Український тиждень

Однією з важливих тенденцій сучасної культури є повернення інтересу до аналогових практик. Водночас із масовою ШІзацією нашого життя дедалі більше уваги починають привертати доцифрові артефакти: паперові книжки, плівкові фотоапарати, вінілові платівки тощо. Частково це своєрідний протест проти стрімкого цифрового прогресу, а крім того, ще й переоцінка того, що було раніше, — бо ж у часи, коли зустрічі й навчання онлайн стали нормою, починаєш зовсім інакше дивитися на офлайн і його привілеї.
На початку року Тиждень писав про те, як розвиток мистецтва на основі ШІ посприяв відродженню аналогових носіїв інформації. За даними Американської асоціації звукозаписної індустрії, продажі вінілових платівок тепер такі ж високі, як і наприкінці 1980-х. Так у 2024 році продажі в Америці зросли на 7% — до 1,4 млрд доларів, або 44 млн платівок. Вони стали колекційними предметами і, особливо для зумерів, доказом відданості фанатів артистам. Касетні магнітофони також набирають обертів. У Великобританії в першому кварталі 2025 року продажі касет зросли більш ніж на 200% порівняно з аналогічним періодом 2024 року.
У серпні ВВС писало про те, що, за словами продавців платівок, саме молодь сприяє відродженню традиційних вінілових платівок. У статті названо кілька причин: бажання потримати фізичний об’єкт у руках замість стримінгу; ностальгія за тим, що було у батьків; прагнення підтримати музикантів; бажання бути іншими.
Подібно до вінілу, паперові книжки теж перетворюються на естетичний об’єкт, стаючи символічним продуктом, що набуває нової соціальної цінності. Водночас таке ставлення до книжки змушує і видавців дбайливіше ставитися до оформлення та матеріалів, щоб паперовий об’єкт не програв цифровому.
Іншою ознакою сучасності стає популярність плівкових фотоапаратів. Вони, за влучним формулюванням ВВС, сповільнюють тебе, але роблять більш присутнім у реальності. І це при тому, що у більшості є смартфони, які роблять доволі якісні фото, але відчуття присутності вони не забезпечують. Цікаво, що компанії, які нещодавно почали випускати плівкові фотоапарати, орієнтувалися на вік 18–35, але згодом з’ясували, що їхню продукцію купують професійні фотографи та музиканти, бо плівка стала модною. Так зовсім нещодавно співак Гаррі Стайлз заборонив користуватися телефонами на своєму концерті в Манчестері, натомість роздавши глядачам одноразові камери. Хоча якість отриманих знімків викликала в мережі хвилю жартівливих коментарів, втім, це чітке свідчення того, що плівка стає дедалі популярнішою.
Згідно з дослідженням аналітичної компанії Соgnіtіvе Маrkеt Rеsеаrсh, очікується, що до 2030 року ринкова вартість плівкових фотоапаратів досягне понад 303 млн фунтів стерлінгів, порівняно з 223 млн фунтів стерлінгів у 2023 році.
У публікації ВВС наведено кілька пояснень такої популярності у форматі прямої мови: «У цьому є певна романтика, ностальгія»; «Ти ніби робиш крок назад і трохи сповільнюєш темп. Сьогодні все відбувається миттєво, а коли маєш лише 36 кадрів [на плівці], то приймаєш свідомі рішення»; «З плівкою просто цікавіше. І хоч би як я обробляв чи змінював цифрові знімки, плівка все одно краща. Якщо хочеш навчитися користуватися камерою, треба знімати на плівку. Кожен може мати хист до фотографії, але щоб передати емоції, потрібна саме плівка»; «Це додає унікальності»; «Коли знімаєш на плівку, то згодом не думаєш: “О, це поганий знімок”, а згадуєш: “Пам’ятаєш той момент?”».
Клінічна психологиня Одрі Тан так пояснює цей інтерес до плівкових фотоапаратів: «Це діяльність, що вимагає усвідомленості. Це може бути чудовим проявом творчості — ця фотографія є вашим вибором, вашим ракурсом, вашою концепцією — і, зрештою, вашою. Це відчуття приналежності може підсилити нашу самооцінку. Ми також можемо впливати на емоції інших за допомогою фотографій, якими ділимося — наприклад, радісні знімки усміхнених людей часто змушують інших посміхатися, а фотографії милих тварин можуть пробудити в нас інстинкт піклування; фотографії можуть мати надзвичайно сильну силу».
Ще одним символом сьогодення стають провідні навушники: дедалі більше знаменитостей обирають їх, а не безпровідні ґаджети. СNN так коментує цю тенденцію. Відколи у 2016 році Аррlе випустила іРhоnе 7 без роз’єму для навушників, багато інших виробників телефонів також відмовилися від цього порту. За даними Futurе Маrkеtіng Іnsіght, у 2025 році на бездротові навушники припадало 66% продажів, тоді як на дротові — 34%. Однак прихильники дротових моделей вказують на низку переваг: від простоти використання до безпеки. На відміну від своїх Вluеtооth-аналогів, дротові навушники неможливо зламати, тому вони вважаються безпечнішими для ведення конфіденційних розмов. Водночас ця ностальгія свідчить про глибше прагнення, що лежить в основі не лише відродження популярності дротових навушників, а й настроїв цілого покоління: бажання жити більш «офлайн-життям». Так званий «аналоговий стиль життя» — зосередженість на відчутних, матеріальних способах виконання повсякденних справ і пошуку розваг у світі, де дедалі більше домінує штучний інтелект, — стає дедалі популярнішим явищем серед міленіалів і представників покоління Z.
Дедалі більше людей прагнуть обмежити використання цифрових технологій, навіть якщо не готові відмовитися від них повністю. Зараз навколо так багато ШІ і багато речей, які стали цифровими, а тому вони більше не здаються людям справжніми. Через це виникає потреба мати фізичний контакт із речами. І найцікавіше, що часто це ностальгія за тим, що було популярним на початку 1990-х, а тому відомо молоді хіба що з фільмів. Звісно, аналогова культура — поки що відносно невеликий ринок. Так вінілові платівки становлять лише 8% доходів американської музики, а Коdаk продає більше плівки, але їй ще далеко до повернення свого розквіту. Втім, прихильники аналогової техніки стають законодавцями моди, змушуючи цифровий ринок адаптуватися.