Перейти на espreso.tv
Перейти на gazeta.uaНаприкінці літа, коли після великих кадрових перестановок минув уже певний час, можна спробувати зафіксувати їхні політичні й електоральні наслідки.
Передусім – зрозуміти, що сталося після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та його фактичного виходу з команди Володимира Зеленського.
Чи перетворився Федоров на самостійну політичну фігуру і чи сформувалося навколо нього окреме електоральне поле? Як його поява вплинула на позиції Зеленського, Залужного та Буданова? Наскільки стійкими є нинішні рейтинги довіри, як на них впливають корупційні скандали та протести – і чи готові українці до виборів під час війни?
Про все це в новому випуску подкасту "УП-2" Роман Романюк і Роман Кравець говорять з одним із провідних українських соціологів – керівником Соціологічної групи "Рейтинг" Олексієм Антиповичем.
Р. Романюк: Почати хочу з питання трохи філософського. Коли стартували ці протести, ми в редакції довго говорили про те, що можна умовно назвати "Дух Майдану": причину, з якої починаються в Україні революції та протести. Чи бувало таке, що це була суто персональна акція? І чи готові українці в принципі виходити за якусь конкретну людину, чи це завжди ширший набір причин?
О. Антипович: Я взагалі не казав би про персоналії, хоча хтось і мусить бути на чолі процесу чи подій. Але в будь-якому разі українець виходить за справедливість. Точніше, проти несправедливості. Тому Майдан 2004-го був, тому ж Майдан 2013 року – це про несправедливість. І, зрештою, електоральний Майдан 2019 року – це так само про несправедливість.
Вона штовхає людей на протести й зараз. Абсолютна більшість українців підтримує сам факт проведення будь-яких протестів проти рішень, з якими суспільство не згодне, – це цілком нормально. Але ми розуміємо, що далеко не всі, хто на словах підтримує, готові виходити на будь-який Майдан, особливо в умовах війни.
Р. Кравець: Зараз ми так чи інакше обговорюватимемо продовження антикорупційних скандалів, зокрема розслідування НАБУ "Форест Гамп". Коли буде коректно робити заміри й дослідження щодо рейтингів президента та інших учасників? Коли соціологія буде бачити наслідки того, що сталося?
О. А.: Почнімо з того, що громадська думка інертна. Колись хтось із технологів розраховував, за який час інформація доходить до виборця – близько двох тижнів. Зараз, гадаю, час стиснувся: інформація осідає дуже швидко, але й дуже швидко забувається. Відповідно, і поширення, і будь-які оцінки з'являються швидше.
Але ми зараз говоримо про вплив на рівень підтримки, на напрямок руху справ у державі, на підтримку президента чи на будь-яких політиків. У цьому питанні громадська думка все одно залишиться інертною, бо попри корупційні розслідування й попри всілякі скандали в нас зберігаються певні усталені погляди на те чи інше прізвище.
І якщо Михайло Федоров злетів буквально в момент своєї відставки й "Картонкового Майдану", то всі інші прізвища існували й раніше. Тому вплив на рівень довіри Зеленського тут незначний, а у, скажімо, Буданова чи Залужного цього впливу взагалі немає.
Зниження рівня підтримки влади через корупційні скандали відбувається планомірно, постійно, але повільно. І воно перебивається іншими подіями – успіхами чи невдачами на фронті тощо. В людини перемикається порядок денний, і на неї починають впливати зовсім інші події.
На жаль, ми всі звикли жити в корупції. Ми знаємо, що вона максимально поширена і в центральній владі, і не менше – в місцевій. І ми з цим змирилися. Людей, по суті, дратує не так сам факт корупційних діянь, як те, як це коментують самі учасники. І оці записи, звичайно, б'ють дуже боляче. Це зухвальство: "чотири мішки на парковці", "нам всім п..зда" і так далі. От це дуже боляче слухати.
