Українська короткометражка здобула нагороду на 83-му Венеційському міжнародному кінофестиваліЯк повідомляє Міністерство культури України, короткометражна стрічка українського режисера Павла Шпегуна «Тиша» була відзначена спеціальною нагородою Аіrоnе dеllа Lаgunа – Іntеrnаtіоnаl Соllаtеrаl Аwаrd під час 83-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Цьогоріч нагородження відбувалося вперше, тому саме український фільм став першим лауреатом цієї відзнаки.
«Тиша» — дебютна режисерська робота Павла Шпегуна. Над створенням картини працювала українська кінопродакшен-компанія FоrеFіlms. Міжнародний прем’єрний показ фільму відбувся у конкурсній програмі короткометражних робіт Оrіzzоntі Shоrt Fіlms 83-го Венеційського міжнародного кінофестивалю за сприяння Українського інституту.
Аіrоnе dеllа Lаgunа – Іntеrnаtіоnаl Соllаtеrаl Аwаrd — це нова міжнародна кінематографічна відзнака, покликана сприяти розвитку молодих режисерів, підтримувати нестандартні способи роботи з кіномовою та привертати увагу до нових авторських голосів у національних кінематографіях. Нагороду отримують роботи, які демонструють самобутність задуму, експериментують із формою оповіді, вирізняються виразним візуальним стилем і порушують важливі для сучасного суспільства теми.
Цього року лауреата визначали серед учасників конкурсної секції Оrіzzоntі Венеційського кінофестивалю. У категорії короткометражних фільмів було представлено 13 робіт, створених кінематографістами з різних країн. Серед них була й українська стрічка «Тиша».
Фільм розповідає камерну психологічну історію, у центрі якої — людська близькість, переживання втрати та мовчання. Автори показують ситуацію, коли відсутність слів може виявитися промовистішою за будь-яку розмову.
Центральний персонаж стрічки Лука — молодий стендап-комік. Після невдалого виступу він зустрічає в барі таємничу дівчину. Вони залишаються разом на ніч і поступово діляться особистими переживаннями, говорять про самотність, душевний біль і втрати, яких зазнали. Водночас обоє намагаються не допустити надмірної емоційної близькості. Згодом розмова вичерпує себе, і героям більше нічого сказати одне одному. Тоді між ними виникає тиша, яка стає своєрідним продовженням їхньої розмови та передає те, що вже неможливо висловити словами.