Всі останні актуальні новини України
Стрічка оновлень
Коментарі
ІМІ рекомендує
18°
кальярі – інтердепортіво – валенсіяукраїна має талант 2026женя галичкіліан мбаппеджессіка пегуласергій притулату-95наполі – комобортниковвійськовий збір в українінива тернопільпрем'єр-ліга англіїбелгородзоря – харківстрибки у висотуолексій потапенкореал мадрид – малагазаслужений артист україниновостиізраїльлідс – брентфордан-26водопостачаннявійськамолодий буковинецьчелсі – брайтонашанхарківська областьфантомні патруліЩе..
"Коли Федоров заговорив про вибори, ті, хто його підтримував, відчули себе використаними", – Притула
Про це сказав волонтер та активіст Сергій Притула в інтерв’ю для LigaNet."Михайло, як ніхто інший, знав, що ніхто його назад не призначить. Людина, яка 7 років відпрацювала дуже тісно в команді президента, знає дуже прості речі, про які знають наші західні партнери і всі в Україні, хто знайомий з цими процесами. Тиснути на Зеленського, і він зробить все з точністю не навпаки", – каже Притула. Він зауважив, що одразу наступного ранку після заяви Федорова про необхідність виборів, коло його знайомих, які виходили на протести за зміни, за реформи – різко зменшилося."Вони були дуже розчаровані. Тому що впродовж місяця, поки була колотнеча по всій країні, виходили люди, на них сипалось дуже багато бруду. Їх звинуватили в заангажованості. В тому, що це проплачені мітинги, що це політика, що це відпрацьовується за порошенківські гроші і так далі. Ці люди кричали, мовляв, ні, тут немає політики! Що вони за справедливість, за реформи, за сильну державну інституцію. Але тут виходить людина і каже: треба подумати про вибори. І тим самим дає карти в руки всім тим, хто казав, що це заангажована політична історія. Для певної частини протестувальників – це звернення Федорова стало манною-небесною, бо вони на щось подібне чекали. І для них Михайлов викристалізувався як майбутній політичний лідер, який зробив перший крок в цю історію. Але інший сегмент людей, які виходили на протести, перепрошую за різкість, але відчув себе трішечки використаним", – поділився думками Притула.Також волонтер пояснив, чому виходив на минулорічні протести на захист НАБУ, але не на виходив на цьогорічні на захист Федорова."Тому що минулого року я виходив на захист інституцій, незалежно від прізвища, які в них. Це інституції, які пройдуть свій шлях еволюції. Комусь може не подобатися, як зараз працює НАБУ і САБ. Хоча "Міндічгейт", "Форест Гамп" та інші речі – це наслідок того, що ми їх відстояли. Не дали їх схавати. … У випадку з теперішніми протестами, це були протести за персоналію. Хоча Михайло сам каже, що люди виходили за зміни, за реформи в МО, проти корупції і так далі. …. Відповідно, це набувало ознак певної політичної боротьби. І влазити в неї я особисто не вважав за необхідне", – зауважив Притула. Читайте також: "Міша звалив" чи піарники поховали рейтинги: чому нова робота Федорова в Італії викликала питання про держтаємницю і "втечу"Нагадаємо, колишній міністр оборони Михайло Федоров заявив, що Україна потребує системного оновлення державного управління й порушив питання проведення виборів в умовах тривалої війни. Аналітики та експерти в унісон заговорили, що заява Федорова про вибори — це заява про те, що він стає політиком.
Перейти на espreso.tv
Україна завжди мала потужний інженерний потенціал і статус технологічної держави. Світ захоплюється нашими літаками, ракетами-носіями, технікою тощо.
Повномасштабне вторгнення відкрило нову сторінку українських оборонних технологій. Наземні роботизовані комплекси, морські дрони, перехоплювачі, безпілотники не лише змінюють правила гри на полі бою, а й демонструють феноменальну адаптивність українського оборонного сектору.
Утім, сучасні технології потрібні Україні не лише для захисту, а й для відновлення. Зокрема, гуманітарне розмінування стало для нашої держави запитом національного масштабу, адже йдеться про безпеку мільйонів людей і майбутнє економіки.
Відповіддю на цей виклик став міжнародний інженерний Minesight Innovation Challenge. Практичні рішення його учасників здатні змінити підхід до розмінування територій і наближають безпечне майбутнє України.
Як інженери можуть допомогти саперам
22% території України 13,3 млн га, потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами, за даними ДСНС. Від початку повномасштабного вторгнення саперні підрозділи ДСНС і Нацполіції вже обстежили понад 248 тис. га. Виявили понад 1 млн 112 тис. небезпечних предметів.
Від 5 до 38,5 кг важить захисне спорядження сапера.
До 1,5 год витрачає група ДСНС на те, щоб знешкодити один боєприпас.
Сапери працюють у надскладних умовах і щоразу ризикують своїм життям. Пошук та виявлення нерозірваних боєприпасів лише частина справи. Найвідповідальніша та найнебезпечніша робота починається тоді, коли їх потрібно вилучити з ґрунту. Цей етап називають екскавацією. Нині його сапери виконують вручну й він займає 6080% часу під час знешкодження боєприпасу.
"Саме екскавація є найповільнішим і найнебезпечнішим етапом роботи саперів. Щоб знайти рішення, ми запросили до Minesight Innovation Challenge розробників із найрізноманітніших сфер. Фіналістів обирали разом із міжнародними й українськими експертами. Зважали не лише на новизну ідеї, а й на реалістичність її впровадження за короткий проміжок часу", каже Катерина Дрозд, керівниця проєкту.
Зауважує, що це перший проєкт в Україні, де гранти виділяються безпосередньо на розроблення прототипів, а не на закупівлю готового обладнання.
"Головна мета Minesight Innovation Challenge побудувати модель впровадження інновацій, яка працює: від вивчення потреб до ідеї, тестування, сертифікації та виходу в поле. У результаті очікуємо, що зможемо зробити процес розмінування дешевшим, безпечнішим і швидшим", додала Катерина Дрозд.
Minesight Innovation Challenge: понад 100 заявок і $200 000 призових
Minesight Innovation Challenge стартував на початку квітня 2026 року. Його організаторами стали американська неприбуткова організація Minesight спільно з громадською організацією Demine Ukraine за підтримки Гуманітарного фонду Сергія Притули та Міністерства економіки та довкілля України.
Головна вимога для учасників запропонувати дієве технічне рішення для механізованої екскавації та створити робочий прототип за пів року. Кульмінацією челенджу стануть польові випробування.
$100 000 на розроблення, тестування та вдосконалення свого рішення отримав кожен із 5 фіналістів проєкту. Таку ж суму виплатять команді-переможцю як додатковий приз.
Власні підходи до найнебезпечнішого етапу розмінування запропонували понад 90 команд із 10 країн світу.
У травні 2026-го журі обрало п'ятьох фіналістів. Серед них три українські команди.
Badger
Розробка наукового парку "SID City" Національного університету "Львівська політехніка" інтегрований у наземні роботизовані платформи модуль для дистанційної мікроекскавації.
TREMBITA
Проєкт ТОВ "Актив Альянс" із Київщини. Команда презентувала систему високоточного позиціонування TREMBITA Multi-RTK для дистанційного виявлення потенційно небезпечних предметів.
Kaban Digger
Винахід київської інженерної компанії Kaban Cargo LLC броньований колісний НРК-розміновувач. Він може перевозити до 30 кг саперного обладнання.
Ідея народилася в розмовах з операторами розмінування
Понад 10 років інженери "Актив Альянс" розробляли обладнання для очищення та внутрішньої діагностики магістральних трубопроводів. Після 2022-го цей досвід ліг в основу металодетектора TREMBITA. А згодом системи високоточного позиціонування TREMBITA Multi-RTK, яку команда представила на Minesight Open Innovation Challenge.
"Ідея нашої розробки народилася в розмовах з операторами гуманітарного розмінування. Ми побачили: навіть коли предмет виявлено, сапер усе одно наближається до нього та вручну, сантиметр за сантиметром, знімає ґрунт не знаючи, що саме під землею", розповіли в команді TREMBITA.
Розробники зазначають, що хотіли дати саперам безпечніший, точніший і краще контрольований інструмент.
"Щойно сапер фіксує координати підозрілого сигналу, платформа за допомогою RTK-навігації з точністю до кількох сантиметрів заходить у потрібну точку. Вертикально орієнтовані ножі занурюються по контуру предмета, піднімаючи його з грудкою ґрунту. Система водяного очищення поступово прибирає ґрунт, а камери в реальному часі передають зображення. Людина бачить форму, положення й видимі ознаки предмета ще до того, як наблизиться до нього", кажуть інженери.
Зазначають, вихід у фінал означає, що ідею визнали життєздатною люди, які знають проблему розмінування ізсередини.
У майбутньому ці рішення стануть експортним продуктом
Більшість заявок на участь у Minesight Innovation Challenge надійшла саме від українських розробників. І це підтверджує, що Україна потужний хаб технологій та інновацій.
"Раніше протимінні технології приходили до нас ззовні. Тепер міжнародні організації HALO Trust, GICHD, MAG, FSD, структури ООН та інші - дивляться на те, що роблять українські розробники, і думають, як це можна використати. Тому будь-які рішення, що змінюватимуть правила, робитимуть виконання конкретних завдань кращим, ефективнішим, безпечнішим, обовʼязково матимуть попит за межами України. Те, що ми розробляємо нині під власну потребу, у майбутньому стане експортним продуктом", говорить Марина Петриченко, голова гуманітарного відділу Фонду Сергія Притули.
Зазначає, що унікальність українських інженерів дуже коротка дистанція між інженером/виробником і кінцевим користувачем продукту.
"Розробник може поспілкуватися із саперами, зібрати фідбек і доопрацювати машину прямо в полі. Війна не дає часу на довгі узгодження", додала Марина Петриченко.
Ще одна особливість українських інженерів здатність працювати в умовах різних обмежень.
Minesight Innovation Challenge ще раз підтвердив: Україна це країна технологій і неймовірного інженерного потенціалу. Протягом 35 років незалежності українські розробники знаходять рішення для найскладніших завдань.
Повномасштабне вторгнення відкрило нову сторінку українських оборонних технологій. Наземні роботизовані комплекси, морські дрони, перехоплювачі, безпілотники не лише змінюють правила гри на полі бою, а й демонструють феноменальну адаптивність українського оборонного сектору.
Утім, сучасні технології потрібні Україні не лише для захисту, а й для відновлення. Зокрема, гуманітарне розмінування стало для нашої держави запитом національного масштабу, адже йдеться про безпеку мільйонів людей і майбутнє економіки.
Відповіддю на цей виклик став міжнародний інженерний Minesight Innovation Challenge. Практичні рішення його учасників здатні змінити підхід до розмінування територій і наближають безпечне майбутнє України.
Як інженери можуть допомогти саперам
22% території України 13,3 млн га, потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами, за даними ДСНС. Від початку повномасштабного вторгнення саперні підрозділи ДСНС і Нацполіції вже обстежили понад 248 тис. га. Виявили понад 1 млн 112 тис. небезпечних предметів.
Від 5 до 38,5 кг важить захисне спорядження сапера.
До 1,5 год витрачає група ДСНС на те, щоб знешкодити один боєприпас.
Сапери працюють у надскладних умовах і щоразу ризикують своїм життям. Пошук та виявлення нерозірваних боєприпасів лише частина справи. Найвідповідальніша та найнебезпечніша робота починається тоді, коли їх потрібно вилучити з ґрунту. Цей етап називають екскавацією. Нині його сапери виконують вручну й він займає 6080% часу під час знешкодження боєприпасу.
"Саме екскавація є найповільнішим і найнебезпечнішим етапом роботи саперів. Щоб знайти рішення, ми запросили до Minesight Innovation Challenge розробників із найрізноманітніших сфер. Фіналістів обирали разом із міжнародними й українськими експертами. Зважали не лише на новизну ідеї, а й на реалістичність її впровадження за короткий проміжок часу", каже Катерина Дрозд, керівниця проєкту.
Зауважує, що це перший проєкт в Україні, де гранти виділяються безпосередньо на розроблення прототипів, а не на закупівлю готового обладнання.
"Головна мета Minesight Innovation Challenge побудувати модель впровадження інновацій, яка працює: від вивчення потреб до ідеї, тестування, сертифікації та виходу в поле. У результаті очікуємо, що зможемо зробити процес розмінування дешевшим, безпечнішим і швидшим", додала Катерина Дрозд.
Minesight Innovation Challenge: понад 100 заявок і $200 000 призових
Minesight Innovation Challenge стартував на початку квітня 2026 року. Його організаторами стали американська неприбуткова організація Minesight спільно з громадською організацією Demine Ukraine за підтримки Гуманітарного фонду Сергія Притули та Міністерства економіки та довкілля України.
Головна вимога для учасників запропонувати дієве технічне рішення для механізованої екскавації та створити робочий прототип за пів року. Кульмінацією челенджу стануть польові випробування.
$100 000 на розроблення, тестування та вдосконалення свого рішення отримав кожен із 5 фіналістів проєкту. Таку ж суму виплатять команді-переможцю як додатковий приз.
Власні підходи до найнебезпечнішого етапу розмінування запропонували понад 90 команд із 10 країн світу.
У травні 2026-го журі обрало п'ятьох фіналістів. Серед них три українські команди.
Badger
Розробка наукового парку "SID City" Національного університету "Львівська політехніка" інтегрований у наземні роботизовані платформи модуль для дистанційної мікроекскавації.
TREMBITA
Проєкт ТОВ "Актив Альянс" із Київщини. Команда презентувала систему високоточного позиціонування TREMBITA Multi-RTK для дистанційного виявлення потенційно небезпечних предметів.
Kaban Digger
Винахід київської інженерної компанії Kaban Cargo LLC броньований колісний НРК-розміновувач. Він може перевозити до 30 кг саперного обладнання.
Ідея народилася в розмовах з операторами розмінування
Понад 10 років інженери "Актив Альянс" розробляли обладнання для очищення та внутрішньої діагностики магістральних трубопроводів. Після 2022-го цей досвід ліг в основу металодетектора TREMBITA. А згодом системи високоточного позиціонування TREMBITA Multi-RTK, яку команда представила на Minesight Open Innovation Challenge.
"Ідея нашої розробки народилася в розмовах з операторами гуманітарного розмінування. Ми побачили: навіть коли предмет виявлено, сапер усе одно наближається до нього та вручну, сантиметр за сантиметром, знімає ґрунт не знаючи, що саме під землею", розповіли в команді TREMBITA.
Розробники зазначають, що хотіли дати саперам безпечніший, точніший і краще контрольований інструмент.
"Щойно сапер фіксує координати підозрілого сигналу, платформа за допомогою RTK-навігації з точністю до кількох сантиметрів заходить у потрібну точку. Вертикально орієнтовані ножі занурюються по контуру предмета, піднімаючи його з грудкою ґрунту. Система водяного очищення поступово прибирає ґрунт, а камери в реальному часі передають зображення. Людина бачить форму, положення й видимі ознаки предмета ще до того, як наблизиться до нього", кажуть інженери.
