Український тиждень

Цими днями депутат Європарламенту, документаліст та журналіст Рафаель Глюксманн офіційно оголосив про намір балотуватись у президенти Франції. Поки що це найбільш прихильний до України кандидат з усіх тих, хто вже заявив свою кандидатуру.
«Маю дещо вам сказати: я став кандидатом у президенти, – проголосив Рафаель Глюксманн у прямому ефірі телеканалу ТF1 минулої неділі, 23 серпня. — Я хочу привнести щось нове, хочу, щоб Франція знову стала вільною та справедливою, щоб французи знову стали господарями власної долі».
Суспільна думка зреагувала на заяву бурхливо. Не лише у Франції, де Рафаель Глюксманн (врешті, як кожен інший імовірний кандидат у президенти) не має одностайної підтримки, але й за кордоном.
Прогнозовано заметушилась Росія. Москва давно намагається всіма можливими шляхами здискредитувати пана Глюксманна, навіть вдалася до фальшування популярного медійного сайту Вlаst. «У фальшивому відеоролику, розміщеному на спеціально створеному сайті, що імітує стиль відомого медіа», написала газета Lіbérаtіоn, Глюксманна та його жінку спробували звинуватити у поширенні прихованої політичної реклами.
Та хіба лиш це! Весь послужний список цього кандидата не до смаку Кремлю, від співпраці з Мікаїлом Саакашвілі та підтримки Помаранчевої революції в далекому 2004-му до нинішніх вимог активнішої збройної підтримки України та жорсткіших санкцій проти РФ.
Британська преса відгукнулась на новину публікаціями про дідуся Рафаеля Глюксманна, який, як виявилося, шпигував на користь СРСР. «Дід Рафаеля, Рубен Глюксман, емігрував до Палестини у 1920-х роках, а згодом став комуністом і був прийнятий до Комінтерну — організації, створеної для поширення більшовизму по всьому світі», – повідомляє консервативний британський часопис Тhеlеgrарh.
Щоправда, дід той (а народився він, до речі, в українському місті Чернівці) загинув у 1940 році, тікаючи від німецьких нацистів до Канади. Татові Рафаеля, відомому французькому філософу Андре Глюксманну на той час заледве виповнилося три роки. Зрозуміло, що діда по татовій лінії Рафаель не знав. «Хотів би я сісти та поговорити з ним, почути його версію подій», – відгукнувся на викриття Рафаель Глюксманн.
У самій Франції ліві закидають Рафаелю надмірну поміркованість та нагадують про співпрацю з правим президентом Ніколя Саркозі, праві вважають його занадто прихильним до НАТО та ЄС і «небезпечно войовничим». Журналісти нарікають, що він зрікся своєї професійної спільноти: «інтерв’ю чи коментаря не допросишся». Словом, не легко буде пану Глюксманну перемогти спочатку на спільному праймеріз соціалістів та його власної політсили — партії «Публічний простір», а тоді, якщо пощастить — на президентських перегонах.
Він уже окресив свої пропозиції — в економічній, політичній та міжнародній сфері. Зокрема, Глюксманн пропонує повністю відмовитися від викопних видів палива, себто від нафти, газу, вугілля. «Мій проєкт — екологічна республіка», — проголосив він у своїх соцмережах. «Я не хочу країни рантьє та спадкоємців», — також попередив кандидат, пообіцявши обкласти новим податком великі спадки, щоб мати з чого краще платити найманим працівникам.
На міжнародному рівні він обстоює ідеї європейського федералізму, зі спільною оборонною та зовнішньою політикою, підтримує вступ України до ЄС. Прапори партії «Публічний простір», яку Глюксманн разом з однодумцями заснував у 2018 році, можна бачити на всіх великих проукраїнських демонстраціях. Рафаель вважає, що майбутнє Європи залежить від того, чим закінчиться російська агресія проти України й називає тих, хто закликає менше витрачати на підтримку Києва, «псевдопацифістами».
Глюксманн вже відмовився від імовірних партнерств з крайньою лівою «Нескореною Францією» з її довічно молодим Жаном-Люком Меланшоном та заручився підтримкою впливового лідера «зелених» — Яніка Жадо, колишнього кандидата в президенти з результатом 4,63 % голосів. Сам себе він позиціонує «кандидатом антитоталітарної лівиці».
Соціологи вимірюють популярність Рафаеля Глюксманна результатами останніх виборів до Європейського парламенту, що відбулися в 2024 році. Він тоді за фактом очолив табір поміркованих лівих, і його список зібрав 13,83 % голосів. Це, на жаль, поки що не до порівняння з доброю третиною виборчої підтримки крайніх правих та десь такою ж — крайніх лівих. Але справа зовсім не безнадійна, адже до квітня 2027 року в наші бурхливі часи може статися що завгодно. Сміливим завжди буде щастя, як казав Іван Багряний, а Рафаель Глюксманн — точно не з лякливих.