про кількість глядачів як в онлайні, так і про фанатів на трибунах. Зараз футзал дуже непогано розвивається.
Думаю, це перш за все через успіхи збірної на Євро-2022 та ЧС-2024. Після чемпіонату світу, мабуть, і відбувся певний крок вперед в плані впізнаваності як спорту. Клуби підтягуються завдяки збірній, але поки не так сильно", – каже Ігор Чернявський, лідер збірної України та ХІТа.
Футзал дійсно розвивається. Але на якому він зараз етапі? Які зарплати у гравців, які бюджети у клубів, наскільки цей вид спорту популярний серед дітей та чи вистачає взагалі майданчиків для занять?
Ми відвідали тренування низки команд Екстра-ліги, поговорили з гравцями, тренерами та власниками клубів. А також поспілкувалися з Асоціацією футзалу України та тепер готові відповісти на всі питання.
Але почнімо з історії.










Читайте також :


Відео
Фото
Найкращий Первєєв, найшвидший Рафінья, найгарніший Педяш: найцікавіше про сезон-2025/26 в Екстралізі






Яким був футзал на початку незалежності України?
Для розуміння, до 1993 року в Україні навіть не було федерації футзалу. Звісно, змагання проводилися, але вони були неофіційними. Лише у 1993-му, після створення федерації, стартував перший офіційний чемпіонат України.
Команд вистачало, при тому вони були розкидані усією Україною. Для порівняння, зараз з 10 клубів Екстра-ліги – половина розташована у Києві або області. Схожа ситуація й у Першій лізі.
"Тоді багато було команд. Чи більше, ніж зараз? Коли як. Бувало, що було і 16-17 клубів у чемпіонаті, але й не було ні Першої, ні Другої ліги, ні чемпіонатів у містах. Лише Вища. Іноді намагались провести Першу лігу, але загалом її не було", – згадує ті часи Олександр Косенко, нині головний тренер збірної України.
У ті часи не існувало футзальних шкіл – люди приходили з "великого футболу" (чомусь усі, з ким доводилося спілкуватися, кажуть саме так). Хтось із клубів футбольної Першої ліги, хтось із дублів футбольних клубів. Як пояснює Косенко – через зарплати.
"Тоді взагалі не було дитячих шкіл хіба якісь ентузіасти самі набирали групи та тренували у залах. А так, всі приходили з великого футболу, без винятку. Взагалі всі все одно хотіли грати у футбол, але тоді у ньому були невеликі гроші, а у футзалі деякі команди платили навіть більшу зарплату, ніж у Першій лізі. Тому приходили з великого футболу гравці досить кваліфіковані".


Олександр Косенко


АФУ



Які в той час були зарплати? До 1995-го – максимум 200-400 доларів. Але потім на ринок суттєво вплинув одеський Локомотив – у сезоні-1995/96 по суті новачок чемпіонату скинув з престолу дніпропетровський Механізатор.
З його приходом зросли зарплати – спершу до 500-900 доларів, а згодом сума дійшла і до 1-2 тисяч. У 1999 році клуб розформували, але до того моменту ринок уже змінився.
"Чи працювали гравці десь додатково? Залежало від команд. Я, наприклад, не працював, бо мені вистачало зарплати. Я весь час присвячував футзалу. Хтось працював десь ще, але у більшості команд навіть у 90-х роках такого було мало", – пригадує Косенко.
У середині 2000-х в чемпіонаті України почали з'являтися перші легіонери з Бразилії – це був ще один поштовх до розвитку футзалу. Тоді ж нарешті з'явилися футзальні школи при деяких клубах та містах.
Однак були в ті часи проблеми, які дійшли й до сьогодні. Перша і головна – інфраструктура. Як і зараз, тоді майже всі команди грали в університетських залах.
Друга – повна залежність від власника. Трансферного ринку як такого не було – майже ніхто не платив за гравців. Спонсорів не було. Відтак команди систематично зникали з футзальної мапи. На жаль, як і зараз.
"Раніше так само було. Були гроші у власника – була команда. Закінчилися гроші чи стало нецікаво – команди немає. Різні були причини, але так і було", – каже Косенко.


Олександр Косенко


Асоціація футзалу України



Суддівські подвійні стандарти також були нормою. "До лідерів сприятливо ставились. Але коли вони між собою грали – вже залежало від суддівського інтересу. Таке теж було, що приховувати. Було, що і суддів заохочували якось: хтось грошима, хтось ще чимось. Судді так і судили – хто більше дав.
Не всі, але були й такі випадки. Я просто можу це порівнювати. Я з Шахтаря – чемпіона України, учасника Ліги чемпіонів – перейшов закінчувати кар'єру в Будівелі з рідного міста. Зірок з неба ця команда не хапала і боролася внизу таблиці, бо грали всі молоді, студенти, і я один ветеран. Якось так сталося.
Я просто був дуже сильно вражений тим, як різно судді судили Шахтар і Будівел. В Будівелі дочекатися, щоб було порушення і нам віддали м'яч – це було сенсаційне явище (сміється – прим.)", – пояснює тренер збірної.
І все ж, підсумовує Косенко, зараз все набагато краще у футзалі. Через те, що з'явилися футзальні школи, що виросла якість організації турнірів.
"Зараз організація набагато краща – є і трансляції, і повтори, і огляди, і висвітлюють багато футзал. Зараз з'явилися школи й футзал став саме футзалом. Бо раніше приходили з великого футболу і доки вони переналаштовувалися – багато часу минало. Великий футбол у залі грали, скажімо так.
У другій половині 1990-х, початку 2000-х футзал вже став потроху таким, яким мав бути – вчилися у Іспанії, Бразилії. До 2014 року був дуже цікавий чемпіонат, конкурентний. І зарплати великі, напруга висока, легіонери топові, гравці дуже сильні. Було дуже круто.
Не можу сказати, що зараз цікавіше. Деякі чемпіонати тоді були навіть цікавіші зі спортивної точки зору. Скажу так, після 2014 року, коли багато гравців поїхало, знадобилося багато часу, аби чемпіонат знову став конкурентним. Але це дало дорогу молодим гравцям".










Читайте також :


Ексклюзив
Це може зіграти дуже злий жарт: Косенко оцінив суперників України у відборі до ЧС-2028






А що ж тепер?
В якому стані сучасний український футзал
Важко сказати одностайно. З одного боку все значно краще, ніж було ще кілька років тому (про що згодом). З іншого, є дуже серйозні проблеми. Головна – арени, а точніше їхня відсутність.
Проблема 1: майданчики
Бронзовий призер сезону-2024/25 SkyUp (що у 2025-му об'єднався зі срібним призером Авророю) грає в олімпійському коледжі імені Івана Піддубного. Там же тренується і новачок Екстра-ліги Фантом (хоча гратиме в НУФВСУ), і ще низка команд з нижчих ліг.
Авалон, який вже другий сезон проводить в найвищому дивізіоні, грає на майданчику Київського обласного спортивного фахового коледжу в Броварах. Чемпіон ХІТ, як і новачок Агромат, гратимуть у СК Центрального спортивного клубу ЗСУ.
Чи не всі команди, навіть на рівні Екстра-ліги, майданчики орендують, відтак і якість залів, м'яко кажучи, незадовільна.Через їхній дефіцит до Першої ліги допускаються зали, які б не мали приймати такі змагання. Для Екстра-ліги ж по-суті єдиною вимогою є можливість організувати якісну трансляцію (щонайменше 3 камери)
Усі гравці та тренери, з ким доводилося спілкуватися, виділяли лише 2-3 арени на всю Україну. Це майданчик Урагану (Івано-Франківськ), Атлетика (Дніпро) та Сухої Балки (поблизу Дніпра).
"На жаль, зараз такий час, коли будувати нові майданчики та паркети через війну – не дуже раціонально. Звичайно, є дуже гарні арени. Минулого року, наприклад, були дві нові арени в Дніпрі – взагалі шикарні, з топ паркетом. В Івано-Франківську крутий зал.
Але в нас могло би бути краще, як для Києва. Для розуміння, якби ми могли грати матчі Ліги чемпіонів в Україні, то нам би не дозволили грати на цьому майданчику. Але жалітися на це теж, вважаю, не дуже правильно. Головне, що граємо у такий складний час. В України зараз є і важливіші справи, ніж футзал", – пояснює Чернявський.
Зараз до них, ймовірно, додасться Авалон, який цього літа власним коштом відремонтував зал у Броварах. За словами президента клубу Богдана Московка, це обійшлося у мільйон – півтора мільйона гривень.


Зал Авалона після ремонту


Фото: Чемпіон



"Зали не будуються, їх критично не вистачає. Їх просто немає фізично, і немає навіть де будувати. Ми з містом наразі у діалозі, щоб ми виступили інвестором для побудови зали. Але нам потрібна локація.
Наша мрія – побудова своєї арени, академії. Зараз ми потихесеньку в цьому плані рухаємося. Це наша мрія, і ми над нею працюємо", – додає президент Авалона.
Проблема 2: фінансова залежність
Після сезону-2024/25 склад учасників чемпіонату України зазнав суттєвих змін. Лише в те літо в Першу лігу відправились МСК Харків та in.IT Львів, також знялася Енергія, а Аврора та SkyUp об'єдналися в Київ Футзал. Ще кілька клубів були на межі.
Натомість тоді з Першої ліги піднялися Тайр Експерт (Одеса), Фурнітура (Коломия) та Авалон (Бровари). Минув рік, Одесити та Фурнітура також припинили виступи, а разом з ними й луцький Любарт. Цього разу замість них піднялися Фантом, Агромат (обидві – Київ) і Альянс (Львів).
Чому? Все через проблеми з фінансами.
Клуби залежні від коштів своїх власників, навіть більше ніж у футболі. Бути самоокупним сучасний футзальний клуб в Україні не може, відтак надважливою для його існування є співпраця зі спонсорами. Але і тут також є проблема:
"Я думаю, багато команд живе завдяки доходу та любові до цієї справи її президентів. Це основна частина. Авалон живе на моєму особистому фінансуванні. Так, наразі ми маємо партнерів – нам дуже допомагає фінансово генеральний партнер Будшляхмарш. Нам точно легше завдяки їхній допомозі. Також допомагає місто.
Наскільки цікавий футзал спонсорам? Мало цікавий. Це треба знаходити людей, які б розуміли філософію. Ми працюємо, це ж від нас залежить – ми повинні давати продукт. Спонсорство – це не про фінанси. Це імідж. І компанія, що заходить до нас як спонсор, вже має іміджеву історію", – пояснює власник Авалона Московко.


Богдан Московко (праворуч) з головним тренером Агромата


АФУ



Сам президент Авалона зайшов у футзал як спонсор. У 2017 році команда звернулася до нього, щоб він купив форму, а натомість на ній була б реклама компанії Московка. Вже невдовзі він став президентом клубу, а команда почала шлях до Екстра-ліги.
Самостійно футзальному клубу дуже важко заробляти – квитки на матчі зазвичай безкоштовні (або ж за донат на ЗСУ), продажів мерчу як такого немає, навіть не вийде заробляти як свого часу Зоря – завдяки виходам у єврокубки. Бо там немає призових.
Тому окрім спонсорства залишається ще трансферний ринок. Але й тут суми не вражають:
"Ціни різні бувають. Когось можемо купити за 30 тисяч гривень. Я можу сказати про ті запити, які до нас надходили. Були і 100, і 200, і 300 тисяч гривень. І 500-600. Я чув, що топові гравці можуть обійтися у 20-30 тисяч доларів. В середньому, думаю, гарний гравець має коштувати 15-20 тисяч доларів", – пояснює президент Авалона.
Та і загалом це не дуже поширена практика – всі літні новачки Авалона прийшли безплатно. Ще більше гравців підписав Агромат, також вільними агентами.Відтак футзальні клуби дуже залежні від своїх власників, і це не добре. Ми вже бачили, навіть на прикладі футболу, як через таку систему зникали легендарні команди: Дніпро, Металіст, Карпати та ще десятки менш іменитих клубів. Однак, чи є альтернатива?










