Тренд пошуку "Загиблий У Бою"
Стрічка оновлень
Коментарі
ІМІ рекомендує
18°
мотоциклістдональд трампбориспільзагиблий у боюопаленнятенісштормове попередженняпенсіонерпрезидент україникордонвійськовийеліна світолінапогода на сьогоднічемпіонатцирконмарін ле пенприпинення вогнюрежим припинення вогнювалютаупконкурс краси5 вереснясуспільне спортпсж – монакополісся – кудрівка турнірна таблицядженоа – комореал бетіс – реал мадридіпсвіч – ліверпульсистема в'їзду-виїздудмитро комаровЩе..
Від захоплення хвилями на Балі до штурмових боїв в Україні — історія воїна, який цінував дисципліну та військове братерство.
28 серпня загинув військовослужбовець Даниїл Смирнов, відомий за позивним “Серфер”. Про смерть чоловіка повідомила його дружина. Обставини загибелі наразі не розголошують.
Як повідомляє yuunngga.
Даниїл Смирнов служив головним сержантом підрозділу “ЯнгКіллерсГруп” у складі Міжнародного легіону Головного управління розвідки. Раніше він командував штурмовою групою 2-го механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.
Захоплення серфінгом і початок військового шляху
Позивний “Серфер” Даниїл отримав через багаторічне захоплення серфінгом. Із дитинства він регулярно приїздив на Балі, де жила його мати, тренувався та брав участь у змаганнях.
На початку повномасштабного вторгнення Росії Смирнову було 16 років. Після закінчення школи він допомагав територіальній обороні, а згодом поїхав до Литви, де вступив на спеціальність “психологія”.
У 17 років Даниїл повернувся в Україну та намагався вступити до війська, однак через неповноліття отримував відмови. Після 18-річчя він підписав контракт із 3-ю штурмовою бригадою.
Бойовий шлях Даниїла Смирнова
Військовослужбовець воював на Авдіївському напрямку, зокрема в районі Авдіївського коксохімічного заводу. Під час боїв поблизу Семенівки він зазнав осколкових поранень і проходив реабілітацію.
Після відновлення Смирнов продовжив службу в Міжнародному легіоні Головного управління розвідки. В інтерв’ю “Армія ТБ” він розповідав, що під час тривалої війни мотивація має ґрунтуватися на дисципліні. Найважчими моральними випробуваннями Даниїл називав загибель побратимів, а найвищою цінністю служби – військове братерство.
Коли відбудеться прощання
У загиблого захисника залишилася вагітна дружина. За її словами, їхній син має народитися вже за кілька тижнів.
Прощання з Даниїлом Смирновим відбудеться 3 вересня у Києві. Відспівування проведуть у Михайлівському Золотоверхому соборі, після чого військовослужбовця поховають на Лісовому кладовищі.
Схожі новини для вас:
- Історія молодшого сержанта Володимира Неклеги, який захищав Україну з 2014 року та загинув після удару ворожого безпілотника під час евакуації поранених.
- У Києві попрощалися з Олексієм Юковим, керівником пошукового загону «Плацдарм», який загинув під час евакуації тіл полеглих на Донеччині.
Перейти на mezha.net
Безперервні повітряні хвилі змінюють характер загрози, а запас часу для рішень, за оцінками посадовців, стрімко скорочується на тлі зимових ризиків.
Україна стикається з посиленням російських атак, виснаженням протиповітряної оборони та гострою потребою поповнювати військо. Нещодавно звільнений міністр оборони Михайло Федоров заявив, що ситуація на фронті поступово погіршується, а для зміни перебігу війни Києву необхідно найближчими місяцями ухвалити ключові рішення.
Як повідомляє The Telegraph.
Україна поступово, повільно програє.
– Михайло Федоров
Після цієї заяви російські війська збільшили інтенсивність ударів по українській території. Замість одночасних масованих атак ракетами та безпілотниками вони почали застосовувати безперервні хвилі обстрілів, які можуть тривати до 60 годин.
Протягом однієї доби повітряну тривогу в Києві оголошували 19 разів. Така тактика створює додаткове навантаження на сили протиповітряної оборони та прискорює витрачання ракет-перехоплювачів.
Наслідки російських ударів по Києву та області
У Бучі поблизу Києва російський удар по складу боєприпасів забрав життя щонайменше 38 цивільних. Більшість загиблих були мешканцями будинку для літніх людей. Це місто вже стало одним із символів воєнних злочинів проти цивільного населення після масових убивств, виявлених там у квітні 2022 року.
Під російськими ударами також опинилися продовольчі склади, гіпермаркети, поштові термінали, книгосховища та інші підприємства поблизу української столиці.
Мета Росії – перетворити Київ на мертве місто.
– Сергій Сумленний, український військовий та активіст
Росія атакує склади, порти та енергетичні об’єкти
Україна продовжує завдавати ударів по нафтопереробних підприємствах і логістичних об’єктах у глибині російської території. Водночас масштаби російських атак залишаються значно більшими.
Українські далекобійні безпілотники спричинили пожежу, яка знищила близько 20% потужностей російської компанії “Вайлдберріз”, яку порівнюють з “Амазон”. Водночас міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький заявив, що російські удари вивели з ладу приблизно 90% сучасних складських потужностей України.
Окремим напрямком атак стали Одеса та інші українські порти. Концентровані обстріли суттєво скоротили можливості країни експортувати морем зерно та іншу сільськогосподарську продукцію.
У серпні російські балістичні ракети зруйнували головну електростанцію, яка забезпечувала електроенергією прифронтовий Херсон у гирлі Дніпра. Через неможливість опалювати взимку значну частину міста місцева влада закликала жителів відповідних районів евакуюватися.
Харків і Запоріжжя залишаються під постійними обстрілами
Харків і Запоріжжя, розташовані неподалік від російських позицій, також регулярно зазнають атак. Польський кореспондент Пьотр Кашувара Дзєннікарж зазначив, що російські війська застосовують проти цих міст керовані авіаційні бомби, безпілотники “Шахед”, FPV-дрони та апарати з керуванням через оптоволоконний кабель.
До переліку російських засобів ураження також входять системи “Вампір”, реактивні системи залпового вогню “Град”, артилерія та касетні боєприпаси. Крім того, загрозу створюють диверсійні групи.
Україна розвиває далекобійну зброю
Від червня Україна завдає російській економіці відчутної, хоча й не критичної шкоди за допомогою масованих атак недорогими безпілотниками та крилатими ракетами “Фламінго”. Очікується також поява балістичної ракети українського виробництва.
Минулого тижня прем’єр-міністр Енді Бернем передав Володимиру Зеленському в Києві креслення, необхідні для локального виробництва англо-французьких крилатих ракет Storm Shadow.
Останні звіти НАТО свідчать, що наступальні можливості Росії збільшуються швидше, ніж спроможності України. Москва одночасно вдосконалює безпілотники, нарощує ракетне виробництво та розвиває засоби радіоелектронної боротьби.
Нові російські ракети, дрони та системи придушення зв’язку
Авіаційна версія російського дрона “Герань”, створеного за зразком іранського “Шахеда”, отримала реактивні двигуни. Це майже до 620 миль збільшило дальність польоту та втричі підвищило швидкість апарата.
Росія заявляє, що наступного року зможе виготовити 10 тисяч дешевих ракет “Дан-Т”. За заявленими характеристиками їхня дальність і бойова частина співставні з показниками Storm Shadow, тоді як вартість нібито буде вшестеро нижчою.
Також розпочалося серійне виробництво авіаційної крилатої ракети “Бандероль”. Від кінця липня її застосовують для ударів по Одесі та судноплавству поблизу чорноморського узбережжя України.
За наявними даними, Кремль отримав із Північної Кореї великі балістичні ракети. Крім того, Росія розробила систему придушення супутникового зв’язку Starlink під назвою “Волна Купол Гарант”. Вона може порушувати роботу українських засобів управління та зв’язку на передовій.
Україні потрібно посилити мобілізацію
Михайло Федоров назвав нинішній етап війни поворотним моментом, від якого залежить подальший напрямок розвитку країни. За його оцінкою, Україна має лише кілька місяців для рішень, здатних змінити ситуацію. Після звільнення Федоров залишив країну, щоб стати радником міністра оборони Італії.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також вважає найближчі шість місяців вирішальними. Він наголосив на необхідності посилити повітряну підтримку України, оскільки від цього залежить і безпека Польщі.
Володимир Зеленський просив партнерів надати більше ракет-перехоплювачів для систем Patriot і частково домігся додаткових постачань. Водночас керівник Офісу президента, колишній очільник військової розвідки генерал Кирило Буданов застеріг від очікувань швидкого перелому у війні.
Дива не буде.
– Кирило Буданов
За словами Буданова, Росія все ще має значні резерви. Щоб зберігати нинішню чисельність війська, Україні необхідно мобілізовувати щонайменше 30 тисяч людей щомісяця. Це мінімальний рівень поповнення, потрібний для компенсації втрат і підтримання обороноздатності.
Бої на Донбасі та загроза нових зимових атак
Російські підрозділи, за наявними даними, просуваються в напрямку передмість Слов’янська. Це одне з двох контрольованих Україною “міст-фортець” на Донбасі.
Володимир Путін продовжує агресивну риторику, тоді як Кремль заявив про тривалу паузу в мирних переговорах. Російське керівництво планує використати накопичені ресурси для подальших ударів по енергетичній, транспортній і логістичній інфраструктурі України взимку.
За цих умов ключовими завданнями України залишаються посилення мобілізації, збереження чисельності війська, отримання додаткових засобів протиповітряної оборони та організація ударів у відповідь. Від здатності Києва і партнерів забезпечити ці ресурси залежатиме стійкість української оборони під час нового етапу російського наступу.
Ще цікаві матеріали:
Росія нарощує використання реактивних безпілотників, а Україна адаптує ППО та шукає ефективні рішення для їхнього перехоплення.
Кирило Буданов заявив, що Україні потрібно щомісяця мобілізовувати щонайменше 30 тисяч людей для підтримки укомплектування Сил оборони.
Сенатор Річард Блюменталь заявив, що обговорить із Дональдом Трампом та Ілоном Маском можливість використання Starlink для оборонних потреб України на території Росії.
The post Росія посилює удари, Україні бракує ППО та поповнення війська first appeared on Межа. Новини України..
Україна стикається з посиленням російських атак, виснаженням протиповітряної оборони та гострою потребою поповнювати військо. Нещодавно звільнений міністр оборони Михайло Федоров заявив, що ситуація на фронті поступово погіршується, а для зміни перебігу війни Києву необхідно найближчими місяцями ухвалити ключові рішення.
Як повідомляє The Telegraph.
Україна поступово, повільно програє.
– Михайло Федоров
Після цієї заяви російські війська збільшили інтенсивність ударів по українській території. Замість одночасних масованих атак ракетами та безпілотниками вони почали застосовувати безперервні хвилі обстрілів, які можуть тривати до 60 годин.
Протягом однієї доби повітряну тривогу в Києві оголошували 19 разів. Така тактика створює додаткове навантаження на сили протиповітряної оборони та прискорює витрачання ракет-перехоплювачів.
Наслідки російських ударів по Києву та області
У Бучі поблизу Києва російський удар по складу боєприпасів забрав життя щонайменше 38 цивільних. Більшість загиблих були мешканцями будинку для літніх людей. Це місто вже стало одним із символів воєнних злочинів проти цивільного населення після масових убивств, виявлених там у квітні 2022 року.
Під російськими ударами також опинилися продовольчі склади, гіпермаркети, поштові термінали, книгосховища та інші підприємства поблизу української столиці.
Мета Росії – перетворити Київ на мертве місто.
– Сергій Сумленний, український військовий та активіст
Росія атакує склади, порти та енергетичні об’єкти
Україна продовжує завдавати ударів по нафтопереробних підприємствах і логістичних об’єктах у глибині російської території. Водночас масштаби російських атак залишаються значно більшими.
Українські далекобійні безпілотники спричинили пожежу, яка знищила близько 20% потужностей російської компанії “Вайлдберріз”, яку порівнюють з “Амазон”. Водночас міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький заявив, що російські удари вивели з ладу приблизно 90% сучасних складських потужностей України.
Окремим напрямком атак стали Одеса та інші українські порти. Концентровані обстріли суттєво скоротили можливості країни експортувати морем зерно та іншу сільськогосподарську продукцію.
У серпні російські балістичні ракети зруйнували головну електростанцію, яка забезпечувала електроенергією прифронтовий Херсон у гирлі Дніпра. Через неможливість опалювати взимку значну частину міста місцева влада закликала жителів відповідних районів евакуюватися.
Харків і Запоріжжя залишаються під постійними обстрілами
Харків і Запоріжжя, розташовані неподалік від російських позицій, також регулярно зазнають атак. Польський кореспондент Пьотр Кашувара Дзєннікарж зазначив, що російські війська застосовують проти цих міст керовані авіаційні бомби, безпілотники “Шахед”, FPV-дрони та апарати з керуванням через оптоволоконний кабель.
До переліку російських засобів ураження також входять системи “Вампір”, реактивні системи залпового вогню “Град”, артилерія та касетні боєприпаси. Крім того, загрозу створюють диверсійні групи.
Україна розвиває далекобійну зброю
Від червня Україна завдає російській економіці відчутної, хоча й не критичної шкоди за допомогою масованих атак недорогими безпілотниками та крилатими ракетами “Фламінго”. Очікується також поява балістичної ракети українського виробництва.
Минулого тижня прем’єр-міністр Енді Бернем передав Володимиру Зеленському в Києві креслення, необхідні для локального виробництва англо-французьких крилатих ракет Storm Shadow.
Останні звіти НАТО свідчать, що наступальні можливості Росії збільшуються швидше, ніж спроможності України. Москва одночасно вдосконалює безпілотники, нарощує ракетне виробництво та розвиває засоби радіоелектронної боротьби.
Нові російські ракети, дрони та системи придушення зв’язку
Авіаційна версія російського дрона “Герань”, створеного за зразком іранського “Шахеда”, отримала реактивні двигуни. Це майже до 620 миль збільшило дальність польоту та втричі підвищило швидкість апарата.
Росія заявляє, що наступного року зможе виготовити 10 тисяч дешевих ракет “Дан-Т”. За заявленими характеристиками їхня дальність і бойова частина співставні з показниками Storm Shadow, тоді як вартість нібито буде вшестеро нижчою.
Також розпочалося серійне виробництво авіаційної крилатої ракети “Бандероль”. Від кінця липня її застосовують для ударів по Одесі та судноплавству поблизу чорноморського узбережжя України.
За наявними даними, Кремль отримав із Північної Кореї великі балістичні ракети. Крім того, Росія розробила систему придушення супутникового зв’язку Starlink під назвою “Волна Купол Гарант”. Вона може порушувати роботу українських засобів управління та зв’язку на передовій.
Україні потрібно посилити мобілізацію
Михайло Федоров назвав нинішній етап війни поворотним моментом, від якого залежить подальший напрямок розвитку країни. За його оцінкою, Україна має лише кілька місяців для рішень, здатних змінити ситуацію. Після звільнення Федоров залишив країну, щоб стати радником міністра оборони Італії.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також вважає найближчі шість місяців вирішальними. Він наголосив на необхідності посилити повітряну підтримку України, оскільки від цього залежить і безпека Польщі.
Володимир Зеленський просив партнерів надати більше ракет-перехоплювачів для систем Patriot і частково домігся додаткових постачань. Водночас керівник Офісу президента, колишній очільник військової розвідки генерал Кирило Буданов застеріг від очікувань швидкого перелому у війні.
Дива не буде.
– Кирило Буданов
За словами Буданова, Росія все ще має значні резерви. Щоб зберігати нинішню чисельність війська, Україні необхідно мобілізовувати щонайменше 30 тисяч людей щомісяця. Це мінімальний рівень поповнення, потрібний для компенсації втрат і підтримання обороноздатності.
Бої на Донбасі та загроза нових зимових атак
Російські підрозділи, за наявними даними, просуваються в напрямку передмість Слов’янська. Це одне з двох контрольованих Україною “міст-фортець” на Донбасі.
Володимир Путін продовжує агресивну риторику, тоді як Кремль заявив про тривалу паузу в мирних переговорах. Російське керівництво планує використати накопичені ресурси для подальших ударів по енергетичній, транспортній і логістичній інфраструктурі України взимку.
За цих умов ключовими завданнями України залишаються посилення мобілізації, збереження чисельності війська, отримання додаткових засобів протиповітряної оборони та організація ударів у відповідь. Від здатності Києва і партнерів забезпечити ці ресурси залежатиме стійкість української оборони під час нового етапу російського наступу.
Ще цікаві матеріали:
Росія нарощує використання реактивних безпілотників, а Україна адаптує ППО та шукає ефективні рішення для їхнього перехоплення.
Кирило Буданов заявив, що Україні потрібно щомісяця мобілізовувати щонайменше 30 тисяч людей для підтримки укомплектування Сил оборони.
Сенатор Річард Блюменталь заявив, що обговорить із Дональдом Трампом та Ілоном Маском можливість використання Starlink для оборонних потреб України на території Росії.
The post Росія посилює удари, Україні бракує ППО та поповнення війська first appeared on Межа. Новини України..
Перейти на mezha.netУ Києві на Софійській площі вп'яте відкрили Алею Героїв «Воїни світла», присвячену пам'яті полеглих Захисників і Захисниць України. Цьогоріч експозиція об'єднала 520 портретів та історій українських воїнів.
Про це повідомляють у Департаменті суспільних комунікацій КМДА, пише Рубрика.
На стендах представлені портрети воїнів ОЗСП «Азов», 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, ССО «Азов», 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України, батальйону «Донбас», добровольців і військовослужбовців, які загинули в боях за Україну.
Проєкт «Воїни світла» започаткували у 2022 році. Його авторка, ініціаторка та організаторка – Віра Литвиненко, мати полеглого бійця полку «Азов» Владислава Литвиненка з позивним «Вектор». За 5 років проєкт об'єднав сотні родин полеглих воїнів навколо збереження пам'яті про їхніх рідних.