Р.Р.: Я для себе розділяю: політичні рейтинги кандидата в президенти більш чутливі до таких речей, а рівень довіри – показник більш інертний. Зараз дивлюся на рівень довіри в опитуваннях і бачу, що Зеленський уже навіть не другий і не третій. Можна сказати, що цей постійний контекст корупційних скандалів у близькому оточенні президента все-таки наздогнав?
О. А.: Там же не тільки корупційні скандали – там і рішення всередині держави, і неправильні призначення… Скажімо, звільнення Федорова – це теж не підтримується людьми і впливає.
Але Зеленського "рятує" те, що він підтримує основну вимогу й сподівання українців: що він завершить війну. Питання, яким чином і як? Але його знають у світі, з ним домовляються, він нас не зрадив, він точно боронить державу. Тобто є довіра до президента воюючої країни, і вона дуже міцно тримається.
Ви кажете, що він уже не перший і не другий, але різниця між першим і другим дуже незначна. Там в топі п'ять прізвищ, де різниця між першим і п'ятим у сумі 10%. Тобто це всі по 1–2 відсотки. Тобто Зеленському досі довіряють, у нього позитивний баланс довіри. Інша річ, що ця довіра вже така, як була у 2022 році. Тоді було єднання навколо прапора – це вже минуло.
А зараз внутрішня ситуація не приносить президенту жодних позитивів. І якщо глянути на електоральні поля, то тому ж Михайлові Федорову дісталося поле, яке існувало завжди. Це громадянське суспільство, демократія, свобода слова, знову ж таки Майдан, право на вибори – усе це, і антикорупція в тому числі.
От зараз Федоров один із хедлайнерів цих цінностей і установок. Не знаю, чи хотів він цього, але він цей кластер очолив. Він зараз ситуативно обраний людьми.
Р.К.: Ситуативно обраний людьми – це гарно.
Р.Р.: До цього ще повернемося, я хотів закінчити з довірою. Наприкінці минулого року, після "Міндічґейту" й усього іншого, було видно, як рівень довіри до Зеленського почав різко просідати. А потім, на початку року, він цю ситуацію стабілізував – за рахунок того, що прикрився у внутрішній ситуації Федоровим і Будановим, підтягнув найрейтинговіших людей, які давали позитив. Зараз видно пряму кореляцію між тим, як президент втратив Федорова, і падінням рівня його підтримки?
О. А.: Дивіться, це ж не тільки на початку року президент підправив своє зниження рейтингу. Насправді скандали з "Міндіч-ґейтом" тоді перебилися розмовами про переговори – мовляв, ось-ось будуть. Коли переговори канули в Лету, з'явилися нові призначення в Офісі, які теж стали певною надією для виборця, для українця, що після "Міндічґейту" щось змінюватиметься.
Це процес, і важливо, що буде далі. Якщо не станеться чогось цікавішого, ніж "Форрест Гамп", буде просідання довіри до президента. Якщо ж знову буде з його боку перемикання на щось цікавіше, позитивніше, скажімо, діпстрайки по Москві чи ще щось, то рейтинг зростатиме. Але, знову ж таки, очікувати якогось різкого падіння рейтингу в когось майже нереально.
Багато обговорювали заяву Федорова щодо виборів – наскільки це йому додало чи не додало. Особливо нічого не дало. Просто є частина людей, які за вибори й зміну влади, і є частина, яка проти виборів в умовах війни. Усе це якимось чином балансується. Динаміка покаже, але кардинальних змін у консервативній Україні я б не очікував.
Антипович: "Абсолютна більшість українців підтримує сам факт проведення будь-яких протестів проти рішень, з якими суспільство не згодне, – це цілком нормально"Р.Р.: Як ви сказали, Михайло Федоров ситуативно обраний народом на певне електоральне поле. Мені доводилося чути від певних експертів, що Федоров – це така "Самопоміч 2.0". Мовляв, в Україні завжди було 10–15% людей проєвропейського, реформаторського, ліберального спрямування, які от зараз отримали собі лідера в особі Федорова.