Читайте також :


Любарт призупиняє виступи в елітному дивізіоні України через брак фінансів






Проблема 3: витрати
Мабуть, поки немає. Все ж, футзал теж доволі затратний вид спорту. Бюджет клубу Екстра-ліги, за оцінками президента Авалона, стартує з 10 мільйонів гривень – це мінімальна планка. Але навряд перевищує мільйон доларів.
"Звичайно, відносно великого футболу це набагато дешевший вид спорту. В першу чергу через кількість гравців, все-таки у футзал грають 4 людини на паркеті та 1 воротар, а у матчі грає не більше 14 гравців. У великому футболі це набагато більше.
З точки зору фінансової винагороди це також різні цифри. Порівнюючи з футболом, мабуть, не так страшно виглядає, а в цілому Екстра-ліга значно більш затратна, ніж Перша ліга України", – додають вже в Агроматі, новачку чемпіонату.
Витрати також залежать від регіону, в якому перебуває команда – в Києві, зрозуміло, все значно дорожче, від того і витрати суттєво більші. Просто нагадаємо, що половина команд Екстра-ліги з Києва або області.
Оренда залу на одне тренування для Агромата обходиться у 3 тисячі гривень. Для матчу ціна вийде ще дорожчою.
"Залежить від кількості часу, на який ти орендуєш. Це індивідуальні питання. Якщо це, наприклад, субота, то зал орендується ще й іншими турнірами, і треба погодити час, на який ми беремо. Плюс повітряні тривоги також продовжують час оренди", – пояснюють у клубі.
А домашній матч, за словами президента Авалона, може обходитись у близько 150 тисяч. Це оренда майданчика, організація трансляції, оплата роботи суддів. За один матч суддівська бригада отримує 40 тисяч гривень.
Ця сума ділиться між суддями, хронометристом та спостерігачем, що також є проблемою. Адже через низьку оплату, порівняно з футболом, де судді можуть отримувати декілька тисяч доларів за місяць, арбітри частіше обирають саме футбол.










Читайте також :


Фото
Ексклюзив
Віцепрезидент УАФ: Розслідування щодо матчу Полісся – Динамо показало, що не було жодного впливу на арбітрів






Проблема 4: державна політика
Питання в українській системі, де лише за олімпійський статус вид спорту отримує значно більше фінансування.
Для прикладу, у 2026 році найбільша сума на неолімпійський вид виділена на пауерліфтинг – майже 25,5 млн грн. Це у майже 4 рази менше за олімпійську легку атлетику, де близько 100 мільйонів.
При чому така проблема футзалу існує не лише в Україні, а й в умовній Великій Британії, де спортивна система також побудована з акцентом на Олімпійські ігри.
Так, міністерство молоді та спорту України допомагає футзалу, зокрема в питанні виїзду та коштів на відрядження, але не допомагає у ключовій проблемі.
"В державі наразі існує заборона на капітальне будівництво за рахунок бюджетних коштів. Пріоритет – війна, а після цього будемо вже розбудовувати. Я впевнений, що розбудова буде, з розумінням ставлюся до цього. Гроші мають спрямовуватися на захист нашої незалежності, на військових, на перемогу, – каже президент АФУ.










Читайте також :


Ексклюзив
Є певний мандраж: президент АФУ – про очікування від нового сезону Екстра-ліги






Додатковою проблемою для Авалона є організація трансляції. Річ у тім, що у Київській області заборонена трансляція онлайн, і щоб отримати дозвіл треба пройти кілька бюрократичних кіл.
Отримати дозвіл у міста – місто погоджує з районною військовою адміністрацією – вона погоджує з обласною – та, у свою чергу, виносить питання на ставку. І лише після погодження на всіх рівнях можна проводити трансляцію.
"Це на трансляцію на сезон, але погодження, в принципі, робиться на кожен матч. Минулого року це було трохи простіше – воно робилося лише у районній військовій адміністрації. Але після прильотів у дронову виставку обмежили.
Зараз у Київській області заборонено проводити масові заходи. Якщо до 50 осіб, то можна отримати на місцевому рівні. Якщо більше – треба пройти всю процедуру. Для цього треба максимальна комунікація. Нас в принципі чують, підтримують. Потихеньку, але вирішуємо цю всю ситуацію", – пояснює президент клубу.
І попри все, футзал розвивається.
Плюс 1: спонсори
З одного боку президент Авалона каже, що футзал мало цікавий спонсорам. З іншого – вони все ж з'являються.
"Скільки в нас закривають спонсори – комерційна таємниця. Але радує те, що це більше, ніж було минулого року. А минулого року було більше, ніж раніше. В цьому аспекті ми розвиваємося", – додає Московко.
Партнерам цікавий і сам чемпіонат, а не лише клуби. Минулого року турнір вперше заробив на трансляціях – тоді це було MEGOGO, зараз футзал транслюватиме Київстар ТБ.
Минулого року гроші між клубами розподілялися пропорційно. У новому сезоні ж розподіл залежатиме від кількості зіграних матчів. Тому фіналіст плейоф цього разу отримає більше, ніж команди, що вилетять раніше.
До того ж минулого сезону титульним партнером Екстра-ліги став betking, підписавши дворічний контракт. Хоч із цією співпрацею федерації допомогла УАФ, партнерства з букмекерами були й раніше.
І це суттєва допомога для клубів. Як ми вже казали, організація домашнього поєдинку може коштувати близько 150 тисяч гривень. Однак, ці кошти цілком перекриває компенсація.
"Якщо арбітраж – 40 тисяч, то вартість компенсації від спонсора більша, ніж ці гроші за кожну гру. Плюс гроші, що потенційно будуть отримані від трансляції. Тому вартість домашніх матчів команда може покривати за рахунок партнерських грошей. Але клуби мають ще й своїх партнерів", – додає президент АФУ.


Президент АФУ Сергій Владико


АФУ



В Агроматі пояснюють, що футзал стає все більш популярним на аматорському рівні. Лише в Києві набереться близько 300-400 команд, які змагаються на різноманітних турнірах. Спонсори це розуміють, тому починають більше стежити за цим видом.
Плюс 2: майбутнє
Якщо на початку незалежності в Україні не існувало футзальних шкіл, то зараз ситуація значно краща. Більшість команд мають низку юнацьких та дитячих команд. Особливо виділяється Ураган.
"У нас є комітет дитячо-юнацького футзалу. І під його егідою в цьому році брало участь 229 команд, починаючи з U-8 і закінчуючи U-19. Команд стає дедалі більше, і якраз ми відстежуємо ті команди, які займаються безпосередньо тільки футзалом", – каже президент АФУ.
Чи не кожен співрозмовник заявляв, що зараз футзал значно більш привабливий для дітей. Особливо відмічали вплив "бронзи" чемпіонату світу 2024 та виступу на Євро-2022.
"Думаю, що більше дітей почали цікавитись, бо АФУ проводить дуже багато і чемпіонатів різних вікових категорій, і змагань в Кубку. Кількість учасників зростає, як і кількість дітей, які пробують себе у футзалі. Можливо побачимо серед них зірочок майбутніх.
Але так само вдалі виступи збірної та чемпіона України в Лізі чемпіонів теж сприяють популяризації футзалу. Дітям цікаво займатись", – пояснює тренер SkyUp Максим Павленко.
Водночас в командах Екстра-ліги з'являється усе більше юних футзалістів, що було важко уявити ще років 10 тому. Сучасний чемпіонат дає можливості для молодих гравців, і вони цим користуються.
24-річний Владислав Первєєв уже є лідером збірної України та чемпіона України ХІТа. 18-річний Ілля Приходько з Урагану став наймолодшим футзалістом в історії чемпіонатів Європи.










Читайте також :


Відео
Фото
Ексклюзив
Білорусі взагалі не мало бути на Євро-2026: Первєєв – про перехід в ХІТ, Лігу чемпіонів та цілі збірної України






Майбутнє українського футзалу виглядає перспективним. І це радує.
Плюс 3: футзал стає професійним
Ви не повірите, але ще кілька років тому більшість гравців, навіть на рівні Екстра-ліги були без контрактів. Звісно, це не стосувалося легіонерів, які б на такі умови навряд поїхали.
А так, між клубами та гравцями зазвичай підписувалися робочі договори на 1-2 роки. Зараз в Екстра-лігу зайшов Агромат, у якого саме такі відносини з гравцями.
"Ми не заключаємо контракти, все на домовленостях. У нас просто є угода між клубом і гравцями, яка підписується щороку. Все те, про що ми говоримо на словах – просто кладемо на папір та своїми підписами скріплюємо.
Чи правильно це? Можливо ні, можливо потрібно, аби були контракти й усі сторони були більш відповідальні одна між одною, можливо так було би правильно. Але хіба може суто контракт когось втримати у команді?", – кажуть у клубі.
Однак це звичайна практика для Першої ліги, звідки Агромат і піднявся. В Екстра-лізі все більше клубів переходить на систему контрактів. Наприклад усі літні новачки Авалона підписували вже контракти на 3-6 років.
Чому так? Бо Перша ліга – це не зовсім про професійний футзал. Більшість гравців там мають додаткову роботу, а тренування у них не щоденні. В Екстра-лізі ж на футзал йде значно більше часу, тому й підхід більш професійний.
"Скільки людей працює додатково? Мабуть, відсотків 30 зараз. Звичайно, ця тенденція обумовлена тим, що у Першій лізі люди не тренуються кожен день, тому можуть спокійно у вільний день або після тренування сходити на роботу. У Першій лізі у нас було відсотків 80", – пояснюють в Агроматі.




ФК Агромат



В тому таки Авалоні ще минулого року, коли клуб вже виступав у Екстра-лізі, 70% гравців працювали додатково. Зараз такі футзалісти ще є, але їх значно менше.
"Дуже велика різниця між Першою та Екстра-лігою. Набагато більші швидкості, якість гравців. Коли переходили в Екстра-лігу – думали, що буде трошки важче. Але одразу було зрозуміло з перших днів, що це не крок вперед, а десять у плані всього. Як організації, так і ставлення.
Це уже професійний рівень. На сьогодні, напевно лише в Екстра-лізі так. Тут вже важко поєднувати роботу і футзал. У нас ще залишилося троє гравців, які працюють в ДСНС, але я кажу більше за щоденну роботу. Таке дуже важко.
Сьогодні я не відчуваю проблем з цим, а минулий рік був більш важким – відсотків 70% команди ще працювали. Це впливає як на тренувальний процес, так і на результати", – пояснює тренер Авалона Олександр Славінський.
Плюс 4: футзал розвивається
Про це каже президент Асоціації футзалу України Сергій Владико, про це кажуть гравці, про це кажуть тренери та власники клубів. Зростають зарплати, зростає зацікавленість і серед людей, і серед спонсорів.
"У нас є цифри переглядів. Радикальні зміни зі збільшення популярності прийшли після Євро-2022. Але на жаль усе зіпсував початок повномасштабної війни. У 2024 році вдалий виступ збірної так само суттєво збільшив рейтинг популярності, переглядів. Тобто популярність зростає, попри всі перепони, які існують в нашому житті", – додає Владико.
Хоч до суддівства є й досі багато питань, перевірки поліграфом ще жодного разу не показали корупційної складової. Дефіцит кадрів в арбітражі, на жаль, є, але він не критичний.
"У нас є 5 арбітрів категорії ФІФА, вони можуть працювати на міжнародних змаганнях. Зараз якраз проходить НТЗ для арбітрів, у них братиме участь близько 60 людей, потім вони будуть поділені на певні групи та отримають право працювати на матчах Екстра-ліги", – каже президент АФУ.
Якщо зараз для виходу в Екстра-лігу достатньо бути просто командою Першої ліги (спортивного принципу у футзалі не існує), то з наступного сезону АФУ планує ввести атестацію.
Зараз будь-яка команда може зайти у вищий дивізіон, але з наступного сезону серед вимог додадуться додаткові критерії до місця проведення матчів та до самого клубу (має бути принаймні одна юнацька команда).
Авалон, наприклад, має власних ультрас, чим не можуть похизуватися інші. А клуб лише другий в найвищому дивізіоні.


Ультрас Авалона


Авалон



"Якби не вболівальники, я б не займався футзалом. Ми пишаємося ними, і якщо граємо в Києві, то розуміємо, що гратимемо вдома – може приїхати 40-50 людей.
Вони збираються самостійно, але ми їм можемо допомагати організовувати логістику. Якщо потрібна допомога – звертаються, ми обов'язково допоможемо, бо нам це дуже важливо", – додає президент Авалона.
До нас знову повертаються легіонери. Минулого сезону бразильців запрошував SkyUp, зараз двох гравців прямо з Бразилії привіз Авалон, ще й ХІТ вперше в історії підписав легіонера.
Все це – ознаки розвитку футзалу. Поступові, маленькі кроки, які робить наш чемпіонат. І цьому не можна не радіти.
Як живуть в українському футзалі
Гравці
Більшість футзалістів мають однакову історію – у дитинстві грали у "великий футбол", в якийсь момент отримали пропозицію з футзалу (хтось паралельно грав у обидва види) та вирішили спробувати.
Далі – юнацькі змагання. Там зазвичай не платять. Хіба в деяких командах є бонуси за перемоги в матчах. Натомість оплачують інше – можуть надати місце в гуртожитку та харчування.
"Залежить від команди. У нас в Урагані не платили. У нас було все оплачено, безкоштовно, кому треба – надавали харчування, проживання у гуртожитку. Тільки заплатили премії після перемоги в Юнацькій Екстра-лізі.
Чи платять взагалі? Минулого року платили в Енергії, але це не як зарплата, а більше як бонуси за матч, перемогу", – пояснює Павло Єрмохін, літній новачок Авалона, що прийшов з академії Урагану.
На що звертають увагу під час селекції? В першу чергу на мислення. Футзал значно більш інтенсивний вид спорту, відтак і вимоги – діяти та думати швидше.
"Найважливіше – мислення гравця. Бо рішення потрібно ухвалювати за короткий проміжок часу. Ти можеш бути недостатньо атлетичним і функціонально розвинутим, але якщо ухвалюєш своєчасні рішення на майданчику, то звертаєш на себе увагу. Відповідно, такі діти та вже дорослі гравці – це знахідка для будь-якого тренера.
Тому техніка, швидкість ухвалення рішень, координація – це те, що стосується універсалів. До воротарів – реакція та останнім часом гра ногами. Футзал перейшов до універсалізації – кожен зобов'язаний вміти грати на будь-якій позиції", – каже тренер SkyUp.