Фото: КМДА
Через безпекову ситуацію у столиці цього року змінили формат відкриття. Алею Героїв традиційно розмістили на Софійській площі, а урочисту частину заходу провели в Колонній залі Київської міської державної адміністрації. Там зібралися родини полеглих Захисників, військовослужбовці, ветерани, побратими й посестри загиблих, представники громадських організацій та міської влади.
Фото: КМДА
Директорка Департаменту Олеся Зубрицька зазначила, що сьогодні практично немає родини в Україні, яку б не торкнулися наслідки війни. Багато українців, які не були професійними військовими, ще у 2014 році, а згодом і після початку повномасштабного вторгнення, залишили свої професії та родини, щоб стати на захист держави.
«Можна тільки уявити, скільки користі ці люди могли б принести мирній Україні після нашої перемоги. Ми згадуємо їх не лише сьогодні – щодня о 9:00 схиляємо голови у хвилині мовчання. Для міської влади, депутатського корпусу, мера Києва Віталія Кличка допомога Силам безпеки і оборони, підтримка ветеранів, родин загиблих, наших Захисників є одним із ключових питань. Вдячні пані Вірі та організації, яка вже кілька років ініціює проведення виставки «Воїни світла», і завжди підтримуватимемо родини наших полеглих Захисників. Вони житимуть, доки житиме пам'ять про них. І ми маємо передавати цю пам'ять нашим дітям, щоб вони знали, що їхні батьки були Героями, пишалися ними і знали: саме завдяки їм сьогодні існує держава Україна», – наголосила Олеся Зубрицька.
Фото: КМДА
Участь у заході також взяв уповноважений Київської міської ради з прав ветеранів війни, Захисник Маріуполя Станіслав Риженков («Морті»). Він наголосив, що для військових пам'ять про загиблих побратимів є частиною щоденного життя.
«Як і вся Україна, сьогодні ми вшановуємо хлопців і дівчат, які віддали свої життя за нашу свободу та незалежність. Цей день став офіційним Днем пам'яті не так давно, утім для нас пам'ять про побратимів живе щодня. Сьогодні, дивлячись на цю виставку, я згадую своїх побратимів, із якими мав честь бути в бою, пліч-о-пліч виконувати бойові завдання. За кожним із цих облич – людина, її життя, історія і родина. І дуже важко згадувати тих, кого вже немає поруч. У такі моменти особливо гостро відчуваєш порожнечу – їх справді дуже не вистачає. Утім ми маємо говорити про них, називати їхні імена і зберігати пам'ять про те, якими вони були і за що боролися», – зазначив Станіслав Риженков.
Фото: КМДА
Урочисту частину розпочали з відео «Навіки в строю», присвяченого пам'яті полеглих Захисників і Захисниць України. Під час заходу згадали різні етапи російсько-української війни: добровольців, які стали на захист країни у 2014 році, військових, що у 2016–2017 роках виконували бойові завдання на Донеччині та Луганщині, учасників Операції об'єднаних сил. Окремо вшанували оборонців Маріуполя, історії яких становлять значну частину експозиції «Воїни світла».
↓Читайте також
У Києві вшанували загиблих воїнів-мусульман: в Ісламському центрі відкрили меморіальну Стіну
У столиці ветерани з ампутаціями представили адаптивний чоловічий одяг
Сміливість нашого народу дозволила Україні вистояти протягом усіх років цієї війни: Зеленський вручив нагороди українським воїнам
The post У Києві відкрили Алею Героїв “Воїни світла”: на експозиції представлено 520 історій полеглих Захисників і Захисниць України appeared first on Рубрика.
Про це повідомляють у Департаменті суспільних комунікацій КМДА, пише Рубрика.
На стендах представлені портрети воїнів ОЗСП «Азов», 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, ССО «Азов», 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України, батальйону «Донбас», добровольців і військовослужбовців, які загинули в боях за Україну.
Проєкт «Воїни світла» започаткували у 2022 році. Його авторка, ініціаторка та організаторка – Віра Литвиненко, мати полеглого бійця полку «Азов» Владислава Литвиненка з позивним «Вектор». За 5 років проєкт об'єднав сотні родин полеглих воїнів навколо збереження пам'яті про їхніх рідних.
Фото: КМДА
Через безпекову ситуацію у столиці цього року змінили формат відкриття. Алею Героїв традиційно розмістили на Софійській площі, а урочисту частину заходу провели в Колонній залі Київської міської державної адміністрації. Там зібралися родини полеглих Захисників, військовослужбовці, ветерани, побратими й посестри загиблих, представники громадських організацій та міської влади.
Фото: КМДА
Директорка Департаменту Олеся Зубрицька зазначила, що сьогодні практично немає родини в Україні, яку б не торкнулися наслідки війни. Багато українців, які не були професійними військовими, ще у 2014 році, а згодом і після початку повномасштабного вторгнення, залишили свої професії та родини, щоб стати на захист держави.
«Можна тільки уявити, скільки користі ці люди могли б принести мирній Україні після нашої перемоги. Ми згадуємо їх не лише сьогодні – щодня о 9:00 схиляємо голови у хвилині мовчання. Для міської влади, депутатського корпусу, мера Києва Віталія Кличка допомога Силам безпеки і оборони, підтримка ветеранів, родин загиблих, наших Захисників є одним із ключових питань. Вдячні пані Вірі та організації, яка вже кілька років ініціює проведення виставки «Воїни світла», і завжди підтримуватимемо родини наших полеглих Захисників. Вони житимуть, доки житиме пам'ять про них. І ми маємо передавати цю пам'ять нашим дітям, щоб вони знали, що їхні батьки були Героями, пишалися ними і знали: саме завдяки їм сьогодні існує держава Україна», – наголосила Олеся Зубрицька.
Фото: КМДА
Участь у заході також взяв уповноважений Київської міської ради з прав ветеранів війни, Захисник Маріуполя Станіслав Риженков («Морті»). Він наголосив, що для військових пам'ять про загиблих побратимів є частиною щоденного життя.
«Як і вся Україна, сьогодні ми вшановуємо хлопців і дівчат, які віддали свої життя за нашу свободу та незалежність. Цей день став офіційним Днем пам'яті не так давно, утім для нас пам'ять про побратимів живе щодня. Сьогодні, дивлячись на цю виставку, я згадую своїх побратимів, із якими мав честь бути в бою, пліч-о-пліч виконувати бойові завдання. За кожним із цих облич – людина, її життя, історія і родина. І дуже важко згадувати тих, кого вже немає поруч. У такі моменти особливо гостро відчуваєш порожнечу – їх справді дуже не вистачає. Утім ми маємо говорити про них, називати їхні імена і зберігати пам'ять про те, якими вони були і за що боролися», – зазначив Станіслав Риженков.
Фото: КМДА
Урочисту частину розпочали з відео «Навіки в строю», присвяченого пам'яті полеглих Захисників і Захисниць України. Під час заходу згадали різні етапи російсько-української війни: добровольців, які стали на захист країни у 2014 році, військових, що у 2016–2017 роках виконували бойові завдання на Донеччині та Луганщині, учасників Операції об'єднаних сил. Окремо вшанували оборонців Маріуполя, історії яких становлять значну частину експозиції «Воїни світла».
↓Читайте також
У Києві вшанували загиблих воїнів-мусульман: в Ісламському центрі відкрили меморіальну Стіну
У столиці ветерани з ампутаціями представили адаптивний чоловічий одяг
Сміливість нашого народу дозволила Україні вистояти протягом усіх років цієї війни: Зеленський вручив нагороди українським воїнам
The post У Києві відкрили Алею Героїв “Воїни світла”: на експозиції представлено 520 історій полеглих Захисників і Захисниць України appeared first on Рубрика.
Перейти на rubryka.com
Група військових у Нігері атакувала авіабазу 101, де перебувають російські найманці, а також президентський палац і головний аеропорт у Ніамеї. Державні сили безпеки поступово повернули контроль над частиною захоплених позицій, однак ситуація залишалася нестабільною. Влада поки не назвала організаторів операції та не повідомила про кількість загиблих. Про це повідомило видання The New York Times.
У суботу Ніамей охопили вибухи, стрілянина та бої навколо ключових державних об’єктів. Невідомі військові атакували президентський палац, головний аеропорт і кілька інших важливих точок у столиці. Міністерство оборони Нігеру заявило, що поки не встановило, хто керував нападом і якою була його мета. Уряд також не оприлюднив даних про можливі втрати.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Росія заповнює порожнечу, залишену Заходом у Сахелі — FT
Однією з головних цілей стала стратегічна авіабаза 101 у районі Ніамея. На ній розміщуються російські найманці та частина італійських військових. Міністерство оборони назвало базу одним із "чутливих об’єктів", які зазнали атаки. Її точний статус на ранок неділі залишався незрозумілим.
Колишній нігерський дипломат повідомив, що операція почалася близько першої години ночі та тривала до ранку. За його словами, нападники на певний час захопили аеропорт. Також надходили повідомлення, що вони могли утримувати російських найманців на авіабазі як заручників.
"Ситуація залишається дуже невизначеною та постійно змінюється. Але остання інформація, яку ми маємо, полягає в тому, що сили президентської гвардії мають перевагу, і багато повстанців, які забарикадувалися всередині авіабази 101, були вбиті", — заявила радниця Центру стратегій безпеки Сахелю і Сахари Беатріс Б’янкі.
Напад серйозно похитнув військову хунту, яка керує країною після перевороту 2023 року. Тоді генерал Абдурахман Тчіані усунув демократично обраного президента. Відтоді Нігер регулярно стикається з атаками ісламістських угруповань, а головний аеропорт країни вже кілька разів ставав мішенню бойовиків.
Станом на ранок неділі Тчіані, за наявною інформацією, залишався у президентському палаці. Його охорона, ймовірно, змогла повернути контроль над аеропортом. Через масштаб боїв аналітики припустили, що серед нападників могли бути представники сил спеціального призначення Нігеру.
Міністерство оборони заявило, що швидка реакція сил безпеки дозволила локалізувати заворушення і поступово повернути контроль над частиною об’єктів. Троє аналітиків також зазначили, що, попри нестабільність у столиці, урядові сили, схоже, почали переважати.
Військові режими Нігеру, Малі та Буркіна-Фасо прийшли до влади під гаслами боротьби з джихадистськими угрупованнями та відновлення безпеки. Після переворотів вони значно скоротили співпрацю із західними партнерами, зокрема Францією, і натомість зблизилися з Росією. Однак рівень насильства в Сахелі продовжив зростати.
Аналітики вважають, що повторювані перевороти та заколоти в країнах Сахелю значною мірою пов’язані з нездатністю урядів впоратися з джихадистськими та сепаратистськими повстаннями. Вони продовжують завдавати арміям великих втрат. Після перевороту в Нігері ситуація з безпекою, за оцінками експертів, лише погіршилася.
Нсаібія зазначив, що невдоволення серед військових зростає, зокрема через ставлення влади до загиблих солдатів. Коли військові гинуть без належного вшанування або навіть без офіційного визнання втрат, це створює напруження всередині армії. За його словами, влада часто приховує масштаби втрат від суспільства. Саме це невдоволення стало однією з причин спекуляцій щодо мотивів останньої атаки. Нсаібія утримався від однозначного визначення події як спроби перевороту. Він припустив, що це міг бути заколот або спроба дестабілізувати режим.
Б’янкі, навпаки, вважає, що подію можна класифікувати як спробу державного перевороту. За її словами, межа між заколотом і переворотом у таких випадках дуже тонка. Водночас попередні виступи військових у Нігері не досягали такого рівня насильства.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
У МЗС прокоментували рішення Нігеру розірвати дипломатичні відносини з Україною
Нагадаємо, що ще після перевороту 2023 року в Нігері аналітики попереджали про можливе різке посилення російського впливу в країні. Тоді генерал Абдурахман Тчіані усунув президента Мохамеда Базума, після чого хунта почала дистанціюватися від західних партнерів. Нігер може піти шляхом Малі та Буркіна-Фасо, витіснити французькі й американські сили та зблизитися з Росією. Вагнерівці вже багато років працювали в Африці, обмінюючи військові послуги на доступ до алмазів та інших природних ресурсів. Подальше втручання Росії може перетворити країну на ще один фронт глобального протистояння із Заходом.
У суботу Ніамей охопили вибухи, стрілянина та бої навколо ключових державних об’єктів. Невідомі військові атакували президентський палац, головний аеропорт і кілька інших важливих точок у столиці. Міністерство оборони Нігеру заявило, що поки не встановило, хто керував нападом і якою була його мета. Уряд також не оприлюднив даних про можливі втрати.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Росія заповнює порожнечу, залишену Заходом у Сахелі — FT
Однією з головних цілей стала стратегічна авіабаза 101 у районі Ніамея. На ній розміщуються російські найманці та частина італійських військових. Міністерство оборони назвало базу одним із "чутливих об’єктів", які зазнали атаки. Її точний статус на ранок неділі залишався незрозумілим.
Колишній нігерський дипломат повідомив, що операція почалася близько першої години ночі та тривала до ранку. За його словами, нападники на певний час захопили аеропорт. Також надходили повідомлення, що вони могли утримувати російських найманців на авіабазі як заручників.
"Ситуація залишається дуже невизначеною та постійно змінюється. Але остання інформація, яку ми маємо, полягає в тому, що сили президентської гвардії мають перевагу, і багато повстанців, які забарикадувалися всередині авіабази 101, були вбиті", — заявила радниця Центру стратегій безпеки Сахелю і Сахари Беатріс Б’янкі.
Напад серйозно похитнув військову хунту, яка керує країною після перевороту 2023 року. Тоді генерал Абдурахман Тчіані усунув демократично обраного президента. Відтоді Нігер регулярно стикається з атаками ісламістських угруповань, а головний аеропорт країни вже кілька разів ставав мішенню бойовиків.
Станом на ранок неділі Тчіані, за наявною інформацією, залишався у президентському палаці. Його охорона, ймовірно, змогла повернути контроль над аеропортом. Через масштаб боїв аналітики припустили, що серед нападників могли бути представники сил спеціального призначення Нігеру.
Міністерство оборони заявило, що швидка реакція сил безпеки дозволила локалізувати заворушення і поступово повернути контроль над частиною об’єктів. Троє аналітиків також зазначили, що, попри нестабільність у столиці, урядові сили, схоже, почали переважати.
Військові режими Нігеру, Малі та Буркіна-Фасо прийшли до влади під гаслами боротьби з джихадистськими угрупованнями та відновлення безпеки. Після переворотів вони значно скоротили співпрацю із західними партнерами, зокрема Францією, і натомість зблизилися з Росією. Однак рівень насильства в Сахелі продовжив зростати.
Аналітики вважають, що повторювані перевороти та заколоти в країнах Сахелю значною мірою пов’язані з нездатністю урядів впоратися з джихадистськими та сепаратистськими повстаннями. Вони продовжують завдавати арміям великих втрат. Після перевороту в Нігері ситуація з безпекою, за оцінками експертів, лише погіршилася.
Нсаібія зазначив, що невдоволення серед військових зростає, зокрема через ставлення влади до загиблих солдатів. Коли військові гинуть без належного вшанування або навіть без офіційного визнання втрат, це створює напруження всередині армії. За його словами, влада часто приховує масштаби втрат від суспільства. Саме це невдоволення стало однією з причин спекуляцій щодо мотивів останньої атаки. Нсаібія утримався від однозначного визначення події як спроби перевороту. Він припустив, що це міг бути заколот або спроба дестабілізувати режим.
Б’янкі, навпаки, вважає, що подію можна класифікувати як спробу державного перевороту. За її словами, межа між заколотом і переворотом у таких випадках дуже тонка. Водночас попередні виступи військових у Нігері не досягали такого рівня насильства.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
У МЗС прокоментували рішення Нігеру розірвати дипломатичні відносини з Україною
Нагадаємо, що ще після перевороту 2023 року в Нігері аналітики попереджали про можливе різке посилення російського впливу в країні. Тоді генерал Абдурахман Тчіані усунув президента Мохамеда Базума, після чого хунта почала дистанціюватися від західних партнерів. Нігер може піти шляхом Малі та Буркіна-Фасо, витіснити французькі й американські сили та зблизитися з Росією. Вагнерівці вже багато років працювали в Африці, обмінюючи військові послуги на доступ до алмазів та інших природних ресурсів. Подальше втручання Росії може перетворити країну на ще один фронт глобального протистояння із Заходом.
