Український тиждень

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, розповів Тижню про підготовку української енергосистеми до зимового періоду, захист енергооб’єктів, розподілену генерацію та чи достатнім буде імпорт електроенергії.

— Після минулої зими, дуже складної для України, і на місцевому, і на загальнодержавному рівнях багато говорили про потребу посилити підготовку до зими 2026–2027 років. Чи ведеться реальна робота за заявленими напрямками, зокрема щодо розбудови розподіленої генерації?
— Підготовка до осінньо-зимового періоду триває. Безумовно, вона ще не досягла того рівня, якого нам хотілося б. Водночас я не поділяю думки критиків, які вважають, що все повністю провалено. Нещодавно повідомляли, що регіони на місцях підготувалися в середньому на 42–43 %, однак ці цифри досить умовні.
Насамперед почнемо із закачування газу в підземні сховища. План загалом виконано: до початку опалювального сезону у сховищах мало бути 14,6 млрд кубічних метрів газу. Цього показника вдалося досягти вже наприкінці серпня. І це, на мій погляд, позитив. Також у нас накопичено 2 млн тонн вугілля на складах. Цього достатньо для роботи теплових електростанцій.
Що стосується ремонтної кампанії, то ви знаєте, що теплової генерації разом із ТЕЦ відремонтовано близько 4 ГВт. Ще в ремонті перебуває значна частина потужностей — понад 2 ГВт. Їх також можуть ввести в експлуатацію до початку наступного року. Крім того, збудовано значну кількість розподіленої генерації. Це стосується і вітрової, і сонячної, і газової генерації. Є різні цифри та трактування. Але загалом я думаю, що на початок осіннього періоду можна буде підключити приблизно 1,5 ГВт потужностей розподіленої генерації. Зараз безпосередньо в мережі перебуває десь 700–800 МВт.
Ще певна потужність уже змонтована, але не підключена. І значною частиною газової розподіленої генерації просто ніхто не займається. Вона, можна сказати, лежить під парканом, оскільки в деяких регіонах не вистачає ні кваліфікованих спеціалістів, ні грошей, ні можливостей узагалі.
На сьогодні ми маємо 15 ГВт уже доступних потужностей за споживання близько 10 ГВт. Це, до речі, мінімум за всю історію України — настільки мало ми ще ніколи не споживали. А 15 ГВт у нас уже доступні з урахуванням можливості отримання імпорту електричної енергії. Це той позитив, який я можу перелічити. Уряд також заявляє, що до нового року у нас буде близько 20 ГВт потужностей у системі, включно з імпортом. За прогнозним споживанням у пікові години це буде близько 17 ГВт.
— Які недоліки процесу підготовки до зими?
— Потужностей начебто багато. Але ми знаємо, що Росія сьогодні має можливості зруйнувати основну нашу теплову генерацію, і ТЕЦ насамперед. Чому так? Тому що є доступна й верифікована інформація, що Росія збільшує виробництво балістичних ракет. З іншого боку, Україна цього року отримує втричі менше антибалістичних ракет-перехоплювачів. Тому, якщо Росії вдасться зруйнувати наші теплові генеруючі потужності великих електростанцій, у нас одразу з’явиться певний дефіцит потужності — на рівні приблизно 2 ГВт. Це негативний сценарій, і він абсолютно реалістичний. Не йдеться про дефіцит у 2 ГВт протягом цілого дня. Йдеться про пікові години, які буде важко чимось покрити.
Але найбільша загроза цього року полягає в теплозабезпеченні великих міст, насамперед Києва. Також можна говорити про Дніпро, Кривий Ріг, Одесу та Харків. Але найбільша загроза саме для Києва. Чому? Тому що ворог цього року концентрує свою увагу саме на Києві. Ми це бачимо.
Другий момент полягає в тому, що в Києві є три великі ТЕЦ — ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, — від яких критично залежать близько 2 млн мешканців. Тобто це справді серйозна ситуація. Якщо ці ТЕЦ будуть зруйновані, то незрозуміло, чим замінити і як компенсувати ці потужності.