Тренер SkyUp Максим Павленко після спарингу з Барселоною


SkyUp



Є ще варіант потрапити у футзал напряму з футболу (згадалися 1990-ті), як це зробив вихованець Динамо Ернест Романчук, який цього літа став гравцем ХІТа. Але такий спосіб значно менш поширений.
Перший контракт – питання клубу та самого гравця. Комусь, хто надто сильно виблискував на юнацькому рівні, одразу ж можуть запропонувати солідну зарплату, але частіше суми значно скромніші.
Далі все також залежить від футзаліста – за словами співрозмовників, зарплати можна співставити з футбольною Першою лігою – від 600 до 3 тисяч доларів.
"В принципі, зарплати вистачає, ні на що не жаліюся. Всі базові потреби можу закрити. Зрозуміло, що коли ти молодий і приходиш в таку команду – важко вибити собі максимальні умови. Спочатку отримуєш одну, потім показуєш гру, результат і з часом, якщо керівництво влаштовує, ти можеш піднімати. Скажу так, що мене влаштовує", – каже 22-річний гравець ХІТа Максим Малиновський.


Максим Малиновський


ФК ХІТ



Бути гравцем Екстра-ліги – це проводити майже весь час у футзалі. 5 днів на тиждень тренування, у суботу гра, вихідний в неділю. І так майже цілий рік – лише влітку близько місяця перерви.
"Тобто робочий тиждень – з понеділка до п'ятниці. У суботу гра, а неділя – вихідний. Понеділок може мати два тренування – в тренажерному залі годину, а після нього ще повноцінне тренування. Якщо дуже важка гра, або тренер поставив задачу на гру, і ми її виконали, то може бути 2 вихідних. Але це дуже рідко.
Що нас відрізняє від футболу – в нас немає зимової перерви. Тобто ми можемо зіграти 29 грудня, і вже 3 січня збираємося. Плюс те, що ще є матчі за збірну, в Лізі чемпіонів. Тобто додаються матчі, поїздки. У війну дорога займає тривалий час і виснажує більше за саму гру. Але ми вже пристосувалися", – пояснює Чернявський.
Гравцям з нижньої частини турнірної таблиці трохи легше – в умовного Авалона, що не пройшов у плейоф, змагання завершилися ще у квітні. Але через це вони й зібралися значно раніше, порівняно з ХІТом, що грав у фіналі.
А що далі?
Тренери
Футзал не відпускає, як каже тренер Агромата. Тому футзалісти часто продовжують залишатися в улюбленому виді спорту. Як це зробив Косенко, що зараз є тренером збірної України.
Але схожі історії розповідали й інші наставники. Сергій Журба, наприклад, грав свого часу за збірну, а зараз тренує ХІТ. Як і Максим Павленко, що нині тренує SkyUp. Олександр Славінський з Авалону виступав на аматорському рівні.
Бути тренером в Екстра-лізі це бути постійно в роботі. Якщо у гравців є місяць відпочинку, то наставники проводять його за аналізом попереднього сезону та селекцією.
"Іноді буває, що вихідні і хочеться просто відпочити від усього, просто закритись десь та посидіти в тиші", – каже Сергій Журба, тренер ХІТа.


Сергій Журба


ФК ХІТ



Але робота триває постійно. Навіть в Авалоні, який завершив сезон ще у квітні, тренери по суті одразу ж почали роботу з підготовки до наступного сезону.
Зарплати наставників, звісно, порівнювати з футболом немає сенсу, але і їх вистачає для комфортного життя.
"Чи вистачає зарплати для комфортного життя в Києві? Комфорт же – він різний. Якщо порівнювати великий футбол і футзал, то в нас футзал раніше називали мініфутболом. Багато людей сміялися, що мініфутбол, мінізарплати, мініпремії. Ми не балувані люди, нам вистачає.
Звісно, хотілося б більше – грошей мало не буває. Але теж реально дивимося на речі й дякуємо нашому президенту, що він знаходить кошти й сили тримати команду навіть під час війни. Рухаємося, граємо, здобуваємо результат і радуємо нашого вболівальника", – додає він.
А як далі складеться кар'єра – залежить вже від самих тренерів. Усе ж, якісні спеціалісти дуже затребувані у футзалі.
***
Знаєте, однією з найкращих футзальних країн у світі з самого початку була Бразилія. Вона домінувала на світовій арені допоки на престол не зійшла Іспанія. Та й навіть зараз бразильці – фаворити усіх турнірів, а їхні гравці є одними з найкращих у світі.
Футзал – один з найпопулярніших видів спорту в Бразилії, а ще в нього грають найбільше в країні, навіть більше за футбол. І попри все це, він суттєво поступається своєму "великому брату".
Різниця колосальна:
"Я думаю, що футзал – другий чи третій найпопулярніший вид спорту в Бразилії. І це той спорт, в який найбільше грають у Бразилії, навіть більше ніж у футбол. Чого йому не вистачає – це інвестицій. Зарплати – навіть не 10% від великого футболу", – зізнається новачок Авалона Лукас.
Саме Бразилії програла збірна України у півфіналі чемпіонату світу 2024 – у дуже конкурентній боротьбі, з мінімальною різницею. Це доводить, що український футзал у перспективі може конкурувати зі світовими гегемонами.
Але йому потрібна підтримка. Вже 29 серпня відбудуться перші матчі чемпіонату України сезону-2026/27. Прийдіть на матчі, підтримайте команди. Наш футзал заслуговує на вашу увагу.

Уранці 27 серпня російські ударні безпілотники атакували столицю. Унаслідок ворожої атаки уламки впали в Голосіївському та Печерському районах. Пошкоджені автомобіль і будівля спортивного комплексу. У Голосіївському районі поранений чоловік.
Про це повідомив міський голова Києва Віталій Кличко, передає Рубрика.
Спочатку Кличко повідомляв про роботу сил протиповітряної оборони та перебування ворожих безпілотників над столицею. Повітряні сили попереджали, що ударні БпЛА хаотично переміщувалися в повітряному просторі над Києвом.
За даними мапи повітряних тривог, повітряну тривогу в столиці, під час якої сталася атака, оголосили о 09:54. Відбій оголосили об 11:08. Таким чином, тривога тривала 1 годину 14 хвилин.
Після цього, об 11:22, у Києві знову оголосили повітряну тривогу. О 11:35 пролунав відбій.
Згодом Кличко повідомив, що в Голосіївському районі впав ворожий безпілотник.
"У Голосіївському районі впав ворожий БпЛА. Пошкоджений внаслідок цього автомобіль вже загасили", – зазначив міський голова.
Київська міська військова адміністрація також поінформувала про пораненого в Голосіївському районі. Чоловікові надають медичну допомогу.
КМВА уточнила, що внаслідок атаки в Голосіївському районі загорівся автомобіль. Пожежу вже ліквідували.
А в Печерському районі уламки впали на відкритій нежитловій території. Вони пошкодили будівлю спортивного комплексу. Крім того, на місці загорілася трава.
Фото: ДСНС
Фото: ДСНС
Екстрені служби працювали на місці події.
У соціальних мережах тим часом публікували відео з димом у районі стадіону імені Валерія Лобановського.
А через деякий час Кличко поінформував, що  "у Голосіївському районі, в центральній частині міста, БПЛА впав на проїжджу частину дороги. За попередньою інформацією, одна людина постраждала".
На тлі повітряної тривоги затримується рух міжміських та приміських потягів на Київщині. Потяг № 775/776 сполученням Суми — Київ-Пасажирський відстав від графіка вже на 17 годин. Серед приміських потягів найбільшу затримку має поїзд № 6805 Гребінка — Київ-Пас. (Північна), він курсує зі станції Березань із затримкою в майже 6 годин.
Нагадаємо, внаслідок російської атаки в ніч на 27 серпня в Києві також зафіксували пошкодження в інших районах столиці. У Шевченківському районі пошкоджені два заклади освіти та комунальний медичний заклад. У Подільському районі уламки впали між житловими будинками. А на Київщині горіли склади.
Як повідомлялось, вночі проти 27 серпня російські війська атакували Україну балістичними ракетами та ударними безпілотниками. Основні напрямки удару – Одещина, Київщина, Дніпропетровщина, Полтавщина, Запоріжжя.
Загалом в ніч проти 27 серпня росія завдала масованого повітряного удару по Україні. Противник застосував дві протикорабельні ракети "Онікс", балістичні ракети "Іскандер-М"/KN-23 та 258 ударних безпілотників. Сили ППО знищили або подавили 233 ворожі цілі.
↓Читайте також





Зеленський після масованої атаки рф закликав партнерів посилити ППО, а Сибіга – захист експорту







Наслідки нічної атаки рф: на Київщині горіли склади, на Полтавщині є знеструмлення







П'ять дронів перетнули кордон Молдови під час нічної атаки росії на Україну



The post Дрони рф атакували Київ: у Голосіївському районі поранений чоловік, у Печерському пошкоджений спорткомплекс appeared first on Рубрика.

Зараз, 27 серпня, в Одесі лунають потужні вибухи. Росіяни атакують місто баражуючими боєприпасами типу "Бандероль", які рухаються з акваторії Чорного моря. Ймовірно, працює ППО. Мешканців закликають не ігнорувати повітряну тривогу та перебувати в укриттях до завершення небезпеки.

Про це повідомляють моніторингові канали, передає Новини.LIVE.

Повідомлення про вибухи в Одесі. Фото: скриншот із Telegram

Вибухи в Одесі

Сьогодні, 27 серпня, в Одесі пролунала серія вибухів. Повітряні сили повідомляли про рух безпілотників у напрямку обласного центру. Інформація про наслідки наразі відсутня. 

Зазначимо, що тривогу оголосили о 08:42. Вона тривала 10 хвилин до 08:52.

ОНОВЛЕНО 10:05: На цю хвилину відомо про трьох постраждалих внаслідок ворожої атаки на Одесу. Це чоловіки віком 24, 25 та 49 років. Усіх госпіталізували у стані середньої тяжкості. Комунальні та оперативні служби продовжують працювати на місцях. Працівники районної адміністрації фіксують пошкодження та допомагають мешканцям.

Що відомо про "Бандероль"

"Бандероль" — російський реактивний ударний безпілотник, який використовують для ураження наземних цілей. За відкритими даними, він має реактивний двигун і може нести значну бойову частину.

Росія застосовує цей тип озброєння під час атак по Україні. "Бандероль" також називають гібридом ударного дрона та малогабаритної крилатої ракети.

Бомбосховища в Одесі

Побачити повний перелік сховищ можна за допомогою онлайн-мапи. На ній окремо зазначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах міста. Також можна побачити, де є найближчий паркінг.

Під час тривоги всі паркінги міста мають бути відкритими для всіх охочих. Блокувати входи до бомбосховищ заборонено.

Якщо вхід до бомбосховища закритий чи ним неможливо з інших причин користатися, то слід звернутися за розв'язанням цієї проблеми до єдиного центру звернення громадян за номером "15-35". Також можна зателефонувати до поліції або до рятувальних служб.

Як повідомляли Новини.LIVE, у ніч проти 25 серпня російські війська завдали удару безпілотниками типу Shahed по міжнародному автомобільному пункту пропуску "Виноградівка", розташованому на українсько-молдовському кордоні. Внаслідок атаки було пошкоджено інфраструктуру пункту. Після удару на території об'єкта виникла пожежа. 

Також Новини.LIVE писали, що російські війська вранці 24 серпня атакували Одесу та Одеський район. Унаслідок удару пошкоджені два торговельні центри "Епіцентр", в одному з них спалахнула масштабна пожежа. Вогонь охопив 35 тисяч квадратних метрів. Наразі відомо про чотирьох постраждалих.

У середу балканський циклон зумовить нестійку погоду зі зливами в кількох регіонах, доки на решті території пануватиме антициклон.

