Український тиждень

Учора Пулітцерівський комітет оголосив переможців Пулітцерівської премії, найпрестижнішої нагороди у галузі літератури, журналістики, музики і театру в США, засновану визначним видавцем Джозефом Пулітцером. Цю нагороду вручає журі, сформоване на базі Колумбійського університету, а існує вона з 1917 року. Теперішній розмір премії — 15 тис. доларів.Зазвичай лауреатів поділяють на дві великі категорії з багатьма підкатегоріями:

Журналістика

За служіння суспільству — Тhе Wаshіngtоn Роst:

«За те, що прорвала завісу таємниці навколо хаотичної реорганізації федеральних відомств адміністрацією Трампа та детально висвітлила наслідки скорочень для людей і для країни»;

За видатну подачу сенсаційного матеріалу — колектив газети Тhе Міnnеsоtа Stаr Тrіbunе:

«За висвітлення стрілянини під час меси з нагоди початку навчального року в католицькій школі, в результаті якої загинули двоє дітей і 17 осіб отримали поранення, — за глибокі репортажі, що вирізняються ретельністю та співчуттям»;

За видатне розслідування — редакція Тhе Nеw Yоrk Тіmеs:

«За ґрунтовні журналістські розслідування, які викрили, як президент Трамп порушив обмеження щодо конфлікту інтересів та скористався можливостями для збагачення, що пов’язані з владою, збагативши свою родину та соратників»;

За роз’яснювальний репортаж — Сьюзі Нільсон, Меган Фан Манс і Сара ДіНатале з газети Sаn Frаnсіsсо Сhrоnісlе:

«За серію матеріалів «Спалені», у якій показано, як страхові компанії, використовуючи алгоритмічні інструменти, підвели жителів Каліфорнії, які втратили свої будинки внаслідок пожеж, систематично занижуючи вартість їхньої нерухомості, відхиляючи страхові виплати та унеможливлюючи для них відновлення житла»;

За вузькоспеціалізовану журналістику — Джефф Горвіц та Енген Там із Rеutеrs:

«За оригінальні та розкривальні репортажі про компанію Меtа, в яких детально висвітлено готовність цієї технологічної компанії наражати користувачів, зокрема дітей, на шахрайство та маніпуляції з використанням штучного інтелекту»;

За висвітлення місцевих новин — Дейв Алтімарі та Джинні Монк із «Тhе Соnnесtісut Міrrоr» та Софі Чоу й Хару Корін із РrоРublіса; колектив Сhісаgо Тrіbunе:

«За разючу серію публікацій, що викрила те, як унікальне законодавство штату щодо евакуації автомобілів сприяло недобросовісним компаніям, які завищували ціни для мешканців, що спонукало до вжиття швидких і дієвих заходів захисту прав споживачів»; «За потужне висвітлення мілітаризованої імміграційної операції адміністрації Трампа в місті, яке в яскравій, сильній прозі описало, як облога агентами ІСЕ об’єднала жителів Чикаго в опорі»;

За розкриття національної теми — співробітники агентства Rеutеrs, зокрема Нед Паркер, Лінда Со, Пітер Айслер та Майк Спектор:

«За висвітлення того, як президент використовував уряд США та вплив своїх прихильників для розширення виконавчої влади та помсти своїм супротивникам»;

За міжнародний репортаж — Дейк Канг, Гаранс Берк, Байрон Тау, Аніруддха Госал та Яель Грауер, кореспондент агентства Аssосіаtеd Рrеss:

«Про разюче глобальне розслідування, присвячене найсучаснішим засобам масового стеження, створеним у Кремнієвій долині, вдосконаленим у Китаї та поширеним по всьому світу, які згодом повернулися до Америки для таємного використання прикордонною службою США»;

За нарис — Аарон Парслі з журналу Техаs Моnthly:

«За його надзвичайний особистий розповідь про виживання та втрату, написаний через кілька днів після історичних повеней у Центральному Техасі, які змили будинок автора разом із ним та його родиною, забравши життя його племінника»;

За критику — Марк Ламстер із газети Тhе Dаllаs Моrnіng Nеws:

«За його ґрунтовну та пристрасну архітектурну критику, в якій він використовує дотепність і фахові знання, щоб підкреслити свої думки та відстоювати інтереси мешканців міста»;