Перейти на zn.ua
Про це та більше він сказав в інтерв’ю для преслужби Повітряних Сил ЗСУ.Винищувачі, які стали бомбардувальникамиГоловна трансформація останніх років – функціональна. Літаки, які створювалися для одного завдання, освоюють зовсім інші."Якщо зараз можна сказати про літак МіГ-29, що це по своєму функціоналу в основному винищувач, то зараз це фактично багатоцільовий літак. Він працює і по повітрю, і по землі", – пояснює командувач. Те саме, за його словами, відбулося із Су-24: "Ніхто не думав, що літак Су-24 стане потужним ракетоносцем, який засвоїв Storm Shadow, SCALP, виконуючи вогневі задачі на хорошу глибину".Дяків наголошує, що це не разова адаптація, а безперервний процес: пілотована авіація розвивається так само, як і всі інші роди військ, і нарощує спроможності разом з освоєнням нових типів озброєння.Чи залишилось місце для Су-25?Штурмовик Су-25, який часто вважають застарілим, за словами командувача, і досі виконує серйозні бойові завдання. "На цих літаках виконувалось дуже багато завдань. Є багато героїв, які виконували ці задачі, на жаль, є загиблі, але це війна", – каже Дяків.При цьому він натякає, що можливості цієї платформи ще не вичерпані:"Він ще себе покаже, тому що у нас є задумки, у нас є розробки і ми працюємо на це".Дяків підтверджує, що йдеться про нові типи озброєння, які вже проходять військові випробування: "У нас є сюрпризи для наших сусідів... вони починають працювати, вони проходять військові випробування, і я не даремно говорю про те, що ці літаки вступлять в бій".Авіаційна коаліція: не ініціатор, а реалізаторОкремий блок розмови – робота авіаційної коаліції, створеної для підтримки української авіації. За словами Дяківа, формат співпраці з партнерами змінився принципово: рішення про те, яка техніка потрібна Україні, ухвалюють українські військові, а не донори."Авіаційна коаліція – в них більше позиція не ініціатора, а реалізатора наших ініціатив, тому що тільки ми розуміємо, чому потрібен нам саме цей вид літак, саме ця платформ", – підкреслює командувач. За його словами, процес інтеграції нових розробок іде активно: "Нас чують, з нами працюють, нам допомагають". Три платформи майбутнього: "Гріпен", Rafale, F-16Вибір нових типів літаків для Повітряних Сил, за словами Дяківа, був результатом ґрунтовного аналізу спільно з Міністерством оборони – враховували ціну озброєння, вартість інфраструктури й експлуатації, логістику, наявність запчастин, швидкість ремонту й усунення бойових пошкоджень. "Ми прийшли до того, що Україна може з максимальною ефективністю використовувати три платформи. Це "Гріпен", це Rafale і F-16", – заявляє командувач. F-16 у цьому переліку — вже освоєна платформа: "У нас вже є, і ми знаємо, що робити з цим літаком, ми досить непогано на ньому працюємо".За його словами, наявний досвід підготовленого персоналу – льотчиків, техніків, обслуговуючого складу – дає впевненість, що так само вдасться освоїти і два інші типи.Дяків окремо звертає увагу на шведський "Гріпен":"Історично сам "Гріпен" створювався саме для боротьби з літаками радянського парку".Це багатоцільова машина, яка несе ракету класу "повітря-повітря" "Метеор" з дальністю понад 200 км, а також Storm Shadow і SCALP, здатна злітати з непідготовлених ділянок доріг і потребує мінімум персоналу – одну-дві людини – для підготовки до повторного вильоту за 15–20 хвилин.Досвід не купишОдна з наскрізних тез Дяківа – цінність бойового досвіду, який неможливо придбати разом із технікою. "Літак можна купити, можна купити ракету, можна купити бомбу, але досвід не купиш", – каже він. За його словами, з українськими льотчиками, техніками й офіцерами бойового управління постійно працюють групи іноземних адвайзерів, які не лише допомагають, а й самі навчаються.Цей досвід, зазначає командувач, підвищує попит на техніку, яку використовує Україна: "Кожна країна, кожен постачальник отримав фідбек, причому дуже хороший. На цьому, звичайно, зростає різко попит на цю зброю".Новий навчальний центр і структурна реформаОсвоєння нових платформ, каже Дяків, тягне за собою паралельну трансформацію системи підготовки кадрів. Планується створення навчального центру, який передаватиме напрацьований досвід – спочатку молодим українським пілотам, а згодом і партнерам. Підготовка вже відбувається у співпраці з Харківським національним університетом Повітряних Сил та з льотними школами й центрами за кордоном – в Європі та за океаном.Змінюється й структура самих Повітряних Сил. За словами командувача, авіаційне крило – формат, який уже діє в Україні, – довело свою ефективність у плануванні місій і аналізі бойового досвіду. Тому авіаційні бригади поступово переводитимуть на структуру авіаційних крил, а забезпечувальні підрозділи – на авіаційні бази, здатні обслуговувати будь-який тип літака на будь-якому аеродромі.Водночас Дяків застерігає від різких кроків: "Можна побудувати нову систему, але тоді треба змінити або, вибачте, зламати стару... Зламати те, що працює, а ми бачимо, що воно 5 рік працює, і не мати нового – ну це було би неправильно".Темп переходу, за його словами, залежить насамперед від кількості підготовлених людей і від того, наскільки плавно надходить нова техніка.Читайте також: Остання битва за Донеччину: на що вказують призначення Прокопенка і Білецького
Перейти на espreso.tvФото: Генштаб ЗСУ
За добу російські війська застосували тисячі дронів і сотні авіабомб, а одна ділянка фронту знову стала головною зоною тиску.
Станом на 22:00 29 серпня на лінії фронту відбулося 175 бойових зіткнень. Найінтенсивніші бої тривали на Костянтинівському та Покровському напрямках: там російські війська сукупно здійснили 36 атак на позиції Сил оборони України.
Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ у Facebook.
В оперативній інформації Генерального штабу Збройних сил України у Facebook зазначено, що від початку доби російська армія завдала трьох ракетних ударів трьома ракетами. Крім того, війська РФ здійснили 47 авіаударів, застосували 195 керованих авіабомб, залучили 7182 дрони-камікадзе та провели 2305 обстрілів українських позицій і населених пунктів.
Ситуація на північних і східних напрямках
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках противник здійснив одну атаку. Також російські війська скинули дві авіабомби й провели 92 обстріли, серед яких два – із реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку війська РФ п’ять разів намагалися атакувати поблизу Графського, Чугунівки, Хатнього та Стариці. Станом на вечір дві штурмові дії ще тривали.
На Куп’янському напрямку російська армія здійснила одну наступальну дію в напрямку Радьківки. На Лиманському напрямку українські оборонці відбили п’ять атак біля Новоселівки, Лиману та Діброви, ще одне боєзіткнення не завершилося.
На Слов’янському напрямку Сили оборони зупинили чотири штурми в районах Кривої Луки, Різниківки та на підступах до Оріхуватки. Одна ворожа атака тривала. На Краматорському напрямку російські війська наступальних дій не проводили.
Костянтинівський і Покровський напрямки
На Костянтинівському напрямку окупаційні війська 19 разів штурмували українські позиції поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Новоселівки, Русиного Яру та в напрямку Миколайпілля. Два боєзіткнення на цій ділянці фронту тривали.
Ще 17 атак зафіксували на Покровському напрямку. Російські війська намагалися просунутися в напрямку Білицького, Шевченка, Новогришиного, Василівки, Сергіївки та Новопідгороднього, а також атакували поблизу Удачного й Новомиколаївки. Тут також не завершилися два боєзіткнення.
За попередніми даними Генерального штабу, на Покровському напрямку російська армія втратила 50 військових загиблими та ще 10 пораненими. Українські захисники завдали ударів по техніці й артилерії противника, пунктах управління безпілотниками, складу боєприпасів та укриттях особового складу.
На цій ділянці фронту Сили оборони знищили сім одиниць автомобільної техніки, один спеціальний засіб, пункт управління безпілотниками, склад боєприпасів і 25 укриттів. Ще дві одиниці автомобільної техніки, три гармати, чотири пункти управління безпілотниками та 92 укриття були пошкоджені. Також українські військові знищили або подавили 323 безпілотні літальні апарати різних типів.
Обстановка на південному фронті
На Олександрівському напрямку російські війська здійснили одну атаку в напрямку Березового. На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбили шість ворожих атак у бік Воздвижівки, Гуляйпільського, Чарівного та Новоселівки.
На Оріхівському напрямку Сили оборони зупинили дві спроби противника просунутися біля Малої Токмачки. На Придніпровському напрямку наступальних дій з боку російських військ не було. На інших ділянках фронту суттєвих змін в оперативній обстановці не зафіксовано.
Ще цікаві матеріали:
Павло Паліса повідомив про сповільнення наступу російських військ, збереження активної оборони України та плани Росії створити буферну зону на півночі.
Генштаб повідомив про 250 бойових зіткнень за добу. Росіяни найбільше атакували Покровський і Костянтинівський напрямки, а Сили оборони уразили важливі військові цілі.
Від початку доби на фронті сталося 173 бойові зіткнення. Найгарячішим залишався Покровський напрямок, де українські військові відбили 29 атак російських військ.
The post Генштаб повідомив про 175 боєзіткнень, найгарячішими стали Костянтинівський і Покровський напрямки first appeared on Межа. Новини України..
За добу російські війська застосували тисячі дронів і сотні авіабомб, а одна ділянка фронту знову стала головною зоною тиску.
Станом на 22:00 29 серпня на лінії фронту відбулося 175 бойових зіткнень. Найінтенсивніші бої тривали на Костянтинівському та Покровському напрямках: там російські війська сукупно здійснили 36 атак на позиції Сил оборони України.
Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ у Facebook.
В оперативній інформації Генерального штабу Збройних сил України у Facebook зазначено, що від початку доби російська армія завдала трьох ракетних ударів трьома ракетами. Крім того, війська РФ здійснили 47 авіаударів, застосували 195 керованих авіабомб, залучили 7182 дрони-камікадзе та провели 2305 обстрілів українських позицій і населених пунктів.
Ситуація на північних і східних напрямках
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках противник здійснив одну атаку. Також російські війська скинули дві авіабомби й провели 92 обстріли, серед яких два – із реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку війська РФ п’ять разів намагалися атакувати поблизу Графського, Чугунівки, Хатнього та Стариці. Станом на вечір дві штурмові дії ще тривали.
На Куп’янському напрямку російська армія здійснила одну наступальну дію в напрямку Радьківки. На Лиманському напрямку українські оборонці відбили п’ять атак біля Новоселівки, Лиману та Діброви, ще одне боєзіткнення не завершилося.
На Слов’янському напрямку Сили оборони зупинили чотири штурми в районах Кривої Луки, Різниківки та на підступах до Оріхуватки. Одна ворожа атака тривала. На Краматорському напрямку російські війська наступальних дій не проводили.
Костянтинівський і Покровський напрямки
На Костянтинівському напрямку окупаційні війська 19 разів штурмували українські позиції поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Новоселівки, Русиного Яру та в напрямку Миколайпілля. Два боєзіткнення на цій ділянці фронту тривали.
Ще 17 атак зафіксували на Покровському напрямку. Російські війська намагалися просунутися в напрямку Білицького, Шевченка, Новогришиного, Василівки, Сергіївки та Новопідгороднього, а також атакували поблизу Удачного й Новомиколаївки. Тут також не завершилися два боєзіткнення.
За попередніми даними Генерального штабу, на Покровському напрямку російська армія втратила 50 військових загиблими та ще 10 пораненими. Українські захисники завдали ударів по техніці й артилерії противника, пунктах управління безпілотниками, складу боєприпасів та укриттях особового складу.
На цій ділянці фронту Сили оборони знищили сім одиниць автомобільної техніки, один спеціальний засіб, пункт управління безпілотниками, склад боєприпасів і 25 укриттів. Ще дві одиниці автомобільної техніки, три гармати, чотири пункти управління безпілотниками та 92 укриття були пошкоджені. Також українські військові знищили або подавили 323 безпілотні літальні апарати різних типів.
Обстановка на південному фронті
На Олександрівському напрямку російські війська здійснили одну атаку в напрямку Березового. На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбили шість ворожих атак у бік Воздвижівки, Гуляйпільського, Чарівного та Новоселівки.
На Оріхівському напрямку Сили оборони зупинили дві спроби противника просунутися біля Малої Токмачки. На Придніпровському напрямку наступальних дій з боку російських військ не було. На інших ділянках фронту суттєвих змін в оперативній обстановці не зафіксовано.
Ще цікаві матеріали:
Павло Паліса повідомив про сповільнення наступу російських військ, збереження активної оборони України та плани Росії створити буферну зону на півночі.
Генштаб повідомив про 250 бойових зіткнень за добу. Росіяни найбільше атакували Покровський і Костянтинівський напрямки, а Сили оборони уразили важливі військові цілі.
Від початку доби на фронті сталося 173 бойові зіткнення. Найгарячішим залишався Покровський напрямок, де українські військові відбили 29 атак російських військ.
The post Генштаб повідомив про 175 боєзіткнень, найгарячішими стали Костянтинівський і Покровський напрямки first appeared on Межа. Новини України..
Перейти на mezha.netБраслет із іменами загиблих побратимів став особистим символом нового міністра, якому доведеться перебудовувати оборонну систему та шукати перевагу в технологіях.
Євгеній Хмара, який очолював українські спеціальні операції та керував Службою безпеки України, став новим міністром оборони. Його призначення відбулося на тлі літньої зміни військово-політичного керівництва країни й дискусій про подальшу стратегію війни.
Як повідомляє nationalinterest.org.
На зап’ясті Хмара носить браслет. На кожній його ланці викарбуване ім’я побратима, який не повернувся з війни. Раніше він не розповідав про значення прикраси, однак пояснив це під час розмови в Києві. Тепер цей браслет супроводжуватиме міністра на зустрічах, де ухвалюють рішення про майбутнє української оборони.
Контраст між політичними подіями та військовим керівництвом особливо помітний після подій 18–19 серпня. Колишній міністр оборони Михайло Федоров, звільнення якого в липні спричинило найбільші від початку повномасштабного вторгнення протести, закликав шукати можливість провести вибори під час війни. У Києві цю заяву багато хто сприйняв як можливий початок президентської кампанії.
Наступного дня Верховна Рада конституційною більшістю затвердила Євгенія Хмару на посаді міністра оборони. Напередодні він припинив військову службу у званні генерал-майора, оскільки закон вимагає, щоб міністерство очолювала цивільна особа. Складаючи присягу, Хмара сформулював головні завдання лаконічно: виробляти більше української зброї та завдавати точніших ударів.
Досвід спецоперацій і операція «Павутина»
Євгеній Хмара має репутацію одного з найпомітніших командирів спеціальних операцій. Він очолював елітну групу «Альфа» СБУ, а згодом став керівником самої спецслужби.
Ще на посаді очільника Центру спеціальних операцій СБУ Хмара брав участь в операції «Павутина», проведеній у червні 2025 року. Це була багаторівнева операція, до якої залучили різні підрозділи служби. Команда Хмари відповідала за один із етапів – оператори керували безпілотниками, які атакували російські стратегічні літаки на авіабазах за тисячі кілометрів від України.
За оцінкою Міністерства оборони України, безпілотники загальною вартістю близько одного мільйона доларів завдали російському флоту стратегічних бомбардувальників збитків на понад п’ять мільярдів доларів. Москва не може швидко відновити або замінити втрачені літаки.
Втім, особисто Хмара не справляє враження типового штурмового командира. Він стриманий, спокійний і добре формулює думки. На запитання про конкретний рейд може відповісти розмовою про лідерство, а тему озброєння перевести до питання людей, які ним користуються.
Колишні колеги описують його як командира, що більшість часу проводив на фронті або неподалік від нього. Вони називають Хмару стратегічно мислячим, здатним швидко вчитися та постійно зацікавленим у нових підходах. Повага військових до нього, за їхніми словами, не була штучно створеною. Її сформували результати роботи та ставлення до підлеглих.
Міністерство оборони як система управління
Міністр оборони безпосередньо не командує військами. Його завдання – створювати систему, яка забезпечує армію: організовувати закупівлі, координувати оборонну промисловість, розподіляти бюджет, працювати з кадрами та узгоджувати дії між різними державними структурами.
Саме тут досвід Хмари може виявитися особливо важливим. Особовий склад групи «Альфа» становить лише невелику частину українських сил, але підрозділу приписують непропорційно великий внесок у завдання втрат російській армії. За оцінками СБУ, на нього може припадати до 20% втрат російської піхоти.
Не менш показовою є кампанія українських ударів по російській нафтовій промисловості. За сім місяців, протягом яких Хмара керував СБУ, атаки по нафтопереробних підприємствах, транспортних вузлах і маршрутах експорту стали масштабнішими та системнішими.
Український Генеральний штаб оцінює, що з ладу виведено майже 43% потужностей російської нафтопереробки. Незалежні оцінки є обережнішими, однак навіть російська статистика фіксує двозначне падіння виробництва нафтопродуктів. Одна з найбільших нафтових держав світу була змушена імпортувати пальне та обмежувати продаж бензину.
Основою підходу Хмари є принцип асиметрії витрат. Україна намагається проводити операції, ціна яких становить приблизно 2% від економічних збитків, завданих противнику. Метою стають не окремі об’єкти, а ключові вузли великої системи – нафтопереробні заводи, транспортні центри, експортні маршрути та промислові доходи, що фінансують російську армію.
Для нового міністра це не лише військова, а й моральна відмінність. Росія атакує те, що тероризує цивільне населення, тоді як Україна намагається бити по джерелах фінансування війни. Такий спосіб мислення передбачає постійне зіставлення вартості безпілотника з ціною бомбардувальника, а витрат на операцію – з масштабом завданої шкоди.
Спільна робота з Михайлом Драпатим
Одночасно з Хмарою влітку призначили нового головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого. Його вважають представником нового покоління командирів – професійним, вимогливим, але здатним адаптуватися до обставин.
Драпатий підтримує передачу повноважень на нижчий рівень, заохочує ініціативу підлеглих і оцінює успіх не лише за кількістю звільнених територій, а й за кількістю збережених життів військовослужбовців.
Після ракетного удару по полігону, внаслідок якого загинули військові під його командуванням, Драпатий публічно взяв на себе відповідальність і подав у відставку. Він наголосив, що армія, у якій ніхто не відповідає за втрати, руйнується зсередини. Президент Володимир Зеленський прийняв його відставку, але згодом призначив Драпатого командувачем об’єднаних сил. Військові запам’ятали цей вчинок.
Хмара і Драпатий походять із близької оперативної культури. Обидва виступають проти радянської надмірної централізації, роблять ставку на ініціативу та прагнуть діяти на випередження. На відміну від їхніх попередників, вони не мають історії взаємних конфліктів, які могли б заважати спільній роботі.
Новий міністр і головнокомандувач уже планують наступний етап перенесення бойових дій на територію Росії. Для Хмари їхні взаємини не є питанням особистої сумісності. Він вважає, що спільне бачення дає змогу зберігати життя військових, тоді як відсутність узгодженої стратегії безпосередньо позначається на фронті.
Виклики для нового міністра оборони
Призначення Хмари не означає, що управління міністерством буде простим. Міністерство оборони – велика бюрократична структура, і раніше він не керував організацією такого адміністративного масштабу. Сам Хмара визнає це, однак наголошує на іншій ролі держави у військових технологіях.
Ми не можемо безпосередньо створювати технології. Завдання держави – сформувати умови, у яких люди зможуть впроваджувати й удосконалювати технології на полі бою, що змінюється кожні кілька місяців.
– Євгеній Хмара
Окремим випробуванням стане мобілізація. Хмара не планує обмежуватися гаслами й вважає, що люди готові долучатися до війська, коли переконані у двох речах: вони зможуть зробити внесок у спільну справу та матимуть шанс вижити. На його думку, покращення умов служби може посилити мотивацію добровільно захищати країну.
