Український тиждень

На 79-му Локарнському кінофестивалі, який проходитиме у Швейцарії з 5 по 15 серпня, представлять три фільми, створені за участі України.
Українські стрічки увійшли до кількох конкурсних програм фестивалю, серед яких міжнародний конкурс, секція Соnсоrsо Сіnеаstі dеl Рrеsеntе («Кінематографісти сьогодення»), а також конкурс короткометражного кіно Раrdі dі Dоmаnі.
До програми Соnсоrsо Сіnеаstі dеl Рrеsеntе, що присвячена дебютним і другим повнометражним роботам режисерів, включили фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит. Картина є спільним українсько-польським проєктом і стала другою повнометражною роботою постановниці після фільму «Погані дороги», який раніше демонстрували на Венеційському кінофестивалі.
Як зазначає УНІАН, події фільму розгортаються невдовзі після розпаду Радянського Союзу. У центрі сюжету — харизматична Ніна, роль якої виконала Руслана Писанка. Ця робота стала її останньою великою кінороллю перед смертю від важкої хвороби влітку 2022 року. Героїня дає прихисток російському мандрівникові, який представляється письменником, і мріє почати з ним нове життя. Проте загадкова Полтавщина, де, за сюжетом, відьми існують поруч із людьми, а померлі спілкуються з живими, поступово відкриває справжнє обличчя її обранця.
Для Руслани Писанки ця роль стала останньою головною роботою в кіно. Акторка пішла з життя у липні 2022 року, коли знімальний процес ще тривав. До того моменту творча група вже завершила приблизно 90% сцен за її участі.
Фільм «Демони»
Фільм «Демони» є кінопродукцією України та Польщі, створеною за фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно і Польського кіноінституту. Міжнародну дистрибуцію картини здійснює французька компанія Сеllulоіd Drеаms. Також проєкт здобув перемогу в програмі, спрямованій на підтримку міжнародного просування українського кінематографа. В українських кінотеатрах стрічку планують випустити 18 березня 2027 року.
«Я рідко прокидаюсь мріючи»
У межах міжнародного конкурсу також відбудеться світова прем’єра українсько-німецької копродукції «І Rаrеly Wаkе Uр Drеаmіng» («Я рідко прокидаюсь мріючи») режисерки Ізабель Штівер та продюсера Тома Тиквера. Авторкою сценарію виступила українська сценаристка Анна Мелікова. Стрічка розповідає про Олю і Олега, молоду квір-пару з України, яка проходить через гендерний перехід одного з партнерів на тлі початку повномасштабної війни, розв’язаної Росією.
Vаrіеty цитує спільну заяву Штівер і Мелікової: «Як українсько-німецький кінематографічний дует, ми прагнули створити фільм, який не відволікатиме увагу від війни і не дасть їй визначати кожен образ. Ми ставимо насильство війни поруч із крихкою тишею, страх поруч із ніжністю, а надзвичайне поруч із повсякденним. Натхненні подорожжю наших українських друзів через гендерну трансформацію, ми досліджуємо непереборний перехід війни у ​​повсякденне життя. Суперечуючи дві глибокі трансформації — одну обрану, іншу нав’язану, ми розмірковуємо над темою ідентичності в екстремальних умовах».
«Ще один день у металевій коробці»
У програмі короткометражного конкурсу Раrdі dі Dоmаnі покажуть 18-хвилинний фільм «Ще один день у металевій коробці» режисера Гліба Фельдмана. Головні образи у стрічці втілили Борис Савенко, Надія Карпова та Віталій Бобух.
У фільмі розповідається про чоловіка, який знаходить у закинутому цеху таємничий об’єкт. Ця знахідка змушує його зробити складний життєвий вибір: залишитися в зоні комфорту чи наважитися втілити мрію, на яку він раніше не наважувався.
Автори проєкту пишуть про нього так: «Цей фільм був знятий з величезною віддачею, турботою, звичайно ж, не без труднощів, та з любов’ю українською командою, яка по-справжньому вклала в нього частинку себе».
Міжнародний кінофестиваль у Локарно проводиться щорічно в серпні в місті Локарно (Швейцарія), починаючи з 1946 року. Після Венеційського і разом з Каннським та Карловими Варами, кінофестиваль у Локарно є одним з найдавніших.