Зазначають, вихід у фінал означає, що ідею визнали життєздатною люди, які знають проблему розмінування ізсередини.
У майбутньому ці рішення стануть експортним продуктом
Більшість заявок на участь у Minesight Innovation Challenge надійшла саме від українських розробників. І це підтверджує, що Україна потужний хаб технологій та інновацій.
"Раніше протимінні технології приходили до нас ззовні. Тепер міжнародні організації HALO Trust, GICHD, MAG, FSD, структури ООН та інші - дивляться на те, що роблять українські розробники, і думають, як це можна використати. Тому будь-які рішення, що змінюватимуть правила, робитимуть виконання конкретних завдань кращим, ефективнішим, безпечнішим, обовʼязково матимуть попит за межами України. Те, що ми розробляємо нині під власну потребу, у майбутньому стане експортним продуктом", говорить Марина Петриченко, голова гуманітарного відділу Фонду Сергія Притули.
Зазначає, що унікальність українських інженерів дуже коротка дистанція між інженером/виробником і кінцевим користувачем продукту.
"Розробник може поспілкуватися із саперами, зібрати фідбек і доопрацювати машину прямо в полі. Війна не дає часу на довгі узгодження", додала Марина Петриченко.
Ще одна особливість українських інженерів здатність працювати в умовах різних обмежень.
Minesight Innovation Challenge ще раз підтвердив: Україна це країна технологій і неймовірного інженерного потенціалу. Протягом 35 років незалежності українські розробники знаходять рішення для найскладніших завдань.
Перейти на gazeta.uaНаприкінці літа, коли після великих кадрових перестановок минув уже певний час, можна спробувати зафіксувати їхні політичні й електоральні наслідки.
Передусім – зрозуміти, що сталося після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та його фактичного виходу з команди Володимира Зеленського.
Чи перетворився Федоров на самостійну політичну фігуру і чи сформувалося навколо нього окреме електоральне поле? Як його поява вплинула на позиції Зеленського, Залужного та Буданова? Наскільки стійкими є нинішні рейтинги довіри, як на них впливають корупційні скандали та протести – і чи готові українці до виборів під час війни?
Про все це в новому випуску подкасту "УП-2" Роман Романюк і Роман Кравець говорять з одним із провідних українських соціологів – керівником Соціологічної групи "Рейтинг" Олексієм Антиповичем.
"Зниження підтримки влади через корупційні скандали відбувається планомірно, але повільно"
Р. Романюк: Почати хочу з питання трохи філософського. Коли стартували ці протести, ми в редакції довго говорили про те, що можна умовно назвати "Дух Майдану": причину, з якої починаються в Україні революції та протести. Чи бувало таке, що це була суто персональна акція? І чи готові українці в принципі виходити за якусь конкретну людину, чи це завжди ширший набір причин?
О. Антипович: Я взагалі не казав би про персоналії, хоча хтось і мусить бути на чолі процесу чи подій. Але в будь-якому разі українець виходить за справедливість. Точніше, проти несправедливості. Тому Майдан 2004-го був, тому ж Майдан 2013 року – це про несправедливість. І, зрештою, електоральний Майдан 2019 року – це так само про несправедливість.
Вона штовхає людей на протести й зараз. Абсолютна більшість українців підтримує сам факт проведення будь-яких протестів проти рішень, з якими суспільство не згодне, – це цілком нормально. Але ми розуміємо, що далеко не всі, хто на словах підтримує, готові виходити на будь-який Майдан, особливо в умовах війни.
Р. Кравець: Зараз ми так чи інакше обговорюватимемо продовження антикорупційних скандалів, зокрема розслідування НАБУ "Форест Гамп". Коли буде коректно робити заміри й дослідження щодо рейтингів президента та інших учасників? Коли соціологія буде бачити наслідки того, що сталося?
О. А.: Почнімо з того, що громадська думка інертна. Колись хтось із технологів розраховував, за який час інформація доходить до виборця – близько двох тижнів. Зараз, гадаю, час стиснувся: інформація осідає дуже швидко, але й дуже швидко забувається. Відповідно, і поширення, і будь-які оцінки з'являються швидше.
Але ми зараз говоримо про вплив на рівень підтримки, на напрямок руху справ у державі, на підтримку президента чи на будь-яких політиків. У цьому питанні громадська думка все одно залишиться інертною, бо попри корупційні розслідування й попри всілякі скандали в нас зберігаються певні усталені погляди на те чи інше прізвище.
І якщо Михайло Федоров злетів буквально в момент своєї відставки й "Картонкового Майдану", то всі інші прізвища існували й раніше. Тому вплив на рівень довіри Зеленського тут незначний, а у, скажімо, Буданова чи Залужного цього впливу взагалі немає.
Зниження рівня підтримки влади через корупційні скандали відбувається планомірно, постійно, але повільно. І воно перебивається іншими подіями – успіхами чи невдачами на фронті тощо. В людини перемикається порядок денний, і на неї починають впливати зовсім інші події.
На жаль, ми всі звикли жити в корупції. Ми знаємо, що вона максимально поширена і в центральній владі, і не менше – в місцевій. І ми з цим змирилися. Людей, по суті, дратує не так сам факт корупційних діянь, як те, як це коментують самі учасники. І оці записи, звичайно, б'ють дуже боляче. Це зухвальство: "чотири мішки на парковці", "нам всім п..зда" і так далі. От це дуже боляче слухати.
Р.Р.: Я для себе розділяю: політичні рейтинги кандидата в президенти більш чутливі до таких речей, а рівень довіри – показник більш інертний. Зараз дивлюся на рівень довіри в опитуваннях і бачу, що Зеленський уже навіть не другий і не третій. Можна сказати, що цей постійний контекст корупційних скандалів у близькому оточенні президента все-таки наздогнав?
О. А.: Там же не тільки корупційні скандали – там і рішення всередині держави, і неправильні призначення… Скажімо, звільнення Федорова – це теж не підтримується людьми і впливає.
Але Зеленського "рятує" те, що він підтримує основну вимогу й сподівання українців: що він завершить війну. Питання, яким чином і як? Але його знають у світі, з ним домовляються, він нас не зрадив, він точно боронить державу. Тобто є довіра до президента воюючої країни, і вона дуже міцно тримається.
Ви кажете, що він уже не перший і не другий, але різниця між першим і другим дуже незначна. Там в топі п'ять прізвищ, де різниця між першим і п'ятим у сумі 10%. Тобто це всі по 1–2 відсотки. Тобто Зеленському досі довіряють, у нього позитивний баланс довіри. Інша річ, що ця довіра вже така, як була у 2022 році. Тоді було єднання навколо прапора – це вже минуло.
А зараз внутрішня ситуація не приносить президенту жодних позитивів. І якщо глянути на електоральні поля, то тому ж Михайлові Федорову дісталося поле, яке існувало завжди. Це громадянське суспільство, демократія, свобода слова, знову ж таки Майдан, право на вибори – усе це, і антикорупція в тому числі.
От зараз Федоров один із хедлайнерів цих цінностей і установок. Не знаю, чи хотів він цього, але він цей кластер очолив. Він зараз ситуативно обраний людьми.
Р.К.: Ситуативно обраний людьми – це гарно.
Р.Р.: До цього ще повернемося, я хотів закінчити з довірою. Наприкінці минулого року, після "Міндічґейту" й усього іншого, було видно, як рівень довіри до Зеленського почав різко просідати. А потім, на початку року, він цю ситуацію стабілізував – за рахунок того, що прикрився у внутрішній ситуації Федоровим і Будановим, підтягнув найрейтинговіших людей, які давали позитив. Зараз видно пряму кореляцію між тим, як президент втратив Федорова, і падінням рівня його підтримки?
О. А.: Дивіться, це ж не тільки на початку року президент підправив своє зниження рейтингу. Насправді скандали з "Міндіч-ґейтом" тоді перебилися розмовами про переговори – мовляв, ось-ось будуть. Коли переговори канули в Лету, з'явилися нові призначення в Офісі, які теж стали певною надією для виборця, для українця, що після "Міндічґейту" щось змінюватиметься.
Це процес, і важливо, що буде далі. Якщо не станеться чогось цікавішого, ніж "Форрест Гамп", буде просідання довіри до президента. Якщо ж знову буде з його боку перемикання на щось цікавіше, позитивніше, скажімо, діпстрайки по Москві чи ще щось, то рейтинг зростатиме. Але, знову ж таки, очікувати якогось різкого падіння рейтингу в когось майже нереально.
Багато обговорювали заяву Федорова щодо виборів – наскільки це йому додало чи не додало. Особливо нічого не дало. Просто є частина людей, які за вибори й зміну влади, і є частина, яка проти виборів в умовах війни. Усе це якимось чином балансується. Динаміка покаже, але кардинальних змін у консервативній Україні я б не очікував.
Антипович: "Абсолютна більшість українців підтримує сам факт проведення будь-яких протестів проти рішень, з якими суспільство не згодне, – це цілком нормально""Довіра у Федорова на рівні 67% на піку. Про яку аналогію з "Самопоміччю" можна говорити?"
Р.Р.: Як ви сказали, Михайло Федоров ситуативно обраний народом на певне електоральне поле. Мені доводилося чути від певних експертів, що Федоров – це така "Самопоміч 2.0". Мовляв, в Україні завжди було 10–15% людей проєвропейського, реформаторського, ліберального спрямування, які от зараз отримали собі лідера в особі Федорова.
Ви бачите портрет тих, хто підтримує Федорова: це насправді "Самопоміч 2.0" чи все ж "Слуга народу 2.0"? Кого там більше серед його прихильників?
О. А.: Я абсолютно не згоден із тезою про "Самопоміч", "Голос" і все інше. Можливо, це якась картинка з "Картонкових Майданів", з тієї аудиторії, що там була.
Але якщо ми говоримо про довіру у Федорова на рівні 67% на піку, зараз трохи менше, але все одно за 50% – то це кожен другий українець, навіть більше. Про яку "Самопоміч" чи громадянське суспільство тут можна говорити? Хоч би скільки ми їх роздували, це все одно рівень 15–17–20%.
А тут величезний запит, значно ширший. Якщо відштовхуватися від наявної влади в особі Володимира Зеленського, то до появи Федорова в нас залишалося лише так зване умовне мілітарне поле. Самі військові: Залужний, Буданов, Білецький та інші, з якимось невеликим вкрапленням людей типу Дмитра Разумкова, Сергія Притули тощо. Крім них майже нікого не існувало. Ні Юлії Володимирівни Тимошенко, ні Юрія Бойка – усе це майже зникло, це якісь фонові рівні підтримки.
І абсолютно вільною була інша сторона електорального поля: ті, хто за демократію, за свободу слова, за вільне волевиявлення, за лібералізм, за реформи, за антикорупцію. І ця частина досить велика.
Насправді ці події – маю на увазі не воєнні умови, а саме такі історії, як "Форест Гамп", "Міндічґейт", підозра Єрмаку, вся внутрішня картина зі зміною уряду – це все про професіоналізм влади й про те, чим влада взагалі має займатися всередині країни. І от запит на оновлення цього всього й отримав Михайло Федоров. Це величезне поле.
Крім того, Михайло покриває й інші запити суспільства, якщо йдеться про зміну влади. Молодий. Має величезний управлінський досвід, працював у владі, був міністром оборони – тобто захищав державу. А це все – вимоги до умовного майбутнього президента. Ти не можеш іти на вибори, якщо не захищав державу; апріорі Україна цього не прийме, якщо ти десь відсидівся.
У цьому сенсі Михайло Федоров вписується ідеально. Питання, чи так само він бачить себе і свою роль, як бачать його виборці. Тут цікаві його заяви, що не Росія повинна визначати, коли в Україні будуть вибори. Це при тому, що абсолютна більшість українців усе одно проти виборів під час війни.
Р.Р.: А це цікаве питання. Людей питають, вони за проведення виборів чи проти. А чи питають їх, чому вони проти? Які причини називають?
О. А.: Питають. Скоро покажемо. Насправді йдеться про кілька позицій. Перша – фізична небезпека під час проведення виборів. Друга – і це два найбільші поля – участь військових. Це та категорія суспільства, яку українці найбільше прагнуть залучити до майбутньої влади. І тут важливі і питання балотування, і голосування.
Далі йдуть такі серединні позиції в опитуванні: участь біженців за кордоном, ВПО, тут же все, що пов'язане з російською пропагандою, дезінформацією, кібербезпекою тощо.
Причому якщо врахувати, що вибори в нас можуть бути президентські, до Верховної Ради й місцеві, то на національному рівні все, що я назвав, працює дуже сильно, а от місцеві вибори понад 50% опитаних уже підтримують – мовляв, можна провести. Хоча як: хіба на місцевих виборах немає ракетної небезпеки чи військові зможуть взяти участь у місцевих виборах? Українець тут певною мірою розщеплений.
Р.Р.: Цікаво, що всі попередні роки, коли говорили про вибори, одним із топових аргументів проти було те, що вони розколять суспільство.
О. А.: Ця відповідь так само досі існує. Опонентам ми не довіряємо. І розкол суспільства через політику, через вибори теж присутній у цьому списку страхів, але далеко не на перших позиціях.
Р.Р.: Тобто всі ці причини, які ви назвали, насправді інструментальні. Їх можна, за великим рахунком, вирішити, якщо підготувати інфраструктуру. Тобто якогось світоглядного спротиву немає?
О. А.: Ну, коли ми питаємо, чи потрібно проводити вибори в умовах війни, переважає думка "ні". Але коли питаємо, чи візьмете ви участь, якщо вибори все ж відбуватимуться, переважає відповідь: "Так, звичайно, візьму".
Р.К.: А чи намагаєтеся ви прощупати ось що: гаразд, якщо ви проти виборів під час війни, то що замість них ви готові підтримати, щоб щось змінити? Яка є альтернатива виборам?
О. А.: Це складне політологічне питання. Хіба ми говоритимемо зі звичайним українцем – з бабусею на моїй рідній Полтавщині – про те, що потрібно змінити уряд?
Р.К.: Маю на увазі, що часто лунають різні тези про якийсь там уряд національної єдності чи щось таке. А є запит на те, щоб Зеленський ділився владою, запрошував у свій уряд інші політичні сили?
О. А.: Я б тут говорив не про інші політичні сили, а про професіоналів – а вони можуть бути з будь-яких політичних сил. Оце українець точно підтримає. Про інші політичні сили народ теж скаже: так, звісно, усі гуртом, разом і батька легше бити, усі об'єднані навколо відбудови чи захисту держави – усе це вітатиметься. Але це ж соціально бажана відповідь.
Р.Р.: Типу люди кажуть: "Давайте всіх". Але потім же додають: "а чому тут люди Порошенка чи Тимошенко?".
О. А.: Так. Українець у цьому не дуже розбирається. Він може лише потім, на якихось інформаційних хвилях, зробити свої висновки: звідки ця людина, чия вона і що може зробити.
Р.Р.: Трохи повернуся до теми, з якої ми почали, – про нове електоральне поле, що отримало ситуативного лідера. Я так до кінця й не зрозумів: це опонент? Це опозиційне поле до Зеленського? Чи там є й частина тих, хто бачить у Федорові потенційного наступника?