Ви бачите портрет тих, хто підтримує Федорова: це насправді "Самопоміч 2.0" чи все ж "Слуга народу 2.0"? Кого там більше серед його прихильників?
О. А.: Я абсолютно не згоден із тезою про "Самопоміч", "Голос" і все інше. Можливо, це якась картинка з "Картонкових Майданів", з тієї аудиторії, що там була.
Але якщо ми говоримо про довіру у Федорова на рівні 67% на піку, зараз трохи менше, але все одно за 50% – то це кожен другий українець, навіть більше. Про яку "Самопоміч" чи громадянське суспільство тут можна говорити? Хоч би скільки ми їх роздували, це все одно рівень 15–17–20%.
А тут величезний запит, значно ширший. Якщо відштовхуватися від наявної влади в особі Володимира Зеленського, то до появи Федорова в нас залишалося лише так зване умовне мілітарне поле. Самі військові: Залужний, Буданов, Білецький та інші, з якимось невеликим вкрапленням людей типу Дмитра Разумкова, Сергія Притули тощо. Крім них майже нікого не існувало. Ні Юлії Володимирівни Тимошенко, ні Юрія Бойка – усе це майже зникло, це якісь фонові рівні підтримки.
І абсолютно вільною була інша сторона електорального поля: ті, хто за демократію, за свободу слова, за вільне волевиявлення, за лібералізм, за реформи, за антикорупцію. І ця частина досить велика.
Насправді ці події – маю на увазі не воєнні умови, а саме такі історії, як "Форест Гамп", "Міндічґейт", підозра Єрмаку, вся внутрішня картина зі зміною уряду – це все про професіоналізм влади й про те, чим влада взагалі має займатися всередині країни. І от запит на оновлення цього всього й отримав Михайло Федоров. Це величезне поле.
Крім того, Михайло покриває й інші запити суспільства, якщо йдеться про зміну влади. Молодий. Має величезний управлінський досвід, працював у владі, був міністром оборони – тобто захищав державу. А це все – вимоги до умовного майбутнього президента. Ти не можеш іти на вибори, якщо не захищав державу; апріорі Україна цього не прийме, якщо ти десь відсидівся.
У цьому сенсі Михайло Федоров вписується ідеально. Питання, чи так само він бачить себе і свою роль, як бачать його виборці. Тут цікаві його заяви, що не Росія повинна визначати, коли в Україні будуть вибори. Це при тому, що абсолютна більшість українців усе одно проти виборів під час війни.
Р.Р.: А це цікаве питання. Людей питають, вони за проведення виборів чи проти. А чи питають їх, чому вони проти? Які причини називають?
О. А.: Питають. Скоро покажемо. Насправді йдеться про кілька позицій. Перша – фізична небезпека під час проведення виборів. Друга – і це два найбільші поля – участь військових. Це та категорія суспільства, яку українці найбільше прагнуть залучити до майбутньої влади. І тут важливі і питання балотування, і голосування.
Далі йдуть такі серединні позиції в опитуванні: участь біженців за кордоном, ВПО, тут же все, що пов'язане з російською пропагандою, дезінформацією, кібербезпекою тощо.
Причому якщо врахувати, що вибори в нас можуть бути президентські, до Верховної Ради й місцеві, то на національному рівні все, що я назвав, працює дуже сильно, а от місцеві вибори понад 50% опитаних уже підтримують – мовляв, можна провести. Хоча як: хіба на місцевих виборах немає ракетної небезпеки чи військові зможуть взяти участь у місцевих виборах? Українець тут певною мірою розщеплений.
Р.Р.: Цікаво, що всі попередні роки, коли говорили про вибори, одним із топових аргументів проти було те, що вони розколять суспільство.
О. А.: Ця відповідь так само досі існує. Опонентам ми не довіряємо. І розкол суспільства через політику, через вибори теж присутній у цьому списку страхів, але далеко не на перших позиціях.
