Український тиждень

Близько 15 млн українських книжок було знищено нещодавно внаслідок російських атак, що становить приблизно третину річного накладу нашого книговидавничого бізнесу. Це суттєві втрати для великих видавництв, але для маленьких — часто просто несумісні із нормальною життєдіяльністю. І тому для того, щоб не закритися, багатьом із них у нинішній ситуації здебільшого потрібно суттєво скоротити свій видавничий портфель або навіть на певний час призупинити всі свої поточні проєкти.Український тиждень опитав декілька невеликих видавництв щодо їхніх найближчих планів і стратегії функціонування у теперішні непрості для галузі часи.Питання:якою є місія видавництва?за яким критерієм формується ваш видавничий портфель?яка ваша нинішня видавнича стратегія?на які власні видання/авторів ви робите ставку?чому ви більше працюєте з перекладними авторами, а не з українськими?який ваш прогноз щодо розвитку українського книжкового ринку?

Видавницто «Крапки» (Артем Сова)

1) Я думаю зараз буде більш чесно говорити про місію, якої ми прагнемо на цьому етапі й відповідати якій було б щастя з часом.Коли ми тільки домовлялися про права на «Місто самоти» Олівії Ленґ, на початку 2023-го, ми для себе бачили хорошу умовно вільну нішу подібного нон-фікшн мистецького спрямування і, додатково, художньої літератури з бажанням максимально уважно та з любов’ю взаємодіяти з текстом як роблять це видавництва, які ми самі любимо як читачі. І мені здається, що протягом повільного нашого старту і по сьогодні хтось встиг підхопити і зробити значно більше в цих напрямках, тому з тими силами і ресурсом, що є зараз — я би говорив про місію знаходити серед доступних для ліцензування книжок ті, які для читачів і читачок мають шанс ставати «книжками, які не закінчуються з прочитанням», і робити все можливе, аби цей шанс зберегти. Щоб ще одна, або далеко не одна книжка, час з якою може стати особливим або важливим — аби вона мала свій шанс статися з людиною. Ми дуже маленькі на цьому ринку наразі, але свій внесок хочемо робити теж. І якщо нашу роботу з книжками одного дня можна буде назвати культуртрегерською місією, це буде велике щастя і ще більша відповідальність. Але і зараз, почути або прочитати що для когось якась з наших книжок змогла стати в чомусь особливою — це дивовижне щастя і дивовижна місія теж.2) Коли ми запитуємо за доступність авторських прав або коли ми домовляємося вже про певний етап роботи над книжкою — то пишемо і обіцяємо, що хочемо зробити її з любов’ю. Любов до тексту — це найважливіший критерій. Перш ніж почати, ми хочемо зрозуміти перш за все для себе — що зможемо вберегти цю певну пристрасть до книжки, зможемо зберегти навіть протягом двох років (стільки тривала робота над «Містом самоти» — і я досі з радістю готовий повернутися до перепрочитання), бо інакше для самої ж книжки буде краще, якщо її видасть хтось інший, хтось — хто палатиме нею більше.Коли ми тільки почали свою роботу, у нас був шортліст видань, з якими ми мріяли б попрацювати. «Місто самоти» та «До річки» Олівії Ленґ, «Очима клоуна» Гайнріха Бьолля були в цьому списку, щось ще актуальне, щось вже видали інші і видали чарівно. Одна з проблем в тому, що через мою військову службу я читаю значно менше нового, ніж хотів би, через поєднання кількох робочих проєктів і материнства Катерина теж читає, імовірно, значно менше, ніж бажає. І тут якоїсь миті нас почали дійсно виручати люди, з якими у нас почалася співтворчість. Завдяки Марті Госовській з нами сталися «Полічи зорі» Лоїс Лоурі, з нами стануться книжки Фланнері О’Коннор і як мінімум кілька співпраць, про які нам як малому і молодому видавництву навіть не мріялося. Так само скоро нас чекає важливий для нас анонс спільно з Роксоляною Свято, несподівана пропозиція свого часу, яка просто неймовірним чином знаходить тебе.Попри службу я намагаюся щось шукати нове, але й ще більш уважно намагаюся слухати людей, літературним смаком яких захоплююся, які відчувають що може підійти «Крапкам», і які своєю довірою значно полегшують життя та не лишають без нових ідей, які зможу полюбити сам, і в які хочу наважитися закохати інших.