Повітряна тривога пролунала після попередження про рух незвичних боєприпасів із Чернігівщини — ситуація швидко змінилася.
Про це повідомляє Київська міська військова адміністрація у Telegram.
Увечері в низці регіонів України оголосили повітряну тривогу. Інформацію про небезпеку фіксувала Мапа тривог.
У Києві сирени пролунали через загрозу застосування безпілотників. Київська міська військова адміністрація поінформувала про це у Telegram.
У Києві оголошено повітряну тривогу через загрозу БпЛА
– Київська міська військова адміністрація
Рух баражуючих боєприпасів у напрямку Києва
Станом на 20:56 у неділю Повітряні сили Збройних сил України попередили про рух російських баражуючих боєприпасів “Бандероль”. Вони прямували з Чернігівської області у бік Вишгорода та Києва.
Повітряну тривогу в столиці скасували о 21:24.
Нічна атака дронів 23 серпня
У ніч на 23 серпня російські війська атакували Україну 127 безпілотниками. Більшість ворожих дронів знешкодили сили протиповітряної оборони.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
У Дарницькому районі Києва уламки російського безпілотника пошкодили нежитлове приміщення. Пожежі після падіння дрона не виникло, екстрені служби перевіряють територію.
Укренерго не планує запроваджувати графіки відключення електроенергії 24 серпня. Водночас після атаки російських дронів частина Вознесенського району Миколаївщини залишається без світла.
Міноборони України відкрило прийом заявок на DefTech Forges для оборонних стартапів і розробників dual-use технологій. Переможці отримають гранти до 120 тисяч євро.
The post Російські безпілотники рухалися в напрямку Києва, у столиці оголошували тривогу first appeared on Межа. Новини України..

В Одесі сьогодні, 22 серпня, від ночі практично безперервно фіксують загрозу російських безпілотників, а у місті чути вибухи. Станом на зараз повітряну тривогу оголосили вже вшосте за день. Найдовша небезпека тривала майже три години.
Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на офіційний канал сповіщень Одеси.
Повідомлення про повітряну тривогу. Фото: скриншот
Повітряна тривога в Одесі
Перша повітряна тривога в Одеському районі пролунала о 02:21 і тривала лише сім хвилин. Однак уже о 03:26 небезпеку оголосили знову. Цього разу тривога затягнулася до 06:12, тобто на дві години 46 хвилин.
Після короткої перерви загроза повернулася о 07:12. Відбій дали о 07:38. Наступні тривоги оголошували о 08:44 та 09:20, вони тривали 25 та чотири хвилини відповідно.
О 11:11 в Одеському районі повітряну тривогу оголосили вже вшосте від початку доби. Таким чином, від ночі до середини дня регіон лише між тривогами отримував нетривалі перерви від повітряної небезпеки.
Під час кожної з тривог було чути потужні вибухи та звуки пролітаючих дронів. Моніторингові пабліки повідомляли про роботу ПВО.
Наслідки нічної атаки
Новини.LIVE писали, що цієї ж ночі Одещина пережила масовану російську атаку. Значних пошкоджень зазнали кілька енергетичних об'єктів ДТЕК Одеські електромережі. Через масштаб руйнувань відновлення обладнання потребує часу, а в області можливі перебої в роботі критичної інфраструктури.
Також під ударом опинилася Одеська залізниця. На станції Роздільна пошкоджено вокзал, однак на рух поїздів атака не вплинула. В Ізмаїльському районі росіяни атакували портову інфраструктуру. За інформацією місцевої влади, там завдяки роботі ППО обійшлося без постраждалих та руйнувань.
Пошкоджень зазнав і спортивно-оздоровчий комплекс "Люстдорф" у Совіньйоні, відомий як тренувальна база одеського "Чорноморця". Люди, які перебували в будівлі, не постраждали.
Бомбосховища в Одесі
Побачити повний перелік сховищ можна за допомогою онлайн-мапи. На ній окремо зазначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах міста. Також можна побачити, де є найближчий паркінг. Під час тривоги всі паркінги міста мають бути відкритими для всіх охочих. Блокувати входи до бомбосховищ заборонено.
Якщо вхід до бомбосховища закритий чи ним неможливо з інших причин скористатися, то слід звернутися за розв'язанням цієї проблеми до єдиного центру звернення громадян за номером "15-35". Також можна зателефонувати до поліції або до рятувальних служб.
Також журналісти Новини.LIVE провели перевірку укриттів та бомбосховищ поблизу Дерибасівської в Одесі. Загалом у місті на обліку перебуває 1249 об’єктів фонду захисних споруд. Однак їхньої місткості вистачає лише приблизно для 61,1% населення. Тобто безпечних місць недостатньо навіть за офіційними розрахунками. А наша перевірка показала ще одну проблему — деякі укриття існують на мапі, але не працюють у реальності. Тож на п’ятий рік повномасштабної війни під час атаки одеситам досі доводиться не просто йти в укриття, а самостійно шукати, де вони справді зможуть захистити своє життя.

Дерибасівська — головна вулиця Одеси, де завжди багато гостей міста. Тривога може застати в будь-який момент і під час шахедної або ракетної загрози часу на пошуки безпечного місця майже немає — тож до укриття потрібно дістатися за лічені хвилини. Де та в якому стані на п'ятому році війни сьогодні знаходяться захисні споруди?
Журналісти Новини.LIVE провели перевірку укриттів та бомбосховищ поблизу Дерибасівської.
Укриття біля Дерибасівської
У пік сезону на центральній вулиці Одеси щодня одночасно перебувають кілька сотень людей. Причому більшість із них — туристи. З огляду на постійні обстріли центральної частини міста з боку РФ, тут буквально на кожному кроці мали б бути покажчики, які в разі небезпеки спрямовують людей до безпечних місць. Однак фактично їх немає. Навіть якщо скористатися картою, на якій позначені всі міські укриття, можна побачити, що поблизу їх не так багато. Більше того, ніхто не дасть вам гарантії, що захисна споруда буде доступною. Тож дорогоцінний час можна витратити на шлях до підвалу, який у підсумку виявиться зачиненим.
Люди в центрі Одеси. Фото: Новини.LIVE
Ланжеронівська, 26
Одне з укриттів поблизу Дерибасівської знаходиться на Ланжеронівській, 26. Від головний вулиці до нього приблизно 300 метрів, а вхід захований у дворі, тож без офіційної мапи з першого разу його можна й не помітити. 
Сховище на вул. Ланжеронівській, 26 на мапі укриттів. Фото: скріншот omr.gov.ua
Всередині умови доволі хороші: укриття розраховане на 127 людей, є місця для сидіння, світло, розетки, вентиляція, туалет, аптечка, вогнегасники та кілька аварійних виходів. Тобто тут можна не просто перечекати тривогу кілька хвилин, а залишатися й довше. Є навіть матраци на випадок, якщо атака станеться вночі або триватиме кілька годин. Єдиний помітний мінус — відсутність пандуса. Через це людям на кріслах колісних або батькам із дитячими візочками потрапити всередину буде складно.
Укриття на вул. Ланжеронівській, 26. Фото: Новини.LIVE
Грецька, 46 
На офіційній мапі за цією адресою позначені одразу два укриття, які також знаходяться приблизно в 300 метрах від Дерибасівської. Біля одного з них є покажчик, який веде до підвального приміщення. Однак уже всередині на нас чекали зачинені двері — жодної додаткової інформації, офіційної таблички чи контактів відповідальної особи немає.
Укриття на вул. Грецькій, 46. Фото: скріншот omr.gov.ua
Працівниці закладу поблизу розповіли, що це укриття не працює вже давно. Тож у разі тривоги розраховувати на нього не варто, навіть попри те, що воно досі залишається на офіційній мапі. 
Вхід до укриття на вул. Грецькій, 46. Фото: Новини.LIVE
Друге укриття знайти виявилося ще складніше. Офіційної таблички тут немає — лише саморобний напис біля приміщення, де знаходиться простір для дитячої творчості. Люди, що працюють поруч, кажуть, що коли заклад відкритий, то сюди пускають батьків із дітьми, аби вони могли перечекати російські атаки.
Саморобний напис "Укриття" на вул. Грецькій, 46. Фото: Новини.LIVE
Паркінг ТЦ "Афіни"
Усередині підземної парковки є освітлення, хоча його недостатньо, а повноцінних місць для сидіння небагато — лише дві лавки та кілька імпровізованих місць, застелених картоном. Потрапити до паркінгу можуть і люди на кріслах колісних, однак через крутий нахил їм, імовірно, знадобиться допомога іншої людини. Для батьків із дитячими візочками вхід також доступний.
Напис "Укриття", що вказує на паркінг ТЦ "Афіни". Фото: Новини.LIVE
Імпровізовані місця, застелені картоном, в паркінгу ТЦ "Афіни". Фото: Новини.LIVE
Мобільне укриття на Соборній площі
На Соборній площі, приблизно за 180 метрів від Дерибасівської, поруч із дитячим майданчиком встановлене мобільне укриття. Усередині є лавки приблизно на 10–15 людей, вентиляція та окрема розмітка для крісла колісного або дитячого візочка. Приміщення чисте, однак повністю безбар’єрним його назвати складно: пандуса немає, а на вході є невеликий підйом приблизно 5 см. Таке укриття може стати швидким варіантом під час небезпеки, проте повноцінного захисту не дає й розраховане передусім на захист від уламків.
Мобільне укриття на Соборній площі. Фото: Новини.LIVE
Підземний перехід
Найближчий до Дерибасівської варіант, де у крайньому разі можна перечекати тривогу, — підземний перехід. Повноцінним обладнаним укриттям його вважати не варто, однак він дозволяє швидко опинитися нижче рівня землі. У разі небезпеки це може хоча б частково захистити від уламків.
Підземний перехід на вул. Дерибасівській. Фото: Новини.LIVE
Укриття в Одесі 
В Одесі проблема є не лише в кількості укриттів, а й у тому, наскільки легко їх знайти. Причому це стосується не лише центру. Людям бракує помітних табличок і покажчиків, щоб швидко зорієнтуватися в разі небезпеки. Також далеко не кожен підвал справді пристосований для перебування людей під час тривоги.
"Поблизу нашого будинку укриттів практично немає. А назвати те, що у нас сьогодні називають укриттям — вибачте, але це ж окозамилювання і більш нічого. То не є укриття, то підвал. Якщо туди попаде якась ракета чи той самий шахед — ну просто це буде братська могила", — каже Геннадій.
Геннадій про ситуацію з укриттями в Одесі. Фото: Новини.LIVE
Під час тривоги на Дерибасівській людям доводиться розраховувати на компромісні варіанти між відстанню та рівнем захисту. Схожа ситуація і вдома в одеситів — там, де поруч немає облаштованого укриття, мешканці самі пристосовують підвали та інші приміщення, щоб мати хоча б якесь місце, щоб перечкати небезпеки. Частина підприємств теж подбала про такі простори для працівників і відвідувачів, однак це радше окремі випадки, ніж загальна практика.
"Я дуже рідко сюди виїжджаю, у нас на роботі є своє укриття. Вдома немає укриття, але є підвальне приміщення. Ми зробили собі там укриття невеличке",  — говорить Любов.
Любов про укриття біля дому та в центрі Одеси. Фото: Новини.LIVE
В Одесі на обліку перебуває 1249 об’єктів фонду захисних споруд. Однак їхньої місткості вистачає лише приблизно для 61,1% населення. Тобто безпечних місць недостатньо навіть за офіційними розрахунками. А наша перевірка показала ще одну проблему — деякі укриття існують на мапі, але не працюють у реальності. Тож на п’ятий рік повномасштабної війни під час атаки одеситам досі доводиться не просто йти в укриття, а самостійно шукати, де вони справді зможуть захистити своє життя.
Раніше Новини.LIVE розповідали про ситуацію з електропостачанням в Одесі після масованої атаки 9 серпня. У місті також готуються до можливих перебоїв зі світлом.
Крім того, Новини.LIVE повідомляли про стан одеситів, які постраждали внаслідок російської атаки в ніч на 9 серпня. Після обстрілу частина потерпілих залишалася під наглядом лікарів.