У стратегічному питанні міністр також налаштований прагматично. Україна не може перемогти велику радянську армію, наслідуючи її методи меншою армією. Тому країні потрібна власна модель ведення війни. Операція «Павутина» стала одним із прикладів того, як ця модель може працювати: технологічність, нестандартність, точність і значно нижча вартість порівняно з потенційними втратами противника.
Хмара говорить, що українська історія сповнена трагедій, однак нинішнє покоління має те, чого не мали попередні, – реальний шанс перемогти ворога. Новий міністр оборони прагне використати цей шанс через поєднання власного виробництва, технологічних рішень, далекобійних операцій і партнерства зі Сполученими Штатами.
Поки Михайло Федоров переводить політичну дискусію у площину можливих виборів, Євгеній Хмара та Михайло Драпатий отримали завдання керувати війною. Їхня ефективність залежатиме не лише від бойового досвіду, а й від здатності перебудувати державну систему під затяжний конфлікт. Саме це стане головною перевіркою для нового міністра оборони України.
Корисне для прочитання:
- Міністр оборони Євгеній Хмара закликав Україну відмовитися від радянських підходів до війни та розвивати власну модель із технологічною перевагою.
- Володимир Зеленський заявив, що Михайло Федоров відмовився від чотирьох пропозицій роботи, і розповів про небезпечний конфлікт між військовим керівництвом та Міноборони.
- Президент Зеленський відзначив державними нагородами учасників секретної операції «Павутина», яка знищила або пошкодила 41 російський літак; деталі залишаються під грифом секретності.
Про це повідомляє Офіс президента.Зеленський наголосив, що синьо-жовті прапори на кладовищах по всій країні — це рана на українському серці, яку час не вилікує, і закликав пронести пам'ять про захисників від покоління до покоління. Присутні вшанували полеглих хвилиною мовчання. "Ми шануємо українських воїнів, ми шануємо сміливість народу України", — сказав президент.Звання Героя України з врученням ордена "Золота Зірка" присвоєно посмертно дев'ятьом воїнам. Серед них — матрос Олександр Давиденко, який на Херсонщині здійснив понад 50 бойових виходів на човні під вогнем, доправляючи боєприпаси й евакуюючи поранених, і загинув під час однієї з таких евакуацій 31 грудня 2023 року; капітан Назар Самчук, чия розвідгрупа 7 жовтня 2025 року взяла в полон сімох окупантів і відкрила шлях до звільнення Кучерового Яру на Донеччині, але сам він того ж дня загинув від удару дрона; і солдат Дмитро Єгізаров, який організував оборону на Донеччині, знищивши разом із побратимами два танки й БМП, а загинув під мінометним обстрілом уже під час ремонту техніки.Ще троє віддали життя вже цього року. Капітан Павло Стрелюк, попри поранення, евакуював важкопораненого побратима з-під вогню й особисто знищив кількох окупантів, перш ніж загинути в бою 12 січня. Старший лейтенант Сергій Либенський у липні забезпечив захоплення ворожого опорного пункту, а невдовзі, атакований дроном разом із побратимом, відштовхнув його в укриття й прийняв смертельний удар на себе. Підполковник Олександр Дроздецький у березні кілька днів поспіль знищував окупантів у ближньому бою на Донеччині, а завершальним закиданням ворожої позиції гранатами спричинив детонацію боєкомплекту, що й коштувало йому життя.Звання отримали також оборонець Маріуполя старший лейтенант Богдан Усенко, який у березні 2022-го тримав оборону біля заводу імені Ілліча й загинув у російському полоні (про це стало відомо лише торік, після обміну тілами), підполковник Олександр Шараєвський, який координував штурми ворожих позицій з 2022 року і загинув під час ротації на Запоріжжі, та головний сержант Олексій Симоненко, який у 2023-му рятував побратимів під шквальним вогнем і витягнув трьох заблокованих з-під завалів, а сам загинув, прикриваючи їхній відступ.Відзнаку "Хрест бойових заслуг" посмертно отримала родина головного сержанта Віктора Мамотька, який брав у полон окупантів і здобував розвідінформацію на трьох напрямках фронту, а загинув у січні 2026-го від мінометного вогню й атаки дронів.Живими цю ж відзнаку отримали ще 11 захисників. Старший лейтенант Олексій Васильєв на Донеччині закрив собою побратима від удару дрона і, попри ампутацію кисті, зумів евакуювати його з поля бою. Молодший сержант Андрій Бречка на Сумщині відмовлявся від евакуації попри поранення, а розроблена ним тактика маскування врятувала весь підрозділ. Капітан Артур Михальчук цієї весни й літа керував кількома проривами ворожої оборони на Донеччині, у результаті яких ліквідовано понад 100 окупантів.Оператори безпілотників серед нагороджених показали, мабуть, найвищі бойові рахунки: старший лейтенант Євгеній Дудка з січня по серпень забезпечив знищення близько 150 окупантів на Харківщині й Сумщині, а молодший сержант Роман Рудик лише за три весняно-літні місяці ліквідував понад 300 ворогів, зокрема автівку з російським підполковником.Ще п'ятеро отримали нагороду за стійкість і рятування побратимів під вогнем: солдат Олександр Донець 227 діб утримував позицію під Покровськом; старший лейтенант Олександр Воробей забезпечив знищення десятків опорних пунктів ворога на трьох напрямках; старший лейтенант Денис Гусляков під час оборони Мирнограда знищив п'ятьох диверсантів і врятував пораненого бійця, збивши на ходу ворожий дрон; солдат Артем Картамишев, попри власне поранення, виніс на собі двох побратимів із поля бою; а солдат Павло Микитишин після поранення відмовився від евакуації, доки не вивів усю розвідгрупу із зони ураження. Молодший лейтенант Олег Брижатюк завершує список — його розрахунки цієї зими знищили вісім мінометів і гармат, два танки та понад 60 окупантів.Нагадаємо, о 09:00 Майдан Незалежності зупинився на загальнонаціональну хвилину мовчання з нагоди Дня пам'яті — цю ж мить о дев'ятій ранку по всій країні щодня вшановують загиблих унаслідок російської агресії.
Перейти на espreso.tv29 серпня президент Володимир Зеленський вшанував пам'ять усіх загиблих захисників і захисниць України, які загинули у боротьбі за незалежність та цілісність держави.
"Ми пишаємося своїми воїнами. Ми вдячні всім нашим захисникам і захисницям – усім, хто сьогодні боронить Україну, і всім, хто віддав за неї своє життя", – зазначив він.
Зеленський зазначив, що всі покоління Українського народу мають пам'ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи.
"Вічна вдячність всім українським героям, хто захищав нашу землю, наших людей і наше право бути вільними. Хай буде світлою пам'ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося", – додав президент.
Нагадаємо,
29 серпня в Україні відзначається День пам'яті захисників України. Його започатковано на вшанування загиблих внаслідок Іловайської трагедії, а також усіх полеглих в російсько-українській війні.
В кінці серпня 2014 року українські війська зазнали найбільших втрат за весь час бойових дій на Донбасі й хід війни був змінений. Ці події відомі як Іловайська трагедія або Іловайський котел. Українські сили виявилися в оточенні по ряду причин, головною з яких було вторгнення регулярних російських військ, що призвело до переваги агресора більш ніж в 10 разів як по чисельності особового складу, так і за кількістю військової техніки. За офіційними даними, втрати українських сил під Іловайськ склали:
- 366 загиблих,
- 429 поранених,
- 300 полонених.
Читайте також: бестселер Євгена Положія "Іловайськ" знову з'явиться у книгарнях.
- Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Притулок для тварин в Кривому Розі потребує вашої допомоги!
https://send.monobank.ua/jar/3CRSWzHb7p
Оголошено постійний збір коштів на поточні потреби притулку: на закупівлю корму для собак та котів; на лікування та обробку тварин; на забезпечення їх виживання в холодний період року. Ваша допомога і кожна гривня важлива! Будемо вдячні за репост, чи поширення посилання на mono-банку.
Більше інформації про притулок - в Facebook:
https://fb.com/anna.yankovaya.2025
https://send.monobank.ua/jar/3CRSWzHb7p
Оголошено постійний збір коштів на поточні потреби притулку: на закупівлю корму для собак та котів; на лікування та обробку тварин; на забезпечення їх виживання в холодний період року. Ваша допомога і кожна гривня важлива! Будемо вдячні за репост, чи поширення посилання на mono-банку.
Більше інформації про притулок - в Facebook:
https://fb.com/anna.yankovaya.2025
Перейти на send.monobank.uaПрезидент Володимир Зеленський у День пам'яті захисників України наголосив на необхідності пам'ятати й шанувати кожне життя, віддане за державу та свободу України.
Про це глава держави повідомив у Телеграмі, передає Рубрика.
"Сьогодні, як і щороку в цей день, ми вшановуємо пам'ять загиблих захисників і захисниць України, полеглих у боротьбі за незалежність та цілісність України…
Всі покоління українського народу завжди мають пам'ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи", – написав у соцмережах президент.
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
Зеленський підкреслив, що українці пишаються своїми воїнами та вдячні всім захисникам і захисницям України. Йдеться як про тих, хто нині боронить державу, так і про всіх, хто віддав за неї своє життя.
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
"Вічна вдячність всім українським героям, хто захищав нашу землю, наших людей і наше право бути вільними. Хай буде світлою пам'ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося", – додав Зеленський.
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
Фото: Телеграм / Володимир Зеленський
Довідка
29 серпня в Україні відзначається День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
День пам'яті захисників України встановлено указом Президента від 23 серпня 2019 року № 621. Його запровадили для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які віддали своє життя за Україну.
Як повідомлялось, 29 серпня у Києві на Майдані Незалежності відбулася центральна акція до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Захід провели на честь пам'яті полеглих військових.
Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський підписав закон про встановлення на державному рівні загальнонаціональної хвилини мовчання о 9 ранку.
Загальнонаціональна хвилина мовчання повинна проводитися щодня о 9:00.
Варто зазначити, що з 2025 року у столиці про початок хвилини мовчання оголошують через звукові системи оповіщення на вул. Хрещатик і Майдані Незалежності, на 19 станціях київського метрополітену та в наземному громадському транспорті, де є технічна можливість аудіотрансляцій. Також сповіщення надходять через мобільний застосунок Київ Цифровий.
↓Читайте також У Києві хвилину мовчання щодня оголошуватимуть через гучномовці системи оповіщення В Україні зʼявився мобільний застосунок "Хвилина памʼяті", який доступний на AndroidThe post “Вічна вдячність усім українським героям”: Зеленський вшанував пам’ять загиблих захисників appeared first on Рубрика.
Перейти на rubryka.comВ Україні 29 серпня — День пам’яті загиблих захисників і захисниць України, полеглих у боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
- Цей день встановлено указом президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.
Дату 29 серпня тоді обрали не спонтанно — цього дня у 2014 році під час Іловайської операції відбувся великий прорив української групи військ із російського оточення, коли загинула велика кількість добровольців і військових.
Президент України Володимир Зеленський наголосив:
«Сьогодні, як і щороку в цей день, ми вшановуємо пам’ять загиблих захисників і захисниць України, полеглих у боротьбі за незалежність та цілісність України.
Ми пишаємося своїми воїнами. Ми вдячні всім нашим захисникам і захисницям — усім, хто сьогодні боронить Україну, і всім, хто віддав за неї своє життя. Всі покоління Українського народу завжди мають пам’ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи.
Вічна вдячність всім українським героям, хто захищав нашу землю, наших людей і наше право бути вільними. Хай буде світлою пам’ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося».
Головнокомандувач Збройних Сил України Михайло Драпатий також зазначив:
«Воїни Збройних Сил України, Дорогі українці! Сьогодні ми згадуємо тих, хто віддав життя за Україну. Тих, хто загинув в Іловайську. Тих, хто поліг у боях від 2014 року. Тих, кого ми втратили за роки великої війни. За кожним іменем — людина. Родина. Побратими, посестри. Життя, яке обірвала російська агресія.
Я знаю ціну цієї війни. Бачу її у строю, де назавжди залишається місце полеглого побратима. У підрозділах, які продовжують бій після важких втрат. У родинах, які вже ніколи не дочекаються своїх рідних додому. Ми маємо пам’ятати кожного і кожну. Пам’ятати Іловайськ і те, чого варте слово росії. Пам’ятати ціну помилок, довіри до ворога і втраченої пильності. Але передусім — пам’ятати людей. Тих, хто став на захист своєї країни і віддав за неї найдорожче. Наш обов’язок — бути гідними їх. Продовжувати боротьбу. Захищати Україну. І не дозволити, щоб пам’ять про полеглих стала просто датою у календарі.
Vincit qui meminit. Перемагає той, хто пам’ятає. Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам і захисницям України».
У Києві, як повідомляє «Суспільне», вшанували загиблих під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Також відбулася щорічна акція «Стіл пам’яті».
Запис Сьогодні — День пам'яті загиблих захисників і захисниць України спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radioПрезидент Володимир Зеленський 29 серпня вшанував пам'ять усіх загиблих захисників і захисниць України, які віддали життя у боротьбі за незалежність та цілісність держави.
Про це він написав у своєму Telegram.
Глава держави зазначив, що сьогодні, як і щороку в цей день, Україна згадує воїнів, полеглих у боротьбі за свободу.
“Ми пишаємося своїми воїнами. Ми вдячні всім нашим захисникам і захисницям – усім, хто сьогодні боронить Україну, і всім, хто віддав за неї своє життя. Всі покоління Українського народу завжди мають пам’ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи”, – наголосив Зеленський.
Президент також висловив вічну вдячність усім українським героям, які захищали рідну землю, людей та право бути вільними.
“Хай буде світлою пам’ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося” – сказав Зеленський
Як відомо, день пам'яті захисників України встановлено указом президента України №621/2019 від 23 серпня 2019 року. Дату обрали невипадково, саме 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла російські війська підступно розстріляли українських бійців у наданому “зеленому коридорі”.
Як повідомляв "Ми-Україна" раніше, Бучанський міський голова Анатолій Федорук 29 серпня повідомив, що помер голова Дмитрівської громади Бучанського району Тарас Дідич під час ліквідації наслідків російської атаки поблизу Житомирської траси.
Перейти на weukraine.tv
Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий вшанував пам’ять військовослужбовців, які віддали життя, захищаючи Україну.
Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Драпатий нагадав, що сьогодні українці згадують усіх, хто віддав життя за Україну: тих, хто загинув в Іловайську, поліг у боях із 2014 року та кого країна втратила за роки повномасштабної війни.
«За кожним іменем — людина. Родина. Побратими, посестри. Життя, яке обірвала російська агресія. Я знаю ціну цієї війни. Бачу її у строю, де назавжди залишається місце полеглого побратима. У підрозділах, які продовжують бій після важких втрат. У родинах, які вже ніколи не дочекаються своїх рідних додому», — зазначив Драпатий.
Він також наголосив, що українці мають пам’ятати кожного загиблого захисника та захисницю.
«Пам’ятати Іловайськ і те, чого варте слово росії. Пам’ятати ціну помилок, довіри до ворога і втраченої пильності. Але передусім — пам’ятати людей. Тих, хто став на захист своєї країни і віддав за неї найдорожче.
Наш обов’язок — бути гідними їх. Продовжувати боротьбу. Захищати Україну. І не дозволити, щоб пам’ять про полеглих стала просто датою у календарі.
Vincit qui meminit. Перемагає той, хто пам’ятає.
Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам і захисницям України», — резюмував головнокомандувач.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
The post Драпатий вшанував пам’ять загиблих захисників України appeared first on Прямий.
Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Драпатий нагадав, що сьогодні українці згадують усіх, хто віддав життя за Україну: тих, хто загинув в Іловайську, поліг у боях із 2014 року та кого країна втратила за роки повномасштабної війни.
«За кожним іменем — людина. Родина. Побратими, посестри. Життя, яке обірвала російська агресія. Я знаю ціну цієї війни. Бачу її у строю, де назавжди залишається місце полеглого побратима. У підрозділах, які продовжують бій після важких втрат. У родинах, які вже ніколи не дочекаються своїх рідних додому», — зазначив Драпатий.
Він також наголосив, що українці мають пам’ятати кожного загиблого захисника та захисницю.
«Пам’ятати Іловайськ і те, чого варте слово росії. Пам’ятати ціну помилок, довіри до ворога і втраченої пильності. Але передусім — пам’ятати людей. Тих, хто став на захист своєї країни і віддав за неї найдорожче.
Наш обов’язок — бути гідними їх. Продовжувати боротьбу. Захищати Україну. І не дозволити, щоб пам’ять про полеглих стала просто датою у календарі.
Vincit qui meminit. Перемагає той, хто пам’ятає.
Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам і захисницям України», — резюмував головнокомандувач.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
The post Драпатий вшанував пам’ять загиблих захисників України appeared first on Прямий.
Перейти на prm.uaЩороку 29 серпня Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, які загинули, боронячи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Цей день присвячений усім полеглим українським воїнам і добровольцям, чиє життя обірвалося під час боротьби за Україну. Дата має особливе символічне значення для українців, адже повʼязана з однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни — Іловайською трагедією 2014 року.
Новини.LIVE розповідають про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.
День пам’яті загиблих захисників України
День памʼяті захисників України щорічно припадає на 29 серпня. Його встановили указом Президента України №621/2019 від 23 серпня 2019 року.
Документ визначив цю дату як день щорічного вшанування військовослужбовців і добровольців, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Запровадження пам’ятної дати мало на меті не лише вшанувати загиблих, а й зберегти пам’ять про їхній подвиг та нагадувати суспільству про ціну української свободи.
Вибір дати
Вибір дати пов’язаний із подіями серпня 2014 року під Іловайськом в Донецькій області. Влітку того року українські військові та добровольчі формування вели важкі бої за місто. Наприкінці серпня ситуація для українських підрозділів стала критичною. Після домовленостей про вихід із району бойових дій колони українських військових почали залишати місто.