Але при цьому через обмежені ресурси — передусім час, але й фінанси — кожен наш вибір означає не лише готовність взятися за певну книжку, а й готовність прийняти, що за цей час якісь інші можливості підуть.3) Ми планували відпочатку брати в роботу не більше 6 книжок на рік, аби мати можливість максимально якісно приділяти уваги кожному виданню. Зараз ми йдемо повільнішим темпом від запланованого, але, сподіваємося, що вдасться вирівняти ситуацію з наступного року, тому про життєздатність цієї стратегії говорити ще складно й зарано. Єдине, вона дійсно передбачає роботу над тим, аби максимальна кількість цих видань мала шанс ставати лонґселерами, і давати можливість не лише окупити себе, а й створювати нові книжки.Поточний етап війни нас суттєво сповільнив, але першочергова мета не змінилася — не зникнути, пройти етап становлення і дійти до моменту, коли видавництво стане самодостатнім. Для мене це точка, в якій уже видані книжки, їхні наклади та обіг дозволяють не починати кожен наступний проєкт фактично з нуля, а бодай на рік уперед розуміти, що ми можемо собі дозволити видати і за рахунок яких можливих надходжень.А для цього нам потрібно заслужити довіру дуже різних людей: професіоналів і професіоналок, з якими ми працюємо, авторів і авторок, агентів, правовласників, партнерів. І, найважливіше, — читачів і читачок.4) Звісно, ми щиро вболіваємо за кожне видання, і хочемо аби кожна книжка знайшла якнайбільше своїх читачок і читачів. Але щоб відповідь не звучала формально, зараз у нас лише дві авторки, щодо яких на сьогодні ми змогли домовитися про більш ніж одне видання — це Олівія Ленґ і Фланнері О’Коннор.Коли ми як видавці отримуємо шанс попрацювати з автором чи авторкою глибоко та довше, не обмежившися однією книжкою — це створює значно більше перспектив і можливостей. Зараз таких у нас дві, і кожна з них омріяна й особлива. А якщо говорити про Олівію Ленґ, то дуже добре, що саме «Місто самоти» стало дебютним тайтлом для нас, бо вона багато в чому і максимально точно символізує те, з чим хочуть асоціюватися «Крапки».І ми хочемо та мріємо йти до того, аби таких авторів і таких авторок ставало більше.5) Для нас початок відбору та видання українських авторів і авторок є важливим етапом розвитку. І головна причина, чому ми не почали, пов’язана з найбільшою внутрішньою проблемою на сьогодні, — нестачею ресурсу.Тут важливу роль відіграватиме позиціонування. У нашому ідеальному баченні, коли ми зробимо перший анонс про роботу з українським автором чи авторкою, дуже хочеться стати відкритими і для всіх інших. Ми все одно будемо обмеженими в кількості видань на рік, це будуть не десятки видань, можливо лише одне — але хочемо, щоб ті рукописи, які надходять і будуть надходити, отримували редакторську увагу, обговорення та відбір.Зараз це неможливо з нашим навантаженням, а запросити когось ще ми поки не можемо собі, на жаль, дозволити. Як і формально оголосити, що ми відкриті до українських авторів, а потім місяцями не відповідати або відповідати без прочитання хоча б синопсису.Другим фактором є те, що зараз, звісно, є українські авторки й автори, видати книжки яких ми мріємо. Але у них є видавництва, і ці видавництва видають їх чудово. І ми ніби і маємо мрію, але і любимо те, як роблять інші і поважаємо це. Я зараз не скажу конкретні книжки та імена, але ми вже питали «Вавилонську бібліотеку», «ВСЛ» і «Лабораторію» щодо їхніх планів на певні книжки закордоних авторів_ок, з якими вони працювали — бо, на нашу думку, це важливо. А як запитати щодо українських — поки що не знаю. Але можливо колись і наважимося на це теж. І дебютні рукописи, сподіваюся, теж будуть.6) Ми хочемо бути оптимістами. А оптимізм хоча б в тому, щоб пройти цю війну без нових втрат, і щоб змогли відновитися ті, хто постраждав, був змушений зупинити або заморозити свою діяльність. Знаєте, дуже важливо бачити скільки дивовижних людей і з якою силою підтримують видавництва та книгарні після обстрілів. І якщо ми зможемо підтримувати одне одного, якщо ми зможемо зберегти не лише себе, а й допомогти за потреби вистояти ще комусь — саме втримання і буде розвитком.Імовірно, ринок буде обережнішим, будуть або менші наклади, або менша кількість новинок. Але головне — бути. І мати шанс.