Київ намагається щось будувати. На сьогодні, за заявами Київської міської адміністрації та «Київтеплоенерго», збудовано близько 60 МВт потужностей. Але цього зовсім недостатньо, щоб замінити великі ТЕЦ. Тому це найбільша загроза. Також під серйозною загрозою перебувають прифронтові регіони: насамперед Херсонщина, Сумщина, Запоріжжя та деякі інші. У Херсоні ситуація дуже складна: зруйновано ТЕЦ та велику кількість підстанцій. Приблизно те саме відбувається в окремих районах Сумщини. Ворог регулярно намагається атакувати Одеський регіон.
Тому, на мій погляд, особливо складною ситуація буде в прифронтових регіонах, у Києві, в Одеському регіоні та в Запорізько-Дніпровському індустріальному регіоні.
— Ви згадали, що основним методом захисту наших великих потужностей є засоби перехоплення балістичних та інших засобів повітряного нападу, якими росіяни атакують енергосистему і не тільки. А чи можливо захистити об’єкти за допомогою захисних споруд? І чи ведеться робота в цьому напрямку?
— Треба підкреслити, що захист може бути також непрямим — за рахунок розвитку розподіленої генерації. Але у нас її збудовано недостатньо. Можна було збудувати щонайменше втричі більше. Приблизно 1,5–1,8 ГВт газової розподіленої генерації може бути підключено. Але можна було спокійно збудувати близько 5 ГВт. Тоді ситуація була б зовсім іншою. Мені здається, що саме на цьому напрямку ми маємо серйозне недопрацювання.
Також ведеться інженерний захист. За повідомленнями міністра енергетики Дениса Шмигаля, наразі на понад двох сотнях об’єктів енергетичної інфраструктури збудовано захист другого інженерного рівня. Він захищає від дронів та уламків ракет. Тут передусім треба відзначити компанію «Укренерго», яка досягла найбільшого прогресу в захисті своїх об’єктів.
Також цим займаються інші компанії: теплова генерація, оператори систем розподілу та інші. Але там ситуація значно складніша, оскільки вони пізніше почали цю роботу. Треба розуміти, що повністю захистити всю енергосистему від балістичних ударів неможливо. Потрібно концентруватися на захисті основного обладнання на ключових вузлах енергосистеми.
— Ви сказали, що можна було збудувати втричі більше розподіленої генерації. А чому не збудували? Щось завадило чи потрібно було робити це раніше?
— Не збудували з багатьох причин. Спочатку думали, що війна швидко завершиться. Думали, що енергетичну інфраструктуру не обстрілюватимуть у таких масштабах. Тому, скажімо так, пошкодували грошей. Ми чули ті записи, де керівники енергетичних підприємств говорили, що їм було шкода коштів на цей захист.
Крім того, займалися доволі сумнівними проєктами на кшталт добудови третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС під час війни. На мою думку, це повний нонсенс. Це відволікало і увагу, і кошти від розвитку розподіленої генерації, що було б значно ефективніше та реалістичніше. Також були різні нормативні неузгодженості й бюрократичні бар’єри, насамперед щодо підключення до мереж електричної енергії та природного газу. Є й питання інвестиційних можливостей, оскільки багато наших енергетичних компаній перебувають у складному фінансовому становищі. Та й загалом енергетика сьогодні не в найкращому стані.
Крім того, модель регулювання нашого енергоринку далека від досконалості, передусім через те, що більше генерує борги, ніж інвестиції. Тут можна згадати ту ж проблему з прайс-кепами. Усі ці питання накопичувалися і в підсумку призвели до того, що те, що можна було збудувати, так і не було збудовано.
— Будівництвом розподіленої генерації займаються переважно держава і місцева влада, чи тут є роль і приватного бізнесу?
— Тут дуже багато робить саме приватний бізнес. Насамперед це стосується когенераційних установок. Також активно почали розвиватися системи накопичення енергії. Уже зараз є близько 600 МВт таких систем. Вони теж підтримують енергосистему, роблять її більш стійкою та маневровою, що дуже важливо в нинішніх умовах.