За публіцистику — М. Гессен із Тhе Nеw Yоrk Тіmеs:

«За змістовну збірку репортажних есеїв про режими, що набирають авторитарних обрисів, у яких на основі історичних фактів та особистого досвіду досліджуються актуальні теми гноблення, приналежності та вигнання»;

За ілюстровані репортажі та коментарі — Ананд Р.К. та Супарна Шарма, автори, а також Наталі Обіко Пірсон із Вlооmbеrg:

«За матеріал «trАРРеd» — захопливу розповідь про індійську неврологиню, яка опинилася в «цифровому полоні» свого телефону; у цій статті за допомогою візуальних елементів та тексту висвітлюються зростаючі глобальні проблеми, пов’язані зі стеженням і цифровими шахрайствами»;

За новинну фотографію — Сахер Аль-Горра в Тhе Nеw Yоrk Тіmеs:

«За його разючу та чутливу серію фотографій, що відображає руйнування та голод у Газі, спричинені війною з Ізраїлем»;

За художню фотографію — Джахі Чіквендіу з Тhе Wаshіngtоn Роst:

«За зворушливий і неймовірно красивий фоторепортаж про молоду сім’ю, яка радіє народженню первістка, тоді як батько повільно помирає від раку»;

За аудіорепортаж — співробітники Раblо Тоrrе Fіnds Оut:

«За новаторський та цікавий формат журналістики у форматі живого подкасту, в якому досліджувалося, як «Лос-Анджелес Кліпперс», здавалося б, обійшли правила НБА щодо обмеження заробітної плати, переказуючи гроші зірковому гравцеві через стартап у сфері охорони навколишнього середовища».

Книги, театр і музика

За прозу — Деніел Краус «Падіння янгола»:

«Захопливий роман про Першу світову війну — справжній стилістичний шедевр, у якому такі жанри, як алегорія, магічний реалізм і наукова фантастика, поєднуються в єдине ціле, а вся історія розповідається одним реченням»;

За найкращий драматичний твір — Бесс Воль «Визволення»:

«Разюче поєднання гумору та щирості, що досліджує спадщину феміністичних груп 1970-х років, які займалися підвищенням самосвідомості. На прикладі історії матері драматургині показано, як цей рух зародився з розмов, і що кожен, хто переглядає виставу, стає учасником цієї дискусії»;

За книгу з історії Сполучених Штатів — «Ми, народ: Історія Конституції США»:

«Жвава та захоплива розповідь, яка досліджує, чому Конституцію так важко змінити, а також містить огляд значущих невдалих поправок, запропонованих маргіналізованими групами»;

За біографію — Аманда Вейл «Гордість і насолода: сестри Скайлер в епоху революції»:

«Жвава й детальна біографія двох дочок заможних і впливових голландських землевласників, які залишили свій слід в історії нашої країни; авторка використовує теперішній час для розповіді про їхнє життя, а минулий час — для опису драматичних подій Американської революції»;

За мемуари або автобіографію — Іюнь Лі «У природі все просто росте»:

«Глибоко зворушливий і відвертий розповідь письменниці про втрату молодшого сина, який покінчив життя самогубством трохи більше ніж через шість років після того, як таким самим чином помер її старший син. Це стримані й непокірні мемуари про прийняття долі, в яких основна увага приділяється фактам, мові та незламності життя»;

За поетичний твір — Джуліана Спар «Аrs Роеtісаs»:

«Збірка, в якій поетеса аналізує власне розчарування, використовуючи його для осмислення свого ставлення до мистецтва, спільноти та політики»;

За загальний нон-фікшн — Бенджамін Натанс «Нам немає місця: американські безхатькі, які працюють»:

«Видатний зразок репортажу, аналізу та розповіді, присвячений проблемам, що спричинили загальнонаціональну кризу бездомності сімей серед так званих «бідних, які працюють»»;

За видатний музичний твір — Габріела Лена Франк «Пікафлор: Міф про майбутнє»:

«Прем’єра відбулася 13 березня 2025 року в Маrіаn Аndеrsоn Наll у Філадельфії. Це сучасний симфонічний твір, натхненний особистим досвідом композиторки, пов’язаним із лісовими пожежами в Каліфорнії та легендами Анд. Десять потужних частин, що супроводжують колібрі у його спробах втекти від катастроф, — це роздуми про крихке майбутнє».