О. А.: Дивіться, "опозиційний" і "наступник" – це не взаємовиключні речі. Наступник у будь-якому разі є опозиційним, якщо він з'явився. Тому зараз я говорив би про таке універсальне бачення Федорова як кандидата, що може замінити Зеленського, прийти йому на зміну: бо в нього є досвід, бо він молодий, бо він не задіяний у корупції, бо в нього є команда, бо його добре сприймають у світі, і так далі.
Але це ми говоримо про якесь вирване, ідеальне електоральне поле – про уявлення щодо Михайла Федорова сьогодні, під час Майданів. Це вирвано з контексту війни. А тепер повернімося до цього контексту й поставимо питання: чи зможе Федоров провести переговори з міжнародними лідерами? Хто краще впорається – Федоров чи Зеленський? Українець, напевно, скаже: Зеленський краще, бо він уже п'ятий рік цим займається.
Р.Р.: О, я не певний. Пам'ятаєте 19-й рік, перед виборами? Казали: є Порошенко, а є Зеленський, який актор, – ну як ви віддасте державу акторові?
О. А.: Це було не про державу в умовах великої війни. І Федоров, і Зеленський – обидва точно професіонали, обидва були у владі. Але з погляду саме ситуації війни, то сподівання, що зможе вирішити питання закінчення війни зараз явно сконцентровані не на Федорові й навіть не на інших, а таки на чинному президентові.
Антипович: "Михайло (Федоров - ред.) покриває й інші запити суспільства, якщо йдеться про зміну влади. Молодий. Має величезний управлінський досвід, працював у владі, був міністром оборони – тобто захищав державу. А це все – вимоги до умовного майбутнього президента""Федоров, який просто забрав третє місце в Буданова"
Р.Р.: Якщо говорити про Зеленського, то очевидно, що він стоїть особняком. Але за останні кілька років із людей, які були в команді Зеленського, а потім випали з неї, утворився певний пул осіб, які підтискають його в електоральних рейтингах.
Якщо говорити про Залужного, Буданова та інших військових, то як змінила поява Федорова розклад сил у цьому таборі "других номерів"?
О. А.: Якщо говорити про рейтинги довіри, про позитивне чи негативне ставлення, – усі ці люди, кого ви назвали, це один і той самий показник. У нас є Залужний, Буданов, Драпатий, Мадяр, Зеленський, Федоров – оце, напевно, шість прізвищ, які мають першу позицію в рейтингу довіри. Уся решта прізвищ нижча, хоча там уже підбирається Усик, там Сергій Притула та інші.
Не може ж бути так, що 55–60% довіряють Зеленському і водночас 55–60% довіряють Федорову, який сприймається вже як опозиційний кандидат. Тобто це одні й ті самі люди, які довіряють і Зеленському, і Федорову, і Буданову, і Залужному.
А от в електоральній картинці Зеленський на посаду президента – номер один, тут змін немає. Залужний – номер два, тут теж змін немає.
Р.К.: А не Залужний перший, а Зеленський другий? Я згадую цю історію з інтерв'ю Гриніва, що Зеленський уже не фаворит.
О. А.: Я посилаюся виключно на свої дані. Не пам'ятаю, у який саме момент Залужний десь випередив Зеленського – але незначно й дуже коротко.
На сьогодні це вже історія щонайменше дворічної давнини. Останні два роки рейтинги очолює Зеленський, тут жодних змін. Зеленський очолює, Залужний другий, а після них третім був Кирило Буданов як певна третя політична сила.
Так от, дуже довго це тривало, а потім з'явився Михайло Федоров, який просто забрав третє місце в Буданова. Рейтингово Федоров, як на мене, найбільше зрізав саме Буданова: той мав 12–13%, став 7–8%, а Федоров став 12–13%. Точніше 11% десь зараз.
Але це математика. Якщо ж говорити про сприйняття, то Буданов – це, все-таки, туди, де Залужний, війна, захист України, успішний бойовий досвід. А Федоров – туди, де демократія, свобода слова, антикорупція.
Р.К.: Але коли дивишся на моделювання других турів, то видно, що Зеленський зараз, по суті, програє і Буданову, і Федорову, і Залужному.
О. А.: Як то кажуть, не все так однозначно: програє, потім виграє, потім знову програє.
Р.К.: Мені здається, там доволі однозначно.
О. А.: Залежно, кому й що. Все має свою тяглість. Залужний у нас усе-таки переважає і з погляду довіри, і з погляду тяглості своєї присутності в уявленнях виборців щодо можливого майбутнього кандидата на посаду президента. А щодо всіх інших – це коливання. Тим паче різниці, про які ми говоримо – це 1–2 відсотки між кандидатами.
Далі треба врахувати, хто прийде на вибори. Чоловіча аудиторія, яка сидить удома, боїться ТЦК і в умовах війни може не піти на виборчу дільницю. Це з одного боку. А з іншого – саме на фронті у Збройних силах теж чоловіче населення. Це суттєво перекошує вибірку тих, хто по факту прийде на вибори. Тому дивімося ширше.
Р.К.: Важко навіть передбачити, хто прийде на ці вибори, бо незрозуміло, у яких умовах вони мають відбуватися.
О. А.: Згадаймо історію. Будь-який довоєнний екзитпол: хто взяв участь у виборах? У нас, я забув точну цифру, але за 40% були люди пенсійного віку. Натомість у молоді явка 6–7%. Молодь, яка прекрасно хоче потусити, узяти відповідальність за політиків, та ще й за тих, кого вона або не знає, або хто не дуже популярний серед неї, – вона й не прийде.
Р.К.: Чому? Вони можуть сказати і про Залужного, і за Буданова, і за Федорова.
О. А.: Виборець Залужного? Там жіночки пенсійного віку.
Р.К.: Але Федоров – це вже молодший електорат.
О. А.: Величезна кількість молодих людей не знає, про що ми з вами говоримо, не хоче цікавитися й не буде.
Р.К.: Тобто все-таки повертаємося до Усика?
О. А.: Усик зрозумілий. Довіра за 50%. Вибір Усика – це вибір дисциплінованого спортсмена, який падає, встає, досягає успіху, представляє Україну на міжнародній арені. Ви собі не уявляєте, там цілий кістяк виборців.
Р.Р.: Ми в Києві живемо, тут такий самий мер – не пам'ятаю, з якого року беззмінно.
Р.К.: Із 2015-го.
Р.Р.: Минулого тижня в мене був цікавий досвід. Я десь потрапив у базу соціологів, і тепер мені дзвонять різні компанії. І от питання таке: "Другий тур – Федоров і Залужний". І я аж замислився. Ви міряли такий другий тур?
О. А.: Поява Федорова – це всього кілька тижнів. Тому відверто скажу: не міряли, не знаю. Але підозрюю, що це мілітарне поле з громадянським суспільством ще покачаються.
А ще з огляду на те, що Залужного немає в Україні, що він не включений хоч у якесь інформаційне поле того, що відбувається всередині держави. Це певною мірою може бути, як колись з Анатолієм Гриценком. Прекрасний чоловік, поки немає виборів – ми за нього. А приходять вибори – і ми шукаємо інших людей, у конкретних діях, у конкретних ситуаціях.
Якщо вам цікаво, які розколи в суспільстві уже намітились і будуть впливати на політику в майбутньому, який реальний вплив Telegram та соцмереж на ухвалення рішень людьми, на чому тримаються шанси Зеленського залишитись у владі – слухайте повну версію розмови на відео.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП-2
Перейти на pravda.com.uaНайбільшу підтримку серед українців на виборах до парламенту мають гіпотетична партія Залужного, "Європейська Солідарність" та гіпотетична партія Федорова. Про це свідчать дані нового опитування, проведеного компанією "Active Group" спільно з виданням "Політарена".
Серед усіх опитаних парламентський рейтинг виглядає наступним чином:
- партія Валерія Залужного – 11,5%;
- "Європейська солідарність" Петра Порошенка – 10,5%;
- партія Михайла Федорова – 9,8%;
- партія Кирила Буданова – 7,4%;
- партія Володимира Зеленського – 7,1%.
"Розумну політику" Дмитра Разумкова підтримали б 4,6% опитаних, а "Батьківщину" – 4,4%, тоді як партія "Азов" має підтримку виборців у 4,3%, "Третя штурмова" – 4,2%, партія Сергія Притули – 4,1%, а "Голос" – 0,7%, партія Юрія Бойка – 0,4%.
Не пішли б на вибори 9,8% опитаних, в проголосували б проти всіх 6,4%, не визначилися 14,8%.
Водночас серед тих, хто вже визначився зі своїми кандидатами та готові взяти участь у волевиявленні розподіл голосів наступний:
- партія Залужного – 16,6%;
- "Європейська солідарність" – 15,2%;
- партія Федорова – 14,2%;
- партія Буданова – 10,8%;
- партія Зеленського – 10,3%;
- "Розумна політика" – 6,7%;
- "Батьківщина" – 6,4%;
- "Азов" – 6,2%;
- "Третя штурмова" – 6,1%;
- партія Притули – 6,0%;
- "Голос" – 1,0%;
- партія Бойка – 0,7%.
"Три партійні проєкти, яких поки не існує, разом контролюють 28,7% голосів: партії Залужного, Федорова і Буданова. Партія Федорова за три місяці піднялася з 3,8% до третього місця, тоді як партія Зеленського за той самий період втратила частину підтримки – з 10,4% у грудні 2025 року до 7,1% у серпні 2026 року", – йдеться у повідомленні.
Дослідження здійснено компанією "Active Group" спільно з виданням "Політарена" за допомогою онлайн-панелі "SunFlower Sociology".
Метод: самозаповнення анкет громадянами України віком 18 та більше років.
Вибірка: 2000 анкет (репрезентативна за віком, статтю і регіоном України, крім тимчасово окупованих територій).
Теоретична похибка при довірчій імовірності 0,95 не перевищує 2,2%.
Період збору даних: 22 серпня 2026 року.
Нагадаємо, більшість українців, які вже визначилися зі своїми кандидатами та готові взяти участь у волевиявленні, демонструють прихильність до трьох ключових політичних сил. Про це свідчать результати свіжого опитування "Соціально-політичні настрої українців (червень 2026)", яке провела компанія New Image Marketing Group спільно з виданням "Ділова столиця". Згідно з оприлюдненими даними, першу сходинку електорального рейтингу посідає політична сила лідера "ЄС", п'ятого президента України Петра Порошенка. Партію "Європейська Солідарність" готові підтримати 16,5% респондентів серед тих, хто визначився з вибором.
Читайте також: 74% українців покладають на Зеленського відповідальність за корупцію – соцопитування
- Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Волонтери передали підрозділам Головного управління розвідки Міноборони та Служби безпеки України розвідувальні та ударні засоби загальною вартістю понад 85,5 млн грн.
Про це «Мілітарному» повідомили у Благодійному фонді Сергія Притули.
У липні в межах збору «Щелепи» військові отримали 30 баражуючих боєприпасів RAM-2X, 11 розвідувальних безпілотників Shark-M та одну катапульту для їхнього запуску.
Розвідувальний БпЛА Shark-M виробництва Ukrspecsystems здатний перебувати у повітрі до 7 годин, літати на відстань до 420 км із радіусом зв’язку до 180 км та оснащений захищеними від РЕБ системами навігації й оптикою з 30-кратним зумом.
Водночас баражуючий боєприпас RAM-2X має дальність ураження понад 120 км і несе бойову частину вагою до 3 кг, що дозволяє нищити техніку та об’єкти у глибокому тилу.
Розвідувальний безпілотник Shark-M у руках українського спецпризначенця. Липень 2026 року. Фото: Фонд Сергія Притули
Нагадаємо, Фонд Сергія Притули передав 412-й бригаді безпілотних систем Nemesis партію з 500 важких бомберів Nemesis X.
Орієнтовна вартість переданих безпілотників мультикоптерного типу становить понад пів мільярда гривень.
Про це «Мілітарному» повідомили у Благодійному фонді Сергія Притули.
У липні в межах збору «Щелепи» військові отримали 30 баражуючих боєприпасів RAM-2X, 11 розвідувальних безпілотників Shark-M та одну катапульту для їхнього запуску.
Розвідувальний БпЛА Shark-M виробництва Ukrspecsystems здатний перебувати у повітрі до 7 годин, літати на відстань до 420 км із радіусом зв’язку до 180 км та оснащений захищеними від РЕБ системами навігації й оптикою з 30-кратним зумом.
Водночас баражуючий боєприпас RAM-2X має дальність ураження понад 120 км і несе бойову частину вагою до 3 кг, що дозволяє нищити техніку та об’єкти у глибокому тилу.
Розвідувальний безпілотник Shark-M у руках українського спецпризначенця. Липень 2026 року. Фото: Фонд Сергія Притули
Нагадаємо, Фонд Сергія Притули передав 412-й бригаді безпілотних систем Nemesis партію з 500 важких бомберів Nemesis X.
Орієнтовна вартість переданих безпілотників мультикоптерного типу становить понад пів мільярда гривень.
Перейти на militarnyi.com
У липні в межах збору Щелепи фонд Сергія Притули передав підрозділам Головного управління розвідки Міністерства оборони України та СБУ розвідувально-ударні засоби на суму 85 587 889,25 гривні. Військові отримали 30 баражуючих боєприпасів RAM-2X, 11 розвідувальних БПЛА Shark-M і катапульту для їхнього запуску.
Перейти на nv.ua
Сергій Притула у великому інтерв'ю 24 Каналу до 35-го Дня Незалежності розповів, що українці не втомилися донатити, яку роль волонтери відіграють у розвитку військових технологій та коли Україна стане по-справжньому незалежною. Повний текст новини
Перейти на 24tv.ua
24 серпня Україна відзначає 35 років Незалежності. За цей час були революції й вибори, ухвалення Конституції, окупація Криму, початок війни у 2014 році та повномасштабне російське вторгнення. Але історія незалежної держави складається не лише з дат, документів і великих політичних рішень. Вона складається з особистих моментів, коли люди раптом особливо гостро відчувають: Україна — поруч.
Російська пропаганда роками повторює наративи про Україну як нібито «штучну» або «неспроможну» державу. Це один із системних дезінформаційних сюжетів, за допомогою яких Кремль намагається заперечувати українську державність та виправдовувати агресію.
До Дня Незалежності ми вирішили не сперечатися з цими тезами мовою пропаганди. Натомість зібрали конкретні епізоди з раніше опублікованих інтерв’ю політиків, митців, журналістів, волонтерів, представників бізнесу та людей, які опинилися всередині ключових подій останніх 35 років.
Ці цитати не є відповідями на одне спеціально поставлене запитання. Це фрагменти особистих спогадів, у яких Україна проявляється через рішення, людей та інституції.
1991. 346 голосів
Депутати у Верховній Раді 24 серпня 1991 року, у день проголошення Незалежності України
24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. «За» проголосували 346 народних депутатів.
Перший президент України Леонід Кравчук через роки згадував саме цифру на парламентському табло:
«Триста сорок шість голосів. Це було настільки несподівано, що всі здивувалися: як так можна було?»
