Український тиждень

Україна поступово намагається змінити власну роль у міжнародній оборонній співпраці: від країни, яка переважно отримує озброєння від партнерів, до держави, яка пропонує їм технології, виробничі рішення та досвід війни. Одним із останніх прикладів такого підходу стала нова безпекова угода між Україною та Австралією. Документ передбачає поглиблення оборонної співпраці, зокрема вивчення можливостей спільного виробництва ракет і БПЛА. Австралія також оголосила про додаткові 60 мільйонів австралійських доларів допомоги Україні.Для Канберри ця співпраця відбувається на тлі масштабного збільшення інвестицій у безпілотні та протибезпілотні системи. У квітні 2026 року австралійський уряд оголосив, що протягом наступного десятиліття планує спрямувати до семи мільярдів австралійських доларів саме на протидронові спроможності. Уряд прямо пов’язав ці інвестиції з уроками війни в Україні та конфліктів на Близькому Сході, де масове використання дронів продемонструвало їхню здатність створювати значну асиметричну перевагу. Загалом у межах десятирічної оборонної програми Австралія передбачила до 22 мільярдів австралійських доларів на дрони, автономні системи та засоби протидії БПЛА.Тому потенційна цінність України для Австралії полягає не лише в окремих зразках озброєння. Значно важливішим може бути досвід того, як швидко змінювати технології під час війни.

Які українські військові технології мають найбільший потенціал в Індо-Тихоокеанському регіоні?

Серед фактичних оборонних пріоритетів Австралії на 2026 рік сферами з найбільшим потенціалом для адаптації до Індо-Тихоокеанського середовища є безпілотні та автономні системи, системи протидії БПЛА (соuntеr-UАS), радіоелектронна боротьба та стійкий зв’язок, морські безпілотні системи, а також інтегрована протиповітряна та протиракетна оборона і ширша архітектура, яка поєднує сенсори, засоби зв’язку, системи ухвалення рішень та засоби ураження. Вони напряму відповідають пріоритетам Австралії відповідно до Національної оборонної стратегії та Інтегрованої інвестиційної програми 2026 року.«Цінність України для Австралії полягає у підтверджених у бою знаннях про те, як сучасні військові технології працюють в умовах тривалого використання РЕБ, атак, швидкої технологічної адаптації та як вони еволюціонують під тиском — а також про те, як оборонне відомство, промисловість і військові мають співпрацювати, щоб іти в ногу з часом. Це особливо важливо для засобів протидії БПЛА та ППО. Австралія інвестує значні кошти у спроможності боротьби з дронами та інтегровану протиповітряну і протиракетну оборону, тоді як зростає виклик з боку недорогих дронів і ракет, дефіциту ракет-перехоплювачів та обмежених промислових потужностей», — каже Тижню українсько-австралійська науковиця та експертка з безпілотної війни, старша викладачка авіації Школи науки Університету Нового Південного Уельсу при Академії сил оборони Австралії, голова Ради технічних груп НFЕS (США) Олександра Моллой.За її словами, Австралія може запозичити уроки щодо масовості, автономності, швидкої адаптації та здатності оперативно інтегрувати оборонний сектор, промисловість і розробників технологій. Реальна можливість полягає у тому, щоб перейти від навчання на досвіді України до спільної розробки спроможностей з країною — поєднуючи український бойовий досвід з австралійською інженерією, суверенним виробництвом та операційним досвідом в Індо-Тихоокеанському регіоні. Двостороння угода про безпеку між Австралією та Україною від вересня 2026 року створює важливу основу для поглиблення цієї співпраці.Безпілотники є найбільш очевидною сферою, де український досвід уже привертає увагу Австралії. Австралійські медіа неодноразово описували українську війну як середовище надзвичайно швидкої технологічної адаптації.«Оборонна стратегія Австралії на 2026 рік чітко закликає до значно ширшого впровадження автономних та безпілотних систем у наземному, повітряному та морському просторах. Україна надає Австралії надзвичайно цінну річ у цій сфері: не лише технології, а й масштабні оперативні докази того, як ці системи працюють в умовах безперервної радіоелектронної боротьби, фізичних атак та швидкої технологічної адаптації. Це БПЛА різних типів, які можуть виконувати різноманітні місії, включаючи ІSR (розвідку, спостереження та рекогносцировку), системи далекого радіуса дії, спроможності на основі штучного інтелекту, логістика, а також дрони з керуванням через оптоволокно, розроблені з використанням компонентів українського походження», — зазначає Олександра Моллой.Дотичною сферою є і протидія БПЛА та багаторівнева протиповітряна оборона. Австралія зобов’язалася витратити до семи мільярдів доларів протягом наступного десятиліття на спроможності протидії дронам, тоді як Програма інтегрованих інвестицій передбачає 30 мільярдів доларів протягом десятиліття на інтегровану протиповітряну та протиракетну оборону.«Україна має технології та досвід у вирішенні проблеми, яку намагається розв’язати Австралія: як захиститися від великої кількості відносно недорогих дронів і ракет, не виснажуючи дуже дорогі перехоплювачі? Це багаторівнева архітектура, в якій проти різних загроз застосовуються різні засоби ураження — включаючи РЕБ, засоби боротьби з БПЛА, дрони-перехоплювачі та традиційну ППО. Досвід України надзвичайно цінний для розуміння того, як така архітектура працює в умовах тривалих атак», — додає Тижню Олександра Моллой.Ще одна сфера — морські безпілотні системи, а також радіоелектронна боротьба та стійкість комунікацій. Стратегія Австралії приділяє значну увагу підводній війні та більш смертоносним морським спроможностям, тоді як Україна продемонструвала, як морські безпілотні системи можуть створювати ефекти проти значно більших і дорожчих платформ. Українські принципи щодо розподіленого сенсорного спостереження, тривалості, автономності та розподілу ризиків є надзвичайно релевантними для морського середовища Австралії, каже Олександра Моллой.«Для Австралії існує можливість використовувати вже наявні українські системи ближньої протиповітряної оборони або системи протидії БПЛА для захисту сил — забезпечення безпеки австралійської інфраструктури, військових баз або передових позицій від повітряних загроз нижчого рівня або короткої дальності. Аналогічно, українські морські безпілотні системи та підходи, які Україна розробила для управління ними у Чорному морі, могли би бути корисними для окремих аспектів “прибережних” або “архіпелажних” оперативних концепцій, які нині впроваджує австралійська армія. Але в обох випадках їхня застосовність є вибірковою та залежить від економічної ефективності», — зазначає Тижню дослідник Програми оборонної стратегії Австралійського інституту стратегічної політики (АSРІ) Лінус Коен.

