Український тиждень

Система Stаrlіnk стала однією з найважливіших технологічних переваг України у війні з Росією. Супутниковий зв’язок забезпечує військовим стабільний доступ до інтернету, що  дозволяє підтримувати комунікацію між підрозділами, координувати дії на полі бою, передавати розвідувальні дані та, зокрема, керувати безпілотниками.
Після того, як доступ російських військ до Stаrlіnk був обмежений, Москва почала прискорювати створення власної супутникової мережі «Rаssvеt» — російського аналога системи Ілона Маска. Її потенційне розгортання могло би частково позбавити Росію залежності від іноземних технологій і водночас дати російським військам додатковий інструмент для управління безпілотниками та передачі даних.
Саме тому під час ударів по об’єктах у глибокому російському тилу Україна націлюється не лише на підприємства з переробки та експорту сировини чи величезні логістичні центри Wіldbеrrіеs, а й на об’єкти космічної промисловості. Напередодні українські керовані ракети вперше влучили на територію підприємства, що належить російському космічному агентству «Роскосмос». Ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарській області відповідає за виробництво та обслуговування ракет-носіїв типу «Союз» — це, безумовно, найважливіша модель російської космічної програми, адже завдяки ним необхідні для системи супутники виводяться у космос.
Таким чином, удар по «Прогресу» може мати значення далеко за межами звичайної атаки на російське оборонне підприємство. Він потенційно спрямований на інфраструктуру, від якої залежить подальше розгортання російської супутникової мережі. Чим більше супутників Москва зможе вивести на орбіту, тим ширшим і стабільнішим ставатиме покриття системи, а отже, тим більше можливостей вона матиме для її військового застосування.
Росія, однак, почала розбудовувати власну супутникову широкосмугову систему ще кілька років тому. Провідну роль у цьому проєкті відіграє приватна компанія Вurеаu 1440. Її залучення до проєкту є показовим, адже російське космічне агентство «Роскосмос» має неоднозначну репутацію у реалізації великих технологічних програм.
На відміну від державного агентства, Вurеаu 1440 позиціонує свою систему передусім як комерційний сервіс, хоча після початку повномасштабного вторгнення компанія отримує значну державну підтримку, а військове застосування технології дедалі частіше розглядається як один із ключових напрямів її розвитку.
Перші результати цієї роботи вже є. У березні цього року ракета «Союз» вивела на орбіту перші 16 супутників Вurеаu 1440, а в липні відбулася друга партія запусків. У перспективі Росія планує значно збільшити угруповання. Зокрема, Вurеаu 1440 заявляє про намір вивести у космос понад 250 додаткових супутників уже наступного року.
«Росія прискорено розгортає угруповання супутників “Rаssvеt”, випереджаючи строки, які закладала у власні плани», — заявляв в інтерв’ю «РБК-Україна» заступник начальника ГУР МОУ генерал-майор Вадим Скібіцький.
Утім, наразі говорити про повноцінного конкурента Stаrlіnk ще зарано. Швейцарське видання Dіе Nеuе Zürсhеr Zеіtung зазначає, що 30-40 супутників Вurеаu 1440, які нині перебувають на орбіті, навіть близько не забезпечують повного покриття. За словами експертів, над певною точкою наразі надійний зв’язок доступний лише два-три рази на день і лише протягом короткого періоду, у той час, коли Stаrlіnk спирається на понад 10 000 супутників.
Тому головне питання полягає не стільки у тому, чи здатна Росія вже сьогодні створити аналог Stаrlіnk, скільки у тому, чи зможе вона достатньо швидко наростити супутникове угруповання та забезпечити його необхідною наземною і ракетною інфраструктурою. Навіть якщо Вurеаu 1440 реалізує план із запуску понад 250 супутників наступного року, російська система все одно залишатиметься далеко позаду Stаrlіnk за масштабом. Проте для України проблема полягає в іншому: навіть частково функціональна російська мережа може поступово зменшити нинішню технологічну перевагу Києва на полі бою.
Однак для розгортання такої системи Росії потрібна не лише достатня кількість супутників, а й спроможність регулярно виводити їх на орбіту. Саме тому Україна може намагатися запобігти майбутнім запускам або принаймні відтермінувати їх.
«Для транспортування 250 супутників, як планує Вurеаu 1440 наступного року, необхідно щонайменше 15 ракетних запусків. Ще у січні представник “Роскосмосу” поскаржився, що потреба у ракетах “Союз” у найближчі роки на 50% перевищуватиме виробничі потужності заводу “Прогрес”. Українська атака на завод, можливо, ще більше загострила ситуацію», — повідомляє Dіе Nеuе Zürсhеr Zеіtung.