Для людей, які перебували в парламенті того дня, незалежність раптом перестала бути політичною вимогою чи мрією. Вона стала рішенням, ухваленим державою.
Джерело: Українське радіо / Суспільне. Інтерв’ю Леоніда Кравчука
1996. Ніч, у яку ухвалили Конституцію
Один з авторів Конституції в ніч коли її ухвалили, депутат Михайло Сирота. Фото: архів Укрінформу
За п’ять років після проголошення Незалежності Україна отримала Конституцію.
Народний депутат і один зі співавторів Основного Закону Михайло Косів згадує, що 27-28 червня 1996 року депутати фактично не залишали сесійну залу:
«Ми не йшли на перерви вночі чи на обід. Ми приймали Конституцію протягом стільки часу, скільки було потрібно».
Голосування завершилося о 9:20 ранку 28 червня. За спогадами Косіва, після нього В’ячеслав Чорновіл сказав колегам: «Відтепер Україна є».
Це був момент, коли незалежність отримала не лише кордони та інституції, а й власний Основний Закон.
Джерело: Суспільне Львів. Спогади Михайла Косіва про Конституційну ніч
2004. Бути однією людиною серед тисяч
Учасники Помаранчевої революції на Майдані Незалежності в Києві, листопад 2004 року
Під час Помаранчевої революції письменник Тарас Прохасько не виступав зі сцени й не був одним із публічних облич протесту. Через роки він описував свій досвід інакше:
«Я був одиницею, яка робила власне цю тьму, цю чисельність».
Для нього важливою була сама присутність тисяч людей поруч. Не обов’язково бути політиком чи лідером, щоб впливати на те, якою буде країна.
У 2004 році мільйони українців вийшли захищати своє право на вибір. Державні інституції тоді проходили перевірку суспільством, яке вимагало, щоб його голос був почутий.
Джерело: Суспільне Культура. Спогади Тараса Прохаська про українські революції
2013. «Політики не вірили, що люди вийдуть»
Перші учасники Євромайдану на Майдані Незалежності у Києві ввечері 21 листопада 2013 року
21 листопада 2013 року журналіст Мустафа Найєм написав допис із закликом зустрітися на Майдані Незалежності після рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Через рік він згадував:
«Політики, до речі, не вірили, що люди взагалі вийдуть. Але люди прийшли».
До опівночі на Майдані вже були понад тисяча людей. З одного такого вечора почався процес, який згодом переріс у Революцію Гідності.
Джерело: Deutsche Welle, передрук «Української правди». Інтерв’ю Мустафи Найєма
Учасники Євромайдану на Майдані Незалежності в Києві, 27 листопада 2013 року. Фото: Oscar Ianson / Музей Революції Гідності
2014. Побачити окупацію власного дому
Для режисера та актора Ахтема Сеітаблаєва 2014 рік був досвідом зовсім іншого порядку. Він перебував у Криму на початку російської окупації.
«Це було дуже боляче, коли ти бачиш, що твою батьківщину на твоїх очах окуповують».
В інтерв’ю він говорив і про безпорадність, яку відчував, спостерігаючи за тим, як Росія захоплює півострів.
Після цього для мільйонів українців питання держави, кордонів та суверенітету перестало бути теоретичним.
Джерело: С4. Інтерв’ю Ахтема Сеітаблаєва
2022. Потяги, які почали евакуацію з першого ранку
24 лютого 2022 року державні системи мали перебудувати свою роботу за лічені години.
Тодішній очільник «Укрзалізниці» Олександр Камишін згадував, що рішення про евакуацію людей не чекало окремого дня чи плану:
«Це почалося відразу зранку 24 числа, як тільки пролунали перші вибухи».
За перший місяць великої війни залізницею з районів бойових дій евакуювали близько трьох мільйонів людей.
Для багатьох із них держава у ті дні мала дуже конкретний вигляд: вокзал, провідник, потяг і можливість виїхати туди, де безпечніше.
Джерело: Укрінформ. Інтерв’ю Олександра Камишіна
2022. Дві черги на Гончара
Сергій Притула у волонтерському штабі в Києві, де у перші тижні повномасштабного вторгнення збирали та передавали допомогу військовим. Березень 2022 року. Фото: пресслужба Нового каналу
Паралельно з державними інституціями за лічені дні перебудовувалося громадянське суспільство.
Сергій Притула згадував перші дні роботи волонтерського штабу в Києві. Біля нього практично безперервно стояли дві черги:
«Черга зверху – люди, які несли допомогу, черга знизу – військові, які одразу ж її отримували».
За його словами, щодня через штаб могли проходити сотні військових. Допомогу приносили люди, а волонтери одразу передавали її тим, кому вона була потрібна.
Так хаотична допомога перших днів поступово перетворювалася на систему.
Джерело: спецпроєкт «Української правди» «24.02: Реконструкція». Історія Сергія Притули
2022. Повернути бізнес у звільнене місто
Відновлена точка видачі Rozetka у Бучі після деокупації Київщини, 2022 рік. Фото: Асоціація ритейлерів України
Співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін згадував, як компанія поверталася до роботи після звільнення Київщини та Херсона.
У Бучу й Гостомель команда поверталася однією з перших, а магазин у звільненому Херсоні відновив роботу за кілька днів.
Чечоткін прямо пов’язував можливість відновлювати бізнес із тим, що українські військові відкинули російські сили від Києва:
«Rozetka змогла вийти з тяжкого становища насамперед завдяки нашим Збройним Силам і теробороні».
У цій історії звільнення міста означало не лише зміну лінії фронту. За військовими поверталися працівники, магазини, логістика й звичайне повсякденне життя.
Джерело: DOU за матеріалами інтерв’ю Владислава Чечоткіна Forbes Ukraine. Матеріал про роботу Rozetka під час війни
2023. Поїхати за трьома – повернутися із шістьма
Українські військові під час рятувальної операції у затопленому Херсоні після руйнування Каховської ГЕС, червень 2023 року
Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вода затопила десятки населених пунктів.
На окупований лівий берег за людьми вирушали, зокрема, українські тероборонівці. Херсонець із позивним «Десантник», який до великої війни займався річковими перевезеннями, використав свої човни для евакуації.
Про одну з операцій він згадував:
«Ми поїхали за трьома, а вивезли звідти одразу 6 осіб».
Загалом його група евакуювала з окупованої території близько сотні людей. Держава і суспільство в цій історії – це не абстрактні конструкції. Це конкретний човен, координати людей і рішення їхати по них попри воду та російських військових.
Джерело: «Українська правда». Історія херсонського «Десантника»
2024. Лікарня, яка продовжила рятувати
Медики, волонтери та рятувальники розбирають завали дитячої лікарні «Охматдит» після російського ракетного удару. Київ, 8 липня 2024 року. Фото: Олександра Єфименко / Громадське радіо.
8 липня 2024 року російська ракета влучила в дитячу лікарню «Охматдит» у Києві.
Лікарка-інтерн Олена Говорова перебувала у відділенні екстреної допомоги. Після вибуху співробітники перевірили, хто потребує допомоги, почали шукати людей у пошкоджених приміщеннях та організували допомогу постраждалим.
«Медперсонал не мав права на стрес і шок, він реагував одразу».
До лікарні почали приходити лікарі з інших медзакладів, студенти, донори крові та просто люди, готові допомагати розбирати завали.
Джерело: Громадське радіо. Розмова з Оленою Говоровою після удару по «Охматдиту»
2025. День Незалежності як другий день народження
Дмитро Хилюк виходить із машини після повернення з полону, 24 серпня 2025 року
24 серпня 2025 року в Україну з російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк.
Російські військові викрали його на Київщині ще у березні 2022 року. У неволі він провів три роки, п’ять місяців і 21 день.
Повернення відбулося саме у День Незалежності.
«Тепер для мене цей день не тільки День Незалежності, а й другий день народження».
За кілька місяців Дмитро повернувся до журналістської роботи.
Джерело цитати: УНІАН. Перше інтерв’ю Дмитра Хилюка після звільнення
Історію його полону та повернення також розповідає документальний проєкт Громадського радіо «Повернення». Історія Дмитра Хилюка на Громадському радіо
2026. Те, що колись було політичною мрією, стало переговорним процесом
Тарас Качка та прем’єр-міністр Люксембургу Люк Фріден. Автор — Kary Barthelmey / SIP
Історія незалежної України продовжується просто зараз.
15 червня 2026 року Україна та Європейський Союз відкрили перший переговорний кластер щодо вступу – «Основи процесу вступу». 14 липня відкрили другий для України кластер — «Зовнішні відносини».
Після відкриття першого кластера віцепрем’єр Тарас Качка сказав:
«Нашою єдиною метою спільно з Європейським Союзом є повноцінний вступ у ЄС, немає жодних інших альтернатив».
Це вже не декларація про майбутній європейський вибір. Під час повномасштабної війни українські державні інституції продовжують змінювати законодавство, проходити переговорні процедури та рухати процес членства вперед.
Джерело: «Українська правда» / «Європейська правда». Коментар Тараса Качки після відкриття першого кластера
Україна, складена з конкретних моментів
346 голосів на парламентському табло. Ніч без перерв за Конституцією. Людина серед тисяч інших людей на Майдані. Потяг, який рушає по людей після перших вибухів. Дві черги біля волонтерського штабу. Човен, який іде через затоплену Херсонщину. Лікарі, які починають працювати за секунди після вибуху. Повернення додому у День Незалежності. Ці історії дуже різні. Але всі разом вони показують нашу Незалежність!
Запис Україна поруч: 35 років Незалежності в особистих історіях спершу з'явиться на Громадське радіо.
Російська пропаганда роками повторює наративи про Україну як нібито «штучну» або «неспроможну» державу. Це один із системних дезінформаційних сюжетів, за допомогою яких Кремль намагається заперечувати українську державність та виправдовувати агресію.
До Дня Незалежності ми вирішили не сперечатися з цими тезами мовою пропаганди. Натомість зібрали конкретні епізоди з раніше опублікованих інтерв’ю політиків, митців, журналістів, волонтерів, представників бізнесу та людей, які опинилися всередині ключових подій останніх 35 років.
Ці цитати не є відповідями на одне спеціально поставлене запитання. Це фрагменти особистих спогадів, у яких Україна проявляється через рішення, людей та інституції.
1991. 346 голосів
Депутати у Верховній Раді 24 серпня 1991 року, у день проголошення Незалежності України
24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. «За» проголосували 346 народних депутатів.
Перший президент України Леонід Кравчук через роки згадував саме цифру на парламентському табло:
«Триста сорок шість голосів. Це було настільки несподівано, що всі здивувалися: як так можна було?»
Для людей, які перебували в парламенті того дня, незалежність раптом перестала бути політичною вимогою чи мрією. Вона стала рішенням, ухваленим державою.
Джерело: Українське радіо / Суспільне. Інтерв’ю Леоніда Кравчука
1996. Ніч, у яку ухвалили Конституцію
Один з авторів Конституції в ніч коли її ухвалили, депутат Михайло Сирота. Фото: архів Укрінформу
За п’ять років після проголошення Незалежності Україна отримала Конституцію.
Народний депутат і один зі співавторів Основного Закону Михайло Косів згадує, що 27-28 червня 1996 року депутати фактично не залишали сесійну залу:
«Ми не йшли на перерви вночі чи на обід. Ми приймали Конституцію протягом стільки часу, скільки було потрібно».
Голосування завершилося о 9:20 ранку 28 червня. За спогадами Косіва, після нього В’ячеслав Чорновіл сказав колегам: «Відтепер Україна є».
Це був момент, коли незалежність отримала не лише кордони та інституції, а й власний Основний Закон.
Джерело: Суспільне Львів. Спогади Михайла Косіва про Конституційну ніч
2004. Бути однією людиною серед тисяч
Учасники Помаранчевої революції на Майдані Незалежності в Києві, листопад 2004 року
Під час Помаранчевої революції письменник Тарас Прохасько не виступав зі сцени й не був одним із публічних облич протесту. Через роки він описував свій досвід інакше:
«Я був одиницею, яка робила власне цю тьму, цю чисельність».
Для нього важливою була сама присутність тисяч людей поруч. Не обов’язково бути політиком чи лідером, щоб впливати на те, якою буде країна.
У 2004 році мільйони українців вийшли захищати своє право на вибір. Державні інституції тоді проходили перевірку суспільством, яке вимагало, щоб його голос був почутий.
Джерело: Суспільне Культура. Спогади Тараса Прохаська про українські революції
2013. «Політики не вірили, що люди вийдуть»
Перші учасники Євромайдану на Майдані Незалежності у Києві ввечері 21 листопада 2013 року
21 листопада 2013 року журналіст Мустафа Найєм написав допис із закликом зустрітися на Майдані Незалежності після рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Через рік він згадував:
«Політики, до речі, не вірили, що люди взагалі вийдуть. Але люди прийшли».
До опівночі на Майдані вже були понад тисяча людей. З одного такого вечора почався процес, який згодом переріс у Революцію Гідності.
Джерело: Deutsche Welle, передрук «Української правди». Інтерв’ю Мустафи Найєма
Учасники Євромайдану на Майдані Незалежності в Києві, 27 листопада 2013 року. Фото: Oscar Ianson / Музей Революції Гідності
2014. Побачити окупацію власного дому
Для режисера та актора Ахтема Сеітаблаєва 2014 рік був досвідом зовсім іншого порядку. Він перебував у Криму на початку російської окупації.
«Це було дуже боляче, коли ти бачиш, що твою батьківщину на твоїх очах окуповують».
В інтерв’ю він говорив і про безпорадність, яку відчував, спостерігаючи за тим, як Росія захоплює півострів.
Після цього для мільйонів українців питання держави, кордонів та суверенітету перестало бути теоретичним.
Джерело: С4. Інтерв’ю Ахтема Сеітаблаєва
2022. Потяги, які почали евакуацію з першого ранку
24 лютого 2022 року державні системи мали перебудувати свою роботу за лічені години.
Тодішній очільник «Укрзалізниці» Олександр Камишін згадував, що рішення про евакуацію людей не чекало окремого дня чи плану:
«Це почалося відразу зранку 24 числа, як тільки пролунали перші вибухи».
За перший місяць великої війни залізницею з районів бойових дій евакуювали близько трьох мільйонів людей.
Для багатьох із них держава у ті дні мала дуже конкретний вигляд: вокзал, провідник, потяг і можливість виїхати туди, де безпечніше.
Джерело: Укрінформ. Інтерв’ю Олександра Камишіна
2022. Дві черги на Гончара
Сергій Притула у волонтерському штабі в Києві, де у перші тижні повномасштабного вторгнення збирали та передавали допомогу військовим. Березень 2022 року. Фото: пресслужба Нового каналу
Паралельно з державними інституціями за лічені дні перебудовувалося громадянське суспільство.
Сергій Притула згадував перші дні роботи волонтерського штабу в Києві. Біля нього практично безперервно стояли дві черги:
«Черга зверху – люди, які несли допомогу, черга знизу – військові, які одразу ж її отримували».
За його словами, щодня через штаб могли проходити сотні військових. Допомогу приносили люди, а волонтери одразу передавали її тим, кому вона була потрібна.