Ангеліна Завадецька: Вітаю. Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І з нами сьогодні Яніна Любива, керівниця експертної групи розвитку сфери відкритих даних Міністерства цифрової трансформації України. Яніно, привіт.
Яніна Любива: Привіт, колеги.
Ангеліна Завадецька: Ми сьогодні будемо говорити про відкриті дані, і мені хочеться почати з головного питання, після якого стане зрозуміло, про що ми говоритимемо: що таке відкриті дані і як я — якщо я не аналітик, не програміст, не журналіст-розслідувач — щодня з ними стикаюся?
Яніна Любива: Уявіть собі, ми з вами люди, ми щодня їмо, лікуємося, платимо гроші, а держава бере безпосередню участь у нашому житті — вона регулює всі процеси, а іноді ще й більше: з’являються бізнеси, які теж щось роблять. І в процесі того, як держава це все регулює, вона створює великі масиви інформації.
І навіщо державі тримати це все в себе, бути монополістом, щоб воно просто лежало мертвим вантажем? Тому є таке явище, яке називається відкриті дані: держава має публікувати всю інформацію, яку збирає, окрім інформації з обмеженим доступом, і викладати її у спеціальних машиночитаних форматах — таких, які можна автоматично обробити комп’ютером без участі людини. Є просто публічна інформація — те, що держава теж збирає й публікує, але просто на вебсайті: новина, текст. Подивився — «красива картинка, дякую» — і все.
А є публічна інформація у формі відкритих даних, у спеціальних форматах, які можна швидко поєднувати між собою, знаходити інформацію про одну юрособу, наприклад, у різних реєстрах — податкової, Мін’юсту. І ти взяв, зробив продукт на основі відкритих даних, бо закон прямо каже, що навіть у комерційних цілях їх можна використовувати, — і твоїм продуктом користуються мільйони. А ми з вами як громадяни, по-перше, теж маємо можливість створити свій продукт, було б бажання, або провести аналітику чи журналістське розслідування, бо це державні достовірні дані; по-друге, ми — повсякденні користувачі сервісів, уже створених на основі відкритих даних. І здебільшого середньостатистичний українець є саме користувачем уже опрацьованих продуктів, створених на основі відкритих даних.
Ангеліна Завадецька: Що це за продукти? 
Яніна Любива: На сьогодні в нас налічується майже 130 сервісів на основі відкритих даних. Просто ми часто не замислюємося, наскільки тісно відкриті дані нас оточують і просякають усе наше життя. Думаю, ви чули і користувалися сервісом EasyWay — відстеження руху громадського транспорту в режимі реального часу. Автобус їде — а звідки воно береться? Фактично Київ публікує цю інформацію у відповідних форматах, і розробники можуть її взяти й зробити зручний застосунок. Там, де міська, сільська чи селищна рада надає ці дані в гарних форматах, у розробника є можливість зробити застосунок, зручний для мешканців міста, для тисяч людей. Або, думаю, чули YouControl, Opendatabot.
Це для фізосіб — перевірити надійність, наприклад, нового знайомого: чи немає раптом у людини адміністративного чи кримінального провадження. Так само у процесі працевлаштування — швидко можна перевірити, чи все гаразд. І тим паче це перевірка юридичних осіб: банки використовують це регулярно, державні органи використовують, бізнеси перевіряють потенційних контрагентів. Є ще Clarity Project та інші продукти.
Максим Самойлюк: Усі ці десятки сервісів і продуктів — це державні продукти чи приватні, які роблять на основі державних відкритих даних?
Яніна Любива: Це здебільшого не державні продукти. Держава робить сировину, видає її, а на її основі бізнеси й громадські ініціативи мають змогу робити все, що заманеться. І це на сьогодні в Україні під час повномасштабної війни понад 120 сервісів.
Максим Самойлюк: У нас подкаст називається «Що з економікою?», і ми завжди любимо прив’язувати теми до економічних тенденцій. І маємо такі цікаві дані: обсяг ринку відкритих даних в Україні становить майже 27 млрд. грн, або 0,2% ВВП. Це результати дослідження, яке провели наші колеги з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій у грудні минулого року. 27 млрд гривень — це багато чи мало?
Яніна Любива: Ну, це приємно звучить, принаймні коли чуєш таку суму. Дивіться, тут треба трохи розібратися, звідки ця сума береться і що взагалі складає цей ринок відкритих даних. Є компанії — оці умовні 120 , які ми проговорювали, — це ядро ринку. Це компанії, для яких публічна державна інформація, зокрема відкриті дані, є основою бізнес-моделі. Немає відкритих даних — усе погано. Хоча зараз тенденція йде більше до Data Governance, коли відкриті дані вже важко відокремити від інших способів отримання публічної інформації. Це той пул компаній, які без «публічки» далі поїдуть дуже важко: коли почалася повномасштабна війна і публічна інформація стала недоступною, низка сервісів, на жаль, припинила існування. Без відкритих даних не можна.
При цьому є загальний ринок, бо відкриті дані так чи інакше використовують як допоміжний функціонал, навіть якщо це не основне завдання бізнесу. Ядро ринку дає економічного ефекту на ₴2 млрд — це доходи компаній, які функціонують буквально на основі відкритих даних. Вони складають десь 2,05% ВВП. Як для 128 компаній, це дуже непоганий показник.
Якщо говорити про загальний ринок відкритих даних, то там сума вже сягає майже ₴27 млрд. Тут, звісно, є поправки, бо не всі компанії були опитані, є різні метрики, але в межах нашої методології — тих компаній, які ми брали в розрахунок. Інститут проводив це на наш запит, бенефіціаром дослідження є Мінцифра.
Для загального ринку ця сума вираховувалася через ціну — скільки компаніям довелося б сплатити за доступ до інформації, якби вона була невідкрита. Береться кількість годин: відповідь на запит за законом — до 5 робочих днів. А якщо інформація складна, орган скаже «подовжую до 20 днів» — і чекай. Ось цей усереднений показник у 5 робочих днів, плюс — за відкритими даними Держстату — вартість оплати праці людини за годину. І таким чином загальною методикою вирахували ці 27 млрд гривень.
Якщо порівняти з ринком ЄС, то в нас дуже солідно. У доларах наша частка — це десь $500 млн, тоді як ринок ЄС — близько €300 млрд. І це ж 27 держав — членів ЄС, якщо не помиляюся, зараз 27. Тому маємо непогані результати, попри те що розвиваємо сферу під час великої війни.
Максим Самойлюк: Виходить, якщо я правильно зрозумів, ці ₴27 млрд — це, грубо кажучи, собівартість цих відкритих даних для компаній. Але якщо додати сюди цінність, яку вони приносять, — наприклад, коли ти можеш подивитися в EasyWay, де їде твій тролейбус, і прийти вчасно, а не чекати 15 хвилин, — то цифра кратно більша.
Яніна Любива: Так. Якщо уявити банк чи бізнес, який перевикористовує сервіс на основі відкритих даних, він теж сильно зменшує собі затрати часу й роботи окремих фахівців. Тож можна кратно уявляти, наскільки цей ринок можна збільшувати.
Ангеліна Завадецька: А чи є інформація, які набори даних приносять найбільшу економічну цінність?
Яніна Любива: Це базові набори. Перший, що спадає на думку, — ЄДР, Єдиний державний реєстр. Він базовий і за законом про публічні електронні реєстри визначається як базовий. Якщо хочеш щось зробити про юросіб чи фізичних осіб-підприємців, без ЄДР не поїдеш.
У нас була цікава історія відновлення доступу до нього у формі відкритих даних. Після початку повномасштабної війни доступ до нього як до опендата був обмежений. Але із січня цього року ми спільно з Мін’юстом і ДП «НАІС» спромоглися відновити доступ — частково обмежений за деякими полями (без КВЕДів, конкретних адрес і контактної інформації), але відновити доступ до ЄДР у формі відкритих даних. І тепер будь-хто, хто хоче створювати продукти про юросіб або відновити цю діяльність, має таку можливість на безоплатній основі: колеги щодня-щотижня оновлюють дані на data.gov.ua. Тож про юросіб можна отримати повний зріз у XML-форматі, зробити продукт — узагалі жодних питань.
Далі — набори, наприклад, податкової служби. Але зараз, у зв’язку з повномасштабною війною, низка таких наборів недоступна; ми з колегами працюємо над тим, щоб безпечно відновити до них доступ. Ще з цікавого: ми опублікували не так давно набір про фізичну безбар’єрність в Україні — з Мінрозвитку і ЛУН теж допомогли колегам. Це величезний масив даних про фізичну безбар’єрність по всій країні. У JSON-форматі можна робити мапи з фактичним відображенням: як людині дістатися до конкретного ЦНАПу, щоб вона була базово готова до пригоди, яка може на неї очікувати. І ми постійно відкриваємо щось нове.
Кілька наборів Офісу Генпрокурора відкрили нещодавно — про домашнє насильство, про загальну статистику злочинів, яку веде Офіс. У нас є продукти, які роблять зріз саме по правопорядку в Україні, — і це теж цінні набори. По Держпродспоживслужбі відкриваємо набори, зокрема про ветеринарію: у багатьох є тваринки, це завжди цікаво. Тому важливо не просто відкривати, а ще й комунікувати, щоб люди знали, які дані є. Завдяки цьому створюються класні сервіси, які потім спрощують нам багато процесів у повсякденному житті.
Максим Самойлюк: Більше половини опитаних у дослідженні, про яке ми вже згадували, назвали головною проблемою те, що в Україні закриті потрібні реєстри. Ми вже згадали про Єдиний державний реєстр, який спочатку майже до 2023 року був узагалі закритий, а потім не був доступний у форматі відкритих даних. Розкажіть про це, будь ласка, дуже цікаво. І чи є в нас інші реєстри, які закриті радше за інерцією, і чи можемо ми очікувати на швидке відкриття? І взагалі, що закрито з того, що було відкрито до повномасштабки?
Яніна Любива: Значить, ЄДР. Його надає розпорядник у три різні способи. Перший підходить для більшості, для середньостатистичного користувача: заходиш на сайт Мін’юсту й за один запит отримуєш витяг про одну юрособу або ФОП. Зараз, після початку повномасштабки, туди ще прикрутили КЕП для ідентифікації користувача — щоб було зрозуміло, якщо що, постфактум, хто це був. Це кваліфікований електронний підпис. Тож якщо тобі треба точково щось перевірити, ти йдеш на відповідний портал Мін’юсту.
Другий спосіб — це відкриті дані: за один запит весь ЄДР у машиночитаному форматі — агрегуй, поєднуй, порівнюй, роби що хочеш. Третій спосіб — надання на основі двосторонніх договорів на платній основі, яке укладає ДП «НАІС» з верифікованими користувачами. Це здебільшого бізнеси й банки, які отримують доступ до ЄДР фактично в режимі реального часу через інтерфейс прикладного програмування, API. Такий формат передбачає платність, щоб можна було підтримувати життєдіяльність реєстру: хочеш дані в режимі реального часу — це відбувається на двосторонній контрактній основі.
Тому якийсь час саме до відкритих даних нам було найважче відновити доступ — довелося зробити багато різних вправ. Але в результаті ми його теж змогли відкрити, і тепер ним можна користуватися не тільки за наявності прямого контракту. Не з такою частотою й динамікою оновлення, але все одно раз на тиждень — це достатньо швидкий період оновлення для такої великої й живої сутності, як ЄДР, яка щодня наповнюється новими даними.
Друге болюче місце — Державна податкова служба. До початку повномасштабної війни ДПС була флагманом у сфері відкритих даних, дуже добре — за повнотою, частотою, якістю публікацій. Але зараз через ризики воєнного стану низка наборів недоступна, і це набори, до яких є високий суспільний запит бізнесу: дані про податковий борг, про єдиний податок, про екологічний податок, зокрема про ліцензії на виробництво алкоголю, тютюну, палива. З ДПС у нас тривала історія, але думаю, що в результаті ми теж зможемо збалансовано відновити доступ. З митницею також є нюанси з наборами про експортно-імпортні декларації, але теж спілкуємося з колегами в надії знайти правильну конфігурацію.
А з того, що ніяк не відкриється первинно після початку повномасштабного вторгнення, — це реєстр пошкодженого і знищеного майна. Він, що логічно, не існував до 24 лютого 2022 року, але за законом уже з грудня 2023-го мав бути доступним у формі відкритих даних. Знову ж таки, через безпекові ризики й різні нюанси поки що… Там було Мінінфраструктури, Мінрозвитку, зараз незрозуміло — Мінрозвитку, Мінрегіон, Мінінфраструктури, колеги знову помінялися, але ми зараз підхопимо естафету і все ж таки дотиснемо: хоча б поетапно збільшувати обсяги інформації — спочатку зробити доступним трохи менший костяк, потім потроху збільшувати.
Я не можу сказати, що це закриті за інерцією дані. Вони закриті свідомо і майже від самого початку. Але є проблема: деякі розпорядники закривають щось прямо зараз, можливо, поки ми з вами розмовляємо. І наша задача — постійно відслідковувати, бо іноді роблять дуже неприємні для користувачів речі. Зараз, зокрема, з набору про транспортні засоби прибрали номери транспортних засобів. І який сенс у наборі про транспортні засоби без номерів?
Максим Самойлюк: Чи діє в нас такий принцип, що дані відкриті за замовчуванням, а будь-яке закриття треба дуже добре обґрунтувати? Чи все-таки зараз можна закрити, бо війна? Це філософське питання.
Яніна Любива: Це філософське питання. Взагалі треба розуміти, що відкриті дані в Україні сформувалися після початку і завершення Революції Гідності — як реакція суспільства, як запит на прозорість. Після того як Межигір’я відкрилося, люди були трохи вражені. Запит на відкриття даних був і раніше, просто на той момент він остаточно сформувався й дозволив зробити відкриті дані сферою державної політики. І українська парадигма в частині розвитку публічної інформації, відкритих даних на 180 градусів протилежна тому, що було в Радянському Союзі, коли все було закрито, а влада вирішувала, що відкрити, а що ні — правдиво чи неправдиво.
Зараз у нас за презумпцією, за законом, усе має бути відкрито, і на державу покладається тягар доведення, що є підстави обмежити щось у доступі. І це прямо передбачає головний закон — про доступ до публічної інформації, який, як не парадоксально, був підписаний за каденції Віктора Федоровича Януковича. Відкриті дані теж у 2015 році потрапили саме в цей закон. Закон прямо каже, що є вичерпний перелік випадків, коли можна обмежити доступ до публічної інформації. І навіть попри те, що діє указ президента про введення воєнного стану, який каже, що можуть вводитися обмеження, зокрема до статті 34 Конституції України — а ця стаття якраз про право на збір, поширення, оприлюднення інформації, — у цій самій статті є застереження, що обмеження має бути зроблене за законом. Тобто якщо законом обмеження не передбачено, немає юридичних підстав обмежувати доступ до якоїсь інформації.
Ти маєш провести так званий трискладовий тест — відповісти на три питання, які приводять до обґрунтованої позиції, чи є в тебе підстави обмежити, бо шкода переважає, чи, навпаки, суспільний інтерес переважає шкоду, і ти все одно маєш це публікувати. Це насправді дуже тяжкий, довгий процес. Але по факту ми бачимо тенденцію, коли на рівні підзаконних нормативно-правових актів ухвалюють рішення про обмеження доступу. Тому, коли ми проводимо цифрову експертизу або переглядаємо законопроєкти, зареєстровані на сайті Верховної Ради, і бачимо якісь такі тригери, ми завжди намагаємося реагувати, щоб бодай на рівні нормативки, якщо щось пропонується до закриття, це відбувалося збалансовано. А буває, що й без нормативки.