29 серпня 2014 року став одним із найтрагічніших днів Іловайської операції. Українські військові зазнали значних втрат під час виходу з оточення. За даними Українського інституту національної пам’яті, внаслідок Іловайської трагедії загинули 366 українських воїнів, 429 були поранені, 158 вважалися зниклими безвісти, а 300 потрапили в полон.
Символ дати
Одним із головних символів 29 серпня став соняшник. Його пов’язують із соняшниковими полями, через які проходили українські військові під час виходу з Іловайська. Для багатьох ця рослина стала символом пам’яті про загиблих воїнів та нагадуванням про трагічні події 2014 року.
Через це напередодні та в день пам’яті українці можуть використовувати зображення соняшника, прикрашати ним одяг або долучатися до меморіальних акцій.
Вшанування памʼяті
День пам’яті присвячений усім захисникам України, які загинули під час боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.
Йдеться не лише про військовослужбовців Збройних сил України. У пам’яті також залишаються добровольці та представники інших військових формувань, які загинули, захищаючи країну. Саме поняття пам’ятного дня охоплює полеглих у різні періоди боротьби за Україну.
День пам’яті під час повномасштабної війни
Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року значення 29 серпня стало ще ширшим. Пам’ять про захисників Іловайська поєдналася з пам’яттю про тисячі українських військових, які загинули вже під час повномасштабної війни.
Водночас ця дата нагадує, що російсько-українська війна почалася не у 2022 році. Її сучасний етап бере початок у 2014 році з окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей.
Як писали Новини.LIVE, 8 серпня на Майдані Незалежності у Києві провели в останню путь очільника пошукової групи "Плацдарм" Олексія Юкова. Він загинув 5 серпня на Донеччині.
Раніше у столиці попрощалися із вуличним музикантом та тіктокером Денисом Опарою, який проходив службу в ЗСУ. Причиною смерті стала двобічна пневмонія.
Перейти на novyny.live29 серпня українці вшановують пам'ять захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність. Дата цього дня обрана не випадково – вона пов'язана з Іловайською трагедією 2014 року. Символом дня є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
День мученика Адріана і мучениці Наталії: історія та заборони
Історія дня
У 2014 році, під Іловайськом після масштабних боїв воїни АТО опинилися в оточенні. Президент РФ Владімір Путін заявив, що підконтрольні Росії терористичні угруповання організують для них гуманітарний коридор.
Але бойовики та російські військові обстріляли коридор, яким виходили українські захисники. Тоді, за офіційними даними, під Іловайськом загинуло 366 українських військових, 429 отримали поранення.
24 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про затвердження пам'ятного дня.
Під час повномасштабного вторгнення Росії ця пам'ятна дата набула особливого значення. Багато сміливих українців пожертвували своїм життям, захищаючи українську землю. 13 серпня Україна повернула тіла 261 загиблого захисника.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
День мученика Адріана і мучениці Наталії: історія та заборони
Історія дня
У 2014 році, під Іловайськом після масштабних боїв воїни АТО опинилися в оточенні. Президент РФ Владімір Путін заявив, що підконтрольні Росії терористичні угруповання організують для них гуманітарний коридор.
Але бойовики та російські військові обстріляли коридор, яким виходили українські захисники. Тоді, за офіційними даними, під Іловайськом загинуло 366 українських військових, 429 отримали поранення.
24 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про затвердження пам'ятного дня.
Під час повномасштабного вторгнення Росії ця пам'ятна дата набула особливого значення. Багато сміливих українців пожертвували своїм життям, захищаючи українську землю. 13 серпня Україна повернула тіла 261 загиблого захисника.
Перейти на zn.ua
Російські війська знову атакували Харківщину. За добу під ударами опинилися Харків і ще 16 населених пунктів області. Внаслідок обстрілів загинули двоє людей, ще 13 постраждали, серед них двоє дітей. В області зафіксували численні пошкодження житлових будинків, торгового центру, дитсадка та інших цивільних об’єктів.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на очільника Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова.
Загиблі та поранені
У Харкові загинув 26-річний чоловік. Поранень зазнали 25-річна жінка та 36-річний чоловік. Ще троє людей отримали гостру реакцію на стрес — жінки 58 і 26 років та 38-річний чоловік.
У Змієві загинула 38-річна жінка. Там же гостру реакцію на стрес отримали 10-річна дівчинка та 61-річна жінка.
В Ізюмі поранені дві жінки — 55 та 54 років. Ще четверо людей, серед них 10-річна дівчинка, отримали гостру реакцію на стрес.
Чим атакувала РФ
Російські війська били по Харківщині керованими авіабомбами та безпілотниками. Зокрема, ворог застосував:
4 КАБ;
1 БпЛА типу "Герань-2";
4 БпЛА типу "Молнія";
4 FPV-дрони;
79 безпілотників, тип яких встановлюється.
У Харкові дрони атакували Київський, Індустріальний та Основ’янський райони.
Наслідки ударів
У Харкові зазнали пошкоджень торговий центр та автомобіль. У Богодухівському районі пошкоджені автомобіль у Золочеві та приватний будинок у Калиновому. На Куп’янщині постраждали приватні будинки, господарські споруди та автомобілі. У Великому Бурлуку також зазнали пошкоджень приватний будинок і господарські споруди.
В Ізюмському районі пошкоджені ферма, зерносховище, сім приватних будинків та дошкільний заклад в Ізюмі. У Харківському районі отримали руйнації приватний будинок у Котлярах, цивільне підприємство та автомобіль у Дворічному Куті. На Лозівщині пошкоджені приватний будинок в Алісівці, автомобіль та автомобіль екстреної медичної допомоги в селі Енергетиків. У Чугуївському районі постраждали шість приватних будинків і складське приміщення у Змієві.
Евакуація населення
Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 252 людини. Від початку роботи там зареєстрували 55 642 людини.
Ситуація на фронті
За добу, станом на 22:00 27 серпня, зафіксували 206 бойових зіткнень. На Південно-Слобожанському напрямку російські війська 11 разів атакували українські позиції. Бої точилися в напрямку Козачої Лопані, Гоптівки, Графського, Рубіжного, Стариці, Довгенького, Радьківки, Охрімівки та Чугунівки. На Куп’янському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
Як повідомляли Новини.LIVE, у Харкові майже два роки діє модернізована мережа сповіщення, яка не залежить від блекаутів та відокремлена від загальнообласної. За словами Богдана Гладких з міськради, це дозволило зменшити кількість тривог на 40-45%, сигнали лунають у місті лише у разі фактичної небезпеки для обласного центру.
Також Новини.LIVE писали, що у Харкові посилюють захист від російських дронів. Антидронові сітки встановлюють на напрямках, які визначають військові. Роботи вже розпочала обласна військова адміністрація. Місто паралельно встановлює власний захист і погоджує всі рішення з військовими, які відповідають за цей напрямок. Такий захист уже показав свою ефективність.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на очільника Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова.
Загиблі та поранені
У Харкові загинув 26-річний чоловік. Поранень зазнали 25-річна жінка та 36-річний чоловік. Ще троє людей отримали гостру реакцію на стрес — жінки 58 і 26 років та 38-річний чоловік.
У Змієві загинула 38-річна жінка. Там же гостру реакцію на стрес отримали 10-річна дівчинка та 61-річна жінка.
В Ізюмі поранені дві жінки — 55 та 54 років. Ще четверо людей, серед них 10-річна дівчинка, отримали гостру реакцію на стрес.
Чим атакувала РФ
Російські війська били по Харківщині керованими авіабомбами та безпілотниками. Зокрема, ворог застосував:
4 КАБ;
1 БпЛА типу "Герань-2";
4 БпЛА типу "Молнія";
4 FPV-дрони;
79 безпілотників, тип яких встановлюється.
У Харкові дрони атакували Київський, Індустріальний та Основ’янський райони.
Наслідки ударів
У Харкові зазнали пошкоджень торговий центр та автомобіль. У Богодухівському районі пошкоджені автомобіль у Золочеві та приватний будинок у Калиновому. На Куп’янщині постраждали приватні будинки, господарські споруди та автомобілі. У Великому Бурлуку також зазнали пошкоджень приватний будинок і господарські споруди.
В Ізюмському районі пошкоджені ферма, зерносховище, сім приватних будинків та дошкільний заклад в Ізюмі. У Харківському районі отримали руйнації приватний будинок у Котлярах, цивільне підприємство та автомобіль у Дворічному Куті. На Лозівщині пошкоджені приватний будинок в Алісівці, автомобіль та автомобіль екстреної медичної допомоги в селі Енергетиків. У Чугуївському районі постраждали шість приватних будинків і складське приміщення у Змієві.
Евакуація населення
Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 252 людини. Від початку роботи там зареєстрували 55 642 людини.
Ситуація на фронті
За добу, станом на 22:00 27 серпня, зафіксували 206 бойових зіткнень. На Південно-Слобожанському напрямку російські війська 11 разів атакували українські позиції. Бої точилися в напрямку Козачої Лопані, Гоптівки, Графського, Рубіжного, Стариці, Довгенького, Радьківки, Охрімівки та Чугунівки. На Куп’янському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
Як повідомляли Новини.LIVE, у Харкові майже два роки діє модернізована мережа сповіщення, яка не залежить від блекаутів та відокремлена від загальнообласної. За словами Богдана Гладких з міськради, це дозволило зменшити кількість тривог на 40-45%, сигнали лунають у місті лише у разі фактичної небезпеки для обласного центру.
Також Новини.LIVE писали, що у Харкові посилюють захист від російських дронів. Антидронові сітки встановлюють на напрямках, які визначають військові. Роботи вже розпочала обласна військова адміністрація. Місто паралельно встановлює власний захист і погоджує всі рішення з військовими, які відповідають за цей напрямок. Такий захист уже показав свою ефективність.
Перейти на novyny.live
"Я народився у 1907 році на Україні, в місті Мелітополі, у багатому фруктами регіоні, – згадував 1994 року у своїх мемуарах Павло Судоплатов, виконавець і організатор політичних вбивств Кремля. – Як і всіх дітей – а нас було в родині п'ятеро, – мене хрестили в російській православній церкві".
Початкова освіта Судоплатова, який за допомогою вибухового пристрою, закладеного нібито в коробку з цукерками, вбив у Роттердамі лідера ОУН Євгена Коновальця, охоплювала вивчення Нового і Старого Завіту та основ російської мови. "У царські часи викладання української в школах заборонялося. Користувалися нею лише як розмовною", – писав спецслужбіст, який після смерті Сталіна провів 15 років за ґратами як "пособник Берії".
Судоплатов – взірцевий українець для будь-якого російського режиму: царського, більшовицького, комуністичного, путінського та й навіть казково-ліберального. Такий, якими століттями воліли бачити "молодших братів" Пітер і Москва – людьми, чиє існування поза імперською політикою, культурою та історією неможливе.
Судоплатов слідом за Сталіним був переконаний, що на заході України живуть "не такі" українці, а потяг націоналістів до незалежності прирівнював до одного з найстрашніших злочинів в СРСР. Не дивно, що напередодні Другої світової, що вела до перекроювання світової мапи, серед головних ворогів сталіністів опинився Євген Коновалець, очільник ОУН, який бачив Україну самодостатньою та соборною.
У Москві не могли забути про роль Коновальця в придушенні більшовицького повстання в Києві 1918 року. Кремль непокоїли його організаторські здібності та принциповість щодо ідеї незалежності, яку він не відкинув в еміграції після програшу Української революції. Коновалець розвивав націоналістичний рух не тільки за кордоном, а й в підпіллі, на підконтрольних радянській владі територіях.
До Коновальця, полковника Січових стрільців у минулому, Судоплатов мав свої, особисті рахунки – його брат загинув 1921 року в бою проти січовиків за Житомир.
"Кривава маса"
На вулиці Колсінгель у Роттердамі опівдні 23 травня 1938 року було, як зазвичай у такий час, спокійно та тихо. Але о 12:16 сталася подія, яка приголомшила випадкових перехожих, серед яких був містянин Г. де Йонг. Того ж дня емоційну розповідь свідка переповіла вечірня газета Rotterdams Nieuwsblad.
Йонг звернув увагу на пана середнього зросту в "сивому" капелюсі, який виглядав "як справжній джентльмен, але вбраний дещо скромно". Чоловік ніс у правій руці "валізочку", а коли зупинився на мить біля кінотеатру "Люм'єр", пролунав вибух.
"Бачу, як носій валізочки розлітається на шматки, – розповідав репортеру Йонг. – Направо й наліво летять ноги й руки. Кривава маса. Тулуб з великим розмахом летить за тротуар на двадцять метрів. Я відчуваю шок від важкого тиску повітря, але втримуюсь на ногах. Лунає дикий брязкіт побитого скла. З усіх сторін падають на вулицю шибки".
Загиблим у центрі Роттердама був Євген Коновалець, про що громадськість дізналась не одразу. Як і про причетність Москви до вбивства. У дипломатичних колах і ЗМІ спочатку поширювали найзрозумілішу всім версію: загинув терорист, який чи то невдало переносив вибухівку, чи то не доніс свою пекельну машину до місця злочину.
Пройшло не більше ніж година між тим, як Євген Коновалець зійшов з потяга в Роттердамі, зустрівся з Судоплатовим і загинув від вибуху на вулиці. На фото тіло полковника та посмертний малюнок його обличчя
Колаж: Андрій Калістратенко
Як згадував журналіст, науковець, професор Євген Онацький – Коновалець прожив у нього в Римі кілька зимових місяців перед загибеллю – довелося докласти чимало зусиль, щоб спростувати припущення про "прикре самогубство".
На зустрічі з поважним представником МЗС Італії Онацький почув: "Відомо, що полковник Коновалець був знаним терористом". Тож чому не вірити, що він і є винуватцем власної смерті?
"Таким хочуть представити його наші вороги! – заперечував Онацький, маючи на увазі насамперед польських дипломатів. – Тільки в голову такого пана Бека (Юзеф Бек, очільник МЗС Польщі – УП) могло вскочити, що Коновалець займається терористичними актами".
"У такому широкому рухові, як український націоналістичний рух, існує й бойова частина, – не приховував український професор. – Але акти терору виникають тільки на нашій національній території як реакція на акцію, як вияв протесту проти поневолення. Смішно навіть думати, щоб Вождь такого руху, як український націоналістичний, міг займатися виготовленням чи перевозкою бомб".
Ярослав Чиж на псевдо "Ярослав Кутько" в дослідженні "Пекельна машина в Роттердамі" (1953 рік) описував тактику, яку після вбивства Коновальця використовував Кремль, та до якої росіяни вдаються досі – вкидати в інформпростір кілька версій, щоб відволікти від очевидної, як це, зокрема, було у випадку зі збитим бортом MH17 на Донбасі в 2014 році.
Про реакцію на вбивство Коновальця Чиж писав: "Комуністична преса на всіх мовах зручно звертала підозріння щодо вчинення замаху в Роттердамі в різні боки: на польську політичну поліцію, на німецьке Гестапо і навіть на внутрішні українські політичні чвари".
Майстрами з дезінформації, за словам Чижа, були також українські комуністи, які отримали відповідні директиви з Москви: "Тою димовою заслоною оперували не тільки в пресі і в промовах на всяких зборах, але також у спеціальних брошурах, які розкидали тисячами між людьми".
Читайте також: Повернення України. УП показує оцифровані в США столітні фотоархіви легіону Українських січових стрільців
Операція "Ставка"
За вульгарними зразками сторітелінгу, розповідь про зраду, що призвела до смерті лідера ОУН у 1938 році, можна починати з Каїна та Авеля. Але насправді для повноти картини достатньо згадати Євгена Коновальця та Василя Хомяка. Обидва – січовики. Обидва воювали проти росіян і деякий час провели в російському полоні під час Першої світової.
Після поразки Директорії УНР Василь Хомяк опинився за кордоном, де залишився у націоналістичному русі. Пізніше він став агентом ГПУ/НКВС на псевдо "Лебедь" та "82". Отримав трикімнатну квартиру та тисячу рублів за те, що ввів у коло Євгена Коновальця його майбутнього вбивцю Павла Судоплатова.
Згідно з розсекреченими документами Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ), до рук чекістів Хомяк потрапив у 1921 році. На територію СРСР, як і деяких інших побратимів, його на рік раніше відправив Коновалець – розбудовувати підпільні повстанські осередки. "Вибір перед Лебедем стояв простий, – згадував у 1990-х Судоплатов про Хомяка, якого розкрили радянські спецслужби. – Або працювати на нас, або вмерти".
У межах операції "Ставка", метою якої було вбивство лідера ОУН, агента Лебедя / Хомяка "вивели" з території СРСР у 1933 році, за п'ять років до теракту в Роттердамі. Він прибув у Бельгію як член команди радянського вантажного судна, а потім "втік" і попросив політичного притулку.
У доповіді радянському начальству Хомяк розповів, що знав Євгена Коновальця з 1917 року, коли той командував Січовими стрільцями. Познайомив їх Андрій Мельник, на той момент начальник штабу січовиків, якого Хомяк знав ще з австрійської армії. За словами Хомяка, після повалення Гетьманату Скоропадського в 1918 році Коновалець наказав йому вести переговори з отаманом Зеленим, загони якого не сприймали владу Директорії. Також Хомяк зазначав, що товаришував з молодшим братом Коновальця Степаном
Колаж: Андрій Калістратенко
Коли про вигадану "втечу" Хомяка в Європу стало відомо українським націоналістам, йому влаштували ретельні перевірки ще до його зустрічі з лідером ОУН. Пізніше у своїх доповідях московському керівництву Лебідь розповідав, що попри недовіру з боку певних членів ОУН його перші сходини з Коновальцем пройшли в цілому нормально – "провідник обійняв його, розцілував і почав розповідати присутнім, як добре він його знає".
Коновалець багато розпитував Хомяка про ситуацію в радянській Україні. Про голод, про опір селян колективізації, випадки саботажу в промисловості, ставлення молоді до влади, національний склад червоної армії, про ставлення українських комуністів до ідеї незалежності від Москви тощо. Знаючи методи московських спецслужб, допитував Коновалець гостя й про те, як саме він утік від більшовиків і опинився в Європі.