Так хаотична допомога перших днів поступово перетворювалася на систему.
Джерело: спецпроєкт «Української правди» «24.02: Реконструкція». Історія Сергія Притули
2022. Повернути бізнес у звільнене місто
Відновлена точка видачі Rozetka у Бучі після деокупації Київщини, 2022 рік. Фото: Асоціація ритейлерів України
Співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін згадував, як компанія поверталася до роботи після звільнення Київщини та Херсона.
У Бучу й Гостомель команда поверталася однією з перших, а магазин у звільненому Херсоні відновив роботу за кілька днів.
Чечоткін прямо пов’язував можливість відновлювати бізнес із тим, що українські військові відкинули російські сили від Києва:
«Rozetka змогла вийти з тяжкого становища насамперед завдяки нашим Збройним Силам і теробороні».
У цій історії звільнення міста означало не лише зміну лінії фронту. За військовими поверталися працівники, магазини, логістика й звичайне повсякденне життя.
Джерело: DOU за матеріалами інтерв’ю Владислава Чечоткіна Forbes Ukraine. Матеріал про роботу Rozetka під час війни
2023. Поїхати за трьома – повернутися із шістьма
Українські військові під час рятувальної операції у затопленому Херсоні після руйнування Каховської ГЕС, червень 2023 року
Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вода затопила десятки населених пунктів.
На окупований лівий берег за людьми вирушали, зокрема, українські тероборонівці. Херсонець із позивним «Десантник», який до великої війни займався річковими перевезеннями, використав свої човни для евакуації.
Про одну з операцій він згадував:
«Ми поїхали за трьома, а вивезли звідти одразу 6 осіб».
Загалом його група евакуювала з окупованої території близько сотні людей. Держава і суспільство в цій історії – це не абстрактні конструкції. Це конкретний човен, координати людей і рішення їхати по них попри воду та російських військових.
Джерело: «Українська правда». Історія херсонського «Десантника»
2024. Лікарня, яка продовжила рятувати
Медики, волонтери та рятувальники розбирають завали дитячої лікарні «Охматдит» після російського ракетного удару. Київ, 8 липня 2024 року. Фото: Олександра Єфименко / Громадське радіо.
8 липня 2024 року російська ракета влучила в дитячу лікарню «Охматдит» у Києві.
Лікарка-інтерн Олена Говорова перебувала у відділенні екстреної допомоги. Після вибуху співробітники перевірили, хто потребує допомоги, почали шукати людей у пошкоджених приміщеннях та організували допомогу постраждалим.
«Медперсонал не мав права на стрес і шок, він реагував одразу».
До лікарні почали приходити лікарі з інших медзакладів, студенти, донори крові та просто люди, готові допомагати розбирати завали.
Джерело: Громадське радіо. Розмова з Оленою Говоровою після удару по «Охматдиту»
2025. День Незалежності як другий день народження
Дмитро Хилюк виходить із машини після повернення з полону, 24 серпня 2025 року
24 серпня 2025 року в Україну з російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк.
Російські військові викрали його на Київщині ще у березні 2022 року. У неволі він провів три роки, п’ять місяців і 21 день.
Повернення відбулося саме у День Незалежності.
«Тепер для мене цей день не тільки День Незалежності, а й другий день народження».
За кілька місяців Дмитро повернувся до журналістської роботи.
Джерело цитати: УНІАН. Перше інтерв’ю Дмитра Хилюка після звільнення
Історію його полону та повернення також розповідає документальний проєкт Громадського радіо «Повернення». Історія Дмитра Хилюка на Громадському радіо
2026. Те, що колись було політичною мрією, стало переговорним процесом
Тарас Качка та прем’єр-міністр Люксембургу Люк Фріден. Автор — Kary Barthelmey / SIP
Історія незалежної України продовжується просто зараз.
15 червня 2026 року Україна та Європейський Союз відкрили перший переговорний кластер щодо вступу – «Основи процесу вступу». 14 липня відкрили другий для України кластер — «Зовнішні відносини».
Після відкриття першого кластера віцепрем’єр Тарас Качка сказав:
«Нашою єдиною метою спільно з Європейським Союзом є повноцінний вступ у ЄС, немає жодних інших альтернатив».
Це вже не декларація про майбутній європейський вибір. Під час повномасштабної війни українські державні інституції продовжують змінювати законодавство, проходити переговорні процедури та рухати процес членства вперед.
Джерело: «Українська правда» / «Європейська правда». Коментар Тараса Качки після відкриття першого кластера
Україна, складена з конкретних моментів
346 голосів на парламентському табло. Ніч без перерв за Конституцією. Людина серед тисяч інших людей на Майдані. Потяг, який рушає по людей після перших вибухів. Дві черги біля волонтерського штабу. Човен, який іде через затоплену Херсонщину. Лікарі, які починають працювати за секунди після вибуху. Повернення додому у День Незалежності. Ці історії дуже різні. Але всі разом вони показують нашу Незалежність!
Запис Україна поруч: 35 років Незалежності в особистих історіях спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radioВ Україні реалізували проєкт «Маячня», спрямований на вирішення завдань навігації та точного позиціонування безпілотників у акваторії Чорного моря за умов відсутності супутникового зв’язку.
Про це розповів керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков у своїй колонці для видання «РБК-Україна».
Під час виконання завдань на значній відстані від берега оператори позбавлені наземних орієнтирів, таких як висотні споруди чи елементи рельєфу. Це суттєво ускладнює прокладання маршрутів та повернення засобів у разі активної протидії радіоелектронних засобів противника.
Наприкінці минулого року за ініціативи Фонду, 12-го центру спеціального призначення та компанії «ТехноТарас» було розпочато розгортання автономної мережі радіомаяків на базі платформи Skyline.
Спеціалізоване обладнання розмістили вздовж чорноморського узбережжя на ділянці від Очакова до Ізмаїла.
Український дрон-перехоплювач “Тарас ”. Травень 2026. Джерело: Фонд Сергія Притули
Радіомаяки функціонують в автономному режимі, оснащені резервними джерелами живлення та інтегровані до централізованої мережі.
Це дозволяє операторам здійснювати точний моніторинг місцеперебування безпілотників та забезпечувати їх повернення за умов складних погодних умов чи тимчасової втрати звʼязку.
Про це розповів керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков у своїй колонці для видання «РБК-Україна».
Під час виконання завдань на значній відстані від берега оператори позбавлені наземних орієнтирів, таких як висотні споруди чи елементи рельєфу. Це суттєво ускладнює прокладання маршрутів та повернення засобів у разі активної протидії радіоелектронних засобів противника.
Наприкінці минулого року за ініціативи Фонду, 12-го центру спеціального призначення та компанії «ТехноТарас» було розпочато розгортання автономної мережі радіомаяків на базі платформи Skyline.
Спеціалізоване обладнання розмістили вздовж чорноморського узбережжя на ділянці від Очакова до Ізмаїла.
Український дрон-перехоплювач “Тарас ”. Травень 2026. Джерело: Фонд Сергія Притули
Радіомаяки функціонують в автономному режимі, оснащені резервними джерелами живлення та інтегровані до централізованої мережі.
Це дозволяє операторам здійснювати точний моніторинг місцеперебування безпілотників та забезпечувати їх повернення за умов складних погодних умов чи тимчасової втрати звʼязку.
Перейти на militarnyi.com
Розкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.
Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.
Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.
Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.
Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.
Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.
ЩЕ БІЛЬШЕ БОНУСІВ«На Банковій або дуже розгубилися, або вирішили грати роль дурника»
Вікторія Єрмолаєва: Знову виринають фігуранти минулої великої корупційної справи — «Міндічгейту». Тепер ідеться про операції «Феміда» та «Форест Гамп». Цього тижня ми знову обурювалися діями чиновників.
І є дуже важливе питання, яке зараз турбує всіх. Якщо навіть заступниця керівника Офісу Президента фігурує в цих схемах, а я нагадаю, що через «Сенс Банк» відмили кошти для внесення застави за Галущенка, то чи може те, що зараз відбувається в нашій країні, відбуватися без погодження або вказівки з боку верхівки влади?
Ігор Рейтерович: Теоретично може. І я думаю, що це буде ключова позиція влади в цій історії: ми нічого не знали, вони самі чимось там займалися, людину звільнили чи вона сама звільнилася — там так і не зрозуміло. Указ президента вийшов. От у нас є судова система, є антикорупційні органи — нехай вони з цим розбираються.
Я знаю, що зараз ходить багато чуток про те, хто міг, власне, давати вказівки заступниці керівника Офісу Президента робити ці речі, але вони поки що не мають підтвердження.
І багато хто звернув увагу на те, що на оприлюднених плівках дуже багато прізвищ та імен затерті. Тобто там ідеться про якогось високопосадовця, але невідомо, про кого саме. І тут, я думаю, є дві причини. З одного боку, можливо, частина цих людей є свідками, і, відповідно, їхні імена не розкривають. А можливо, частина з них — майбутні або вже нинішні фігуранти справи.
Андрій Куликов: А може, їх там називають нецензурними словами?
Ігор Рейтерович: Частково, можливо, їх називають і нецензурними словами, бо ми, на жаль, уже побачили рівень спілкування на цих плівках. Та й раніше, на плівках «Міндічгейту», ми цей рівень спілкування теж, власне, бачили. Тому я думаю, що це ще не кінець історії. Вона, очевидно, матиме продовження.
Але Банкова, я не скажу, що якось спеціально до цього підготувалася, проте кілька днів тому було інтерв’ю Сергія Притули. Мені здається, він там озвучив ключовий меседж, який тепер транслюватиме ОП. Його запитали про Міндіча, і він сказав, що, коли спілкувався із Зеленським, Зеленський назвав Міндіча злодієм і використав ще нецензурне слово.
Оце, мабуть, і буде позиція влади: ми, на жаль, не можемо контролювати певні дії, які відбуваються, але будемо ухвалювати рішення, звільняти людей, відсторонювати їх. А оскільки поки що принаймні немає інших прізвищ, то й до нас, мовляв, жодних питань немає.
Крім того, комунікація взагалі залишає бажати кращого. Я, чесно кажучи, слабко уявляю попередніх президентів — можливо, за винятком Януковича, бо там узагалі була своя специфіка, — за яких на тлі такого скандалу ми кілька днів, уже третій день, не чули б жодного коментаря від президента. Нехай навіть у режимі монологу, як це зараз у нас відбувається.
Очевидно, була б якась реакція, заява, можливо, пресконференція. А тут складається враження, що на Банковій або дуже розгубилися й просто не знають, що робити далі, або вирішили й надалі грати роль дурника: мовляв, ми тут ні до чого, у нас є важливіші питання — давайте ними й займатися.
«У Федорова вийшов фальстарт»
Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити про Федорова, чи можливо теоретично, що ця абсурдна заява — давайте відверто, вона була дуже дивною — була частиною піар-технологій, політтехнологій або чогось іншого, щоб зіграти на руку Банковій?
Адже той кредит довіри, про який я вже згадувала, він фактично втратив за один день — навіть серед своїх найпалкіших прихильників. Чи все ж таки це була суто його ініціатива і, відповідно, його особиста відповідальність?
Ігор Рейтерович: Є така версія або теорія, дещо конспірологічна: Федоров виходить і робить таку заяву, після чого в Threads — а це його основна аудиторія — починається активне обговорення.
Я просто не так активно користуюся Threads, переважно лише читаю. Але колеги, які там постійно сидять, буквально за годину після звернення Федорова надіслали мені дуже багато дописів, які там з’явилися.
Вікторія Єрмолаєва: Мій улюблений коментар у Threads під зверненням Федорова написала одна з активісток. Це був найпопулярніший коментар — близько восьми тисяч вподобань: «Взагалі-то ми скидалися на штори, а не на машину директора», якщо вам зрозуміла моя метафора.
Ігор Рейтерович: І там ще були коментарі приблизно такого змісту: «Та ні, які вибори? Повертаймось до Зеленського». Тобто, мовляв, ми його критикували, але зараз, очевидно, нічого такого робити не можна. Є така теорія, але я в неї не дуже вірю. По-перше, я взагалі не розумію, навіщо це було Федорову — для нього тут самі мінуси.
І другий момент: я не вірю, що нинішня влада, на жаль, здатна настільки далеко дивитися з погляду політтехнологій і все так прораховувати. Вони не схожі на тих, хто готовий вибудовувати якісь такі складні комбінації. Як правило, вони діють досить прямолінійно.
Тому мені здається, що Федоров тут мав якісь власні інтереси. Один із них, до речі, міг полягати в тому, щоб, оскільки заява вийшла ввечері, спробувати таким чином зірвати голосування в парламенті наступного дня. Наскільки мені відомо, у його команді справді була впевненість, що це може спрацювати.
А фактично вийшло з точністю до навпаки. Деякі депутати писали: «Після цієї дитячої, інфантильної заяви я принципово натиснув кнопку “за” Хмару», хоча до цього, наприклад, збиралися утриматися або взагалі не голосувати. Тобто так, у Федорова десь вийшов фальстарт.
Але, знову ж таки, всі звернули увагу на вибори, а мені здається, що його основний меседж усе-таки був таким: система погана, але, умовно кажучи, «бояри погані». Про президента він не згадував. Мовляв, давайте якось переформатуємо цю систему. І, мабуть, він сподівається, що зможе туди повернутися. Тобто певні шляхи для себе він залишив.
«Федоров зможе зберегти певну підтримку українців»
Ігор Рейтерович: Я спілкувався з колегами-соціологами щодо довіри до Михайла Федорова, бо спочатку мав одну позицію, але вони мене переконали, маючи на руках відповідні розкладки.
Я думав, що якщо станеться щось подібне, то Федоров дуже швидко втратить усі свої рейтинги й так далі. Вони кажуть, що ні. Та база, яка вже сформувалася, дозволить йому зберігати певну підтримку. Звісно, рейтинги зменшаться, але певна база в нього залишатиметься щонайменше ще кілька місяців.
Головне питання — що він із цією базою робитиме далі, як її використовуватиме. Це залежить від того, де він буде далі. Бо сьогодні вранці з’явилася інформація, що він нібито збирається разом із командою їхати до Сполучених Штатів.
Представники його команди окремо наголосили: «Ми їдемо суто говорити про miltech, про технологічні речі. Жодних зустрічей із політиками». Усі відразу повірили, що, звісно, їдучи до Сполучених Штатів, навіть якщо говорити про війну й технології, жодних зустрічей із конгресменами, сенаторами чи іншими політиками не буде.
Мені здається, що Федоров, можливо, зараз трохи переоцінює те, що він там робив, і буде намагатися далі залишатися в цій системі, сподіваючись, зокрема, що в якийсь критичний момент його можуть повернути. І тоді він, умовно кажучи, повернеться на білому коні: «Ось, я прийшов вас рятувати» — і так далі.
Подивимося. Насправді тут усе може піти по-різному. У нас уже неодноразово з’являлися такі особи: їхні рейтинги зростали, а потім так само обвалювалися.