Україна як партнер в Індо-Тихоокеанському регіоні: чи є це реальністю?

Україна має потенціал стати для Австралії не лише джерелом бойового досвіду, а довгостроковим оборонно-технологічним та промисловим партнером. Ідеться про спільне створення нових спроможностей, обмін операційними уроками, поєднання українського бойового досвіду з австралійською інженерією та виробничими можливостями і, зрештою, формування швидших інноваційних циклів між військовими та оборонною промисловістю. Такий формат відповідає і ширшим оборонним пріоритетам Австралії — посиленню суверенної промислової бази, розвитку власних спроможностей і диверсифікації міжнародних оборонно-промислових партнерств.«Конкретні технології можуть мати обмежене застосування у регіоні Австралії, але ширша архітектура української оборонної промисловості має величезний потенціал для майбутнього партнерства. Після завершення війни Росії проти України або досягнення відносно стабільного припинення вогню великий кадровий потенціал і промислові спроможності (особливо у сфері безпілотних систем), які Україна створила, становитимуть значний інтерес для Австралії. В інтересах і Австралії, і України поглиблювати співпрацю впродовж усього циклу закупівель — від спільної розробки до спільного виробництва, особливо передових безпілотних систем», — каже Тижню дослідник-стажер Програми оборонної стратегії Австралійського інституту стратегічної політики (АSРІ) Карл Янц.Олександра Моллой бачить розвиток цих відносин у трьох напрямках. «Це спільна розробка технологій, промислове партнерство та обмін кадрами/підготовкою. Австралія може зробити свій внесок у вигляді передової інженерії, виробничих потужностей та експертизи в Індо-Тихоокеанському регіоні, тоді як Україна приносить надзвичайну глибину поточного операційного досвіду у таких сферах, як безпілотні системи, РЕБ, протидія БПЛА та технології поля бою, що швидко еволюціонують», — каже вона.Існує міцна база для того, щоб ці відносини розвивалися поза традиційною моделлю надання Австралією допомоги Україні. Угода про двосторонню безпекову співпрацю між країнами, підписана у вересні 2026 року, чітко передбачає рамку для співробітництва у сфері оборони та безпеки, включаючи військову підготовку, обмін набутим досвідом та розбудову спроможностей. Австралія також продовжує свою участь у Коаліції дронів (Drоnе Сараbіlіty Соаlіtіоn).«У практичному плані співпраця може включати спільні дослідження та розробки (R&D), партнерство в оборонній промисловості, тестування та експерименти, обмін між військовими операторами й інженерами, а також співробітництво у сфері безпілотних систем та систем протидії їм. Також існує значний потенціал для австралійських компаній щодо співпраці з українськими компаніями, які розробили технології під час використання», — зазначає Тижню Олександра Моллой.Таким чином, відносини можуть стати більш взаємними: Австралія робить внесок у вигляді дослідницького потенціалу, передового виробництва, капіталу та доступу до Індо-Тихоокеанського ринку, тоді як Україна ділиться операційними знаннями, швидкими інноваціями та перевірено-бойовою технологічною експертизою.«Важливо створити механізми, які дозволять обмінюватися досвідом та технологіями в обох напрямках, замість того, щоб розглядати Україну виключно як джерело досвіду. Я вбачаю важливість створення Австралійсько-української програми оборонних інновацій (Аustrаlіа-Ukrаіnе Dеfеnсе Іnnоvаtіоn Рrоgrаm) для централізованої координації різних ініціатив та створення центру спільних програм з підготовки, випробувань, спільних досліджень і розробок, а також оцінки спроможностей», — зазначає Олександра Моллой.