Непогано розвивається вітрова генерація. Дуже високими темпами розвивається сонячна генерація, але взимку вона, на жаль, не може допомагати так ефективно, як улітку.
— Минулого року ми починали зиму з низькими граничними цінами, які посеред зими були підвищені. Після цього зріс імпорт. А з кінця весни цього року підвищення граничних цін було закріплено на довгостроковій основі. Чи означає це, що після остаточного закріплення вищих граничних цін ми не матимемо таких великих проблем із достатністю імпорту протягом прийдешньої зими?
— Я піднімаю це питання ще з початку повномасштабної агресії і навіть раніше. Йдеться про необхідність терміново змінити модель ринку електричної енергії України через маркет-каплінг і фактично привести параметри та принципи встановлення граничних цін до тих, які діють у Європейському Союзі. Маркет-каплінг означає комерційну сумісність ринків електричної енергії та газу з ринками Європейського Союзу.
Технічна сумісність у нас уже є. Ми повністю об’єднані з енергетичною системою Європейського Союзу з березня 2022 року. Але комерційної сумісності, тобто повноцінного маркет-каплінгу, поки що немає. І це теж одна з причин, чому інвестори не надто охоче вкладають кошти в Україну.
Тому навіть те підвищення прайс-кепів у ручному режимі, яке відбулося навесні після великої інформаційної кампанії та роботи експертів, також недосконале. Адже ціни на електроенергію можуть бути ще вищими через ситуацію у світовій енергетиці, кризу в Ормузькій протоці та події на Близькому Сході загалом. І може виникнути ситуація, коли навіть підвищені прайс-кепи не допоможуть.
Ми можемо знову повторити ситуацію попередніх років, коли за великого дефіциту електроенергії самі собі обмежували можливості її імпорту через недосконалу регуляторну політику НКРЕКП. Щоб цього не сталося, потрібно діяти проактивно. Напередодні зими слід змінити сам принцип встановлення прайс-кепів і відмовлятися від ручного режиму. У нас чиновники дуже люблять робити все в ручному режимі: керувати цінами, тарифами, ринками. Але від цієї практики вже час відмовлятися.
Потрібно досить швидко переходити до моделі встановлення прайс-кепів і маркет-каплінгу, яка працює в Європейському Союзі.
— Чи можемо ми взагалі повністю скасувати прайс-кепи, щоб модель була повністю ринковою?
— Повністю вони не скасовані навіть у Європейському Союзі. Просто там вони встановлені на такому рівні, що практично ніколи не досягаються. Тобто теоретично вони існують, а практично — ні. Їхній рівень приблизно у десять і більше разів вищий, ніж в Україні. Тому формально вони є, але фактично ними ніхто не регулює ринок у ручному режимі.
Там працює ринкова модель, регуляторні функції чітко визначені, а регулятори мінімально втручаються в роботу ринку. І роблять це так, щоб їхня присутність була майже непомітною. У нас же все навпаки. Регулятори працюють не точковими інструментами, а, умовно кажучи, кувалдою — через прайс-кепи та інші механізми, які в країнах Європи давно не застосовують у такому вигляді.
— Яким ви бачите найімовірніший сценарій перебігу подій протягом прийдешньої зими?
— Тут дуже багато невизначеностей. Треба знати, які у нас можливості протиракетної оборони, які можливості Росії щодо ураження цілей, потрібні різні розвідувальні дані. Потрібно детально розуміти, що саме захищено, а що ні. А це вже військова таємниця.
Найбільша проблема — забезпечення теплом та електроенергією. І не тільки в Києві, а й у Херсоні, в прифронтових містах загалом, майже всюди. В Одесі також можуть бути серйозні проблеми, оскільки це енергодефіцитний регіон.
Єдине, що можу сказати: в Ужгороді, Мукачеві, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, у Львівському регіоні, на Івано-Франківщині та Тернопільщині великих проблем наразі не очікується.