«Це був косплей Зеленського 2019 року»
Ігор Рейтерович: Федоров у своєму зверненні — і це, мабуть, єдине, що в нього добре вийшло, — непогано скосплеїв Зеленського. Але мені здається, що зовні це був такий собі косплей нинішнього Зеленського, а концептуально — спроба скосплеїти Зеленського 2019 року. Наскільки це було вдало — скоро побачимо.
Вікторія Єрмолаєва: Так, після його звернення одразу захотілося якийсь серіал переглянути, правда? Просто один в один. А може, там ті ж політтехнологи працюють, ні?
Ігор Рейтерович: Так і є. Федоров — це та людина, яка у 2023 і 2024 роках приводила до Офісу Президента кількох політтехнологів. Кажуть, що президент якось на вузькій нараді сказав Федорову: «А що в нас там із партією? Може, треба щось із нею далі робити?»
І він приводив якихось політтехнологів, пропонував певний ребрендинг і так далі. Потім, наскільки я розумію, ці ж політтехнологи розробили для нього план реформи Офісу Президента, коли він проходив співбесіду на цю посаду. Але там справді був дуже радикальний план. Президент відмовився, бо на той момент уже більше схилявся в бік Буданова.
Думаю, що там працюють певні люди, які брали вже готові кальки й десь їх використовували. Але вийшло не дуже, тому що вони просто не зрозуміли нерв суспільства. Йшлося навіть не стільки про персоналії, скільки про певні принципи. І тоді в мене виникають питання до фаховості цих політтехнологів.
Якби Федоров уже хотів грати в якусь серйозну гру, йому треба було б виголосити цей спіч про погану систему влади, а наприкінці обов’язково сказати: «Я визнаю свою причетність і те, що я теж доклався до цієї системи. Я намагався щось змінити, але в мене не вийшло». Це треба було визнати. Але він цього не зробив.
І мені здається, що це поки що історія про не надто високий рівень саме політичного інтелекту.
«Деяких людей Зеленський намагається далеко від себе не відпускати»
Ігор Рейтерович: Володимир Олександрович із деякими людьми розходиться дуже жорстко — рве стосунки й так далі. Була, наприклад, історія з Андрієм Богданом.
Але тих людей, які йдуть, проте не мають якихось кримінальних справ чи інших серйозних проблем, він усе ж намагається далеко від себе не відпускати. За винятком однієї людини, яка колись працювала в нього прессекретаркою, але там своя історія.
Але зверніть увагу на інших. Навіть Дмитро Кулеба, який пішов теж не надто задоволений, щойно почав щось робити, робити заяви трохи опозиційного характеру — і тут президент одразу з ним зустрівся, вони поговорили.
Подивіться зараз на риторику Кулеби — вона просто змінилася. Тобто президент намагається з такими людьми принаймні не переходити у стан відкритої ворожнечі.
Плюс не забувайте: Кулеба, Федоров, Умєров і ще низка людей, які досі залишаються поруч із президентом, — це люди, які знають, що відбувалося у 2021 році, у 2022-му, що було на перших так званих перемовинах із Росією, і багато-багато інших речей, які досі залишаються непублічними.
І ніхто ще не написав із цього приводу якихось мемуарів. Ви ж бачили, якою була реакція Офісу Президента навіть на книжки, які написав, наприклад, Саймон Шустер, де він трохи привідкрив те, про що мав певну інформацію. Були й інші публікації про ці моменти.
Тому я думаю, що президент просто не хоче переводити цих людей у стан ворогів. А вони це розуміють і теж не хочуть остаточно спалювати мости. Бо колись президент може сказати: «Повертайся». Ось історія з Кубраковим, наприклад. Спочатку він відійшов, але потім президент його повернув.
З Єрмаком та сама історія. Єдине, що вони публічно нібито не спілкуються. Але ми ж дорослі люди й прекрасно розуміємо: якщо людина пішла, але при цьому безліч людей, яких вона привела, залишаються на своїх місцях і їх ніхто не змінює, то, мабуть, у цієї людини певний вплив зберігається — починаючи від наглядових рад і закінчуючи, власне, людьми, які працюють в Офісі Президента.
«Тема з жіночою мобілізацією не злетить»
Вікторія Єрмолаєва: Колишній міністр оборони Резніков заявив, що в Україні потрібно запроваджувати жіночу мобілізацію і що зрештою ми до цього прийдемо.
Усе це відбувається паралельно — я не кажу, що це спеціально збіглося в часі, але так сталося, — з масштабною інформаційною атакою росіян у соцмережах. Є відповідні дослідження наших колег, які свідчать, що жіноча мобілізація — один із наративів, який зараз дуже активно просувають. Особливо на тлі того, що Європейський Союз також обмежує захист для українців: мовляв, жіночу мобілізацію в Україні обов’язково запровадять. І, звісно, це обурює частину населення.
І тут виходить Резніков і нібито підсилює всі ці наративи та вкиди, кажучи: ні, жіноча мобілізація все-таки буде, вона потрібна і так далі. Для чого зараз це робиться і в чому сенс? Навіщо росіяни просувають цей наратив і чому українські політики можуть його підживлювати?
Ігор Рейтерович: Зрозуміло, для чого це роблять росіяни. Їм потрібно якось розхитувати ситуацію всередині країни.
Щодо Резнікова, то, знаєте, як на мене, він із тих людей, які дуже виважено ставилися до своїх заяв, коли він був міністром оборони й не тільки.Мені здається, що він сказав це не просто так. Можливо, було якесь прохання звідкись: мовляв, вкинь цю тему.
Я, до речі, бачив цей фрагмент, хоча повністю інтерв’ю ще не дивився. Він там каже: «Зараз мене захейтять у коментарях, але я скажу як є». І далі — традиційний приклад Ізраїлю: нам потрібна жіноча мобілізація, тому що жінки прекрасно можуть працювати на тилових посадах, і в нас же гендерна рівність.
І тут він уже трохи сам собі суперечить, коли починає розповідати, що є окремі посади для жінок і чоловіків. Якщо ти говориш про гендерну рівність, то навіщо знецінювати той факт, що у Збройних Силах України дуже багато жінок служать на передовій і демонструють прекрасні результати, зокрема в боротьбі з ворогом?
Тому я не виключаю, що це якраз така історія: давайте ми це вкинемо, люди зараз за це зачепляться, два-три дні говоритимуть про цю тему. А ми не можемо про це не говорити, тому що воно вже несеться, це вже починають обговорювати. І це трохи відверне увагу від того, що насправді відбувається. Не виключено, що він зробив це не з власної ініціативи, а було якесь прохання озвучити цю тему.
Зрештою, скільки часу про цю людину взагалі нічого не було чути. Він ніде не з’являвся, жодних коментарів не давав. А тут виходить, розповідає про «яйця по 17», про те, що це мем, і про багато інших речей.
І я не здивуюся, якщо він зараз знову десь з’явиться у владі. Можливо, вирішили, що вже минуло достатньо часу, ця історія трохи вщухла. Зрештою, у нас, здається, близько 40% посад послів досі залишаються вакантними.
І розповідати про кадрову кризу не треба, тому що дипломатів у нас достатньо. Просто цим людям свідомо обрізають будь-які можливості будувати нормальну кар’єру, як це заведено на дипломатичній службі. Тому я не виключаю, що зараз його можуть кудись повернути й він займатиметься якимись такими речами.
Але очевидно, що ця тема з жіночою мобілізацією не злетить. Я взагалі не уявляю, за яких умов Верховна Рада не те що може ухвалити таке рішення, а навіть почне його розглядати. Крім того, якщо ви говорите про проблеми з мобілізацією, то, можливо, треба починати з двох із половиною мільйонів людей, які просто не оновили свої дані й узагалі перебувають поза системою.
Тому що в нас справді парадоксальна ситуація. За все відповідають військові, які вже мобілізовані, плюс ті люди, які оновили свої дані. Хтось має відстрочку, хтось — бронювання, хтось — інші обставини, але всі вони перебувають у фокусі уваги, тиску та інших заходів. То, можливо, варто зайнятися іншими елементами цієї системи, які досі залишаються поза увагою.
Запис У Федорова не надто високий рівень політичного інтелекту — Ігор Рейтерович спершу з'явиться на Громадське радіо.
Вікторія Єрмолаєва: Знову виринають фігуранти минулої великої корупційної справи — «Міндічгейту». Тепер ідеться про операції «Феміда» та «Форест Гамп». Цього тижня ми знову обурювалися діями чиновників.
І є дуже важливе питання, яке зараз турбує всіх. Якщо навіть заступниця керівника Офісу Президента фігурує в цих схемах, а я нагадаю, що через «Сенс Банк» відмили кошти для внесення застави за Галущенка, то чи може те, що зараз відбувається в нашій країні, відбуватися без погодження або вказівки з боку верхівки влади?
Ігор Рейтерович: Теоретично може. І я думаю, що це буде ключова позиція влади в цій історії: ми нічого не знали, вони самі чимось там займалися, людину звільнили чи вона сама звільнилася — там так і не зрозуміло. Указ президента вийшов. От у нас є судова система, є антикорупційні органи — нехай вони з цим розбираються.
Я знаю, що зараз ходить багато чуток про те, хто міг, власне, давати вказівки заступниці керівника Офісу Президента робити ці речі, але вони поки що не мають підтвердження.
І багато хто звернув увагу на те, що на оприлюднених плівках дуже багато прізвищ та імен затерті. Тобто там ідеться про якогось високопосадовця, але невідомо, про кого саме. І тут, я думаю, є дві причини. З одного боку, можливо, частина цих людей є свідками, і, відповідно, їхні імена не розкривають. А можливо, частина з них — майбутні або вже нинішні фігуранти справи.
Андрій Куликов: А може, їх там називають нецензурними словами?
Ігор Рейтерович: Частково, можливо, їх називають і нецензурними словами, бо ми, на жаль, уже побачили рівень спілкування на цих плівках. Та й раніше, на плівках «Міндічгейту», ми цей рівень спілкування теж, власне, бачили. Тому я думаю, що це ще не кінець історії. Вона, очевидно, матиме продовження.
Але Банкова, я не скажу, що якось спеціально до цього підготувалася, проте кілька днів тому було інтерв’ю Сергія Притули. Мені здається, він там озвучив ключовий меседж, який тепер транслюватиме ОП. Його запитали про Міндіча, і він сказав, що, коли спілкувався із Зеленським, Зеленський назвав Міндіча злодієм і використав ще нецензурне слово.
Оце, мабуть, і буде позиція влади: ми, на жаль, не можемо контролювати певні дії, які відбуваються, але будемо ухвалювати рішення, звільняти людей, відсторонювати їх. А оскільки поки що принаймні немає інших прізвищ, то й до нас, мовляв, жодних питань немає.
Крім того, комунікація взагалі залишає бажати кращого. Я, чесно кажучи, слабко уявляю попередніх президентів — можливо, за винятком Януковича, бо там узагалі була своя специфіка, — за яких на тлі такого скандалу ми кілька днів, уже третій день, не чули б жодного коментаря від президента. Нехай навіть у режимі монологу, як це зараз у нас відбувається.
Очевидно, була б якась реакція, заява, можливо, пресконференція. А тут складається враження, що на Банковій або дуже розгубилися й просто не знають, що робити далі, або вирішили й надалі грати роль дурника: мовляв, ми тут ні до чого, у нас є важливіші питання — давайте ними й займатися.
«У Федорова вийшов фальстарт»
Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити про Федорова, чи можливо теоретично, що ця абсурдна заява — давайте відверто, вона була дуже дивною — була частиною піар-технологій, політтехнологій або чогось іншого, щоб зіграти на руку Банковій?
Адже той кредит довіри, про який я вже згадувала, він фактично втратив за один день — навіть серед своїх найпалкіших прихильників. Чи все ж таки це була суто його ініціатива і, відповідно, його особиста відповідальність?
Ігор Рейтерович: Є така версія або теорія, дещо конспірологічна: Федоров виходить і робить таку заяву, після чого в Threads — а це його основна аудиторія — починається активне обговорення.
Я просто не так активно користуюся Threads, переважно лише читаю. Але колеги, які там постійно сидять, буквально за годину після звернення Федорова надіслали мені дуже багато дописів, які там з’явилися.
Вікторія Єрмолаєва: Мій улюблений коментар у Threads під зверненням Федорова написала одна з активісток. Це був найпопулярніший коментар — близько восьми тисяч вподобань: «Взагалі-то ми скидалися на штори, а не на машину директора», якщо вам зрозуміла моя метафора.
Ігор Рейтерович: І там ще були коментарі приблизно такого змісту: «Та ні, які вибори? Повертаймось до Зеленського». Тобто, мовляв, ми його критикували, але зараз, очевидно, нічого такого робити не можна. Є така теорія, але я в неї не дуже вірю. По-перше, я взагалі не розумію, навіщо це було Федорову — для нього тут самі мінуси.
І другий момент: я не вірю, що нинішня влада, на жаль, здатна настільки далеко дивитися з погляду політтехнологій і все так прораховувати. Вони не схожі на тих, хто готовий вибудовувати якісь такі складні комбінації. Як правило, вони діють досить прямолінійно.
Тому мені здається, що Федоров тут мав якісь власні інтереси. Один із них, до речі, міг полягати в тому, щоб, оскільки заява вийшла ввечері, спробувати таким чином зірвати голосування в парламенті наступного дня. Наскільки мені відомо, у його команді справді була впевненість, що це може спрацювати.
А фактично вийшло з точністю до навпаки. Деякі депутати писали: «Після цієї дитячої, інфантильної заяви я принципово натиснув кнопку “за” Хмару», хоча до цього, наприклад, збиралися утриматися або взагалі не голосувати. Тобто так, у Федорова десь вийшов фальстарт.
Але, знову ж таки, всі звернули увагу на вибори, а мені здається, що його основний меседж усе-таки був таким: система погана, але, умовно кажучи, «бояри погані». Про президента він не згадував. Мовляв, давайте якось переформатуємо цю систему. І, мабуть, він сподівається, що зможе туди повернутися. Тобто певні шляхи для себе він залишив.
«Федоров зможе зберегти певну підтримку українців»
Ігор Рейтерович: Я спілкувався з колегами-соціологами щодо довіри до Михайла Федорова, бо спочатку мав одну позицію, але вони мене переконали, маючи на руках відповідні розкладки.
Я думав, що якщо станеться щось подібне, то Федоров дуже швидко втратить усі свої рейтинги й так далі. Вони кажуть, що ні. Та база, яка вже сформувалася, дозволить йому зберігати певну підтримку. Звісно, рейтинги зменшаться, але певна база в нього залишатиметься щонайменше ще кілька місяців.
Головне питання — що він із цією базою робитиме далі, як її використовуватиме. Це залежить від того, де він буде далі. Бо сьогодні вранці з’явилася інформація, що він нібито збирається разом із командою їхати до Сполучених Штатів.
Представники його команди окремо наголосили: «Ми їдемо суто говорити про miltech, про технологічні речі. Жодних зустрічей із політиками». Усі відразу повірили, що, звісно, їдучи до Сполучених Штатів, навіть якщо говорити про війну й технології, жодних зустрічей із конгресменами, сенаторами чи іншими політиками не буде.