Видавництво «Бігль»

1) Місією видавництва є доповнювати український книжковий ринок якісними виданнями: досліджувати незаповнені ніші в художній літературі та нонфікшні — і пропонувати читачам ті книжки українською мовою, яких їм бракує. Для цього ми в період створення видавництва сформували кілька гіпотез, тоді замовили глибинні інтерв’ю з читацькою аудиторією і разом із командою та фахівцями попрацювали над стратегією, яка ґрунтується на розумінні потреб українських читачів.Глобально ми, як і багато інших учасників книжкової галузі, прагнемо, щоб кількість читачів української книги збільшувалася, а розуміння того, що читати — це модно, важливо, життєтворчо, — міцнішало. Тож ми працюємо над книжками, які показують: читання дає більше можливостей, дозволяє рости, думати й рефлексувати, розвивати критичне мислення і емпатію, пізнавати світ і себе. Зрештою, у постійно хиткому та мінливому світі книжки є тим простором, де можна знаходити стійкі сенси, опори та орієнтири.2) Ми спираємось на дослідження тем та ідей, в яких українська спільнота може відчувати потребу. Прагнемо шукати літературу, яка потенційно матиме трансформаційний вплив, доповнить світогляд, випробує наявні переконання чи дасть інструменти для життя в сучасному світі. Це книжки, які не спрощують світ, а пояснюють його. Інколи ми просто орієнтуємось на якісну, відзначену літературними преміями та визнану критиками й читачами зарубіжну літературу, яку варто було б побачити українським читачам та читачкам. І, так, обираючи книги, ми зважаємо також на те, що цікаве нам самим, що відгукується нашому світогляду й пошуку, в що ми віримо і чим хочемо поділитися.3) Загалом ми надаємо перевагу якості над кількістю. Хочемо, щоб кожна книжка мала цінність, яка не зникатиме впродовж років. Тож можна сказати, що у своїй стратегії ми більше орієнтуємось на лонгселери, ніж на «швидкі» трендові книжки. Крім того, надзвичайно важливим є просування книжки, побудова умов, за яких кожне видання дійде до свого читача, а також — створення можливостей посмакувати твором: дізнатися більше про текст і його «секрети», про автора, почитати або послухати фахові коментарі чи додаткові матеріали, взяти участь в обговоренні тощо. Усе це потребує часу й уваги, тож ми обираємо такий темп, за якого можемо це втілити, й ті книжки, про які є що дізнатися або є що сказати після прочитання.4) Ми бачимо перспективу в літературі, яка водночас є глибокою, якісно написаною, ціннісною для занурення і осмислення, і при цьому — затребуваною від читачів. Коли поєднується високий читацький запит і майстерність письма автора, можна вірити в успіх книги. Наприклад, ідеться про твори Марґарет Етвуд, Дуґласа Стюарта, Деніса Джонсона, Рохінтона Містрі тощо. Надалі ми анонсуватимемо більше імен авторів і найменувань книжок.Насправді тут важливий не так жанр, як сила письма та ідей, закладених у книжці, а також — вага того, що читачі можуть узяти з твору, про що поміркувати, що перевтілити у власні життєві підходи. Що б ми не розглядали: нонфікшн чи художню прозу, книжки про сучасність чи про минуле, твори про різні країни світу чи про Україну — ми звертаємо увагу на те, як саме цей твір розглядає суспільство, людину, світ, світогляд, що корисного та цікавого може дати для сучасних українських читачів.Також ми бачимо потенціал у літературі, яку можна осмислити в контексті досвіду життя в Україні, тому що досліджувати себе й наш стиль життя — надважливо. Наприклад, ми зараз працюємо над серією українського нонфіку про жіночий досвід у темах на кшталт фінанси, фізичне й ментальне здоров’я тощо. Ми в активному пошуку авторок для цієї серії, тож кому цікаво — ми відкриті.5) Наразі в нашому редакційному плані справді більше перекладних видань, тому що одним із наших підходів є відкритий погляд на світ — із прагненням дослідити його розмаїття й бути на хвилі з читачами з інших країн. Щоб вести діалог зі світом, треба краще його пізнати, і література — це один зі способів це зробити. На українському книжковому ринку досі є дуже багато незаповнених ніш, невиданих відомих або знакових творів зарубіжних авторів, і ми вважаємо, що українські читачі мають право знайомитися з цими творами у якісному перекладі та виданні.Проте напрямок роботи з українськими авторами ми також плануємо розвивати. Поки що ми намагаємось заробити довіру в крутих українських авторів, щоб вони бачили — з нами буде якісно, турботливо, продуктивно. Перша книжка видавництва — «Вибір Елоїз» Олени Мулик — це чудовий старт і спільна робота, яку ми раді продовжувати разом з авторкою. Втім, ми постійно перебуваємо в пошуку нових текстів, тому згодом, сподіваємося, наш портфель поповнять нові книжки українських авторів та авторок.6) Важко говорити про прогнози. Але є певні сподівання — на появу більшої кількості колаборацій між гравцями книжкового ринку та суміжними сферами, на зменшення кількості акційних пропозицій на книжки від мереж та видавництв, через акцент на цінності продукту. Гадаємо, підходи до вибору тайтлів будуть змінюватися. Ми впевнені, що книжковий ринок України перевинайде себе і, повсякчас враховуючи ризики та слабкі місця, розвиватиметься далі.

