Український тиждень

Угорщина вперше офіційно назвала Росію загрозою для європейської безпеки, самої Угорщини та угорської меншини в Україні, а також підтвердила підтримку суверенітету й територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах. Для країни, яка останні роки була головним опонентом спільної політики ЄС щодо Росії та України, це більше, ніж просто нова дипломатична формула.На перший погляд, це може виглядати як остаточний розрив зі зовнішньополітичним курсом Віктора Орбана. Проте між зміною риторики і стратегічним розворотом є суттєва різниця. Новий уряд Петера Мадяра ще не готовий одномоментно розірвати економічні зв’язки з Москвою та беззастережно підтримувати Україну в усіх питаннях. Тож головна інтрига полягає не у тому, чому Угорщина назвала Росію загрозою, а в тому, чи перетвориться це формулювання на конкретні рішення і наскільки далеко готовий зайти Мадяр?

Новий курс Будапешта: між Заходом, Москвою та спадщиною Орбана

Угорський уряд ухвалив резолюцію про мандат угорської делегації, яка братиме участь у Генеральній асамблеї ООН у другій половині вересня. Це перший документ із питань зовнішньої політики після зміни уряду, чи то пак, режиму Орбана. У коментарі Тижню угорський політолог, колишній професор питань з НАТО та європейської безпеки в Європейському центрі досліджень безпеки імені Джорджа К. Маршалла Пал Дунай зазначає, що це відбувається у той час, коли розробляється нова зовнішньополітична стратегія.«Однак може минути багато часу, перш ніж цей документ буде готовий і затверджений. Тому це перша можливість письмово зафіксувати важливу зміну. Текст чітко дає зрозуміти, що РФ становить загрозу європейській безпеці, включно з Угорщиною, а також угорській меншині в Україні. Усі три елементи є важливими. Це демонстрація того, що Угорщина повертається до політики, за якої її слова відповідатимуть її формальним зобов’язанням як члена НАТО та Європейського Союзу. Не кажучи вже про те, що жодна розсудлива людина не може заперечувати, що Росія неодноразово здійснювала агресію проти України з 2014 року, а отже, її дії не можна виправдовувати чи толерувати. Це справжня зміна, за якою будуть і подальші. Я впевнений, що міністерка закордонних справ підтвердить цей курс у своєму виступі під час дебатів Генеральної асамблеї», — каже Пал Дунай.Показовою є навіть зміна того, хто представлятиме Угорщину на Генеральній асамблеї ООН. Якщо за уряду Орбана угорську державу там представляв міністр закордонних справ Петер Сіярто, то тепер до Нью-Йорка вирушить президент країни.«Це разюча зміна, порівняно з попередньою диктаторською системою. З одного боку, це набагато нижчий рівень, ніж коли на Генеральну Асамблею ООН їде президент держави. З іншого боку, Сіярто був близьким другом міністра закордонних справ Росії Лаврова — настільки близьким, що після кожного європейського та іншого міжнародного дипломатичного заходу телефонував йому і доповідав, про що говорили дипломати у місцях, куди росіян не запрошували. Тож тепер Угорщина повинна довести, що вона сьогодні більше не є агентом росіян, як при попередньому режимі», — зазначає Тижню угорський політолог та історик Шандор Фьолдварі.Це рішення варто розглядати у значно ширшому контексті — масштабної переоцінки Угорщиною власних міжнародних відносин після 16 років правління Орбана. Новий уряд Мадяра переглядає зовнішньополітичний курс, який за попередньої влади дедалі більше віддаляв Будапешт від його євроатлантичних партнерів і водночас зближував із Москвою.«Угорський уряд проводить масштабну переоцінку своїх міжнародних відносин після фатальної та лицемірної політики режиму Орбана. Це частина повернення до політики, за якої офіційна політична позиція Угорщини відповідає її реальним діям. Це також означає дистанціювання від РФ. Водночас Угорщина не хоче раптово завдати шкоди власним економічним інтересам і прагне поступово відмовлятися, наприклад, від російських вуглеводнів. Новий угорський посол, який вирушить до Москви, матиме надзвичайно складне завдання — знайти правильний баланс між дистанціюванням і відновленням належних відносин з Москвою. Ми ніколи не повинні забувати, що міністр закордонних справ попереднього уряду Сіярто поводився як російський агент», — переконує Пал Дунай.За його словами, Угорщина діє обережно, оскільки не хоче давати залишкам режиму Орбана привід для атак — ані через звинувачення у тому, що нова влада шкодить економічним інтересам країни, ані через твердження, що вона відмовляється від захисту угорської етнічної меншини в Україні — чи деінде.«В обох питаннях колишній режим негайно почав би активно критикувати нинішній уряд, водночас намагаючись здобути політичні дивіденди, тоді як популярність режиму Орбана становить менше 20%. І це все одно більше, ніж вони заслуговують. Тому зовнішнє середовище, зокрема всі партнери Угорщини, мають розуміти, що вона діє обережно. Країна рухається у правильному напрямку, але водночас намагається уникати непотрібної конфронтації зі своїм вкрай правим, популістським, некомпетентним та антидемократичним попередником і його деспотичним (колись харизматичним) лідером», — каже Тижню Пал Дунай.