Р.Р.: Тобто всі ці причини, які ви назвали, насправді інструментальні. Їх можна, за великим рахунком, вирішити, якщо підготувати інфраструктуру. Тобто якогось світоглядного спротиву немає?
О. А.: Ну, коли ми питаємо, чи потрібно проводити вибори в умовах війни, переважає думка "ні". Але коли питаємо, чи візьмете ви участь, якщо вибори все ж відбуватимуться, переважає відповідь: "Так, звичайно, візьму".
Р.К.: А чи намагаєтеся ви прощупати ось що: гаразд, якщо ви проти виборів під час війни, то що замість них ви готові підтримати, щоб щось змінити? Яка є альтернатива виборам?
О. А.: Це складне політологічне питання. Хіба ми говоритимемо зі звичайним українцем – з бабусею на моїй рідній Полтавщині – про те, що потрібно змінити уряд?
Р.К.: Маю на увазі, що часто лунають різні тези про якийсь там уряд національної єдності чи щось таке. А є запит на те, щоб Зеленський ділився владою, запрошував у свій уряд інші політичні сили?
О. А.: Я б тут говорив не про інші політичні сили, а про професіоналів – а вони можуть бути з будь-яких політичних сил. Оце українець точно підтримає. Про інші політичні сили народ теж скаже: так, звісно, усі гуртом, разом і батька легше бити, усі об'єднані навколо відбудови чи захисту держави – усе це вітатиметься. Але це ж соціально бажана відповідь.
Р.Р.: Типу люди кажуть: "Давайте всіх". Але потім же додають: "а чому тут люди Порошенка чи Тимошенко?".
О. А.: Так. Українець у цьому не дуже розбирається. Він може лише потім, на якихось інформаційних хвилях, зробити свої висновки: звідки ця людина, чия вона і що може зробити.
Р.Р.: Трохи повернуся до теми, з якої ми почали, – про нове електоральне поле, що отримало ситуативного лідера. Я так до кінця й не зрозумів: це опонент? Це опозиційне поле до Зеленського? Чи там є й частина тих, хто бачить у Федорові потенційного наступника?
О. А.: Дивіться, "опозиційний" і "наступник" – це не взаємовиключні речі. Наступник у будь-якому разі є опозиційним, якщо він з'явився. Тому зараз я говорив би про таке універсальне бачення Федорова як кандидата, що може замінити Зеленського, прийти йому на зміну: бо в нього є досвід, бо він молодий, бо він не задіяний у корупції, бо в нього є команда, бо його добре сприймають у світі, і так далі.
Але це ми говоримо про якесь вирване, ідеальне електоральне поле – про уявлення щодо Михайла Федорова сьогодні, під час Майданів. Це вирвано з контексту війни. А тепер повернімося до цього контексту й поставимо питання: чи зможе Федоров провести переговори з міжнародними лідерами? Хто краще впорається – Федоров чи Зеленський? Українець, напевно, скаже: Зеленський краще, бо він уже п'ятий рік цим займається.
Р.Р.: О, я не певний. Пам'ятаєте 19-й рік, перед виборами? Казали: є Порошенко, а є Зеленський, який актор, – ну як ви віддасте державу акторові?
О. А.: Це було не про державу в умовах великої війни. І Федоров, і Зеленський – обидва точно професіонали, обидва були у владі. Але з погляду саме ситуації війни, то сподівання, що зможе вирішити питання закінчення війни зараз явно сконцентровані не на Федорові й навіть не на інших, а таки на чинному президентові.
Антипович: "Михайло (Федоров - ред.) покриває й інші запити суспільства, якщо йдеться про зміну влади. Молодий. Має величезний управлінський досвід, працював у владі, був міністром оборони – тобто захищав державу. А це все – вимоги до умовного майбутнього президента"Р.Р.: Якщо говорити про Зеленського, то очевидно, що він стоїть особняком. Але за останні кілька років із людей, які були в команді Зеленського, а потім випали з неї, утворився певний пул осіб, які підтискають його в електоральних рейтингах.