Видавництво «Еспанія» (Вікторія Дорофєєва)

1) Наша місія: познайомити українську аудиторію з новими іспанськими та латиноамериканськими авторами. Звісно, ми не перші й не єдині, хто перекладає з іспанської, але дуже хочеться зосередиться саме на цьому напрямку.2) Можу сказати, що поки видавничий портфель формується за уподобаннями Вікторії, яка веде всі процеси від відбору книги до друку. Я спочатку просто купую книгу і читаю її, думаю, чи придбала б я її українською мовою, також дивлюся, чи є в тексті згадки росіян, яка позиція автора чи авторки щодо цієї війни, і якщо за всіма пунктами «метч» — можу звертатися до правовласників.3) Наразі менше видань і менші наклади. Але лише тому, що все робимо власними силами і коштом. Сподіваюся, у мабутньому зможемо значно розширити видавничий портфель, але поки на тисячні наклади не зазіхаємо — ще не той масштаб.4) Я роблю дуже велику ставку на дві серії, початок яких плануємо видати вже в цьому році. Перша — це іспанська романтична комедія, дуже вайбова і легка. Особисто я би придбала таку книгу, бо зараз хочеться загубитися думками десь далеко, втекти від повітряних тривог і обстрілів. А про другу поки ми не розповідали читачам, але авторка дуже підтримує Україну, регулярно донатить і поширює інформацію про цю війну, хоч сама живе на іншому кінці світу. Для нас важливо знайомити читачів із творчістю таких прекрасних людей.5) Бо я перекладачка, і переклад — це моя професія, моє хобі і моє життя. Я завжди мріяла перекладати саме з іспанської, а тут можу ще й сама обирати, що перекладатиму.6) Дуже вірю, що позитивний. Оскільки в нас дуже маленькі наклади, книги «Еспанії» не постраждали від обстрілів, але водночас дуже прикро, що наші колеги зазнали таких велетенських втрат! Щоразу, коли я спілкуюся з іспанськими колегами, розповідаю, як важливо для нас видавати саме українською, перекладати українською, і чому росіяни так ціляться на знищення культури зокрема.Щодо фінансових показників, звісно, дуже відчувається здорожчання матеріалів і послуг, але читати люди не перестануть, тому, сподіваюся, ще буде для нас місце під цим видавничим сонцем.