Ангеліна Завадецька: Війна породила величезний новий масив даних. Це і повітряні тривоги, і кількість атак, і руйнування, пошкодження майна, про яке ти вже згадувала. Чи повинна держава системно публікувати такі дані?
Яніна Любива: Так, тут іншої відповіді бути не може. Знову ж таки, є ідеальний світ, а є реальність, у якій ми живемо. Ми будемо переводити ці фрагментарні відкриті дані, персональні дані, публічну інформацію під парасольку Data Governance — управління даними. Бо поки ти не збираєш і не ведеш дані правильно, тобі потім важко публікувати їх як відкриті дані. А навіщо мучитися, якщо можна одразу вести правильно? Тобі й самому буде легше перевикористати це для своїх потреб, бо і політики мають ухвалюватися на основі відкритих даних, і ефективні державницькі рішення теж мають ухвалюватися на основі даних, а потім треба відстежувати ефекти від ухвалених рішень.
Тому коли весь пул даних вестимуть правильно, то й у публікації не буде проблем — залишиться тільки питання, що можна, а що не можна виводити в публічний доступ. Зараз, на жаль, маємо проблему підпорядкованості: десь ОМС, десь обласні військові адміністрації, десь центральні органи виконавчої влади — і це іноді поламані інформаційні потоки. Наприклад, по повітряних тривогах десь це ОДА, десь ДСНС, і важко все це зіставити в один датасет. Разом з тим РПЗМ — реєстр пошкодженого і знищеного майна — це шикарний реєстр, шикарна викладка даних, його треба тільки опублікувати; тут радше політичне питання. Тож даних, які виникли й продовжують генеруватися у зв’язку з війною, багато, але є потенціал їх покращити і почати видавати, щоб люди теж могли самостійно користуватися ними для своїх потреб.
Максим Самойлюк: Україна посіла четверте місце серед 36 країн у рейтингу Open Data Maturity 2025 з результатом 97,1%. Це звучить майже ідеально, але питання, що саме цей рейтинг вимірює і чи він відповідає реальному досвіду? Одне діло — рейтинг, а інше — коли людина намагається знайти державні дані.
Яніна Любива: 97,1 — це добре. Дуже добре, насправді. Але ми мітимося в 100, звісно. Рейтинг вимірює чотири площини: політика, портал, якість даних і вплив даних. За політикою і впливом ми набираємо максимум доступних відсотків, бо наш закон про доступ не змінився від початку повномасштабної війни. У нас діє довоєнний закон, який забезпечує доступ до публічної інформації, і це дуже сильно: закон настільки якісний, що в останні роки він у топ-20 найкращих нормативно-правових актів світу, які забезпечують доступ людини до державної інформації.
Тому за політикою, зокрема вже за нормуванням у сфері відкритих даних, у нас найвищий показник. Але ми на шляху до євроінтеграції, і нам потрібно імплементувати сім дата-актів, які діють у ЄС. Ми зараз активно над цим працюємо, бо скоро можемо почати втрачати бали, коли нас оцінюватимуть тими самими запитаннями, які застосовують до членів ЄС. За впливом — оці десь 128 сервісів на основі відкритих даних, і це тільки ядро ринку, про суму ми говорили. Плюс у нас сервіси в медичній сфері, в екології, транспорт, будівництво, юридичні, бізнес. За впливом ми теж добираємо гарні бали, до того ж постійно проводимо челенджі, хакатони, інкубаційні програми, шукаємо донорську підтримку, щоб стимулювати розвиток сервісів на основі відкритих даних, бо не завжди, особливо у воєнний час, у бізнесу є змога починати або продовжувати розвиток, якщо основою його бізнес-моделі є відкриті дані.
Втрачаємо бали за портал і якість даних — власне те, про що ти запитав. За порталом ми зараз почали велику модернізацію: фактично дамо поточному порталу піти на спочинок і замінимо його новим, який відповідає сучасним вимогам, швидко діє, з нормальним SLA, архітектурою, без таких збоїв, які зараз можуть спостерігати користувачі. Він матиме частково вдосконалений функціонал, який спрощуватиме розпорядникам завантаження даних, а користувачам полегшить пошук; ми намагаємося врахувати зворотний зв’язок усіх користувачів при переписуванні. Модернізацію передбачено по червень 2027 року — це крапка в процесі, але потім, звісно, будуть нові ітерації, новий функціонал, «рюшики». Сподіваюся, що запустимо його раніше — можливо, десь у другому кварталі 2027-го.
За якістю даних теж є нюанси. Уявіть собі: прийти у 2015 році в якусь селищну раду і сказати «опублікуйте мені, будь ласка, JSON» — це й зараз подекуди проблема, а тоді було абсолютно нереалістично. Тому сфера розвивалася ітераційно; зараз у нас дуже високі стандарти й вимоги до розпорядників за якістю. Набори на порталі автомодеруються, ми пропускаємо тільки такі вершки, дуже гарної якості. Але є історичний бекграунд, і на порталі зараз можна знайти дуже різношерсті набори старих ітерацій. Ми підвищуємо вимоги до того, що публікується нового, і розробляємо план, як підвищити якість уже опублікованого, але так, щоб не забрати в людей доступ, бо вони вже прилаштувалися користуватися деякими важливими наборами в тому стані, в якому їх опубліковано. Тож за порталом і якістю ми поки що не дотягуємо.
Ангеліна Завадецька: Інші дослідження проводила Transparency International Україна — вони оцінювали відкриті дані в містах. У них середній рівень виконання індикаторів становить 23% зі 100%. Чому на національному рівні ми в топових місцях, а на рівні конкретної громади є проблеми і люди з ними стикаються?
Яніна Любива: Ну, по-перше, у кожного дослідження своя методологія оцінювання. У когось є питання до того, як оцінюється європейський maturity, у когось — до методик інших досліджень. Загалом по містах нам є куди рухатися до 100%, і я сподіваюся, що результати дослідження колег з Transparency International стануть стимулом для міст розвиватися далі.
Але загалом ситуація така: у нас 24 області й майже півтори тисячі територіальних громад. Прослідкувати на рівні центрального органу виконавчої влади за кожною територіальною громадою буває непросто. Особливо враховуючи контекст повномасштабної війни, ми постійно проводимо навчання, даємо методичні рекомендації. Люди постійно змінюються, постійна ротація: тільки одних навчив — поїхала людина, яка відповідала за публікацію. Воєнний стан, люди змушені передислоковуватися. Нова людина — все по новій. Тому, коли ми працюємо з розпорядниками, ми кажемо, щоб усі пройшли навчання, щоб була внутрішня нормативно-правова база й інституційна пам’ять: щоб було чітко прописано, що якщо ви працюєте з відкритими даними, то це відбувається так, так і так, — і щоб не було, що людина випала, і всі процеси встали. Тому ми дуже системно до цього підходимо.
Зараз, зокрема, працюємо над продуктом, інструментом для ведення, збору й оприлюднення місцевих даних. Знову ж таки, ось те, що я казала: ведіть одразу нормально — і всім буде добре. І ви зможете це використовувати, і вам не треба буде мучитися, перетворюючи це на відкриті дані, щоб опублікувати. Вам залишиться зробити тільки останній крок — опублікувати, бо воно у вас і так уже буде. Тож ми хочемо спростити завдання територіальним громадам загалом і незабаром хочемо віддати такий інструмент у пілот на тестову громаду, бо нам стовідсотково є куди зростати.
Ми зі свого боку постійно покращуємося, і я точно знаю, що міста, які були оцінені в межах цього дослідження, — той самий Київ, який посів перше місце, — роблять просто феноменальну роботу на постійній основі, системно впроваджують, зробили красивий новий портал відкритих даних міста Києва, публікують суперські нові дані. Тому мені навіть трохи образливо за колег, що в них вийшов такий показник, бо вони задають класну планку. Різні методології, різні дослідження, але ми працюємо.
Максим Самойлюк: Ми вже трохи згадали про євроінтеграцію. У червні Мінцифри винесло на публічне обговорення євроінтеграційний законопроєкт про зміни до закону про доступ до публічної інформації. Мета — узгодити норми з європейськими. Водночас є критика, яка полягає в тому — якщо я її правильно зрозумів, — що зараз у нас ширші переваги, ніж у Європі, а щоб євроінтегруватися, ми хочемо їх звузити, але формально привести у відповідність з європейськими стандартами. Розкажи, будь ласка, чи ця критика правильна і який зараз статус цього законопроєкту?
Яніна Любива: Питання дуже актуальне. І це дуже добре, що навколо законопроєкту і взагалі процесу євроінтеграції зосереджено стільки експертів, — це означає, що наш процес імплементації актів у сфері даних справді має бути успішним. Ситуація така: нам потрібно імплементувати директиву про публічну інформацію, інформацію державного сектору і відкриті дані. Вона вже великою мірою імплементована, але нам треба досягти 100% — це наше зобов’язання перед Єврокомісією. Те, що ми випустили, — це первинна ітерація, яку ми одразу всім показали.
Щоб її було прийнято, вона має пройти три етапи погодження в межах кабмінівських процедур, і, скоріше за все, буде вдвічі більше — із перезасиланнями: перший етап, ще раз перший, другий, третій, ще раз третій, урядовий комітет, громадське обговорення. І це все тільки перший крок. Ми якраз тому й відправили це на громадське обговорення — щоб одразу зібрати пропозиції, зробити правильно і потім доопрацьовувати з органами. Далі від прем’єр-міністра це йде до Верховної Ради як суб’єкта законодавчої ініціативи, реєструється в Раді, читання, комітети — і тільки потім, дай Боже, на підпис президента. Тож ми лише на початку. І це супер, що ми отримали багато пропозицій.
Позаминулого тижня Секретаріат Уповноваженого проводив круглий стіл, присвячений, зокрема, питанню імплементації законодавства у сфері даних у цьому законопроєкті. Чекаємо від експертного середовища ще предметних рекомендацій за результатами круглого столу. Зараз усе це агрегуємо, опрацьовуємо і будемо викладати в редакції законопроєкту.
Разом з тим, у тій редакції, в якій ми його випустили, навпаки йдеться про те, що оприлюднювати треба буквально все. Просто немає конкретного мінімального переліку, на який зараз орієнтується Секретаріат Уповноваженого: якщо орган не публікує оці умовні 15 пунктів, то в омбудсмена є чек-лист, за яким видно, що орган не дотримується вимог. Ми ж запропонували це прибрати і прописати таку більш агресивну норму — що публікувати треба буквально все.
Ми розширили текстом законопроєкту коло того, щодо чого окремі суб’єкти є розпорядниками інформації, бо зараз там ідеться, наприклад, тільки про результати ведення фінансової діяльності. А ми сказали: ні, ви є розпорядником усієї цієї інформації. Це насправді була неочікувана реакція під час громадського обговорення: ми, навпаки, хвилювалися, що органи прийдуть і скажуть «як ви уявляєте, що я публікуватиму все? Я ж просто не встигну». А вийшла зворотна ситуація, і, чесно, ми трохи такого не очікували, тому тут точно не було ідеї якось обмежити право на доступ до інформації.
Наша діяльність точно не про це — ми, навпаки, вигризаємо «публічку» попри багато перепон. Ми проговорили з основними стейкхолдерами, зібрали пропозиції, як завжди відкриті до співпраці, будемо опрацьовувати пропозиції і покращувати законопроєкт. У нас точно немає задачі забезпечити євроінтеграцію за рахунок погіршення законодавства України. Це точно не наша мета.
Максим Самойлюк: Зафіксували. Ми вже згадували, що відкриті дані мають бути машиночитними. А чи є наші відкриті дані сьогодні читабельними для штучного інтелекту — наскільки вони готові до того, щоб їх не тільки люди обробляли за допомогою якихось інструментів, а й штучний інтелект збирав, Claude, інші сервіси, і використовували ті масиви даних, які в нас є?
Яніна Любива: Скажу, що так. Ба більше, у нас є команда, яка відповідає за штучний інтелект, і колеги працюють над великою мовною моделлю українською. Для цього спочатку треба зібрати корпус української мови, і одним із джерел, які колеги використали, став увесь портал відкритих даних Data.gov.ua, а ще секторальні портали відкритих даних — у Верховної Ради є свій портал відкритих даних. Тож воно вже певною мірою пішло в роботу під ШІ. Плюс ми зараз маємо окремий стрім із командою зі штучного інтелекту: з Держархівслужбою працюємо над тим, щоб почати оприлюднювати архівні дані, що теж мало б бути дуже гарною сировиною для тренування моделей штучного інтелекту.
Але тут багато юридичних нюансів, бо архіви — це не публічна інформація, і вони мають два різні кола нормативного регулювання: є закон про архівну справу, є про доступ до публічної інформації, і їх треба подружити. Тому це навіть не просто про те, щоб оцифрувати й опублікувати величезні масиви, перевести у зручний формат, — тут ще треба прибрати юридичні перешкоди на цьому шляху. У нас є окремий фокус на тому, щоб опублікувати більше даних, які саме таргетовано публікуватимуться під ШІ.
Плюс ми думаємо ще прикрутити до порталу МСП. Воно зараз на самому початку, на дослідницькій стадії. Фактично це як пошуковик, який дозволить легше шукати за ключовими словами прямо всередині масивів даних, вишуковувати якусь інформацію, одразу робити якусь аналітику і так далі. Зараз ми ще на первинній дослідній фазі, але абсолютно розуміємо, що ШІ без даних не їде, а ми якраз відповідаємо за відкриті дані — наче все співпадає. Тому зараз маємо на це великий фокус.
Ангеліна Завадецька: На останнє питання залишається буквально хвилина, але я не можу його не поставити. Я навчалася на журналістиці, і мені хотілося б, щоб у мене був такий предмет, як робота з відкритими даними, — на жаль, його не було. Чи є в Мінцифри плани додати навчання роботи з відкритими даними в шкільну програму, в університетську програму, в непрофільні спеціалізації — не в аналітику даних, не в ІТ?
Яніна Любива: А вже! Дивись, це насправді зараз радше точкові історії із закладами вищої освіти, які готові до співпраці в цьому напрямі. Ми впровадили курс із відкритих даних: у 2023 році був пілот із КНЕУ імені Вадима Гетьмана — для магістрів бізнесу в курс «Діджитал-економіка» ми впровадили саме курс роботи з відкритими даними. А у 2024-му зайшли ще у 4 ЗВО, якраз до студентів медіаспеціальностей: це були Львів, Запоріжжя і ще два заклади вищої освіти, здається. І ще Львів попросив одразу додати цей курс і для публічного адміністрування — ми інтегрували це їм у курикулум. Минулого року провели ще й воркшопи — в УКУ у Львові і в університеті Грінченка в Києві: я зібрала таку збірну з усіх охочих студентів, і ми провели дводенні воркшопи про те, як працювати з відкритими даними.
Ми стараємося заходити глибше, на системній основі, але для цього треба ще й провести ToT для викладачів, щоб у них це було затверджено внутрішніми порядками, положеннями. І стараємося робити більш ситуативні штуки, заходити ось так. А ще в нас є Дія.Освіта — освітні серіали про відкриті дані, зараз їх уже п’ять. З того, що може бути цікаво вам і аудиторії подкасту, — це «Основи роботи з відкритими даними»: що це таке, навіщо, як витягти з цього користь, база — як навіть із табличками працювати. І «Журналістика даних». Це якраз два свіженькі серіали, буквально півроку тому вийшли, тож запрошую до перегляду.
 