Якщо говорити про Залужного, Буданова та інших військових, то як змінила поява Федорова розклад сил у цьому таборі "других номерів"?
О. А.: Якщо говорити про рейтинги довіри, про позитивне чи негативне ставлення, – усі ці люди, кого ви назвали, це один і той самий показник. У нас є Залужний, Буданов, Драпатий, Мадяр, Зеленський, Федоров – оце, напевно, шість прізвищ, які мають першу позицію в рейтингу довіри. Уся решта прізвищ нижча, хоча там уже підбирається Усик, там Сергій Притула та інші.
Не може ж бути так, що 55–60% довіряють Зеленському і водночас 55–60% довіряють Федорову, який сприймається вже як опозиційний кандидат. Тобто це одні й ті самі люди, які довіряють і Зеленському, і Федорову, і Буданову, і Залужному.
А от в електоральній картинці Зеленський на посаду президента – номер один, тут змін немає. Залужний – номер два, тут теж змін немає.
Р.К.: А не Залужний перший, а Зеленський другий? Я згадую цю історію з інтерв'ю Гриніва, що Зеленський уже не фаворит.
О. А.: Я посилаюся виключно на свої дані. Не пам'ятаю, у який саме момент Залужний десь випередив Зеленського – але незначно й дуже коротко.
На сьогодні це вже історія щонайменше дворічної давнини. Останні два роки рейтинги очолює Зеленський, тут жодних змін. Зеленський очолює, Залужний другий, а після них третім був Кирило Буданов як певна третя політична сила.
Так от, дуже довго це тривало, а потім з'явився Михайло Федоров, який просто забрав третє місце в Буданова. Рейтингово Федоров, як на мене, найбільше зрізав саме Буданова: той мав 12–13%, став 7–8%, а Федоров став 12–13%. Точніше 11% десь зараз.
Але це математика. Якщо ж говорити про сприйняття, то Буданов – це, все-таки, туди, де Залужний, війна, захист України, успішний бойовий досвід. А Федоров – туди, де демократія, свобода слова, антикорупція.
Р.К.: Але коли дивишся на моделювання других турів, то видно, що Зеленський зараз, по суті, програє і Буданову, і Федорову, і Залужному.
О. А.: Як то кажуть, не все так однозначно: програє, потім виграє, потім знову програє.
Р.К.: Мені здається, там доволі однозначно.
О. А.: Залежно, кому й що. Все має свою тяглість. Залужний у нас усе-таки переважає і з погляду довіри, і з погляду тяглості своєї присутності в уявленнях виборців щодо можливого майбутнього кандидата на посаду президента. А щодо всіх інших – це коливання. Тим паче різниці, про які ми говоримо – це 1–2 відсотки між кандидатами.
Далі треба врахувати, хто прийде на вибори. Чоловіча аудиторія, яка сидить удома, боїться ТЦК і в умовах війни може не піти на виборчу дільницю. Це з одного боку. А з іншого – саме на фронті у Збройних силах теж чоловіче населення. Це суттєво перекошує вибірку тих, хто по факту прийде на вибори. Тому дивімося ширше.
Р.К.: Важко навіть передбачити, хто прийде на ці вибори, бо незрозуміло, у яких умовах вони мають відбуватися.
О. А.: Згадаймо історію. Будь-який довоєнний екзитпол: хто взяв участь у виборах? У нас, я забув точну цифру, але за 40% були люди пенсійного віку. Натомість у молоді явка 6–7%. Молодь, яка прекрасно хоче потусити, узяти відповідальність за політиків, та ще й за тих, кого вона або не знає, або хто не дуже популярний серед неї, – вона й не прийде.
Р.К.: Чому? Вони можуть сказати і про Залужного, і за Буданова, і за Федорова.
О. А.: Виборець Залужного? Там жіночки пенсійного віку.
Р.К.: Але Федоров – це вже молодший електорат.
О. А.: Величезна кількість молодих людей не знає, про що ми з вами говоримо, не хоче цікавитися й не буде.