З аналітичних матеріалів СРЗУ:
Як свідчать матеріали справи, у Проводі ОУН після понад року перебування В. Хомяка за кордоном дійшли висновку, що йому краще повертатися в радянську Україну і там створити розгалужену підпільну організацію для участі у майбутній боротьбі за незалежність. У жовтні 1934 року він повернувся до СРСР і доповів у НКВС, що поставлене завдання із завоювання довіри керівництва ОУН виконав. Надалі у листах за кордон повідомляв про створення підпільної мережі і залучення до неї відданих справі осіб.
Невдовзі визріло рішення ввести у розробку Проводу ОУН кадрового співробітника центрального апарату НКВС. На цю роль обрали Павла Судоплатова (оперативне псевдо "Андрій"). У листах до Є. Коновальця В. Хомяк повідомив, що до роботи в підпіллі залучив свого далекого родича, з яким давно знайомий, виховував його у націоналістичному дусі і вважає, що з цієї молодої людини вийде корисний борець за ідею незалежності України.
У липні 1935 року вони удвох перетнули радянсько-фінський кордон і опинилися в Фінляндії. Невдовзі В. Хомяк повернувся до СРСР, а його "вихованець", якого в середовищі ОУН прозвали Приймаком, а згодом – Павлусем, Вельмудом, Норманом, Валюхом, залишився за кордоном. Упродовж кількох місяців до нього придивлялися, вивчали, перевіряли, перш ніж прийняти рішення про залучення до роботи і посвячення в найпотаємніші аспекти роботи організації за кордоном.
Читайте також: Росіян, які б підтримували українську незалежність, немає. Яким бачили життя в Україні агенти ЦРУ – дослідження УП
Прогулянки з убивцею
Уперше Євген Коновалець зустрівся зі своїм вбивцею у Берліні навесні 1936 року в присутності інших оунівців. За кілька днів лідер українських націоналістів вже запросив Судоплатова пройтись удвох вечірнім містом. Спираючись на документи, в Службі зовнішньої розвідки України про цю прогулянку, що тривала майже до опівночі, розповідають так:
"Є. Коновалець зауважив, що був би радий, якби П. Судоплатов разом з В. Хомяком підшукали й допомогли переправити до Європи когось із відомих українців, із ім'ям, типу Олександра Шумського, якого він ввів би у міжнародні кола для привернення уваги до вирішення українського питання.
При цьому Коновалець цікавився й долею самого О. Шумського, що з ним і чи не могли б організувати його втечу за кордон. На той час український радянський і партійний діяч О. Шумський перебував у засланні в Красноярську за антирадянську націоналістичну діяльність, убитий у 1946 році за вказівкою Сталіна і безпосередньої участі П. Судоплатова на шляху із заслання до Києва".
Влітку 2022 року російська окупаційна влада поставила пам'ятник вбивці Євгена Коновальця у Мелітополі
Колаж: Андрій Калістратенко
Про одну з подальших зустрічей з лідером ОУН, цього разу в Парижі, докладно згадував у 1990-х вже сам Судоплатов у мемуарах. Щоправда, порівнюючи його книги та задокументовані, деталізовані доповіді московському керівництву, в Службі зовнішньої розвідки України сумніваються у правдивості багатьох деталей, згаданих Судоплатовим на пенсії.
Хай там як, вбивця Коновальця хизувався прогулянками з Коновальцем у Франції, які нібито зміцнили довіру лідера українських націоналістів до кремлівського агента.
З книги Судоплатова "Розвідка і Кремль. Записки небажаного свідка":
"Коновалець прив'язався до мене (...) Під час нашого перебування в Парижі запросив відвідати разом із ним могилу Петлюри. Коновалець обожнював цю людину, називаючи її "нашим прапором і найулюбленішим вождем". Він говорив, що пам'ять про Петлюру має бути збережена (...).
Ми пройшли через весь цвинтар і зупинилися перед скромним надгробком на могилі Петлюри. Коновалець перехрестився – я наслідував його приклад. Якийсь час ми стояли мовчки, потім я витяг з кишені носову хустку і загорнув у неї жменю землі з могили.
– Що ти робиш? – вигукнув Коновалець.
– Цю землю з могили Петлюри відвезу на Україну, – відповів я, – ми на його пам'ять посадимо дерево і доглядатимемо за ним.
Коновалець був у захваті. Він обійняв мене, поцілував і палко похвалив за чудову ідею. У результаті наша дружба та його довіра до мене ще більше зміцнилися".
Читайте також: Сепаратист № 1. Як уродженець Курщини Сергєєв-Артем створив міф про незалежність Донбасу
Остання година
23 травня 1938 року об 11:24 на залізничній станції в Роттердамі вийшов незнайомець з двома валізами. Німецькою з акцентом він попросив таксиста відвезти його у готель "Централь". Дорога зайняла не більше як 10 хвилин.
"Вписавшись, як Новак, він замовив скромну кімнату... Полагодження формальностей потривало кілька хвилин", – так останню годину життя Євгена Коновальця описував у 1970-х дослідник Омелян Кушпета.
У номері лідер ОУН розклав речі. На столі біля вікна поставив друкарську машинку, а на меншому столику – будильник і хрест, той самий, що за родинною легендою йому дала мати, і який він постійно возив із собою.
Постоялець "Централю" вмився, розложив на ліжку піжаму, і ближче до 12:00 вийшов з номеру. Пройшовся коридором трохи знервовано, повернувся у номер, а потім знов вийшов і попрямував на вулицю. Без плаща, бо була тепла весняна погода.
У своїх споминах Судоплатов хизувався, що вибухівку заклали у "коробку шоколадних цукерок", бо Коновалець, за його словами, дуже їх любив. На фото з місця вбивства (джерело: cdvr.org.ua) вона схожа на валізу, про що і розповідали репортерам свідки. "Як показало дослідження над залишками пекельної машини, механізм часової бомби був не звичайного годинника, а хімічного препарату у трубці. Годинник мусив був "тікати" і Є.Коновалець міг його почути через упаковку", – писав Ярослав Кутько в 1953 році в книзі про історію вбивства лідера ОУН
Колаж: Андрій Калістратенко
Опівдні Коновалець / Новак вже був у кав'ярні "Атланта". Він запам'ятався офіціанту тим, що замовив склянку хересу, бо зазвичай у такий час херес замовляли рідко. Через мить до Новака приєднався якийсь чоловік. Він попросив пива.
"Це була самовпевнена постать у віці коло 30 років, висотою 1,76-1,78 метра, педантно вбрана і гарно обголена людина. Волосся було темно-брунатне й добре зачесане. Брови у нього зрослись, а очі темні, мабуть, карі", – писав Омелян Кушпета.
"Після привітання з чоловіком при столику коло вікна вони обмінялися короткими словами, – продовжував автор реконструкцію події. – Новий клієнт передав якийсь пакуночок, поспішно заплатив за пиво, поспішно попрощався та поспішно залишив "Атланту". Опісля і перший чужинець заплатив та вийшов о годині 12:13 на вулицю".
Через лічені хвилини в центрі Роттердама пролунав вибух. Про те, що небіжчиком виявився лідер українських націоналістів, нідерландська преса повідомить за тиждень.
Історик, журналіст і політичний діяч Петро Мірчук у книзі "Євген Коновалець" (у 20-річчя смерті)" про вразливі місця в безпеці лідера ОУН:
"Безпосереднє керівництво організаційною сіткою на Наддніпрянщині та контакти із зв'язковими, які приїжджали для зустрічі з полк. Коновальцем з підбольшевицької України, крили в собі дуже серйозну небезпеку для самого життя полк. Євгена Коновальця. Але він рішуче й послідовно стояв на становищі, що особливості підбольшевицької дійсності вимагають, щоб керівництво поодинокими центрами підпільно-революційної організації й контакт із провідниками тих центрів перебували таки безпосередньо в його руках. Весною 1938 р. полк. Коновалець подав своїм найближчим співробітникам, що приготовляється до того, щоб в найближчих місяцях особисто дістатись нелегально, організаційним зв'язком до УРСР і там на місці перевірити ситуацію, стан і можливості підпільно-революційної дії".
Читайте також: "Гарантія сто відсотків". Як лідери Угорської революції пішли на мирні перемовини з Кремлем і опинилися на шибениці
"Ніколи не снилося жити в такій квартирі"
Радянський режим, що йому вірно служили Василь Хомяк і Павло Судоплатов, зазнав краху 1991 року. Натомість Україна на 35-му році незалежності повернула рештки Коновальця додому та продовжує боротися за право бути собою поза межами імперії. Б'ється з тим самим ворогом. За обставин, значно сприятливіших, ніж сто років тому: із соборністю, наявністю своєї армії та міжнародного визнання. Але й за наявності того ж невігластва, що й раніше.
2022 року в Мелітополь, де народився Судоплатов, на танках в'їхали росіяни. Окупаційна адміністрація вивісила борди із зображенням Судоплатова й написом російською: "Он знал, что делать с бандеровцами!". Окупанти "відмінили" рішення місцевої влади за 2016 рік, яким одну з вулиць назвали на честь ще одного уродженця міста, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова. Тепер вони знов називають її на честь Судоплатова.
"Неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована". Слова, що їх 2020 року, в своєму першому новорічному зверненні промовив Володимир Зеленський, дуже швидко та вкотре спростувала історія. Яким би гарним не був дім, має значення чи належить він його господарям.
Після завершення операції "Ставка" Василь Хомяк написав Павлу Судоплатову запрошення на новосілля в житло, яке відібрали у його репресованих власників:
"Добрий день, Павле Анатолійовичу. Перш за все я Вас від душі поздоровляю з успішно закінченою справою… Я тепер вже днів десять ніде не працюю, але гадаю, що скоро буду працювати, в цьому мені допомагає тов. Тимошенко. Квартиру я теж змінив. Тов. Тимошенко дав мені таку квартиру, що мені ніколи і не снилося жити в такій квартирі. Квартира із трьох кімнат, в хорошому районі, прекрасно обмебльована, правда меблі можуть кожної хвилини забрати, але поки що не забирають, і я, користуючись ними, відпочиваю з насолодою. Хотів би дуже, щоби Ви приїхали і побачили як мене тов. Тимошенко влаштував".
Попереднього господаря квартири, коментує дослідник історії спецслужб Олександр Скрипник, у 1937 році засудили до розстрілу за "зраду батьківщині", а його дружину вислали на п'ять років до Казахстану.
"Усім тим, що за своє життя нажили "вороги народу" (повністю виправдані у 1959 році за відсутності складу злочину), почав насолоджуватися співучасник вбивства Євгена Коновальця. Серед меблів були, як свідчать документи, старовинні цейсівські книжкові шафи, комин із бронзовим годинником на ньому, дубові меблі на кухні, фарфорові сервізи, срібні столові прибори, віденська качалка, піаніно, гобелени, килими, патефон".
Якби не розпад СРСР, комуністичний Кремль міг увійти в історію як автор "остаточного вирішення українського питання". Але вчорашні тріумфатори, які стояли за вбивством лідера ОУН у Роттердамі 1938 року, за кілька десятиліть опинилися в програші. Тепер нищенням України займається Росія путінська.
Євген Руденко – УП
Початкова освіта Судоплатова, який за допомогою вибухового пристрою, закладеного нібито в коробку з цукерками, вбив у Роттердамі лідера ОУН Євгена Коновальця, охоплювала вивчення Нового і Старого Завіту та основ російської мови. "У царські часи викладання української в школах заборонялося. Користувалися нею лише як розмовною", – писав спецслужбіст, який після смерті Сталіна провів 15 років за ґратами як "пособник Берії".
Судоплатов – взірцевий українець для будь-якого російського режиму: царського, більшовицького, комуністичного, путінського та й навіть казково-ліберального. Такий, якими століттями воліли бачити "молодших братів" Пітер і Москва – людьми, чиє існування поза імперською політикою, культурою та історією неможливе.
Судоплатов слідом за Сталіним був переконаний, що на заході України живуть "не такі" українці, а потяг націоналістів до незалежності прирівнював до одного з найстрашніших злочинів в СРСР. Не дивно, що напередодні Другої світової, що вела до перекроювання світової мапи, серед головних ворогів сталіністів опинився Євген Коновалець, очільник ОУН, який бачив Україну самодостатньою та соборною.
У Москві не могли забути про роль Коновальця в придушенні більшовицького повстання в Києві 1918 року. Кремль непокоїли його організаторські здібності та принциповість щодо ідеї незалежності, яку він не відкинув в еміграції після програшу Української революції. Коновалець розвивав націоналістичний рух не тільки за кордоном, а й в підпіллі, на підконтрольних радянській владі територіях.
До Коновальця, полковника Січових стрільців у минулому, Судоплатов мав свої, особисті рахунки – його брат загинув 1921 року в бою проти січовиків за Житомир.
"Кривава маса"
На вулиці Колсінгель у Роттердамі опівдні 23 травня 1938 року було, як зазвичай у такий час, спокійно та тихо. Але о 12:16 сталася подія, яка приголомшила випадкових перехожих, серед яких був містянин Г. де Йонг. Того ж дня емоційну розповідь свідка переповіла вечірня газета Rotterdams Nieuwsblad.
Йонг звернув увагу на пана середнього зросту в "сивому" капелюсі, який виглядав "як справжній джентльмен, але вбраний дещо скромно". Чоловік ніс у правій руці "валізочку", а коли зупинився на мить біля кінотеатру "Люм'єр", пролунав вибух.
"Бачу, як носій валізочки розлітається на шматки, – розповідав репортеру Йонг. – Направо й наліво летять ноги й руки. Кривава маса. Тулуб з великим розмахом летить за тротуар на двадцять метрів. Я відчуваю шок від важкого тиску повітря, але втримуюсь на ногах. Лунає дикий брязкіт побитого скла. З усіх сторін падають на вулицю шибки".
Загиблим у центрі Роттердама був Євген Коновалець, про що громадськість дізналась не одразу. Як і про причетність Москви до вбивства. У дипломатичних колах і ЗМІ спочатку поширювали найзрозумілішу всім версію: загинув терорист, який чи то невдало переносив вибухівку, чи то не доніс свою пекельну машину до місця злочину.
Пройшло не більше ніж година між тим, як Євген Коновалець зійшов з потяга в Роттердамі, зустрівся з Судоплатовим і загинув від вибуху на вулиці. На фото тіло полковника та посмертний малюнок його обличчя
Колаж: Андрій Калістратенко
Як згадував журналіст, науковець, професор Євген Онацький – Коновалець прожив у нього в Римі кілька зимових місяців перед загибеллю – довелося докласти чимало зусиль, щоб спростувати припущення про "прикре самогубство".
На зустрічі з поважним представником МЗС Італії Онацький почув: "Відомо, що полковник Коновалець був знаним терористом". Тож чому не вірити, що він і є винуватцем власної смерті?
"Таким хочуть представити його наші вороги! – заперечував Онацький, маючи на увазі насамперед польських дипломатів. – Тільки в голову такого пана Бека (Юзеф Бек, очільник МЗС Польщі – УП) могло вскочити, що Коновалець займається терористичними актами".
"У такому широкому рухові, як український націоналістичний рух, існує й бойова частина, – не приховував український професор. – Але акти терору виникають тільки на нашій національній території як реакція на акцію, як вияв протесту проти поневолення. Смішно навіть думати, щоб Вождь такого руху, як український націоналістичний, міг займатися виготовленням чи перевозкою бомб".
Ярослав Чиж на псевдо "Ярослав Кутько" в дослідженні "Пекельна машина в Роттердамі" (1953 рік) описував тактику, яку після вбивства Коновальця використовував Кремль, та до якої росіяни вдаються досі – вкидати в інформпростір кілька версій, щоб відволікти від очевидної, як це, зокрема, було у випадку зі збитим бортом MH17 на Донбасі в 2014 році.
Про реакцію на вбивство Коновальця Чиж писав: "Комуністична преса на всіх мовах зручно звертала підозріння щодо вчинення замаху в Роттердамі в різні боки: на польську політичну поліцію, на німецьке Гестапо і навіть на внутрішні українські політичні чвари".
Майстрами з дезінформації, за словам Чижа, були також українські комуністи, які отримали відповідні директиви з Москви: "Тою димовою заслоною оперували не тільки в пресі і в промовах на всяких зборах, але також у спеціальних брошурах, які розкидали тисячами між людьми".
Читайте також: Повернення України. УП показує оцифровані в США столітні фотоархіви легіону Українських січових стрільців
Операція "Ставка"
За вульгарними зразками сторітелінгу, розповідь про зраду, що призвела до смерті лідера ОУН у 1938 році, можна починати з Каїна та Авеля. Але насправді для повноти картини достатньо згадати Євгена Коновальця та Василя Хомяка. Обидва – січовики. Обидва воювали проти росіян і деякий час провели в російському полоні під час Першої світової.
Після поразки Директорії УНР Василь Хомяк опинився за кордоном, де залишився у націоналістичному русі. Пізніше він став агентом ГПУ/НКВС на псевдо "Лебедь" та "82". Отримав трикімнатну квартиру та тисячу рублів за те, що ввів у коло Євгена Коновальця його майбутнього вбивцю Павла Судоплатова.
Згідно з розсекреченими документами Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ), до рук чекістів Хомяк потрапив у 1921 році. На територію СРСР, як і деяких інших побратимів, його на рік раніше відправив Коновалець – розбудовувати підпільні повстанські осередки. "Вибір перед Лебедем стояв простий, – згадував у 1990-х Судоплатов про Хомяка, якого розкрили радянські спецслужби. – Або працювати на нас, або вмерти".
У межах операції "Ставка", метою якої було вбивство лідера ОУН, агента Лебедя / Хомяка "вивели" з території СРСР у 1933 році, за п'ять років до теракту в Роттердамі. Він прибув у Бельгію як член команди радянського вантажного судна, а потім "втік" і попросив політичного притулку.