 
Запис Які дані Україна, як держава, ще має відкрити? спершу з'явиться на Громадське радіо.

У неділю, 16 серпня, в Одесі знову пролунали вибухи під час повітряної тривоги. Перед цим військові попереджали про повітряну загрозу для регіону. Містяни масово поширюють відео, на якому видно пожежу в гіпермаркеті "Епіцентр" на Овідіопольській дорозі.
Про це інформує Новини.LIVE.
Удар по торговельному центру під Одесою
На опублікованих містянами кадрах видно, як під час тривоги над "Епіцентром" пролітає ударний дрон РФ. У якусь мить він "пішов" на зниження і влучив у будівлю, в якій розташовується гіпермаркет. За деякими даними, через обстріл спалахнула пожежа на складі "Нової пошти", який теж розташований у будівлі "Епіцентру". Цю інформацію підтверджує і очільник Одеської ОВА Олег Кіпер. 
За його словами, російські війська застосували реактивний БпЛА, ціллю якого стало поштове відділення у торговельному центрі в передмісті Одеси.
"Ворог цинічно атакував реактивним безпілотником поштове відділення у торговельному центрі в передмісті Одеси", — повідомив Олег Кіпер.
Внаслідок атаки постраждали двоє людей. Одного з потерпілих довелося госпіталізувати. Про його стан наразі не повідомляється.
"На жаль, внаслідок обстрілу постраждало двоє людей. Одну людину госпіталізовано", — зазначив очільник ОВА.
Масштаби пошкоджень торговельного центру та поштового відділення наразі уточнюються. Інформації про інших постраждалих на цей момент немає.
Допис Олега Кіпера. Фото: скриншот
Повітряна тривога в Одесі
Додамо, що про рух дронів повідомляли Повітряні сили ЗС України. Через деякий час після оголошення тривоги у місті було чути сильні вибухи.
Повідомлення про рух БпЛА. Фото: скриншот
Станом на зараз, 14:40, тривога триває, періодично чути роботу ППО та проліт ворожих дронів.
Бомбосховища в Одесі
Побачити повний перелік сховищ можна за допомогою онлайн-мапи. На ній окремо зазначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах міста. Також можна побачити, де є найближчий паркінг.
Під час тривоги всі паркінги міста мають бути відкритими для всіх охочих. Блокувати входи до бомбосховищ заборонено.
Якщо вхід до бомбосховища закритий чи ним неможливо з інших причин користатися, то слід звернутися за розв'язанням цієї проблеми до єдиного центру звернення громадян за номером "15-35". Також можна зателефонувати до поліції або до рятувальних служб.
Атака на Одещину
Неспокійною для Одеси й області була і попередня ніч. Новини.LIVE писали, що в регіоні вночі фіксували рух російських безпілотників. Зокрема, близько 04:23 Повітряні сили повідомляли про БпЛА на півдні області, які рухалися у напрямку Рені.
Унаслідок нічної атаки удару зазнав Білгород-Дністровський. Вибуховою хвилею там пошкодило скління та частково фасади трьох п'ятиповерхових житлових будинків. За попередніми даними, двоє людей постраждали.
Також Новини.LIVE повідомляли, що у ніч проти 15 серпня Білгород-Дністровський на Одещині понад три години перебував під атакою російських безпілотників. Внаслідок ударів зруйновано взуттєву фабрику та пошкоджено адміністративну будівлю. За попередніми даними, загиблих і постраждалих немає.

На вихідних, 15–16 серпня, Україну буде жарити. Через аномальну спеку метеорологи оголосили ІІІ рівень небезпеки — коричневий.

У Запоріжжі налічується понад 1000 укриттів, з яких 628 перебувають на утриманні міста. Решта об’єктів належать іншим балансоутримувачам — підприємствам, заводам, закладам освіти та культури. Містян закликають заздалегідь перевіряти найближче укриття та маршрут до нього.
Про це повідомила виконувачка обов’язків міського голови Запоріжжя Регіна Харченко в ефірі Вечір.LIVE.
У Запоріжжі понад 1000 укриттів
За словами Харченко, на міській інтерактивній мапі наразі позначені 628 укриттів, які перебувають на утриманні міста.
Водночас загальна кількість укриттів у Запоріжжі перевищує тисячу. До неї входять об’єкти, за які відповідають інші балансоутримувачі — зокрема заводи, підприємства, заклади культури та освіти.
"Об'єкти, які перебувають в утриманні міста, їх 628. Але взагалі загальна кількість з іншими балансоутримувачами — там заводи, якісь підприємства, заклади культури або заклади освіти — то їх більше, їх понад 1000", — зазначила посадовиця.
Містян закликали заздалегідь перевіряти укриття
Харченко закликала жителів Запоріжжя не чекати сигналу повітряної тривоги, щоб визначати, куди прямувати у разі небезпеки.
За її словами, мешканцям варто заздалегідь знайти найближче укриття та прокласти до нього безпечний маршрут.
Інтерактивна мапа дозволяє отримати детальну інформацію про конкретне укриття. Зокрема, можна побачити його загальну площу, кількість людей, які можуть одночасно перебувати всередині, та дані про балансоутримувача.
"Ми просимо не під час тривоги, а просто у вас заздалегідь побудувати собі найбільш прямий, безпечний маршрут до укриття, тому що інтерактивна мапа дає можливість це зробити", — пояснила вона.
Балансоутримувачі відповідають за доступ до укриттів
За словами Харченко, відповідальні особи мають забезпечувати, щоб укриття було доступним і відкритим, а також перебувало у належному санітарному стані.
"Хто безпосередньо персонально відповідальний за те, щоб укриття було доступне та відкрите, і, друге, щоб воно було в належному санітарному стані", — сказала посадовиця.
Вона також повідомила, що зараз у Запоріжжі, як і в інших громадах України, тривають перевірки укриттів. За її словами, такі перевірки необхідні, оскільки безпека людей має залишатися пріоритетом.
Як повідомляли Новини.LIVE, у Запоріжжі внаслідок удару РФ виникла пожежа та було пошкоджено житловий будинок. На місці працювали відповідні служби, які ліквідовували наслідки атаки та встановлювали масштаби руйнувань.
Раніше Новини.LIVE писали, що після російського удару "Запоріжсталь" зупинила роботу, загинули працівники підприємства. Атака спричинила загибель людей та пошкодження об'єктів промислової інфраструктури.

Україну 14 серпня охопить потужний антициклон, який майже заблокує опади. Водночас синоптики попереджають про прохолодні ночі та надзвичайний рівень пожежної небезпеки у більшості областей.

В Одесі пролунали потужні вибухи, зараз, 13 серпня. Російські війська атакують місто дронами типу "Бандероль" з акваторії Чорного моря. Також чутно роботу сил протиповітряної оборони. Інформація про наслідки наразі не надходила. Мешканців закликають реаогувати на загрозу та перебувати в укриттях.
Про це повідомляють моніторингові канали, передає Новини.LIVE.
Повідомлення про вибухи в Одесі. Фото: скриншот із Telegram
Вибухи в Одесі
Зараз, 13 серпня, в Одесі пролунала серія потужних вибухів. Повітряні сили повідомляли про рух баражуючих боєприпасів у напрямку обласного центру. Моніторингові канали додали, що є загроза для центральної частини міста та Пересипського району. Інформація про наслідки наразі відсутня.
Що відомо про БпЛА "Бандероль"
"Бандероль" — це російський ударний безпілотник, призначений для ураження наземних цілей. Дрон має реактивний двигун і може нести бойову частину. Росія почала застосовувати такі безпілотники проти України, зокрема для ударів по військових та інфраструктурних об’єктах.
Бомбосховища в Одесі
Побачити повний перелік сховищ можна за допомогою онлайн-мапи. На ній окремо зазначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах міста. Також можна побачити, де є найближчий паркінг.
Під час тривоги всі паркінги міста мають бути відкритими для всіх охочих. Блокувати входи до бомбосховищ заборонено.
Якщо вхід до бомбосховища закритий чи ним неможливо з інших причин користатися, то слід звернутися за розв'язанням цієї проблеми до єдиного центру звернення громадян за номером "15-35". Також можна зателефонувати до поліції або до рятувальних служб.
Як повідомляли Новини.LIVE, На Одещині російський реактивний безпілотник влучив у локомотив пасажирського поїзда. За попередніми даними, загинули машиніст та його помічник. 340 пасажирів і працівників поїзної бригади евакуювали. Серед них, на щастя, травмованих немає.
Також Новини.LIVE писали, що у ніч проти четверга, 13 серпня, російська армія атакувала Одеську область безпілотниками. Під ударом опинився Ізмаїльський район. Ціллю ворога стали об’єкти портової інфраструктури. Унаслідок атаки виникли пошкодження та спалахнула пожежа. На місце обстрілу прибули підрозділи ДСНС, щоб ліквідувати руйнування та загасити пожежу.