Р.К.: Тобто все-таки повертаємося до Усика?
О. А.: Усик зрозумілий. Довіра за 50%. Вибір Усика – це вибір дисциплінованого спортсмена, який падає, встає, досягає успіху, представляє Україну на міжнародній арені. Ви собі не уявляєте, там цілий кістяк виборців.
Р.Р.: Ми в Києві живемо, тут такий самий мер – не пам'ятаю, з якого року беззмінно.
Р.К.: Із 2015-го.
Р.Р.: Минулого тижня в мене був цікавий досвід. Я десь потрапив у базу соціологів, і тепер мені дзвонять різні компанії. І от питання таке: "Другий тур – Федоров і Залужний". І я аж замислився. Ви міряли такий другий тур?
О. А.: Поява Федорова – це всього кілька тижнів. Тому відверто скажу: не міряли, не знаю. Але підозрюю, що це мілітарне поле з громадянським суспільством ще покачаються.
А ще з огляду на те, що Залужного немає в Україні, що він не включений хоч у якесь інформаційне поле того, що відбувається всередині держави. Це певною мірою може бути, як колись з Анатолієм Гриценком. Прекрасний чоловік, поки немає виборів – ми за нього. А приходять вибори – і ми шукаємо інших людей, у конкретних діях, у конкретних ситуаціях.
Якщо вам цікаво, які розколи в суспільстві уже намітились і будуть впливати на політику в майбутньому, який реальний вплив Telegram та соцмереж на ухвалення рішень людьми, на чому тримаються шанси Зеленського залишитись у владі – слухайте повну версію розмови на відео.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП-2
Перейти на pravda.com.uaНайбільшу підтримку серед українців на виборах до парламенту мають гіпотетична партія Залужного, "Європейська Солідарність" та гіпотетична партія Федорова. Про це свідчать дані нового опитування, проведеного компанією "Active Group" спільно з виданням "Політарена".
Серед усіх опитаних парламентський рейтинг виглядає наступним чином:
"Розумну політику" Дмитра Разумкова підтримали б 4,6% опитаних, а "Батьківщину" – 4,4%, тоді як партія "Азов" має підтримку виборців у 4,3%, "Третя штурмова" – 4,2%, партія Сергія Притули – 4,1%, а "Голос" – 0,7%, партія Юрія Бойка – 0,4%.
Не пішли б на вибори 9,8% опитаних, в проголосували б проти всіх 6,4%, не визначилися 14,8%.
Водночас серед тих, хто вже визначився зі своїми кандидатами та готові взяти участь у волевиявленні розподіл голосів наступний:
"Три партійні проєкти, яких поки не існує, разом контролюють 28,7% голосів: партії Залужного, Федорова і Буданова. Партія Федорова за три місяці піднялася з 3,8% до третього місця, тоді як партія Зеленського за той самий період втратила частину підтримки – з 10,4% у грудні 2025 року до 7,1% у серпні 2026 року", – йдеться у повідомленні.
Дослідження здійснено компанією "Active Group" спільно з виданням "Політарена" за допомогою онлайн-панелі "SunFlower Sociology".
Метод: самозаповнення анкет громадянами України віком 18 та більше років.
Вибірка: 2000 анкет (репрезентативна за віком, статтю і регіоном України, крім тимчасово окупованих територій).
Теоретична похибка при довірчій імовірності 0,95 не перевищує 2,2%.
Період збору даних: 22 серпня 2026 року.
Нагадаємо, більшість українців, які вже визначилися зі своїми кандидатами та готові взяти участь у волевиявленні, демонструють прихильність до трьох ключових політичних сил. Про це свідчать результати свіжого опитування "Соціально-політичні настрої українців (червень 2026)", яке провела компанія New Image Marketing Group спільно з виданням "Ділова столиця". Згідно з оприлюдненими даними, першу сходинку електорального рейтингу посідає політична сила лідера "ЄС", п'ятого президента України Петра Порошенка. Партію "Європейська Солідарність" готові підтримати 16,5% респондентів серед тих, хто визначився з вибором.