У доповіді радянському начальству Хомяк розповів, що знав Євгена Коновальця з 1917 року, коли той командував Січовими стрільцями. Познайомив їх Андрій Мельник, на той момент начальник штабу січовиків, якого Хомяк знав ще з австрійської армії. За словами Хомяка, після повалення Гетьманату Скоропадського в 1918 році Коновалець наказав йому вести переговори з отаманом Зеленим, загони якого не сприймали владу Директорії. Також Хомяк зазначав, що товаришував з молодшим братом Коновальця Степаном
Колаж: Андрій Калістратенко
Коли про вигадану "втечу" Хомяка в Європу стало відомо українським націоналістам, йому влаштували ретельні перевірки ще до його зустрічі з лідером ОУН. Пізніше у своїх доповідях московському керівництву Лебідь розповідав, що попри недовіру з боку певних членів ОУН його перші сходини з Коновальцем пройшли в цілому нормально – "провідник обійняв його, розцілував і почав розповідати присутнім, як добре він його знає".
Коновалець багато розпитував Хомяка про ситуацію в радянській Україні. Про голод, про опір селян колективізації, випадки саботажу в промисловості, ставлення молоді до влади, національний склад червоної армії, про ставлення українських комуністів до ідеї незалежності від Москви тощо. Знаючи методи московських спецслужб, допитував Коновалець гостя й про те, як саме він утік від більшовиків і опинився в Європі.
З аналітичних матеріалів СРЗУ:
Як свідчать матеріали справи, у Проводі ОУН після понад року перебування В. Хомяка за кордоном дійшли висновку, що йому краще повертатися в радянську Україну і там створити розгалужену підпільну організацію для участі у майбутній боротьбі за незалежність. У жовтні 1934 року він повернувся до СРСР і доповів у НКВС, що поставлене завдання із завоювання довіри керівництва ОУН виконав. Надалі у листах за кордон повідомляв про створення підпільної мережі і залучення до неї відданих справі осіб.
Невдовзі визріло рішення ввести у розробку Проводу ОУН кадрового співробітника центрального апарату НКВС. На цю роль обрали Павла Судоплатова (оперативне псевдо "Андрій"). У листах до Є. Коновальця В. Хомяк повідомив, що до роботи в підпіллі залучив свого далекого родича, з яким давно знайомий, виховував його у націоналістичному дусі і вважає, що з цієї молодої людини вийде корисний борець за ідею незалежності України.
У липні 1935 року вони удвох перетнули радянсько-фінський кордон і опинилися в Фінляндії. Невдовзі В. Хомяк повернувся до СРСР, а його "вихованець", якого в середовищі ОУН прозвали Приймаком, а згодом – Павлусем, Вельмудом, Норманом, Валюхом, залишився за кордоном. Упродовж кількох місяців до нього придивлялися, вивчали, перевіряли, перш ніж прийняти рішення про залучення до роботи і посвячення в найпотаємніші аспекти роботи організації за кордоном.
Читайте також: Росіян, які б підтримували українську незалежність, немає. Яким бачили життя в Україні агенти ЦРУ – дослідження УП
Прогулянки з убивцею
Уперше Євген Коновалець зустрівся зі своїм вбивцею у Берліні навесні 1936 року в присутності інших оунівців. За кілька днів лідер українських націоналістів вже запросив Судоплатова пройтись удвох вечірнім містом. Спираючись на документи, в Службі зовнішньої розвідки України про цю прогулянку, що тривала майже до опівночі, розповідають так:
"Є. Коновалець зауважив, що був би радий, якби П. Судоплатов разом з В. Хомяком підшукали й допомогли переправити до Європи когось із відомих українців, із ім'ям, типу Олександра Шумського, якого він ввів би у міжнародні кола для привернення уваги до вирішення українського питання.
При цьому Коновалець цікавився й долею самого О. Шумського, що з ним і чи не могли б організувати його втечу за кордон. На той час український радянський і партійний діяч О. Шумський перебував у засланні в Красноярську за антирадянську націоналістичну діяльність, убитий у 1946 році за вказівкою Сталіна і безпосередньої участі П. Судоплатова на шляху із заслання до Києва".
Влітку 2022 року російська окупаційна влада поставила пам'ятник вбивці Євгена Коновальця у Мелітополі
Колаж: Андрій Калістратенко
Про одну з подальших зустрічей з лідером ОУН, цього разу в Парижі, докладно згадував у 1990-х вже сам Судоплатов у мемуарах. Щоправда, порівнюючи його книги та задокументовані, деталізовані доповіді московському керівництву, в Службі зовнішньої розвідки України сумніваються у правдивості багатьох деталей, згаданих Судоплатовим на пенсії.
Хай там як, вбивця Коновальця хизувався прогулянками з Коновальцем у Франції, які нібито зміцнили довіру лідера українських націоналістів до кремлівського агента.
З книги Судоплатова "Розвідка і Кремль. Записки небажаного свідка":
"Коновалець прив'язався до мене (...) Під час нашого перебування в Парижі запросив відвідати разом із ним могилу Петлюри. Коновалець обожнював цю людину, називаючи її "нашим прапором і найулюбленішим вождем". Він говорив, що пам'ять про Петлюру має бути збережена (...).
Ми пройшли через весь цвинтар і зупинилися перед скромним надгробком на могилі Петлюри. Коновалець перехрестився – я наслідував його приклад. Якийсь час ми стояли мовчки, потім я витяг з кишені носову хустку і загорнув у неї жменю землі з могили.
– Що ти робиш? – вигукнув Коновалець.
– Цю землю з могили Петлюри відвезу на Україну, – відповів я, – ми на його пам'ять посадимо дерево і доглядатимемо за ним.
Коновалець був у захваті. Він обійняв мене, поцілував і палко похвалив за чудову ідею. У результаті наша дружба та його довіра до мене ще більше зміцнилися".
Читайте також: Сепаратист № 1. Як уродженець Курщини Сергєєв-Артем створив міф про незалежність Донбасу
Остання година
23 травня 1938 року об 11:24 на залізничній станції в Роттердамі вийшов незнайомець з двома валізами. Німецькою з акцентом він попросив таксиста відвезти його у готель "Централь". Дорога зайняла не більше як 10 хвилин.
"Вписавшись, як Новак, він замовив скромну кімнату... Полагодження формальностей потривало кілька хвилин", – так останню годину життя Євгена Коновальця описував у 1970-х дослідник Омелян Кушпета.
У номері лідер ОУН розклав речі. На столі біля вікна поставив друкарську машинку, а на меншому столику – будильник і хрест, той самий, що за родинною легендою йому дала мати, і який він постійно возив із собою.
Постоялець "Централю" вмився, розложив на ліжку піжаму, і ближче до 12:00 вийшов з номеру. Пройшовся коридором трохи знервовано, повернувся у номер, а потім знов вийшов і попрямував на вулицю. Без плаща, бо була тепла весняна погода.
У своїх споминах Судоплатов хизувався, що вибухівку заклали у "коробку шоколадних цукерок", бо Коновалець, за його словами, дуже їх любив. На фото з місця вбивства (джерело: cdvr.org.ua) вона схожа на валізу, про що і розповідали репортерам свідки. "Як показало дослідження над залишками пекельної машини, механізм часової бомби був не звичайного годинника, а хімічного препарату у трубці. Годинник мусив був "тікати" і Є.Коновалець міг його почути через упаковку", – писав Ярослав Кутько в 1953 році в книзі про історію вбивства лідера ОУН
Колаж: Андрій Калістратенко
Опівдні Коновалець / Новак вже був у кав'ярні "Атланта". Він запам'ятався офіціанту тим, що замовив склянку хересу, бо зазвичай у такий час херес замовляли рідко. Через мить до Новака приєднався якийсь чоловік. Він попросив пива.
"Це була самовпевнена постать у віці коло 30 років, висотою 1,76-1,78 метра, педантно вбрана і гарно обголена людина. Волосся було темно-брунатне й добре зачесане. Брови у нього зрослись, а очі темні, мабуть, карі", – писав Омелян Кушпета.
"Після привітання з чоловіком при столику коло вікна вони обмінялися короткими словами, – продовжував автор реконструкцію події. – Новий клієнт передав якийсь пакуночок, поспішно заплатив за пиво, поспішно попрощався та поспішно залишив "Атланту". Опісля і перший чужинець заплатив та вийшов о годині 12:13 на вулицю".
Через лічені хвилини в центрі Роттердама пролунав вибух. Про те, що небіжчиком виявився лідер українських націоналістів, нідерландська преса повідомить за тиждень.
Історик, журналіст і політичний діяч Петро Мірчук у книзі "Євген Коновалець" (у 20-річчя смерті)" про вразливі місця в безпеці лідера ОУН:
"Безпосереднє керівництво організаційною сіткою на Наддніпрянщині та контакти із зв'язковими, які приїжджали для зустрічі з полк. Коновальцем з підбольшевицької України, крили в собі дуже серйозну небезпеку для самого життя полк. Євгена Коновальця. Але він рішуче й послідовно стояв на становищі, що особливості підбольшевицької дійсності вимагають, щоб керівництво поодинокими центрами підпільно-революційної організації й контакт із провідниками тих центрів перебували таки безпосередньо в його руках. Весною 1938 р. полк. Коновалець подав своїм найближчим співробітникам, що приготовляється до того, щоб в найближчих місяцях особисто дістатись нелегально, організаційним зв'язком до УРСР і там на місці перевірити ситуацію, стан і можливості підпільно-революційної дії".
Читайте також: "Гарантія сто відсотків". Як лідери Угорської революції пішли на мирні перемовини з Кремлем і опинилися на шибениці
"Ніколи не снилося жити в такій квартирі"
Радянський режим, що йому вірно служили Василь Хомяк і Павло Судоплатов, зазнав краху 1991 року. Натомість Україна на 35-му році незалежності повернула рештки Коновальця додому та продовжує боротися за право бути собою поза межами імперії. Б'ється з тим самим ворогом. За обставин, значно сприятливіших, ніж сто років тому: із соборністю, наявністю своєї армії та міжнародного визнання. Але й за наявності того ж невігластва, що й раніше.
2022 року в Мелітополь, де народився Судоплатов, на танках в'їхали росіяни. Окупаційна адміністрація вивісила борди із зображенням Судоплатова й написом російською: "Он знал, что делать с бандеровцами!". Окупанти "відмінили" рішення місцевої влади за 2016 рік, яким одну з вулиць назвали на честь ще одного уродженця міста, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова. Тепер вони знов називають її на честь Судоплатова.
"Неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована". Слова, що їх 2020 року, в своєму першому новорічному зверненні промовив Володимир Зеленський, дуже швидко та вкотре спростувала історія. Яким би гарним не був дім, має значення чи належить він його господарям.
Після завершення операції "Ставка" Василь Хомяк написав Павлу Судоплатову запрошення на новосілля в житло, яке відібрали у його репресованих власників:
"Добрий день, Павле Анатолійовичу. Перш за все я Вас від душі поздоровляю з успішно закінченою справою… Я тепер вже днів десять ніде не працюю, але гадаю, що скоро буду працювати, в цьому мені допомагає тов. Тимошенко. Квартиру я теж змінив. Тов. Тимошенко дав мені таку квартиру, що мені ніколи і не снилося жити в такій квартирі. Квартира із трьох кімнат, в хорошому районі, прекрасно обмебльована, правда меблі можуть кожної хвилини забрати, але поки що не забирають, і я, користуючись ними, відпочиваю з насолодою. Хотів би дуже, щоби Ви приїхали і побачили як мене тов. Тимошенко влаштував".
Попереднього господаря квартири, коментує дослідник історії спецслужб Олександр Скрипник, у 1937 році засудили до розстрілу за "зраду батьківщині", а його дружину вислали на п'ять років до Казахстану.
"Усім тим, що за своє життя нажили "вороги народу" (повністю виправдані у 1959 році за відсутності складу злочину), почав насолоджуватися співучасник вбивства Євгена Коновальця. Серед меблів були, як свідчать документи, старовинні цейсівські книжкові шафи, комин із бронзовим годинником на ньому, дубові меблі на кухні, фарфорові сервізи, срібні столові прибори, віденська качалка, піаніно, гобелени, килими, патефон".
Якби не розпад СРСР, комуністичний Кремль міг увійти в історію як автор "остаточного вирішення українського питання". Але вчорашні тріумфатори, які стояли за вбивством лідера ОУН у Роттердамі 1938 року, за кілька десятиліть опинилися в програші. Тепер нищенням України займається Росія путінська.
Євген Руденко – УП
Перейти на pravda.com.ua
Валентина Троян: 5 серпня 2026 року на Донеччині загинув Олексій Юков — керівник пошукового загону «Плацдарм», один із засновників сучасного руху з евакуації тіл загиблих в Україні.
Автомобіль, яким він повертався після вилучення тіл з лінії зіткнення, підірвався на ворожій міні. Людина, яка понад чверть століття поверталася до загиблих воїнів і цивільних, аби привезти їх додому, сама заплатила за цей обов’язок найвищу ціну.
Загибель Олексія — величезна втрата для всієї країни та пошукового руху. Тож цей випуск ми присвячуємо пошуковцям: хто ці люди, у чому їхня місія, і як з часів Другої світової війни через події 2014 року до нинішнього повномасштабного вторгнення Росії змінювалася їхня смертельно небезпечна робота.
Пошук полеглих в Україні триває вже не одне десятиліття. Проте за цей час принципи, методи, правові механізми та самі умови цієї надважкої роботи змінилися докорінно.
Те, що колись починалося як громадський та дослідницький рух з увічнення пам’яті солдатів Другої світової війни, у 2014 році раптово перетворилося на екстрену волонтерську евакуацію з “сірої зони” безпосередньо під час активних бойових дій. А з початком повномасштабного вторгнення 2022 року пошук полеглих остаточно трансформувався у системну державну операцію, яка виконується в умовах високотехнологічної війни, постійних мінних загроз та застосування безпілотників.
За кожним прізвищем у зведеннях про зниклих безвісти стоїть родина, яка місяцями чи роками чекає на єдине сповіщення. Повернення тіла додому – це не просто процесуальний ланцюг або формальне виконання експертиз. Це право кожної людини на гідне поховання, і держава та пошуковці мають це право забезпечити.
Сьогодні ми детально розберемо три ключові етапи: чим жив і як функціонував пошуковий рух до 2014 року, який незворотний злам стався після початку російської агресії на Донбасі та з якими надскладними викликами пошуковці, криміналісти та держава зіштовхуються сьогодні.
До 2014 року в Україні існував сформований і цивілізований пошуковий рух, повністю орієнтований на дослідження подій Другої світової війни. Це була мережа громадських організацій, краєзнавчих загонів та офіційних об’єднань, серед яких найпотужнішими були Всеукраїнська громадська організація “Союз «Народна пам’ять” та численні регіональні групи.
Саме в цих об’єднаннях формували свої навички та методику фахівці, які згодом стали основою сучасного евакуаційного руху. Зокрема, ідеться про пошуковий загін “Плацдарм” під керівництвом Олексія Юкова, який роками працював на сході України.
Головним завданням пошуковців у той період було віднайти неупокоєні останки радянських і німецьких солдатів, які лежали в землі ще з 1941–1945 років. Імена встановлювали за залишками солдатських ебонітових медальйонів, нагородними знаками, підписаними особистими речами або за архівними реєстрами безповоротних втрат частин. Після експертиз урочисто перепоховували на меморіальних цвинтарях.
Це була мирна, планова та академічна робота, що ґрунтувалася на дослідженні архівних документів, карт бойових дій та традиційних польових археологічних методах. Пошуковці мали достатньо часу, щоб ретельно вивчити кожен квадратний метр місцевості. Єдиним ворогом був час, який поступово руйнував рештки та паперові вкладиші медальйонів у ґрунті.
Усі роботи проводилися у безпечному середовищі, без загрози артилерійських обстрілів чи мінування території. Методологія була відпрацьована роками: розкопки, фіксація в журналі спостережень, антропологічна експертиза та пошук родичів через архіви. Проте 2014 рік миттєво і кардинально змінив усі ці підходи.
Із початком російської агресії у 2014 році досвідчені цивільні пошуковці раптово опинилися перед викликом, до якого ніхто не був готовий. Після запеклих боїв під Іловайськом, Савур-Могилою, Лутугиним та в Донецькому аеропорту на полях боїв залишалися сотні загиблих українських військовослужбовців.
На той момент офіційні військові структури не мали юридичних чи фізичних можливостей виїжджати на непідконтрольні території. Потрібно було негайно діяти у «сірій зоні» та на території, контрольованій незаконними збройними формуваннями. Цю критичну прогалину закрили волонтерські гуманітарні місії, основу яких склали ті самі пошуковці з цивільного руху.
Найвідомішим прикладом стала гуманітарна місія «Чорний тюльпан» під керівництвом Ярослава Жилкіна, а також загін «Плацдарм» Олексія Юкова. Ці люди виїжджали на небезпечні території без зброї, без бронежилетів, на звичайних цивільних білих мікроавтобусах з індексом «1500» на бортах. Робота трималася виключно на складних і крихких локальних домовленостях про «режим тиші», які проросійські бойовики часто порушували.
Пошуковці працювали в умовах стиснутих термінів, під загрозою полону чи під раптового мінометного обстрілу. Вони самостійно знаходили місця тимчасових поховань, ексгумували тіла бійців, збирали фрагменти та особисті речі та транспортували до моргів на підконтрольній Україні території.
Усвідомивши, що без державної системи не обійтися, у вересні 2014 року Генеральний штаб Збройних Сил України започаткував спеціальний проєкт «Евакуація 200» при Управлінні цивільно-військового співробітництва. Держава узяла на себе централізовану координацію, виділення транспорту, супровід та передачу тіл судово-медичним експертам. Це був важливий перехід від чистого волонтерства до системної військово-цивільної співпраці.
Після повномасштабного вторгнення 2022 року евакуація тіл остаточно перетворилася на високоризикову саперну та розвідувальну операцію. У рамках відмови від радянських військових термінів проєкт отримав нову назву — «На щиті», на честь давнього традиційного вислову про воїна, що повертається зі щитом або на щиті.
Сьогодні жодні гуманітарні домовленості з противником безпосередньо на лінії зіткнення неможливі. Тіла вилучають безпосередньо у зоні активного вогню під цілодобовим ризиком ударів артилерії, мінометів та системного застосування FPV-дронів, які полюють на евакуаційні групи.