Мені здається, що Федоров, можливо, зараз трохи переоцінює те, що він там робив, і буде намагатися далі залишатися в цій системі, сподіваючись, зокрема, що в якийсь критичний момент його можуть повернути. І тоді він, умовно кажучи, повернеться на білому коні: «Ось, я прийшов вас рятувати» — і так далі.
Подивимося. Насправді тут усе може піти по-різному. У нас уже неодноразово з’являлися такі особи: їхні рейтинги зростали, а потім так само обвалювалися.
«Це був косплей Зеленського 2019 року»
Ігор Рейтерович: Федоров у своєму зверненні — і це, мабуть, єдине, що в нього добре вийшло, — непогано скосплеїв Зеленського. Але мені здається, що зовні це був такий собі косплей нинішнього Зеленського, а концептуально — спроба скосплеїти Зеленського 2019 року. Наскільки це було вдало — скоро побачимо.
Вікторія Єрмолаєва: Так, після його звернення одразу захотілося якийсь серіал переглянути, правда? Просто один в один. А може, там ті ж політтехнологи працюють, ні?
Ігор Рейтерович: Так і є. Федоров — це та людина, яка у 2023 і 2024 роках приводила до Офісу Президента кількох політтехнологів. Кажуть, що президент якось на вузькій нараді сказав Федорову: «А що в нас там із партією? Може, треба щось із нею далі робити?»
І він приводив якихось політтехнологів, пропонував певний ребрендинг і так далі. Потім, наскільки я розумію, ці ж політтехнологи розробили для нього план реформи Офісу Президента, коли він проходив співбесіду на цю посаду. Але там справді був дуже радикальний план. Президент відмовився, бо на той момент уже більше схилявся в бік Буданова.
Думаю, що там працюють певні люди, які брали вже готові кальки й десь їх використовували. Але вийшло не дуже, тому що вони просто не зрозуміли нерв суспільства. Йшлося навіть не стільки про персоналії, скільки про певні принципи. І тоді в мене виникають питання до фаховості цих політтехнологів.
Якби Федоров уже хотів грати в якусь серйозну гру, йому треба було б виголосити цей спіч про погану систему влади, а наприкінці обов’язково сказати: «Я визнаю свою причетність і те, що я теж доклався до цієї системи. Я намагався щось змінити, але в мене не вийшло». Це треба було визнати. Але він цього не зробив.
І мені здається, що це поки що історія про не надто високий рівень саме політичного інтелекту.
«Деяких людей Зеленський намагається далеко від себе не відпускати»
Ігор Рейтерович: Володимир Олександрович із деякими людьми розходиться дуже жорстко — рве стосунки й так далі. Була, наприклад, історія з Андрієм Богданом.
Але тих людей, які йдуть, проте не мають якихось кримінальних справ чи інших серйозних проблем, він усе ж намагається далеко від себе не відпускати. За винятком однієї людини, яка колись працювала в нього прессекретаркою, але там своя історія.
Але зверніть увагу на інших. Навіть Дмитро Кулеба, який пішов теж не надто задоволений, щойно почав щось робити, робити заяви трохи опозиційного характеру — і тут президент одразу з ним зустрівся, вони поговорили.
Подивіться зараз на риторику Кулеби — вона просто змінилася. Тобто президент намагається з такими людьми принаймні не переходити у стан відкритої ворожнечі.
Плюс не забувайте: Кулеба, Федоров, Умєров і ще низка людей, які досі залишаються поруч із президентом, — це люди, які знають, що відбувалося у 2021 році, у 2022-му, що було на перших так званих перемовинах із Росією, і багато-багато інших речей, які досі залишаються непублічними.
І ніхто ще не написав із цього приводу якихось мемуарів. Ви ж бачили, якою була реакція Офісу Президента навіть на книжки, які написав, наприклад, Саймон Шустер, де він трохи привідкрив те, про що мав певну інформацію. Були й інші публікації про ці моменти.
Тому я думаю, що президент просто не хоче переводити цих людей у стан ворогів. А вони це розуміють і теж не хочуть остаточно спалювати мости. Бо колись президент може сказати: «Повертайся». Ось історія з Кубраковим, наприклад. Спочатку він відійшов, але потім президент його повернув.
З Єрмаком та сама історія. Єдине, що вони публічно нібито не спілкуються. Але ми ж дорослі люди й прекрасно розуміємо: якщо людина пішла, але при цьому безліч людей, яких вона привела, залишаються на своїх місцях і їх ніхто не змінює, то, мабуть, у цієї людини певний вплив зберігається — починаючи від наглядових рад і закінчуючи, власне, людьми, які працюють в Офісі Президента.
«Тема з жіночою мобілізацією не злетить»
Вікторія Єрмолаєва: Колишній міністр оборони Резніков заявив, що в Україні потрібно запроваджувати жіночу мобілізацію і що зрештою ми до цього прийдемо.
Усе це відбувається паралельно — я не кажу, що це спеціально збіглося в часі, але так сталося, — з масштабною інформаційною атакою росіян у соцмережах. Є відповідні дослідження наших колег, які свідчать, що жіноча мобілізація — один із наративів, який зараз дуже активно просувають. Особливо на тлі того, що Європейський Союз також обмежує захист для українців: мовляв, жіночу мобілізацію в Україні обов’язково запровадять. І, звісно, це обурює частину населення.
І тут виходить Резніков і нібито підсилює всі ці наративи та вкиди, кажучи: ні, жіноча мобілізація все-таки буде, вона потрібна і так далі. Для чого зараз це робиться і в чому сенс? Навіщо росіяни просувають цей наратив і чому українські політики можуть його підживлювати?
Ігор Рейтерович: Зрозуміло, для чого це роблять росіяни. Їм потрібно якось розхитувати ситуацію всередині країни.
Щодо Резнікова, то, знаєте, як на мене, він із тих людей, які дуже виважено ставилися до своїх заяв, коли він був міністром оборони й не тільки.Мені здається, що він сказав це не просто так. Можливо, було якесь прохання звідкись: мовляв, вкинь цю тему.
Я, до речі, бачив цей фрагмент, хоча повністю інтерв’ю ще не дивився. Він там каже: «Зараз мене захейтять у коментарях, але я скажу як є». І далі — традиційний приклад Ізраїлю: нам потрібна жіноча мобілізація, тому що жінки прекрасно можуть працювати на тилових посадах, і в нас же гендерна рівність.
І тут він уже трохи сам собі суперечить, коли починає розповідати, що є окремі посади для жінок і чоловіків. Якщо ти говориш про гендерну рівність, то навіщо знецінювати той факт, що у Збройних Силах України дуже багато жінок служать на передовій і демонструють прекрасні результати, зокрема в боротьбі з ворогом?
Тому я не виключаю, що це якраз така історія: давайте ми це вкинемо, люди зараз за це зачепляться, два-три дні говоритимуть про цю тему. А ми не можемо про це не говорити, тому що воно вже несеться, це вже починають обговорювати. І це трохи відверне увагу від того, що насправді відбувається. Не виключено, що він зробив це не з власної ініціативи, а було якесь прохання озвучити цю тему.
Зрештою, скільки часу про цю людину взагалі нічого не було чути. Він ніде не з’являвся, жодних коментарів не давав. А тут виходить, розповідає про «яйця по 17», про те, що це мем, і про багато інших речей.
І я не здивуюся, якщо він зараз знову десь з’явиться у владі. Можливо, вирішили, що вже минуло достатньо часу, ця історія трохи вщухла. Зрештою, у нас, здається, близько 40% посад послів досі залишаються вакантними.
І розповідати про кадрову кризу не треба, тому що дипломатів у нас достатньо. Просто цим людям свідомо обрізають будь-які можливості будувати нормальну кар’єру, як це заведено на дипломатичній службі. Тому я не виключаю, що зараз його можуть кудись повернути й він займатиметься якимись такими речами.
Але очевидно, що ця тема з жіночою мобілізацією не злетить. Я взагалі не уявляю, за яких умов Верховна Рада не те що може ухвалити таке рішення, а навіть почне його розглядати. Крім того, якщо ви говорите про проблеми з мобілізацією, то, можливо, треба починати з двох із половиною мільйонів людей, які просто не оновили свої дані й узагалі перебувають поза системою.
Тому що в нас справді парадоксальна ситуація. За все відповідають військові, які вже мобілізовані, плюс ті люди, які оновили свої дані. Хтось має відстрочку, хтось — бронювання, хтось — інші обставини, але всі вони перебувають у фокусі уваги, тиску та інших заходів. То, можливо, варто зайнятися іншими елементами цієї системи, які досі залишаються поза увагою.
Запис У Федорова не надто високий рівень політичного інтелекту — Ігор Рейтерович спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radio
Притула різко засудив хамські політичні гасла прихильників Федорова: “Це вирок самим собі!”Сергій Притула назвав образливі гасла щодо Євгена Хмари знеціненням заслуг військових. Він закликав не хамити бойовим офіцерам.
Перейти на unn.ua
Волонтери
різко засудили гасла, які лунали від учасників картонкового майдану під час
голосування Радою за нового міністра оборони Євгенія Хмару. Так Сергій Притула,
у своєму дописі назвав політичні гасла такими, що перетнули межу та
знецінюють заслуги усіх захисників України. За словами
Притули, громадяни мають право висловлювати позицію, але не хамити бойовим
офіцерам та солдатам. “Це право
громадян – висловлювати на акціях власну позицію. Хтось може не погоджуватись
із тими чи іншими кадровими призначеннями. Хтось може відстоювати інтереси
свого фаворита. Але НІХТО!!! Чуєте? НІХТО не має жодного права у воюючій країні
хамити в бік бойових офіцерів та солдатів! Ви можете бути за будь-кого, хотіти
виборів під час війни, але не шляхом знецінення заслуг та репутації наших
захисників”, - написав Притула. Волонтер
назвав перетином межі та вироком самим собі деякі написи прихильників Федорова
на картонках. “"Хмара –
нах! Федоров – так!", але це вже просто за межею. Це не інфантильність. І не
невігластво. Це - вирок самим собі. Хмара не просто так повний кавалер ордену
Богдана Хмельницького. Це офіцер, який воював з часів АТО, рубався зі своїми
хлопцями в міських боях у Сіверськодонецьку та Рубіжному. Вивів ЦСО "А" СБУ в
лідери по уражених цілях. Коротше, робив усе, щоб людина на фото могла в
комфортних умовах написати "Хмара -нах". Така от вдячність за службу…Дуже
соромно. Не робіть так” – закликав волонтер.
Як відомо,
ексміністр оборони Михайло Федоров вийшов із заявою про необхідність проведення
виборів. Хоча його команда раніше заявляла, що вибори під час війни розірвуть
країну.
різко засудили гасла, які лунали від учасників картонкового майдану під час
голосування Радою за нового міністра оборони Євгенія Хмару. Так Сергій Притула,
у своєму дописі назвав політичні гасла такими, що перетнули межу та
знецінюють заслуги усіх захисників України. За словами
Притули, громадяни мають право висловлювати позицію, але не хамити бойовим
офіцерам та солдатам. “Це право
громадян – висловлювати на акціях власну позицію. Хтось може не погоджуватись
із тими чи іншими кадровими призначеннями. Хтось може відстоювати інтереси
свого фаворита. Але НІХТО!!! Чуєте? НІХТО не має жодного права у воюючій країні
хамити в бік бойових офіцерів та солдатів! Ви можете бути за будь-кого, хотіти
виборів під час війни, але не шляхом знецінення заслуг та репутації наших
захисників”, - написав Притула. Волонтер
назвав перетином межі та вироком самим собі деякі написи прихильників Федорова
на картонках. “"Хмара –
нах! Федоров – так!", але це вже просто за межею. Це не інфантильність. І не
невігластво. Це - вирок самим собі. Хмара не просто так повний кавалер ордену
Богдана Хмельницького. Це офіцер, який воював з часів АТО, рубався зі своїми
хлопцями в міських боях у Сіверськодонецьку та Рубіжному. Вивів ЦСО "А" СБУ в
лідери по уражених цілях. Коротше, робив усе, щоб людина на фото могла в
комфортних умовах написати "Хмара -нах". Така от вдячність за службу…Дуже
соромно. Не робіть так” – закликав волонтер.
Як відомо,
ексміністр оборони Михайло Федоров вийшов із заявою про необхідність проведення
виборів. Хоча його команда раніше заявляла, що вибори під час війни розірвуть
країну.
Перейти на society.comments.ua
Джерело: Сергій Притула/Telegram
Благодійний Фонд Сергія Притули чотири роки тому за кошти громадян та бізнесу придбав для військової розвідки України радарний супутник компанії ICEYE.
Як відзначив засновник фонду Сергій Притула, цей проєкт став першим випадком, коли благодійна ініціатива за донати придбала супутник для воєнної розвідки власної країни.
4 роки тому відбулась історія, яка не мала прецеденту ні до, ні після – благодійний фонд за донати фізичних осіб та бізнесів, придбав радарний супутник для воєнної розвідки своєї країни.
Також було придбано доступ до бази супутникових знімків всього сузірʼя компанії ICEYE, що дало змогу отримувати радіолокаційні супутникові зображення критичних місць із високою частотою повторного відвідування.
Станом на травень цього року ГУР МОУ отримало близько 6000 супутникових знімків, котрі оборонці використали для планування операцій, ураження російських військових баз, аеродромів, портів тощо.
Притула наголосив, що нині супутник продовжує роботу в інтересах української армії.
Історія успіху незламного та обʼєднаного народу! Історія, якою мають пишатись усі, хто був долучений. Історія, яка триває – “Народний супутник” продовжує роботу в інтересах Сил Оборони України!
Тоді у компанії ICEYE повідомили, що угода надасть уряду можливості для отримання радіолокаційних супутникових зображень із застосуванням радарів із синтетичною апертурою (SAR). Компанія ICEYE передала повні можливості одного зі своїх пошуково-рятувальних супутників для використання українським урядом. Супутником керують фахівці ICEYE.
Вже за рік у ГУР відзначили, що супутник приніс безліч користі у боротьбі за свободу. Наприклад, зіграв важливу роль у атаці на Севастопольську бухту 13 вересня 2023 року, коли були знищені російський десантний корабель “мінск” і підводний човен “ростов на дону”.
Громадський та політичний діяч також опублікував у Telegram кілька скріншотів, нагадавши українцям про визначну подію для суспільства та війська.
Довідка. Благодійна організація “Фонд Сергія Притули” — українська благодійна організація, яка спеціалізується на допомозі Силам оборони України та постраждалим від російсько-української війни. Займається придбанням та постачанням автомобілів, безпілотних літальних апаратів, тепловізорів, рацій, екіпірування, медикаментів.
- Фонд Сергія Притули передав транспорт для підрозділу “Хижаки висот”, придбаний за кошти, зібрані під час кампанії пам’яті Героя України Павла Петриченка. Загалом на автомобілі вдалося зібрати 3 679 550 гривень.
- 57 підрозділів Сил Оборони отримали додаткові 3800 одиниць техніки та спорядження від Благодійного фонду Сергія Притули.