Читайте також: 74% українців покладають на Зеленського відповідальність за корупцію – соцопитування
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Перейти на militarnyi.com
Перейти на nv.ua
Перейти на 24tv.ua
Перейти на hromadske.radio
Перейти на militarnyi.comРозкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.
Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.
Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.
Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.
Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.
Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.
ЩЕ БІЛЬШЕ БОНУСІВ
Перейти на hromadske.radio
Перейти на unn.ua
Перейти на society.comments.uaДжерело: Сергій Притула/Telegram
Благодійний Фонд Сергія Притули чотири роки тому за кошти громадян та бізнесу придбав для військової розвідки України радарний супутник компанії ICEYE.
Як відзначив засновник фонду Сергій Притула, цей проєкт став першим випадком, коли благодійна ініціатива за донати придбала супутник для воєнної розвідки власної країни.
4 роки тому відбулась історія, яка не мала прецеденту ні до, ні після – благодійний фонд за донати фізичних осіб та бізнесів, придбав радарний супутник для воєнної розвідки своєї країни.
Також було придбано доступ до бази супутникових знімків всього сузірʼя компанії ICEYE, що дало змогу отримувати радіолокаційні супутникові зображення критичних місць із високою частотою повторного відвідування.
Станом на травень цього року ГУР МОУ отримало близько 6000 супутникових знімків, котрі оборонці використали для планування операцій, ураження російських військових баз, аеродромів, портів тощо.
Притула наголосив, що нині супутник продовжує роботу в інтересах української армії.
Історія успіху незламного та обʼєднаного народу! Історія, якою мають пишатись усі, хто був долучений. Історія, яка триває – “Народний супутник” продовжує роботу в інтересах Сил Оборони України!
Тоді у компанії ICEYE повідомили, що угода надасть уряду можливості для отримання радіолокаційних супутникових зображень із застосуванням радарів із синтетичною апертурою (SAR). Компанія ICEYE передала повні можливості одного зі своїх пошуково-рятувальних супутників для використання українським урядом. Супутником керують фахівці ICEYE.
Вже за рік у ГУР відзначили, що супутник приніс безліч користі у боротьбі за свободу. Наприклад, зіграв важливу роль у атаці на Севастопольську бухту 13 вересня 2023 року, коли були знищені російський десантний корабель “мінск” і підводний човен “ростов на дону”.
Громадський та політичний діяч також опублікував у Telegram кілька скріншотів, нагадавши українцям про визначну подію для суспільства та війська.
Довідка. Благодійна організація “Фонд Сергія Притули” — українська благодійна організація, яка спеціалізується на допомозі Силам оборони України та постраждалим від російсько-української війни. Займається придбанням та постачанням автомобілів, безпілотних літальних апаратів, тепловізорів, рацій, екіпірування, медикаментів.
Запис «Народний супутник» за чотири роки передав ГУР близько 6000 знімків для планування операцій спершу з'явиться на Букви.
Перейти на mezha.netУкраїнський волонтер Сергій Притула закликав Польщу не допускати подальшого загострення антиукраїнських настроїв. За його словами, Київ і Варшава мають два варіанти розвитку подій і вибір стоїть між зміцненням партнерства або ж подальшою ескалацією ворожнечі.
Відкритий лист до поляків Притула опублікував 15 серпня у своїх соціальних мережах. Причиною звернення він назвав серію повідомлень про напади на українців у Польщі та загальне погіршення польсько-українських відносин.
"Чому ось це відбувається? Польський дід розбив українці палицею голову. Польські молодики побили українську пару на паркінгу біля супермаркету. Полячка вибила українській дівчинці зуби мобільним телефоном. Подібні новини з’являються у нашому інфопросторі ледь не щодня", - пише Притула.
Волонтер заявив, що такі випадки вже не можна сприймати як поодинокі інциденти. На його думку, зростання ворожої риторики може створити небезпечну атмосферу для українців, які перебувають у Польщі.