Як далеко Мадяр готовий зайти у зміні політики Угорщини щодо Росії та України?

Найскладніше для Мадяра починається саме після зміни риторики. Назвати Росію загрозою значно простіше, ніж перебудувати відносини з нею на практиці. Новій угорській владі доведеться визначитися, чи готова вона не лише говорити про дистанціювання від Москви, а й скорочувати енергетичну залежність, підтримувати спільну політику ЄС щодо Росії та послідовніше виступати на боці України.«Стратегічна зміна вже відбувається, але через внутрішньополітичну перебудову знадобиться терпіння, щоб побачити її чіткіше. Потрібен час, щоб вона знайшла підтвердження в усіх деталях. Крім того, новий уряд має уникати протистояння з питань, у яких він не є реальним гравцем. Наприклад, членство України в ЄС і терміни її вступу не залежатимуть від Угорщини. Те, що Угорщина так активно виступала з цього приводу, було не чим іншим, як проявом популістської пропагандистської політики. Це було питання, яке можна було використати для маніпуляції менш освіченою частиною населення. Зрештою, хто ще голосував за Орбана?», — зазначає Тижню Пал Дунай.На думку Шандора Фьолдварі, завдання української дипломатії зараз полягає у тому, щоб скористатися цими заявами Мадяра та чинити тиск на Угорщину, щоб вона компенсувала дипломатичну шкоду, завдану режимом Орбана.«Угорщина й надалі буде такою ж стриманою, як і режим Орбана, тобто не надсилатиме Україні гроші чи зброю, не кажучи вже про солдатів. Щодо війни Росії проти України, то прем’єра Мадяра цікавлять тільки ті декілька тисяч осіб на Закарпатті, все інше, мовляв, це внутрішня українська справа не у його компетенції», — каже він.Угорський політолог пригадує і те, що Володимир Зеленський привітав нового президента Угорщини 19 серпня, а наступного дня також звернувся з нагоди дня заснування держави.«Через кілька днів відбулося не менш важливе національне свято України — 35-та річниця Незалежності України, але ні президент Андраш Бака, ні прем’єр-міністр Мадяр не написали жодних листів президенту Зеленському. Лише Міністерство закордонних справ Угорщини опублікувало короткий пост у соціальній мережі Х (раніше Тwіttеr). Мовою дипломатії це означає, що Україна не є пріоритетом, вона неважлива для угорської держави», — зазначає Тижню Шандор Фьолдварі.Згодом, 3 вересня, Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про Заяву Верховної Ради України щодо визнання і засудження злочинів радянської військової адміністрації на Закарпатті у 1944–1946 роках». У документі парламент засвідчив позицію щодо трагічних подій, які відбувалися на Закарпатті після встановлення комуністичного тоталітарного режиму, зокрема йдеться про масові репресії, примусові депортації, переслідування за національною та релігійною ознаками та інші злочини.Окрему увагу приділили масовим незаконним затриманням цивільних чоловіків віком від 18 до 50 років, що відбувалися під приводом залучення до громадських робіт. В угорській спільноті ці примусові депортації отримали назву «малєнькій робот» (Мálеnykіj rоbоt), тобто «маленька праця». Насправді за обіцянкою нетривалих робіт для багатьох людей стояли депортація, примусова праця та ув’язнення у таборах ГУЛАГу.Для Угорщини, де пам’ять про ці репресії залишається важливою і водночас політизованою темою, це має не лише історичне, а й дипломатичне значення. Втім, Шандор Фьолдварі застерігає від надмірних очікувань щодо політичної «вдячності» Будапешта.«У політиці інтереси керують діями партнерів, так само, як і в бізнесі. Тож якщо Україна зробила такий благородний жест, він буде вартий лише стільки, скільки вона зможе використати у хитрих дипломатичних переговорах», — наголошує він.На його думку, благородні жести самі по собі не гарантують взаємності, а тому Україна має використовувати їх як частину ширшої дипломатичної стратегії. «Україна більш ніж тридцять років тому уклала Будапештський меморандум, не вимагаючи гарантій, лише слова честі. Це не діє у політиці. Неправильно, що Будапештський меморандум був переважно гарантований чесним словом Росії. Сьогодні українці справді знають, що Росія не має жодної честі слова, тому що Москва честі не мала і не має. І це історичний факт, багатовіковий досвід», — додає Тижню Шандор Фьолдварі.Тож нинішні зміни у Будапешті варто сприймати не як остаточний розворот, а як початок демонтажу зовнішньополітичної моделі Орбана. Справжній масштаб визначатимуть не формулювання у міжнародних документах і не символічні дипломатичні жести, а конкретні рішення — щодо російської енергетики, санкцій, підтримки України та відносин з Москвою. Для Києва це означає, що нове вікно можливостей у відносинах з Угорщиною справді відкрилося. Але скористатися ним можна лише за умови, що Україна не сприйматиме зміну угорської риторики як автоматичну зміну угорських інтересів.