- Український громадський та політичний діяч, волонтер Сергій Притула повідомив, що його Фонд спільно з Monobank зібрав понад 37 млн грн завдяки функції “волонтерська скарбничка”.
Запис «Народний супутник» за чотири роки передав ГУР близько 6000 знімків для планування операцій спершу з'явиться на Букви.
Поминальна молитва зібрала представників держави, військових і громадських діячів. Поруч із домовиною звучали слова про боротьбу за українську державність.
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
У Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві відслужили панахиду за Євгеном Коновальцем – першим головою Організації українських націоналістів. Богослужіння провели в дні повернення його праху до України для перепоховання.
Перед панахидою глава УГКЦ Блаженніший Святослав очолив Архиєрейську Божественну літургію. Після завершення служби він помолився перед домовиною полковника армії УНР.
Повернення праху Євгена Коновальця в Україну
Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук підкреслила, що Євген Коновалець вірив у майбутнє незалежної України. На її думку, повернення його праху на Батьківщину через сто років означає відновлення історичної справедливості та повернення важливої частини національної пам’яті.
Блаженніший Святослав згадав участь Коновальця в обороні Києва. Він був командувачем січових стрільців у складі збройних формувань Української Народної Республіки. Глава УГКЦ наголосив, що приклад засновника ОУН має особливе значення в час, коли Україна знову бореться за свободу та власну державність.
Учасники панахиди в Києві
На поминальному богослужінні були присутні:
керівник ОП Кирило Буданов;
представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов;
голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров;
президент Української Стрілецької Громади Канади Андрій Суханівський;
волонтер і громадський діяч Сергій Притула;
військові та небайдужі громадяни.
Домовину Євгена Коновальця, встановлену поруч із його світлиною, накрили жовто-синім прапором. Біля неї поклали вінки та квіти.
Прах Євгена Коновальця доправили до України після ексгумації, яку провели 11 серпня на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. Його планують перепоховати на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Ще цікаві матеріали:
Прах Євгена Коновальця доставили в Україну. У Києві відбулася заупокійна служба, а перепоховання полковника УНР проведуть на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Дозвіл на перепоховання Євгена Коновальця отримано; церемонію планують провести в Україні найближчим часом, повідомили в Офісі Президента та УІНП.
За сім місяців 2026 року місцеві бюджети України отримали 8,4 млрд грн податку на нерухомість, що на 8,9% більше, ніж торік.
The post У Києві відслужили панахиду за Євгеном Коновальцем у дні повернення його праху first appeared on Межа. Новини України..
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
У Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві відслужили панахиду за Євгеном Коновальцем – першим головою Організації українських націоналістів. Богослужіння провели в дні повернення його праху до України для перепоховання.
Перед панахидою глава УГКЦ Блаженніший Святослав очолив Архиєрейську Божественну літургію. Після завершення служби він помолився перед домовиною полковника армії УНР.
Повернення праху Євгена Коновальця в Україну
Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук підкреслила, що Євген Коновалець вірив у майбутнє незалежної України. На її думку, повернення його праху на Батьківщину через сто років означає відновлення історичної справедливості та повернення важливої частини національної пам’яті.
Блаженніший Святослав згадав участь Коновальця в обороні Києва. Він був командувачем січових стрільців у складі збройних формувань Української Народної Республіки. Глава УГКЦ наголосив, що приклад засновника ОУН має особливе значення в час, коли Україна знову бореться за свободу та власну державність.
Учасники панахиди в Києві
На поминальному богослужінні були присутні:
керівник ОП Кирило Буданов;
представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов;
голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров;
президент Української Стрілецької Громади Канади Андрій Суханівський;
волонтер і громадський діяч Сергій Притула;
військові та небайдужі громадяни.
Домовину Євгена Коновальця, встановлену поруч із його світлиною, накрили жовто-синім прапором. Біля неї поклали вінки та квіти.
Прах Євгена Коновальця доправили до України після ексгумації, яку провели 11 серпня на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. Його планують перепоховати на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Ще цікаві матеріали:
Прах Євгена Коновальця доставили в Україну. У Києві відбулася заупокійна служба, а перепоховання полковника УНР проведуть на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Дозвіл на перепоховання Євгена Коновальця отримано; церемонію планують провести в Україні найближчим часом, повідомили в Офісі Президента та УІНП.
За сім місяців 2026 року місцеві бюджети України отримали 8,4 млрд грн податку на нерухомість, що на 8,9% більше, ніж торік.
The post У Києві відслужили панахиду за Євгеном Коновальцем у дні повернення його праху first appeared on Межа. Новини України..
Перейти на mezha.net
Український волонтер Сергій Притула закликав Польщу не допускати подальшого загострення антиукраїнських настроїв. За його словами, Київ і Варшава мають два варіанти розвитку подій і вибір стоїть між зміцненням партнерства або ж подальшою ескалацією ворожнечі.
Відкритий лист до поляків Притула опублікував 15 серпня у своїх соціальних мережах. Причиною звернення він назвав серію повідомлень про напади на українців у Польщі та загальне погіршення польсько-українських відносин.
"Чому ось це відбувається? Польський дід розбив українці палицею голову. Польські молодики побили українську пару на паркінгу біля супермаркету. Полячка вибила українській дівчинці зуби мобільним телефоном. Подібні новини з’являються у нашому інфопросторі ледь не щодня", - пише Притула.
Волонтер заявив, що такі випадки вже не можна сприймати як поодинокі інциденти. На його думку, зростання ворожої риторики може створити небезпечну атмосферу для українців, які перебувають у Польщі.
Притула порівняв нинішню ситуацію з поступовим погіршенням відносин між Україною та Росією, яке супроводжувалося знеціненням української історії та дегуманізацією українців.
"Там теж спершу ставилися зневажливо до нашої історії, розказували чиї пам’ятники можна ставити і чиїми іменами вулиці називати, потім дегуманізували українців, робили з них монстрів і охрестили нацистами. Що було далі - ви знаєте. Українців почали вбивати", - зауважив волонтер.
За його словами, Польща має визначитися та обрати один з двох векторів ставлення до українців.
"Бо далі є тільки два варіанти розвитку подій: або Польща прикручує антиукраїнські настрої та повертає статус найнадійнішого партнера України, або - перетворюється на ще одну росію. І тоді від неї відвернеться не тільки Україна, а й інші європейські партнери", - вказує Притула.
Притула також зауважив, що Росія регулярно здійснює диверсії з підпалами та кібератаки проти Польщі, однак поляки "не б’ють росіян". Крім того, за його словами, Варшава дорікає Україні за події 80-річної давнини, але не згадує хто ділив Польщу 4 рази.
Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що ЗМІ розкрили план Зеленського щодо відновлення довіри Польщі.
Також "Коментарі" писали, що Туск назвав справжню причину, чому Польща допомагає Україні.
Перейти на world.comments.ua
У мережі показали незвичайний аксесуар волонтера
Перейти на news.telegraf.com.ua
Екіпаж «Альфа» Командування об’єднаних сил уразив російську радіолокаційну станцію П-18 «Терек» на глибині понад 160 кілометрів від лінії зіткнення.
Про це стало відомо «Мітарному».
Ціль виявив розвідувальний безпілотник Shark-M, після чого застосували баражуючий боєприпас. Обидва засоби підрозділу передав Фонд Сергія Притули в межах збору «Щелепи».
За наявними даними, це найбільша глибина ураження цілі, досягнута зв’язкою «розвідувальний БПЛА баражуючий боєприпас».
«Знищена ворожа РЛС — це ще один згорілий склад Wildberries, ще один НПЗ. Ми не просто прибираємо антену з поля — ми відкриваємо коридор тим, хто працює далі й глибше», — пояснив командир екіпажу «Альфа».
Від моменту виявлення станції до її ураження минуло лише кілька годин. Швидкість проведення операції була критично важливою, оскільки П-18 «Терек» є мобільною РЛС і може змінити свою позицію приблизно за 45 хвилин.
П-18 «Терек» — мобільна російська радіолокаційна станція метрового діапазону, призначена для раннього виявлення повітряних цілей, визначення їхніх координат та передачі інформації для подальшого застосування засобів протиповітряної оборони.
Робота таких станцій дозволяє російським військовим контролювати значну частину повітряного простору та завчасно виявляти українські літаки й безпілотники.
Це вже друга російська РЛС, знищена цим екіпажем. У травні 2026 року підрозділ уразив станцію «Небо-СВУ», яка є одним із ключових елементів ешелонованої системи протиповітряної оборони противника. Її орієнтовну вартість оцінювали приблизно у 100 мільйонів доларів.
РЛС П-18 «Терек». Джерело: radartutorial.euВтрата далекої радіолокаційної станції змушує противника відновлювати систему спостереження та шукати способи компенсувати втрату важливого засобу.
Збір «Щелепи», у межах якого підрозділ отримав Shark-M та баражуючі боєприпаси, триває. На цей момент Фонд Сергія Притули зібрав 92% від запланованої суми. Зібрані кошти спрямовуються на забезпечення Сил оборони розвідувальними БПЛА Shark-M та високоточними українськими баражуючими боєприпасами.
Раніше “Мілітарний” писав про те, що від початку 2026 року інтенсивність ударів по радіолокаційних станціях противника суттєво зросла.
Благодійний фонд Сергія Притули передав 412-й бригаді безпілотних систем Nemesis партію з 500 важких бомберів Nemesis X.
Про це повідомили «Мілітарному» у Фонді.
Орієнтовна вартість переданих безпілотників мультикоптерного типу становить понад пів мільярда гривень.
За словами представників Фонду, мультикоптери Nemesis X є одним із найефективніших зразків українських важких бомберів.
Ці безпілотники здатні нести значне бойове навантаження для ураження цілей та виконувати логістичні місії в зоні контролю противника.
Передані 412-й бригаді бомбери Nemesis X. 10 серпня 2026 року. Фото: Благодійний фонд Сергія Притули
Нагадаємо, Фонд Сергія Притули започаткував програму підготовки інструкторів для роботи з прицільними комплексами SkyLock.
Цей оптико-електронний комплекс призначений для модернізації зенітної артилерії мобільних вогневих груп.
Про це повідомили «Мілітарному» у Фонді.
Орієнтовна вартість переданих безпілотників мультикоптерного типу становить понад пів мільярда гривень.
За словами представників Фонду, мультикоптери Nemesis X є одним із найефективніших зразків українських важких бомберів.
Ці безпілотники здатні нести значне бойове навантаження для ураження цілей та виконувати логістичні місії в зоні контролю противника.
Передані 412-й бригаді бомбери Nemesis X. 10 серпня 2026 року. Фото: Благодійний фонд Сергія Притули
Нагадаємо, Фонд Сергія Притули започаткував програму підготовки інструкторів для роботи з прицільними комплексами SkyLock.
Цей оптико-електронний комплекс призначений для модернізації зенітної артилерії мобільних вогневих груп.
Перейти на militarnyi.com
Про це свідчать дані опитування соціологічної групи "Рейтинг", проведеного 5-6 серпня 2026 року.За результатами дослідження, серед усіх опитаних за Зеленського проголосувало б 25,2% респондентів, а серед тих, хто вже визначився і піде голосувати, — 30,6%. На другому місці — Залужний із 16,7% (20,2% серед визначених), на третьому — Федоров із 12,5% (15,1% серед визначених).Далі в рейтингу розташувалися Кирило Буданов (7,9%, або 9,5% серед визначених), Петро Порошенко (5,6%, або 6,8%), Дмитро Разумков (2,8%), Юлія Тимошенко (2,4%), Андрій Білецький (2,2%), Сергій Притула та Юрій Бойко (по 1,7%). За іншого кандидата готові проголосувати 3,9% опитаних, 5,5% не голосуватимуть узагалі, а 11,9% ще не визначилися.Опитування провели методом телефонних інтерв'ю CATI серед 1000 респондентів у всіх регіонах України, окрім тимчасово окупованих територій Криму й Донбасу та територій, де на момент опитування був відсутній український мобільний зв'язок. Похибка репрезентативності — не більше 3,1%.Нагадаємо, за результатами опитування СОЦИС, проведеного 20-21 липня, Зеленський, Залужний і Федоров також очолювали трійку лідерів: тоді за Зеленського проголосувало б 22,3% опитаних.
Перейти на espreso.tvПро це свідчать результати соціологічного опитування Центру соціальних досліджень SOCIS.Так, Залужному повністю довіряють 27,8% опитаних, 37,1% – скоріше довіряє, 11,6 скоріше не довіряє і 18,1% взагалі не довіряє.Федорову повністю довіряють 26,8%, скоріше довіряють 37,8% скоріше не довіряють 8,5% і зовсім не довіряють 16,4%. Водночас Бровді довіряють 25,4% респондентів, 25,8% скоріше не довіряють, 7,4% скоріше не довіряють і 17,7% зовсім не довіряють.Також у пʼятірку потрапили головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий, якому довіярють 24% опитаних, та голова ОП Кирило Буданов (23,8%). Зеленському ж довіряють 18% опитаних, скоріше довіряють 24,5%, скоріше не довіряють 17% і зовсім не довіряють – 37%.Далі після президента в переліку довіри розташовані мер Харкова Ігор Терехов, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький (14,5%), ексспікер парламенту Дмитро Разумков (10,4%), боксер Олександр Усик (9,7%), міністр у справах ветеранів Віталій Кім (8,6%), колишній президент Петро Порошенко (6%), волонтер Сергій Притула (5,7%), нардеп Олексій Гончаренко (5,7%), ексголовком ЗСУ Олександр Сирський (3,7%), лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко (3,4%) та лідер забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко (2,2%).Опитування проводилося з 28 липня по 2 серпня 2026 року, у ньому взяли участь 2 тис. респондентів. Водночас опитування не охоплює анексований Крим, ТОТ України й території, де відбуваються активні бойові дії.Раніше, за результатами опитування в червні, Володимир Зеленський, Валерій Залужний та Михайло Федоров мали найвищі рейтинги, у разі проведення президентських виборів в Україні найближчим часом.
Перейти на espreso.tvПриєднуйтесь до Платформи
Бабель8.6 тис новин
Еспресо21.7 тис новин
Українська правда27 тис новин
Громадське радіо8.4 тис новин
Суспільне87.3 тис новин
Слово і Діло4.5 тис новин
Texty.org.ua2 тис новин
Український тиждень1.3 тис новин
Радіо Свобода16.3 тис новин
Дзеркало Тижня22.4 тис новин
New Voice76.7 тис новин
Останні коментарі
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Лип. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger
Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Чер. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Чер. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Чер. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 Тра. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Кві. 16:13Бояться що би що???😅
Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Кві. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Бер. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Бер. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Лют. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Гру. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Гру. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Гру. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Лис. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Лис. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Лис. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Лис. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Лис. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Лис. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Лис. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Лис. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Лис. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Лис. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Лис. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Лис. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Жов. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Жов. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Жов. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Жов. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Жов. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Жов. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?... - "Підробка. Штучний інтелект у світі людей": фальшивий розум, або про що мовчать ШІ-винахідники. Рецензія ІТС.uaMiro Baida12 Вер. 2025 16:18Хоч якийсь голос тверезості в цій ШІ-ейфорії