Тим часом, австралійський генерал-майор у відставці, військовий стратег і старший науковий співробітник Lоwy Іnstіtutе, який спеціалізується на військовій стратегії, сучасних технологіях ведення війни та уроках війни Росії проти України для Австралії Мік Раян зазначає Тижню, що Австралія повинна скористатися технологіями, розробленими Україною, а також уроками, отриманими у процесі розвитку в Україні оборонної промисловості ХХІ століття, яка набагато тісніше пов’язана з військовими структурами та їхніми технологічними потребами, ніж старі інституції на Заході.«Організації, які відіграють роль посередників між збройними силами та промисловістю, такі як Вrаvе1, також пропонують досконалу модель, з якої Австралія повинна брати приклад і яку варто наслідувати. Співпраця з адаптації українських технологій до умов, що переважають у Тихоокеанському регіоні, включаючи відмінності в географії, рельєфі, кліматі та супротивниках, стала би гарним початком для цієї австралійсько-української співпраці», — зазначає він.

Які уроки дійсно можна перенести в Індо-Тихоокеанський регіон, а які — ні?

Уроки, які дійсно можна перенести на інший досвід, — це принципи, а не шаблони бойових дій, каже Тижню Олександра Моллой. Україна демонструє важливість масовості, швидкої адаптації, стійкого зв’язку, обізнаності у сфері РЕБ, інтегрованих безпілотних систем та набагато тісніших циклів взаємодії між оборонним сектором та промисловістю. Це має велике значення для Австралії.Водночас напряму неможливо перенести структуру українських сил чи конкретну тактику на полі бою. Індо-Тихоокеанський регіон кардинально відрізняється — географічно, операційно та стратегічно.«Саме поле бою в Україні не варто розглядати як зразок для Індо-Тихоокеанського регіону. Там це переважно континентальний конфлікт, з концентрованими силами, відносно короткими оперативними відстанями та розгалуженою наземною інфраструктурою. Індо-Тихоокеанський регіон — це величезні відстані, морська географія, розосереджені сили, інші інфраструктурні обмеження та інша динаміка ескалації. Тож, наприклад, Австралія не повинна просто копіювати українські показники кількості безпілотників, структуру збройних сил, тактику ведення бою в окопах чи конкретні тактичні, технічні та процедурні прийоми на полі бою. Урок полягає у тому, щоб зрозуміти, чому ці підходи виникли, а потім перепроектувати рішення під географічні та операційні вимоги Австралії», — зазначає Олександра Моллой.Координатор Програми оборонної стратегії Австралійського інституту стратегічної політики (АSРІ) Оскар Воррен зазначає Тижню, що географія справді є головною проблемою.«Системи протидії БПЛА є хорошим прикладом. Україна продемонструвала, що ефективна протидія дронам має бути багаторівневою, поєднуючи радіоелектронну боротьбу, кінетичне перехоплення, фізичні бар’єри та маскування, оскільки однієї лише РЕБ недостатньо для знищення кожного дрона. Австралія може багато чого з цього запозичити. Водночас значна частина українського підходу є дорогою та адаптованою до унікальних умов. Наприклад, протидронові сітки вздовж основних доріг мають сенс для використання на статичній лінії фронту або поблизу неї, але були би непрактичними у джунглях, горах та складних прибережних середовищах, характерних для значної частини прилеглого до Австралії регіону. Найбільш придатними для перенесення є дешеві та мобільні елементи, такі як недорогі дрони-перехоплювачі, які запускаються з вантажівок або імпровізованих позицій, а також портативні радіочастотні детектори та глушники. Австралія може адаптувати українські уроки, але, ймовірно, робитиме це вибірково», — каже він.