Притула порівняв нинішню ситуацію з поступовим погіршенням відносин між Україною та Росією, яке супроводжувалося знеціненням української історії та дегуманізацією українців.
"Там теж спершу ставилися зневажливо до нашої історії, розказували чиї пам’ятники можна ставити і чиїми іменами вулиці називати, потім дегуманізували українців, робили з них монстрів і охрестили нацистами. Що було далі - ви знаєте. Українців почали вбивати", - зауважив волонтер.
За його словами, Польща має визначитися та обрати один з двох векторів ставлення до українців.
"Бо далі є тільки два варіанти розвитку подій: або Польща прикручує антиукраїнські настрої та повертає статус найнадійнішого партнера України, або - перетворюється на ще одну росію. І тоді від неї відвернеться не тільки Україна, а й інші європейські партнери", - вказує Притула.
Притула також зауважив, що Росія регулярно здійснює диверсії з підпалами та кібератаки проти Польщі, однак поляки "не б’ють росіян". Крім того, за його словами, Варшава дорікає Україні за події 80-річної давнини, але не згадує хто ділив Польщу 4 рази.
Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що ЗМІ розкрили план Зеленського щодо відновлення довіри Польщі.
Також "Коментарі" писали, що Туск назвав справжню причину, чому Польща допомагає Україні.
Перейти на world.comments.ua
Перейти на news.telegraf.com.uaЕкіпаж «Альфа» Командування об’єднаних сил уразив російську радіолокаційну станцію П-18 «Терек» на глибині понад 160 кілометрів від лінії зіткнення.
Про це стало відомо «Мітарному».
Ціль виявив розвідувальний безпілотник Shark-M, після чого застосували баражуючий боєприпас. Обидва засоби підрозділу передав Фонд Сергія Притули в межах збору «Щелепи».
За наявними даними, це найбільша глибина ураження цілі, досягнута зв’язкою «розвідувальний БПЛА баражуючий боєприпас».
«Знищена ворожа РЛС — це ще один згорілий склад Wildberries, ще один НПЗ. Ми не просто прибираємо антену з поля — ми відкриваємо коридор тим, хто працює далі й глибше», — пояснив командир екіпажу «Альфа».
Від моменту виявлення станції до її ураження минуло лише кілька годин. Швидкість проведення операції була критично важливою, оскільки П-18 «Терек» є мобільною РЛС і може змінити свою позицію приблизно за 45 хвилин.
П-18 «Терек» — мобільна російська радіолокаційна станція метрового діапазону, призначена для раннього виявлення повітряних цілей, визначення їхніх координат та передачі інформації для подальшого застосування засобів протиповітряної оборони.
Робота таких станцій дозволяє російським військовим контролювати значну частину повітряного простору та завчасно виявляти українські літаки й безпілотники.
Це вже друга російська РЛС, знищена цим екіпажем. У травні 2026 року підрозділ уразив станцію «Небо-СВУ», яка є одним із ключових елементів ешелонованої системи протиповітряної оборони противника. Її орієнтовну вартість оцінювали приблизно у 100 мільйонів доларів.
РЛС П-18 «Терек». Джерело: radartutorial.euВтрата далекої радіолокаційної станції змушує противника відновлювати систему спостереження та шукати способи компенсувати втрату важливого засобу.
Збір «Щелепи», у межах якого підрозділ отримав Shark-M та баражуючі боєприпаси, триває. На цей момент Фонд Сергія Притули зібрав 92% від запланованої суми. Зібрані кошти спрямовуються на забезпечення Сил оборони розвідувальними БПЛА Shark-M та високоточними українськими баражуючими боєприпасами.
Раніше “Мілітарний” писав про те, що від початку 2026 року інтенсивність ударів по радіолокаційних станціях противника суттєво зросла.
Перейти на militarnyi.com
Перейти на espreso.tv
Перейти на espreso.tv