Зараз, 12 серпня, в Одесі пролунав потужний вибух. Російські окупанти атакують дронами типу "Бандероль" з акваторії Чорного моря. Ймовірно працює ППО. Мешканців просять реагувати на загрози та перебувати в безпечних місцях.
Про це повідомляють моніторингові канали, передає Новини.LIVE.
Повідомлення про вибухи в Одесі. Фото: скриншот із Telegram
Вибухи в Одесі
Сьогодні, 12 серпня, в Одесі пролунали вибухи. Повітряні сили повідомляли про рух безпілотників у напрямку Чорноморська та Лиманки. Моніторингові канали додали, що є загроза для обласного центру. Інформація про наслідки наразі відсутня.
Що відомо про "Бандероль"
"Бандероль" — це російський ударний безпілотник, призначений для ураження наземних цілей. Дрон має реактивний двигун і може нести бойову частину. Росія почала застосовувати такі безпілотники проти України, зокрема для ударів по військових та інфраструктурних об’єктах.
Реактивні дрони
Зазначимо, російські війська активніше застосовують реактивні дрони під час атак на Одещину. Через високу швидкість такі безпілотники значно складніше перехоплювати. Про це розповів речник Української добровольчої армії Сергій Братчук.
За його словами, окупанти поступово збільшують кількість таких безпілотників, через що зростає навантаження на українську ППО та операторів дронів-перехоплювачів. Українські військові водночас адаптуються до нової тактики ворога та вдосконалюють підготовку пілотів.
Попри появу нових загроз, Сили оборони підвищують ефективність боротьби з повітряними цілями. Мобільні вогневі групи та інші підрозділи регулярно знищують ворожі дрони. Водночас реактивні БпЛА залишаються небезпечним викликом для Одещини на тлі регулярних атак російських військ.
Бомбосховища в Одесі
Побачити повний перелік сховищ можна за допомогою онлайн-мапи. На ній окремо зазначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах міста. Також можна побачити, де є найближчий паркінг.
Під час тривоги всі паркінги міста мають бути відкритими для всіх охочих. Блокувати входи до бомбосховищ заборонено.
Якщо вхід до бомбосховища закритий чи ним неможливо з інших причин користатися, то слід звернутися за розв'язанням цієї проблеми до єдиного центру звернення громадян за номером "15-35". Також можна зателефонувати до поліції або до рятувальних служб.
Як повідомляли Новини.LIVE, у вівторок, 11 серпня російські війська атакували цивільну інфраструктуру Одеського району ударними реактивними дронами. Унаслідок атаки загинули двоє чоловіків, ще троє людей постраждали.
Також Новини.LIVE писали, що Одеса вночі та зранку 12 серпня зазнала російських атак. Внаслідок ударів є руйнування та пошкодження цивільної інфраструктури. У багатоповерхівці після нічної атаки сталася пожежа в квартирі. На щастя, люди не постраждали.

У новому випуску DOU Ревізор ми завітали до київського офісу UKRSIBBANK BNP Paribas Group.
Якщо ви думаєте, що офіс банку — це ряди столів, папери та черги до каси, то сьогодні будемо руйнувати стереотипи.
Ходімо подивимося, як живеться ІТ-спеціалістам банку.
🏙️ Розташування
Офіс компанії розташований у самому серці Подолу, між Поштовою та Контрактовою площами. До метро, Дніпра та купи закладів — рукою подати.
Будівля інклюзивна: тут є підйомник для людей на кріслах колісних, інклюзивні вбиральні та продумана навігація.
Одразу помічаємо детальні мапи офісу. І це не дивно, адже загальна площа простору — понад 6100 квадратних метрів. Всередині облаштовано 254 робочих місця і ще 14 окремих місць для топменеджменту.
☕ Офісний побут
Простір організований за теорією номадизму — співробітники не прив’язані до одного місця й можуть працювати там, де їм комфортно саме зараз.
На кожному поверсі є кавопоінти, переговорні Teams-кімнати, проєктні простори та зони для колаборацій.
На мінус першому поверсі розташовані їдальня та спортзал із душовими кімнатами.
Кухня облаштована усім необхідним для комфортних перекусів та обідів: тут є кавомашини, мікрохвильовки, зона для сортування сміття та навіть свіжий мікрогрін. Сама ж їдальня — це простора зона, де зручно пообідати з командою або перемикнутися від робочих завдань.
Іноді про комфорт офісу найкраще говорять дрібниці. Тут є кімнати для друку, пральні машини, гардеробні та локери.
Для перезавантаження облаштували окрему кімнату. Тут є шахи, гойдалки, піаніно і простір для неформального спілкування.
На верхньому поверсі офісу — простора засклена тераса з краєвидом на місто. Простір облаштували м’якими меблями та переговорною зоною з великим екраном для командних зустрічей.
🖥️ Робочий простір
Цікава деталь — концептуальні назви переговорних кімнат. Замість стандартних номерів чи літер їм дали назви природних локацій та гірських вершин: «Горгани», «Хом’як», «Несамовите», «Драгобрат» тощо.
Тож зустрітися можна не в переговорці номер сім, а десь у степу, лісі чи на полонині.
Загалом тут більше двадцяти переговорних кімнат, і деякі з них можуть трансформуватися. Завдяки мобільним перегородкам кілька кімнат можна об’єднати в одну велику залу або, навпаки, розділити.
Замість класичних фліпчартів тут використовують цифрові екрани.
Для проведення загальних зустрічей та заходів у банку облаштували івент-простір зі сценою.
Завдяки мобільним перегородкам, стільцям та додатковим екранам його можна швидко трансформувати під потрібний формат — від камерної презентації до великої конференції.
🤌 Корпоративна культура
UKRSIBBANK BNP Paribas Group є частиною міжнародної групи BNP Paribas, яка об’єднує 184 тисячі співробітників у 63 країнах світу.
В Україні в банку працює близько 5000 людей, а послугами користуються майже два мільйони клієнтів.
У 2025 році банк отримав сертифікацію Top Employers Institute в Україні та Європі.
Новачки отримують ноутбук HP, необхідне обладнання для роботи та мобільну SIM-карту з оплатою тарифу.
Також доступні:медичне страхування та страхування життя;психологічна підтримка We Care;мовні курси для працівників і їхніх родин;санаторно-курортне оздоровлення;консультації з психологами та лікарями;додаткові програми підтримки ментального здоров’я;кар’єрний розвиток і навчання.
🖤 Допомога Україні
Окремий напрям діяльності банку — благодійність та підтримка України.
Лише у 2025 році UKRSIBBANK BNP Paribas Group спрямував понад 37 мільйонів гривень на благодійні проєкти.
Серед напрямів допомоги:підтримка військових;медична та психологічна реабілітація;допомога дітям;відбудова України;підтримка культури та соціальних ініціатив.
Для мобілізованих співробітників діє програма We’re Proud.
Вона передбачає фінансову підтримку, компенсації для родин, психологічний супровід, допомогу з лікуванням та адаптацію після повернення до цивільного життя.
🚗 Паркінг та укриття
І нарешті питання, яке сьогодні хвилює всіх. Так, тут є укриття.
Паркінг на мінус другому поверсі може використовуватися як повноцінне укриття під час повітряних тривог.
А ще тут є автомобільний паркінг на двох підземних рівнях.
❓ DOU Ревізор запитує
За традицією ми поспілкувалися зі спеціалістами особисто про офісне життя. Ось що нам розповіли:
Євген БухальськийНачальник служби даних та аналітики UKRSIBBANK BNP Paribas Group
«В цьому офісі мені подобається атмосфера, автентика, яка пов’язана з містами нашої країни та поділена на зони: природа, гори. Не можу сказати, що мені щось не імпонує, але є те, що можна поліпшити. Наприклад, хотілося б, щоб у переговорних кімнатах було однакове технічне оснащення».
Володимир СередаДиректор з питань забезпечення закупівельної діяльності, адміністрування та управління нерухомістю UKRSIBBANK BNP Paribas Group
«Я думаю, що нам варто допрацювати проєкт офісу з погляду комунікації, бо він не лише про реновацію, про ремонт чи реконструкцію — це проєкт про зміну майндсету та робочої моделі.
Мені подобається в офісі атмосфера — співпраці, взаємодії, коли незнайомі люди можуть провести один з одним цілий день і разом дійти до різноманітних ідей».
Ну що, ми поїхали далі... А якщо ви хочете, щоб DOU Ревізор завітав до вас, пишіть нам на пошту: revisor@dou.ua.

Після масованої атаки на Одесу в ніч на 9 серпня питання укриттів знову стало особливо гострим.  Балістика долітає до міста за лічені хвилини. За цей час мешканці мають встигнути дістатися безпечного місця. Однак далеко не скрізь є бомбосховища в кроковій доступності — і це на п'ятому році повномасштабної війни.
Журналісти Новини.LIVE запитали одеситів, чи є поруч із ними укриття та чи користуються вони ним під час повітряної тривоги?
Укриття в Одесі 
В Одесі на п’ятому році повномасштабного вторгнення РФ досі існують проблеми з укриттями. Далеко не в усіх районах можна знайти навіть примітивне в пішій доступності, і це при тому, що місто практично щодня перебуває під обстрілами. Одесити зізнаються: єдиний спосіб захисту для них — правило двох стін. 
"Якихось маркерів про те, що десь там поблизу укриття взагалі немає. Можливо, якщо дивитися по мапі, десь є. Але так, щоб коли повітряна тривога починається і щоб одразу зреагувати, заховатися, то ні, доводиться в квартирі за другою стіною ховатися. Коли балістика, наприклад, летить, то тут ти обов’язково починаєш шукати — особливо на пляжі — там, на щастя, є де-інде мобільні укриття", — каже Михайло.
Михайло про відсутність табличок. Фото: Новини.LIVE
Важливо й те, наскільки далеко розташоване найближче укриття. Якщо до нього потрібно йти кілька хвилин, під час небезпеки люди нерідко залишаються вдома або спускаються на перші поверхи будівель.
"Укриття тільки за квартал. На першому поверсі живу, думаю, наче як укриття. Вдома ходжу у ванну кімнату, коли прям страшно літає. Ну десь коли далеко, там на Чорноморку, то ні, бо я тут в центрі", — говорить Ірина.
Ірина про відстань до укриття. Фото: Новини.LIVE
Однак є й ті, хто, попри наявність укриття, все одно воліє залишатися вдома. Пояснюють це просто — втомою, а також необхідністю брати із собою тварин. Поки всіх збереш, уже може бути пізно кудись бігти, адже балістична ракета досягає міста за лічені хвилини. 
"Проживаю тут вже близько року. Я на університетській живу. Там в університеті, ніби, є укриття, але ми не ходимо. Вдома ховаємось в коридорі. У дочки приходить сповіщення і вона каже: "всі в коридор", — і я, і коти. Я за весь час повномасштабного вторгнення ні разу не спускалась в укриття", — ділиться Оксана.
Оксана про те, як ховається вдома. Фото: Новини.LIVE
Приватний сектор
У приватному секторі ситуація дещо інша: замість громадських укриттів мешканці найчастіше мають власні підвали чи інші більш захищені місця на території будинку. Та навіть за таких умов під час тривоги туди спускаються не завжди.
"Я живу в приватному секторі. В мене є підвал. Чесно кажучи, не спускаюсь туди. Я вдома себе відчуваю в безпеці. Одну ніч я дуже злякалась і спустилась біля колони і чекала. Ну це, напевно, перший раз за всю війну, коли я дійсно злякалась", — розповідає Ірина.
Ірина про ситуацію в приватному сеторі. Фото: Новини.LIVE
Стан укриттів
Окрема тема — умови всередині самих укриттів. Важливо, щоб приміщення було облаштоване для перебування людей під час затяжної тривоги. У найпростіших укриттях мають бути місця для сидіння, запас питної й технічної води, освітлення, аптечка, вогнегасник та облаштований туалет або відповідні ємності. Також приміщення повинне мати справну вентиляцію.
"Ми живемо на першому поверсі, тому якось не ходимо, хоча треба. Наше укриття в хорошому стані: вода є, інтернет є, туалет є — все добре. В перші дні користувались укриттям, а зараз, мабуть, вже звикли", —  пояснює Ольга.
Ольга про стан укриттів. Фото: Новини.LIVE
Укриттів у кроковій доступності в Одесі досі бракує, і для багатьох це головна проблема під час тривоги. Саме тому коридор, підвал чи дві стіни стають не стільки вибором, скільки єдиним доступним варіантом. Зараз можливість дістатися справді безпечного місця досі є далеко не в кожного одесита.
Раніше Новини.LIVE писали про ситуацію з електропостачанням в Одесі після масованої атаки 9 серпня. Також у місті триває підготовка до можливих перебоїв зі світлом.
Також Новини.LIVE повідомляли про стан постраждалих після російської атаки на Одесу в ніч на 9 серпня. Частина людей після обстрілу залишалася під наглядом медиків.