Чому досвід України може бути цінним для Австралії, якщо її основні безпекові виклики не пов’язані з Росією?

Цінність українського досвіду для Австралії не обов’язково визначається тим, наскільки схожими є потенційні противники чи театри бойових дій. Стратегічні уроки України, як правило, мають більш універсальне значення, ніж конкретні тактичні чи оперативні аспекти.«Одним із особливо важливих є рішучість цивільного населення, яку Україна наочно продемонструвала, — вона має велике значення. Австралія має повністю добровільну армію вже понад пів століття, а останніми десятиліттями використовувала її майже виключно для експедиційних операцій далеко від австралійської материкової території та австралійського населення. Це може змінитися. На торішній конференції АSРІ з питань оборони тодішній начальник Сил оборони Австралії адмірал Девід Джонстон заявив, що в осяжному майбутньому Австралії може знадобитися проєктувати військову силу з власної території. Якщо це станеться, Австралії, безумовно, буде чому повчитися у того, як Україна змогла вести національну оборону як справді загальнонаціональну справу», — каже Тижню Лінус Коен.Війна Росії проти України показала низку універсальних закономірностей сучасного конфлікту: стрімке поширення безпілотних систем, постійну гонку між засобами атаки та захисту, зростання ролі РЕБ, автономних технологій і розвідки, а також необхідність швидко адаптувати озброєння безпосередньо під час бойових дій.«В Індо-Тихоокеанському регіоні, ймовірно, зростатиме використання автономних та безпілотних систем, вестиметься боротьба за зв’язок і навігацію, застосовуватиметься РЕБ, удари великої дальності та недорогі масовані спроможності. Україна показує, як ці технології працюють, коли вони постійно випробовуються та адаптуються під реальним операційним тиском. Особливу цінність українському досвіду надає швидкість інноваційного циклу. Технології розробляються, випробовуються проти противника, модифікуються та повторно розгортаються з надзвичайною швидкістю», — зазначає Олександра Моллой.Потенційні противники Австралії також уважно спостерігають за війною в Україні та роблять власні висновки. Тому розуміння того, як країна адаптується до нових технологій і загроз, є важливою складовою готовності Австралії в Індо-Тихоокеанському регіоні.«Якщо в Індо-Тихоокеанському регіоні розгорнеться війна між великими державами, Австралія не матиме іншого вибору, як оволодіти асиметричною війною та контрзаходами. Країні не потрібно засвоювати ці уроки ціною власної крові. Україна готова, бажає і здатна обміняти важко здобуті знання з поля бою, оперативний досвід та експертизу в оборонних технологій на ті види військової підтримки, які Україна досі не може забезпечити самостійно. Щодня Україна адаптується швидше, ніж будь-які західні збройні сили в сучасній історії. Єдиними країнами, що адаптуються з подібною швидкістю, є Росія, Північна Корея та їхній мовчазний партнер Китай — водночас це і є держави Індо-Тихоокеанського регіону», — підкреслює Тижню Олександра Моллой.За словами австралійського генерал-майора у відставці Міка Раяна, кожен урок, отриманий від України, має актуальне значення для Австралії. Багато з них — це давно відомі істини про війну, такі як пріоритет цивільних у цивільно-військових відносинах, важливість стратегії, потреба ефективного керівництва на всіх рівнях, а також ключова роль ефективного розвитку структури збройних сил та моделей підготовки й навчання.«Нові уроки, що стосуються застосування ШІ, використання багатьох різних автономних систем та швидких циклів адаптації на тактичному та стратегічному рівнях, також є актуальними. У Тихоокеанському регіоні Австралія має двох потенційних супротивників — Китай і Північну Корею, — які співпрацюють з Росією та переймають досвід її військових дій. Це робить вивчення досвіду України надзвичайно важливим для Австралії. Але ми не повинні забувати, що Росія також є тихоокеанською державою, і її військово-морські сили та морська авіація дальнього радіусу дії можуть бути силами, з якими Австралії, можливо, доведеться воювати в майбутньому», — каже він Тижню.