Видавництво «Видавництво» (Лілія Омельяненко)

1) Багато років одне з наших гасел — «Виняткові теми. Виняткові книжки», це, мабуть, і є наша місія — привертати увагу до літератури і коміксів таких країн і тем, які більше ніхто не наважиться. Не для епатажу (сам факт, що ми осмілюємося порушувати соціальні теми, уже викличний), а для розвитку суспільства. І оскільки нам важлива іноземна графічна література, нам важливо продукувати мальописи — графічні історії від українських авторів про Україну, зараз ми єдині, хто послідовно це робить.Ми розцінюємо розвиток суспільства як певне поле для роботи, на якому, звісно, є і успіхи, і недоліки. Нам цікаво і хочеться говорити з нашими читачами про речі, які оминаються більшими видавцями, бо це або комерційно неперспективно, або не відповідає поглядам очільників наших колег по ринку. Це основна причина, чому ми досі не мільярдери.2) Гадаю, уже можна розрізняти критерії, за якими ми вибирали титули, скажімо, ще минулого року, і ті, на які спираємося тепер. Раніше ми шукали класні книжки з країн, чиї літератури менше перекладаються, дивилися на білі плями на ринку і пробували знайти чим їх заповнити. Зараз ми не дозволяємо собі жодних додаткових витрат, ми змирилися з тим, що багато книжок, які хотіли би видати ми, будуть видані нашими колегами, а частина титулів продовжить своє чекання на переклад українською. Наша задача, як галузі загалом — вижити, тож ми зосередилися на виданні ліцензій, які набули раніше і поновленні затребуваних книжок.3) За останній рік ми справді змінили нашу стратегію, і стали робити більшу ставку на різноманіття титулів, а не на більші наклади. Таким чином ми можемо частіше привертати увагу нашої аудиторії до «Видавництва», не обтяжуючи нашу логістику та склади книжками, які лежатимуть місяцями без руху. Український книжковий ринок пропорційно кількості населення є зовсім невеликим і ненасиченим, але фактично ми маємо скромний відсоток читачів. При поточних умовах книжок на ринку більше, ніж покупців на них. Крім цього, ми видаємо переважно нішеву літературу, яка і так має менший відсоток потенційних читачів. Завдяки новій стратегії ми можемо частіше радувати новинками і продавати весь наклад майже в 0. Після цього можна додрукувати ще один невеликий наклад і так далі. Такий підхід має і вади, найголовніша з яких — зростання собівартості. Невеликі наклади — дорожча вартість книги і часто неможливість давати наклад під очікувану крамницями відпускну ціну.4) Ми бачимо стабільний інтерес до українських авторів, особливо фентезійної прози і таким чином заповнили портфоліо низкою яскравих дебютантів з дуже розмаїтими жанровими творами. Якщо не працювати з дебютними творами і не вірити в них, то звідки братиметься нове покоління письменни_ць? Знов-таки, мальописи. В Україні на них дуже вузький попит, але не Заході графічні наративи усталені та популярні, тож навіть якщо попит тут буде невеликий, є шанси продати права на них за кордон. Що ж до перекладних видань, то тут однозначно вибір за творами, які мають шанси на отримання ґрантів підтримки.