Найнебезпечнішим фактором сьогодення стало свідоме замінування решток. Російські військові під час відступу або у «сірій зоні» систематично залишають під тілами загиблих українських захисників гранати без чеки, розтяжки чи протипіхотні міни. Через це кожна операція вилучення починається з обов’язкового саперного огляду та «зривання» тіла з укриття за допомогою гака-кішки з довгої відстані.
На тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини ситуація ще складніша. Під час боїв за Маріуполь, Сєвєродонецьк, Рубіжне та Попасну тисячі цивільних і військових ховали у дворах житлових будинків, на дитячих майданчиках та узбіччях. Після захоплення цих міст окупаційні адміністрації провели хаотичні зачистки таких поховань, вивозячи тіла вантажівками до масових траншей у Мангуші чи Старому Криму без відбору ДНК-зразків чи маркування, аби приховати масштаби воєнних злочинів.
Оскільки фізична діяльність українських пошуковців в окупації наразі неможлива, ключову роль відіграє цифрове підпілля. Місцеві жителі приховано фіксують точні GPS-координати, фотографії та деталі стихійних могил і передають їх через захищені чат-боти. Ці дані заносяться до державних реєстрів для проведення ексгумацій одразу після деокупації.
Коли ж тіла повертаються на підконтрольну територію в рамках репатріаційних обмінів, розпочинається складний процес ідентифікації. Головним інструментом є молекулярно-генетичний аналіз через ДНК-базу ДНДЕКЦ МВС України. Фахівці бюро судово-медичної експертизи відбирають зразки, які порівнюють із профілями родичів, що дозволяє повертати ім’я навіть у найскладніших випадках.
Окремої уваги заслуговує питання дій окупаційних адміністрацій та місцевих колаборантів щодо пошуку полеглих. Системної, планової чи гуманітарної діяльності у цьому напрямі представники окупаційних «органів влади» не здійснюють. Пошукові роботи чи ексгумація з їхнього боку мають виключно вибірковий характер і проводяться лише тоді, коли цього вимагають пропагандистські завдання або технологічні потреби зачистки територій.
У більшості випадків так звані «пошукові заходи» окупантів організовують для постановочних відеосюжетів російських медіа, де заздалегідь сформовано необхідний наратив. В інших ситуаціях вилучення решток з-під завалів або з тимчасових могил у дворах відбувається під час масового знесення пошкодженого житлового фонду, наприклад у Маріуполі чи Сєвєродонецьку. У таких випадках рештки вивозять на міські сміттєзвалища або до загальних номерованих траншей разом із будівельним сміттям без ідентифікації чи вилучення ДНК-матеріалу.
Водночас на тимчасово окупованих територіях сформувався тіньовий ринок, де місцеві колаборанти, представники окупаційної «поліції» та контрольовані ними ритуальні служби наживаються на горі родин. Зафіксовано непоодинокі випадки, коли за надання бодай якоїсь інформації про місце знаходження тіла, за допуск на територію мору чи дозвіл самостійно викопати рештки рідних із представників сімей вимагають значні суми грошей.
Для окупаційної влади проведення повноцінної, прозорої та системної пошукової роботи є фундаментально невигідним. Офіційна фіксація кожного знайденого тіла цивільного громадянина чи українського військовослужбовця документально спростовує заяви про «відсутність втрат серед мирного населення» та створює пряму доказову базу для міжнародних судових інстанцій щодо вчинення воєнних злочинів.
Якщо ДНК-збігу немає одразу, тіло тимчасово ховають під обліковим номером на спеціально відведених секціях цвинтарів. Проте процес ідентифікації не зупиняється ні на день. Як тільки експертиза підтверджує збіг із біологічними зразками родичів, відбувається ексгумація та перепоховання воїна з усіма військовими honors на рідній землі.
Справа Олексія Юкова та сотень інших пошуковців доводить: шлях від мирних розкопок до сучасної системи «На щиті» — це перш за все вияв найвищої поваги до людського життя та пам’яті.
Незмінним залишається головний принцип: пошук, ідентифікація та відновлення імен триватимуть доти, доки останній полеглий захисник і цивільний громадянин не повернеться додому.
Запис «Поки останній не повернеться додому»: пошуковий рух від 1945 до сьогодні спершу з'явиться на Громадське радіо.
Автомобіль, яким він повертався після вилучення тіл з лінії зіткнення, підірвався на ворожій міні. Людина, яка понад чверть століття поверталася до загиблих воїнів і цивільних, аби привезти їх додому, сама заплатила за цей обов’язок найвищу ціну.
Загибель Олексія — величезна втрата для всієї країни та пошукового руху. Тож цей випуск ми присвячуємо пошуковцям: хто ці люди, у чому їхня місія, і як з часів Другої світової війни через події 2014 року до нинішнього повномасштабного вторгнення Росії змінювалася їхня смертельно небезпечна робота.
Пошук полеглих в Україні триває вже не одне десятиліття. Проте за цей час принципи, методи, правові механізми та самі умови цієї надважкої роботи змінилися докорінно.
Те, що колись починалося як громадський та дослідницький рух з увічнення пам’яті солдатів Другої світової війни, у 2014 році раптово перетворилося на екстрену волонтерську евакуацію з “сірої зони” безпосередньо під час активних бойових дій. А з початком повномасштабного вторгнення 2022 року пошук полеглих остаточно трансформувався у системну державну операцію, яка виконується в умовах високотехнологічної війни, постійних мінних загроз та застосування безпілотників.
За кожним прізвищем у зведеннях про зниклих безвісти стоїть родина, яка місяцями чи роками чекає на єдине сповіщення. Повернення тіла додому – це не просто процесуальний ланцюг або формальне виконання експертиз. Це право кожної людини на гідне поховання, і держава та пошуковці мають це право забезпечити.
Сьогодні ми детально розберемо три ключові етапи: чим жив і як функціонував пошуковий рух до 2014 року, який незворотний злам стався після початку російської агресії на Донбасі та з якими надскладними викликами пошуковці, криміналісти та держава зіштовхуються сьогодні.
До 2014 року в Україні існував сформований і цивілізований пошуковий рух, повністю орієнтований на дослідження подій Другої світової війни. Це була мережа громадських організацій, краєзнавчих загонів та офіційних об’єднань, серед яких найпотужнішими були Всеукраїнська громадська організація “Союз «Народна пам’ять” та численні регіональні групи.
Саме в цих об’єднаннях формували свої навички та методику фахівці, які згодом стали основою сучасного евакуаційного руху. Зокрема, ідеться про пошуковий загін “Плацдарм” під керівництвом Олексія Юкова, який роками працював на сході України.
Головним завданням пошуковців у той період було віднайти неупокоєні останки радянських і німецьких солдатів, які лежали в землі ще з 1941–1945 років. Імена встановлювали за залишками солдатських ебонітових медальйонів, нагородними знаками, підписаними особистими речами або за архівними реєстрами безповоротних втрат частин. Після експертиз урочисто перепоховували на меморіальних цвинтарях.
Це була мирна, планова та академічна робота, що ґрунтувалася на дослідженні архівних документів, карт бойових дій та традиційних польових археологічних методах. Пошуковці мали достатньо часу, щоб ретельно вивчити кожен квадратний метр місцевості. Єдиним ворогом був час, який поступово руйнував рештки та паперові вкладиші медальйонів у ґрунті.
Усі роботи проводилися у безпечному середовищі, без загрози артилерійських обстрілів чи мінування території. Методологія була відпрацьована роками: розкопки, фіксація в журналі спостережень, антропологічна експертиза та пошук родичів через архіви. Проте 2014 рік миттєво і кардинально змінив усі ці підходи.
Із початком російської агресії у 2014 році досвідчені цивільні пошуковці раптово опинилися перед викликом, до якого ніхто не був готовий. Після запеклих боїв під Іловайськом, Савур-Могилою, Лутугиним та в Донецькому аеропорту на полях боїв залишалися сотні загиблих українських військовослужбовців.
На той момент офіційні військові структури не мали юридичних чи фізичних можливостей виїжджати на непідконтрольні території. Потрібно було негайно діяти у «сірій зоні» та на території, контрольованій незаконними збройними формуваннями. Цю критичну прогалину закрили волонтерські гуманітарні місії, основу яких склали ті самі пошуковці з цивільного руху.
Найвідомішим прикладом стала гуманітарна місія «Чорний тюльпан» під керівництвом Ярослава Жилкіна, а також загін «Плацдарм» Олексія Юкова. Ці люди виїжджали на небезпечні території без зброї, без бронежилетів, на звичайних цивільних білих мікроавтобусах з індексом «1500» на бортах. Робота трималася виключно на складних і крихких локальних домовленостях про «режим тиші», які проросійські бойовики часто порушували.
Пошуковці працювали в умовах стиснутих термінів, під загрозою полону чи під раптового мінометного обстрілу. Вони самостійно знаходили місця тимчасових поховань, ексгумували тіла бійців, збирали фрагменти та особисті речі та транспортували до моргів на підконтрольній Україні території.
Усвідомивши, що без державної системи не обійтися, у вересні 2014 року Генеральний штаб Збройних Сил України започаткував спеціальний проєкт «Евакуація 200» при Управлінні цивільно-військового співробітництва. Держава узяла на себе централізовану координацію, виділення транспорту, супровід та передачу тіл судово-медичним експертам. Це був важливий перехід від чистого волонтерства до системної військово-цивільної співпраці.
Після повномасштабного вторгнення 2022 року евакуація тіл остаточно перетворилася на високоризикову саперну та розвідувальну операцію. У рамках відмови від радянських військових термінів проєкт отримав нову назву — «На щиті», на честь давнього традиційного вислову про воїна, що повертається зі щитом або на щиті.
Сьогодні жодні гуманітарні домовленості з противником безпосередньо на лінії зіткнення неможливі. Тіла вилучають безпосередньо у зоні активного вогню під цілодобовим ризиком ударів артилерії, мінометів та системного застосування FPV-дронів, які полюють на евакуаційні групи.
Найнебезпечнішим фактором сьогодення стало свідоме замінування решток. Російські військові під час відступу або у «сірій зоні» систематично залишають під тілами загиблих українських захисників гранати без чеки, розтяжки чи протипіхотні міни. Через це кожна операція вилучення починається з обов’язкового саперного огляду та «зривання» тіла з укриття за допомогою гака-кішки з довгої відстані.
На тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини ситуація ще складніша. Під час боїв за Маріуполь, Сєвєродонецьк, Рубіжне та Попасну тисячі цивільних і військових ховали у дворах житлових будинків, на дитячих майданчиках та узбіччях. Після захоплення цих міст окупаційні адміністрації провели хаотичні зачистки таких поховань, вивозячи тіла вантажівками до масових траншей у Мангуші чи Старому Криму без відбору ДНК-зразків чи маркування, аби приховати масштаби воєнних злочинів.
Оскільки фізична діяльність українських пошуковців в окупації наразі неможлива, ключову роль відіграє цифрове підпілля. Місцеві жителі приховано фіксують точні GPS-координати, фотографії та деталі стихійних могил і передають їх через захищені чат-боти. Ці дані заносяться до державних реєстрів для проведення ексгумацій одразу після деокупації.
Коли ж тіла повертаються на підконтрольну територію в рамках репатріаційних обмінів, розпочинається складний процес ідентифікації. Головним інструментом є молекулярно-генетичний аналіз через ДНК-базу ДНДЕКЦ МВС України. Фахівці бюро судово-медичної експертизи відбирають зразки, які порівнюють із профілями родичів, що дозволяє повертати ім’я навіть у найскладніших випадках.
Окремої уваги заслуговує питання дій окупаційних адміністрацій та місцевих колаборантів щодо пошуку полеглих. Системної, планової чи гуманітарної діяльності у цьому напрямі представники окупаційних «органів влади» не здійснюють. Пошукові роботи чи ексгумація з їхнього боку мають виключно вибірковий характер і проводяться лише тоді, коли цього вимагають пропагандистські завдання або технологічні потреби зачистки територій.
У більшості випадків так звані «пошукові заходи» окупантів організовують для постановочних відеосюжетів російських медіа, де заздалегідь сформовано необхідний наратив. В інших ситуаціях вилучення решток з-під завалів або з тимчасових могил у дворах відбувається під час масового знесення пошкодженого житлового фонду, наприклад у Маріуполі чи Сєвєродонецьку. У таких випадках рештки вивозять на міські сміттєзвалища або до загальних номерованих траншей разом із будівельним сміттям без ідентифікації чи вилучення ДНК-матеріалу.
Водночас на тимчасово окупованих територіях сформувався тіньовий ринок, де місцеві колаборанти, представники окупаційної «поліції» та контрольовані ними ритуальні служби наживаються на горі родин. Зафіксовано непоодинокі випадки, коли за надання бодай якоїсь інформації про місце знаходження тіла, за допуск на територію мору чи дозвіл самостійно викопати рештки рідних із представників сімей вимагають значні суми грошей.
Для окупаційної влади проведення повноцінної, прозорої та системної пошукової роботи є фундаментально невигідним. Офіційна фіксація кожного знайденого тіла цивільного громадянина чи українського військовослужбовця документально спростовує заяви про «відсутність втрат серед мирного населення» та створює пряму доказову базу для міжнародних судових інстанцій щодо вчинення воєнних злочинів.
Якщо ДНК-збігу немає одразу, тіло тимчасово ховають під обліковим номером на спеціально відведених секціях цвинтарів. Проте процес ідентифікації не зупиняється ні на день. Як тільки експертиза підтверджує збіг із біологічними зразками родичів, відбувається ексгумація та перепоховання воїна з усіма військовими honors на рідній землі.
Справа Олексія Юкова та сотень інших пошуковців доводить: шлях від мирних розкопок до сучасної системи «На щиті» — це перш за все вияв найвищої поваги до людського життя та пам’яті.
Незмінним залишається головний принцип: пошук, ідентифікація та відновлення імен триватимуть доти, доки останній полеглий захисник і цивільний громадянин не повернеться додому.
Запис «Поки останній не повернеться додому»: пошуковий рух від 1945 до сьогодні спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radio
Джерело: Питерский Следком
У Росії офіційно підтвердили загибель військовослужбовця внаслідок вибуху автомобіля у Санкт-Петербурзі. Раніше російські медіа повідомляли, що загиблим міг бути підполковник із підрозділу військово-повітряних сил та протиповітряної оборони.
За даними Слідчого комітету РФ, інцидент стався у Пушкінському районі Санкт-Петербурга. Внаслідок загоряння автомобіля одна людина загинула, ще одна постраждала.
“Загиблим є військовослужбовець однієї з військових частин, а також постраждала його дружина, якій наразі надається необхідна медична допомога”, – заявили у російському Слідкомі.
Нагадаємо, за словами очевидців, близько 10-ї ранку водій кросовера Geely завів двигун та проїхав кілька метрів, після чого стався вибух.
Чоловіку відірвало ноги, він загинув на місці. Жінку доставили в реанімацію у тяжкому стані.
- За даними російських медіа, в Москві наклав на себе руки генерал-майор ФСБ РФ у відставці Ігор Лаптєв.
- 13 серпня в окупованому Севастополі вибухнув пристрій, вбивши одного чоловіка. Загиблим міг бути офіцер ВМФ Росії Роберт Шагеєв. Він був командиром єдиного українського підводного човна “Запоріжжя”, а у 2014 році здав його росіянам без бою.
Запис У РФ офіційно підтвердили загибель підполковника після вибуху авто у Санкт-Петербурзі спершу з'явиться на Букви.
Джерело: The Moscow Times
За даними російських медіа, в Санкт-Петербурзі вибухнув автомобіль, у якому перебував підполковник із підрозділу військово-повітряних сил та протиповітряної оборони разом із дружиною.
Офіційної інформації про особу загиблого та обставини вибуху поки що немає.
Очевидці розповіли, що близько 10-ї ранку водій кросовера Geely завів двигун та проїхав кілька метрів, після чого стався вибух.
Чоловіку відірвало ноги, він загинув на місці. Жінку доставили в реанімацію у тяжкому стані.
Інцидент стався у мікрорайоні Слов’янка, який активно забудовувався житлом для військових. У 2010 році Володимир Путін, який тоді був прем’єр-міністром, приїжджав туди, щоб оглянути збудовані будинки.
- За даними російських медіа, в Москві наклав на себе руки генерал-майор ФСБ РФ у відставці Ігор Лаптєв.
- 13 серпня в окупованому Севастополі вибухнув пристрій, вбивши одного чоловіка. Загиблим міг бути офіцер ВМФ Росії Роберт Шагеєв. Він був командиром єдиного українського підводного човна “Запоріжжя”, а у 2014 році здав його росіянам без бою.
- Журналісти з’ясували, що внаслідок вибуху в італійському ресторані Balzi Rossi у Москві 1 серпня загинув Данило Передрій – зять головнокомандувача Повітряно-космічними силами (ПКС) Росії Олександра Чайка.
Запис У Санкт-Петербурзі підірвали авто з російським підполковником спершу з'явиться на Букви.
Приєднуйтесь до Платформи
Бабель8.6 тис новин
Еспресо21.7 тис новин
Українська правда27 тис новин
Громадське радіо8.4 тис новин
Суспільне87.3 тис новин
Слово і Діло4.5 тис новин
Texty.org.ua2 тис новин
Український тиждень1.3 тис новин
Радіо Свобода16.3 тис новин
Дзеркало Тижня22.4 тис новин
New Voice76.7 тис новин
Останні коментарі
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Лип. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger
Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Чер. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Чер. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Чер. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 Тра. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Кві. 16:13Бояться що би що???😅
Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Кві. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Бер. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Бер. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Лют. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Гру. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Гру. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Гру. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Лис. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Лис. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Лис. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Лис. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Лис. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Лис. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Лис. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Лис. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Лис. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Лис. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Лис. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Лис. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Жов. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Жов. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Жов. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Жов. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Жов. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Жов. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?... - "Підробка. Штучний інтелект у світі людей": фальшивий розум, або про що мовчать ШІ-винахідники. Рецензія ІТС.uaMiro Baida12 Вер. 2025 16:18Хоч якийсь голос тверезості в цій ШІ-ейфорії